Черняхівська культура Західного Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

УДК 904 (477.43/44.84) “639”

Черняхівська культура Західного Поділля

Спеціальність - 07.00.04 - археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Строцень Богдан Степанович

Київ 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі археології ранніх слов'ян Інституту археології НАН України

Захист відбудеться 31 жовтня 2006 р. о 14-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії наук України за адресою: 04210, Україна, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології НАН України (м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12).

Автореферат розісланий 14 вересня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук Є.І. Архипова

АНОТАЦІЇ

Строцень Б. С. Черняховская культура Западного Подолья.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. - Институт археологии НАН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена определению особенностей черняховской культуры Западного Подолья, выяснению связей материальной культуры черняховского населения региона с раннеславянским этносом.

Картографируя черняховские памятники Западного Подолья, автор установил, что они концентрируются в двух больших группах, которые территориально, в основном, совпадают с ландшафтными регионами - Тернопольским (по берегам Серета и бассейна Гнизны) и Приднестровским (в междуречье Збруча и Смотрича), а также имеют как общие, так и отличительные черты. К общим относятся:

1. Размещение поселений. Обязательными условиями является наличие чернозема и близкое расстояние от водоемов, а также склоны с южной, юго-восточной, восточной, юго-западной, западной экспозицией.

2. Для погребального обряда всего региона характерны: биритуализм, одни и те же типы конструкции могильных ям, одинаковый набор погребального инвентаря, разница в глубинах разновременных погребений (поздние находятся глубже ранних), увеличение количества горшков и уменьшение количества мисок в поздних погребениях.

3. Одинаковый хозяйственный уклад населения второй четверти І тыс. н.э. Он базируется на пахотном земледелии, скотоводстве, достаточно развитых ремеслах и торговле. Этому способствовало также близость римских провинций, которые служили не только рынком сбыта, но источником передовых технологий для ремесел. Материалы из региона, в частности из Кобылья, указывают на определенный уровень организации ремесел. Вероятнее всего, их выделение в самостоятельную отрасль находилось на первоначальной стадии.

Большое количество находок высококачественных римских монет, кладов, импортных вещей свидетельствует о тесных контактах “варварского” мира с Римской империей. Концентрация кладов возле впадения самых крупных притоков в Днестр не случайна, а свидетельствует о возможном размещении торговых факторий, а также указывает на места разветвлений торговых путей.

Отличительные черты отмечены в домостроительстве, погребальном обряде, а также некоторых чертах материальной культуры, прежде всего, в типах лепной керамики.

1. Для Приднестровского региона характерно наличие как наземных, так и углубленных жилищ. Традиции сооружения углубленных жилищ с печкой - каменкой (таких тут большинство) находят свое продолжение в комплексах гуннского времени, и позже - в пражско-корчакских. В Тернопольском регионе зафиксированы исключительно наземные сооружения (одно-, двух-, трехкамерные), которые отличаются от приднестровских, в частности большими размерами. Традиции строительства так называемых больших домов характерны для вельбарской культуры.

2. Отличия прослеживаются в планировке интерьера, в частности это касается размещения печки. На черняховских памятниках Приднестровского региона отопительные устройства в углубленных жилищах размещаются, в основном, в восточной части жилища. В жилищах гуннского времени и раннеславянских кон. V - VІ в. эта тенденция возрастает. В Тернопольском микрорегионе во второй четверти І тыс. н.э. печи-каменки отсутствуют. А глинобитные печи и очаги преимущественно расположены в центре жилища, что характерно для больших жилищ вельбарской культуры Волыни.

3. На поселениях, расположенных в северной части региона - Кобылье, Очеретне, Малашивцы обнаружена лепная посуда, которая по составу формовочной массы, способам обработки поверхности, орнаментации, формам характерна для вельбарской культуры. Часть форм лепной керамики с юга Западного Подолья подражает формам кружальной посуды, а ряд форм продолжает бытовать в раннеславянских культуре конца V - VІ в.

4. В погребальном обряде отличия прослеживаются в удельном весе кремаций. Так, в северных районах Западного Подолья сожжения не превышают 29% от общего количества погребений, а на некоторых могильниках совсем отсутствуют. В то время, как на Приднестровских могильниках кремации составляют 50% и больше. Кроме того, в северных районах распространены кремации в закрытой урне, а на юге - в открытой. На юге горшки выступают единственным типом урны, а на севере эту функцию выполняли также и миски.

Таким образом, во второй четверти 1 тыс. н.э. Западное Подолье населяли две этнические группы: автохтонная - славянская и пришлая - германская. Территория первой совпадает с Приднестровским, второй - с Тернопольским ландшафтными регионами. Их хозяйственно-экономическая модель была общей и характеризовалась достаточно высоким уровнем развития хозяйства и торговли.

Ключевые слова: черняховская культура, домостроительство, вельбарская культура, гуннский период, пражско-корчакская культура, Тернопольский регион, Приднестровский регион, Западное Подолье.

Строцень Б.С. Черняхівська культура Західного Поділля. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. - Інститут археології НАН України, Київ, 2006.

