Діяльність української діаспори по відзначенню тисячоліття хрещення Руси-України (кін.70-х-80-ті роки ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Діяльність української діаспори по відзначенню тисячоліття хрещення Руси-України (кін.70-х-80-ті роки ХХ ст.)

Недужко Юрій Вікторович

АНОТАЦІЯ

хрещення україна русь кампанія

Недужко Ю.В. Діяльність української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України (кін. 70-х - 80-ті рр. ХХ ст.). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2002.

На основі аналізу архівних документів, вітчизняної та зарубіжної історіографії, мемуарів, матеріалів періодичних видань досліджено та висвітлено проведення великомасштабної кампанії української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України у 70-х - 80-х рр. ХХ ст. Проаналізовано передумови, причини та необхідність проведення ювілейної кампанії, її вплив на процеси в середовищі еміграції та відродження УГКЦ і УАПЦ в УРСР. Розглянуто форми і методи діяльності суспільно-політичних, релігійних та наукових об'єднань української діаспори, а також ставлення органів влади, громадськості, засобів масової інформації (ЗМІ), організацій країн Заходу до вимог українців, висунутих в ході кампанії, особливо в частині забезпечення релігійної свободи в СРСР і УРСР. Охарактеризована політика протидії органів влади СРСР і УРСР інформаційним заходам та акціям української діаспори, країн Заходу, спрямованих на захист релігійної свободи, відродження УГКЦ і УАПЦ в УРСР.

Ключові слова: Україна, діаспора, ювілейна кампанія, хрещення, релігія, демократія.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю всебічного і глибокого дослідження всесвітньої історії, особливо тих її аспектів, які тривалий час перебували поза увагою дослідників. До таких, серед інших, відносяться проблеми життя і діяльності української діаспори.

У новітній історії світу українська діаспора - помітне явище. Вважається, що поза кордонами України перебуває щонайменше 10 млн. осіб українського походження. Найчисельніші, найорганізованіші та найактивніші громади української діаспори зосереджені у Сполучених Штатах Америки та Канаді. Привертає увагу, передусім, висока суспільна і громадська активність зарубіжних українців. Своєю сумлінною працею, лояльністю і доброзичливістю до інших національно-етнічних груп вони завоювали заслужений авторитет у країнах проживання.

Українська діаспора в країнах Заходу змогла добре зорганізуватися і налагодити своє національно-культурне життя. Зарубіжні українці зберегли і культивують нині багато з тих культурно-духовних надбань, які назавжди втрачені в Україні. Ними створено багато громадських організацій, сотні українських наукових інституцій, засобів масової інформації, видано чимало надзвичайно цінних публікацій, документів на зразок англомовної “Енциклопедії України”, семитомної “Енциклопедії української діаспори” (спільно з київськими вченими), спогадів, досліджень тощо.

Характер зв'язків зарубіжних українців з батьківською землею залежав від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів, насамперед, від суспільно-політичної ситуації в країнах поселення і в Україні, позицій різних поколінь української діаспори. Та, незважаючи на несприятливі історичні обставини, українські поселенці в західному світі завжди прагнули до зріднення з Україною. Це прагнення відбилося у рухах солідарності й допомоги українському народові, проведенні різноманітних акцій і кампаній матеріальної і моральної підтримки земляків в Україні у найскрутніші для них роки і періоди життя: воєн, голодоморів, переслідувань з боку тоталітарного режиму, Чорнобильської катастрофи та ін.

З новою силою рух солідарності проявився під час підготовки і проведення однієї з найбільших за всю попередню історію українства кампанії по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України. Адже одним із її магістральних напрямків було вирішення з допомогою світової громадськості найголовніших проблем з правами людини в УРСР, а також спростування фальсифікації української історії стосовно хрещення Руси-України.

Ось чому наша держава виділяє як пріоритетний напрямок поглиблення контактів і налагодження тісних взаємовідносин з українською еміграцією. Про це, зокрема, свідчать розробка та реалізація Державної програми “Українська діаспора до 2000 року” та нової Національної програми “Закордонне українство на період до 2005 року”. В Конституцію України включена спеціальна стаття 12, яка проголошує: “Україна дбає про задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами держави”.

Виступаючи 18 серпня 2001 року на ІІІ Всесвітньому форумі українців, Президент України Л.Д. Кучма підкреслив: “... нам треба, нарешті, спромогтися на цілеспрямовану, довготривалу, стратегічно осмислену і повсюдну підтримку українських діаспор - як носіїв української культури, мови, духовності, як репрезентантів нашого національного імені, як доказ реальної і багатогранної присутності українства у світі…»

Відповідно велика роль в цьому належить історичній науці. Адже висвітлення минулого українського народу поза межами Батьківщини, його боротьби за національне державне і релігійне відродження в контексті всесвітньої історії буде сприяти збереженню національної ідентичності української еміграції, зближенню та консолідації українців усього світу, стане однією з форм співпраці з зарубіжними українцями. Саме на це й орієнтована дана наукова праця.

З іншого боку, відзначення у 2000-му році визначного ювілею християнства значно підвищило інтерес широких кіл українського суспільства до релігійних процесів у державі. Це викликане, зокрема, дискусіями про потребу створення єдиної Помісної Української Церкви та міжцерковним конфліктом, відлуння якого відчувається ще й досі.

Актуальність дисертації зумовлена як науково-пізнавальним, так і практичним чинниками. Зважаючи на відсутність фундаментальних праць з досліджуваної проблеми, а також важливість поглибленого вивчення минулого українського народу для популяризації його історичної спадщини, підвищення національної самосвідомості та виховання глибокої поваги до минулого України, спроба об'єктивно розглянути процеси, які відбувалися в середовищі української діаспори, і, відповідно, в країнах Заходу та СРСР наприкінці 70 - х - у 80 - ті рр. ХХ ст. є досить актуальною, потрібною і своєчасною.

Доцільність наукового підходу до вивчення цієї проблеми та її актуальність визначили тему дисертаційного дослідження: “Діяльність української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України (кінець 70-х - 80 - ті роки ХХ ст.)”.

