Розвиток земської статистики в Херсонській губернії

Досягнення зазначеної мети потребувало вирішення низки завдань:

– розглянути стан і ступінь дослідження проблеми в історіографії, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;

– виявити причини і шляхи формування земської статистики в регіоні;

– проаналізувати теоретико-методологічне підґрунтя та еволюцію організаційних структур земської статистики в регіоні;

– розкрити пріоритетні напрями й здобутки наукової діяльності херсонських статистиків;

– встановити особистий внесок у розвиток статистичної справи окремих службовців-статистиків земських установ Херсонщини;

– визначити практичне значення діяльності статистиків для земського самоврядування, розвитку культурно-господарського життя регіону.

Методологічна основа дослідження визначається діалектичним підходом до пізнання історичної реальності. Його засади спираються на універсальні принципи історизму, об'єктивності, системності при висвітленні історичних явищ і процесів. У роботі тісно переплітаються методи історичної і статистичної наук, біографістики, бібліографії, що зумовило широке використання міждисциплінарних підходів. Вони реалізуються через застосування комплексу загальнонаукових методів (аналізу й синтезу, узагальнення, історичного й логічного, структурно-системного та ін.) і спеціальнонаукових методів дослідження. Найважливішу роль відіграли методи історичної науки - порівняльно-історичний, історико-генетичний, типологічний, проблемно-хронологічний тощо.

Наукова новизна дисертації визначається створенням цілісної картини зародження, становлення й еволюції земсько-статистичних досліджень у Херсонській губернії. У роботі здійснено розширений історіографічний і джерелознавчий аналіз проблематики, який дозволив більш чітко визначити її місце в системі наукового осмислення феномену земської статистики.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, його зв'язок з науковими програмами, планами і темами, визначено об'єкт і предмет, хронологічні й територіальні межі роботи, сформульовано мету та завдання, висвітлено наукову новизну і практичне значення дисертації, розкрито її методологічну основу, зазначено шляхи апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано стан наукової розробки проблеми, подано характеристику використаних автором джерел.

Історіографія досліджуваної проблеми розглядається як органічна частина загальної історіографії земської статистики. У її розвитку виділяються три періоди: дорадянський (1864-1917 рр.), радянський (1917 - початок 1990-х рр.) і пострадянський (з початку 1990-х рр.).

Дорадянська історіографія земської статистики мала практичну спрямованість, орієнтуючись передусім на потреби земського господарства. Вчені акцентували увагу на визначенні поняття «земська статистика», її специфічних рис, організаційних і методологічних засад земських статистичних досліджень.

Перші публікації з проблем земської статистики з'явилися у вітчизняній періодичній пресі 1870-1880-х рр. Їх зміст відобразив гостроту дискусії про доцільність земських статистичних досліджень, пізнавальну цінність і соціальну значущість земської статистики. Для вивчення розвитку херсонської статистики особливе значення має спадщина О. Русова - одного з фундаторів чернігівського типу статистики. У працях херсонського періоду він теоретично обґрунтував обласницький підхід до змісту земської статистики. Першу спробу критики досвіду діяльності статистичної служби Херсонського земства зробив І. Горонович - послідовний прихильник чернігівського типу земської статистики.

Сприйняття й удосконалення херсонськими статистиками чернігівської методології зумовило, з одного боку, критику прибічників московського статистика В. Орлова, а з іншого, - схвалення та підтримку цілого ряду українських науковців: В. Антоновича, І. Каманіна, В. Ястребова та ін. П. Фірсов розглядав оціночні роботи херсонських статистиків як найбільш вдалу інтерпретацію досвіду чернігівської статистики. На специфіці оціночної справи на Херсонщині наголошували М. Авінов, С. Жилкін, О. Мухін.

На виникнення і розвиток нової галузі статистичних досліджень відреагувала й академічна (університетська) наука. В університетських курсах статистики Ю. Янсона, Г. Штера, О. Чупрова, М. Каблукова, К. Воблого та ін. отримали оцінку особливості організації і практичні здобутки земської статистики в Херсонській губернії. Втім загальна відірваність академічної науки від земсько-статистичної практики часто призводила до помилковості авторських суджень.

