Русь-Україна і Візантія у монументальному комплексі Софії Київської: історико-соціальний та етноконфесійний аспекти

У четвертому розділі - “Візантійська та давньоруська спадщина Св. Софії у розбудові національної держави і Церкви (XVII - початок XVIII ст.)” - обґрунтовується теза про креативний характер духовної спадщини Візантії і Русі у самовизначенні українства.

“Інтродукція: джерела про історичну долю пам'ятки в ХІ - першій третині XVII ст.” - вперше в науці докладно простежується відображена у джерелах історична доля собору за весь період його функціонування від закладин до початку національного Відродження в часи Петра Могили. Дисертантка акцентує на тому, що попри всі лихоліття і негаразди, пам'ятка впродовж сторіч зберігала свою історичну місію “митрополії руської” і водночас головної східнохристиянської святині. Особлива увага приділяється осмисленню пов'язаних із Софією вузлових моментів малодослідженої церковнотворчої діяльності митрополитів Макарія Чорта (1495 - 1497) і Михаїла Рагози (1596-1599). Показано, що відповідні заходи митрополитів засвідчують намагання церковної ієрархії зберегти українське православ'я духовно та інституційно, вивести його із занепаду. Після Флорентійського собору (1439) підлеглість Київської митрополії Константинопольському патріархату стає досить непевною. Хоча контакти поступово зникали, однак греко-візантійська спадщина мала глибоке коріння в духовному житті українців, відіграючи базисну роль у збереженні їх етноконфесійної ідентичності. Намагання української православної ієрархії вивести Церкву з інерційного стану призвело до низки церковних реформ кінця XVI ст., які спочатку були спрямовані на зміцнення канонічної залежності від Константинополя (реформи Єремії ІІ Траноса - Михаїла Рагози), а згодом інспірували унійний процес, що завершився Берестейським собором 1596 р. Зрушення у церковному житті викликали прагнення підняти авторитет і значення Руської Церкви, її святинь, з чим, на думку дисертантки, пов'язане виникнення у Св. Софії меморіального некрополя, існування якого засвідчене Еріхом Лясотою (1594). У цьому києво-руському пантеоні шанувалися реліквії, пов'язані з Володимиром і Ярославом, а також рака з мощами митрополита Макарія.

Простежуючи далі долю собору, авторка робить висновок, що занепад Софії у першій третині XVIІ ст. відбивав загальний стан православної Церкви в Україні. Спроба частини православних ієрархів поліпшити цей стан через унію з Римом не увінчалася успіхом, позаяк ця спроба не відповідала інтересам і сподіванням православної більшості населення України.

“Софійський собор під час Могилянського відродження та Визвольних змагань” - розглядаються пов'язані із Софією Київською заходи Петра Могили, а також церковних і політичних діячів України доби Визвольних змагань, спрямовані на розбудову національної держави і Церкви. Головна увага приділена аналізові діяльності митрополита Петра Могили, для якого Св. Софія була живим унаочненням безперервної православної традиції України. Дисертантка доводить, що Могила не обмежився реставраційно-консерваційними заходами, він утілив у Св. Софії власну церковно-політичну програму прославлення світського та духовного проводирів народу - Володимира Великого та Макарія Київського. Для цього Могила створив їхні пишно оформлені каплиці-усипальні, що фланкували вівтарі Софії, приурочивши цю акцію до собору 1640 р., який відбувся в “митрополії руській”. Головним завданням собору було обговорення нового православного Катехізису, що увібрав у себе київську церковну традицію, започатковану за Володимира Хрестителя, на чому ставився особливий наголос. Могилянська концепція спиралася на візантійське вчення про божественну сутність держави, керманичем якої має бути ідеальний володар, а його соратником - духовний лідер народу. Авторкою виявлені й інші елементи Володимирсько-Макаріївського меморіалу у Св. Софії, засвідчені у ктиторському написі Могили на арках центральної бані, у поновленому ним княжому портреті, а також у присвяті новоствореного бічного вівтаря св. Володимиру. У ктиторському написі 1634 р. стверджувалось, що Софія “нача здатися в лето 1011”, тобто ще за Володимира, але побудував собор Ярослав. Аналогічна тенденція позначала поновлений княжий портрет ХІ ст., на якому з ініціативи Могили з'явилася фігура Володимира, а також освячення в його ім'я вівтаря, в якому з давнини стоїть гробниця Ярослава. Отже, яскраво репрезентована в соборі ідея генетичної спадкоємності свідчить, що на шляху етноконфесійної консолідації нації Могила орієнтувався на традиційні духовні пріоритети візантійської і києво-руської спадщини.

