Північне Причорномор’я у системі зовнішньоторговельних зв’язків Російської імперії (90-і рр. ХІХ ст. - 1914 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Північне Причорномор'я У системі зовнішньоторговельних зв'язків Російської імперії (90-і рр. ХІХ ст. - 1914 р.)

Степаненко Вікторія Володимирівна

Донецьк - 2006

Анотація

південний торгівля митний політика

Степаненко В.В. Північне Причорномор'я у системі зовнішньоторговельних зв'язків Російської імперії (90-і рр. ХІХ ст. - 1914 р.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню зовнішньоторговельних зв'язків Північного Причорномор'я наприкінці ХIХ - початку ХХ ст. Дається загальна характеристика стану економіки, внутрішньої і зовнішньої торгівлі Російської імперії. Розкрито місце морських портів регіону. Розглядається митна політика царського режиму та її вплив на зовнішньоекономічні показники Північного Причорномор'я.

Період 1890-1914 рр. в історії зовнішньої торгівлі відрізняється інтенсивними світовими торговельними зв'язками, товарообміном із країнами Заходу, США, Сходу, обірваними Першою світовою війною. При цьому порти Північного Причорномор'я, і в першу чергу - Одеса, Миколаїв, Херсон, органічно й інтенсивно втягували українську економіку в орбіту світового ринку.

Головним предметом експорту наприкінці ХIХ - поч. ХХ ст. були зернопродукти. Крім зернових, все більше значення в експорті епохи імперіалізму займають інші товари: цукор, спирт, марганцева й залізна руди, рейки, ліс і т.д. Важливу роль у торговельних операціях грав великий вітчизняний і, особливо, іноземний капітал; в організації торгівлі з кінця ХIХ ст. велике значення стали грати біржові комітети.

У меншій мірі в зовнішньоторговельному балансі представлені імпортні операції, лідером у яких беззмінно була Одеса. Більшість імпортованих товарів мала приватний характер і призначалася для внутрішнього споживання на Півдні Російської імперії.

Ключові слова: Південь України, Херсонська губернія, Північне Причорномор'я, порт, зовнішня торгівля, митниця, морська торгівля, експорт, імпорт.

Аннотация

Степаненко В.В. Северное Причерноморье в системе внешнеторговых связей Российской империи (90-е гг. ХIХ в. - 1914 г.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2006.

Диссертация посвящена исследованию внешнеторговых связей Северного Причерноморья в конце ХIХ - начале ХХ в. Дается общая характеристика состояния экономики, внутренней и внешней торговли Российской империи. Раскрыто место морских портов региона, как в украинском, так и всероссийском масштабе. Рассматривается таможенная политика царского режима и ее влияние на внешнеэкономические показатели Северного Причерноморья.

Анализ торговых результатов свидетельствует, что внешнеэкономические торговые связи украинских земель через северопричерноморские порты с мировым рынком и ведущими индустриальными странами без сомнения способствовали модернизации экономики Украины в целом. Период 1890-1914 гг. в истории внешней торговли Северного Причерноморья Украины отличается интенсивными мировыми торговыми связями, товарообменом со странами Запада, США, Востока, оборванными Первой мировой войной. При этом порты Северного Причерноморья, и в первую очередь - Одесса, Николаев, Херсон, органично и интенсивно втягивали украинскую экономику в орбиту мирового рынка.

Главным предметом экспорта в конце ХIХ - начале ХХ в. были зернопродукты. Это было связано с ростом продуктивности сельского хозяйства в южных губерниях (Херсонской, Екатеринославской, Таврической), где земледелие приобрело товарный характер. Значительную роль в увеличении экспорта зерновых через южные порты сыграло и интенсивное развитие железнодорожного и водного транспорта, что привело к притоку продукции сельского хозяйства из центральных и северных украинских территорий.

Кроме зерновых, все большее значение в экспорте эпохи монополизма занимают другие товары: сахар, спирт, марганцевая и железная руды, рельсы, лес и т.д. Это приводило к расширению внешнеторговой деятельности портов Одессы и Николаева, увеличению их торгового баланса, расширению территорий, усовершенствованию оборудования.

Важную роль в экспортно-импортных операциях играл крупный отечественный и, особенно, иностранный капитал. Среди общероссийских компаний нужно выделить Российское торговое общество, С.-Петербургский коммерческий банк, Российский для внешней торговли банк и др., иностранных - Торговый дом Фришена, “Нейфельд и К^о”, “Дрейфус и К^о”, Общество “Дейчер-Кайзер”, “Коган и Карнас” и др. Нужно отметить, что в торговых операциях исследуемого региона преобладал иностранный капитал - немецкий, английский, французский. Это привело в начале ХХ в. к упрочению статуса коммерческих портов Северного Причерноморья, который фактически отвечал мировым морским торговым центрам, что ярко иллюстрируется наличием в Николаеве, Одессе и др. городах иностранных консульства и представительств крупных торговых фирм.

Большое значение в экспорте с конца ХIХ в. стали играть биржевые комитеты, которые не только поставили своей целью упорядочить торговые операции, но и защищать региональные торговые интересы перед центральной властью путем подачи различных проектов в министерства, поиска кредитов для строительства железных дорог, оказывали помощь в усовершенствовании портового оборудования, строительстве элеваторов и др.

В меньшей мере во внешнеторговом балансе представлены импортные операции, лидером в которых бессменно была Одесса. Номенклатура товара в основном состояла из сельхозмашин, запчастей, угля, различных строительных материалов, красок, табака, цитрусовых, тканей, парфюмерии и т.д. (в среднем более 200 наименований). Значительная часть импортируемого товара имела частный характер и предназначалось для внутреннего потребления на Юге Украины. В то же время Одесса занимала первые места в импорте некоторых видов продукции в империи: лимоны, апельсины, маслины, чай, рис и т.д. Нужно отметить, что из шести портов Северного Причерноморья лишь Одесса и Николаев имели импортные операции, которые в их общем грузообороте занимали незначительный процент.

Ключевые слова: Юг Украины, Херсонская губерния, Северное Причерноморье, порт, внешняя торговля, таможня, морская торговля, экспорт, импорт.

