Життя, громадська діяльність і науково-історична спадщина професора Харківського університету Рєдіна

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

ФІЛІППЕНКО Ростислав Ігорович

УДК 930.1:378.4 (477.54) Рєдін

ЖИТТЯ, ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І НАУКОВО-ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА ПРОФЕСОРА ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Є.К. РЄДІНА (1863 - 1908 рр.)

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент КУДЕЛКО Сергій Михайлович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри історіографії, джерелознавства та археології.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор МАСНЕНКО Віталій Васильович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри історії України кандидат історичних наук, доцент ПАЛІЄНКО Марина Геннадіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, докторант кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, відділ теорії та історії археографії і спеціальних джерелознавчих наук, м. Київ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

педагогічна дослідницька діяльність рєдін

Актуальність теми дослідження насамперед пов'язана із сучасним періодом відродження української національної культури. На нинішньому етапі її розвитку, коли в країні відбуваються глобальні зміни, важливо не втратити кращі традиції, не забути імена тих людей, які досліджували історію української культури. Необхідне наукове розуміння внеску кожного видатного вченого у справу стосовно вивчення історичних пам'яток. Не менш важливою є необхідність вивчення історії Харківського національного університету, оцінки наукової та громадської діяльності його професорсько-викладацького складу. Це дослідження пов'язано з майбутнім святкуванням 200-річчя його заснування.

Єгор Кузьмич Рєдін (1863-1908) - видатний представник російської та української історичної науки кінця XIX - початку ХХ ст., відомий педагог, громадський діяч і публіцист. Однак унаслідок ряду причин його ім'я на довгий час було забуто. Життя, творчість, громадська діяльність Є.К. Рєдіна - важлива сторінка в історії історичної науки, аналіз якої дозволяє підбити підсумки її попереднього розвитку та визначити нові перспективи.

Ступінь розробки проблеми. Життя й творчість Є.К. Рєдіна вивчається понад 100 років, проте досі бракує спеціального комплексного дослідження, присвяченого цій темі.

З кінця 80-х рр. XIX ст. усі значні роботи Є.К. Рєдіна завжди знаходили відгуки в наукових колах. Наприкінці 90-х рр. ХІХ ст., після поїздки до Європи і відрядження як члена експедиції, організованої Російською академією наук, для вивчення пам'яток античної та візантійської культур у монастирях Афона, Є.К. Рєдін здобув авторитет у науковому співтоваристві. Його ім'я було включено до видань довідково-бібліографічного характеру. Відомості, що були розміщені в них, мали суто інформаційний характер і висвітлювали основні віхи біографії вченого, зазначали загальний напрямок його творчої діяльності.

Окремі аспекти діяльності Є.К. Рєдіна знаходили відгуки в публікаціях різних учених. Так, наприклад, участь Є.К. Рєдіна в роботі Харківського історико-філологічного товариства (далі - ХІФТ) висвітлено у статтях М.Ф. Сумцова та праці Д.І. Багалія і Д.П. Міллера та ін., внесок у проведення ХІІ Археологічного з'їзду як секретаря та скарбника Харківського підготовчого комітету - в його “Трудах…”, а також у “Трудах Двенадцатого Археологического съезда” і “Известиях XII Археологического Съезда в Харькове (15-27 августа 1902 г.)”. Неодноразово було відзначено діяльність вченого як завідувача університетського Музею витончених мистецтв та старожитностей.

Про деякі епізоди з біографії Є.К. Рєдіна та про його наукову працю йшлося в таких фундаментальних виданнях, як “Краткий очерк истории Харьковского университета за первые 100 лет его существования” та “Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования”. На особливу увагу заслуговують публікації, в яких йшлося про участь Є.К. Рєдіна у діяльності Харкiвського товариства поширення в народi грамотностi.

Наступний етап у вивченні творчого й життєвого шляху Є.К. Рєдіна почався після смерті вченого у квітні 1908 р. Розлогу характеристику наукової спадщини дослідника містять некрологи, що з'явилися в наукових і популярних виданнях. Публікувалися роботи, в яких висвітлено життєвий шлях вченого, його наукову та громадську діяльність. Однак спеціальних робіт, присвячених вивченню цієї теми, небагато. Одна з них належить перу М.Ф. Сумцова, інша - була написана учнем Є.К. Рєдіна О.І. Білецьким.

Робота М.Ф. Сумцова й досі лишається єдиною біографією вченого, в якій не тільки подано основні дати життя історика, але й зроблено спробу охарактеризувати багатогранну наукову, суспільно-просвітницьку та педагогічну діяльність Є.К. Рєдіна, оцінити його внесок у розвиток культури й освіти в Харкові та Слобідській Україні у цілому.

Спробу оцінити наукову діяльність вченого зробив О.І. Білецький, розглянувши роботи Є.К. Рєдіна, пов'язані з дослідженням візантійських пам'яток культури. Автор акцентував увагу на ефективному використанні Є.К. Рєдіним історико-порівняльного методу, підкреслюючи, що він до кінця свого життя залишався візантієзнавцем - піонером науки, в якої ще має бути велике майбутнє.

Оцінки, зроблені М.Ф. Сумцовим і О.І. Білецьким, на десятиліття визначили підходи вітчизняної історіографії до особистості та наукової спадщини Є.К. Рєдіна.

Потрібно також зазначити роботу товариша Є.К. Рєдіна з університетської лави Д.В. Айналова і статті С.О. Жебелєва та О.А. Павловського. Ці праці мають частково мемуарний характер.

Інші роботи, менш значні матеріали, написані колегами, учнями й шанувальниками Є.К. Рєдіна, були опубліковані в XIX томі “Збірника” ХІФТ, присвяченому пам'яті вченого. Однак у них не вказувалося на недоліки, помилки, слабкі в науковому відношенні сторони праць Є.К. Рєдіна. Біографічні відомості були не повними і базувалися переважно на біографії вченого, написаній ним самим для “Биографического словаря профессоров и преподавателей Харьковского университета”. До словника увійшов бібліографічний “Список ученых и литературных трудов Е.К. Редина (1889-1907)”. Цей список охоплював 96 назв наукових праць, нотаток історика.

Таким чином, дореволюційна історіографія висвітлювала основні факти біографії Є.К. Рєдіна й містила аналіз основних напрямів його наукової діяльності. Однак питання про наукове вивчення творчого й суспільно-політичного світогляду Є.К. Рєдіна в цілому дослідниками не ставилось. Історики не зверталися до аналізу його творчої спадщини як до наукової проблеми, а написання наукової біографії вченого не визначалося як спеціальне завдання.