На основі картографування черняхівських селищ і могильників Західного Поділля, встановлено, що вони локалізуються у двох групах, які співпадають із ландшафтними районами - Тернопільським та Придністровським. Аналіз матеріалів, як нових, виявлених автором, так і відомих раніше, дав можливість простежити спільні та відмінні риси між обома групами пам'яток. До спільних належать: розміщення селищ, біритуалізм у поховальному обряді, типи конструкції могильних ям, набір поховального інвентарю, єдиний господарський уклад населення другої чверті І тис. н.е. та ін. Відмінні риси простежено у житлобудуванні, окремих аспектах поховального обряду та деяких рисах матеріальної культури, насамперед, типах ліпної кераміки. Специфічні риси придністровських старожитностей продовжують побутувати в регіоні і на пам'ятках гунського часу та празько-корчацьких, а відмінні риси пам'яток тернопільської групи мають аналогії у вельбарській культурі. Таким чином, у другій чверті І тис. н.е. Західне Поділля населяли дві етнічні групи - автохтонна слов'янська та прийшла германська.

Ключові слова: черняхівська культура, житлобудування, вельбарська культура, гунський час, празько-корчацька культура, Тернопільський регіон, Придністровський регіон, Західне Поділля.

Strotsen' B.S. The Cherniahiv culture of West Podillia. - Manuscript.

The thesis for the Candidate's Degree by speciality 07.00.04. - Archaeology. The Institute of Archeology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

Drawing a map of settlements and burial-grounds of Western Podillia showed that they become localized in two groups, which coincide with landscape regions - Ternopil region and Prydniestrovia region. Analysis of the new archaeological material found by the author and those known before gives an opportunity to retrace some general and distinctive traits between both groups of the sites. General traits include: settlements location, biritual, and the some types of the burial pits construction, identical collection of burial implements, common economic way of the population of the second quarter of the first millennium A.D. and etc. Distinctive traits are retraced in dwelling building, modeled ceramics, specific aspects of burial ritual and some traits of material culture. Prydniestrovia distinctions find their of the Hun's period and the Prague-Korchac culture and peculiarities of the Ternopil group have analogy with the Wielbark culture. So in the first millennium Western Podillia were settled by two ethnic groups: local - Slavic group and newly com - German group.

Key words: Cherniahiv culture, dwelling building, Wielbark culture, Hun's period, Prague-Korchac culture, West Podillia, Ternopil region, Prydniestrovia region.

черняхівській культура поділля етнічний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Надзвичайно важливим для вивчення слов'янського етногенезу є питання етнічної приналежності черняхівської культури. Дискусія з цієї проблеми не припиняється понад 100 років (з часу відкриття культури). Якщо раніше її носіїв вважали або слов'янами, або германцями, то сьогодні, з накопиченням нового матеріалу, більшість дослідників вважають культуру поліетнічною. Але актуальним залишається питання про визначення ролі того чи іншого етносу у формуванні культури. За характером пам'яток виділяються три локальні групи, пов'язані з певними регіонами: північнопричорноморська, дністро-дунайська та лісостепова. В усіх цих регіонах зафіксовані пам'ятки з елементами вельбарської культури, що вказує на наявність певних груп готів. Проте лишається нез'ясованим співвідношення пам'яток, що мають виразні вельбарські елементи, з пам'ятками, основним компонентом яких є місцеві, в тому числі ранньослов'янські, матеріали. А тому, враховуючи велику територію поширення культури, одним з можливих шляхів з'ясування цієї проблеми є вивчення матеріалів черняхівської культури окремих регіонів. У цьому сенсі особливої уваги заслуговує Західне Поділля - регіон, що розташований на перехрещенні важливих торгових шляхів із Заходу на Схід та з Півночі на Південь. У першій половині I тис. н.е. ця територія була контактною зоною різних етнічних груп та зазнала значного впливу римських провінцій, що яскраво відбилося в матеріальній культурі, а в кінці V - на початку VI ст. тут поширюються раннньослов'янські пам'ятки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у рамках планової теми відділу археології ранніх слов'ян Інституту археології НАН України “Матеріали до археологічної карти України I тисячоліття н.е.”, номер державної реєстрації 0105U001384.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є введення до наукового обігу матеріалів археологічних досліджень, проведених автором на території Західного Поділля, визначення особливостей черняхівської культури регіону та з'ясування зв'язків матеріальної культури черняхівського населення регіону з ранньослов'янським етносом.

Завдання роботи полягають у:

- типології і класифікації археологічних матеріалів, що вводяться до наукового обігу, їх співставленні з матеріалами суміжних територій;

- визначенні етнічних рис культури та їх поширення у межах регіону;

- визначенні впливів попередніх та синхронних культур на черняхівську культуру Західного Поділля;

- аналізі господарського укладу населення регіону;

- встановленні зв'язків черняхівської культури регіону з ранньослов'янською культурою кінця V - VІ ст.

Об'єктом дослідження є матеріали пам'яток черняхівської культури, синхронних та діахронних пам'яток Західного Поділля та суміжних регіонів.

Предмет дослідження - черняхівська культура Західного Поділля.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосовано системний підхід, порівняльно-типологічний, картографічний, стратиграфічний та статистичний методи.