“Св. Софія - тріумфальна Церква Івана Мазепи” - присвячений дослідженню втілених у Св. Софії ідейних концептів культуротворчої діяльності Івана Мазепи, спрямованій на розбудову Гетьманщини. Авторкою аргументується теза, що Мазепа також спирався на традиційну візантійську ідею гармонійної співпраці держави і Церкви, розбудовуючи суверенну соборну Україну як “град Софії”. Найповнішим образним утіленням візантійської державотворчої ідеї Софії на київському терені стала для гетьмана древня “митрополія руська”. Це виразно простежується у бароковому вбранні собору, перебудованого за Мазепи, а також у замовленій гетьманом двірцевій капелі - унікальному ансамблі, який виявлено і атрибутовано дисертанткою в соборі. Вівтарною композицією цього, присвяченого свв. Апостолам “храму у храмі”, є зображення тронного Спаса, фланкованого київськими рівноапостолами - Володимиром і Ольгою. Дисертантка доводить, що ці образи асоціювались з конкретними особами - самим Мазепою, котрого величали “новим Володимиром”, і його матір'ю Марією Магдалиною Мазепиною, ігуменею аристократичного Вознесенського монастиря на Печерську. Мазепин іконостас у цьому приділі репрезентував Новий Єрусалим, заснований на 12 каменях, який оточували 12 апостолів. Над іконостасом фігурувала Оранта з посвятним написом - зменшена копія мозаїчної, а напроти, над входом у південну вежу, по якій піднімалась на княжі хори очолювана гетьманом козацько-старшинська еліта, було намальовано храмовий образ Св.Софії Премудрості Божої, головні елементи якого склали серцевину гербу гетьмана. На стінах капели містилися зображення свв. Кирила і Мефодія, першого Київського митрополита Михаїла і священномученика Макарія Київського, під образом якого стояла його давня рака. Наявність образів свв. Кирила і Мефодія дозволяє відносити відродження їх пам'яті в Україні до часів Гетьманщини, що підтверджується появою їх житія в Четіях Мінеях Димитрія Ростовського, котрий уперше поєднав їх пам'ять під 11 травня - днем обновлення Константинополя і освячення Софії Київської.

Репрезентація Києва як Нового Єрусалима перегукується з програмною гравюрою І.Мігури “Теза на честь Івана Мазепи”, на якій гетьман, як і зображений поруч із ним Володимир Великий, співставляється з Мойсеєм, котрий увів свій народ до “землі обіцяної”. Авторка наголошує на тому, що так само, як і за давньоруської доби, візантійська ідеологема “града Софії” ототожнювалась Іваном Мазепою не з імперським Третім Римом, а з духовною концепцією Києва як Нового Єрусалима.

У висновках зроблено підсумки дослідження і сформульовано думку про те, що Св. Софія, яка є унікальним джерелом знань про минуле, збагачує сьогодення духовними здобутками наших пращурів, котрі творчо засвоїли і передали нам фундаментальні цінності вищої у європейському середньовіччі візантійської цивілізації. Визначено, що загальна концепція ансамблю підпорядкована темі вступу християнської Русі у вселенську історію. Ця тема послідовно і своєрідно вирішується в усіх ланках архітектурно-декоративної системи, відповідно до світоглядних норм, церковної і світської обрядовості, а також іконографічних канонів. Маргінальні у системі розпису світські сюжети розміщені у функціонально двірцевій частині храму - сходових вежах, що ведуть на княжі хори, де розміщено тріумфальний цикл, темою якого є укладення династичного шлюбу Володимира та Анни. Київська влада промовисто заявляє про себе і у специфічному вирішенні княжої усипальні, світського портрета, агіографічного жанру стінопису. Ідейна взаємодія всіх ланок ансамблю у вирішенні місцевих завдань обумовлена тим, що церковно-політичні інтенції замовників храму заломлені крізь образну символіку Нового Єрусалима, фундованого на засадах діархії та симфонії духовної і світської влади. Ця духовно-ідеологічна концепція візантійського походження мала значення консолідуючого фактору у становленні християнської Русі і заклала основу української традиції державотворення, що яскраво відобразилося в ідейній програмності собору доби Петра Могили та Івана Мазепи. У цьому сенсі можна вбачати існування в українському менталітеті і в українській культурі тих концептів, що сформували феномен “Візантії після Візантії”, без урахування якого неможливі самоідентифікація і саморепрезентація українського суспільства.

