Чернігівський магістрат: статус, структура та основні напрями діяльності (друга половина ХVІІ–ХVІІІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернігівський державний педагогічний університет

імені Т.Г.Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

«Чернігівський магістрат: статус, структура та основні напрями діяльності (друга половина ХVІІ - ХVІІІ ст.)»

07.00.01 - історія України

УДК 930.25 ”17/18”

Доманова

Ганна Сергіївна

Чернігів - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та археології України історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент КОВАЛЕНКО Олександр Борисович Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, декан історичного факультету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор ЩЕРБАК Віталій Олексійович Національний університет “Києво-Могилянська академія”, декан факультету гуманітарних наук

кандидат історичних наук МОРОЗОВА Анна Валеріївна Державний архів Чернігівської області, головний спеціаліст відділу інформації та використання документів

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра історії України

Захист відбудеться 27 березня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.053.01 в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка (14000, м. Чернігів, пр. Миру, 13, ауд. 308).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53).

Автореферат розісланий ___лютого 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент А.М. Острянко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дослідження історії міст належить до пріоритетних напрямів вітчизняної історіографії, а одним з найпопулярніших сюжетів урбаністичних студій залишається історія міського самоврядування. Всебічне висвітлення історичного процесу неможливе без вивчення історії міст та самоврядних інституцій, адже функціонування органів міської влади тісно перепліталося із соціально-економічним та політичним розвитком України.

Засади творення новітньої Української держави, закріплення принципу місцевого самоврядування в Конституції України у формі правової гарантії диктують потребу актуалізації історичного досвіду попередніх епох у цій галузі суспільного життя.

Історія самоврядування на маґдебурзькому праві в українських містах має давню історію. Запровадження його у містах Лівобережної України почалося наприкінці ХVІ ст., але найбільші міста Чернігово-Сіверщини одержали привілеї на маґдебурзьке право лише у 20_х рр. ХVІІ ст., коли внаслідок Деулінського перемир'я 1618 р. цей регіон опинився під владою Речі Посполитої. У середині ХVІІ ст. Лівобережна Україна увійшла до складу Російської держави, і подальший її розвиток тривав у зовсім інших історичних умовах. Водночас частина міст Гетьманщини і, зокрема, Чернігів протягом другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. зберегли своє право на самоврядування.

Відсутність у вітчизняній історіографії комплексного дослідження з історії Чернігівського магістрату значною мірою зумовлена прикрими втратами джерел протягом ХVІІІ - ХХ ст. Тому запровадження до наукового обігу нововиявленого документального матеріалу, з'ясування принципів організації та функціонування Чернігівського магістрату, висвітлення соціально-економічного становища міщанства в період Гетьманщини є актуальним науковим завданням. Разом з тим, вивчення традицій та досвіду народовладдя є корисним і повчальним для діяльності органів самоврядування українських міст у наш час.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планами науково-дослідної роботи кафедр історії та археології України і всесвітньої історії Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Метою дисертаційного дослідження є цілісне відтворення історії Чернігівського магістрату у другій половині ХVІІ - ХVІІІ ст. як органу міського самоврядування на маґдебурзькому праві. Для досягнення окресленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

проаналізувати історіографію та джерельну базу дослідження;

з'ясувати статус і структуру Чернігівського магістрату, систему виборів міських урядовців та їхні повноваження;

визначити обсяг і характер земельних володінь Чернігівського магістрату;

з'ясувати чисельність та соціально-економічне становище чернігівського міщанства;

висвітлити основні напрями діяльності міського уряду;

схарактеризувати взаємовідносини магістрату з представниками українських та російських державних установ.

Об'єктом дослідження є Чернігівський магістрат - орган міського самоврядування, що виник внаслідок надання місту маґдебурзького права й існував до кінця XVIII ст.

Предметом дослідження є статус і структура Чернігівського магістрату, основні напрями діяльності та особливості його функціонування протягом другої половини ХVII - XVIII ст. у контексті історії Лівобережної України.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину ХVII - ХVIII ст. Вибір нижньої хронологічної межі зумовлений докорінними змінами, що відбулися в суспільно-політичному житті регіону на початку Української національної революції. Верхня хронологічна межа пов'язана з ліквідацією Чернігівського магістрату як органу міського самоврядування і створенням на підставі “Жалуваної грамоти містам” 1785 р. Чернігівської міської думи.

Територіальні межі роботи охоплюють територію Чернігова та його округи, яка перебувала під юрисдикцією Чернігівського магістрату.

Методологічну основу дослідження становить принцип історизму, який дає можливість цілісно розглянути діяльність Чернігівського магістрату протягом другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст., а також виявити взаємодію конститутивних, структурних чинників системи самоврядування. У дослідженні використані, насамперед, метод аналізу та синтезу, а також історико-генетичний, історико-типологічний, порівняльно-історичний, історико-системний методи, які дозволяють всебічно дослідити історію Чернігівського магістрату.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що Чернігівський магістрат уперше став об'єктом комплексного дослідження. Автором уперше з'ясовано структуру магістрату, висвітлено функції та основні напрями діяльності міського уряду, чисельність та соціально-економічне становище міщанства, взаємовідносини Чернігівського магістрату з представниками державних установ Гетьманщини і Російської держави.