Summary

Stepanenko V.V. Northern Black Sea Coast in system of the foreign trade connections of Russian empire (90th. XIX century - 1914). - Manuscript.

Dissertation for competition for a degree of the Candidate of Historical Sciences, speciality 07.00.01 - the history of Ukraine. - Donets'k national university. - Donets'k, 2006.

The dissertation is devoted to research of the foreign trade connections of Northern Black Sea Coast in the end of XIX - the beginning of XX century. The general characteristic of a condition of economy, internal and foreign trade of Russian empire is given. The place of seaports in region is opened. The customs policy of an imperial regime and its influence on the foreign economic parameters of Northern Black Sea Coast is considered.

The period of 1890-1914 in a history of foreign trade differs intensive world trading connections, barter with the countries of the West, the USA, the East, finished by the First world war. Thus ports of Northern Black Sea Coast, and first of all - Odessa, Mykolayiv, Kherson, organically and intensively involved the Ukrainian economy in an orbit of the world market.

The main subject of export in the end of XIX - beg. XX century were grainproducts. Except grain, the increasing significance in export of an epoch of imperialism is taken other goods: sugar, spirit, manganous and iron ores, rails, a wood, etc. The Important role in trading operations was played large domestic and, especially, with the foreign capital. In the organization of trade from the end of XIX century exchange committees began to play great role.

In a smaller measure in the foreign trade balance import operations are represented, the leader in which always was Odessa. The majority of the imported goods had private character and intended for internal consumption in the south of Russian empire.

Key words: the South of Ukraine, the Kherson province, Northern Black Sea Coast, port, foreign trade, customs house, sea trade, export, import.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. На сьогодні Україна перебуває у стані пошуку кращих моделей економічного розвитку країни. Перехід господарства на ринкові методи управління тісно пов'язаний з розширенням і поглибленням внутрішнього та зовнішнього ринків. Для успішного здійснення цієї політики необхідно використовувати досвід, який вже мав позитивні результати.

Важливу роль у зовнішньоекономічних відносинах України завжди грала морська торгівля. Саме в кінці ХІХ - на поч. ХХ ст. у зовнішній торгівлі Росії відбулися значні якісні і кількісні зміни, які відображали загальний процес розвитку капіталізму в країні, а, як відомо, у капіталістичній економіці вагому роль грає зовнішня торгівля, яка, будучи важливим показником розвитку внутрішнього ринку, характеризуючи його взаємодію з ринками внутрішніми, а результати експорту й імпорту виступають індикаторами всього життя країни, мірилом її незалежності, рівня соціально-економічного розвитку. В цих умовах життєво важливо вивчити не лише світовий, а й власний досвід становлення індустріального суспільства. Цей досвід дозволяє добре “вирахувати” координати нашого сьогоднішнього шляху.

Іншою причиною інтересу до обраної теми є той факт, що питання ролі Північного Причорномор'я у зовнішній торгівлі Російської імперії 1890-1914 років до сьогодні недостатньо розроблене як у вітчизняній, так і зарубіжній історіографії, що і визначає її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в контексті комплексної проблеми “Актуальні питання історії Нижнього Подніпров'я та Побужжя”, якою займається кафедра історії України Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (зареєстровано в УкрІНТЕІ - РК 0100U003788 від 03.08.2000 р.). Особистим внеском дисертантки у розробку теми є визначення особливостей зовнішньоторговельних зв'язків Північного Причорномор'я, з'ясування конкурентоспроможності південних портів у загальній структурі експортно-імпортних операцій Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є визначення місця південної України у зовнішній торгівлі Російської імперії досліджуваного періоду, виявлення передумов, факторів і причин пожвавлення зовнішньоекономічних контактів регіону з країнами Заходу та Сходу, з'ясування ролі цих контактів в економічному розвитку України та розробка рекомендацій щодо використання історичного досвіду у розширенні економічних зв'язків регіону з іншими країнами у сучасному геополітичному просторі.

Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення наступних завдань:

- визначити рівень наукової розробки теми;

- встановити джерельну базу проблематики;

- розкрити методологію даного дослідження;

- дати загальну характеристику стану економіки, внутрішньої та зовнішньої торгівлі Російської імперії;

- визначити місце України та Північного Причорномор'я у зовнішній торгівлі Росії;

- встановити місце і роль митної політики держави та її вплив на розвиток експортно-імпортних операцій.

- розкрити розвиток хлібної торгівлі через північно-чорноморські порти та її роль у зовнішній торгівлі Російської імперії;

- з'ясувати місце південноукраїнських товарних бірж у зовнішньоекономічних операціях;

- розглянути імпортні операції української економіки через порти Північного Причорномор'я.

Об'єктом дослідження виступає зовнішня торгівля Російської імперії на зламі ХІХ-ХХ ст. Предметом дисертаційного дослідження є місце та роль Північного Причорномор'я у зовнішньоторговельних операціях держави визначеного періоду.

Географічні рамки роботи. Дане дослідження торкається Північного Причорномор'я, територія якого слугувала своєрідним морським “торговим буфером” Півдня Російської імперії. На сьогодні до цього регіону входять Херсонська, Миколаївська та Одеська області, порти яких відіграють провідну роль у зовнішній торгівлі України.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1890-1914 років, оскільки саме в цей час відбувся процес перетворення Південної України на один з провідних господарських комплексів країни. Нижня межа пояснюється тим, що на зламі XIX-XX ст. разом із утвердженням індустріального суспільства завершилося формування світового господарства, складовою частиною якого була Україна, як сукупності національних господарств, зв'язки між якими здійснювалися за допомогою зовнішньоекономічних відносин. Верхня межа пояснюється початком Першої світової війни, що привело до згортання зовнішньоторгових операцій Російської імперії, розбалансованості торгових зв'язків і переключення усіх видів транспорту на обслуговування театру воєнних дій.

Наукова новизна роботи полягає насамперед у тому, що вона є новим спеціальним комплексним дослідженням історії зовнішньої торгівлі через порти Північного Причорномор'я у 1890-1914 рр. У дисертації проаналізовано здобутки попередників, використовуючи їх досягнення та залучаючи нові факти, статистичні та аналітичні матеріали через сучасні методи та методологію історичної науки, автор прагнула здійснити всебічний аналіз об'єкту дослідження, визначити місце і роль регіону в системі всеросійського ринку та вплив на нього урядової політики.

