Фонди державного архіву Вінницької області як джерело з історії долі євреїв під час німецько-румунської окупації 1941-1944 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

УДК 930 253(477.44):06"19" (043.3)

Фонди державного архіву Вінницької області як джерело з історії долі євреїв під час німецько-румунської окупації 1941-1944 рр.

Спеціальність 07 00.06 історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Винокурова Фаіна Аврамівна

Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Захист відбудеться “17” грудня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавство за адресою-вул. Солом'янська,24, Київ,03110

Із дисертацією можна ознайомитись в читальному залі Науково-довідкової бібліотеки центральних державних архівів України вул. Солом'янська,24, Київ,03110

Автореферат розіслано “14” листопада 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук В. Бездрабко.

Анотація

Винокурова Ф.А. Фонди Державного архіву Вінницької області як джерело з історії долі євреїв під час німецько-румунської окупації 1941-1944 рр. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. Державний комітет архівів України.

Дисертація присвячена комплексному джерелознавчому дослідженню та історико-документознавчому аналізу різних фондів державного архіву Вінницької області: офіційних окупаційних фондів німецьких та румунських установ, місцевого самоврядування, архівних фондів радянських установ, меморіальних колекцій та особистих архівних фондів, присвячених проблемі Голокосту та геноциду у період 1941-1944 рр. у Вінницькому регіоні. На широкій джерельній базі аналізуються основні положення та напрями нацистської внутрішньої політики, тотального фізичного та психологічного знищення євреїв, конфіскації їхньої власності, організації гетто, робітничих таборів. Водночас аналізуються і різні форми активної боротьби та пасивного протистояння євреїв окупантам. Доводиться, що архівні фонди Державного архіву Вінницької області є важливим та репрезентативним джерелом вивчення долі євреїв під час окупаційного режиму 1941-1944 рр. в Україні.

Ключові слова: Державний архів Вінницької області, Голокост, геноцид єврейського народу, німецько-румунська окупація України 1941-1944, архівні колекції, фонди.

Annotation

Vynokurova F.A. Fonds of the State Archives of Vinnytsia Region as a Source on the Fate of the Jews during the German and Romanian occupation, 1941-44 Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Historical Sciences on Specialty 07.00.06 - Historiography, Source Studies and Special Historical Disciplines. - Ukrainian Research Institute for Archives and Records Studies, State Committee on Archives of Ukraine The thesis is dedicated to the complex source studies and historical-documentation analysis of the different fonds of State Archives of Vinnytsia Region: the official archival fonds of the German and Romanian occupation institutions, local self-government bodies, Soviet administrative bodies, and memorial collections, and personal papers, devoted to the problem of the Holocaust and Genocide in the period of 1941-44 in the Vinnytsia Region. Using an extensive archival material it has been analyzed the Historiography, also it has been reconstructed the sources' base on the theme. Author analyzed the key points of the Nazi internal politics, the total physical and psychological extermination of the Jews, confiscation of the Jewish property, establishing ghetto, labor and death camps. Different forms of the active struggle and passive resistance of the Jews against the occupants were outlined. It is proved, that Archival fonds of the State Archives of Vinnytsia Region were proved to be very important and representative source base on the fate of the Jews under the occupation regime in 1941-44.

Key words: State Archives of Vinnytsia Region, Holocaust, Genocide of the Jews, archival fonds and collections.

Аннотация

Винокурова Ф.А. Фонды Государственного архива Винницкой области как источник по истории судьбы евреев во время немецко-румынской оккупации 1941-1944 гг. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. Украинский научно-исследовательский институт архивного дела и документоведения. Государственный комитет архивов Украины.

Диссертация посвящена комплексному источниковедческому исследованию на базе историко-документоведческого анализа разнообразных фондов государственного архива Винницкой области. Фонды архива классифицированы на три комплекса соответственно происхождению. 1-й - архивные фонды немецких и румынских оккупационных учреждений, органов местного самоуправления, оккупационной прессы областного и районного масштаба. 2-й - архивных коллекций советских учреждений, прежде всего фондов областной комиссии по содействию в работе Чрезвычайной государственной комиссии по установлению и расследованию злодеяний немецко-фашистских захватчиков и их пособников, причиненных ими убытков; коллекции фильтрационных, архивно-следственных и наблюдательных дел, трофейных немецких документов из фондов ведомственного архива областного управления СБУ; а также документов подпольных организаций и партизанских отрядов периода Великой Отечественной войны на Винничине в 1941-1944 гг. из фондов партийных органов области. 3-й - мемориальных коллекций и архивных фондов личного происхождения деятелей науки и культуры, местных краеведов, посвященных проблеме Холокоста и геноцида еврейского населения Украины в период 1941-1944 гг. в Винницком регионе. Винницкая область была разделена на две зоны оккупации: немецкую, входившую в состав Житомирского генерального округа и территорию генерал-комиссариата “Волынь-Подолия” (Барский округ), румынскую (Транснистрию), что и определило специфику оккупационной политики и судьбу евреев в разных зонах оккупации. На широкой источниковой базе анализируются основные направления нацистской внутренней политики, тотального физического и психологического уничтожения евреев в немецкой зоне, конфискации их собственности, организации гетто, рабочих лагерей и лагерей смерти в румынской зоне. Вместе с тем исследованы и документы, широко представленные в коллекционных фондах, - об активном и пассивном противостоянии еврейского населения политике уничтожения и унижения, прежде всего об участии в антинацистском подполье и партизанском движении.

Показано, что комплексы документов, представленные в разных фондах ГАВО, в результате деятельности официальных органов власти, а также целенаправленной собирательской деятельности для заполнения пропусков в источниковой базе по проблеме геноцида в период Второй мировой войны, взаимодополняют друг друга и позволяют с высокой степенью достоверности установить специфику судьбы еврейского населения Винничины в период оккупации как в целом, так и в конкретных формах и проявлениях. Прежде всего - в формах тотальной политики уничтожения и массовых казней; эксплуатации труда и материальной наживы со стороны нацистов; идеологического давления на местное население с целью распространения антисемитизма, психологического унижения (отделение в гетто, маркировка желтыми звездами, моральный произвол, в том числе на религиозной почве, безоплатный труд и т.п.). Параллельно раскрываются и активные, вооруженные (антинацистское подполье и партизанское движение), и пассивные (индивидуальный протест и личное мужество) формы противостояния. Документы позволяют выяснить и факторы, усиливающие трагические последствия Холокоста (коллаборационизм) и смягчающие его (Праведники Мира). Доказывается, что архивные фонды Государственного архива Винницкой области являются важным и репрезентативным источником по изучению судеб евреев в период оккупационного режима 1941-1944 гг. в Украине.

