Вугільна промисловість Донбасу в умовах радянської модернізації країни (1925-1941 рр.)
Перетворення вугільної галузі у Донбасі в 1925-1941 рр.: реконструкція перспективних і побудова нових шахт, їх матеріально-технічне переозброєння. Реформування системи підготовки робітничих і інженерно-технічних кадрів; відновлення стаханівського руху.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.09.2013 |
| Размер файла | 60,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Напередодні нападу фашистської Німеччини на СРСР у Донбасі в системі двох комбінатів “Сталінвугіля” і “Ворошиловградвугілля” працювало 306 основних і 566 малих вугільних шахт. З початку п'ятирічки до ладу стали тільки 16 новобудов проти запланованих до здачі в експлуатацію щорічно понад 30 шахт. Проте, й вже наявні основні фонди використовувалися неефективно, якість підготовки кваліфікованих робітників відставала від потреб експлуатації новітньої техніки. За умов тоталітарного режиму влади все більше давався взнаки дефіцит господарських кадрів і інженерно-технічних працівників, а ті, що працювали, насамперед, виявляли турботу за виконання державного плану за всяку ціну, перебуваючи під постійним страхом терору.
Проаналізовано увагу з боку центральних органів влади безпосередньо до вугільної промисловості Донбасу (в 1937, 1939, 1940 рр. спеціальні постанови партії і уряду по басейну, декілька постанов по комбінатах), яка, не зважаючи на значні витрати на матеріально-технічні перетворення і підготовку кадрів, по суті, носила скоріше формальний характер. Відзначаючи значне недовиконання державних планів вуглевидобутку, підкреслюючи забуту постанову відносно вугільного Донбасу 1933 р. як панацею від усіх негараздів, забули головне, а таким вже зарекомендували дільничний госпрозрахунок, впровадження графіку циклічності, багатоступінчастості роботи вибійника, швидкісних методів використання вугільних комбайнів тощо. Знову був розрахунок на дієвість адміністративно-командних методів господарювання, знову зневажливе ставлення до руху новаторів і кадрів, які не встигали опанувати новою технікою і технологією виробництва.
Керівництво комбінатів, трестів, шахт рапортувало про високий рівень механізації видобутку вугілля. Так, у 1940 р. механізована зарубка і відбійка досягли 93,5%, постачання - 94,1% і відкатка - 57,7%. У дійсності ж йшлося про кількісне забезпечення технікою і механізмами, саме завдяки яким і можливо було мати відповідний рівень механізації. Обстеження навіть кращих шахт довело, що шахтні механізми використовувалися на 40-50%, а конвеєрні лінії і того менше. Шахтарі провідних професій долали норми виробітку лише наполовину, а вибійники - на 27,5%. Тому, за визнанням начальника комбінату “Сталінвугілля” О.Ф. Засядька, діюча лінія вибою збільшилася на 19%, а середньодобовий видобуток - лише на 9%. “Ахіллесовою п'ятою” залишалося освоєння проектних потужностей. У комбінаті “Ворошиловградвугілля” 30 шахт, введених до ладу за останні роки, недодали державі 10 млн. т. палива, або третину вуглевидобутку. Досягнення тільки 75% проектної потужності шахт комбінату “Сталінвугілля” дало б можливість подолати 180 тис. тонний рубіж вуглевидобутку щодобово. Таким чином, матеріально-культурні зміни у вугільній промисловості Донбасу не завжди давали бажані результати.
Третій розділ “Зміни в загальноосвітньому і технічному рівні кадрів промисловості” включає два підрозділи, де розглянуто особливості поповнення і культурно-технічні зміни робітничих кадрів, забезпечення та якісні перетворення складу інженерно-технічних працівників.
Результати дослідження доводять, що культурно-технічному рівню поповнення шахтарських колективів сприяла система професійної освіти, основу якої складали школи ФЗУ (гірпромучі). З проголошенням курсу на модернізацію промисловості школи ФЗУ пройшли декілька етапів реформування. По-перше, відбувся перехід від підготовки підлітків, що працювали, до масового навчання молоді за рахунок підприємств. З початком сталінізації економіки відбулося реформування ФЗУ на школи двох типів - робітників-універсалів і учнівства масових професій. По-друге, у межах реалізації постанови Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) по вугільному Донбасу (1933 р.) фабзавучі стали цехами підприємств, значно подешевшали. Поверховість виробничого навчання вела до підготовки “гвинтиків” вугільної промисловості - робітників масових професій.