Дослідження вперше аналізує розвиток хлібної торгівлі у регіональному розрізі, з'ясовує причини позитивних та негативних тенденцій зовнішньої торгівлі у південному регіоні. Саме в цей період порти Одеси, Миколаєва, Херсона, Скадовська органічно і інтенсивно входили в орбіту світового ринку. Морська торгівля розвивалася, насамперед, з Німеччиною, Францією, Голландією, Англією, Італією та рядом інших країн.

Головним предметом експорту кінця ХІХ - поч. ХХ ст. залишалися зернопродукти, що було обумовлено перетворенням Південної України у район капіталістичного землеробства. З'ясовано, що важливе місце у розвитку торгівлі початку ХХ ст. належало іноземному капіталу: німецькому, англійському, французькому тощо, який здійснив “кидок” у збільшенні обсягів експорту сільськогосподарської продукції та сировини, що актуально і на сьогодні.

Більш докладно досліджено роль українських бірж у проведенні торгових операцій. Інкорпорація України до світового ринку призвела до різкого збільшення кількості бірж на межі ХІХ - ХХ ст. в регіоні (Миколаїв, Єлисаветград, Херсон).

Практичне значення роботи полягає у тому, що її основні положення, висновки, а також введені в обіг документи і матеріали можуть бути використані при подальшій розробці тематики дослідження, написанні узагальнюючих праць, навчальних посібників, при читанні вузівських курсів історії України, економічної історії, зовнішньоекономічних зв'язків України, краєзнавства тощо.

Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в авторських публікаціях та повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: VI Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства (Луцьк, вересень-жовтень 1993), VII Всеукраїнській науковій конференції “Історичне краєзнавство в Україні: традиції і сучасність” (Харків, 1995), Першій Миколаївській обласній краєзнавчій конференції присвяченій 50-річчю Великої Перемоги (Миколаїв, 1995), Міжнародній науково-практичній конференції “Interkulturelle Veranstaltungen in Leipzig und Umgebung” (“Міжнародна конференція у Лейпцигу та околицях”) у м. Лейпциг (Німеччина, травень 1995), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми історії та культури України” (Миколаїв-Одеса, 2000), Всеукраїнській науковій конференції “Селянство Півдня України: історія і сучасність” (Миколаїв, листопад 2003), Науково-методичній конференції “Могилянські читання - 2005”, присвяченій 10-й річниці створення Університету (Миколаїв, жовтень-листопад 2005).

Дисертація обговорена на засіданнях кафедр всесвітньої історії та історії України Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 14 наукових статтях, із них 5 - у фахових виданнях, загальним обсягом 4,5 друк. арк.

Структура дисертації і послідовність викладення матеріалу зумовлені змістом і логікою роботи над темою, поставленою метою і висунутими завданнями. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділяються на 9 підрозділів, висновків, списку посилань до кожного розділу, списку джерел та літератури (466 назв), 11 додатків у вигляді таблиць. Повний обсяг дисертації становить 262 сторінки машинописного тексту (основна частина - 181 с.).

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність, наукову новизну дослідження, визначено його територіальні та хронологічні рамки, об'єкт, предмет, мету, дослідницькі завдання, теоретичне та практичне значення роботи.

Перший розділ - “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” - присвячений аналізу наявної літератури і джерел по темі дисертації, а також висвітлює використані методи та принципи дослідження.

Історіографія, яка торкається теми дослідження, систематизована за хронологічним принципом і поділяється на три періоди. Дореволюційний період характеризують праці, авторами яких були економісти, історики та інші дослідники другої половини XIX - початку XX ст. Загальних робіт про світовий ринок і про зовнішню торгівлю Російської імперії небагато. Праці В.І. Покровського, С.О. Гулішамбарова, М.В. Кечеджи-Шаповалова, В.І. Денисова, М.В. Довнар-Запольського Гулишамбаров С.О. Всемирная торговля в XIX в. и участие в ней России. - Спб., 1898; Кечеджи-Шаповалов М.В. Мировая торговля и участие в ней России. - Спб., 1911; Денисов В.И. Современное положение русской торговли. - Спб., 1913 та ін. певною мірою схематичні, носять в основному оглядовий характер.

Більш різноманітна література, присвячена зовнішній торгівлі Росії, особливо хлібній, її організації. До таких робіт відносяться брошури і монографії В.І. Касперова, П.І. Лященка, С.С. Бехтєєва, М.Д. Челишева, Н.А. Крюкова, А.К. Брошніовського, В.М. Бензіна Касперов В.И. Цены на пшеницу на современном международном рынке. - Спб., 1895; Крюков Н.А. Внешняя торговля России продуктами сельского хозяйства за десятилетие 1901-1910 гг. - СПб., 1912; Бензин В.М. Хлебный экспорт России. - Пг., 1915. та ін. У своїх роботах вони розглядають умови міжнародної хлібної торгівлі, характеризують найважливіші хлібні ринки, простежують рух хлібних цін на світовому ринку і т.д.

До цієї групи належить праці М.П. Федорова, С.А. Кнушевицького Федоров М.П. О конкуренции балтийских и черноморско-азовских портов. - СПб., [1909]; Кнушевицкий С.А. Обзор коммерческой деятельности южнорусских портов. - Харьков, 1910., що для нас мають більшу наукову цінність, бо базуються на значному фактичному і статистичному матеріалі досліджуваного регіону.

Широко обговорювалися сучасниками і проблеми зовнішньої торгівлі Росії з іншими країнами (М.М. Шавров, О.С. Шор, М.В. Довнар-Запольський, Н.І. Костров) Шавров Н.Н. Внешняя торговля Персии и участие в ней России. - Спб., 1913; Шор А.С. Товарообмен между Россией и Германией за последние 20 лет. - Спб., 1914; Костров Н.И. Торговля России с Италией и наш вывоз сельскохозяйственных продуктов в эту страну. - М., 1915 та ін.. Особливо активізувалося їхнє вивчення у зв'язку з актуальним для того часу переглядом торговельних договорів (В.І. Касперов, В.І. Покровський, І.М. Гольдштейн, О.О. Кропоткін, Т.В. Локоть, П.І. Лященко, М.М. Соболєв) Касперов В.И., Покровский В.И. К вопросу о влиянии русско-германского торгового договора на наш торговый баланс. - Спб., [1896]; Кропоткин А.А. Влияние торгового договора с Германией на наше сельское хозяйство. - Казань, 1913; Локоть Т.В. К русско-германскому торговому договору. - Пг., 1915 та ін.. Роботи мають в основному прикладний характер: у них розглядається кон'юнктура держав, що ввозять російські товари, аналізуються торговельні договори і торгова політика Росії.

