Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ЕТНІЧНИХ ГРЕКІВ УКРАЇНИ

Спеціальність: Історія України

Піскіжова Владислава Вадимівна

Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Всебічний розвиток етнічних спільнот у полі етнічних державах є однією з найбільш складних проблем сучасного світу, оскільки пов'язаний як з організацією державного і громадського життя всередині країни, так і з міждержавними відносинами. Тому проблема статусу національних меншин набула неабиякого гуманітарного значення, все частіше стає предметом міжнародного співробітництва держав, а також їх внутрішнього законодавства.

В нинішніх умовах, які характеризуються значними і динамічними зрушеннями в політичній, економічній та соціальній сферах України, відбувається конституювання національних меншин як структурних компонентів суспільства, зростає рівень самоідентифікації представників різних національностей. При цьому етнічні спільноти беруть активну участь у політичному та громадському житті країни в якості як об'єкту, так і суб'єкту: в першому випадку їхнє існування апріорі регламентується характером наявних міжетнічних взаємин та відповідною державною політикою, в іншому - простежується їхній безпосередній вплив на формування політико-правової системи держави. У цьому контексті виникає нагальна потреба наукової оцінки рівня етнічної самосвідомості і самоорганізації українського суспільства, а також процесу формування соціально-політичних механізмів у напрямку упередження антагонізмів у сфері етнічно-національних відносин.

Саме тому актуальність теми дослідження визначається:

- по-перше, необхідністю глибшого вивчення та осмислення досвіду державної етно політики з точки зору її резонансу в грецькому національно-культурному середовищі як невід'ємної частини полі етнічного суспільства України (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., в Україні проживає 91,5 тис. осіб грецької національності) з метою вдосконалення методів моделювання ймовірних наслідків імплементації тих чи інших урядових програм, нормативних та законодавчих актів;

- по-друге - важливістю фіксації і систематизації інформації щодо сучасного інституційного розвитку грецької меншини задля формування усвідомленої оцінки громадськими і науковими колами всієї повноти ролі національно-культурних організацій в становленні загальнонаціональної культури та розвитку громадянського суспільства;

- по-третє - в контексті потреби прогнозування динаміки та напрямків подальшого розвитку грецької національної меншини України, що гіпотетично, на основі об'єктивної інформації, дозволить її представникам вносити відповідні корективи в програми власних організаційних інституцій, а також більш ефективно і аргументовано впливати на відповідні аспекти загальнодержавної політики.

Крім того, актуальність дослідження зумовлена недостатнім ступенем розробки даної проблематики у науковій літературі.

Об'єктом дослідження є грецька національна спільнота України, її організаційні структури.

Предметом вивчення стала динаміка національно-культурних процесів в етнічному середовищі греків України, зокрема, становлення та функціонування грецьких організаційних структур у контексті впровадження державної етнічно-політики незалежної України.

Хронологічні межі охоплюють період з 1991 до 2005 р. Нижня межа зумовлена проголошенням незалежності України та активізацією суспільно-політичних процесів у державі, що спричинило стрімке зростання рівня національної самоідентифікації населення. Верхня межа - сучасний етап національно-культурного розвитку грецької спільноти в Україні. В окремих випадках, з метою визначення відповідних передумов або наслідків тих чи інших процесів, явищ чи подій подаються історичні екскурси, які частково виходять за окреслений хронологічний період.

Територіальні межі дослідження охоплюють практично всю територію сучасної України, особливо місця компактного проживання осіб грецької національності, зокрема, на Донеччині та у Автономній Республіці Крим.

Основна мета роботи полягає у відтворенні сучасного стану розвитку грецької спільноти в Україні та визначенні ролі її організаційних структур у процесі національно-культурного відродження.

