Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова та педагогічна діяльність Василя Базилевича (1892-1943)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Василя Митрофановича Базилевича ми відносимо до когорти незаслужено забутих постатей України. Він народився і жив на зламі відразу кількох протилежних і ворогуючих між собою політичних епох. Відсторонивщись від революційних подій 1910-х - 1920-х р.р., і поринувши у наукову діяльність, В.М. Базилевич, не зважаючи на свої значні здобутки в галузі вітчизняної та всесвітньої історії, потрапив у опалу до радянських істориків - персоналістів. З розвалом СРСР, знищенням ідеологічного комуністичного нашарування в історичній науці, значно зросла роль конкретної особистості у суспільному житті України. Дослідники звернули увагу на маловідомі історичні постаті, присвячуючи їм свої наукові праці, використовуючи колись недоступні архівні фонди, широко впроваджуючи документи з них до наукового обігу. У період розбудови молодої незалежної української держави виникає нагальна потреба у відтворенні минувшини нашої Батьківщини. Отже, необхідно здійснити переоцінку окремих епізодів нашої історії базуючись на принципах об'єктивізму та безпристрасності. Окремою низкою мають іти дослідження, які зуміють висвітлити життя та діяльність репрезентантів наукового життя України, реабілітувати їх постаті в очах нащадків, продемонструвати дійсний внесок учених у суспільну та дослідницьку палітру розвитку вітчизняної науки.

В.М. Базилевич, який на початку ХХ ст. перебував у ряді найяскравіших вітчизняних дослідників історії, активно займався вивченням минувшини України та Росії, був одним із фундаторів українського декабристознавства, досліджував окремі питання із цілої низки спеціальних історичних дисциплін, продуктивно працював на ниві теоретичного та практичного краєзнавства, - був надовго забутий історіографами. У даний період виникла необхідність у написанні дослідження, яке б зуміло розкрити палітру його життя та наукової діяльності.

Метою дисертаційного дослідження є вивчення життєвого шляху В.М. Базилевича, а також комплексний аналіз, наукове осмислення та історіографічна реконструкція наукового доробку вченого в галузях декабристознавства, вітчизняної та зарубіжної історії, краєзнавства, спеціальних історичних дисциплін, публіцистики. На основі дослідження названих вище пріоритетних напрямків професійної діяльності вченого визначити місце та роль його спадщини в українській історіографії.

Завдання дисертаційного дослідження визначаються поставленою метою і полягають в наступних положеннях:

проаналізувати стан і ступінь висвітлення теми дослідження у вітчизняній історіографії, визначити повноту її наукової розробки;

реконструювати життєвий шлях В.М. Базилевича, визначити основні віхи становлення світоглядних та наукових засад вченого на основі архівних матеріалів та наукових публікацій;

визначити практичний внесок В.М. Базилевича у становлення та розвиток української історичної науки післяреволюційного періоду;

висвітлити педагогічну діяльність В.М. Базилевича як викладача вищих навчальних закладів та працівника ряду вітчизняних наукових установ;

здійснити історіографічний аналіз наукової та публіцистичної спадщини вченого, виокремити пріоритетні напрямки наукової діяльності В.М. Базилевича та визначити причини еволюційних змін домінуючих наукових тематик;

дослідити праці науковця у галузі українського декабристознавства і при порівнянні основних положень, автором яких виступає В.М. Базилевич, із результатами досліджень вчених постреволюційного періоду та їх попередників, встановити актуальність та важливість проблем, які розглядалися;

на основі комплексного аналізу наукової спадщини В.М. Базилевича, визначити його місце в українській історичній науці періоду 1920-1940-х років;

