Соціально-економічний розвиток міст Південної України в 1861 - 1900 рр. (за матеріалами Херсонської та Катеринославської губерній)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет ім.І.І. Мечникова

Надибська Світлана Богданівна

УДК 94(477.7-21)“1861/1900”

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК МІСТ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ В 1861-1900 рр. (за матеріалами Херсонської та Катеринославської губерній)

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Одеса-2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на історичному факультеті Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент Самойлов Федір Олександрович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри нової та новітньої історії.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Скрипник Микола Онисимович, Одеський державний економічний університет, завідувач кафедрою історії України кандидат історичних наук, доцент Рижева Надія Олександрівна, Миколаївський державний університет ім. В.С. Сухом-линського, кафедра політології.

Провідна установа - Інститут історії України Національної академії наук України, відділ історії України кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Загальна характеристика роботи

південна україна пореформений час

Протягом років незалежності в Україні триває пошук оптимальної моделі соціально-економічного й політичного розвитку. Сьогодні стало очевидним - її створення неможливе без звернення до минулого і це потребує глибокого та об'єктивного вивчення фактів і процесів, що дозволить осмислити вітчизняний історичний досвід.

Актуальність теми. Сучасній українські історичній науці притаманне зростання уваги до регіональних досліджень. Однією з її складових є вивчення історії окремих міст. Великі зрушення в розвитку більшості міст країни, особливо її півдня, мали місце в пореформений період. Саме в 1861-1900 рр. помітно зросла економічна, торговельна, фінансова інтеграція регіону до складу відповідних загальнодержавних структур Російської імперії та його вихід на міжнародну арену, що суттєво вплинуло на динаміку соціально-економічних змін. Досвід стрімкого розвитку ринкових відносин в Російській імперії в зазначений період, спроб розв'язання соціальних проблем є досить актуальним для нашого часу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках наукової теми кафедри історії України Одеського національного університету імені І.І. Мечникова: “Південна Україна: історія, історіографія, джерела” (№ 233, державна реєстрація 0101U008289).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу залучених джерел, значна частина яких вперше введена до наукового обігу, та праць попередників визначити роль міст Південної України у соціально-економічних процесах порефор-меного часу.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

здійснити пошук, відбір, класифікацію та аналіз джерел;

проаналізувати існуючу літературу з історії південноукраїнських міст для створення надійного історіографічного каркасу дослідження;

простежити історичні і соціальні умови, які обумовили необхідність проведення у Російській імперії реформ 1860-1880 рр.;

показати вплив реформ зазначеного часу на розвиток міст регіону;

виявити особливості соціально-економічних процесів в окремих містах;

розкрити суть основних соціально-економічних процесів в містах регіону, динаміка яких розглянута окремо за такими параметрами:

а. Розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

б. Розвиток промисловості й транспорту.

в. Демографічні процеси.

Об'єктом дисертаційного дослідження є міста Південної України: Одеса, Херсон, Миколаїв, Єлизаветград (сучасний Кіровоград), Катери-нослав (Дніпропетровськ), Бахмут (Артемівськ) та Луганськ.

Предметом дослідження є комплекс проблем, пов'язаних із соціаль-но-економічним розвитком названих міст.

Методи дослідження. Дисертація побудована на принципах істориз-му, суть якого полягає у використанні загально-історичних та спеціальних методів: класифікації, системного підходу, історико-порівняльного, істо-рико-генетичного та ін., а також об'єктивності й діалектичного підходу до аналізу процесів розвитку суспільства.

Хронологічні рамки дослідження обмежені періодом від 1861 р. до 1900 р., тобто від скасування кріпацтва до початку світової економічної кризи 1900-1903 рр.

Територіальні межі роботи охоплюють територію Херсонської та Катеринославської губерній Російської імперії в кордонах сучасної України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ній вперше здійснена спроба комплексно дослідити соціально-економічний розвиток міст Південної України протягом означеного часу, визначити їхню роль, а також проаналізувати внесок окремих національних груп у економіку. В роботі простежені підйоми та спади у соціально-еконо-мічному розвитку міст, які пояснюється факторами як загальнодержавного, так і регіонального характеру.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наведені в дисертації статистичні дані, історичні факти та висновки можуть бути використані при читанні курсів історії України, історичного краєзнавства та економічної історії у вищих та середніх навчальних закладах; при підготовці узагальнюючих праць з історії України; при дослідженні сучасних соціально-економічних проблем країни.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були апробовані в доповідях на конгресах та конференціях:

“Українці серед підприємців у галузі промисловості Одеського гра-доначальства у пореформений період: 1861-1900 роки” (V-й Міжнародний конгрес україністів. Чернівці, 26-29 серпня 2002 р.);

“Євреї та їх роль у підприємництві міст півдня України наприкінці ХІХ ст.” (Міжнародна конференція “Підприємництво як форма соціальної та економічної діяльності”. Одеський державний економічний університет, 23-24 жовтня 2003 р.).