культурний русь ваізантія династичний

Основні положення і висновки дисертації викладено у публікаціях

1. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской: Историческая проблематика. - К.: Институт украинской археографии и источниковедения им. М.С.Грушевского НАН Украины, 1999. - 294 с. (18,0 д. а.).

2. Під покровом Святої Софії: Некрополь Софійського собору в Києві // Українське товариство охорони пам'яток історії та культури; Український центр біографічної некрополістики. - К., 2000. - 96 с. (5,58 д. а.).

3. Цариця руська (історико-документальна книжка) // Історія України (тижневик). - 1998. - №№ 29-32. - 71 с. (12 д. а.).

4. Собор Святої Софії у Києві // К.: Техніка, 2000 (Нац. святині України). - 232 с. (11,37 д. а.).

Статті

5. У світі Святої Софії // Золоті ворота: Часопис для українців за кордоном. - К., 1994. - № 4. - С. 153-168 (1 д. а.).

6. Семантика інкрустованої шиферної плити над синтроном Софії Київської // Образотворче мистецтво. - 1995. - Ч. 2. - С. 46-48 (0,5 д. а.).

7. Іконологія фрескового циклу хор Київської Софії // Мистецька спадщина. Матеріали та дослідження. - К., 1995.- С. 36-39 (0,5 д. а.).

8. Ідейна концепція архітектурно-художнього образу Софії Київської // Архітектурна спадщина України. - 1995. - Вип. 2.- С. 191-197 (1,0 д. а.).

9. Софія Київська мовою символів // Людина і світ. - 1995. - № 7. - С. 30-34 (0,5 д. а.).

10. Святі могили під покровом Софії // Людина і світ. - 1995. - № 10.- С. 38-41 (0,5 д. а.).

11. Богородиця Десятинна - мати церков руських // Людина і світ. - 1996. - № 5. - С. 2-6 (0,5 д. а.).

12. Дім Мудрості Божої - образ оновленої хрещенням Київської держави // Католицький щорічник. - К., 1996. - С. 148-154 (0,8 д. а.).

13. Херсонеська святиня і розпис Софії Київської // Проблемы археологии и истории Боспора. - Керчь, 1996. - С. 93-95 (0,5 д. а.).

14. Тріумф, оспіваний у фресках // Людина і світ. - 1996. - № 1 - 2. - С. 14-17 (0,5 д. а.).

15. Час виникнення Софії Київської: дані джерел у світлі новітніх досліджень // Архітектурна спадщина України. - 1996. - Вип. 3. - Ч. 1. (у співавторстві з М.М. Нікітенко). - С. 27-36 (1,2 д. а.).

16. Свята Софія Київська: новий погляд на її історію, архітектуру та розпис // Logos: A Journal of Eastern Christian Studies. - Ottawa, 1996. - Vol. 37. - Nos. 1 - 4. - Р. 93-188 (5 д. а.).

17. Володимирський меморіал в Софії Київській часів Петра Могили // П. Могила: богослов, церковний і культурний діяч. - К., 1997. - С. 159-167 (0,8 д. а.).

18. Загадка княжого портрета // Людина і світ. - 1997. - № 2. - С. 12-17 (0,5 д. а.).

19. Перші руські митрополити - будівничі Київської православної держави // Людина і світ. - 1996. - № 9 (у співавторстві з М.М. Нікітенко). - С. 18-22 (0,5 д. а.).

20. “Віддаю себе волі Божій” // Людина і світ. - 1997. - № 8. - С.33-37 (0,5 д. а.).

21. Світські фрески Софії Київської: нове датування собору і осмислення сюжетів // Просемінарій: Медієвістика. Історія церкви, науки і культури. - К., 1997. - Вип.1. - С. 27-51 (2 д. а.).

