Внесок підприємницьких верств Донбасу у соціально-економічний розвиток регіону (1861–1914 рр.)

За умов зростання чисельності робітничого класу у районі формування підприємств індустрії дуже гостро поставала житлова проблема. Забезпечення робітників житловими приміщеннями було завданням самих підприємців, оскільки в умовах організації високотехнологічних підприємств з кільказмінною працею вкрай необхідним ставало утримання працівників при виробництвах. На підприємствах Донбасу існувала різна практика надання робітникам житла: безкоштовна, з частковою оплатою та платне житло. Якість та розміри такого житла були неоднаковими, розрізнялися й умови його надання. Краще порівняно з іншими категоріями робітників забезпечувалися житлом інженерно-технічні кадри та висококваліфіковані працівники, гіршими були житлові умови некваліфікованої робочої сили. Автор виділяє, що діяльність промисловців у цьому напрямку була недостатньою, проте, вони все ж таки вкладали кошти у вирішення житлової проблеми Донбасу, у той час як держава взагалі усунулася від виконання цього завдання.

Зазначається, що в умовах складного технологічного процесу, коли працівник повинен був володіти певним обсягом знань та кваліфікації, а прагматизм власників потребував найефективнішого використання робочої сили, підприємці Донбасу відкривали школи, гімназії, професійні училища. Це створювало додаткові, а інколи й єдині можливості для отримання певного рівня освіти. Лише за 1900-1914 рр. кількість навчальних закладів при промислових підприємствах збільшилася у 3,5 рази, а рівень фінансування підприємцями одного учня був більшим, ніж у земській та церковноприходській школі відповідно у 5 і 10 разів. Підприємці активно брали участь у діяльності загальних освітніх закладів, благодійницьких будинків та притулків, перераховували цим установам певні капітали, виступали у ролі постійних піклувальників.

Аналіз джерел дозволяє автору стверджувати, що у досліджуваний період об'єктами комерційної діяльності підприємців виступали різноманітні послуги, виробництво яких майже повністю зосереджувалося в руках підприємницьких верств населення. Виділено, що з кінця ХІХ ст. у структурі транспорту Донбасу важливу роль почали відігравати механічні засоби пересування - автомобіль, електричний трамвай. Земські та міські управи мали можливості організаційного та фінансового тиску на бізнесменів з метою збільшення переваг для місцевих мешканців. У 1861-1914 рр. швидко розвивалися готельний бізнес та підприємства громадського харчування, сфера міського господарства Донбасу. Перші масштабні комунальні проекти того часу (водопостачання, електричне освітлення, телефонний зв'язок) були здійснені завдяки активності підприємницької верстви регіону. І хоча не всі плани підприємців були реалізовані, вони сприяли активізації економічного життя регіону, створювали атмосферу ділової конкуренції у Донбасі.

З другої половини ХІХ століття поширювалась підприємницька діяльність у сфері культури: відкривалися нові книгарні, типографії, театри, бібліотеки, кінематографи. Автор відмічає, що хоча обсяги виробництва на таких підприємствах суттєво поступалися індустріальним „велетням”, їх значення для соціального розвитку регіону було не менш важливим. Підприємці працювали у сфері організації дозвілля, сприяли формуванню соціально-культурного середовища міст і селищ регіону. Вони виступали як власниками, так і спонсорами установ релігійного призначення. Проведене дослідження свідчить, що зусилля підприємців Донбасу були спрямовані не тільки на отримання власного прибутку та розвиток комерційної справи, але й на задоволення духовних потреб мешканців краю.

У висновках підведені підсумки проведеного дослідження і сформульовано деякі рекомендації.

· Після скасування кріпацтва у 1861 р. та проведення низки буржуазних реформ другої половини ХІХ століття підприємці стали являти собою особливу верству населення Донбасу. За чинним законодавством Російської імперії підприємницькою діяльністю після 1863 р. могли займатися представники як податкових, так і неподаткових станів суспільства. Якщо до реформи 1898 р. підприємництво у станово-ієрархічній системі держави пов'язувалося перш за все з купецтвом, то після неї статус підприємця взагалі відокремлювався від купецької громади, і відтак для заняття комерційною справою було достатньо лише придбати промислові свідоцтва. В умовах становлення буржуазного суспільства з основами ринкової економіки ієрархічні обмеження станів почали зникати, і викристалізувався розподіл населення на нові соціальні верстви - підприємців та представників найманої праці.

