Середній палеоліт Криму: зміст типологічної варіабельності

З іншого боку, розбіжності між мікокським і левалуа-мустьєрським технокомплексами мають стилістичний характер. Головним доказом цієї тези служить використання “мікокцями” та “західнокримцями” своїх базових технологій на функціонально однакових поселеннях (стоянки типу В, табори типів А і В) і в подібних умовах акумуляції відкладів (Кабазі ІІ, Карабі Тамчин). Використання плоско-опуклих двобічних знарядь носіями мікокської традиції та сполучення левалуазького і пластинчастого нуклеусного розколювання носіями левалуа-мустьєрських традицій відзначено на функціонально подібних стоянках по первинному розбиранню тварин і короткочасних таборах, де відбувалося споживання мисливської здобичі та повний цикл кременеобробки. Тобто, функціональна спрямованість поселень не впливала на зміну базових технологій кременеобробки.

Основні відмінності мікокського та левалуа-мустьєрського технокомплексів полягають у використанні різних технологій каменеобробки. Іншими словами, можна ставити знак рівності між стилістичними і технологічними розбіжностями. Таким чином, сутність типологічної варіабельності полягає в використанні традиційних технологій і моделей використання кам'яної сировини. Форми проявів типологічної варіабельності полягають в статистичній варіативності типологічних структур наборів знарядь, що обумовлені редукцією артефактів, яка, в свою чергу, тісно пов'язана з функціональним типом поселень і природними умовами, що включають умови консервації залишків поселень в гротах та пам'ятках просто неба. Тобто, культурно-стилістична сутність типологічної варіабельності середнього палеоліту (технокомплекси) має різноманітні форми проявів, що залежать від природних та господарських чинників (фації).

Розділ 9. Крим у контексті варіабельності середнього палеоліту східної європи: 125/117 - 40/38 тис. років тому

Ґрунтуючись на наявних радіометричних і біостратиграфічних даних можна стверджувати, що тривалість існування середньопалеолітичних індустрій Східної Європи у часі обмежена рисс-вюрмськими відкладами, з одного боку, та інтерстадіалом Денекамп, з іншого. Тільки на території Криму представлені всі періоди розвитку східноєвропейського середнього палеоліту за перші майже 100 тис. років пізнього плейстоцену. Досить повна стратиграфічна колонка середнього палеоліту, що охоплює час від рисс-вюрму по вюрм III, включно, досліджена у Пруто-Дністровському регіоні (Иванова, 1982, 1987, Черныш, 1982, 1987, Paunescu 1993, Ситник, 2000, Haesaerts et al., 2003). На Донбасі (Колесник, 2003) та у Поволжі (Кузнецова, 1989) хронологічні рамки середнього палеоліту визначаються часом останнього інтергляціалу та вюрма II, включно. Визначення ранньої хронологічної межі та техніко-типологічного характеру найбільш давнього середнього палеоліту Північного Кавказу пов'язано з обґрунтуванням віку культурних відкладів стоянки Ільська I і типологічного статусу Матузки, 5-7 (Golovanova, Doronichev 2003). На даний момент, із упевненістю можна стверджувати лише вюрмський, у рамках вюрма II - вюрма III, вік північнокавказького середнього палеоліту (Любин, 1994, Беляева, 1999, Голованова, Хоффекер, 2000, Beliaeva 2004).

Мікокський технокомплекс представлений матеріалами Криму, Пруто-Дністровського міжріччя, Донбасу, Поволжя і Північного Кавказу. Індустрії мікокського технокомплексу об'єднані спільними технологічними прийомами обробки кременю - плоско-опуклий метод виготовлення двобічних знарядь, розщеплення нуклеусів без допоміжних площадок для отримання відщепів - і схожим типологічним набором знарядь, серед яких, в першу чергу виділяються двобічні асиметричні і симетричні вістря і скребла, однобічні скребла трапеційних, сегментоподібних і листоподібних форм. Фаціальна варіативність східноєвропейського мікоку, загалом, повторює фаціальні характеристики мікоку Криму. Аккайська типологічна структура близька індустріям знайденим на пам'ятках просто неба Ріпічені Ізвор, IV, V (Прут) і Антоновка І і ІІ (Донбас). Старосільська типологічна структура демонструє певну близькість с колекціями північнокавказьких гротів і печер: Баракаївська, Губський Навіс №1, Мезмайська, 2В-4 і 3.

