Чернігівський Троїцько-Іллінського монастир: історія, господарська і культурно-просвітницька діяльність (друга половина XVII-XVIII ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Чернігівський троїцько-іллінський монастир: історія, господарська і культурно-просвітницька діяльність (друга половина XVII-XVIII ст.)»

спеціальність 07.00.01 - історія України

Акименко Ірина Миколаївна

Харків-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі українознавства і політології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

- всебічно досліджується історія, господарська та культурно-просвітницька діяльність Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря у другій половині XVII-XVIII ст.;

- показані та обгрунтовані етапи історичного розвитку обителі; висвітлюється багатоголузевий економічний розвиток монастиря, його вплив на загальне піднесення сільського господарства, промислового та торгового виробництва країни;

- з'ясовується питання формування землеволодіння та майнової власності обителі, що в свою чергу зробило її однією з найбагатших та найвпливовіших в Лівобережній України;

- розкриті основні види та напрямки його культурно-просвітницької діяльності;

- вивчена роль в історії монастиря визначних політичних та релігійних діячів.

Методологічними засадами дисертаційного дослідження є принцип історизму, об'єктивності та комплексний підхід до вивчення соціально-економічних, культурних та релігійних явищ в їх розвитку та взаємозв'язку. При написанні дисертації використано наукові методи: проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, а також метод статистичного обстеження та аналізу показників сільськогосподарського і промислового розвитку Чернігівської Троїцько-Іллінської обителі, методики бібліографічного опису стародруків.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання матеріалів та результатів дослідження при студіюванні вітчизняної історичної науки, а також при підготовці спеціальних праць з історії українських монастирів, розробці курсів з історії України, українознавства, історії релігійної думки в Україні, історії українського друкарства, музейній та краєзнавчій роботі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорені на кафедрі українознавста і політології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Результати дослідження були оприлюднені на міжнародних і вітчизняних конференціях, науково-практичних семінарах: міжнародна наукова конференція “Історія та культура Лівобережної

України” (Ніжин, жовтень, 2001), конференції молодих вчених-істориків (Чернігів, квітень-2000, травень-2001, травень-2002); науково-методичних семінарах “Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції” (2001, 2002, 2003); щорічних наукових конференціях Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (1999, 2001)

Структура дисертації обумовлена проблемно-хронологічними принципами, а також специфікою визначеної мети та завданнями дослідження. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 218 сторінок (основна частина - 179 стор.), вступу, чотирьох розділів, які поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (283 позиції), додатків (на 15 стор.)

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Історіографія та джерельна база” викладено результати аналізу украї-нської та російської наукової літератури, дано характеристику джерел, які використані для вико-нання основних завдань дисертації. Аналіз показав, що дана тема не була предметом окремого на-укового дослідження. Історіографія господарської та культурно-просвітницької діяльності Черні-гівського Троїцько-Іллінського монастиря представлена значним корпусом праць істориків та ре-лігійних діячів XVII - початку ХХ ст. З другої половини XVII ст. з'явилися перші релігійні твори, які фрагментарно висвітлювали історичне минуле обителі. В даному контексті заслуговує на увагу праця церковного діяча Д.Туптала (Ростовського) (1). Автор, спираючись на древні літописні ма-теріали, документи монастирського архіву, спогади сучасників описав період заснування та діяльність монастиря після монголо - татарської навали.

У кінці XVIII - на початку ХІХ ст. з'явилися праці історико-краєзнавчої спрямованості. Зокрема, проблеми церковної історії та монастирського життя Чернігівщини вивчали архієпископ Філарет (Гумілевський), М.Маркевич, М.Марков, О.Шафонський (2). Аналізуючи джерела та наукові доробки XVII-XVIII ст., дослідники значну увагу приділяли історичним та економічним описам не тільки міст і сіл нашого регіону, але й монастирів Чернігівської єпархії. З подальшим проявом серед істориків інтересу до церковної минувшини Чернігівщини збільшилася кількість матеріалів по історії монастиря. Важливим доповненням теми стали грунтовні роботи релігійних істориків О.Єфімова та Т.Стефановського (1). У визначеному напрямку працювали також такі науковці як О. Богаєвський, П.Ростовцев, О.Страдомський (2). Опрацьовані ними документи та джерела подають важливі відомості про початковий період організації обителі, роль у її відбудові архієпископів Чернігівської єпархії, насамперед Л.Барановича. З-поміж невеликого об'єму матеріалу про дослідження історії стародавнього монастиря на початку ХХ ст. заслуговують на увагу колективні праці “Черниговская епархия после Батыя, именуемая Брянскою”, ”Очерки истории г.Чернигова 907-1907 гг.”, “Картины церковной жизни Черниговской епархии из ІХ - вековой ее истории”, де автори намагалися показати давнє походження міста Чернігова, використовуючи при цьому харак-теристики його основних релігійних об'єктів, зокрема храмів та монастирів (3).

