Преса української соціал-демократії та українське питання в російській імперії на початку ХХ ст

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Преса української соціал-демократії та українське питання в російській імперії на початку ХХ ст

07.00.01 - Історія України

Заводовський Анатолій Анатолійович

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Кам'янець-Подільського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Реєнт Олександр Петрович, Інститут історії України НАН України, заступник директора, завідувач відділу історії України ХІХ - початку ХХ століття

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Павко Анатолій Іванович, Академія муніципального управління, Міністерство освіти і науки України, професор кафедри політології;

доктор історичних наук, старший науковий співробітник Рудий Григорій Якович, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра історії України

Захист відбудеться 24 лютого 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.245.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 4.

Автореферат розісланий 23 січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професор О.І.Гуржій

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Динамічні перетворення у суспільстві наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. привернули увагу істориків до проблем націєтворення та розбудови української державності, невід'ємною складовою якої є процес політичної структуризації суспільства. Останній своїм корінням сягає початку ХХ ст., коли перші наддніпрянські національні партії намагалися розв'язати весь комплекс політичних, соціально-економічних, культурно-освітніх та релігійних проблем українців в Російській імперії. Отже, дослідження політичного спадку цих партій, зокрема української соціал-демократії, та ідеологічного доробку їх лідерів у сфері вирішення українського питання є актуальним і становить значний науковий і практичний інтерес. Періодична преса, яка, за влучним висловом А.Шопенгауера, є “секундною стрілкою історії”, якнайкраще відобразила весь спектр ідей та думок, що були притаманні індивідам та спільноті в цілому цієї епохи.

Більшість істориків, вивчаючи той чи інший бік діяльності української соціал-демократії початку ХХ ст., аналізували партійну періодику, проте її систематичного дослідження зроблено не було, що підтверджує актуальність нашого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Тема є складовою наукових досліджень, які ведуться у відділі історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України (реєстраційний номер № 0101U00553) та на кафедрі історії України Кам'янець-Подільського державного університету.

Об'єктом дослідження є публікації в періодичних виданнях української соціал-демократії Російської імперії початку ХХ ст., що стосуються українського питання, різноманітні архівні і літературні джерела, монографії, статті, брошури, в яких йдеться про становлення і розвиток періодичних видань української соціал-демократії, їх зміст, напрямки, проблематику й специфіку, склад редакційних колективів, особливості функціонування видань у процесі розвитку і становлення партій та їх ідеології.

Предметом дослідження є преса української соціал-демократії Російської імперії початку ХХ ст., а також комплекс політичних, соціально-економічних, культурно-освітніх і релігійних проблем, пов'язаних з існуванням українського народу в Російській імперії, його національно-визвольними прагненнями (що, власне, і окреслює зміст терміну “українське питання”).

Розглядаючи методологічну основу роботи слід окреслити принципи, які стали своєрідними нормативними вимогами щодо застосування методів дослідження і забезпечення вірогідності результатів. Найважливішими з них є принципи об'єктивності, історизму, відповідності та кореляції. Важливу роль у нашому дослідженні відіграв методологічний підхід “розуміючої соціології” М.Вебера.

Відповідно до завдань даної роботи та багатогранності проблематики, автором застосовувалися основні науково-історичні методи, зокрема проблемно-хронологічний, описовий, соціологічний, порівняльно-історичний, логічно-аналітичний, статистичний та метод класифікації. В усій своїй сукупності вони стали важливим механізмом для досягнення поставленої мети.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1900 р., тобто відтоді, коли українські соціал-демократи Російської імперії робили перші спроби налагодити друк партійних періодичних видань, і до 1914 р., початку Першої світової війни, коли через заборони царського уряду на певний час припинилося видання української періодики.

Географічні рамки дослідження охоплюють територію українських губерній Російської імперії, а також міст Чернівці, Львів та Санкт-Петербург, де функціонували осередки українських соціал-демократичних організацій Наддніпрянщини та друкувалася відповідна преса.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній історичній науці проведено комплексне, систематичне і узагальнююче дослідження української соціал-демократичної преси в Російській імперії початку ХХ ст. як цілісного і самостійного явища. На основі широкого кола джерел та великого масиву літератури проаналізовано процес становлення періодики Революційної української партії, Української соціалістичної партії, Української соціал-демократичної робітничої партії, Української соціал-демократичної спілки, а також різноманітні проекти вирішення українського питання в Російській імперії, висвітлені на її шпальтах. Через призму періодичних видань з'ясовано ставлення різних ідейних течій в соціал-демократичному русі Наддніпрянщини до розв'язання українського питання в Російській імперії.

Мета дослідження полягала у вивченні і узагальненні через призму української соціал-демократичної преси історичного досвіду становлення української нації та реалізації політичних, соціально-економічних та культурних прагнень українського народу в Російській імперії.

Для досягнення мети були реалізовані такі головні завдання:

- всебічно проаналізовано суспільно-політичні умови, в яких зароджувалася й функціонувала українська соціал-демократична преса Російської імперії;

- досліджено публікації у соціал-демократичній пресі, що стосувалися вирішення всього комплексу політичних, соціально-економічних, культурно-освітніх та релігійних проблем українського народу, а саме проблем становлення національних середньої та вищої шкіл, театру, громадських та політичних організацій, бібліотек, видавництв, церковної справи, органів самоврядування, державного будівництва тощо;

- вперше проаналізовано ставлення української соціал-демократії до ідеї всеслов'янства, місця українства у слов'янському світі, а також існування української нації як рівноправної складової світового співтовариства.