окреслити проблемні напрями, які потребують подальшого дослідження та намітити шляхи їх вивчення.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (дев'яти підрозділів), висновків, переліку використаних джерел та літератури. Список використаних джерел та літератури містить у свіоєму складі 472 позиції. Дисертаційне дослідження за загальний обсяг має 202 сторінки.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що здійснена спроба вперше в українській історіографічній науці розглянути основні віхи життя та наукову спадщину В.М. Базилевича як комплексне культурологічне явище; сукупність документальних джерел, які, у своїй сумі, дають змогу визначити роль та місце вченого у вітчизняній історичній науці. В роботі здійснений комплексний аналіз наукової творчості В.М. Базилевича, визначено пріоритетні напрямки його досліджень, окреслено особистий внесок вченого у становлення та розвиток українського радянського декабристознавства; розробку ряду проблем краєзнавчого спрямування; спеціальних галузей історичної науки; формування якісно нової радянської школи історичної думки, як викладача вищих учбових закладів. Укладена найбільш повна на даному етапі досліджень з означеної проблематики бібліографія наукових праць В.М. Базилевича, системно проаналізовано та введено до наукового обігу численні архівні документи та історіографічні джерела. У дослідженні подається узагальнена оцінка факторів, які впливали на формування суспільно - політичних та наукових поглядів історика. Отже, постать В.М. Базилевича була піддана системному та комплексному вивченню.

Об'єктом дисертаційного дослідження є особистість В.М. Базилевича, його наукова та педагогічна діяльність, комплекс історичних та історіографічних джерел, пов'язаних із дослідженням життя та діяльності вченого.

Предметом наукового дослідження є процес формування та становлення В.М. Базилевича як історика, еволюція його наукових поглядів у контексті загальних тенденцій розвитку вітчизняної історіографії.

Хронологічні межі дослідження у своїй основі окреслені роками життя та наукової діяльності В.М. Базилевича (1892-1943 р.р.). Також необхідно зазначити, що дисертант був змушений виходити з окреслених хронологічних меж за-для більш об'єктивної оцінки внеску В.М. Базилевича у тогочасну історичну науку та для порівняння здобутків вченого із досягненнями науковців зазначеного періоду і з спадщиною дослідників попередньої епохи.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи історизму, об'єктивності, науковості. Дисертантом використовувалися основні базові теоретичні засади історіографічної та джерелознавчої галузей історичної науки. А тому написання наукової роботи здійснювалося, насамперед, на основі методів історіографічного (проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, ретроспективного, системного аналізу та синтезу) і джерелознавчого (наукової евристики, класифікації та критики джерел) аналізів. Мета та завдання дослідження вимагали від дисертанта врахування викладених у працях вітчизняних та зарубіжних вчених, які стосуються наукового розуміння ролі та місця особи в історії, історіософських ідей сприйняття культурно-історичного процесу та його наукового пізнання.

Практичне значення дисертаційного дослідження заключається насамперед у тому, що основні положення та досягнуті результати, які викладені у ньому, певною мірою збільшують знання з вітчизняної історіографії, висвітлюють нові аспекти становлення та розвитку вітчизняних декабристознавства, краєзнавства, спеціальних галузей історичних дисциплін. Ряд положень дисертації можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць як з вітчизняної історіографії загалом, так і в дослідженнях, присвячених окремим, зазначаним вище, проблемам української історичної науки.

Наукова апробація дисертаційного дослідження. Основні результати та положення дослідження були розкриті на п'яти конференціях: Міжнародній науково-теоретичній конференції «VІ декабристські читання», грудень 2000 р. - м. Київ; Міжнародній науково-теоретичній конференції «VІІ декабристські читання», березень 2001 р. - м. Київ; Міжнародній науково-теоретичній конференції «VІІІ декабристські читання», грудень 2002 р. - м. Київ; Міжнародній науково-теоретичній конференції «ІХ декабристські читання», лютий 2004 р. - м. Київ, в роботі яких автор брав участь і виступав з доповідями. Окремі розділи дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Текст дисертаційного дослідження обговорювався на засіданні кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в одинадцяти наукових доробках, які опубліковані в колективних збірниках праць та фахових періодичних виданнях і загалом становлять 3,8 д. а. Із них: чотири статті (2,1 д. а.) видруковані у наукових виданнях, затверджених ВАК України; одна стаття підготовлена та опублікована у співавторстві (д. і. н., проф. Г.Д. Казьмирчук); три публікації тез повідомлень, проголошених на засіданнях Міжнародних науково-теоретичниних конференцій були надруковані у випусках матеріалів зазначених конференцій «VІ декабристські читання», «VІІ декабристські читання» та «ХІХ декабристські читання».

