"Палінодія" Захарії Копистенського як історичне джерело і пам’ятка української історіографії ХVII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМЕНІ М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

"ПАЛІНОДІЯ" ЗАХАРІЇ КОПИСТЕНСЬКОГО ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО І ПАМ'ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ ХVІІ СТОЛІТТЯ

Спеціальність: Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Степенькіна Парасковія Яківна

Київ, 2005 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останнім часом в українській історіографії намітилась низка пріоритетних тем, увага до яких викликана їх науковим і суспільно-політичним значенням. Серед них важливе місце займає дослідження творчості письменників-полемістів кінця ХVI - початку XVII ст., які підтримували або заперечували церковну унію. Інтерес насамперед викликаний тим, що, незважаючи на віровизнання авторів чи традиції письменства, у полеміко-догматичних працях є значна інформація з історії України.

Серед письменників-полемістів початку ХVІІ ст., вирізняється постать Захарії Копистенського. Роки його свідомого життя співпали з роками посилення влади Польщі на українських землях, протистояння Української Церкви запровадженню унії. Вихований на православних традиціях, З. Копистенський все своє життя віддав служінню Церкві та українському народу. В історії України та Православної Церкви помітне місце займають підготовлені З. Копистенським передмови до церковних видань Києво-Печерської лаври, які наповнені особливим світосприйняттям церковних догматів, що тісно переплелися з історичним минулим України. Вершиною богословської та історичної думки початку ХVІІ ст., стала його фундаментальна праця “Палінодія или Книга Обороны святой апостолской Всходней церкви”, з якою широкий загал міг познайомитись лише у ХІХ ст. Відкритість і аргументованість полеміки З. Копистенського з відомим на той час полемістом Левом Кревзою сприяли популяризації рукопису “Палінодії”, про що свідчить географія відомих його списків: Україна, Росія, Польща, США.

Наявність значної кількості списків рукопису підтверджує вагомість “Палінодії” впродовж трьох століть. Багато з тих проблем, які порушив у своїй праці З. Копистенський, особливо з церковного життя, залишаються актуальними й сьогодні.

Особливістю “Палінодії” є те, що вона представляє історичні твори, які є свідченням нового етапу в розвитку української історіографії: перехід від літописання до історичної науки. Автор “Палінодії” через призму утвердження Української Православної Церкви розкрив історію України. Опис та документування історичних подій, подання в творі оригінальних відомостей, акцентування уваги на окремих історичних постатях ІХ - ХVІІ ст., дозволяють вважати “Палінодію” вартісним джерелом для дослідників історії України. Однак на сьогодні в українській історіографії відсутнє комплексне дослідження “Палінодії” як історичного джерела. У даній дисертації було зроблено спробу заповнити цю прогалину.

Зв'язок роботи з науковими програмами.

Тема дисертаційного дослідження пов'язана з науковою програмою історичних та краєзнавчих досліджень, які здійснюються науковцями відділу пам'яток княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України (номер державної реєстрації - “Джерела з історії українського козацтва та Південної України ХVI-XVII ст.).

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження - проаналізувати “Палінодію” З. Копистенського і встановити її значення як історичного джерела та пам'ятки історичної думки кінця ХVI - початку XVII ст. У зв'язку з цим автором дисертації поставлено такі завдання:

- узагальнити та систематизувати відомості про життя та діяльність З. Копистенського;

- провести аналіз джерел, якими користувався З. Копистенський, та встановити особливості їх використання при написанні “Палінодії”;

- здійснити археографічний аналіз списків “Палінодії”;

- визначити роки написання “Палінодії”;

- розкрити особливості історичної концепції З. Копистенського;

- дослідити оригінальні відомості з історії України у “Палінодії”.

Об'єкт дослідження - “Палінодія” Захарії Копистенського.

