К.Д. Кавелін про ліберальну модернізацію Росії

Доведено, що у період з 1857 по 1861 рр. вчений робив наголос на часткові, структурні реформи, які при послідовному втіленні у життя могли повністю змінити обличчя університетів. Боронячи свою точку зору, у ході студентських заворушень 1861 р., К.Д. Кавелін здобув чимало прибічників серед своїх колег, прагнення ліберальної професури відстояти власну позицію, призвело до їх конфронтації як з офіційними структурами, так із радікалізованим студентством.

У підсумку підрозділу робиться висновок, що погляди ліберала залишалися цілісними, стійкими та послідовними, а особистий внесок К.Д. Кавеліна у модернізацію системи вищої освіти у 1857-1861 рр. був досить вагомим.

У другому розділі "Участь К.Д. Кавеліна у розробці університетського статуту 1863 р." показано, що після університетських подій 1861 р. влада була змушена надати громадськості можливість деякою мірою прийняти участь у розробці реформи вищої школи.

"Неблагонадійний" К.Д. Кавелін був направлений у закордонне відрядження для вивчення стану західноєвропейських університетів: чужий досвід, загальнолюдські надбання могли статися у пригоді вітчизняним реформаторам. В свою чергу, знайомство з перевагами німецької системи освіти зміцнило ідеали К.Д. Кавеліна та наклало відбиток на його пропозиції стосовно удосконалення проекту університетського статуту.

Наголошено, що тільки окремі думки ліберально-мислячого професора вчинили певний вплив на проведене перетворення. Однак при безпосередньому впливі "ініціативи знизу" було досягнуто все те позитивне, що дав статут 1863 року.

У висновках викладені загальні підсумки дослідження. У середині ХІХ ст. Росія переживала гостру соціально-політичну кризу. Громадсько-політична думка підшукала власні варіанти її подолання. К.Д. Кавелін, як ідеолог російського лібералізму, виступав за стабілізацію режиму через його оновлення й протягом 50-х - початку 80-х років конструював свою модель модернізації країни.

З одного боку, їй була притаманна чітка ідейна спрямованість, цілісна визначеність, а з іншого - гнучкість та динамізм, співмірні зі змінами суспільного життя та новими реаліями, відкритість впливові інших течій, але без світоглядних поступок. Незважаючи на те, що строки появи окремих проектів, їхня змістовна наповненість, ступінь практичної реалізації були різними, усі вони перебували у нерозривному внутрішньому зв'язку, логічній єдності між собою. Виявляючи все більш відчутні недоліки, об'єктивно відповідаючи на виклик часу, вони мали, безумовно, прогресивне значення, бо, по суті, задавали новий вектор розвитку. Реформаторські плани К.Д. Кавеліна стосувалися трьох основних сфер: соціально-економічної, політико-адміністративної, культурно-освітньої.

Історичну необхідність подолання традиційної економічної відсталості та соціальної нерозвиненості повинна була вирішити селянська реформа. Кавелінський проект звільнення селян будувався з урахуванням як особистих, так і майнових прав основних учасників реформи. Задум ліберала базувався на пошукові компромісу між поміщиками та селянством у вирішенні земельного питання. Наміченому після 1861 р. курсові уряду на всебічний розвиток вітчизняної промисловості, з його соціальною антигуманністю та неминучою структурною диспропорцією, К.Д. Кавелін протиставляв ідеї інтенсифікації аграрного сектору економіки країни та програму соціального захисту селянства у рамках модернізованої общини.

У політичній сфері вчений-правознавець намагався вирішити дихотомію "суспільство - держава". Утворені земства К.Д. Кавелін вважав досить важливим кроком у забезпеченні певної самостійності суспільства. У проектах 70-х - початку 80-х років з реформування державного устрою він постулював необмежений характер повноважень монарха, зосереджуючи увагу на забезпеченні особистих прав його підлеглих, включаючи захист державних урядовців від свавілля влади та законодавчі гарантії недоторканості депутатських прав членів виборних представницьких установ, що впроваджувалися у політичну систему самодержавства.

Університетська реформа, на думку К.Д. Кавеліна, покликана була збільшити обсяг наукових, освітніх та й адміністративних повноважень вищих навчальних закладів, утвердити права викладачів та студентів самим вирішувати свої корпоративні проблеми. Гостро відчуваючи дефіцит цивільної автономії, ліберально мислячий професор підходив до реформі університетів як до одного з шляхів закріплення за суспільством права на приватне, "непідопічне" державі існування.

Особливістю російського лібералізму середини ХІХ століття було те, що він орієнтувався на самодержавну владу. Вона розглядалася не тільки як єдиний легітимний та надійний гарант реформ, але й як надкласова сила, що у рівній мірі враховує інтереси всіх сторін, тому К.Д. Кавелін апелював до неї зі своєю програмою реформ.

К.Д. Кавелін активно використовував й будь-які доступні можливості громадянської самореалізації. Способи впливу на владу та громадську думку були найрізноманітнішими: особисті знайомства, неформальні об'єднання, світські салони, практична робота у наукових та культурно-просвітницьких товариствах, публічні виступи, співпраця з найбільшими періодичними виданнями тощо.

Створюючи свою ліберально-раціональну модель облаштування країни, К.Д. Кавелін прагнув урахувати й природу необмеженої імператорської влади, і постійну загрозу плебейсько-селянського бунту, і громадське зростання соціуму, радикалізацію суспільної свідомості тощо. Крім того, неможливо було скидати з рахунку історичні особливості Росії, її вікові традиції.

У результаті, громадська позиція К.Д. Кавеліна, чужа будь-якій однобічності, була відкинута як правлячою бюрократією та консервативним дворянством, які розглядали ліберала як закамуфльованого радикала, так і нижчими класами, яким він був просто незрозумілий, а для екстремістської молоді еволюціонізм ліберала був тотожний стагнації та регресу. Разом з тим, його ідеї стали не тільки невід'ємною складовою еволюції феномену російського лібералізму, але й закріплялися (у контексті певних інтерпретацій) у рамках абсолютно протилежних інтелектуальних традицій. В цілому ж, завдяки зусиллям реформаторів 60-х років ХІХ ст., до числа яких цілковито можна віднести К.Д. Кавеліна, був здійснений перший досвід комплексного "щеплення" ліберальних цінностей до "дерева" традиційної російської державності.

Основні положення та висновки дисертації викладені автором у таких публікаціях

Малютіна О.К. Еволюція поглядів К.Д. Кавеліна щодо самодержавного принципу правління // Зб. наук. пр.: Сер. історія та географія: Наук. вісн. ХДПУ. - Харків: Основа, 2000. - Вип.4. - С. 122-132.

Малютина О.К. К.Д. Кавелин о перспективах дворянского сословия после крестьянской реформы 1861г. // Вісн. Харківського ун-ту: - Історія. - Харків, 2000. - Вип.32. - С. 195-202.

Малютіна О.К. Основні теоретичні принципи історичних поглядів К.Д. Кавеліна та М.І.Костомарова // Вісн. ХДАК: Зб. наук. пр. - Харків: ХДАК, 2001 - Вип. 4. - С. 241-245.

Малютина О.К. Записка К.Д. Кавелина об освобождении крестьян от крепостной зависимости в России // Вісн. Харківського ун-ту: - Історія. - Харків, 2001. - Вип. 33. - С.81-88.

Малютина О.К. Отношение К.Д. Кавелина к студенческому движению 1861г. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Зб. наук. пр. молодих вчених. - Харків, 2000. - С.165-170.

Размещено на Allbest.ru