З 1917 р. настає значна перерва у вивченні діяльності Є.К. Рєдіна, пов'язана, насамперед, зі зміною політичної ситуації в країні. У радянський період спадщина професора Є.К. Рєдіна зазнала такої ж долі, як і доробок багатьох дореволюційних вчених. Його ім'я згадували нечасто, а творча спадщина залишилася не запитуваною у зв'язку з тим, що принципи, які відстоювалися істориком у науці, трактувалися як абстрактні та ідеалістичні. Стверджувалось, що його роботи, присвячені історії Харкова й Харківського університету, написані з позицій буржуазної методології. Крім того, успіхи, досягнуті україністикою кінця ХІХ - початку ХХ ст., що збагачувалася працями таких відомих дослідників, як Д.І. Багалій, О.О. Потебня, Є.К. Рєдін, Д.І. Яворницький, М.Ф. Сумцов, А.С. Лебедєв, О.І. Білецький і багатьох інших, які об'єдналися в межах ХІФТ та зіграли значну роль у становленні національної самосвідомості. Для радянської соціально-політичної системи розроблення проблеми, пов'язаної з питаннями національного відродження початку ХХ ст., була небажаною.

До середини 80-х рр. ХХ ст. ім'я Є.К. Рєдіна згадувалося лише в працях загального історіографічного, мистецтвознавчого та довідкового характеру. Хоча зазначені праці не присвячені спеціальному вивченню творчості Є.К. Рєдіна, проте в них згадується не тільки ім'я вченого, але й характеризуються його роботи, пов'язані з дослідженням історичних пам'яток візантійської культури, а також пам'яток церковної старовини Слобідської України, зокрема Харкова.

З 70-х рр. ХХ ст. посилюється інтерес до діяльності ХІФТ. Особливе місце тут посідають роботи В.З. Фрадкіна, хоча в зазначених працях спеціально і не вивчається діяльність Є.К. Рєдіна, а лише згадується його ім'я в зв'язку з роботою як секретаря ХІФТ. Те ж саме можна сказати і про праці, в яких згадується ім'я Є.К. Рєдіна як завідувача Музею витончених мистецтв та старожитностей Харківського університету.

Помітною подією другої половини 80-х - 90-х років ХХ ст. стало зростання інтересу дослідників до наукової спадщини Є.К. Рєдіна. Особливе місце тут посідають роботи С.І. Побожія, які стали якісно новим етапом у вивченні спадщини історика й підняли дослідження про Є.К. Рєдіна на належну наукову висоту, хоча автор залишив без відповідної уваги деякі важливі аспекти досліджуваної теми, наприклад, роботу Є.К. Рєдіна в Харківському товаристві поширення в народі грамотності.

Наступним важливим кроком у вивченні наукової спадщини Є.К. Рєдіна стала кандидатська дисертація і статті О.Г. Павлової, в яких автор, у межах теми дисертації, аналізує низку питань, пов'язаних із вивченням вченим пам'яток візантійської культури та церковних старожитностей Слобідської України.

Потрібно відзначити також монографію Т.В. Коломієць, в якій неодноразово згадується ім'я Є.К. Рєдіна у зв'язку з роботою в Харківському товаристві поширення в народі грамотності, і звернути увагу на статті, присвячені бібліографічній діяльності історика.

Необхідно також відзначити й публікації, в яких висвітлюється діяльність Є.К. Рєдіна як археолога. Особливо варто виділити літературу, присвячену відзначенню 90-літнього й 100-літнього ювілеїв проведеного в Харкові XII Археологічного з'їзду та участі в його підготовці Є.К. Рєдіна як секретаря Харківського підготовчого комітету, а згодом і голови однієї з секцій з'їзду.

Є.К. Рєдіну спеціально були присвячені три наукові конференції, які висвітлювали діяльність історика, а саме: “Четверті Сумцовські читання: Наукова конференція, присвячена 135-річчю з дня народження Є.К. Рєдіна”, “Сьомі Слобожанські читання з нагоди 140-річчя від дня народження Є.К. Рєдіна, професора мистецтвознавства Харківського університету (1863-1908 рр.)”, “Усадьбы Харьковской губернии: сохранение и перспективы использования”, присвячена пам'яті професора Харківського університету Є.К. Рєдіна.

Не забуті заслуги Є.К. Рєдіна і представниками церкви. Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим у доповіді, присвяченій 200-річчю Харківської єпархії, серед видатних представників світських вчених та діячів культури краю, таких як Г.С. Сковорода, В.Н. Каразін, М.І. Костомаров та інші, називає й ім'я Є.К. Рєдіна.

Журнал “Вера и Разум” був першим богословсько-філософським журналом Російської імперії, який регулярно виходив з друку з 1884 р. У 1917 р. він був закритий. Поновилось видання цього журналу лише в 2000 р. і в першому відновленому номері було опубліковано статтю, присвячену Є.К. Рєдіну, а ще в двох статтях автори неодноразово згадували ім'я вченого. Часто ім'я Є.К. Рєдіна можна зустріти на сайтах в Інтернеті, зокрема йому присвячено окрему сторінку.

У 2003 р. було перевидано його роботи “Материалы к изучению церковных древностей Украины. Церкви города Харькова”, “Харьков, как центр художественного образования юга России” та “Памяти отца Василия Спесивцева”.

Таким чином, огляд літератури про Є.К. Рєдіна, опублікованої впродовж 100 років, свідчить, що вона не складає цілісної характеристики про життя і діяльність вченого. Тому виникла необхідність узагальнити та проаналізувати наявний матеріал із сучасних позицій і дослідити процес становлення Є.К. Рєдіна як особистості, як вченого-історика, створити його цілісну наукову біографію.

Джерельну базу дисертації складають, передусім, праці Є.К. Рєдіна. Серед доробку історика є не лише значні за обсягом і змістом у науковому відношенні праці, але й велика кількість газетних і журнальних публікацій та рецензій, які мало відомі сучасним дослідникам.