Більшість робіт дореволюційної доби були написані у зв'язку з потребами зовнішньоторговельної практики і носило скоріше публіцистичний, ніж науковий характер. Однак у цілому дореволюційна література нагромадила великий і цінний фактичний і статистичний матеріал.

Після завершення революційних подій 1917-1920 рр. інтерес до зовнішньої торгівлі Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст. починає відроджуватися. В.Е. Ден, П.І. Лященко, І.М. Кулішер, М.Я. Кауфман та ін. Ден В.Э. Положение России в мировом хозяйстве. Анализ русского экспорта до войны. Статистический очерк. - Пг., 1922; Кауфман М.Я. Организация и регулирование внешней торговли России. - М.-[Л]., 1925; Кулишер И.М. Очерки истории русской торговли. - Пг., 1923 та інші. вивчали проблеми зовнішньої торгівлі з метою виявити експортні можливості Радянської Росії.

У 1947 р. вперше у радянській історіографії з'явилася праця С.О. Покровського Покровский С.А. Внешняя торговля и внешняя торговая политика России. - М., 1947., повністю присвячена вивченню зовнішньої торгівлі Російської імперії країни з найдавніших часів до першої світової війни. Хоча робота написана з позицій ленінсько-сталінської методології, книга наповнена значним фактичним матеріалом, який дає можливість визначити об'єми зовнішньої торгівлі країни у 1900-1913 рр., номенклатуру товару, що йшов на експорт, напрями тарифної політики російського уряду тощо.

Питання зовнішньої торгівлі піднімалися в тій чи іншій мірі і в узагальнюючих працях Лященко П.И. История народного хозяйства СССР. В 2-х т. - Т.2: Капитализм. - М., 1956; Яковлев А.Ф. Экономические кризисы в России. - М., 1955; Хромов П.А. Очерки экономики России периода монополистического капитализма. - М., 1960., де зовнішня торгівля розглядалася як важлива складова господарського життя країни. У працях з економічної історії України автори приділяли зовнішній торгівлі досліджуваного періоду лише кілька сторінок Очерки развития народного хозяйства Украинской ССР. - М., 1954 тощо..

У 1960-70-х роках відбувається сплеск інтересу до історії зовнішньої торгівлі, що відзначилося складанням т.зв. “ростовської” наукової школи (В.О. Золотов, Е.Г. Алавердов, В.І. Лесін), де вивчення зовнішньої торгівлі було пріоритетним напрямом наукових досліджень. На широкій джерельній базі автори показали місце та роль портів чорноморсько-азовського басейну у зовнішній торгівлі Російської імперії Золотов В.А. Хлебный экспорт России через порты Черного и Азовского морей в 60-90-е гг. ХIХ в. - Ростов н/Д, 1966; Алавердов Э.Г. Внешняя торговля России через порты Черного и Азовского морей в конце ХIХ - начале ХХ в. // Автореферат дис. … к.и.н. 07.00.02 - История СССР. - Ростов н/Д, 1975..

В цей же період з'являється й узагальнююча робота відомого українського історика І.О. Гуржія Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку. - К., 1968.. Монографія побудована на широкій джерельній базі і висвітлює комплекс питань про місце та роль українського внутрішнього та зовнішнього ринків у торгівельній системі Російської імперії у 60-90-х роках ХIХ ст.

Окремо потрібно виділити дисертаційне дослідження Т.М. Кітаніної Китанина Т.М. Хлебная торговля России в 1875-1914 гг. (Очерки правительственной политики) // Автореферат дис. … д.и.н. 07.00.02 - История СССР. - Л., 1978., що лягло в основу її монографії Китанина Т.М. Хлебная торговля России в 1875-1914 гг. (Очерки правительственной политики). - Л., 1978.. Робота присвячена історії одного із найважливіших питань економіки дореволюційної Росії - організації внутрішньої та зовнішньої хлібної торгівлі. На основі значної кількості документів та літератури автор здійснила аналіз урядових заходів, безпосередньо пов'язаних із змінами хлібного балансу країни.

Окремо треба виділити праці краєзнавчого характеру, присвячені історії та діяльності найкрупніших портів регіону - Одесі та Миколаєву Нестеровский Б., Перепелицин И., Труханов Т. Порт на Буге. - М., 1962; Нестеровский Б. Огни на причалах. Очерк истории Николаевского порта. - О., 1972; Штернштейн Я. Морские ворота Украины. - О., 1958 та ін.. Головна увага цих робіт звернена на “трудові звершення” працівників порту, участь у революційних подіях, важку працю на “експлуататорів”, соціалістичне змагання. У книзі майже відсутні статистичні дані, аналіз експортно-імпортних операцій тощо.

Щодо сучасного етапу розвитку історіографії, то він відзначений в основному роботами загального характеру: Н.К. Черкашиної, О.М. Царенка, А.С. Захарчука, М.О. Уперенка, Б.Д. Лановика та інших Черкашина Н.К. Економічна історія. - К., 2002; Економічна історія України / За ред. Б.Д. Лановика. - К., 2004 та інші.. Усі роботи мають узагальнюючий характер і питання зовнішньої торгівлі автори торкаються лише побіжно.

Знайшли своє висвітлення питання зовнішньої торгівлі і в новітній краєзнавчій літературі, де найбільшу увагу привертав Одеський порт Глеб-Кошанский Н. Порт Одесса. - 200 лет. Из истории порта, города и края. - О., 1994; Самойлов Ф.О., Скрипник М.О., Ярещенко О.Т. Одеса на зламі століть (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - О., 1998; Історія Одеси. - О., 2002..

