Аграрна політика Німеччини в рейхскомісаріаті "Україна" 1941-1944 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 338.43.02(430): (477) "1941/44"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

АГРАРНА ПОЛІТИКА НІМЕЧЧИНИ В РЕЙХСКОМІСАРІАТІ "УКРАЇНА" 1941-1944 РР.

Спеціальність 07.00.01 - історія України

ГЛУШЕНОК НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

Казьмирчук Григорій Дмитрович, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

Король Віктор Юхимович, доктор історичних наук, професор кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Салата Оксана Олексіївна, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри всесвітньої історії та політології Міжрегіонального гуманітарного інституту Київського Славістичного університету.

Провідна установа: Інститут історії України НАН України.

Захист відбудеться "21" листопада 2005 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано 18 жовтня 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент О.Г. Сокірко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг роботи становить 202 с. (список використаних джерел і літератури - 15 с., 166 позицій).

Вступ. Актуальність теми дослідження. Протягом Другої світової війни - найбільшої трагедії в історії людства - Україна стала полем битви гігантських армій, пережила жорстокий окупаційний режим. Але в наукових студіях більше уваги звертається на хід бойових дій, політичну історію, аніж на економіку України в роки війни, зокрема сільське господарство.

Актуальність даного дисертаційного дослідження зумовлюється незадовільним станом вивчення аграрної політики нацистської Німеччини в рейхскомісаріаті "Україна" у вітчизняній науці. Зумовлене пануванням тоталітарної комуністичної ідеології втручання цензури в історичні дослідження не дало можливості об'єктивно та ґрунтовно вивчити низку складних і неоднозначних проблем періоду Другої світової та Великої Вітчизняної воєн. Необхідність дотримання догм офіційної партійної історіографії спричинювала поверховість і відсутність об'єктивного аналітичного розгляду у працях, присвячених вивченню окремих питань нацистського окупаційного режиму в Україні. Незважаючи на те, що деякі аспекти досліджуваної тематики тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у розвідках щодо економічної колоніальної експансії "третього рейху" на окупованих територіях СРСР, значний комплекс проблем лишився поза увагою. Відсутність у радянській і пострадянській історіографії комплексного наукового вивчення окупаційної політики в аграрній сфері економіки України обумовила нагальну потребу неупередженого аналізу та оцінки конкретних питань даної теми.

Обрана тема розширює спектр дотеперішніх знань стосовно характеру та змісту складних і суперечливих соціально-політичних та соціально-економічних процесів, що мали місце на території України в період окупації її Німеччиною. Водночас об'єктивний аналіз окремих питань нацистської окупаційної політики, на нашу думку, сприятиме формуванню світоглядних орієнтирів сучасного українського суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми "Історія формування і розвитку Української держави" (державний реєстраційний номер 01 БФ 046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є діяльність окупаційних органів влади в аграрному секторі економіки, спрямована на експлуатацію людських і вилучення матеріальних ресурсів українського села в інтересах "третього рейху". Об'єктом дисертаційного дослідження є також соціальна політика нацистів щодо селян, спрямована на залучення їх до насильницької співпраці.

Предметом дослідження є формування теоретичних засад і практика реалізації політики Німеччини щодо аграрного сектору економіки рейхскомісаріату "Україна". аграрний політика рейхскомісаріат українське

Мета та завдання дослідження визначені з урахуванням стану наукової розробки та актуальності даної роботи. Беручи до уваги те, що на сьогодні немає комплексної праці, в якій були б висвітлені головні моменти обраної теми, дисертантка ставить за мету вивчення завдань, характеру та практичної реалізації політики гітлерівської окупаційної адміністрації в аграрному секторі економіки рейхскомісаріату "Україна". Відповідно до поставленої мети дослідження передбачає вирішення таких основних завдань:

- вивчити стан наукового опрацювання проблеми, її джерельну базу;

- висвітлити теоретичне обґрунтування засад воєнно-економічної політики німецької верхівки щодо України та з'ясувати механізм розробки "нового аграрного порядку";

- виокремити та дослідити характерні риси окремих етапів аграрної політики нацистів у рейхскомісаріаті "Україна";

- проаналізувати методи й оцінити обсяги депортації українського селянства на роботи до Німеччини;

- розкрити основні засади та розглянути зміст конкретних заходів з використання сільськогосподарської продукції в економічних інтересах рейху;

- дослідити соціальне становище працюючих селян і соціальну політику нацистів в умовах окупації України;

- простежити еволюцію ставлення селянства до "нового порядку" залежно від діяльності німецького окупаційного апарату.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період існування рейхскомісаріату "Україна" та функціонування на його території органів окупаційної адміністрації (серпень 1941- квітень 1944 рр.).

Методологічною базою роботи є принципи історизму, об'єктивності, критичного та структурно-системного підходів до джерельного матеріалу. В процесі її написання застосовувалися аналітичний, проблемно-хронологічний та порівняльно-історичний методи дослідження.

