Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

У 1863-1878 РОКАХ

Спеціальність 07.00.02 - Всесвітня історія

Донецьк - 2007

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Донецький національний університет, Донецьк, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми європейської політики Великої Британії 1863-1878 років. У дисертації проведений аналіз позиції Великої Британії щодо різних подій тогочасного міжнародного життя. Виявлено зміни, які відбулися в європейській політиці Великої Британії в ці роки, з'ясовано їх причини, проаналізовано принципи, засоби реалізації, регіональну специфіку тогочасного британського зовнішньополітичного курсу в Європі та внутрішні і зовнішні фактори, які впливали на його здійснення.

Ключові слова: європейська політика, політика невтручання, об'єднання Німеччини, польське питання, Східне питання, бельгійський фактор, Форін офіс.

Аннотация

Черевык К.А. Европейская политика Великобритании в 1863-1878 годах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2007.

Диссертация посвящена исследованию европейской политики Великобритании 1863-1878 годов. В диссертации проанализирована позиция Великобритании в различных европейских конфликтах 60-70-х годов XIX ст. Выявлены изменения, которые произошли в европейской политике Великобритании в исследуемый период. Проанализированы их причины, исследованы принципы, методы реализации, региональная специфика британского внешнеполитического курса в Европе, который проводился в 1863-1878 годах, а также внутренние и внешние факторы, которые влияли на его осуществление.

Установлено, что после поражения Великобритании в польском вопросе и датско-немецком конфликте 1863-1864 годов, в этой стране в 1864 году фактически, а в 1866 году официально, была принята новая внешнеполитическая доктрина европейской политики, которая получила название “политика невмешательства”. Сущность ее заключалась в том, что отныне Великобритания должна была вмешиваться в европейские дела только в особых случаях.

Принципы нового британского внешнеполитического курса в Европе были следующие: отказ от длительных договорных обязательств, в том числе избежание вхождения в межгосударственные союзы; невмешательство во внутренние дела других государств без крайней необходимости или если это будет связано с опасными последствиями; отказ от дачи совета другим странам по поводу их внутренних или внешних дел, если они сами такого совета не попросят; отказ от угроз, если нет намерения их выполнять, то есть от блефа; нейтралитет в конфликтах и войнах, которые непосредственно не касаются английских интересов.

“Политика невмешательства” должна была проводиться исключительно дипломатическими методами, исключая всякое дипломатическое давление. Главным методом было посредничество. Анализ региональной специфики британской европейской политики исследуемого периода показал, что и в западноевропейском регионе и на Балканах “політика невмешательства” проводилась с нарушениями.

На осуществление европейской политики Великобритании в 1863-1878 годах влияли такие внутренние факторы: разногласия внутри английского руководства по поводу выработки позиции страны к тем или иным событиям европейской жизни того времени; вмешательство королевы Виктории и английских премьеров в процесс управления внешней политикой страны; значительное влияние парламента и общественного мнения на осуществление британской внешней политики.

Среди внешних факторов, которые влияли на европейскую политику Великобритании в 1863-1878 годах, главными были колониальный и бельгийский. “Политика невмешательства” была принята именно из-за того, что именно она, по мнению английских правящих кругов, позволяла Великобритании сохранять за собой такую свободу действий на континенте, которая давала ей возможность обеспечить защиту своих европейских интересов, но без лишнего и опасного вмешательства в континентальные дела. Бельгийский фактор, который заключался в обязательствах Великобритании перед Бельгией согласно Лондонскому договору 1839 года, способствовал тому, что “политика невмешательства” сразу после своего принятия вступила в противоречие с этими обязательствами. Вместе с тем, именно благодаря бельгийскому фактору “присутствие” Великобритании в Европе, а с ним и ее влияние на европейские дела, продолжали сохраняться.

Ключевые слова: европейская политика, политика невмешательства, объединение Германии, польский вопрос, Восточный вопрос, бельгийский фактор, Форин оффис.

Summary

Cherevyk K.A. European policy of Great Britain in 1863-1878 years. - Manuscript.

The thesis is devoted to the investigation of the problem of European policy of Great Britain of 1863-1878 years. The position of Great Britain to the different events of European international life of those years is analyzed. The changes, which had place in the British European policy in those years, their reasons are found out. The principles, methods of realization, the regional specification of British foreign policy in Europe of 1863-1878 years and the factors, which influenced it, are analyzed.

Key words: European policy, policy of non-intervention, unification of Germany, Polish question, Eastern question, Belgian factor, Foreign office.

британія зовнішньополітичний міжнародний

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У зв'язку з євроінтеграційними прагненнями України, які мають місце в останні роки, потреба в дослідженні історії європейських міжнародних відносин набуває особливої актуальності. Аналіз зовнішньої політики провідних держав європейського континенту, які на різних етапах європейської історії впливали на міжнародне життя Європи, на розвиток європейської цивілізації і продовжують зберігати свій вплив на сучасному етапі як країни-члени Європейського союзу, дає можливість краще зрозуміти сутність євроінтеграційних процесів, їх перспективи, дозволяє виявити ступінь участі в них головних європейських держав, допомагає зробити певний прогноз щодо того місця, яке Україна посяде в Євросоюзі, коли увійде до європейської спільноти.

Велика Британія - одна з тих провідних європейських держав, яка традиційно відігравала значну роль у європейській та світовій історії. Незважаючи на те що британська зовнішня політика в Європі другої половини XIX ст. активно досліджувалася і досліджується істориками, на сьогодні її цілісної концепції не існує. В історичній науці існують різноманітні погляди на той зовнішньополітичний курс, який Велика Британія здійснювала в Європі у другій половині XIX ст., особливо це стосується 60-70-х років XIX ст. Відповідно, різняться оцінки місця та ролі Великої Британії у тогочасному міжнародному житті. Це знайшло відображення передусім у різному термінологічному визначенні британської зовнішньої політики другої половини XIX ст. Найбільш поширеними в історичній науці є терміни “блискуча ізоляція” та “політика невтручання”. Крім розходження у питанні термінологічного визначення, на сьогодні залишаються недостатньо вивченими принципи, засоби реалізації, регіональна специфіка зовнішньополітичного курсу Великої Британії в Європі другої половини XIX ст. та комплекс факторів, який впливав на його здійснення. Дослідження європейської політики Великої Британії у 60-70-х роках XIX ст. допомагає відтворити цілісну картину зовнішньополітичного курсу, який Велика Британія здійснювала на теренах Європи у цей період, та є внеском у створення концепції європейської політики Великої Британії другої половини XIX ст.

