Дослідження історії Росії в Історичному товаристві Нестора-літописця (1872-1931 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 930.1(47)(061/069)“1872/1931”

Дослідження історії Росії в історичному товаристві Нестора-літописця (1872-1931 рр.)

Спеціальність 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Губицький Любомир Володимирович

Київ 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться 24 березня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано 17 лютого 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Божко О.І.

АНОТАЦІЯ

Губицький Л.В. Дослідження історії Росії в Історичному товаристві Нестора-літописця (1872-1931 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06. - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню тенденцій висвітлення російської історії в Історичному товаристві Нестора-літописця (1872-1931 рр.). Простежено еволюцію поглядів діячів Товариства стосовно подій та явищ минулого російського суспільства періодів Московської держави й Російської імперії. Виявлено дискусійні ситуації наукового плану та їх вплив на інтерпретації суспільного життя Росії з врахуванням регіональних особливостей характеру творчості вчених Товариства. Особливу увагу приділено національним настановам істориків України та Росії кінця ХІХ - початку ХХ ст. щодо оцінки та сприйняття моделей російської історії.

Ключові слова: історіографія, Історичне товариство Нестора-літописця, Московська держава, Російська імперія, дискусія.

ABSTRACT

Gubytskyi L.V. Research of the History of Russia in the Historical Society of Nestor-chonicler (1872-1931). - Manuscript.

Ph. D. thesis (History) on speciality 07.00.06 - Historiography, source studies and special historical disciplines. - Kiyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to researches of tendancies of Russian history elucidation in the Historical Society of Nestor-chonicler (1872-1931). It is observed evolution of opinions of actors of the Society regarding events and phenomena of the past Russian Society during the periods of the Moskov State and the Russian Impire. It is revealed versatile scientific discussion situations and their influence on the interpratations of social life of Russia with taking into account regional peculiarities of character of scientists' works of HSNC. Special attention is paid to national resolutions of historians of Ukraine and Russia from the end of XIX to the begining of XX century concerning the estimation and perception of models of Russion history.

Key words: Historiography, Historical Society of Nestor-chonicler, Moskov State, Russian Impire, discussion.

АННОТАЦИЯ

Губицкий Л.В. Исследование истории России в Историческом обществе Нестора-летописца (1872-1931 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06. - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию тенденций освещения российской истории в Историческом обществе Нестора-летописца (1872-1931 гг.).

Теоретические модели деятелей Исторического общества Нестора-летописца воссоздавали направления освещения проблем российской истории. Для членов Общества поколения В.Антоновича, В.Иконникова, М.Владимирского-Буданова присуще признание программы научных исследований позитивизма, соответственно с которой историк должен ограничиваться фактами, документами, отвлекаясь от политических и философских теорий.

Воспитанники школ В.Антоновича, М.Владимирского-Буданова, И.Лучицкого разделяли взгляды учителей и творчески развивали их. М.Грушевский, М.Довнар-Запольский и др. в своих произведениях делали акцент на приоритетности детализации, критической работы в установлении фактов, психических, физических, культурных факторов.

Высказываемые в работах мысли В.Базилевича, Б.Курца, В.Романовского, Е.Сташевского, П.Смирнова и др. - представителями поколения научных школ М.Довнар-Запольского, Д.Багалия, М.Грушевского и др., которые учились под их руководством как до революционных событий 1917-1920 гг., так и в период 1920-х лет - отвечали концепциям экономизма и марксизма.

Разнообразным было видение основного вектора направления русской истории деятелями Исторического общества Нестор-летописца. Изучая вопросы политической истории Московского царства (С.Голубев, В.Завитневич, В.Иконников), экономического развития государства (П.Смирнов, Е.Сташевский, В.Удинцев), внешнеполитического и колонизационного развития царства (В.Иконников, В.Кордт, Л.Личков, И.Хрущов, М.Юзефович, М.Бережков), истории Великой Московской смуты (С.Голубев, В.Иконников, В.Щербина). Члены Общества подчеркивали взаимосвязь факторов становления и роста могущества Московского государства: усиление московских Даниловичей, изменения в сельскохозяйственном и ремесленном производстве, возрастание размеров торговли, освобождение от татарского ига. Представители Общества в конце ХІХ - в начале ХХ века использую материалы московских архивов, раскрывали историю городов и слоев русского общества после периода Смуты, тем самым сделали большой шаг вперед в развитии экономического направления исторических исследований как в Украине, так и в Российской империи.