22. Княжий портрет у Софії Київській: нове осмислення фрески // Образотворче мистецтво. - 1997. - Ч. 2. - С. 38-41 (0,7 д. а.).

23. Триумфалният фресков цикъл в кулите на церквата “Св. София” в Киев // Археология. - София, 1996. - № 1. (у співавторстві з Р.В. Семенцовою) - С. 49-54 (0,6 д. а.).

24. Символічна образність купольної композиції Софії Київської // Духовна спадщина Київської Русі. Зб. наукових праць. - Вип.2. - Одеса, 1997. - С. 3-8 (0,5 д.а.).

25. Княжий портрет у Софії Київській в контексті східнохристиянської культурної традиції // Наукові записки НаУКМА. - Т. 2: Культура. -К., 1997. - С. 141-150 (1,0 д. а.) (у співавторстві з М.М.Нікітенко).

26. О содержании фресковой росписи лестничных башен Софии Киевской // Памятники культуры. Новые открытия. - М.: Наука, 1997. - С. 117-125 (1,2 д. а.).

27. Нові дані до історії хрещення Русі // Наукові записки НаУКМА. - Т. 3: Історія. - К., 1998. - С. 4-11 (1,0 д. а.).

28. Dating of the Saint Sophia's cathedral in Kiev and Rus'-Polish Relations // Early Christianity in Central and Еast Europe. - W-wa: Institute of Archeology and Ethnology Polish Academy of Sciences, 1998. - Р. 141-146 (0,5 д. а.).

29. Історія Бориса і Гліба: легенда і дійсність // Людина і світ. - 1998. -№ 8. - С. 16-21 (0,5 д. а.) (у співавторстві з М.М.Нікітенко).

30. Символіка художнього образу Софії Київської // Католицький щорічник. - К., 1998. - С. 187-195 (0,7 д. а.).

31. Паладій України // Людина і світ. - 1998. - № 10. - С. 39-42 (0,5 д. а.).

32. Софія Київська розкриває свої таємниці // Історія України (тижневик). - 1998. - № 40. - С. 1-3 (0,5 д. а.).

33. Загадка княжого портрета // Історія України (тижневик). - 1998. - № 43. - С 6-7. (0,5 д. а.).

34. Таємниця усипальні // Історія України (тижневик). - 1998. - № 44. - С. 4-5 (0,5 д. а.).

35. Мова священних символів // Історія України - 1998. - № 41. - С. 6-7 (0,5 д. а.).

36. Меморіально-сакральна функція київських першохрамів // Культурологічні студії. Зб. наукових праць НаУКМА. - Вип. 2. - К., 1999. - С. 194-207 (1,2 д. а.) (у співавторстві з М.М.Нікітенко).

37. Княжеская усыпальница в Софии Киевской // Памятники культуры. Новые открытия. - М.: Наука, 1998. - С. 454-472 (1,5 д. а.) (у співавторстві з М.М.Нікітенко).

38. Петро Могила і Софія Київська // Просемінарій: Медієвістика. Історія Церкви, науки та культури. - К., 1999. - Вип. 3. - С. 156-169 (1,5 д. а.).

39. Остання русько-візантійська війна 1043 р.: причини і наслідки // Наукові записки НаУКМА. - Т. 9. - Ч. 1. - К., 1999. - С.128-134 (0,9 д. а.).

40. Рака священномученика Макарія у Софії Київській // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. - Львів, 1998. -Т. ССХХХVI. - С.294-304 (1,0 д. а.).

41. Известия средневековых немецких источников о Софии Киевской в свете новых исследований // Славяне и их соседи. - М.: Ин-т славяноведения и балканистики РАН, 1999. - С. 55-67 (1,0 д. а.) (у співавторстві з М.М.Нікітенко).

42. Сказання про руно орошене в давньоруській книжності // Католицький щорічник. - К., 2000. - С. 123-127 (0,5 д. а.) (у співавторстві з М.М.Нікітенко).

43. Собор Мазепи сяє, біліє // Людина і світ.- 2000. - № 4. - С.19-23 (0,5 д. а.).

44. Великомученик Євстафій Плакида в давньоруській літературі і мистецтві: образ історії // Медієвістика: Зб. наукових статей Одеського держуніверситету ім.. І.І. Мечникова. - Одеса, 2000. - Вип. 2. - С. 208-215 (1,0 д. а.).