· Розвиток економіки призвів до суттєвого ускладнення організації господарювання. Поруч з одноосібним власником з'являлися нові форми асоційованого підприємництва з різним рівнем відповідальності учасників (товариства повні та на вірі, торговельні доми, акціонерні та пайові компанії). Найбільш розповсюдженою організаційною формою підприємництва у Донбасі у 1861-1914 рр. були акціонерні товариства, роль та кількість яких постійно зростала. Проте приватне підприємництво було широко представлено у виробничій і, особливо, у невиробничій сферах.

· Основним напрямком вкладення підприємницького капіталу стали гірничовидобувна, металургійна, машинобудівельна та хімічна галузі промисловості. Це пояснювалося наявністю у краї багатих покладів мінеральних копалин, розробка яких спричинила первісний поштовх до економічного піднесення. Незважаючи на певні труднощі (відсутність достатньої кількості місцевих працівників, брак розгалуженої мережі шляхів сполучення, вузькість місцевого ринку тощо), підприємці Донбасу за умов протекціоністської політики держави створили потужний промисловий комплекс, що вже наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття вийшов на лідируючі позиції у країні. Напередодні Першої світової війни, завдяки зусиллям підприємців, у Донбасі виник комплекс підприємств індустрії з міцним потенціалом, більшість з яких продовжує свою роботу до сьогодення.

· Значну роль підприємці відігравали й у формуванні транспортної мережі краю. Будівництво усіх залізничних ліній Донбасу, за винятком Катерининської, фінансувалося підприємцями. Системою пільг, гарантій та замовлень держава всіляко заохочувала приток приватних капіталів до створення сучасних засобів сполучення. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття підприємницьке залізничне будівництво продовжувалося завдяки розширенню мережі під'їзних шляхів, гілок фабрично-заводського призначення, ліній місцевого сполучення, які поєднувалися з магістральними залізницями і входили до загальної системи шляхів. Виключно з діяльністю підприємців пов'язано виникнення та поширення у регіоні таких нових видів транспорту, як автомобіль та електричний трамвай.

· Наслідком бурхливого промислового піднесення Донбасу у 1861-1914 рр. стало формування потужного за чисельністю та організованістю класу найманих робітників, більша частина якого формувалася за рахунок сільських заробітчан. Підприємці були вимушені вирішувати цілий комплекс соціальних проблем, серед яких найважливішою була житлова. Навколо фабрик, рудників та заводів будувалися житлові приміщення, якість та розміри яких були неоднаковими. Результатом підприємницької діяльності промисловців у Донбасі стали не тільки численні рудники та заводи, але й нові великі промислові селища і містечка.

· Частина підприємців Донбасу спрямовувала свою діяльність на задоволення зростаючих потреб мешканців регіону. Підприємці влаштовували у регіоні нововведення у галузі комунального господарства та сфери послуг, формуючи нове „обличчя” Донбасу. Поширення бізнесу у сфері готельного господарства, громадянського харчування, водопостачання, розповсюдження телефонного зв'язку та електрифікації у краю здійснювалося виключно завдяки активізації приватної комерційної ініціативи.

· Підприємці Донбасу брали енергійну участь у формуванні соціальної інфраструктури регіону. При заводських колоніях відкривалися медичні установи, школи, культурно-освітні заклади. Лікарські установи при промислових закладах надавали медичні послуги не тільки власним робітникам та службовцям. Фінансування підприємцями навчання у заводській або рудничній школі було значно кращим, ніж у земській, церковно-приходській школі, або в освітньому закладі при державних підприємствах.

· Підприємці виступали у ролі постійних піклувальників громадських та державних установ, проводили благодійні акції, влаштовували спеціальні притулки для малозабезпечених верств населення. Вони практично повністю перебирали на себе функції держави по відношенню до свого населення у галузі житлового забезпечення, побутових послуг, медичного обслуговування, соціального страхування, освіти та культури. Діяльність підприємців була дуже вагомою та доречною, вона не просто збільшувала реальні можливості, але й дуже часто створювала єдині умови для задоволення соціальних потреб населення Донбасу.

На основі проведеного дослідження автор дійшов висновку про необхідність тісної та ефективної співпраці між працею та капіталом, підприємцями та державними й громадськими установами з метою створення суспільної стабільності та запобігання можливим соціальної вибухам. Аналіз діяльності підприємців Донбасу у досліджуваний період дає підстави сформулювати наступні рекомендації:

1. Для досягнення позитивних зрушень у залученні приватного капіталу потрібне подальше ретельне дослідження становлення різних форм організації підприємництва у минулому.