Стратифіковані пам'ятки левалуа-мустьєрського технокомплексу представлені в басейнах Прута (Ріпічені Ізвор, І, ІІ, ІІІ), Дністра (Єзупіль, ІІІ, Пронятин, Молодове I, 4, Молодове V, 11а, 11, 12) і на території Криму. На всіх зазначених територіях носіями левалуа-мустьєрського технокомплексу використовувались левалуазька черепахоподібна та пластинчаста технології. Основу наборів знарядь становлять прості скребла і гостроконечники підтрикутних і листоподібних форм. Найбільш близькими техніко-типологічними аналогіями серед Пруто-Дністровських і кримських левалуа-мустьєрських пам'яток є Кабазі ІІ, ІІ/8 і Молодове V, 12. Крім близькості типологічних структур ці комплекси об'єднує тотожність методів розщеплення, що полягає у використанні білатеральних підправок робочих поверхонь левалуазьких нуклеусів (Усик, 2003). Ще одна пара - Кабазі ІІ, ІІ/1 і Єзупіль, ІІІ демонструють певну близькість у використанні переважно пластинчастого розщеплення. Проте, наразі не представляється можливим визначити причини технологічної варіативності левалуа-мустьєрського технокомплексу Східної Європи.

Пам'ятки мустьєрського пластинчастого технокомплексу були знайдені в басейні Дону: Білокузьминівка, 2, 3, Шлях (Колесник, 1993, 2003, Нехорошев, 1996). Технологія пластинчастого мустьє базується на експлуатації об'ємних нуклеусів беж допоміжних площадок. Знаряддя представлені вістрями і скреблами на пластинах і відщепах подовженої форми, виробами з костенківською підтіскою. Аналоги мустьєрського пластинчастого технокомплексу на території Криму не знайдені.

Наявні дані, що лягли в основу запропонованої в Розділі 3 періодизації середнього палеоліту, дозволяють дослідити варіабельність згаданих трьох технокомплексів на території Східної Європи в часі і просторі. Теоретично вірним було би виділення рисс-вюрмських комплексів у окремий період середнього палеоліту Східної Європи. При цьому мова йде не тільки про те, що це найбільш ранній, із зафіксованих на даний час, етапів розвитку східноєвропейських середньопалеолітичних індустрій. Специфіка рисс-вюрмського часу полягає, головним чином, у палеогеографічних характеристиках. Досить поширеною є точка зору про те, що території Криму і Північного Кавказу під час останнього інтергляціалу виявилися відрізаними водами Карангатської трансгресії від східноєвропейської рівнини (Лазуков и др., 1981, Chepalyga 1984, p. 230). Тобто, впродовж, як мінімум, 10 тис. років кримські та північнокавказькі середньопалеолітичні індустрії розвивалися у відриві від Східної Європи. І якщо для індустрій Північного Кавказу залишалася можливість освоєння південних територій, то кримський палеоліт виявився ізольованим на острові, площа якого була значно меншою, ніж у сучасного півострова.

Ранній - 1 період: рисс-вюрмський етап. В Криму у рисс-вюрмі існували мікокські комплекси V/3-VI/17 горизонтів Кабазі II, на Донбасі - Корніїв Яр (?), на Дністрі - левалуа-мустьєрський Єзупіль, шар III. Менш достовірним є рисс-вюрмський вік Ільської I, Сухої Мечетки і стоянки Челюскинець.

У рисс-вюрмський час типологічна варіабельність Східної Європи виступає в незавершеному вигляді. Представлено два з трьох основних східноєвропейських технокомплексів - левалуа-мустьє та мікок.

Ранній - 1 період: вюрм I - вюрм I/II, включно. У цей час триває розвиток мікоку в Криму (Кабазі ІІ, ІІА, ІІІ, Заскельне V, V, Старосілля, 4), на Донбасі (Носово І, Антоновка І і ІІ), можливо, у Поволжі (Суха Мечетка), а також левалуа-мустьє в басейнах рік Прут і Дністер (Молодове V, 11, 12, Молодове І, 4, Ріпічені Ізвор, І, ІІ, ІІІ, Буглів V, II, Ігровиця І, ІІ). З'явилося пластинчасте мустьє Донбасу (Білокузьминівка, 2, 3). Причому, інтерстадіал Моерсхоофд є верхньою хронологічною межею існування левалуа-мустьєрських пам'яток у басейнах Пруту і Дністра. Ще одна знаменна подія відбулася на Дністрі. Тут було зафіксовано першу появу мікокських індустрій (Колодіїв, Єзупіль, ІІ), що хронологічно відповідає початку вюрма. Подальший розвиток мікокських індустрій на західних рубежах Східної Європи впродовж решти вюрма I і усього вюрма I/II не зафіксовано. За межі вюрма I не виходить розвиток мікоку на Донбасі та у Поволжі. Єдиним можливим північнокавказьким кандидатом на датування вюрмом I - вюрмом I/II є індустрії все тієї ж Ільської I.