“Розвиток залізничного транспорту на півдні України протягом пореформеного періоду як соціально-економічне явище” (Міжнародний науковий семінар “Кайндлівські читання”. Чернівецький національний університет, 22-23 травня 2004 р.).

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (загалом 150 сторінок), списку використаних джерел і літератури, який становлять 496 найменувань, а також додатків (93 таблиці).

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, методологічну основу, хронологічні та географічні рамки і наукову новизну дисертації. Сформульовано мету та задачі дослідження, охарактеризовано його апробацію та практичне значення.

Перший розділ “Історіографія та джерельної база дослідження” складається з 4 підрозділів, в яких розглянуті проблеми статусу міст, проаналізовані дослідження по окремих містах, та охарактеризовано джерельну базу дослідження.

У 1860-х рр. в Російській імперії офіційно розрізняли 9 видів міських поселень: 1) міста губернські та повітові; 2) міста безповітові та заштатні; 3) посади; 4) містечки; 5) пригороди міст та містечок; 6) військові поселен-ня; 7) духовні поселення; 8) фабрики та заводи; 9) промислові заклади (рудники, шахти та ін.). В ході перепису 1897 р. містечка, слободи, посади та інші були виключені зі складу міських поселень. Пізніше була розроб-лена інша класифікація міст, причому більшість міст регіону увійшла до складу “південного долинного”, інші (Бахмут і Луганськ) - до “гірничо-заводського” типу. За кількістю населення визначалось 5 груп міст: крупні (з населенням від 100 тис. до 1 млн. осіб), великі (від 40 до 100 тис. осіб), середні (від 10 до 40 тис. осіб), малі (від 5 до 10 тис. осіб), містечки (від 1 до 5 тис. осіб).

В Херсонській та Катеринославській губерніях у 1860-1890-х рр. містами були Одеса, Катеринослав, Херсон, Миколаїв, Єлизаветград, Луганськ (з 1882 р.) та Бахмут.

Історіографічний аналіз проведений в роботі по окремим містам.

Одеса. Перші праці з історії міста з'явились до 1861 р. У пореформені часи була видана низка досліджень, найбільш значущим з яких є книга “Одесса. 1794-1894”. Історія міста подана в ній з точки зору невпинного розвитку, розглянуті еволюція торгівлі, промисловості, транспорту, зростання населення та ін. Автори дійшли висновку, що Одеса має завдячувати своєму зростанню торгівлі, передусім експорту хліба, що дало поштовх для розвитку обробної промисловості. Пізніше був виданий нарис С. Плаксіна, який зосередив увагу на комерційно-промисловій характеристиці Одеси. У 1911 р. була опублікована книга Д. Г.Атлас, в якій була подана концепція Одеси як багатонаціонального міста, при цьому роль українців та навіть росіян принижувалась.

Нові праці з історії міста з'явились у радянські часи. Однією з них є робота С.Я. Борового, який зауважив, що скасування кріпацтва одразу ж викликало підйом Одеси. Особлива увага в ній приділена пролетаріату і класовій боротьбі. В аналогічному ключі витримана праця В.А. Загоруйко, який навів значний масив бібліографії, а також підкреслив роль українців у житті пореформеної Одеси. Загальний розвиток міста з точки зору тієї ж концепції наведений в томі “Одеська область” серії “Історія міст і сіл Української РСР”, де значна увага приділена харчовій та металообробній промисловості, а також ролі Одеського порту та морського транспорту.

Помітною подією в дослідженні міста став вихід книги П. Герлігі “Odessa: A History. 1794-1914” у 1986 р., пізніше перевиданою українською мовою. В ній йдеться, що до кінця ХІХ ст. промисловість Одеси була обробною, а у 1900 році вона вступила в етап, пов'язаний з розвитком важких галузей. Авторка вважає, що наприкінці ХІХ ст. хлібна торгівля Одеси увійшла в кризу через застарілість порту та занепад сільського господарства півдня України. Низка аспектів розвитку Одеси розглянута Ф.О. Самойловим, М.О. Скрипником і О.Т. Ярещенком, які звернули особливу увагу на морський транспорт, промисловість і культурне життя міста. У 2002 р. частина цієї праці увійшла до колективної монографії “Історія Одеси”. В тій же книзі є розділи, що безпосередньо стосуються теми дисертації. Це нарис В.П.Ващенко про розвиток міста у 1800-1861 рр., в яких розглядається “феномен Одеси” - бурхливий розвиток, що розпочався на початку ХІХ ст. Важливим є розділ З.В.Першиної, що на сьогодні є найбільш повним дослідженням соціально-економічного розвитку Одеси у пореформені часи.