Великим комплексом джерел, використаних під час написання дисертації, є опубліковані матеріали: звіти й огляди діяльності Харківського університету, звіти Харківського товариства поширення в народі грамотності та Харківського історико-філологічного товариства. У процесі роботи над дисертацією активно залучалися періодичні видання кінця ХІХ - початку ХХ ст. Серед них “Археологические известия и заметки”, “Византийский временник”, “Журнал Министерства народного просвещения”, “Исторический вестник”, “Киевская старина”, “Мирный труд”, “Харьковские губернские ведомости”, “Сборник Харьковского историко-филологического общества”, “Южный край” та інші матеріали, які зберігаються у фондах Державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка (м. Харків) та Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Особливу групу становлять джерела мемуарного характеру, серед яких є листи, некрологи, спогади.

Основний масив архівних документів, в яких відображені окремі факти біографії вченого, пов'язані, насамперед, з його роботою в Харківському університеті та Харківському товаристві поширення в народі грамотності, зосереджений у Державному архіві Харківської області (відповідно ф. 667 і ф. 200). Цінні матеріали, пов'язані з іменем Є.К. Рєдіна, вдалось віднайти у фондах “Харківська міська управа, Харків” (ф. 45), “Харківське губернське правління, Харків” (ф. 4), “Харківська губернська училищна рада, Харків” (ф. 635).

Значну цінність для вивчення життєвого шляху та науково-організаційної діяльності Є.К. Рєдіна мають архівні документи, що зберігаються в його особистій папці в Музеї історії ХНУ імені В.Н. Каразіна (ф. 1. оп. 4. п. 9: Є.К. Рєдін) та інших фондах Музею (ф. 1. “Розвиток науки в дореволюційному університеті”; ф. 7. “Наукові товариства”; ф. 8. “Іменний”): відомості про біографію вченого, рукопис та чернетки його робіт, зібрані ним історичні документи тощо. Важливі фактичні відомості про особисте життя та оточення Є.К. Рєдіна містять документи особового архівного фонду М.Ф. Сумцова, що зберігається в ЦДІА України у м. Києві (ф. 2052). Більшість фактів із зазначених архівних документів вводиться до наукового обігу вперше.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Тема розроблялася за напрямом наукових досліджень кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Історія і теорія науки та освіти” (№ державної реєстрації 011974006178).

Об'єктом дослідження є комплекс джерел, який включає, передусім, праці історика, спогади, архівні документи і публікації про нього та історіографічна традиція вивчення творчості Є.К. Рєдіна.

Предметом дисертаційного дослідження є життя та наукова спадщина Є.К. Рєдіна, становлення його як історика, педагога і громадського діяча, внесок вченого у вивчення історичних пам'яток візантійської та давньоруської культури, пам'яток церковних старожитностей України.

Хронологічні межі дослідження визначені двома рівнями: перший зумовлений роками життя Є.К. Рєдіна (2 листопада 1863 р. - 27 квітня 1908 р.), другий пов'язаний з хронологічними рамками формування джерельної та історіографічної бази дослідження (кінець ХІХ - початок ХХІ ст.).

Мета дослідження полягає у реконструкції життєвого та творчого шляху Є.К. Рєдіна, аналізі його науково-історичної спадщини, визначенні місця вченого у вітчизняній історичній науці.

Головні завдання зумовлені метою дослідження й полягають у наступному:

зібрати та проаналізувати комплекс джерел, що висвітлюють життя та діяльність Є.К. Рєдіна, виявити малодосліджені аспекти його творчості;

простежити процес формування Є.К. Рєдіна як вченого, становлення його світогляду;

охарактеризувати основні етапи життя історика, висвітлити його громадську й просвітницьку діяльність;

проаналізувати педагогічну діяльність Є.К. Рєдіна у вищій, середній і початковій школах, оцінити його внесок у розвиток системи народної освіти;

вивчити наукову спадщину Є.К. Рєдіна, визначити основні напрямки його дослідницької діяльності;

здійснити аналіз спадщини Є.К. Рєдіна, висвітлити його наукові методи, визначити належність вченого до наукової школи;

з'ясувати вплив наукової діяльності історика як на історичну науку кінця ХІХ - початку ХХ ст. так і на подальші дослідження пам'яток культури Візантії та Київської Русі;

оцінити внесок вченого у розроблення проблем пам'яткознавства та культури України;

проаналізувати діяльність Є.К. Рєдіна в Харківському товаристві поширення в народі грамотності.

Принципи і методи дисертаційного дослідження зумовлені його метою та завданнями. Дисертант керувався загальнонауковими принципами - історизму, системності, всебічності та об'єктивності. Методи дослідження визначаються характером теми, метою та особливостями джерельної бази, яка покладена в основу дисертації. Автор використовував: історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний, біографічний методи дослідження та методи персоналізації і аналогій тощо. Зокрема, у процесі роботи важливе місце посідав метод персоналізації, який дозволив дисертанту охарактеризувати персональний внесок Є.К. Рєдіна у розвиток історичної науки.

Наукова новизна дослідження. Уперше в українській історіографії, на основі фундаментальної джерельної бази, за умов виявлення та залучення нових архівних документів і дослідницької літератури, комплексно відтворено життєвий шлях і наукову біографію професора Є.К. Рєдіна. При вивченні наукових поглядів історика залучено всю його творчу спадщину, що дозволило визначити внесок Є.К. Рєдіна як у дослідження історичних пам'яток візантійської та давньоруської культури, так і у вивчення української церковної старовини. У дисертації запропоновано і обґрунтовано періодизацію життя історика та його науково-організаційної діяльності. Докладно розглянуто історіографію проблеми, аналіз якої надав можливість визначити малодосліджені аспекти творчості Є.К. Рєдіна. Розкрито маловідомі аспекти його діяльності як секретаря ХІФТ та секретаря Харківського підготовчого комітету Археологічних з'їздів, завідувача Музею витончених мистецтв та старожитностей Харківського університету, його праця в Харківському товаристві поширення в народі грамотності. У роботі суттєво доповнено перелік праць історика значна частина якої залишається актуальною й тепер.

Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні всебічного аналізу всього комплексу наукових праць Є.К. Рєдіна. Ним віднайдені невідомі архівні документи та матеріали про Є.К. Рєдіна та його наукове оточення. Автором обґрунтовані висновки про значення наукової та громадської діяльності історика.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при вивченні історії візантійської, української світської та церковної культур, краєзнавства, історіографії, в процесі викладання названих дисциплін у вищій і середній школах, для використання в лекційній та краєзнавчій роботі.

