Суспільно-політична ситуація в СРСР у 20-ті роки та альтернатива лівої опозиції

Під кутом зору просування до соціалізму дилема "демократія - диктатура" має ключове значення. Демократична лінія, зорієнтована на усвідомлене вираження інтересів мас, накладається на вектор соціалістичного розвитку. Бюрократична тенденція, пов'язана з інтересами нової еліти, антагоністична і демократії, і соціалізму: а) відчужуючи маси від управління, бюрократія, за відсутності громадського контролю, тлумачить на власний розсуд перспективи та досягнуті рівні розвитку країни, в тому числі й те, що саме вважати соціалізмом чи комунізмом; б) здійснення бюрократією "соціального паразитування" знекровлює соціалістичний потенціал країни; в) еволюціонування політичного режиму в бік подальшого відчуження від мас чревате небезпекою антисоціалістичного перевороту, спровокованого чи здійсненого бюрократією в умовах розгубленості мас;

Протягом 20-х років зберігалася динамічна рівновага: обидві тенденції, відображені у програмних альтернативах збюрократілої правлячої верхівки з одного боку, лівої опозиції - з іншого, створювали ситуацію ймовірності здійснення різних можливостей. У 1922-1923 роках відбувалося зародження й формування суспільно-політичних альтернатив, з 1923 року відбувався їхній вихід на політичну арену, з 1926 року у зв'язку з остаточним оформленням опозиції на чолі з Л.Д. Троцьким можна говорити про протистояння альтернативних програм розвитку суспільства;

Альтернатива, запропонована лівою опозицією, була в цілому прийнятною для радянського суспільства з точки зору проголошеного руху до соціалізму. Висновок здійснено на основі виявленого автором прогресивності програми модернізаційних перетворень з урахуванням необхідності демократизації партійного керівництва (у подальшому - політичної системи), специфіки непу і міжнародних чинників впливу на ситуацію у СРСР, послідовності протистояння сталінізму;

Згубність ігнорування аналітики, рекомендації, пропозицій і прогнозів лівих опозиціонерів наочно виявилася під час системної (соціально-економічної, політичної, ідеологічної) кризи 1927-1929 років, яка стала головною передумовою перемоги сталінського тоталітаризму;

Лідер лівої опозиції Л.Д. Троцький зробив значний внесок у реконструкцію справжньої картини постреволюційної епохи в СРСР, боротьби історичних тенденції та альтернатив розвитку радянського суспільства і держави в цілому, тоталітаризму сталінського зразку, соціально-політичного феномену радянської бюрократії, що й досі має неабияке науково-практичне значення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фесенко А.М. Кризис НЭПа 1923 года: сущность и уроки // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. - Вип. 7. - Одеса, 1998. - С. 234-240.

2. Фесенко А.М. Экономический просчет руководства ВКП(б) при переходе к политике индустриализации страны // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. - Вип.8. - Одеса, 1999. - С. 299-308.

3. Фесенко А.М. К вопросу о "Новом курсе" Л.Д. Троцкого // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. - Вип.9. - Одеса, 1999. - С. 261-266.

4. Фесенко А.М. К вопросу об экономической программе "левой оппозиции" в СССР в 1920-е годы // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. - Вип.10. - Одеса, 2000. - С. 276-281.

5. Фесенко А.М. Використання ринкового механізму на етапі становлення СРСР // Наукові праці Миколаївської філії Національного університету "Києво-Могилянська Академія" та Миколаївського центру політичних досліджень: Збірник. - Т.12: Політичні науки. - Миколаїв: Видавництво МФ НаУКМА, 2001. - С. 66-70.

6. Фесенко А.М. Проблеми реформування сільського господарства в СРСР у 1920-і роки // Записки історичного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. - Вип.11. - Одеса, 2002. - С. 356-360.

7. Фесенко А.М. Чи була партноменклатура правлячим класом СРСР? // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили комплексу "Києво-Могилянська Академія" та Миколаївського центру політичних досліджень: Науково-методичний журнал. - Вип.9: Політологія. - Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. П. Могили, 2003. - С. 134-139.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. История ВКП(б). Краткий курс / Под ред. Комиссии ЦК ВКП(б). - М.: Госполитиздат, 1954. - С. 240-307.