Предмет дослідження - історичні погляди Захарії Копистенського, їх вплив на виклад історії України-Русі при написанні “Палінодії”.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використані методи дослідження:

- історично-ситуаційний, який дав змогу проникнути в причини історичних явищ, фактів;

- реставраційний - за його допомоги відтворені сліди минулого історичного процесу;

- типологією історичних явищ, який сприяв встановленню оригінальних відомостей;

- біографічний - сприяв персоніфікації розвитку історичної думки, поданої автором “Палінодії”, вивчення життєвого і творчого шляху З. Копистенського.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше в українській історіографії проведено спеціальне комплексне дослідження “Палінодії”, що дає можливість оцінити історичну спадщину З. Копистенського;

- розкрито джерела “Палінодії” та особливості їх використання З. Копистенським;

- виявлено характерні риси історичної концепції З. Копистенського;

- визначено історичні погляди З. Копистенського;

- встановлено оригінальні відомості, які подані автором у “Палінодії”;

- досліджено, що З. Копистенський є автором додатків до “Густинського літопису”, а не автором літопису;

- уточнено основні віхи життя та діяльності Захарії Копистенського.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали можуть бути використані при розробці курсів лекцій та спецкурсів з історіографії та джерелознавства історії України, а також всесвітньої історії, української літератури, філософії. При дослідженні українсько-польських взаємовідносин, історії Православної та Католицької Церков. При написанні науково-популярних праць про письменників-полемістів кінця ХVI - початку XVII ст., при побудові експозицій музеїв та виставок.

Апробація результатів дисертації: Основні положення та висновки дисертації обговорювались на засіданні відділу пам'яток княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 28 січня 2005 р. Матеріали дослідження висвітлювались у виступах на науковій конференції “Яковлівські читання”, присвяченій пам'яті українського історика, правознавця, громадського і політичного діяча Андрія Яковліва (Черкаси, 2000), та на науково-практичній конференції “Свідок козацької слави: погляд крізь століття”, присвяченій 350-й річниці церкви Святого Іллі в Суботові (Чигирин, 2003).

Публікації. За темою дослідження автором опубліковано 3 статті у фахових виданнях, визначених ВАК України. Всі роботи одноосібні.

Структура дисертації підпорядкована меті та основним завданням роботи. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, загальних висновків (обсяг текстової частини складається з 174 сторінок), списку використаних джерел та літератури (196 найменувань).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” автор дисертації визначає стан дослідження “Палінодії” та аналізує джерельну базу дисертаційного дослідження. Історіографія досліджуваної проблеми в контексті історії України, Української Православної Церкви, полемічної літератури та друкарства обширно, однак спеціальних праць, у яких би досліджувалась “Палінодія” як історичне джерело і пам'ятка української історіографії, немає. Літературу, у якій певною мірою знайшли відображення життя та творча діяльність З. Копистенського, можна умовно розділити на три групи: церковного спрямування, історична та художня. До праць істориків Церкви, насамперед, варто віднести:

- праці київського митрополита Євгенія (Болховітінов), який вказав на глибокі знання З. Копистенським церковної історії, зробив певні уточнення до інформації про київських митрополитів, яку подав на сторінках “Палінодії” З. Копистенський;

- у спеціальному дослідженні В. Завитневича, у якому, незважаючи на те, що основні акценти робились на чисто богословських проблемах, є біографічні дані Захарії, його участь у видавничих справах друкарні Києво-Печерскої лаври;

- значну інформацію при дослідженні чернечого життя З. Копистенського та його родоводу мають праці С. Голубєва;

- тексти списків “Палінодії” вивчав О. Сушко, який вказав на значимість “Палінодії”, про що свідчило часте її переписування; серед інших дослідників “Палінодії” важливо виокремити А. Іщака та Філарета Гумілевського.

Серед професійних істориків, хто першим побіжно звернув увагу на постать і творчість З. Копистянського був М. Костомаров. Найбільше уваги приділив З. Копистенському М. Грушевський, який вважав його визначним богословом, полемістом, церковним істориком і проповідником. “Палінодію” він назвав монументальною працею та коротко зупинився на її структурі, уклав список печерських видань 1617-1630 рр., де вказав праці та передмови, автором яких був З. Копистенський, а також подав окремі його біографічні дані.