Благодаря взвешенному исследованию учеными Общества вопросов истории Российской империи с учетом достижений в этой области российской и западноевропейской исторической мысли, эпоха от конца XVІІ до начала ХХ века нашла даровитых толкователей проблем царствования Петра І (В.Иконников, В.Кордт, М.Лилеев), Екатерины ІІ (А.Андреевский, П.Лашкарев), Отечественной войны 1812 года (Г.Афанасьев, М.Оглоблин), движения декабристов (Е.Кивлицкий, М.Василенко, П.Голубовский, В.Базилевич, Л.Добровольский, В.Романовский), периода реформы 1861 года (М.Довнар-Запольский, М.Цытович).

Решая вопрос о движущих силах исторического развития русского народа и государства, члены Общества учитывали внешние и внутренние факторы, которые считались учеными равноправными за силой влияния на развитие событий. Московское государство, а позже Российская империя владела могущественным арсеналом средств политического, экономического и культурного возрастания - данный факт был основоположным для большинства деятелей Общества.

На комплексе принципов познания тенденций исторического развития Московского государства, Российской империи сказывалась общая ситуация в европейской и российской науке. Ключевые позиции среди научных установок деятелей Общества заняли принципы объективности, историзма, которые должны были обеспечить успех освещения направлений развития российского общества в прошлом. Принцип объективности члены Общества (Ф.Фортинский, В.Иконников, В.Антонович, М.Грушевский и др.) отождествляли с применением критического источниковедения, всесторонним охватом исследуемого явления с целью выявления его сущности и разнообразности взаимосвязей с окружающим миром, учетом достигнутого уровня научного знания и предложенных по данной проблеме гипотез (иногда ученые избегали вопроса историографии в своих студиях, как например П.Голубовский). Ради достижения объективности исследователи предусматривали применение ценностей прошлого, а не современных взглядов (Д.Багалий, П.Ардашев и др. приверженцы неокантианства).

Деятели Общества использовали исторический, логический, метод системного подхода, метод абстрагирования, генетический, историко-сравнительный, историко-типологический, ретроспективный методы.

Ключевые слова: историография, Историческое общество Нестора-летописца, Московское государство, Российская империя, дискуссия.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації відповідає поставленій меті та розв'язанню основних завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел і літератури. Обсяг тексту дисертації - 207 с., список використаних джерел і літератури - 40 с. (412 найменувань).

Вступ. Актуальність дослідження. Проблематика історії української історичної науки останнім часом частіше стає сюжетом для нових студій вчених. Розвиток історіографічних досліджень на рівні наукових товариств дає змогу краще простежити регіональну специфіку поступу київського осередку історичної науки України. Особливості висвітлення російської історії XІV - XIX ст. стали наслідком тривалого впливу політичних стосунків у Російській імперії та Радянському Союзі, а також дії універсальних та локальних соціально-наукових чинників.

Вибір для дослідження Історичного товариства Нестора-літописця (далі - ІТНЛ) мотивується тим, що воно було однією з провідних наукових одиниць України й мало глибокі дослідницькі традиції та визначних вчених, які були відомі за межами держави. Складна наукова ситуація Товариства заслуговує на детальне вивчення. Локальна специфіка пошуків вчених ІТНЛ в галузі російської історії була не завжди помітною за лаштунками типової для всієї держави науково-дослідницької системи освітянських та академічних закладів. Саме тому вона потребує детального вивчення на основі архівних джерел місцевого походження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з розробкою теми “Історія формування і розвитку української держави”, затвердженої Радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (№01БФО46-01).

Об'єктом дослідження є творча спадщина діячів Історичного товариства Нестора-літописця у комплексі складових: науковому доробку дослідників у різних галузях історичної науки; фахових та періодичних видань, історіографічних джерел, пов'язаних з історією історичної науки.

Предмет дослідження становлять історіософські ідеї, погляди вчених Товариства на історію Росії як процес.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1872 по 1931 рік. За точку відліку взято час створення інституції. Вибір верхньої межі зумовлений ліквідацією Товариства.

