Атеїстична пропаганда об'єднувала навколо гуртків безбожників величезну кількість людей. За опублікованими даними того часу, якщо до початку 1930 р. у лавах товариства нараховувалося майже 525 тис. чол., то в 1931 р. - 1 млн.400 тис. чол. Поряд із цим відбувалося закриття та пограбування діючих культових установ. Наприклад, лише по Київській окрузі в 1929 р. було закрито 5 церков, 27 синагог, 2 кирхи, 2 мечеті, 2 часовні.

Для зміцнення місцевих антирелігійних організацій, партія направляла добре підготовлених комуністів. Вони організовували антирелігійні та антицерковні карнавали, виставляли на глум релігійну мораль. Члени товариства безбожників постійно ототожнювали релігійну свідомість із непролетарськими масами, зокрема інтелігенцією, як відвертими ворогами радянської влади.

Особливе політично-ідеологічне місце в тодішньому українському суспільстві надавалося товариству МОДР. Ця громадська організація, на нашу думку, зробила свій помітний внесок не лише у поширення комуністичної ідеології за межами республіки, а й сприяла зміні світогляду громадян УСРР. Не оголошуючи відомостей про тих, хто вимушений був емігрувати з СРСР, більшовики, використовуючи МОДР, вели точні підрахунки порушень прав людини у країнах капіталу. Впродовж 1927 р. МОДР зареєстрував 220 тис. засуджень та вбивств революціонерів, 318 тис. поранень та побиттів, 370 тис. випадків арештів. Не без допомоги СРСР, зокрема фінансової, організації МОДР існували поза межами Радянського Союзу. Так, на початку 1923 р. у Німеччині діяло 760 комітетів МОДРу, Франції - 142 комітети, Італії - 46, Югославії - 45, Румунії - 21, Австрії - 16 та ін. Загальна кількість закордонних членів МОДРу становила 400 тис. чоловік.

Більшість членів вище зазначених, абсолютно політизованих організацій становили робітники та селяни. Охоплені більшовицькою демагогією та пропагандою, вони, як правило, й гадки не мали про те, яка справжня роль відведена тій чи іншій організації у системі нової влади.

У підрозділі 3.3 "Реєстрація громадських товариств в органах влади та фінансове забезпечення їх діяльності" розкрито становлення та формування законодавчої й фінансової бази для функціонування такого виду громадських організацій. У суспільному значенні всі законодавчі ініціативи зводилися лише до забезпечення через ці організації соціальних потреб робітничо-селянських мас. У політичному - наявність відповідних нормативних актів забезпечувала тотальний контроль з боку держави відносно членства, статутних положень та сфери діяльності існуючих об'єднань.

Показово, що контроль за діяльністю громадських організацій та товариств республіки спочатку здійснював НКВС, а також окружні та районні адміністративні відділи виконкомів. У 1926 році при них були створені спеціальні комісії, а при НКВС - Центральна міжвідомча комісія по справам товариств і спілок. Вона реєструвала статути організацій, розглядала скарги на діяльність місцевих адміністративних органів по відношенню до громадських об'єднань, а також вирішувала питання, пов'язані з припиненням їхньої діяльності.

Основними фінансовими джерелами існування товариств були членські внески. Постійно збільшуючи кількість своїх членів, керівні органи товариств встановлювали таку систему внесків, яка б враховувала матеріальні можливості членів. Наприклад, Всеукраїнський ЦК МОДР запропонував своїм осередкам таку модель збирання членських внесків: члени першої категорії (селяни, червоноармійці, учні) сплачували по 24 коп. на рік; члени другої категорії (робітники, службовці, ремісники) - по 50 коп. на рік; третьої категорії (робітники та службовці котрі отримують більше 50 крб. на місяць) - по 1 крб. на рік.

Надійною статтею доходів для окремих товариств стало поширення лотерей, наприклад, Укравтодора (Товариство друзів автомобіля, трактора і доброї дороги). З дозволу ВУЦВК, Український Червоний Хрест міг реалізовувати не лише лотереї, значки, іншу атрибутику, а й проводити так звані "кружечні" збори. Періодично, на користь цієї організації, встановлювалися надбавки на проїзд у громадському транспорті, театральні квитки, парфумерні вироби.

Період НЕПу - пік у роботі товариств - сприяв активній комерційній діяльності останніх. Часто з метою отримання прибутків товариства виступали як орендатори підприємств, приміщень, торгових точок ін. Наприклад, товариство "Друзі дітей" мало у своєму розпорядженні кіоски, буфети, казино, магазини. Значна мережа торгівельних закладів належала товариству Червоного Хреста України. Проте, в березні 1929 р. ЦК КП (б) У в своїй постанові зазначив, що товариства повинні рішуче відмовитися від заходів, пов'язаних із комерційною діяльністю. В подальшому їм заборонялося не лише займатися підприємницькою діяльністю, а й захищати правові, економічні та соціальні права своїх членів.

