Культурні взаємини Франції та України наприкінці ХVІІІ–у першій половині ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КУЛЬТУРНІ ВЗАЄМИНИ ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

ІВАНЕНКО Оксана Анатоліївна

УДК 930/85 (44:477) “17” / “18”

Спеціальність 07.00.02 - Всесвітня історія

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

ГОНЧАР Борис Михайлович,

завідувач кафедри нової та новітньої історії

зарубіжних країн Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

РЕЄНТ Олександр Петрович,

завідувач відділу історії України ХІХ - початку ХХ століття, заступник директора Інституту історії України НАН України

кандидат історичних наук, доцент

ЗАХАРЧУК Олег Миколайович,

доцент кафедри історії, політології та соціальних технологій Національного авіаційного університету МОН України

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України

Захист відбудеться 14 червня 2004 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 23 квітня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

україна франція освіта суспільство

Структура дисертації. Її обсяг - 198 сторінок. Робота складається із вступу, чотирьох розділів (10 підрозділів), висновків, списку джерел та літератури (25 сторінок, 287 позицій).

Вступ. Актуальність теми дослідження. Розуміння значення інтелектуального впливу Франції для духовного розвитку європейських народів кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. передбачає дослідження основних напрямів і форм французько-української культурної взаємодії, що стала важливим чинником становлення національної культури в умовах наступу російського самодержавства на права українства. Всебічне та об'єктивне вивчення історії науки, освіти, мистецтва Франції і України неможливе без урахування інтелектуальних взаємовідносин між нашими народами. Конкретно-історичний аналіз трансформації духовних надбань одного європейського народу на ґрунті історико-культурних традицій іншого дає можливість глибше осягнути сутність культурного спадку Європи.

Дисертаційна тема недостатньо досліджена як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії. Її актуальність підсилюється обмеженістю публікацій документів з історії культурних зв'язків Франції та України.

Тема роботи перекликається з проблемами сучасного українського суспільства, пов'язаними з усвідомленням світовим співтовариством місця України в минулому і майбутньому Європи.

Мета дисертації - здійснити узагальнююче дослідження взаємозв'язків Франції та України у провідних сферах інтелектуального життя обох народів кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. Загальній меті роботи підпорядковані наступні завдання:

з'ясувати стан наукової розробки теми та джерельне забезпечення дослідження;

проаналізувати економічні та політичні фактори, що визначили зростання інтересу до України у французькому суспільстві;

виявити значення міграційних процесів для розвитку французько-українських культурних взаємин;

дати оцінку внеску французьких фахівців у справу розвитку вищої освіти в Україні;

з'ясувати значення зв'язків із науковими осередками Франції для професійного становлення вітчизняних учених;

визначити місце і роль української тематики у громадсько-культурному житті Франції;

виявити основні напрями впливу французької культури на українську художню літературу, театрально-музичне мистецтво.

Об'єктом дослідження є зв'язки французької та української культур наприкінці ХVІІІ - у першій половині ХІХ ст.

Предметом дослідження є науково-освітянська та літературно-мистецька сфери взаємовідносин Франції і України кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст.

Хронологічні рамки роботи охоплюють проміжок часу від кінця ХVІІІ ст. до середини 50-х рр. ХІХ ст. Вибір цього періоду дозволяє виявити значення взаємин із Францією на етапі становлення української національної культури. Верхня хронологічна межа позначена Великою французькою революцією, що своїм ідеологічним впливом сприяла пробудженню самосвідомості українців на початковому етапі національного відродження. Нижня хронологічна межа співпадає з періодом Кримської війни (1853 - 1856), що характеризується активізацією інтересу до українських національно-визвольних змагань з боку французької громадськості.

Географічні рамки дослідження - територія України, що у розглядуваний період часу входила до складу Російської імперії та стала провідним осередком українського національного відродження.

Методологічною основою дисертації є принципи об'єктивності та історизму. Для реалізації цих універсальних принципів наукового пізнання було використано методи історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-системний.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першою спробою узагальнюючого дослідження історії науково-освітянських та літературно-мистецьких зв'язків Франції і України кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. Автор виявила і дослідила ряд невідомих раніше архівних джерел з історії французько-українських культурних взаємин. У дисертації встановлено причинно-наслідкові зв'язки між політичною, соціально-економічною та культурною сферами співробітництва двох народів. Результати здійсненого вперше узагальнюючого дослідження участі французів у науково-освітянському житті України дозволяють глибше осмислити особливості її інтелектуального розвою в період закладення основ сучасної української нації. Дістало подальший розвиток вивчення масштабів і змісту студіювання української теми у науковому та мистецькому житті Франції. Вперше з'ясовано значення впливу французької культури як одного з важливих чинників становлення національного мистецтва.

Практичне значення дисертації пов'язане з можливістю використання її результатів при підготовці узагальнюючих праць з всесвітньої та вітчизняної історії, розробці нормативних і спецкурсів у вищих навчальних закладах. Підсумковий та оціночний матеріал роботи може бути корисним у процесі розбудови двосторонніх відносин Франції і України.