Вивчення європейської політики Великої Британії у 60-70-х роках XIX ст. також дає можливість визначити місце Великої Британії в європейських міжнародних відносинах на етапі, який безпосередньо передував утворенню Троїстого союзу та Антанти, і таким чином - виявити причини, які змусили Велику Британію пізніше стати однією із засновниць Антанти, та визначити роль британської політики у тих процесах, які призвели до початку Першої світової війні.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Вивчення обраної проблематики здійснювалося у рамках комплексної теми “Трансформація політичних систем Західної Європи та Центральної Європи в XIX-XX ст.”, що виконується на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин Запорізького національного університету, а також теми “Міжнародні відносини в умовах глобалізації: регіональний вимір” (№ Г - 01/44), яка виконується на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету.

Об'єктом дослідження є зовнішня політика Великої Британії другої половини XIX ст.

Предметом дослідження виступає європейська політика Великої Британії у 1863-1878 роках.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу масиву джерел та літератури дослідити європейську політику Великої Британії 1863-1878 років як цілісний напрямок британської зовнішньої політики та визначити її тогочасну специфіку.

Для досягнення мети в дисертаційному дослідженні поставлені наступні дослідницькі завдання:

- проаналізувати британську зовнішню політику та систему управління нею станом на початок другої половини XIX ст.;

- визначити принципи, засоби реалізації, регіональну специфіку зовнішньополітичного курсу Великої Британії в Європі у 1863-1878 роках;

- розкрити роль Великої Британії у польському питанні 1863 року та з'ясувати як британський курс під час цього конфлікту вплинув на тогочасні європейські міжнародні відносини та подальшу британську політику в Європі;

- проаналізувати політику Великої Британії у Західній Європі під час процесу об'єднання Німеччини у 1863-1871 роках;

- дослідити політику Великої Британії на Балканах, проаналізувавши британський зовнішньополітичний курс щодо Східного питання у 1863-1878 роках;

- з'ясувати комплекс внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливали на здійснення європейської політики Великої Британії у 1863-1878 роках.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1863 по 1878 роки. Вибір хронологічних меж зумовлений змінами, які відбулися в європейській політиці Великої Британії та в європейських міжнародних відносинах у цей час. Нижня дата обумовлена тим, що у 1863 році внаслідок чергового загострення польського питання відбулося перегрупування серед великих держав, яке безпосередньо призвело до того, що Велика Британія почала проводити нову політику в Європі.

Верхня дата пояснюється тим, що після 1878 року починається якісно новий етап в історії європейських міжнародних відносин - період формування на постійній основі перших воєнно-політичних блоків держав - Троїстого союзу та Антанти. У зв'язку з цим європейська політика Великої Британії здійснюється в інших умовах і тому потребує окремого дослідження.

Слід зазначити, що в роботі автор висвітлює деякі питання, які в хронологічному відношенні виходять за межі означеного проміжку часу. Це пояснюється необхідністю краще виявити передумови та більш повно розкрити специфіку британської європейської політики 1863-1878 років. Аналіз останньої неможливий без врахування місця Великої Британії в Європі та світі, а також особливостей британського зовнішньополітичного курсу у попередній період.

Територіальні межі дослідження охоплюють територію Європи, а саме два її історико-географічні субрегіони - Західний та Східний. При цьому під Західноєвропейським регіоном розуміється Північна, Центральна та Південна Європа, а під Східноєвропейським - Південно-Східна Європа (Балкани) та європейська територія Російської імперії. Зважаючи на те що у 1863-1878 роках значна частина Південно-Східної Європи знаходилася під владою Османської імперії, у роботі розглядається політика Великої Британії щодо цієї держави.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є спеціальним дослідженням у історіографії, яке присвячене вивченню європейської політики Великої Британії 1863-1878 років.

На основі аналізу позиції Великої Британії щодо головних подій та процесів, які мали місце в ці роки у різних частинах європейського континенту, зроблена одна з перших спроб розкрити принципи, засоби реалізації, регіональну специфіку тогочасної британської політики в Європі та визначено фактори, які впливали на її здійснення. Автор даного дослідження пропонує власний підхід у визначенні ступеня впливу бельгійського фактору на європейську політику Великої Британії.

Простежено взаємозв'язок між європейською та колоніальною політикою Великої Британії та визначено роль колоніального фактору у британському зовнішньополітичному курсі.

Детально охарактеризовано систему управління зовнішньою політикою у Великій Британії, яка діяла у 60-70-х роках XIX ст., визначено її головні складові та висвітлено механізм її функціонування.

Проаналізовано зміни, яких зазнала британська європейська політика у 1863-1878 роках, та встановлені їх причини.

Запропоновано варіант подолання проблеми термінологічного визначення британської європейської політики 1863-1878 років, бо встановлено, що у 1864-1878 роках Велика Британія здійснювала в Європі “політику невтручання”. У свою чергу, це частково вирішило проблему визначення хронологічних меж як “політики невтручання”, так і “блискучої ізоляції”. Крім того, робота дозволяє порівняти обидві ці політики та визначити взаємозв'язок між ними. Все це є внеском у створення концепції європейської політики Великої Британії другої половини XIX ст. та у вивчення історії тогочасних європейських міжнародних відносин.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення, теоретичні висновки та фактичний матеріал можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з проблем міжнародних відносин та європейської політики Великої Британії другої половини XIX ст., при написанні навчальних і методичних посібників. Матеріали дисертації можуть бути застосовані при розробці та викладанні лекційних курсів з “Нової історії країн Європи та Америки”, “Історії Великої Британії”, “Історії міжнародних відносин” та низки спецкурсів на історичних факультетах університетів.

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дослідження викладено у 8 публікаціях автора, з них 5 у фахових виданнях ВАК України.

