Масонські організації України (1900-1920): історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

07.00.06 - Історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Масонські організації України (1900-1920): історіографія проблеми

Богданова Тетяна Євгенівна

Дніпропетровськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному гуманітарному університеті ім. Петра Могили Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

заслужений працівник народної освіти України

Тригуб Петро Микитович,

Миколаївський державний гуманітарний

університет ім. Петра Могили,

зав. кафедри міжнародних відносин та історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Гоцуляк Віктор Володимирович,

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького,

професор кафедри новітньої історії

кандидат історичних наук

Крижановська Оксана Олегівна,

Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст.

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра давньої та нової історії України

Захист відбудеться 23 червня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий 20 травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент І.О. Кривий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

масонський конспіративізм історіографія радянський

Актуальність теми. Доцільність історіографічного дослідження генезису та розвитку масонського руху в Україні, його ролі у політичних процесах 1900-1920 рр. зумовлена низкою обставин.

По-перше, в останні десятиліття масонство в цілому, та його українське відгалуження зокрема, є темою доволі широкого й часто емоційного обговорення не лише в історичній науковій літературі, але й у багатьох популярних книжках, що претендують на науковість, на сторінках періодичної преси, телебачення, мережі Інтернет. Глобалізаційні процеси у світі наприкінці ХХ ст. зумовили зростання інтересу світових масонських структур до “повернення на Схід”. З іншого боку, дані процеси викликали пожвавлення європоцентристських настроїв серед елітних кіл суспільства та, як наслідок, відродження масонських лож, так званий “масонський ренесанс”, у країнах Східної Європи та СНД, їх активний піар у мас-медіа Киевские ведомости. - 1998. - 7 марта. - С. 15..

По-друге, в ході політичної боротьби масонство нерідко стає грізним “жупелом” у боротьбі за владу, засобом залякування мас та маніпулювання їх свідомістю. “Масонський скандал” (лютий 2003 р.) набув широкого розголосу в ЗМІ Вечірній Київ. - 2003. - 7 березня. - С. 4 та ін., однак полеміка навколо ролі масонів у політичному житті не вщухає Бизнес. - 2004. - № 12. - С. 72-79.. За сучасних умов поляризації політичних сил в Україні протистояння промасонських та масонофобських кіл може суттєво ускладнити соціально-політичну ситуацію в країні.

На пострадянському просторі існує велика кількість літератури про масонство та його роль у громадсько-політичному житті від наукової та науково-популярної Замойский Л.П. Масонство и глобализм: невидимая империя. - М., 2001та ін. до квазі-історичних робіт чорносотенно-шовіністичного спрямування Платонов О. Россия под властью масонов. - К, 2001 та ін.

. Публікації, присвячені даній темі, відрізняються ступенем науковості й достовірності, політичною заангажованістю, чимало авторів використовують окремі факти з історії масонського руху в Україні для підтвердження своїх псевдонаукових інсинуацій з метою використання їх у залаштункових політичних іграх. Зорієнтуватися в цьому розмаїтті досить складно. Отже, дослідження історіографії даної проблеми набуває все більшої актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена планом наукової роботи Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили та зареєстрована в УкрІНТЕІ (номер реєстрації - 01020U07059 від 17.12.2002 р.).

Метою дисертаційного дослідження є з'ясування рівня висвітлення масонської проблеми в науковій літературі, виявлення основних досягнень та питань, що потребують подальших наукових пошуків.

Для висвітлення даної мети необхідно розв'язати наступні завдання:

простежити особливості накопичення та узагальнення фактичних знань з історії масонського руху в Україні (1900-1920);

дослідити праці радянських істориків, присвячені масонській проблемі, проаналізувати їхні науково-теоретичні та методологічні основи;

порівняти теоретичні підходи, методи та історичні оцінки у дослідженні масонської проблеми радянськими та зарубіжними істориками, авторами української діаспори та російської еміграції;

виявити концептуальні засади новітньої української та російської історіографії щодо діяльності масонських організацій в Україні (1900-1920), визначити теоретичну та науково-практичну цінність праць сучасних істориків;

проаналізувати різновиди теорії “жидо-масонської змови” як прикладу конспіративізму, дати їх оцінку як історіографічного явища та феномену масової політичної свідомості;

узагальнити досвід історіографічного дослідження проблеми, виділити спільне та відмінне, визначити характерні риси кожного з напрямків загального історіографічного процесу;

підсумувати та систематизувати основні проблеми, що заслуговують подальшого вивчення та уточнення, визначити перспективи розвитку масонознавчих студій в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є наукові та науково-популярні праці радянських, зарубіжних, сучасних українських і російських авторів, матеріали періодичної преси, присвячені масонству як суспільно-політичному феномену та масонському руху в Україні на початку ХХ ст.

Предметом дисертаційного дослідження є історіографічна традиція вивчення масонських організацій України 1900-1920 рр., їх ролі у суспільно-політичних процесах передреволюційної та революційної доби.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від 1920-х рр. до початку ХХІ ст. Нижня межа зумовлена появою в міжвоєнний період свідчень про масонські організації початку ХХ ст., перших спроб критичної оцінки діяльності масонів та їх ролі в суспільно-політичному русі. Поява на терені колишнього СРСР нових незалежних держав, розвиток процесу державного будівництва та формування державницької ідеології стимулювали зростання інтересу до масонської проблеми, яка в останнє десятиліття плідно розробляється науковцями України та Росії, вказуючи, таким чином, на верхню межу дослідження.