Апробація дисертаційного матеріалу здійснювалася на ХХ Краєзнавчій конференції молодих вчених “Слобожанщина на межі культур”, присвяченій 75-річчю журналу “Краєзнавство” (Харків, 2002), Четвертих архівознавчих читаннях “Особові архівні фонди: актуальні проблеми дослідження та використання” (Київ, 2002), науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Україна і світ: історія, сьогодення, майбутнє” (Київ, 2003). Основні положення дисертації були оприлюднені у 6 авторських статтях та 1 публікації в співавторстві загальним обсягом 3,8 друк. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Історіографія та джерела” аналізується стан розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Подається характеристика джерельної бази роботи.

Історіографія. Серед досліджень з історії міжнародних зв'язків України провідне місце належить працям учених-емігрантів. З початку 20-х рр. ХХ ст. у Західній Європі розгорнулася науково-дослідна діяльність Ілька Борщака, який аналізував досягнення французького шевченкознавства сер. ХІХ - поч. ХХ ст., досліджував вплив українських мотивів на французьку художню літературу, вивчав стан розробки української тематики в науковій літературі та публіцистиці Франції1¹Див., напр.: Борщак І. Шевченко у Франції. Нарис із історії французько-українських взаємин. - Львів, 1933. - 66 с.; Борщак І. Ідея Соборної України в Європі в минулому. - Париж, 1923. - 28 с.; Borschak E. L'Ukraine dans la littйrature de l'Europe occidentale (Extrait du Monde Slave, 1933, T.3, juillet - aout - septembre; T.4, octobre - dйcembre; 1934, T.1, mars; T.2, avril; T.4, octobre - novembre; 1935, T.1, fйvrier - mars).. Учений подолав усталений штамп, за яким Україна нібито традиційно залишалася зовсім невідомою для Західної Європи, зумів виявити справжній розмах звернень до української теми в мистецькому, науковому, політичному житті Франції ХV - початку ХХ ст. Справу розвитку українознавчих досліджень у Франції продовжив А. Жуковський. Зокрема, на П'ятій міжнародній французько-українській конференції “Українські козаки. Історична роль, літературні та мистецькі інтерпретації” (Париж, 1991) дослідник виступив із повідомленням, у якому здійснив узагальнюючий огляд французької україніки ХVІ - ХІХ ст.2² Joukovsky A. Les publication-sources franзaises au sujet des Cosaques ukrainiens, de Bauplan a Merimйe // Les Cosaques de l'Ukraine. - Paris, 1995. - P.88-114.

У зв'язку з тим, що для радянської історіографії пріоритетними були студії з історії класової боротьби, революційних рухів, то вагомим досягненням тогочасних науковців стали численні ґрунтовні дослідження, присвячені впливу Великої французької революції на Російську імперію. Початок вивченню впливу революційних подій у Франції кінця ХVІІІ ст. на російські суспільно-політичні рухи поклав у радянській історіографії М. Штранге3³ Штранге М.М. Русское общество и французская революция 1789 - 1794 гг. - М., 1956. - 205 с.. На основі залучення значного фактичного матеріалу К.О. Джеджула докладно проаналізував положення Росії на міжнародній арені наприкінці ХVІІІ ст., її ідеологічну, дипломатичну, економічну, воєнну боротьбу проти революційної Франції4⁴ Джеджула К.Е. Россия и Великая французская буржуазная революция конца ХVІІІ века. - К., 1972. - 452 с.. Л.А. Коваленко дослідив вплив ідеології Просвітництва на українське

громадсько-політичне життя, порушив питання про політику царського уряду щодо поширення ідей Великої французької революції у Російській імперії1¹ Коваленко Л.А. Велика французька буржуазна революція і громадсько-політичні рухи на Україні в кінці ХVІІІ ст. - К., 1973. - 167с..

Ознакою певної лібералізації суспільно-політичного життя Радянського Союзу стала поява у другій половині 80-х років ХХ ст. робіт Д.С. Наливайка, В.Г. Матвіїшина з історії українсько-західноєвропейських літературних взаємин2² Наливайко Д.С. Спільність і своєрідність. - К., 1988. - 395 с.; Матвіїшин В.Г. Українсько-французькі літературні зв'язки ХІХ - поч. ХХ ст. - Львів, 1989. - 166 с..

У 90-х роках ХХ ст., коли в суспільстві значно зросла увага до проблем міжнародних зв'язків України, почали з'являтися нові публікації, присвячені аналізу французьких праць українознавчого характеру. Завдяки роботам М.М. Варварцева, О.О. Кураєва, Д.С. Наливайка вітчизняна наука збагатилася додатковими матеріалами, що допомагають реконструювати образ України в інтерпретації наукових та мистецьких діячів Франції ХІХ ст.3³ Варварцев М. Україна в оцінках і свідченнях Заходу // Вісник НАНУ. - 1996. - №3-4. - С.91-100; Кураєв О.О. Культурні зв'язки України і Франції у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: Дис. … канд. іст. наук: 07.00.03. - К., 1992. - 162 c.; Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ - ХVІІІ ст. - К., 1998. - 578 с.

Про зростання інтересу французької громадськості до України на сучасному етапі свідчить поява статті Ж. Верена “Історичні та культурні зв'язки між Україною і Францією”. Здійснивши конспективний огляд французько-українських взаємин за період з ХІ по ХХ ст., автор констатував: “У Європі є дві надзвичайно схожі між собою країни: це Україна і Франція. Ця схожість виявляється з точки зору географії, історії і особливо - характерного для обох народів розвиненого почуття свободи та незалежності”4⁴ Verhun J. Les liens historiques et culturelles entre l'Ukraine et la France // L'Est europйen. - 1994. - №1-3. - P. 39-51..