Новим напрямком у вітчизняній історіографії є вивчення місця товарних бірж у зовнішній торгівлі. Діяльність бірж Півдня України вивчали як місцеві краєзнавці, так і професійні історики, такі як - В. Нікітін, І. Михайленко, Ю. Бощак, А. Посполітак, Р. Шиханов Никитин В.И. Николаевская хлебная биржа. Прошлое и настоящее. - Николаев, 1993; История биржевой торговли в Одессе. - О., 1996; Шиханов Р.Б. Біржі Південної України 1886-1914 рр.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. - Запоріжжя, 1999.. Загальну характеристику місця міст Південної України у зовнішній торгівлі дає у своєму новітньому дисертаційному дослідженні С.Б. Надибська Надибська С.Б. Соціально-економічний розвиток міст Південної України в 1861-1900 рр. (на матеріалах Херсонської та Катеринославської губерній) // Автореферат… канд. іст. наук: 07.00.01. - О., 2005..

Отже, робіт, що містять відомості з історії зовнішньоторговельної діяльності регіону, буквально одиниці, і майже всі вони мають локальний характер, тобто присвячені окремим портам Півдня України і носять, як правило, краєзнавчий характер. Недостатність вивчення даної проблеми і спонукало автора дисертації звернутися до питання місця та ролі Північного Причорномор'я у зовнішньоторговельних відносинах України 1900-1914 років.

Джерельна база дисертації складається з опублікованих (законодавчі акти, збірники документів, статистичні матеріали, публіцистика, періодична преса, адрес-календарі) і архівних матеріалів.

Загалом джерельну базу дисертації слід поділити за видовою ознакою на декілька груп:

- законодавчі (нормативні) акти, які стосуються історії регіону і опубліковані у Повному зібранні законів Російської імперії (2 та 3 збірки), та окремими томами;

- діловодна документація центральних урядових установ: височайше схвалені висновки Державної Ради та положення Комітету Міністрів, циркуляри Міністерства фінансів, циркуляри Міністерства торгівлі та промисловості, розпорядження Департаменту митних зборів тощо. Ця група характеризує загальні тенденції зовнішньоекономічної політики царського уряду в країні;

- діловодна документація місцевих урядових установ та їх представників: циркулярні накази і розпорядження начальника Одеського митного округу, циркуляри Херсонського губернатора, розпорядження начальників морських портів Херсона, Миколаєва та Одеси тощо;

- звітна документація: звіти, матеріали і доповідні записки Херсонського губернатора, портових митниць, постів, застав та їх відділень, комітетів біржової торгівлі, начальників морських портів. Названа група документів представляє офіційні матеріали і містили відомості про стан справ у кожній із ланок, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності країни та регіону;

- документи органів місцевого і станового самоврядування: протоколи засідань, матеріали з розгляду справ, постанови, звіти і листування з різних питань. Органи місцевого самоврядування вирішували питання щодо покращення обладнання портових споруд, напрямки залізничного будівництва та будівництва зерносховищ тощо;

- матеріали загальноросійської, регіональної і місцевої статистики: статистичні відомості, зібрані місцевими статистичними комітетами, статистична звітність портових митниць та митного округу, статистика зовнішньоекономічної діяльності портів тощо.

- періодика. У дисертації використано публікації з періодичних видань часу, а саме газети “Николаевская газета”, “Николаевский курьер”, “Южанин” (Миколаїв), “Юг” (Херсон), “Одесский листок” та ін.

- матеріали довідкового характеру, адрес-календарі: до цієї групи джерел відносяться довідники, путівники, адрес-календарі, в яких є інформація про торгові підприємства та порти Північного Причорномор'я.

Допоміжними для дослідження стали фонди державних архівів Херсонської, Миколаївської та Одеської областей. Державний архів Херсонської області представлений фондами: ф.1 “Канцелярія Херсонського губернатора”, ф.7 “Херсонська митна застава”; Миколаївської області: ф.216 “Миколаївська міська управа”, ф.229 “Канцелярія Миколаївського градоначальника”, ф.230 “Канцелярія Миколаївського військового губернатора”, ф.255 “Миколаївський комерційний порт Міністерства торгівлі та промисловості”, ф.266 “Миколаївська портова митниця”; Одеської області: ф.40 “Канцелярія начальника Одеського митного округу”, ф.41 “Одеська митниця” та інші. У цілому автором було проаналізовано 29 фондів державних архівів Одеської, Херсонської, Миколаївської областей і Центрального державного історичного архіву у м. Києві.

Таким чином, джерельна база дослідження являє собою комплекс архівних і друкованих матеріалів і достатня для висвітлення завдань, поставлених автором для написання дисертації.

Теоретико-методологічну основу дисертації складає сукупність наукових принципів і методів пізнання. Базуючись на загальновідомих принципах історичної науки як науковість, історизм, об'єктивність, всебічність дослідження, системність, розвитку та плюралізму, хронологічний, методах - комплексному, ретроспективному і порівняльному, статистичному, логічно-аналітичному, наукового аналізу і синтезу та інших, автор зробив спробу проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність портів Північного Причорномор'я, з'ясувати слабкі та сильні сторони організації торгівлі тощо.

У другому розділі - “Становище зовнішнього ринку Російської імперії на межі ХІХ-ХХ ст.” - аналізується господарський розвиток Російської імперії у кінці ХІХ ст., оскільки на кількісні показники зовнішньої торгівлі мали значний вплив істотні зрушення в економічному розвитку країни.

Особливо глибокий вплив на розвиток товарного обігу і ринку здійснило будівництво залізниць, удосконалення водних шляхів, що втягували у ринковий оборот не задіяні райони. Загальна мережа залізниць європейською частиною Росії з 1488 у 1861 р. до 70,3 тисяч верст у 1915 р. у загальноімперському масштабі, у тому числі в Україні до 10,9 тисяч. Якщо у 1863 р. в Росії діяло лише 646 пароплавів, то у 1895 р. - 2539. В останню чверть ХІХ ст. товарний рух усіх вантажів водними шляхами збільшився удвічі, а залізницею - втричі.

На Півдні України у другій половині ХІХ ст. утворюються значні промислові центри загальноімперського значення: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий і Південно-західний цукровий райони. Швидкими темпами розвивалися в Україні харчова, лісопильна, швейна та інші галузі промисловості. Все це перетворює Україну в один з найбільш розвинутих промислових районів імперії, а не відсталий аграрний придаток.