Практичне значення роботи полягає у тому, що основні положення і висновки дисертації можуть бути використані з метою подальшого дослідження історії міського самоврядування, при підготовці узагальнюючих праць з історії Чернігова, зокрема, й Лівобережної України в цілому. Матеріали дисертації також можуть бути застосовані у процесі викладання курсів історії України та історичного краєзнавства у вищій школі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях і семінарах: Науково-практичній конференції “Кирило Розумовський і культурна розбудова Лівобережної України в період Гетьманщини” (Чернігів, 2000); Наукових конференціях молодих учених історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (Чернігів, 2000, 2001, 2004, 2005, 2006); Десятій Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства “Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень” (Донецьк, 2001); Міжнародній науковій конференції “Знаки питання в історії України” (Ніжин, 2002); Науково-практичній конференції “Розробка та сприяння запровадженню статутів територіальних громад в Чернігівській області”, присвяченій 380-річчю надання Чернігову маґдебурзького права (Чернігів, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Кирило Розумовський - останній гетьман Лівобережної України”, присвяченій 275-річчю з дня народження і 200-річчю з дня смерті К.Розумовського (Чернігів-Батурин, 2003); Другому Всеукраїнському науковому семінарі “Вивчення всесвітньої історії в Україні” (Чернігів, 2004); Другій Міжнародній науково-теоретичній конференції “Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті” (Ніжин, 2004); П'ятих Костомарівських читаннях (Чернігів, 2006); Третьому Міжнародному семінарі “Проблеми всесвітньої історії: держава та суспільство в історичній ретроспективі” (Чернігів, 2006).

Структура дисертації обумовлена проблемно-хронологічним принципом з урахуванням мети та завдань дослідження. Обсяг рукопису становить 230 сторінок (з них 158 сторінок основного тексту). Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які у свою чергу поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (496 позицій) і 7 додатків (19 сторінок).

чернігівський магістрат міське самоврядування

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, окреслено хронологічні та територіальні межі, визначено предмет та об'єкт дослідження, його мету і завдання, розкрито наукову новизну та практичне значення, форми апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано стан наукової розробки проблеми, здійснено огляд використаних у роботі джерел.

Наукову літературу з обраної теми можна умовна поділити на три групи. До першої групи належать праці, які висвітлюють організацію самоврядування на маґдебурзькому праві, діяльність міської влади та життя міщанських громад протягом другом половини ХVІІ - ХVІІІ ст. на терені Лівобережної України в цілому. Показово, що дослідження історії маґдебургій лівобережних міст започаткували публікації документів з історії міського самоврядування на сторінках часопису “Черниговские губернские ведомости” в середині ХІХ ст. Макаров Я. О своде трех прав - Статута, Саксона и Магдебургии // Черниговские губернские ведомости. - 1852. - № 13. - Часть неофициальная. - С. 125-130; Макарович А. О своде законов, по которым судится малороссийский народ // Черниговские губернские ведомости. - 1852. - № 20. - Часть неофициальная. - С. 211-213; Сведения о находящихся в Черниговском Городовом магистрате грамотах, универсалах и прочем с означением от кого даны, где и в каком годе // Черниговские губернские ведомости. - Часть неофициальная. - 1852. - № 23. - С. 247-248; Материалы для истории местного судопроизводства. Протокул до записованя справ поточных на рок 1690. Стародубский магистрат // Черниговские губернские ведомости. - 1852. - № 36. - Часть неофициальная. - С. 381-384; Стародубский магистрат: Протыкул справ поточных 1683 год // Черниговские губернские ведомости. - 1857. - № 21. - Часть неофициальная. - С. 175-177; № 23. - Часть неофициальная. - С. 191-193; № 24. - Часть неофициальная. - С. 201-203; Ряд универсалов оборонительных, данных гетманами мещанам г. Чернигова // Черниговские губернские ведомости. - 1861. - № 14. - Часть неофициальная. - С. 91-92; та ін.

Оприлюднені у другій половині ХІХ ст. роботи М. Владимирського-Буданова, О. Кістяківського, В. Антоновича і Ф. Тарановського фактично поклали початок цілеспрямованому вивченню самоврядного устрою українських міст Владимирський-Буданов М. Немецкое право в Польше и Литве // Журнал Министерства народного просвещения. - 1868. - Ч. СХХХІХ. - С. 467-554, 720-806; Ч. СХL. - С. 519-586; Його ж. Німецьке право в Польщі й Литві // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в ХV - ХVІІІ в. - Львів, 1904. - Ч. 2. - С. 3-308; Кистяковский А. К вопросу о Магдебургском праве // Права, по которым судится малороссийский народ 1743. - К., 1879. - С. 83-110; Антонович В. Українські міста // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в ХV - ХVІІІ в. - Львів, 1904. - Ч. 2. - С. 309-385; Тарановский Ф. Обзор памятников магдебургского права западно-русских городов литовской эпохи. - Варшава, 1897; та ін. .

Проблему маґдебургій на терені Лівобережної України у ХVІ - ХVІІІ ст. плідно студіював Д. Багалій, який на підставі жалуваних грамот Чернігову, Ніжину, Стародубу та Переяславу схарактеризував діяльність магістратів у регіоні Багалей Д. Магдебургское право в городах Левобережной Малороссии // Труды Десятого археологического съезда в Риге. - М., 1899. - Т. 1. - С. 245-255; Його ж. Магдебурське право на Лівобічній Україні // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в ХV - ХVІІІ в. - Львів, 1904. - Ч. 2. - С. 387-442; Його ж. Судьба магистратского самоуправления ХVІІ - ХVІІІ вв. // Сборник статей в честь М.К.Любавского. - Петроград, 1917. - С. 627-636; та ін.. Учений визначив їхні особливості, порівнявши юридичні норми та устрій з правобережними й класичними (німецькими) магістратами. Дослідник принагідно порушив питання про запровадження маґдебургії в Чернігові, порядок проведення виборів магістратських урядовців та їхні обов'язки, з'ясував причини, сутність і наслідки конфліктів між чернігівськими міщанами та козаками. Загальний огляд історії міського самоврядування на Лівобережній Україні містила студія М. Василенка Василенко Н. Право магдебургское // Энциклопедический словарь. Издатели Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. - СПб., 1889. - Т. ХХІVа. - С. 890-896..