Аналіз історіографії проблеми дає підстави стверджувати, що історія культурних взаємин Франції та України кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. вивчена фрагментарно і потребує подальшого дослідження.

Джерельна база дисертації складається з архівних матеріалів, опублікованих документів, періодики першої половини ХІХ ст., мемуарних та епістолярних джерел, французької і української літератур кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст.

Широке коло документів, що надали різнопланову інформацію, було виявлено дисертантом у Центральному державному історичному архіві України (м. Київ). Цінні відомості, на основі яких можна судити про торговельно-економічні та політичні передумови активізації французько-українських культурних зв'язків на межі ХVІІІ - ХІХ ст., містяться у фондах “Васильківська митна комісія” (ф.118), “Київське намісницьке правління” (ф.193), “Київський воєнний губернатор” (ф.533), “Чернігівський губернський магістрат” (ф.1537), “Чернігівська верхня розправа” (ф.1539), “Ізюмський городничий” (ф.1935), “Новгород-Сіверська палата цивільного суду” (ф.1943), де зберігаються копії офіційних документів органів центрального управління царської Росії, що регулювали торгівлю з Францією. З'ясувати характер та масштаби французької імміграції в Україні допомогло опрацювання даних адміністративно-поліцейського обліку з губернаторських звітів фонду “Канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора” (ф.442). Визначити роль французьких фахівців у науково-освітянському житті Наддніпрянської України першої половини ХІХ ст. дало можливість вивчення фонду “Київський учбовий округ” (ф.2162), де зосереджені щорічні звіти про стан Київського учбового округу, журнали конференцій з учбової і господарської частини та звіти Ліцею вищих наук князя Безбородька, послужні і формулярні списки його викладачів.

Дослідити історію співпраці Імператорського Університету Святого Володимира з Францією дозволив аналіз документів університетської ради фонду “Київський університет” (ф.16) Державного архіву міста Києва, де автором було виявлено інформацію щодо участі західноєвропейських педагогів-мовознавців у організації учбового процесу в закладі, про встановлення вітчизняними ученими наукової кореспонденції з французькими колегами і закордонні відрядження київських фахівців.

Скласти уявлення про рівень авторитету українських учених у наукових колах Заходу допомогли документи особового фонду М.В. Остроградського (ф.281) Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, де зберігаються офіційні повідомлення провідних західноєвропейських Академій Наук про обрання ученого їхнім членом-кореспондентом.

Джерельну базу дисертації збагатили документи архівів Російської Федерації. У ході дослідження впливу міжнародних економічних та політичних відносин на характер французько-українських культурних зв'язків дисертантом було вивчено текст російсько-французького торговельного договору 1786 року фонду “Зносини Росії з Францією” (ф.93) Архіву зовнішньої політики Російської імперії (м. Москва). З фонду “Особлива канцелярія міністерства внутрішніх справ” (ф.1165) Державного архіву Російської Федерації (м. Москва) автор використала слідчі матеріали щодо настроїв на українських землях періоду російсько-французької війни 1812 року. Інформація про перебування в Україні Бальзака відбилася у фонді “Третє відділення особистої його імператорської величності канцелярії” (ф.109) згаданого архіву, де знаходиться рапорт О. Орлова на ім'я Миколи І з приводу прохання французького письменника повернутися до Києва у 1848 році. Кореспонденція Бальзака, пов'язана з його клопотанням про дозвіл вдруге приїхати в Україну, зберігається у фонді “Зібрання іноземних автографів” (ф.1347) Російського державного архіву літератури та мистецтва (м. Москва). З фонду “О.М. Смирнова” даного архіву дисертантом було використано список можливих кореспондентів Бальзака за 1843 - 1850 рр. Для дослідження джерел поповнення французької імміграції в Україні корисним стало вивчення затверджених Комітетом міністрів правил прийому іноземних військовополонених у російське підданство з фонду “П.П. Шибанов” (ф.561).

Доповнити джерельну базу роботи вдалося через залучення публікацій міжнародно-правової документації, законодавчих актів Російської імперії, що відображають внутрішню і зовнішню політику царського уряду, допомагаючи зрозуміти реальну обстановку, за якої розвивалися французько-українські культурні взаємини1¹ Див., напр.: Полное собрание законов Российской империи. - СПб., 1830. - Т.16. - 1124 с.; Т.19. - 1081 с.; Т.20. - 1042 с.; Т.21. - 1085 с.; Т.26. - 1759 с.; Т.27. - 1238 с.; Т.28. - 1352 с.; Т.31. - 953 с.; Доброклонский С. Указатель трактатов и сношений России с 1462 по 1826. - М., 1838. - 118 с.; Ключников Ю.В., Сабанин А. Международная политика новейшего времени в договорах, нотах и декларациях. - М., 1925. - Ч.1. - 441 с.; Мартенс Ф. Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россиею с иностранными державами. - СПб., 1892. - Т.9(10). - 441 с.; Юзефович Т. Договоры России с Востоком политические и торговые. - СПб., 1869. - 296 с.. Незважаючи на високий рівень інформативності документів офіційного характеру, слід критично підходити до них, порівнюючи їх відомості з інформацією джерел приватного походження.