Середній - 2 період: вюрм II - вюрм II/III, включно. У Східній Європі у вюрмі II відбувся ряд істотних змін у просторовому розміщенні середньопалеолітичних індустрій. По-перше, на території Криму з'явилися левалуа-мустьєрські комплекси (Кабазі ІІ, ІІА/2). По-друге, відбулося “друге пришестя” мікоку у Пруто-Дністровський регіон (Ріпічені Ізвор, IV, V). По-третє, на Північному Кавказі з'явилися відносно надійно датовані мікокські комплекси (Мезмайська, 2В-1, 2, 2В-3, 3). По-четверте, вюрм II є верхньою межею розвитку пластинчастого мустьє Донбасу і Поволжя (Шлях, 8С). Усі наведені зміни не торкнулися кримського мікоку, що продовжив свій розвиток на території півострова.

Якщо поява мікокських індустрій у Пруто-Дністровському та північнокавказькому регіонах навряд чи є такою вже й великою несподіванкою (принаймні, мікок уже був раніше відомий (Єзупіль, шар II) або міг бути відомий (Ільська I) на цих територіях), то поява левалуа-мустьєрських індустрій у Криму, з огляду на їхнє зникнення в долинах Пруту і Дністра, може вказувати напрямок міграції їх носіїв.

Не виключено, що у вюрмі II в Пруто-Дністровському регіоні відбулася зміна населення - відтікання на південь носіїв левалуа-мустьєрських технологій та заміщення їх носіями мікокського технокомплексу. Причому, у вюрмі II вторгнення “мікокців” у Пруто-Дністровський регіон могло відбутися, як зі Східної, так і з Центральної частин Європи. Причиною настільки помітних змін технокомплексів на західних рубежах Східної Європи могло стати істотне похолодання клімату, що почалося по той бік Карпат у вюрмі II (Мадейска, 1996, Kozlowski 2000).

Розділ 10. Крим у КОНТЕКСТІ варіабельності переходу від середнього до верхнього палеоліту у східній європі: 38/36 - 29/28 тисяч років тому

Останні майже 10 тис. років середнього палеоліту в Криму і Східній Європі ознаменувались вражаючою різноманітністю співіснуючих технокомплексів. Два середньопалеолітичних технокомплекси - мікокський і левалуа-мустьєрський - співіснували з, щонайменше, пятьма верхньопалеолітичними технокомплексами (селетоїдним, оріньяцьким і граветським) і культурами (спіцинською, городцовською). Перехідний період (38/36-29/28 тис. років тому) підрозділяється на два етапи - перший, до повсюдного поширення оріньяцького технокомплексу на території Східної Європи, і другий, що відповідає часу широкого територіального розповсюдження оріньяку. Зважаючи на хронологію оріньяку Східної Європи, межа між двома етапами проходить біля 33/32 тис. років тому. Перший етап перехідного періоду переважно відповідає стадіальним умовам, тоді як другий - інтерстадіальним (Брянськ - Денекамп). Впродовж обох етапів тільки на території Криму відзначається співіснування пізніх середньопалеолітичних і ранніх верхньопалеолітичних індустрій (Табл. 1). Тоді як на Північному Кавказі представлені тільки середньопалеолітичні індустрії раннього етапу, а на Середньому Дону й у басейнах Дністра та Пруту існували тільки верхньопалеолітичні комплекси, але впродовж усього перехідного періоду.