Досягнення земської статистики були проаналізовані в ювілейних публікаціях з історії земства. Справжньою енциклопедією земського господарства стала чотиритомна праця Б. Веселовського «История земства за 40 лет» (1909-1911), у якій розкривається генеза земської статистики, її обумовленість характером міжпартійної боротьби в земстві, його стосунками з державною владою. Цінними були спроби автора виявити роль особистісного фактору в становленні земської статистики на Херсонщині. Здобутки різних галузей земської статистики докладно розкрито у нарисах О. Кауфмана, Б. Вологдіна, З. Френкеля, що увійшли до підсумкової праці «Юбилейный земский сборник» (1914). І. Білоконському вдалося виявити роль цілого ряду земських статистиків, у тому числі й херсонських, у розвитку земського опозиційного руху.

Поштовхом до узагальнень земської статистичної практики в загальнодержавному масштабі стала довідкова праця С. Велецького. Автор охарактеризував перебіг земсько-статистичних робіт у різних губерніях Російської імперії. Але розкриття еволюції херсонської статистики відзначається схематизмом, що не дозволяє уявити її внутрішні механізми. Підсумковий характер мали дослідження галузевих напрямів земської статистики В. Степанова, О. Русова, П. Куркіна.

Регіональна історіографія земської статистики представлена історичними оглядами діяльності губернських і повітових земств, окремими працями про розвиток земської статистики в регіонах, які переважно орієнтувалися на популяризацію земських здобутків. У підсумкових працях з історії земств Херсонської губернії досліджувана проблема не отримала самостійного значення. Вона розглядалася фрагментарно в контексті земських заходів у сфері оподаткування, агрономічної допомоги, організації санітарної справи, удосконалення системи народної освіти. Єдиною спробою систематичного викладу історії земської аграрної статистики в регіоні стала невелика праця Л. Падалки. Проте брак глибокого аналітичного підходу не дозволив автору комплексно розкрити умови становлення земської статистики в регіоні. Віхи життя та діяльності окремих херсонських статистиків були відображені у ряді публікацій некрологічного характеру.

Радянська історіографія приділяла помітну увагу земсько-статистичній проблематиці. Під впливом ленінських оцінок дослідники закидали земським статистикам «незрілість» у політико-економічних питаннях, нездатність до справді наукової розробки зібраних матеріалів.

У радянській літературі 1920-х рр. інерція критично-наукового підходу дорадянської історіографії ще не була похована під тягарем ідеологічних нашарувань. Дослідження розвитку земської статистики (Н. Виноградової, П. Куркіна, М. Свавицького, Є. Філімонова та ін.), втративши суто прикладне значення, орієнтувалися на широкі узагальнення її здобутків в історичному вимірі. Корисною у цьому відношенні стала унікальна за глибиною задуму бібліографічна праця В. Григор'єва, у якій серед кількох тисяч статистичних публікацій 34 земських губерній враховано 390 праць херсонських дослідників - найбільша з-поміж інших губерній кількість. У ювілейних працях було розкрито нові грані творчості окремих діячів херсонської статистики.

Після тривалої паузи у 1930-1940-х рр., коли в умовах посилення тоталітарного режиму соціально-гуманітарні науки переживали глибоку кризу, черговий сплеск інтересу до спадщини земських статистиків спостерігається в повоєнну добу. Їх праці потрапили до поля зору не лише істориків вітчизняної статистики, які розглядали земську статистику як самостійне та унікальне явище у галузі народовивчення. Дослідники економічної думки, критикуючи праці земських статистиків через народницьку заангажованість, змушені були визнавати їх прогресивний внесок у розвиток економічної і статистичної наук. Дослідники земської медицини відзначали першість херсонських санітарних лікарів у вивченні сезонних сільськогосподарських робітників, винесенні на широке обговорення низки демографічних і санітарно-статистичних проблем. Історики-джерелознавці апробовували математичні методи для обробки даних земської статистики (А. Зубко, Т. Мойсеєнко, Л. Разумов). До характеристики спадщини земських статистиків (В. Арнольда, А. Бориневича, О. Русова) та соціал-гігієністів (О. Корчак-Чепурковського, М. Тезякова, М. Уварова), які працювали на Херсонщині, активніше звертаються вітчизняні вчені.

