Особливості поточної статистики населення у повоєнний період на прикладі Сталінської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості поточної статистики населення у повоєнний період на прикладі Сталінської області

Шипік Н.Ф.

Важливим джерелом інформації про народонаселення в міжпереписні періоди історії вважається поточний статистичний облік. Особливого значення названий вид джерел набуває при вивченні періодів, стосовно яких репрезентативні можливості найближчих переписів є вкрай обмеженими в силу певних історичних, соціальних, політичних причин тощо. Це напряму стосується двадцятирічного відтинку часу між переписами 1939 і 1959 pp., протягом якого людність України пережила ряд історичних і соціальних катаклізмів, найзначнішими з яких були німецька окупація, повоєнний голод, масштабні міграції. Вони неминуче позначилися на динаміці чисельності населення, природному і міграційному русі, що безумовно знайшло віддзеркалення у матеріалах поточної статистики.

Певні відомості про ведення поточного обліку у повоєнний період можна знайти у роботах працівників статистичних установ і демографів, присвячених історії державної статистики, зокрема у виданні Донецького обласного управління статистики від 1988 р. за назвою «Матеріали з історії становлення та розвитку органів державної статистики (1918--1988)» [1]. В розділі, присвяченому відбудовчій добі, можна здобути корисну інформацію про зміни у структурі статистичних служб у 1944-1956 pp. Серед інших напрямків роботи статорганів там йдеться і про поточну статистику населення, але дуже побіжно, до того ж не вказуються ані її репрезентативні можливості, ані труднощі та недоліки в її організації. Нажаль не наводяться, хоча б основні звітні форми статслужб, що їх заповнювали у повоєнну добу. На деякі вади та специфіку ведення поточного обліку вказують автори сучасного російського дослідження «Демографічна історія Росії: 1927-1959» [2]. Проте в цій праці, як і в попередній, роз-гляд особливостей поточного обліку населення не становить для авторів першорядного значення.

Враховуючи вищесказане, цілком логічно постає завдання на основі синтезу інформації з наукової літературі та залучення широкої джерельної бази розглянути механізм проведення поточного обліку населення у повоєнний період на прикладі Сталінської області, визначити інформативні можливості та недоліки матеріалів поточного обліку.

Джерельну базу дослідження становлять матеріали фонду статистичного управління Сталінської області, що зберігаються у держархіві Донецької області. Для опрацювання статистичних даних було використано методи демографічної статистики, зокрема методи вирахування демографічних показників та їх аналізу, які детально розглянуті в колективній монографії «Практична демографія» [3].

Поточним обліком населення на місцевому рівні займалися статистичні служби, структура яких, на території визволенної від окупації області відновлювалася, точніше сказати створювалася наново, дуже швидко. Вже у вересні 1943 р. були організовані інспектури у всіх районах і містах області (в 27 районах та 12 містах). Обласна структура статистичних органів включала обласне статистичне управління ЦСУ УРСР, районні, міські інспектури державної статистики ЦСУ СРСР. Районні і міські інспектори, хоча і підпорядковувалися начальникам обласної і республіканської статистичних установ, однак призначалися та звільнялися виключно начальником ЦСУ СРСР. Безпосередньо під началом районних і міських інспекторів діяли ділянкові інспектори державної статистики ЦСУ СРСР [ 1,с.36--38].

Обласну статистичну службу двічі перепідпорядковували. Починаючи з грудня 1943 р. обласне статистичне управління було передано у підпорядкування Уповноваженого Держплану СРСР за назвою «Управління статистики Уповноваженого Держплану СРСР по Сталінській області». Опрацювання демографічних даних проводив сектор труда і населення. 10 серпня 1948 р. Рада Міністрів СРСР прийняла Постанову «Про перетворення Центрального статистичного управління Держплану СРСР у Центральне статистичне управління при Раді Міністрів СРСР». Відповідно до цієї постанови управління статистики Уповноваженого Держплану СРСР по Сталінській області було перетворено в статистичне управління Сталінської області ЦСУ УРСР. Чисельність персоналу управління дорівнювала 67 особам. Обробкою даних поточного обліку населення займався сектор культури, охорони здоров'я і демографії [I, С.38--44].

Основним видом роботи обласних статорганів у 1943-1944 pp. були одночасні обліки населення, метою яких було визначення чисельності населення як в цілому по області, так і по окремих населених пунктах; а також підрахунок чисельності певних категорій населення. Одночасні обліки мали стати основою для регулярних поточних розрахунків.