Територіальні рамки дослідження охоплюють територію сучасної української держави, яка в 1900-1917 рр. входила до складу Російської та Австро-Угорської імперій, а в 1917-1920 рр. стала ареною революційних перетворень та національно-визвольних змагань українського народу.

Наукова новизна дослідження полягає у створенні цілісної картини історіографії історії масонського руху в Україні на початку XX ст. Дана робота є першим спеціальним і, водночас, комплексним дослідженням даної проблеми. Порівняльний аналіз надбань вітчизняної та зарубіжної історіографії дає можливість виявити позитивні та негативні риси праць науковців, що дотримуються різних підходів у висвітленні масонської проблеми, охарактеризувати здобутки та недоліки здійсненої ними джерелознавчої критики та методів дослідження, використаних в їх творах.

Дисертант також виклав власне бачення суперечливих проблем історіографії масонського руху в Україні, визначив питання, що потребують подальшої наукової розробки.

Наукове та практичне значення дослідження полягає у систематизації та узагальненні матеріалу, осмисленні його у руслі сучасних тенденцій розвитку світової та української історичної науки. Автор вважає, що здійснений ним історіографічний аналіз дозволяє об'єктивно з'ясувати стан розробки актуальної проблеми історії масонських організацій в Україні на початку ХХ ст. Він дає можливість виявити неоднозначність, складність і суперечливість у вивченні історії масонського руху в Україні, підвести підсумок зробленому, а також визначити перспективи наукового пошуку. Фактичний матеріал та концептуальні підходи можна використовувати для створення курсів лекцій з історії України, політичної історії ХХ ст., політології та спеціальних політологічних дисциплін, вони також можуть стати у нагоді при підготовці узагальнюючих праць з історіографії та джерелознавства, комплексного вивчення українського масонства як невід'ємної складової вітчизняного суспільно-політичного руху.

Апробація результатів дисертації здійснена на IV Міжнародному конгресі україністів (Одеса, 1999), V Міжнародній конференції молодих вчених “Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей” (Миколаїв - Очаків, 2003), Всеукраїнській науковій конференції “350-річчя відродження української державності: минуле і сучасне” (Сімферополь, 1998), Всеукраїнському науковому семінарі “Українська національна ідея: реалії і перспективи розвитку” (Львів, 1999), V щорічній науковій конференції “Україна: людина, суспільство, природа” (Київ, 1999), щорічних науково-методичних конференціях “Могилянські читання” (Миколаїв, 1999-2004). Основні положення дисертації були використані автором при підготовці та викладенні курсів “Історія України”, “Історія держави і права України”, “Політика і релігія” у Миколаївському державному гуманітарному університеті ім. Петра Могили комплексу “Києво-Могилянська академія”. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри міжнародних відносин та історії цього навчального закладу.

Зміст дисертації викладений у шести наукових статтях загальним обсягом 3,44 друк. арк., з яких чотири є фаховими з історичних наук, у трьох опублікованих доповідях наукових конференцій загальним обсягом 0,86 друк. арк.

Структура дисертації обумовлена постановкою проблеми, метою та завданнями роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел та використаної літератури. Її обсяг становить 179 сторінок основного тексту та 23 сторінки бібліографії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, теоретичне та практичне значення, об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні та територіальні рамки, визначено мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну роботи, висвітлено процес апробації отриманих результатів.

Перший розділ роботи - “Ступінь наукової розробки теми, проблеми методології та джерелознавства” - присвячений аналізу сучасного рівня наукової розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії, визначає методологічні принципи та методи дослідження, дає характеристику джерельної бази роботи.

У підрозділі 1.1 - “Стан та ступінь наукової розробки теми” - дисертант акцентує увагу на відсутності історіографічних оглядів у переважній більшості праць, що розглядають діяльність масонських організацій України на початку ХХ ст. У дисертаціях О. Крижановської та М. Ходоровського підкреслюється слабка розробленість масонської проблематики вітчизняною історіографією, нехтування джерелознавчим аналізом документальної спадщини масонів, явна тенденційність в оцінці сучасними істориками масонства та залежність його наукової інтерпретації від політики Крижановська О.О. Масонство в Україні у другій половині XVIII - на початку XX ст. - Дис. …канд. іст. наук: 07.00.01. - К., 1997. - С. 9; Ходоровський М.Д. Масонство і Україна (За матеріалами діяльності вільних мулярів XVIII ст.). - Дис. …канд. іст. наук: 07.00.01. - Запоріжжя, 1999. - С. 10-11..

Радянська історична наука, розглядаючи питання причетності масонських організацій до революційних подій в Російській імперії на початку ХХ ст., обов'язково містила аналіз творів зарубіжних авторів із критикою “фальсифікаторської” ролі буржуазної історіографії. Історіографічну цінність має спроба О.Ф. Соловйова підбити підсумки дискусії навколо масонської проблеми наприкінці 1980-х рр Соловьев О.Ф. Споры вокруг масонства: некоторые итоги // Вестник Академии Наук СССР. - 1990. - № 9..

Серед праць зарубіжних істориків репрезентативними з точки зору історіографії дисертаційної теми є статті Л. Ґасса та Н. Сміта Hass L. Wolnomularstwo ukraiсskie (do rewolucji lutowej 1917 R.) // Studia z dziejуw ZSRR i Europy Њrodkowej. - 1981. - T. XVII; Smith N. Political Freemasonry in Russia, 1906-1918: A Discussion of the Sources // Russian Review. - 1985. - Vol. 44. - # 2.. Популяризаторсько-публіцистичні твори авторів української діаспори Гомзин Б. Масони. Тайна організації. - Торонто, 1970 та ін. практично не мають історіографічної цінності. Певне місце аналізу історіографічних тенденцій у розвитку масонознавчих досліджень приділяється в працях сучасних російських істориків Серков А.И. История русского масонства. 1845-1945. - СПб., 1997..