Прискорення темпів індустріального розвитку призвело до поглинання відхідництва організаційним набором робочої сили, що зумовило незбалансоване та ірраціональне зростання шахтарських лав. Система фабзавуча не встигала за потребами промислового виробництва, що постійно зростали. Так, за 1937-1940 рр. для вугільної промисловості Донбасу було підготовлено біля 40 тисяч кваліфікованих шахтарів, що задовольняло тільки на чверть вимоги підприємств. Це й обумовило, по-третє, реформування застарілої системи профосвіти і перехід до утвердження державних трудових резервів, згідно Указу президії Верховної Ради СРСР від 2 жовтня 1940 р. Уже в травні-червні 1941 р. відбувся перший випуск навчальних закладів трудових резервів. Тільки в Сталінської області отримали посвідчення робітників провідних гірничих спеціальностей майже 9 тис. машиністів врубмашин, вибійників і кріпильників, понад 1700 прохідників, біля 2200 машиністів електровозів і мотористів, 1 тис. бурильників і запальників.
Для посилення командного складу, враховуючи уроки “Шахтинської справи”, отримані керівництвом тресту і рудоуправлінь Донбасу, стали висувати на господарську роботу кваліфікованих і авторитетних робітників. Позитивний досвід Сталінського гірничого інституту, де діяли курси підготовки завідувачів шахт, начальників дільниць і десятників із резерву висування, узагальнила Всеукраїнська нарада висуванців у травні 1930 р. Біля 90% висуванців становили робітники, з яких майже кожен другий мав стаж роботи 10 років.
Розгортання масового руху за оволодіння технічними знаннями уможливило висування новаторів виробництва, талановитих раціоналізаторів і винахідників, відмінників технічного навчання на керівні адміністративно-господарчі посади. Так, у 1935 р. із 30 тис. шахтарів басейну, які здали на “відмінно” держтехекзамен, було висунуто 2400 чол., а наступного року на посаду від десятника до директора шахти - 373 стахановця. Найбільш відомих із них - Олексія Стаханова, Мирона Дюканова, Марію Буриндіну, пізніше Микиту Ізотова - було направлено на навчання до Московської промакадемії. Вони, як і сотні інших, по закінченні технічних вузів стали гідними керівниками шахтарських колективів. На завершальному етапі радянської модернізації країни відбулися якісні зміни в системі культурно-технічної підготовки кадрів промисловості. Курсові форми її, особливо короткострокові, все більше набували академічного характеру. Зростала роль стаціонарного навчання в індустріально-технічних і народногосподарських вузах та інститутах підвищення кваліфікації господарників. Керівний склад вугільної промисловості Донбасу почав поповнюватися випускниками Української промакадемії, перший випуск якої в 1933 р. складав 76 чоловік, а з 1935 р. - вже біля 200.
По-новому розглянуто дії керівництва вугільною галуззю щодо якісного використання інженерно-технічних кадрів, підвищення культурно-технічного рівня шахтарів у відповідності з вимогами рішень Раднаркому Союзу РСР і ЦК ВКП(б) (квітень-травень 1933 р.) по вугільному Донбасу. Автор доводить, що якісні зміни в культурно-технічному забезпеченні як молодшого командного складу, так і середньої ланки відбувалися все тим ж командно-адміністративними заходами. Примусово переставляли керівників бригад, змін, начальників дільниць, а також інженерів і техніків, зайнятих в апаратах трестів, шахтоуправлінь. Так, при персональному перегляді корпусу бригадирів із 10 тис. замінили 2234 чол. Із 7562 підземних десятників (відповідальних за роботу бригади) перевели в бригадири 292 чол., у робітники - 781 чол., звільнили - 101 чол., зняли за нездатністю - 670. Новий корпус десятників підсилили за рахунок 211 техніків, 66 відповідальних працівників, 79 практиків. У десятники висунули 221 бригадира і 670 робітників. Такі зміни в робітничих колективах стали можливими внаслідок перетворень в управлінні підземними дільницями. Якщо навесні 1933 р. начальниками дільниць працювало 68 інженерів і техніків, то влітку наступного року - 322 інженера. Однак люди, навіть якщо вони - інженери і техніки - не шахові фігури. Тільки силою наказу, без відповідних соціально-економічних умов розраховувати на стабільний стан упродовж значного часу не доводилося. Про це свідчать результати дослідження.