Перший етап перехідного періоду представлений двома середньопалеолітичними індустріями - мікокською у Криму (Заскельне VI, II, III, Пролом І, Заскельне V, II) і на Північному Кавказі (Баракаєвська, Монашеська, Мезмайська, 2, 2А) та західнокримською (Кабазі ІІ, ІІ/7АВ - ІІ/2), локалізованою поки тільки в Криму. Типологічна структура фіналу західнокримського мустьє і мікоку не виходить за рамки середнього палеоліту. Носіями мікокських комплексів були неандертальці. Верхньопалеолітичні комплекси раннього етапу - селетоїдний на Середньому Дону (стрелецька культура - Костенки 12, ІІІ, Костенки 1, V) та в Криму (східний селет - Буран Кая ІІІ, С) і спіцинська культура (Костенки 17, ІІ) на Дону - мають яскраві, самобутні технології обробки каменю і кістки (Аникович, 1991, Marks 1998), що не мають аналогій у попередніх, синхронних і наступних індустріях. Не виключено, що людські зуби з Костьонок 17, II шар і Костьонок 14, IVb свідчать про першу появу людини сучасного антропологічного типу на території не тільки середньої течії Дону, але і всієї Східної Європи. Причому, найдавніші у Східній Європі залишки людини сучасного виду асоціюються з кам'яними і кістяними артефактами спіцинської культури та верхньопалеолітичними кам'яною та кістяною індустріями Костьонок 14, IVb, яка поки не одержала більш вузьких техніко-типологічних дефініцій (Борисковский и др., 1982, Синицын, 2002). Тобто, недавно відкриті комплекси Костьонки 14, горизонти IVa і IVb є “резервом” типологічної варіабельності верхньопалеолітичних індустрій перехідного періоду.

Другий етап перехідного періоду (33/32-29/28 тис. років) характеризується тим же складом кримських середньопалеолітичних технокомплексів: мікок (Буран Кая ІІІ, В, Заскельне V, I) і левалуа-мустьє (Кабазі ІІ, ІІ/1 - А3А). З мікокськими комплексами знов таки асоціюються рештки неандертальців. Мікокський і левалуа-мустьєрський технокомплекси зосталися технологічно і типологічно незмінними (Demidenko 2004, Chabai 2000). Кількість і розмаїтість верхньопалеолітичних комплексів значно збільшилася: стрелецькі (Костенки 12, Іа), городцовські (Костенки 14, ІІ), оріньяцькі (Костенки 14, ГП) та тельманські (Костенки 8, ІІ) на Дону, оріньяцькі індустрії (Сюрень І, F, G, H) в Криму, оріньяк (Міток Малу Галбен, 12b-9b) і гравет (Молодове V, 8-10) басейнів рік Прут і Дністер (Рогачев, Аникович, 1982, Рогачев и др.., 1982, Otte, Chirica 1993, Синицын, 2002, Demidenko et al., 1998). Оріньяк Криму і Дону, городцовська культура Дону є наслідком діяльності людини сучасного антропологічного типу. На Північному Кавказі достовірні пам'ятки цього етапу відсутні. Якщо центральноєвропейське походження Пруто-Дністровського оріньяку та гравету, а також оріньяку Криму і Дону, не викликає сумнівів (Hahn 1977, Otte et al. 1997, Demidenko et al. 1998), то визначення техніко-типологічних аналогій для городцовських і тельманських (Костенки 8, ІІ) крем'яних і кістяних комплексів є значно складнішою проблемою. Принаймні, у згаданих індустріях спостерігається повна відсутність технологічних і типологічних рис, що могли би бути розцінені як мікокський та оріньяцький компоненти.

Індустрії перехідного періоду експлуатували, як мінімум, два відмінні за фізико-географічними умовами регіони. Носії фінальних середньопалеолітичних індустрій надавали перевагу помірно холодним та відносно посушливим лісостеповим та степовим умовам Криму (Герасименко, 2003). Носії спіцинської, городцовської, тельманської індустрій та верхньопалеолітичних комплексів IVa, IVb горизонтів Костьонок 14 асоціюються з холодними і відносно вологими умовами тайгових лісів і лугів (Спиридонова, 1991, 2002). Водночас селетоїдний та оріньяцький технокомплекси продемонстрували досить широкі адаптивні можливості - від тайгових умов Середнього Дону до степів Криму. Якщо припустити генетичний зв'язок між стрелецькою культурою Дону і східноселетською індустрією Криму, то поява носіїв першої в Криму могла бути викликана екстремальними кліматичними умовами, що склалися на Середньому Дону наприкінці часу відкладення нижнього гумусу (Малясова, Спиридонова, 1982, с. 239, Спиридонова, 1991), тобто близько 32 тис. років тому, що відповідає датам для Буран Каї III, шар С. Напрямок міграцій Середній Дон - Крим у чималому ступені обумовлений тим, що обидва регіони були пов'язані єдиною річковою системою, яка виникла в результаті регресії Чорноморського басейну.