Ключевые слова: Государственный архив Винницкой области, Холокост, геноцид еврейского народа, немецко-румынская оккупация Украины в 1941-1944, архивные коллекции, фонды.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Розвиток української історичної науки у 90-і роки ХХ ст. сприяв актуалізації досліджень маловивчених питань з вітчизняного архівознавства та джерелознавства. Об'єктивне вивчення проблеми нацистського геноциду щодо єврейського населення, участі українських евреїв в опорі нацизму і сьогодні актуальне для історичної науки з огляду на десятиліття замовчування цієї теми у радянській історіографії та відсутність спеціальних праць, де аналізувалася б джерельна база цього питання, в тому числі й його регіонального аспекту. Певною мірою це пояснюється тим, що лише з 90-х років ХХ ст., після розсекречення документів окупаційного часу, стало можливим опрацювання архівних джерел окупаційних влад, а також післявоєнних архівів КДБ, переданих на державне зберігання, де розкривалися документи стосовно дій Надзвичайної державної комісії з встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і заподіяних ними збитків громадянам (далі - НДК), архівно-слідчі та фільтраційні справи.

Фонди обласного рівня й сьогодні є неопрацьованими комплексами джерел з питання долі єврейського народу під час німецько-румунської окупації України 1941-1944 рр. Разом з тим доля євреїв у цей період заслуговує на окреме дослідження у зв'язку із тією трагедією, яку викликала ідеологія державного антисемітизму нацистської Німеччини в 1933-1945 рр. Актуальність постановки питання для архівознавства та джерелознавства пояснюється специфікою походження, змісту, складу документальних комплексів як джерельної бази з історії Голокосту на прикладі Державного архіву Вінницької області (далі - ДАВО), методи дослідження яких можуть бути залучені для аналізу архівних фондів інших архівів обласного рівня з цього питання.

Стан дослідження теми. Проблема Голокосту на Вінниччині на сьогодні потребує всебічної наукової розробки в контексті історії України за часів нацистської окупації. Загальні питання історії євреїв під час війни 1941-1945 рр. розглядалися у працях вітчизняних та іноземних дослідників, що розглянуто нами у 1 розділі дисертації. Однак архіви Вінниччини майже не вивчалися в аспекті долі євреїв під час окупації.

Спеціальними щодо Вінниччини є праці О. Круглова “Уничтожение еврейского населения в Винницкой области в 1941-1944 гг. Хроника событий” (Мог.-Подольский, 1997) та Й. Фінкільштейна “Книга мужества и скорби. Евреи Винницы в годы Великой Отечественной войны. Вып. 1. (Винница, 1999)”. Окремі фрагментарні документи опубліковані в працях “Вінниччина в роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 ” ( Одеса, 1971); “Партизанський рух на Вінниччині. 1941-1944” (Одеса, 1975). Однак спеціального дослідження щодо реконструкції та аналізу фондів обласних архівів як джерельної бази дослідження долі євреїв у період німецько-румунської окупації немає.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема пов'язана із розробкою джерельної бази періоду Другої світової війни відповідно до плану розвитку архівної справи у Вінницькій області на 1999 р.(п. 4.5), наукової роботи ДАВО на 2000-2003 рр. (п. 1.1, п. 1.15-17) та координується з темою “Довідковий апарат до документів Національного архівного фонду України” (шифр відомчої теми НДР 1.2.2, 2.1.2) Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства.

Хронологічні межі: на базі фондів ДАВО, сформованих у 1941-2001 рр., розглядається період окупації Вінниччини німецькими та румунськими військами 1941-1944 рр.

Об'єкт дослідження - архівні фонди ДАВО установ німецької та румунської окупаційних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, колекція документів НДК, меморіальні колекції, окупаційна преса.

Предметом дослідження є вивчення джерельної бази з проблеми геноциду єврейського народу під час німецько-румунської окупації Вінниччини, класифікаційний аналіз документів та з'ясування джерельної значущості фондів, комплексів та груп документів для розкриття теми, визначення основних напрямів окупаційної політики в контексті долі єврейського населення у цей період.

Метою дослідження є встановлення комплексу архівних фондів та документів ДАВО з теми, проведення їхньої класифікації на базі з'ясування походження, складу та змісту документів, розкриття джерелознавчого значення для висвітлення долі євреїв Вінниччини в окупаційний період.

Основними завданнями є:

- на базі історіографічного аналізу окреслити коло питань з проблеми долі євреїв під час Другої світової війни, ступінь вивчення теми стосовно євреїв Вінниччини;

- визначити фонди і комплекси документів у фондах ДАВО, здійснити реконструкцію джерельної бази вивчення питання;

- проаналізувати фонди, комплекси та групи документів як за походженням, повнотою, так і за змістом і складом документів;

- встановити особливості та джерелознавчу цінність різних фондів ДАВО: як окупаційної адміністрації, так і колекцій радянського періоду, меморіальних колекцій та архівних фондів особового походження;

- з'ясувати загальну політику нацистів щодо “єврейського питання” у різних зонах окупації, встановити специфіку цієї політики у німецькій та румунській зонах окупації;

- дослідити зміст та значення комплексів джерел щодо участі євреїв у активних формах опору, антинацистському підпіллі та партизанському русі, виявити основні фактори виживання в окупації, в тому числі роль особистісного фактора.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- здійснено наукову реконструкцію джерельної бази дослідження долі євреїв Вінниччини в період окупації, встановлені її документальні комплекси, виявлені документи, що стосуються цього питання;

- проаналізовано різні за походженням фонди офіційних установ німецького, румунського та радянського походження, характер збирання, склад і зміст документів та матеріалів щодо геноциду євреїв та Голокосту, свідчень жертв нацизму, очевидців та учасників подій;

- простежено тенденції нацистської політики щодо долі єврейського населення Вінниччини в різних зонах окупації, розкрито значення пасивних та активних форм опору євреїв політиці геноциду, явищ колабораціонізму та милосердя;

- з'ясовано та джерелознавчо проаналізовано специфічні якості документів різного походження, встановлено джерелознавчу цінність документів різних груп, а також можливості комплексного дослідження питання геноциду та Голокосту на прикладі Вінниччини.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму, наукової об'єктивності; загальнонаукові методи: хронологічний, історико-порівняльний, класифікаційний; спеціальні методи: архівознавчого, документознавчого, джерелознавчого аналізу тощо.