45. Іван Мазепа і Свята Софія Київська // Просемінарій: Медієвістика. Історія Церкви, науки і культури. - К., 2000. -Вип. 4. - С. 101-118 (1,6 д. а.).

46. Мудрість Ярослава // Віче: теоретичний і громадсько-політичний журнал Верховної Ради України. - К., 2000. - № 9. - С. 123-135 (1,1 д. а.).

47. Софія - тріумфальна церква Івана Мазепи // Наукові записки НаУКМА. - К., 2000. - Т. 18: Історичні науки. - С. 61-64 (0,5 д. а.).

48. Історична місія Св. Софії Київської // Краєзнавство. - К., 2000. - Ч. 1 - 2. - С. 142-150 (1,0 д. а.).

49. Гетьман Мазепа - покровитель Софії Київської // Наукові записки НаУКМА. - К., 2000. - Т. 18: Теорія та історія культури. - С. 40-44 (0,6 д. а.).

50. Політичні передумови виникнення Борисоглібського культу: до подій 1015 - 1019 рр. // Історія України: маловідомі імена, події, факти. К.: Ін-т історії України НАН України, 2000. - Вип. 11. - С. 14-26 (0,8 д. а.).

51. Сакральний прообраз Володимира Хрестителя в художній культурі Давньої Русі // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім.. І. Франка. - Дрогобич, 2000. - С. 122-131 (0,6 д. а.).

52. Чи мандрував саркофаг по собору? // Наукові записки НаУКМА. - К.,2001. - Т.19: Історичні науки. - С. 67-72 (0,8 д. а.).

Матеріали та тези конференцій

53. Розпис Софії Київської і перші національні свята Русі // Матеріали науково-практичної конференції “Культура Поділля: історія і сучасність”. - Хмельницький, 1993. - С. 109-111 (0,2 д.а.).

54. Князівський фамільний портрет в Київській Софії та династична ситуація на Русі в другому десятиріччі ХІ ст. // Матеріали ІV міжнародної історико-краєзнавчої конференції. - Хмельницький, 1994. - С. 98-101 (0, 3 д. а.).

55. К атрибуции фрескового цикла башен Софии Киевской // Российское византиноведение: Итоги и перспективы. - М., 1994. - С. 104-106 (0, 3 д. а.).

56. До питання про дату хрещення Русі // Україна: людина, суспільство, природа. Тези доповідей на науковій конференції НаУКМА. - К., 1995.- С. 12 (0, 1 д. а.).

57. Корсунський цикл в розписі Софії Київської // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Проблеми збереження та відновлення історичної пам'яті”. - Харків, 1995.- С. 9-10 (0, 1 д. а.)

58. Усипальня Ярослава Мудрого в Київській Софії: деякі аспекти проблеми // Матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції “Історичне краєзнавство в Україні: традиції, сучасність”. - К., 1995. - С. 379-380 (0,1 д. а.).

59. Петро Могила і меморіал св. Володимира у Софії Київській // Петро Могила і сучасність. Тези наукової конференції. - К., 1996. - С. 40-41 (0,1 д. а.).

60. Датування Софії Київської з даних середньовічних джерел // Освіта і культура ХІ ст. Діяльність Ярослава Мудрого і сучасність. - К., 1996. - С. 26-27 (0,1 д.а.).

61. Атрибуція фрескового циклу башт Софії Київської // Освіта і культура ХІ ст. Діяльність Ярослава Мудрого і сучасність. - К., 1996. - С. 28-29 (0,1 д. а.).

62. Церковно-політична програма Петра Могили в монументальному комплексі Софії Київської // Історія релігій в Україні. Тези повідомлень VI міжнародного круглого столу. - Львів, 1996. - С. 152-154 (0,2 д. а.).

63. Середньовічне образне сприйняття акту хрещення Русі // Семантика образу в культурі середньовічної Європи: Схід - Захід. Тези наукової конференції. - К., 1996. - С. 11-13 (0,15 д. а.).

64. Софія Київська - меморіал хрещення Русі // Пам'ятки архітектури і монументального мистецтва у світлі нових досліджень. Тези наукової конференції Національного заповідника “Софія Київська”. - К., 1996. - С. 12-13 (0,1 д.а.).

