Проблеми культурного життя Півдня України на сторінках періодичної преси (90-ті роки ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І. МЕЧНИКОВА

БАКОВЕЦЬКА Ольга Олександрівна

УДК 94(477.7):050:008"1990/2000"(043.3)

ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ НА СТОРІНКАХ ПЕРІОДИЧНОЇ ПРЕСИ (90-ті роки ХХ століття)

Спеціальність 07.00.01. - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Одеса-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор, Сурай Юрій Іванович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, професор кафедри історії України.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор, Панченко Петро Пантелеймонович, Київський міський державний університет ім. Б. Грінченка, професор кафедри історії України та правознавства;

доктор історичних наук, професор, Гребцова Ірена Світозарівна, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, професор кафедри нової та новітньої історії.

Провідна установа: Інститут історії НАН України, відділ історії України другої половини ХХ ст., м. Київ.

Захист відбудеться "23" вересня 2005 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова (65104, м. Одеса, вул. Дворянська, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (65104, м. Одеса, вул. Преображенська, 24).

Автореферат розіслано "22" серпня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.К. Лозовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В 90-ті роки XX століття українська преса вступила в дуже важливу і доленосну фазу своєї історії. Аналіз української періодики показує: її діяльність базується в основному на принципах демократичності та плюралізму. Наслідком цього процесу стало зростання ролі преси у висвітленні проблем культурного життя, актуалізації культурно-освітніх питань, активного втручання періодичних органів в історико-культурний процес.

Якщо окремо взяти сучасний стан українського інформаційного простору, який є складовою частиною будівництва незалежної суверенної країни, зрозумілою стає наявність чималої кількості проблем, розв`язання яких вимагає невідкладних і рішучих дій законодавчої і виконавчої влади, громадськості. В їх ряду питання, пов`язані з пресою і культурою сучасності, набувають особливого значення.

Актуальність теми. Преса постає одним із цікавих феноменів культурного та громадсько-політичного життя. Вона виступає не лише як історичне джерело, а й як суб`єкт культурного та громадсько-політичного процесу. Разом з тим, преса є важливим інструментом впливу на свідомість людей, дієвим знаряддям інформації. Періодична преса - це частина національної культури, тому роль і місце періодики потрібно досліджувати в органічній єдності з культурно-історичним розвитком нації.

Важливо наголосити - громадяни нашої країни дуже чутливі до засобів масової інформації. Результат дослідження, яке провела Українська асоціація видавців періодичної преси у 2002 році, виявив високий рівень довіри населення до українських засобів масової комунікації, що додатково актуалізує дослідження вказаного напряму.

Процеси культурного будівництва суверенної України тією чи іншою мірою, концентруються, нагромаджуються та віддзеркалюються на шпальтах вітчизняних періодичних видань. Тому преса - важливе історичне джерело, засіб формування громадської думки та практичного втілення окреслених рішень. Джерельні та концепційні основи, які містяться в періодичних виданнях, є своєрідним показником при визначенні вірності обраного державного курсу в галузі культури. В цьому виявляється й інший бік джерелознавчої цінності періодики. Відомо, що багато істориків-джерелознавців пресу називають своєрідним "щоденником часу”, який і за формою, і за змістом відповідає тому чи іншому суспільству. На перелічених функціях преси і цінності її для історика суверенної України концентрується наша увага. Кількісний, якісний та джерельний аналіз преси надається в дисертації у процесі висвітлення проблем культурного будівництва на сторінках періодичних видань.

Відомо, що комплекс культурологічних процесів вбирає широке коло аспектів. Сучасна наукова література характеризується швидким ростом кількості тлумачень поняття "культура". Підраховано, що приблизно за 50 років - з 1871 по 1919 - було дано всього сім таких визначень. На початок 1970 років існувало 250 визначень, а на кінець 80-х років ця цифра становила більше 500. Дискусії навколо цього соціального феномену, які і до нині продовжуються, підвищують актуальність теми. Безперечним також є той факт, що преса є частиною культури і, одночасно, мірою її виміру. Дисертант не вносить жодних обмежень у поняття "культурне життя", а орієнтується на віддзеркалення періодичною пресою процесу сучасного культурного будівництва південного регіону.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок роботи пов`язаний з темою дослідження кафедри історії України Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова "Південна Україна: історія, історіографія, джерела" (№ держреєстрації 0101И008289), в рамках якої вивчається проблема історії періодичної преси Півдня України. Питання засобів масової інформації і, в першу чергу, преси - нині предмет уваги державних органів. Про це свідчить прийнятий парламентом Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 р., а також Укази Президента України від 07.09.94 р. за № 502/94 "Про заходи щодо впорядкування цін на окремі періодичні видання", від 16.04.97 р. за № 332/97 "Про державну економічну підтримку вітчизняних друкованих ЗМІ".

Мета і задачі дослідження. Враховуючи актуальність теми, її науково-теоретичне і практичне значення, а також недостатнє вивчення, дисертант ставить за мету проаналізувати процеси культурного будівництва в Україні 90-х рр. ХХ ст., висвітлені пресою південного регіону і розкриття функцій останньої, з урахуванням часових, територіальних меж і обсягу джерел. Виходячи з поставленої мети, визначаються наступні дослідницькі завдання:

- розглянути законодавчу базу культурної сфери, її публікацію на сторінках періодичної преси та ставлення останньої до кроків держави у визначеному напрямі;

- розкрити правовий, політичний та економічний стан преси як важливого компонента культурного життя південного регіону у визначені хронологічні рамки;

- проаналізувати за проблемами культурного будівництва матеріали преси з метою визначення ставлення того чи іншого періодичного видання до суті процесів у конкретному аспекті;

- встановити рівень взаємодії між культурним життям південного регіону і державними місцевими періодичними виданнями;

- визначити місце преси у вирішенні окремих питань сучасного етапу розвитку культури міст Одеси, Херсона, Миколаєва, а також ступінь її інтересу до означеного кола проблем.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють період 90-х років XX століття, який започаткував становлення суверенної Української держави і відзначається доленосним етапом у розвитку української культури і періодичної преси. Кінцева межа дослідження пов`язана з певним ступенем реалізації реформ у культурній сфері, зокрема в галузі освіти, мови, мистецтва. На цей час утворилася компактна група вітчизняних періодичних видань, котра сама по собі заслуговує бути предметом наукового аналізу. Це пов`язано також зі строками роботи Верховної Ради ХІІ - ХІІІ скликань і двома президентствами Л.М. Кравчука і Л.Д. Кучми.