Дослідження і висвітлення подій, пов'язаних з відзначенням тисячолітнього ювілею прийняття християнства в Київській Русі, відновленням діяльності Української греко-католицької церкви (УГКЦ) і Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), релігійним відродженням в країні, викличе значну зацікавленість як професійних науковців, так і представників релігійних організацій, широкої громадськості і може становити суспільну користь для нинішніх складних умов перехідного періоду українського державотворення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи входить до перспективної тематики досліджень кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Волинського державного університету ім. Лесі Українки, а також до плану заходів Волинської обласної державної адміністрації на виконання Національної програми “Закордонне українство на період до 2005 року”.

Мета дослідження - на основі осмислення нових документів, матеріалів і спогадів учасників подій, узагальнення здобутків історіографії всебічно охарактеризувати і висвітлити діяльність української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України. Для досягнення цієї мети автор ставить такі завдання:

- з'ясувати передумови, причини та необхідність проведення широкомасштабної кампанії по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України;

- розглянути взаємодію суспільно-політичних, релігійних організацій та наукових інституцій української діаспори в ході кампанії, їх вплив на процеси в середовищі еміграції;

- дослідити ставлення органів влади, громадськості, засобів масової інформації (ЗМІ),

організацій країн Заходу до вимог українців, висунутих в ході кампанії, зокрема в частині недотримання релігійної свободи в СРСР і УРСР;

- простежити вплив кампанії на процеси відродження УГКЦ і УАПЦ в УРСР;

- проаналізувати політику протидії органів влади СРСР і УРСР інформаційним заходам та акціям української діаспори, країн Заходу на захист релігійної свободи і відродження УГКЦ і УАПЦ в УРСР;

- висвітлити місце і роль тисячолітнього ювілею християнства в національному і духовному відродженні українського народу.

Об'єкт дослідження - українська діаспора в період підготовки і відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України. Предметом є її суспільно-політичні, релігійні організації, засоби масової інформації та наукові інституції в процесі реалізації заходів ювілейної кампанії.

Хронологічні межі - кінець 70-х-80-ті рр. ХХ ст.- обумовлені тривалістю підготовки і проведення ювілейної кампанії. Нижня межа - це 1977 рік. Саме тоді рішення Української греко-православної церкви Канади започаткувало підготовку відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України в цій країні. Верхня межа - 1989-1990 роки. Це час завершення ювілейної кампанії, реалізація основних вимог української діаспори: фактична і юридична легалізація УГКЦ і УАПЦ, проголошення Декларації про державний суверенітет України та наступне припинення діяльності організаційних комітетів по відзначенню 1000-річчя хрещення Руси-України.

Територіальні рамки дослідження охоплюють країни Північної і Південної Америки, Європи та Австралію, де проходили основні події, пов'язані із відзначенням тисячолітнього ювілею християнства.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконане на основі принципів історизму, об'єктивізму та концептуальної виваженості. Під час роботи використані загальнонаукові і конкретно-історичні методи: аналізу і синтезу ( при вивченні історичних джерел і літератури), типологізації (під час дослідження організаційної структури, основних форм та підходів до концепції проведення ювілейної кампанії ), дихронний (при створенні періодизації кампанії), синхронний (під час вивчення і порівняння процесів, які відбувалися в середовищі української діаспори, країнах Заходу, СРСР і УРСР), статистичний (для вивчення різних за характером і значенням кількісних показників), хронологічний (для викладу історичного матеріалу в хронологічній послідовності).

Наукова новизна одержаних результатів. На основі поглибленого вивчення важливої історичної проблеми вперше в українській та зарубіжній історіографії досліджено:

- внутрішньо - та зовнішньополітичні причини і мотиви проведення великомасштабної кампанії по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України;

- зміст, мету та наслідки основних інформаційно-пропагандистських акцій української діаспори у ході ювілейної кампанії;

- політику протидії органів влади СРСР і УРСР поширенню ювілейних заходів, спрямованих на захист релігійної свободи, а також легалізації УГКЦ і УАПЦ на підвладних їм теренах.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для написання узагальнюючих праць з всесвітньої історії, історії української еміграції, під час навчального процесу у вищих і середніх навчально-освітніх закладах.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані органами влади та політичними силами країни з метою вироблення заходів для формування позитивного іміджу України у світі та вирішення того чи іншого українського питання на міжнародному рівні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та її результати були обговорені на засіданнях кафедр нової та новітньої історії зарубіжних країн і новітньої історії України Волинського державного університету ім. Лесі Українки, а також кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Наукові роботи, присвячені різним аспектам досліджуваної проблеми, стали переможцями конкурсів на кращу наукову роботу Національної Академії Наук України за 1996 рік та Міністерства освіти України за 1997 рік.

Про основні результати дослідження йшлося у виступах на Міжнародній конференції “Спільне коріння - спільне майбутнє” (Луцьк, 1996 р.); ІІІ-й Всеукраїнській конференції студентів та молодих вчених істориків (Дніпропетровськ, 1997 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Україна і християнство”, присвяченій 2000-річчю християнства (Луцьк, 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів та студентів “Українська діаспора: історія і сучасність ” (Луцьк, 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “ Сільська школа: традиції та новаторство” (Луцьк, 2000 р.) та щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та студентів ВДУ ім. Л.Українки.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків (повний обсяг - 196 стор.), списку використаних джерел і літератури (300 найменувань).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету й завдання роботи, об'єкт і методологію дослідження, територіальні та хронологічні межі, розкрито наукову новизну та практичне значення даного дослідження.

У першому розділі - “Джерела та історіографія проблеми” розглянуто джерельну базу та стан наукової розробки теми. Відзначено, що джерельну базу дослідження складають різноманітні історичні джерела, опубліковані і неопубліковані, переважна більшість яких введена в науковий обіг вперше.