Підсумовуючи огляд виявленої наукової літератури, слід констатувати наявність певного набутку у галузі історіографії історії вивчення масонства в Україні. Однак за останні роки побачили світ не тільки публікації раніше невідомих документів, що значно розширюють наші уявлення про українське масонство початку ХХ ст. та його роль у політичних подіях того часу, але й низка досліджень у науковій періодиці, в яких розробляються окремі аспекти даної теми. Це зумовлює необхідність історіографічного узагальнення досягнень у галузі українського масонознавства та виявлення прогалин, що потребують дослідницького пошуку.

У підрозділі 1.2 - “Принципи класифікації та характеристика джерел” - дисертант зауважує, що специфіка предмета дослідження в значній мірі визначає своєрідність джерельної бази, яку складає комплекс опублікованих праць, у яких містяться відомості з того чи іншого аспекту обраної теми. Основу джерельної бази даної дисертації становлять праці, в яких проведене наукове вивчення та реконструкція історії масонського руху в Україні в перші десятиріччя ХХ ст. та простежуються закономірності його розвитку. У роботі використано два класифікаційних критерії: видовий (формально-функціональний) та за принципом походження.

Користуючись виробленим у джерелознавстві видовим принципом класифікації історіографічних джерел, автор виокремлює такі їх види: а) узагальнюючі історичні праці Політична історія України. ХХ ст.: У 6 т. - К., 2002. - Т. 1.; б) монографії Hass L. Loїa i polityka: Masoneria ros., 1822-1995. - Warszawa, 1998. - T. 2 та ін.; в) дисертації та автореферати дисертацій Головко В.В. Криза сучасної української історичної науки: теоретичний та історіографічний контекст: Дис. …канд. іст. наук: 07.00.06. - Д., 2000 та ін.; г) джерельні публікації, оскільки вони відбивають рівень розвитку історичної науки Грушевський М. Спомини // Київ. - 1989. - № 8-11 та ін.; д) тематичні збірники За кулисами видимой власти. - М., 1984 та ін.; е) наукові статті Hass L. W trуjk№cie Ukraina-Watykan-Polska w latach 1919-1920 // Dzieje najnowsze. - Rocznik XII. - Warszawa, 1980. - 1 та ін.; є) матеріали конференцій, конгресів Четвертий міжнародний конгрес україністів. - Одеса, 26-29 серпня 1999 р. Доповіді та повідомлення. - Одеса - Київ - Львів, 1999.; ж) науково-популярні праці Брачев В.С. Масоны и власть в России. - М., 2003 та ін.; з) публіцистичні замітки Дзеркало тижня. - 2002. - 8-14 червня. - С. 4 та ін.; и) критико-бібліографічна література Bourychkin P. Bibliographia sur la franc-maзonnerie en Russia. - Paris, 1967.; і) довідкові видання Серков А.И. Русское масонство. 1731-2000 гг.: Энциклопедический словарь. - М., 2001.; й) політичні та ідеологічні документи Голос України. - 2003. - 6 лютого. - C. 2..

За критерієм походження джерела, використані в даній дисертації, можна розділити на наукові тексти, що були вироблені: а) в радянській історичній науці; Минц И.И. Метаморфозы масонской легенды // История СССР. - 1980. - № 4. б) в українській діаспорній та російській зарубіжній науці; Берберова Н.Н. Люди и ложи. Русские масоны ХХ столетия. - Х.-М., 1997; Куницький М. Московська масонерія й дорадники Греко-католицької гієрархії. - Варшава, 1934. в) в західній історіографії; Katkov G. Russia, 1917. The February Revolution. - L., 1967. г) в сучасній українській науці; Солдатенко В., Веденєєв Д. Українські масони в добу революції // Історія України. - 2001. - № 15. д) в сучасній російській науці. Соловьев О.Ф. Масонство в мировой политике ХХ века. - М., 1998.

Саме цей принцип покладений в основу архітектоніки дисертації. При аналізі джерельної бази дисертант зробив спробу провести аналітичну (зовнішню та внутрішню) критику більшості джерел, використаних при написанні роботи, та перейти до етапу синтетичної критики комплексу джерел відповідного історіографічного періоду.

У підрозділі 1.3 - “Методологія та методи дослідження” - охарактеризовані головні методологічні принципи, дотримані при написанні дисертації. Дисертант вважає за доцільне схилитися до визнання принципу методологічного плюралізму. Автор поділяє точку зору В. Масненка щодо широкого розуміння історіографічного процесу, який включає не тільки генезу наукового знання, а і його суспільне відрефлексування на рівні масової історичної свідомості Масненко В.В. Історична думка у процесі розвитку національної свідомості українців (кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.). - Автореф. дис. …докт. іст. наук: 07.00.06. - К., 2002. - С. 5.. Даний підхід визначається специфікою предмета дослідження, яким є історіографічна традиція вивчення масонських організацій в Україні та їх зв'язку з суспільно-політичними процесами в 1900-1920 рр.