Досягнення поставленої мети передбачає послідовне розв'язання таких завдань:

- визначити та проаналізувати законодавчо-нормативну базу, напрацьовану протягом останніх років існування Радянського Союзу (політика “перебудови”) та періоду незалежної України, яка регламентувала питання міжнаціональних взаємин та національно-культурного відродження в тому числі і грецької національної меншини як суб'єкту полі етнічного суспільства;

- простежити взаємозв'язок між державною етнічною політикою та динамікою інституційного становлення національно-культурних товариств грецької спільноти в Україні;

- відтворити історію становлення та взаємовідносин організаційних структур етнічних греків, а також проаналізувати результати їх культурно-просвітницької, наукової та благодійної діяльності.

Методологія і методи. Робота виконана на методологічних засадах, що базуються на загальнонаукових принципах об'єктивності та історизму.

При дослідженні наявних нормативно-правових актів і державних програм застосовувався, зокрема, системний підхід, який дозволив комплексно охарактеризувати й оцінити результати діяльності органів центральної та місцевої влади у напрямку реалізації етнічної політики. Слід зауважити, що у цьому аспекті особливо цінною виявилася інформація, надана Державним комітетом України у справах національностей та міграції.

Порівняльно-історичний та історично-статистичний методи використовувалися безпосередньо у ході відстеження взаємного впливу державної етнічної політики та інституційного розвитку етнічних греків України. Під час збору і систематизації інформації щодо діяльності національно-культурних товариств застосовано метод так званих польових досліджень, у відповідності з яким були відвідані місця компактного проживання осіб грецької національності, проведено співбесіди та обмін інформацією з активом та керівництвом грецьких організаційних структур, а також досліджені матеріали поточних архівів останніх.

Джерельна база дисертаційного дослідження різнопланова. Використані джерела за типовою та жанрово-видовою класифікацією поділяються на монографії, колективні праці, збірники наукових статей, матеріали конференцій, статті, енциклопедії, збірники документів, акти державних і громадських інституцій, а також відомості з інтернет ресурсів та преси. У списку використаних джерел і літератури вони класифіковані таким чином:

- І. Архівні джерела;

- ІІ. Опубліковані джерела;

- ІІІ. Матеріали інтернет ресурсів;

- IV. Матеріали преси;

- V. Література.

Наукова новизна роботи визначається такими результатами:

- виявлено та узагальнено емпіричний матеріал з історії інституційного становлення та функціонування організаційних структур українських греків;

- визначено найважливіші чинники, що сприяли піднесенню грецького національного - культурного руху в Україні;

- простежений взаємозв'язок між засадами державної етнічної політики та активізацією національно-культурного життя грецької спільноти України, пожвавленням процесу її самоорганізації;

- доведено значну роль національно-культурних товариств та елліністичних громадських організацій у зміцненні грецького національного-культурного руху, покращенні українсько-грецьких відносин.

Структура дисертації підпорядкована її меті та завданням і побудована за проблемно-хронологічним принципом. Вона складається із списку скорочень, вступу, трьох розділів, кожний з яких поділяється на підрозділи, висновків (загальний обсяг зазначених структурних частин - 161 с.), списку використаних джерел і літератури (13 с., 130 позицій). Повний обсяг дисертації становить 174 сторінки.

Наукове та практичне значення роботи полягає в тому, що вміщені в ній емпіричний матеріал, наукова інтерпретація та висновки можуть бути використані в такий спосіб:

- у процесі розробки програм діяльності національно-культурних товариств, тих чи інших громадсько-культурних та соціальних проектів;

- задля формування профільними державними інституціями відповідних нормативно-правових ініціатив;

- у педагогічній практиці, під час складання лекційних курсів з політологічної тематики, а також спецкурсів з історії громадських рухів в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконувалася у відповідності з науковими програмами Інституту історії України НАН України, передусім з темами, які досліджуються відділом „Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України”: “Грецькі громади України: культурний, просвітницький та релігійний розвиток (ХVІ - ХХ ст.)” та “Грецька діаспора в Україні: підприємницька діяльність (ХVІІІ - ХХ ст.)” (номер державної реєстрації - 0100U000059).

Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні відділу „Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України” Інституту історії НАН України.

Основні результати, положення і висновки дослідження знайшли своє відображення в тезах доповіді та виступі на науково-практичній конференції „ХVІ наукова сесія осередку Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Черкасах” (Черкаси, 2005 р.).

За темою дисертації опубліковано 5 наукових статей у фахових виданнях України.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, об'єкт і предмет, мету і завдання, хронологічні та територіальні межі, методологічні засади, сформульовано наукову новизну, розкрито практичне та теоретичне значення дослідження, визначено його структуру, подано інформацію щодо апробації результатів праці.

Перший розділ - “Історіографія та джерельна база” складається з двох підрозділів, у яких проаналізовані наукові здобутки попередніх дослідників у напрямку вивчення історії становлення та функціонування грецьких організаційних структур в Україні, а також сучасні етнічно-політичні студії, подано загальну характеристику використаних джерел та літератури з проблематики дослідження.

У підрозділі 1.1 - “Історіографія проблеми: основні здобутки” проаналізовано праці попередників, котрі досліджували передумови й умови створення структурних компонентів грецької спільноти в Україні, їх роль у процесі зростання етнічної самосвідомості в грецькому середовищі, відродженні культури і мови.

Наукові праці у цій царині поділені, за їх специфікою, на дві основні групи: до першої належать студії узагальнюючого, концептуального характеру, присвячені висвітленню гострих питань державної національної політики, розробці її теоретичних та методологічних засад, до другої - ті, що досліджують історичну долю та сучасний стан грецьких громад в Україні.

Так, у доробках О. Антонюка, В. Євтуха, В. Нікітюка, Ю. Римаренка, С. Рябошапки, в історичній ретроспективі розглянуто правовий статус національних меншин, у контексті світового досвіду проаналізована сучасна юридична база, що забезпечує розвиток етнічних спільнот, визначається та обґрунтовується термінологічний апарат сучасної української етнічної політики. В історіографічному контексті, проблема розвитку національних меншин досліджена О. Рафальським у власній монографії.

У напрацюваннях Н. Терентьєвої, І. Лильо, Є. Чернухіна, Л. Якубової, І. Калмакана відображена історія окремих грецьких громад, які в різні періоди функціонували на українських землях.

Висвітлення історії етнічних греків України, в узагальнюючому аспекті, поруч із публікацією чисельних документальних джерел - репрезентовано колективною працею „Греки на українських теренах”.

Особливу увагу приділено детальному аналізу матеріалів дослідження С. Пахоменка, де безпосередньо містяться відомості щодо сучасного стану грецького національного-культурного руху в Україні, його структурування.

Разом із тим, певний внесок у формування картини сучасної історії еллінів України був зроблений безпосередньо зусиллями самих представників грецької спільноти, шляхом науково-публіцистичних напрацювань - це два невеличкі за своїм обсягом видання, перше - видане безпосередньо Федерацією грецьких товариств України у Республіці Греція і присвячене історії становлення та подальшого розвитку осередків сучасного національно-культурного життя греків в Україні, інше - видане Маріупольським товариством греків за авторством О. Коноп - репрезентує власну діяльність. До зазначених вище праць слід віднести іще дві розвідки, що висвітлюють процес самоорганізації кримських греків. Авторство першої з них належить К. Астополіді, другої - В.Павлову та С. Лазаріді.

Тут необхідно зауважити, що перелічені праці носять дещо суб'єктивний характер, особливо під час оцінки діяльності того чи іншого національно-культурного утворення, тому певні відомості з цих напрацювань, використані в даній дисертації, перевірялися методом співставлення з відомостями інших, менш заангажованих джерел.

Таким чином, студії попередніх дослідників, які стосуються провідної теми, переконливо свідчать про те, що події, пов'язані із створенням і діяльністю національно-культурних та елліністичних громадських об'єднань українських греків є надзвичайно важливим аспектом для відтворення загальної історії України і грецького національно-культурного руху зокрема. Проте, слід зауважити, що незважаючи на певні досягнення в означеній царині, у запропонованому контексті проблема розглядається вперше.