Цінні документи і матеріали із досліджуваної проблеми виявлені дисертантом в Архіві Європейського ювілейного комітету (ЄЮК) 1000-річчя хрещення Руси-України, який був переданий на Волинь Координаційним осередком українських громадських і центральних установ в Європі та Центральним представництвом української еміграції Німеччини в 1996 році. Це, зокрема, документація ЄЮК: протоколи засідань, комунікати, заклики, звернення, плани діяльності, річні звіти, фінансові надходження і витрати, кореспонденція, а також матеріали про діяльність громадсько-політичних, релігійних, наукових, культурних, жіночих і молодіжних об'єднань і установ української діаспори в ювілейній кампанії за 1977-1990 роки.

Архів ЄЮК включає в себе також ряд опублікованих документів органів влади, релігійних і наукових організацій країн Заходу, добірку матеріалів періодичних видань української діаспори та західних інформаційних агентств, присвячених даній проблемі.

Ряд документів і матеріалів були отримані автором роботи безпосередньо від колишніх Голови ЄЮК Юрія Ковальчука (Ганновер, ФРН) та референта преси ЄЮК магістра Українського вільного університету у Мюнхені Володимира Леника.

Інформацію про заходи української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України в США і Канаді, зокрема, про реалізацію Гарвардського проекту УНІГУ та діяльність Української католицької церкви, а також участь органів влади і громадськості цих країн в кампанії були надані дисертанту за допомогою Міжнародного благодійного фонду “Смолоскип” активними учасниками тих подій Володимирою Сливотською (Нью-Йорк, США), Лідією Стебельською (Йонкерс, США) та Ростиславом Жеребецьким (Монреаль, Канада). Матеріали про видавничу діяльність діаспори та деякі її видання автор отримав безпосередньо від Міжнародного благодійного фонду “Смолоскип”.

Частина інформаційних матеріалів, що стосуються заходів української діаспори по відзначенню ювілею в США, Австралії та країнах Латинської Америки, були виявлені під час опрацювання фондів Товариства зв'язків з українцями за межами України “Україна-Світ” і Інституту досліджень діаспори в м. Києві.

Ряд опублікованих матеріалів з цієї проблеми, а також періодична преса української діаспори знаходяться у відділі україністики Національної бібліотеки ім. В.Д. Вернадського, бібліотеці української діаспори ім. О. Ольжича в Києві, у фондах філіалу Інституту дослідів Волині і діаспорної літератури при Волинському державному університеті ім. Лесі Українки.

Необхідно відмітити наявність інформації про заходи української діаспори по відзначенню тисячолітнього ювілею в Державному архіві Волинської області (ДАВО, фонд - 3410 “Волинське зарубіжжя”). Зокрема, тут зберігаються документи та матеріали, надані професором Індіанського університету США Максимом Бойком, співробітником Інституту дослідів Волині, науковцем і публіцистом Пилипом Шайдою (США) та Головою товариства волинян в Сіднеї Наталією Тиравською (Австралія), а також матеріали архіву Степана Радіона (Австралія ).

На особливу увагу заслуговують матеріали передач австралійської радіостанції ЄА-2 з української тематики за 1980-1989 роки, підготовлені Наталією Тиравською, в яких досить цікаво і змістовно висвітлюються численні заходи української діаспори в ювілейній кампанії.

Маловідомі документи політичного керівництва, вищих органів державної влади і управління СРСР і УРСР, місцевих партійних, радянських, правоохоронних органів та громадських об'єднань стосовно кампанії української діаспори, підтримки її органами влади, ЗМІ і громадськістю країн Заходу, спроб відродження УГКЦ в Радянському Союзі та організації відзначення 1000-ліття введення християнства на Русі були виявлені дисертантом в Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГОУ, ф.1.- Центральний Комітет КП (б) України) та Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ, ф. 2 - Рада Міністрів УРСР).

Це, насамперед, постанови, довідки, інформації, листи, робочі плани, протоколи засідань Секретаріату та відділів ЦК Компартії України, обкомів партії, Ради Міністрів УРСР, Міністерства закордонних справ УРСР, Держтелерадіо УРСР, Держкіно УРСР, Верховного суду УРСР, Верховної Ради СРСР і УРСР, Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР та УРСР, уповноважених Ради в областях.

Чимало документальних матеріалів з досліджуваної проблеми зберігається в поточному архіві Ради у справах релігій при Раді Міністрів УРСР, який знаходиться в Державному комітеті України у справах релігій. Це різнобічні інформації партійним і радянським органам уповноважених у справах релігій в областях, Міністерства закордоних справ та Постійного представництва УРСР при ЮНЕСКО й Секретаріаті ООН, документи міжнародних організацій, керівництва РПЦ, матеріали ювілейного Помісного Собору РПЦ, статистичні звіти. Окремо зберігаються документи про відзначення 1000-ліття введення християнства на Русі в СРСР і УРСР.

Важливою є група опублікованих джерел, що складається здебільшого з документів органів державної влади країн Заходу: виступи, звернення, привітання політичних діячів США, Канади, Ватикану, Великобританії, Бельгії. Це, зокрема, звіт держпартаменту США про переслідування УКЦ за № 159, резолюції Палати Представників і Сенату Конгресу США за № 235 та Сенату Канади, енцикліки, листи і звернення Глави Ватикану Іоанна Павла ІІ, виступи і привітання Президента США Рональда Рейгана, віце-президента США Джорджа Буша, Голови Британської співдружності націй, королеви Великобританії Єлизавети, заступника прем'єр-міністра Канади Дона Мазанківського, міністрів закордонних справ і фінансів Канади Джо Кларка і Мішеля Вілсона, виступи конгресменів і сенаторів США, прокламації і резолюції з нагоди ювілею губернаторів штатів США і провінцій Канади, мерів міст і міських легіслатур США.

Надзвичайно цікавою і різнобічною є група джерел, що включає в себе мемуари, листи та спогади провідних діячів української діаспори про події, пов'язані з відзначенням ювілею, а також автобіографічні відомості про визначних організаторів та учасників кампанії.

Найбільш чисельну і різнопланову групу джерел складають матеріали ЗМІ. Умовно її можна поділити на декілька підгруп.