Наукова новизна. Наукова новизна обумовлена тим, що вперше в комплексі розглянуто основні складові черняхівської культури Західного Поділля. До наукового обігу введено значну кількість нових матеріалів археологічних досліджень проведених автором, зокрема, в Кобиллі і Очеретному. Серед них відкрита і досліджена автором комплексна майстерня з обробки заліза та кольорових металів, яка є одним з перших об'єктів такого типу у черняхівській культурі та суттєво доповнює джерельну базу для вивчення рівня розвитку ремесел у її носіїв. Систематизовано нові матеріали і співставлено їх з отриманими в попередні роки на рівні регіону і культури в цілому. На підставі цього розроблено хронологію та періодизацію черняхівської культури Західного Поділля, визначено роль різних етносів в історії регіону у другій чверті І тис. н.е. Простежено витоки матеріальної культури черняхівських громад та її зв'язок з ранньослов'янським етносом. В ході дослідження розроблено типологію ряду категорій археологічних матеріалів, які дають можливість системно підходити до їх вивчення у інших регіонах поширення черняхівської культури. В житлобудуванні виділено новий “етнічний індикатор” для черняхівської культури регіону - місце розташування опалювального пристрою у будівлі, що узгоджується з етнографічними матеріалами та дає можливість визначити етнічну приналежність черняхівських селищ.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення і висновки, фактичний матеріал, зібраний і систематизований автором, можуть бути використані для подальшого вивчення черняхівської культури, при написанні узагальнюючих праць з археології та історії України. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці лекційних і спеціальних курсів з археології, історичного краєзнавства та давньої історії України, при створенні музейних експозицій.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні відділу археології ранніх слов'ян Інституту археології НАН України. Основні положення викладені на 15 конференціях - міжнародних, всеукраїнських та регіональних. Серед них: міжнародні наукові конференції „Волинь і волинське зарубіжжя” (Луцьк, 1994 р.), „Минуле і сучасне Волині. Олександр Цинкаловський і Волинь” (Луцьк - Володимир-Волинський, 1998р.), міжнародна наукова краєзнавча конференція „Велика Волинь: минуле й сучасне” (Хмельницький - Ізяслав - Шепетівка, 1994 р.), Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства (Луцьк, 1993 р.), „Населення Прутсько-Дністровського межиріччя та суміжних територій в другій половині I - на початку II тисячоліття н.е.” (Чернівці, 1994 р.), ІХ Подільська історико-краєзнавча конференція (Кам'янець-Подільський, 1995р.), міжнародні наукові конференції “Археологія Західної України (Львів, 2004 р., 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 11 статтях у наукових збірниках, матеріалах конференцій. З них: 4 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 4 - в інших наукових виданнях, решта - у тезах і матеріалах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Рукопис дисертації складається із вступу, 5-ти розділів, висновків (170 с.). Роботу доповнюють список літератури (244 позиції, 21 с.), додатки: А - каталоги: черняхівських пам'яток регіону та античного імпорту (45 с.), Б - таблиці (20), В - рисунки (98) - загальним обсягом 158 с. Загальний обсяг роботи 352 сторінки.

2. ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ

Розділ 1. Історіографія та джерела

Перші черняхівські пам'ятки у Західному Поділлі були відкриті і досліджувалися в останній чверті ХІХ ст. Г. Оссовським, А. Кіркором, В. Деметрикевичем, К. Гадачеком, ще до виокремлення В.Хвойкою культури полів поховань. Південно-східна частина регіону довгі роки залишалася недостатньо вивченою, оскільки по Дністру проходив державний кордон СРСР. Активізація досліджень черняхівських пам'яток на цій території відбувається в 60-90-ті роки ХХ ст., завдяки багаторічній праці експедиції Кам'янець-Подільського педагогічного університету під керівництвом І.С.Винокура та дослідженням експедицій Інституту археології НАН України, якими керували В.Д. Баран, Л.В. Вакуленко, Д.Н. Козак, О.М. Приходнюк та ін.

Римська доба на території південно-західної України і, зокрема, в межах Західного Поділля є складним і неоднозначно інтерпретованим періодом історії. До цього часу лишаються дискусійними проблеми етнокультурних процесів в регіоні та етнічна приналежність пам'яток другої чверті I тис. н.е.

Аналізуючи західноподільські матеріали разом з іншими черняхівськими пам'ятками Подністров'я, В.Д.Баран зробив висновок, що в регіоні за характером матеріалів поселень можна виділити дві групи пам'яток. Перша - у верхів'ях Дністра і Західного Бугу та південних районах Західного Поділля - отримала назву “пам'ятки типу Черепин-Теремці”. Для них характерні напівземлянки або землянки та переважання ліпного посуду над гончарним, і їх слов'янська приналежність вважається доведеною. Друга група пам'яток знаходиться в середній частині Дністра (Сухостав, Острівець, Новосілка-Костюкова, Голігради, Максимівка). Територіально вона дотична до пам'яток Прутсько-Дністровського межиріччя і характерним для неї є виключно наземні житлові споруди та незначна кількість ліпного посуду.

В.Д. Баран зазначає, що субстратні елементи більш чітко виражені на окраїнах черняхівської культури, в тому числі, на Подністров'ї та у верхів'ях Південного Бугу, оскільки типи пам'яток тут виділяються досить чітко і вказують на локальні відмінності. Учений доводить, що черняхівська культура сформувалася на основі цілого ряду місцевих старожитностей - зубрицьких і пізньозарубинецьких, дако-гетських і скіфо-сарматських, не відкидаючи ролі вельбарських, що свідчать про домінуючу військово-політичну роль готів у черняхівському суспільстві, та потужного впливу провінційно-римської культури.

І.С. Винокур стверджує, що у формуванні черняхівської культури взяли участь у Лісостепу України носії зарубинецької та східнопшеворської культури з деяким вклиненням гето-фракійських елементів у Середньому Подністров'ї, в Дністро-Дунайському межиріччі основою стали гето-дакійські старожитності з певним впливом з боку сарматів і частково - пшеворсько-зарубинецьких племен, а у Північному Причорномор'ї підосновою стали пізньоскіфські і сарматські старожитності.