Метою дослідження є реконструкція та аналіз системи поглядів членів Історичного товариства Нестора-літописця у галузі історії Росії, а також з'ясування місця їхніх теоретичних моделей у наукових дискусіях кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Для реалізації мети визначені такі дослідницькі завдання:

проаналізувати стан наукової розробки теми, визначити рівень її джерельного забезпечення;

з'ясувати методологічні джерела творчості діячів Товариства, реконструювати теоретичні моделі учених;

розкрити бачення тенденцій історичного розвитку доби Московської держави в науковому доробку членів ІТНЛ;

висвітлити цінність дослідницьких пошуків вчених Товариства щодо періоду Російської імперії;

відтворити систему методів, що їх використовували історики у своїх студіях; визначити систему принципів історичного пізнання застосовуваних діячами ІТНЛ.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму та об'єктивності. При дослідженні теми використані загальнонаукові та спеціально-історичні методи (універсальні методи аналізу та синтезу, порівняльний, типологічний та ретроспективний), метод реконструкції окремих складових певного історичного явища.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі маловивченого історіографічного та архівного матеріалу вперше робиться спроба реконструкції системи поглядів діячів Історичного товариства Нестора-літописця в галузі російської історії. Поглиблено наукову розробку еволюції концепцій вчених, наголошено на спадковості поглядів представників Київської документальної школи та їх наступників, наявності “зламів” у історіографічній творчості російських і українських вчених, які опинилися між парадигмами російської і української схем східнослов'янської історії. Проаналізовано витоки поглядів членів Товариства на питання внутрішнього і зовнішнього розвитку Московської держави та Російської імперії. Досліджено зміни світоглядних засад наукової творчості вчених під впливом політичних реалій. Отримало подальший розвиток дослідження впливу національно-політичного фактору на доробок діячів установи. По-новому структуровано погляди вчених на російський історичний процес як на гармонізуючу складову загальноцивілізаційного.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертації, викладений у ній фактологічний матеріал і висновки можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії Росії та історичної науки в Україні та Росії, розробки спецкурсів тощо. Узагальнений досвід дослідження проблем історії Росії діячами Історичного товариства Нестора-літописця може бути застосований в сучасних умовах для подальших студій генези російської держави та етносу.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертації доповідалися автором на VІ, VII, VIII Міжнародних науково-теоретичних конференціях “Декабристські читання” (Київ, грудень 2000 р., березень 2001 р., січень 2002 р.), на І Всеукраїнській науковій конференції (Луганськ, лютий 2001 р.), на міжнародній науковій конференції “Розвиток історичної науки в Україні (до 10-річчя незалежності України)” (Київ, травень 2001 р.), на IV Архівознавчих читаннях (Київ, грудень 2002 р.). Основні положення та висновки дисертації відображені у 5 наукових публікаціях загальним обсягом 3,3 друк. арк.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі роботи “Джерельна база та історіографія дослідження” охарактеризовано джерельну базу дослідження та проаналізовано історіографію проблеми.

Джерельна база дослідження складається із комплексу архівних матеріалів й опублікованих документів, праць членів Товариства, видрукуваних окремо та в періодичних наукових виданнях, зокрема, у 24 книгах “Чтений в Историческом обществе Нестора-летописца”, епістолярії.

Автор передусім спирався на архівну документацію, що зберігається в архівосховищах м. Києва та Львова. До неї відноситься великий обсяг особистих фондів вчених, матеріалів, що висвітлюють діяльність державних освітніх та наукових закладів, творче надбання ІТНЛ в галузі історії Росії.

Персональні архівні фонди, які перебувають на зберіганні в ЦДІА у м. Києві, були використані при дослідженні, належать відомим вченим М. Довнар-Запольському (ф. 262), В. Антоновичу (ф. 832), І. Павловському (ф. 267), В. Іконникову (ф. 849), князю Є. Трубецькому (ф. 624), М. Бубнову (ф. 837), В. Савві (ф. 2058) та ін. Важливим доповненням є матеріали фондів іногородніх, львівських членів Товариства А. Петрушевича та А. Прохаски, виявлені дисертантом у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові (ф. 139, 765).

Невід'ємною складовою пошукового матеріалу стали праці, документи, епістолярія діячів Історичного товариства Нестора-літописця: В. Данилевича, С. Маслова, М. Василенка та ін., що знаходяться в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.Вернадського (ф. 8, 10, 29, 33, 40, 42).

Архівні матеріали фондів ЦДІА у м. Києві, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського характеризуються розпорошеністю і фрагментарністю. Типологічно серед них переважають твори, чернетки, гранки статей, підготовчих матеріалів монографій, рецензії, студентські твори, програми, біографії, а також повідомлення керівних осіб навчальних закладів, звіти, прохання, накази, розпорядження, фінансова документація, листування представників Історичного товариства Нестора-літописця з іншими науковими і освітянськими закладами. Частину архівних матеріалів вперше введено до наукового обігу.