Вивчення мемуарів, епістоляріїв М.В. Остроградського, Г.С. Сковороди, Т.Г. Шевченка та ін. дало можливість більш глибоко осмислити постаті українських та французьких діячів культури, творчість яких сприяла духовному взаємозбагаченню двох народів.

Аналіз творів французьких істориків, письменників, публіцистів кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. (Ж.-Б. Шерера, Ж.-Ф. Гаррана, Ш.-Л. Лезюра, Ж .-Л. Карра, Ш. Решберга, А. Бальбі, С. Робера ті ін.) дозволив вирішити питання про місце України у суспільній свідомості тогочасної Франції.

При дослідженні впливу французької культури на розвиток перекладознавства та художньої літератури України кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. дисертант зверталася до вивчення творів Г.С. Сковороди, Я.П. Козельського, П.П. Гулака-Артемовського, Т.Г. Шевченка та ін. На основі аналізу періодики першої половини ХІХ ст. вдалося виявити динаміку ознайомлення української публіки з новинками мистецького життя Франції2² Киевские губернские ведомости. - 1856. - 16 июня; Одесский вестник. - 1837. - №52-54, 81, 86; 1840. - №71, 85, 97-101, 103-104; Вестник Европы. - 1810. - №1; Украинский вестник. - Харьков, 1817 - 1818; Украинский журнал. - Харьков, 1824 - 1825..

Отже, джерельна база з історії французько-українських культурних зв'язків розглядуваного періоду часу відкриває можливість дослідити взаємовпливи Франції та України у сфері науки, освіти, художньої літератури, театру.

У другому розділі “Економічні, політичні та демографічні передумови активізації культурних зв'язків Франції і України” аналізуються основні тенденції міжнародних відносин, що визначили масштаби та зміст французько-українського культурного співробітництва кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. З'ясовано роль демографічного чинника у процесі духовної взаємодії двох народів.

Визначено фактори, що вплинули на актуалізацію “українського питання” у зовнішньоекономічній стратегії Франції. Загострення англо-французької конкуренції в торговельно-економічній сфері зумовило зростання зацікавленості Франції в посиленні свого впливу в Північному Причорномор'ї. Здобуття ключової ролі в торгівлі на Чорному морі і контролю за експортом східноєвропейського продовольства до західних країн означало для французьких правлячих кіл отримання потужного важелю економічного впливу на Європу. Закріплення своїх позицій в регіоні відкривало перед Францією перспективу встановлення контролю за транзитною торгівлею між країнами Сходу та Європою.

Погіршення зовнішньоторговельного балансу Російської імперії спонукало царський уряд до проведення послідовної протекціоністської політики. Як наслідок, у південноукраїнських портах різко скоротилася міжнародна торгівля, що додало напруженості двостороннім відносинам між Росією та Францією, які остаточно ускладнилися за часів Великої французької революції. Царський уряд незмінно виступав у ролі натхненника та активного учасника ідеологічної війни, економічної блокади, збройної інтервенції європейських монархій проти революційної Франції. Використовуючи гасла захисту Європи від революційної загрози, Павло І воєнними засобами потіснив французів у басейні Середземного моря, де вони закріпили свій вплив внаслідок переможних походів Наполеона Бонапарта. Від вторгнення російської армії Францію врятувало те, що її повний розгром означав зміцнення позицій Англії у системі міжнародних відносин, а це не відповідало інтересам царського уряду. Загострення двосторонніх російсько-французьких взаємин незмінно супроводжувалося зростанням інтересу правлячих кіл Франції до українського національного руху як чинника, здатного призвести до послаблення Російської імперії. Особливо виразно згадана тенденція проявилася під час вироблення наполеонівською Францією своїх воєнно-стратегічних планів. Таким чином, зовнішньополітичні завдання французької держави спричинили зростання інтересу до України в громадсько-культурному житті Франції кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст.

Важливою передумовою активізації французько-українських культурних взаємозв'язків стало характерне для другої половини ХVІІІ ст. зростання французької імміграції до України, обумовлене державною політикою російського уряду.

Причини підтримки іноземної імміграції на державному рівні були пов'язані передусім з економічними та стратегічними завданнями, що постали перед царським урядом на шляху господарської і соціальної інтеграції до Російської імперії новоприєднаних територій в Північному Причорномор'ї, Криму.

Активна участь французів у західноєвропейській колонізації Російської імперії була зумовлена ускладненням соціально-економічної ситуації у Франції внаслідок Семилітньої війни (1756 - 63), загостренням політичної нестабільності в період Великої французької революції кінця ХVІІІ ст.

На території України південний напрямок був провідним у французькій імміграції. Відтак вихідці з Франції відіграли важливу роль у економічному розвитку Північного Причорномор'я та Криму кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. Вкладаючи свої капітали у розвиток чорноморсько-середземноморської торгівлі, французькі комерсанти сприяли процесу включення Південної України до системи міжнародних економічних зв'язків, що істотно гальмувалися через наявність суттєвих росйсько-турецьких та російсько-французьких протиріч. Французька імміграція стала одним з вирішальних факторів становлення Одеси як впливового економічного та культурного центру європейського зразка.