Територіальні межі дослідження охоплюють Одеську, Миколаївську, Херсонську області України, а саме - територію, яка має свою цілісність і специфіку, що потребує всебічного вивчення. Регіон як предмет дослідження відзначається спільністю, що пов`язана з особливостями історичного розвитку, а саме - культурними традиціями Північного Причорномор`я, перебуванням означених областей у межах однієї Херсонської губернії, економічною специфікою, визначеною кораблебудуванням, принципами територіально-адміністративного поділу сучасної України.

Об`єктом дослідження є культурне життя України 90-х років ХХ століття.

Предметом дослідження є культурне життя півдня України на сторінках місцевої преси південного регіону у визначені хронологічні рамки.

Методами дослідження є перш за все діалектичний метод пізнання, який дає можливість проводити аналіз культурно-історичного процесу в його розвитку, взаємозв`язку всіх напрямків культурного життя з соціально-економічною ситуацією в країні. Важливе значення для проведення даного дослідження мав метод системного аналізу, використання якого давало змогу зосередити увагу на найважливіших напрямках культурного життя, що розглядалися на сторінках газет, одночасно аналізуючи культурний процес у цілому. Методологічні та теоретичні основи дослідження складають універсальні принципи історизму і об`єктивності. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувався метод порівняльно-історичного аналізу, що дало можливість порівняти етапи культурного розвитку протягом 90-х років XX століття в різних містах регіону, який ми вивчаємо, та форми культурного життя і їх еволюцію.

Вище зазначені методи не вичерпують усіх методів дослідження. Автор використовував метод аналогій, метод статистичного аналізу. Всі ці методи склали основу даного дисертаційного дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Відсутність монографічного дослідження, присвяченого висвітленню на шпальтах преси проблем культурного будівництва південного регіону, визначає новизну дисертації. В дослідженні вперше на основі періодичних видань, які виступають і історичним джерелом, і суб`єктом історико-культурного процесу, вивчається проблема розвитку основних напрямків культури в означеному регіоні. З нових позицій аналізується роль преси в житті суспільства, висвітлення на її сторінках позитивних і негативних тенденцій розвитку культури. Наукова новизна визначається і в аналізі періодичних видань, який виходить з визнання плюралізму думок і враховує при цьому концепції, які користуються певною перевагою в наукових колах.

Практичне значення одержаних результатів автор вбачає в можливості використання їх працівниками державних та відомчих органів, насамперед тими, що займаються питаннями розвитку культури, освіти, розширення сфери використання української мови, бібліотечної справи, збереженням і збагаченням музеїв тощо. Результати дослідження мають практичну цінність для органів місцевого самоврядування, для різноманітних громадських організацій, діячів культури і мистецтв. Практичне значення одержаних результатів полягає і в можливості їх використання працівниками засобів масової інформації. Матеріали дослідження можуть бути враховані в практиці викладання у вищій школі: при читанні курсів з історії сучасної України, джерелознавства, розробці спецкурсів з цих дисциплін, підготовці учбових посібників.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота обговорювалася на засіданнях кафедри історії України Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Результати дослідження оприлюднювалися на конференціях: Всеукраїнська, студентсько-викладацька науково-практична конференція "Історія Півдня України від найдавніших часів до сучасності: проблеми національного, політичного, соціального, технічного, правового, релігійного та культурного розвитку” (Миколаїв, квітень 1999 р.); V Всеукраїнська науково-практична конференція "Наукові дослідження в контексті історичних проблем" (Миколаїв - Одеса, 2003 р.); VІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Гуманітарно-економічні дослідження" (Миколаїв - Одеса, 2005 р.).

Публікації. За результатом проведеного дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей у наукових збірниках України, 3 - в матеріалах і тезах всеукраїнських конференцій.

Структура дисертації обумовлена характером дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що включають 8 параграфів, заключних висновків (161 с.), списку використаних джерел і літератури, додатків. Список використаних джерел і літератури становить 388 найменувань, 345 з яких джерела. Додатки (45 с.) вміщують 11 таблиць і 22 фото.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, зв`язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, хронологічні і територіальні рамки дослідження, визначено його об`єкт і предмет а також методи, наукова новизна, практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

У першому розділі "Історіографія проблеми і джерельна база дослідження періодичних видань півдня України з проблем культури" проаналізовано стан наукового вивчення проблеми, охарактеризовано джерельну базу та основні методологічні засади дослідження.

Історіографія дисертаційного дослідження "Проблеми культурного життя півдня України на сторінках періодичної преси (90-ті роки XX ст.)", тільки формується. Окремі аспекти теми були в тій чи іншій мірі предметом уваги журналістів, політологів, істориків. В роботах останніх преса розглядалася як джерело з проблем культурного будівництва, вивчався її теоретико-методологічний аспект, перспективи преси в майбутньому. При розгляді історіографії питання дотримувалися хронологічно-проблемного аналізу.