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. увагу дослідників привернула система судоустрою на терені Гетьманщини. Саме у цьому контексті О. Левицький класифікував міські актові книги Лівобережжя Левицкий О. Об актовых книгах, относящихся к истории Юго-Западного края и Малороссии. - Москва, 1900; Його ж. Очерк народной жизни в Малороссии во второй половине ХVІІ в. - К., 1902; Його ж. По судах Гетьманщини. Нариси народницького життя Гетьманщини другої половини ХVІІ ст. - Харків, б/р. . До історії магістратських судів на Лівобережній Україні зверталися також О. Лазаревський та Д. Міллер Лазаревский А. Суды в старой Малороссии / замечание на монографию Д.П. Миллера “Суды земские, гродские и подкоморские в ХVIII веке” // Киевская старина. - 1898. - № 11. - С. 75-115; Миллер Д. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии. Суды земские, гродские и подкоморские в ХVІІІ в. // Сборник Харьковского историко-филологического общества. - 1896. - Т. 8. - С. 63-244..

В. Авсеєнко, І. Теліченко та В. Пічета, аналізуючи накази городян депутатам Законодавчої комісії 1767 р., схарактеризували соціально-економічне становище міського населення, а також суперечливі стосунки між козацькими урядами і магістратами Авсеенко В. Малороссия в 1767 г. Эпизод из истории ХVІІІ ст. - К., 1864; Теличенко И. Сословные нужды и желания малороссиян в эпоху Екатерининской комиссии // Киевская старина. - 1891. - № 11. - С. 73-97; Пичета В. Наказы украинских городов в 1767 году // Украинская жизнь. - 1915. - № 10. - С. 43-54; № 11-12. - С. 77-100. .

Ідея комплексного дослідження маґдебургій на терені України виникла в період визвольних змагань 1917 - 1921 рр. У складі Всеукраїнської Академії наук у 1919 р. була створена Комісія для вивчення історії західно-руського та українського права на чолі з академіком М. Василенком, яка мала на меті розпочати публікацію законодавчих актів, на підставі яких містам Лівобережної України було надано маґдебурзьке право. Однак у зв'язку з “комунізацією” Академії цей проект не був реалізований.

Водночас тривало вивчення окремих проблем міського самоврядування на Лівобережній Україні. Зокрема, взаємовідносини міських і козацьких урядів студіював П. Клименко Клименко П. Міста і територія на Україні за Гетьманщини 1654 - 1765 // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - К., 1926. - Кн. 7-8. - С. 1-36. . В одній із розвідок учений звернувся до переписів населення міст, які проводилися у ХVIII ст. Клименко П. Компути та ревізії ХVІІІ ст. // Український археографічний збірник. - К., 1930. - Т. 3. - С. 57-241. Праця Я. Падоха була присвячена судовій практиці Гетьманщини. Автор стисло з'ясував проблему магістратського судочинства, наголосивши на його поступовому занепаді Падох Я. Ґрунтове судочинство на Лівобережній Україні у другій половині ХVІІ - ХVІІІ ст. - Львів, 1994. .

Протягом другої половини 30 - першої половини 50-х рр. ХХ ст. історія самоврядування на маґдебурзькому праві у містах Лівобережжя з політичних та ідеологічних міркувань фактично опинилася на узбіччі історіографічного процесу.

Відновлення студій у цьому напрямі припадає на другу половину 50 - 60 рр. ХХ ст. Досліджуючи суспільно-політичний устрій Лівобережної України кінця ХVІІ - початку ХVІІІ ст., В. Дядиченко один із розділів своєї праці присвятив міському самоврядуванню Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVІІ - початку ХVІІІ ст. - К., 1959. - С. 281-311.. Зокрема, він стверджував, що маґдебурзьким правом у цей час користувалися 18 міст регіону, однак функціонування магістратів у всіх зазначених дослідником містах протягом ХVІІІ ст. викликає сумніви.

Ґрунтовну монографію з соціально-економічної історії українських міст другої половини ХVІІ ст. підготувала О. Компан Компан О. Міста України в другій половині ХVІІ ст. - К., 1963.. Аналізуючи становище лівобережних міст у складі Російської держави, вона звернулася до окремих аспектів міського самоврядування, зокрема організації магістратів, взаємовідносин між козацьким та міським урядами, діяльності міських судів.

Стосунки міської влади з представниками царського та козацького урядів були висвітлені у працях В. Романовського. Між іншим, автор зауважив, що магістрати наприкінці ХVІІІ ст. збереглися лише у 8 містах Лівобережжя, хоча 18 міст у той чи інший період свого існування справді отримали право на самоврядування Романовський В. Українські городяни і політика царського уряду в другій половині ХVІІ ст. // Український історичний журнал. - 1966. - № 2. - C. 22-29; та ін.. Деякі аспекти магістратського судочинства розглянув А. Пашук, досліджуючи організацію судоустрою на Лівобережній Україні у ХVII - XVIII ст. Пашук А. Організація судів на Україні в другій половині ХVІІ століття. - Харків, 1961; Його ж. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в ХVІІ - ХVІІІ ст. (1648 - 1782). - Львів, 1967. Цікаві спостереження щодо тенденцій розвитку міст і міського самоврядування містить монографія О. Путра з історії Лівобережної України другої половини ХVІІІ ст. Путро А. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине ХVІІІ века. - К., 1988. Значний інтерес становлять також студії В. Кулаковського, присвячені господарству і соціальній структурі міського населення Гетьманщини Кулаковський В. Ярмарки і торги в містах Лівобережної України ХVІІІ ст. // Історія народного господарства та економічної думки Української РСР: Республіканський міжвідомчій збірник. - К., 1976. - Вип. 10. - С. 48-55; Його ж. Ремесло і цехова система в містах і містечках Лівобережної України ХVІІІ ст. // Історія народного господарства та економічної думки Української РСР: Республіканський міжвідомчий збірник. - К., 1980. - Вип. 14. - С. 53-60.. У дослідженні Т. Круглової на підставі матеріалів Генерального опису Лівобережної України 1765 - 1769 рр. докладно схарактеризовано економічну структуру міських господарств тієї доби Круглова Т. Экономическая структура городских хозяйств Левобережной Украины в ХVІІІ в. (По материалам Генеральной описи 1765 - 1769 гг.). - М., 1989..