Серед строкатого професійного складу французьких іммігрантів значна частка належала діячам культури, особливо педагогам (гувернерам, приватним учителям, викладачам середніх та вищих навчальних закладів). Їх присутність на українських теренах відігравала роль чинника, що сприяв інтеграції вітчизняної культури до європейського інтелектуального простору.

У третьому розділі “Співробітництво Франції і України у сфері науки, освіти” досліджується внесок французьких науковців у розвиток вищої освіти в Україні; висвітлюється значення взаємин із Францією для розвитку вітчизняної науки; аналізуються українознавчі розвідки французьких авторів кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст.

За умов нестачі вітчизняних кадрів вихідці з Франції - країни з давніми педагогічними традиціями - зробили значний вклад у справу становлення та розвитку відкритих на початку ХІХ ст. Харківського університету, Рішельєвського ліцею, Ніжинської гімназії вищих наук, Київського університету.

З моменту свого заснування Харківський університет розвивався в тісній творчій співпраці з науковими колами Заходу. Французькі вчені Я.Я. Белен-де-Баллю, М.М. Пакі-де-Совіньї, А.А. Дегуров, Ф.О. Делявінь, А.А. Борель, А.К. Плансон, І.Г. Мало, А.О. Сивокт, І.С. Ледюк брали активну участь у роботі створеного 1804 року Комітету по підготовці відкриття університету; багато зробили для організації його допоміжних навчальних закладів - бібліотеки, зоологічного кабінету, ботанічного саду, мінц-кабінету; працювали над підготовкою навчальних посібників, у яких існувала гостра потреба на Слобожанщині; спряли вдосконаленню викладання в університеті французької та італійської мов, історії, класичних мов, зоології, ботаніки тощо.

Міждержавне протистояння Росії та Франції, характерне для першої половини ХІХ ст., зумовило здійснення царським урядом заходів, спрямованих на витіснення французьких фахівців з науково-освітянського життя України. У відкритому 1834 року Київському університеті роль французьких викладачів А.К. Плансона та А.А. Бореля полягала в участі у викладанні західноєвропейських мов, а Г.О. Дебре та А. Рішарда - у навчанні студентів танцям.

Зв'язки з французькими науково-освітянськими центрами мали виняткове значення для формування вітчизняних кадрів на європейському рівні. Завдяки науковим відрядженням до Франції вихованці Харківського та Київського університетів П.О. Затеплинський, М.В. Остроградський, В.М. Черняєв, Є.С. Гордєєнко, Г.С. Гордєєнко, Є.І. фон Бейер, А.С. Пітра, М.Н. Петров, О.П. Вальтер, П.Л. Тутковський, І.М. Вігура, М.І. Пілянкевич, І.В. Вернадський, К.Ф. Кесслер удосконалювали свої теоретичні знання, засвоювали нові методичні та методологічні засади дослідницької роботи.

Основні форми наукового співробітництва Франції та України у розглядуваний період часу можна класифікувати наступним чином: вдосконалення вітчизняними фахівцями освіти у французьких наукових центрах; збирання ними у Франції матеріалів для здійснення самостійних розвідок; публікація їх праць у французьких наукових виданнях; проведення спільної із західноєвропейськими колегами дослідницької роботи; викладання в навчальних закладах Франції; обмін науковою інформацією, лабораторним обладнанням, музейними експонатами.

Налагоджуючи зв'язки зі своїми французькими колегами, українські науковці сприяли глибшому ознайомленню західноєвропейської громадськості з інтелектуальними здобутками України. Французько-українські взаємини успішно розвивалися в галузі медицини, фармакології, фізики, математики, біології, хімії, географії, права, економіки. Очевидно, що пріоритетним напрямком співробітництва були природничі науки. Обмеженими виявилися можливості в налагодженні взаємин із Францією у сфері гуманітарних наук, на які царськими властями покладалися функції провідників офіційної ідеології.

Для наукового життя Франції кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. була характерна поява ряду нових українознавчих праць. Вплив ідеології Просвітництва визначив активізацію інтересу представників французької інтелектуальної еліти до притаманних суспільно-політичному життю українського козацтва демократичних традицій. У суспільній свідомості французів виникали паралелі між козацтвом та демократичною спадщиною Античності, військовою звитягою середньовічного лицарства.

З іншого боку, розвиток історіографії у Франції першої половини ХІХ ст. визначався ідеологією Романтизму. Українська історія стала джерелом натхнення для французьких науковців, які шукали в минулому прояви “національного колориту”, “душі народу”. Відтак романтична ідейна течія дала поштовх розвитку західноєвропейських досліджень фольклору та етнографії України.

Визначаючи тематику власних досліджень, представники романтичного напряму історіографії, як правило, віддавали перевагу сповненим героїзму подіям минулого, а також сильним особам, здатним визначати хід історії. Найчастіше французькі дослідники зверталися у своїх працях до постатей Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, утверджуючи в громадській думці Франції образи українських гетьманів як символи опору деспотизму і титанічного прагнення до свободи, національної незалежності.

У четвертому розділі “Літературно-мистецькі взаємозв'язки Франції та України” аналізується вплив української тематики на розвиток французької художньої та мемуарної літератури кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст.; досліджується значення французької культури для розвою української художньої літератури і театрально-музичного мистецтва.