1) Матеріали преси української діаспори, зокрема, газет “Свобода”, “Америка”, “Народна воля”, “Шлях перемоги”, “Українська думка”, “Український голос”, “Українське слово”, “Християнський голос”, журналів “Патріархат” (УКЦ), “Православне життя” (УАПЦ).

2) Інформативні матеріали передач радіостанцій “Свобода”, “Голос Америки”, “Вільна Європа”, “Радіо Ватикану”, радіо “Монте-Карло”, австралійської ЄА-2. Окремі з цих передач зберігаються в Архіві ЄЮК, ЦДАГО України, ДАВО, а також інших архівних установах.

Великий обсяг зазначеної інформації міститься в так званих “оглядах закордонної клерикальної буржуазно-націоналістичної і уніатської радіопропаганди”, які готувало Держтелерадіо УРСР протягом 1980-1990 років.

3) Матеріали провідних газет західних країн, насамперед, західнонімецькі, французькі, італійські, швейцарські, датські і американські газети.

Загалом опрацьовані матеріали та огляди публікацій з газет і журналів “The New York Tames”, “ Le Figaro”, “Le Mondе“, “Kristelight Dagblad”, “Kirchen Zeitung ”, “Kirchenzeitung Koln”, “Wochenend Journal”, “Neu Ulmer Zeitung”, “Pforzheimer Kurier”, “Die Welt”, “Welt”, “Wisseneschaft und Bildung”, “Katholisches Sonntagsblatt”, “Stern”, “Der Christliche Osten”, “Suddeutsche Zeitung”, “Rheinscher Merkur / Christ und Welt”, “L'osservatre Romano”.

4) Преса російської еміграції, зокрема, журнали і газети “Новое русское слово”, “Посев”, “Русское возрождение”.

5) Газети і журнали СРСР і УРСР, зокрема, “Правда”, “Літературна Україна”, “Людина і світ”, “Радянська Харківщина”, “Радянська Волинь”.

Окрему групу джерел формують статистичні матеріали. Це, насамперед, фінансові звіти організацій української діаспори, які містять цифрові дані витрат, пов'язаних із проведенням різноманітних заходів в ході кампанії, а також офіційна статистика Ради у справах релігій при Раді Міністрів УРСР.

Узагальнюючи, слід відзначити, що з історії досліджуваної події збереглася велика кількість архівних та опублікованих документів і матеріалів. Для написання дисертації довелося провести значну роботу, адже багато джерел знаходяться у різних архівах. Окремі з них частково стосуються даної проблеми, інші мають фрагментарний характер і потребують нового інформаційного доповнення. Рукописні документи, переважно українською, німецькою та англійською мовами вимагали перевірки і співставлення фактів, всебічного аналізу.

Загалом, названі вище джерела, доповнюючи одне одного, складають єдиний комплекс і дають можливість об'єктивно висвітлити досліджувані питання.

В історичній літературі (вітчизняній і зарубіжній) дана проблема практично не досліджена. Поки що не створено комплексної праці, яка б у повному обсязі відтворювала багатогранний процес підготовки і проведення Тисячолітнього ювілею прийняття християнства та показала вплив цієї події на життя і діяльність української діаспори, релігійну ситуацію в СРСР і УРСР. Хоча окремі аспекти даної проблеми знайшли висвітлення в працях зарубіжних, радянських, українських (після 1991 р.) дослідників.

Так, діаспорні вчені, зокрема, В. Косик, І. Шевченко, Я. Пеленський, Б. Корчмарик, М. Ортинський в своїх працях зробили досить вдалу спробу розглянути сучасні проблеми християнства в контексті його тисячолітньої історії і на цій основі спростувати ряд тверджень тогочасних фальсифікаторів української історії, передусім, російських.

Українські науковці І. Хват, Б. Боцюрків, Ф. Сисин, а також кардинал М. Любачівський підготували і видали наукові роботи з історії переслідування і ліквідації українських церков в СРСР, а також “катакомбної діяльності” УКЦ та УАПЦ.

Вагомим доробком діаспорних вчених є підготовка енциклопедії “Тисяча років християнства в Україні”, виданої за сприяння ККТ США видавництвом “Смолоскип”. Багато ілюстрована енциклопедія в хронологічній формі висвітлює історію українських церков: православної, католицької і протестантської.

Українські вчені В. Маркусь, Б. Боровик зупинилися в свої працях на ряді аспектів проведення відзначень 1000-ліття хрещення Руси-України в Австралії і Канаді. Вони, зокрема, вважали за необхідне висвітлити ювілейні заходи української діаспори в Канберрі, Мельбурні, Сіднеї, Оттаві і Торонто.

Науковці діаспори А. Жуковський, І. Музичка, В. Янів, докладно проаналізували і висвітлили наукові заходи, зокрема, Науковий конгрес з нагоди 1000-ліття хрещення Руси-України та міжнародний науковий конгрес в Равенні. Проведення ювілейної кампанії викликала велику зацікавленість і серед зарубіжних науковців. Проблеми взаємовідносин Ватикану та Радянського Союзу досліджував нідерландський історик Вім Роод. У праці

“Рим і Москва. Відносини між Святим Престолом та Росією/Радянським Союзом в період від Жовтневої революції 1917 р. до 1 грудня 1989 року”, використавши архіви Ватикану, він докладно зупинився на характеристиці політики Святого престолу щодо легалізації УКЦ (УГКЦ) в СРСР. Автором були проаналізовані виступи Іоанна Павла ІІ і заходи Ватикану, спрямовані на досягнення консенсусу з органами влади СРСР та РПЦ, ділові зустрічі представників римського понтифіка й радянського керівництва з обговоренням проблем релігійного становища в СРСР та можливостей легалізації УГКЦ, нормалізації дипломатичних відносин між двома країнами. Автор акцентує увагу на тому, що така підтримка з боку керівництва Ватикану ювілейних заходів УКЦ привертала увагу міжнародного співтовариства до проблем релігійної свободи в СРСР, прискорювала їх вирішення. Приблизно у такому ж ключі оцінює діяльність Іоанна Павла ІІ та римської курії з приводу відзначення тисячолітнього ювілею християнства швейцарський науковець - єзуїт Роберт Гоц. Він докладно аналізує енцикліки римського понтифіка з цього приводу, а також позицію УКЦ та української діаспори у взаємовідносинах з Ватиканом.