Джерельна база дослідження - комплекс усіх архівних фондів ДАВО, зокрема окупаційної адміністрації, колекцій радянського періоду, меморіальних колекцій та особових архівних фондів, - складається з трьох комплексів документів. Перший - документи окупаційного періоду, а також окупаційна преса (газети обласного та місцевого рівня, збірки оголошень та постанов німецької та румунської окупаційних адміністрацій). Німецькі фонди представлені архівними документами Вінницького окружного комісаріату (ф. Р-1395), підпорядкованого генерал-комісаріату Житомирської генеральної округи (до складу якої входила німецька зона окупації Вінницької області), мирового та касаційного судів, що діяли при Вінницькому окружному комісаріаті (ф. Р-1618, ф. Р-3937); місцевих органів самоврядування: обласної, Вінницької та Гайсинської міських управ (ф. Р-134, ф. Р-1312, ф. Р-3986), 15 фондів районних управ, 11 сільуправ, на території яких проживали євреї.

Румунськими фондами ДАВО є фонди префектур повітів Могилева (ф. Р-2966), Тульчина (ф. Р-2888), Жугастру (ф. Р-2988), пiдпорядкованої Балтськiй префектурi Бершадської претури (ф. Р-2317), а також 26 фондів районних та міських управ - претур; 17 фондів - сільуправ населених пунктів, де у колоніях та гетто проживали єврейські родини - місцеві та депортовані з Північної Буковини, Бессарабії та повіту Дорохой Румунії.

Другий комплекс документів відклався у фондах радянських установ. На базі цих документів були сформовані спеціальні колекції: Вінницької обласної НДК (ф. Р-1683), “Фільтраційні, архівно-слідчі і спостережні справи, трофейні документи, передані з відомчого архіву обласного управління СБУ” (ф. Р-6023); “Підпільні організації, партизанські загони періоду Великої Вітчизняної війни на Вінниччині (1941-1944 рр.)” (ф. П-425) на базі фондів колишнього облпартархіву.

Третій - документи, зібрані у меморіальних колекціях та архівних фондах особового походження і спеціальних архівних колекціях внаслідок цілеспрямованої збирацької діяльності ДАВО. Серед них: “Вінничани - учасники Великої Вітчизняної війни” (ф. Р-5333); “Колекція спогадiв та свiдчень колишнiх в'язнiв гетто й концтаборiв, остарбайтерів” (ф. Р-6022); архівна колекція документів з історії краю (Вінницька область) (ф. Р-5022); “Хронологічні довідки про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів і звільнення їх частинами Радянської Армії (1941-1944 гг.)” (ф. Р-4422), а також особові архівні фонди І. А. Безуглого (ф. Р-6110); Є. В. Горб (ф. Р-5243), С. П. Белканії (ф. Р-6007); С. Т. Стехова (ф. Р-5920) ; П. Т. Кугая (ф. Р-6050); Ф. А. Винокурової (ф. Р-6121).

Практичне значення дослідження обумовлюється опрацюванням моделі дослідження проблеми на матеріалах комплексу архівних фондів обласного рівня, залученням до наукового обігу евристичної архівної моделі джерельної бази, значного за обсягом кола архівних джерел, що збагачує знання з історії долі євреїв під час Другої світової війни. Проблематика теми пов'язана із розвитком архівних методик пошуку та класифікації документів за змістом, складом, джерелознавчою значущістю. Основні положення та висновки апробовані в архівознавчих дослідженнях, у практиці педагогічної діяльності, використані у підготовці спеціального курсу “Архівознавство” - у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”; курсу “Голокост у Трансністрії” на семінарах викладачів вузів України, організованих Українським центром вивчення історії Голокосту при Інституті політичних та етнонаціональних досліджень НАН України.

Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки належать дисертантові одноосібно.

Апробація роботи. Основні положення дослідження апробовано на міжнародних наукових конференціях: “Національні меншини Правобережної України. Історія і сучасність” (Житомир, 1999); “Перегляд діянь націонал-соціалізму: підхід до угод з приводу примусової праці, експропріації, компенсації і реституції” (Відень, 2001); “Спадщина Голокосту від тих, хто залишився живим” (Єрусалим, 2002); “Голокост у Литві в об'єктиві сучасної історії, освіти та законодавства” (Вільнюс, 2002); “Голокост та справа Єврейського антифашистського комітету” (Москва, 2002); “Проблеми вивчення історії Голокосту в Україні” (Дніпропетровськ, 2002); “Архіви та краєзнавство: шляхи інтеграції” (Трускавець, 2003); “Євреї та неєвреї в Україні в період Голокосту” (Дніпропетровськ, 2003).

Структура дисертації визначається специфікою проблеми, метою та завданням дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних архівних джерел та літератури. Обсяг основного тексту дисертації 180 с., списку використаних архівних джерел та літератури - 45с. (413позицій).

єврей війна вінничина окупація

2. Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтована актуальність проблеми, визначено ступінь наукової розробленості теми, сформульовано мету і завдання дослідження, підкреслена новизна та практичне значення дисертації.

Перший розділ “Проблема долі єврейського народу під час окупації 1941-1944 рр. та її розгляд у радянських та пострадянських дослідженнях” присвячений радянській та західній історіографії із зазначеної проблематики Голокосту.