Дисертаційне дослідження базується на двох фундаментальних принципах історичних досліджень: наукової об'єктивності та історизму. Автор поділяє точку зору провідних науковців стосовно доцільності поєднання в історичному дослідженні двох підходів до аналізу результатів людської діяльності: історико-ситуаційного та історико-ретроспективного Ковальченко И.Д. Теоретико-методологические проблемы исторических исследований // Новая и новейшая история. - 1995. - № 1. - С. 32-33.. Для пояснення, оцінки, порівняння історіографічних джерел з метою їх аналізу нами були залучені загальнонаукові методи пізнання: дедуктивний та індуктивний, історичний та логічний, класифікації та аналогії, аналізу та синтезу, що дозволило вивчати історіографічний процес в його динаміці та багатогранних взаємозумовлених зв'язках. Виходячи з поставлених завдань, дисертантом використані спеціальні історичні методи, а саме: історико-генетичний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, метод періодизації та ін Зевелев А.И. Историографическое исследование: методологические аспекты. - М., 1987. - С. 35-45; Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. - К., 2002. - С. 241.. Використання різних методів у їх поєднанні на відповідних етапах дослідницької роботи, базоване на принципах наукової критики, дозволило автору вирішити проблеми, які складають сутність дисертації, та стало основою для досягнення нових наукових результатів.

У другому розділі - “Масонська проблема у висвітленні радянської історіографії” - простежується еволюція дослідження радянськими істориками масонського руху на терені Російської імперії на початку ХХ ст. Радянська історіографія не створила спеціальних досліджень з дисертаційної теми, проте наукова та науково-популярна література радянських часів містить окремі факти, їх пояснення та висновки щодо історії масонських організацій України 1900-1920 рр. Частина положень радянських учених стала підґрунтям для масонознавчих досліджень сучасними вітчизняними істориками.

Підрозділ 2.1 - “Концептуальні засади” - містить оцінку масонства як суспільно-політичного феномену класиками марксизму-ленінізму як вихідного пункту в дослідженні даного історичного явища радянською історичною наукою, а також аналіз рішень ІІ та IV конгресів Комінтерну про несумісність членства в комуністичній партії та масонських ложах. У післявоєнній радянській історіографії вони набули розширювального трактування й були перенесені на характеристику масонства ХХ ст. як знаряддя боротьби міжнародного імперіалізму з пролетаріатом, компартіями та країнами соціалізму.

Підрозділ 2.2 - “Масонство в працях радянських істориків (1920-ті - середина 1970-х рр.)” - присвячений початковому етапу дослідження радянською історичною наукою кола питань, пов'язаних з розвитком масонського руху в Росії (1900-1920). У публіцистичній статті Ф. Мата викривається, зокрема, “реакційна” буржуазна сутність масонства в особі його українських представників, “агентів світового капіталу” С. Петлюри, П. Скоропадського Мат Ф. Ясновельможна маріонетка // Глобус. - 1924. - № 13-14. - С. 16-18.. Дисертант зауважує, що 1920-ті рр. стали часом створення важливих джерел з історії масонських організацій України (1900-1920), зокрема, мемуарної літератури та матеріалів слідчих справ НКВС.

У підрозділі 2.3 - “Радянська історіографія 1970-х - 1980-х рр. про роль масонства в політичному житті Російської імперії (1905-1920)” - автор дисертації виділяє декілька підходів до масонської теми в радянській історичній науці, висвітлює їх основні положення. Прибічники “традиціоналістського” підходу А.Я. Аврех, І.І. Мінц, О.Ф. Соловйов відкидають, як безпідставну, версію про масонів як організаторів Лютневої революції. На їх думку, російське масонство ХХ ст. було “quantite negligeable” (мізерною величиною) та не могло істотно вплинути на розстановку класових сил напередодні революційних подій 1917 р Аврех А.Я. Масоны и революция. - М., 1990. - С. 342; Минц И.И. Метаморфозы масонской легенды. - С. 122; Соловьев О.Ф. Международный империализм - враг революции в России. - М., 1982. - С. 135-137..

Версію “жидо-масонської змови” репрезентують праці М. Яковлєва, В. Бегуна. Твір першого, написаний з подачі КДБ, розкриває “контрреволюційну” роль масонів у підготовці Лютневої революції 1917 р. Яковлев Н.Н. 1 августа 1914. - М., 1974. В. Бегун, спираючись на твори Л. Ґасса, розвінчує контрреволюційну діяльність буржуазних наймитів С. Маркотуна та С. Петлюри Бегун В.Я. Рассказы о “детях вдовы”. - Минск, 1986. - С. 100-101.. “Помірковано-промасонську” течію репрезентує В.І. Старцев, який, заперечуючи теорію “змови”, прагне, хоч і не зовсім вдало, дати аналіз розвитку масонських організацій в Росії Старцев В.И. Революция и власть. - М., 1978.. Проте обмеженість джерельної бази не дозволила йому зробити це на належному рівні, хоча плідна праця історика заслуговує на високу оцінку.

Підрозділ 2.4 - “Масонська проблема в історіографії доби перебудови” - висвітлює результати масонознавчих студій на даному етапі. Публікації джерел з історії російського та українського масонства початку ХХ ст Николаевский Б.И. Русские масоны и революция. - М., 1990 та ін.. активізували дискусію навколо проблеми “масони та революція”, в якій брали участь О.Ф. Соловйов, В.І. Старцев, Л. Ґасс та інші Вопросы истории. - 1988. - № 10; 1989. - № 6; 1990. - № 1..

Отже, масонські організації України як самостійна наукова проблема в радянській історіографії не розглядалися, проте вивчення діяльності українських масонів становило складову частину або досліджень історії “російського політичного масонства” початку ХХ ст., або історії непролетарських політичних партій та рухів. До здобутків радянської історіографії слід віднести виведення російського масонства ХХ ст. за межі “чорносотенного міфу” та постановку наукової проблеми його дослідження.