Апробація роботи. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у доповідях на щорічних наукових конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених ЗДУ (2003-2004, 2007 рр.), на міжнародних конференціях: “Каразінські читання” (56-та міжнародна наукова конференції молодих вчених. Харків, 22-23 квітня 2003 р.); “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Третя міжнародна науково-практична конференція. Луцьк, 18-19 травня 2006 р.), а також у 5 авторських статтях, опублікованих у фахових виданнях.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та методи дослідження“ - з'ясовано ступінь наукової розробки поставленої проблеми, подана характеристика джерел і визначені методи дослідження.

Перший підрозділ, який має назву “Стан наукової розробки проблеми”, присвячений аналізу історіографії проблеми.

На жаль, у сучасній українській науці проблема європейської політики Великої Британії 1863-1878 років у цілому ще не привертала увагу вчених. Тому історіографія проблеми представлена працями зарубіжних дослідників. За походженням її можна розподілити на російську та англо-американську. За предметом дослідження роботи, які висвітлюють певні аспекти європейської політики Великої Британії 1863-1878 років, складають п'ять груп. До першої групи належать узагальнюючі та спеціальні праці з історії зовнішньої політики Великої Британії, до другої - з історії Великої Британії, до третьої - з історії міжнародних відносин, до четвертої - з історії інших європейських країн. До п'ятої групи робіт належать дослідження біографічного характеру, які присвячені окремим політичним та державним діячам Великої Британії XIX cт.

Перші дослідження європейської політики Великої Британії 1863-1878 років з'являються в кінці XIX - на початку XX ст. З праць, які побачили світ у цей період, можна назвати роботи таких російських істориків як: Е. Піменової, П. Міжуєва, М. Кабанова та І. Хєраскова Пименова Э. Политические вожди современной Англии и Ирландии. - СПб., 1904; Мижуев П.Г. Политическая история Англии в XIX в. - СПб., 1908; Кабанов М. Английская политика “равновесия”. - М., 1916; Херасков И. Англия до и во время войны. - Петербург, 1918; Кабанов М. Английская политика “равновесия”. - М., 1916.. Серед англо-американських дослідників відзначимо наступних науковців: Дж. Мак-Карті, Д. Брюса, Д. Морлі, Е. Фіцморіса, Д. Бакля Мак-Карти Дж. История нашего времени от вступления на престол королевы Виктории до Берлинского конгресса (1837-1878). - Кронштадт, 1881; Bryce J. William Ewart Gladstone. - N.Y., 1898; Morley J. The life of Richard Cobden. - L., 1906; Morley J. The life of William Ewart Gladstone. In 3 vol. - L.-N.Y., 1903. - Vol. 2; Fitzmaurice E. The life of Granville George Leveson Gower second earl Granville K.G. (1815-1891). In 2 vol. - NY.-L., 1906. - Vol. 2; Buckle G. The life of Benjamin Disraeli earl of Beaconsfield. In 6 vol. - L., 1916-1920..

З 20-х років XX ст. у Великій Британії та США розпочинається систематичне та комплексне дослідження проблеми. Так, у 1923 році у Кембриджі за редакцією О. Ворда та Д. Гуча була видана трьохтомна “Кембриджська історія британської зовнішньої політики 1783-1919” The Cambridge history of British foreign policy 1783-1919 / Ed. by sir A.W. Ward and G.P. Gooch. Vol. 1-3. - Cambridge, 1923. - перша фундаментальна узагальнююча праця з британської зовнішньої політики. Хоча в ній міститься опис політики Великої Британії щодо окремих європейських конфліктів 60-70-х років XIX ст., він є досить узагальненим та стислим. Автори цього видання характеризують британську політику в Європі як нейтральну у 1866-1874 роках і як активну та наступальну в подальші роки.

У 30-50-х роках XX ст. у США та Великій Британії з'являються дослідження з європейських міжнародних відносин другої половини XIX ст., у контексті яких аналізувалася і тогочасна британська політика в Європі. Серед дослідників, які займалися цією проблематикою, були такі науковці, як Л. Стіфель, Д. Харріс, Р. Сонтаг, Дж. Мерріот, В. Мосс та Д. Тейлор Steefel L. The Schleswig-Holstein question. - Cambridge: Harvard university press; L., 1932; Harris D. A diplomatic history of the Balcan crisis of 1875-1878. The first year. - Stanford university, Calif.; L., 1936; .Sontag R. European diplomatic history. 1871-1932. - N.Y.-L., 1933; Marriot J. The Eastern question. An historical study in European diplomacy. - Oxford, 1947; Mosse W. The European powers and the German question 1848-1871. - Cambridge, 1958; Тэйлор А.Д. Борьба за господство в Европе. 1848-1918 / Пер. с англ. А.О. Зеленской и Д.Э. Куниной. - М., 1958..

У 40-х роках XX ст. виникає певний інтерес до європейської політики Великої Британії 1863-1878 років у радянських дослідників, про що свідчать праці С.В. Захарова, І.С. Галкіна, М.О. Єрофєєва та видання у 1940-х роках у Москві “Історії дипломатії” за редакцією В.П. Потьомкіна Захаров С.В. Англия в 1870-1914 гг. - М., 1946; Галкин И.С. Англия в 1870-1914 гг. - М., 1952; Ерофеев Н.А. Очерки по истории Англии. - М., 1959; История дипломатии / Под ред. В.П. Потёмкина:. В 3 т. - М., 1941-1945. . Вже наприкінці 50-х років XX ст. у СРСР з'являються перші спеціальні дослідження з різних аспектів європейських міжнародних відносин досліджуваного періоду, в яких містився аналіз позиції Великої Британії щодо окремих подій європейських міжнародних відносин того часу. До таких робіт можна віднести дослідження Л.К. Роотса, Л.М. Шнеєрсона, В.Г. Ревуненкова та М.В. Міско Роотс Л. Шлезвиг-голштинский вопрос и политика европейских держав в 1863-1864 гг. - Таллин, 1957; Шнеерсон Л.М. Австро-прусская война 1866 г. и дипломатия великих держав (из истории “германского вопроса”). - Минск, 1962; Шнеерсон Л.М. В преддверии франко-прусской войны. Франко-германский конфликт из-за Люксембурга в 1867 г. - Минск, 1969; Ревуненков В.Г. Польское восстание 1863 года и европейская дипломатия. - Л., 1957; Миско М.В. Польское восстание 1863 г. - М., 1962.. У них аналізуються зміни в європейській політиці Великої Британії у середині 60-х років XIX ст., фактори, які впливали на неї, але її принципи та засоби реалізації висвітлюються поверхово та узагальнено.