В радянській історіографії можна виділити декілька етапів у висвітленні цієї теми. Перший етап - період власне війни, коли тема долі єврейського населення на окупованих територіях експлуатувалася через дозволений Єврейський антифашистський комітет з метою отримання фінансово-економічної підтримки СРСР. Другий етап починається відразу після війни і продовжується до 60-х років. Для видань тих років характерне замовчування питання про тотальне знищення євреїв або розгляд його, як знищення мирного радянського населення.

Третій період починається у період відлиги, у 60-х роках, коли з'явилися деякі праці, в яких відзначаються перші спроби об'єктивного висвітлення ролі євреїв у бойових діях та долі евреїв під час окупації ( щодо Вінниці - у працях Сахневича Л. і Воронюка О.). Регіональні дослідження періоду окупації також починають з'являтися з середини 60-х років, тоді основна увага приділялася долі населення та питанням опору нацистам, підпіллю та партизанському руху. Це, зокрема, збірники документів: “Вiнниччина в перiод Великої Вiтчизняної вiйни 1941-1945: Хронiка подiй” (Київ, 1967- С. 47-59), “Вiнниччина в роки Великої Вiтчизняної вiйни 1941-1945 рр.: Зб. документiв i матерiалiв” (Одеса, 1971) та “Партизанський рух на Вінниччині. 1941-1944 рр.” (Одеса, 1973). Однак у них публікуються лише окремі документи про долю вінницьких євреїв на окупованих територіях в роки війни.

Четвертий період можна пов'язати з початком “перебудови”. В цей період кризи 80-х років з'являється низка наукових праць, де вперше питання долі євреїв оприлюднюються у дослідженнях М. Семиряги, М. Буцько, М. Кравчука, М. Погребинського, М. Коваля, Д. Мельникова та Л. Чорної, Т. Першиної, С. Гальчака, С. Єлисаветського та ін.

У період замовчування проблеми в СРСР розвиваються дослідження в зарубіжних наукових центрах, передусім в ізраїльських, американських (США) та західноєвропейських. У працях ізраїльських істориків А. Абрамовича, І. Арада, І. Бауера, І. Гутмана, Ш. Спектора, X. Шацкера, Е. Йонеса, Д. Офер та інших висвітлюються витоки нацистського антисемітизму, масштаби геноциду, реакція країн Європи та світу на Голокост. У американській (США) та західноєвропейській історіографії перші наукові праці з єврейської проблематики періоду Другої світової війни з'явились у 50-х роках XX ст. в працях Р. Хілберга, Є. Шварца, М. Речестера, Р. Іоаніда та ін.

Останній період - пострадянська історична наука докорінно змінює ставлення до проблематики участі євреїв у війні та їх долі на окупованій території. За останнє десятиліття значно розширюється джерельна база вивчення долі євреїв під час війни, збільшуються можливості ознайомлення із розробками західних дослідників Голокосту. З'являються праці Ф. Свердлова, Л. Мінінберга, Г. Єлисаветського, І. Левітаса, Ф. Левітаса, Я. Хонігсмана, О. Круглова, І. Левита, А. Подольського, І. Альтмана, Д. Гошкіса, О. Деко, Г. Губенко, Д. Стародинського, Ю. Ляховицького та інших, розвивається проблематика Голокосту, публікуються збірники документів, довідники, історико-мемуарні роботи, серійні видання. Нові історіографічні підходи до проблеми та аналіз сучасної історіографії проблеми участі євреїв в антинацистському озброєному русі запропонував С. Я. Єлисаветський.

Проблематика милосердя в Голокості розкривається в дослідженнях таких дослідників, як Ж. Ковба, В. Фельдман, Я. Сусленський, Й. Маляр та ін. З'явилися дослідження колаборації у працях О. Деко, Ю. Ляховицького, І. Пілата, Г. Губенко. У працях Г. Боряка, Н. Маковської та М. Дубик розкрито питання таємниці “нацистського золота”. Культурний геноцид щодо єврейських книжкових фондів висвітлено у працях Л. Дубровіної та Н. Малолєтової. Вінницька проблематика розглянута у працях О. Круглова та Й. Фінкельштейна, однак у цих працях зустрічається багато неточностей у зв'язку із некритичним ставленням до документів.

У цілому питання джерелознавчого вивчення корпусу документів обласного рівня, в тому числі Вінниччини, не ставилося. У світлі такого підходу важливого значення набуває аналіз документальних, зокрема регіональних, фондів архівів, як джерельної бази проблеми геноциду євреїв.

У другому розділі “Архівні фонди окупаційних установ та органів місцевого самоврядування, окупаційної преси як джерело з історії долі євреїв під час нацистської окупації Вінниччини (1941-1944): склад і зміст” розглянуто загальні комплекси архівних фондів окупаційних німецьких та румунських установ, органів місцевого самоврядування, а також місцевої окупаційної преси, що була рупором нацистської політики. Розкрито предметно-тематичний зміст документів.

Архівні фонди ДАВО періоду нацистськоі окупації (липень 1941 - березень 1944 рр.), що містять документи стосовно долі єврейського населення у період німецької та румунської окупації, можна загалом класифікувати за принципом походження на три великі комплекси:

А. Фонди німецьких окупаційних установ, насамперед Вінницького окружного комісаріату, з адміністративним листуванням; об'ємні фонди Вінницького міського мирового суду (ф. Р-1618), що налічує 2919 справ, касаційного суду (ф. Р-3937), що налічує 611 справ.

У фондах судів, що діяли при окружному комісаріаті, містяться заяви, скарги, позови щодо відчуження єврейських будинків та єврейської власності. У фонді Немирівської комендатури (ф. Р-3978) відклалася справа про переселення євреїв-ремісників та їх родин.

Аналогічні документи, а також документи адміністративно-фінансового характеру (про накладання контрибуцій, посилене оподаткування, оплату праці, переселення в гетто та інші) відклалися у фондах органів місцевого самоврядування - Вінницької обласної, Вінницької та Гайсинської міськуправ, 15 фондах районних управ, 11 - сільських, на території яких мешкало єврейське населення.