Інтерес сучасних українських істориків до преси виходить за межі використання її джерелознавчої функції. Дослідників цікавлять періодичні видання і як засіб формування суспільної думки. Тобто преса виступає одночасно в якості джерела і суб`єкта історичного процесу, що для дисертанта, який досліджує пресу, має велике значення. До такого напряму належать роботи доктора історичних наук М.О. Багмета та старшого викладача МДУ Л.А. Ляпіної, професора, доктора філософських наук В.Іванова. Коло інтересів останнього історика зосереджено на питаннях взаємодії засобів масової інформації з сучасним суспільством України. В статті "Приборкуванні і приборкувачі" В.Іванов робить порівняльний аналіз відношення до преси суспільства та держави в Україні, а також у закордонних країнах світу. Він досить повно, у хронологічній послідовності, подає та аналізує нормативні документи, які стосуються питань преси, а також робить спробу порівняти їх із законодавчими актами інших країн світу. Висновки професора, доктора філософських наук В.Іванова є для нас спрямовуючим вектором при аналізі періодичної преси Півдня України в плані об`єктивності, історизму, науковості, незалежності економічної і політичної.

До визначеного типу матеріалів можна віднести статистичне дослідження Світлани Янчишиної та Едуарда Лазаренка «Тенденції на ринку періодики", опубліковане у 2000 році в журналі "Друкарство». Автори аналізують тенденції розвитку періодики в світі та в Україні, надаючи можливість читачеві самому ознайомитися з статистичними даними різних країн світу і згідно з тим зробити свої висновки. Період, який аналізується, охоплює 14 років (1986 - 1999 рр.), що робить статтю цінною для нашої теми.

Останнім часом з стійкою періодичністю з`являються публікації, які в близькому майбутньому обов`язково переростуть у ґрунтовні наукові дослідження. Їх об`єднує одна загальна проблема, яка стосується перспективи життєвості періодики в глобальному масштабі і зокрема в Україні. Про поглинання традиційних ЗМІ (преси) їх більш технологічними, "сітьовими" конкурентами заговорили ще в 1996 році, коли Інтернет тільки починав відвойовувати позиції на ринку інформації. В 2001 р. в "Украинских Одесских деловых новостях" вийшла публікація "Утром в куплете, вечером в газете. Средство массовой информации будущего - это не Интернет, не телевидение и пресса, а все сразу" М. Шпагіної. При підготовці цієї статті були використані матеріали конференції Веуоnd the Printed Word, котра регулярно проводиться UFRA, провідною в світі Асоціацією газетних і медіа-технологій. Головна ідея публікації: друкованим виданням, для того, щоб не відійти у небуття, необхідно обов`язково співпрацювати з Інтернетом. Автор намагається розкрити специфіку цієї проблеми і на теренах сучасної України, висвітлити основні тенденції. Дана галузь досліджень розглядається в статтях: "Електронна видавнича справа: сучасне та майбутнє" В. Лисенко; "Формирование информационной культуры" В. Кухаренко; "Інформація: вільний обмін чи взаємна незалежність? Концепція ООН в галузі інформації" О. Зерницької.

Інтерес вчених до проблеми вивчення преси не обмежується встановленими темою дисертації рамками. Окрім проаналізованих праць, що складають незначну частину цілого масиву наукових досліджень, де преса виступає в різних формах: як джерело, як суб`єкт і як об`єкт історичного процесу, виділимо ще ряд робіт, які тією чи іншою мірою можуть стосуватися теми дисертації. Насамперед це дослідження сучасних українських науковців, що займаються історією розвитку періодики: Г. Борисенко, П. Богацького, О. Гуржій, В. Карпенко, О. Котенко. Що стосується українських журналів, то найбільшу увагу приділяють науковим розвідкам з цієї ділянки видання "Бібліографічний вісник" і "Український історичний журнал".

В українській історіографії кінця ХХ століття при дослідженнях преси як суб`єкта і об`єкта історичного процесу все більше приділяється уваги її джерелознавчій функції. Незважаючи на це, як раніше було відзначено, наукові розвідки з історії сучасної преси в науковій літературі вкрай обмежені.

В зарубіжній історіографії становить інтерес теоретико-методологічний аспект у висвітленні проблеми. Вивчення теми дисертації дозволяє стверджувати: праці зарубіжних вчених означеного напряму певною мірою стосуються її.

Класичною на сьогодні вже стала книга Фреда Сиберта, Уілбура Шрамма і Теодора Пітерсона "Чотири теорії преси". Автори книги - відомі американські теоретики і історики преси виділили чотири типи розуміння суспільного статусу періодики. В кожній з цих теорій проблема відповідальності преси знаходила рішення, яке не вступало у протиріччя з тими соціальними і політичними структурам, в рамках котрих функціонувала преса. Науковці доходять висновку: з часів Ренесансу, коли вперше з`явилась масова комунікація, існує тільки дві або чотири головні теорії преси в залежності від того, як їх рахувати.

Методологічні основи вивчення преси досить глибоко були розроблені відомим британським дослідником Джоном Кіном, автором робіт "Публічне життя і громадянське суспільство", а також "Мас-медіа і демократія", в яких він намагається вирішити проблему співіснування преси і свободи на сучасному етапі розвитку людства. Зокрема він вважає, що коріння поглядів, які будуються на ідеях ринкового лібералізму, знаходяться у "...ранньомодерній боротьбі за "свободу преси", проти державного деспотизму... а сучасний ринково-ліберальний рух за свободу засобів комунікації отруєний фетишизацією "ринкової конкуренції", яка завжди породжує ринкову цензуру, але часто залишає недоторканною проблему політичної цензури...". Теоретико-методологічні аспекти, що розглядаються в роботах закордонних істориків, на сьогоднішній день не втратили актуальності.

Одним з напрямів дослідження преси в сучасній російській історіографії є наукові праці, в яких вивчаються питання, пов`язані теоретико-методологічними основами її розвитку. Навіть є окремі випуски збірника наукових статей "Вестник Московского университета", які присвячені лише дослідженням журналістики. Серед російських дослідників 90-х років, які займалися питаннями культуроформуючої функції журналістики, сконцентруємо увагу на роботі Є. Прохорова "Введение в теорию журналистики". Ця книга вийшла друком у 1995 р. Автор запропонував читачеві комплексний та структурований опис системи співпраці журналістики з масовою аудиторією та соціальними інститутами, а також показав, що журналістика виконує значну кількість функцій, які мають певну мету. Головною функцією журналістики в справі впливу на масову аудиторію Є. Прохоров вважає культурно-освітню. Це становить особливу цінність для дисертанта.