Під час перехідного періоду чітко спостерігається наявність двох зон “вторгнення” у Східну Європу носіїв верхньопалеолітичних технологій, які асоціюються з людьми сучасного антропологічного типу: західна та східна. На першому етапі зі сходу проникають різноманітні індустрії, що не мають європейських аналогів: спіцинська, стрелецька та верхньопалеолітична індустрія Костьонок 14, IVa, IVb. На другому етапі, після повсюдного поширення оріньяку, на західних рубежах Східної Європи з'являються індустрії другої стадії центральноєвропейського гравету, а на сході - городцовська та тельманська індустрії. Впродовж усього перехідного періоду в Криму не припиняється розвиток місцевих мікокських і західнокримських комплексів, що хронологічно і стратиграфічно “перешаровуються” із західними оріньяцькими і східними селетоїдними “візитерами”, виявляючи при цьому завидну затятість у неприйнятті “більш передових” верхньопалеолітичних технологій.

Таким чином, поява людини сучасного антропологічного типу в Східній Європі пов'язана з двома шляхами: західним та східним. Західний асоціюється з центральноєвропейськими оріньяцьким та граветським технокомплексами. Про прабатьківщину досить строкатої в технологічному й антропологічному відношеннях другої групи (або декількох груп), представленої стрелецькою, спіцинською та городцовською культурами, можна стверджувати лише їх зв'язок зі смугою тайгових лісів Євразії. Схоже, що Костьонківсько-Борщівський район є південно-західною окраїною ареалу “тайгових” індустрій, носіями яких були люди сучасного антропологічного типу. Непрямим підтвердженням цій тезі можуть служити нові відкриття на Північному Уралі (Svendsen, Pavlov 2003). Неандертальці - носії кримських і кавказьких середньопалеолітичних індустрій - навряд чи брали будь-яку участь в утворенні верхньопалеолітичних комплексів.

Отже, комплексний аналіз наявних фактів дозволяє дійти висновку про те, що східноєвропейські середньопалеолітичні технокомплекси зникли 29/28 тис. років назад і не зіграли жодної ролі в появі верхнього палеоліту в східній частині Європи.

ВИСНОВКИ

У висновках підведені результати запропонованого дослідження, зроблене стисле резюме основних положень дисертації і намічені перспективи подальших розробок.

1. Техніко-типологічна варіабельність середнього палеоліту Криму представлена двома технокомплексами: мікокським і левалуа-мустьєрським. В Східній Європі існував ще мустьєрський пластинчастий технокомплекс, жодних проявів якого в Криму не виявлено. Типолого-статистична варіативність мікокського технокомплексу Криму представлена трьома фаціями: аккайською, старосільською і кііккобинською.

2. Стратифіковані середньопалеолітичні пам'ятки Криму і Східної Європи датуються від 120/110 до 29/28 тис. років тому, або від часу останнього інтергляціалу до інтерстадіалу Денекамп, включно. В Криму на протязі цього відрізку часу кліматичні і ландшафтні умови змінювались від південно-бореальних лісів до бореальних ксерофітних степів. Фаціальна варіативність середнього палеоліту не залежала від хронологічних і кліматичних чинників.

3. Природними факторами, що впливали на типологічну варіабельність середнього палеоліту, є топографія поселень, співвідношення темпів акумуляції літологічних і культурних відкладів, стан сировинної бази.

4. Антропогенними факторами типологічної варіабельності є технологія каменеобробки і функціональна направленість поселень.

5. Причиною типологічної варіабельності є редукція артефактів, що тісно пов'язана з природно-географічними умовами існування і господарчою специфікою поселень первісних колективів.

6. Формою типологічної варіабельності є різноманітність типолого-статистичних ознак в рамках технокомплексу - фаціальна варіативність, що відображає результати взаємодії наведених природних і антропогенних факторів.

7. Сутність типологічної варіабельності середньопалеолітичних індустрій полягає в застосуванні традиційних технологій і моделей використання сировинних ресурсів. Технокомплекси відображають стилістичну варіабельність середнього палеоліту.