Наукова новизна дисертації полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, яка не дістала всебічного й об'єктивного висвітлення в історичній науці. На основі широкого масиву джерел, насамперед архівних документів, проаналізовано динаміку розвитку та методи втілення заходів "реформування" системи господарювання на селі. Поглиблено досліджуються різні погляди нацистської верхівки щодо ставлення до українського селянства, з'ясовано вплив цього чинника на методи та реалізацію аграрної політики. З нових позицій переглянуто характер політики психологічного впливу та матеріального заохочення селян, її ефективність у контексті економічної політики Німеччини. Введено в обіг нові дані щодо вилучення матеріальних і використання людських ресурсів сільського господарства рейхскомісаріату "Україна" в економічних інтересах Німеччини. Значною мірою новизну дисертації становить виявлення зміни ставлення українського селянства до системи "нового порядку" впродовж усього періоду окупації.

Окрім того, дослідження дало змогу виправити наявні в літературі неточності та помилки щодо окремих аспектів аграрної політики третього рейху на українських землях.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення й узагальнення можуть бути використані в процесі дослідження проблем новітньої історії України, написання комплексних праць, методичних посібників і статей, а також при підготовці нормативних курсів і спецкурсів з історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.

Апробація дисертаційного матеріалу здійснювалася у формі доповідей на ІІ Міжнародному науковому конгресі українських істориків "Українська історична наука на сучасному етапі розвитку" (Кам'янець-Подільський, вересень 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси у південному регіоні України" (Миколаїв, жовтень 2003 р.), науковій конференції молодих вчених та аспірантів "Україна і світ: історія, сьогодення, майбутнє" (Київ, листопад 2003 р.), міжнародній науковій конференції "Розвиток науки в університеті за 170 років очима молодих вчених та студентів" (Київ, квітень 2004 р.). Основні результати дисертації висвітлені в чотирьох авторських публікаціях загальним обсягом 2 друк. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Історіографія та джерельна база дослідження" подано аналіз історіографії та характеристику джерел з даної проблеми.

Важливе місце серед праць, написаних вітчизняними науковцями ще у воєнний час, посідає дослідження А. Леонтьєва, в якому характеризуються плани нацистів щодо пограбування й спустошення СРСР Леонтьев А. Зеленая папка Геринга. - М., 1942.. Цінний фактичний матеріал, що розкриває суть окупаційної політики, міститься у працях М. Супруненка, К. Дубини Супруненко М. Україна напередодні і в Вітчизняній війні проти німецько-фашистських загарбників // Боротьба українського народу проти німецьких загарбників: Зб. статей. - Уфа, 1942. - С. 29-36; Дубина К. Варвари двадцятого віку. - Саратов, 1942.. Однак ці дослідження позначені тенденційністю, перебільшенням, завищенням оцінок, що пояснюється використанням неточних статистичних даних.

Лише в середині 1950-х рр. в Україні вперше було видано узагальнюючу монографію М.І. Супруненка з історії УРСР років війни Супруненко Н.И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941-1945 гг.). - К., 1956.. Автор серед інших питань досліджує проведення сільськогосподарських робіт на окупованій території та опір селян заходам окупаційної влади. Проте ряд висловлених у праці тез є дискусійними, а окремі аспекти аграрної політики рейху висвітлені помітно слабше.

На зламі 1950-х - 1960-х рр. вітчизняні історики публікують праці, в яких основна увага приділяється історії селянства в тилу Немятый В.Н. В борьбе за срыв грабительских планов фашистской Германии. - К., 1982; Арутюнян Ю.В. Советское крестьянство в годы Великой Отечественной войны. - М., 1970; Загорулько М.М., Юденков А.Ф. Крах плана "Ольденбург": О срыве экономических планов фашистской Германии на временно оккупированной территории СССР. - 3-е изд., - М., 1980 та ін.. Але матеріал, що стосується України, наявний у даних працях у незначній кількості. Окремі аспекти нацистської аграрної політики українські вчені розглядають переважно в контексті боротьби селянства з гітлерівським окупаційним режимом Коваль М.В. Борьба населения Украины против фашистского рабства. - К., 1979; Лаута С. П. Колхозное крестьянство Советской Украины в годы Великой Отечественной войны. - К., 1965 та ін..

Новітній етап розвитку історіографії окупаційної політики Німеччини в Україні в роки Другої світової війни розпочався наприкінці 1980-х - на поч. 1990-х років. Для даного періоду характерною була поява узагальнюючих праць, у яких досліджувався цілий спектр проблем воєнної історії України. Авторами були М.В. Коваль, Т.С. Першина, П.П. Панченко Коваль М.В. Україна у Другій світовій війні: уроки історії та сучасність. - К., 1995 та ін.. Особливий інтерес для розуміння нашої дослідницької проблематики становлять монографії М.В. Коваля, що з'явилися в останні роки. Зокрема, у виданні "Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняних війнах (1939-1945 рр.)", висвітлюючи фактично всі аспекти історії України цього періоду, значну увагу автор приділяє й питанням гітлерівського нового порядку в рейхскомісаріаті "Україна" Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.) // Україна крізь віки. - Т. 12. - К., 1999..