У підрозділі 1.2 - “Джерельна база дослідження: загальна характеристика” - аналізується документальний матеріал, на основі якого були відтворені події, пов'язані з діяльністю національно-культурних та спеціалізованих елліністичних товариств греків України, а також визначено їх безпосередній вплив на динаміку етнокультурного самовиявлення грецької спільноти в Україні.

За функціональним призначенням, джерела, використані в роботі, можна умовно поділити на декілька основних груп:

Законодавчі акти та інші правові документи СРСР, УРСР та незалежної України. Їх зміст відображає політико-правові засади концепції державної етнічно-національної політики.

Слід зауважити, що декларування радянською владою відсутності будь-яких проблем у національному питанні, як офіційна позиція, залишалася незмінною до 1988 року - саме тоді вона вперше була спростована ХІХ конференцією КПРС. Зважаючи на це, в дисертації задля встановлення причинного підґрунтя національно-культурного відродження грецької спільноти, аналізується етнічно-політична нормативно-правова база періоду „перебудови”, яка репрезентована такими матеріалами: ХІХ конференції КПРС (1988 р.), ХХVІІІ з'їзду КПУ (1990 р.), Декларації Верховної Ради СРСР „Про визнання протизаконними та злочинними репресивних актів проти народів, що зазнали насильницького переселення та забезпечення їхніх прав” (1989 р.), Закону „Про мови в УРСР” (1989 р.), Закону СРСР „Про вільний національний розвиток громадян СРСР, які проживають за межами своїх національно-культурних утворень або не мають їх на території СРСР” (1990 р.) тощо.

Проте, основними джерелами цієї групи є етнічно-політичні акти незалежної України, що визначають статус та гарантії захисту прав етнічно-національних меншин, найвагоміші з яких - „Декларація прав національностей України” (1991 р.), „Закон України про національні меншини” (1992 р.), „Закон України про об'єднання громадян” (1992 р.) та Конституція України (1996 р.).

Матеріали науково-практичних конференцій. Не можна залишити поза увагою той факт, що протягом останніх років в Україні було проведено ряд спеціалізованих науково-практичних конференцій, присвячених саме дослідженню проблем української елліністики. Серед їх матеріалів, найбільш цінними для дисертації стали наукові розвідки О.О. Дингес, В.М. Крівцової, С.П. Пахоменка, Н.В. Ішуніної, О. Шаполаєвої та С.М. Мазараті, які являють собою огляд, хоча і в доволі стислій формі, діяльності окремих національно-культурних та спеціалізованих елліністичних грецьких утворень.

Матеріали поточних архівів. Поточні архіви державних установ, зокрема, Державного комітету України у справах національностей та міграції і Республіканського комітету у справах національностей та депортованих осіб, міграції населення Автономної Республіки Крим акумулюють документи щодо впровадження державної етнічної політики. Поточні архіви громадських об'єднань етнічних греків, передусім - Республіканського товариства греків України та його правонаступника Союзу греків України, а також Федерації грецьких товариств України та Федерації греків Криму містять матеріали, що безпосередньо висвітлюють їх внутрішню діяльність - це статути, програмні документи, протоколи засідань, звіти, прес-релізи тощо.

Найбільш інформативними серед переліченого комплексу джерел, безперечно, є матеріали поточних архівів грецьких громадських об'єднань. Останні дозволяють якомога глибше дослідити культурні, просвітницькі, соціальні, політичні, наукові напрями діяльності грецьких організаційних структур, простежити розвиток конструктивного діалогу між грецькими громадами та державою. Проте, зважаючи на значний рівень суб'єктивізму, ці матеріали вимагають від дослідника критичного аналізу. Матеріали поточних архівів державних установ мають високий рівень достовірності, але значно програють у інформативності.