- досліджено і систематизовано періодичні видання Революційної української партії, Української соціалістичної партії, Української соціал-демократичної робітничої партії, Української соціал-демократичної спілки;

- проаналізовано публікації з національної проблематики у виданнях Революційної української партії, на матеріалах партійної преси з'ясовано ставлення членів Української соціал-демократичної спілки до розв'язання українського питання в Російській імперії;

- через призму публікацій в партійній пресі досліджено генезу поглядів лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії на українське питання в Російській імперії;

- проаналізовано і систематизовано причини провалу деяких проектів українських соціал-демократичних періодичних видань;

- досліджено вплив публікацій партійної преси на трансформацію національної ідеології у соціал-демократичному середовищі українських губерній Російської імперії;

- на матеріалах преси з'ясовано ставлення української соціал-демократії до історичної ролі та місця національних буржуазії, інтелігенції, церкви тощо;

- соціал-демократичну періодику представлено як один з факторів реалізації українського питання в Російській імперії.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали і висновки роботи були використані дисертантом під час викладання курсу “Історія України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.” для студентів третього курсу та спецкурсу “Історія української національної ідеї” для студентів четвертого курсу історичного факультету Кам'янець-Подільського державного університету, а також можуть бути використані для підготовки узагальнюючих наукових праць з історії України та української преси, для уточнення наукової концепції нової історії України, для розробки загальних та спеціальних курсів лекцій, під час проведення семінарських занять у ВНЗ тощо.

Концептуальні ідеї, окремі положення та висновки дисертації можуть бути використані для подальшого вивчення даної тематики з розширенням хронологічних чи географічних рамок, а також наукової розробки суміжної проблематики.

Достовірність результатів дослідження засвідчена матеріалами значної кількості періодики, архівних джерел, мемуарної літератури, опублікованих документів, а також теоретико-методологічною обґрунтованістю його положень, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, які повністю відповідають меті, предмету та завданням роботи.

Апробація теми. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України, кафедри історії України Кам'янець-Подільського державного університету, а також на наукових конгресах, конференціях та семінарах: Всеукраїнська наукова конференція “Постать Симона Петлюри у контексті українських національно-визвольних змагань” (Кам'янець-Подільський, 1999); Всеукраїнський науково-теоретичний семінар “Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку” (Львів, 1999); Міжнародний науковий конгрес “Українська історична наука на порозі ХХІ століття” (Чернівці, 2000); ІV Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 125-річчю заснування Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича (Чернівці, 2000); Міжнародна наукова конференція “Українська історіографія на рубежі століть” (Кам'янець-Подільський, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Соціал-демократична ідея в українському та європейському політичному просторі” (Київ, 2001); V міжнародний науковий конгрес україністів (Чернівці, 2002); ІІ міжнародний конгрес українських істориків “Українська наука на сучасному етапі розвитку (Кам'янець-Подільський, 2003) та ін.

Публікації. Ключові положення дисертації викладені у 22 публікаціях, в тому числі дев'яти фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України загальним обсягом 5,5 друк. арк.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг тексту дисертації 201 с. Список використаних джерел і літератури становить 517 бібліографічних позицій.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність, визначені предмет, об'єкт, хронологічні і територіальні межі дослідження, мету, завдання, наукову новизну, практичне і теоретичне значення роботи, наведено дані про апробацію отриманих результатів, публікації з теми та структуру дисертації.

У першому розділі - “Історіографічні здобутки та перспективи вивчення теми. Джерельна база дослідження” - проаналізовано стан наукової розробки теми, зроблено критичний огляд джерел, які були покладені в основу роботи. З'ясовано, що в історіографії преси української соціал-демократії та висвітленні в ній українського питання за столітній період нараховується значний масив історичної літератури. Однак на сьогодні немає наукових праць, в яких комплексно і всебічно було досліджено та узагальнено цю проблематику.

Преса, як складова українського національного руху початку ХХ ст. та один із найважливіших факторів його прискорення, привернула увагу дослідників відразу ж після її появи. Перший етап вивчення було розпочато самими учасниками видавничого процесу. Вже 1906 р. в газеті “Рада” вийшла низка статей Б.Грінченка під заголовком “Тяжким шляхом”, в яких він проаналізував важкий та суперечливий шлях становлення вітчизняної періодики Грінченко Б. Тяжким шляхом // Рада. - 1906. - № 26, 29, 31, 33.. У 1908 р. вийшла стаття М.Грушевського “Видавнича криза”, в якій з'ясовано причини небувалого злету української періодики 1905-1907 рр Грушевський М. На українські теми. Видавнича криза // Великий українець. Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського / Упоряд. А.Демиденко. - К., 1992. - С. 12-15.. В інших працях історик відзначив провідну роль української преси початку ХХ ст. в національному русі, яка була фундаментом для подальшого розвитку українського друкованого слова, підкреслював її важливе значення для збереження рідної культури, пробудження національної свідомості. Важливими є аналітичні статті соціал-демократів І.Стешенка, С.Петлюри, В.Садовського, А.Жука та ін. Першу спробу комплексного дослідження українського питання в Російській імперії та ролі україномовних соціал-демократичних видань у його реалізації зробив Д.Дорошенко Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи. - Відень, 1916. - 116 с.. Майже усі дореволюційні дослідники вказували на нагальну потребу вирішення українського питання в Російській імперії та на об'єктивну необхідність появи української періодики як одного з факторів його розв'язання.