При висвітленні питань історії Троїцько - Іллінського монастиря використовувалися праці істо- риків ХІХ - початку ХХ ст., в яких розглядалася загально - теоретична характеристика розвитку православної церкви та монастирського життя на фоні історичних подій,. що відбувалися з Х по ХІХ ст.(4), Докладне вивчення наукових доробків дало можливість з'ясувати місце і роль українських монастирів у суспільно-політичному та культурному житті Російської імперії. Зокрема, Троїцько-Іллінська обитель розглядалася як невід'ємна частина історичного розвитку Російської православної церкви.

Комплексний підхід до розгляду історії Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря вимагає дослідження її у визначений нами період як окремого господарського об'єкту. Варто зазначити, що монографічних розвідок по Троїцько-Іллінській обителі на цю тему не існує, однак ті праці, що є, дають можливість простежити господарський розвиток монастиря як складової частини вели-кого церковно - вотчинного господарства, чому присвячені наукові доробки М.Горчакова, П. Веденяпіна, М.Любинецького, В.Милютіна, П.Чудецького (1). Практично недосліджений економі-чний розвиток монастирських господарств Лівобережної України та відмежована імперська позиція російських істориків надали можливість українським науковцям В. Антоновичу, В. Барвинському, О.Лазаревському більш докладно зайнятися даними проблемами (2).

Окреслена в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в історіографії по економічному розвитку Лівобе-режної України тематична спеціалізація по регіональному та галузевому напрямках дала мож-ливість більш ретельно дослідити М.Лілеєву, А.Ханенку монастирські господарства Чернігівської єпархії (3). Зосереджуючи увагу на розвитку регіону, вчені не виділяли окремо майнову власність, земельні володіння та господарський розвиток монастирів Чернігівщини, втім детальна характе-ристика міст, сіл Черігівського полку, намісництва та губернії дає можливість простежити про-цес накопичення власності Троїцько-Іллінським монастирем упродовж XVII-XVIII ст.

Історіографічні дослідження дожовтневого періоду пов'язані з культурно-просвітницьким роз-витком монастиря, в яких простежуються такі напрямки, як церковна архітектура, діяльність монастирської друкарні та організація бібліотеки. Троїцько-Іллінський монастир розпочав своє існу-вання з будівництва Іллінської церкви у ХІ ст., тому перші дані з історії архітектурного будів-ництва були тісно пов'язані з археологічними роботами на території обителі та відносяться до другої половини ХІХ ст. У працях М.Маркова та Г.Барадуліна поряд з історичними описами підземної частини храмів, подається лише характеристика архітектури древньої споруди (1). Знач-но доповнили окреслену тему публікації в часописах “Черниговские епархиальные известия” та “Черниговские губернские ведомости”(2). Починаючи з 1900-х р. з'явилися друковані праці І. Гра-баря, П.Добровольського, П. Лашкарьова та Н.Петрова, присвячені історії української архітектури, в тому числі описам монастирських комплексів Київської та Чернігівської єпархій.У них охарак-теризовані основні архітектурно-стильові елементи монастирських будівель, їх взаємозв'язок з елементами західноєвропейського бароко (3). Архітектурне будівництво монастирських споруд тісно пов'язане з їх внутрішнім оздобленням. Втім, по Троїцько-Іллінському монастирю такі нау-кові розвідки відсутні. Виняток становить лише праця С. Таранущенка, в якій подано загальну ха-рактеристику іконографії українських іконостасів (4). Обмежена кількість наукових праць про ви-давничу справу та організацію бібліотеки при монастирях Чернігівської єпархії, в тому числі й Троїцько-Іллінської обителі. На увагу дослідників заслуговують твори Філарета (Гумілевського), В.Срезневського та М.Сумцова (5). Зокрема Гумілевський, одним з першим систематизувавши ка-талог монастирської бібліотеки, на жаль, не показав роль книгозбірні в культурно-просвітницькій діяльності Троїцько-Іллінського монастиря у другій половині ХVII-XVIII ст.