Викликає жвавий інтерес серія статей німецького дослідника Зігфріда Ротора під загальною назвою “Тисяча років релігії в Київській Русі”. Автор зазначає на початку своєї першої публікації, що в 988 р. був охрещений Київ - столиця України, після чого християнство поширилося на інші землі Давньої Русі. З.Ротор детально змальовує історичний шлях християнства на теренах України і Росії, докладно аналізує релігійне становище в СРСР.

Питанням взаємодії української діаспори, зарубіжної УКЦ, Ватикану та прихильників “катакомбної ” УКЦ в УРСР в ході ювілейної кампанії, а також подіям у зв'язку з “Грушівським чудом” присвячена праця хорватського дослідника Мароє Міховіловіча. Він приходить до передбачливого висновку про те, що організація ювілейних заходів та поява Богородиці в селі Грушево будуть мати далекосяжні наслідки для активізації УКЦ в діаспорі і Україні.

Таким чином, що стосується наукових праць, то в них, як ми вже відзначали, в основному відтворено перебіг основних подій в ході підготовки і відзначення ювілею. Поза увагою дослідників залишилося ряд важливих проблем сприйняття цієї події тогочасними політичними силами, ідеологічними установами, зокрема, протидія кампанії української діаспори з боку органів влади СРСР і УРСР. Практично не отримали свого висвітлення ювілейні заходи національно-демократичних сил та релігійних організацій в УРСР. У вітчизняній історичній літературі майже не висвітлена боротьба зарубіжних українців за легалізацію УГКЦ і УАПЦ в Радянському Союзі, а також позиція органів влади УРСР щодо питань, пов'язаних з відновленням їх діяльності в країні. Саме відсутність комплексного підходу до вивчення важливої історичної події й зумовили дане авторське дослідження.

Опрацьовані у процесі дослідження різноманітні джерела дозволили автору скласти докладне уявлення про зміст, характер та ідеологічну зумовленість даного явища. Підсумки його вивчення викладені у трьох наступних розділах дисертації.

У другому розділі - “Участь української діаспори в підготовці відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України” - досліджуються внутрішньо-та зовнішньополітичні причини і мотиви, вироблення концепції та створення розгалуженої організаційної структури для проведення ювілейної кампанії. Визнано, що наприкінці 70-х - на початку 80-х рр. ХХ ст. українська діаспора в країнах Заходу розгорнула великомасштабну кампанію по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України.

Її метою була консолідація українців за кордоном, підвищення рівня національної самосвідомості, особливо серед молоді, боротьба за свободу совісті та легалізацію в УРСР Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та Української католицької церкви (УКЦ), а також спростування фальсифікації української історії стосовно хрещення Руси-України з боку представників Руської православної церкви Московського патріархату, наукових та ідеологічних установ Радянського Союзу.

Важлива роль в ході кампанії відводилась пропаганді і поширенню серед громадян і офіційних осіб країн Заходу інформації про Україну, її історію та культуру, прагнення українського народу до волі і незалежності, з акцентом на проблеми з правами людини в УРСР та її колоніальний статус в СРСР.

Активну участь в кампанії взяли громадсько-політичні, релігійні, наукові, професійні, жіночі і молодіжні організації української діаспори. Зокрема, Світовий конгрес вільних українців (СКВУ), Український конгресовий комітет Америки (УККА), Комітет українців Канади, Координаційний осередок українських громадських і центральних установ в Європі (КОУГЦУ), Союз українських організацій Австралії, УАПЦ в єдності трьох митрополій, УКЦ, Українське євангельське об'єднання в Північній Америці, Українській вільний університет у Мюнхені, Український науковий інститут Гарвардського університету, Український католицький університет, Українська вільна академія наук, СФУЖО, СУМ, Пласт та інші.

Для проведення кампанії під егідою СКВУ була створена розгалужена організаційна мережа громадських, релігійних і наукових комітетів 1000-ліття хрещення Руси-України, кожен з яких розробив і здійснював власні програми ювілейних заходів. Організація кампанії по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України носила історично закономірний характер, зважаючи на виключну важливість цього ідеологічного явища в усій попередній багатовіковій історії українського народу, а також на сучасні обставини внутріполітичного та міжнародного становища і, зокрема, на загострення протистояння між двома військово-політичними блоками в ході “холодної війни” та поглиблення кризи у середовищі української діаспори країн Заходу в 70-80 - ті рр. ХХ століття.

Підготовка ювілейної кампанії передбачала два напрямки діяльності: внутрішній, спрямований на консолідацію і відродження української громади, припинення негативних тенденцій в її середовищі, і зовнішній, що передбачав, з одного боку, зміцнення позицій української громади в країнах проживання, а з іншого - підтримку і легалізацію в СРСР “катакомбної” УКЦ та УАПЦ, нормалізацію становища з правами людини в Радянському Союзі та створення у перспективі незалежної Української держави

Релігійними, громадсько-політичними і науковими діячами української діаспори була вироблена чітка історико-ідеологічна концепція відзначення Тисячоліття, яка передбачала спільні дії та консолідацію української громади, перетворення ювілею на подію об'єднавчого загальнонаціонального значення в житті українців всього світу. З метою залучення фінансових коштів на проведення кампанії було організовано ряд фондів, оголошено збіркові акції серед української громади, здійснені заходи для отримання фінансування з боку владних структур країн Заходу. У третьому розділі - “Проведення ювілейної кампанії зарубіжними українцями” аналізується зміст, мета та наслідки основних інформаційно-пропагандистських акцій української діаспори в ході ювілейної кампанії, характеризуються основні періоди її проведення. Ознайомлення з основними заходами і подіями в ході підготовки і відзначення українською діаспорою тисячолітнього ювілею хрещення Руси-України, дозволяє виділити такі основні періоди цього процесу:

Перший - 1977-1983 рр. Релігійні і наукові організації української діаспори, в першу чергу, УКЦ, УАПЦ, УГПЦ Канади, УПЦ США, УВУ, УКЦ і УНІГУ створюють організаційні комітети для відзначення ювілею, наголошуючи на важливості спільного екуменічного відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України.