Третій розділ - “Масонський рух України (1900-1920) у зарубіжній історіографії” - містить аналіз праць істориків діаспори, англо-американських дослідників та польського вченого Людвіка Ґасса. У підрозділі 3.1 - “Оцінка історичної ролі масонства дослідниками української діаспори та російської еміграції” - дисертант зауважує, що значне місце у зарубіжній історіографії займають твори, які репрезентують “змовницький” підхід до характеристики історичного процесу. Праці прибічників “жидо-масонської змови” Бостунич Г. Масонство и русская революция. - М., 1995; Ковалик В. Масонерія: Руїна віри і народів. - Аргентина - Бразилія - ЗДА, 1968. “страждають” на крайній суб'єктивізм в оцінці подій, безпідставність суджень, нерідко відсутність бібліографічного апарату та інших ознак наукового дослідження, що засвідчує їх наукову неспроможність. Представники ліберальної історіографії С. Мельгунов, Б. Ніколаєвський головну увагу приділяють російському політичному масонству та його ролі в подіях Лютневої революції 1917 р., вказуючи на обмеженість джерельної бази та імовірнісний характер висновків. Мельгунов С. На путях к дворцовому перевороту. - Париж, 1931. - С. 180-188; Николаевский Б.И. Русские масоны и революция. - С. 7-45.

У підрозділі 3.2 - “Західна історіографія про зв'язок масонства з революційним рухом у Російській імперії на початку ХХ ст.” -зазначається, що обговорення масонської проблеми в англо-американській науці проходило під прапором полеміки з радянськими істориками, в центрі якої постало питання про роль масонських організацій у діяльності ліберальної опозиції царату, в підготовці та здійсненні Лютневої революції. Найбільший внесок у масонознавчі дослідження зробив Натан Сміт. Smith N. The Role of Russian Freemasonry in the February Revolution: Another Scrap of Evidence // Slavic Review. - 1968. - Vol. XXVII. - # 4. Оскільки своїм завданням західні історики вважали вивчення російського масонства, їх праці містять лише окремі відомості з історії масонського руху України (1900-1920). Проте зауважимо, що “Великий Схід народів Росії” мав чимало осередків на українському терені, тому висновки даних авторів, зроблені при аналізі російського масонства, майже цілком відповідають характеристиці українських лож даного відгалуження.

Підрозділ 3.3 - “Масонські організації України 1900-1920 рр. в творах польського історика Л. Ґасса” - висвітлює його концепцію розвитку українського масонства початку ХХ ст. та аналіз внеску вченого у масонознавчі дослідження. Дисертант підкреслює, що Л. Ґасс уперше в історіографії робить новітнє українське масонство предметом спеціального дослідження, виділяючи в даному русі два напрями: ложі, підпорядковані “Великому Сходу народів Росії”, та ложі шотландського обряду, на основі яких у 1918 р. постала “Велика Ложа України” Hass L. Ambicje, rachuby, rzeczywistoњж: Wolnomularstwo w Europie Њrodkowo-Wschodniej. 1905-1928. - Warszawa, 1984. - S. 148-149.. Історик дає характеристику утворенню та діяльності “Великої Ложі України” (1918), її провідникам, зокрема С. Маркотуну, розглядає роль масонських зв'язків у процесі дипломатичного визнання УНР Hass L. Wolnomularstwo ukraiсskie, 1917-1921 // Studia z dziejуw ZSRR i Europy Њrodkowej. - 1983. - T. XVIII. - S. 57-81.. Однак чимало положень концепції Л. Ґасса щодо розвитку українського масонства викликають з боку сучасних істориків заперечення й закиди у необґрунтованості.

Четвертий розділ - “Масонські організації України (1900-1920) в оцінці сучасних російських та українських істориків” - присвячений аналізу основних течій у сучасній історіографії масонської проблеми, характеристиці позитивних та негативних рис праць істориків-масонознавців, виявленню лакун дослідницького пошуку та визначенню перспектив подальших наукових пошуків. До основних завдань сучасної історичної науки в галузі дослідження масонського руху початку ХХ ст. слід віднести деміфологізацію масонства як суспільного феномену та розвінчування антимасонських стереотипів, пошук нових джерел, введення до наукового обігу недоступних раніше документів із закритих архівів та їх аналіз з метою заповнення “білих плям” і створення цілісної картини розвитку новітнього масонства. Дисертант виокремлює три основних підходи до вивчення масонського руху в пострадянській історіографії, що характерні як для вітчизняної, так і для російської науки: критичний, ліберальний та “змовницький”.

У підрозділі 4.1 - “Новітнє українське масонство у висвітленні сучасної російської історіографії” - автор дисертації зауважує, що актуальність даної теми в сучасній Росії визначається, передовсім, її політичною заангажованістю. Теорія “жидо-масонської змови”, репрезентована О.А. Платоновим Платонов О. Терновый венец России. Тайная история масонства. 1731-1996. - М., 1996., має велику популярність у Росії, активно підживлюється антизахідними політичними силами та РПЦ. Представники критичного напряму Платонов О. Терновый венец России. Тайная история масонства. 1731-1996. - М., 1996. прагнуть зважено оцінити роль масонства в російському політичному житті початку ХХ ст., приділяють значну увагу аналізу причин привабливості масонства для освічених верств суспільства. Проте їх праці майже не містять конкретно історичного матеріалу з історії українських лож та його оцінки.