Отже, аналізуючи історичні дослідження дожовтневого періоду, підкреслимо, що вчені не виді-ляли окремо історію монастирів, а розглядали її в контексті загально-історичного розвитку. Лише релігійні історики ХІХ - початку ХХ ст. зробили спробу висвітлити історію та господарську діяль-ність українських монастирів у контексті церковної минувшини. Такий підхід обумовив обмеже-ність наукових розвідок, в т.ч. і про історію, господарську та культурно-просвітницьку діяльність Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Аналізуючи дослідження радянського періоду з історії української православної церкви та монастирського життя, належить підкреслити їх нерівномірність та упередженість, обумовлену відповідними обставинами історичного розвитку країни.

Малодослідженою в означений період залишалася культурно-просвітницька діяльність, видав-нича справа та храмове будівництво. Наукові праці М.Возняка, В.Дубровського, Т. Камєнєвої, І.Каганова порушували питання про монастирське книгодрукування та просвітницьку діяльність чернігівських архієпископів і монастирських настоятелів (1). Аналізу стародруків присвятили свої дослідження Я.Запаско, Я.Ісаєвич та О.Мацюк (2).

Негативно-тенденційне відношення до церковної архітектури простежується в наукових доробках більшості дослідників, які намагалися показати її на загальному фоні розвитку культури (3). Історія проектування та будівництва Троїцько-Іллінського монастирського ансамблю подавалася з позиції не сприйняття його як культового об'єкту, що в свою чергу не розкривало існуючі характеристики комплексу. Серед обмеженого наукового доробку по історії архітектури Чернігівщини виділяються праці А.Карнабіда, який сприючись на широку джерельну базу, подає розгорнутий аналіз древніх пам'яток міста Чернігова (4).

Таким чином, у зазначений період історіографія українських монастирів достатньо репрезентативна. Як правило, дослідження носять загальноекономічний і загальнокультурний характер. Ра-зом з тим, вивчення монастирів як феодальних господарств і видавничих осередків дає можливість значно розширити та доповнити наше дослідження.

У першій половині 90-х рр. ХХ ст. у науковців виникає надзвичайний інтерес до минулого української церковної історії. Новітній період у дослідженнях даної проблеми позначився переосмисленням усталених поглядів на релігійне минуле. На основі широкого документального масиву провідні історики О. Крижанівський, В.Мокрий, С.Плохій, В.Ульяновський присвятили свої дослідження соціально-економічній і культурній діяльності церкви та монастирів (5). В окреслений період значно розширили дослідження з господарської діяльності В.Степанков і В.Мордвинцев (6)

Всебічне висвітлення діяльності монастирів України допомагає з'ясувати їх роль в культур-ному житті народу. Архітектурну спадщину монастиря досліджували В.Віроцький, В. Вечерський, І.Довганюк і А.Карнабіда (1). Незначний спектр проблем, пов'язаний з характеристиками основних елементів монастирського комплексу викладено у дослідженнях чернігівських істориків А.Адруга, Г.Арендар, А.Доценко і В.Пуцко (2).

Серед значної кількості загального матеріалу по історії української православної церкви і мо-настирів слід визначити наукові доробки вченого - емігранта І.Огієнка, написані у 20-х рр. ХХ ст., вперше видані в Україні у кінці 90-х рр. ХХ ст.- на початку ХХІ ст (3). Дослідник одним з перших глибоко проаналізував причини та умови виникнення чернецтва на теренах України, загальний процес розвитку та видавничу діяльність православних монастирів.

. Підсумовуючи підкреслимо, що, незважаючи на загальний доробок історичних досліджень по окремих напрямках діяльності Троїцько-Іллінського монастиря, проблема господарського і куль-турно - просвітницького розвитку залишається практично невивченою.

Джерельна база дослідження складається з комплексу історіографічних та історичних джерел. Значний масив документального матеріалу, пов'язаний з історією українських монастирів, опуб-лікований в археографічних виданнях: “Акты, относящиеся к истории Южной и Западной Рос-сии”(Т.1-5, Спб., 1863-1892), “Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною Комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Во-лынском генерал-губернаторстве” (Ч.1.- Т.4 (1648-1798 ).- К.,1873), “Бумаги императрицы Екате-рины II, хранящиеся в государственном архиве Министерства иностранных дел” (Т.ІІІ.-Спб., 1874), “Бумаги Кабинета Министров императрицы Анны Иоановны”( Т.2, Юрьев, 1899). Цінним джерелом для вивчення церковної історії є опубліковані зібрання законодавчих актів Польсько-Литовсь кої держави, де вміщені матеріали стосовно діяльності чернігівського архієпископа Л.Ба-рановича (4).