Апробація роботи. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на наукових форумах: науковій конференції “Четвертi Cумцовськi читання”, присвяченій 135-рiччю з дня народження .К. Рдiна (18 квітня 1998 р., м. Харків); науково-практичній конференції “200 рокiв Харкiвськiй пархi Укрансько Православно церкви” (27 травня 1999 р., м. Харкiв); Багалiвських читаннях в Харківському гуманітарному інституті “Народна українська академія” (5 листопада 1999 р., м. Харків); науково-методичній конференції “Освтн традиц Слобожанщини на меж тисячолть: (Перш Каразнськ читання)” (11 травня 2001 р., м. Богодухв); міжнародній науковій конференції “Человек, культура, цивилизация на рубеже II и III тысячелетий” (3-5 жовтня 2000 р., м. Волгоград); міжнародній науковій конференції “Проблеми історії та археології України: до 100-річчя ХІІ Археологічного з'їзду” (25-26 жовтня 2002 р., м. Харків); міжнародній конференції “Усадьбы Харьковской губернии: сохранение и перспективы использования”, присвяченій пам'яті професора Харківського університету Є.К. Рєдіна (13-15 червня 2003 р., м. Харків); міжнародній науковій конференції “Сьомі Слобожанські читання: з нагоди 140-річчя від дня народження Є.К. Рєдіна, професора мистецтвознавства Харківського університету (1863-1908 рр.)” (25-26 вересня 2003 р., м. Харків).

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 14 публікаціях (у тому числі 3 статтях у виданнях, затверджених переліками ВАК України), загальним обсягом понад чотири друкованих аркуші.

Структура роботи відповідає поставленій меті та виконанню основних завдань дослідження. Згідно з цим, дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (які, в свою чергу, поділяються на підрозділи), висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Обсяг тексту дисертації - 180 сторінок. Перелік використаних джерел та літератури складає 58 сторінок (645 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, охарактеризовано стан і ступінь її розробки, хронологічні межі, зазначено методологічні принципи дослідження, сформульовано об'єкт і предмет роботи, визначено мету, завдання, розкрито практичне та теоретичне значення дисертаційного дослідження.

Розділ І “Життєвий шлях Єгора Кузьмича Рєдіна” присвячено дослідженню біографії вченого, що прожив недовге, але насичене творчою працею і суспільною діяльністю життя. Простежуючи в хронологічній послідовності його життя та діяльність, дисертант зосереджується на з'ясуванні тих чинників, під впливом яких формувалися суспільно-політичні та наукові погляди Є.К. Рєдіна. Особлива увага приділялася висвітленню маловідомих сторін і періодів життя історика.

Єгор Кузьмич Рєдін народився 2 листопада 1863 р. у с. Старшому Дмитрієвського повіту Курської губернії в родині селянина, який працював каменярем. Про батьків вченого відомо мало. Середню освіту Є.К. Рєдін одержав у Тифлісі. Поки лишаються не з'ясованими питання, яким чином і на які кошти батько Є.К. Рєдіна, простий каменяр, зміг відправити сина навчатися в тифліську гімназію, чому підліток навчався так далеко від сім'ї, а потім був направлений в Одесу, а не ближче до дому, наприклад, у Харків?

У 1884 р. Є.К. Рєдін вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського університету, де відразу виявив глибокий інтерес до вивчення історії мистецтв Візантії і Давньої Русі. Роки, проведені в університеті, відіграли вирішальну роль у формуванні Є.К. Рєдіна як ученого. Він зазначав, що поглибленням своїх спеціальних знань зобов'язаний видатному історику мистецтв Н.П. Кондакову. У числі викладачів юнака було й багато інших учених. Серед них був і відомий знавець літератури О.І. Кирпичніков. Під впливом Н.П. Кондакова й О.І. Кирпичнікова формувався світогляд майбутнього історика.

Є.К. Рєдіну були властиві тяга до знань, виняткова обдарованість і працьовитість. Велике значення для Є.К. Рєдіна мала дружба з Д.В. Айналовим. Захоплення Є.К. Рєдіна історією мистецтв проявилось у тому, що він і Д.В. Айналов взялися за спільну працю про Софіївський собор у Києві, його мозаїки й фрески. Уже в цій ранній роботі значною мірою проявляються основні риси Є.К. Рєдіна як вченого. Праця Д.В. Айналова і Є.К. Рєдіна “Киево-Софийский собор. Исследование древней мозаичной и фресковой живописи”, за яку автори одержали золоту медаль, була відзначена фахівцями. У 1889 р. вона була опублікована в “Записках Русского Археологического Общества” і отримала почесний відгук Товариства.

Після закінчення в 1888 р. історико-філологічного факультету Є.К. Рєдін був залишений при університеті для підготовки до професорського звання. У 1891 р. вчений їде у відрядження за кордон. Після повернення із відрядження Є.К. Рєдіну було присвоєно звання приват-доцента.

З 1893 р. починається новий період у житті Є.К. Рєдіна. За рекомендацією Міністерства народної освіти він запрошується приват-доцентом в імператорський Харківський університет для читання лекцій на кафедрі теорії й історії витончених мистецтв. Є.К. Рєдін став першим штатним викладачем по цій кафедрі.

17 березня 1893 р. Є.К. Рєдін був прийнятий у члени ХІФТ, а у лютому 1897 р. - обраний секретарем ХІФТ. У 1893 р. Є.К. Рєдіна призначили на посаду завідувача Музею витончених мистецтв та старожитностей Харківського університету. Головною ж працею в цей період для Є.К. Рєдіна було написання великої роботи “Мозаики Равеннских церквей”, за яку в 1896 р. він здобув вчений ступень магістра теорії й історії мистецтв. У монографії проводився аналіз мозаїк Равенни та наводились докази їх причетності до візантійського походження. Робота Є.К. Рєдіна привернула до себе увагу як у російській, так і західній науковій літературі.

У 1898 р. Є.К. Рєдіна, як одного з найкращих фахівців з історії візантійської культури у Росії, було відправлено у відрядження за кордон. Він поїхав до Туреччини та Греції як член експедиції, організованої Російською АН. Метою експедиції було вивчення пам'яток античної та візантійської культури в Константинополі, Салоніках, Афінах та монастирях Афона. Запрошення взяти участь у цій експедиції свідчить про високий науковий авторитет історика.