Інтерес до вивчення історії міського самоврядування на маґдебурзькому праві помітно зріс наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. Представники дніпропетровської джерелознавчої школи професора М. Ковальського (і в першу чергу сам учений) передусім опрацювали надійні джерелознавчі “лоції” Ковальский Н. Локационные и магдебургские грамоты городам Украины в составе коронных книг записей “Литовской Метрики” второй половины ХVІ - первой половины ХVІІ века // Историографические и источниковедческие проблемы отечественной истории. - Днепропетровск, 1983. - С. 3-13; Його ж. Привілеї (“листи”) на магдебурзьке право містам України в книгах Руської (Волинської) метрики ХVІ - ХVІІ ст. // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія та сучасність). - Рівне, 1993. - С. 89-92; Швыдько А. Источники по истории городских поселений Левобережной Украины в отечественных архивохранилищах (вторая половина ХVІІ - середина ХVІІІ в.). - Днепропетровск, 1986; та ін.. Значний внесок у вивчення історії міського самоврядування лівобережних міст належить Г. Швидько. Дослідниця схарактеризувала соціально-економічне становище міст, висвітлила різні аспекти міського самоврядування, з'ясувала особливості ведення діловодства у магістратських та ратушних містах Швыдько А. Социально-экономическое развитие городов Украины в ХVI - XVIII вв. - Днепропетровск, 1979; Її ж. К вопросу о городских селах Левобережной Украины (вторая половина ХVІІ - первая половина ХVІІІ в.) // Актуальные проблемы аграрной истории. Украинский сборник научных трудов. - Днепропетровск, 1980. - С. 167-175; Її ж. Материалы по истории городов Левобережной Украины второй половины ХVІІ - ХVІІІ веков в Рукописном отделе ЦНБ АН УССР // Историографические и источниковедческие проблемы Отечественной истории. - Днепропетровск, 1983. - С. 73-81; та ін. . Вивчаючи політико-адміністративний устрій Північного Лівобережжя у другій половині ХVII ст., П. Пиріг принагідно торкнувся діяльності магістратів у регіоні й підкреслив перш за все здобуті містами економічні переваги Пиріг П. Політико-адміністративний устрій Чернігівщини середини ХVІІ ст. // Київська старовина. - 1994. - № 4. - С. 71-73. . Взаємовідносини гетьманської влади з магістратами у другій половині ХVІІ - на початку ХVІІІ ст. стисло висвітлив С. Павленко Павленко С. Взаємодія гетьманської влади з магістратами у другій половині ХVІІ - ХVІІІ ст. // Сіверянський літопис. - 2006. - № 5. - С. 33-34..

До другої групи належать студії, безпосередньо присвячені окремим аспектам історії Чернігівського магістрату, а також соціально-економічному розвитку міста протягом другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст.

Одна з перших спроб дослідити історію Чернігова на науковому рівні була здійснена у середині ХІХ ст. С. Котляровим, який, проте, лише порушив питання про надання маґдебурзького права місту Котляров С. Описание города Чернигова. - Чернигов, 1851.. М. Маркевич у своїй праці “Историческое и статистическое описание Чернигова”, характеризуючи правове становище міщанства, звернувся до королівських привілеїв 1623 і 1625 рр. та царської грамоти 1690 р. і визначив особливості соціально-економічного розвитку міста у ХVІІ - ХVІІІ ст. Маркевич Н. Чернигов. Историческое и статистическое описание. - Чернигов, 1852.

Результатом наукового пошуку В. Хижнякова, який у 80-х рр. ХІХ ст. був чернігівським міським головою, стала праця, в якій, зокрема, з'ясовано долю земельної власності Чернігівського магістрату Хижняков В. Черниговская старина 1765 - 1810 гг. (По архивным бумагам городской думы) // Земский сборник Черниговской губернии. - 1899. - № 71. - С. 76-117.. На початку ХХ ст. побачив світ збірник “Тридцатилетие деятельности Черниговского городского общественного управления. 1870 - 1901 гг.”, що містив ґрунтовний нарис історії Чернігова, в якому було стисло висвітлено історію міського самоврядування протягом ХVII - XVIII ст. Тридцатилетие деятельности Черниговского городского общественного управления 1870 - 1901 г. с очерком истории г. Чернигова. - Чернигов, 1901. - С. ХХVІ - LХХVІІ. У скороченому вигляді ці матеріали увійшли до виданого у 1908 р. з нагоди 1000-ліття першої літописної згадки про місто “Очерка истории г. Чернигова” Очерк истории г. Чернигова. 907 - 1907. - Чернигов, 1908..

Розгортання регіональних студій у 20-х рр. ХХ ст., створення в системі Всеукраїнської Академії наук низки комісій порайонного дослідження історії України закономірно стимулювали подальше вивчення цієї проблематики. Так, Г. Шамрай з'ясувала стосунки, що склалися між місцевою козацькою старшиною та Чернігівським магістратом, а В. Дубровський детально розглянув обставини виникнення і наслідки пожежі 1750 р. у Чернігові, а також організацію в місті протипожежної справи Шамрай Г. Чернігівські ратушні скарги // Історико-географічний збірник. - К., 1927. - Т. 1. - С. 40-52; Дубровский В. Пожежа 1750 р. в старому Чернігові / Підготовка до друку та передумова О. Коваленко і Т. Вороніної // Сіверянський літопис. - 1997. - № 6. - С. 154-166..