У четвертому розділі "Роль громадських і політичних організацій у суспільних перетвореннях в УСРР в 1920-х - на початку 30-х рр. ", який структурно складається з двох підрозділів, досліджено суспільні функції громадських і політичних організацій у соціально-економічних та політичних кампаній періоду, що вивчається.

У підрозділі 4.1 "Залучення громадських організацій УСРР до суспільних перетворень" проаналізовано не лише шляхи реалізації статутних завдань окремих громадських об'єднань, а й позапрограмові форми роботи відповідно до загальнодержавного економічного чи політичного курсу. Показовим у цьому відношенні є рубіж 1920-х-30-х рр., коли всі громадські організації перейшли на "соціалістичні рейки ударництва". Розпочалася потужна, підкріплена всіма засобами масової інформації кампанія популяризації прискорених темпів праці у промисловості, сільському господарстві із перерахуванням зароблених коштів у відповідні фонди. Поширення набула така форма діяльності громадських організацій, як проведення в республіці різного роду "тижнів допомоги" чи "декад". Часто "тиждень допомоги" тривав довше від календарного тижня, що обумовлювалось обсягами планів, зобов'язань і т.п. Звіти місцевих комітетів повністю відповідали поставленим напередодні завданням. Єдиною невідповідністю було значне перевиконання різного роду соціалістичних завдань та власних зобов'язань. На межі 1920-х - 30-х рр. завдяки подібним кампаніям, організованим лише за участю Червоного Хреста України, з населення УСРР було зібрано близько 3 млн. карбованців.

Особливістю діяльності громадських організацій було й те, що вони, виконуючи прямі вказівки вищого партійного керівництва, брали участь у вирішенні не лише соціально-економічних проблем країни, а й піклувалися про боєздатність Червоної Армії. Їхні представники перевіряли казарми, кухні, зовнішній вигляд червоноармійців, переймалися особистими проблемами бійців. Після чого на ліквідацію розривів (за термінологією 1920-х - значних недоліків) від громадськості вимагалося одного - грошей або безоплатної праці. Силами громадських організацій створювалися не лише ударні бригади, а й цехи, зміни, комуни. Так, на початку 1931 р. в Одесі нараховувалося 200 авіахімовських бригад, цехів і комун; у Києві - понад 100. Тим самим реалізовувалося гасло, висунуте Центральною радою Тсоавіахіму: "Жодного тсоавіахімовця поза ударних бригад, жодного ударника поза рядів Тсоавіахіма".

На кінець 1920-х років у роботі громадських організацій відбулися прогнозовані трансформації. Усі ці сили, раніше об'єднані під різними гаслами, партія влади кинула на "останній рубіж" капіталістичного ладу - село. Методи радянізації села були зрозумілі й очевидні для кожного робітника - бити "куркуля", боротися за врожай, допомагати сільській голоті організовуватися у колгоспи. Це був лише початок тотальних суспільних змін і трагічних випробувань, через які пройшов український народ.

У підрозділі 4.2 "Робсількори як інструмент формування тоталітарної системи" різносторонньо досліджено діяльність організацій робсількорів. Ініційовані владою у сфері діяльності засобів масової інформації, зокрема преси, вони стали ефективним знаряддям у проведенні більшовицької політики в центрі та на місцях. Робсількорівська робота не вимагала високого рівня грамотності чи спеціальної професійної підготовки. Робсількори повинні були, поряд із оспівуванням радянських умов праці та побуту, стежити за дотриманням, а головне - виявляти порушення так званої революційної (згодом соціалістичної) законності. На кінець 1920-х рр. в УРСР нараховувалося понад 500 тис. робсількорів, що об'єднувалися навколо 206 районних, міських та понад 400 друкованих заводських газет і майже 200 журналів. Преса Радянської України, а разом із нею і всі робсількорівські організації, були повністю підпорядковані та контрольовані командно-адміністративною системою. Це стало основною причиною відсутності будь-яких публікацій з приводу катастрофічного становища, в якому опинилося українське суспільство на початку 1930-х рр., зокрема, селянство.

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист наступні висновки і положення:

1. Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що вона поки не стала предметом спеціального вивчення історичної науки. Залучена до дисертаційної роботи джерельна база є достатньо представницькою й достовірною.