П'ятнадцятирічний період формування пострадянської історіографії позначений зростанням інтересу до результатів статистичних досліджень земств у загальнодержавному та регіональному вимірах. Історики доклали помітних зусиль до з'ясування загальних рис розвитку земської статистики у Російській імперії, його специфічних особливостей в окремих регіонах України (В. Бобков, А. Гапієнко, В. Куліков, О. Петров). Зроблено перші спроби історіографічного осмислення дискусій щодо спрямованості, змісту і результатів статистичних досліджень земств.

Важливе значення для актуалізації земсько-статистичної проблематики мали публікації херсонських істориків. Так, у роботах Є. Сінкевича та І. Сінкевич було поставлене питання про необхідність залучення праць земських статистиків до формування повноцінної джерельної бази дослідження проблем історії Півдня України. Виявлено нові аспекти діяльності багатьох місцевих статистиків. Найактивніше вчені звертаються до постаті О. Русова - фундатора земської статистики в регіоні (А. Катренко, Б. Петрук, Н. Побірченко, О. Рахно).

Осмислення досвіду діяльності земських статистиків на українських землях вийшло на рівень дисертаційних узагальнень (В. Бобков, Л. Мекшун, О. Петров, О. Рахно). У роботі О. Петрова, яка претендувала на комплексний аналіз статистичної справи у земствах Півдня України, найбільше уваги приділено катеринославським статистикам, а творчі здобутки херсонських статистиків не отримали адекватної наукової оцінки.

Отже, наприкінці XIX - на початку XXІ ст. дослідники виявляли інтерес до творчої спадщини земських статистиків Херсонської губернії, аналізували окремі напрями їх діяльності. Втім більшість праць відзначалися фрагментарністю у розробці проблеми, поверховістю висновків, страждали на кон'юнктурні підходи. Історіографічний огляд підкреслює необхідність комплексного вивчення досвіду земських статистичних досліджень на Херсонщині.

Джерельна база дослідження являє собою комплекс різних за походженням, формою, змістом і функціональними особливостями джерел. Використання методу системно-структурного аналізу сприяє осмисленню джерельної бази проблеми як цілісної інформаційної системи.

Потенційну частину джерельної бази репрезентують архівні документи, що здебільшого слугують носіями первинної інформації. У роботі використано матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ЦДІАК України), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (ІР НБУВ), Державного архіву Херсонської області (ДАХО), Державного архіву Одеської області (ДАОО), Державного архіву Кіровоградської області (ДАКО). Серед найбільш інформативних фондів варто назвати фонди земських установ ДАХО (ф. 5, 6, ф.р. - 1900), ДАОО (ф. 91) і ДАКО (ф. 20), де сконцентровано діловодні й статистичні матеріали губернського та повітових земств Херсонської губернії. Документи, що відображають наукову і громадську діяльність херсонських статистиків, увійшли до складу їх особових фондів (ф. 134, 159, 170), фондів «Літературні матеріали» (ф. І), «Документи» (ф. ІІ), «Листування» (ф. ІІІ) в ІР НБУВ. Відносини статистиків з владою, їх суспільно-політичні погляди дозволяють розкрити документи фондів жандармських і судово-слідчих органів Російської імперії (ф. 274, 336, 349, 351, 385, 419 в ЦДІАК України). Опрацювання архівних матеріалів дозволило ввести до наукового обігу ряд нових документів.

Актуалізовану частину джерельної бази становить комплекс опублікованих історичних джерел. Вони представлені матеріалами центральних і місцевих періодичних видань, окремими збірками документів. Особливу джерельну цінність мають матеріали головного друкованого органу земських установ Херсонщини - «Сборника Херсонского земства» (1868-1906).