Основний зміст дисертації

базилевич краєзнавство історичний публіцистика

У першому розділі дисертаційного дослідження «Джерельна та історіографічна бази дослідження» проводиться аналіз джерельної бази дослідження та характеризується стан наукової розробки досліджуваної проблематики.

Матеріали джерельної бази дослідження, яка характеризується багатогранністю та насиченістю є змога розподілити за проблемно-хронологічними чинниками. Зокрема, за хронологічними аспектами, виділяються два періоди: дореволюційний та післяреволюційний. Дані періоди, в свою чергу, ми розділяємо на ряд інших, тематичних етапів. Так, у дореволюційному етапі є можливість виділити наступні групи джерел: церковні матеріали; документи Київської Олександрівської чоловічої гімназії та Університету Святого Володимира; власноручні записки молодого дослідника наукового спрямування; епістолярна спадщина майбутнього вченого. Церковні матеріали дають характеристику родинних коренів В. Базилевича. Документи Київської Олександрівської чоловічої гімназії та Університету Святого Володимира - надають відомості про навчання В.М. Базилевича у даних навчальних закладах. Епістолярна спадщина В.М. Базилевича дореволюційного періоду являє собою листи, які датуються 1917 р. і демонструють ставлення до змін у державному ладі Росії як самого В. Базилевича, так і його колег та друзів.

Післяреволюційний період є більш об'ємним за інформаційною насиченістю. Джерельні матеріали даного етапу ми можемо розподілити на такі групи: документи вищих навчальних закладів та наукових установ, у яких працював В.М. Базилевич; епістолярна спадщина науковця; кримінальні справи НКВС. Епістолярна спадщина В.М. Базилевича даного періоду характеризується значною багатогранністю. Це наукова переписка дослідника зі своїми колегами; висвітлення політичного світобачення науковця знайшло відображення науковця; дружня та сімейна переписка, яка дає змогу зрозуміти родинне оточення В. Базилевича та оцінити його вплив на наукові, суспільні та політичні погляди вченого. Кримінальні справи НКВС являють третій пласт документів післяреволюційного періоду. Перша з них датується 1933 р. Дана справа містить ряд свідчень інших підозрюваних, у яких В.М. Базилевич називається одним із дієвих членів «контрреволюційних організацій. Протоколи допитів самого В.М. Базилевича містять ряд цікавих штрихів до історії наукових громадських та державних наукових товариств Києва. Зокрема, подається характеристика діяльності історичного товариства Нестора Літописця у 1917-1930 рр, основні напрямки досліджень його членів, сповідувані ними традиції. Існує інформація і про дві музейні установи Києва - міський музей (згодом 1-й державний музей, Всеукраїнський історичний музей імені Шевченка) та Всеукраїнське музейне містечко. Друга кримінальна справа датується 1935 р. Свідчення В.М. Базилевича за смисловим навантаженням розбиваються на такі групи: перша стосується ставлення В.М. Базилевича до Жовтневого перевороту 1917 р.; друга - подає інформації щодо його участі у роботі наукових громадських організаціях антирадянського спрямування; третя - стосунки вченого з еміграційними колами; четверта - діяльність В.М. Базилевича на посадінаукового секретаря Київської крайової інспектури охорони пам'яток природи та культури; п'ята - процесуальні документи та вирок суду щодо п'ятирічного ув'язнення.

Отже, з огляду на вищесказане, є можливість твердити, що наявний комплекс джерел дозволяє успішно вирішити поставлені перед дослідженнями завдання. Однак, джерельна основа відомостей про життєвий шлях В.М. Базилевича не є повною і самодостатньою. Так, білою плямою виступають останні роки життя В.М. Базилевича після звільнення з таборів ГУТаб в 1940 р. до його смерті в застінках гестапо в 1942 р. А тому постає необхідність у комплексному поєднанні архівних та історіографічних матеріалів.