Існують і тематичні праці, зокрема, присвячені експорту збіжжя. Цінною є робота Р.Орбінського, в якій описаний процес постачання хліба до Одеси. Грунтовною є монографія О. Бориневича. Кілька книг присвячені історії фабрик та заводів, що діяли у пореформені роки. Серед інших слід відзначити статтю О.П. Оглобліна, який розглянув наслідки скасування в Одесі порто-франко. Заслуговує на увагу і книга Т.Г. Гончарука, в якій проаналізований стан зовнішньої торгівлі Одеси, а також роль в ній українського національного капіталу. Група досліджень стосується транспорту. Пізніше до цих проблем звертались інші автори.

Катеринослав. Перші книги видані наприкінці ХІХ ст. Одна з них є офіційним виданням, в якому історія міста описана стисло. У іншій хід подій поданий детальніше, дії місцевої влади піддані критиці, наведені також дані щодо будівництва залізниць, підприємств, кількість населення та ін. Наступний огляд історії міста опублікований у одному з томів “Історії міст і сіл УРСР”. Слід відзначити і нарис, в якому є стисла історія місцквих підприємств.

Херсон. Роботи з історії міста з'явились у 1860-х рр. Пізніше був описаний соціально-економічний розвиток Херсона. У 1920-х рр. опублі-ковані дві праці О. Петражицького. Тоді ж С.А.Сільванський виказав думку, що місто почало занепадати у 1830-х рр. Майже така схема розвитку міста простежується у нарисах, виданих у 1970-х рр. Їх автори зауважили, що помітне зростання міста почалось лише на початку ХХ ст.

Миколаїв. У першій книзі з історії міста наведені дані про кількість населення, промисловість та обсяги торгівлі через порт до 1880-х рр. Автор пов'язав початок розвитку міста з відкриттям морського порту у 1862 р. та проведенням залізниці у 1873 р. У 1960-70-х рр. з'явились нариси, в яких підйом Миколаєва пояснювався відкриттям суднобудівних заводів у 1890-х рр.. В тому ж дусі витримана книга, в якій підкреслена роль міста як бази Чорноморського флоту. Кілька праць присвячено суднобудівній промисловості. Крім того, є стаття, що безпосередньо стосується історії Миколаївського порту.

Єлизаветград. Перша праця з історії міста опублікована у 1897 р. Її автор описав історію місцевих ярмарків, зауваживши, що після приходу до міста залізниці у 1869 р. воно стає центром хлібної торгівлі та борошно-мельної промисловості. Пізніше була підкреслена роль в його розвитку заводів, що виробляли сільськогосподарську техніку.

Луганськ. Вже у першій праці з історії міста відзначалось, що воно розвивалось повільно, а зростання Луганська пов'язувалось з будівницт-вом машинобудівного заводу у 1896 р. Аналогічні схеми розвитку міста наведені ще в кількох роботах. Крім того, існують праці з історії місце-вого ливарного заводу та згаданого машинобудівного - сучасного теплово-зобудівного заводу.

Бахмут. Історії міста присвячений нарис, автори якого підкреслили, що у 1861-1870-х рр. воно занепадало, а його підйом пов'язаний з почат-ком видобутку солі у 1876 р. та з приходом до нього залізниці у 1878 р.

Отже, огляд історіографії дозволяє дійти висновку, що узагальнюючі праці з аналізу соціально-економічного розвитку міст півдня України у 1861-1900 рр. відсутні. Підкреслимо, що ці процеси вивчались у окремих містах нерівномірно, більшість досліджень присвячена Одесі.

Для розуміння соціально-економічних процесів пореформених років особливе значення має розгляд економічних криз, що впливали на розвиток усього регіону і окремих міст. Перша з них мала місце у 1861-1864 рр. Наступні - в 1873-1875 рр., 1882 р. та 1890 р. Кінець порефор-менного періоду пов'язується з початком кризи 1900-1903 рр.

Джерельна база представлена різними джерелами, центральне місце серед яких посідають опубліковані документи. Останні складаються з кількох груп:

Законодавчі (нормативні) акти, які стосуються історії міст, які опубліковані у Повному зібранні законів Російської імперії (2 та 3 збірки).

Економіко-географічні та військові описи. В першу чергу, це - військово-статистичні огляди. Міста Катеринославської губернії описані в них станом на 1858 р., а Херсонської губернії - на 1858-1859 рр. На підставі цих описів були складені спеціальні видання.

У 1880-1890-х рр. вийшли описи й інших міст. Цінними є описи транспортних систем - залізниць та портів.

Ділова документація. З цієї групи найціннішими є звіти установ місцевої влади, які друкувались невеликими накладами. Вони видавались з ініціативи губернаторів, одеського градоначальника, одеського комітету торгівлі та ін.

Статистичні джерела. Ця група документів серед опублікованих є найзначнішою за обсягом. Матеріали для них збирали статистичні комі-тети: Новоросійського краю (1843-1864 рр.), Катеринославський та Хер-сонський губернські, Одеський міський (з 1863 р.) та ін. Вони публікувались у щорічних збірках Центрального статистичного комітету. Існують також видання, присвячені торгівлі, транспорту, промисловості та іншим галузям господарства.