Після тривалої перерви студії з історії міського самоврядування в Чернігові було відновлено лише в другій половині ХХ ст. у зв'язку з активізацією краєзнавчого руху, підготовкою “Історії міст і сіл”, а також відзначенням 1300 - річчя Чернігова. У збірнику документів та матеріалів “Чернігову - 1300 років” і збірнику наукових праць “Чернігівська старина” побачили світ історичні джерела й розвідки з історії Чернігівського магістрату. Зокрема, Г. Швидько проаналізувала зміст чолобитної мешканців Чернігова, яка лягла в основу царської грамоти 1690 р., а С. Половникова навела нові відомості про стан Чернігівської фортеці наприкінці ХVІІ ст. Швидько Г. З історії міського самоврядування Чернігова у другій половині ХVІІ ст. // Чернігівська старовина. - Чернігів, 1992. - С. 84-87; Половникова С. “Росписной список” Чернігівської фортеці 1682 р. // Чернігівська старовина. - Чернігів, 1992. - С. 88-95. Розвідки О. Галушка були присвячені історії запровадження маґдебурзького права в Чернігові та перебуванню в місті російських воєвод Галушко О. Магдебурзьке право в Чернігові // Сіверянський літопис. - 1995. - № 6. - С. 98-99; Його ж. Російські воєводи в Чернігові у другій половині ХVІІ - на початку ХVІІІ ст. // Україна і Росія в панорамі століть: Збірник наукових праць на пошану проф. К.М. Ячменіхіна. - Чернігів, 1998. - С. 79-83..

Третю групу використаних праць становлять дослідження з історії магістратів інших міст Лівобережної України та Києва, які протягом другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. фактично об'єднував спільний політичний простір. Ці студії дозволили з'ясувати загальні закономірності й особливості розвитку міського самоврядування у містах Гетьманщини.

Насамперед увага дослідників була прикута до історії Київського магістрату та життя київської міської громади. І. Каманін висвітлив історію міського самоврядування в Києві в останні роки його існування Каманин И. Из истории городского самоуправления по магдебургскому праву // Сборник Исторических материалов, извлеченных из древних актовых книг Киевского Центрального архива при Университете Св. Владимира. - К., 1890. - Вып. 1. - С. 52-64; Його ж. Последние годы самоуправления Киева по магдебургскому праву // Киевская старина. - 1888. - № 5. - С. 140-168; № 8. - С. 157-195; № 9. - С. 597-622; та ін.. Спираючись на значний документальний матеріал, О. Андрієвський дослідив діяльність Київського магістрату протягом ХVІІІ ст., а також взаємини міської влади з представниками козацького і російського урядів Андриевский А. Предложение гетмана Мазепы Киевскому войту и магистрату // Киевская старина. - 1884. - № 9. - С. 132-136; Його ж. Войтовство Ивана Сычевского в Киеве (1754 - 1766 гг.) // Киевская старина. - 1891. - № 4. - С. 1-31; № 5. - С. 210-243; № 6. - С. 384-422; Його ж. Киевский магистрат запрещает сотнику торговать в лавках // Киевская старина. - 1892. - № 4 - С. 126-128; та ін; . Студії Н. Молчановського присвячені внутрішній структурі та фінансовому становищу Київського магістрату у другій половині ХVІІІ ст. Молчановский Н. Бюджеты г. Киева в середине ХVІІІ ст. // Киевская старина. - 1898. - № 1. - С. 64-83; Його ж. Выборы в киевские войты Григория Пивоварова. Жалование киевских войтов // Киевская старина. - 1897. - № 2. - С. 35-39. Взаємини між київським воєводою П. Шереметьєвим та Ніжинським магістратом протягом 1666 - 1669 рр. проаналізував В. Ейнгорн Эйнгорн В. Киевский воевода П.И.Шереметьев и Нежинский магистрат (1666 - 1669 гг.) // Киевская старина. - 1891. - № 11. - С. 246-258..

Діяльність провідних наукових установ по вивченню історії українських маґдебургій у 20-х рр. ХХ ст. стимулювала відповідні дослідження на регіональному рівні. В. Щербина, Д. Щербаківський, М. Тищенко присвятили свої розвідки різним аспектам діяльності Київського магістрату, взаєминам міщанської громади з представниками козацького стану Щербина В. Боротьба Києва за автономію // Київ та його околиця в історії та пам'ятках. - К., 1926. - С. 167-216; Щербаківський Д. Реліквії старого київського самоврядування // Київ та його околиця в історії та пам'ятках. - К., 1926. - С. 217-230; Тищенко М. Боротьба київських козаків з магістратом за право шинкування горілкою // Праці комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. - К., 1926. - Вип. 2. - С. 198-217; та ін.. У студії М. Петровського докладно висвітлено історію маґдебургії у Ніжині, причому автор цілком доречно проводив паралелі з аналогічними інституціями у Чернігові та Стародубі Петровський М. Надання Ніжину магдебурзького права у 1625 році // Чернігів і Північне Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріали. - К., 1928. - С. 301-314. . Стаття М. Бужинського була присвячена історії Полтавського магістрату у 1752 - 1767 рр. Бужинський М. З історії Полтавського магістрату за перші роки його існування (1752 - 1767) // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - К., 1927. - Кн. ХІ. - С. 177-184.

