Російські національні меншини Донбасу ХХ століття

- На відміну від інших етносів Донбасу, росіяни на початку 20 - х рр. не мали чітко вираженого сільського або міського характеру, майже рівномірно розподіляючись між містом та селом. Але наприкінці періоду, що досліджується, вони перетворилися на один з найбільш урбанізованих етносів регіону. Якщо у першій половині 20 - х рр. росіяни становили абсолютну більшість серед міського населення регіону, то вже у другій їх половині вони склали лише відносну більшість, а наприкінці 30 - х рр. поступилися кількісно українцям, які склали абсолютну більшість в містах та поселеннях міського типу Донбасу.

- Донбас міжвоєнного періоду відрізнявся від інших регіонів УСРР великою концентрацією російського населення, особливо міського, найвищими темпами приросту російського етносу та найбільшою питомою вагою росіян серед населення.

- Особливістю соціальної структури російського населення Донбасу була кількісна перевага робітників, що працювали у фабрично - заводській промисловості, тоді як загалом по УСРР росіяни, як і українці, у більшості своїй були зайняті у сільському господарстві.

- У першій половині 20 - х рр. росіяни становили абсолютну більшість серед комуністів Донбасу, що обумовлювало їх чисельну перевагу в апаратах партійних, радянських і господарських організацій та установ. Проте на початку 30 - х рр., внаслідок здійснення українізації в кадровій сфері, а також припливу українців у міста, росіяни чисельно поступилися їм на перших двох напрямках. Проте питома вага росіян серед відповідальних партійних та радянських працівників перевищувала їхню частку серед населення Донбасу. Щодо господарської сфери, то і в 30 - ті рр. росіяни продовжували переважати серед керівників промислових підприємств.

- Національно - адміністративне будівництво серед російського населення Донбасу розпочалося пізніше, ніж серед інших національних меншин. Це було обумовлене значно вищим рівнем задоволення його національно - культурних потреб, невизначеністю їх суспільно - політичного статусу в Україні на початку 20 - х рр., а також забороною щодо виділення районів компактного проживання козацтва в окремі адміністративно - територіальні одиниці. Успішне просування українізації стало основним чинником, що зумовив початок виділення російських сільських та селищних рад, а також національних районів.

- Протягом 20 - х рр. політико - правовий статус росіян в УСРР залишався невизначеним. Лише наприкінці цього періоду їх офіційно було визнано національною меншиною. Але цей статус можна застосовувати до росіян лише з певними застереженнями. Поступаючись чисельно основній групі населення українцям, й у кількісному відношенні дійсно будучи національною меншиною, вони, разом з тим, не відповідали такому важливому її критерію як «недомінантна позиція в країні», оскільки в СРСР саме росіяни відігравали роль титульної нації, а суверенітет УСРР був формальним. З початком згортання українізації термін «національна меншина» щодо росіян припинили використовувати.

- Політика коренізації мала для росіян протилежне значення, ніж для інших національних меншин, оскільки передбачала звуження російськомовного середовища, втрату росіянами пріоритету в задоволенні своїх національно - культурних потреб.

- Українізація не створила перешкод для розвитку російською етнічною групою своєї мови та культури. Росіяни Донбасу за рівнем забезпечення своїх національно -культурних потреб випереджали всі інші національні меншини регіону, а де в чому й представників титульної нації. Росіяни Донбасу були не готові до інтеграції в українську культуру, а тому українізація викликала незадоволення, а іноді й відверто вороже ставлення у представників усіх верств російського населення, а особливо у тих, хто недавно приїхав з Росії.

- Росіяни відігравали важливу роль у відбудові та в індустріалізації Донбасу, оскільки складали основу кваліфікованих професійних кадрів у провідних галузях народного господарства. У другій половині 30 - х рр. вони поступилися кількісно українцям, які склали абсолютну більшість серед донецького пролетаріату, але продовжували становити значний відсоток серед директорів та інженерно - технічного персоналу великих промислових підприємств регіону. Особливістю російського пролетаріату Донбасу у 20 - ті рр. була велика кількість сезонників, які не поривали звязку з землею й працювали на шахтах лише у осінньо - зимовий період, повертаючись навесні у села для польових робіт. Але з початком колективізації дедалі більше російських шахтарів залишали рідні села та назавжди осідали в Донбасі.

- Здійснюючи жорстку політику щодо селянства, радянська влада не надавала росіянам жодних привілеїв. Російські селяни Донбасу не уникли колективізації, примусових хлібозаготівель, переселень і в рівній мірі з українцями та представниками інших етносів зазнали жахів голодувань 20 - х 30 - х рр.

- Росіяни Донеччини в 20 - 30 рр. як і решта етнічних груп регіону, стали жертвами політичних репресій. Але на відміну від інших національних меншин, росіяни не зазнали переслідувань за національною ознакою. Загалом репресії щодо осіб російської національності на Донеччині у зазначений період не виходили за рамки загальних напрямків діяльності органів держбезпеки.

донбас російський населення національний

Література

1. Росіяни в сільських поселеннях Донецької губернії (за матеріалами перепису 1923 року) // Історичні і політологічні дослідження. Матеріали IV Міжнародної наукової конференції молодих вчених та студентів «Нації та міжнаціональні відносини в історії людства очима молодих дослідників». - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2003. - № 2. - С. 191 - 197.

2. Ставлення російського населення Донбасу до політики українізації (1923-1932 рр.) // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2003. № 2. - С. 93 - 103.

3. Репресії органів НК-ДПУ щодо російського населення Донбасу в 1919-1929 рр. // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2003. № 3/4. - С. 126 - 132.

4. Росіяни в суспільно-політичному, економічному та культурному житті Донбасу на початку проведення політики українізації // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2003. №5/6. - С. 93 - 99.

5. Особливості розміщення російського населення в Донбасі та динаміка його чисельності у 20-30 рр. ХХ ст. // Праці наукової конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи за період 2003-2004 р. - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2005. - С. 69 - 70.

Размещено на Allbest.ru