2. Ленин В.И. Биография. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1963. - С. 609-610, 635-636, 638-639, 640-646.

3. Ленин В.И. Биография. - 6-е изд. - М.: Политиздат, 1981. - С. 636-637, 659-662, 664-668, 691.

4. Исторический опыт борьбы КПСС против троцкизма / В.Л. Игнатьев, В.А. Гринько, Н.А. Митькин и др. - М.: Мысль, 1975. - 622 с.; Иванов В.М. Борьба партии против антиленинских течений и групп в период строительства социализма. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. - 132 с.

5. Ваганов Ф.М. Правый уклон в ВКП(б) и его разгром. - М.: Политиздат, 1977. - 328 с.

6. История КПСС / Под ред. П.Н. Поспелова: В 6 т. - М.: Политиздат, 1970. - Т.4. - Кн.1. - 633 с.

7. Морозов Л.Ф. Ленинский кооперативный план преобразования сельского хозяйства и Н.И. Бухарин // Бухарин: человек, политик, ученый. - М.: Политиздат, 1990. - С. 65-73.

8. Данилов В.П. "Бухаринская альтернатива" // Там само. - С. 82-103; Сироткин В. От гражданской войны к гражданскому миру // Иного не дано. - М.: Прогресс, 1988. - С. 370-391.

9. Липицкий В. Строй цивилизованных кооператоров // Ленинская концепция социализма. - М.: Политиздат, 1990.

10. Венжер В.Г. Как было, как могло быть, как стало, как должно стать. - М.: Наука, 1990. - 110 с.

11. Лацис М.О. Перелом // Суровая драма народа. - М.: Политиздат, 1989. - С. 67-174.

12. Бордюгов Г.А., Козлов В.А. История и конъюнктура. - М.: Политиздат, 1992. - 522 с.; Горинов М.М. Альтернативы и кризисы в период НЭПа // Вопросы истории КПСС. - 1990. - № 1. - С. 3-18; Його ж. Советская страна в конце 20-х - начале 30-х годов // Вопросы истории. - 1990. - № 11. - С. 31-48.

13. Васецкий Н.А. Ликвидация: Сталин, Троцкий, Зиновьев. - М.: Московский рабочий, 1989. - 202 с.

14. Козлов А.И. Сталин. Борьба за власть. - Ростов-на-Дону, 1991. - 416 с.; Зевелев А.И. Из истории утверждения единовластия Сталина. - М.: Знание, 1989. - 61 с.

15. Волобуев О.В., Кулешов С. В. Борьба за политическое лидерство в 20-е годы // Вестник высшей школы. - 1990. - № 3. - С. 50-59; № 4. - С. 45-54.

16. Медведев Р.А. О Сталине и сталинизме. - М.: Прогресс, 1990. - 448 с.

17. Гордон Л.А., Клопов Э.В. Что это было? Размышления о предпосылках и итогах того, что случилось снами в 30-40-е годы. - М.: Политиздат, 1989. - 319 с.

18. Файнбург З.И. Не сотвори себе кумира… Социализм и "культ личности" (очерки теории). - М.: Политиздат, 1991. - 319 с.

19. Симонов М.С. Реформа политического строя: замыслы и реальность // Вопросы истории КПСС. - 1991. - № 1. - С. 42-55.

20. Васецкий Н.А. Вказ. праця; Лацис М.О. Вказ. праця; Сироткин В. Вказ. праця; Разумович Н. Как родилась сталинская кадровая политика // Дружба народов. - 1989. - № 4. - С. 196-209.

21. Водолазов Г. Выбор истории и история альтернатив: Н. Бухарин против Л. Троцкого // Проблемы мира и социализма. - 1988. - № 10. - С. 61-66.

22. Данилов В.П. Мы начинаем познавать Троцкого // ЭКО. - 1990. - № 1. - С. 47-62.