Б. Фонди румунських окупаційних установ: префектур повiтiв Могилева, Тульчина, Жугастру, пiдпорядкованої Балтськiй префектурi Бершадської претури. Цінність цих документів обумовлюється тим, що ці повіти були місцем масової депортації євреїв з Бессарабії, Північної Буковини та Румунії (бл. 250 тис. осіб) і містять значний обсяг реєстраційних матеріалів, опис окупаційного режиму в гетто, депортації та транспортування євреїв з Північної Буковини, Бессарабії і повіту Дорохой (Румунія). Аналогічні матеріали із поглибленою статистикою зберігаються у 26 фондах районних та міських управ - претур; 17 фондах примарій - населених пунктів, де у колоніях та гетто проживали єврейські родини як місцеві, так і депортовані.Тут зберігаються документи про соцiальнi, культурнi, релiгiйнi проблеми в гетто румунської зони окупацiї. Два фонди поліцій (Тульчина, Балки) містять документи щодо обліку населення та паспортизації, списків оштрафованих за різні порушення, заяви жителів з різних питань; фонд Брацлавської в'язниці, що фактично була єврейським робітничим табором, де містяться документи щодо режиму утримання в'язнів; документи лікарень та медичних установ, де утримувалися хворі-євреї, єврейських дитячих будинків румунської зони окупації тощо.

В. Фонди обласної та районної окупаційної преси і періодики ДАВО - джерела ідеології геноциду та пособницької діяльності. В ній опублікована значна кількість офіційних документів, що дублюють матеріали Вінницької обласної та міської управ, та спеціально сформованої підшивки листівок. Крім того, преса була джерелом ідеології антисемітизму, реалізованого на регіональному рівні як пропагандистський інструмент. У пресі зустрічаються відомості з місцевого життя, зокрема в галузі соціально-економічного характеру (передусім перерозподілу єврейської власності, системи штрафів, контрибуцій, мита, економічної діяльності, кустарного виробництва і торгівлі, що не завжди відкладалися в офіційних документах). Водночас зрозуміло, що місцева преса лише доповнює загальну картину геноциду на місцях з позицій його виправдання. Відомості про масові знищення євреїв у всіх часописах відсутні.

Третій розділ “Колекційні фонди ДАВО офіційних радянських органів влади, установ і відомств, меморіальні колекції та архівні фонди особового походження”є комплексним. Документи НДК (ф. Р-1683) містять акти обліку злочинів, заяви, свідчення очевидців та жертв нацизму, а також акти про збитки, завдані населеним пунктам, де проживали євреї. Склад документів: постанови та розпорядження, інструкції, накази, листування з приводу порядку обліку шкоди і злодіянь, вчинених німецько-фашистськими загарбниками та їхніми спільниками; а також матеріали обласної та районних НДК. У них міститься статистика померлих та страчених; акти, заяви постраждалих від переслідування окупантами, пояснювальні та доповідні записки, реєстраційні журнали, в яких окупанти фіксували розмір награбованного єврейського майна та цінностей, свідчення, протоколи допитів тощо.

Колекція фільтраційних, архівно-слідчих та спостережних справ, трофейних німецьких документів, переданих управлінням Служби безпеки України по Вінницькій області (ф. Р-6023), - одна з найзмістовніших.

Архівна колекція ф. П-425 “Підпільні організації, партизанські загони періоду Великої Вітчизняної війни на Вінниччині (1941-1944 рр.)” містить зведені та індивідуальні звіти підпільних груп і організацій, що діяли у м. Вінниці та районах області, звіти про діяльність партизанських з'єднань і загонів, довідки, пояснювальні записки, підтвердження, нагородні листи, різного роду листування щодо виявлення та обліку учасників підпільної та партизанської боротьби з нацистами, свідчення про діяльність проти ворога, про арешти й катування підпільників, звіти про напрямки діяльності антинацистського підпілля в гетто, зокрема в Жмеринському, Бершадському, Шаргородському тощо. Серед документів багато листів-спогадів про активних діячів підпілля гетто, зокрема про Арона Гефтера, Бориса Грінфельда, Наума Монастирського, Макса Фарбера, Абрама Вінера, Якова Лойзнера та ін. Прізвища та імена учасників підпілля, їх анкетні дані, короткі описи їх діяльності та післявоєнної долі зафіксовані у відповідних анотованих переліках.

Хронологічно уся тематична група документів у цих фондах розподіляється на дві складові. Перша - документи, датовані першими післявоєнними роками (1944-1951 рр.), коли радянським урядом проводився аналіз злочинів на окупованій території та з'ясовувалися основні факти підпільної діяльності й партизанського руху. Друга - документи, складені у 1962-1964 рр. і пізніше, коли відповідно до постанови ЦК Компартії України від 28 листопада 1961 р. і бюро Вінницького обкому КПУ від 27 серпня 1962 р. в області протягом 1962-1964 рр. проводилася робота з додаткового виявлення та обліку учасників підпільно-партизанського руху .

Важливе місце займає архівна колекція “Хронологічні довідки про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів і звільнення їх частинами Радянської Армії (1941-1944 гг.)”, архівна колекція документів з історії краю (Вінницька область) (ф. Р-5022).

Колекція спогадів та свідчень колишніх в'язнів гетто та концтаборів, остарбайтерів (ДАВО, ф. Р-6022) зберігає порайонні списки колишніх в'язнів, у межах районів - по окремих гетто та колоніях, а також документи усної історії. Списки складалися у 1992-1999 рр. ініціативними групами Вінницької обласної організації колишніх в'язнів гетто та концтаборів - по тих населених пунктах, по яких не збереглися документи періоду окупації. Списки вивчалися органами соціального забезпечення населення, тому до списків додаються взаємосвідчення, які також становлять елемент усної історії і мають юридичну силу, оскільки розглядалися та затверджувалися органами влади та місцевого самоврядування. Колекція на сьогодні містить документи усної історії у вигляді спогадів та свідчень на паперовій основі; їх збирання почалося у 1990 р. Продовженням колекції (ф. Р-6022) є особовий архівний фонд дисертанта - Р-6121. Це опрацьовані та розшифровані відеосвідчення жертв Голокосту та в'язнів гетто, свідків, інформація з яких перенесена на паперову основу. Окремий блок - фотографії місць поховання жертв нацизму, а також копії документів, виявлені дисертантом в інших центральних та регіональних архівах Росії, України, Молдови, Литви, в країнах далекого зарубіжжя, відомчих архівах.