Матеріали періодичної преси є значною складовою джерельної бази дисертаційного дослідження, оскільки безпосередньо висвітлюють сучасний стан національно-культурного життя української грецької спільноти. Передусім, це друковані органи грецьких організаційних структур - „Греческая газета” і „Понтида” (газети Федерації греків Криму), „Логос” і „Греки и славяне: 1000 лет” (відповідно газета і часопис Союзу греків України), „Эллины Украины” і „Молодое поколение” (відповідно газета Федерації грецьких товариств України та додаток до неї), „Эллины Приазовья” і „Хронос” (газети Маріупольського товариства греків), „Елпіда” (газета Київського міського товариства греків ім. Іпсіланті), а також інша вітчизняна періодика.

Інтернет-сайти окремих грецьких національно-культурних та спеціалізованих елліністичних товариств, а саме Федерації греків Криму, Федерації грецьких товариств України, Міжнародної Асоціації греків-підприємців України, Таврійського наукового дослідницького, методичного та культурного центру „Ельпіда” та деякі інші.

Треба наголосити, що джерела цього типу, за своєю специфікою, надзвичайно оперативні в контексті формування та подання інформації і дають можливість відстежувати головні події національно-культурного життя грецької спільноти України.

Отже, для характеристики сучасного стану розвитку грецької громади на українських теренах існує належна, досить широка інформативна база, яка потребує введення до наукового обігу. Її використання дозволило виконати поставлені у даному дисертаційному дослідженні завдання.

Другий розділ - “Греки України: етапи національно-культурного відродження” складається з двох підрозділів, в яких висвітлено здобутки громадського руху українських греків у контексті процесу “перебудови” та впровадження державної етнополітики незалежної України.

У підрозділі 2.1 - “Відновлення національно-культурного життя грецької спільноти в УРСР періоду “перебудови”” на основі аналізу документальної бази радянських органів влади, висвітлено головні напрямки національної політики СРСР та УРСР, а також процес відродження грецьких громад.

Проголошення 1985 року нового політичного курсу в СРСР, відомого під назвою „перебудова” та введення у суспільний вжиток терміну „гласність” створило нові можливості щодо формування відкритого інформаційного простору, дозволило національним елітам заявити про себе та значною мірою сприяло активізації національно-культурного життя у республіках. Приховані національні проблеми, що накопичувалися протягом 70 років радянської влади отримали широкий розголос у суспільстві. Проте, офіційна позиція партії та уряду щодо відсутності проблем національного характеру у державі залишалася незмінною навіть на початковому етапі „перебудови” - про це свідчать матеріали ХХІІ з'їзду КПРС, що відбувся 1986 року. Тема міжнаціональних відносин і національної політики, як вже зазначалося, вперше за багато десятиліть стала предметом обговорення на черговому партійному форумі - ХІХ конференції КПРС (1988 р.), на третьому році „перебудови”. Серед її матеріалів вже відсутні традиційні гасла щодо успішного вирішення національних проблем в СРСР. Навпаки, конференція акцентувала увагу на недостатньому врахуванні потреб національних меншин і визнала нагальну потребу у розробці якісно нової концепції національної політики. Отже, найголовнішим досягненням ХІХ конференції КПРС у національному питанні стало стимулювання подальшого законотворення і прийняття ряду нормативно-правових актів у цій царині, як на загальнодержавному, так і на республіканських рівнях. Саме на цей період припадає початок процесу консолідації етнічно-національних меншин СРСР шляхом утворення національно-культурних товариств. Слід зауважити, що етнічні греки України були в числі перших і активних учасників вищезазначеного процесу. Так, 23 грудня 1989 року, у м. Донецьк, було створене Республіканське товариство греків України. Мета діяльності організації, закріплена в статутних документах, була сформульована у повній відповідності до тогочасної політичної ідеології „перебудови” і спрямована на об'єднання усіх верств грецького населення республіки задля вирішення завдань перебудови громадянського і політичного життя країни, формування у дусі інтернаціоналізму висококультурної громадської думки (особливо у молоді), а також розвитку почуття національної гідності як прояву інтернаціональної свідомості. Відразу після Установчої конференції, Товариство розпочало активну діяльність, спрямовану на реалізацію поставленої мети та завдань:

- сприяння розбудові організаційних структур на міському, селищному та сільському рівнях у різних регіонах України, завдяки чому, протягом наступних двох років, тільки на Донеччині офіційно зареєструвалися 42-і грецькі громади (24 - у міських і 18 - у районних радах);

- заснування грецького періодичного друкованого видання - газети „Логос” і т ін.

В травні 1991 року в м. Маріуполі розпочав діяльність гуманітарний коледж, який був покликаний готувати науково-педагогічні кадри для потреб грецької спільноти, передусім - мовної (за навчальною програмою вивчення новогрецької мови було обов'язковим), і став практично єдиним навчальним закладом такого профілю не тільки в УРСР, а й в усьому Радянському Союзі. Необхідність його відкриття зумовлювалася тим, що українські греки на цей час знаходилися на межі асиміляції - про це свідчать результати Всесоюзного перепису населення 1989 року: із 98594 громадян грецької національності, які проживали в Україні, вважали рідною мовою новогрецьку лишень 18269 осіб.

Отже, динаміка національно-культурного життя грецької спільноти України в період перебудови оцінюється доволі високим рівнем.

Також слід зазначити, що національна політика цього періоду, яка поступово набувала ознак демократичності, призвела до підвищення рівня етнічної самосвідомості серед представників не титульних націй, проте залишався остаточно не визначеним статус національних меншин, також не були вповні вирішені і проблеми останніх, оскільки реалізовувалися, головним чином в межах пануючої марксистсько-ленінської ідеології. Вирішення національного питання постає в новій історичній реальності - в умовах незалежної України.

У підрозділі 2.2 - “Національно-культурне життя етнічних греків у контексті впровадження державної етнічної політики незалежної України” висвітлено формування та впровадження державної етнічної політики незалежної України, а саме - створення такого правового кола, яке би відповідало міжнародним нормам у царині захисту прав національних меншин, основним принципами світової демократії тощо.

Зважаючи на полі етнічний склад населення незалежної України, забезпечення прав тих її громадян, що належать до національних меншин, стає однією з найактуальніших проблем державотворення.

У цьому контексті, найвагомішим кроком стало проголошення “Декларації прав національностей України” (1991), яка деталізувала принципи захисту прав етнічних груп як колективних суб'єктів суспільства.

Аналізуючи основні напрями української етнічної політики та їх практичний вплив на ріст національної самосвідомості українських греків, доцільно наголосити:

- обрана Україною модель етнокультурного розвитку національних меншин є однією з найдорожчих у світі. Водночас, економічне становище держави не дозволяє у повному обсязі й належним чином забезпечувати фінансовою підтримкою етнокультурні потреби національних меншин. Окрім цього, досі залишається несформованою система державного етнополітичного менеджменту, особливо на локальному рівні;

- безперечним фактом залишається зв'язок між національно-культурним розвитком етнічних греків України і впровадження державної етнічної політики. Підтримані державою процеси репатріації колишніх депортованих греків, створення національно-культурних товариств, розвиток національних засобів масової інформації тощо, значною мірою сприяли відродженню традицій еллінів України. Політика держави у галузі захисту інтересів і прав національних меншин дозволила утримувати належний баланс між розвитком усіх етнічних одиниць, уникнути значних міжнаціональних протистоянь;

- еволюційний розвиток відповідних законодавчих та нормативно-правових актів України містить в собі необхідний емпіричний спектр здобутків світової демократії та досвід функціонування міжнародно-правових актів в тому числі, також достатньою мірою враховується специфіка політичної, соціально-економічної та етнокультурної ситуації у державі;

- відродження грецьких громад на українських теренах, поширення новогрецької мови у середовищі еллінів України, динамічний розвиток грецької національної культури та традицій позитивно впливають на активність діалогу між Україною та Грецією у всіх сферах. З іншого боку, налагоджування дружніх стосунків поміж обома країнами полегшує контакти українських грецьких громад зі своєю історичною батьківщиною.