65. Фрески башен Софии Киевской о династическом браке Владимира и Анны // Иностранцы в Византии. Византийцы за рубежами своего отечества. Тезисы докладов конференции. - М., 1997. - С.34-35 (0,1 д. а.).

66. Забута особистість руської історії // Україна: людина, суспільство, природа. Третя щорічна конференція НаУКМА. Тези доповідей. - К., 1997. - С. 43-44 (0,1 д. а.).

67. Известия средневековых немецких авторов о Софии Киевской в свете новых исследований // Славяне и их соседи. Тезисы 16 конференции “Славяне и немцы”. - М., 1997 (у співавторстві з М.М. Нікітенко). - С. 109-112 (0,3 д. а.).

68. Історичні сюжети розпису башт Софії Київської // Третій міжнародний конгрес україністів. Доповіді та повідомлення. - Харків, 1996. - С. 205-210 (0,7 д. а.).

69. Русско-византийский династический союз в росписи башен Софии Киевской // Міжнародні зв'язки народів Європи. Матеріали наукової конференції. - Запоріжжя, 1996. - С. 18-19 (0,2 д. а.).

70. День хрещення Русі та освячення київських першохрамів // Християнство в контексті історії і культури України. Матеріали міжнародної наукової конференції. - К., 1997. - С. 22-23 (0,1 д. а.).

71. Коронаційна сцена у північній вежі Софії Київської // Музейні читання. Матеріали наукової конференції. - К., 1998. - С. 105-109 (0,5 д. а.).

72. Макарій Київський - предтеча Петра Могили // Україна: людина, суспільство, природа. Четверта щорічна конференція НаУКМА. Тези доповідей. - К., 1998. - С. 35-36 (0,1 д. а.).

73. Петро Могила і меморіал фундаторів українського православ'я у Софії Київській // Могилянські читання. Матеріали щорічної наукової конференції НаУКМА. - К., 1998. - С. 72-73 (0,15 д. а.).

74. Протоєвангельський цикл дияконика Софії Київської: синтез універсального і національного // Християнство і духовність. Збірник матеріалів наукової конференції. - К., 1998. - С. 93-95 (0,4 д. а.).

75. Датування Софії Київської у світлі нових досліджень // Четвертий міжнародний конгрес україністів. Доповіді та повідомлення. - Одеса; Київ; Львів, 1999. - С. 23-30 (0,6 д. а.).

76. Щодо сказання про створення церкви Печерської // Могилянські читання. Матеріали щорічної наукової конференції. - К., 1999. - С. 103-106 (0,4 д. а.).

77. Софія Київська за доби Івана Мазепи // Могилянські читання. Матеріали щорічних наукових конференцій. - К., 2000. - С. 113-117 (0,4 д. а.)

АНОТАЦІЇ

Нікітенко Надія Миколаївна. Русь-Україна і Візантія у монументальному комплексі Софії Київської: історико-соціальний та етноконфесійний аспекти. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія.

Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського Національної Академії наук України, Київ, 2001.

Дисертація є першим в історіографії комплексним дослідженням Софії Київської в контексті історико-культурних взаємин Русі-України і Візантії. У праці крізь призму архітектури і стінопису Св. Софії розглянуто головні події русько-візантійських взаємин кінця Х - першої половини ХІ ст., простежено стрижньові ідеї етноконфесійного самовизначення Київської держави у східнохристиянській Ойкумені, проаналізовано роль духовної спадщини Візантії у етно-державотворенні Русі-України, формуванні домінантних концептів національного менталітету і національної культури.

Ключові слова: Русь-Україна, Візантія, християнство, культура, Софія Київська, династичний шлюб, русько-візантійська війна, рецепція візантійської традиції, православ'я, національне Відродження, візантійська спадщина, Петро Могила, Іван Мазепа.

Никитенко Надежда Николаевна. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской: историко-социальный и этно-конфессиональный аспекты. Рукопись.Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - Всеобщая история. Институт украинской археографии и источниковедения имени М.С.Грушевского Национальной Академии наук Украины, Киев, 2001.

