Вірмено-католицька громада міста Сімферополя у XIX столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вірмено-католицька громада міста Сімферополя у XIX ст.

Тамамян Н.В.

Вірменська католицька церква є однією з східно-католицьких церков, що входять в один з шести східно-католицьких патріархатів.

Мета статті розглянути історію формування сімферопольської вірмено-католицької громади XIX століття, позначити місце вірмено-католицької парафіянської Спаської церкви, її роль в житті громади.

Дана проблематика практично не відбита в сучасному науковому дослідженні, як в нашій країні, так і за кордоном. Дослідженням певних сторін цієї теми займалися: Габрієлян О. А. [1], Дашков Ф. Ф. [3], о. Броніслав Чаплицький [4] та ін. Основна частина інформації була взята з архівних документів Державного архіву в Автономної республіці Крим (ДААРК) [6, 7, 8, 9], які раніше не публікувалися.

Вірмени почали селитися на кримських землях ще в XI столітті, проте найбільш масове заселення почало відбуватися в XIII столітті. «Вірменське населення настільки збільшилось, що самі вірмени почали називати Крим «приморською Вірменією» [Іс.23]. Друга хвиля переселень припадає на XIX століття, коли до Криму починають прибувати вірмени з Османської імперії, та повертаються донські вірмени. «He зважаючи на заборону донським вірменам повертатися до Криму, їх чисельність... зростала: до 1811 року в рідні місця повернулися більше двох тисяч. Уряд врешті-решт визнав можливим визнати їх право жити в Криму» [2,с.35].

He дивлячись на те, що більше 90% кримських вірмен були григорианці і належали до Вірменської апостольської церкви, в багатьох містах були також і вірмено-католицькі громади. «Католицька єпархія була установлена в Кафе ще в 1318 році. Починаючи з цього часу, за допомогою єпископа Еронімія та сприяння папи Іоанна XXII частина вірмен перейшла в католіцизм» [1,с.23]. До середини XVIII століття чисельність вірмен-католиків в Криму оцінювалася в декілька сотен чоловік.

«У XIX столітті в Криму існували такі вірмено-католицьки парафії: Феодосія, Каразубазар, Сімферополь, Євпаторія» [4]. Окрім цього були каплиці в Керчі, Перекопі і Вірменському базарі.

Вірмено-католицька громада міста Сімферополя стояла на третьому місці за чисельністю після Каразубазара і Феодосії. Центром духовного життя вірмено-католиків міста Сімферополя була Вірмено-католицька парафіянська церква св. Спаса. «Вона споруджена стараннями і коштами С.І. Налбандовау 1862 p., про що можна прочитати у надпису на мармуровій дощечці при вході» [3,с. 124].

Перша спроба побудувати саме вірмено-католицьку церкву була здійснена С. І. Налбандовим у 1853 році, коли він подав прохання до Херсонської Духовної Консисторії. Відмова полягала у тому, що «місце, передбачене до забудови, знаходилось поблизу риночної площи, на якої передбачалося збудувати православну Петро-Павлівську церкву» [8,арк. 1 зв.]. І хоча Архиепископ Херсонський та Таврійский Інокентій знайшов місце для побудови православної церкви дуже тісним і відмовився будувати саме там, вірмено-католицьку церков все одно будувати заборонили. Резолюція була така: «...якщо допустити близько вірмено-католицьку церков, то церемоніями вірменкатоликів неминуче буде порушуватися спокій богослужіння пануючої віри, чого по 216 ст. XII т. Цивільного закону не потрібно бути» [8,арк.12зв.].

У 1857 році в проханні було відмовлено вдруге з тієї ж причини остаточно не обране місце для будування православної церкви.

У 1858 році родовий почесний громадянин Сімферополя, купець 2-ої гільдії Сергій Іванович Налбандов втретє подає прохання про дозвіл йому побудувати Вірменокатолицьку церкву у Сімферополі. Це знов викликає питання, навіщо будувати ще одну вірменьську, або католицьку церков, коли є і та, і та. «Побудова у місті Сімферополі Вірмено-католицької церкви необхідна тому, що хоча в Сімферополі і є Вірменогригоріанська та Римсько-католицька церкви, але релігія першої має велику різницю з Вірмено-католицькою, остання ж, хоча і однієї релігії, але там служіння відбуваються на латинський мові, яку жоден з вірмен-католиків в Сімферополі не розуміє» [8,арк.47]. Це переконує уряд и дозвіл надається.

На споруду і забезпечення Вірмено-католицької церкви пан Налбандов виділяє свої особисті кошти від доходів «40 тис. сріблом. Цим забезпечую назавжди аби окрім доходів від парафіян і квартири отримували б в рік з доходів [мого] маєтку: священик 200 крб., дячки -100 крб., сторож -100 крб. і на вчилище на платню тому, хто викладатиме уроки, з духовних осіб 100 крб.» [8,арк.48зв.].

Церква була закінчена після смерті С. І. Налбандова у 1862 році й являла собою величезну по тому часу споруду. «Храм, який складається з однієї споруди кам'яної, величиною в 48 кв. саж., у дворі двохповерховий дім на фасаді: знизу магазин, зверху пасторат. Квартира, кам'яні сараї та інше. Під храмом, двором та садом всього понад 1370 кв. саж.» [9,арк.4].