На другому етапі досліджень, що почався у 1920-х рр., історіографія ще багато у чому зберігала надбання старої школи, що робило історичні дослідження порівняно об'єктивними і толерантними. До того ж, дослідники вперше отримали можливість залучити до роботи важливі історичні джерела, які зберігалися в царських архівах. У 1923 р. зі статті В.Ігнатієнка “Історія української преси та її вивчення” Ігнатієнко В. Історія української преси та її вивчення // Бібліологичні вісти. - 1923. - Ч. 3. - Листопад. - С. 22-28. почалася дискусія з проблеми: “що саме слід вважати українською пресою”. Цінними науковими студіями цього періоду є праці В.Коряка Коряк В. Нарис історії української літератури (буржуазне письменство). - Харків, 1929. - 78 с. та колективу авторів на чолі з В.Ігнатієнком, які намагалися “зв'язати розвиток преси з усіма глибокими процесами пробудження широких українських трудових мас до державного та політичного життя”. Є.Гірчак дав оцінку українській пресі початку ХХ ст. з більшовицьких позицій Гірчак Є. Ленін і українське питання // Більшовик України. - 1929. - № 1. - С. 3-7.. Високо оцінив роль молодої української преси у самоусвідомленні українства О.Гермайзе. Один з розділів його “Нарисів з історії революційного руху на Україні” присвячено періодиці РУП-УСДРП Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. - К.: Книгоспілка, 1926. - Т.1. Революційна українська партія (РУП). - 389 с.. Наприкінці 1920-х - на початку 1930-х рр. почали з'являтися дослідження регіональної преси. Так, короткий огляд української періодики на Катеринославщині зробив Д.Лисиченко Лисиченко Д. Короткий огляд української видавничої діяльності, преси та книготоргівлі на колишній Катеринославщині // Бібліологічні вісті. - 1930. - № 2. - С. 57-69.. Широко представлені національні періодичні видання у довіднику “Часописи Поділля” Часописи Поділля: Історико-бібліографічний збірник з нагоди 150-ліття першої газети на Україні. - Вінниця, 1927-1928. - 108 с..

У 1929 р. розпочався тотальний погром історичної науки, розкутість та відносна об'єктивність вітчизняної історичної думки були ліквідовані сталінським режимом. Почався третій етап історіографії із зазначеної проблематики, коли в умовах тоталітаризму студії над будь-якими аспектами українського руху були небезпечними. Історикам нав'язувалися примітивні, далекі від історичної об'єктивності, політизовані схеми. Головні здобутки у цей період належать українській зарубіжній історіографії. У Варшаві, Відні, Львові, Празі вийшли невеличкі за обсягом праці, присвячені ролі преси в житті української нації Дорошенко В. Революційна Українська партія (РУП) (1900-1905 рр.) Нарис з історії української соціял-демократичної партії. - Львів: Вид-во ЦК УСДРП, 1921. - 40 с.; Лукасевич Л. Нарис історії української преси. 1816-1930. - Варшава, 1930. - 270 с.. “Історія української преси” А.Животка вирізняється структурованістю та хронологічною послідовністю викладу Животко А. Історія української преси. - К., 1999. -187 с.. Щоправда, спостерігаються певні суперечності у наведеній автором класифікації преси. П.Феденко у книзі “Український громадський рух у ХХ ст.” залучив багато цитат з рупівського “Гасла”, “Селянина”, “Праці”, проаналізував вплив цих видань на свідомість пересічних партійців та подальшу стратегію партії Феденко П. Український громадський рух у ХХ ст. - Подєбради: Вид-во Укр. техніко-господарського ін-ту, 1934. - 230 с.. Після Другої світової війни центр дослідження української історії перемістився до Північної Америки, де вийшли синтетичні праці Т.Гунчака, П.Мірчука, Р.Млиновецького, Н.Полонської-Василенко, І.Лисяка-Рудницького та ін., в яких соціал-демократичні видання початку століття розглядалися як важливе історичне джерело для дослідження історії українського руху. Однак історики діаспори, як правило, перебільшували значення окремих видань, давали однозначно позитивну оцінку усій українській періодиці, єдину причину її кризи вбачали у репресіях з боку царського уряду. періодика преса архівний партія

Радянською історіографією 1950-х рр. започатковано четвертий етап досліджень із зазначеної проблематики. Хоча тематика наукових пошуків дещо розширилася, науковці усе ж таки не змогли виробити нових концептуальних підходів в науці замість тих, що утвердилися за часів сталінщини. Навіть після “хрущовської відлиги” вітчизняні історики продовжували характеризувати українську соціал-демократичну пресу початку ХХ ст. поверхнево та упереджено. Надалі застосовувалися ідеологічні штампи, тому чи іншому виданню чіплялися ярлики “буржуазно-націоналістичних”. Проте і в ці непрості для науки часи з'являлися цікаві дослідження. Насамперед варто згадати добротну працю О.Дея “Українська революційно-демократична журналістика” Дей О. Українська революційно-демократична журналістика. - К., 1959. - 492 с.. Знаковим дослідженням з історії української преси початку ХХ ст. стала “Історія української дожовтневої журналістики” Історія української дожовтневої журналістики / Дей О., Моторнюк І., Нечиталюк М. та ін. - Львів: Видавниче об'єднання “Вища школа”, 1983. - 511 с., в якій зроблено спробу систематизованого викладу історії української преси дорадянського періоду, подано інформацію про майже всі вітчизняні друковані органи. Українська історична наука на даному етапі досягла певних успіхів, було накопичено фактологічний матеріал, окреслено історіографічні проблеми, досліджено ставлення царизму до українського питання.

Інтерес істориків до української преси зріс після здобуття Україною незалежності та вивільнення значної кількості газет і журналів з бібліотечних спецхранів. Почався п'ятий етап дослідження української преси. У 1994 р. в Інституті історії України була підготовлена колективна монографія, автори якої з нових позицій розглянули процес становлення і консолідації української нації Нариси з історії українського національного руху / За ред. В.Г.Сарбея. - К., 1994. - 190 с.. В монографії І.Крупського “Національно-патріотична журналістика України (друга половина ХІХ - перша чверть ХХ ст.) через призму преси досліджено процеси українського націєтворення на зламі ХІХ-ХХ століть. Досить змістовними є анотовані покажчики періодичних видань О.Сидоренка, в якому відбита майже уся україномовна преса що виходила в 1905-1907 рр.