Твори А. Сєркова, що належать до ліберального напряму, мають найбільше значення для дослідження історії українського масонства, оскільки він є єдиним з російських авторів, який висвітлив діяльність вітчизняних лож у контексті загального розвитку російського масонства 1900-1920 рр., дослідив стосунки між російськими та українськими ложами, провів джерелознавчий аналіз декількох документів з історії українського масонства, зокрема, “Декларації “Великої Ложі України” (1919), що сформульована С.В. Петлюрою. Серков А.И. История русского масонства. 1845-1945. - СПб., 1997. Таким чином, сучасна російська історіографія зробила значний внесок у вивчення розвитку масонства на терені Російської імперії (1900-1920), здобутки російської історіографії та дискусія між російськими та українськими істориками створюють умови для подальших наукових розвідок у галузі дослідження масонських організацій України.

У підрозділі 4.2 - “Масонський рух України 1900-1920 рр. у працях вітчизняних дослідників” - автор виділяє три етапи в розвитку сучасного українського масонознавства, характеризує основні досягнення джерелознавчих пошуків у цій галузі, оцінюючи внесок С. Білоконя та Л. Портнової Білокінь С. Заборонена тема? // Народна газета. - 1995. - № 16. - С. 4; Портнова Л. Стосунки між масонами Великої Ложі України та Великого Сходу Франції в 1918-1919 роках // Київська старовина. - 1999. - № 3.. Критичний напрям в українському масонознавстві представлений, в основному, монографією О. Крижановської Крижановська О.О. Таємні організації в громадсько-політичному житті України (масонський рух у XVIII - на початку XX ст.) - К., 1998.. Дисертант висвітлює основні положення її концепції стосовно розвитку масонських організацій в Україні, її позитивні риси та недоліки, зазначає, що автори наступних праць ґрунтуються на висновках даного автора. Найширше в сучасній літературі репрезентована, на нашу думку, ліберальна течія Веденєєв Д. Листування між українськими та французькими масонами в добу визвольних змагань 1917-1920 // Розбудова держави. - 1996. - № 5; Ткаченко В. Вільні каменярі, або Масони в Україні: чи допоможуть вони молодій незалежній державі // Україна. - 1992. - № 26., автори якої вказують на елітарність українського масонського руху початку ХХ ст., значний вплив прихованого шару розстановки партійних сил на політичні процеси в Україні, зовнішню політику українських урядів у добу національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. Конспірологічний підхід, популярність якого за останні роки зростає, найяскравіше простежується в праці М. Сенченка про латентні структури світової політики Сенченко М.І. Латентні структури світової політики: Нариси з конспірології. - К., 2003. .

Отже, вітчизняна наука зробила перші кроки в дослідженні діяльності масонських організацій України 1900-1920 рр. Українськими вченими визначені чільні напрями наукових пошуків, оцінені здобуті результати, висловлені гіпотези, що потребують подальших уточнень та опрацювань.

ВИСНОВКИ

Дисертація є першим спеціальним і, водночас, комплексним дослідженням, у якому зроблено спробу здійснити порівняльний аналіз надбань вітчизняної та зарубіжної історіографії в дослідженні масонських організацій України 1900-1920 рр. В ній поставлені й розв'язані конкретні історіографічні проблеми, малодосліджені в науковій літературі, а саме:

Проаналізовано та систематизовано існуючу літературу з означеної проблеми. З'ясовано, що переважна більшість праць, присвячених історії масонських організацій України початку ХХ ст., не мають історіографічного огляду, утруднюючи, таким чином, науковий пошук та створюючи перешкоди для подальших досліджень. Більш-менш докладна розробка історіографії проблеми наявна лише в дисертаційних роботах О. Крижановської (1997) та М. Ходоровського (1999), проте їх автори приділяють недостатньо уваги сучасній українській та російській історіографії.

Відсутність історіографічного узагальнення створює наукову проблему, для вирішення якої дисертант застосовує загальнонаукові та спеціальні історичні методи дослідження, віддаючи перевагу порівняльно-історичному та історіографічному методам. Засновуючись на принципі історизму та комплексному підході, автор проводить вивчення джерельної бази дисертаційного дослідження, основу якої складають різні групи історіографічних джерел, класифіковані за видовим критерієм.

Автором виокремлено джерела, створені радянською, зарубіжною та вітчизняною історіографією, проведено аналіз їх концептуальних засад, визначено провідні напрями історіографічної традиції в дослідженні масонської проблеми: конспірологічний, критичний, марксистський, ліберальний, - та простежено їх еволюцію протягом досліджуваного періоду (1920-ті - 2005).

Масонські організації України як самостійна наукова проблема в радянській історіографії не розглядалися, вивчення діяльності українських масонів становило складову частину досліджень історії “російського політичного масонства” початку ХХ ст., або історії непролетарських політичних партій та рухів. Вихідною посилкою у визначенні суспільно-політичної ролі масонства були оцінки даного феномену в творах класиків марксизму-ленінізму як реакційного буржуазного явища.

Головним здобутком радянської історіографії є виведення російського масонства ХХ ст. за межі “чорносотенного міфу” та постановка наукової проблеми його дослідження. Критичний аналіз джерельної бази зарубіжної історичної літератури (А. Аврех, I. Мiнц, О. Соловйов) та публікації джерел, здійснені В. Старцевим, Ю. Фельштинським, С. Білоконем, позитивно вплинули на розвиток подальших масонознавчих студій, заклавши підґрунтя наукового дослідження історії масонського руху України 1900-1920 рр. наступною генерацією істориків.

З'ясовано, що праці прибічників “жидо-масонської змови” у зарубіжній історіографії (Г. Бостунича, Г. Каткова, В. Ковалика, М. Куницького та ін.) “страждають” на крайній суб'єктивізм в оцінці подій, безпідставність суджень, нерідко відсутність бібліографічного апарату та інших ознак наукового дослідження, що засвідчує їх наукову неспроможність.