Окрему групу документів складають законодавчо-розпорядчі акти державних та церковних ор-ганів:”Полное собрание законов Российской империи” (Т.IV (1700-17012), Т.Х (1737-1739), -Спб., 1830), “Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православного исповедо-вания Российской империи” (Т.1-4.- Спб., 1910-1915), “Описание документов и дел, хранящихся в архиве Св.Синода” (Т.1.-Спб., 1868-1910). Збагатили дослідження про господарську діяльність монастиря збірники документів з історії XVIII ст. (Материлы по истории СССР Т.5. XVIII cт.- М., 1957), де вміщено матеріали про розвиток рудних промислів в Лівобережній Україні у XVII-XVIII ст.

Важливим доповненням є корпусні видання джерел по історії України, серед яких належить виділити групу документів з архівів Росії та Польщі про монастирське землеволодіння у XVII-XVIII ст.(1). Джерелом першорядного значення з господарської діяльності монастиря у першій половині XVII-XVIII ст. є описово-статистичні матеріали, де вміщено важливі дані про земельні маєтності та нерухому власність Троїцько-Іллінської обителі. (2).

Для комплексного розкриття дисертаційної теми залучено епістолярну документацію Л. Барановича до київських архієпископів І.Гізеля, І.Галятовського, Д.Туптала, українських гетьманів І.Мазепи, І.Скоропадського, К.Розумовського про подальший розвиток Троїцько-Іллінського монастиря (3).

До найчисельнішої групи опублікованих документів щодо церковної історії монастирського життя на Чернігівщині відносяться публікації їх у періодичних виданнях “Киевскя старина”, “Вера и жизнь”, “Черниговские губернские ведомости”, “Черниговские епархиальые известия”, а також друковані джерела в місцевих календарях-довідниках, що висвітлювали переважно господарську діяльність обителі.

Основу масиву джерел становлять нововиявлені документи з монастирських фондів, що знаходяться в архівосховищах міст Києва та Чернігова. Першорядну вагу мають матеріали фонду Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря ( ЦДІАУК, ф. 163, Чернігівський Троїцько-Іллі-нський чоловічий монастир (1664-1784 рр.). До них належить фундаційна документація на державних та церковних осіб Росії і Лівобережної України та внутрішня документація Троїцько-Іллінської обителі. Значно доповнили та конкретизували історичні відомості про діяльність монастиря інші архівні фонди ЦДІАУК: ф.51. Генеральна військова канцелярія; ф.139. Чернігівський Троїцький Андроніковський монастир; ф.128. Києво-Печерська Лавра; ф.736. Канцелярія Черні-гівського генерал-губернатора; ф.739. Колекція стародруків; ф. 763; Канцелярія Малоросійського генерал-губернатора П.Румянцева-Задунайського; ф.2011. Чернігівське духовне правління.

Окрему групу документального матеріалу складають фонди Чернігівської духовної консисторії Державного архіву Чернігівської області, зокрема ф. 679. Чернігівська духовна консисторія, в яко-му вміщені дані про стан рухомого та нерухомого майна монастиря, документація про споруди на території Троїцько-Іллінської обителі, друкарню і бібліотеку. Використані також матеріали з фондів, які не пов'язані з релігійними відомствами: ф.127. Чернігівська губернська управа; ф.128. Канцелярія Чернігівського губернатора; ф.179. Чернігівська губернська будівельна та шляхова комісії.

До наукового обігу залучено також рукописні джерела, зосереджені в Інституті рукопису На-ціональної бібліотеки ім. В.Вернадського: вивчені особові фонди М. Белозерського (ф.204), М.Лилєєва ( ф.127), В.Модзалевського (ф.12), М.Петрова (ф.225), Ф.Титова (ф.175), С.Таранущенка (ф.278), в наукових доробках яких виявлені проблеми, пов'язані з церковною історією Черні-гівщини, зокрема господарською та культурно-просвітницькою діяльністю православних монастирів. Для докладного висвітлення історичного минулого монастиря використана також руко-писна документація фондів: ф. 160. Універсали українських гетьманів (1660-1722), накази Синоду до Чернігівської консисторії про земельні володіння та матеріальну власність монастирів (1760-1784); ф.ІІ-10178-11066, ІІ-923-1077, збірник з монастирських справ XVIII ст., ф. ІІ-23403; екстракти та реєстри царських грамот.

Серед наративних джерел важливе місце займають літописи, а також описи подорожей (1). Особливе місце серед зазначених джерел посідає агіографічна література та монастирські стародруки (2).