Другий - 1983-1986 рр. До участі в кампанії активно залучаються центральні й крайові громадсько-політичні, наукові, професійні, жіночі й молодіжні організації. Створюються громадські та наукові комітети для відзначення важливої історичної події. При цьому, велика увага звертається на політичний бік справи: дотримання прав людини і релігійної свободи, легалізацію УАПЦ та УКЦ в СРСР; увага зарубіжної громадськості акцентується на колоніальному статусі України в СРСР та прагненні її народу до волі й незалежності.

Третій - 1987-1988 рр. Найактивніша стадія кампанії. У ній беруть участь майже всі організації української діаспори в країнах Північної та Південної Америки, Західної Європи та Австралії. Велика увага приділяється залученню до участі в кампанії офіційних осіб та зарубіжної громадськості. В столицях і багатьох містах країн Заходу проводяться різноманітні урочисті заходи. Спільне світове понадконфесійне відзначення тисячолітнього ювілею проходить в листопаді 1988 р. на V Конгресі СКВУ в Торонто. Кампанія поширюється на країни Східної та Центральної Європи: Польщу, Югославію та УРСР, де в Києві, Харкові, Червонограді відбуваються неофіційні відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України.

Четвертий - 1989-1990 рр. Завершальні заходи ювілейної кампанії. 1 грудня 1989 р. Президент СРСР Михайло Горбачов та Глава Ватикану і Римо-Католицької церкви Іоанн Павло ІІ домовляються про відновлення дипломатичних стосунків між обома країнами та легалізацію УГКЦ зі вступом в дію нового радянського Закону про релігію. 2 грудня 1989 р. президенти СРСР та США М. Горбачов та Д. Буш оголошують про припинення “холодної війни”. У 1989 р. була легалізована УГКЦ, а в 1990 р. - УАПЦ. 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийнала Декларацію про державний суверенітет України. В 1989-1990 рр. припиняють існування комітети по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України.

До участі в кампанії та підтримці вимог українців організаціям української діаспори вдалося залучити Президента США Рональда Рейгана, віце-президента Джорджа Буша, генерал-губернатора Канади Жан Совей, заступника прем'єр-міністра Канади Дона Мазанківського, Главу Ватикану і Римо-Католицької церкви Іоанна Павла ІІ, Константинопольського патріарха Димитріоса І, Конгрес США і Сенат Канади, губернаторів штатів і провінцій, мерів міст, представників місцевої влади, науковців, релігійних і громадських діячів США, Канади, Західної Європи, країн Латинської Америки та Австралії.

Українська діаспора в рамках проведення ювілейної кампанії передбачила, виробила й здійснила комплексну систему заходів, розрахованих на охоплення практично всіх сфер суспільного життя і діяльності, в першу чергу, громадсько-політичної, релігійної, наукової, культурно-освітньої і виховної. Кампанія носила глобальний характер, охоплюючи територію майже 30-ти країн, розташованих на 4-х континентах. Крім того, великий часовий термін проведення - понад 10 років, зумовили її масштабність і велике громадсько-політичне значення.

В ході проведення ювілейної кампанії активно здійснювалася популяризація української історії, культури, традицій і звичаїв в багатьох країнах світу. Потрібно підкреслити також велике пропагандистське значення в цьому випуску й поширення святкової атрибутики, а також організацію ювілейних концертів, виставок мистецтва тощо.

Важлива роль у цьому належить засобам масової інформації української еміграції, діяльність яких у цей період була спрямована на пробудження національної самосвідомості й консолідацію зарубіжних українців, їх активне залучення до участі в ювілейних заходах. Під час проведення кампанії ЗМІ виступали “інформаційною зброєю” української еміграції, привертаючи увагу світової громадськості до проблеми недотримання релігійної свободи в СРСР.

В результаті проведення в рамках ювілейної кампанії активних інформаційно-пропагандистських акцій, українська діаспора організувала масштабну протидію святковим заходам РПЦ і націоналістичних російських емігрантських об'єднань, трактуючи їх дії, як спробу “фальсифікації української історії” та “привласнення визначного ювілею українського народу”.

Увага органів влади, ЗМІ та громадськості країн Заходу була привернута до заборони діяльності УГКЦ і УАПЦ в СРСР. Інформаційно-пропагандистські акції української діаспори привели до винесення цієї проблеми на міжнародний рівень. Активну участь у її розв'язанні в інтересах української діаспори взяли представники органів влади країн Заходу під час неодноразових переговорів з урядом СРСР.

Кампанія української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси- України мала велике громадсько-політичне і духовно-виховне значення та довготривалі наслідки. Вона ще більше сконсолідувала українську діаспору, зблизила її з Україною, зробила свій черговий значний внесок у розвиток української науки і культури. По суті, ювілейні заходи української еміграції стали боротьбою мирними засобами за віковічне прагнення українського народу до незалежності України та єднання українців усього світу.

Українська діаспора своїми благочестивими й патріотичними діями продемонструвала усьому світові свою єдність з Україною, готовність відстоювати інтереси свого народу та своєї держави у будь-яких, навіть найнесприятливіших умовах буття. Прийнявши активну участь в кампанії, українці діаспори показали свою високу самосвідомість та патріотизм, своє прагнення до кінця боротися за існування української церкви та незалежність Української держави.

У четвертому розділі - “Тисячолітній ювілей прийняття християнства та протидія заходам української діаспори з боку органів влади СРСР і УРСР” - висвітлюється пропагандистська ювілейна кампанія організована РПЦ при підтримці керівництва Радянського Союзу, а також політика протидії органів влади СРСР і УРСР інформаційним заходам та акціям української діаспори, країн Заходу на захист релігійної свободи і відродження УГКЦ і УАПЦ в УРСР.