З початком стаханівського руху зусиллями господарників розвивалися масові форми технічного навчання робітників. Завдяки школам майстрів соціалістичної праці, стаханівським школам, гурткам технічного мінімуму, курсам цільового призначення. Господарники разом з профспілковими комітетами шахт на догоду партійному керівництву вдалися до кількісного охоплення гірничих колективів стахановцями. Ними проголошувалися всі, хто перевищував планові завдання вуглевидобутку, а за умов постійного страху перед проявами тоталітаризму керівники шахт, трестів часто припускалися до “олівцевих збільшень” кількості стаханівців.
У дисертації показано, що тоді і там, коли і де господарники ставилися до розвитку стаханівського руху як нової системи організації вуглевидобутку і управління на шахті, інженерно-технічні працівники доводили ефективність досвіду ініціаторів роботи вуглевидобувних дільниць за графіком циклічності, зарубки вибійником декількох уступів за зміну. Переглянуто висновки попередніх дослідників, які фетишизували офіційні показники масовості соціалістичного змагання. Причини хронічного невиконання державного плану вугільною промисловістю Донбасу допомогли з'ясувати нове осмислення спеціальних постанов партії і уряду 1937-1940 рр. Не ставлячи під сумнів трудовий героїзм багатьох шахтарів, доводиться правда про інженерно-технічних працівників і господарників, які потрапили під жорна сталінських репресій.
Разом з тим, у дисертації наголошується, що висування на керівну господарську і адміністративно-технічну роботу декількох тисяч робітників і спеціалістів-практиків з навчанням їх у процесі виробництва не завжди виправдовувало себе. Пробуксовував класовий підхід партійних комітетів при створенні, як ними визначалося, якісно нової соціальної структури керівних кадрів промисловості. Кваліфікація і компетентність багатьох з них і по завершенні різних курсів не завжди відповідала масштабам і складності виробничих проблем, зростаючому рівню розвитку галузі. Про це свідчать численні випадки звільнення з посад, грубих порушень техніки безпеки і зриву виконання державних планів вуглевидобутку. Це часто дозволяло органам НКВС у Донецькій області викривати так званих “шкідників”, шпигунів і “ворогів народу”. Уперше на дисертаційному рівні розкривається сутність фальсифікації “Будьонівської справи”, керівництва комбінату “Донбасвугілля”, вугільних трестів, головних інженерів, механіків, керівників провідних дільниць і шахт басейну. Абсолютна більшість з них зазнала смертної кари, але, починаючи з хрущовської “відлиги”, перегляд їх слідчих справ довів необгрунтованість звинувачень. Проведена реабілітація жертв сталінських репресій, особливо 30-х років, ще не привела до відродження пам'яті про відданих Донбасу людей, навіть якщо вони не були позбавлені помилок і прорахунків.
ВИСНОВКИ
У висновках виділені наступні результати дослідження:
проведено аналіз історіографічного доробку попередніх дослідників, який дозволив стверджувати, що спеціальної праці, котра б давала цілісне уявлення про перетворення в вугільній промисловості Донбасу за весь період радянської модернізації країни, до сьогодення створено не було. Саме цим обумовлено вибір теми дослідження.
зміни культурно-технічного рівня шахтарських кадрів відбувалися за рахунок різноманітних форм підготовки і підвищення кваліфікації робітників. Система профтехосвіти у 1925-1941 рр. в цілому виявилася недостатньо ефективною для вирішення якісних завдань економіки, бо діяла за умов командно-бюрократичних методів господарювання. Щоправда, вона в значній мірі все ж таки сприяла вирішенню проблем радянської модернізації;
доведено, що з початком сталінізації промисловості, невдовзі після прийняття першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства і особливо на основі постанов РНК СРСР і ЦК ВКП(б) по вугільному Донбасу (квітень - травень 1933 р.), утвердилися командно-бюрократичні методи не тільки господарювання, а й перетворень у культурно-технічному рівні робітників і інженерно-технічних працівників, у матеріально-технічному забезпеченні вугільної промисловості басейну. Це зумовило незбалансоване та ірраціональне зростання шахтарських лав;
якісні перетворення в кадровому складі дали зразки інженерної ініціативи, а також робітничої мудрості творчо вирішувати складні завдання вуглевидобутку не стільки завдяки, як навпаки офіційному погляду на проблеми Донбасу;
обґрунтовано, що сьогодні немає підстав для нігілістичного ставлення деяких науковців і господарників до О.Г. Стаханова і руху новаторів виробництва, названого його іменем;
спростовано “ворожий” характер теорії концентрації гірничих робіт на відмову від офіційних звинувачень господарників і інженерно-технічних працівників;
в умовах сталінізації економіки і політичної системи через брак компетентного керівництва допускалося багато помилок і негараздів, а “списували” все на шкідників, диверсантів та інших міфічних ворогів. Жодний із регіонів в розрізі однієї галузі промисловості не зазнав таких кадрових втрат від репресій в період соціалістичної модернізації країни. Позбавлення в більшості висококваліфікованих, ініціативних фахівців з творчим відношенням до дорученої справи зашкодило вугільній промисловості Донбасу, а в цілому економічній могутності країни напередодні суворого іспиту з боку фашистської Німеччини.