Значним доповненням до вивчення історії чернігівської обителі стали речові джерела, що збе-реглися як матеріально, так і в описах. Серед них заслуговують на увагу архітектурні споруди монастирського комплексу - Іллінська церква ( ХІ ст.), Антонієві печери ( ХІ ст.), Троїцький собор (друга половина XVII ст.), монастирська дзвіниця (друга половина XVIII ст.), келії ченців (друга половина XVII-XVIII ст.), предмети культу, а також окремі стародруки колишньої монастирської бібліотеки. Важливим у даному контексті є фонди Чернігівського історичного музею, де зберігаються церковні старожитності та фонди бібліотеки того ж музею, пов'язані з друкованими матеріалами чернігівського єпархіального давньосховища.

Отже, джерельна база з історичного, господарського та культурно-просвітницького розвитку Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря представлена практично всіма видами та типами джерел для вивчення проблеми і є достатньою для досягнення цілей, визначених в роботі.

У другому розділі “Основні етапи розвитку Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря ” автор визначає місце і роль одного з стародавніх монастирів Лівобережної України в системі державно-церковних відносин окресленого періоду, його стосунки з гетьманським урядом та козацькою старшиною. З'ясовані процес і причини заснування Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Підкреслюється, що історія становлення древньої обителі тісно пов'язана з часом запровадження християнської віри в Київській Русі. Досліджуваний об'єкт був провідником православ'я в Чернігівському князівстві. Засновником монастиря був відомий ченець Антоній Печерський, який стояв у витоків Києво - Печерської лаври. Чернігівський монастир засновано за подібною схемою: викопування печер, підземний монастир та наземна надбудова.

Широко висвітлені питання розбудови обителі та ролі в цьому архієпископів і настоятелів у важкі часи періоду монголо-татарської навали і литовсько-польскої експансії, а також підтримка з боку гетьманів, козацької старшини і царського уряду. Підкреслена плідна діяльність чернігівських архієпископів Л.Барановича, В.Садковського, настоятелів З.Тишевича (1649-1682 рр.), Іоля (1765-1775 рр.), Паїсія (1777-1780 рр.) по відбудові древніх споруд монастиря, зокрема Іллінської церкви, підземних храмів Антонієвих печер. З'ясована роль у спорудженні храмів західноєвропейських архітекторів І.Баптиста, А.Зерникау, Б.Растреллі.

Висвітлене питання, пов'язане з настоятельським управлінням в Чернігівському Троїцько-Іллінському монастирі, з'ясовано його структуру управління, взаємовідносини керівництва з вищими органами церковної та світської влади. Зазначено, що церковна, політична та культурно-просвітницька діяльність обителі визначалася статусом ставропігії - підпорядкування вищій церковній владі.

В дисертації досліджена також проблема чернецтва монастиря, його чисельний склад, станове положення, а також з'ясовано причини переходу в інші обителі. В розділі висвітлене питання по-дальшої долі чернігівської обителі після закриття у 1786 р., насамперед встановлено зміни, які відбулися після проведення російським урядом секуляризаційної реформи упродовж другої половини XVIII ст. та перетворення її у резиденцію чернігівських архієреїв.

У висновках зазначається, що Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир був одним з найста-ріших та найвпливовіших монастирів Лівобережної України. Поряд з іншими православними осередками він посідав чільне місце в Українській козацькій державі. Діяльність архієпископів Чернігівської єпархії та монастирських настоятелів спрямовувалася на відстоювання інтересів обителі. Імперська позиція російського уряду привела до остаточного закриття монастиря, що не-гативно вплинуло на культурне та релігійне життя Чернігівщини упродовж другої половини XVIII - початку ХІХ ст.

У третьому розділі “Господарська діяльність Чернігівської Троїцько-Іллінської обителі (друга

половина XVII-XVIII ст.)” розглянуто комплекс питань, пов'язаних з основними напрямками господарської діяльності монастиря. Звернуто увагу на малодосліджену проблему - формування його земельної та майнової власності упродовж другої половини XVII-XVIII ст.

При вивченні визначеної теми встановлено шляхи придбання Троїцько-Іллінським монастирем значної кількості земельних володінь, сіл, хуторів та промислових об'єктів. Зазначено, що механізм придбання обителлю рухомої та нерухомої власності відбувався за рахунок жалування царським і гетьманським урядами, купівлі, пожертви на “помин душі”, захоплення та приписки. Підкреслюється, що гетьмани, козацька старшина та російський уряд всіляко сприяли такому процесу. В збагаченні та зміцненні всіх українських монастирів вони вбачали надійну підтримку серед населення, а монастирі в свою чергу використовували таке відношення для виходу з економічної скрути.