Визнано, що святкування ювілею 1000-ліття хрещення Русі Московська патріархія використала для підвищення свого авторитету і престижу в світі, відродження релігійного життя РПЦ в СРСР.

Політика органів влади СРСР стосовно ювілею 1000-ліття полягала, перш за все, у використанні його з пропагандистською метою в країнах Заходу для демонстрації видимості існування релігійної свободи і дотримання прав віруючих в країні. У внутрішній політиці до середини 80-х рр. наголос робився суто на “церковному” значенні ювілею. З початком політики “перебудови” відзначення 1000-ліття хрещення Русі було використано керівництвом СРСР для посилення міжнародного авторитету держави в світі та для відродження морального стану суспільства в середині країни.

Зважаючи на розгорнуту українською діаспорою та підтриману Ватиканом і урядами країн Заходу кампанію по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України, спрямовану на захист релігійної свободи і легалізацію УКЦ і УАПЦ в СРСР та протидію ювілейним урочистостям РПЦ, органи влади СРСР і УРСР прийняли відповідні заходи.

Початок кампанії української діаспори керівництво СРСР та УРСР пов'язувало з новою “східною політикою” Ватикану, спрямованою на лібералізацію релігійного життя в Радянській державі та підтримку католицької церкви Литви і “катакомбної ” української греко-католицької церкви, а також новим загостренням протистояння з країнами Заходу в ході “холодної війни”. Відповідно, заходи протидії, з одного боку, повинні були спрямовуватись проти націоналістичних та релігійних організацій української діаспори, Ватикану та інших країн Заходу, а з іншого - на ліквідацію підпільної діяльності залишків УКЦ в УРСР.

Таким чином, радянськими органами влади на початку 80-х років була розгорнута контрпропагандистська кампанія, яка стала відповіддю “східній політиці Ватикану”, українським буржуазним клерикально-націоналістичним організаціям та країнам Заходу.

Вона включала в себе як внутрішній, так і зовнішній аспекти. Перший передбачав масовану ідеологічну пропаганду в межах УРСР, спрямовану на “викриття підривних дій” закордонних українців та Ватикану, проведення партійними, радянськими, правоохоронними та судовими органами профілактичних заходів з метою придушення релігійних проявів, особливо в західних областях республіки, з боку священнослужителів і віруючих “катакомбної” УКЦ, притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення законодавства про відокремлення держави від церкви та церкви від школи, ліквідацію неформально діючих релігійних громад, “освоєння” культових споруд, посилення атеїстичного виховання та пропаганди, заміну радянськими святами та традиціями релігійної обрядовості. З метою нейтралізації впливу та недопущення легалізації УКЦ та УАПЦ в СРСР, органами влади УРСР була зроблена ставка на активну підтримку ієрархів та громад РПЦ в західному регіоні республіки.

З приходом до влади М. Горбачова та початком перебудови ситуація дещо змінилася. Політика нового лідера привела до відмови органів влади УРСР від використання силових акцій в справі приборкання прибічників УКЦ та УАПЦ. Наголос був зроблений на активізацію організаційної роботи партійного та радянського активу, посилення пропагандистської діяльності, роз'яснювальну роботу серед населення, увагу до потреб віруючих.

Зовнішній аспект кампанії передбачав проведення пропагандистських заходів за межами СРСР. Для цього Держтелерадіо УРСР готувало огляди основних напрямків зарубіжної радіопропаганди. Крім того, інформацію про заходи української діаспори надавали МЗС УРСР та спецслужби. Відділами пропаганди та агітації, зовнішніх зв'язків ЦК КПУ, комісією ЦК КПУ із зовнішньополітичної пропаганди та контрпропаганди створювалися плани заходів, розрахованих на закордон. Активна участь в них відводилася українським громадським організаціям, зокрема,товариству “Україна”, Українському товариству дружби та іншим. Важливу участь як у внутрішній, так і зовнішній складовій кампанії брала Рада у справах релігії при Раді Міністрів УРСР.

Пропагандистська кампанія на закордон передбачала демонстрацію дотримання прав людини, зокрема, релігійної свободи в УРСР, популяризацію радянського способу життя та миролюбної політики СРСР, висунення звинувачень на адресу найактивніших представників української діаспори в країнах Заходу у воєнних злочинах під час Другої світової війни та “викриття” їх як німецьких колабораціоністів. Вона проводилася за допомогою публікацій в українських та зарубіжних ЗМІ чисельних статей, матеріалів, трансляції на зарубіжні країни теле- і радіопрограм.

З початком політики “перебудови” в СРСР, а також внаслідок активних дій української діаспори, підтриманих органами влади країн Заходу, в Україні значно посилився рух за релігійну свободу та легалізацію УКЦ та УАПЦ.

Зважаючи на міжнародний тиск та виступи в середині країни, керівництво СРСР дозволило легалізацію УКЦ та УАПЦ в Радянському Союзі у 1989-1990 роках, започаткувавши тим самим новий етап у відносинах між церквою і державою, віруючими і владою на більш цивілізованих, демократичних засадах.

У висновках узагальнено основні результати дослідження, визначено роль і місце ювілейної кампанії української діаспори в національній історії 70-х-80-х рр. ХХ століття.

Тисячолітній ювілей прийняття християнства був використаний українською діаспорою для розгортання великомасштабної кампанії з нагоди цієї важливої історичної події, спрямованої разом з тим на консолідацію в середовищі української еміграції, підвищення рівня національної самосвідомості її членів, пропаганду і поширення серед громадськості й офіційних осіб країн Заходу інформації про історію і культуру України, прагнення її народу до волі й незалежності та боротьбу за свободу совісті й легалізацію в УРСР УАПЦ та УКЦ.

Таким чином, кампанія стала історично обумовленим явищем, зважаючи на загострення політичного протистояння між двома військово-політичними блоками в світі в ході “холодної війни” та критичний стан в середовищі української діаспори наприкінці 70-х - в 80-х рр. ХХ ст.

