Історія Закарпаття у крайовій угорськомовній історіографії ХІХ - початку ХХ століття

Процес трансформації історичних знань в історичну науку в Угорщині набув окреслених контурів у першій половині ХІХ ст. Особливість цього періоду зумовлювалися потужним зростанням ролі історичної науки в суспільному житті країн Західної Європи та пробудженням національної свідомості народів, у тому числі тих, що населяли Австрійську імперію. Власне і угорський народ до 1848-1849 рр. був у залежності від імперії Габсбургів.

У середині та другій половині ХІХ ст. проходило подальше утвердження наукових засад угорської історичної думки, трансформація її в науку, формуванням її національної традиції. Власне, становлення офіційної історичної науки в Угорщині відноситься до 1867 р., коли засновано Історичне товариство. Саме, під його керівництвом, проходили пошуки, систематизація, аналіз джерел, розширення проблематики і географії досліджень. Тематика наукових пошуків набуває регіонального забарвлення, виходили друком праці з історії окремих комітатів, регіонів, міст Великої Угорщини. Відбулося створення джерельної бази угорської історії, її документалізація і систематизація. Вчені все більше уваги приділяли критиці фактичного матеріалу, глибокому аналізу джерела, перегляду усталених думок попередників. Утверджувалося пріоритетне значення джерел в історичних дослідженнях. Втім, у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. історичне знання ставало моральною і духовною опорою та стимулом наростання національно-визвольних рухів народів Австро-Угорщини.

Аналіз наукової угорськомовної літератури показує, що найбільш плідним періодом у розвитку історіографії була друга половина ХІХ - початок ХХ ст., коли офіційна наука вже набула організаційного оформлення, розширилася проблематика досліджень, їх джерельна база та науковість підходів і методології. Серед істориків переважали добре підготовлені, високоосвічені професіонали. Навколо важливих питань точилися наукові дискусії. У західноєвропейській історіографії переважали історіософія лібералізму та позитивізму. Ці тенденції притаманні історичній науці Угорщини. Не слід ігнорувати те, що угорська історична наука функціонувала в імперському інтелектуальному середовищі і у значній мірі це віддзеркалювалося на характері наукових пошуків, тематиці досліджень та їх результатах.

На формування історичних знань у Закарпатті у першій половині ХІХ ст. мала вплив угорська культура та наука, а вже в другій половині століття значно зростає позитивний вплив української і російської історії та суспільно-політичної думки. Інтелігенції краю властива прихильність до різних політичних напрямків та течій, часом вони дотримувались діаметрально протилежних поглядів на питання історичного розвитку рідного народу. Ця тенденція помітна не тільки серед вчених-русинів (українців), але й серед представників інших національностей, які населяли Закарпаття, зокрема, угорців. Угорськомовні дослідники не завжди були професійними істориками, це особливо спостерігається в першій половині ХІХ ст., коли ще не було наукових організацій. Працям К. Мейсароша, Й. Балайті властиві загальний опис подій, поверховий аналізу фактів, чисто суб'єктивний підхід, відсутність критичної оцінки, багато запозичень від попередників. Це здебільшого компілятивні праці романтично-патріотичного спрямування. Тим не менше, цінність їх полягає у використанні оригінальних джерел з середньовічної історії, які є недоступними сьогоднішньому поколінню вчених. В цілому, для досліджень ХІХ ст. характерним є історико-публіцистичний виклад.