Структура джерельної бази розглядається на рівнях систематизації і класифікації джерел. Виділяються такі джерельні комплекси: матеріали земських установ та їх статистичних служб, матеріали органів державної влади та управління, матеріали громадських і політичних організацій, матеріали особового походження. Серед документальних джерел у роботі використані матеріали законодавства й офіційного діловодства. Нормативні документи представлені передусім законодавчими актами, що регулювали діяльність земств у державі (положення, статути, укази, інструкції), а матеріали офіційного діловодства охоплюють: 1) діловодну документацію земств протокольного, звітно-доповідного і рахункового різновидів, службове листування земських установ та органів адміністративної влади у справі статистики; 2) діловодну документацію державних установ (переважно звіти і доповіді поліцейсько-жандармських органів про результати нагляду за земськими службовцями, судово-слідчі матеріали); 3) діловодну документацію громадських і політичних організацій (протоколи з'їздів і нарад представників партій, гуртків, товариств, до яких належали діячі херсонської статистики). Їх використання дозволяє визначити завдання і функції земств в інформаційно-обліковій сфері, простежити еволюцію урядової політики щодо земських прерогатив у статистичній справі, розкрити механізми функціонування земських статистичних служб.

Значний інформаційний потенціал для дослідження мають наративні джерела, представлені публіцистикою, мемуаристикою, епістолярієм діячів херсонської статистики. Громадська активність статистиків реалізувалася в численних публіцистичних статтях і замітках на сторінках місцевої періодики («Новороссийский телеграф», «Одесский вестник», «Одесские новости», «Юг», «Голос Юга»). Своєрідну інформацію соціально-психологічного рівня, деталі й подробиці, що часто відсутні в інших видах писемних джерел, містять спогади діячів земської статистики (А. Грабенка, В. Кедровського, Г. Коваленка-Коломацького, Л. Падалки, М. Тезякова, Є. Яковенка), їх родичів і друзів (М. Білінського, Д. Овсянико-Куликовського, С. Русової, Є. Чикаленка), автобіографії О. Браунера й О. Русова, щоденник Б. Грінченка. Характеристика наукової і громадської діяльності херсонських статистиків доповнюється завдяки епістолярній спадщині О. Браунера, Ф. Василевського, А. Грабенка, Б. Грінченка, Г. Коваленка-Коломацького, О. Русова, М. Чернявського та ін.

Окрему групу джерел утворюють наукові та методичні праці земських статистиків, пов'язані з їх професійною діяльністю. Використані в роботі матеріали земської статистики охоплюють різні види документальної фіксації інформації у процесі статистичного дослідження. Серед них: програмно-інструктивні матеріали, первинна статистична документація (анкети, бланки, відомості), попередні зведення статистичних даних, публікації статистиків.

Наведена класифікація джерел засвідчує повноту і репрезентативність джерельної бази дослідження, яка містить достатню кількість оптимальної інформації для вивчення проблеми.

У другому розділі «Виникнення земської статистики в Херсонській губернії» розглянуто причини та умови формування земської статистики в регіоні. Її зародження пов'язано з потребою оптимізації інформаційного забезпечення земських установ. Першорядну увагу земств Херсонської губернії, які з 1865 р. розгорнули активну культурно-господарську діяльність, відразу ж привернула обліково-оціночна справа. Прагматичний інтерес до збільшення земських прибутків підживлювався ліберальними ідеями реформаторської доби про забезпечення станової рівності у сплаті податків. Введення повноцінного обліку об'єктів оподаткування вважалося передумовою зміцнення фінансової дисципліни, а в перспективі - й модернізації податкової системи.

До середини 1860-х рр. зворотній зв'язок у сфері державного управління забезпечували органи адміністративної статистики. У Херсонській губернії існувало кілька статистичних служб - місцевих органів Центрального статистичного комітету МВС: Головний статистичний комітет Новоросійського краю (1843-1874), Херсонський губернський статистичний комітет (1835-1917), Одеський (1863-1917) і Миколаївський (1862-1917) міські статистичні комітети. Розгляд особливостей організації і функціонування комітетів засвідчив неефективність їх практичної діяльності. Серед перешкод для успішного становлення місцевої адміністративної статистики слід відзначити: 1) бюрократичний характер організації комітетів, що гальмувало творчу ініціативу їх членів, 2) безпосередню залежність продуктивності роботи комітетів від особистісних якостей їх керівників (голови, секретаря), швидка ротація яких впливала на стабільність функціонування комітетів; 3) низьку достовірність первинних статистичних даних, обумовлену специфікою джерел інформації, що не сприяло зростанню якісного рівня праць комітетів; 4) хронічну нестачу коштів, що загрожувало виконанню навіть першочергових функцій комітетів. Користувачі статистичної інформації відчували недовіру до системи адміністративної статистики. Статистичні комітети були нездатними повноцінно виконувати роль інформаційно-довідкових служб для потреб місцевого управління. Альтернативою їм мала стати організація земської статистики.