Статистичні данні відносно соціальної структури міст регіону містять передусім матеріали Першого загального перепису населення Російської імперії 1897 р., а також місцевих переписів населення. Чимало статис-тичних матеріалів друкувалась у періодичних виданнях, репрезентованих пресою, а також часописами і щорічними довідниками.

В роботі використані архівні документи, що зберігаються у державних архівах Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської, Кіровоградської та Херсонської областей. Найбільша кількість документів по темі сконцент-рована у Одеському обласному архіві, оскільки тут діяли управління Ново-російського та Бессарабського генерал-губернатора та тимчасового Одеського генерал-губернатора. Певна кількість джерел зберігається у Херсонсь-кому обласному архіві у фондах міської управи (Ф. 4, 1874-1920 рр.), мит-ної застави (Ф. 7, 1797-1918 рр.) та ін. В порівнянні з Херсонським зібран-ня Миколаївського обласному архіву є більш повним. Важливі джерела містять фонди: міської думи (Ф. 222, до 1920 р.), канцелярії військового губернатора (Ф. 230, до 1900 р.), міського статистичного комітету (Ф. 239, 1862-1917 рр.), портової митниці (Ф. 266, 1862-1919 рр.), заводу “Наваль” (Ф. 297; 1895-1919 рр.). У Дніпропетровському обласному архіві цінним є фонд Катеринославського губернського правління (Ф. 20, 1874-1917 рр.). Цікаві данні містяться у трьох фондах Єлизаветградської міської думи. Там же є фонди підприємств: машинобудівного заводу (Ф. 1, 1891-1920 рр.) та сільськогосподарських машин (Ф. 331, 1874-1920 рр.). У Лугансь-кому обласному архіві справи, що відносяться до часу який розглядається, взагалі відсутні, оскільки до 1920 р. в місті не було жодної архівної установи.

Таким чином, історіографічна та джерельна база роботи є значною за обсягом, але більшість матеріалів та існуючих досліджень присвячені Одесі. Виявлені і проаналізовані нами джерела краще за все висвітлюють стан зовнішньої торгівлі. Гірше просліджується динаміка розвитку промис-ловості, а дані соціальної статистики є найбільш фрагментарними. Всі виявлені показники динаміки соціально-економічного розвитку міст півдня України згруповані у таблицях, які репрезентовані у додатках.

Другий розділ “Роль південноукраїнських міст у розвитку внут-рішньої та зовнішньої торгівлі” cкладається з 4 підрозділів. В першому розглянута ярмаркова торгівля, яка мала місце в усіх містах регіону. Напередодні реформ у Херсонській губернії діяв 121 ярмарок, 35 з них у містах і містечках. Останні давали 90,0% обсягу продажу товарів. 293 ярмарки існували у Катеринославській губернії, з них в містах близько 30 з обсягом продажу 59%. Наведені в розділі данні дозволяють поставити під сумнів тезу про провідну роль сільських ярмарків в зазначений період. Протягом пореформених років ярмаркова торгівля у цих губерніях суттєво не зросла, але й не занепала, причому переважаюча роль “міських ярмарків” збереглась. Значним центром цієї торгівлі у 1880-1890-х рр. став Єлизаветград, через який сільськогосподарська продукція (хліб, худоба та ін.) постачалась для експорту у Одеський та Миколаївський морські порти.

Постійна торгівля грала значну роль, причому вона нерідко переби-рала на себе постачання експортного збіжжя, яке продавалось на базарах та через мережу хлібних магазинів. У 1880 р. на Херсонщині товарообіг базарів перевищив товарообіг ярмарків. Найбільше закладів постійної торгівля (базарів, крамниць, магазинів та ін.) було в Одесі. У 1880-1890-х рр. тут переважали вже заклади “стаціонарної торгівлі” при зменшенні ролі база-рів. З'являються компанії, які володіли мережами спеціалізованих магази-нів. Аналогічна картина простежена у інших містах.

В розділі розглядається стан зовнішньої торгівлі по окремих містах регіону.

В Одесі в 1860-1863 рр. серед експортних вантажів переважав хліб (90-92% від обсягу). На другому місці була вовна, на третьому - олійні культури. Існувала складна інфраструктура, через яку товари поступали на причали порту. До відкриття залізниці у 1866 р. більшість з них доставлялась в Одесу гужом і продавалась через магазини та склади (понад 600). Пізніше оптова торгівля хлібом та його зберігання зосередились у Хлібно-му містечку на Тіраспольській заставі. В 1873-1875 рр. між ним та прича-лами порту збудували залізничну гілку з естакадою. Існує думка, що з будівництвом залізниць на півдні України у 1860-1870-х рр., гужовий тран-спорт занепадає. Проте, відомо, що у 1883-1899 рр. в середньому 12,4% усього збіжжя доставлялось в до Одеси гужом, хоча возами хліб приво-зився лише з найближчих районів. Ще більшою була роль каботажного флоту, яким привозили в середньому до 40% збіжжя. Отже, залізниці відігравали провідну роль у хлібній торгівлі, але вони не стали моно-полістом, в окремі роки поступаючись каботажному та гужовому транс-порту. Протягом пореформеного періоду структура експорту Одеси зміни-лась, але вивіз хліба залишився провідним. Наприкінці ХІХ ст. в експорт-ній торгівлі одеського порту на другому місці був ліс, на третьому цукор, а на четвертому - жива худоба.