Досить вагому інформацію при роботі над дисертацією автор взяв з праць сучасних істориків, які в коло своїх наукових досліджень ввели “Палінодію”, це, зокрема, Я. Ісаєвич, Н. Яковенко, Л. Тимошенко, В. Кметь та інші. Великий інтерес мають дослідження зарубіжних авторів О. Пріцака та Б. Струмінського, які склали передмови до церковнослов'янського та англомовного видання “Палінодії”. Серед письменників, літературознавців, хто найбільше звертався до творчості З. Копистенського, були І. Франко та С. Єфремов. Джерельна база даного дисертаційного дослідження складається з великого масиву документальних джерел. В основному, це неопубліковані та опубліковані списки “Палінодії” (автором дисертації використано Львівські списки) та три видання “Палінодії” Захарії Копистенського. Незначні розбіжності, що є у друкованих списках, дозволяють нам всі три видання вважати вартісними. Дослідження даної теми проведене за текстами “Палінодії” П. Гільтебрандта й англомовного видання. Вивчалась “Оборона церковного единства” Л. Кревзи та окремі пам'ятки полемічної літератури (І. Вишенського, П. Скарги, І. Потія).

Серед актових джерел, що допомогли дисертанту відтворити ту історичну обстановку, в якій жив і працював З. Копистенський, є законодавчі акти (акти гродські і земські, привілеї і грамоти патріархів). Переважна їх більшість зберігається в Центральному державному історичному архіві у м. Львові. При роботі над дисертацією використано джерела: (літописи Київської Русі, Густинський, “История Хотинского похода Якова Собеского 1621”, хроніки М. Стрийковського та А. Гваньїні та ін.) та епістолярні пам'ятки (патріарші листи до Львівського братства, листування між Папою Римським Климентом VІІІ і князем К. Острозьким, лист архімандрита Києво-Печерського монастиря З. Копистенського до запорізьких козаків тощо). Значна увага при дослідженні “Палінодії” була приділена “Біблії”.

Отже, проведене вивчення літератури та джерел за даною темою дозволяє нам зробити висновок, що “Палінодія” З. Копистенського як історичне джерело є недослідженою, а отже, її місце і роль в сучасній українській історіографії не визначені.

У другому розділі “Життєвий і творчий шлях Захарії Копистенського” розглянуті питання, що стосуються періодів світського та чернечого життя Захарії Копистенського, його внесок в розбудову Києво-Печерської лаври як архімандрита, передумови створення та час написання “Палінодії”.

Проведене дослідження дає підстави вважати, що Захарія (ім'я в миру невідоме) Копистенський народився після 1590 р., у селі Кописно перемишльської землі в шляхетській родині герба “Леліва”. Відомим дослідником роду Копистенських був П. Беринда. Прадідом Захарії дослідники вважають Йосифа Бідуна, мати походила з роду Ритаровських. Б. Струмінський назвав ім'я батька - Хома (Thomas). Рідним дядьком Захарії був М. Копистенський, перемишльський єпископ. Вважаємо, що двоюрідними братами Захарії були Феодор, Павло, Василь, Гермоген Копистенські. Родинні зв'язки в Захарії були з князем С.Я. Святополк-Четвертинським.

Початкову освіту Захарія міг здобути під опікою дяка або при Перемишльській кафедральній церкві. Однозначно не встановлено, де продовжив навчання Захарія. На нашу думку, це була Острозька школа (підтвердженням цьому є інформація про Острозьку школу в “Палінодії”) та один із закладів Західної Європи. Після завершення навчання, близько 1611 р., Захарія прибув до Львівської братської школи як учитель.

Початком чернечого життя вважаємо період після 1611 р., коли Захарія перебував у Путненському монастирі, про що є дві згадки в “Палінодії”, та в Скитській обителі. Деякий час Захарія проживав у засновника Манявського скиту схимонаха Й. Княгицького. У 1612, 1614 та 1615 рр., він виступав як вибраний архімандрит Унівського монастиря. Однак цей період через брак джерел залишається найменш дослідженим. На підставі “Палінодії” можна стверджувати, що у 1611-1614 рр., З. Копистенський побував у монастирях Дорогобузькому, Городка, на Підляшші, у землі Більській, у Ботках, Медині.