Перші спроби налагодження земствами Херсонської губернії самостійної системи збирання статистичної інформації можна віднести вже до 1865 р. Піонерами земської статистики стали члени земських управ, які за дорученням губернського і повітових зібрань зайнялися ретельним обліком і належною оцінкою нерухомого майна - головного предмету земського оподаткування. Важливу роль у виникненні земської статистики в регіоні відіграли земці-ліберали - О. Ерделі, П. Зелений, П. Фатуровський та ін., підтримані губернським керівництвом. У 1870 р. губернське земство організувало одне з найбільш масштабних у Російській імперії земських досліджень народного господарства регіону без утворення статистичної служби.

Вжиті земцями заходи тривалий час не мали бажаного результату. Необхідно було вирішити ряд проблем: 1) сформувати струнку організацію збирання, систематизації і критики статистичних даних, що вимагало залучення спеціалістів, які б володіли теорією і методикою досліджень, мали практичний досвід у галузі статистики; 2) підвищити ступінь репрезентативності й достовірності первинних даних, що передбачало налагодження конструктивної взаємодії земств з місцевими державними установами, різними групами населення; 3) визначити постійні кошторисні витрати для цілей земської статистики. Наприкінці 1860-х - на початку 1870-х рр. губернська управа утримувала військового топографа О. Чиркова і двох землемірів для складання докладної карти й статистичного атласу губернії, а повітові управи - окремих землемірів для перевірки земельного майна. У 1872 р. одеські й олександрійські земці запросили для збирання статистичних даних постійних агентів-статистиків. З 1870 р. губернське земство намагалося реалізувати ідею єдиної земської статистичної служби в межах губернії. Її практичному втіленню заважали ілюзії земців щодо можливості взаємовигідної співпраці з органами адміністративної статистики, які підживлювалися урядовими планами реформування системи державної статистики. Спільну для земств Херсонщини статистичну службу було створено у листопаді 1873 р. за рішенням губернського зібрання на основі проекту, розробленого земським статистичним з'їздом в Одесі.

Третій розділ «Організація земської статистики в Херсонській губернії» складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються загальні теоретичні засади організації земських статистичних служб та особливості їх функціонування в межах Херсонської губернії.

У підрозділі 3.1. «Земські статистичні служби: формування, структура, склад, методологія» характеризуються різні підходи до формування організаційної моделі статистичних служб земств Російської імперії. Для розуміння принципів їх побудови розглянуто внутрішню структуру і зовнішнє положення вказаних служб. Було встановлено, що оптимальна внутрішня організація служби передбачала налагодження раціональної взаємодії між співробітниками, а продуктивність зовнішніх відносин служби визначалася її місцем у структурі земства, ставленням населення та адміністрації. Свою специфіку мали різні форми земських статистичних служб - стіл, відділення, бюро при земських управах, на організацію яких впливало поступове залучення земств до реалізації статистичних завдань уряду. Існували різні типи загальногубернської організації статистичних служб - централізований і децентралізований. Ефективність останнього вперше вдалося перевірити при розбудові статистичних служб Херсонського земства.

Персональний склад статистичних служб серйозно впливав на результати їх практичної діяльності. До занять земською статистикою, що розглядалася як зручний спосіб критики соціальної і національної політики російського царизму, залучалися енергійні й талановиті представники опозиційної громадськості. Статистики оформилися в окрему групу земської інтелігенції. Ідейна і професійна консолідація цієї групи надавала їй корпоративних рис, що неминуче привертало увагу адміністративно-поліцейських органів, провокувало конфлікти із земськими консерваторами. З іншого боку, переважно народницькі переконання статистиків сприяли налагодженню більш тісних контактів з сільським населенням - важливої передумови для зростання ефективності статистичного обстеження. Активна участь у наукових форумах допомагала статистикам обмінюватися накопиченим досвідом організації земської статистики, виробляти спільну стратегію її розбудови в регіонах.