Стосовно імпортної торгівлі відзначимо, що у пореформені роки вона була меншою за експорт. У 1864-1865 рр. серед імпорту переважало кам'я-не вугілля. На другому місці знаходилась дерев'яна олія, на третьому-четвертому місцях різні машини та тютюн. Далі йшли колоніальні товари - чай, кава, перець та ін. До кінця ХІХ ст. структура імпорту дещо змінилась, але вугілля залишилось на першому місці.

Таким чином, зовнішня торгівля, особливо експорт хлібних товарів та іншої сільськогосподарської продукції, була одним з головних факторів, який сприяв економічному розвитку Одеси. Структура промисловості міста прямо залежала від потреб експорту і імпорту, оскільки інші можливості для власного виробництва (вугілля, руда та ін.) навколо Одеси були відсутні.

1 червня 1862 р. миколаївський порт набув статусу міжнародного. З самого початку Миколаїв спеціалізувався на експорті хліба. У 1860-1890-х рр. роль цього порту зростала швидше, ніж Одеського. У 1880-х рр. за обсягами вивозу збіжжя він став третім в імперії (після Одеси та Санкт-Петербургу) і іноді називався “хлібним”. Тут у постачанні хліба другу роль після залізниці грали не судна каботажного флоту, а гужовий транспорт (до 50% вантажів у 1884 р.). Що стосується імпорту, то порівняно з експор-том, він був незначним і до середини 1890-х рр. складався переважно з вугілля.

Загалом стан торгівлі у більшості міст регіону був доволі розвиненим. Внутрішня торгівля швидко розвивалась і входила до складу всеросійського ринку. Розширювалась мережа ярмарків, базарів, магазинів, крам-ниць, тощо. Основні види внутрішньої торгівлі півдня України (ярмаркова, постійна, оптова та ін.) були пов'язані з зовнішньою експортною торгівлею. Склалася структура постачання сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки, в основі якої стояли ярмарки, базари та оптові хлібні магазини.

Зовнішня торгівля зосереджувалась у портових містах. Загалом екс-порт через чорноморсько-азовські порти у 1860 р. складав понад 32% експорту Російської імперії, а по хлібу 70-78%. Пізніше (до 1900 р.) ці цифри складали відповідно 50% та 60-70%.

Отже, саме торгівля, передусім зовнішня, була одним з головних факторів розвитку міст регіону за винятком промислових (Катеринослава, Луганська та Бахмуту). Вона давала поштовх і створювала матеральні базу для соціально-економічного розвитку Одеси, Миколаєва, Херсона та Єлизаветграда.

Третій розділ “Міста півдня України у розвитку промисловості та транспорту” складається з 3 підрозділів. В першому розглянуто розвиток промисловості окремих міст. Напередодні реформ вона складалось пере-важно з невеликих переробних підприємств. Крупні заводи (ливарні, суд-нобудівні та ін.) були державними. Їх розвиток гальмувався поганим ста-ном транспорту та нестачею вільнонайманих робітників. Більшість про-дукції давали міські підприємства: у Херсонській губернії 82%, у Катери-нославській - 96%. Залучені статистичні дані дозволили уточнити тверд-ження дослідників попереднього часу про характер впливу врожайності хлібних культур на розвиток промисловості і дійти висновку, що врожай-ність збіжжя на півдні України дійсно впливала на динаміку промислового розвитку міст регіону, але цей зв'язок не був прямим та безпосереднім.

Загалом початок підйому промисловості півдня України припадає на 1880-ті рр. За кількістю крупних підприємств найбільше зростання відбулось у Катеринославській губернії за рахунок гірничої та мета-лургійної галузей. Промисловому підйому з 1884 р. сприяв початок функ-ціонування Катеринославської залізниці, яка пов'язала “донецьке кам'яне вугілля з криворізькою залізною рудою”. Наприкінці ХІХ ст. Катеринослав став центром металургійної та металообробної промисловості півдня України. У 1895 р. в місті діяли 1240 підприємств, на яких працювало 48 тис. робітників. Обсяг промислового виробництва губернії протягом поре-форменого періоду зріс в 15 разів, а Херсонської губернії - у 11 разів, причому більша частина приросту припадала на Одесу. За кількістю підприємств Херсонська губернія, в якій у 1895 р. було 14,8 тис. фабрично-заводських закладів, посідала перше місце на Україні. У 1898-1899 рр. серед міст за обсягами промислового виробництва перше місце займала Одеса, але за темпами його зростання вона поступалась Катеринославу, Луганську та Миколаєву.