8. Фаціальна варіативність мікоку Криму відповідає фаціальній варіативності мікокського технокомплексу в межах Східної Європи. Останній існував на території східної частини Європи від часу останнього інтергляціалу (MIS 5d) до інтерстадіалу Денекамп (фінал MIS 3).

9. Левалуа-мустьєрські індустрії Пруто-Дністровського регіону і Криму є складовими частинами левалуа-мустьєрського технокомплексу, що існував на території Східної Європи від часу MIS 5d (інтергляціал) до кінця MIS 3 (Денекамп). Причому відсутність левалуа-мустьє на протязі більшої частини MIS 3 в Пруто-Дністровському регіоні і його поява саме в цей час в Криму може свідчити про направленість міграції носіїв левалуазьких технологій.

10. Протягом майже 10 тис. років (38/36 - 29/28) на теренах Криму і Східної Європи співіснували середньопалеолітичні мікокський і левалуа-мустьєрський технокомплекси, а також верхньопалеолітичні городцовська, спіцинська культури і селетоїдний, оріньяцький, граветський технокомплекси. Десять тисяч років даного співіснування не призвели до технологічних, типологічних і антропологічних взаємовпливів. 29/28 тисяч років назад середньопалеолітичні технокомплекси припинили своє існування.

У цілому, типологічна варіабельність середнього і раннього верхнього палеоліту Криму носить своєрідний характер. Найбільш раннім середньопалеолітичним технокомплексом Криму і Донбасу є мікок, перші свідчення якого відносяться до часу останнього інтергляціалу. Натомість, у Пруто-Дністровському басейні для цього часу характерне існування левалуа-мустьєрських індустрій. В пост-інтергляціальний час в Криму продовжують існувати мікокські індустрії, тоді як в басейні Дону до мікокського технокомплексу приєднався мустьєрський пластинчастий технокомплекс. Левалуа-мустьєрські індустрії з'являються в Криму тільки під час кліматичних умов початку MIS 3. Тоді як, у цей час на сусідніх територіях Східної та Центральної Європи існували мікокські комплекси. Верхній палеоліт з'явився в Криму не набагато пізніше, ніж у Східній Європі, причому, у типово східноєвропейському “стрелецькому” - “селетоїдному” вигляді. Характерні для початкової пори верхнього палеоліту Центральної Європи оріньяцькі комплекси, “прийшли” у Крим досить пізно - після 30 тис. років, і при цьому співіснували з місцевим середнім палеолітом. Натомість, на сусідніх територіях середньопалеолітичні комплекси “не дожили” і до 30 тисячного рубежу. А для хронологічного інтервалу від 28/27 тис. років до 18/17 тис. років тому в Криму не відомо жодного палеолітичного комплексу, тоді як на сусідніх територіях у цей час відбувався розвиток граветських та епі-оріньяцьких індустрій.

Подальші комплексні дослідження палеоліту Криму, можливо, дадуть відповідь на ці та інші численні проблеми, що залишилися поки без належного висвітлення.

крим палеолітичний топографічний

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Колосов Ю.Г., Степанчук В.Н., Чабай В.П. Ранний палеолит Крыма. - К.: Наукова Думка, 1993. - 221 с.

2. Чабай В.П. Средний палеолит Крыма: стратиграфия, хронология, типологическая вариабельность, восточно-европейский контекст. - Симферополь: Шлях, 2004. - 323 с.

Статті у фахових виданнях:

3. Колосов Ю.Г., Степанчук В.Н., Чабай В.П. Мустьерская стоянка им. Г.А.Бонч-Осмоловского // Российская археология. - 1993. - №3. - С. 119-129.

4. Chabai V., Sitlivy V. The periodisation of Core Reduction Strategies of the Ancient, Lower and Middle Palaeolithic // European Prehistory. - 1993. - Vol. 5. - P. 9-88.

5. Чабай В.П. Один из путей становления позднепалеолитического порядка операций первичного расщепления // Археологический альманах. - Донецк, 1995. - №3. - С. 135-150.

6. Chabai V., Marks A.E., A. Yevtushenko. Views of the Crimean Middle Paleolithic: Past and Present // European Prehistory. - 1995. - Vol. 7. - P. 59-80.

7. Chabai V. Kabazi-II in the context of the Crimean Middle Paleolithic // European Prehistory. - 1996. - Vol. 9. - P. 31-48.