Такі значні зрушення в економічному розвитку Російської імперії загалом, та України зокрема, призвели до значного збільшення зовнішнього товарообороту та активного включення у торгівлю азово-чорноморських портів.

Головним предметом експорту були зернові. Російська імперія посідала перше місце за вивозом хліба, даючи перед війною (1910-1912 рр.) 30,4% світового експорту. Друге місце серед експортованих товарів наприкінці ХІХ ст. займав ліс, третє - льон, четверте - насіння олійних культур. З підвищенням товарності сільського господарства зріс і експорт продуктів тваринництва і птахівництва.

Із промислових товарів експортувалися бавовняні тканини, метали, цукор, вовна, нафтопродукти, марганцева руда, металеві вироби, скло та ін. Однак експорт промислових товарів відігравав значно меншу роль. Деякі товари, наприклад, бавовняні тканини, вовна, чорні метали й інші були предметом як експорту, так і імпорту.

Серед експортованих промислових товарів з 70-х років починає зростати роль цукру. У середньому за 1861-1865 р. було експортовано 74 тис. пудів цукру; у 1891-1895 р. - 4687 тис.; у 1898 р. - 7294 тис. пудів. Цукор продавався головним чином Англії, Персії й Італії.

Таким чином, Російська імперія, незважаючи на відносно швидке зростання промисловості, залишалася аграрною країною, що вивозить продукцію сільського господарства і сировину, у більшості випадків необроблену. Вивіз промислових товарів грав порівняно незначну роль.

У ще більшій мірі, ніж експорт, був нерівномірний імпорт товарів у Росію. Сировина, напівфабрикати, предмети розкоші й готові товари (вино, чай, кава, солодощі, тютюн та ін.) - ось основні статті імпорту в останній чверті ХIХ ст. - на початку ХХ ст. Але в результаті прогресу відповідних галузей усередині країни скоротився ввіз цукру, тютюну, тваринного масла, бавовняних тканин і деяких інших товарів.

Найважливіше значення для розвитку економіки Росії, розширення її участі у зовнішньоекономічних, торгівельних зв'язках мав морський транспорт, значна частка діяльності якого припадала на морський транспорт України. Перше місце у зовнішній торгівлі Російської імперії продовжували грати морські порти, зокрема північнопричорноморські - Одеський, Херсонський, Миколаївський, Очаківський, Скадовський та Хорлівський.

Одним із найбільших портів на півдні у цей час була Одеса, що займала за товарообігом друге місце у Росії (після Петербурга), до якої щорічно прибувало у середньому 1100 парових та 120 парусних суден. Головним експортним продуктом для Одеського порту продовжував залишатися хліб, хоча частка його протягом 1900-1913 рр. значно зменшилася. Але, не дивлячись на втрату позицій у хлібному експорті (на перше місце вийшов Миколаївський порт), Одеса продовжувала протягом усього довоєнного часу займати перше місце за обсягами імпорту, залишаючи далеко позаду своїх конкурентів.

Серед інших позицій експорту через порти Північного Причорномор'я треба відзначити значні обсяги цукру, спирту, продуктів тваринництва, залізної та марганцевої руд, металевих виробів тощо. При цьому на початку ХХ ст. вже починає спостерігатися певна спеціалізація серед портів: якщо хліб експортували усі, то яйця, коней, спирт, масло, сало, домашню птицю, ліс тощо відправляли майже винятково з Одеси, а залізну та марганцеву руди, рейки - з Миколаєва.

Важливе місце у регулюванні зовнішньоторгових операцій грала митна політика Російського уряду, яка в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. мала яскраво виражений протекціоністський характер. Для реалізації митної політики у кінці ХІХ ст. у Росії склалася єдина система митних органів. Центральним з них було митне відділення Департаменту зовнішньої торгівлі при Міністерстві фінансів. На початку ХХ ст. митні органи Північного Причорномор'я були об'єднані у Південний митний округ з центром в Одесі. Якщо в останній чверті ХІХ ст. на території округу діяло 4 митниці: Одеська та Миколаївська (I класу), Херсонська та Очаківська (III класу), то на початку ХХ ст. у зв'язку із розширенням зовнішньої торгівлі мережа митних органів значно зросла. Наприклад, 19 травня 1897 р. була заснована Джарилгацька митна застава (обслуговувала хлібний експорт Скадовського порту), у 1903 р. - Хорлівський та Чурюмський перехідні митні пункти, 7 серпня 1906 р. Херсонський митний пост.

При цьому треба відзначити, що надання митницям різного статусу імперська влада обмежувала діяльність ряду портів Північного Причорномор'я. Яскравим прикладом може слугувати Херсон, який не мав права здійснювати операції з імпорту товарів, бо не мав митниці належного рівня. Таким чином, через митну політику держава регулювала зовнішньоекономічну діяльність країни, визнаючи прерогативи тієї чи іншої митної установи, надаючи пільги та протегуючи необхідним пропускним пунктам.

У третьому розділі - “Експорт Північного Причорномор'я у 1900-1914 рр.” - дається аналіз хлібному експорту через порти Північного Причорномор'я у 1900-1914 рр., його організації та визначається місце у ньому великого капіталу.

Як вже зазначалося, перше місце в експорті Півдня України займав зерновий хліб. У 1900 р. основними пунктами хлібної торгівлі були Миколаїв та Одеса. Остання займала першу позиції за експортом зерна не лише серед північночорноморських портів, де Миколаїв був єдиним конкурентом, а й серед усіх південних портів Російської імперії. У 1899 р. через Одеський порт було вивезено 64 млн. пудів зернових, а через Миколаївський порт - 31,6 млн. пудів.

Початок ХХ ст. виявився для зовнішньої торгівлі південних портів ще менш вдалим, ніж попередні роки. Через Одеський порт було вивезено усього 46,5 млн. пудів зернових, в той час коли ще в 1894 р. - 154 млн. Скорочення експорту пов'язувалося із загальноросійськими тенденціями, до яких призвели неврожаї 1899 та 1900 р. Але причини, наведені у дисертаційному дослідженні, є більш багатоаспектними і глибокими, бо тенденція занепаду Одеси як першого хлібоекспортера спостерігалася до 1914 р., і одночасно швидко зростає значення Миколаєва та Херсона. Наприклад, у 1913 р. експорт зернових розподілявся вже наступним чином: Одеса - 62 млн. пуд. (32,1%), Миколаїв - 78,6 (40,6%), Херсон - 49,9 (25,8%), Скадовськ - 3 (1,5%).