Починаючи з 80-х рр. ХХ ст. історія самоврядування в окремих містах регіону стала об'єктом дисертаційних досліджень. Р. Делімарський присвятив кандидатську дисертацію та низку своїх студій історії Київського магістрату другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. Делімарський Р. Київський магістрат в другій половині ХVІІ - ХVІІІ ст.: Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.02 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - К.,1995; Його ж. Магдебурзьке право у Києві. - К., 1996; Його ж. Самоврядування Києва за магдебурзьким правом у ХV - ХІХ століттях // Пам'ять століть. - 1999. - № 2. - С. 36-46; та ін. Першопочатки міського самоврядування в Києві висвітлено у кандидатській дисертації та численних статтях Н. Білоус Білоус Н. Документальні джерела з історії магдебурзького права в Києві ХVІ - першої половини ХVІІ ст. // Самоврядування в Києві: Проблеми та сучасність. - К., 2000. - С. 101-109; Ії ж. Київський магістрат ХVІ - першої половини ХVІІ ст.: організація та юрисдикція.: Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - К., 2003; та ін.. Водночас тривали нагромадження і систематизація документального матеріалу. Так, П. Пиріг запровадив у науковий обіг актові джерела з історії Ніжинського магістрату другої половини ХVІІ ст. Пиріг П. Цивільні і кримінальні справи Ніжинського магістрату 1651 - 1657 рр. // Сіверянський літопис. - 2001. - № 4. - С. 26-36; та ін.

Отже, обрана проблема лише фрагментарно відображена в історіографії - дослідники з'ясували тільки окремі її аспекти. Нововиявлені документи дозволяють детально відтворити історію Чернігівського магістрату і переглянути деякі усталені оцінки його діяльності.

Джерельну базу дисертаційного дослідження складають опубліковані та виявлені у 10 архівосховищах Києва, Чернігова, Москви і Санкт-Петербургу документи та матеріали. В основу класифікації використаних джерел покладено праці сучасних дослідників, зокрема, М. Ковальського, Г. Швидько, С. Макарчука, В. Воронова Ковальський Н. Источниковедение истории Украины ХVI - первой половины XVII в. - Днепропетровск, 1979. - Ч. 4; Швидько Г. Універсали гетьманів як джерело з історії українських міст // Сіверянський літопис. - 1997. - № 3. - С. 42-43; Макарчук С. Писемні джерела з історії України. - Львів, 1999; Воронов В. Джерелознавство історії України. - Дніпропетровськ, 2003. .

Увесь комплекс писемних джерел з історії Чернігівського магістрату можна умовно поділити на кілька груп. Найважливішу з них становлять законодавчі та публічно-правові акти - королівські грамоти, царські грамоти і укази, універсали гетьманів, полковників та Генеральної військової канцелярії. Насьогодні численні копії цих документів зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (далі - ЦДІАК України) у фонді Чернігівського магістрату (Ф. 1673), Колекції грамот російських царів та універсалів українських гетьманів (Ф. 1407), Колекції мікрофільмів (Ф. КМФ-9) та особовому фонді І. Каманіна (Ф. 237). Використані в роботі законодавчі та публічно-правові акти виявлені також у зібранні Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України (далі - ІР НБУВ) у складі фондів “Літературні матеріали” (Ф. І), “Історичні матеріали” (Ф. ІІ), Київського університету Св. Володимира (Ф. VІІІ) та особовому фонді М. Білозерського (Ф. 204). Окремі документи цього виду знаходяться у складі фонду “Акти Чернігівського губернського правління” (Ф. 150), що зберігається в Архіві Санкт-Петербурзького філіалу Інституту російської історії РАН (далі - СПб. ФІРІ РАН). Протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. частина законодавчих і публічно-правових актів Чернігівського магістрату була запроваджена до наукового обігу завдяки зусиллям С. Носа, О. Лазаревського, М. Василенка, В. Модзалевського Ряд универсалов оборонных, данных гетманами мещанам г. Чернигова /Сообщил С. Нос // Черниговские губернские ведомости. - 1861. - № 14. - Часть неофициальная. - С. 91; Лазаревский А. Акты по истории землевладения в Малороссии (1630 - 1690) // Чтения в Историческом обществе Нестора-Летописца. - Киев, 1890. - Кн. 4. - С. 96-97, 106, 126-135; Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729 - 1730 гг. - Чернигов, 1908. - С. 352-368; Василенко Н. Экстракт из указов, инструкций и учреждений 1786 года. - Чернигов, 1902. - С. 193-198; Рукописи Черниговской городской думы // Труды Черниговского предварительного комитета по устройству ХIV Археологического съезда в г. Чернигове. - Чернигов, 1098. - С. 63-112; Модзалевский В. Пять документов времени Богдана Хмельницкого // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. - Чернигов, 1913. - Вып. 10. - С. 145-146; та ін.. Публікації королівських привілеїв та гетьманських універсалів Чернігову містять також ґрунтовні археографічні видання другої половини ХХ - початку ХХІ ст. Чернигову 1300 лет: Сборник документов и материалов. - К., 1990. - С. 34-38, 42-44; Універсали Богдана Хмельницького. - К., 1998. - С. 93-94; Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657 - 1687). - К.; Львів, 2004. - С. 62-63, 166, 206, 287-288, 297-298, 323-324, 480, 487-489, 644-645; Корпус магдебурзьких грамот українським містам: Два проекти видань 20-х - 40-х років ХХ століття. - К., 2000. - С. 54-55, 70-75; Універсали І. Мазепи 1687 - 1709. - К., 2002. - С. 414-415. До законодавчих актів слід також віднести “Права, по которым судится малороссийский народ” 1743 р., зокрема, його 26-й розділ “О магистрате или уряде гродском упривилийованых и других менших городов, о судах их градских и о других должностях” Права, по которым судится малороссийский народ 1743. - К., 1879; Права, за якими судиться малоросійський народ 1743. - К., 1997.. Хоча цей кодекс з відомих причин не був санкціонований царським урядом, він значною мірою відображає правові норми, що побутували на Лівобережній Україні у другій половині ХVІІ - ХVІІІ ст.