Характерною рисою французької художньої літератури епохи Романтизму стало зростання інтересу до народного фольклору, побуту, традицій. Звернення до етнографії, історії України розширило творчі обрії діячів французької культури, впливаючи на літературно-мистецький розвиток Франції. Залучаючи до своєї творчості українські мотиви, французькі митці сприяли формуванню в суспільній свідомості європейських народів уявлень про культурно-історичну самобутність українців. Українська тематика вплинула на творчість Віктора Гюго, Оноре де Бальзака, Проспера Меріме, Жерменни де Сталь та ін. Про активізацію інтересу до української культури на Заході свідчить поява в середині 40-х рр. ХІХ ст. перших публікацій французьких перекладів творів Миколи Гоголя, Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Чайковського.

Ознайомленню української громадськості з духовними надбаннями Франції сприяла діяльність вітчизняних літераторів. У світогляді Г.С. Сковороди знайшли відображення гуманістичні педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо щодо вільного і природовідповідного виховання. Під впливом праць Руссо “Міркування про походження й основи нерівності серед людей” (1755) та “Суспільний договір” (1762) Я.П. Козельський захопився культом “природного стану” людства і теорією суспільного договору. Поширенню ідей французького Просвітництва в Ніддніпрянській Україні, європеїзації побутового життя Слобожанщини сприяла діяльність О.О. Паліцина, навколо якого на початку ХІХ ст. об'єднався гурток прихильників західноєвропейської літератури і освіти, що в листах сучасників згадується під назвою “Поповська Академія”. Притаманне для раннього періоду літературної кар'єри П.П. Гулака-Артемовського звернення до французького класицизму позначилося на його подальшій творчості українською мовою. Мемуарна та епістолярна спадщина Кобзаря, його прозові твори свідчать про обізнаність автора з доробком французьких філософів-просвітників і таких літераторів, як П.-Ж. Беранже, О. Барб'є, Фенелон, Ф.-Р. Шатобріан та ін.

Завдяки впливу французької культури в українському театрі відбувалася демократизація стилів, загальне визнання публіки отримали водевілі, комедії, оперети, мелодрами. Вітчизняна драматургія збагатилася оригінальними переробками та перекладами французьких п'єс, більше стало творів популярних жанрів, написаних українськими авторами. Гастролі театральних колективів Франції стали для українського глядача важливим інструментом пізнання цієї європейської країни, її духовного життя.

У результаті проведеного дослідження автор дійшла наступних висновків, які виносяться на захист:

- У радянській історіографії вивчення французько-українських взаємин не отримало достатнього розвитку, адже розробка питань про міжнаціональні творчі зв'язки України штучно обмежувалася дослідженням взаємодії українців з культурами народів СРСР. Для насичених цінними фактичними матеріалами праць радянських науковців, присвячених історії взаємовідносин Франції та Російської імперії, характерне нівелювання специфіки духовного розвитку України, самоцінності її культури. Розвинути досягнення діячів української діаспори у справі вивчення розглядуваної теми дозволяє комплекс документальних матеріалів архівів України та Російської Федерації;

- Чинники, що формували характер та динаміку французько-українських культурних взаємин протягом кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст., були визначені специфікою тогочасної системи міжнародних відносин. Активізація інтересу Франції до здобуття контролю над Північним Причорномор'ям не обмежувалася суто економічними розрахунками, адже закріплення в регіоні давало французьким правлячим колам можливість зміцнити геополітичні позиції своєї держави, посилити її вплив у Європі та на Близькому Сході. Протидія Росії економічному утвердженню Франції в Північному Причорномор'ї, загострення російсько-французького політичного протистояння в боротьбі за європейські та близькосхідні сфери впливу актуалізували інтерес французької політичної еліти до “українського питання”. Як наслідок, українська тематика стала невід'ємною складовою французького наукового, публіцистичного, мистецького життя кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. і стала одним з факторів, що визначали культурний розвиток тогочасної Франції;

- Воєнні та революційні події кінця ХVІІІ ст. призвели до ускладнення внутрішньої політичної, економічної, демографічної ситуації у Франції і зумовили масову еміграцію з країни. З огляду на стратегічні та економічні міркування російський уряд заохочував західноєвропейську колонізацію Південної України, що стала одним з вузлових пунктів французької імміграції до Російської імперії. Французи активно сприяли господарському освоєнню Північного Причорномор'я, урбанізації та розвитку міжнародної торгівлі в Південній Україні. Вчені, учителі, художники, архітектори, які емігрували з Франції, стали на українських теренах носіями західноєвропейської культури і сприяли включенню численних її елементів до вітчизняного громадського і побутового життя;

- У зв'язку з відкриттям на поч. ХІХ ст. цілої низки нових вищих навчальних закладів - Харківського університету, Рішельєвського ліцею, Ніжинської гімназії вищих наук, Київського університету - з особливою гостротою постала проблема нестачі кваліфікованих науково-педагогічних кадрів, відсутності необхідної навчально-методичної літератури та упорядкованих допоміжних навчальних закладів. Систему підготовки вітчизняних фахівців вдалося удосконалити за допомогою залучення до навчально-виховного процесу французьких науковців. Діяльність у навчальних закладах України західноєвропейських фахівців, частина з яких перейнялися ідеалами Просвітництва, сприяла вихованню вільних, творчих, здатних критично мислити особистостей, що мало особливе значення для українців, які перебували під пресом офіційної російської загальноімперської ідеології;