Зі слов'янами пов'язує пам'ятки “типу Черепин-Теремці” Б.В. Магомедов. Пам'ятки “типу Косаново”, на його думку залишені готами - в минулому носіями вельбарської культури, пізні скіфи та алани залишили пам'ятки причорноморського типу.

Два регіони - Верхньодністровський з суміжними землями верхів'їв Західного та Південного Бугу і Подільсько-Дніпровський пов'язував з етногенезом слов'ян В.В. Сєдов.

Я.І. Онищук вважає, що носії вельбарської культури, досягнувши південного краю Волинської височини повернули в південно-східному напрямі і, оминаючи територію Малого Полісся, вийшли в район Кременецьких гір (Борсуки, Великі Вікнини, Шумськ та ін.). Їх просування відбувалося поетапно в тісних контактах з черняхівським населенням Західного Поділля. Рухаючись далі на південь, вельбарське населення вийшло в райони Середнього Подністров'я, звідки у другій половині ІІІ ст. н.е. заселило Подунав'я.

Західне Поділля, на думку Д.Н. Козака, є територією, яка завдяки географічному розташуванню історично склалася як одна з найбільш активних контактних зон Європи. Він доводить, що вельбарські племена брали участь у формуванні черняхівської культури нарівні з іншими культурно-етнічними групами, які проживали в Буго-Дністровському межиріччі.

Отже, всі дослідники зазначають, що населення Західного Поділля відіграло значну роль у процесі слов'янського етногенезу. Пам'ятки регіону другої чверті І тис. н.е. здебільшого зберегли свої етнічні риси, оскільки знаходяться на периферії поширення черняхівської культури, де інтеграційні процеси були слабшими. Проте в узагальнюючих роботах ці пам'ятки розглядаються лише в контексті дослідження інших старожитностей, що приводить до розбіжностей у визначенні типів пам'яток, їх походження та етнічної приналежності.

На кінець 1950-х рр., за підрахунками Є.В. Махно, на Західному Поділлі було відомо 38 поселень та 12 могильників черняхівської культури, зараз відомо 219 поселень та 32 некрополі.

Археологічні джерела з історії населення Західного Поділля римського часу умовно можна поділити на кілька категорій. До першої віднесено матеріали з пам'яток, досліджених великими площами і добре задокументованих: Бакота, Сокіл, Лука-Врублівецька, Теремці, Велика Слобідка, Кобилля, Очеретне, Малашівці, Сухостав, Максимівка, Голігради, Новосілка-Костюкова, Чернелів-Руський, Раковець-Чеснівський, Думанів, Устя, Романове Село, Біла. Друга категорія - матеріали розвідок, окремі поховання, музейні колекції, зафіксовані та описані належним чином: Великі Бірки, Романівка, Колодрібка, Острів. До третьої віднесено випадкові знахідки та пункти, інформація про які є недостатньою.

Територія Західного Поділля досліджена нерівномірно. Найбільше матеріалів першої категорії, введених до наукового обігу, походить із південно-східної частини регіону (Кам'янець-Подільський р-н), дещо менше - з північної (околиці Тернополя та Збаразький р-н). Інші райони представлені переважно матеріалами розвідок і розкопок кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., випадковими знахідками.

Розділ 2. Поселення та житлобудування

Західне Поділля займає південну частину Волино-Подільської плити. До складу регіону входять ряд районів Тернопільської та Хмельницької областей. Загальна площа становить біля 14 тис. кв. км.

Основна маса західноподільських черняхівських поселень (близько 97%), розташована на пологих схилах перших надзаплавних терас, обернених до півдня, південного-сходу та сходу. Проте, є випадки розташування селищ, переважно в басейні Гнізни, на північних схилах. Таке розміщення, очевидно, пояснюється наявністю чорнозему тут тільки на північних схилах. Отже, вирішальну роль у розміщенні черняхівських поселень відігравали наявність чорнозему та легкого доступу до води.

В басейні р. Качави (ліва притока Гнізни) з опідзоленими чорноземами на одне поселення припадає 10 кв. км території, в північно-східній частині Монастириського району (Придністровське Опілля, басейн р. Коропець) з сірими лісовими опідзоленими ґрунтами - 16,6 кв. км. І це при тому, що опільські селища менших розмірів, ніж західноподільські.

Аналіз розташування селищ у верхній течії Гнізни, де територія обстежена автором повністю, дозволяє простежити, що при ланцюжковій системі розміщення пам'яток, велике поселення знаходиться дещо відокремлено від інших, а при гніздовій навколо великого або середнього за розмірами селища концентрується група із трьох-семи менших, аналогічно тому, як це зафіксовано у Середньому Подніпров'ї.

Вивчення планіграфії можливе тільки на пам'ятках, розкопаних великими площами - Бакота, Сокіл, Теремці, Кобилля. В Бакоті зафіксовано три ряди забудови, в Соколі - один ряд вздовж берега Дністра. У Кобиллі простежено розміщення об'єктів на мисах. Отже, на черняхівських селищах Західного Поділля простежується тенденція до планомірної забудови із врахуванням особливостей рельєфу.

Картографування черняхівських пам'яток свідчить, що селища і могильники концентруються переважно у двох великих групах: перша - у Тернопільському ландшафтному районі, друга - у Західноподільському Придністров'ї.