На зламі тисячоліть українському питанню в Російській імперії та проблемам становлення і розвитку вітчизняної преси присвячено праці співробітників відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України, серед яких варто виділити праці О.Реєнта Реєнт О. Україна в імперську добу (ХІХ - початок ХХ ст.). - К., 2003. - 340 с.; Реєнт О. Деякі проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст.: стан і перспективи наукової розробки // Укр. істор. журн. - 2000. - № 2. - С. 3-27.. Досить повно висвітлено погляди лідерів українських політичних партій на національне питання у працях А.Павка Павко А. Повчальний досвід вітчизняної історії: політичні партії і організації у громадському житті України модерної доби. - К.: Видавництво “Плеяди”, 2002. - 552 с.. Г.Рудий ґрунтовно дослідив та проаналізував газетну періодику як джерело вивчення української культури Рудий Г. Газетна періодика - джерело вивчення української культури. 1917-1920 рр. - К.: Інститут історії України НАН України. - 2000. - 441 с.. Було захищено ряд дисертацій Крупський І. Преса як джерело досліджень національно-визвольних змагань за українську державу (ІІ половина ХІХ - І чверть ХХ ст.): Дисертація… докт. іст. наук. - К., 1996; Голуб А. Міжнародна діяльність Української соціал-демократичної робітничої партії (1900-1913 рр.): Дисертація… канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 1998; Гутковський В. Українська преса Наддніпрянщини в національно-культурному та державотворчому процесі (друга половина ХІХ ст. - 1920 р.): Дисертація… канд. іст. наук. - Львів, 2002 та ін. , в яких побічно досліджується українська соціал-демократична преса перших десятиліть ХХ ст.

Значний вклад у вивчення історії української соціал-демократії внесли історики харківської школи, серед яких особливе місце займають роботи В.Головченка Головченко В. Від “Самостійної України” до Союзу визволення України: Нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. - Харків: Майдан, 1996. - 191 с.; Головченко В. Нескорена Україна (з історії визвольної боротьби 1905-1907 рр.) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. - Харків, 1995. - Т. 4. - С. 4-15; Головченко В. Українська соціал-демократія у вітчизняному національно-визвольному русі напередодні першої світової війни // Історія (частина ІІ): доповіді та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. - Харків: Око, 1996. - С. 7-12..

Джерельна база дослідження визначена з урахуванням обраної дисертаційної теми і може бути поділена на чотири групи. До першої, найбільшої і найціннішої групи джерел, належить періодика, передусім ті видання, які віднайдені в архівах і ще не ставали об'єктом уваги дослідників. Основу дисертаційної роботи становлять понад 50 різнотипних часописів. Це партійні видання РУП - “Гасло”, “Селянин”, “Добра новина”, “Праця”; видання УСДС - “Правда”, “Листок правды”, “Известия украинского союза”; видання УСДРП - “Вільна Україна”, “Соціал-демократ”, “Воля”, “Наша дума”, “Слово”, “Боротьба”, “Праця”, “Робітник”, “Наш голос”, “Дзвін”, а також соціал-демократичний гумористичний тижневик “Шершень”. Ці періодичні видання розглядалися не лише як цінне комплексне джерело та “сховище” інших видів джерел, але і як фактор реалізації українського питання в Російській імперії, як важливий засіб формування національної свідомості. Багато фактичного матеріалу вдалося віднайти в мемуарних матеріалах, які були опубліковані в партійних періодичних виданнях. З огляду на це, ми використали партійну пресу не лише за період, що досліджувався, але й наступних років. Це допомогло з'ясувати та суттєво зміцнити достовірність наукових висновків дослідження, відчути колорит епохи, перипетії політичного життя та умови функціонування партійних друкованих органів. Досліджено також публікації в російських соціал-демократичних періодичних виданнях, в яких йшлося про українську соціал-демократичну пресу чи проблеми розв'язання українського питання в Російській імперії - “Искра”, “Вестник жизни” та ін.

У дисертації опрацьовано українську загально-демократичну періодику досліджуваного періоду - газети “Рада”, “Рідний край”, “Громадська думка” та журнали “Літературно-науковий Вістник”, “Украинский вестник”, “Україна”, “Украинская жизнь”. У цій підгрупі джерел виявлені публікації українських соціал-демократів, в яких висловлювалися думки про шляхи вирішення українського питання, а також полеміку з цього приводу з представниками інших українських політичних сил. Розглянуто російськомовну пресу, що виходила в Україні - “Киевская газета”, “Киевские отклики” та ін., а також російські періодичні видання - “Былое”, “Народное дело”, “Страна”, “Русское богатство” та ін., в яких критикувалася позиція українських соціал-демократів щодо вирішення українського питання в Російській імперії.

Значна кількість різноманітних матеріалів з теми дослідження зосереджена у другій групі джерел. Це фонди Центрального державного історичного архіву України у Києві: Ф. 274 (матеріали Київського жандармського управління), Ф. 275 (матеріали Київського охоронного відділення), Ф. 276 (матеріали Південно-західного охоронного відділення), Ф. 295 (матеріали Київського тимчасового комітету в справах преси), Ф. 317 (матеріали Волинського охоронного відділення), Ф. 321 (матеріали Полтавського охоронного відділення), Ф. 442 (циркуляри головного управління у справах преси). Доповнили цю групу архівні джерела Ф. 228 (фонд подільського губернатора) Кам'янець-Подільського державного міського архіву.