Сутнісною складовою основного масиву джерел стала документація фонду Київського університету, що знаходиться у Державному архіві м. Києва (ф. 16). Важливість університетських документальних збірок (Київського університету) полягає в тому, що в них містяться вузівські розпорядження, які своїм змістом стосуються суто організаційної діяльності Товариства. Тут же знаходяться інформаційно цінні щорічні звіти керівництва Товариства, що описують зміни у складі і наукових пошуках установи.

Цінність становлять архівні збірки Київської духовної академії (ф. 711), що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України у м. Києві. Справи величезного фонду Київської духовної академії є переважно малооб'ємними та розпорядчими за змістом, що полегшує їх аналітичну обробку. Варто зауважити, що значна частина академічних справ подає інформацію про внутрішнє життя академії. Справ, котрі мають безпосереднє відношення до творчого доробку членів Історичного товариства Нестора-літописця, що працювали у Київській духовній академії, у цьому фонді порівняно небагато, а тому для всебічного розгляду поставлених питань необхідно залучати інформацію з інших джерел. Особливе значення для даного дослідження мають грамоти російських царів російським офіцерам на володіння селами, земельновласницькі документи російських поміщиків та ін. архівні матеріали з колекції Товариства (ф.222), оскільки саме вони найяскравіше ілюструють наслідки збиральницької діяльності членів Товариства.

Допоміжну роль при написанні дисертації відігравали опубліковані матеріали.

Історіографія. Система поглядів на історію Росії, представлена у працях діячів Історичного товариства Нестора-літописця (1872-1931 рр.) ще не була предметом окремого дослідження. Серед авторів, які частково розглядали висвітлення комплексу проблем російської історії членами ІТНЛ, можна виділити загальноросійську та київську історичні школи кінця XIX - початку ХХ ст., радянських дослідників, сучасних українських і російських істориків.

Автори XIX ст., як правило, розглядали російську історію та відповідно оцінювали діяльність ІТНЛ й окремих його представників в цій галузі з позицій єдності і цілісності суспільних процесів на теренах Російської імперії протягом всього її існування. Недоліком загальноросійських досліджень було те, що в них основна увага приділялася подіям і змінам в центральному державному управлінні, в тіні яких зовсім губиться життя окремих територіальних одиниць, а історіографічний процес в межах держави розглядався як єдність явищ притаманних школам столиці і периферії. Такі праці можна вважати підручниками з історії російської держави та російської історичної науки. Дослідники київської школи здебільшого присвячували свої праці розробці регіональних проблем (В. Антонович, М. Грушевський, Д. Багалій та ін.), готуючи основу для теоретичного оформлення окремих шляхів розвитку російського та українського народів та держав.

Важливим джерелом інформації щодо організації пошуків й апробації висновків досліджень були повідомлення в періодичних виданнях та звітах про засідання Історичного товариства Нестора-літописця і тематику доповідей на них, серед якої значного місця посідала російська історія. Проте вагомою вадою цих праць є їхнє ігнорування окремого місця російської історії в доробку Товариства. Автори таких праць займали яскраво виражену позицію констатації фактів.

Із значною увагою ставилися до історії київської наукової установи автори радянського періоду. Праці І. Житецького, А. Степовича, В. Базилевича грунтуються на використанні джерел архіву установи та здебільшого присвячені розгляду діяльності Історичного товариства Нестора-літописця. Автори статей повідомляють про організацію роботи, досягнення членів Товариства в усіх сферах історичного знання за певний період часу, майже не торкаючись розгляду історії Росії як окремого предмету вивчення.

Радянська історична література 1930 - 70-х рр., яка через низку внутрішньополітичних та наукових чинників змушена була відповідати вимогам висунутим керівниками від науки і держави, була позначена негативною оцінкою дорадянської історіографії та історіографії України 1920 - початку 1930-х рр., шельмуванням представників старої школи, ігноруванням окремих напрямків їх наукових студій, виключно позитивною оцінкою марксистської методології. У лекційних курсах з історіографії загострювалось увагу на внеску Д. Іловайського, І. Забєліна, В. Антоновича, М. Владимирського-Буданова та ін. у загальну скарбницю російської історичної науки. Короткі відомості про історію товариства містять енциклопедичні видання, але вони не зовсім точні. Трапляються помилки у визначенні хронологічних рамок діяльності Історичного товариства Нестора-літописця. У них стверджується, нібито воно припинило існування в 1917 р.

Серед досліджень 1980-х років вирізняються праці М. Колесника, який у своїй кандидатській дисертації та чисельних публікаціях, аналізуючи устави, склад, основні форми і напрями наукової й громадської роботи Товариства фрагментарно торкався предмету цього дослідження, зокрема, вважав провідним напрямом у дослідженнях членів Товариства вітчизняну історію, до складових якої відносив історію України та Росії.