Значний джерельний комплекс становлять приватно-правові акти - дарчі, купчі, закладні, боргові розписки, тестаменти, скарги, чолобитні. Доволі повне уявлення про діяльність Чернігівського магістрату дозволяють скласти так звані актові книги міського уряду. На жаль, актові книги Чернігівського магістрату ХVІІ - першої половини ХVІІІ ст. не збереглися, натомість у фонді Чернігівського магістрату в ЦДІАК України (Ф. 1673) наявні актові книги другої половини ХVІІІ ст. В ІР НБУВ (Ф.61), ЦДІАК України (Ф. 1673), СПб. ФІРІ РАН (Ф. 238) зберігаються численні витяги з “книг меских права майдебурского ратуши Черниговской” нотаріального характеру - купчі, обмінні, заставні та дарчі записи на ґрунти, млини, будинки та інше нерухоме майно, духівниці тощо. Приватно-правові акти Чернігівського магістрату частково були опубліковані заходами істориків та краєзнавців П. Єфименка, О. Шишацького-Ілліча, М. Білозерського, О. Лазаревського, М. Константиновича, Г. Милорадовича, М. Василенка Акты юридические / Сообщил А. Шишацкий-Ильич // Черниговские губернские ведомости. - 1854. - № 36. - Часть неофициальная. - С. 249-250; Материалы из фамильных актов // Черниговские губернские ведомости. - 1857. - № 18. - Часть неофициальная. - С. 149-150; Ефименко П. Юридические акты // Черниговские губернские ведомости. - 1859. - № 24. - Часть неофициальная. - С. 168-169; № 26. - Часть неофициальная. - С. 182-184; Константинович Н. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. - Чернигов, 1885. - Вып. IV; Акты фамилии Полуботок 1669 - 1734 г. / Из архива графа Милорадовича. - Чернигов, 1889; Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729 - 1730 гг. - Чернигов, 1908. - С. 493-496, 664-671; та ін.. Чолобитні та скарги, що зберігаються у ЦДІАК України (Ф. 51, Ф. 53, Ф. 269, Ф. 1673) та Російському державному архіві давніх актів (далі - РДАДА) (Ф. 124), засвідчили досить складні й суперечливі стосунки чернігівських міщан з представниками козацького стану та російськими військовослужбовцями.

Значну групу використаних джерел складає діловодна документація, досить строката за своїм функціональним призначенням. Рапорти, ордери, промеморії, накази Малоросійської колегії, Генеральної військової канцелярії, Чернігівської полкової канцелярії, Чернігівського магістрату зберігаються у відповідних фондах ЦДІАК України (Ф. 53, Ф. 54, Ф. 51, Ф. 108, Ф. 1673). Звіти посадовців магістрату, заяви про звільнення, атестати, особові справи проливають світло на процедуру обрання та коло обов'язків війта, бурмистрів, райців, канцелярських службовців (ЦДІАК України, Ф. 51, Ф. 269, Ф. 1673; ІР НБУВ, Ф. ІІ). У роботі також використані різноманітні діловодні документи, зосереджені у фондах Чернігівського гродського суду (Ф. 270), Канцелярії малоросійського генерал-губернатора П. Румянцева-Задунайського (Ф. 763), Канцелярії київського, чернігівського та новгород-сіверського генерал-губернатора (Ф. 736) ЦДІАК України, а також у колекції документальних матеріалів М. Маркевича та І. Лукашевича (Ф. 159) Науково-дослідного відділу рукописів Російської державної бібліотеки (далі - НДВР РДБ), фондах “Малоросійські справи” (Ф. 124) та “Малоросійський приказ” (Ф. 229) РДАДА, фонді “Малоросійські справи” 1720 - 1781 рр. (Ф. 124) Архіву зовнішньої політики Російської імперії МЗС РФ (далі - АЗПРІ МЗС РФ).

Цінні відомості з історії Чернігівського магістрату наведено в описово-статистичних джерелах другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. Перепис міщанських дворів Чернігова 1666 р. Переписна книга Чернігова 1666 р. / Підготовка до друку, передмова та примітки О. Коваленка, С. Мельника і В. Сапона // Сіверянський літопис. - 1997. - № 3. - С. 167-181. та магістратських посполитих, які мешкали у селах Петрушині, Хмельниці, Киселівці, Свині та Березанці, містять “Переписная книга Черниговского уезда”, що зберігається у фонді “Малоросійські справи” в РДАДА (Ф. 124), а також “Переписная книга Черниговских сел и деревень для занятия в оных квартир Мекленбурскому корпусу” 1721 р. (АЗПРІ МЗС РФ, Ф. 124). Інформація про магістратські села наявна у матеріалах Генерального слідства про маєтності Чернігівського полку, яке проводилося протягом 1729 - 1730 рр. Генеральное следствие о маєтностях Черниговского полка 1729 - 1730 гг. / Под ред. Н. Василенко. - Чернигов, 1908. У фонді Генеральної військової канцелярії ЦДІАК України (Ф. 51) зберігаються матеріали ревізій та переписів міщанського населення Чернігова і посполитих магістратських сіл 50_х рр. ХVІІІ ст. Подвірний перепис Чернігова 1763 р., здійснений за наказом гетьмана К. Розумовського, був виявлений у фонді Чернігівського магістрату в ЦДІАК України (Ф. 1673). Вичерпні дані про населення магістратських сіл містить Генеральний опис Лівобережної України 1765 - 1769 рр., матеріали якого сконцентровані у ЦДІАК України (Ф. 57). У 60_х рр. ХІХ ст. зусиллями О. Лазаревського вони були частково запроваджені до наукового обігу Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Полк Черниговский. - Чернигов, 1866. - Вип. 1.. Впорядкований тоді ж опис Чернігова містить інформацію про топографію міста та його околиці, соціальну структуру населення, економічне життя міста. Цей документ у різні часи був неодноразово оприлюднений на сторінках періодичних видань Об архиве Черниговского магистрата. О ревизионной комиссии. Описание Чернигова 1765 - 1766 гг. // Черниговские губернские ведомости. - 1852. - № 45. - Часть неофициальная. - С. 504-507; № 46. - С. 515-521; № 47. - С. 530-534; Описи Чернигова 60-х років ХVІІІ ст. / Підготовка до друку і передмова О.Коваленка та І.Петреченко // Сіверянський літопис. - 1997. - № 4. - С. 165-173. . Рапорти Чернігівського городового магістрату щодо чисельності населення міста у 80-х рр. ХVІІІ ст. зберігаються у фонді Чернігівського губернського магістрату ЦДІАК України (Ф. 1537). У дисертаційній роботі також задіяні статистично-топографічні описи, впорядковані у 70 - 80 рр. ХVІІІ ст., зокрема, “Описание Черниговского наместничества” 1781 р. Шафонский А. Черниговскаго наместничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малой России, из частей коей оное наместничество составлено. - К., 1851; (Пащенко Д.) Описание Черниговскаго наместничества (1781 г.). - Чернигов, 1868., повний текс якого зберігається в ІР НБУВ (Ф. ІІ), та “Черниговского наместничества топографическое описание” О. Шафонського.