Суттєва інформація міститься також у працях фундаментального, узагальнюючого характеру колективів авторів Безсмертя. Книга Пам'яті України. 1941-1945. - К., 2000; Політична історія України ХХ ст.: У 6-ти т. - Т. 4. Україна у Другій світовій війні, 1939-1945. - К., 2003 та ін.. Необхідно згадати і роботи, в яких досліджуються дотичні до теми нашого дослідження питання Король В. Трагедія військовополонених на окупованій території України в 1941-1944 рр. - К., 2002; Король В.Ю., Мошик І.В. Фашистський окупаційний режим на Україні та становище інтелігенції // Трибуна. - 1997. - №9/10. - С. 33-35; Патриляк І. До питання про внесок ОУН та УПА у боротьбу проти нацистських окупантів на території України // Український історичний журнал. - 2004. - № 5. - С. 81-95; Потильчак О. "Новий порядок" в окупованій Україні (1941-1944) // Пам'ять століть. - 1991. - № 1. - С. 97-104 та ін..

Окрему підгрупу досліджень, у яких міститься та чи інша інформація стосовно аграрної політики нацистів в рейхскомісаріаті "Україна", становлять дисертаційні роботи Вєтров І.Г. Економічна експансія "третього рейху" та промисловість України в роки Другої світової війни: Автореф. дис. …канд. іст. наук. - К., 1999; Салата О.О. Внесок України у зміцнення матеріально-технічної бази СРСР у період оборонних боїв (22 червня - грудень 1941 р.): Автореф. дис. …канд. іст. наук. - К., 2004 та ін..

Тобто розглянувши видану з другої половини 1980-х років до сьогодення літературу, можна стверджувати, що ґрунтовного дослідження з проблеми аграрної політики окупантів у рейхскомісаріаті "Україна" в радянській і вітчизняній історіографії так і не було написано.

Особливої уваги заслуговує зарубіжна історіографія з цієї проблеми. Так, змістовною в плані висвітлення становища окупованого населення СРСР є робота А. Верта Верт А. Россия в войне 1941-1945 гг. - М., 1967.. Нацистська окупаційна політика на території Радянського Союзу досліджується також у працях А. Далліна Dallin A. The German Occupation of the USSR in Word War II. A Bibliography. - New-York, 1955; Dallin A. German Rule in Russia. - London, 1957.. Зокрема, в монументальному дослідженні "Німецьке правління в Росії" автор звернув увагу на суперечки серед нацистської верхівки щодо методів управління Україною. Ґрунтовною джерельною базою відзначаються узагальнюючі праці Дж. Армстронга та І. Каменецького Armstrong J. Ukrainian nationalism. - 2 ed. - Littleton, 1980; Armstrong J. Ukrainian nationalism. - 3 ed. - Englewood, 1990; Nationalism and human rights Processes of modernization in the USSR / Ed by I. Kamenetsky; Publ. for the nationalities (USSR and Europe). - Littleton, 1977.. Окремі аспекти діяльності цивільної та військової адміністрації на території рейхскомісаріату "Україна" розглядає в своїх працях Ч. Мадайчик Madajczyk Cz. Hitlerowski terror na wsi polskiej 1939-1945. - Warszawa, 1965; Madajczyk Cz. Komisariat Rzeszy Ukrajna (Reichskommissariat Ukraine) // Problemy historii i archiwistiki. - Lublin, 1986. - S. 139-152.. Серед праць, у яких значна увага приділяється використанню рейхом економічного потенціалу СРСР, необхідно згадати фундаментальну монографію Н. Мюллера, що у перекладі російською мовою вийшла друком в СРСР Мюллер Н. Вермахт и оккупация: о роли вермахта и его руководящих органов в осуществлении оккупационного режима на советской территории. / Пер. с нем. - М., 1974..

Певний внесок у дослідження теми зробили українські історики в діаспорі. Критичний підхід і поглиблений аналіз подій характерні для наукових студій В. Косика Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж - Нью-Йорк - Львів, 1993..

Підсумовуючи історіографічний огляд, слід зазначити, що ступінь вивченості даної проблеми як в українській, так і в західній історичній науці перебуває поки що на досить низькому рівні, тому означена тема потребує подальшого всебічного дослідження.

Джерельну базу дисертації становлять архівні і друковані документальні матеріали. Дисертанткою опрацьовані архівні джерела, що містяться у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України) та Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України). Матеріали центральних державних архівів органічно доповнені документами з регіональних архівних збірок - Державного архіву Київської області (ДАКО) та Державного архіву Рівненської області (ДАРО). Інформація, що доповнює джерельну базу дослідження з деяких конкретних питань, наявна також серед матеріалів Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного (ЦДКФФА України).

Використані автором матеріали перелічених архівів слід поділити на дві групи. До першої - належать документи радянського походження. У ЦДАВО України до таких відносяться матеріали Української республіканської надзвичайної комісії з розслідування злочинів і збитків, завданих німецько-фашистськими загарбниками (1943-1945 рр.) (Ф. 3538, опис 1), Колекції документів з історії Великої Вітчизняної війни (Ф. 4620, опис 3). Передусім необхідно виділити наукові дослідження співробітників Надзвичайної Державної Комісії (НДК) про економіку УРСР напередодні та в роки війни. У видовому та кількісному плані ці документи є вельми різноманітними й численними, інформативна цінність їх полягає у висвітленні стану українського населення на окупованих землях.