Історіографічна база дослідження містить різнопланові за тематикої, масштабом та періодом публікації праці, які, однак, є взаємодоповнюючими. Так, за тематичним спрямуванням ми можемо вирізнити два основних напрямки історіографічних праць: дослідження, які висвітлюють окремі періоди життєвого шляху Василя Базилевича та праці, присвячені вивченню і аналізу наукової спадщини вченого. За критерієм обсягу інформаційного насичення вирізняються: окремі замітки на шпальтах періодичних видань засобів масової інформації; рецензійні замітки, які досліджуюють окремі праці українського вченого; невеликі статті у довідникових фахових посібниках; окремі розділи монографій та узагальнюючі статті про вивчення життя та діяльності Василя Базилевича. Хронологічно пропонуємо визначити такі періоди: дореволюційний (1911-1917 р.р.); період ренесансу української історичної науки (1917-1935 р.р.); період русифікації вітчизняної науки (1935-1985 р.р.); період реабілітації замовчуваних вітчизняних вчених та формування власної української національно - культурної та національно - наукової самосвідомості (1985-2002 р.р.). Спробуємо проаналізувати матеріали історіографічної бази за хронологічним принципом.

Перший виокремлений нами період характеризується появою кількох незначних за об'ємом публікацій довідниково - біографічного характеру. За приклад може слугувати невеличка замітка у виданні присвяченому столітньому ювілею діяльності Київської першої чоловічої гімназії. Інша праця датована 1914 р. і містить коротку інформацію щодо наукових розвідок студента Київського університету Василя Базилевича.

Наступний, перший післяреволюційний період має праці критично - рецензійного характеру а також кілька коротких фрагментарних заміток щодо певних аспектів біографічного характеру. Серед рецензентів праць В.М. Базилевича та збірників, у яких виходили його наукові статті ми можемо назвати М. Азадовського, В. Барвинського, П. Бензя, Н. Лаврова, Н. Лернера, Ю. Оксмана, І. Троцького. Серед них вирізняється праця Л.П. Добровольського «Dесеmbrianа». Автор наголошує на тому, що В.М. Базилевич був одним із основоположників українського декабристознавства. Досить високу оцінку науковій діяльності вченого на ниві декабристознавства дала і М.В. Нечкіна. У зазначений період віхи життя й наукова діяльність історика інколи висвітлювалися і на сторінках преси.

Післяжиттєвий період дослідження наукової спадщини Василя Митрофановича Базилевича не вирізняється великою кількістю історіографічних матеріалів. Так, науковий доробок В.М. Базилевича отримав позитивну оцінку в узагальнюючій колективній історіографічній монографії вчених Інституту історії України НАН України.. У середині 70-х р.р. до аналізу історіографічної спадщини В.М. Базилевича звернувся Г.Д. Казьмирчук. Він констатував, що українські декабристознавці середини 20-х рр. ХХ ст. зосередили увагу на вивчення питання участі у повстанні декабристів, що відбулося на Київщині 29 грудня 1825 р. по 3 січня 1826 р., солдатів Чернігівського піхотного полку. Вчений при цьому наголосив, що «найбільш повно цю проблему дослідили В. Базилевич і Л. Добровольський».

Період становлення незалежності Української держави викликав необхідність формування нового суспільного світогляду, переоцінки попередніх цінностей, формування власної національної свідомості. Дана тенденція не могла не позначитись і на пріоритетах дослідження історичної науки. Це викликало необхідність повернення до розряду актуальних тематичних завдань вивчення історичної минувшини та творчого спадку забутих постатей вітчизняної науки. До даного розряду потрапив і В.М. Базилевич. Як наслідок, у 1987 р. з'явилася стаття С. Білоконя. Це перша, хоча і невелика, але грунтовна наукова біографія В.М. Базилевича. В даний період спостерігається певне зацікавлення в наукових колах проблемами життя та наукової діяльності видатних декабристознавців України. Праці є досить цікавими, проте вони носять загально - оглядовий характер стану історіографії проблеми у перший післяреволюційний період, у них відсутній аналіз життя декабристознавця, не розкриті його окремі сторони наукової діяльності. Спроба заповнити цю лакуну зробили Г.Д. Казьмирчук і А.В. Сілкін, які присвятили кілька тез, що висвітлюють безпосередню наукову й практичну краєзнавчу діяльність вченого в українському декабристознавстві у 1920-х р.р.. У цьому ж році світ побачила монографія Г.Д. Казьмирчука, де вперше зроблена спроба створити наукову біографію провідних декабристознавців 1920-х р.р. в Україні, у тому числі і В.М. Базилевича. Фундаментальне дослідження Г.Д. Казьмирчука присвячене вивченню історіографії руху декабристів на Україні демонструє внесок В. Базилевича у розвиток вітчизняного декабристознавства..