Сучасні історіографічні колективні та індивідуальні праці сприяють висвітленню історіографічної палітри розвитку історичної науки в Україні. Проте вони являють собою підручники, в яких розкриваються закономірності наукового поступу українських істориків на тлі епохи, а їхні автори не ставлять перед собою завдання вивчення історії Росії на рівні Історичного товариства Нестора-літописця.

Необхідно відзначити розробку сучасними істориками різних аспектів наукових здобутків окремих вчених-діячів Товариства. Грунтовні праці, у яких розкрито творчість В.С. Іконникова, низки українських архівістів 1920-х років - діячів Товариства, Д.І. Багалія, дослідників церковного минулого належать І. Войцехівській, І. Матяш, І. Вербі, В. Кравченку, К. Крайньому та ін.

Поміж сучасних російських досліджень науковому доробку членів Історичного товариства Нестора-літописця приділено особливу увагу приділено в колективних працях. У сучасних працях російських авторів, присвячених контекстуальним питанням розвитку історичної науки кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. в умовах постійних геополітичних, національних, соціальних змін не знаходимо висвітлення проблем російської історії як довершеної реальності, а здебільшого зустрічаємося із вдалими порівняннями тлумачення дискусійних спірних питань української та російської історій серед представників української та російської історіографічних традицій.

Історіографічна база дисертації містить необхідну кількість літератури дорадянської, радянської, сучасної української та російської, аналіз якої посприяв створенню комплексного дослідження наукового доробку діячів Історичного товариства Нестора-літописця в галузі російської історії.

Таким чином, історіографічна та джерельна база дисертації є достатньою для достовірного і неупередженого розкриття теми.

У розділі другому - “Наукова розробка питань історії доби Московської держави” - з'ясовується розуміння вузлових питань російської історії періоду політичного зросту та розквіту Москви, окреслено основні напрямки пошукової роботи й наукових студій, проаналізовано місце періоду Московської держави у концепціях етапів суспільно-політичного розвитку Росії в працях діячів ІТНЛ.

Питання історії Московської держави були одним з основних напрямків історичних досліджень періоду перебування Історичного товариства Нестора-літописця при Імператорському університеті св. Володимира. В основному, увага зосереджувалася на проблемах політичної історії Московського царства, історії Великої Московської смути наприкінці XVІ - початку XVІІ ст. (С. Голубєв, В. Завитневич, В. Іконников, В. Щербина), економічному розвиткові московської держави (П. Смірнов, Є. Сташевський, В. Удінцев), зовнішньополітичному і колонізаційному поступу царства (В. Іконников, В. Кордт, Л. Личков, І. Хрущов, М. Юзефович, М. Бережков).

Вчені Товариства при вивченні історіографії, бібліографії, джерелознавства, питань історії Московської держави не дотримувалися чіткої системи. Торкаючись розгляду державної структури Московщини члени Товариства враховували на противагу попередникам той факт, що вона виростала на спільному фундаменті суспільного досвіду Русі Київської, Новгородської, Золотої Орди, Візантії. Засвоївши надбання представників історичних шкіл Москви, Санкт-Петербургу, діячі Товариства зробили внесок у визначення передумов становлення Московської держави, виявивши взаємозв'язок таких факторів, як посилення московських Даниловичів, зрушення в засобах виробництва, географічне положення Москви, зростання торгівлі, звільнення від татарського гноблення. В працях вчених чітко визначені аспекти зовнішньої політики, подано значення цієї важливої сторони державного життя Московського царства для зростання його могутності. На засіданнях Товариства дослідниками дискутувалися питання змін в економіці та праві Московщини після остаточного об'єднання князівств та міст в XVI ст. Зусиллями істориків висвітлено маловідомі факти з історії Великої Смути, що дозволило доповнити загальну картину епохи початку XVII ст. Цьому сприяло широке вивчення вченими Товариства діяльності як окремих персоналій, так і закономірностей цього явища. В проблемному дискурсі російської історіографії кінця ХІХ - початку ХХ століття зосереджувалася низка праць дослідників, присвячених періоду після доби лихоліття, створених на основі виявлених в московських архівах документів, висвітлювалася історія міст і станів російського суспільства, які стали суттєвим кроком вперед у розвитку економічного напрямку історичних студій як в Україні, так і в Російській імперії вцілому.