Таким чином, визнання прорахунків радянської влади у національній політиці, відмова від застарілих методів вирішення проблем, прихильність до демократичних ідеалів розвитку суспільства, використання західноєвропейського досвіду зробили етнічну політику незалежної української держави цілком зрозумілою для представників національних меншин та успішною в цілому.

Третій розділ - “Роль організаційних структур у національно-культурному відродженні грецької спільноти України” - також складається з двох підрозділів, у яких досліджено історію формування національно-культурних і елліністичних товариств України, основні напрямки їх діяльності та роль у суспільних процесах.

У підрозділі 3.1 - “Національно-культурні товариства греків України: історія становлення та напрямки діяльності” - проаналізовано процес утворення, діяльності та взаємостосунків організаційних структур грецької спільноти від всеукраїнського до сільського рівня, визначено їх досягнення та проблеми.

Сучасний стан грецького національно-культурного руху в Україні репрезентований насамперед трьома об'єднаннями, з яких два - всеукраїнського рівня: Союз греків України (центр - м. Донецьк), що є правонаступником Республіканського товариства греків України і Федерація грецьких товариств України (центр - м. Маріуполь), та однією організацією республіканського рівня - Федерація греків Криму (центр - м. Сімферополь). Їх багатогранна діяльність, стосунки з органами державної влади України та Греції та підпорядкованими їм структурам - стала предметом детального аналізу.

Також, до числа найактивніших членів грецького національно-культурного руху слід віднести окремі товариства міського рівня: Київське міське товариство греків ім. О. Іпсіланті, Маріупольське товариство греків, Донецьке товариство греків, Західноукраїнське грецьке національно-культурне товариство ім. К. Корніактоса тощо.

Зважаючи на вищезазначене, географія функціонування грецьких товариств надзвичайно широка і охоплює практично усі територіально-адміністративні одиниці України.

Основним напрямком діяльності грецьких інституцій стало відродження національної самоідентифікації, мови та культури. Проте, з початком ХХІ ст. спостерігається дещо незвична до цього часу тенденція діяльності у напрямку розв'язання соціальних проблем грецької спільноти (медичне обслуговування, освітні програми, оздоровлення дітей та осіб похилого віку, матеріальна допомога для малозабезпечених верств населення та ін.).

Загалом же, зроблено висновок, що грецькі національно-культурні товариства відіграють значну позитивну роль у відродженні традицій еллінізму в Україні.

У підрозділі 3.2 - “Спеціалізовані наукові, культурологічні та підприємницькі організації греків України та їх значущість” - розглянуто діяльність спеціалізованих елліністичних товариств різного спрямування - культурологічних, наукових, підприємницьких тощо, визначено їх місце у грецькому національно-культурному русі, проаналізовано внесок у процес пожвавлення діалогу між Україною і Грецією в різних галузях співпраці.

Доведено, що значною мірою, своїми досягнення на ниві відродження елліністичних традицій в Україні українські греки завдячують діяльності, зокрема, таких науково-культурологічних об'єднань - Товариству „Україна - Греція”, Київському науковому історико-філологічному товариству Андрія Білецького, Таврійському науково-дослідницькому, методичному і культурному центру елліністики “Ельпіда” та ін.

На відміну від національно-культурних товариств, перелічені вище організації об'єднують науковців, діячів культури, прихильників еллінізму незалежно від національного походження.

Спробою об'єднати греків-підприємців та інших зацікавлених осіб задля розвитку комерційної діяльності, налагодження ділових взаємовигідних контактів між бізнесовими колами України та Греції стало створення Міжнародної Асоціації греків-підприємців (2000 р.). На сьогодні, Асоціація залишається єдиною недержавною структурою такого спрямування серед громадських об'єднань українських греків.