Первинну інформацію про населення міст і селищ міського типу (CMT) в 1943 р. отримували від органів HKBC (пізніше МВС), які в свою чергу здійснювали реєстрацію паспортів населення. Основою для одночасного обліку селян ставали матеріали, отримані від сільрад [4,арк.25,27]. Ще у листопаді 1943 р. постановою виконкому Сталінської облради головам районних і міських виконкомів було доручено забезпечити точний облік всього населення, що мешкає на території сільрад, занесення цього населення у погосподарські книги і списки сільрадівського обліку, передачу звітів інспекторам ЦСУ Держплану СРСР.

Перші дані одночасного обліку населення торкалися чисельності населення, статевовікового складу, розподілу непрацюючого населення старше 14 років за віком і статтю. Так, станом на 1 січня 1944 р. проводився облік статевовікового складу сільського населення, було виявлено, зокрема віковий і статевий розподіл працездатного населення, не зайнятого у суспільному господарстві. Одним із важливих завдань був одночасний облік міського непрацюючого працездатного населення (чоловіків віком від 14 до 55 років, жінок від 15 до 50 років), молоді (чоловічої статі від 14-15 і 16-17 років та жіночої статі 15 і 16-18 років), учнів середніх та вищих навчальних закладів та жінок, які мали дітей віком до 4 років і від 4 до 8 років [5,арк. 1 --31 ]. Обсяг відомостей про народонаселення, які збиралися органами статистики зростав. Наприклад, з 1951 р. в сільських поселеннях почали проводити облік неписьменного дорослого населення [6,арк.175].

Однією з основних функцій поточного обліку вважається розрахунок природного приросту, який визначається через різницю між кількістю народжених і померлих протягом певного періоду на визначеній території і показує наскільки збільшилася (або зменшилася) чисельність населення завдяки природному відтворенню. Основою для щомісячних розрахунків статслужбами природного руху населення ставала обробка актів громадянського стану. Останні реєструвалися районними і міськими ЗАГСами і містили інформацію про народжених і померлих, хоча і не завжди у повній мірі. Зокрема, це засвідчує заступник уповноваженого Держплану СРСР по Сталінській області у доповідній записці про природний рух за 1945 p., де припускалося існування певного недообліку народжень і смертей. По-перше, за рахунок померлих у лікарнях, безрідних і безпритульних, похорон яких відбувався без оформлення в ЗАГСах. По-друге, незначний недооблік народжень і дитячої смертності пояснювався тим, що пологові будинки в більшості випадків не оформлювали в ЗАГСах народження і смерть, якщо дитина народилась у пологовому будинку та через короткий проміжок часу померла в ньому. Частковий недооблік міг відбуватися й через недостатнє забезпечення актами реєстрації [7,арк. 102]. Однією з причин недоліків повоєнної роботи статистичних установ була кадрова криза. Багато робітників ЗАГСів, сільрад, статорганів було призвано в армію. Люди, що прийшли їм на зміну, не завжди володіли достатнім досвідом й професійною освітою [2,с,57]. Повернення довоєнної повноти та якості обліку природного руху відбувалося досить повільно, поступово розширювалися інформативні можливості поточного обліку природного руху.

Так, станом на 1950 р. річний статистичний звіт стосовно природного руху населення містив більше десятка форм, обов'язкових для заповнення (форма «А», 1,1 а, 2-26,4-4б, 5, 7, 7а, 8). З них можна дізнатися наступну інформацію: кількість народжених та їх розподіл за віком та заняттям матері, за черговістю народження; кількість народжених у багатодітних матерів та їх розподіл за черговістю народження і заняттям батьків; кількість народжених, стосовно яких в акті про народження відсутні записи про батька; кількість мертвонароджених; кількість померлих віком до 1-го року та їх розподіл за статтю, кількістю прожитих днів і місяців, за причинами смерті; кількість померлих віком до 5 років; кількість померлих за віком і статтю та причинами смерті; кількість шлюбів та їх розподіл за віком вступу до шлюбу, кількість розлучень та розподіл за віком розлучених і тривалістю розірваних шлюбів. Причому звітні форми найчастіше містили інформацію як по області в цілому, так і стосовно окремих міст і районів [8,арк.1,2].