2. Необхідною умовою активізації малого та середнього бізнесу на сучасному етапі розвитку України є створення чіткої правової бази, яка б закріплювала юридичне становище підприємця у соціальному середовищі, окреслювала можливості та перспективи підприємницької діяльності.

3. Важливим фактором розвитку підприємницької діяльності мають стати стабільність законодавства у торговельно-промисловій сфері та державні гарантії.

4. Органи місцевого самоврядування для вирішення завдань соціального та економічного розвитку регіонів повинні оптимально узгоджувати підприємницьку активність суб'єктів господарчої діяльності щодо задоволення власних потреб з інтересами населення краю.

5. Враховуючи історичний досвід, органам державної та місцевої влади слід створювати сприятливі умови для поширення меценатської та благодійної діяльності підприємців для удосконалення форм соціального захисту населення.

російський імперія підприємницький соціальний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації в наукових фахових виданнях:

1. Окремі аспекти індустріального розвитку Наддніпрянської України у 1861 - 1914 роках // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Історичні науки. Педагогічні науки. Філологічні науки. - Ізмаїл, 2003. - Вип. 14. - С. 10 - 14.

2. Формування та економічні аспекти діяльності торговельного підприємництва Наддніпрянської України (1861 - 1914 рр.) // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - Луганськ, Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2003. - Вип. 5. - С. 86 - 92.

3. Участь підприємницьких верств Донбасу у соціальному розвитку регіону (1861 - 1914 рр.) // Історичні записки: Зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. - Вип. 1. - С. 45 - 55.

4. Комерційна діяльність селян Наддніпрянської України у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття // Історичні записки: Зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2004. - Вип. 2. - С. 69 - 79.

5. До питання про участь підприємців у створенні залізничної транспортної мережі Донбасу (60-70-ті роки ХІХ століття) // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. пр. / Відп. ред. О.Я. Пилипчук. - К., 2004. - Вип. 17. С. 64 - 76.

6. Благодійницька діяльність промисловців Донбасу у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття // Історичні записки: Зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. - Вип. 8. - С. 44 - 54.

7. Розвиток підприємництва у Донбасі у сфері виробництва будівельних матеріалів у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття // Історичні записки: Зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006. - Вип. 9. - С. 92 - 101.

Матеріали конференцій:

1. Соціальний склад підприємців вугільної галузі Наддніпрянської України (1861 - 1914 рр.) // Перший регіональний науково-практичний семінар молодих вчених. 24-25 серпня 2002 р. - Луганськ, 2002. - С. 12 - 15.

2. Розвиток приватного підприємництва у Донбасі у другій половині ХІХ століття // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки і техніки. Тези доповідей міжрегіональної наукової конференції молодих вчених 14 жовтня 2002 р. - Луганськ, 2002. - С. 12 - 15.

3. Актуальні питання розвитку підприємництва в Україні // Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (на підставі матеріалів Х Міжнародної науково-практичної конференції „Університет і регіон” /Міжнародні Далівські читання / 17-18 листопада 2004 року) - Луганськ, 2004. - С. 199.

4. Особливості організації торговельного підприємництва за чинним законодавством Російської імперії у ХVІІІ - ХІХ ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки і техніки. Тези доповідей ІV міжрегіональної наукової конференції 10-11 лютого 2005 р. - Луганськ, 2005. - С. 12 - 13.

АНОТАЦІЇ

Закірова С.Г. Внесок підприємницьких верств Донбасу у соціально-економічний розвиток регіону (1861 - 1914 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2006.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню ролі підприємницьких верст Донбасу у соціально-економічному розвитку регіону у 1861 - 1914 рр. У роботі на основі аналізу широкого кола джерел проаналізовано становлення соціально-правового статусу підприємців, виникнення різних форм організації підприємницької діяльності у Донбасі, виділено джерела формування підприємницького прошарку суспільства. Досліджено особливості участі промисловців у створенні транспортної мережі Донбасу, різноманітні аспекти діяльності підприємців у вугільній, видобувній, машинобудівній, металургійній, хімічній галузях промисловості Донбасу, що сприяли загальному економічному піднесенню регіону. Встановлено місце і роль діяльності підприємців Донбасу у галузі задоволення соціальних потреб мешканців краю, розбудові сфери послуг, виявлено участь представників торгово-промислової еліти у формуванні соціальної інфраструктури Донбасу.