- На тлі тенденції до послаблення впливу іноземних професорів в університетському житті Російської імперії, започаткованої наприкінці першого десятиліття ХІХ ст., основною формою співпраці між Францією та Україною стали закордонні відрядження вітчизняних науковців. Перебуваючи у Західній Європі, молоді спеціалісти мали змогу збагатити обсяг своїх теоретичних знань, набути практичного досвіду дослідницької роботи, встановити особисті зв'язки з іноземними колегами для спільного обговорення і вирішення актуальних наукових проблем. Українські фахівці знаходили на Заході справедливе визнання свого творчого потенціалу і професіоналізму, про що свідчить присудження їм високих наукових ступенів, запрошення для викладання до навчальних закладів, обрання почесними членами найпрестижніших наукових установ;

- Вплив ідеології Просвітництва, Великої французької революції зумовив актуалізацію в західній історіографії питань, пов'язаних з історією національно-визвольних змагань українців. Аналіз французьких українознавчих праць показує, що у суспільній свідомості Франції кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. українські козаки були уособленням відчайдушної боротьби за свободу, незалежність, національний суверенітет. Ідеологічний вплив Романтизму став важливим джерелом інтересу західноєвропейської інтелектуальної еліти до етнографічних досліджень України. Завдяки французьким народознавчим працям, що містили порівняльну характеристику етнографічних особливостей українців та росіян, у свідомості європейців вимальовувався образ самобутнього українського народу, руйнувався міф про Російську імперію як мононаціональну державу. Важливою передумовою ознайомлення широких верств західноєвропейської громадськості з Україною стала творча діяльність французьких літераторів, які втілювали у своїй творчості українські художні образи;

- Поширенню в Україні шедеврів західного мистецтва, збагаченню вітчизняної культури новими мистецькими напрямами, жанрами, її інтеграції до європейського інтелектуального простору сприяли французько-українські взаємини у сфері художньої літератури і театру. Популяризація кращих зразків французької культури, здійснювана зусиллями мистецьких діячів, допомагала залученню українства до духовних здобутків західної цивілізації. Таким чином, вітчизняна культура розвивалася в умовах поєднання національних традицій з духовними надбаннями Франції.

Основні положення та висновки дисертації викладено у публікаціях:

1. Ідеї Фур'є та діяльність гуртка петрашевців // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - 2000. - Вип.47. - С.63-66 (співавтор Гончар Б.М.).

2. Українське козацтво в працях французьких авторів на межі ХVІІІ - ХІХ ст. // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - 2002. - Вип.11. - С.254-262.

3. До питання про українсько-французькі театральні зв'язки в першій половині ХІХ ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - 2002. - Вип.59. - С.50-54.

4. Франція в житті та творчості М.В. Остроградського // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - 2003. - Вип.65. - С.7-9.

5. Діяльність французьких учених у Харківському університеті на початку ХІХ ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - 2003. - Вип.66. - С.113-116.

6. Політичні та економічні передумови активізації співробітництва Франції і України в культурній сфері (кінець ХVІІІ - початок ХІХ ст.) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2003. - Вип.4. - С.84-90.

АНОТАЦІЯ

Іваненко О.А. Культурні взаємини Франції та України наприкінці ХVІІІ - у першій половині ХІХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

У дисертації вперше здійснено спробу створити узагальнююче дослідження взаємозв'язків Франції та України у провідних сферах інтелектуального життя обох народів кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ століття. Проаналізовано основні тенденції тогочасної системи міжнародних відносин, що визначили масштаби та сутність французько-українського культурного співробітництва. Виявлено роль демографічного чинника у процесі інтелектуальної взаємодії між Францією та Україною. Висвітлено участь французьких педагогів у справі розвитку вітчизняної вищої освіти першої половини ХІХ століття. З'ясовано важливість взаємин із Францією для поступу української медицини, фармакології, фізики, математики, біології, хімії, географії, права, економіки. На основі аналізу французької історіографії, публіцистики, художньої та мемуарної літератури показано вплив української тематики на громадсько-культурне життя Франції кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ століття. Виявлено значення французької культури для розвитку вітчизняної художньої літератури, театрально-музичного мистецтва.

Ключові слова: Франція, Україна, еміграція, імміграція, взаємозв'язки, освіта, наука, мистецтво, культурний обмін.

АННОТАЦИЯ

Иваненко О.А. Культурные связи Франции и Украины в конце ХVІІІ - первой половине ХІХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2004.

В диссертации на основе не введённых ранее в научный оборот архивных материалов, опубликованных правовых актов, периодики, эпистолярных и мемуарных источников, французской и украинской литератур впервые осуществлено обобщающее исследование взаимосвязей Франции и Украины в ведущих сферах интеллектуальной жизни двух народов конца ХVІІІ - первой половины ХІХ века.