Отже, спеціалізовані громадські утворення є активною складовою загальноукраїнського грецького національного-культурного руху, відіграють у ньому важливу роль, значно доповнюючи та поглиблюючи його певні сторони, сприяють налагодженню дружніх відносин між Україною та Грецією.

Також - формуванню позитивного іміджу України поза її межами та процесам інтеграції України в європейське і світове співтовариство.

В результаті здійсненого дослідження дисертант дійшов висновків, які узагальнюють авторські підходи, інтерпретації, тлумачення та припущення:

- прорахунки у національній політиці, ігнорування потреб етнічно-національних спільнот та курс на їхню асиміляцію, що мали місце за радянської епохи, призвели до накопичення проблем та загострення ситуації на міжнаціональному ґрунті в її останні роки;

- спроби урядових та партійних органів за добу „перебудови” розв'язати проблеми національних меншин не досягли бажаного успіху, оскільки реалізовувалися, головним чином, у межах пануючої марксистсько-ленінської ідеології, але, водночас, сприяли пожвавленню національно-культурного життя, створили певні передумови для відродження національних мов та культур;

- виважена толерантна національна політика незалежної української держави створила необхідні сприятливі умови для вільного демократичного етнічно-національного розвитку полі етнічного суспільства, що значною мірою вплинуло на відродження національних культур, мов і традицій, прискорило процес самоорганізації етнічних громад шляхом створення багато чисельних громадських об'єднань задля реалізації власних потреб;

- відродження грецьких громад на українських теренах, поширення новогрецької мови як у грецькому етнічному середовищі України, так і серед представників інших національностей, розвиток грецької національної культури та традицій позитивно вливають на активність діалогу між Україною та Грецькою Республікою у всіх сферах життя. З іншого боку, налагоджування добрих стосунків поміж обома країнами полегшує контакти українських грецьких громад зі своєю історичною батьківщиною;

- основним напрямом діяльності національно-культурних об'єднань греків України стало відродження етнічної самоідентифікації, мови та культури. Останнім часом посилюється соціальний аспект у діяльності зазначених товариств - реалізуються програми щодо забезпечення медичного обслуговування, отримання освіти, оздоровлення і реабілітації дітей та осіб похилого віку, матеріальної допомоги малозабезпеченим верствам грецького населення. Розв'язання соціальних і національно-культурних проблем значно зменшує соціальне напруження в етнічному середовищі греків та еміграційні настрої тощо; історичний грек радянській

- спеціалізовані культурологічні, наукові та підприємницькі елліністичні утворення є невід'ємною складовою частиною грецького національного-культурного руху, хоча не є моноетнічними (власне грецькими) за своїм складом і, як вже зазначалося, відіграють важливу роль у процесі формування позитивного іміджу України у світі, сприяють розбудові дружніх відносин між Україною і Республікою Греція, свідчать про високий рівень демократизації та цивілізованості незалежної української держави.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ

1. До питання появи греків на українських територіях // Наукові записки з української історії. Зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. 6. - С. 8-13;

2. Грецька національна меншина України в період з 1991 по 1996 рік // Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - К., 2000. - Вип. 43. - С. 57-60;

3. Грецька національна меншина України в період з 1985 по 1991 рр. // Наукові записки. Зб. наук. ст. Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - К., 2004. - Вип. 56. - С. 234-244;

4. Всеукраїнські громадські об'єднання етнічних греків в період з 1991 по 2000 рік // Наукові записки. Зб. Наук. ст. Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - К., 2004. Вип. 57. - С. 236-244;

5. Українські греки в контексті впровадження державної етнічної політики // Наукові записки КУТЕП. Щорічник / Редкол.: Пазенюк В. С. (голова) та ін. - К.: Знання України, 2003. - Вип. 3. - С. 412-423.

Размещено на Allbest.ru