Важливою функцією поточної статистики населення є облік щорічних переміщень населення, який показує зростання чи зменшення людності за рахунок мігрантів. Основою для підрахунків міграційного приросту була щомісячна обробка відривних талонів прописки і виписки адресних листків. Реєстрація переміщень населення проводилася лише в міських поселеннях та повністю паспортизованих районах, отже до міграційного обліку не була включена кількість прибулих до непаспортизованих районів області. Далеко не всі новоприбулі до міст і повністю паспортизованих районів дотримувалися існуючих правил реєстрації. Органи міліції повідомляли, що у ході перевірки в 2 і 3 кварталі 1945 р. у Сталінській області було виявлено 15,6 тис, порушників паспортного режиму, серед яких 5,4 тис, осіб - не були прописані, а 5,3 тис, осіб взагалі проживали без паспортів. Зрозуміло, що виявлялися далеко не всі порушники. Заступник прокурора Сталінської обл. у 1945 р. коментуючи проблему зазначав, що «багато сумнівних і злочинних елементів мешкає без прописки і ніхто їх не перевіряє». Неповною була також реєстрація кількості вибулих. Більше того, на думку російських демографів, облік вибулих завжди був менш точним, ніж прибулих [2,с,98]. Отже, облік щомісячних і щорічних переміщень населення налагоджувався доволі важко і повільно. Так, у Ворошиловградській області за І944 р. було зібрано дані про прибулих і вибулих лише по окремих містах і тільки за декілька місяців [9,арк. 11]. Починаючи з 1946 р. було запроваджено обов'язкове складення деталізованих щорічних таблиць за назвою «Відомості про переміщення населення за місцем звідки прибули - куди вибули», які містили дані щодо кількості прибулих, вибулих та механічного приросту [10]. На основі цієї таблиці можна виявити окремі потоки мігрантів за місцем вибуття з міських поселень, сільської місцевості, невідомо звідки, виявити кількість прибулих з кожної республіки СРСР, з областей УРСР та РРФСР, із-за кордону. Статистика щорічних переміщень дозволяє також отримати інформацію про розподіл прибулих і вибулих за статтю і віком (форма № 2).

Обласна статистична служба, починаючи з 1944 р. щомісячно на основі даних про природний і міграційний приріст здійснювала розрахунки за формою «Н» - «Розрахунки чисельності населення на 1 число кожного місяця» для міського, сільського та всього населення області. Також щомісяця збиралася інформація про кількість населення за формою «Р»- «Чисельність міського і сільського населення на 1 число кожного місяця», що містила дані про кількість городян і селян з позначенням кількості господарств для всіх груп сільського населення: колгоспники, одноосібники та ін. [10].

Якість обліку в міських і сільських поселеннях суттєво відрізнялась. У містах випадки нереєстрації зустрічалися рідше, що зумовлювалося кількома обставинами. Населення міст було повністю паспортизованим, а жорсткість системи прописки змушувала, серед іншого, дотримуватися правил фіксації народжень і смертей. По-друге, реєстрація актів громадянського стану в містах до 1947 р. була пов'язана з видачею хлібних карток. По-третє, міські цвинтарі, як правило, не проводили погребіння померлих без реєстрації в органах ЗАГС. По-четверте, HKBC одним з перших розгорнув роботу своїх органів, включаючи роботу ЗАГСів, на звільнених після окупації територіях. MBC керувало діяльністю ЗАГСів до січня 1957 p., коли відповідно до постанови Ради міністрів СРСР і ЦК КПРС від 25 жовтня 1956 р. № 1433-719 функції реєстрації актів було передано у ведення виконкомів місцевих рад. На думку російського демографа С.Б. Сівушкова, така передача знизила повноту реєстрації [2,с,57]. В сільській місцевості, де реєстрацію населення здійснювали секретарі сільрад, справа обліку була поставлена на порядок гірше. Проте державні потреби у безвинятковому оподаткуванні кожного селянського господарства примушували державу здійснювати додатковий контроль, що в свою чергу спонукало секретарів сільрад ретельно вести списки сільрадівського обліку і погосподарські книги.

Для здійснення контролю за правильністю записів у погосподарських книгах та списках у сільські райони направлялися працівники обласної статслужби. Зокрема, у 1951 p., контролери, яких було направлено до 21 району, після подібної акції звітували про перевірку кожної сільради і виправлення помилок обліку. Так, зазначалося про виправлення недообліку, який виявлено при звірці зі списками виборців до Верховної Ради СРСР, причому недооблік склав 2,5 % від кількості повнолітніх осіб. Перевірка повноти обліку дітей віком до 1 року була здійснена за допомогою звірок з книгами ЗАГСів. Виявлений недооблік дітей зазначеного віку становив 2,8 %. Для внесення поправок були використані також дані переселенських органів про кількість переселенців. В цілому, контролерами було виявлено недооблік сільського населення області 4,2 % [11,арк.2,3].