23. Роговин В.З. Л.Д. Троцкий о НЭПе // Экономические науки. - 1990. - № 1. - С. 94-102; Його ж. Троцкий против Сталина // Экономические науки. - 1990. - № 9. - С. 129-140.

24. Васецкий Н.А. Возвращающийся пророк // В кн.: И. Дойчер. Троцкий в изгнании. - М.: Политиздат, 1991. - С. 545-573.

25. Бордюгов В.А., Козлов В.А. Вказ. праця. - С. 322-344; Емельянов Ю.В. Последние политические программы и прогнозы Троцкого // Социологические исследования. - 1990. - № 5. - С. 53-71.

26. Див.: Гимпельсон Е.Г. Политическая система и нэп: неадекватность реформ // Отечественная история. - 1993. - №3. - С. 29-43.

27. Симонов Н.С. Демократическая альтернатива тоталитарному нэпу // История СССР. - 1992. - №1. - С. 41-58.

28. Рогалина Н.В. Утопии рыночного социализма // Родина. - 1993. - № 2. - С. 29; Быстрова И.В. Государство и экономика в 1920-е годы: борьба идей и реальность // Отечественная история. - 1993. - № 3. - C.19-34.

29. Лельчук В.С. Особая политика пролетарского государства // Родина. - 1993. - № 2. - С. 26-27.

30. Дмитренко В.П. Иллюзии творцов нового общества // Там само. - C.28; Журавлев В.В. Сталинская модель: взгляд сквозь годы // Кентавр. - 1992. - № 11/12. - С. 109-118.

31. Його ж. Учит ли нас исторический опыт? Об экономической политике большевиков после Октябрьской революции // Кентавр. - 1993. - № 5. - С. 69-74.

32. Гусев А.В. Левокоммунистическая оппозиция в СССР в конце 20-х годов // Отечественная история. - 1996. - № 1. - С. 85-103.

33. Кульчицький С.В. Партійно-радянський апарат у системi влади // Український історичний журнал. - 1994. - № 6. - С. 3-14.

34. Його ж. Концепція "кооперативного соціалізму" // Український історичний журнал. - 1995. - № 2. - С. 3-15.; Його ж Комунізм в Україні. Перше десятиріччя. 1919-1928. - К.: Основи, 1996. - 396 с.

35. Греченко В.А. До історії внутріпартійної боротьбі в Україні у 20-ті роки // Український історичний журнал. - 1993. - № 4. - С. 114-120.

36. Безотосний М.Т. Сталінізм і опозиція в Україні в 20-30-ті роки // Політологічний вісник. Матеріали всеукраїнської конференції. - К., 1993. - Ч.2. - С. 3-13.

37. Якупов Н.М. Куда мы шли? Социальная справедливость: концепции, опыты и уроки. - Одесса: Студия "Негоциант", 1998.

38. Боффа Дж. История Советского Союза: В 2 т. Пер. с итал. - 2-е изд. - М.: Международные отношения, 1994. - Т.1. - 632 с.

39. Хоскинг Дж. История Советского Союза: Пер. с англ. - Смоленск: Русич, 2000. - 496 с.

40. Верт Н. История Советского государства: Пер с фр. - М.: Весь мир, 1998. - 544 с.; Шапиро Л. Коммунистическая партия Советского Союза. - Лондон, 1990. - 933 с.

41. Див.: Такер Р. Сталин. Путь к власти. 1879-1929: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990. - 480 с. Коэн С. Бухарин. Политическая биография. 1888-1938: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1988. - 570 с.

42. Дойчер И. Троцкий в изгнании: Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1991. - 520 с.

43. Карр Э.Х. История Советской России: Пер. с англ. - М. Прогресс, 1990. - Кн.1. - 768 с.; Його ж. Русская революция от Ленина до Сталина: Пер. с англ. - М.: Интер-версо, 1990. - 208 с.

44. Бухарин Н.И. Избранные произведения. - М.: Политиздат, 1988. - С. 86-115; Преображенский Е.А. Новая экономика. - М.: Изд-во Коммунистической Академии, 1926. - Т.1. - Ч.1. - 280 с.; Троцкий Л.Д. К истории русской революции. - М.: Политиздат, 1990. - С. 164-303.