Із аналізу і узагальнення історичного досвіду культурних перетворень в промисловості Донбасу в умовах соціалістичної модернізації країни в дисертації вміщені адресні практичні рекомендації для можливості їх втілення в життя.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА
Бондаренко В.С. Культурні передумови руху новаторів виробництва в Україні у ІІ половині 30-х років ХХ ст. // Історичні і політологічні дослідження. - 2002.-№3/4 (11/12).- С.126-131.
Бондаренко В.С. Господарчі кадри багатонаціонального Донбасу в умовах соціалістичної реконструкції промисловості (20-30-ті рр. ХХ ст.) // Історичні і політологічні дослідження. - 2003.-№2 (14).-С.206-210.
Бондаренко В.С. Кадри вугільної Донбасу під жорнами сталінських репресій // Історичні і політологічні дослідження. - 2003.- №3/4 (15/16).-С. 154-161.
Бондаренко В.С. Матеріально-культурні перетворення індустріального Донбасу за умов сталінізації економіки // Історичні і політологічні дослідження. - 2003.-№5/6 (17/18).-С.107-113.
Бондаренко В.С. Маловідомі імена нової генерації господарників Донбасу передвоєнної доби // Схід. - 2003.-№8 (58).-С.99-102.
Бондаренко В.С. Кількісні виміри прогресивних перетворень у матеріальній культурі виробництва вугільного Донбасу за добу соціалістичної модернізації СРСР (1925/26- 1941 р.) // Історичні і політологічні дослідження. - 2004.-№1 (19).-С.55-63.
Анотація
Бондаренко В.С. Вугільна промисловість Донбасу в умовах радянської модернізації країни (1925-1941 рр.).- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Донецький національний університет, Донецьк, 2004.
У дисертації простежені зміни в загальноосвітньому і технічному рівні кадрів промисловості Донецького басейну за умов радянської модернізації країни (1925-1941 рр.). На основі широкого кола джерел і літератури показано культурно-технічне підґрунтя еволюції важливої базової галузі народного господарства на прикладі “Всесоюзной кочегарки”. Доведено шкоду репресій відносно господарських кадрів.
В роботі проаналізовані матеріально-технічні перетворення у вугільному Донбасі завдяки докорінній реконструкції старих перспективних і побудові нових шахт. Показано велич завдань і труднощі в їх реалізації, не завжди логічні дії виходу з труднощів.
Переглянуто традиційно схвалені дії партії і уряду щодо подальшого розвитку вугільної галузі Донбасу, яка стала полігоном запровадження командно-адміністративної системи господарювання. Відновлено оцінку стаханівського руху, як руху новаторів виробництва, на відмову від офіційної його оцінки, як вищої форми соціалістичного змагання. Таке спрощення руху підштовхнуло господарників до погоні за масовістю, зашкоджувало виконанню державного плану.
Ключові слова: радянська модернізація, реконструкція, ударництво, стаханівський рух, новатор, гірпромуч, репресії, державний план.
Аннотация
Бондаренко В.С. Угольная промышленность Донбасса в условиях советской модернизации страны (1925-1941 гг.).- Рукопись
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2004.
В диссертации прослежены изменения в общеобразовательном и техническом уровне кадров угольной промышленности бассейна в условиях советской модернизации страны. Проанализировано культурно-техническое обоснование эволюции важнейшей базовой отрасли народного хозяйства на примере “Всесоюзной кочегарки”. Раскрыты последствия репрессий 20-30-х гг. относительно хозяйственных кадров.
В работе проанализированы материально-технические преобразования в угольной промышленности в ходе коренной реконструкции старых перспективных и строительства новых шахт. Показана сложность плановых заданий, трудностей в их реализации, не всегда логичные действия для увеличения угледобычи.