З 60-х років XIX ст. і дотепер у Великій Британії та США триває процес написання праць, безпосередньо присвячених висвітленню європейської політики Великої Британії. З узагальнюючих робіт треба відзначити праці Р. Сетона-Уотсона, Д. Кларка, К. Бурна, П. Хейса та К. Роббінса Seton-Watson R. Britain in Europe. 1789-1914. A survey of foreign policy. - N.Y., 1968; Clarke J. British Diplomacy and foreign policy, 1782-1865. - L., 1989; Bourne K. The foreign policy of Victorian England 1830-1902. - Oxford, 1970; Hayes P. The Nineteenth century, 1814-1880. - N.Y., 1975; Robbins K. Britain and Europe, 1789-2005. - L., 2005.. В них міститься аналіз європейської політики Великої Британії XIX ст., зокрема - 1863-1878 років. Серед спеціальних робіт з європейської політики Великої Британії зазначеного періоду відзначимо монографії Р. Сетона-Уотсона, Р. Міллмана та П. Кеннеді Seton-Watson R. Disraeli, Gladstone and the Eastern question: A study in diplomacy and party politics. - N.Y., 1962; Millman R. Britain and the Eastern question, 1875-1878. - Oxford, 1979; Kennedy P. The rise of Anglo-German antagonism, 1860-1914. - L., 1982..

У СРСР праці такої тематики з'явилися пізніше, а саме у 70-80-х роках XX ст. Це монографії та статті В.М. Виноградова, К.Б. Виноградова, О.Л. Нарочницького, О.Б. Шпаро та В.В. Сергєєва Виноградов В.Н. Дизраэли, Гладстон и Шувалов в канун русско-турецкой войны 1877-1878 гг. // Новая и новейшая история. - 1978. - № 2-3; Виноградов В.Н. Герои Шипки и туманы Лондона (англо-русские отношения во время войны 1877-1878 гг.) // Новая и новейшая история. - 1979. - № 6; Виноградов К.Б. Европейская дипломатия в начале восточного кризиса 70-х годов XIX века // Вопросы истории. - 1977. - № 8; Виноградов К.Б. Накануне русско-турецкой войны 1877 года // История СССР. - 1978. - № 1; Нарочницкий А.Л. Балканский кризис 1875-1878 гг. и великие державы // Вопросы истории. - 1976. - № 11; Нарочницкий А.Л. Берлинский конгресс, Россия и южные славяне // Новая и новейшая история. - 1979. - № 2; Шпаро О.Б. Захват Кипра Англией. - М., 1974; Сергеев В.В. Англия и объединение Германии. 1848-1871 гг. - Л., 1986. . У сучасній російській історіографії 90-х рр. XX ст. - поч. XXI ст. проблема європейської політики Великої Британії 1863-1878 років практично не розроблялася.

Аналіз історіографії проблеми продемонстрував відсутність цілісної концепції того зовнішньополітичного курсу, який Велика Британія здійснювала в Європі у 1863-1878 роках. Залишається дискусійною проблема його термінологічного визначення, недостатньо досліджені принципи, засоби реалізації, регіональна специфіка тогочасної європейської політики Великої Британії, комплекс факторів, які впливали на її проведення.

У другому підрозділі - “Джерельна база дисертаційного дослідження” - проаналізований різноманітний за походженням, характером та змістом комплекс документів, який можна розподілити на такі групи: 1) матеріали парламентських дебатів; 2) матеріали Форін офіс - міністерства закордонних справ Великої Британії; 3) матеріали Міністерства закордонних справ Російської імперії; 4) законодавчі акти міжнародного характеру; 5) документи особистого походження: мемуари, спогади, щоденники, листи; 6) публіцистика і політичні твори; 7) періодична преса.

Матеріали парламентських дебатів відомі під назвою “Парламентські дебати Ханзарда”. Вони друкувалися парламентом Великої Британії у вигляді стенографічних звітів та мали декілька серій. У даному дослідженні використані матеріали дебатів, які були надруковані у третій серії Hansard's parliamentary debates. Third series. - L., 1830-1888. - Vol. 171-176, 184, 186, 188.. “Парламентські дебати Ханзарда” - важливе джерело з європейської політики Великої Британії 1863-1878 років. Всі європейські конфлікти чи ускладнення, що мали місце в Європі того часу, політика англійського уряду щодо них, знайшли відображення тут. Зокрема, матеріали дебатів демонструють роль парламенту в управлінні зовнішньою політикою Великої Британії, ставлення англійського суспільства до різних подій європейського міжнародного життя, до політики англійського уряду щодо них.

Матеріали Форін офіс являють собою дипломатичне листування Форін офіс з англійськими дипломатами за кордоном і з іноземними міністерствами закордонних справ з приводу окремих подій європейського міжнародного життя 1863-1878 років. Це листування носило як офіційний характер, тобто на рівні офіційних дипломатичних документів, так і неофіційний характер - на рівні секретного листування. У даному дослідженні використані наступні збірники документів: “Конфіденційна кореспонденція британського уряду відносно повстання в Польщі: 1863 рік” за редакцією Т. Філіпповіча; “Мистецтво можливого: Документи з дипломатії великих держав, 1814-1914” за редакцією Р. Меннінга, “Звільнення Болгарії від турецького ярма” за редакцією С. Нікітіна Confidental correspondence of the British government respecting the insurrection in Poland: 1863 / Ed. by T. Filipowicz. - Paris, 1914; Menning R.R. The act of possible: Documents on great power diplomacy, 1814-1914. - New York, 1996; Освобождение Болгарии от турецкого ига. Документы: В 3-х т. / Под ред. С.А. Никитина и др. - М., 1961-1967.. Переважна частина матеріалів Форін офіс, яка використана в даному дослідженні, надрукована у біографічних виданнях, присвячених життю та діяльності видатних британських державних діячів та політиків XIX ст.