У ЦДАГО України основний масив документів радянського походження міститься серед матеріалів Центрального комітету КПУ (Ф. 1, опис 22, 23). Зокрема, це інформаційні повідомлення, доповідні записки, акти обласних, міських, районних комітетів та уповноважених оперативних груп КП(б)У до ЦК щодо економічного та політичного становища на окупованих територіях України. До архівних документів цієї групи належать також наявні серед матеріалів Комісії з історії Великої Вітчизняної війни при Академії Наук УРСР (Ф. 166, опис 3) довідки, акти, витяги про підсумки розслідування злодіянь і з'ясування збитків.

Інформацію про умови життя та праці селян містять кінофільми, що зберігаються в ЦДКФФА України.

Друга група використаних архівних документів - це матеріали німецького походження (оригінали, фотокопії і переклади з фотокопій). Її слід розділити на дві підгрупи. Першу підгрупу становлять документи вищих органів німецької влади. Серед фондів ЦДАВО України до таких належать матеріали фонду Рейхскомісаріату України, м. Рівне (Ф. 3206, опис 1, 2, 6), передусім це Вісник законів і розпоряджень рейхскомісаріату "Україна". До цієї групи належать також матеріали з фонду Колекції мікрофотокопій документів німецько-фашистських установ, армійських груп та їх підрозділів на окупованих територіях (Ф. КМФ-8, опис 1).

Повідомлення німецьких каральних органів про економічне і політичне становище в окупованих областях України наявні серед документів фонду ЦК КПУ (Ф. 1, опис 22) ЦДАГО України. Інформація опрацьованого фонду дає змогу об'ємніше зобразити загальну ситуацію, в контексті якої розгортаються досліджувані нами події. Суттєвий фактичний матеріал містять копії документів канцелярії урядового комісара на Україні Е. Коха. Звіти та доповідні записки німецьких установ про організацію, роботу окупаційної влади і політико-економічну ситуацію в Україні містяться серед матеріалів Колекції документів з історії Комуністичної партії України в період Великої Вітчизняної війни (Ф. 57, опис 4). Серед матеріалів Комісії з питань історії Великої Вітчизняної війни при АН УРСР (Ф. 166, опис 3) також є документи про нацистський окупаційний режим на території України. Цікавий фактичний матеріал містять, зокрема, інструкції рейхсміністра А. Розенберга та рейхсмаршала Г. Герінга з питань податків та використання робочої сили.

Другу підгрупу архівних джерел німецького походження становлять документальні матеріали окупаційної адміністрації на рівні генералкомісаріатів, штадткомісаріатів, міських і районних управ, комендатур, сільських управ і староств. Цікаву інформацію в контексті даного дослідження містять постанови, накази, розпорядження гебітскомісаріату та районних управ з різних господарських питань (ДАКО. - Ф. Р-2003, ДАРО. - Ф. Р-22, Ф. Р-52, Ф. Р-534). Велику за обсягом та важливу за змістом групу джерел становлять документи фондів комендатур, сільських управ, старост щодо норм поставок сільськогосподарської продукції та розмірів грошових податків, штрафів за їх невиконання, системи оплати праці та преміювання (ДАКО. - Ф. Р-2022, Р-2227, Р-2024, Р-2225, Р-2360, Р-2418).

Наступна група джерел - опубліковані документи і матеріали про окупаційну політику нацистів на завойованих територіях СРСР і, зокрема в Україні. Передусім це документальні збірники, що містять інформацію про загальні засади окупаційної політики нацистів на всій території СРСР Документы об оккупационной политике фашистской Германии на территории СССР (1941-1944 гг.). - М., 1985; Преступные цели - преступные средства: Документы об оккупационной политике фашистской Германии в войне против СССР: Документы и материалы. - М, 1968 та ін.. А також збірники, що об'єднують документи, які ілюструють нацистський режим в Україні в 1941-1944 рр. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Зб. док. і матеріалів. - К., 1963; Історія застерігає: Трофейні документи про злочин німецько-фашистських загарбників та їхніх посібників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. - К., - 1986 та ін..

У ході роботи над дисертацією використовувалася також мемуарна література Пігідо-Правобережний Ф. Велика Вітчизняна війна. Спогади та роздуми очевидця. - К., 2002 та ін.. Зокрема, в спогадах Ф. Пігідо-Правобережного наводиться унікальна інформація щодо становища селянства на окупованій території України, розвінчується багато стереотипів, притаманних історичній науці радянської доби.

У дослідженні використані також періодичні видання окупаційної влади та української допоміжної адміністрації, які дають змогу проаналізувати еволюцію політики рейху щодо селянства на різних етапах окупації.

Таким чином, джерельна база дисертації є досить широкою для створення комплексного дослідження аграрної політики Німеччини в рейхскомісаріаті "Україна".

У другому розділі "Україна в зовнішньополітичних планах нацистської верхівки" з'ясовуються історичні корені німецького експансіонізму стосовно українських земель, розглядається вироблення нацистською верхівкою основ воєнно-економічної стратегії щодо України та її сільського господарства.