Диссертация является первым в историографии комплексным исследованием Софии Киевской в контексте историко-культурных связей Руси-Украины и Византии. В работе сквозь призму данных архитектуры и стенописи Св. Софии рассмотрены главные события русско-византийских отношений конца Х - первой половины ХI ст., прослежены стержневые идеи этно-конфессионального самоопределения Киевского государства в восточнохристианской Ойкумене, проанализирована роль духовного наследия Византии в созидании государственности Руси-Украины, формировании доминантных концептов национального менталитета и национальной культуры.

Аргументирована новая атрибуция светской стенописи башен собора как триумфального великокняжеского цикла, зафиксировавшего событие всемирного значения - заключение династического брака Владимира Святославича и византийской принцессы Анны. На основе данных стенописи история крещения Руси пополнена новыми фактами, засвидетельствовавшими пребывание посольства Владимира в Константинополе на рубеже 987 - 988 гг., приемы и церемонии, связанные с этим визитом, в том числе коронацию Анны.

Как древнейший оригинальный источник, стенопись Софии дает возможность по-новому воспринимать причины и результаты русско-византийской войны 1043 г. Конфликт был вызван экстраординарной ситуацией в системе “Византийского содружества”, что было результатом получения Рюриковичами властных прерогатив через брак Владимира и Анны и, как следствие, - их династическими преимуществами перед василевсами, пришедшими на смену Македонской династии.

Поражение Руси привело к отказу Киева от династических притязаний и установлению паритета, что выразилось в заключении нового русско-византийского династического союза. Поход 1043 г. был взвешенной акцией Ярослава по сохранению Русью своих позиций в иерархии “Византийского содружества”.

Специфика рецепции византийских традиций, отраженных в монументальном комплексе собора, выявляет доктринальные принципы созидания древнерусского государства. Определено, что усыпальница Ярослава была задумана как святилище с гробницей ктитора, как залог утверждения “самовластия” князя в начале его киевского княжения. Новая атрибуция княжеского портрета как церемонии освящения Софии семьей Владимира позволяет воспринимать фреску символом крещения Руси, апостольской миссии Рюриковичей. В агиографическом цикле рецепция византийских политических идей выразилась в прославлении крестителей Руси через символико-прообразовательные параллели с персонажами Священной и христианской истории. Семантика ансамбля несет в себе идею “Нового Иерусалима” - сакральной субстанции Киевского государства. Программа монументального комплекса подчинена концепции гармонии земного и небесного, духовного контакта между правителем и подданными, утверждению авторитета основанной на святости и мудрости киевской власти.

К духовным приоритетам византийского и древнерусского наследия обратились Петр Могила и Иван Мазепа, выразившие свои идеологические принципы сакральным языком монументального искусства. Готовясь к Киевскому собору 1640 г., Петр Могила создал в соборе мемориал фундаторов украинского православия - князя Владимира и митрополита Макария. На византийские идеи диархии и симфонии в отношениях государства и Церкви опирался также Иван Мазепа, созидавший суверенную соборную Украину как “град Софии”, отождествляемый с “Новым Иерусалимом”, что было проявлением украинской державотворческой традиции.

Ключевые слова: Русь-Украина, Византия, христианство, культура, София Киевская, династический брак, русско-византийская война, рецепция византийских традиций, национальное Возрождение, византийское наследие, Петр Могила, Иван Мазепа.

Nikitenko Nadiya Mykolayivna. Rus-Ukraine and Byzantium in monumental complex of St.Sophia Cathedral in Kyiv: historical-social and ethno-confessional aspect. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the doctor of historical sciences by speciality 07.00.02 - World history.

Institute of Ukrainian archeography and source studies of the Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv, 2001.

The thesis is the first in historiography complex research of Kyivan St.Sophia Cathedral in context of historical-cultural relationships between Rus-Ukraine and Byzantium. In the work the main events of Russian-Byzantine relationships of the end of the X th century - first half of XI th century and the main ideas of ethno-confessional identification of Kyivan State in East-Christian world are presented through architecture and paintings of St.Sophia Cathedral. The research analyses role of Byzantine spiritual heritage in ethnical and state development of Rus-Ukraine and in shaping of dominant concepts of Ukrainian national mentality and culture.

Key words: Rus-Ukraine, Byzantium, Christianity, culture, St.Sophia Cathedral, dynastical marriage, Russian-Byzantine war, reception of Byzantine traditions, Orthodoxy, national Renaissance, Byzantine heritage , Petro Mohyla, Ivan Mazepa.

Размещено на Allbest.ru