Зазначено, що вчені ліберального напрямку в зарубіжній науці (С. Мельгунов, Б. Ніколаєвський, Н. Сміт, Л. Хеймсон) в основному говорять про так зване “російське політичне масонство” та його роль в подіях Лютневої революції 1917 р., вказуючи на обмеженість джерельної бази та імовірнісний характер своїх висновків. Хоча праці даних істориків містять лише окремі відомості з історії масонського руху України (1900-1920), їх висновки заслуговують на увагу.

Уперше дослідження новітнього українського масонства як наукової проблеми здійснено польським ученим Л. Ґассом у першій половині 1980-х років. Історик виділяє в даному русі два напрями: ложі, підпорядковані “Великому Сходу народів Росії”, та ложі шотландського обряду (“Святого Андрія”, “Нарцис”), на основі яких у 1918 р. постала “Велика Ложа України”. Відокремлюючи українське масонство від російського, він визначає основні етапи його розвитку, напрями діяльності, вплив на внутрішньополітичне життя і зовнішню політику українських урядів 1917-1920 рр. Однак деякі гіпотези Л. Ґасса викликають сумнів у їх обґрунтованості.

Переломні 1990-ті роки відзначилися у пострадянській історичній науці кризою марксистської парадигми, теоретичними та методологічними пошуками, руйнуванням старих міфологем та створенням нових. У цей період необхідність самоствердження нової державної нації на рівні суспільної свідомості мала наслідком апологетику масонства й певну “глорифікацію” його ролі в українському (як і в російському) державотворенні. Певна упередженість з обох боків не давала змоги надати адекватну оцінку масонським організаціям України 1900-1920 рр., водночас подолання хиб попереднього етапу сприяло активізації та розвитку масонознавчих досліджень.

Визначено, що до основних завдань сучасної історичної науки в галузі дослідження українського масонського руху початку ХХ ст. слід віднести деміфологізацію масонства як суспільного феномену та розвінчування антимасонських стереотипів, пошук нових джерел, введення до наукового обігу недоступних раніше документів із закритих архівів і їх аналіз з метою заповнення “білих плям” та створення цілісної картини розвитку новітнього масонства.

Автором виділено три напрямки в сучасній історіографії масонської проблеми: “змовницький”, критичний та ліберальний, проаналізовано їх характерні риси, досягнення та недоліки у висвітленні теми, визначено внесок їх найвідоміших представників (Д. Веденєєва, О. Крижановської, А. Сєркова, О. Соловйова та ін.) у формування загальної концепції розвитку масонського руху в Україні в першій чверті ХХ ст.

Поширення конспіративістського менталітету має наслідком відродження чорносотенного міфу про масонство у формі теорії “жидо-масонської змови”. Головна небезпека праць конспірологів полягає в тому, що міф не потребує доказів, таким чином, тези, що пропагуються творами прибічників “змовницького” підходу, сприймаються апріорі, що ускладнює ситуацію з їх критичним аналізом та спростуванням. З'ясовано, що дослідження історії українського масонського руху початку ХХ ст. сприяє звільненню його як суспільного феномену з лабетів “чорносотенного міфу”.

 СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Яблунівська Т.Є. Масонство в Україні та його вплив на соціально-політичні процеси (1900-1920 рр.) // Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Миколаївська філія. Наукові праці. - Т. 1. - Миколаїв: МФ НаУКМА, 1998. - С. 21-25.

Яблунівська Т.Є. Зв'язок масонства з Товариством українських поступовців (1908-1917) // Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Миколаївська філія. Наукові праці. - Т. 2. - Миколаїв: МФ НаУКМА, 1999. - С. 27-32.

Богданова Т.Є. Висвітлення масонської проблеми у радянській історіографії // Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили комплексу “Києво-Могилянська академія”. Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 26. - Вип. 13. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003. - С. 131-137.

Богданова Т.Є. Масонські організації України 1900-1917 рр. у творах польського дослідника Л. Ґасса // Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили комплексу “Києво-Могилянська академія”. Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 32. - Вип. 19. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. - С. 143-148.

Яблунівська Т.Є. Про роль масонства в суспільно-політичному житті України на початку XX ст. // Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”. Сторінки історії. - Вип. 9. - К.: НТУУ (КПІ), 1997. - С. 34-40.

Яблунівська Т.Є. Вплив політичного масонства на національно-визвольний рух в Україні на початку ХХ ст. // 350-річчя відродження української державності: минуле і сучасне. Всеукраїнська наукова конференція. 2 жовтня 1998 р. Доповіді і повідомлення. - Вісник Університету внутрішніх справ. Додаток до № 3-4. - Сімферополь: Всекримське товариство “Просвіта”, 1998. - С. 76-79.

Яблунівська Т.Є. Масонство і ліберальна опозиція самодержавству в Україні (1907-1917) // Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Миколаївська філія. Наукові праці. - Т. 4. - Миколаїв: МФ НаУКМА, 1999. - С. 22-24.

Яблунівська Т.Є. Місце масонства у політичній системі України (1907-1917) // Нова політика. - К., 2000. - № 1. - С. 45-49.

Богданова Т.Є. Глобалізаційні виклики і масонство в Україні: історія та сучасність // V Міжнародна конференція молодих вчених “Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей” (Миколаїв - Очаків, 2003). - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003. - С. 134-138.

АНОТАЦІЯ

Богданова Т.Є. Масонські організації України (1900-1920): історіографія проблеми. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2005.

Дисертація присвячена аналізу еволюції дослідження масонських організацій України (1900-1920) у працях радянської та зарубіжної історіографії, сучасних українських та російських науковців.