Наукова розробка питань історії Московської держави в ІТНЛ у 1872 - 1931 рр. проводилась на прилюдних засіданнях цього наукового зібрання, на періодичних російських археологічних з'їздах. До організації двох з них, які відбулися у Києві долучилися члени Товариства (1874, 1899 рр.). Робота по влаштуванню наукових зібрань в умовах підпорядкування спочатку університету Св. Володимира, а згодом Всеукраїнській Академії наук спонукала до розгортання пошуку з конкретних проблем історії Московського царства, сприяла формуванню нового покоління концепцій, методів дослідження українських істориків за сприяння висвітленню процесів загальнодержавної ваги в часи Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст. та недостатньої уваги до науково-дослідної роботи у царині російської історії за умов поглибленого вивчення української проблематики на основі впроваджуваних принципів нової марксистської методології в період українізації 1920-х років. Більшість дослідників, які співпрацювали з ІТНЛ, займалися традиційними напрямами студій (В. Кордт, Б. Курц, В. Пархоменко), активно залучаючи нові архівні матеріали. Значну увагу історики приділяли зовнішньому тлумаченню подій російської історії до початку XVIII ст., ілюстрували зусилля царської влади по організації зовнішньої торгівлі. Ці роки позначені спробами створення загальних концепцій історії Росії та України з особливим наголосом на історії класової боротьби.

Третій розділ праці - “Висвітлення російської історії періоду імперії” - присвячений аналізові місця і ролі тенденцій російської історії доби імперії у наукових працях членів Історичного товариства Нестора-літописця, що склали основу виявлення напрямів досліджень головних подій вказаної епохи.

Перипетії подій і особливості явищ історії Російської імперії від часу царювання Петра І до ХХ ст. стали предметом ретельного і виваженого студіювання діячів Товариства протягом всього його існування. Під тиском процесу етнічної самоідентифікації, що посилювався наприкінці ХІХ ст. повільно, але впевнено відходило в минуле не лише зверхнє, байдуже ставлення до тутешнього минулого, але й наукові сили громадськості спрямовували зусилля на утвердження власної, оригінальної точки зору на процеси, що відбувалися у загальнодержавному масштабі, яка інколи не співпадала із загальновживаними поясненнями політичних, соціальних, наукових чинників. Водночас деякі кроки державницьки налаштованих істориків, які мали своїх представників і в Історичному товаристві Нестора-літописця, були спрямовані на підняття престижу імперської системи цінностей у сфері історії.

Історичне Товариство Нестора-літописця доклало багато зусиль до висвітлення різноманітних сторін історії Російської імперії періоду XVІІІ - початку ХХ ст. Одне із центральних місць займали дослідження, які відносилися до періоду царювання Петра І (кінець XVII - початок XVІІІ ст.). В. Іконников, В. Кордт, М. Лілеєв та ін. дослідники у своїх розвідках залучаючи нововіднайдені, видрукувані матеріали, розкривали маловідомі сторінки часів Петрового царювання, зокрема, про перебування Петра І у Нідерландах, освітні проекти, які розроблялися в роки його правління. На засіданнях ІТНЛ діячі інституції аналізували нововиявлені джерела, як епохи Петра І, так і наступних володарів: наслідкам царювання імператриці Катерини ІІ вчені ІТНЛ надали виключно багато уваги, насамперед, зважаючи на 100 річницю з часу її смерті (1896). Дійсний член О. Андрієвський висвітлював зовнішньополітичні заходи катерининського уряду, П. Лашкарьов навів документи, які стосувалися перетворень у Війську Донському 1775 року. В. Іконников подав історію відміни тортур у Росії, зокрема, законодавчі ініціативи Катерининського “Наказа”, визначив місце і значення царювання Катерини ІІ.

Значної уваги члени ІТНЛ надавали вивченню Вітчизняної війни 1812 р. Вони досліджували причини і хід війни, подали характеристику історичним діячам та російському суспільству (Г. Афанасьєв, М. Оглоблин та ін.)

Досліджуючи суспільно-політичний рух у Росії ХІХ ст. вчені ІТНЛ, розглянули окремі сюжети руху декабристів. Зокрема, такі вчені як Е. Кивлицький, М. Василенко, В. Іконников, П. Голубовський проаналізували історичну цінність епістолярної та мемуарної спадщини декабристів для висвітлення їх діяльності та епохи у цілому. Один з активних членів Історичного Товариства Нестора-літописця М.В. Довнар-Запольський стояв біля витоків української школи декабристознавства.

В низці досліджень члени Товариства помітної уваги надавали селянській реформі 1861 р. Діячі Товариства М. Довнар-Запольський, Г. Афанасьєв, О. Жилін і М. Цитович подали позитивну оцінку селянської реформи під час святкування її 50-літнього ювілею.