Матеріали Міністерства закордонних справ Російської імперії являють собою дипломатичне листування Міністерства закордонних справ Росії з російськими дипломатами за кордоном та з іноземними урядами і з дипломатами іноземних країн, зокрема, з Форін офіс та англійськими дипломатами з приводу різних подій європейського міжнародного життя того часу. У дослідженні використані документи, які увійшли до наступних збірників документів: “Росія і національно-визвольна боротьба на Балканах 1875-1878 рр.” за редакцією О.Л. Нарочницького, трьохтомне видання “Звільнення Болгарії від турецького ярма” за редакцією С. Нікітіна, “Збірник трактатів і конвенцій, укладених Росією з іншими державами” за редакцією Ф. Мартенса, “Збірник договорів Росії з іншими державами. 1856-1918” за редакцією Є. Адамова Россия и национально-освободительная борьба на Балканах 1875-1878 гг. Сб. док-ов / Отв. ред. А.Л. Нарочницкий - М., 1978; Освобождение Болгарии от турецкого ига. Документы. В 3-х т. / Под ред. С.А. Никитина и др. - М., 1961-1967; Мартенс Ф.Ф. Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россиею с другими державами. - СПб., 1888. - Т. 8; Мартенс Ф.Ф. Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россией с иностранными державами. - СПб., 1898. - Т. 12; Сборник договоров России с другими государствами. 1856-1918 / Под ред. Е.А. Адамова. - М., 1952.. У роботі також використані матеріали Міністерства закордонних справ Російської імперії, які детально висвітлюють позицію Великої Британії в люксембурзькому конфлікті 1867 року. Вони вперше побачили світ на сторінках журналу “Нова та новітня історія” у 1973 році Публикации документов. Русская дипломатия и нейтралитет Люксембурга в XIX в. // Новая и новейшая история. - 1973. - № 2..

Законодавчі акти міжнародного характеру являють собою договори, трактати, конвенції, угоди, меморандуми, протоколи, ноти, за допомогою яких Велика Британія здійснювала свою політику в Європі у 1863-1878 роках. У дослідженні використані документи, що були надруковані в дореволюційній Росії та СРСР у вже згадуваних вище збірниках документів Мартенс Ф.Ф. Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россиею с другими державами. - СПб., 1888. - Т. 8; Мартенс Ф.Ф. Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россией с иностранными державами. - СПб., 1898. - Т. 12; Сборник договоров России с другими государствами. 1856-1918 / Под ред. Е.А. Адамова. - М., 1952; Освобождение Болгарии от турецкого ига. Документы. В 3-х т. / Под ред. С.А. Никитина и др. - М., 1961-1967. . Значна кількість документів цієї групи в останні роки з'явилася у мережі Інтернет, насамперед на сайтах “Інтернет-база даних для підготовки уроку історії”, “Вінсент Ферраро, Джерела для дослідження історії міжнародних відносин та зовнішньої політики” Internet Data Bank forthe Preparation of History Class // Інтернет: http://www.zum.de/psm/; Vincent Ferraro, Resources for the study of International relations and Foreign policy // Інтернет: http://www.mtholyoke.edu/acad/intrel/feros-pg.htm.

До документів особистого походження належать листи, щоденники, мемуари осіб, які здійснювали управління англійською зовнішньою політикою у 1863-1878 роках або мали до цього безпосереднє відношення. Ці матеріали містять багато фактичного матеріалу з європейської політики Великої Британії того часу, дозволяють визначити позицію країни щодо окремих міжнародних проблем тієї епохи, дають можливість побачити систему управління зовнішньою політикою Великої Британії на практиці, визначити фактори, які впливали на неї, допомагають виявити специфіку атмосфери, в якій англійське керівництво приймало ті чи інші зовнішньополітичні рішення; зрозуміти роль в управлінні зовнішньою політикою королеви, уряду в цілому та окремих його членів, парламенту, суспільної думки.

Важливе місце у цій групі джерел займають “Листи королеви Вікторії”, які були надруковані у трьох томах у 1926-1928 роках у Лондоні. У даному дослідженні використані перший та другий томи, які охоплюють період з 1862 по 1878 роки The letters of queen Victoria, 2^nd series / Ed. by G.E. Buckle. - L. - 1926-1928. - 1926. - Vol. 1-2.. До джерел цієї групи також належать наступні збірники: “Дізраелі, Дербі та консервативна партія: журнали і мемуари лорда Стенлі, 1849-1869 роки” за редакцією Дж. Вінсента, видана в Хассоксі у 1978 році; третій том “Мемуарів екс-міністра” графа Малмсбері, перший том “Мемуарів та листів сера Роберта Мор'єра” за редакцією Р. Веміс, другий том праці “Життя та листи графа Кларендона” за редакцією Х. Максвелла, шостий та сьомий томи “Щоденників” В. Гладстона, “Спогади солдата-дипломата полковника Веллеслі Ф.” Derby, E.H. Stanley, 15^th earl of…(1826-93). Disraeli, Derby and the conservative party: journals and memoirs of E.H. lord Stanley, 1849-1869 / Ed. by J. Vincent. - Hassocks (Sussex), 1978; Malmesbury J.H. earl of…Memoirs of an ex-minister. An autobiography. In 3 vol. - Lpz., 1885. - Vol. 3; Wemyss R. Memoirs and letters of the right hon. Sir Robert Morier, G.C.B. from 1826 to 1876. - L., 1911. - Vol. 1; Maxwell H. The life and letters of G.W.F. 4^th earl of Clarendon. In 2 vol. - L., 1913. - Vol. 2; Gladstone W.E. The Gladstone diaries. / Ed. by H.C. Matthew. - L., 1978-1982. - Vol. 6-7; Wellesley F. Recollections of a soldier-diplomat. By col. the hon. Frederick Wellesley. / military attachй at St. Petersburg 1871-1878 / Ed. by his son Victor Wellesley. - L., 1948. . Крім того, цінний матеріал для дослідження британської політики в Європі 60-70-х рр. XIX ст. міститься у спогадах іноземних державних діячів, які перебували на той час при владі і були безпосередніми учасниками подій. Зокрема, це щоденники та спогади військового міністра Російської імперії у 1861-1881 рр. Д. Мілютіна та міністра внутрішніх справ Росії у 1861-1868 рр. П. Валуєва Милютин Д.А. Воспоминания. 1863-1864 / Под ред. Л.Г. Захаровой. - М., 2003; Милютин Д. А. Воспоминания. 1868-1873 / Под ред. Л.Г. Захаровой. - М., 2006; Милютин Д.А. Дневник. - М., 1947-1950. - Т. 1-3; Валуев П.А. Дневник Валуева П.А. министра внутренних дел. В 2 т. - М., 1961..