Пересмотрены традиционно похвальные оценки мероприятий партии и правительства по дальнейшему развитию угольной промышленности Донбасса, ставшей полигоном испытания и закрепления командно-административной системы хозяйствования. Подтверждена оценка стахановского движения, как движения новаторов производства в отличие от официальной его оценки как высшей формы социалистического соревнования. Именно такое упрощенное отношение подталкивало хозяйственные кадры к погоне за массовостью, мешало выполнению государственного плана угледобычи.
В диссертации установлено, что хозяйственные кадры относились к развитию стахановского движения, как к новой системе организации угледобычи и управления производством, инженерно-технические работники помогали шахтерам показать эффективность работы добычных участков по графику цикличности, зарубки забойщиком нескольких уступов за одну смену, скоростной работы врубовой машины.
Аргументировано доказано, что в условиях сталинизации экономики и политической системы из-за отсутствия компетентного руководства промышленностью допускалось немало просчетов и ошибок, не обеспечивалась проектная мощность шахт и рациональное использование техники, а “списывалось” все на вредителей, диверсантов и других мифических врагов. Ни один из регионов в разрезе одной отрасли промышленности не понес таких кадровых потерь от репрессий в годы советской модернизации страны. Массовый характер репрессий, обстановка страха сковывала творческую инициативу хозяйственных кадров, подталкивало их беспокоиться, в первую очередь, о выполнении государственного плана любой ценой. Это нанесло значительный вред угольной промышленности Донбасса, а в целом экономическому могуществу страны накануне сурового испытания, в связи с нападением фашисткой Германии.
Ключевые слова: советская модернизация, реконструкция, ударничество, стахановское движение, новатор, горпромуч, репрессии, государственный план.
SUMMARY
Bondarenko V.S. Coal-mining industry of Donbass under the conditions of soviet modernization of the country (1925-1941). - Manuscript.
Thesis for a candidate degree of historical science on speciality 07.00.01 -History of Ukraine. - Donetsk National University. - Donetsk, 2004.
Thesis deals with the changes in staffs common educational and technical levels of Donetsk region industry in the conditions of soviet modernization of the country. Cultural-technical grounds for basic branch of economy evolution are analyzed on the example of "All-Union Stoke Basin". The consequences of repressions in 1920-s - 1930-s towards industrial staff are lightened.
Material-technical transformations an coal industry during core reconstruction of old and construction of new ones are analyzed. Difficulty of planned tasks, hardships in their realization, not logical deeds in the matter of coal production is shown.
Traditionally praizing evaluations of the party and government on further development of coal industry in Donbass which became a test-site of maintaining of administrative system in economy are revized. The Stakhanovite initiative has gained positive revision via its official evolution as the superlative form of socialist competition. Such a common attitude made economy's personnel seek for massive participation, disturbed in the process of coal production.
Key words: soviet modernization, reconstruction, udarnichestvo, Stakhanovite initiative, innovator, repressions, state plan.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Початок оборонних дій Києва у 1941 році у ході Великої Вітчизняної війни. Прорахунки вищих чинів Червоної Армії в перші місяці війни в боях на території України. Загибель Південно-Західного фронту радянської армії 26 вересня 1941 р. після 73 днів оборони.
реферат [33,6 K], добавлен 12.02.2015Село Великі Борки в умовах радянської окупації краю (1939–1941 рр.). Перші совіти. Нацистська окупація (1941–1945 рр.). Роботи по облаштуванню оборонних позицій. "Літопис Української Повстанської Армії". Жорстока боротьба проти підпілля ОУН та УПА.
реферат [1,1 M], добавлен 08.11.2014Передумови проголошення Акту. Підпільна боротьба ОУН з 1939р. Проголошення Акту відновлення незалежності України 30 червня 1941 р. Подальша військово-політична діяльність ОУН. Репресії щодо українства з боку комуністичного та фашистського режимів.
реферат [17,6 K], добавлен 09.07.2008Аналіз палітычнай і грамадскай дзейнасці Надзвычайнай місіі Беларускай Народнай Рэспублікі (БНР) ў Германіі у (1919-1925 гг.). Дакументы Надзвычайнай місіі БНР у Германіі як гістарычная крыніца па гісторыі беларускай эміграцыі ў 1919-1925 гг. у Германіі.
курсовая работа [56,6 K], добавлен 20.06.2012Порівняльна характеристика Росії з Європою напередодні петровських реформ та під час них - на початку XVIII століття. Аналіз ранньої діяльності Петра Великого, його військові реформи, адміністративні та економічні перетворення: спроба модернізації країни.