Вчений брав участь у роботі Російського археологічного товариства, Московського археологічного товариства та Товариства шанувальників давньої писемності, був співробітником Константинопольського інституту й інших організацій. У 1902 р. Є.К. Рєдіна було обрано дійсним членом Московського археологічного товариства. Свою громадську роботу Є.К. Рєдін зосередив на початковій освіті. Він брав участь у діяльності Харківського товариства поширення в народі грамотності. Ім'я Є.К. Рєдіна можна знайти і в списках членів Харківської громадської бібліотеки. Упродовж п'яти років учений входив до складу її правління, виконуючи обов'язки секретаря, а у 1898 р. разом з Д.І. Багалієм був головою правління бібліотеки. Необхідно відзначити, що історик відрізнявся не лише діловими якостями. У своїх стосунках з оточенням Є.К. Рєдін був відкритим, простим і по-людському симпатичним.

У дисертації подано відомості про родину вченого, про його дружину Тетяну Миколаївну Рєдіну (Бреннер) і сина Миколу Єгоровича Рєдіна, який також став істориком.

У 1901 р. факультет порушив клопотання про надання приват-доценту Є.К. Рєдіну звання екстраординарного професора. Подання факультету було затверджено Височайшим указом 22 грудня 1901 р.

У серпні 1902 р. у м. Харкові відбувся ХІІ Археологічний з'їзд. Є.К. Рєдін був обраний секретарем Харківського попереднього комітету з підготовки з'їзду. 1 січня 1903 р., ймовірно за підготовку й проведення Археологічного з'їзду, Є.К. Рєдіна було нагороджено орденом св. Анни 3 ступеня, а 1 січня 1906 р. він був нагороджений орденом св. Станіслава 2 ступеня. Чину Є.К. Рєдін не мав. У цілому просування Є.К. Рєдіна службовими щаблями було успішним, він послідовно проходив усі їх етапи.

У політичній діяльності Є.К. Рєдін майже не брав участі, за винятком невеликого періоду першої буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. Але це не означає, що він не мав політичних поглядів. Є.К. Рєдін взяв участь у кампанії по виборах до І Державної думи. Він приєднався до партії Народної волі (конституційно-демократичної), пройшовши у депутати за її списком. Але політика мала для вченого другорядне значення. Як людина високих моральних якостей, справжній гуманіст, Є.К. Рєдін передбачав згубний вплив революційних подій, а тому вірив тільки в силу науки, вважав останню головною і єдиною умовою поступу людства.

У 1907 р. Петербурзький університет, враховуючи наукові заслуги Є.К. Рєдіна, присвоїв йому ступінь доктора теорії та історії мистецтв honoris causa за сукупністю робіт. У свою чергу, Харківський університет прийняв рішення про призначення Є.К. Рєдіна ординарним професором на кафедрі теорії та історії мистецтв.

У травні 1907 р. вчений серйозно занедужав. Професор Харківського університету, доктор наук Є.К. Рєдін помер 27 квітня 1908 р.

У розділі II “Педагогічна та громадська діяльність Є.К. Рєдіна” проаналізовано педагогічну роботу та громадську діяльність вченого, яку він зосередив на початковій освіті.

З особливою любов'ю та натхненням Є.К. Рєдін читав студентам університету історію візантійської мініатюри й мозаїки. Є.К. Рєдін проводив думку про те, що історію візантійської культури та історію культури слов'янських народів необхідно викладати не ізольовано, а в тісному взаємозв'язку з історією культури Західної Європи. Він заперечував теорію “самобутнього” розвитку Візантії, що відрізняється від розвитку Заходу. Є.К. Рєдін доводив, що культурні процеси могли виявлятися у Візантії в інший формі, могли проходити іншими темпами, але сутнісно вони в Європі та у Візантії були аналогічними.

Є.К. Рєдін був талановитим педагогом. Лекції вченого мали успіх серед слухачів. Невичерпна ерудиція поєднувалась у нього з прекрасною формою викладу матеріалу, умінням сформулювати думку, витонченістю літературного стилю. Численні наукові дослідження Є.К. Рєдіна завжди знаходили відображення в його лекціях.

Педагогічна діяльність вченого не обмежувалася університетськими стінами. Він викладав і в жіночій гімназії Д.Д. Оболенської. У 1906 р. Є.К. Рєдін почав читати лекції у Харківській міській школі малювання та живопису.

Наукову діяльність Є.К. Рєдін поєднував із плідною громадською працею. Він зосереджував свою громадську роботу на початковій освіті, беручи участь у діяльності Харківського товариства поширення в народі грамотності. У 1899 р. Є.К. Рєдін був обраний попечителем першої школи Товариства грамотності.

Як попечитель школи, Є.К. Рєдін не міг не помітити злидарювання частини учнів. Тому в 1901 р. з ініціативи вченого виникло Товариство піклування про нужденних учнів у нижчих навчальних закладах м. Харкова. Зусиллями Є.К. Рєдіна був створений дитячий притулок імені М.О. Северіна. Але не лише потреби бідних учнів цікавили Є.К. Рєдіна. Як попечитель він опікувався й іншими дітьми школи. Є.К. Рєдін був членом багатьох комісій Товариства. Зокрема, в 1901 р. було засновано літню колонію для хворобливих учнів шкіл. До комітету з організації літніх прогулянок для школярів увійшов і Є.К. Рєдін. Коли було прийняте рішення про реконструкцію будинку школи, відповідний комітет теж очолив Є.К. Рєдін.

Через хворобу Є.К. Рєдін був змушений відійти від справ у Товаристві поширення в народі грамотності. Після смерті вченого на засіданні Товариства опіки про бідних учнів було прийняте рішення увічнити пам'ять Є.К. Рєдіна, надавши найменування “Комісія імені Є.К. Рєдіна, що перебуває при першій школі Товариства грамотності”. Членами комісії було прийнято рішення і про заснування стипендії імені Є.К. Рєдіна. Все це свідчить про високий авторитет вченого і його вагомий внесок в громадські справи Харкова.

У розділі ІІІ “Науково-організаційна діяльність Є.К. Рєдіна” проаналізовано діяльність вченого як організатора науки. Будучи активним членом ХІФТ, Є.К. Рєдін зарекомендував себе як сумлінний вчений, який не боявся чорнової роботи і копіткої праці. Колеги оцінили ці якості Єгора Кузьмича, обравши його 28 лютого 1897 р. секретарем ХІФТ.