Свідченням агресивних намірів було виникнення шовіністичних організацій, провідною серед яких був Пангерманський союз. Націонал-соціалістична робітнича партія перейняла експансіоністські ідеї від пангерманців і, дещо модифікувавши їх, перетворила на власну зовнішньополітичну програму. В працях лідерів націонал-соціалізму геополітична концепція "життєвого простору" конкретизується як завоювання земель насамперед на Сході. Саме різкі антислов'янські мотиви в пропаганді нацистів 20-х років стали однією з причин прояву інтересу до них найбільш агресивних монополістичних сил. З приходом до влади в 1933 р. А. Гітлера та його партії "Дранг нах Остен" перетворюється з гасла крайніх реакційних сил на політичну практику.

До втілення в життя зовнішньополітичної концепції нацистський уряд, залучивши найавторитетніших політичних діячів, розпочав готуватися ще задовго до нападу Німеччини на СРСР. Водночас необхідно зазначити наявність певних розходжень щодо методів запровадження "нового порядку" серед нацистських лідерів. Так, прихильники течії, очолюваної А. Гітлером, пропонували жорстку безальтернативну поведінку щодо місцевого населення, в тому числі й селянства. Прибічники ж так званої ліберальної течії, найавторитетнішим представником якої був рейхсміністр А. Розенберг, доводили перспективність добровільної співпраці зі сторони місцевого населення. Зважаючи на соціальне та матеріальне становище селянства України в радянській господарській системі, саме точка зору, запропонована рейхсміністром була найбільш оптимальною.

Проекти гітлерівського уряду щодо сільського господарства окупованих територій СРСР, у тому числі й України, були зафіксовані напередодні німецько-радянської війни в численних директивних документах. Так, у "Директивах з керівництва економікою в новоокупованих східних областях" ("Зелена папка"), розроблених рейхсмаршалом Герінгом, містилися інструкції й на час окупації. Продовженням та розвитком основ організації використання матеріальних та трудових ресурсів завойованих земель були "Директиви з ведення господарства" ("Коричнева папка"). Гітлерівський уряд розробив також серію документів, що містили вказівки для майбутніх керівників сільського господарства на загарбаних землях. Передусім до них слід віднести "Папку окружного сільськогосподарського фюрера". Ці ж документи стали вихідними директивами в серії нацистських розпоряджень та наказів, що знайшли практичне втілення в ході німецько-радянської війни.

У третьому розділі "Реформування міністерством східних територій сільського господарства рейхскомісаріату" досліджується аграрна політика нацистів у рейхскомісаріаті на різних етапах окупації. Вивчається реалізація аграрного закону рейхсміністра А. Розенберга та простежуються спроби гітлерівського уряду схилити українське селянство до примусової співпраці.

Протягом липня 1941 р. - лютого 1942 р. відбувалося становлення окупаційної адміністрації. На початковому етапі окупації спостерігалися суперечки серед представників окупаційного апарату щодо пошуку такої форми землекористування, яка б максимально задовольняла інтереси рейху, і водночас, не відштовхувала селянство від "нового порядку". В жовтні 1941 р. нацистське керівництво прийняло компромісне рішення - колгоспи і радгоспи мали тимчасово зберігатися під контролем німецької окупаційної влади. Крім того, німецька пропаганда, що інтенсивно працювала влітку - восени 1941 р., певною мірою вплинула на ставлення селян до окупаційного режиму. Але пересвідчившись у тому, що німецька влада повністю ігнорує їх інтереси, навіть та частина селянства, яка на початку окупації займала доброзичливу чи вичікувальну позицію, на початок 1942 р. починає саботувати заходи окупантів або вести відкриту боротьбу з ними.

Реформування у сільському господарстві розпочалося з появи 15 лютого 1942 р. наказу міністра окупованих східних територій А. Розенберга про ліквідацію "Статуту сільськогосподарської артілі". Реалізувати аграрну реформу планувалося в три етапи. Перший - передбачав створення на базі колишніх колгоспів "громадських господарств", другий - перехід до "товариств по спільному обробітку землі" ("землеробських товариств", "хліборобських спілок"), на третьому етапі планувалося наділити селян землею в індивідуальне користування.

Громадські господарства поєднували в собі колективні форми праці та спільне користування реманентом з відповідальністю за обробіток землі й індивідуальною відповідальністю за утримання худоби. Під час першого етапу реформування основним чинником, яким планувалося прихилити до себе селянство рейхскомісаріату "Україна", було проголошення присадибних ділянок особистою власністю селян.

Наміри окремих представників нацистської верхівки перейти до створення землеробських товариств простежуються вже в серпні 1942 р. Передусім селянинові надавалося право індивідуально користуватися землею. Але землеробські товариства створювалися набагато повільніше, ніж передбачалося. А в багатьох районах вони існували лише формально. В цілому на кінець 1942 р. в десятидвірки було перетворено 10,2 % громадських господарств, а до травня 1943 р. - 12,1 %.

Третій етап реформи А. Розенберга, тобто створення індивідуальних господарств, передбачалося реалізовувати відповідно до директив, виданих у листопаді 1942 р. Але в інформаційному бюлетені № 3 головного економічного управління "Південь" від 25 березня 1943 р. підкреслювалося, що товариства по спільному обробітку землі є остаточною формою індивідуальних господарств.