Побудована Вірмено-католицька парафіяльна церква св. Спаса стає центром вірмено-католицької громади. «До 1841 року, тобто до поселення в місті Сімферополі почесного громадянина Налбандова, вірмено-католиків в місті не було. C того ж часу вони почали від року в рік приїжджати все більше та більше» [8,арк.47зв.]. На 1858 рік у місті Сімферополі нараховувалося 37 родин вірменокатоликів: 137 чоловіків та 70 жінок. C кожним роком їх чисельність збільшувалася, народжувалось багато дітей. Для того, щоб здійснювати навчання при Вірмено-католицькій парафіяльній Спаській церкві було відкрито вірменське католицьке вчилище.

Як вказано в рапорті Таврійському губернаторові «...парафіяльне вчилище для підготовки дітей парафіян в навчальні заклади існує з вересня 1879 року... з дозволу учбового керівництва і утримується пожертвуваннями парафіян» [6,арк.5]. Вчилище відвідували 44 учні, щорічні звіти по вчилищу прямували директорові народних вчилищ Таврійської губернії. До 1882 року жодних нарікань на вчилищі не надходило, учні після належної підготовки вступали у обрані ними учбові заклади. Проте, 11 грудня 1881 року Опікунові Одеського учбового округу надходить прохання про відкриття при парафіяльному вірменсько-католицькому вчилищі ремісничих класів через те, що «.. .помітна нездатність деяких учнів до наук, при одержанні достатніх пізнань з Закону Божого та грамотах Руської та Вірменської мови» [6,арк.1], аби ці нездібні до наук учні могли отримати професію, відповідно до своїх схильностей і здібностей. «.. .при тому у вчилищі проектується вчити дітей ремеслам слюсарному, столярному і кравчинському» [6,арк.5].

Однак Опікун Одеського учбового округу відповідає, що дозвіл на відкриття ремісничих класів не в його компетенції і треба звертатися до директора народних вчилищ Таврійської губернії. Директор народних вчилищ перенаправляє прохаючих до Департаменту Духовних справ, тому, що «.. .церковно-парафіянськи школи вірмено-григоріанського сповідання повинні залишатися у веденні Духовного керівництва цього сповідання» [6,арк.7зв.].

Далі, Опікун Одеського учбового округу в своєму листі до Таврійського губернатора відповідає, що «по довідці в справах виваженої йому дирекції за 1878-1879 роках жодного листування в цих справах відносно відкриття при Сімферопольській Вірменокатолицькій церкві парафіяльного вчилища немає» [6,арк.7]. Після цього прохання знову прямує Опікунові Одеського учбового округу, де з'ясовується, що звітів по парафіянському вчилищу знайти не можуть. Начебто відомості про вірмено-католицьки і вірмено-григоріанські вчилища згадувалися в якихось звітах, але що це за звіти і де вони на даний момент знаходяться ні Директор народних вчилищ Таврійської губернії, ні Опікун Одеського учбового округу пояснити не змогли.

Проте, Опікун висловлює, що нічого проти відкриття ремісничих класів при парафіяльному вірмено-католицькому вчилшці він не має, що стало достатньою підставою для відкриття ремісничих класів і всі учні, які були «не схильні до наук» , та могли отримати робітничу професію.

Саме ж вірмено-католицьке церковно-парафіяльне вчилище при Вірменокатолицькій парафіяльній Спаській церкві продовжувало своє існування і з часом в ньому з'явилися класи для дівчат. Ціль була та ж підготовка дівчаток до вступу в учбові заклади: гімназії або інститути. До 1 січня 1890 року в училищі при Вірменокатолицькій парафіяльній навчалося 37 чоловік. З них 20 хлопчиків і 17 дівчаток [7,арк. 9].

Через деякий час при церкві та училищі була створена бібліотека з книжками на вірменський мові, та релігійними католицькими книгами, які використовувалися для богослужіння.

Таким чином, можна зробити висновки, що центром вірмено-католицької парафії міста Сімферополя була Вірмено-католицька парафіяльна церква св. Спаса, яку засну вал родовий почесний громадянин Сімферополя, купець 2-ої гільдії Сергій Іванович Налбандов. Для цього він витратив свої кошти та забезпечив діяльність церкви. Для підготовки дітей парафіян в навчальні заклади при церкви було відкрито парафіяльне вірмено-католицьке вчилищі та ремісничи класи.

вірменський католицький училище церква

Список використаних джерел

1. Крымские репатрианты: депортация, возвращение и обустройство / О. А. Габриелян, С. А. Ефимов, В. Г. Зарубин и др. Симферополь : Изд. Дом «Амена», 1998. 340 с.

2. Крым. Армяне. Десять веков созидания: фотоальбом. 2-е изд., испр. и доп. К.: Энергия плюс, информ-издат. бюро, ООО, 2008. 208 с.

3. Пашков Ф. Ф. Третья учебная экскурсия Симферопольской мужской гимназии : отчет / Ф. Ф. Пашков. Симферополь : Тип. И. Т. Гордиевского (газ. «Крым»), 1890. 256 с.

4. о. Бронислав Чаплицкий. История католической церкви в России [Электронный ресурс] / о. Бронислав Чаплицкий. Режим доступа: http://history.catholicspb.ru/7chpr07 20.05.2011 г. Загл. с экрана

5. Peyssonel С. Ch. de Traite sur Ie commerce de lamer Noire. Paris, 1787. Т. II. P. 322-328.

6. Державний архив в Автономній республиці Крим. Ф. 26. -Оп. 1. Спр. 27774.

7. Там само. Ф.27. Оп. 1. Спр. 8661.

8. Там само. Ф.27. Оп. 1. Спр. 6583.

9. Там само. Ф.663. Оп. 10. Спр. 172.

Размещено на Allbest.ru