2. Більшовицька влада вважала діяльність громадських об'єднань складовою і необхідною частиною побудови соціалізму, тому серед завдань, що ставилися перед ними, головним вважалося зосередження їхніх зусиль на практичному втіленні у життя вказівок Компартії й уряду. Виконуючи ці функції, громадські організації співпрацювали і доповнювали роботу окремих контролюючих інстанцій, тим самим сприяючи активізації населення в суспільних перетвореннях.

3. Більшовики України шляхом залучення робітників, селян, інтелігенції, молоді, жінок до активної громадської роботи створювали ілюзію політичного плюралізму, надійно зміцнювали однопартійну систему, отримували всебічну і своєчасну інформацію про настрої населення і вносили відповідні корективи до соціальної політики, яку проводили.

4. Одним із важливих напрямів діяльності громадських і політичних організацій УСРР у соціальній сфері був контроль за інтелігенцією, зокрема, дореволюційною. За їхньої допомоги готувалося підґрунтя, на якому, завдяки наполегливій комуністичній пропаганді, зростали міць і потенціал нової - робітничо-селянської - інтелігенції.

5. Окремі товариства сприяли подоланню дитячої безпритульності, ліквідації неписьменності, розширювали мережу початкових та середніх шкіл, покращували санітарні умови і здоров'я громадян.

6. Важливу роль серед більшовицьких засобів формування нової суспільної свідомості й нових пролетарських традицій відігравали профспілкові організації. Тому, ствердившись у владі в Україні, більшовики повели активну агітацію за надання промисловому пролетаріату виключних пільг при створенні професійних об'єднань. Мало піклуючись про побут та матеріальне становище робітництва, актив профспілкових організацій вимагав від останніх участі у всіх соціально-економічних перетвореннях у республіці. При цьому всі "ударні" роботи і "соціалістичні" змагання були, як правило, важкою безоплатною працею.

7. Засоби масової інформації ефективно використовувалися більшовиками для нав'язування українському суспільству "єдино правильної" думки з усіх питань суспільно-політичного життя. Щоб друковане та ефірне слово швидко і вчасно доходило до якомога чисельної аудиторії, більшовики за допомогою громадських організацій намагалися вдосконалити видавничу систему й розширити мережу радіомовлення в Україні. Для того, щоб засоби масової інформації приносили максимальну користь радянській системі, поряд із робсількорівськими організаціями було ініційовано діяльність ряду технічних товариств: "Друзі радіо", "Друзі радянського кіно", "Техніка - масам" тощо. Вони зобов'язані були стежити за ідеологічною "витриманістю" матеріалів преси й радіотрансляцій та сприяти владі у боротьбі з національно-свідомими українськими силами у цій сфері.

8. Великого значення в ході формування "безкласового суспільства" більшовики надавали діяльності громадських організацій на селі: молодіжним, культурно-шефським товариствам, товариствам взаємодопомоги тощо. Своєю роботою вони допомагали Компартії "прищеплювати" народу нові культурні цінності й виховувати його в більшовицькому дусі непримиренного ставлення до класових "ворогів".

9. Незважаючи на те, що діяльність такого виду громадських організацій, як громадські товариства мала ряд позитивних результатів, вона цілком відповідала політичним інтересам більшовицького режиму, оскільки допомагала удосконаленню радянського державного механізму. Вони були складовою частиною цього механізму, використовуючи який, Компартія посилювала свій контроль над усіма сферами суспільного життя в Україні.

10. Будучи інструментом у руках Компартії й беручи активну участь у всіх суспільних змінах УСРР, громадські організації створювали умови, завдяки яким пануючий тоталітарний режим зміцнював своє владне становище, маючи змогу, через зростаючу мережу місцевих організацій, утверджувати класові пріоритети й виховувати маси в дусі відданості Комуністичній партії.

Література

Основний зміст дисертації викладено у таких працях автора:

1. Диференціація селян України щодо їх господарської спроможності в умовах нової економічної політики // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету / За заг. ред. проф. Григорчука П.С. - Вип.2. Серія: Історія. - Вінниця, 2000. - C.130-135.

2. Демографічна характеристика та соціальна структура населення Поділля після громадянської війни // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету / За заг. ред. проф. Григорчука П.С. - Вип.3. Серія: Історія. - Вінниця, 2001. - С.86-90.

3. Ліквідація заможного селянства - "куркулів" на Поділлі. Матеріали Міжнародної наукової конференції "Політичні репресії на Поділлі". - Вінниця, 2001. - С.137-141.

4. Соціальна структура та національний склад жителів м. Вінниці у перші роки впровадження нової економічної політики // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції "Поділля у контексті української історії". - Вінниця, 2001. - С.222-225.