З 1999 р. до вивчення постаті В. Базилевича залучилася і доктор історичних наук І. Б. Матяш. Так, у біографічному довіднику «Українські архівісти» Ірина Борисівна являється автором короткої статті - довідки про В.М. Базилевича. Поряд із загальною характеристикою життєвих віх українського історика, подається стисла інформація про роботу Василя Митрофановича на ниві теоретичного та практичного архівознавства. Іншим дослідженням авторки є виокремлена робота про Василя Базилевича у збірці статей присвяченій вивченню життя та творчої біографії ряду відомих українських архівістів. Дана стаття також була опублікована і на сторінках фахово - історичних видань.

Отже, виходячи із сказаного вище, можемо прийти до висновку, що джерельна основа дослідження є достатньою для написання самостійного та грунтовного дослідження, яке має узагальнити та доповнити наукові праці, наведені під час аналізу історіографічної основи дисертації.

У другому розділі дисертаційного дослідження «Життєвий шлях В.М. Базилевича» на основі архівних та історіографічних матеріалів здійснена спроба реконструкції основних життєвих віх українського історика першої половини ХХ ст.

Вирізняються наступні етапи життєвого шляху науковця: 1892-1902 р.р. - дитинство В. Базилевича; 1902-1915 р.р. - формування світоглядних та наукових поглядів вченого; 1915-1917 р.р. - становлення В.М. Базилевича як науковця; 1917-1919 р.р. - В.М. Базилевич у період революційної боротьби на теренах України; 1919-1927 р.р. - В.М. Базилевич, як один із фундаторів української радянської історичної науки; 1927-1940 р.р. - репресії з боку органів ДПУ - НКВС; 1940-1942 р.р. - Таганрозький період життя В.М. Базилевича.

Перший етап, найменш досліджений, характеризується основними принципами виховання, які В.М. Базилевич отримав у домашніх умовах. Даний період є базовим у формуванні світоглядної системи майбутнього науковця, його ставлення до родинних цінностей впродовж усього подальшого життя. Показовим, зокрема, є те, що хлопчик, який ніколи не бачив свого батька, М.Г. Базилевич помер незадовго до народження сина, досить рано розпочав самостійне життя, поєднуючи, згодом, своє навчання з практичною діяльністю.

Другий період життя В.М. Базилевича припадає на його навчання в Київській першій чоловічій гімназії та Київському університеті, які надали наукову та освітянську базу майбутньому історику. Поруч із навчанням, В.М. Базилевич брав участь у діяльності громадсько - патріотичних організаціях: «Двухглавый Орел» та «Молодая Академия».

Третій етап визначається періодом перебування В. Базилевича в Київському університеті в якості професорського стипендіата, викладачем означеної вище гімназії та кореспондентом газети «Киевлянин». В цей період була остаточно сформована тематика наукових інтересів, були опубліковані перші наукові розвідки, які поклали початок подальшим дослідницьким працям.

Наступний період є переломним для Василя Базилевича, як і для більшості науковців Російської імперії. В.М. Базилевич також відіграв свою роль у революційній борні 1917 р. в якості позаштатного працівника «Освагу», - агітаційно - пропагандистської організації Добровольчої білогвардійської армії.