Документально підтверджено, що до Києва З. Копистенський прибув на початку 1616 р., і був прийнятий в коло освічених людей Лаври. Він займався редагуванням книг та складав передмови до видань, що готувались у друкарні Лаври. Встановлено, що першу передмову, як архідиякон, Захарія склав до “Часослову” (1617). Проведений аналіз змісту “Палінодії” дає нам підстави стверджувати, що у 1617-1624 рр., Захарія Копистенський працював над своєю фундаментальною працею, що була відповіддю на головний твір уніатів проти православних “Оборону церковного единства” Л.Кревзи. Проведене дослідження обох праць схиляє нас до думки, що З. Копистенський не міг бути автором Густинського літопису, оскільки Л. Кревза користувався літописом при складанні списку київських митрополитів і є окремі розбіжності у датах літопису і “Палінодії”. У 1624 р., у житті З. Копистенського відбулися значні зміни: після смерті Є. Плетенецького його було обрано архімандритом. Кандидатуру Захарії з числа світських осіб підтримали козаки Війська Запорізького. Вивчення джерел показало, що, отримавши сан архімандрита, З. Копистенський не залишив видавничої діяльності Лаври: видав 9 книг, у тому числі “Тріодь пісну”, яка стала його останньою виданою працею. З. Копистенський зберіг коло спеціалістів видавничої справи, серед яких був П. Беринда, Т. Земка, Л. Зизаній та ін.

На архімандрії він пробув менше трьох років, але за цей короткий час багато зробив для збереження автономії та подальшого відновлення Лаври, для продовження просвітницької діяльності, розпочатої Є. Плетенецьким. А. Кальнофойський у “Тератургимі” серед інших 190 найвідоміших імен, які були добродійниками та опікунами святого монастиря Печерського, назвав прізвище З. Копистенського.

Захарія Копистянський прожив коротке життя. Однак він, безперечно, увійшов в історію Української Православної Церкви як палкий оборонець православ'я, в історію України як патріот, палкий виразник української національної самосвідомості. Після “Палінодії” письменники-полемісти відходять у своїх творах від суспільного життя, розкриваючи переважно суто церковні питання. На прикладі “Палінодії” вчилися полемізувати Й. Борецький, П. Могила, І. Гізель, Д. Туптало та ін.

У третьому розділі “Археографічний огляд списків “Палінодії” досліджуються відомі списки “Палінодії”. На підставі вивчених джерел нами встановлено, що “Палінодія” відігравала значну роль у справі оборони православної віри. Однак внаслідок різних обставин книга не була надрукована впродовж більше, ніж 200 років. Вперше вона видана у 1878 р., за Синодальним списком (копія св. Дмитра), звіреним з Толстовським списком (копія Голіцина). У 1987 р. і 1995 р., Бібліотекою Гарвардського Університету (США) “Палінодія” була видана за Сидорівським списком (Енн Арбор) церковнослов'янською та англійською мовами. Зважаючи на важливість “Палінодії”, багато хто бажав мати у своїх колекціях копію цієї фундаментальної праці. Сьогодні відомі 14 повних чи скорочених копій, які зберігаються в збірках України, Росії, Польщі, США. Автором даної дисертації досліджено три тексти “Палінодії”, що зберігаються у збірках м. Львова.

Встановлено, що найбільший за обсягом є текст Львівської копії, що вміщений до Кодексу ХVII ст., що зберігається в Науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. І. Франка. Артикули першої та другої частин Львівської копії співпадають з артикулами Синодального списку. Однак у Львівській копії відсутні третя та четверта частина, що мають важливе значення для дослідження історичної значимості “Палінодії”.

Оригінал рукопису, який на думку багатьох дослідників зберігався в бібліотеці Софіївського собору або Київського Печерського монастиря, зник у ХІХ ст., Згадку про “Палінодію”, яка зберігалась у бібліотеці графів Красинських у Варшаві, залишив П. Куліш.

При дослідженні історичної частини “Палінодії” нами використані три друковані її видання. Цитати звірялись за виданням “Палінодії” 1878 р., дати - за виданням “Палінодії” 1995 р.

У четвертому розділі “Палінодія” З. Копистенського як історичне та історіографічне джерело” автор дисертації розкриває низку питань, за допомогою яких вдалося простежити намір З. Копистенського дослідити шляхи історичного розвитку України, показати своє бачення її основних етапів. При дослідженні “Палінодії” встановлено, що її автор не ставив собі за мету спеціально написати історичний твір, він просто брав історичні сюжети, що аргументовано доводили незалежність Православної Східної Церкви від Католицької, споконвічну належність до Східної Церкви українського народу, з його волелюбним характером і поважним місцем у світі. Через що “Палінодія”має не лише теологічну, але й історичну спрямованість.