Питанням становища селян та козаків на околицях імперії, колонізаторські зусилля котрих забезпечували реальне просування влади у заселені інородцями, або небезпечні райони держави присвячена була низка праць Л. Личкова.

Членами ІТНЛ проблеми російської історії ІІ половини XVII - XX ст. досліджувалися в процесі вивчення літературної діяльності М. Гоголя, М. Ломоносова, Л. Толстого та ін., історіографічної спадщини М. Карамзіна, О. Хомякова, К. Кавеліна, І. Забеліна, К. Бестужева-Рюміна та ін.

За умови визнання авторитету санкт-петербурзьких і московських світил, київські дослідники знаходили відповідні теми, які були частиною палітри російської історії. Серед почесних і дійсних членів Товариства були: видатні російські історики, автори монументальних праць і історики периферійних наукових центрів, що розробляли окремі питання історії Російської імперії XVІІІ - ХІХ ст. З входженням Історичного товариства Нестора-літописця до складу Української Академії наук на початку 1920-х рр., дещо помолодшав склад установи, відійшла у небуття велика кількість знаних у колишній Російській імперії та за кордоном видатних вчених, помітною стала зростаюча українізація контингенту членства. Діячі Історичного товариства Нестора-літописця з українських наукових інституцій, вихованці Київського університету, світила науки Києва кардинально не відрізнялися від вчених Москви, Петербургу в інтерпретаціях основних питань загальної історії та проблем Російської імперії, хоча поряд з тим вносили нові думки (концепція давньої історії східних слов'ян, теорія українського декабризму) у дослідження конкретних історіографічних, історичних, джерелознавчих процесів.

Звертання до наукової розробки проблем історії Російської імперії діячами Історичного товариства Нестора-літописця у 1920-х рр. визначалося відповідно до вимог репрезентованих тоді у Радянській Україні історичних шкіл: юридичної школи М. Василенка, прихильників соціологічної концепції М. Грушевського, представників економічного матеріалізму - Д. Багалія, М. Слабченка, автономізму - О. Гермайзе, марксизму - М. Яворського. Позитивістський та соціологічні методи втрачали переважаючий вплив у їх методологічних уподобаннях, натомість марксистська методологія здобувала все важливішого становища в наукових установках вчених. Об'єктивізм, наукова грунтовність у постановці проблем, тяжіння до вивчення конкретних питань історії Росії, виявлення, видання багатої джерельної бази, аналіз на підставі першоджерел - склали надбання діячів Товариства. В радянський період діяльності ІТНЛ активно розглядалася проблематика царювання Петра І, реформи 1861 р., значно зросла увага його членів до декабристської теми (В. Базилевич, Л. Добровольський, В. Романовський). У зв'язку із відкриттям доступу до раніше закритих фондів і століттям з часу повстання 1825 р., яке широко відзначалося в країні, розробка історії декабристського руху помітно пожвавішала.

Завдяки грунтовному, виваженому дослідженню вченими Товариства проблем історії Російської імперії на основі чітко визначеного методу дослідження з урахуванням досягнень російської та західноєвропейської історичної думки, провінційне Історичне товариство Нестора-літописця посіло поважне місце серед відповідних інституцій держави.

У висновках дисертації підведено підсумки дослідження, які виносяться на захист:

- Проблема висвітлення російської історії в Історичному товаристві Нестора-літописця ще не знайшла повного відображення в історіографічних дослідженнях. На сьогодні зріс інтерес до поставленої проблеми, але відсутні узагальнюючі праці, які подавали б творчий доробок членів Товариства в галузі історії Росії;

- З'ясовано, що теоретико-методологічні чинники, які визначали творчість діячів Товариства змінювалися протягом другої половини ХІХ - першої третини ХХ ст., характеризувалися співзвучністю з тодішньою методологічною базою історичної науки Європи та Росії із застосуванням ідей позитивізму (покоління В. Антоновича, В. Іконникова), неоромантизму (слов'янофіли О. Котляревський, В. Завитневич) та соціологічного (генерація учнів В. Антоновича, М. Владимирського-Буданова - М. Грушевський, М. Довнар-Запольський), марксистського (О. Оглоблин, пізня творчість Д. Багалія) напрямів. Зважаючи на тодішню політичну ситуацію та використовуючи наявний джерельний матеріал, роботи вчених ІТНЛ за своїм змістом були спрямовані на задоволення наукових та державних (геополітичних, етностабілізуючих - І. Забєлін, Д. Іловайський, Т. Флоринський та ін.), етнічних (зміцнення відродженої національної свідомості народів російської держави - М. Грушевський та його послідовники) потреб;