Характер завдань, які вирішувалися у процесі дослідження, вимагав залучення інших архівних джерел. Це документи Ф. 372 (фонд Володимира Охрімовича) Центрального державного історичного архіву України у Львові, Ф. 3805 (фонд ЦК РУП-УСДРП), Ф. 3807 (фонд Жука А.), Ф. 3809 (фонд Петлюри С.), Ф. 4465 (документи українських емігрантських установ, організацій, осіб) Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України у Києві, а також Ф. 159 (фонд О.Русова) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. У цих фондах знаходяться листи, спогади, різноманітні рукописи безпосередніх учасників соціал-демократичного та загальнонаціонального рухів, які проливають світло на ще невідомі сторони політичного життя українців початку ХХ ст. В дисертаційному дослідженні використано 14 фондів з чотирьох архівів України. Суттєво поглибили джерельну базу дослідження опубліковані архівні матеріали третьої групи джерел. Це, зокрема, листи Лесі Українки, С.Петлюри, М.Драгоманова та ін.

Четверту, не менш цінну і досить значну за змістом, групу джерел становила різноманітна мемуарна та автобіографічна література, видана у різні роки як в Україні, так і за її межами. Це спогади В.Андрієвського, Д.Антоновича, В.Винниченка, М.Галагана, Д.Дорошенка, А.Жука, О.Коваленка, Ю.Коларда, В.Левинського, О.Лоли, М.Меленевського, С.Петлюри, М.Порша, Н.Романович-Ткаченко, В.Садовського та ін.

Таким чином, аналіз джерельної бази становлення і функціонування преси українських соціал-демократичних партій та висвітлення різних шляхів реалізації українського питання в Російській імперії на початку ХХ ст. свідчить, що вона є цілком достовірною й достатньою для розкриття теми.

Другий розділ - “Поява та функціонування періодичних видань української соціал-демократії як фактор реалізації українського питання в Російській імперії” - містить три підрозділи. У першому - “Становлення преси Революційної української партії та Української соціалістичної партії” - йдеться про налагодження регулярного друку преси. Вже в березні 1902 р. вийшло перше число першого періодичного партійного органу - “Гасла”. Сімнадцять його номерів було видруковано в Чернівцях. Проте ситуація в Російській імперії невідкладно вимагала збільшення обсягів партійних друкованих видань, а у Чернівцях на це сил не вистачало, тому вирішено було перенести закордонну видавничу діяльність до Львова. У львівський період значна увага приділялася пропаганді ідей західноєвропейської соціал-демократії. Рішенням І з'їзду РУП було ухвалено видання спеціального часопису для українського селянства - “Селянин”. У червні 1903 р. до складу РУП увійшла Українська соціалістична партія. Керівники партій домовилися залишити “Гасло” й надалі теоретичним загальнопартійним органом, “Селянин” мав бути органом революційної пропаганди серед сільського люду, а “Добра новина” призначалася для впливу на промисловий пролетаріат. Протягом 1903 р. побачило світ п'ять номерів (у трьох книжках) “Доброї новини”. Спарені 4-5 номери видавалися від імені РУП. З весни 1904 р. замість “Гасла” почав видаватися теоретичний орган РУП - “Праця”, що проіснував до осені 1905 р.

Відразу ж після проголошення маніфесту від 17 жовтня 1905 р. видавнича діяльність РУП за кордоном припинилась остаточно, тому що всі есдеки-емігранти, які знаходились у Львові, повернулися на Наддніпрянщину.

У другому підрозділі - “Періодичні видання Української соціал-демократичної спілки” - йдеться про становлення періодичних видань “Спілки” після відокремлення від РУП. Організаційно об'єднавшись із загальноросійськими есдеками, спілчани отримали можливість використовувати їх інфраструктуру та пресу в українських губерніях, що надало їм переконливий вплив на село порівняно з осередками РУП. Проте тактика спілчан мала і негативні наслідки. Поставившись легковажно до небезпечних централістських принципів партійного будівництва в РСДРП, партія поступово втрачала свої національні риси. В першу чергу це стосувалося мови. З січня 1905 р. “Спілка” почала видавати у Львові свій друкований орган - газету “Правда”, що за характером публікацій була дуже схожою на рупівський “Селянин” і друкувалася спочатку фонетичним правописом, а потім перейшла на “ярижку”, яка дозволялася російською владою. 1 квітня 1905 р. у Львові побачив світ перший примірник спілчанського часопису “Листок правди”. Національна проблематика на його шпальтах висвітлювалася недостатньо, а “українська фізіономія” видання було такою ж, як й у вищезгаданої “Правди”. В офіційних документах та у виданнях дедалі частіше переважала російська. Спілчани все більше почали піддаватися поширеному серед меншовиків національному нігілізмові. Партійний лідер М.Меленевський на ІV з'їзді РСДРП виступив із заявою про те, що “український пролетаріат повністю зросійщено”, тому спілчани мусять самі вчити його української мови. Літом 1909 р. спілчанам вдалося видати єдиний номер “Известий украинского союза”. Аналіз публікацій ідеологів спілчан у пресі протягом 1905-1906 рр. показав, що партія повністю втратила власні національні орієнтири після серії арештів і провалів на початку 1907 р., а також через наплив з РСДРП зденаціоналізованих та інонаціональних елементів після об'єднання з її міськими організаціями.

Звернено увагу на дуже близький за ідеологічною спрямованістю до видань УСДС перший україномовний сатиричний журнал Наддніпрянщини - “Шершень”, що видавався колишніми членами “Групи українських соціал-демократів” І.Стешенком та Лесею Українкою.