Нами виявлено, що працюючи над “Палінодією” З. Копистенський використав праці:

- античних істориків Геродота, Ксенофонта, Плутарха, Діона Касія, римського хроніста І. Флавія, візантійського хроніста І. Зонара;

- давньоруські літописи, “Києво-Печерський патерик”, праці В. Сурозького, Х. Філалета та М. Смотрицького, хроніки М. Меховського, М. Стрийковського та А. Гваньїні, та ін.

Всього понад 100 джерел. Основним джерелом він вважав “Біблію”, яку цитував 959 раз, у тому числі й при висвітленні історичних питань - 87.

Дослідження показало, що серед основних сюжетних ліній при викладі історії України в “Палінодії” чітко простежується княжа доба. З. Копистенський відповідно до усталених на тоді традицій показав поширення християнства на Русі до Володимира, основну увагу приділив хрещенню Русі 988 р., що дало можливість руському народу прилучитися до візантійської культури. Нами помічено, що за часів З. Копистенського однозначно не було визначено дату відліку існування Київської митрополії. Особливий акцент у “Палінодії” на внесок у розвиток освіти та культури великого князя Ярослава. Побіжно подана інформація з політичного життя України-Руси. Важливими є дані з історії містобудування Києва.

Галицько-Волинське князівство, яке було спадкоємцем Київської Русі, З. Копистенський показав через постать князя Данила Галицького. Акцентував увагу на розпаді Галицько-Волинського князівства. Засуджував українських князів, які добровільно піддавались то Польщі, то Литві. В основі всіх політичних процесів, що відбувались на теренах Галицько-Волинського князівства, на думку З. Копистенського, лежала спільна боротьба українського народу за збереження православної віри.

Історія запорізького козацтва також знайшла своє відображення на сторінках “Палінодії”. Козацтво імпонувало З. Копистенському насамперед тим, що воно складало ту силу, яка зможе захистити Україну і православну віру українського народу. З. Копистенський один із перших засвідчив роль запорізького козацтва у відновленні православної ієрархії в Україні. Досить вагомим є документування З. Копистенським Хотинської війни 1621 р., і підкреслення вирішальної ролі в ній запорізьких козаків. Однак Захарія Копистенський не вважав козацтво класом, який здатний вийти на політичний Олімп і утворити незалежну Українську державу.

З. Копистенський першим серед письменників-полемістів написав багато панегіриків на адресу князя Василя-Костянтина Острозького, життя якого було віддзеркаленням складних процесів, що відбувалися в Україні та Православній Церкві ХVІ ст., а також осібно вів мову про його синів Януша і Олександра. Він склав характеристику князя, представив перелік історичних постатей, на кого були схожі ті, хто оточував князя. З. Копистенський показав Острозьких несхитними у православній вірі, а ставлення князів до політичних подій в Україні автор “Палінодії” лишив поза увагою. Досить обережно З. Копистенський торкнувся взаємин між князем К. Острозьким і уніатським митрополитом І. Потієм. Вказав на стосунки князя К. Острозького з польським королем Стефаном Баторієм. Помітно, що автор “Палінодії” імпонував королю.

Зваживши на те, як З. Копистенський писав про князя К. Острозького, можна зробити припущення, що вони особисто не були знайомі.

У “Палінодії” є згадки про школу та друкарню в Острозі. З. Копистенський звернув увагу на історію книгодрукування, започаткував облік кириличних книг, видань Краківської друкарні Швайпольта Фіоля.

Досить принциповим для Захарії Копистенського було питання унії на українських землях. Її початок він вбачав у Флорентійському соборі (1493), на якому був присутній руський митрополит Ісидор, а також інші духовні та світські особи.