Для аналізу жител використано 73 будівлі, з них 23 - наземні і 50 - заглиблених, із південної частини регіону (Бакота, Конилівка, Сокол, Лука Врублівецька) та сім наземних з центральних і північних районів (Кобилля, Максимівка, Новосілки, Сухостав). За площею напівземлянки можна поділити на чотири групи: більше 20 кв. м (10,5%), 15 - 20 кв. м (31,6%), 10 - 15 кв. м (36,8%), до 10 кв. м (21,05%). Наземні житла також можна поділити на чотири групи: більше 55 кв. м, 30 - 35 кв. м, 15 - 30 кв. м, до 15 кв. м. Так звані великі будинки зафіксовані тільки в північних районах. Вони утворюють невеликий регіон, де домінуючим є саме такий тип будівель, конструктивно досить близький до жител з Лепесівки. Їх появу пов'язують із носіями вельбарської культури. Традиції домобудівництва із пам'яток, розміщених у південних районах Західного Поділля (Бакота, Теремці, Сокіл), продовжуються у ранньослов'янських комплексах середини - другої половини 5 ст. (Устя, Лука Каветчинська, Зелений Гай).

Аналіз внутрішнього планування жител на черняхівських пам'ятках Західного Поділля, розташованих безпосередньо на Дністрі, де зафіксовано і наземні, і заглиблені житла (в тому числі, з печами-кам'янками), свідчить, що опалювальні пристрої були переважно розташовані у східній частині будівлі - 52%. У західній - 36%, а у центрі - тільки 5%. Традиція розташування печей у східному кутку зберігається у житлах гунського часу (66,6%) і на пам'ятках ранньослов'янських культур цієї території. В наземних житлах північної частини регіону, де виявлено великі будинки, домінує традиція розміщувати вогнища або печі у центральній частині будинку (63,6%). Найближчі аналогії розміщення опалювальних пристроїв у центрі житла знаходимо на вельбарських пам'ятках Волині.

Господарські будівлі на черняхівських селищах Західного Поділля були як наземними, так і заглибленими. У Тернопільському регіоні зафіксовано лише округлі господарські ями. Для Західноподільського Придністров'я характерні заглиблені господарські споруди різноманітних форм (прямокутні, підквадратні, овальні, округлі, вісімкоподібні).

Розділ 3. Могильники та поховальний обряд

Для аналізу використано матеріали 32 могильників і окремих поховань відомих сьогодні на Західному Поділлі.

Для трупопокладень характерні ґрунтові ями овальні або підпрямокутні із заокругленими кутами. Єдину яму з підбоєм на Західному Поділлі виявлено у Малинівцях. Найбагатші трупопокладення знаходилися, як правило, глибше ніж інші (“князівське” поховання з Рудки, поховання жриці з Раківця-Чеснівського, “князівські поховання” з Чернелева-Руського). В північній частині регіону простежуються хронологічні відмінності у глибині поховань - чим пізніший некрополь, тим глибше знаходяться поховання. В Чернелеві-Руському у ранньому секторі могильника глибина поховань значно менша, ніж у пізньому. Отже, глибина поховань на Західному Поділлі, в деяких випадках, може бути додатковим хронологічним показником.

На пам'ятках Західного Поділля домінують поховання північної орієнтації (Чернелів-Руський - 72%, Раківець-Чеснівський - 100%, Романове Село - 82%, Малинівці - 33%, Устя - 100%). Серед них значно більше порушених поховань, ніж серед поховань західної орієнтації. У переважній більшості поховань північної орієнтації покійники були випростані на спині. Крім того, на Чернелеві-Руському - найбільш повно розкопаному черняхівському некрополі Західного Поділля - простежено, що більшість поховань західної орієнтації припадає саме на пізній сектор могильника, що характерно і для культури в цілому.

Кремацій більше у Придністровському регіоні, ніж в Тернопільському. Так, в Думанові з 38 поховань 22 здійснено за обрядом кремації, в Малинівцях з 16 - вісім, в Усті з чотирьох - два. У північних районах відсоток спалень значно менший. Так, у Раківці-Чеснівському та Білій по 29%, а в Чернелеві-Руському - близько 1%. Зовсім не зафіксовано трупоспалень в Романовому Селі та Чистилові. Трупоспалення поділяються на шість типів за класифікацією Кравченко-Симоновича. У північних районах поширені кремації в закритій урні, а на півдні - у відкритій. На півдні горщики виступають єдиним типом урни, а на півночі цю функцію виконували і миски, а в одному випадку і глечик.

Керамічний посуд зустрічається в абсолютній більшості розглянутих поховань. Якщо брати по категоріях, то на першому місці горщики - 83 екз., потім миски - 79 екз., кубки - 23 екз., вази - 12 екз., глечики - 8 екз. Переважає, звичайно, гончарний посуд. Ліпного порівняно небагато: найбільше кубків і мисок, найменше горщиків. Простежується збільшення кількості горщиків і зменшення кількості мисок у похованнях на пізніх етапах. Особливо яскраво це ілюструють матеріали Чернелів-Руського могильника. Крім того, в ранніх похованнях трапляються і вази, а у пізніх їх не виявлено.

Поховальний інвентар в могилах в основному розміщували біля голови, ніг або рук, на тому ж рівні, що і похованого. У похованні № 15 з Раківця-Чеснівського для інвентарю було зроблено спеціальний підбій. Унікальним є випадок розміщення похованого над посудом (Чистилів, поховання № 3).