Навесні 1943 р. становище Німеччини значно погіршилося, і пов'язане це було як з ситуацією на фронті, так і з вичерпанням матеріальних і людських ресурсів рейху. Завдання виправити помилки та прорахунки німецької пропаганди покладалися на Декларацію "Про запровадження приватної власності на землю" від 3 червня 1943 р. Значною мірою втілення її в життя ускладнювалося позицією окремих представників адміністрації, передусім рейхскомісара Е. Коха.

Відповідно до директиви від 7 вересня 1943 р. рейхсмаршала Герінга про знищення сільськогосподарської виробничої бази під час відступу вермахту вся продукція сільського господарства, засоби виробництва і техніка мали бути вивезені. На останньому етапі війни спостерігається різко негативне ставлення населення до "нового порядку".

У четвертому розділі "Використання людських та матеріальних ресурсів села в економічних інтересах рейху" висвітлюється проведення депортації селянства для робіт у Німеччині, аналізуються форми та методи вилучення сільськогосподарської продукції, досліджується політика матеріального заохочення та становище працюючих селян в умовах окупації.

Офіційною підставою для залучення українського населення як робочу силу стало розпорядження А. Розенберга від 5 серпня 1941 р. На початку 1942 р. було створене імперське бюро з використання робочої сили на чолі з Ф. Заукелем. У питаннях депортації задіяні були також місцева адміністрація рейхскомісаріату та каральні органи. Наприкінці квітня 1942 р. до проведення великомасштабних операцій із захоплення та вивезення людей до Німеччини були залучені окупаційні війська.

Протягом 1941 - початку 1942 рр. нацисти планували досягти виконання запланованих норм переважно шляхом добровільного набору. Під час основних сільськогосподарських робіт активність вербувальних комісій з депортації селянства дещо спадала. Але замість запланованих 108 одиниць транспорту у квітні 1942 р. до Німеччини вдалося відправити лише 52, травневий план - 120 ешалонів теж було зірвано. У зв'язку з такою ситуацією в травні 1942 р. Ф. Заукель видав спеціальне розпорядження про перехід до примусового набору робочої сили. За основу під час планування цифри набору було взято 10 % загальної кількості мешканців певного населеного пункту. Щоб примусити населення виїжджати на роботи до Німеччини, окупанти вдавалися до найжорстокіших терористичних методів, включно зі спаленням сіл та захопленням заручників. 17 березня 1943 р. Ф. Заукель звернувся до А. Розенберга з проханням провести новий набір. Згідно з ним депортація робочої сили зі Сходу, починаючи з середини березня 1943 р., мала досягти 5 тис. осіб за день, 3 тис. з яких передбачалося набирати з рейхскомісаріату "Україна".

Встановити точну цифру депортованих селян досить складно, оскільки окупаційні органи, підзвітні Ф. Заукелю, не вели ретельних статистичних записів, а депортованих з України включали до загальної цифри східних працівників. У цілому ж німецькі архівні дані свідчать, що з окупованих територій СРСР до рейху було вивезено 4,2 млн. "остарбайтерів", серед яких 69 % були вихідцями з України. За офіційними радянськими даними, кількість українців становила 2,4 млн. осіб або 48 % загальної кількості робочих, вивезених нацистами з окупованих територій. На Нюрнбергському процесі зазначалося, що на роботи до Німеччини було відправлено 4 978 тис. радянських громадян, у тому числі й з України - 2 250 тис. чол.

Крім прямого пограбування, здійснювалися офіційно затверджені рейхом й інші форми грабунку. Податки, запроваджені гітлерівським урядом в окупованих областях були двох видів: натуральні та грошові. Вагома роль у реалізації цього складника окупаційної податкової політики належала місцевій владі - старостам, поліції, сільськогосподарським керівникам.

Восени 1941 р. зберігалися обсяги сільськогосподарських поставок, запланованих за радянської влади. Впродовж лише зими 1942-1943 рр. плани здачі змінювалися декілька разів у напрямку зростання.

У системі заходів нацистського "нового порядку" для селян передбачалася також грошова сплата. Загалом у 1942 р. на кожний селянський двір податки всіх видів становили в середньому - 2 315 крб., у 1943 р. сума податків зросла до 3 200 крб. на двір. Як одну з форм експлуатації та грабунку населення окупанти використовували штрафи.

Важливим завданням німецьких окупаційних органів влади було відновлення стабільного функціонування аграрного сектору економіки рейхскомісаріату "Україна" як одного з найважливіших чинників безперебійного постачання рейху сільськогосподарською продукцією. Встановлювалася норма в 22-25 трудоднів на місяць, виконання якої було обов'язковим для кожного селянина. Окупаційна влада водночас розробила систему оплати праці на основі вироблених трудоднів. Переважно це була натуральна оплата збіжжям, але траплялися випадки сплати грошима. Спеціальним розпорядженням рейхскомісара Е. Коха запроваджувалися умови обміну сільськогосподарської продукції на промислові товари, співвідношення цін, так зване пунктування.