До Берестейського собору 1596 р., ставлення З. Копистенського було однозначно негативним. Він, як і більшість представників Руської Православної Церкви, унію не сприйняв і засудив тих, хто її підтримав. Він був переконаний, що унія приведе до латинізації культури і втрати українцями своєї самобутності. Незважаючи на компілятивний характер, “Палінодія” З. Копистенського є однією з перших узагальнюючих праць з історії України.

Вона є цінним джерелом для дослідників історії України.

У п'ятому розділі “Історичні погляди З. Копистенського” автором “Палінодії” окреслена низка питань історичних процесів - від зародження людства до сучасних йому подій. Він прагнув показати історію України, її місце в світових процесах через призму прийняття християнства і утвердження православної віри.

При викладі історії давньої Русі З. Копистенський скористався сарматською теорією, що на той час домінувала у польській історіографії, намагався давню Русь пов'язати з Сарматією. Досить цікавим є мовне окреслення З. Копистенським сучасних термінів “Україна” та “український народ”: він вживав багатоваріантність вживання термінів “Русь” і “руський народ”. Залежно від контексту їх можна згрупувати за змістом:

а) для визначення території;

б) як назва етноніму;

в) для позначення віросповідання.

Вживав З. Копистенський терміни “Мала Росія” і “Велика Росія”, не ототожнюючи їх, але вказав на спільність їх походження від сина Ноя Яфета. Відмежовуючи Русь від Москви, він об'єднував її з Литвою та Польщею. Самостійність і самовизначеність Русі, яка, певною мірою, інтегрувалася до польсько-литовських народів, покладена в основу “руської ідеї”, що зводилася до принципу політичної і конфесійної свободи руського народу. Це досить чітко простежується в “Палінодії”, що дає підстави вважати, що З. Копистенський притримувався принципів конфедеративного союзу трьох народів: українського, польського та литовського.

Сарматську теорію З. Копистенський пов'язав зі слов'янським походженням руського народу. Коріння слов'ян він виводив з біблійної старовини, що було характерним для істориків ХVІІ ст.

Він однозначно ототожнював терміни “сармати“ - “руси“ - “слов'яни“. Називаючи слов'янські народи, З. Копистенський намагався показати окремішність кожного з них.

Історичні події З. Копистенський розкривав, притримуючись власної точки зору, але водночас намагався окремі періоди історії України-Руси вкласти в певні хронологічні рамки. Умовно періодизацію історії України-Руси, за З. Копистенським, можна визначити так: Русь до прийняття християнства, Давньоруська держава, Галицько-Волинське князівство, українські землі в складі Великого князівства Литовського, українські землі в складі Речі Посполитої.

Оскільки З. Копистенський не був вільним від апріорних ідей, що панували тоді в історичній науці, він допускав певні хибні висновки. Особливо це стосувалось дохристиянських часів.

Вводячи матеріал про Київську Русь, З. Копистенський переслідував дві мети. По-перше, він намагався простежити прийняття Руссю християнства. По-друге, він прагнув показати Русь як могутню незалежну східну слов'янську державу з мужнім, героїчним і водночас войовничим народом. Побіжно звернув увагу на причини занепаду Київської Русі: розпад на окремі князівства.

Ведучи мову на сторінках “Палінодії” про Галицько-Волинське князівство, З. Копистенський показав зміщення політичних (військових) орієнтирів: з Півдня вони перейшли на Захід. Простежуються сюжети, які показують Галицьку Русь як об'єкт експансії польських магнатів, а також ті, що свідчать про занепад Галицько-Волинського князівства.

Дослідження про українські землі в складі Великого князівства Литовського (до 1596 р.) носить фрагментарний характер. Об'єднуючим фактором українського і литовського народів він вважав православ'я. За час входження Русі до Великого князівства Литовського відбувся поділ Української Церкви на Київську і Московську митрополії.

Найбільше уваги в “Палінодії” приділено періоду входження українських земель до складу Речі Посполитої. Основний акцент З. Копистянський зробив на захисті польських кордонів українськими військами та на наслідках для українців Берестейської унії 1596 р.

Привертаючи увагу до економічних чинників, які впливали на життя українців, посилення соціального гніту, З. Копистенський вважав, що основою життя є православна віра, а всі негаразди - економічні, політичні - є вторинними. Своє негативне ставлення до Берестейського собору він виклав через виступ на вальному сеймі депутата Яна Щенсного Гербурта. З. Копистенський вказав на можливі причини польської асиміляції окремої частини українців:

а) участь київського митрополита Ісидора у Флорентійській унії;

б) введення нового календаря; в/ унія 1596 р.