8. Chabai V. Kabazi-II: The Western Crimean Mousterian Assemblages of Unit II, Levels II/7-II/8C // The Paleolithic of Crimea. The Middle Paleolithic of Western Crimea, vol.1. - Йtudes et Recherches Archйologiques de L'Universitй de Liиge. - 1998. - No 84. - P. 201-252.

9. Chabai V. The Middle Paleolithic to Aurignacian transition in the Crimea // Prehistoire de d'Anatolie. Genese de deux mondes. Vol.1. - Йtudes et Recherches Archйologiques de L'Universitй de Liиge. - 1998. - No 85. - P. 339-352.

10. Чабай В.П., Маркс Э.Э., Отт М. Вариабельность среднего и ранней поры позднего палеолита Крыма (предварительные итоги международного археологического проекта) // Археологія. - Київ, 1998. - №4. - С. 19-47.

11. Chabai V., Marks A.E., Monigal K. Western Crimean Middle Paleolithic paleoenvironment and paleoeconomy // The Paleolithic of Crimea. The Middle Paleolithic of Western Crimea, vol.2. - Йtudes et Recherches Archйologiques de L'Universitй de Liиge. - 1999. - No 87. - P. 211-233.

12. Чабай В.П. Аккайцы в западном Крыму: Кабази- II, культурный слой III // Археологический альманах. - Донецк, 1999. - №8. - С. 51-76.

13. Чабай В.П. Особенности перехода от среднего палеолита к позднему палеолиту в Крыму // Время последних неандертальцев. - Stratum plus. - 2000. - №1. - С. 54-83.

14. Chabai V. The evolution of Western Crimean Mousterian industry // Neanderthals and Modern Humans - Discussing the Transition: Central and Eastern Europe from 50.000 - 30.000 B. P. - Wissenschaftliche Schriften des Neanderthal Museums - 2000. - Bd. 2 - P. 196-211.

15. Chabai V., J. Richter, T. Uthmeier, A.I. Yevtushenko. Neue Forschungen zum Mittelpдlaolithikum auf der Krim // Germania. - 2002. - Vol. 80. - S. 441-473.

16. Patou-Mathis M., Chabai V. Kabazi II (Crimee, Ukraine): un site d'abattage et de boucherie du Paleolithique moyen // L'anthropologie. - 2003. - Tom 107. - P. 223-253.

17. Yevtushenko A., A. Burke, C. R. Ferring, V. Chabai, K. Monigal. Karabi Tamchin: The Middle Paleolithic site in Crimean Mountains // Proceedings of the Prehistoric Society. - 2003. - Vol. 69. - P. 137-159.

18. Чабай В.П. Кабази II, культурные слои V и VI: микок времени последнего интергляциала // Археологический Альманах. - Донецк, 2003. - № 13. - С. 81-127.

19. Чабай В.П. Хронология и экология перехода от среднего к верхнему палеолиту в Восточной Европе // Кам'яна доба України. - Київ: Шлях, 2003. - № 4. - С. 120-137.

20. Chabai V. Chokurcha I, Unit IV: Artifacts // The Paleolithic of Crimea. The Middle Paleolithic and Early Upper Paleolithic of Eastern Crimea, vol. 3. - Йtudes et Recherches Archйologiques de L'Universitй de Liиge. - 2004. - No 104. - P. 377-416.

21. Patou-Mathis M., V. Chabai. Un site rйcurrent d'abattage et de boucherie du Palйolithique moyen: Kabazi II (Crimйe, Ukraine) // Les premiers peuplements en Europe. - British Archaeological Reports, International Series. - 2005.- # S1364. - P. 307-328.

22. Чабай В.П. Історія і методи досліджень типологічної варіабельності середнього палеоліту Криму // Археологический Альманах. - Донецк, 2006. - № 18. - С. 5-46.

Статті у інших наукових виданнях:

23. Степанчук В.М., Чабай В.П. Деякі аспекти моделювання радіального, безсистемного та протопризматичного принципів розщеплення каменю в мустьє // Стародавнє виробництво на території України. - Київ: Наукова Думка, 1992. - С. 22-37.

24. Чабай В.П., Жук С.М. Раскопки палеолитической стоянки Кабази-II // Археологические исследования в Крыму, 1993 год. - Симферополь, 1994. - С. 267-271.

