Листування Євгена Чикаленка як історичне джерело

У результаті проведеного дослідження зроблені такі висновки:

1. Історіографія із проблеми даного дослідження має певний доробок, вона почала створюватися ще за життя Є. Чикаленка. Всю прямо, чи опосередковано, присвячену їй літературу, систематизовано у 5 груп із характеристикою кожної, але підкреслено, що узагальнюючого дослідження джерелознавчого потенціалу комплексу виявлених та частково опублікованих джерел із листування Є. Чикаленка, ще не було і дисертація присвячується йому вперше.

2. Джерельну базу дослідження склали понад 2300 одиниць кореспонденції із листування Є. Чикаленка, в тому числі й близько 400 опублікованих. Листування охоплює хронологічний період у 38 років, нараховує 53 адресати та 143 кореспонденти. Джерела виявлені у фондах 7 державних архівів України та у фондах рукописних колекцій 5 державних наукових бібліотек України. Виявлений комплекс є достатнім для дослідження поставленої проблеми.

3. Усі використані джерела систематизовані за видовими ознаками, а виявлене листування ? за кількома критеріями. Проведена систематизація кореспонденцій у середині кожної групи та відзначені їхні інформативні особливості. Виявлені та частково опубліковані листи систематизовані у додатках А та Б, котрі мають вигляд таблиць.

4. Переважна більшість джерел збереглася у вигляді автографів, всі вони мають задовільний стан збереженості, істотні механічні пошкодження, які б ускладнювали прочитання текстів, зафіксовані в окремих джерелах і вони відзначені у джерелознавчому огляді.

Відзначена особливість епістолярного стилю Є. Чикаленка: широке викладення ним інформації, її аналітичність та публіцистичність в окремих кореспонденціях, відвертість, здатність відповідати кореспондентові, відповідно його епістолярному стилеві. Визначені особливості епістолярного стилю С. Васильченка, В. Винниченка, С. Єфремова, Л. Жебуньова, А. Ніковського, П. Стебницького та ін. кореспондентів.

5. У ході дослідження текстів вдалося атрибутувати імена авторів 9 листів та 3 адресатів: за змістом інформації, псевдонімами, які зустрічалися у листах, або якими вони підписувалися. Переважна частина недатованої авторами кореспонденції датована роком за змістом інформації та її синхронністю з інформацією із мемуарів Є. Чикаленка.

6. Зміст листів аналізувався з використанням проблемно-хронологічного методу, і визначено, що у листуванні всього періоду відклалися сюжети громадсько-культурного та політичного життя України. До його подій майже всі кореспонденти та адресати були причетними, і ці події в тій або іншій мірі присутні у більшості листів. Політичних тем у листуванні до 1917 р. кореспонденти, як правило, уникали, або ж повідомляли окремі сюжети езоповою мовою, а тому можна почерпнути лише загальну інформацію про те, коли відбувалися окремі з'їзди, які питання обговорювали й вирішували.

Період з другої половини 1914 р. до 1917 р. був менш інтенсивним у листуванні. Це було пов'язано із відходом Є. Чикаленка від громадської діяльності. Він інформував своїх адресатів більше про себе, свій фізичний та психологічний стани, давав оцінки подіям, що відбувалися. Кореспонденти писали йому про київські справи, окремі ? про події на фронті.

З 1917 р. у листах домінуючими стають політичні сюжети, пов'язані з подіями у Києві та в інших містах України. Історичну цінність має листування Є. Чикаленка із безпосередніми учасниками київських подій. Вони інформували відсутнього у Києві адресата про їх перебіг, фіксували історичні факти, а тепер ця інформація стала важливою для уточнення багатьох подій української революції.

Інтенсивне листування Є. Чикаленко продовжував і в еміграції, у нього з'являються нові адресати та кореспонденти. У зв'язку зі зміною життєвих обставин, матеріального становища і суспільного статусу Є. Чикаленка, змінюється й тематика його листів. У початковий період домінуючими у листах були теми політичні: майбутнє України, перспективи її державності, характеристики політиків початку 1920-х рр.: В. Винниченка, М. Грушевського, С. Петлюри, М. Шаповала. Кореспондент також шукав шляхів визволення України з-під більшовицького поневолення та кращого її майбутнього, бо мріяв бачити її цивілізованою європейською державою. У виявлених листах початку 1920-х рр. містяться публіцистичні роздуми над вказаними проблемами.

7. Джерелознавчий аналіз доводить, що найбільш актуальною у листуванні 1906?1914 рр. стала газетна тема, пов'язана із виданням українських газет „Громадської думки” та „Ради”, до яких мали безпосереднє відношення всі кореспонденти; виділені основні сюжети цієї теми й проблеми всього періоду існування „Ради” та шляхи їх вирішення, відображена репрезентативність теми у листуванні з А. Ніковським та П. Стебницьким.