Публіцистика і політичні твори представлені памфлетами англійських державних та політичних діячів XIX ст. Значну цінність мають памфлети В. Гладстона та Д. Аргайля Гладстон В. Болгарские ужасы и Восточный вопрос. - СПб., 1876; Аргайль Д. Ответственность Англии в Восточном вопросе. - СПб., 1908., в яких міститься аналіз та оцінки політики Великої Британії на Балканах 50-70-х років XIX ст.

До періодичної преси належать англомовні періодичні видання, які друкувалися у 1863-1878 роках. Серед них такі часописи, як “Атлентік манфлі”, “Контінентал манфлі”, “Гелексі”, “Ноф Амерікен рев'ю”, “Путнамс манфлі мегезін oф Амерікен літриче, сайенс енд арт” The Atlantic monthly. - Boston: Atlantic Monthly Co., July 1863. - Vol. 12. - Issue 69; The Atlantic monthly. - Boston: Atlantic Monthly Co., December 1873. - Vol. 32. - Issue 194; Continental monthly: devoted to literature and national policy. - New York, Boston: J.R. Gilmore, January 1864. - Vol. 5. - Issue 1; The Galaxy. - New York: W. C. and F.P. Church, January 15, 1867. - Vol. 3. - Issue 2; The Galaxy. - New York: W. C. and F.P. Church, 1866-1868; Sheldon and Company, 1868-1878, March 1877. - Vol. 23. - Issue 3; The North American review. - Cedar Falls, Iowa, etc.: University of Northern Iowa, May 1877. - Vol. 124. - Issue 256; The North American review. - Cedar Falls, Iowa, etc.: University of Northern Iowa, September 1877. - Vol. 125. - Issue 258. Putnam's monthly magazine of American literature, science and art. - New York - G.P. Putnam & co, October 1870. - Vol. 16. - Issue 34.. У них містяться цінні матеріали з теми дослідження, зокрема аналітичні статті про події європейського міжнародного життя, політику Великої Британії щодо них. Електронні тексти журналів знаходяться на Інтернет-сайті бібліотеки Корнельського університету The Cornell Digital Library Collections .

У цілому, джерельна база надає можливість висвітлити досліджувану проблему з різних боків. Критичне та комплексне використання джерел дозволило зібрати достатньо репрезентативний і достовірний фактичний матеріал, який надав можливість виконати поставлені основні завдання дослідження.

Мета та завдання дослідження визначили методологічну і теоретичну базу дисертації, в основу якої покладені діалектичні принципи пізнання історичної реальності.

У третьому підрозділі - “Методи дослідження” - охарактеризовано теоретико-методологічну базу дослідження, основу якої становлять загальнонаукові принципи пізнання історичної дійсності: принцип історизму, принцип об'єктивності, принцип всебічності, принцип багатофакторності. Щодо досліджуваної проблеми, принцип історизму дозволяє висвітлити європейську політику Великої Британії у 1863-1878 роках в її історичному контексті, передусім у контексті тогочасних європейських міжнародних відносин, розвитку самої Великої Британії як держави. Принцип об'єктивності вимагає виявлення факторів і умов, що визначили специфіку європейської політики Великої Британії у досліджуваний період та зміни, яких вона тоді зазнала. Принцип всебічності спрямований на аналіз європейського напрямку зовнішньої політики Великої Британії в контексті його внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків. Принцип багатофакторності передбачає дослідження усіх факторів, що впливали на процес реалізації європейської політики Великої Британії у 1863-1878 роках.

Зазначені принципи реалізувалися через конкретні методи наукового дослідження: а саме загальнонаукові: системний метод та загальноісторичні: порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історико-генетичний, ретроспективний.

Системний метод відкриває можливості для структурно-функціонального аналізу європейської політики Великої Британії як цілісної системи, допомагає визначити її основні риси.

Порівняльно-історичний метод дає можливість зіставлення процесів розвитку європейської політики Великої Британії у 1863-1878 роках та її моделі з європейською політикою інших країн континенту, зокрема з політикою інших великих держав. Цей метод необхідний для виявлення специфічних рис, конкретних нюансів, які визначали особливості розвитку європейської політики Великої Британії цього періоду.

Завдяки проблемно-хронологічному методу вдалося розподілити досліджувану проблему на окремі аспекти, визначені в розділах і підрозділах, в яких історичні події розглядаються у хронологічній послідовності.

Історико-генетичний метод дозволив побачити передумови, причини прийняття нової британської політики в Європі та процес її становлення в досліджуваний період.

Застосування ретроспективного методу дозволило на основі виділених елементів, складових частин європейської політики Великої Британії зазначеного періоду здійснити реконструкцію процесу її формування. Критичний аналіз джерел та історіографії не можливий без урахування принципу суб'єктивності.

У другому розділі - “Велика Британія в системі міжнародних відносин на початку другої половини XIX ст.” - дається характеристика зовнішньої політики Великої Британії в Європі у межах Віденської системи міжнародних відносин після 1815 року, аналізується позиція Великої Британії у польському питанні 1863 року.

Перший підрозділ має назву “Зовнішня політика Великої Британії станом на початок другої половини XIX ст.”. Особливе місце, яке Велика Британія посіла у першій половині XIX ст. в системі міжнародних відносин, а саме економічна, колоніальна та військово-морська першість, яку вона тоді мала, визначали тодішню британську зовнішню політику. Остання здійснювалася у двох головних напрямках - європейському та колоніальному. При цьому, якщо британська колоніальна політика мала наступальний та агресивний характер, здійснювалася не тільки дипломатичними, а й воєнними методами, та мала за головну мету збереження та розширення британської колоніальної імперії по всьому світу, то зовнішньополітичний курс Великої Британії в Європі навпаки набув оборонного характеру, здійснювався головним чином дипломатичними методами та мав захищати англійські інтереси, які полягали в збереженні миру на континенті та підтримці того статус-кво, що склався в європейських міжнародних відносинах у першій чверті XIX ст. Протягом першої половини та середини XIX ст. Великій Британії у цілому вдавалося захищати свої інтереси в Європі. Успіх тодішньої британської політики в Європі забезпечувався наступними факторами: острівне розташування країни, економічна, колоніальна та військово-морська першість, високий міжнародний авторитет, співпраця з континентальним союзником - Францією.