До участі в кампанії, яка здійснювалася під егідою Світового конгресу вільних українців, вдалося залучити громадсько-політичні, релігійні, наукові, культурні, професійні, жіночі і молодіжні організації української еміграції в Північній і Південній Америці, Західній Європі та Австралії.

В ході відзначення визначного ювілею в історії українського народу була досягнута певна консолідація в середовищі української громадськості та між українськими церквами на грунті спільного проведення численних громадсько-політичних, релігійних, наукових та культурних заходів в ім'я спільної мети - легалізації українських церков в СРСР.

В результаті кампанії проходила активна популяризація української історії, культури, традицій і звичаїв, здійснено позитивний виховний вплив на молодь, що загалом привело до підвищення рівня національної самосвідомості української громадськості. Багато українців вперше визнали своє етнічне походження, що стало важливим фактором зростання чисельності української громади. Зокрема, протягом міжпереписного періоду 1981-1990 рр. в Канаді чисельність українців збільшилася на 299,3 тис. осіб або на 39,6 %, в США - за 1980-1990 рр. на 10,7 тис. осіб або на 1,5 %.

Українська громада утвердила свої позиції в країнах проживання. Керівництво США, Канади, представники органів влади країн Західної Європи, Південної Америки та Австралії неодноразово пікреслювали відчутний внесок українців в розвиток цих країн, здійснювали підтримку вимог української громади. Як визнання особливих заслуг канадських українців у розбудові держави, під час завершення кампанії в 1989 році 24-им генерал-губернатором Канади став українець Рамон Гнатишин.

Ювілейна кампанія привернула увагу урядів, офіційних осіб та громадськості країн Заходу до недотримання прав людини і особливо релігійної свободи в СРСР, стимулювала їх до активного обговорення і позитивного вирішення цих питань на міжнародному рівні, зокрема, під час переговорів з урядом СРСР. За підрахунками автора, підготовка і проведення кампанії по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України коштувала приблизно 50 млн. доларів США. Вона стала самим масштабним, довготривалим і вартісним проектом за всю історію української діаспори.

Органи влади СРСР і УРСР в 1979-1989 рр. здійснювали активну протидію кампаніям української діаспори та країн Заходу, спрямованим на захист релігійної свободи в Радянському Союзі як на внутрішньому, так і на зовнішньому напрямках. Починаючи з другої половини 80-х рр., керівництво СРСР з ідеологічних міркувань, а також з метою підвищення авторитету країни в світі, протидії кампаніям української діаспори і країн Заходу та забезпечення підтримки нової політики “перебудови” з боку духовенства і віруючих, почало суттєво підтримувати ювілейні заходи РПЦ, посилено створюючи на міжнародному рівні видимість про дотримання релігійної свободи в Радянській державі. В ході відзначення 1000-ліття введення християнства на Русі радянське керівництво активно сприяло відродженню РПЦ в країні, а її ієрархія висловилася на підтримку діяльності М. Горбачова, радянського уряду та нової політики “перебудови”.

Проведення ювілею стало одним із прикладів успішної інформаційної кампанії з боку СРСР. Проте, на ділі багато проблем, стосовно дотримання релігійної свободи в Радянському Союзі, в тому числі й легалізація УКЦ та УАПЦ, як цього вимагала українська діаспора, й надалі залишалися невирішеними.

Позиція вищого партійного керівництва УРСР змінилася лише після відставки В. Щербицького, зважаючи на міжнародну проблему, перед якою поставили Радянський Союз дії української діаспори, підтримані з політичних міркувань органами влади країн Заходу, ЗМІ та міжнародною громадськістю, а також виступи національно-демократичної опозиції та прибічників греко-католицизму і автокефалії в СРСР напередодні виборів 1989 р. на підтримку легалізації УКЦ та УАПЦ. Дії української діаспори, особливо в ході ювілейної кампанії, підтримка їх країнами Заходу, а також відзначення ювілею в середині країни, врешті призвели до відродження УГКЦ, яка використала ювілейні заходи для активізації своїх прибічників, духовенства і віруючих та виходу з “катакомб”.

Відродження УГКЦ спричинило ланцюгову реакцію, яка призвела до відновлення УАПЦ, а також викликала складний міжцерковний конфлікт в Україні, який триває і досі. Тисячолітній ювілей прийняття християнства сприяв національному і релігійному відродженню в УРСР, а також призвів до поширення діяльності українських емігрантських церков на республіку, об'єднання релігійних організацій діаспори та України.

Проведення ювілейної кампанії створило принципово інший психологічний клімат в середовищі української діаспори та українців в СРСР, надало нового імпульсу українському народу в УРСР й поза її межами у боротьбі мирними засобами за права людини, релігійну свободу, легалізацію УАПЦ та УКЦ, національне і культурне відродження, стало поштовхом до здобуття Україною незалежності та її визнання у світі.

Матеріали дисертації, її положення та висновки можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з всесвітньої історії, історії української діаспори, при розробці лекційних і семінарських занять та спецкурсів для вищих навчальних закладів, а також на уроках в школах.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

1)Недужко Ю.В. Українська діаспора Західної Європи в кампанії по відзначенню тисячоліття хрещення Руси-України // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Історичні науки. - Луцьк: Вежа, 2000.- № 3. - С. 32-36.

2)Недужко Ю.В. Роль засобів масової інформації в кампанії української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей. Вип. 5. - К.: Інститут історії України НАН України, 2001.- С. 205-212.

3)Недужко Ю.В. Участь організацій української діаспори країн Заходу в підготовці кампанії з відзначення тисячоліття хрещення Русі-України (кін. 70-х - поч. 80-х рр. ХХ ст. ) // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Історичні науки - Луцьк: Вежа, 2001- № 5. - С. 48-52.

4) Недужко Ю.В. Відзначення тисячолітнього ювілею християнства та лібералізація релігійного життя в СРСР // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. Збірник статей. Вип.19. - Київ-Донецьк: Інститут історії України НАН України, 2001.- С. 320-331.