Розглянуті групи документів особових архівних фондів ДАВО (історія формування, зміст і склад, специфіка документів, що стосуються окупаційного часу та долі єврейського населення) І. А. Безуглого (ф. Р-6110), Є. В. Горб (ф. Р-5243); С. Т. Стехова (ф. Р-5920), С. П. Белканїї (ф.Р-6007); П. Т. Кугая (ф. Р-6050).

Четвертий розділ “Загальна характеристика окупаційної політики щодо єврейського населення в німецькій та румунській зонах (липень 1941 - березень 1944) у контексті аналізу та класифікації архівних документів ДАВО” рокриває роль документів ДАВО як джерельної бази, що дозволяє всебічно розкрити основні напрями і специфіку політики окупантів у німецькій та румунській зонах окупації. Вони дають змогу провести статистику, встановити конкретні факти знищення єврейського населення, виділити хвилі масових страт євреїв у німецькій зоні, а також визначити етапи геноциду в Трансністрії. Румунська зона окупації характеризувалася створенням гетто і таборів примусової праці. Показаний опір нацизму: антинацистське підпілля та партизанський рух. Розглянуто особистісний вибір у період терору, в тому числі прояви колабораціонізму та милосердя. Висвітлено питання матеріальної допомоги з боку єврейських міжнародних організацій євреям, які опинилися в румунській зоні окупації.

Аналіз публікацій та документів ДАВО показав, що основою німецького режиму була установка на тотальне знищення євреїв, що й відбулося шляхом багатьох акцій масових страт і погромів. Зона навколо Вінниці була оголошена “юденфрай”, і після побудови ставки Гітлера усе єврейське населення Вінниці і в радіусі 50 км навколо ставки було розстріляне. Знищення євреїв у німецькій зоні окупації здійснювалося і через примусове використання безкоштовної робочої сили в таборах примусової праці на найбільш важких ланках: на роботах при будівництві ставок Гітлера та Герінга, стратегічного шосе, залізниці, мостів. Табори примусової праці були поширені й на території Трансністрії, вони існували при залізницях, торфовиськах, кар'єрах, інших місцях, де необхідна була чорна робота.

Однак у румунській зоні окупації з поширеною практикою гетто, організації єврейських колоній, все ж таки були надії на виживання. Найважче пристосовувалися до умов гетто радянські євреї, оскільки вони не були готові до цього психологічно, втративши навички общинного життя, які допомагали вижити польським євреям у гетто і румунським євреям, депортованим у Вінницьку область. Умови гетто для радянських людей не залишали права на виживання, там вмирали від голоду і хвороб, знищувалися при спробах втечі, при підозрах у підпільній діяльності. Найжахливішим був табір у с. Печера Тульчинського (тодішнього Шпиківського) району, де зміг вижити лише один зі ста в'язнів. Праця людей, які перебували в гетто, також беззастережно експлуатувалася. Євреї румунського походження зберегли общинну форму організації, яка допомагала їм вижити значно більшою мірою, ніж радянським людям. Унікальною моделлю виживання в нелюдських умовах стало Жмеринське гетто. Важлива роль у цьому належить керівникові общини Адольфу Гершману, який у складних обставинах зміг налагодити життя, давав притулок численним утікачам з німецької зони окупації та військовополоненим, дбав про дітей-сиріт, налагодив дрібнокустарне виробництво, допоміг уникнути епідемії висипного тифу, також там функціонували школа та синагога, діяла підпільна група “Радянські патріоти”. В загрозливих для життя умовах гетто особистісний вибір таких керівників, як Адольф Гершман чи Меїр Тайх (Шаргородське гетто), допомогав вижити й радянським євреям.

Архівні документи свідчать про різні форми iндивiдуального протесту, прояви внутрiшньої нескореностi представникiв єврейської нацiї. Беззбройний опір є не менш важливим фактором особистісного вибору: втечі, збереження релігії і молитви як форми самоідентифікації в умовах терору, особиста мужність при розстрілах тощо. Під час окупації проявилися різні якості людей, що оточували євреїв, серед них було немало як рятівників, так і колаборантів, які також робили власний вибір. У гетто існували й активні форми опору, підпілля, зв'язок з партизанами, боротьба з колаборантами. Підпільники добували та переховували зброю, медикаменти, збирали кошти для підпільної та партизанської боротьби, розповсюджували листівки, організовували та забезпечували діяльність підпільних друкарень, а також виробництво підробних документів. Серед них були і розвідники, які зробили величезний внесок у перемогу над нацизмом. Помітним явищем був партизанський рух. Найвідомішою стала єврейська партизанська рота 2-ї партизанської бригади імені Сталіна. Втім, євреї були майже в усіх партизанських загонах.

Основні висновки

1. Історіографія кінця 90-х років ХХ - початку ХХІ ст. значна і розглядає поняття геноциду євреїв та Голокосту, що базується на триєдності проблеми: “загибель - опір - порятунок”. Історіографія питання щодо регіональних документальних комплексів архівних фондів як джерельної бази вивчення долі євреїв, зокрема Вінниччини - одного з найбільш заселених євреями регіонів України, під час нацистської та румунської окупації незначна. Фонди ДАВО не були об'єктом самостійного дослідження, і завдання комплексного вирішення цього питання в цих працях не ставилося. Поза увагою залишилися власне історія здійснення нацистського геноциду в усіх його проявах, специфіка реалізації нацистської окупаційної політики у всіх сферах суспільного життя, а також форми та умови виживання.

2. Класифікація фондів ДАВО, де містяться документи з обраної тематики, передбачає в основі принцип походження фондів: а) комплекс фондів окупаційної влади та органів місцевого самоврядування; б) комплекс фондів установ радянського періоду, створений за наслідками війни та окупації; в) комплекс меморіальних колекцій та архівних фондів особового походження. Комплекси мають специфічний склад і зміст документів, висвітлюють різні аспекти долі євреїв та взаємодоповнюють один одного.