Порушені поховання зустрічаються у всьому регіоні. Найбільше їх в Чернелеві-Руському - близько 95%, в Романовому Селі - 73%. Трохи менше їх у Білій - 25% та Раківці - 12,5%. Більше половини таких поховань виявлено в Думанові, зустрічаються вони в Малинівцях і Усті. Їх можна поділити на три групи. Перша - порушено череп, всі інші кістки лежать в анатомічному порядку. Друга - порушено череп, грудну клітину, таз. Найчисельніша третя - порушено весь скелет.

Розділ 4. Хронологія черняхівських пам'яток Західного Поділля

Детально аналізується хронологія пам'яток розкопаних автором - Романове Село, Острів, Кобилля, Очеретне, Малашівці. Хронологія інших пам'яток базується на розробках їх дослідників.

Розкопана частина могильника Романове Село датується другою половиною/останньою чвертю IV - початком V ст. Могильник Раковець-Чеснівський датується кінцем ІІІ - IV ст. Комплекс з Острова - третьою чвертю IV ст. Опубліковані матеріали з некрополя у Білій також відносяться до ІІІ - IV ст. Чистилівський могильник функціонував наприкінці IV - початку V ст. Одне поховання, з двох розкопаних, на могильнику Романівка на підставі скляного кубка з шліфованими овалами також відноситься до IV ст. Поховання з Увисли датується другою половиною IV ст. н.е. Наступні два могильники знаходяться на півдні регіону - це Думанівський та Малинівський. Перший відноситься до III - початку IV ст., другий - до ІІІ - IV ст. На могильнику Чернелів-Руський представлені усі фази черняхівської культури.

Таким чином, із десяти датованих могильників та окремих поховань, вісім походять із Тернопільського регіону, а два - з Придністровського. Серед некрополів північних та центральних районів тільки могильник Чернелів-Руський представлений усіма фазами черняхівської культури. Інші датуються або кінцем ІІІ - IV ст. (Раковець-Чеснівський, можливо Біла), або ж IV ст. (Острів, Романівка), а то і другою половиною IV - початком V ст. Отже, більшість поховань є пізніми. Можливо це пояснюється невеликою кількістю розкопаних поховань. Могильники Придністровського району датуються ширше - ІІІ - IV ст.

Найранішим поселенням у північних районах Західного Поділля є вельбарське поселення в Малашівцях. На підставі фрагменту остроги датується початком ІІІ ст. У південних районах пам'яткою, що в часі захоплює початковий етап черняхівської культури, є поселення Велика Слобідка-І (ур. Солонці). Колекція фібул з Кобилля дала змогу визначити час існування поселення з середини ІІІ ст. до другої половини, навіть кінця, ІV ст. Стратиграфічно простежується два горизонти - нижній, пов'язаний із початком функціонування селища, а верхній - з його розвиненим етапом. Датуючий матеріал на селищі Очеретне ІІ виявлено тільки у верхньому шарі - три бронзові фібули, які побутували в кінці IV - початку V ст. На поселенні Теремці В.Д.Баран виявив два горизонти. Нижній, за керамікою, верхньою частиною бронзової фібули та скляного конічного кубка, датований ІІІ - IV ст. А верхній, за амфорами, що продовжували надходити на поселення і в гунський час, - кінцем IV - початком V ст. На селищі Бакота (ур. На клину), на думку автора розкопок І.С. Винокура, є житлово-господарські, виробничі й культові комплекси черняхівської культури ІІ - V ст., житлово-господарські об'єкти ранньосередньовічних слов'ян V - VІІ ст. та споруди пізнішого часу. На поселенні в Соколі найбільша кількість датованих знахідок припадає на ІІІ - ІV ст.

Таким чином, найранішою черняхівською пам'яткою Західного Поділля є селище Велика Слобідка-І (ур. Солонці), яке розпочинає функціонувати ще на початку нашої ери, але черняхівські елементи з'являються тільки на фінальному етапі - на початку і, можливо, в першій половині ІІІ ст. н.е. До найраніших пам'яток відноситься і селище початку ІІІ ст. в Малашівцях, де домінує вельбарський елемент. Основна маса пам'яток датована ІІІ - ІV ст., проте кілька з них можуть виходити за рамки ІV ст., але не далі, ніж до 20-30-х рр. V ст. Це - Чернелів-Руський, Романове Село, Чистилів, Очеретне. Поселення з південних районів - Бакота, Теремці, Сокіл продовжують функціонувати і в гунський час.

Розділ 5. Господарство

Основою господарства було орне землеробство. Доказами цього є знахідки залізних землеробських знарядь праці - наральника, який виявлено в житлі на поселенні Устя (за класифікацією Ю. А. Краснова відноситься до групи І, тип ІВ1), та двох чересел (із Очеретного та Грицівець). Колекція серпів Західного Поділля (18 екз.) є чи не найбільшою в черняхівській культурі. За поширеною в літературі схемою їх можна розділити на черешкові та гачкові. Західноподільські серпи обох типів були досить досконалими, а їх одночасне побутування можна пояснити різним призначенням, тобто їх використовували для збирання різних культур, що, в свою чергу, є ознакою розвинутого землеробства.

Уявлення про сільськогосподарські культури дають знахідки зерен з пам'яток Західного Поділля. Так, в Бакоті виявлено зерна м'якої пшениці, ячменю, посівного вівса та гороху, а в Теребовлі - жита та гречки.