Будівництво залізниць на півдні України розглянуте як складова так званої “транспортної революції”. Першою залізницею стала дорога Одеса-Балта (1866 р.), яка була відрізком дороги Одеса-Москва через Київ. У 1869 р. завершили її відгалуження до Крюкова, а також Роздільної-Паркан. У 1870 р. відкрита лінія Балта-Жмеринка-Київ. На лівобережній частині першою стала залізниця Курськ-Харків-Таганрог-Ростов (1869 р.). У 1870-1871 рр. прокладена залізниця Харків-Кременчук-Полтава, яка після будів-ництва мосту через Дніпро (1872 р.), з'єдналась з лінією Крюків-Балта.

Будівництво залізниць було обумовлено потребами розвитку торгівлі і промисловості, але зі свого боку помітно вплинуло на розвиток саме промисловості. З 1870-х рр. підприємства регіону починають виробляти рейки, вагони, а у 1900 р. (в Луганську) - паротяги. Деякі майстерні, в яких ремонтувався рухомий склад (у Катеринославі і Єлизаветграді), стали значними промисловими закладами.

Четвертий розділ “Населення міст півдня України” складається з 5 підрозділів, в яких розглядається вплив реформ на соціальний розвиток міст, динаміку чисельності населення, зміни у його соціальному, конфесійному і національному складі.

Крім розглянутих економічних факторів, на соціальний розвиток міст, впливала і внутрішня політика уряду, зокрема реформування країни у 1860-1880-х рр. Вважається, що звільнення селян від кріпацтва стимулю-вало їхнє переселення у міста і зростання таким чином питомої ваги горо-дян в загальній чисельності населення, в тому числі вільнонайманих пра-цівників, а також ремісників і торгівців. Чимале значення мали й інші ре-форми: міська (1870 р.), яка запровадила міське самоврядування (в Одесі існувало з кінця ХVІІІ ст.), освітня (1862-1873 рр.), судова (1864 р.), фінан-сова (1860 р.), військова (1861-1874 рр.). В ході “контрреформ” (1889-1892 рр.) були обмежені права міських дум та скорочена кількість виборців.

Протягом пореформеного періоду збільшилось чисельність населення усіх міст регіону. В Одесі у другій половині ХІХ ст. населення зросло майже у 4 рази. В інших містах з 1861 по 1897 рр. населення зросло: у Ка-теринославі - у 7,2; Єлизаветграді - у 3,9; Миколаєві, Бахмуті та Лугансь-ку - у 2,3-2,4; Херсоні - у 1,5 рази. Загалом за означений період міське населення зросло у Херсонській губернії у 3,9, а у Катеринославській - у 2,3 рази. Однак, з початком реформ (до 1865 р.) чисельність населення скоротилось у Миколаєві, Катеринославі, Херсоні і Луганську, а в Одесі відзначений лише природній ріст. Незначним було скорочення населення Одеси у 1874-1875 рр. На початку ХХ ст. з 10 найбільших міст країни два (Одеса і Катеринослав) знаходились у Південній Україні. Загалом темпи зростання міського населення у регіоні були найбільшими в країні. Збільшення населення відбулося як за рахунок природного приросту, так і в значній мірі за рахунок його переселенням на південь з українських губерній та інших земель Російської імперії.

Відбулися зміни в соціальному складі населення міст, проте у 1860-1880-х рр. переселення селян було спрямовано в сільську місцевість, а піс-ля 1887 р. ця міграції йшла переважно до міст. Отже, спочатку переважну більшість переселенців у міста складали особи “вільного стану” - реміс-ники та дрібні торгівці (міщани), частка державних селян та колишніх кріпаків серед них була незначною. Тому в містах півдня України перева-жали міщани. Простежено також збільшення кількості фабрично-заводсь-ких робітників: в Одесі з 1860 р. по 1900 р. - у 20,2 рази, а їхня частка серед мешканців - з 0,9% до 4,5%; в Катеринославі з 1886 р. до 1897 р. - у 8 разів. Протягом означеного часу в усіх містах скоротилася питома вага військовослужбовців і купців, трохи збільшується частка дворян, відсоток духовенства майже не змінився.

Динаміка релігійно-конфесійного складу населення міст була такою. На початку пореформеного періоду в усіх містах регіону переважали пра-вославні християни (60-90%). Другою за чисельністю віруючих конфесією був іудаїзм. Старообрядці займали помітне місце у Єлизаветграді, а католики - у Херсоні, Миколаєві та Одесі. Протестанти, вірмено-григоріа-ни, мусульмани не складали значних груп, мешкаючи в усіх містах. По-дальша динаміка краще простежена в Одесі, де до 1897 р. частка право-славних зменшилась, а іудеїв і католиків зросла. Аналогічні тенденції мали місце у Єлизаветграді, Херсоні та Миколаєві. Загалом в регіоні існували досить сприятливі умови для розвитку більшості основних релігійних кон-фесій. Так, в Одесі на межі ХІХ-ХХ ст. існувало 55 православних храмів, грецька церква, три католицькі собори та костьол, лютеранська кірха, 63 синагоги, реформаторська церква та ін.