5. Соціальна структура місцевих органів влади в період формування тоталітарної системи в Україні // Матеріали Науково-практичної конференції "Формування самодостатніх територіальних громад як основа підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування". - 2002. - С.105-108.

6. Адміністративно-територіальні поділи і соціальна структура населення Поділля в період НЕПу // Матеріали Обласної історико-краєзнавчої конференції "Вінниччина очима молодих істориків". - Вінниця, 2002. - С.60-66.

7. Місце робітників у соціальній структурі населення Поділля в період нової економічної політики // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету / За заг. ред. проф. Григорчука П.С. - Вип.4. Серія: Історія. - Вінниця, 2002. - С.82-85.

8. Робітники України в період побудови соціалізму: герої трудового фронту чи жертви більшовицького ідеологічного міфу? // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції "Знаки питання в історії України". - 2002. - С.163-166.

9. Робсількорівський рух в умовах формування тоталітарної системи в Україні // Голод 1932-1933 рр. в Україні: уроки історії. - Львів, 2003. - С.175-183.

10. Громадські організації України в системі радянської влади (1920-ті рр.) // ІІ-й Міжнародний науковий конгрес українських істориків "Українська історична наука на сучасному етапі розвитку". - Кам'янець-Подільський, 2003. - С.218-226.

11. Пролетаризація вищої школи та формування нової інтелігенції в Україні у 1920-х рр. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету / За заг. ред. проф. Григорчука П.С. - Вип.5. Серія: Історія. - Вінниця, 2003. - С.96-98.

12. Періодичні видання як джерело у дослідженні громадсько-політичного життя УСРР у 1920-х рр. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету / За заг. ред. проф. Григорчука П.С. - Вип.6. Серія: Історія. - Вінниця, 2003. - С.276-280.

13. Органи низової преси та стінкори у соціальній структурі населення України у 1920-х рр. " // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Збірник наукових праць. - Вип.1. - Вінниця, 2003. - С.17-19.

14. Соціальні особливості кадрової політики КП (б) У у 1920-х - поч. 1930-х рр. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім.В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. Алексієвця М.М. - Тернопіль, 2003. - С.52-56.

15. Студентство у соціальній структурі населення України у 1920-ті рр. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету / За заг. ред. проф. Григорчука П.С. - Вип.8. Серія: Історія. - Вінниця, 2004. - С.177-180.

16. Комсомольці 20-х: представники молодіжного руху чи бойовий резерв партії? // Всеукраїнська наукова конференція "Знаки питання в історії України". - Ніжин, 2004 - С.143-146.

17. Діяльність Товариства Червоного Хреста України в 20-ті - початку 30-х рр. XX ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Збірник наукових праць. - Вип.2. - Вінниця, 2004. - С.27-31.

18. До питання про особливості діяльності окремих добровільних товариств на Вінниччині у 1920-х роках // Матеріали історико-краєзнавчої конференції "Вінниччина: минуле та сьогодення". - Вінниця, 2005. - С.117-120.

19. Становище профспілкових організацій України в перші роки впровадження нової економічної політики // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету / За заг. ред. проф. Григорчука П.С. - Вип.9. Серія: Історія. - Вінниця, 2005. - С.152-156.

20. Місце робітнича-селянських кореспондентів - робсількорів у системі радянської влади у 20-х - поч.30-х рр.: аспекти взаємодії // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Збірник наукових праць. - Вип.3. - Вінниця, 2005. - С.26-31.

Анотації

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2006.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню діяльності громадських і політичних об'єднань в УСРР як інструменту у реалізації соціальної політики партії більшовиків у 1920-х - на початку 30-х років XX ст. В ній на основі вивчення нових джерел та літератури проаналізовано роль громадських і політичних організацій у суспільних перетвореннях, зокрема у запровадженні радянською владою контролю та ідеологічного тиску на соціальну структуру населення УСРР. Розкрито особливості більшовицької соціальної політики та висвітлено взаємодію системи компартійних органів і громадських організацій. З'ясовано процес становлення та розвитку громадських і політичних об'єднань УСРР, простежено причини виникнення, трансформацію й завдання, що покладалися на громадські об'єднання партією влади на різних етапах періоду, що вивчається. Показано вплив громадських і політичних організацій на здійснення політики індустріалізації та колективізації сільського господарства. Розкрито роль окремих організацій у переслідуванні ідеологічно "чужих" груп населення УСРР. Вказано, що поряд із цим, окремі об'єднання сприяли вирішенню проблеми подолання дитячої безпритульності, ліквідації неписьменності, розширювали мережу початкових та середніх шкіл, покращували санітарні умови і здоров'я громадян.