При підрахуванні загального приросту дослідники стикаються з певними труднощами, пов'язаними з недоліками тогочасного обліку. Щорічне збільшення населення або загальний приріст можна з'ясувати двома методами: 1) вирахувати різницю населення між двома роками (приріст № 1); 2) знайти суму природного та механічного приросту (приріст № 2). При цьому загальний приріст №1 повинен дорівнювати загальному приросту № 2. У повоєнній статистиці населення регіону такої відповідності не простежується.

Діаграма 1 показує наступне: по-перше, такої відповідності жодного року не спостерігається; по-друге, максимальна невідповідність зафіксована в 1946 p.; по-третє, попри всі розбіжності, існувала загальна спрямованість/тотожність змін.

Розрив у показниках приросту, вирахуваних двома способами можливо пояснити, передусім - відсутністю обліку механічного приросту в сільській місцевості для приросту № 2; неповною реєстрацією смертей та кількості вибулих; через реєстрацію населення, що раніше не підлягало обліку, або через притік населення, не зареєстрований як міграція.

Як бачимо, розбіжності в підрахунках загального приросту піддаються певному поясненню. Найбільш точними видаються показники загального приросту № 1. Для ілюстрації демографічних процесів вважаємо можливим користуватися даними, підрахованими обома методами, оскільки вони демонструють тотожність змін. Матеріали поточної статистики ілюструють окремі демографічні кризи, зокрема Голодомору 1946-1947 pp., на їх основі складалися щорічні баланси робочої сили, до 1947 р. видавалися продовольчі картки в містах та обкладалося податками сільське населення.

Отже, дані поточної статистики, попри недоліки у здійснені обліку, можна вважати чи не єдиним і найбільш повним джерелом для визначення загальної чисельності населення області, його розподілу за місцем проживання (сільські і міські поселення), за статевовіковою ознакою. Названі джерела дають можливість оцінити характер і інтенсивність основних демографічних процесів - народжуваності, смертності, шлюбності, розлучуваності, міграційного руху за багатьма характеристиками як по області загалом, так в межах окремих міст і районів.

Список використаних джерел

1. Материалы из истории становлення и развития органов государственной статистики (1918-1988). Госкомстат УССР. Донецкое областное управление статистики. - Донецк, 1988. - 164 с.

2. Андреев Е.М., Дарский Т.JI., Харькова Т.JI. Демографическая история России : 1927-1959. / Е.М. Андреев, T.JI. Дарский, Т.JI. Харькова - М. : Информатика, 1998. - 187 с.

3. Практическая демография / В.Н. Архангельский, А.Е. Иванова, JI.JI. Рыбаковский, С,В. Рязанцев. - М.: ЦСП, 2005. - 195 с.

4 Державний архів Луганської області (даті-ДАЛО). - Ф.2519. - Оп.ІО. - Спр.11.

5. Державний архів Донецької області (далі - ДАДО). - Ф.Р.-4249. - Оп.Здод. - Спр.2.

6. Там само. - Ф.Р.-2794. - Оп.1. - Спр.175.

7. Там само. - Ф.Р. - 4249. - оп.З дод. - Спр.16.

8. Там само. - Ф.Р.-4249. - Оп.ідоп. - Спр.195.

9. ДАЛО. - Ф.2519,- Оп.ІО. - Спр.17.

10. ДАДО. - Ф.Р. - 4249. - Оп.З дод. - Спр.56.

11. Там само. - Ф.Р. - 4249. - Оп.З прод. - Спр.271.

12. Народонаселение: Энциклопедический словарь / Центр по изучению проблем народонаселения МГУ им. М.В. Ломоносова. - M : Большая российская энциклопедия, 1994.

13. Складено за: ДАДО. - Ф.Р.-4249,- Оп.1 дод. - Спр.428. - Арк.1; Спр.543. - Арк.1-3; Оп.Здод. - Спр.35. - Арк. 1,5; Спр.37. - Арк. 2, 4, 27; Спр.60. - Арк.21; Спр.97,- Арк.З; Спр.56. - Арк.1; Спр. 158,-Арк. 18; Спр.265. - Арк. 149; Спр.4167. - Арк.1; Ф. Р.4249. - Оп.З прод. - Спр. 7676. - Арк.18.

Размещено на Allbest.ru