Безперечно важливою серед праць, які стосуються безпосередньо теми дисертації, є робота російського дослідника В. Перевалова "Культуроформирующие функции: состав, структура и место в системе функций журналистики". Він запропонував наступні напрямки досліджень у згаданій статті: "а) принципово важливо засобам журналістики проводити певну надтекстову діяльність; тобто через окрему публікацію або серію публікацій надавати розумовій діяльності аудиторії принципово нову якість; б) дана діяльність має вид формування культури як соціуму, так і окремої особистості; в) така діяльність проводиться в умовах виконання культуроформуючої функції журналістики". Перелічуючи та аналізуючи основні концепції співіснування преси і культури, а також вплив першої на другу, В. Перевалов підсумовує, що всі функції журналістики можна описувати тільки як систему взаємопов`язаних та взаємозалежних динамічних показників взаємопереходу та взаємозаміни окремих функцій журналістики. Дану концепцію, щодо культуроформуючих функцій журналістики, з упевненістю можна охарактеризувати як виважену і таку, що відповідає умовам сучасного розвитку суспільства.

Мало або зовсім не дослідженими залишаються такі питання, як технічна періодика, роль фахових журналів у розвитку культури і освіти; преса та проблеми науки; мова періодичної преси; історичні особливості їх життя у пресі та багато інших тем, в тому числі пов`язаних з культурою.

Аналіз вітчизняної і зарубіжної історіографії вказує: питання про вплив преси на розвиток культурних процесів півдня України в 90-х роках ХХ століття окремо не було висвітлено в роботах дослідників. Таким чином можна констатувати: накопичений масив сучасних наукових досліджень, які в тій чи іншій мірі стосуються різних аспектів теми і висвітлюють теоретико-методологічні питання розвитку і функціонування преси, досліджують її в якості суб`єкту культурного та громадсько-політичного процесу, використовують джерелознавчу функцію періодичних видань що не охоплює проблеми загалом. Тобто історіографічний комплекс має лише опосередковане відношення до означеної проблеми. В наукових роботах не використовуються окремо, в повному обсязі матеріали преси саме південного регіону, не розкриваються місце та роль останньої в культурному житті областей, в окремих дослідженнях періодичні видання півдня виконують роль лише одного з джерел для вирішення поставленої проблеми.

Джерельна база дисертації, через приналежність теми до сучасного періоду історії, має свої особливості. Для вивчення поставлених у дисертації проблем залучено кілька груп джерел: по-перше, законодавчі акти Верховної Ради України, Президента України, кабінету міністрів, місцевих органів самоврядування; по-друге, поточні архіви відповідних організацій; по-третє, періодичні видання, а саме, преса південного регіону.

Формування джерельного комплексу вважала за необхідне розпочати з аналізу публікацій офіційних документів усіх гілок влади в нашій країні. Насамперед, це законодавство про культуру, пресу. Головним джерелом для пошуку вище означених матеріалів стали центральні періодичні видання України, які виходили в означений час: "Відомості Верховної Ради", "Голос України", "Урядовий кур`єр". Опубліковані закони з проблем культури, преси в яких окреслено межі функцій періодики, можна вважати концепційною основою усіх типів публікацій в періодичних виданнях. Завданням аналізу даної групи джерел було розкрити правовий, політичний та економічний стан, у якому перебувала преса у визначені хронологічні рамки, а також розгляд законодавчої бази культурної сфери і її публікацію на сторінках періодичної преси. Ставлення останньої до кроків держави у визначеному напрямі, виходячи з міркувань доцільності, вважали за необхідне провести у наступних розділах роботи.

Наступну групу джерел для дослідження проблеми становлять матеріали поточних архівів, доступ до яких був обмежений. Відносно матеріалів фондів обласних і міських архівів, відзначу: через незначну відстань періоду що досліджується від сьогодення, яка обумовлена хронологічними рамками дисертації, документи та інформації 90-х років не були відповідним чином упорядковані і передані до місцевих та обласних архівів, згідно з строками їх зберігання в архівах організацій, діяльність яких безпосередньо стосується теми роботи. Ці терміни встановлюються відповідно до нормативних документів, а саме - Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" та Положення про принципи і критерії визначення цінності документів, порядок створення та діяльності експертних комісій з питань віднесення документів до Національного архівного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 1995 р. № 853. Зважаючи на ці обставини, дисертант використовував матеріали поточних архівів, які були люб`язно надані працівниками Миколаївського обласного управління культури та Миколаївського міського відділу статистики, а також редакціями газет "Південна правда", "Вечерний Николаев", "Вечерняя Одесса", "Одесский вестник", "Наддніпрянська правда".

Окремою групою джерел для дослідження є періодичні видання Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, які виходили протягом 90 років ХХ ст. Станом на 1999 рік загальна кількість періодики (газет) становила 392. Робота над пресою мала певні труднощі, що було зумовлено рядом чинників. По-перше, значна кількість видань не відрізнялася стійкістю і тривалістю виходу. По-друге, коло інтересів більшості видань обмежувалося політичними та економічними питаннями, або взагалі мало рекламний зміст. По-третє, через нестачу фінансування у свій час, бібліотеки не в змозі були відповідними чином організувати зберігання періодичних видань, через що, вже на даному етапі, окремі, найбільш вживані комплекти видань понесли втрати. Одним з критеріїв відбору місцевих періодичних видань стала ступінь віддзеркалення на їх сторінках питань пов`язаних із розвитком культури. З міркувань доцільності, а також завдань які стоять у дисертації, аналіз даної групи джерел вважала за потрібне проводити в процесі роботи над матеріалами преси, тобто в наступних розділах.