Твори, що досліджуються, розглядають історію масонства на землях, що вважаються етнографічно українськими.

Досліджуючи історіографічні джерела, автор прагне визначити основні досягнення та аспекти, що потребують подальших пошуків, виділяє етапи та підходи в дослідженні українського масонства вітчизняними і зарубіжними істориками, дає характеристику їх поглядам.

Дисертація також містить викриття сутності концепції “жидо-масонської змови” та її зв'язку з політичними процесами в Україні.

Ключові слова: українське масонство, радянська, зарубіжна, сучасна українська та російська історіографія, “жидо-масонська змова”.

АННОТАЦИЯ

Богданова Т.Е. Масонские организации Украины (1900-1920): историография проблемы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06. - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Днепропетровский национальный университет. - Днепропетровск, 2005.

Диссертация посвящена анализу эволюции исследования масонских организаций Украины (1900-1920) в работах советских и зарубежных историков, современных украинских и российских ученых. Масонская проблема является актуальной в политическом, историческом и историографическом аспектах.

Диссертационная работа базируется на двух фундаментальных принципах исторических исследований: научной объективности и историзма. Автором были использованы как общенаучные методы познания, так и специальные исторические методы: историко-генетический, сравнительно-исторический, проблемно-хронологический и др. Источниковедческую основу диссертации составляет комплекс публикаций, в которых содержатся сведения по разным аспектам исследуемой темы. Классификация источников проведена по двум критериям: формально-функциональному и критерию происхождения.

Исследуемые работы рассматривают историю масонства на землях, которые считаются этнографически украинскими. Анализируя историографические источники, автор стремится определить основные достижения и аспекты, требующие дальнейших научных поисков, выделяет этапы и подходы в исследовании украинского масонства отечественными и зарубежными историками, дает характеристику их взглядам.

Раскрывая эволюцию изучения масонских организаций начала ХХ века советской исторической наукой, автор подчеркивает, что часть их утверждений стали основой для исследований современных отечественных ученых. Масонские организации Украины как самостоятельная научная проблема не рассматривались советской историографией, хотя изучение деятельности украинских масонов составляло составную часть исследований истории русского политического масонства начала ХХ века или истории непролетарских политических партий и движений. Исходной посылкой для определения общественно-политической роли масонства были оценки данного феномена в сочинениях классиков марксизма-ленинизма как реакционного буржуазного явления. К достижениям советской историографии следует отнести выведение русского масонства ХХ века за границы “черносотенного мифа” и постановку научной проблемы его исследования.

Изучение новейшего украинского масонства как научной проблемы начато польским ученым Л. Хассом в первой половине 1980-х гг. Историк выделяет в нем два направления: ложи, подчиненные “Великому Востоку народов России”, и “Великую ложу Украины” (1918). Концепция истории украинского масонства Л. Хасса включает в себя основные этапы его развития, направления деятельности, влияние на внутриполитическую жизнь и внешнюю политику украинских правительств 1917-1920 гг. Однако некоторые гипотезы историка вызывают сомнения в их научной аргументированности.

1990-е годы в постсоветской исторической науке ознаменовались кризисом марксистской парадигмы, теоретическими и методологическими поисками, разрушением старых мифологем и созданием новых. В этот период необходимость самоутверждения новой государственной нации на уровне общественного сознания привела к апологетике масонства и некоторой “глорификации” его роли в процессах государственного строительства.

К основным задачам современной исторической науки в сфере исследования украинского масонского движения начала ХХ века следует отнести демифологизацию масонства как общественного феномена и развенчание антимасонских стереотипов, поиск новых источников и их анализ с целью заполнения пробелов и создания целостной картины развития новейшего украинского масонства.

Автором выделены три направления в современной историографии масонской проблемы: конспирологический, критический и либеральный, проанализированы их основные черты, достижения и недостатки в освещении темы, определен вклад их наиболее известных представителей в формирование целостной концепции развития масонского движения в Украине в первые десятилетия ХХ века.

Диссертация содержит разоблачение сущности концепции “жидо-масонского заговора” и его связи с политическими процессами в Украине. Работы сторонников конспирологического подхода содержат такие недостатки, как крайний субъективизм, необоснованность суждений, частое отсутствие библиографического аппарата и других признаков научного исследования, что свидетельствует об их научной несостоятельности.

Ключевые слова: украинское масонство, советская, зарубежная, современная украинская и российская историография, “жидо-масонский заговор”.

SUMMARY

Bohdanova T.E. Masonic organizations of Ukraine (1900-1920): Historiography of problem. - Manuscript

Dissertation is presented for a candidate's degree of historical sciences in the speciality 07.00.06. - Historiography, source study and special historical sciences. - Dnipropetrovs'k National University. - Dnipropetrovs'k, 2005.

This Thesis is devoted to analyze the evolution of studying of Masonic organizations of Ukraine (1900-1920) in the works of Soviet and foreign historiography, modern Ukrainian and Russian scientists.

The works, which are researched, consider the history of freemasonry within the territories that can be ethnographically regarded as Ukrainian.

Studying the historiography sources the author tries to determine the main achievements and aspects, which need further investigations, and distinguishes the stages and the approaches in the studying of Ukrainian Freemasonry by native and foreign historians and defines their points of view.

The thesis also comprises the unmasking of “Jew-Masonic conspiracy” conception and its connection with the political processes in Ukraine.

Key words: Ukrainian masonry, Soviet, foreign, modern Ukrainian and Russian historiography, “Jew-Masonic conspiracy”.Размещено на Allbest.ru

...