Введені до “Палінодії” історичні сюжети дають змогу простежити за суспільним життям українців. Узагальнення наявного матеріалу дало можливість дисертанту простежити за становими групами суспільства, які виокремив З. Копистенський: князі, бояри, духовенство, міщани, селяни, козаки.

Ведучи мову про Київську Русь, З. Копистенський згадав князів, підкреслюючи при цьому їх роль у значимості Русі як сильної держави, у прийнятті християнства, у становленні освіти та культури. Водночас він акцентував увагу на суб'єктивних факторах у вирішенні завдань суспільної свідомості, буття українців. Бояр згадав у контексті поїздок князів до Греції у зв'язку з прийняттям християнства на Русі. Вказав на те, що за часів княгині Ольги почала формуватися нова станова група - духовенство. Одинокою у “Палінодії” є згадка про купецтво. З. Копистенський коротко торкнувся системи управління Київської Русі.

Через князя Данила Романовича З. Копистенський показав значення Галицько-Волинського князівства як державного утворення у вирішенні питань міжнародної безпеки. Серед представників духівництва назвав єпископів, які підтримували князя.

Гарантом безпеки українського народу за часів входження українських земель до складу Речі Посполитої З. Копистенський вважав князя В. Острозького. Він показав його як просвітителя України, який заклав основи Острозької академії і Острозької друкарні. Ведучи мову про духовенство, З. Копистянський особливий акцент зробив на розколі, спричиненого Берестейською унією. Після 1596 р., називає станові групи міщан і селян. Хоч у поняття “міщани” З. Копистенський, вірогідно, включав ремісників, купців, дрібних урядовців, писарів тощо. Всі їх біди він вбачав в унії, тобто в політичній причині, не вникаючи в економічні проблеми. Градація на бідних і багатих у “Палінодії” практично відсутня.

Із сторін суспільного життя З. Копистенський найбільше уваги приділяє висвітленню питань культури. Культура у З. Копистенського відсторонена від процесу розвитку сутнісних сил людини, він ішов від пошуку духовності у людини.

ВИСНОВКИ

Автором даної дисертації вперше в українській історіографії проведено спеціальне комплексне дослідження фундаментальної праці Захарії Копистенського “Палінодія или Книга Обороны святой апостолской Всходней церкви”, що дає можливість вважати “Палінодію” вартісним історичним джерелом і пам'яткою української історіографії ХVII ст., та більш широко вводити її до наукового обігу при вивченні історії України від найдавніших часів до початку ХVII ст.

Проведене дисертаційне дослідження дає підстави зробити такі висновки:

По-перше, вивчення розрізної інформації з масиву літератури та джерел, що стосуються життя да діяльності З. Копистенського, підтверджують неординарність цієї особистості в історії України. Захарія Копистенський народився близько 1585 р., у с. Кописно на Перемишлянщині в родині, яка належала до шляхетського роду герба “Леліва”. Освіту здобув у Львівській братській школі та закордонному колегіуму. Чернечий сан, вірогідно, прийняв після 1611 р., у Путненському монастирі. До переїзду в Київ (1616) був виборним архімандритом Унівського монастиря. 1624 р., обраний архімандритом Києво-Печерської лаври. Помер у 1627 р.

Його коротке життя було наповнене служінню Українській Православній Церкві та українському народу.

По-друге, дослідження “Палінодії” підтверджує енциклопедичну освіченість З. Копистенського та глибоке знання ним історіографії України, Православної Церкви. Індекс використаних джерел переходить за 100. Це праці візантійських, грецьких богословів та істориків, польських хроністів тощо. Найбільше посилань на “Біблію”, хроніки М. Стрийковського та А. Гваньїні. Для розкриття історичних проблем використано літописи Київської Русі та більш пізніх часів, а також “Руський хронограф”. Однак всі сюжети, які вводив З. Копистенський до “Палінодії”, як правило, стосувалися утвердження на Русі православної віри, питань тогочасного церковного і світського життя.