Ключові слова: підприємець, підприємницька діяльність, акціонерне товариство, соціальні потреби, інфраструктура, Донбас.

Закирова С.Г. Вклад предпринимательских слоев Донбасса в социально-экономическое развитие региона (1861 - 1914 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2006.

В диссертации на основе широкого круга источников проведено комплексное исследование вклада предпринимателей в социально-экономическое развитие Донбасса в 1861 - 1914 гг. Показано, что в ходе реформирования торгово-промышленного законодательства Российской империи во второй половине ХІХ века значительно изменился правовой статус предпринимателя. После 1863 г. предпринимательской деятельностью могли заниматься представители всех социальных сословий, имеющие финансовую возможность выкупить свидетельство на право торговли и промыслов. Состав предпринимательского слоя Донбасса существенно расширился за счет крестьян, казаков, представителей интеллигенции, иностранных подданных. Наряду с частным владельцем развивались новые формы ассоциированного предпринимательства (товарищества полные и товарищества на вере, торговые дома, акционерные и паевые компании). Особенностью развития предпринимательства в Донбассе было совмещение многими предпринимателями единоличного бизнеса с участием в деятельности предприятий коллективных форм собственности.

В условиях развития рыночных отношений предприниматели играли важную роль в экономическом подъеме Донбасса. Наличие в крае богатых залежей полезных ископаемых, несмотря на отсутствие достаточного количества рабочей силы, неразвитость местного рынка и системы транспортного сообщения, создало определенные условия для активизации предпринимательской деятельности. Наряду с акционерными компаниями, численность которых постоянно возрастала, в регионе в 1861 - 1914 гг. продолжали существовать частновладельческие предприятия, выступающие как самостоятельные субъекты экономической деятельности, так и включавшиеся в качестве поставщиков и подрядчиков в производственный цикл крупных корпораций. К 1914 г. в крае был создан комплекс предприятий угольной, металлургической, машиностроительной, химической, соляной индустрии с мощным потенциалом, большинство из которых продолжает успешно работать и сегодня. Предприниматели сыграли важную роль в формировании транспортной системы Донбасса, особенно в создании разветвленной железнодорожной сети и развитии автомобильного сообщения.

Большое значение для развития Донбасса в 1861 - 1914 гг. имела деятельность предпринимателей по удовлетворению социальных и культурно-духовных потребностей жителей края. В условиях недостаточного финансирования государством и органами местного самоуправления социальной сферы предприниматели активно участвовали в создании непроизводственной инфраструктуры региона. Ними открывались медицинские и культурно-образовательные учреждения при заводах и рудниках, доступ к которым имели не только промышленные рабочие и члены их семей, но и все жители Донбасса. Предприниматели выступали в роли постоянных попечителей частных, общественных и государственных заведений, проводили благотворительные акции, организовывали специальные приюты и больницы для малообеспеченных слоев населения. Жилищное строительство, телефонизация, электрификация, сфера услуг в регионе практически полностью развивались благодаря инициативам представителей предпринимательских слоев региона. Деятельность предпринимателей была особо значимой, поскольку она не только увеличивала реальные возможности, а часто создавала единственные условия для удовлетворения социальных потребностей населения Донбасса.

Ключевые слова: предприниматель, предпринимательская деятельность, акционерное общество, социальные потребности, инфраструктура, Донбасс.

Zacirova S.G. Contribution of Enterprise Layers of Donbass to socio-economic Development of the Region (1861 - 1914). - Manuscript.

Dissertation for scientific degree Candidate of Historical Sciences, speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Volodymyr Dahl Eastern Ukrainian National University, Luhansk, 2006.

Dissertation is devoted to complex research of the role of enterprise layers of Donbass in socio-economic development of the region in 1861 - 1914. In the work on the basis of analysis of a wide circle of sources the making of socio-legal status of enterprises is analysed, the origin of different forms of entrepreneurial organization activity in Donbass, the sources of forming enterprise society layer are detailed. Participation peculiarities of industrialists in creation of transport network of Donbass, various aspects of business activity in coal-mining, machine-building, metallurgical, chemical industries which promoted the general economic growth in the region are examined. A place and the role of entrepreneurial business activity of Donbass in the field of social needs satisfaction of the ferai's inhabitants, the development of services sphere are set up, participation of trade-industrial elite representatives is revealed in formation of social infrastructure of Donbass.

Key words: businessman, entrepreneurial activity, joint-stock company, social needs, infrastructure, Donbass.

Размещено на Allbest.ur