П'ятий життєвий етап В.М. Базилевича характеризується різкою зміною тематичних проблем досліджень науковця. Але, разом з тим, помітний якісно новий науково-теоретичний та науково-практичний рівень його діяльності. Зокрема, на це й же період припадає активна викладацька робота Василя Базилевича в ряді вищих навчальних закладів України. Він одночасно працював у кількох «вищих школах» Києва: проводив науково - педагогічну роботу читаючи лекції з історії України та Росії, Києва та Київщини, ряду спеціальних історичних наук, таких як геральдика, сфрагістика, генеологія, нумізматика в Київському Університеті - Політехнікумі, Київському Археологічному Інституті, Робітничо - Селянському Університеті, Тимчасових Педагогічних Курсах, Педагогічних курсах імені Пирогова та Київському Інституті народної освіти. Цим самим, В.М. Базилевич брав активну участь у підготовці якісно нових професійних науковців України. У цей же період було опубліковано значну кількість наукових публікацій, присвячених декабристознавству, краєзнавству, архівознавству, ряду спеціальних історичних дисциплін.

Шостий етап життя науковця характеризується рядом арештів каральними органами СРСР, які, в 1935 р. закінчилися п'ятирічним ув'язненням. Даний період також характеризується роботою Василя Митрофановича в ряді наукових установ, які спрямовували свою діяльність на збереження пам'яток історії. Зокрема, працюючи на посаді секретаря Київської краєвої інспектури охорони пам'яток природи та культури, В.М. Базилевичу вдалося врятувати від руйнації будинок П. І. Пестеля у м. Тульчині, поховання останнього гетьмана України К. Розумовського у м. Батурин, гетьманський палац в Батурині, палаци Потоцького в Тульчині та Браницької в Білій Церкві, цілий ряд інших історичних пам'яток вітчизняної історії. В означений період різко падає кількість наукових досліджень, автором яких виступає опальний науковець. Шостий етап життя В.М. Базилевича пов'язаний із репресіями, яких зазнав науковець з боку органів НКВС: арештами 1927, 1933 та 1935 р.р. та п'ятирічним ув'язненням у таборах ГУТабу. Останній період життя В. Базилевича означений його проживанням в Таганрозі після звільнення з ув'язнення. У цей час було опубліковано ряд наукових розвідок В. Базилевича. Саме у Таганрозі Василя Базилевича застала і Велика Вітчизняна війна. У 1942 р. В.М. Базилевич був заарештований гестапо та невдовзі розстріляний за спробу приховати цінні експонати Таганрозького краєзнавчого музею.

У третьому розділі дисертаційного дослідження «Внесок В.М. Базилевича в українську історичну науку» здійснюється аналіз наукових праць дослідника, проводиться їх характеристика, визначається актуальність досліджень.

Відносно пріоритетних напрямків наукової діяльності В.М. Базилевича, то, виходячи із аналізу його наукових досліджень, ми можемо визначити такі галузі історичної науки: історія України ХVІІ ст.; історія Росії ХVІІ ст. зокрема, міжнародні відносини; декабристознавство; краєзнавство, архівознавство, спеціальні історичні дисципліни (геральдика, нумізматика та інші).

Проблеми історії України та Росії В.М. Базилевич виклав на сторінках ряду власних монографій. Зокрема, досліджуючи вітчизняну історію, науковець звернув свої погляди на україно - російські стосунки підписання Переяславської угоди, виокремивши постать Київського митрополита С. Коссова та його ставлення до даної події. Паралельно з дослідженням персоналії митрополита Сильвестра, В. Базилевич прослідкував внутрішню боротьбу у середовищі українських православних ієрархів, продемонструвавши інування двох ворогуючих течій пропольської та промосковської. Вивчаючи історію Росії зазначеного періоду, В. Базилевич зупинив увагу на московсько-кримських стосунках ХVІІ ст. Поруч із цим, науковець подав короткий описовий аналіз історії Кримського ханства, проаналізував взаємовпливи Московської держави та Криму у ХVІІ ст.