Зроблено висновок про те, що існування всеохоплюючих громадських і політичних організацій забезпечувало більшовицькому режиму надійний контроль над усім населенням УСРР.

Ключові слова: громадські і політичні організації УСРР, соціальна структура населення, агітаційно-пропагандистські заходи, пролетаризація, соціально-ідеологічна боротьба, радянська влада, соціальна приналежність.

Степанчук Ю.С. Деятельность общественных и политических объединений УССР в контексте социальной политики большевистского режима в 1920-х - начале 30-х гг. XX в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2006.

Диссертация посвящена комплексному исследованию деятельности общественных и политических объединений в УССР как инструмента политики партии большевиков в социальной сфере в 1920-х - начале 30-х гг. XX в. В ней на основе изучения новых источников и литературы проанализированы роль общественных и политических организаций по введению советской властью контроля и идеологического давления на социальную структуру населения УССР.

Исходя из позиций идеологической непримиримости ко всему старому, Компартия придавала большое значение такому виду общественных организаций, как добровольные общества. Коммунистический режим успешно использовал их для распространения пролетарской идеологии, уничтожения национального сознания и самобытности населения УССР. Это было эффективное средство контроля и управления в социальной сфере. Отдельным организациям в ходе этого поручалось заранее обнаруживать лиц, которые могли представлять потенциальную угрозу режиму. Наличие общественных организаций разрешило большевикам контролировать социально-культурные процессы в стране и определять конкретные практические шаги по подавлению и уничтожению носителей "контрреволюционной" идеологии.

В целом, по замыслу большевиков, общественные объединения граждан УССР должны были выполнять функции усовершенствования государственной политики относительно социального обеспечения, культурного и экономического развития на местах и оказывать содействие Компартии устанавливать связь с широкими массами рабочих и крестьян.

Однако во второй половине 1920-х гг., вследствие узурпации Й. Сталиным всей полноты власти и "обострения классовой борьбы во всех сферах общественной жизни", общественные организации УССР все активнее переходят к реализации поставленных партией социально-экономических преобразований, в частности, в украинском селе.

В работе определено, что взаимодействие между отдельными общественными организациями и партией власти в таких общегосударственных мероприятиях, как индустриализация, коллективизация, уничтожение непролетарских слоев населения, носило тесный характер.

Основательно проанализировано влияние общественных политических организаций на распространение коммунистической идеологии среди населения и на выполнение поставленных Компартией экономических и политических задач. Через всю работу проходит тема влияния агитационных и пропагандистских кампаний на социальную сферу, проводимых общественными и политическими организациями. Определено роль и место общественных и политических объединений в системе советской власти. На основании исследованного материала сделан вывод, о том что деятельность общественных и политических организаций оказывала непосредственное влияние на социально-экономическое и культурное состояние населения УССР. Общественный и политический курс правительства привел к тому, что в украинском обществе надолго воцарилась монополия одной партии и единой идеологии.

Ключевые слова: общественные и политические объединения УССР, социальная структура населения УССР, агитационно-пропагандистские мероприятия, пролетаризация, социально-идеологическая борьба, советская власть, социальная принадлежность.

Stepanchuk U.S. Activity of social and political unions of USSR in a context of social politics bilshovik regime in 1920 beginning of 1930 of the XX century. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Candidate in Historical sciences on specialization 07.00.01 - History of Ukraine. - Cherkasy Bogdan Khmelnitsky National University. - Cherkasy, 2006.

The thesis is dedicated to complex research of the activity of social and political unions in USSR as an instrument of bolshevik social politics in 1920 beginning of 1930 of the XX century. The analysis of the role of social and political organizations in establishing control and ideological pressure on the social structure of Ukrainian population by the soviet power is made on the basis of studying new sourses and literature.

The peculiarities of bolshevik social polities are revealed and the activity of the system of communist and social organizations.

The process of establishing and developing social and political unions in Ukrainian SSR is explained, the reasons of appearing, transforming and tasks that were given to social unions by the governing party at different stages are shown. The influence of social and political organizations on providing politics of industrializations and collectivization of agriculture is shown.

The contusion that existence of all embracing social and political organizations provided bolshevik regime with reliable control over all the population of USSR is made.

The role of some organizations in proletarization or elimination of other of population of Ukraine.

Key words: social and political unions of Ukrainian SSR, social structure of the population of Ukrainian SSR, agitation-propaganda measures, proletarization, social-ideological fight, the Soviet regime, belonging to social group.

Размещено на Allbest.ru