В джерелознавчій базі цієї дисертації переважають законодавчі урядові публікації. Саме вони дають орієнтир у формуванні громадської думки газетами. Певною мірою характеризують діяльність офіційних органів поточні архіви обласних управлінь преси, культури, статистики, редакцій газет у конкретних часових межах, з урахуванням людського фактора. Важливим джерельним комплексом дослідження є періодичні видання південного регіону, що виходили у визначені хронологічні межі. Зазначені групи джерел дають можливість всебічно розглянути проблеми, що пов`язані з темою дисертації і виконати ті завдання, які стоять у роботі.

У другому розділі "Роль періодичної преси в актуалізації проблем української мови і освіти" розглядаються оцінні публікації преси 90-х років XX ст., де висвітлюються процеси в галузі культури, а саме реформа мови і освіти.

У першому підрозділі "Законотворчі процеси 90-х років в сфері освіти і мови. Їх пропаганда в місцевій пресі" аналізується процес взаємодії органів місцевої влади і періодичних видань в справі реалізації відповідних рішень та ступінь їх віддзеркалення на сторінках останніх. У підрозділі виділено наступну закономірність - в пресі півдня України публікується обмежена кількість законодавчих актів центральних органів управління України. Незначна кількість опублікованого законодавства поточних років за вище означеними питаннями, в більшості випадків, подавалася в контексті реакції органів місцевої влади на вже прийняті закони, постанови, розпорядження. Інколи тексти вказаних документів подавалися у повному обсязі і без коментарів посадовців, які повинні були нести відповідальність за їх виконання на місцях. Така ситуація пояснюється специфікою регіональної періодики. Справа публікації актів законодавства України належить офіційній центральній пресі, а також фаховим виданням. Метою місцевих періодичних видань є висвітлення фактологічного матеріалу, який безпосередньо стосується реалізації культурних реформ у регіоні і лише в обмеженому обсязі доступний центральним газетам.

У другому підрозділі "Преса про проблеми статусу державної мови та українізацію освітньої галузі" розкривається рівень висвітлення пресою південних областей питань пов`язаних із реалізацію законодавства про мову, її об`єктивність у ставленні до проблеми. Окремим аспектом, який розглядається у підрозділі є питання зворотного зв`язку між громадськістю і пресою. Аналізуючи матеріали офіційних періодичних видань південного регіону в 90-х рр. XX століття, які висвітлювали процес становлення української мови в статусі не лише державної, а й загальноприйнятої, важливо підкреслити оперативність, з якою преса реагувала на потреби суспільства, оприлюднюючи суспільно значущі інформації. Газетна періодика - це загальновідомий потужний засіб ідеологічного впливу на свідомість людей. З огляду на це зазначимо: курс, обраний офіційними виданнями міст півдня України, співпадає з доктриною держави, спрямованою, на відродження української національної культури в цілому. Матеріали з даної проблеми включали різнопланову за жанром інформацію: законодавчі акти, офіційні повідомлення, про які згадувалося у першому розділі, статті, інтерв`ю, хроніку і таке інше. Серед такого розмаїття жанрових форм переважне місце належить статтям аналітичного характеру, написаним компетентними особами. Їх основна мета була спрямована на доступний виклад авторських думок читачам, з належною аргументацією про важливість процесів мовного відродження держави, яке і нині не втратило актуальності.

Характерними рисами неофіційної, альтернативної преси були численність видань, нестійка періодичність виходу, закриття або зміна назв - інколи в зв`язку із зміною засновників чи за інших обставин, що значно ускладнює їх опрацювання. Ця преса теж звертає увагу певною мірою на питання, пов`язані з мовною реформою. Незначний кількісний обсяг неофіційних видань півдня України, що виходили регулярно протягом 90-х років і містили не лише рекламну інформацію, дав змогу аналізувати їх не за регіональним принципом, а в цілому, в хронологічній послідовності. Вказана проблема висвітлювалась на сторінках таких видань: "Родной причал", "Український Південь", "Молодь Миколаївщини", "Щотижня", "Чорноморський маяк", "Булава", "Новий день" - у формі хронік, інтерв'ю, інформацій, репортажів. В цілому зазначимо: на сторінках перелічених неофіційних видань з досліджуваної проблеми, в середньому на рік з 1991 по 1994 р. виходило по 3-4 публікації в кожній газеті. Починаючи з 1995 р., їх кількість зменшується до 1-2. Серед них провідними жанровими формами були інформативні матеріали: замітки, звіти, на другому місці - аналітичні статті.

Значна кількість матеріалів регіональної періодики висвітлюють форми і методи втілення мовної політики в освіті. Тому ці публікації ми розглянемо в ракурсі реформи освітньої сфери.

У третьому підрозділі "Періодика півдня України в справі формування громадської думки відносно реформ середньої і професійно-технічної освіти" аналізується вплив преси на громадськість у питаннях сприйняття останньою проблем освітньої галузі і рівень зацікавленості періодичних видань у віддзеркаленні даних процесів. З початку 90-х років XX століття преса звертає увагу на питання українізації школи. Публікації означеного спрямування вказують - процес українізації середніх освітніх закладів в містах півдня України має свої певні напрями, які, незалежно від географії періодичного видання, мало чим відрізняються один від одного. Це може бути або свідченням того, що в містах південного регіону ситуація дійсно абсолютно подібна, або говорить про неувагу до можливих особливостей.