Одними із альтернативних шляхів експорту зернових стали молоді порти Чорного моря - Скадовськ та Хорли. Що стосується Очакова, то його роль, як експортера, звелася майже до нуля, не витримуючи конкуренції із Миколаєвом. Наприклад, у 1908 році Очаківський порт відвідав лише один пароплав.

Скадовський порт на початку ХХ ст. щорічно відвідувало 8-10 кораблів. 20% пароплавів, що вивозили зерно, прибували до Скадовська з баластом, тобто без вантажу, а інші - із Херсона та Хорлів для довантажування. Хорли також експортував винятково хлібні вантажі. Маючи нескладне обладнання та лише два причали для завантажування порт грав більше значення в експорті хліба, ніж Скадовськ. Таким чином, і невеличкі приватні порти відігравали певну роль у загальному експорті хліба Північного Причорномор'я і їх частка була хоча і невеликою (в середньому: для порту Хорли близько 2%, Скадовська - 1%), але відчутною - у 1911 р. було вивезено 9390510 пудів зернових.

Велике значення в обсягах зовнішньої торгівлі мало залізничне сполучення. У загальному обсязі транспортувань хлібних вантажів залізниці остаточно завоювали панівне становище. У 1908-1910 р. вони щорічно перевозили близько 900 млн. пуд. хліба, передаючи на водні шляхи в середньому лише 50 млн. пуд. вантажів. Система річкових перевезень усе більше втрачала колишнє значення. І якщо інтенсивність пересування хлібів по водних трасах трохи зросла, то викликано це було винятково загальним ростом хлібообміну.

Важливе місце в хлібній торгівлі займали також елеватори. На рубежі століть російська залізнична мережа мала 62 елеватори і 198 зерносховищ загальною місткістю 42,4 млн. пуд. Найбільш значними елеваторами південних портів були Одеський (1890 р.) та Миколаївський (1893 р.), введення в експлуатацію яких значно збільшило пропускну спроможність портів.

В області зернового експорту, як і раніше, переважав іноземний капітал, похитнути позиції якого російським фірмам виявилося не під силу. Іноземний капітал - німецький, англійський, французький належав провідним компаніям - торговому дому Фрішена, “Нейфельд і Ко”, “Дрейфус і Ко”, Товариству “Дейчер-Кайзер”, “Коган і Карнас” та ін.

Певне місце в загальному експорті Північного Причорномор'я займали й інші види сільськогосподарської та промислової продукції і сировини. Головними її експортерами були Миколаїв і, особливо, Одеса. На останню припадала левова частка загального експорту даного регіону. Що стосується Херсона, то його експортні можливості обмежувалися у 1900-1914 рр. винятково зерновим хлібом.

На початку ХХ ст. у південному експорті видне місце займали цукор, спирт, марганцева й залізна руда. Однак вивіз цієї промислової продукції займав значно менше місце у порівнянні із сільськогосподарським експортом, що досягав більше 80% від загального вивозу.

Для регулювання та відстоювання інтересів зовнішньої торгівлі у провідних містах України ще у ХІХ ст. почали створюватися біржі, та при них - біржові комітети. Захист біржовими комітетами північно-чорноморських міст України інтересів торгівлі та промисловості набирав різноманітних форм та йшов у декількох напрямках: участь представників бірж у різноманітних нарадах при Міністерстві фінансів та Міністерстві торгівлі та промисловості, подання клопотань, скарг та пропозицій стосовно різноманітних проблем торговельно-промислового характеру.

У четвертому розділі - “Імпортні операції через порти Північного Причорномор'я” - характеризується імпорт до українських портів, його номенклатура тощо.

У меншій мірі в зовнішньоторговельному балансі представлені імпортні операції, лідером у яких беззмінно була Одеса. Номенклатура товару в основному складалася із сільгоспмашин, запчастин, вугілля, різних будівельних матеріалів, фарб, тютюну, цитрусових, тканин, парфумерії і т.д. (у середньому більше 200 найменувань). Значна частина імпортованого товару мала приватний характер і призначалося для внутрішнього споживання на Півдні України. У той же час Одеса посідала перші місця в імпорті деяких видів продукції в імперії: лимони, апельсини, маслини, чай, рис і т.д. Потрібно відзначити, що із шести портів Північного Причорномор'я лише Одеса й Миколаїв мали імпортні операції, які в їх загальному вантажообігу займали незначний відсоток.

Автор приходить до висновку, що імпорт не відігравав значної ролі у зовнішній торгівлі регіону і його основні вантажі йшли, практично, винятково через Одеський порт і призначалися переважно для місцевих споживачів.

У висновках узагальнені основні результати дисертаційного дослідження. Автор констатує, що саме в цей період повною мірою розкрився величезний економічний потенціал Південної України, яка перетворилася на один із провідних господарських комплексів країни.

Аналіз здобутків попередників свідчить, що тема зовнішньоекономічних зв'язків Північного Причорномор'я слабо досліджена. У дореволюційний час було написано чимало робіт у зв'язку з потребами зовнішньоторговельної практики. Більшість із них носило скоріше публіцистичний, ніж науковий характер. Недостатньо розроблене питання і в радянській історіографії. У сучасній історіографії робіт, що містять відомості з історії зовнішньоторговельної діяльності регіону, буквально одиниці, і майже всі вони мають локальний характер, тобто присвячені окремим портам Півдня України і носять, як правило, краєзнавчий характер.

Період 1890-1913 рр. в історії зовнішньої торгівлі України у цілому відмічається інтенсивними всесвітніми торгівельними зв'язками, товарообміном з країнами Заходу, США, Сходу, обірваними Першою світовою війною. Порти Північного Причорномор'я і, в першу чергу Одеса, Миколаїв, Херсон органічно й інтенсивно втягували Україну в орбіту світового ринку.