Практично на кожному поселенні, що розкопувалося, знайдено жорнові камені або їх фрагменти. Зазначається, що зернотерки в регіоні не знайдені. Це можна пояснити як традицією окремої території (можливо тут широко побутували ротаційні жорна), так і кількістю вирощуваного зерна (більша кількість вимагала продуктивніших знарядь для його переробки).

Важливою галуззю господарства племен черняхівської культури було тваринництво. Про склад стада можна судити на основі аналізу остеологічного матеріалу із Луки-Врублівецької та Сокола. Так, у Луці-Врублівецькій кістки великої і дрібної рогатої худоби та свиней складають 87%, а в Соколі на велику рогату худобу припадає 50%, дрібну - 10%, свиню і коня - по 20%. В сумі перші три види займають приблизно таку ж питому вагу, як і в Луці-Врублівецькій. Ці дані співпадають із показниками, характерними для черняхівської культури всього Правобережного Лісостепу.

Свідченням розвитку чорної металургії на Західному Поділлі є горни, виявлені в Луці-Врублівецькій та на суміжній території у Іванківцях. Шлаки зафіксовані на черняхівських селищах Кобилля, Малий Ходаків, Голігради.

У 1992 і 1995 рр. вперше на черняхівському поселенні в Кобиллі автором досліджено два об'єкти, які можна вважати майстернями ковалів. В одному з них виявлено ковальський горн, а також залізний тигель із слідами срібла, що підтверджує думку про те, що ковальство і ювелірна справа були зосереджені в руках одного і того ж майстра.

В регіоні виявлено 50 найменувань ковальських виробів із 57 відомих в культурі Це дало змогу детально розглянути і класифікувати як ковальські інструменти, так і вироби: ножі, цвяхи, знаряддя праці, предмети побуту, озброєння тощо. Про високий рівень майстерності свідчить не тільки широкий асортимент, а й технологія обробки заліза - цементування, загартування, загартування із відпуском, виготовлення “пакетного металу” та їх диференціація для різного типу предметів.

Локалізація знарядь праці, пов'язаних з різними ремеслами (залізоробне, ювелірне, косторізне, ткацьке, деревообробне тощо) дозволила дійти висновку, що окрема частина селища в Кобиллі була заселена ремісниками - так званий “ремісничий куток”. Це може свідчити про початки відокремлення ремесла від сільського господарства.

Автором розроблена типологія кераміки регіону. Відмінностей між гончарною керамікою з Придністровського та Тернопільського районів не простежується. Фіксується вплив майстерень римських дунайських провінцій. Разом з тим, чіткою є відмінність у ліпній кераміці. Так, форми ліпної кераміки із Придністровського регіону продовжують побутувати у наступний час у слов'янських старожитностях кін. V - VI ст., а ліпна кераміка з Кобилля, Малашовець, Очеретного має прямі аналогії у вельбарській культурі, як за формами, так і за технологією виготовлення, способом обробки поверхні, орнаментацією.

Сьогодні на Західному Поділлі та у суміжних регіонах відомо близько 100 місцезнаходжень монет та вісім скарбів. Основна маса - це срібні монети другої половини ІІІ ст., значно рідше трапляються мідні і ще рідше - золоті (відомо п'ять екземплярів). Велика кількість знахідок високоякісних римських монет, скарбів, імпорту свідчить про тісні торгові контакти “варварського” світу із Римською імперією. Концентрація скарбів біля впадіння найдовших приток у Дністер не є випадковою, а може свідчити про можливі місця розміщення торгових факторій, а також вказувати на місця розгалужень торгових шляхів, оскільки через Західне Поділля проходив основний торговий шлях між Чорним морем і Балтійським. Домінуюча кількість високоякісних денаріїв, невелике число монет-прикрас та наявність монет обрізаних по гурту, є доказом їх основної функції - засобу платежу.

ВИСНОВКИ

Картографування пам'яток, вивчення умов їх розташування, аналіз матеріальної культури, нумізматичних матеріалів та античного імпорту дало можливість зробити висновок, що селища і могильники черняхівської культури Західного Поділля концентруються переважно у двох великих групах. Перша - у Тернопільському ландшафтному районі (по берегах Серету та басейні Гнізни), друга - у Придністровському, здебільшого у межиріччі Збруча і Смотрича, а також недалеко від впадіння в Дністер Серету та Нічлави. Пам'ятки обох груп мають як спільні, так і відмінні риси. До спільних належать:

1. Розміщення селищ. Обов'язковими умовами для розташування поселень були наявність чорнозему і легкий доступ до води, а також схили із південною, південно-східною, східною, південно-західною чи західною експозицією. Перші дві умови важливіші, ніж остання. Від ґрунтів залежить і густота пам'яток.

2. Біритуалізм у поховальному обряді, одні й ті ж типи конструкції могильних ям, однаковий набір поховального інвентарю. Спостерігається збільшення кількості горщиків і зменшення кількості мисок у пізніх похованнях та різниця у глибині різночасових поховань (пізніші мають більшу глибину).

3. Єдиний господарський уклад. Він базувався на досить високому рівні розвитку орного землеробства і скотарства, початковому етапі виокремлення металообробки, гончарного, частково косторізного і, можливо, каменотесного ремесел у самостійні виробництва, розвинутій торгівлі. Цьому сприяла близькість римських провінцій, що були не тільки ринком збуту, а й джерелом запозичення передових технологій для ремесел.