Вивчаючи джерела, автором дисертації піддано сумніву твердження окремих дослідників щодо авторства З. Копистенського Густинського літопису. Так, виявлені істотні розходження у датах, названих у “Палінодії” і в Густинському літописі, натомість була схожість у датах, названих Л. Кревзою і автором літопису. Це може свідчити про те, що літопис чи його частина були вже відомі дослідникам до З. Копистенського. Можливо, що З. Копистянський додав до нього сюжети близькі йому. На прикладі “Палінодії” вчились полемізувати Й. Борецький, П. Могила, І. Гізель, Д. Туптало. Як джерело, її використовували Ф. Софонович, І. Гізель та ін.

По-третє, “Палінодія” вперше була видана у “Руській історичній бібліотеці” стараннями П. Гільтебрандта у 1878 р.

Більше, ніж через двісті років текст “Палінодії” було видруковано церковнослов'янською та англійською мовами Бібліотекою Гарвардського університету (США) у 1987 та 1995 р. Про вагомість “Палінодії” в житті православного світу свідчать відомі сьогодні 14 повних чи скорочених списків рукопису ХVІІ - ХVІІІ ст.

Відомі списки мають маргінальні коментарі та полемічні зауваження переписувачів. Часто вони мають доповнення більш пізнього часу.

По-четверте, проведений аналіз тексту дає можливість встановити роки праці З. Копистенського над “Палінодією”. До книги введені історичні події та сюжети, що відносяться до 1617, 1619, 1620, 1621, 1622, 1623, 1624 рр. Отже, над “Палінодією” автор працював з 1617 - 1624 рр.

По-п'яте, У “Палінодії” З. Копистенський зробив спробу в контексті становлення християнства та розвитку православ'я показати історію України, виробивши власну історичну періодизацію: Русь до прийняття християнства, Давньоруська держава, Галицько-Волинське князівство, українські землі в складі Великого князівства Литовського та українські землі в складі Речі Посполитої. З. Копистенський виступав поборником соборності України, вкладаючи її суть у поняття “Русь” та “руський народ”. При висвітленні історичних процесів ХIV-XVII ст., скористався сарматською теорією. Він дотримувався думки, що український народ є рівноправним партнером двох “офіційних народів” - польського та литовського; був виразником “руської ідеї”, яка зводилась до конфесійної свободи українського народу. Особливу роль він відвів запорізьким козакам, як захисникам Речі Посполитої.

У “Палінодії” простежується намагання З. Копистенського підкреслити роль особистості в історії України.

По-шосте, З. Копистенський один з перших серед письменників-полемістів зумів простежити взаємозв'язок між духовним і світським життям, що дає можливість простежити за “Палінодією” окремі сторони суспільного життя українського народу. Палінодія має багато оригінальних відомостей: історіографічний архімандрит український

- про дату прийняття уставу Печерським монастирем (після 1054);

- про місце народження київського митрополита Петра (Ратенського);

- про Острозьку академію; про участь козаків у Хотинській війні 1621 р., тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНІХ ПРАЦЬ

1. Архімандрит Захарія Копистенський // Вісник Черкаського університету. - 2000. - №21. - С. 67-70.

2. Про Берестейський собор на сторінках “Палінодії” Захарії Копистенського // Український селянин. Збірник наукових праць. - 2003. - Випуск 7. - С. 10-11.

3. Захарія Копистенський про запорізьке козацтво // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Історичні науки. - 2003. - Т.21. - С. 16-18.

4. Світське життя Захарії Копистенського // Борисфен. - 2005. - №1. - С. 24-26.

5. “Палінодія” Захарії Копистенського - важливе джерело з історії України // Яковлівські читання. Матеріали наукової конференції, присвячені пам'яті українського історика, правознавця, громадського і політичного діяча Андрія Яковліва (1872-1955). - Черкаси, 2000. - С. 22-25.

6. Захарія Копистенський і його внесок у розвиток української історіографії // Свідок козацької слави: погляд крізь століття. До 350-річчя родового храму Б. Хмельницького в с. Суботові - церкви Святого Пророка Іллі. - Черкаси, 2003. - С. 46-51.

Размещено на Allbest.ru