Система управління зовнішньою політикою у Великій Британії, яка склалася на початок другої половини XIX ст., вже мала професійний характер з сучасної точки зору. Так, діяв центральний орган управління зовнішніми справами - Форін офіс (міністерство закордонних справ). На місцях Велика Британія мала дипломатичні представництва різних видів. На середину 60-х років XIX ст. остаточно сформувалася система дипломатичних рангів. Голова Форін офіс, тобто міністр закордонних справ, безпосередньо відповідав за зовнішню політику держави та здійснював управління нею. На відміну від інших членів урядового кабінету, він у цілому мав великий ступінь незалежності від уряду у своїй діяльності. Але голова уряду та монарх претендували на право брати активну участь в управлінні зовнішньою політикою держави. Голова Форін офіс мусив рахуватися з цим.

Певні важелі впливу на процес здійснення зовнішньої політики у Великій Британії, переважно такі, що були пов'язані з фінансами, на початку другої половини XIX ст. мав англійський парламент. Суспільна думка, виразником якої були парламент і преса, на той час лише починала ставати тим важливим фактором, який англійські уряди не могли не враховувати при здійсненні зовнішньополітичного курсу країни, якщо хотіли залишитися при владі. Значна роль у процесі прийняття зовнішньополітичних рішень також належала англійським послам. Рішення про розширення повноважень послів було прийняте у зв'язку з незадовільним станом тодішньої системи зв'язку.

Другий підрозділ має назву “Позиція Великої Британії у польському питанні 1863 року”. Британська політика під час польського питання 1863 року значно вплинула на подальшу політику Великої Британії в Європі. Англійський уряд на чолі з лордом Пальмерстоном скористався цим конфліктом, щоб почати дипломатичну кампанію проти Росії - свого традиційного супротивника. Англійське керівництво багато в чому спровокувало Францію на участь в антиросійських дипломатичних заходах, що призвело до руйнації франко-російського союзу, який існував ще з кінця 50-х років XIX ст. та загрожував англійським інтересам. Однак сама дипломатична кампанія проти Росії при цьому зазнала поразки. Це завдало значного удару по міжнародному авторитету Великої Британії. Проте головним стало те, що політика уряду Пальмерстона щодо Франції під час конфлікту викликала значне незадоволення у французького керівництва, що створило реальну загрозу майбутній співпраці обох держав у європейських справах. Втручання Великої Британії у польське питання 1863 року призвело до змін у європейських міжнародних відносинах, зокрема поклало край традиційному англо-французькому співробітництву в Європі.

У першому підрозділі третього розділу “Британська політика в західноєвропейському регіоні”, який має назву “Курс Великої Британії у Західній Європі під час процесу об'єднання Німеччини: 1863-1871 роки”, проаналізовано політику Великої Британії у Західній Європі під час процесу об'єднання Німеччини у 1863-1871 роках.

Одним з головних наслідків англійської політики під час польського питання 1863 року стало те, що вже під час датсько-німецького конфлікту 1863-1864 років уряд Пальмерстона опинився в ізоляції, що в значній мірі сприяло поразці тогочасної британської політики та нанесло величезний удар по міжнародному авторитету держави. В умовах зовнішньополітичної ізоляції, значного послаблення позицій Великої Британії в Європі та нездатності уряду Пальмерстона виправити становище, що склалося, активними та наступальними кроками на міжнародній арені, керівництво Великої Британії вирішило одразу після датсько-німецького конфлікту 1863-1864 років почати здійснювати нову політику в Європі - “політику невтручання”. Аналіз британської політики у Західній Європі під час австро-прусської війни 1866 року, люксембурзького конфлікту 1867 року та франко-прусської війни 1870-1871 років показав, що “політика невтручання” мала здійснюватися виключно дипломатичними засобами, які не передбачали жодного дипломатичного тиску. За допомогою “політики невтручання” Велика Британія намагалася одночасно захищати свої інтереси на континенті та зберігати повну свободу дій, щоб вільно займатися колоніальними справами. Але на практиці виявилося, що це несумісні речі. Проте англійські уряди не згорнули “політику невтручання”, що сприяло кардинальним змінам міжнародної обстановки в Європі - появі вперше з 1815 року держави-гегемона - Германської імперії. Балансу сил, закладеному в Європі рішеннями Віденського конгресу 1814-1815 років, було завдано смертельного удару. Це був крах традиційної політики Великої Британії в Європі.

У другому підрозділі третього розділу - “Бельгійський фактор в європейській політиці Великої Британії” - визначається вплив бельгійського фактору на європейську політику Великої Британії досліджуваного періоду. Бельгійський фактор полягав у тому, що Велика Британія мала перед Бельгією за Лондонським договором 1839 року серйозні зобов'язання. Крім того, Бельгія знаходилася у безпосередній близькості від Британських островів. Напад на цю країну традиційно вважався у Великій Британії фактичним зазіханням на англійську метрополію. В умовах проведення “політики невтручання” бельгійській фактор набув вирішального значення, бо у будь-який момент міг змусити Велику Британію відійти від нового зовнішньополітичного курсу та активно втрутитися у континентальні справи. Ставлення Великої Британії до бельгійського фактору свідчило, що її керівництво цілком усвідомлювало це і тому намагалося так маневрувати в своїй політиці в Європі, щоб одночасно і захистити Бельгію, і додержуватися “політики невтручання”. Проте на практиці це іноді призводило до порушення англійськими урядами принципів та засобів реалізації останньої. Справа захисту Бельгії та прилеглих до неї земель у цілому виявилася несумісною з доктриною “політики невтручання”. Англійському керівництву вдалося нейтралізувати бельгійський фактор лише шляхом значного відходу у своїй континентальній політиці від принципів та методів “політики невтручання”. У цілому можна стверджувати, що в умовах “політики невтручання” саме бельгійський фактор нагадував про “присутність” Великої Британії в Європі. Крім того, він відіграв значну роль у тому, що Велика Британія не змогла відновити своє співробітництво з Францією у європейських справах, а через це - активно впливати на міжнародне життя континенту.