Головним об'єктом експорту на початку ХХ ст. залишалися зернопродукти. Це обумовлювалося близьким розташуванням хлібних районів до названих торгових портів. Крім цього, в прилеглі до портів райони хліб доставлявся з внутрішніх ринків України, і не тільки з неї, завдяки наявності річкових та залізничних зв'язків. Одеса, Миколаїв, Херсон були й значними центрами внутрішньої торгівлі, місцями транзиту вглиб країни і за її межі.

Номенклатура товарів експорту була доволі широкою. Характер експорту товарів свідчить про значну своєрідність південного регіону України. Воно відбивало більш високий ступінь модернізації економіки України, що входила до європейської частини Російської імперії.

Перелік привозних товарів також був доволі численним та різноманітним. Імпорт торгових портів названого регіону помітно відбивав процеси індустріалізації, що йшли в Україні, особливо це характерно для Одеського та Миколаївського портів.

Експортно-імпортна діяльність комерційних портів Північного Причорномор'я України займала абсолютно лідируюче становище у зовнішній торгівлі України. І названий процес набував силу, аж до початку Першої світової війни.

Організація зовнішньоторгових операцій велась як представниками корінного населення регіону, так і іноземними компаніями. З російських промислово-фінансових об'єднань провідне місце належало Російському торговому товариству, банкам: Санкт-Петербурзькому комерційному, Російському для зовнішньої торгівлі, Російсько-Азіатському та ін.; з іноземних - торговому дому Фрішена, “Нейфельд і Ко”, “Дрейфус і Ко”, Товариству “Дейчер-Кайзер”, “Коган і Карнас” та ін. Однак, у цілому, в зовнішньоторговельних операціях переважав іноземний капітал - німецький, англійський, французький.

Інтенсивно сприяли міжнародним торгівельним зв'язкам торгові біржі, чим особливо відмічалася Одеська біржа, яка виникла ще на початку XIX ст.

Статус комерційних портів Північного Причорномор'я України на початку XX ст. фактично відповідав світовим морським торговим центрам. Це чітко ілюструється наявністю в них консульств та представництв країн Європи, Америки, Сходу. В Миколаєві до зазначеного періоду налічувалося їх більше десятка: Австро-Угорщини, Німеччини, Бельгії та інших країн.

Діяльність комерційних портів Північного Причорномор'я України, ріст обміну, динаміка експортно-імпортних операцій, поширення асортименту товарообміну гальмувалося характером зовнішньоторгової політики Росії, слабким морським флотом, недостатньою технічною оснащеністю портових споруд.

На початку XX ст. царизм не відмовився і від політики митного протекціонізму, яка для портів, що досліджуються, не давала позитивного ефекту. У російській економіці сильними були позиції німецького, англійського, французького, голландського капіталів. На комерційних портах Північного Причорномор'я це позначилося в лідируючому становищі німецьких компаній у зовнішньоторгових операціях аж до Першої світової війни. Особливо чітко це виразилося і у вигідних цінах на товари для Німеччини, в розгортанні нею посередницької торгівлі.

Висновки даного дослідження можуть бути плідно використані і при формулюванні урядової політики у зовнішньоторговельних відносинах сучасної України, особливо при визначенні регіональних аспектів.

Список публікацій автора

Миколаївський торговий порт на початку ХХ ст. // Національний університет “Києво-Могилянська академія”: Миколаївська філія. Наукові праці. - Миколаїв: Видавничий відділ МФ НаУКМА, 1998. - Т.I. - С.48-51 (0,5 др. арк.).

Одеський порт у системі зовнішньоекономічних зв'язків українського Причорномор'я з країнами зарубіжжя на початку ХХ ст. (1900-1914 рр.) // Одеський державний університет імені І.І. Мечникова. Записки історичного факультету. Випуск 8. - Одеса, 1999. - С.270-279.

Херсонський порт у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Національний університет “Києво-Могилянська академія”: Миколаївська філія. Наукові праці. - Миколаїв: Видавничий відділ МФ НаУКМА, 2000. - Т.V: Історичні науки. - С.57-61 (0,5 др. арк.).

Створення Херсонської торгової біржі та хлібний експорт Херсону у 1901-1914 рр. // Херсонський державний університет. Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Вип.19. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. - С.179-183. (0,35 др. арк.).

Експорт промислової та сільськогосподарської продукції й сировини через порти Північного Причорномор'я // Херсонський державний університет. Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Вип.21. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - С.161-168 (0,55 др. арк.).

Промисловий експорт та імпорт у системі зовнішньоекономічних зв'язків Миколаєва на початку ХХ ст. // VII Всеукраїнська наукова конференція “Історичне краєзнавство в Україні: традиції і сучасність” (Матеріали пленарного та секційних засідань). У 2-х ч. - Ч.1. - К.: “Рідний край”, 1995. - С.202-203. (0,2 др. арк.).

Експорт та імпорт у системі зовнішньоекономічних зв'язків Миколаєва на початку ХХ ст. // Тези доповідей та повідомлень Першої Миколаївської обласної краєзнавчої конференції присвяченої 50-річчю Великої Перемоги, Миколаїв, 1995. - С.82-83. (0,1 др. арк.).

Хлібний експорт Миколаєва на початку ХХ ст. // Миколаївський ННЦ Одеського державного університету імені І.І. Мечникова. Збірник наукових праць “Актуальні проблеми історії та культури України”. - У 2 ч. - Ч.2. - Миколаїв-Одеса, 2000. - С.131-135. (0,3 др. арк.).

Розвиток хлібного експорту Миколаєва та конкурентні тенденції у торгівлі з країнами Америки та Західної Європи на початку ХХ ст. // Селянство Півдня України: історія і сучасність. Збірка доповідей Всеукраїнської наукової конференції. - Миколаїв: МДУ, 2003. - С.109-113. (0,3 др. арк.).

AuЯenцkonomische Beziehungen des ukrainischen Schwarzmeergebiets (Nikolajew) als Teil des Russischen Imperiums mit den Lдndern Westeuropas am Ende des XIX - beginn XX jahrhunderts // Chancen in Osteeuropa und die Folgen fьr Deutschland. - Leipzig, 1995. - S.128-131. (0,3 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru

...