Історик брав активну участь у роботі ХІФТ. У науковій спадщині Є.К. Рєдіна можна знайти бібліографічні огляди праць відомих учених у вигляді робіт історіографічного характеру. Це його статті про наукову діяльність Ф.І. Буслаєва, О.І. Кирпичнікова, Н.П. Кондакова, М.Ф. Сумцова і багатьох інших вчених. Особливо слід відзначити роботи Є.К. Рєдіна про осіб, які брали активну участь у житті університету, зокрема про його меценатів - А.М. Алфьорова, І.Є. Бецького і А.М. Матушинського.

Є.К. Рєдін був обраний секретарем Харківського підготовчого комітету XII Археологічного з'їзду. Будучи секретарем ХІФТ і Харківського підготовчого комітету, Є.К. Рєдін провів величезну роботу по підготовці з'їзду, про що свідчать протоколи засідань Підготовчого комітету. Разом з цим він активно займався дослідною діяльністю. За постановою Підготовчого комітету Є.К. Рєдін здійснює ряд “екскурсій” по Харківській губернії. Мета поїздки полягала у збиранні найбільш характерних для Слобожанщини матеріалів з історії церковних старожитностей.

Різноманітна наукова діяльність Харківського підготовчого комітету була відображена в друкованих роботах. У 1902 р. були опубліковані “Труды Харьковского Предварительного Комитета по устройству XII Археологического Съезда” у двох томах. За дорученням Підготовчого комітету це видання редагував Є.К. Рєдін.

ХІІ Археологічний з'їзд працював з 15 по 27 серпня 1902 р. Є.К. Рєдін був обраний секретарем ученого комітету з'їзду та головою секції. Діяльність вченого сприяла тому, що тема історії церковних старожитностей стала однією із центральних на з'їзді. З цього питання виступили з доповідями Д.В. Айналов, О.І. Кирпичніков, М.І. Петров, Є.К. Рєдін, В.А. Нарбеков та інші. Особливо жваво обговорювались питання, пов'язані з вивченням українських церковних пам'яток XVII-XVIII ст., зокрема зародженням та розвитком українського іконопису, формуванням українського іконописного стилю. Це була перша спроба наукового вивчення слобожанського іконопису, яка ґрунтувалась на колекції ікон, зібраних Є.К. Рєдіним.

Як сумлінному вченому, Є.К. Рєдіну були доручені й загальне редагування “Каталога выставки XII Археологического съезда в г. Харькове” та “Альбома Выставки XII Археологического Съезда в г. Харькове”, до яких входили передмова й опис експонатів.

Варто відзначити, що на виставці одне з чільних місць було відведено українським церковним пам'яткам. Особливо треба виділити ту частину експозиції, де виставлялись ікони. Відділ “Памятников церковных древностей” був зібраний і описаний повністю Є.К. Рєдіним.

Є.К. Рєдін брав участь у діяльності Харківської комісії з влаштування наступного ХІІІ Археологічного з'їзду в Катеринославі. Вчений увійшов до складу Московського попереднього комітету, що займався підготовкою до проведення XIV Археологічного з'їзду в Чернігові.

Проведення археологічних з'їздів у Одесі, Києві, Харкові, Катеринославі та Чернігові викликало значний інтерес до вивчення пам'ятників “южно-русской старины”. Велика кількість зібраних фактів дала змогу вченим, таким, як Є.К. Рєдін, М.Ф. Сумцов, Г.Г. Павлуцький, С.П. Яремич та іншим, поставити питання про національну своєрідність української культури.

З 1893 по 1908 рік Є.К. Рєдін очолював Музей витончених мистецтв та старожитностей Харківського університету. У цей період фонди Музею значно збагатились новими відділами, поновившись новими експонатами, в чому є велика заслуга Є.К. Рєдіна.

Розділ IV “Науково-історична спадщина Є.К. Рєдіна” є історіографічним аналізом робіт вченого, присвячених вивченню візантійської та давньоруської культури, а також проблемам, пов'язаним з дослідженням Є.К. Рєдіним церковних старожитностей Харківської губернії та історії Харківського університету.

Наукова діяльність Є.К. Рєдіна відрізнялася широтою і розмаїттям. Вчений був автором наукових розвідок з історії художньої культури Київської Русі та Візантії, археології, а також автором праць, присвячених вивченню архітектурно-художніх пам'ятників Києва та Харкова. І все ж таки, у всіх роботах Є.К. Рєдіна можна виявити загальне - глибокий інтерес до давньоруської культури, основи якої він бачив у візантійській культурі.

Слід зазначити, що до середини ХIХ ст., на думку багатьох вчених, візантійська культура трактувалася, як щось відстало-церковне, чуже для природи і краси. Лише в другій половині XIX ст. під впливом дослідницьких робіт Ф.І. Буслаєва, Н.П. Кондакова й інших учених ставлення до неї починає змінюватися. Цьому сприяла і наукова діяльність Є.К. Рєдіна, який грунтовніше за багатьох інших представників школи Н.П. Кондакова заглиблюється у вивчення історії давньоруської та візантійської культур.

Творчості Є.К. Рєдіна, який перебував під впливом позитивістської історіографії, був властивий певний дисонанс між виявленням і встановленням фактів та їхньої інтерпретації. Але було б спрощенням стверджувати, що в своїх працях він прагнув лише до констатації фактів. Для Є.К. Рєдіна так само, як і для Д.І. Багалія та М.Ф. Сумцова, було певною мірою характерне так зване обласництво, яке виражалося в поглибленому досліджені регіональних пам'яток. Роботи вченого з історії української культури завжди так чи інакше були пов'язані з історією Слобожанщини.

Поступово наукові інтереси історика зміщуються в сторону вивчення художньої національної спадщини. Особливо яскраво ці риси проявились у докторській дисертації “Христианская топография Козьмы Индикоплова по греческим и русским спискам”. Давньоруські списки творів Козьми Індікоплова багато ілюстровані мініатюрами, вивченню яких Є.К. Рєдін і присвятив свою працю.

Є.К. Рєдін задумав своє дослідження надзвичайно широким. Складність завдання написання цілісного монографічного дослідження зумовила звернення історика до широкого кола джерел, серед яких головне місце посідали практично недосліджені рукописи “Христианской топографии”. Вчений витратив багато часу, розшукуючи їх у різних сховищах і зібраннях, накопичив чимало матеріалів, сфотографував їх, визначив час і редакцію кожного рукопису, порівнюючи їх, відзначаючи візантійський і західний вплив, або самобутні оригінальні риси. Зрозуміло, що такого типу дослідження має бути багатим і майстерно ілюстрованим. У тексті подано 434 малюнки, крім того, книгу завершують 32 чудово виконані таблиці. Опис кожного малюнка - це справжній екскурс з порівняльної історії книжкової мініатюри.