Аналіз значного масиву архівних джерел дав можливість окреслити межі власності монастиря до 1786 р. Нами встановлено, що найбільше монастирських маєтків знаходилося в Чернігівському та Городнянському повітах, незначна кількість була в Сосницькому та Ріпкінському повітах Чернігівського намісництва. Широко розглядаються питання сільськогосподарської та промислової діяльності обителі. Автор звертає увагу на окремі галузі сільського господарства у вотчинах монастиря: землеробство, тваринництво, городництво, садівництво та побічні напрямки - рибальство, бджільництво, бортництво. Встановлено, що основною галуззю сільського господарства маєтків обителі було землеробство, в якому переважала трипілка. Крім того, отримання значних врожаїв жита, ячменю, пшениці давало можливість розвивати переробні промисли: винокуріння, гуральництво, млинарство тощо. Завдяки добре налагодженій системі обробітку зернових зазначені промислові виробництва стали основною статтею прибутків монастиря.

Монастир мав у своїй власності не тільки великі земельні володіння, а й біля трьох десятків промислових виробництв, серед яких були рудне, гутне, цегельне та паперове. В дисертації на до-статній джерельній базі аналізується робота даних промислів, більшість з яких працювали на потреби монастиря, зазначається, що досягти високого рівня господарювання та значних прибутків Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир зміг завдяки добре розвинутій системі управління, де всі посади суворо регламентувалися. Відмічено також торгівельну діяльність обителі, продажу горілчаних виробів, шинкарювання, яке давало монастирю найбільший прибуток. Встановлено, що монастир вів своє господарство дбайливо, використовуючи в умовах товарно-грошових відносин нові форми організації праці. Крім монастирських селян, на більшості промислових об'єктів працювали наймані робітники, оплата яких здійснювалася грошима, продуктами та одягом.

У висновках підкреслюється, що Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир у другій половині

XVII-XVIII ст. був одним з найбагатших не тільки на Чернігівщині, але і в Північному Лівобережжю. Велика кількість земельних володінь, розгалужена система сільськогосподарського та промислового виробництва сприяли швидкому виведенню обителі з кризового стану та отри-манню значних прибутків, які використовувалися переважно на монастирські потреби.

У четвертому розділі “Культурно-просвітницька діяльність Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря (друга половина XVII-XVIII ст.)“ досліджуються умови, характер та особивості видавничої і бібліотечної діяльності монастиря та його архітектури в поширенні просвітництва серед населення. На широкій джерельній базі та історіографічному матеріалі висвітлюється початок книгодрукування в монастирі.

Досліджуються етапи розвитку друкарства, які повністю залежали від суспільно-політичної ситуації в зазначений період. Наголошується, що з початку свого заснування і до 1720 р. обительська друкарня була вільна у виборі тематики, видаючи богослужбову, повчальну, полемічну, історичну та іншу літературу. Втім випуск книжок під ставропігією Константинопольського патріарха викликав репресії з боку московської світської та духовної влади, про що свідчить низка наказів та розпоряджень св. Синоду про заборону друку. Переведення друкарні у 1721 р. під ставропігію Московського патріарха привело до значних обмежень як у кількості, так і в якості друкованої літератури. Водночас, попри всі негативні заходи по відношенню до друкарні: конфіскацію майна, великі штрафи та погрози, настоятелі обителі та архієпископи єпархії намагалися відстояти права видавництва. В роботі з'ясовується роль в означеному процесі релігійних діячів, зокрема Л.Барановича, І.Галятовського, І.Жураківського, Н.Сребницького, світських осіб, українських гетьманів І.Мазепи та І.Скоропадського. Підкреслюється значення монастирських видань у поширенні просвітництва на Чернігівщині. Висвітлюється практично недосліджена проблема місця та ролі бібліотеки обителі у даному процесі. Стародруки, древні рукописи, унікальні видання релігійної та світської тематики були постійним джерелом розповсюдження православного християнства та сприяли розвитку освіти на Лівобережній України.

У дисертації досліджено книговидавничу діяльність монастиря та його сприяння залученню України в загальноросійський та загальноєвропейський культурний процес. Поширення монастирських видань в Російській імперії, Білорусії, Литві, Польщі стало важливим засобом зміцнення міжнародних культурних зв'язків.

Особлива увага приділяється архітектурі обительського комплексу, впливу західноєвропейського стилю барокко на українську культуру та церковне будівництво. Втім запровадження нового стилю не стало копіюванням європейських елементів зовнішнього оформлення та внутрішнього оздоблення. Українське або козацьке барокко представляло собою поєднання традицій давньоруського храмового будівництва, окремих рис польського, литовського та італійського барокко. Важливу роль в означеному процесі відігравали українська традиційність в іконографії, живопису та різьбленні. Ініціаторами забудови території обителі були архієпископи єпархії при фінансовій допомозі українських гетьманів І.Мазепи та І.Скоропадського.