Охарактеризовані основні етнічні групи міського населення регіону, характер їхніх занять їх внесок в соціально-економічний розвиток краю.

Таким чином, розвиток економіки та реформи 1860-1880-х рр., при-звели до змін у кількості городян регіону. Темпи зростання міського насе-лення протягом пореформеного періоду були тут чи найбільшими в країні. Це відбулось значною мірою за рахунок переселення з сільської місцевості українських та інших губерній імперії, але міграційний фактор стає помітним в Одесі у 1870-1880-х, а у інших містах - з 1890-х рр. Загалом в містах Південної України склалися доволі сприятливі умови для економічного і культурного розвитку більшості релігійних конфесій та національних груп, за виключенням українців, які піддавались інтенсивній русифікації.

У висновках підбиті підсумки дослідження, в ході якого вдалось реконструювати динаміку розвитку промисловості, зовнішньої торгівлі, а також основні соціально-демографічні процеси в містах регіону.

У 1862-1863 рр. в Одесі скоротився експорт, а падіння імпорту поча-лось ще у 1861 р. Одночасно спостерігається спад обсягів промисловості. У Херсоні, Миколаєві, Катеринославі, Бахмуті ця криза більше проявилася у скороченні саме промислового виробництва. З 1859 р. по 1862 р. в Хер-сонській губернії воно впало майже втричі, а у Катеринославській - більше ніж в два рази. Міст регіону торкнулась і криза 1873-1875 рр. Після 1877-1878 рр. обсяг промислового виробництва Одеси суттєво зростає. На відмі-ну від Одеси, криза 1882 р. вплинула на зовнішню торгівлю Миколаєва, падіння обсягів якої розпочалось тут у 1882 р. З 1892 р. починається зростання промислового виробництва як в Одесі, так і в інших містах регіону. На розвиток торгівлі та промисловості в містах півдня України помітно позначились події російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Не менш важливими факторами були неврожаї в південних губерніях. Майже всі 1870-і рр. були неврожайними. Проте, обсяги та характер імпорту найбільшого міст регіону майже не змінилися. Це пояснюється тим, що в той період через вже розбудовану мережу залізниць суттєво збільшився привіз до Одеси збіжжя, яке складало тоді більшу частину її експорту, з віддалених районів. До того ж одеські торговці для запобігання негативних наслідків неврожаїв, створювали значні запаси збіжжя.

Таким чином, з загальних криз пореформеного періоду в усіх містах та регіонах півдня України найбільш чітко простежується перша - 1861-1864 рр. Кризи 1873-1875 рр. та 1890 р. більше вплинули на експортну торгівлю, ніж на промисловість. В цілому у 1861-1900 рр. майже в усіх містах півдня України відбулось суттєве зростання внутрішньої і зовніш-ньої торгівлі, багатьох галузей промисловості, морського та залізничного транспорту.

Динаміка кількості населення міст регіону певною мірою відображала економічні процеси. Так, криза початку 1860-х рр. прямо вплинула на його кількість, у деяких містах регіону чисельність мешканців зменшується. Помітне збільшення населення простежується в більшості міст у 1870-х рр., а у Катеринославі - з 1890-х рр. Однією з найвиразніших особливостей соціального складу населення міст регіону було те, що на відміну від інших міст імперії, більшу його частину складали не селяни, а міщани. Водночас в них постійно збільшувалась кількість вільнонайманих працівників та робітників фабрично-заводських підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Зростання чисельності міського населення на півдні України в 60-90 рр. ХІХ ст. // Записки історичного факультету ОДУ ім. І.І. Мечникова. - 1999. - Вип. 9. - С. 109-114.

2. Роль міст півдня України у розвитку всеросійського ринку в пореформений період // Там само. - 2000. - Вип. 10. - С. 161-171.

3. Міста півдня України в системах гужового, річкового і залізничного транспорту у пореформений період // Там само. - 2001. - Вип. 11. - С. 252-260.

4. Розвиток промисловості в містах Півдня України в пореформений період // Там само. - 2002. - Вип. 12. - С. 190-198.

5. Динаміка розвитку зовнішньої торгівлі та промисловості Одеси у пореформений період // Там само. - 2003. - Вип. 13. - С. 123-131.

6. Євреї та їх роль у підприємництві міст півдня України наприкінці ХІХ ст. // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2003. - № 2 (7). - С. 148-154.

АНОТАЦІЯ

Надибська С.Б. Соціально-економічний розвиток міст Південної України в 1861-1900 рр. (за матеріалами Херсонської та Катерино-славської губерній). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. - Одеса, 2005.