Намагаючись залучити на свій бік селянство, німецька влада спробувала створити на селі враження певної соціальної допомоги інвалідам, сиротам, вдовам та деяким іншим категоріям населення. Але основні соціальні виплати окупанти переклали на бюджет органів місцевої української адміністрації, здійснюючи таким чином самофінансування соціальної сфери за рахунок поневоленого народу.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації підведені підсумки дослідження, які виносяться на захист:

- стан наукової розробки досліджуваної тематики є незадовільним у зв'язку з відсутністю комплексних об'єктивних досліджень аграрної політики нацистів у рейхскомісаріаті "Україна" у 1941-1944 рр., що стало наслідком суворого ідеологічного контролю з боку існуючого режиму та спрямованості на висвітлення так званих замовних тем агітаційно-партійного характеру. Головна увага приділялася вивченню економічної експлуатації нацистами захоплених територій України, терору проти окупованого населення та комуністичного руху опору. Натомість наявна джерельна база дає можливість підготувати об'єктивне узагальнююче дослідження аграрної політики німецької окупаційної влади в рейхскомісаріаті "Україна" у 1941-44 рр.;

- ще до окупації території України нацистський уряд розробив економічну політику в сфері сільського господарства. Націонал-соціалістична робітнича партія перейняла експансіоністські ідеї від пангерманців і дещо модифікувавши їх перетворила на власну зовнішньополітичну програму. Проекти гітлерівського уряду щодо сільського господарства України були зафіксовані в численних директивних документах, згідно з якими Україні в системі "нового порядку" відводилася роль аграрно-сировинного додатку та джерела дешевої робочої сили;

- аграрна політика від початку окупації й до лютого 1942 р. характеризувалася масштабним, незавуальованим пограбуванням. Враховуючи те, що створений більшовиками колгоспний лад забезпечував вищий, порівняно з індивідуальними формами господарювання, рівень експлуатації селянської праці, нацисти прийняли рішення про збереження колгоспної організації сільськогосподарського виробництва. Згідно з аграрним законом від 15 лютого 1942 р. реорганізацію сільського господарства планувалося здійснити трьома етапами: громадські господарства, землеробські товариства (хліборобські спілки) та індивідуальні господарства. Ряд причин, передусім невідповідність економічним інтересам рейху, ідеологічні розходження серед нацистської верхівки та протидія місцевих чиновників окупаційного адміністративного апарату не дали можливості втілити реформу в життя. Черговою та останньою спробою залучити селянство до співпраці було проголошення Декларації "Про запровадження приватної власності на землю" (3 червня 1943 р.). Але реалізація Декларації унеможливлювалася початком звільнення території рейхскомісаріату "Україна" від німецьких окупантів;

- у ретельно спланованій системі вивезення населення рейхскомісаріату "Україна" на роботи до Німеччини окреслюється два періоди. Якщо протягом 1941- поч. 1942 рр. нацисти планували досягти виконання запланованих норм переважно шляхом добровільного набору, то з 1942 р. й до закінчення окупації цей процес здійснювався силовими методами. Щодо селянства, як об'єкта депортації до рейху, простежуються певні особливості, зумовлені необхідністю їх праці на батьківщині, тому під час основних сільськогосподарських робіт активність вербувальних комісій дещо спадала;

- у ході реалізації ідеї перетворення рейхскомісаріату "Україна" в аграрно-сировинну базу поєднувалися неорганізовані та офіційно затверджені методи вилучення сільськогосподарських продуктів (система податків і штрафів). Сталих норм, як натуральних, так і грошових податків не існувало, протягом усього періоду окупації простежується зміна їх розмірів у напрямку зростання. Окупаційна влада намагалася заохотити селянство до виконання податків запровадженням системи матеріального заохочення. Поєднання жорсткої політики з такими заходами, як вручення преміальних грамот, розповсюдженням серед селян товарів першої необхідності та системи пунктування певною мірою сприяло підвищенню ефективності праці селян. Але досягти запланованого ефекту від системи матеріального заохочення нацистам не вдалося, оскільки в реальній практиці "нового порядку" за масштабністю застосування вона значно поступалася методам силового управління;

- соціальна політика нацистського уряду переслідувала мету збільшити виробничу активність селян. За допомогою "соціального маневрування" та жорстоких репресивних заходів військовій та цивільній окупаційній адміністрації вдалося використати абсолютну більшість селянства України як робочу силу, примусивши її працювати на військово-політичні та економічні потреби рейху. Але непослідовність та головне - відсутність політичної волі у значної частини чиновників окупаційної адміністрації до задоволення хоча б мінімальних соціальних потреб місцевого працюючого населення не дали змоги досягти скільки-небудь відчутної підтримки серед українських селян;

- ставлення селянства до "нового порядку" не було однозначним, пройшло певну еволюцію, що залежало від багатьох чинників. На початку окупації частина селянства, незадоволена колгоспною системою та соціальним статусом у радянському суспільстві, зайняла вичікувальну позицію стосовно нацистського "нового порядку". Ігнорування німецькою владою інтересів селянства зумовило переоцінку поглядів останніх щодо чужоземного панування та призвело до масового невдоволення окупаційним режимом, максимально розширивши соціальне підґрунтя антифашистського руху опору.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕНЯ

1. Основні напрямки аграрної політики Німеччини в рейхскомісаріаті "Україна" в 1941-1944 рр. (на основі архівних матеріалів) // Наукові записки. Історичні науки: Зб. наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К., Переяслав-Хмельницький, 2002. - Вип. 47. - С. 126-134.