Одночасно з процесом становлення української мови в статусі державної та українізації освітньої галузі, якому преса першої половини 90-х років приділяла особливу увагу, існували інші питання, пов`язані з сферою освіти, що висвітлювалися на сторінках газет. Лідируючі позиції в цьому напрямку переходять до проблем фінансування освіти. Таким чином, спостерігаються поступові зміни в ієрархії найбільш актуальних питань того часу. Окремим масивом серед публікацій, присвячених школі, виділяються матеріали, де йдеться про результати шкільної реформи і, як наслідок цього процесу, - відкриття навчальних закладів зовсім нового типу, котрі відрізняються від середньої школи не лише назвою, а й змістом. Аналіз публікацій говорить: авторство належить в 40 - 50 % керівникам і вчителям шкільних закладів нового типу, що є свідченням не лише професійності у висвітленні питання, а й зворотного зв`язку між громадою і пресою. За жанром, в основному, це аналітичні статті або інтерв`ю. Вони досягають своєї мети, інформуючи суспільство про появу нових елітних шкільних закладів, популяризуючи, таким чином, останні. На основі кількісного аналізу складається така картина: найбільше уваги проблемам альтернативної шкільної освіти приділялося протягом 1993 -1995 рр. За цей період було опубліковано найбільшу кількість матеріалів. У середньому за рік в одному виданні з`являлося від 3 до 7 публікацій. Починаючи з 1996 р., їх кількість зменшилась до 1-3 публікацій на рік.

Серед матеріалів преси, основа яких базувалася на інформації про стан освітньої галузі півдня України в 90-х рр. XX століття, можна виділити окремий аспект, пов`язаний з висвітленням проблем професійно-технічних навчальних закладів, а також вечірніх шкіл. Спираючись на матеріали періодичних видань, присвячених стану спеціальної освіти, можна зробити висновок: профтехосвіта і вечірні школи підійшли до того моменту в своєму розвитку, коли необхідно кардинально змінювати ставлення до них, переглядати систему навчання, по-іншому підходити до підготовки фахівців. На сучасному етапі розвитку суспільства вона виявилася непотрібною у тому вигляді, в якому існувала раніше. Перш за все, з огляду на проаналізовану інформацію, керуючою ознакою при реформуванні профтехосвіти повинен бути попит на фахівців, яких готують освітні установи системи. Матеріали преси також зафіксували відставання дій влади, спрямованих на реконструкцію галузі і реальних її потреб. Цей спектр ключових моментів, відзначених періодичними виданнями півдня України, є дуже важливою складовою джерелознавчої бази для вивчення стану профтехосвіти. Обмежений обсяг публікацій (за рік з цього приводу з`являлося на сторінках офіційних видань кожного міста в середньому три-чотири матеріали) вказує на низький рівень зацікавленості в цьому питанні громадськості.

У четвертому підрозділі "Процес становлення і розвитку вищої школи України 90-х рр. на сторінках регіональної преси" аналізуються публікації про реформування вищої освіти. Розглядаючи кореспонденції з освітянської тематики в хронологічній послідовності, динаміку можна побачити лише стосовно вузів. Починаючи з 1991-го і закінчуючи 1996 - 1997 роками включно, кількість публікацій в одному періодичному виданні, чи то Одеси, чи то Миколаєва, чи Херсона, збільшується в середньому на 5-10 одиниць. У наступні роки динаміки не простежується, обсяг друкованого матеріалу залишається стабільним. Тенденція росту свідчить: поступово збільшується увага суспільства до вищої школи в досліджуваний період. Активно висвітлювалося питання акредитації вузів, але воно не було проблемним і не викликало полеміки у суспільстві. Преса в даному випадку виконувала лише роль носія інформації. Аналітичні матеріали, які б ґрунтовно доводили позитивні або негативні сторони процесу, були зайвими. Серед низки матеріалів періодичних видань про нововведення у вузівське життя значне місце посідає тестування і зміни у правилах прийому студентів до вузів. Надзвичайно важливим явищем для становлення Української держави стало відкриття нових вищих навчальних закладів. Преса відреагувала на таку тенденцію відповідним чином. Користуючись її матеріалами, які за характером, пануючими настроями подібні до основної кількості публікацій, що висвітлюють появу альтернативної школи, можна усвідомити масштаби цього явища в освіті.

Загалом, преса відіграла неабияку роль у формуванні і поширенні серед громадськості ідеї пріоритетного місця знань у житті кожної людини. Статті аналітичного характеру, звіти, репортажі, інтерв'ю і просто замітки розкривали глибинну сутність процесів в освітній сфері південного регіону України у 90-х рр. XX століття. Вони складають цінне джерело інформації за означеною проблемою. Преса швидко реагувала на злободенні питання, актуалізуючи їх. Внаслідок цього на останніх концентрувалася увага громадськості.

Третій розділ "Українське мистецтво і бібліотечна справа на сторінках преси південного регіону" присвячений вивченню питань розвитку театрального, образотворчого, музичного мистецтва та бібліотечної галузі, що дістали своє висвітлення на сторінках офіційних періодичних видань, у хронологічно визначених рамках. У першому підрозділі "Висвітлення в періодиці півдня України закономірностей розвитку театрів" аналізуються публікації про розвиток театральної галузі в південних областях. Особливе місце серед публікацій театральної тематики займають матеріали в яких відображена роль особистості в розвитку театрального мистецтва. Вони становлять цінну джерелознавчу базу з питань еволюції, відродження театральної галузі на початковому етапі утвердження нашої держави в 90-х рр. Публікації цього спрямування популяризують діяльність талановитих акторів, режисерів, акцентують увагу читачів на значенні особистісного фактору в успіху будь-якої театральної установи. Це - позитивна тенденція у співпраці періодичних видань із театральними установами.