Підсумовуючи, автор зазначає, що у видавничій діяльності монастиря та архітектурному стилі комплексу збережені традиції української національної культури. Друкарня та бібліотека обителі були матеріалізованими показниками інтелектуальних і релігійних можливостей чернецтва у боротьбі за свою незалежність від російського уряду. Архітектурний комплекс монастиря своєю унікальністю та самобутністю свідчить, що процес його становлення відбувався в тісному зв'язку з європейською цивілізацією.

В результаті проведеного дослідження зроблені такі висновки:

- Протягом ХІХ-ХХ ст. історія розвитку монастиря, його господарська та культурно-просвітницька діяльність не були об'єктом спеціального дослідження; вивчалися лише окремі факти з історії обителі, без глибокого аналізу джерельної бази. Разом з тим вивчені архівні матеріали про господарський розвиток, видавничу справу, будівництво монастиря дали можливість суттєво доповнити зміст і характер дисертаційного дослідження.

- Виникнення у період запровадження християнства на Русі та подальша розбудова обителі в добу Гетьманщини перетворили монастир в один з найстаріших та найвпливовіших не тільки на Чернігівщини, але й в усій Лівобережній Україні. Плідна діяльність настоятелів та архієпископів єпархії при всебічній матеріальній підтримці з боку Гетьманату сприяла піднесенню обителі, давала можливість приймати участь в економічному та культурно-просвітницькому розвитку держави.

- Формування великої земельної та майнової власності, багатогалузева структура монастирського господарства перетворили монастир в один з найбагатших в регіоні. Означеному процесу сприяли запровадження прогресивних форм господарювання, зокрема, знарядь праці, удосконалених технологій переробки сільськогосподарської продукції, розширення потужностей промислових виробництв з урахуванням потреб ринку, використання найманої праці. Піднесення монастирських господарств привело до запровадження секуляризаційної реформи 1786 р., наслідком якої стала ліквідація більшості монастирів України та знищення потужного і напівзалежного від держави стану духовних феодалів. Чернігівська обитель після здійснених заходів перетворилася в резиденцію єпархіальних архієреїв.

- Культурно-просвітницька діяльність монастиря мала декілька основних напрямків, кожен з яких суттєво впливав на православно-церковне та національне відродження. Друкарня стала од-ним з найбільших видавничих осередків на території українських земель та етноконсолідуючим чинником. Різноманітна за тематикою видавнича продукція обителі сприяла розповсюдженню православ'я і була ідеологічною підтримкою гетьманського уряду. Книги монастирської друкарні були відомі далеко за межами єпархії, що поширювало вплив української культури на розвиток інших держав. Навіть після втрати ставропігії та вільного друку монастирська друкарня в обмеженій кількості продовжувала видавничу діяльність. Друкарня та книгозбірня обителі упродовж другої половини XVII-XVIII ст. гуртували навколо себе представників чернігівської та київської інтелектуальної еліти, і в своїй діяльності виходили далеко за межі монастиря як культової установи. Показником високого рівня культурного піднесення обителі було розгортання будівництва монастирських споруд у стилі українського барокко.

монастир чернігівський культурний просвітницький

1. Чернігівський Свято-Троїцько-Іллінський монастир (ХVIII- ХХ ст.): історія, господарська та культурна діяльність” (до визначення проблеми) // Сіверянський літопис.- 2000.- №2.- С.49-54.

2. Чернігівський Свято-Троїцько-Іллінський монастир: історія та культура (XVII-XX ст.) // Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції.- Чернігів, 2001.- Вип.2.- С.60-66.

3. Господарська діяльність Чернігівського Свято-Троїцько-Іллінського монастиря ( кінець XVII-XVIII ст.) // Сіверянський літопис .- 2001.- № 2. - С.36-39.

4. Культурно-просвітницька діяльність Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря (друга половина XVII-XVIII cт.) // Література та культура Полісся.-Ніжин,2002.- Вип.18.-С.127-130.

5. Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир: розвиток культури та освіти (друга половина XVII-XVIIІ ст.) // Вища школа: проблем , пошуки, тенденції. - Чернігів, 2002.- Вип.3.-С.127-131.

6. Джерела з історії Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря (XVII-XVIII ст.) // Вища

школа: проблеми, пошуки, тенденції. - Чернігів. 2003.- Вип.4.- С.114-125.