Робота є першим в історіографії комплексним дослідженням соціаль-но-економічного розвитку міст Південної України у пореформений період (1861-1900 рр.). На основі використання опублікованих джерел, архівних матеріалів та аналізу літератури виявлено динаміку та особливості розвит-ку міст регіону (Одеси, Катеринослава, Миколаєва, Херсона, Єлизавет-града та ін.). На підставі складених автором статистичних таблиць прослід-ковано еволюцію зовнішньої та внутрішньої торгівлі, промисловості та кількості населення. Окремі розділи роботи присвячені ролі транспортної системи (залізниць та портів), а також національному та конфесійному складу населення як окремих міст, так і губерній. У висновках характе-ризується наявність спадів у соціально-економічному розвитку міст, що пояснюється як загальними кризами, так і регіональними факторами.

Ключові слова: Південна Україна, міста, соціальний та економічний розвиток, торгівля, промисловість, населення.

АННОТАЦИЯ

Надыбская С.Б. Социально-экономическое развитие городов Юж-ной Украины в 1861-1900 гг. (по материалам Херсонской и Екате-ринославской губерний). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Одесский нацио-нальный университет им. И.И.Мечникова. - Одесса, 2005.

Работа является первым в историографии комплексным исследова-нием социально-экономического развития городов Южной Украины в пореформенный период (1861-1900 гг.). На основе использования опубли-кованных источников, архивных материалов и анализа литературы выяв-лена динамика и особенности развития городов региона (Одессы, Херсона, Николаева, Екатеринослава, Елизаветграда и др.). Привлечение статис-тических данных позволила проследить эволюция внешней и внутренней торговли, развитие промышленности, демографические процессы. В спе-циальных разделах работы исследована роль транспортной системы (же-лезных дорог и портов), а также национальный и конфессиональный состав населения городов.

На динамику социально-экономического развития городов региона оказывали влияние имевшие в то время кризисы. В период кризиса 1861-1864 гг. сократились объемы импортной и экспортной торговли в Одессе. В Херсоне, Николаеве, Екатеринославе и Бахмуте этот кризис проявился в основном в сокращении промышленного производства. Города региона задел и кризис 1873-1875 гг. В Одессе падение экспорта началось в 1873 г. и длилось до 1875 г. Имело место и сокращение импорта. Но в промыш-ленности отмечен подъем, пик которого пришелся на 1875 г. В Николаеве было два пика сокращения внешней торговли - в 1873 г. и 1875 г. После 1877-1878 гг. объем промышленного производства Одессы существенно вырос и в 1880-х гг. стабилизировался. То же самое можно сказать о 1890 годе, который для промышленности Одессы и других городов был удач-ным. За промышленным подъемом 1898-1899 гг. последовало падение объемов производства с 1900 г., сократилось количество работников пред-приятий. Тогда же в Николаеве в 2,2 раза упал грузооборот порта. На социально-экономическое развитие городов региона влияли и другие факторы, в частности, русско-турецкая война 1877-1878 гг.

Оценивая в целом социально-экономическое развитие городов Юга Украины в 1861-1900 гг., есть все основания утверждать, что почти во всех городах региона имел место существенный рост внутренней и внешней торговли, большинства отраслей промышленности, развитие морского и железнодорожного транспорта.

Динамика численности населения городов региона отражала ход экономических процессов. Так, кризис начала 1860-х гг. повлиял на него непосредственно, а в ряде городов количество жителей уменьшилось. Заметное увеличение населения отмечено в городах в 1870-х гг., а в Екатеринославе - в 1890-х гг.

Ключевые слова: Южная Украина, города, социальное и экономичес-ое развитие, торговля, промышленность, население.

THE SUMMARY

Nadybs'ka S.B. Social-Economic Development of Cities of the Sou-hern Ukraine in 1861-1900 (on materials of the Kherson and Katerinoslav provinces). - Manuscript.

Dissertation of Candidate of History Degree on speciality: 07.00.01 - History of the Ukraine. - Odessa National University by name I.I. Mechnikov. - Odessa, 2005.

Dissertation is the first complex historical work of researching the social and economic development of the cities of Southern Ukraine in the second part of the 19th century (1861-1900).

On the basis of using the published sources, archival materials and the analysis of the historical literature, the peculications of development of cities of region (Odessa, Каtеrinoslav, Nikolaev, Kherson, Еlizavetgrad, etc.) are reve-led. On the basis of the statistical tables which are made by the author the evolu-ion of external and domestic trade, the industry and population are tracked. The role of transport system (railways and ports) and also national and faithion structure of the population both separate cities, and provinces are investigated in special sections of this work. Presence of recessions at social and economic development of cities is characterized in the conclusions that is explaining both general crisises and regional factors.

Key words: the Southern Ukraine, cities, social and economic develop-ment, trade, the industry, the population.

Размещено на Allbest.ru