45. Сталин И.В. Соч. - Т.5. - С. 371-387; Известия ЦК КПСС. - 1990. - № 12. - С. 172-179.

46. Рыков А.И. Избранные произведения. - М.: Экономика, 1990. - 495 с.

47. Бухарин Н.И. К молодому поколению. - М.: Прогресс, 1990. - 518 с.

48. Троцкий Л.Д. Преданная революция. - М.: НИИ культуры, 1991. - 256 с.; Його ж. Портреты революционеров. - М.: Московский рабочий, 1991. - 364 с.; Його ж. К социализму или к капитализму. - М.; Л.: Плановое хозяйство, 1925. - 61 с.

49. Каменев Л.Б. Наши достижения, трудности и перспективы. - М.; Л.: Гудок, 1925. - 46 с.

50. XII съезд РКП(б): Стенографический отчет. - М.: Политиздат, 1968. - 903 с.

51. XIV съезд ВКП(б): Стенографический отчет. - М.; Л.: Госиздат, 1926. - 1029 с.

52. XIII конференция РКП(б): Бюллетень. - М.: Красная новь, 1924. - 235 с.

53. XIV конференция РКП(б): Стенографический отчет. - М.; Л.: Госиздат,1925. - 335 с. та ін.

54. КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК: В 10 т. - 8-е изд. - М.: Политиздат, 1970. - Т.2-4.

55. Известия ЦК КПСС. - 1990. - № 5-7, 10, 12; 1991. - № 3-4, 7-8; 1989. - № 2.

56. Архив Троцкого. Коммунистическая оппозиция в СССР. 1923-1927: В 4 т. - М.: Терра, 1990; Троцкий Л.Д. Ссылка, высылка, скитания, смерть (дневники и письма) // Знамя. - 1990. - № 7-8.

57. РЦЗВДНІ. - Ф.17. - Оп.2. - Спр.154.

58. Там само. - Спр. 165.

59. Там само. - Спр. 137.

60. Там само. - Спр. 212, 220.

61. Там само. - Спр. 227, 246, 251.

62. Там само. - Ф.324. - Оп.1. - Спр. 49, 324.

63. Там само. - Спр. 83, 91.

64. Там само. - Спр. 35.

АНОТАЦІЇ

Фесенко А.М. Суспільно-політична ситуація в СРСР у 20-ті роки та альтернатива лівої опозиції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса, 2003.

Дисертація є спеціальним дослідженням історичних тенденцій, закономірностей та альтернатив постреволюційної епохи в СРСР. Автор виявляє і досліджує певну кореляцію перипетій внутріпартійної боротьби у правлячій Компартії у 20-і роки із базовими тенденціями, що визначали логіку розвитку СРСР, його суспільно-політичної системи не лише у зазначену епоху, але й у подальшому.

У дисертації насамперед аналізується суспільно-політична ситуація 20-х років під кутом зору зародження, формування, кристалізації та закономірностей розгортання базових тенденцій постреволюційної епохи у СРСР. Головні тенденції автор визначає як демократичну, що співпадала із проголошеним соціалістичним курсом, і авторитарно-бюрократичну, що виявлялася антагоністичною революційному оновленню суспільства. Кожна із зазначених тенденцій мала своїх історичних носіїв - соціальні сили та політичні угрупування, що об'єктивно виражали їхні інтереси. Тому у дисертації підкреслюється, що основні фігуранти суспільно-політичного протистояння реалізовували специфічні інтереси соціально-політичних сил, зіткнення яких визначило загальні закономірності розвитку СРСР.