З-за ранньої смерті Є.К. Рєдіна, його фундаментальне дослідження залишилося не опублікованим. Публікацію його праці взяли на себе П.С. Уварова та Д.В. Айналов. Перша частина твору Є.К. Рєдіна “Христианская топография Козьмы Индикоплова по греческим и русским спискам” була опублікована в 1916 р. Друга частина наукового дослідження вченого так і не вийшла у світ з-за відомих подій.

У висновках зроблені підсумки проведеного дослідження, які полягають у наступному:

тема громадської та наукової діяльності Є.К. Рєдіна досі не була предметом спеціального наукового дослідження;

світогляд Є.К. Рєдіна формувався у 70 - 90-х рр. ХІХ ст. під впливом навчання в тогочасних освітніх закладах: Тифліській гімназії та Новоросійському університеті. Формування громадських поглядів та наукових інтересів Є.К. Рєдіна відбувалося під впливом його вчителів - Н.П. Кондакова та О.І. Кирпичнікова;

діяльність Є.К. Рєдіна була найбільш плідною та динамічною в період його перебування у Харкові з 1893 по 1908 рр. Величезне значення у розвитку історичних поглядів Є.К. Рєдіна мали дружні стосунки і постійне спілкування із знавцем української літератури та етнографії М.Ф. Сумцовим, істориком та громадським діячем Д.І. Багалієм, професором Петербурзького університету Д.В. Айналовим. На становлення та розвиток української тематики в творчості Є.К. Рєдіна значний вплив мала робота в ХІФТ, Московському археологічному товаристві та інших наукових організаціях;

в науково-організаційній діяльності Є.К. Рєдіна необхідно відзначити багатогранність і різноманітність інтересів вченого, відповідальність за доручену справу. Він - викладач Харківського університету і школи малювання та живопису, секретар Харківського історико-філологічного товариства і Харківських підготовчих комітетів з проведення Археологічних з'їздів, завідувач Музею витончених мистецтв та старожитностей Харківського університету, член багатьох інших товариств і комісій;

коло наукових досліджень Є.К. Рєдіна було також широким. Уже наприкінці 90-х рр. ХІХ ст. остаточно визначилися чотири основних напрямки наукової діяльності історика: 1) дослідження мозаїчних і фрескових оздоблень; 2) дослідження мініатюри; 3) вивчення церковних старожитностей Харківської губернії; 4) дослідження історії Харківського університету;

Є.К. Рєдін займався вивченням візантійської та давньоруської культури, розвиваючи та узагальнюючи те, що було зроблено його попередниками. На увагу заслуговує розкриття на прикладі наукової діяльності Є.К. Рєдіна ролі істориків у розвитку історичної науки на території Російської імперії й, зокрема, України. Відзначається, що тематика історичних досліджень Є.К. Рєдіна зазнала еволюції. Поступово наукові інтереси вченого зміщуються в сторону вивчення української художньої спадщини. Багато часу й сил Є.К. Рєдін приділяв дослідженню церковних пам'яток Слобожанщини. Він один з перших звернувся до наукового вивчення українського іконопису;

з'ясовано конкретний вплив його наукової діяльності на сучасну йому історичну науку та подальші дослідження культури Візантії, Давньоруської держави та пам'яток української церковної старовини;

важливим для розвитку історичної науки є те, що в результаті бібліографічних і архівних пошуків віднайдено невідомі архівні документи, встановлено псевдоніми Є.К. Рєдіна, суттєво доповнено й уточнено перелік його праць. Вчений залишив значну наукову спадщину, яка охоплює близько 200 наукових праць з різних за темами та напрямками досліджень. Багато з цих праць не втратили наукової цінності й дотепер;

громадську роботу Є.К. Рєдін зосереджував на початковій освіті, беручи активну участь у діяльності Харківського товариства поширення в народі грамотності. Є.К. Рєдін був постійним учасником народних читань, завжди відгукувався на запрошення виступити з публічними лекціями.

Основний зміст дисертації автором одноосібно викладено у публікаціях:

Филиппенко Р.И. Е.К. Редин - историк древнехристианского и византийского искусства // Четвертi Cумцовськi читання: Матерiали наук. конф., присвяч. 135-рiччю з дня народж. Є.К. Рєдiна. - Х., 1999. - С. 12-13.

Филиппенко Р.И. Е.К. Редин - ученый, гуманист // Вестн. ХГПУ, 1999. - Вып. 67: Философия. - С. 133-138.

Филиппенко Р.И. Путями просветительства: (Е.К. Редин - исследователь церковных древностей г. Харькова) // Багалiївськi читання в НУА: Програма та матерiали / ХГI “НУА”; Голов. ред. В.I. Астахова. - Х., 1999. - С. 99-102.

Филиппенко Р.И. Е.К. Редин и “Христианская топография” Козьмы Индикоплова // 200 рокiв Харкiвськiй єпархiї Української Православної церкви: Матерiали наук.-практ. конф., 27 трав. 1999 р. - Х., 1999. - С. 113-114.

Філіппенко Р.І. Є.К. Рєдін - секретар Харківського історико-філологічного товариства // Багаліївські читання в НУА. ІІІ. Д.І. Багалій і культура Слобідської України: Програма та матеріали, Харків, 6 листоп. 2000 р. / Нар. Укр. Акад.; Редкол.: В.І. Астахова (голов. ред.) та ін. - Х., 2000. - С. 107-109.

Филиппенко Р.И. Е.К. Редин - исследователь церковных памятников искусства Харьковской губернии // Человек, культура, цивилизация на рубеже II и III тысячелетий: Труды Междунар. науч. конф., Волгоград, 3-5 окт. 2000 г.: В 2 т. / Волгоград. гос. техн. ун-т. - Волгоград, 2000. - Т. 1. - С. 215-217.

Филиппенко Р.И. Е.К. Редин - исследователь религиозных памятников искусства Харьковской губернии // Віра і Розум. - 2000. - № 1. - С. 224-228.

Филиппенко Р.И. Е.К. Редин - ученый-искусствовед // Інженерна освіта на межі століть: традиції, проблеми, перспективи (до 115 річниці Харківського державного політехнічного університету): Праці міжнар. наук.-метод. конф. 28-29 березня 2000 р. - Х., 2000. - С. 53-54.