У другому підрозділі "Преса про тенденції музичної культури регіону" звертається увага на матеріали про музичне життя минулого десятиріччя, яке насичене подіями, що впливали на загальний розвиток культурного життя регіону. Концентруючи увагу на елементах, що характеризували музичне життя кожного міста, публікації преси півдня України 90-х рр. дають можливість зробити висновок: події музичного життя Миколаєва, Одеси та Херсона, по-перше, - досить докладно висвітлюються місцевою пресою; по-друге - керуючись матеріалами періодики як джерелознавчою базою в дослідженні культурного розвитку, можна чітко визначити як специфіку кожного міста, так і спільні тенденції, притаманні даному регіону; по-третє - в суспільстві відчувається потреба в розвитку вітчизняного музичного мистецтва. Кількісний аналіз матеріалів даної тематики, що узагальнено характеризують рівень уваги друкованих офіційних періодичних видань до проблем музичної культури, фіксує таку ситуацію. В 1991 р. у виданнях, які є об`єктом дослідження, було уміщено в середньому від 1 до 3 публікацій; в 1992 р. - від 2 до 4; в 1993 р. - від 2 до 6; в 1994 р. - від 4 до 8; в 1995 р. - від 8 до 14; в 1996 р. - від 5 до 6; в 1997 р. - від 5 до 10; в 1998 р. - від 5 до 12; в 1999 р. - від 6 до 14. З цих даних, вочевидь, стає зрозумілим: протягом 90-х рр. відбулися значні зміни в суспільній свідомості. Динамічне збільшення у пресі південного регіону різних за жанром публікацій - статей, заміток, інтерв`ю тощо, присвячених музичному мистецтву, переконливо це доводить. Пік уваги періодичних видань до означеної проблеми припадає на другу половину 90-х рр.. Виходячи з об`єктивних даних, зауважимо: підвищений інтерес представників усіх засобів масової інформації до тієї чи іншої теми залежить від нагальних потреб громадян. Таким чином, на підставі вищенаведеного можна визначити рівень коливання попиту в суспільстві на інформацію.

Третій підрозділ "Проблеми і перспективи розвитку музейної справи і образотворчого мистецтва на сторінках місцевих періодичних видань" присвячений групі публікацій у періодичних виданнях півдня України, про перспективи і проблеми розвитку музейної справи і образотворчого мистецтва. В 90-х рр. ХХ століття, незважаючи на економічні труднощі, художнє життя поступово набуло цілеспрямованого і стабільного розвитку. Це стосується також музеїв.

На сторінках періодичних видань Одеси в першій половині 90-х років точилася гостра полеміка з приводу приміщень музейних установ. Цінність такого спілкування з використанням потенціалу періодичних видань полягає в можливості висвітлення альтернативних думок з окремої проблеми, а також у фіксації останніх на шпальтах газет для подальшого їх аналізу. Практика зворотного зв`язку між редакціями видань і читачами підкреслює відкритість преси перед альтернативним волевиявленням. Листи-відгуки свідчать про рівень уваги громадськості до інформації, яка поширюється періодикою, а також ступінь довіри до того чи іншого видання. Проблеми, пов`язані з відкриттям нових музеїв і приміщеннями вже існуючих, які на сторінках одеських офіційних періодичних видань набули форм загальноміських дебатів, у пресі інших міст південного регіону не були виявлені.

Преса південного регіону в період 1991-1999 рр. висвітлювала стан сучасного образотворчого мистецтва з урахуванням основних подій, які стали віхами на шляху його утвердження в суверенній Україні. Проаналізовані публікації, пропонуючи певний обсяг інформації, дають загальне уявлення про тенденції перспектив розвитку як музейної справи, так і пов`язаного з нею образотворчого мистецтва південного регіону. Зв`язок із громадськістю втілюється на практиці у листуванні на сторінках газети з проблемних питань, публікація матеріалів, підготовлених представниками громадських кіл, вказує на об`єктивність періодичних видань у підходах до висвітлення окремої теми.

У четвертому підрозділі "Процес реформування бібліотечної галузі в 90-х роках ХХ століття. Його віддзеркалення у регіональній пресі" аналізуються матеріали преси, присвячені сучасному стану бібліотечних установ. Періодичні видання південного регіону в означені хронологічні рамки фіксують проблеми бібліотечної галузі, методичну і практичну роботу бібліотек. На основі публікацій проблемного змісту можна зробити висновок: створена за роки радянських часів мережа українських бібліотек потребує адаптації до нових умов та модернізації на основі нових технологій у руслі загальноосвітніх тенденцій з урахуванням нагромадженого досвіду. Науково-методична і практична робота бібліотек, що також знайшла своє віддзеркалення у пресі, свідчить про наполегливе прагнення добитися досягнень якісно нового рівня інформаційного забезпечення науки, управління, освіти, культури, тобто активізувати розвиток інформаційних функцій, з огляду на їх очевидне відставання від вимог дня. На останнє необхідно підкреслити: питання співвідношення російської і української літератури у фондах бібліотек, попит на неї читачів, у публікаціях не порушувалося. Це - значне упущенням офіційних періодичних видань. Проблема потребує спеціального висвітлення, особливо в ракурсі мовної політики держави.

У висновках узагальнені основні результати дисертаційного дослідження, які зводяться до наступних положень:

1. Сучасні періодичні видання України у висвітленні існуючих проблем відрізняються своєрідним підходом. Перш за все, він проявляється через відсутність цензури по відношенню до матеріалів, що публікуються. Це супроводжується широким колом думок з того чи іншого питання, що значно розширює напрями переважних поглядів видань. Але для уточнення суті змісту публікацій необхідні звернення до авторів матеріалів оцінно-концепційного характеру.

2. Особливе місце на шпальтах газет зайняло питання мови, що являє глибини характеру нації. В політичному аспекті, з яким тісно переплелися преса і культура, поширені в досліджуваному регіоні, на відміну від центральної та західної України, ліві погляди з домінуючим північним напрямом. Ця специфіка неодмінно має віддзеркалюватися і в культурі, і одночасно в місцевій пресі, де найбільш поширена російська мова, про що свідчить переважна кількість російськомовних періодичних видань. В той же час, на основі динаміки коливання тиражу простежується піднесення в суспільстві державницьких ідей, активності громадської думки і значний потяг до видань даного напряму в середині 90-х рр. Зменшення тиражу газети наприкінці 90-х рр. можна пояснити так: певні кризові явища в житті держави можуть супроводжуватися апатією та зневірою в результативності реформ серед населення. До цього додається зростання популярності інших видань, відкритих згодом.

3. Публікації освітньої тематики в газетах південного регіону, як відзначалося раніше, в кількісному відношенні не поступалися матеріалам мовної проблематики. Серед них виділялися кореспонденції, присвячені українізації школи. Останні можна поділити за хронологією та змістом, що робить їх ідентичними публікаціям про державну мову.