На основі комплексного вивчення джерел автор доводить прогресивний характер суспільно-політичної альтернативи, репрезентованої лівою опозицією у 20-ті та її лідером Л.Д. Троцьким у 30-ті роки під кутом зору найбільш послідовного протистояння сталінізму (тоталітаризму) та бюрократичному переродженню. Відмічаються такі характерні риси лівоопозиційної програми, як інтелектуалізм і наукова обґрунтованість соціально-економічних і політичних пропозицій, відстоювання демократичних норм ухвалення суспільно-політичних рішень у межах партії та розвиток поглядів окремих опозиційних лідерів у напрямку визнання необхідності глибокої демократизації системи суспільно-політичних відносин, адекватність поглядів на проведення модернізаційних перетворень та соціальний характер економіки, науково-теоретична обґрунтованість, зокрема застосування діалектичної і конкретно-історичної методології для аналізу та розробки рекомендацій щодо вирішення складних проблем і вирішення завдань суспільного життя.

Ключові слова: історична тенденція, суспільно-політична альтернатива, бюрократія, політична боротьба, ліва опозиція, демократизація, неп, модернізація, сталінізм.

Фесенко А.М. Общественно-политическая ситуация в СССР в 20-е годы и альтернатива левой оппозиции. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 2003.

Диссертация является специальным исследованием исторических тенденций, закономерностей и альтернатив постреволюционной эпохи в СССР. Актуальность теми обусловлена недостаточным уровнем ее изученности и разработки в отечественной исторической науке, что непосредственно связано с многолетним господством подходов и парадигм, сложившихся под влиянием тогдашней политической конъюнктуры в СССР.

В первых разделах исследования осуществлено вычленение и проведен анализ базовых социально-политических процессов, которые определяли содержание, закономерности и направление развития советской общественно-политической системы, прежде всего, политического режима и его ключевого компонента - руководящего ядра правящей Компартии. На основании проведенного анализа автор приходит к выводу о противоречивости развития советского общества в постреволюционную эпоху, что связано с наличием, постепенной кристаллизацией и развертыванием антагонистических тенденций развития советского общества, которые предлагается характеризовать как демократическую и авторитарно-бюрократическую.

Подробно проанализированы процессы бюрократизации партийно-советской верхушки в условиях сложной социально-политической обстановки и недооценки большевизмом опасности авторитаризма. Рассмотрен механизм формирования в стране командно-административной системы, важным элементом которой выступала группа аппаратчиков, сплотившихся вокруг определенных членов послеленинского руководства, в частности, И.В. Сталина. С другой стороны, выделяются и анализируются процессы, связанные с формированием и развитием антибюрократической оппозиции в правящей Компартии, которая объединилась вокруг Л.Д. Троцкого. Таким образом, историческими носителями обоих базовых тенденций выступали противодействующие политические группировки, что позволяет рассматривать их противостояние на качественно ином уровне, нежели соперничество в борьбе за лидерство и власть либо узкофракционные интересы.

В ходе исследования автор выявляет и прослеживает определенную корреляцию известных перипетий внутрипартийной борьбы в правящей Компартии в 20-е годы с обозначенными выше базовыми тенденциями, определявшими логику развития СССР, его социально-экономической и политической системы не только в указанную эпоху, но и в дальнейшем. В этой связи подчеркивается, что основные фигуранты противостояния 20-х годов - послеленинская правящая верхушка и левая оппозиция, возглавляемая Л.Д. Троцким - отображали и реализовывали специфические интересы социально-политических сил, антагонистическое столкновение которых предопределило закономерности развития СССР в данный исторический период.

На основе комплексного изучения источников, в том числе слабоизученных, замалчиваемых или конъюнктурно трактуемых ранее, автор доказывает прогрессивный характер общественно-политической альтернативы, предложенной и отстаиваемой левой оппозицией под углом зрения наиболее последовательного противостояния сталинизму и бюрократическому перерождению. Тем самым выявляется наличие реальной альтернативы тоталитаристскому "сценарию" развития СССР, хотя и нереализованной вследствие стечения неблагоприятных обстоятельств, в роли которых выступали мощные факторы воздействия глобального, внутреннего и исторического характера. Ключевым звеном левооппозиционной программы было, по мнению автора, требование демократизации внутрипартийных, а в перспективе и общеполитических отношений, что и должно было способствовать блокированию авторитарных и тоталитаристских тенденций. В ходе проведенного исследования выявлены положительное содержание и направленность деятельности возглавляемой Л.Д. Троцким левой оппозиции, перспективный характер ее программы, справедливый характер критики политического курса тогдашнего партийно-советского руководства, подвергнувшегося бюрократическому перерождению.