Филиппенко Р.И. Е.К. Редин - секретарь Харьковского историко-филологического общества // Вестн. Нац. техн. ун-та “ХПИ”. - 2000. - Вып. 120: Философия. - С. 104-116.

Флппенко Р.І. Є.К. Рєдн “Християнська топографя” Козьми Індкоплова // Освтн традицї Слобожанщини на меж тисячолть: Матерали наук.-метод. конф. (Перш Каразнськ читання, Богодухв, 11 трав. 2001 р.). - Х., 2001. - С. 88-103.

Филиппенко Р.И. Е.К. Редин - член Харьковского историко-филологического общества // Краєзнавство. - К., 2002. - Число 1-4. - С. 38-41.

Филиппенко Р.И. Е.К. Редин: жизнь, общественная деятельность и научно-историческое наследие: (К 140-летию со дня рождения) // ВХУ. - 2003. - № 594: Історія. - Вип. 35. - С. 333-340.

Філіппенко Р.І. Суспільна діяльність Є.К. Рєдіна // Сб. тез. и докл. междунар. конф. “Усадьбы Харьковской губернии: сохранение и перспективы использования”, посв. памяти проф. Харьк. ун-та Е.К. Редина. - Х., 2003. - С. 3-4.

Філіппенко Р.І. Рєдін Є.К. - історик-мистецтвознавець (історіографія питання) // Зб. наук. праць. Сер. “Історія та географія” / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Х., 2004. - Вип. 14. - С. 155-161.

АНОТАЦІЯ

Філіппенко Р.І. Життя, громадська діяльність і науково-історична спадщина професора Харківського університету Є.К. Рєдіна (1863-1908 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. - Київ, 2004.

Дисертація є першим в українській історіографії комплексним дослідженням громадської та науково-історичної діяльності українського та російського історика, професора Харківського університету Єгора Кузьмича Рєдіна.

У праці проаналізовано стан вивчення проблеми, використано широке коло джерел, які різнобічно розкривають життя і діяльність вченого. У дисертації аналізується коло наукових інтересів історика, висвітлюється його робота в Харківському історико-філологічному товаристві, внесок вченого в підготовку та роботу ХІІ та наступних Археологічних з'їздів, відзначається діяльність Є.К. Рєдіна як завідувача Музею витончених мистецтв та старожитностей, а також констатується, що Є.К. Рєдін багато зробив для розвитку вітчизняної історичної науки. Вчений займався вивченням пам'яток візантійської й давньоруської культури. Багато часу й сил Є.К. Рєдін приділяв дослідженню церковних пам'ятників Слобожанщини. Він один з перших звернувся до наукового вивчення українського іконопису. Значну увагу в дисертації приділено громадській діяльності Є.К. Рєдіна, зокрема його роботі у Харківському товаристві поширення в народі грамотності.

Ключові слова: Є.К. Рєдін, Харківський національний університет, історіографія, Харківське історико-філологічне товариство, Харківське товариство поширення в народі грамотності.

АННОТАЦИЯ

Филиппенко Р.И. Жизнь, общественная деятельность и научно-историческое наследие профессора Харьковского университета Е.К. Редина (1863-1908 гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Украинский научно-исследовательский институт архивного дела и документоведения. - Киев, 2004.

Диссертация посвящена изучению жизни и деятельности украинского и российского историка Егора Кузьмича Редина. Представленная работа является первым в украинской исторической науке комплексным исследованием общественной, культурно-просветительской и научной деятельности ученого. На основании изучения творческого наследия Е.К. Редина, выявленных новых архивных материалов и опубликованных ранее различных групп источников, анализа научной литературы характеризуются все аспекты его общественной и научной работы, предлагается периодизация его жизни и деятельности. При этом делается вывод, что существующая научная литература недостаточно раскрывает многогранную деятельность историка.

В диссертации рассматривается круг научных интересов ученого, анализируются его работа в Харьковском историко-филологическом обществе, а также роль, которую сыграл Е.К. Редин в подготовке и проведении ХІІ и других Археологических съездов в качестве секретаря Харьковского подготовительного комитета, отмечается вклад историка, как заведующего Музеем изящных искусств и древностей Харьковского университета.

Е.К. Редин занимался изучением византийских и древнерусских памятников культуры. Много времени он уделял исследованию церковных памятников Слобожанщины. Е.К. Редин один из первых обратился к научному изучению украинской иконописи. Изучение творческого наследия Е.К. Редина доказывает, что многие его работы не утратили научной ценности и в настоящее время.

Освещена также педагогическая и общественная деятельность Е.К. Редина. Будучи отзывчивым человеком, он сосредоточил свою общественную работу на начальном школьном образовании, принимая активное участие в работе Харьковского общества распространения в народе грамотности.

Ключевые слова: Е.К. Редин, Харьковский национальный университет, историография, Харьковское историко-филологическое общество, Харьковское общество распространения в народе грамотности.

ANNOTATION

Filippenko R.I. Life, social activities, and scientific-historical heritage of Kharkov University Professor Y.K. Redin (1863-1908) - Manuscript.

Dissertation for the Degree of Candidate of History by speciality 07.00.06 - Historiography, Source Studies and Special Historical Disciplines. - The Ukrainian Scientific Research Institute on Archives and Documentation. - Kyiv, 2004.

The dissertation is the first in Ukrainian historiography complex investigation of social and scientific-historical heritage of Ukrainian and Russian historian, Professor of Kharkov University, Y.K. Redin. The paper presents the analysis of the problem study condition, wide range of studied sources which expose the scientist's life and activities in all aspects. The dissertation considers the sphere of scientific interests of the scientist, his work in Kharkov Historical-Philological Society. The author describes the scientist's contribution to the preparation and work of the 12th Archaeological Congress, focuses on important role played by Y.K. Redin as a head of Museum of Fine Arts and Antiquities. It is also stated that Y.K. Redin made a lot for national school of the history of art development. The historian, Y.K. Redin made a careful study of Early Christian, Byzantine, and Old Russian art Christian Art monuments of Slobodska Ukrainian. He was among the first who started the scientific research of Ukrainian icon-painting. The dissertation highlights social activities of Y.K. Redin, his work in Kharkov Society of People's Literacy Dissemination.

Key words: Y.K. Redin, Kharkov Historic-Philological Society, Kharkov National University, historiography, Kharkov Society of People's Literacy Dissemination.

...