4. Публікації, які мали відношення до середньої і вищої школи, фіксували наступні проблеми фінансового плану: перша - низький рівень матеріально-технічного забезпечення шкільних установ, а саме: нестача кількості підручників, їх неадекватність існуючим програмам, непомірно високі ціни; друга - відсутність фінансів на проведення необхідного ремонту аварійних приміщень шкіл, внаслідок чого в окремих випадках вони повинні були закриватися; третя - через економічний стан країни практично зупинилося будівництво нових шкіл; четверта - в означений час адміністрації шкіл не можуть забезпечити в їдальнях повноцінне харчування, закономірним наслідком чого є погіршення стану здоров`я учнів; п`ята - нестача педагогічних кадрів і їх велика плинність. До даної частини дослідження освітньої проблематики на шпальтах газет необхідно включити спільний практично у всіх кореспондентів висновок: при реалізації реформ у галузі освіти відчувається брак коштів.

5. Окремим масивом серед публікацій, присвячених освіті, виділяються матеріали про реформи в ній. Згідно з пресою, реформування школи відбувалося за такими напрямами: 1. впровадження нових навчальних закладів; 2. українізація і відродження національних традицій; 3. відкриття шкіл для національних меншин; 4. введення нових форм оцінки знань; 5. перехід до платного навчання; 6. впровадження в школі посади психолога; 7. поява чи не в кожній школі своєї моделі педагогічного розвитку, введення новацій. Загалом, більшість матеріалів реформеного змісту не несуть негативної оцінки процесів в освітній галузі і не містять категоричного заперечення їх необхідності.

6. Незначним був обсяг кореспонденцій, які мали відношення до стану профтехосвіти у згаданий час. В середньому за рік з цього приводу з`являлося по три-чотири публікації, які не викликали широкого резонансу в колах громадськості. Зміст матеріалів не виходив за рамки напрямів, традиційних для всієї освіти: фінансування, кількісний та якісний склад студентства, проблеми педагогічних кадрів. Обмежений обсяг матеріалів, що свідчить про складність ситуації в даній галузі освіти та відсутність уваги з боку суспільства і держави до неї. Причина цього - випускники професійно-технічних училищ не мали певного місця в соціально-економічному розвитку України в 90-х роках.

7. Публікації, пов`язані з реформами в галузі культури, віддзеркалюють національний зміст в усіх його проявах. Преса регіону свідчить: театральна галузь, а також зміни, що відбулися в ній, належним чином були висвітлені періодичними офіційними виданнями за такими напрямами: 1 - матеріали полемічного характеру, які порушували проблеми реформування галузі; 2 - статті, в яких висвітлювалися практичні кроки на шляху реформування театральних установ; 3 - публікації з переважаючим особистісним фактором; 4 - кореспонденції інформаційно-критичного характеру про діяльність театрів, тобто їх репертуар.

8. Аналіз динаміки матеріалів, що узагальнено характеризували рівень уваги друкованих офіційних періодичних видань до проблем музичної культури, вочевидь вказує на зміни, що в 90-х рр. відбувалися в громадській свідомості. Значні кількісні коливання в пресі південного регіону різних за жанром публікацій, присвячених музичному мистецтву, можуть бути свідченням відсутності стабільності та поступовості розвитку галузі: етапи піднесення і спаду змінюють один одного.

9. В період, що досліджується, досить полемічною темою культури на сторінках газет була музейна справа. Враховуючи потенціал періодичних видань, представники даної сфери використовували його з метою досягнення певного результату. Означений етап характеризується появою публікацій проблемного змісту, а також листів - відгуків на них. Зворотний зв`язок, який мав місце на шпальтах газет, з приводу приміщень музейних установ, свідчив про рівень уваги громадськості до інформації, поширюваної періодикою, і ступінь довіри до того чи іншого видання. Публікації про стан музейних установ акцентують увагу на: 1 - фінансових проблемах; 2 - питаннях з приміщеннями; 3 - виставочній діяльності.

10. Систематизуючи публікації бібліотечної тематики в дисертації, виділимо такі, що превалювали, а саме - висвітлювали особливості розвитку бібліотек, чітко простежуючи проблеми, з якими зустрічалися працівники даних установ. За хронологічним принципом, в основному, їх можна віднести до періоду 1991-1996 рр. У наступні роки спостерігається тенденція до зменшення кількості таких матеріалів. Кореспонденції про наукову діяльність бібліотек складають іншу групу. І остання група - публікації, метою яких було виявити діяльність бібліотек на шляху їх становлення як центрів інформаційного забезпечення суспільства. Що стосується хронології виходу на сторінки газет двох останніх груп, можна зауважити: найчастіше публікації, відповідної тематики, стали з`являтися з 1995-1996 рр.

11. Вивчення регіональної періодики в ракурсі культурних перетворень, що відбувалися в країні, дає підстави визначити переважну направленість смаків кожного видання у віддзеркаленні проблем різних галузей культури. Кількісний і якісний аналіз публікацій достатньо чітко виявляє наступне: "Чорноморська комуна" (згодом "Чорноморські новини"), "Радянське Прибужжя", "Наддніпрянська правда" - друковані органи обласних Рад народних депутатів (Одеської, Миколаївської та Херсонської), орієнтовані, головним чином, на питання розвитку освіти та мови. Оцінки результативності реформ у матеріалах не виходять за рамки державного курсу в галузі культури. Цьому певною мірою сприяє публікування виступів службових осіб. Проблеми розвитку культури на шпальтах офіційних періодичних видань: "Вечерняя Одесса", "Одесский вестник", "Вечерний Николаев", "Південна правда", "Херсонський вісник", "Новий день" не мають чіткого розмежування. В них містяться публікації, що висвітлюють як стан освіти, так і мистецтва. Матеріали власне мовної тематики містяться у вкрай обмеженому обсязі.