Автор останавливается и на рассмотрении определяющих социально-экономических проблем 20-х годов в контексте нэпа, в особенности, назревшей и возможной при определенных условиях всесторонней модернизации советской системы. Под этим углом зрения подробно анализируются и сравниваются социально-экономические разработки, предложения и программа левой оппозиции с одной стороны, официальной власти, представленной в середине 20-х годов сталинско-бухаринским большинством - с другой. Автор не только подчеркивает адекватность первых в сравнении с последними, но и особенно выделяет факт сознательного игнорирования обоснованной критики, рекомендаций, замечаний и прогнозов оппозиции в русле борьбы за власть, осуществляемой обюрократившейся верхушкой. И это могло не привести к обострению проблем и противоречий в достаточно хрупкой нэповской социально-экономической системе, - что стало важнейшей и непосредственной мощного системного кризиса 1927-1929 годов, предопределившего дальнейшее развитие советского общества по сталинистско-тоталитаристкому сценарию.

Еще в середине 20-х годов, по мнению автора, благодаря борьбе левых оппозиционеров существовало определенное динамическое равновесие между прогрессивной демократической тенденцией и наступающим сталинизмом. Однако во II половине 20-х годов происходит постепенное разрушение динамического равновесия между указанными тенденциями - по мере нарастания волюнтаризма и администрирования в экономической политике верхушки с одной стороны, усиления жесткости внутрипартийного режима, подавления оппозиции, с другой. Все это и привело к сталинскому перевороту в конце 20-х годов.

Большое внимание уделено такой проблематике, как идеологическое противостояние сталинского большинства и левой оппозиции (дискуссии вокруг "социализма в отдельности взятой стране"), что являлось свидетельством окончательной кристаллизации противостоящих общественно-политических альтернатив.

Наконец, важным направлением исследований явилось изучение критики, анализов и прогнозов по отношению к общественно-политической системе СССР и тенденциям ее развития, осуществленных лидером оппозиции Л.Д. Троцким во время пребывания в вынужденной эмиграции, что, по мнению автора, является необходимым для понимания природы, характера и исторических перспектив развития сталинского режима, который пришел на смену "классическому" большевизму. Подчеркивается прогностический характер оппозиционной аналитики, позволяющей по-новому взглянуть на малоизученные страницы отечественной истории советского периода и пролить свет на противоречия и закономерности развития СССР. С целью подчеркивания контраста между административно-бюрократическими методами управления экономикой в конце 20-х - 30-е годы и взвешенными социально-экономическими расчетами оппозиционных теоретиков автор прибегает к использованию методов экстраполяции и доказательств "от противоположного", привлекая в качестве источников разработки Л.Д. Троцкого 30-х годов.

Ключевые слова: историческая тенденция, общественно-политическая альтернатива, бюрократия, левая оппозиция, демократизация, нэп, модернизация, сталинизм.

Phesenko A.M. Social-political Situation of the USSR 1920's and the Left Opposition Alternative. - Manuscript.

Dissertation for a candidate of historical science by specialization number 07.00.02 - World history. - Odessa National University, Odessa, 2003.

This dissertation is a special research of the post-revolution historical tendencies, regularities and alternatives in the USSR. It was discovered and traced the definite correlation of the well-known events during the struggle for power inside the Communist party and the basic tendencies, which determined the USSR social-economical and political system. That's why the author emphasized, that the political figures of this struggle were connected with the specific social-political groups interests, which were represented in that events. Based on the numerous historical source materials, the left opposition opportunity and its leader L. Trotsky's struggle has been studied. The author proves, that the left opposition programs, critics and proposals had progressive character as the most consistent alternative, resisting stalinism, and lays stress on prognostic character of the opposition analysis.

Key words: historical tendency, society-political alternative, bureaucracy, left opposition, NEP (new economical policy), modernization, stalinism.

Размещено на Allbest.ru