25. Чабай В.П., Жук С.М. Исследования палеолитической стоянки Кабази-II // Археологические исследования в Крыму, 1994 год. - Симферополь, 1997. - С. 269-273.

26. Маркс Э.Э., Чабай В.П. Переход от среднего к позднему палеолиту в Крыму // Палеоэкология плейстоцена и культуры каменного века Северной Азии и сопредельных территорий. - Новосибирск, 1998. - Том 2. - С. 421-439.

27. Чабай В.П., Демиденко Ю.Э., Евтушенко А.И. Палеолит Крыма: методы исследований и концептуальные подходы. - Симферополь-Киев: Крымский филиал Института археологии НАН Украины, 2000. - 104 с.

28. Marks A.E., Chabai V. Constructing Middle Paleolithic settlement patterns in Crimea: potentials and limitations // Settlement Dynamics of the Middle Paleolithic and Middle Stone Age.- Tьbingen: Kerns Verlag, 2001. - P. 179-204.

29. Чабай В.П. Моделі використання крем'яної сировини та фауни в другому культурному шарі середньопалеолітичної стоянки Пролом ІІ (Крим) // Записки наукового товариства імені Шевченка. Праці Археологічної комісії. - Львів: НТШ, 2002. - Том CCXLIV. - С. 355-379.

30. Чабай В.П. Территориально-хронологические группы леваллуазских памятников Восточной Европы // Археология и палеоэкология Евразии. - Новосибирск, 2004. - С. 112-120.

31. Chabai V. Kabazi II: stratigraphy and archaeological sequence // Kabazi II: Last Interglacial Occupations, Environment & Subsistence. - Palaeolithic Sites of Crimea. - Vol. 1. - Simferopol-Cologne, 2005. - P. 10-35.

32. Chabai V. The Middle Paleolithic and Early Upper Paleolithic in the Northern Part of Black Sea Region // The Black Sea Flood Question: Changes in Coastline, Climate and Human Settlement. - Dordrecht: Springer-Verlag, 2006. - P. 279-296.

33. Marks A.E., Chabai V. Stasis and change during the Crimean Middle Paleolithic // Transition before transition: evolution and stability in the Middle Paleolithic and Middle Stone Age. - New York: Springer, 2006. - P. 121-135.

Тези та матеріали доповідей:

34. Chabai V., Sitlivy V. The blade component in the Middle Paleolithic of Ukraine: origin and evolution // Dossier de documentation archйologique. - Paris: CNRS, 1994. - N 18 - P. 161-177.

35. Чабай В.П. Индустрии одностороннего мустье Северного Причерноморья // Проблемы археологии Юго-Восточной Европы. - Ростов-на-Дону, 1998. - С. 25-27.

36. Чабай В.П. Финал среднего палеолита и ранняя пора позднего палеолита в Крыму // Особенности развития верхнего палеолита Восточной Европы. - СПб., 1999. - С. 73-74.

37. Чабай В.П. Содержание технико-типологической вариабельности среднепалеолитических индустрий Крыма // Тезисы докладов на международной конференции “Локальные различия в каменном веке”, посвященной 100-летию со дня рождения С.Н. Замятнина. - СПб., 1999. - С. 88-91.

38. Chabai V. The Late Middle and Early Upper Paleolithic in Crimea (Ukraine) // Les premiers homes modernes de la Peninsule Iberique. - Trabalhos de Arqueologia - Lisboa, 2001. - N 17. - P. 25-35.

39. Чабай В.П. Крым в контексте вариабельности среднего палеолита Восточной Европы // Варіабельність середнього палеоліту України. - Київ: Шлях, 2003. - С. 78-105.

40. Chabai V. The chronological and industrial variability of the Middle to Upper Paleolithic transition in Eastern Europe // The Chronology of the Aurignacian and of the Transitional Technocomplexes. Dating, Stratigraphies, Cultural Implications. -Trabalhos de Arqueologia. - Lisboa, 2003. - N 33. - P. 71-86.

41. Chabai V. Crimea at 30,000 BP: cul-de-sac or corridor? // Hugo Obermaier-Gesellschaft fьr Erforschung des Eiszeitalters und der Steinzeit e.V. - 18.-22. April 2006. - Kцln: Institut fьr Ur- und Frьhgeschichte der Universitдt zu Kцln, 2006. - P. 13-14.

Размещено на Allbest.ru