8. У листуванні широко та різносюжетно репрезентована видавничо-літературна тема. Вона відображала видавничу та публіцистичну діяльність не лише Є. Чикаленка, а й широкого кола його кореспондентів. Листи часто інформували про становище того або іншого періодичного видання, про обставини виходу у світ таких історичних видань, як „Кобзар”, популярної „Історії України-Русі” М. Аркаса, про заходи українців по виданню св. Письма українською мовою. У листах широко відображений і такий вид діяльності Є. Чикаленка, як його пропозиції писати мемуари, твори історичного жанру українською мовою та видавати їх за його кошти. Із листування з В. Винниченком видно, яку важливу роль він відіграв у формуванні молодого письменника, які оцінки давав літературним талантам та окремими творам І. Липи, М. Коцюбинського, О. Олеся, Д. Яворницького. Листи еміграційного періоду відображають працю Є. Чикаленка над його мемуарами, обставини видання частини його мемуарної спадщини ? „Спогадів. 1861?1907” та спроб видати за життя і „Щоденник. 1907?1917”. Видно, з ким на чужині Є. Чикаленко підтримував приятельські стосунки, хто йому допомагав вирішувати його особисті та видавничі проблеми. У листах відклався матеріал про умови його життя в еміграції, настрій, самопочуття, рефлексії.

9. Просопографічна інформація у листуванні є переважно унікальною. Підсумовуючи її, робимо висновок, що саме у наявності її сюжетів полягає оригінальність епістолярного джерела, бо подібної інформації одночасно про багатьох відомих людей не містить жодне інше джерело особового походження. У листах зафіксовані деталі родинного життя, настроїв, самопочуттів, світоглядів, взаємостосунків багатьох відомих діячів історії. Листи Є. Чикаленка стали джерелом просопографічних даних про нього, як про скромну і небайдужу постать. Він у них відобразився в образах: громадського діяча, видавця, благодійника, поважного та улюбленого приятеля, турботливого батька, вразливої і небайдужої до чужих проблем особистості.

Виявлене листування є джерелом цінних біографічних даних про багатьох відомих й менш відомих кореспондентів.

10. Вся фактична інформація у листах є автентичною і теми, які лягли в основу розділів, відображені у джерелах широко і різноаспектно. Сюжети ІІІ та ІV розділів претендують на найширше та унікальне висвітлення їх саме у листуванні. Усі джерела досліджувалися у взаємозв'язку, бо часто зміст одних листів пояснював або розкривав сюжети інших. У кожному розділі інформація супроводжувалася рейтинговою оцінкою: зазначалося, у листуванні з ким той або інший сюжет був найактуальнішим.

11. У результаті проведеної довідково-пошукової роботи встановлено ширші або коротші біографічні дані про всіх кореспондентів Є. Чикаленка та майже всіх його адресатів, вони відображені у додатку Є. Ця інформація часто допомагала зрозуміти мотиви листування та окремі сюжети у змісті кореспонденцій.

12. Виявлене у державних архівах і рукописних колекціях наукових бібліотек України та частково опубліковане листування Євгена Чикаленка є цінним багатошаровим інформативним історичним джерелом. У ньому широко відобразилися громадсько-культурні, політичні, видавничі, літературно-критичні та просопографічні сюжети. За ним можна реконструювати й інші факти, наприклад ті, що стосувалися історичної географії або хронології. У дисертаційному дослідженні виділено провідні теми, диференційовано сюжети цих тем та вказано, у яких джерелах вони відклалися. Зазначено, що особливістю інформації виявлених листів була тісна переплетеність сюжетів, а тому поділ матеріалу на теми є умовним, бо часто одну тему від іншої відокремити при аналізі було складно.

13. У зв'язку з визначеною інформативною цінністю вказаного епістолярію бажано було б його якомога швидше опублікувати, максимально представивши масиви збереженого як взаємного листування, так і односторонніх кореспонденцій, супроводжуючи їх науковим коментуванням та археографічним описом джерел. Вони значно збагатять джерельну базу сучасних досліджень. Відомо, що великий масив еміграційного листування Є. Чикаленка зберігається у музеї-архіві ім. Д. Антоновича УВАН у Нью-Йорку, куди його архів був переданий П. Феденком на початку 1960-х рр. Ці листи малодоступні для дослідників, а тому їх особливо важливо було б опублікувати в Україні, щоб заповнити всі маловідомі сторінки біографії Є. Чикаленка у останній і найскладніший період його життя та використати іншу інформацію, яка міститься у цих джерелах.

Основні публікації

1) Опублікована епістолярна спадщина Євгена Чикаленка: історіографічний огляд // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство / Міжвідомчий збірник наукових праць. ? К., 2003. ? Вип. 6. ? С. 250?262.

2) Листування Євгена Чикаленка у фондах Інституту рукопису НБУВ // Архіви України. - К., 2003. ? № 4?6. ? С. 165?172.

3) Епістолярна та мемуарна спадщина Є. Х. Чикаленка на сторінках „Українського історика” // Бібліотечний вісник. - К., 2004. ? № 1. - С. 45?49.

4) Листи Д. Мордовця до Є. Чикаленка (1896?1898 рр.) // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2003. - Випуск 8. ? С. 255?272.

5) Епістолярний діалог Євгена Чикаленка з Андрієм Ніковським // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. - К., 2003. - Вип. 7. - С. 316?336.

6) Листи Євгена Чикаленка з еміграції до Сергія Єфремова (1923?1928 рр.) / Упоряд., вступ та коментарі І. М. Старовойтенко. ? Київ, 2003. ? 108 с.

7) Три листи Євгена Чикаленка до приятелів-галичан // Пам'ять століть. - К., 2004. - № 2. - С. 143?153.

8) Проблеми української ментальності в епістолярній спадщині Євгена Чикаленка // Україна і світ: етнічні, науково-інтелектуальні та освітні виміри. - К.: „Українська Видавнича Спілка”, 2004. - С. 88?94.

Размещено на Allbest.ru