У другій половині ХІХ ст. історичні праці позначилися більшою об'єктивністю, критичним ставленням до джерел та фактів, зосередженням уваги на конкретних проблемах минулого. Ряд угорських істориків цікавилися історією окремих регіонів. І. Сіладї та Я. Мігалї вивчали історію Марамороша, А. Комаромі - комітату Уґоча, З. Ґалочі - Ужанського комітату, Т. Легоцький - Березької жупи. Саме історична спадщина останього, відзначилася великою джерельною базою і науково вивіреними висновками. В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. скарбницю історіографії Закарпаття збагатили угорськомовні праці вчених Я. Мігалї, А. Годинки, В. Сулінчака, З. Ґалочі, О. Сабова, О. Бонкало та інших. Вони репрезентували різні суспільні напрямки, часто дотримувалися діаметрально протилежних думок стосовно історичного розвитку краю. Їхнім працям властивий критичний підхід до використаних джерел та праць, конкретність проблематики досліджень тощо. Історична концепція А. Годинки суперечлива. Деякі його судження спростовано наукою наступних років. Він був непослідовним у ряді висновків стосовно окремих питань історії Закарпаття. На початку ХХ ст. вагомі зрушення відбулися у справі формування джерельної бази наукових досліджень. Безперечно, угорські вчені Закарпаття посідають визначне місце як у становленні, так і в розвитку історичної науки Угорщини. Їхня спадщина є складовою скарбниці історіографії Угорщини. Отже, історична наука Угорщини протягом ХІХ - початку ХХ століть плідно розвивалася. Значний вплив на неї мали ідейні засади романтизму (кін. ХVІІ - сер. ХІХ ст.) та позитивізму (з другої пол. ХІХ ст.). Репрезентували історичну науку Угорщини словаки, німці, русини, угорці тощо. Вони активно вивчали історію, археологію, духовне і культурне життя, етнографію, фольклор тощо. Виділилася регіональна проблематика досліджень. Нарівні із історією Угорської держави вчені все більшу увагу акцентували проблемам минулого окремих регіонів, у тому числі Верхньої Угорщини, тобто комітатів сучасного Закарпаття (Берег, Унґ, Уґоча, Мараморош). Крім політичної історії краю, активізувалося вивчення господарства, соціальних відносин, антифеодальної боротьби, розвитку освіти, культури, питань релігії тощо. Аналіз угорськомовної літератури про минуле Закарпаття хоча і неповний, але дає підстави твердити, що минулому краю приділялося особливе місце в доробку діячів науки і культури ХІХ - ХХ ст. Угорськомовна історіографія Закарпаття є надзвичайно багато, як за кількістю досліджень, так і за розробкою проблем, постановкою питань та напрямків вивчення їх методології. Розглянуті праці є надбанням науки, хоча і мають певні недоліки і упущення. Введення до наукового вжитку результатів досліджень, сприятиме якісному зростанню як української, так і угорської історіографії, зміцненню співробітництва вчених України і Угорщини.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Проблеми історії середньовічного Закарпаття в науковій спадщині Тиводара Легоцького // Acta Hungarica, IV-V-й рік вид. - Ужгород, 1997. - С.93-99. (У співавт. з Данилюком Д., авторські - С.95 - 99.).

2. Історія Марамороша в закарпатській історіографії ХІХ ст. // Relatii romano-ucrainiene istorial si contemporaneitate (Румуно-українські відносини: історія і сучасність). - Satu-Mare, 1999. - С.503 - 514. (У співавт. з Данилюком Д., авторські - С.512 - 514).

3. Розвиток закарпато-угорської історіографії ХІХ - початку ХХ ст. // Науковий вісник УжДУ. Серія “Історія”.- Ужгород, 1998. - Вип. 2. - С.174 - 179.

4. Карой Мейсарош як історик (1821-1890) // Науковий вісник УжДУ. Серія “Історія”. - Ужгород, 1998. - Вип. 2. - С.54 - 56. (У співавт. з Данилюком Д., авторські - С.55 - 56).

5. Проблема заселення та початковий період історії русинів Закарпаття в науковій спадщині А.Годинки (1864-1946) // Науковий вісник УжНУ. Серія “Історія”. - Ужгород, 1999. - Вип.3. - С.154 - 159.

6. Досягнення угорських вчених Закарпаття кінця ХІХ - початку ХХ ст. у вирішенні проблеми заселення та початкового періоду історії краю // Науковий вісник УжДУ. Серія “Історія”. - Ужгород, 1999. - Вип. 4. - С.57 - 64.

7. А.Годинка (1864-1946) як історик передвоєнного Закарпаття // Українські землі в роки Другої Світової війни. Науково-методичний збірник. - Ужгород, 1998. - С.180 - 183.

8. Джерелознавчі студії вчених-угорців Закарпаття кінця ХІХ - початку ХХ ст. // Історична школа професора Володимира Задорожного. Науковий збірник. - Ужгород, “Патент”, 1999. - Вип. 1. - С.99 - 106.

9. Історія греко-католицької церкви Закарпаття в науковій спадщині угорських вчених краю ХІХ - початку ХХ ст. (до 1918 р.) // Carpatica - Карпатика. Релігія і церква в країнах Центральної та Південо - Східної Європи. -Ужгород, 2002. - Вип. 20. - С.27 - 39.

10. Невідомий Йожеф Балайті та його “Опис Мукачева” // Науковий вісник УжНУ. Серія “Історія”. - Ужгород, 2002. - Вип. 7. -С.142 - 148.

11. Духовне життя русиніву спадщині Антонія Годинки // Історична школа професора Володимира Задорожного. Науковий збірник. Вип 2. Carpatica - Карпатика. - Ужгород: Вид-во “Гражда”, 2004. - Вип. 30. - С.63 - 72.

Размещено на Allbest.ru