Відмінні риси зафіксовано у житлобудуванні, деяких рисах поховального обряду та типах ліпної кераміки.

1. Для Придністровського регіону характерна наявність як наземних, так і заглиблених жител, площею до 30 кв.м.. Наземні житла були лише каркасно-стовпової конструкції, заглиблені як каркасно-стовпової, так і зрубної. Традиції спорудження заглиблених жител з пічкою-кам'янкою (таких тут більшість) знаходять своє продовження в комплексах гунського часу, і пізніше - в празько-корчацьких. У Тернопільському регіоні зафіксовано виключно наземні будівлі (одно-, дво- і трикамерні). Домінують споруди значних розмірів - від 50 до 100 кв. м. Традиції зведення так званих великих будинків знаходимо у вельбарській культурі.

2. На черняхівських пам'ятках Придністровського регіону опалювальні пристрої в наземних житлах концентруються в основному у північно-західні частині споруди, рідше - у східній. В той час, як у заглиблених їх переважно розташовують у східній частині житла. В житлах гунського часу, коли домінуючим типом стає напівземлянка, тенденція розміщувати печі та вогнища у східному секторі зростає, а в ранньослов'янських кінця V - VI ст. становить майже 100 відсотків. В Тернопільському регіоні печі-кам'янки в другій чверті I тис. н.е. відсутні, глинобитні печі та вогнища локалізуються переважно в центрі будівлі. Таке розміщення опалювальних пристроїв є характерним для великих жител вельбарської культури Волині.

3. Ліпний посуд Тернопільського регіону (Кобилля, Очеретне, Малашівці) за складом формовочної маси, способами обробки поверхні, орнаментацією, формами подібний до посуду вельбарської культури. Частина форм ліпної кераміки з Придністровського регіону наслідує форми гончарного посуду, а ряд форм продовжує побутувати у наступний час у слов'янських старожитностях кін. V - VI ст.

4. У Тернопільському регіоні трупоспалення не перевищують 29%, а на деяких могильниках відсутні зовсім. В той час, як на Придністровських могильниках кремації складають не менше 50%. До того ж, у північних районах були поширені закриті урни (цю функцію виконували не лише горщики, а й миски), а у Придністров'ї урнами були виключно відкриті горщики.

Таким чином, можна зробити висновок, що у другій чверті І тис. н.е. Західне Поділля населяли дві етнічні групи: автохтонна - слов'янська та прийшла - германська. Територія першої збігалася з Придністровським, другої - Тернопільським ландшафтним регіоном. Проте їх селища розміщувалися в однакових топографічних умовах, вони мали спільний поховальний обряд, що відрізнявся лише деякими рисами, єдину господарсько-економічну модель, яка характеризувалася досить високим рівнем розвитку господарства і торгівлі. Не виключено, що південний (слов'янський) регіон, у зв'язку із особливостями свого розташування, міг виконувати посередницькі функції у торгових контактах “варварського” світу з римськими провінціями.

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ АВТОРОМ ОПУБЛІКОВАНО ТАКІ РОБОТИ

Статті у фахових виданнях:

1. Строцень Б. Фібули із поселення біля с. Кобилля // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - Тернопіль, 1998. - С. 173-177.

2. Строцень Б. Нові черняхівські поселення на Західному Поділлі (до археологічної карти) // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - Тернопіль, 1999. - С. 92-95.

3. Строцень Б. Закономірності розташування черняхівських поселень на Західному Поділлі // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - Львів, 2002. - Вип. 8. - С. 137-138.

4. Строцень Б. Про деякі закономірності розміщення опалювальних пристроїв у черняхівських житлах Західного Поділля // Археологічні студії. - К.-Чернівці: Зелена Буковина. - 2003. - Вип.2. - С. 55-62.

Статті в інших наукових виданнях:

5. Строцень Б. Історія археологічних досліджень на Тернопільщині // Археологія Тернопільщини. - Тернопіль, 2003. - С. 6-16.

6. Строцень Б. Розкопки черняхівського поселення біля с. Кобилля у 1995 році // 20 lat archeologii w Maslomкczu. - Lublin, 1997. - T. 1. - S. 235-256.

7. Строцень Б. Житла пізньоримського часу у південно-західній Волині та Західному Поділлі // Записки Наукового товариства ім. Т.Шевченка. - 1998. - Т. 235. - С. 305-317.

8. Строцень Б. Дослідження на поселенні ІІІ - поч. IV ст. біля с. Кобилля (Тернопільщина) // Археологічні дослідження в Україні 1993 р. - К., 1994. - С.134-135.

Тези та матеріали конференцій:

9. Строцень Б.С. Розкопки могильника черняхівської культури в Романовому Селі у 1989 р. // VІІІ Подільська історико-краєзнавча конференція. Тези доповідей. Секція археології. - Кам'янець-Подільський, 1990. - С. 33-34.

10. Строцень Б.С. Вельбарське поселення біля с. Малашівці на Тернопільщині // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. - Луцьк, 1993. - С. 211-212.

11. Строцень Б. Деякі підсумки дослідження поселення пізньоримського часу біля с. Кобилля // Минуле і сучасне Волині. Олександр Цинкаловський і Волинь. Матеріали ІХ наукової історико-краєзнавчої конференції 20-23 січня 1998 р. - Луцьк: Надстир'я, 1998. - С. 196-197.

Размещено на Allbest.ru