У третьому підрозділі - “Преса Української соціал-демократичної робітничої партії” - досліджено становлення періодики УСДРП: щотижневика “для сільських робітників” “Воля”, журналу “Вільна Україна”, щотижневика “Слово”, щомісячника “Дзвін”, львівських газет “Праця”, “Робітник” та журналу “Наш голос”, органу київської групи соціал-демократів “Боротьба”, полтавської газети “Соціал-демократ”, санкт-петербурзької газети ”Наша дума”. Також досліджено причини невдалих проектів київського “Селянина” та “Праці”, санкт-петербурзьких щотижневої газети “Голос робітника” та літературно-сатиричного двотижневика “Ціп”. До початку Першої світової війни українським соціал-демократам вдалося видати 18 друкованих періодичних видань, загальною кількістю 284 номера. 9 видавничих проектів не вдалося реалізувати.

Третій розділ - “Українська соціал-демократична періодика про українське питання” - містить три підрозділи. У першому підрозділі - “Публікації представників “обласницького” напряму РУП-УСДРП про українське питання” - йдеться про проекти вирішення українського питання, запропоновані представниками “обласницького” напряму РУП-УСДРП - Д.Антоновичем, К.Арабажиним. Б.Камінським, В.Фідровським і В.Козиненком, які не могли повністю погодитися із закордонним комітетом РУП щодо входження в РСДРП, оскільки розуміли, що це призведе до поступової ліквідації партії. З одного боку, вони стояли на принципах державності, з іншого, - розуміли, що відстоювати гасло самостійної України на той час було нереально. Вони не вірили, що національно-територіальна автономія могла радикально вирішити проблеми, що стояли перед українським народом. У другому підрозділі - “Українське питання у статтях представників “автономістського” напряму РУП-УСДРП” - йдеться про проекти вирішення українського питання, які були запропоновані представниками “автономістського” напряму РУП-УСДРП - М.Поршем, С.Петлюрою, П.Стебницьким, В.Садовським. Саме здобуття Україною національно-територіальної автономії вони вважали одним з найголовніших тогочасних завдань. У третьому підрозділі - “Шляхи вирішення українського питання в публікаціях членів Української соціал-демократичної спілки” - досліджуються погляди на українське питання в Російській імперії ідеологів Української соціал-демократичної спілки - П.Тучапського, М.Меленевського та О.Скоропис-Йолтуховського. Вони вірили, що майбутня російська революція, здобувши громадянські права та свободи для усіх націй, “автоматично” знищить також привілейоване становище російської національності в державі. Спілчани наївно сподівалися на те, що українському народу у боротьбі за волю допоможе “свідомий російський пролетаріат”, який відстоюватиме право на самовизначення за всіма націями, що увійдуть до майбутньої демократичної Росії. Не виключалося навіть повне відділення від Росії тієї чи іншої національної одиниці, однак лише у тому разі, якщо цього вимагатиме свідомий пролетаріат. Проти “спілчанської моделі” вирішення українського питання в Російській імперії виступили не тільки члени УСДРП, а й члени інших українських партій.

Вивчення та аналіз періодичних видань української соціал-демократії дозволяють зробити наступні висновки:

1. Дослідження преси української соціал-демократії Російської імперії початку ХХ ст. та висвітлення українського питання в ній проходило в п'ять етапів. Перший розпочався відразу після появи преси і закінчився напередодні 1920-х рр. Другий охоплює 1920-ті і початок 1930_х рр. Третій - середину 1930-х - першу половину 1950-х рр. Четвертий - другу половину 1950-х - 1980-ті рр. П'ятий - початок 1990-х - триває до сьогодні.

2. На початку ХХ ст. соціал-демократи, розуміючи значення преси для розвитку національного руху, намагалися започаткувати низку україномовних періодичних видань. Для цього їм довелося протидіяти урядовій політиці царської Росії, яка навіть не визнавала української мови, вважаючи її діалектом російської.

3. Становлення української соціал-демократичної преси в Російській імперії на початку ХХ ст. проходило у п'ять етапів: 1. 1900-1901 рр. - робилися невдалі спроби розпочати друк партійної періодики як у Росії, так і за її кордоном; 2. Початок 1902 р. - літо 1905 р. (перший “закордонний” етап). - у Чернівцях та Львові видано нелегальні часописи РУП-УСДРП (“Гасло”, “Селянин”, “Праця”, “Добра новина”) та “Спілки” (“Правда”, “Листок правды”, “Известия украинского союза”); 3. Осінь 1905 р. - літо 1909 р. (перший “наддніпрянський” етап). - Робилися спроби створити мережу легальних партійних видань як на Наддніпрянщині, так і на інших територіях Російської імперії, де цензура була слабшою. Видавалися легальні друковані органи УСДРП (“Вільна Україна”, “Воля”, “Боротьба”, “Соціал-демократ”, “Наша дума”, “Слово”) та сатиричний соціал-демократичний журнал “Шершень”. Низка видань так і не побачили світ; 4. Листопад 1909 р. - листопад 1911 р. (другий “закордонний” етап). - видавництво соціал-демократичної преси перенесено до Львова. Видавалися нелегальні органи “Праця”, “Робітник”, “Наш голос”; 5. 1912-1914 рр. (другий “наддніпрянський” етап) - видавався журнал “Дзвін”.

4. Загострення революційної ситуації в Російській імперії призвело до лібералізації цензурного режиму, що дало можливість легально видавати українську соціал-демократичну пресу. З'явилися видання “Вільна Україна”, “Наша дума”, “Слово”, “Дзвін”, в яких порушувалися питання вирішення всього комплексу політичних, соціально-економічних, культурно-освітніх та релігійних проблем українського народу в Російській імперії.