А) Комплекс фондів окупаційної влади, що висвітлює долю євреїв у період окупації, представлений такими видами документів: накази, постанови, розпорядження німецької та румунської влади загального характеру, списки населення, документи щодо влаштування та діяльності гетто, в'язниць, колоній, єврейських дитячих будинків, примусового використання праці єврейського населення у таборах і гетто; санітарно-гігієнічного стану та діяльності медичних установ; допомоги міжнародних організацій, втрати євреями рухомого майна; фінансові документи щодо податків, штрафів, контрибуцій, організаційної та економічної діяльності єврейських общин у гетто, а також документи про антинацистську підпільну діяльність і партизанський рух. Документальний масив суттєво доповнює і окупаційна преса того часу, на шпальтах якої висвітлювалась політика окупаційної влади відносно єврейського населення. Основний зміст цих документів - організація системи управління територією, виходячи з нацистської ідеології геноциду щодо єврейського населення.

Б) Комплекс фондів офіційних радянських установ: ф. Р-6023 (фільтраційні, архівно-слідчі та трофейні німецькі документи) та ф. Р-1683 (документи обласної та районних НДК). Важливе значення мають документи щодо оцінки злочинів, колабораціонізму, матеріальних збитків, завданих євреям, а також свідчення жертв нацизму, очевидців та учасників подій, що містяться у фонді обласної НДК; протоколи допитів, свідчення, судові ухвали, вироки та інші, що відклалися у фільтраційних, архівно-слідчих справах на пособників нацистів. Найзмістовнішою є колекція “Підпільні організації та партизанські загони Вінницької області” (ф. П-425). Створення фондів було викликане завданнями радянської влади оцінити матеріальні та моральні наслідки війни і мали відчутний ідеологічний відтінок.

В) У меморіальних колекціях та архівних фондах особового походження зібрано свідчення, спогади, листи, щоденники та інші документи усної історії тих, хто пережив Голокост на окупованій території Вінницької області, свідків та учасників тих подій. Вони є унікальними документами з історії геноциду євреїв у контексті “погляду із середини”, тобто триєдності проблеми як “загибелі - опору - порятунку”. У зазначених вище документальних комплексах зберігаються як офіційні документи в копіях, так і документи особового характеру. Меморіальні архівні колекції у ДАВО дозволяють доповнити офіційні документи і проаналізувати реальні масштаби Катастрофи, морально-психологічний стан і поведінку євреїв, з'ясувати її мотиви і наслідки.

3. Аналіз будь-яких груп документів вимагає історичного підходу, урахування конкретних умов часу і мети створення документів, специфіку роду і виду документа, його номіналу тощо. Це однаково стосується як офіційних - німецьких, румунських, радянських - документів, так і мемуарних, а також і приватного походження, оповідних джерел, спогадів, свідчень тощо. Офіційні документи складені зі специфічною політичною та ідеологічною метою і залишають білі плями, що можуть бути заповнені лише в мемуаристиці та джерелах усної історії. Аналіз документів має специфіку: він вимагає розуміння нацистсько-німецької мови евфемізмів (наприклад таких, як “переселення”, “переміщення”, “вирішення питання” тощо) і замовчувань, вміння подолати складність виділення евреїв серед узагальнених формулювань радянських джерел (використання загальної статистики без уточнення національного складу та узагальнених понять “населення”). Це стосується і аналізу населення за соціальними ознаками, які не включають поняття національності (зокрема в списках учителів, медиків, юристів, кустарів, торговців тощо; у цих соціальних прошарках населення євреї становили значну частку). Крім того, необхідно враховувати й те, що євреї за національністю, які активно брали участь у антинацистському підпіллі та партизанському русі, мали фіктивні документи із зазначенням інших імен та національності, а умови конспірації не дозволяли це відкрити в період окупації. Усе це передбачає докладний критичний аналіз змісту документів.

4. Документи мемуарного характеру, зокрема усні свідчення, потребують грунтовної історичної верифікації, завдяки чому свідчення та спогади перетворюються на достовірні документи. Участь у різних проектах допомогла дисертанту розробити власну, ефективну для повноцінного висвітлення подій методику інтерв'ю та анкетування під час збирання документів меморіальних колекцій ДАВО від жертв і свідків Голокосту, праведників, євреїв-партизанів, підпільників та учасників бойових дій. Техніка інтерв'ю та методика анкетування мають враховувати специфічні особливості самої теми, хронологічну відстань від часу подій, місця, географічний показник, походження та вік респондента тощо.

5. Документи ДАВО всебічно розкривають становище єврейського населення як у німецькій, так і румунській зоні окупації. Основою окупаційного режиму в німецькій зоні була установка на тотальне знищення євреїв, що й відбулося шляхом трьох великих і низки локальних акцій масових страт та декількох проміжних хвиль погромів. Інший шлях знищення євреїв - примусове використання безкоштовної робочої сили у таборах примусової праці на найбільш важких ланках. Окупаційний режим у румунській зоні був дещо послаблений порівняно з німецькою зоною, хоча в перші місяці окупації тут також масово знищували місцеве й депортоване єврейське населення. На території Трансністрії євреїв восени 1941 р. переселили в гетто й табори примусової праці. На вiдмiну вiд решти свiтової єврейської спiльноти, радянські євреї не зберегли общинної форми життя і не були об'єктивно поiнформованi про справжнє ставлення нацистів до єврейства, оскільки сталiнська цензура практично не пропускала повiдомлень про нацистський антисемiтизм. Це збільшило масштаби Катастрофи. Євреям же румунського походження збереження общинної форми організації допомагало вижити значно більшою мірою, ніж радянським людям. Прикладом виживання у нелюдських умовах стали Жмеринське та Шаргородське гетто, де єврейськими общинами керували Адольф Гершман та Меїр Тайх. Не меншу психологічну травму пережили євреї від фактів колабораціонізму як українського та литовського, так і власного, єврейського. Загалом у німецькій та румунській зонах окупації Вінницької області було знищено, загинуло від голоду та хвороб близько 200 тис. єврейського населення.