Анотація

Акименко І.М. Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир: історія, господарська і культурно-просвітницька діяльність (друга половина XVII-XVIII ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01-історія України. - Харківський національний університет ім.. В.Н.Карабіна, Харків, 2004.

Дисертація присвячена висвітленню історичного минулого, господарської та культурно-просвітницької діяльності Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря у другій половині XVII-XVIII cт. Автор простежив процес заснування, піднесення та перетворення обителі в резиденцію єпархіальних архієреїв. Досліджено особливості сільськогосподарського розвитку та промислового виробництва монастиря. Проаналізовано культурну діяльність обителі та визначено її внесок у поширення просвітництва в українських землях.

Ключові слова: Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир, власність, господарство, друкарня, видання, архітектура, українське барокко.

Аннотация

Акименко И.Н. Черниговский Троицко-Ильинский монастырь: история, хозяйственная и культурно-просветительская деятельность (вторая половина XVII-XVIII в.) - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина, Харьков, 2004.

В диссертации предпринята попытка исследовать историческое прошлое, хозяйственную и ку-льтурно-просветительскую деятельность Черниговского Троицко-Ильинского монастыря, опреде-лить его место и роль в общественно-политическом, экономическом и культурном развитии Украины. Изложены результаты анализа научной литературы, дана характеристика архивных источников. Установлено, что проблема истории, хозяйственной и культурно-просветительской деятельности монастыря не была объектом специального изучения. Большинство авторов дореволюционного и советского периодов рассматривали историческое прошлое православных монастырей Левобережной Украины в контексте всеобщей истории. Коренные изменения устоявшихся взглядов на историю церкви и монастырей, происшедшие после провозглашения независимости Украины, способствовали развертыванию новых исследований. В исследовании определяется место и роль одного из древнейших монастырей Украины в системе государ-ственных и церковных отношений второй половины XVII-XVIII вв. Установлено, что деятель-ность архиепископов Черниговской епархии и монастырских настоятелей была направлена на отстаивание интересов обители. Вместе с тем, секуляризация, проведенная в 1786 г. негативно повлияла на дальнейшее существование монастыря.

Рассматривается комплекс вопросов, связанных с основным направлением хозяйственной деяте-льности обители. Впервые исследована проблема формирования земельной и имущественной собственности монастыря, определены пути приобретения её различных видов, отмечена роль в этом процессе государственной власти. Широко освещены малоисследованные вопросы развития в вотчинах монастыря отдельных отраслей сельского хозяйства и промыслов. Установлено, что основной доход для своего дальнейшего развития монастырь получал с отраслей, которые связаны с производством водки, вина, пива и стекла, а быстрому подъёму хозяйства обители способс-твовали новые формы организации труда, что в условиях земельной собственности, много-отраслевой системы сельского хозяйства и промыслов способствовало решению назревших проб-лем и дальнейшему её процветанию.

В работе исследованы условия, характер и особенности книгопечатания в монастыре, архитектурное строительство. Рассмотрен вопрос роли монастырских изданий в распространении просве-щения. Освещена практически неисследованная тема организации монастырской библиотеки. Анализ работы типографии показал неравномерность ее издательской деятельности, основной причиной которой стало негативное отношение правительства к украинской книге. Распростра-нение монастырских изданий в России, Белоруссии, Литве, Польше способствовало укреплению международных культурных связей. Освещён вопрос становления украинского барокко, харак-терного для архитектуры обители. Отмечена роль в архитектурном строительстве украинских гет-манов и религиозных деятелей Черниговской епархии.

Ключевые слова: Черниговский Троицко-Ильинский монастырь, собственность, хозяйство, типография, издания, архитектура, украинское барокко.

Annotation

I. M. Akymenko. Chernihiv Trinity-Ilya Monastery: a history, economic, cultural and educatio-nal activity (the second half of XVIIth - XVIIIth c.c.) - Manuscript.

The candidate's thesis of History in the speciality 07.00.01 - History of Ukraine.- Kharkiv Nanional University by V.N. Karazin, Kharkiv, 2004.

The thesis is devoted to investigation of the historical past, economic, cultural and educational activity of Chernihiv Trinity-Ilya Monastery in the second half of XVIIth - XVIIIth c.c.

The author has examined the process of monastery formation, development and its transformation into the residence of eparchy members of higher orders of clergy.

The peculiarities of agricultural and manufacturing development of the monastery have been considered. The analysis of monastery cultural activity has been carried out. The author has defined its contribution into extension of education in Ukraine.

Key words: Chernihiv Trinity-Ilya Monastery, property, economy, a printing house, editions, architecture, the Ukrainian baroque.

Размещено на Allbest.ru