5. Серед часописів РУП найбільше уваги українському питанню приділялося на шпальтах “Доброї новини”, “Гасла” та “Праці”. Ставилися такі завдання, як розбудова національної освіти, культури, вказувалося на необхідність боротьби за національну автономію України у складі демократичної Росії. Лише у “Добрій новині”, яку РУП видавала спільно з УСП, наголошувалося на першочерговості здобуття самостійності для українських земель, що входили до Російської імперії.

6. На шпальтах видань УСДС лише побіжно розглядалося українське питання в Російській імперії. Однак, використовуючи інші видання, спілчани активно пропагували ідею так званої “крайової” чи обласної автономії України, бачили її в складі майбутньої оновленої демократичної соціалістичної Росії з широкими “культурними” та самоврядними правами. Поставившись легковажно до небезпечних наднаціональних принципів партійного будівництва, партія частково втратила свої національні риси, її члени все більше піддавалися національному нігілізмові. В першу чергу це стосувалося мови.

7. Використовуючи пресу, члени УСДРП намагалися розвинути в українських трудящих національні почуття, бажання протистояти ідеям пролетарського інтернаціоналізму й класової боротьби, що репрезентувалися УСДС та РСДРП.

8. Пропагуючи в періодиці свої погляди на майбутнє вирішення національного питання, члени усіх українських соціал-демократичних партій змушені були постійно враховувати настрої мас, ще не розвинуту національну самоідентифікацію українців. Ідеологія, якої дотримувалися ці партії, орієнтувала на пріоритет інтернаціональних ідей, на компроміси між вирішенням класового та національного питань.

9. Преса українських соціал-демократів систематично звертала увагу на такий важливий елемент громадянських свобод, як свободу совісті та віросповідання. Проте потенційні можливості церкви не були належним чином оцінені жодною із партій. Релігія розглядалася як складова частина політики, іноді виявлялася навіть зневага до неї. Віра зі сторінок партійних видань проголошувалася приватною справою окремої особи. Хоча на шпальтах преси УСДРП подекуди й висловлювалася підтримка тим священнослужителям православної церкви, які підтримували запровадження української мови в церковнопарафіяльних школах й виголошували нею проповіді, проте підкреслювалося, що це не має відволікати “трудящі маси” від боротьби з клерикалізмом і представниками церковно-поміщицького землеволодіння. Такий підхід був тактичним прорахунком, бо відштовхував національно свідоме духівництво від участі у вирішенні українського питання. Однією з причин того, що православна церква в Україні не стала об'єднавчим фактором національно-визвольного руху (як, наприклад, у слов'янських народів Балканського півострова у другій половині ХІХ ст.) було те, що підтримуючи національний рух, священнослужителі опинялися між двох вогнів: з одного боку, переслідування та утиски церковного керівництва і колег по сутані, а, з іншого, - шквал критики майже всього спектра українських політичних партій (особливо соціал-демократичного спрямування), що не давав можливості віднайти себе у цьому русі.

10. Намагаючись реалізувати ідею М.Драгоманова, яка полягала у тому, що реформація Православної церкви в Україні могла б стати майбутнім напрямком розвитку української ідеї, нейтралізувавши канали зовнішнього духовного контролю над українцями та створивши нові форми суспільного руху, які дозволяли б ставити нові, більш сміливі національно-культурні та політичні завдання перед українцями, українські есдеки відстоювали не стільки ідею автокефалії для Православної церкви в Україні, скільки намагалися докорінно реформувати її.

11. В редакціях соціал-демократичних видань зароджувалася співпраця між українськими соціал-демократами Російської та Австро-Угорської імперій. Це стало важливим кроком до інтеграції вітчизняного соціал-демократичного руху у цілісне явище по лінії Захід-Схід. Причому впливи були взаємними.

12. Поява української соціал-демократичної періодики, питома вага якої серед усієї національної преси була досить істотною, суттєво вплинула на розвиток українського руху в Російській імперії на початку ХХ ст. Завдяки їй останній зміг звільнитися від вузьких рамок етнографічного культурництва і розвинутися у політичну стадію. З іншого боку, політична одноосібність та нетерпимість до плюралізму, які певною мірою пропагувала соціал-демократична преса, заважала українцям об'єднатися в єдину національно-політичну течію для боротьби за незалежну національну державу.

13. Початок Першої світової війни, і як наслідок - закриття царською владою цілого ряду україномовних видань та фактичне відновлення з січня 1915 р. дії указу 1876 р., катастрофічно вплинули на долю української соціал-демократичної періодики.

14. Українська соціал-демократична преса була неодмінним атрибутом культурно-просвітницького й державотворчого життя нації, позитивно впливаючи на політичний і культурний рівень українського населення імперії. Завдяки їй суттєво розширилися функції української мови.

Список опублікованих за темою дисертації праць у виданнях, затверджених ВАК України

1. Заводовський А.А. Шляхи становлення та причини кризи української преси Наддніпрянщини в 1905-1908 рр. // Проблеми історії України ХІХ - поч. ХХ ст. - Вип. І. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2000. - С. 207-217.

2. Заводовський А.А. Українська національна ідея в подільській пресі 1906 р. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 1998. - Т. 2 (4). - С. 79-84.

3. Заводовський А.А. Національна програма українців-подолян в пресі 1906 року // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 1999. - Т. 3 (5). - С. 79-84.

4. Заводовський А.А. Причини кризи української преси Наддніпрянщини у 1905-1907 рр. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: історичні науки. - Коломия: Видавничо-поліграфічне товариство “Вік”, 2000. - Т. 4 (6). - С. 72-80.

5. Заводовський А.А. Зародження та діяльність періодичних видань РУП-УСДРП на початку ХХ ст. // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Випуск ІІ. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2001. - С. 180-201.