6. Спостережено два шляхи реалізації протистояння ворогам. Перший - у формі iндивiдуального протесту, виявів внутрiшньої нескореностi представникiв єврейства, збереження віри. У відповідальні моменти життя, коли постає необхідність прийняття індивідуального рішення, особистісні якості і внутрішня мораль (а не національні ознаки) відіграють провідну роль. Другий шлях - у формах активної боротьби в антинацистському підпіллі та партизанському русі. Однак беззбройний опір є не менш важливим фактором особистісного вибору, він свідчить про духовне протистояння та гідність. Існувало декілька великих підпільних організацій, серед них найбільшими були Жмеринська (“Радянські патріоти”) та Вінницька (“За Батьківщину”), де одну з провідних ролей відігравали євреї. Підпіллям було охоплено міста і села, що розташовувалися навколо. Підпільники-євреї добували та переховували зброю, медикаменти, організовували матеріальну допомогу для підпільної та партизанської боротьби, розповсюджували листівки, забезпечували діяльність друкарень, виробництво підробних документів. Серед них були й розвідники єврейської національності: Олександр Шефер, Курт Розенберг (Йосиф Розенбліт) і Тетяна Муляр (Куцин).

7. Характерною особливістю як антинацистського підпілля, так і партизанського руху було те, що групи виникали і загони формувалися стихійно, без керівної ролі з боку КП(б)У. До цих загонів увійшло багато євреїв, колишніх військовополонених і місцевих мешканців, які втекли від страт та погромів і активно воювали проти нацизму. Євреї воювали у багатьох партизанських загонах, бригадах, ротах, більшість із них встановлена поіменно. Найбільша кількість євреїв була у 2-й партизанській бригаді імені Сталіна під керівництвом Анатолія Кондратюка, яка діяла на території Іллінецького, Оратівського, Дашівського, Теплицького, Гайсинського районів Вінницької області. До бригади входила окрема єврейська рота у складі до 250 осіб.

8. У цілому розглянуті комплекси документів ДАВО в різних фондах, що відклалися внаслідок діяльності офіційних установ та цілеспрямованої збирацької діяльності для заповнення прогалин у проблематиці історії геноциду євреїв, історично обумовленого як нацистською, так і радянською політикою, взаємодоповнюють один одного і дозволяють з високим ступенем вірогідності встановити долю єврейського населення Вінниччини в період німецько-румунської окупації в цілому і в конкретних формах, умовах: тотальної політики винищення і масових страт; експлуатації праці і матеріальної наживи з боку нацистів; ідеологічного тиску на українське та російське населення; морального геноциду (маркування жовтими зірками, виділення у гетто, безоплатна праця, знущання релігійного характеру тощо). Також на підставі аналізу цих документів виділяються форми протистояння - як активні і збройні (підпілля та партизанський рух), так і пасивні вияви індивідуального протесту. Документи дозволяють з'ясувати фактори, що посилювали трагічні наслідки Голокосту (колабораціонізм) та пом'якшували його (Праведники Світу).

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

1. Винницкая область. Катастрофа (Шоа) и Сопротивление. Свидетельства евреев - узников концлагерей и гетто, участников партизанского движения и подпольной борьбы. - К.: Тель -Авив; 1994. - 191 с. ( Упор. у співавторстві з Й. Маляром).

2. Євреї Вiнниччини в перiод Другої свiтової вiйни. Маловiдомi документи й новi iнтерпретацiї: В 3 т. - Т. 3. - Учасники бойових дiй на фронтах вiйни з нацизмом i працiвники тилу. - Вiнниця, 2000. - 335 с.

3. Джойнт - страницы истории : Оказание помощи еврейскому населению Подолии в ликвидации последствий гражданской войны и голода - документы, факты, цифры // Єврейська культура та освіта в Україні: Зб. наук. пр. - К., 1997.- С. 306-309.

4. Холокост на Винничине ( 1941-1944 ): Новые документы и факти // Єврейська історія та культура в Україні: Матеріали конференції. - К., 1997. - С. 11-19.

5. Сторінки історії євреїв Поділля: єврейська освіта у 20-х - на початку 30-х років : Огляд архівних джерел // Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи: Зб. наук. праць. - К., 1998. - С. 150-155.

6. Голокост у Вінницькій області // Єврейські корені в Україні та Молдові: Зб. наук. пр. - Нью-Йорк, 1999. - 331-335.

7. З історії єврейської нацменшини у 20-30-х рр. ХХ ст. // Національні меншини Правобережної України. Історія і сучасність : Матеріали міжнар. науково-практичної конф. - Житомир, 1999.- С. 28-37.

8. Створення та діяльність єврейських органів місцевого самоврядування у 20-30-ті роки ХХ ст. : Огляд архівних джерел // Наукові записки. історія / ВДПУ ім. М. Коцюбинського.- Вінниця, 1999. - Вип. 1.- С. 149-154.

9. Єврейське населення в німецькій і румунській зонах окупації Вінницької області (1941-1944 рр.): Порівняльний аналіз, огляд архівних джерел // Катастрофа європейського єврейства під час Другої світової війни. Рефлексії на межі століть: Зб. Наукових праць. - К., 2000. - С. 32-39.

10. Сприйняття тих, що пережили Голокост. До питання про компенсацію жертвам нацизму, повернення конфіскованої власності в контексті використання джерелознавчої бази державних архівів України // Перегляд діянь націонал-соціалізму: підхід до угод з приводу примусової праці, експропріації, компенсації і реституції : Матеріали міжнар. конф. - Відень, 2001. - С. 14-26; 39-42.

11. Протистояння особистості політиці нацистського геноциду в Україні: Документальні свідчення, інтерпретації, роздуми // Арх. України. - 2002. - № 4/5. - С. 118-131.

12. Протистояння особистості політиці нацистського геноциду в Україні // Арх. України. 2002. - № 6. - С. 54-63.

13. Доля євреїв Трансністрії під час німецько-румунської окупації: огляд архівних джерел // Студії з архівної справи та документознавства. - К., 2003.- Т. 9.- С. 94-96.