У першому підрозділі четвертого розділу “Політика Великої Британії на Балканах”, який має назву “Англійська дипломатія на Балканах в період загострення Східного питання: 1863-1875 роки”, аналізується британська політика на Балканах у 1863-1875 роках. Доведено, що політика Великої Британії на Балканах у ці роки здійснювалася у межах британського курсу щодо Східного питання. Під Східним питанням автор розуміє прийняте в дипломатії та історичній літературі позначення міжнародних протиріч навколо Османської імперії у XVIII - початку XX ст. Метою британської політики у Східному питанні було збереження статус-кво у цій частині Європи, а саме підтримка турецького панування та недопущення посилення у регіоні впливу будь-якої великої держави, передусім Росії. В умовах проведення “політики невтручання” англійська дипломатія на Балканах мала більш активний характер, ніж у західноєвропейському регіоні. Хоча вона також здійснювалася лише дипломатичними засобами, деякі з них суперечили засобам реалізації “політики невтручання”. Так, Велика Британія широко використовувала дипломатичний тиск та втручання у внутрішні справи як самої Туреччини, так і її європейських суб'єктів та інших країн регіону.

У другому підрозділі четвертого розділу “Роль Великої Британії у Східній кризі 1875-1878 років” проаналізовано політику Великої Британії у Східній кризі 1875-1878 років. Велика Британія відповідно до “політики невтручання” намагалася під час Східної кризи зберігати за собою свободу дій та не вдаватися до військового втручання в конфлікт, але була змушена активно діяти для захисту своїх інтересів, як європейських, так і колоніальних. Проте суперечки всередині англійського керівництва з приводу курсу країни щодо конфлікту та настрої англійської суспільної думки сприяли поразці курсу уряду Б. Дізраелі, який був спрямований на збереження турецької влади у Південно-Східній Європі. Велика Британія погодилася на частковий розподіл Європейської Туреччини, але при цьому змогла забезпечити захист своїх колоніальних інтересів. У цілому в умовах “політики невтручання” курс Великої Британії на Балканах у 1863-1878 роках здійснювався не тільки за допомогою посередництва, а й шляхом дипломатичного тиску та втручання у внутрішні справи інших країн. Це пояснювалося взаємозв'язком європейських та колоніальних інтересів Великої Британії у цьому регіоні. Але навіть колоніальні інтереси не завадили Великій Британії зберігати нейтралітет під час російсько-турецької війни 1877-1878 років та змиритися зі змінами, які внаслідок неї відбулися на Балканах.

У висновках зроблені узагальнення та підведені підсумки проведеного дослідження, а саме:

1. У 1863-1878 роках європейська політика Великої Британії зазнала змін, які значно вплинули на місце Великої Британії в Європі та світі і на ступінь її впливу на події тогочасного міжнародного життя. Статус Великої Британії як держави, що на початок другої половини XIX ст. досягла економічної, колоніальної та військово-морської першості, визначив мету та головні напрямки британської зовнішньої політики. Стратегією останньої було збереження та подальше нарощування економічної та колоніальної могутності країни, а здійснювалася вона у двох головних напрямках: європейському та колоніальному. Хоча стратегія британської зовнішньої політики залишалася незмінною, принаймні до Першої світової війни, тактика, за допомогою якої вона реалізовувалася, була різноманітною і постійно вдосконалювалася та змінювалася. Так, колоніальна політика проводилася Великою Британією переважно воєнними методами, мала наступальний характер, активно використовувався дипломатичний тиск. Британська ж політика в Європі навпаки мала оборонний характер. При її здійсненні англійські уряди намагалася за будь-якої можливості уникати участі країни у воєнних діях, використовувати саме дипломатичні, а не воєнні методи, хоча й не відмовлялися від використання дипломатичного тиску. Головною метою британської політики в Європі було збереження миру на континенті та того статус-кво, який склався в європейських міжнародних відносинах у першій половині XIX ст. Відносний успіх європейської політики Великої Британії першої половини та середини XIX ст. забезпечувався наступними факторами: острівне розташування країни, економічна, колоніальна та військово-морська першість, високий міжнародний авторитет, співпраця з континентальним союзником - Францією.

У 60-70-х роках XIX ст. управління зовнішньою політикою здійснювалося у Великій Британії на професійному рівні у сучасному розумінні цього слова. Голови англійських урядів та королева Вікторія мали значний вплив на прийняття зовнішньополітичних рішень.

2. У середині 60-х років XIX ст. тактика, за допомогою якої реалізовувалася британська політика в Європі, зазнала змін у порівнянні з попереднім періодом. Тенденція до проведення обережної політики в Європі, з наданням переваги саме дипломатичному, а не воєнному втручанню у справи континенту, яка намітилася у першій половині XIX ст., остаточно перемогла на середину 60-х років XIX ст. З 1864 року фактично, а з 1866 року офіційно, Велика Британія почала проводити нову європейську політику, яка отримала назву “політика невтручання”. Принципи нового британського зовнішньополітичного курсу в Європі були наступні: відмова від довгострокових договірних зобов'язань, зокрема уникання входження до міждержавних союзів; невтручання у внутрішні справи інших держав без крайньої потреби або якщо це пов'язано з небезпечними наслідками; відмова від надання порад іншим країнам з приводу їх внутрішніх чи зовнішніх справ, якщо вони самі такої поради не попрохають; утримання від погроз, якщо немає наміру їх виконувати, тобто від блефу. Крім того, нова європейська політика передбачала нейтралітет Великої Британії щодо конфліктів та війн, які, на думку англійських правлячих кіл, безпосередньо не стосувалися англійських інтересів. “Політика невтручання” мала здійснюватися виключно дипломатичними засобами, головним з яких мало бути посередництво. Новий курс не передбачав використання Великою Британією дипломатичного тиску на будь-яку європейську країну.