Проанализированы основные тенденции системы международных отношений, которые определили масштабы и суть французско-украинского культурного сотрудничества в рассматриваемый период времени. Обострение российско-французского политического противостояния в связи со столкновением интересов обоих государств в Европе и на Ближнем Востоке послужило причиной возрастания интереса правящей элиты Франции к “украинскому вопросу”. Внешнеполитические задания французского государства стали одним из важнейших факторов, которые обусловили актуализацию украинской тематики в общественно-культурной жизни Франции конца ХVІІІ - первой половины ХІХ века.

Определена роль демографического фактора в процессе культурного взаимодействия между Францией и Украиной. Характерная для второй половины ХVІІІ века активизация западноевропейской иммиграции в Украину повлияла на динамику развития французско-украинского сотрудничества в интеллектуальной сфере. В числе французских иммигрантов значительное место принадлежало деятелям культуры, особенно педагогам (гувернёрам, частным учителям, преподавателям средних и высших учебных заведений). Их присутствие в Украине стало предпосылкой усиления влияния западноевропейских духовных ценностей на отечественную культуру.

Освещено участие французских педагогов в деле развития украинского высшего образования. Открытие Харьковского университета (1804), Ришельевского лицея (1817), Нежинской гимназии высших наук (1820), Киевского университета (1834) сопровождалось отсутствием квалифицированных научно-педагогических кадров, учебно-методической литературы. Преодолеть проблемы, возникшие на пути становления новых учебных заведений, помогло вовлечение в учебно-воспитательный процесс французских преподавателей.

Одной из главных предпосылок прогресса как французской, так и украинской науки стало тесное сотрудничество между учёными обеих стран. Французско-украинские научные связи развивались в направлении усовершенствования отечественными специалистами образования в западноевропейских научных центрах; сбора ими во Франции материалов для проведения самостоятельных исследований; публикации их трудов во французских научных изданиях; проведения совместной с западноевропейскими коллегами исследовательской работы; преподавания в учебных заведениях Франции; обмена научной информацией, лабораторным оборудованием, музейными экспонатами. Углубление сотрудничества с ведущими французскими научно-исследовательскими центрами создало прочную основу для достижения украинскими специалистами высоких профессиональных результатов в области медицины, фармакологии, физики, математики, биологии, химии, географии, права, экономики. Развивая связи со своими французскими коллегами, отечественные ученые способствовали распространению на Западе информации об интеллектуальном потенциале Украины.

Характерной чертой гуманитарной науки, художественной и мемуарной литературы Франции конца ХVІІІ - первой половины ХІХ века стало возрастание интереса к украинской истории, культуре. С влиянием идеологии Просвещения во французской историографии была связана активизация исследований, посвященных изучению демократических традиций казачества, истории украинского национально-освободительного движения. В частности, тема исторического противостояния украинцев экспансии со стороны польского и российского феодальных государств была созвучна идеалам Великой французской революции. Изучая проблемы исторического противоборства Османской империи и Западной Европы, французские исследователи отводили в нем ключевую роль украинским казакам.

Не менее важным источником интереса к Украине на Западе стала идеология Романтизма, которая определила развитие французского искусства и гуманитарных наук первой половины ХІХ века. К изучению украинской истории обращались французские исследователи, которые искали в прошлом проявления неповторимости, индивидуальности, “национального колорита”, “души народа”. Соответственно, романтическое идейное течение дало толчок развитию западноевропейских исследований фольклора и этнографии Украины.

Обращение к духовному наследию украинцев расширило творческие горизонты деятелей французской культуры, повлияло на развитие художественной литературы и искусства Западной Европы. Используя в своем творчестве украинские мотивы, французские мастера влияли на формирование в общественном сознании европейских народов представлений о культурно-исторической самобытности украинцев.

Французско-украинские связи в сфере театра и художественной литературы способствовали популяризации в Украине шедевров западного искусства, интеграции отечественной культуры в европейское культурное пространство. Таким образом, украинская культура развивалась в условиях синтеза национальных традиций с духовным достоянием Франции.

Ключевые слова: Франция, Украина, эмиграция, иммиграция, взаимосвязи, образование, наука, искусство, культурный обмен.

ANNOTATION

Ivanenko O. Cultural links between France and Ukraine at the and of the XVIII-th - first half of the XIX-th c. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in speciality 07.00.02 - World history. - Kyiv National Taras Shevchenko University, 2004.

In the thesis complex research of collaboration between France and Ukraine in the basic spheres of two peoples' intellectual life at the end of the XVIII-th - first half of the XIX-th centuries for the first time is carried out. The basic tendencies of the international attitudes of that time which have defined scales and essence of the Franch-Ukrainian cultural cooperation are analysed. The role of a demographic factor in process of intellectual interaction between France and Ukraine is determined. The participation of the French teachers in development of ukrainian maximum education at the first half of the XIX-th centuries is investigated. The importance of communication with France for progress of the Ukrainian medicine, pharmacology, physics, mathematics, biology, chemistry, geography, right, economy is certain. On the basis of the analysis French historiography, publicism, memoirs, fiction the influence of the Ukrainian subjects on cultural life of France at the end of the XVIII-th - first half of the XIX-th centuries is shown. The importance of the French culture for development of ukrainian fiction and theatre is investigated.

Key words: France, Ukraine, emigration, immigration, interrelations, education, science, art, cultural exchange.

Размещено на Allbest.ru