У підрозділі 3.2. «Організація земських служб оціночно-економічної статистики на Херсонщині» простежується еволюція організаційних форм статистичних служб, пов'язаних з реалізацією оціночно-економічних завдань.

Першою формою загальногубернської статистичної служби на Херсонщині стало статистичне бюро при губернській управі (1873-1876). В історіографії досвід його діяльності розглядався як приклад невдало зорганізованих статистичних досліджень. Розгляд базових засад функціонування бюро дозволив вирішити ряд дискусійних проблем (час існування, пріоритетні завдання служби). Було доведено необгрунтованість багатьох критичних закидів на адресу перших статистиків у канцеляризмі й бюрократизмі, надмірній універсалізації службових функцій, виключній орієнтації на анкетну методику тощо. Їх помилки пояснювалися відсутністю позитивного досвіду в новій для земства статистичній справі. У жовтні 1876 р. земські консерватори домоглися ліквідації статбюро. Втім практичні здобутки херсонських статистиків вплинули на формування аналогічних служб в інших регіонах (передусім на Чернігівщині).

Губернське земство вдруге наважилося на реалізацію ідеї самостійної оціночно-статистичної служби в 1881 р. Зразком для її побудови слугувала передусім організаційна модель статистичного відділення Чернігівського земства. Вагому роль у цьому процесі відіграли фахові рекомендації О. Русова, П. Червінського, П. Єфименка, О. Постнікова. Інтелектуальним центром статистичного відділення став О. Русов, який у 1882-1889 рр. керував земськими статистичними дослідженнями на Херсонщині. Його заслугою було послідовне впровадження демократичних принципів до організації статистичної служби, що заклало основу для її успішного багаторічного функціонування. Теоретичні ідеї О. Русова відбилися у проекті децентралізованого (повітового) типу організації поточної статистики, запровадженої з 1887 р. на Херсонщині. У 1890 р. структуру статистичної служби доповнило статистичне бюро в Одесі, очолене А. Бориневичем. Земства Херсонщини серед перших у державі налагодили поточні статистичні дослідження соціально-економічних явищ і процесів. Із виданням оціночних законів 1890-х рр. у губернії зберігався модифікований варіант децентралізованого типу організації статистичної служби, структура якої відповідала принципам оціночного законодавства. Останні спроби модернізації системи земської статистики на Херсонщині відносилися до 1917-1918 рр., коли на порядок денний було винесено питання формування інституту дільничих статистиків. У 1919-1920 рр. функціональна модель земської статистичної служби була використана при розбудові органів радянської статистики.

Підрозділ 3.3. «Організація земських статистичних служб медико-санітарного і культурно-освітнього профілю на Херсонщині» присвячений з'ясуванню специфіки організації службових підрозділів земських управ, які не обмежувалися суто статистичними завданнями.

Організація санітарної статистики в земствах пов'язана з діяльністю санітарних служб. Херсонщина входила до одного з трьох районів самостійного виникнення земської санітарії у державі. Вже на початку 1870-х рр. в земському середовищі формується ідея введення інституту санітарного лікаря-статистика. Першим кроком до її реалізації стало доручення розробки медико-статистичних даних члену статистичного бюро, лікарю П. Брюховському. Під егідою статбюро Херсонського земства виникла одна з найперших у державі земських санітарно-статистичних служб (1875). У 1880 р. рішенням губернського зібрання було введено посаду губернського санітарного лікаря, з 1886 р. до неї додалися посади шести повітових лікарів, а у 1887 р. - ще й санітарного лікаря в Одесі. Справжнім фундатором санітарної статистики в регіоні став М. Уваров. У 1886-1892 рр., обіймаючи посаду губернського земського санітарного лікаря, він долучився до розробки «громадського» напряму в земській санітарії, який орієнтувався на використання статистичної методології. Під його впливом херсонські санітарні лікарі, долаючи критику в земському середовищі, у своїх працях вдавалися до широких соціологічних узагальнень.