- Доведено, що бачення тенденцій розвитку Московської держави в творчому доробку діячів Історичного товариства Нестора-літописця формувалося під впливом імперського та етнічного поглядів. Представники проімперських напрямків російської історіографії в ІТНЛ (О. Котляревський, В. Завитневич, Т. Флоринський та ін.), відстоювали погляди на історію Росії як на низку подій і явищ єдиного для трьох “русских” народів - російського, українського та білоруського - процесу, скерованого на здобуття всеслов'янської гегемонії. У дорадянську добу функціонування Товариства на противагу вказаним науковим напрямкам відстоювали свої позиції й прихильники регіональної, а згодом української національної школи: М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський та ін., що визнавали витоки російської державної історії з часу утворення Московської держави, безперечно, не відкидаючи спільних коренів політичної структури Київської Русі та Північно-східної Русі (Залісся, Московщини). Враховуючи зміни 1917-1920 рр., які відбулися в суспільстві та науці, діячі Історичного товариства Нестора-літописця стверджували окремішність російської історії від української. Вони зосереджували головну увагу на проблемах політичного, військового, економічного, колонізаційного сегментів минулого Московщини;

- Показано, що розглядаючи історичний розвиток російської держави доби імперії, члени ІТНЛ на основі виявлених джерел і попередніх досягнень науки, висвітлювали проблеми процесу розбудови російської держави. Питання про основну його мету вирішувалося з врахуванням арсеналу засобів для політичного, економічного, культурного зростання імперії, причому вони прогнозували майбутнє розширення території держави. Важливого місця в тлумаченні аспектів розвитку Російської імперії діячі Товариства в дорадянський період надавали як суспільним (економічним, політичним, культурним, релігійним і т.д.), так і індивідуальним (вдача і освіта царів, державних діячів, підданих) факторам. З початку 1920-х років у студіях вчених ІТНЛ стало визначальним врахування економічного розвитку суспільства і наслідків класової боротьби;

- Виявлено, що на комплексі принципів пізнання історичного розвитку Московської держави, Російської імперії позначалася загальна ситуація в європейській та російській науці. Ключові позиції серед наукових настанов діячів Історичного товариства Нестора-літописця посіли принципи об'єктивності та історизму. Принцип об'єктивності члени Товариства (Ф. Фортинський, В. Іконников, І. Лучицький, В. Антонович, М. Грушевський та ін.) ототожнювали з застосуванням критичного джерелознавства, всебічним охопленням досліджуваного явища, врахуванням досягнутого рівня наукового знання та запропонованих з даної проблеми гіпотез (інколи вчені уникали питання історіографії у своїх працях, як наприклад П. Голубовський). Політична мотивація істориків залишала свій відбиток на висвітленні історичних подій. Щоб досягти об'єктивності дослідники пропонували враховувати цінності минулого, а не сучасні для них погляди (Д. Багалій, П. Ардашев та ін. прихильники неокантіанства). При дослідженні проблем російської історії вчені Товариства використовували методи: історичний, історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, метод системного підходу, метод сходження від конкретного до абстрактного, ретроспективний. Тривале опрацювання архівних джерел членами Товариства уможливило адекватне оцінювання подій XІV-ХХ ст., що відображено в їхніх роботах.

нестор московський історичний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Дослідження мовної ситуації в Україні членами Історичного товариства Нестора-літописця на межі ХІХ - ХХ ст. // Вісник Київського національного університету. Історія. - К., 2001. - Вип. 54. - С. 18-23 (співавтор Казьмирчук Г.Д.).

2. З епістолярної та археографічної спадщини члена Історичного Товариства Нестора-літописця проф. П.В.Голубовського // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Переяслав-Хмельницький, 2001. - Вип. 12. - С. 158-167.

3. Декабристський рух у науковому доробку членів Історичного товариства Нестора-літописця // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - К., 2001. - Вип. 3. - С. 48-54.

4. Вивчення проблем історії московської держави членами Історичного товариства Нестора-літописця в кінці ХІХ - початку ХХ століття // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. - Дрогобич, 2001. - Вип. 8. - С. 146-155.

5. Знакові особистості російської історії XVІІІ ст. в характеристиці професора П.О.Терновського // Наукові записки. Історичні науки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К., 2002. - Вип. 45. - С. 166-177.

Размещено на Allbest.ru