6. Заводовський А.А. Ідея майбутньої української державності в соціал-демократичній пресі Наддніпрянщини початку ХХ ст. // Політологічний вісник. - 2001. - № 8. - С. 110-118.

7. Заводовський А.А. Періодичні видання РУП-УСДРП початку ХХ століття // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2001. - Т. 5 (7). - С. 63-72.

8. Заводовський А.А. Українська преса початку ХХ ст. як важливий фактор національно-політичного руху: історіографія питання // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2002. - Т. 7 (9). - С. 379-386.

9. Заводовський А.А. Преса початку ХХ ст. як джерело дослідження становлення української ідеології, національної освіти, церкви і культури на Поділлі // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2005. - Т. 5. - С. 262-271.

Анотація

Заводовський А.А. Преса української соціал-демократії та українське питання в Російській імперії на початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України НАН України. - Київ, 2006.

У дисертації комплексно досліджено політичний та ідеологічний доробок української соціал-демократії у сфері вирішення українського питання в Російській імперії на початку ХХ ст., проведено систематичний і узагальнюючий аналіз української соціал-демократичної преси Російської імперії як цілісного і самостійного явища. Досліджено зміст публікацій, які тією чи іншою мірою стосувалися реалізації українського питання. На основі широкого кола джерел та великої кількості різнотипної літератури досліджено процес становлення періодики Революційної української партії, Української соціалістичної партії, Української соціал-демократичної робітничої партії, Української соціал-демократичної спілки, а також різноманітні проекти вирішення українського питання в Російській імперії, які були висвітлені в ній. Через призму періодичних видань з'ясовано ставлення різних ідейних течій в соціал-демократичному русі Наддніпрянщини до вирішення українського питання в Російській імперії.

Завдяки запровадженню донаукового обігу значного масиву недосліджених матеріалів преси початку ХХ ст. та архівних документів, по-новому оцінено певні історичні факти і події, представлено соціал-демократичну періодику як складне багатожанрове та багатовидове явище, як один з факторів реалізації українського питання в Російській імперії.

Ключові слова: соціал-демократія, національне питання, періодична преса, національна ідентифікація, автономія, Російська імперія.

Заводовский А.А. Пресса украинской социал-демократии и украинский вопрос в Российской империи начала ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Институт истории Украины НАН Украины. - Киев, 2006.

Диссертация посвящена комплексному исследованию политического и идеологического наследия украинской социал-демократии в сфере решения украинского вопроса в Российской империи начала ХХ ст. В работе проведен системный и обобщающий анализ украинской социал-демократической прессы Российской империи как целостного и самостоятельного явления, а также тех публикаций в ней, которые в той или иной степени касаются реализации украинского вопроса. На базе широкого круга источников и значительного количества разнотипной литературы исследован процесс становления периодики Революционной украинской партии (“Праця”, “Селянин”, “Гасло”), Украинской социалистической партии (“Добра новина”), Украинской социал-демократической рабочей партии (“Вільна Україна”, “Соціал-демократ”, “Воля”, “Наша дума”, “Слово”, “Боротьба”, “Праця”, “Робітник”, “Наш голос”, “Дзвін”), Украинской социал-демократической спилки (“Правда”, “Листок правды”, “Известия украинского союза”, “Шершень”), а также всевозможные проекты разрешения украинского вопроса в Российской империи, освещенные в ней.

Проанализовано украинскую общедемократическую периодику - газеты “Рада”, “Рідний край”, “Громадська думка”, а также журналы “Літературно-науковий Вістник”, “Украинский вестник”, “Україна”, “Украинская жизнь”. Через призму публикаций в периодических изданиях определено отношение разных идейных течений в социал-демократическом движении Надднепрянщины к решению украинского вопроса в Российской империи.

Исследованы публикации в тех российских социал-демократических периодических изданиях, в которых подавалась информация об украинской социал-демократической прессе или освещались проблемы разрешения украинского вопроса в Российской империи - “Искра”, “Вестник жизни” и другие. В исследовании доказывается, что украинская социал-демократическая периодика, позитивно повлияла на развитие украинского движения в Российской империи в начале ХХ ст. Благодаря ей это движение освободилось от узких рамок “этнографизма” и перешло в политическую стадию.

Украинская социал-демократическая пресса рассматривается как неотъемлемый атрибут культурно-просветительской и нациотворческой жизни украинцев Российской империи. Благодаря ей существенно расширились функции украинского языка.

Пресса украинских социал-демократов систематически обращала внимание на один из главных элементов гражданских свобод - свободу совести и вероисповедания. Однако потенциальные возможности церкви не были нужным образом оценены ни одной из партий. Религия рассматривалась как составная часть политики и провозглашалась личным делом отдельной личности. Анализируя статьи, которые касались вопросов православия, автор делает вывод, что эсдеки отстаивали не столько идею автокефалии Православной церкви в Украине, сколько пытались реформировать ее, и тем самым реализовать идею М.Драгоманова, которая состояла в том, что реформация Православной церкви, нейтрализовала бы каналы внешнего духовного контроля над украинцами, и могла стать одним из будущих направлений развития украинской идеи.

В редакциях социал-демократических изданий зарождалось сотрудничество между украинскими социал-демократами Российской и Австро-Венгерской империй, что стало важным шагом к интеграции отечественного социал-демократического движения в целостное явление по линии Восток-Запад.

Благодаря введению в научный оборот множества неисследованных материалов прессы начала ХХ ст. и архивных документов, по-новому дана оценка некоторым историческим фактам и событиям. Социал-демократическая периодика представлена как сложное многожанровое и многовидовое явление, как один из факторов реализации украинского вопроса в Российской империи. Начало Первой мировой войны, и как следствие, запрет на издание украиноязычных газет и журналов, катастрофически повлиял на дальнейшую судьбу всей периодики.