Наполегливістю відзначалися спроби земств Херсонщини налагодити статистику народної освіти. Тривалий час головними постачальниками статистичних даних залишалися земські члени училищних рад, інспектори та директори народних училищ. З їх допомогою губернське земство двічі - у 1872 і 1886 рр. - проводило перепис народних шкіл на Херсонщині за анкетною методикою. Втім систематичні спостереження за динамікою змін у галузі народної освіти вдалося налагодити лише з 1891 р. за участі співробітників земської оціночно-статистичної служби. На початку 1900-х рр. при земських установах Херсонської губернії за зразком земств інших регіонів створюються спеціальні довідково-педагогічні служби, до функцій яких входили збирання й обробка статистичних даних. Найбільш динамічно працювали довідково-педагогічні (шкільні) бюро при губернській управі (під керівництвом М. Чернявського, Г. Федорова, О. Якимова) та Єлисаветградській повітовій управі (під керівництвом Д. Войнарського). Їх співробітники активно долучилися до вирішення нових завдань земства у культурно-освітній сфері.

У четвертому розділі «Основні напрями земських статистичних досліджень у Херсонській губернії», що складається з трьох підрозділів, розкрито теоретико-методологічні підходи місцевих службовців-статистиків до вирішення практичних завдань земської статистики, виявлено їх конкретні здобутки у вивченні культурно-господарського розвитку регіону.

У підрозділі 4.1. «Розробка теоретичних і методичних проблем земської статистики» простежується вплив зарубіжного і вітчизняного досвіду статистичних досліджень на роботи херсонських статистиків. Встановлено плюралістичність теоретичних засад їх діяльності, в межах якої набули поширення різні підходи до розуміння сутності статистичного методу, функцій і завдань земської статистики, її пізнавальних можливостей. У працях місцевих дослідників відображені ідеї кетлеанства, описові традиції державознавства, наукові розробки представників політекономічного напряму, соціологічної і стохастичної (математичної) шкіл у статистичній науці. Однак найбільше значення для формування їх наукових позицій мали теоретичні здобутки чернігівського типу статистики, адаптовані до місцевих особливостей Півдня України. Зусиллями О. Русова і його учнів - А. Бориневича, М. Борисова, Ф. Василевського, Л. Падалки та ін. - вдалося розширити теоретичну і методичну базу земської статистики (удосконалення програм, територіального методу, розробка ефективної організації статистичних досліджень). В. Арнольд, прагнучи за допомогою методів математичного аналізу виявити закономірності розвитку селянського господарства, долучився до формування математичної статистики. Херсонські статистики були активними учасниками статистичних з'їздів і нарад, сприяючи вирішенню нагальних проблем земської статистики.

У підрозділі 4.2. «Оціночно-економічні дослідження» аналізуються результати оціночно-економічних досліджень херсонських статистиків - основного напряму статистичних робіт земств.

На базі земських статистичних служб сформувався осередок діяльних краєзнавців. Їх дослідження мали різновекторний характер. Найбільших результатів було досягнуто в оціночно-економічній статистиці, медико-санітарній статистиці й статистиці народної освіти. Статистики удосконалили чернігівський тип оціночно-територіального дослідження. Їм вдалося виявити моделі соціальної адаптації різних груп населення в умовах ринкових перетворень, з'ясувати тенденції розвитку сільського господарства, визначити перспективи розвитку торгівельно-промислової інфраструктури регіону тощо. У галузі санітарної статистики було розкрито механізми поширення і масового ураження населення регіону рядом важких хвороб, виявлено особливості розвитку сезонного заробітчанства, вплив соціально-побутових факторів на динаміку руху населення тощо. У галузі статистики народної освіти було з'ясовано тенденції культурно-освітнього розвитку краю, розроблено питання тривалості навчання, кількості дітей шкільного віку, норм шкільних мереж. Отже, задовільняючи інформаційні запити земств, статистики розв'язали ряд наукових проблем. Їх вирішенню сприяло застосування міждисциплінарних підходів і методологічної інтеграції.