2. Насильницька депортація селянства України на роботи до Німеччини (1941-1944) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія "Історія". - К., 2003. - Вип. 68. - С. 27-30.

3. Аграрна політика нацистського уряду Німеччини в рейхскомісаріаті Україна на початку окупації (червень 1941 - лютий 1942 р.) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - - К., 2003. - Вип. 5 (24). - С. 135-140.

4. Податкова політика німецької влади на окупованій території Півдня України у 1941-1943 рр. // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. - Т. 32. - Вип. 19. - С. 53-57.

АНОТАЦІЇ

Глушенок Н.М. Аграрна політика Німеччини в рейхскомісаріаті "Україна" 1941-1944 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню аграрної політики Німеччини в рейхскомісаріаті "Україна" у 1941-1944 рр. У дисертації аналізуються плани нацистської верхівки щодо України. На широкій джерельній основі вивчаються заходи міністерства окупованих східних територій з реформування аграрного сектора економіки рейхскомісаріату "Україна" на різних етапах окупації. Висвітлено форми та методи використання людських та матеріальних ресурсів українського села. Досліджується нацистська політика матеріального і психологічного заохочення селянства.

Ключові слова: Друга світова війна, Міністерство окупованих східних територій, рейхскомісаріат "Україна", селянство, сільське господарство.

Глушенок Н.Н. Аграрная политика Германии в рейхскомиссариате "Украина" 1941-1944 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию аграрной политики Германии в рейхскомиссариате "Украина" в 1941-1944 гг. Концепции аграрной политики, заимствованные национал-социалистической рабочей партией от Пангерманского Союза и других монополистических организаций, в модифицировано виде были сформулированы в директивных документах нацистского руководства.

Учитывая, что созданный большевиками колхозный строй обеспечивал высший, в сравнении с индивидуальными формами хозяйствования, уровень эксплуатации крестьянского труда, нацисты приняли решение о сохранении колхозной организации сельскохозяйственного производства.

Примером сочетания террористического режима с учитыванием частнособственнической психологии крестьянства стал аграрный закон (февраль, 1942 г.). Соответственно, реорганизацию сельскохозяйственного строя планировалось произвести тремя этапами: общественные хозяйства, земледельческие товарищества, индивидуальные хозяйства.

В тщательно спланированной системе вывоза населения рейхскомиссариата "Украина" на роботы в Германию очерчивается два периода. Если на протяжении 1941 - нач. 1942 гг. нацисты планировали достичь выполнения запланированных норм преимущественно путём добровольного набора, то с 1942 г. и до окончания оккупации этот процесс осуществлялся силовыми методами. Относительно крестьянства, как обьекта депортации в рейх, то прослеживаются некоторые особенности, обусловленные необходимостью их работы на родине, поэтому во время основных сельскохозяйственных работ активность вербовочных комиссий несколько спадала.

Во время реализации идеи превращения рейхскомиссариата "Украина" в аграрно-сырьевую базу совмещались неорганизованные и официально утвержденные методы изъятия сельскохозяйственных продуктов (система налогов и штрафов). Совмещение жёсткой политики с такими мероприятиями, как вручение премиальных грамот, распространение среди крестьян товаров первой необходимости и системы пунктирования, некоторым образом способствовало повышению эффективности труда крестьян. Но достичь запланированного эффекта от системы материального поощрения нацистам не удалось, поскольку в реальной практике "нового порядка" за масштабностью применения она существенно уступала методам силового управления.

Отношение крестьянства к "новому порядку" не было однозначным, прошло определённую эволюцию, зависимо от деятельности германской власти. В начале оккупации часть крестьянства, недовольная колхозной системой и социальным статусом в советском обществе, заняла выжидательную позицию относительно нацистского "нового порядка". Игнорирование оккупантами интересов крестьянства определило переоценку взглядов относительно чужестранного господствования, расширив социальную базу антифашистского движения сопротивления.

Ключевые слова: Вторая мировая война, Министерство оккупированных восточных территорий, рейхскомиссариат "Украина", крестьянство, сельское хозяйство.

Glushenok N.M. Agrarian politics of German in Reichscommissariat "Ukraine" 1941-1944. - Manuskript.

Thesis for a Candidate's degree by specialty 07.00.01 - history of Ukraine. - The Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2005.

Thesis is devoted to research of agrarian policy German in the Reichscommissariat "Ukraine" in 1941-1944. The plans of nazi government concerning Ukraine have been analyzed.

Reform activity of the Ministry of the occupy East territories in agriculture in Reichscommissariat "Ukraine" during occupation time, has been studied on a wide sours basis.

Different forms and methods of people and material resources of Ukrainian agriculture have been showed.

The nazi policy for psychological and material stimulation of peasantry has been investigated.

Key words: The World War the Second, the Ministry of the occupy East territories, Reichscommissariat "Ukraine", peasantry, agriculture.

Размещено на Allbest.ru