Стосовно досягнень вченого у галузі вітчизняного декабристознавства, то варто відзначити, що В.М. Базилевич належить до плеяди тих істориків, які стояли біля витоків нового радянського підходу до вивчення історії декабристського руху, але разом з тим він був продовжувачем традицій школи М.В. Довнар - Запольського. На превеликий жаль, дослідник рано пішов з життя, загинувши у застінках гестапо, і не зміг втілити в життя всі свої плани. Але й ті праці, які є у нашому розпорядженні, свідчать про вагомий внесок В.М. Базилевича у розвиток декабристознавчої наук. Зокрема, В.М. Базилевич звернув увагу на дослідження майже усіх основних проблем руху декабристів: діяльності Південного таємного товариства; повстання Чернігівського піхотного полку; арешту, слідства та судового процесу над «Споборниками Святої Волі»; перебування окремих членів Південного товариства на засланні й на каторзі, долі декабристів після амністії. Він був одним з перших в Україні, хто започаткував написання біографічних праць, у яких досліджувалися життєвий шлях і діяльність окремих членів таємних товариств. Змістовними є розвідки, присвячені братам Борисовим, Вольфу, братам Крюковим, Рилєєву, Фаленбергу, Юшневському. В.М. Базилевич є основоположником краєзнавчого напрямку в дослідженні руху декабристів. Також, В.М. Базилевич є автором двох грунтовних узагальнюючих монографій з означеної тематики. Крім авторства науково - дослідних статей та монографій, В.М. Базилевич виступає і співредактором ряду збірників документальних матеріалів з проблеми діяльності декабристів.

Висновки

життєвий шлях та наукова спадщина В.М. Базилевича не мають в історіографії повного та об'ємного розкриття. Ряд наукових досліджень, присвячених даній проблематиці, розкривають лише окремі аспекти тематики. Наявна ж сукупність джерел дозволяє створити більш грунтовне та комплексне дослідження присвячене постаті українського науковця;

на основі архівних матеріалів та наукових публікацій можемо виділити наступні етапи життєвого шляху В.М. Базилевича: 1892-1902 р.р. - дитинство Василя Базилевича; 1902-1915 р.р. - формування світоглядних та наукових критеріїв вченого; 1915-1917 р.р. - становлення В.М. Базилевича як науковця; 1917-1919 р.р. - В.М. Базилевич у період революційної боротьби на теренах України; 1919-1927 р.р. - В.М. Базилевич, як один із фундаторів української радянської історичної науки; 1927-1940 р.р. - репресії з боку органів ДПУ - НКВС, арешти 1927 р., 1933 р., 1935 р., та п'ятирічне ув'язнення в таборах ГУТабу; 1940-1942 р.р. - Таганрозький період життя В.М. Базилевича;

В.М. Базилевич, займаючи посаду секретаря Київської краєвої інспектури охорони пам'яток природи та культури врятував від руйнації значну кількість історичних пам'яток України;

В.М. Базилевич являвся одним із фундаторів української вищої школи післяреволюційного періоду, як викладач низки вищих навчальних закладів Києва;

проаналізувавши наукову спадщину В.М. Базилевича, виокремлюємо наступні пріоритети його досліджень: історія України ХVІІ ст.; історія міжнародних відносин Росії ХVІІ ст.; українське декабристознавство; архівознавство; краєзнавство; геральдика; нумізматика;

В.М. Базилевич являється одним із фундаторів радянського українського декабристознавства, основоположником краєзнавчого напрямку у вивченні руху декабристів;

наукові дослідження, автором яких виступає В.М. Базилевича не втратили своєї актуальності і на сучасному етапі розвитку історичної науки, що характеризується використанням матеріалів праць українського дослідника першої половини ХХ ст. у новітніх розвідках, статтях, монографіях;

на основі дисертаційного дослідження можна прийти до висновків про необхідність подальшого вивчення постаті В.М. Базилевича у вітчизняній науці. Зокрема, дисертантом не були використані приватні закордонні архіви, які, безперечно, мають ряд матеріалів, що можуть розкрити аспекти життя науковця. Також, досить цікавим є питання особистого життя В.М. Базилевича, яке автор, зосередившись на вивченні наукових та суспільно - політичних, значною мірою, випустив зі своєї уваги.

Размещено на Allbest.ru