дипломная работа [6,3 M], добавлен 06.07.2012Синьхайская революция: назревание революционных событий, создание республики и политическая борьба 1916-1925 гг. Национальная революция 1925-1927 гг. Культурная революция. Политическая обстановка в Китае после 1949 г. Реформы в Китае конца 1970-х гг.
дипломная работа [130,5 K], добавлен 24.09.2012Описание положения Китая после Синьхайской революции. Предусловия создания революционной базы в Гуандуне и развития коммунистического движения. Причини и ход революции 1925-1927 годов. Анализ внутренней и внешней политики правительства Чан Кайши.
дипломная работа [111,0 K], добавлен 20.10.2010Военные кампании гоминьдановской армии в 1925 г. и рост авторитета "начальника школы" и его окружения. Реформа вооруженных сил Гоминьдана и попытка руководства советской советнической группы ограничить влияние Чан Кайши. Демарш и тактическая победа Чана.
контрольная работа [45,6 K], добавлен 13.01.2017Основные проблемы во взаимоотношениях Японии и России в период 1900-1925 гг. Русско-японская война 1904–1905 гг. и ее результаты. Интервенция Японии на Дальнем Востоке России и ее последствия 1920–1925 гг. Дипломатические ноты между Японией, ДВР и РСФСР.
дипломная работа [723,7 K], добавлен 10.07.2017Організація Кримської оборонної операції 18 жовтня – 16 листопада 1941 р. Оборона Севастополя від фашистського наступу. Десантні операції Червоної армії в грудні 1941 р. – січні 1942 р. Причини поразки радянських військ на Керченському півострові.
курсовая работа [62,3 K], добавлен 13.03.2015Наступление группы армии "Север" в 1941 г. и противодействие РККА немецким войскам. Блокирование Ленинграда. Мобилизация Ленинграда и оборона города с сентября 1941 г. по март 1942 г. Попытки Красной армии деблокирования Ленинграда в 1942-1943 гг.
курсовая работа [86,4 K], добавлен 08.08.2010Оцінка стану радянської вищої школи в перші роки після Великої Вітчизняної війни. Наявність матеріально-побутової та кадрової кризи педагогічних інститутів - одна з характерних особливостей системи професійної підготовки учителів повоєнної України.
статья [13,9 K], добавлен 14.08.2017Основные причины Великой Отечественной войны. Первый период войны. Битва за Брестскую крепость в июле-августе 1941 года. Оборонительные сражения в Крыму в сентябре-октябре 1941 года. Город Нытва в годы войны. Итоги и последствия Отечественной войны.
реферат [23,5 K], добавлен 01.10.2010Промышленность г. Вологды накануне Великой Отечественной войны 1941–1945 гг., а также в первые месяцы военных действий. Отрасли и их размещение. Отражение культурной жизни данного города в 1941 году в публикациях областной газеты "Красный Север".
дипломная работа [66,5 K], добавлен 10.07.2017Проблеми економічного реформування в СРСР. Характеристика періодів розвитку радянської історіографії. Монографія Г.І. Ханіна та її місце в історіографії новітнього періоду. Тенденція панорамного зображення еволюції радянської політико-економічної системи.
доклад [14,0 K], добавлен 09.07.2013Визначення особливостей українського руху Опору у війні з німецькими загарбниками: радянська і націоналістична течія. Боротьба між партійними комітетами українського Опору. Захист незалежності, відновлення радянської влади і ведення "малої війни" опору.
реферат [26,3 K], добавлен 19.11.2012Етапи відновлення радянської влади в західних областях України. Аналіз колгоспної системи загальнорадянського зразка. Характеристика форм радянської організаційної роботи. Особливості розвитку соціально-економічного життя західних областей України.
дипломная работа [259,5 K], добавлен 12.09.2012Гуманітарні аспекти радянсько-болгарських відносин у другій половині 1940-х рр. з погляду нових завдань радянської пропаганди стосовно Болгарії, на прикладі України. Формуванні нової пропагандистської системи, її становлення на регіональному рівні.
статья [63,1 K], добавлен 17.08.2017Дискуссия о причинах поражений Красной Армии летом 1941 г.. Бомбардировочная и штурмовая авиация. Тактико-технические характеристики основных типов самолетов, находящихся на вооружении советских ВВС. Строительство военно-воздушных сил Германии.
научная работа [88,3 K], добавлен 20.07.2009Проведение Московской конференции конца сентября - начала октября 1941 года. Результаты трехсторонних переговоров и роль Московской конференции в создании антигитлеровской коалиции. Практические проблемы англо-американо-советского сотрудничества.
дипломная работа [56,1 K], добавлен 18.12.2006