Використані в роботі наративні джерела представлені передусім пам'ятками місцевого літописання. Особливий інтерес у контексті дисертаційного дослідження становлять Чернігівський літопис, Лизогубівський літопис та Хроніка П.Полуботка, в яких наведено відомості про політичні події та соціально-економічне життя міста у другій половині ХVІІ - на початку ХVІІІ ст. Чернігівський літопис / Підготовка до друку і передмова Ю. Мицика // Сіверянський літопис. - 1996. - № 4. - С. 106-122; Летописец или описание краткое знатнейших действ и случаев, что в котором году деялося в Украине Малороссийской обеих сторон Днепра и кто именно когда гетманом был козацким // Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси. - К., 1888. - С. 1-69; Хроніка Павла Полуботка / Підготовка до друку і примітки О. Коваленка // Сіверянський літопис. - 1995. - № 6. - С. 105-110. Гострі проблеми і нагальні потреби мешканців Чернігова засвідчив їхній наказ бурмистру І. Крутеню, обраному міською громадою депутатом Законодавчої комісії 1767 р. Наказ от жителей г. Чернигова // Сборник императорского Русского общества. - СПб., 1914. - Т. 144. - С. 117-129.

Таким чином, актуалізована джерельна база дисертаційного дослідження є достатньо репрезентативною для вирішення поставлених завдань.

Другий розділ “Чернігівський магістрат як самоврядна інституція” складається з трьох підрозділів, в яких досліджено статус і структуру міського уряду, систему виборів посадових осіб, організацію міської канцелярії, фінансовий стан, земельну власність Чернігівського магістрату, чисельність та соціально-економічне становище міщанської громади.

Підвалини міського самоврядування в Чернігові було закладено на підставі привілею короля Сигізмунда ІІІ від 27 березня 1623 р. Відтоді й аж до кінця ХVІІІ ст. міську владу в Чернігові уособлював магістрат. З'ясовано, що у місті діяла одна колегія - рада на чолі з війтом, до якої зазвичай входили 4 бурмистри та 5-6 “рочних” райців. Вибори магістратської старшини відбувалися на конкурсній основі у присутності представників ремісничих цехів на чолі з цехмістрами. У дисертації реконструйовано персональний склад урядовців магістрату. Було також з'ясовано, що впродовж другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. уряд війта обіймали усього 12 осіб. Понад 40 осіб протягом 1660 - 1785 рр. перебували на посаді бурмистра. Майже 100 міщан у 1690 - 1785 рр. виконували обов'язки райців. Впадає у вічі, що урядування війтів, бурмистрів та райців характеризувалося значною тривалістю, отож у Чернігові поступово сформувався нечисленний у кількісному відношенні, але впливовий прошарок міської еліти, до якої належали заможні родини Крутенів, Речицьких, Єньків.

Міську канцелярію очолював писар, якому були підпорядковані канцеляристи, підканцеляристи та копіїсти. Досить строкату верству магістратських служителів становили десятники, городничі, возні, “пляцова” сторожа, слуги, які отримували платню з міської скарбниці. На вимогу Чернігівської полкової канцелярії магістрат винаймав також “зборщиків” податків - “покуховного” та “показанщини”, що надходили до Генеральної скарбової канцелярії. Натомість більшість податків міщани сплачували до міської скарбниці, якою відав “рочний” райця. Як свідчать опрацьовані документи, Чернігівський магістрат повсякчас відчував гостру нестачу коштів, і тільки в останні роки свого існування міський уряд зміг збалансувати прибуткову й видаткову частини свого бюджету.

Ще у 20-х рр. ХVІІ ст. Чернігівський магістрат одержав значні земельні пожалування. Водночас була чітко окреслена територія міста і його округи, що переходила під юрисдикцію міського уряду. Після Української національної революції середини ХVІІ ст. та приєднання Лівобережної України до Російської держави Чернігів отримав низку конфірмаційних царських грамот та оборонних гетьманських універсалів, що підтверджували права магістрату на земельні володіння. У власності Чернігівського магістрату перебували села Петрушин, Киселівка, Свинь, Березанка і Хмельниця, хутір Погорілки, перевіз на р. Десні, численні озера і млини. Протягом другої половини ХVІІ - початку ХVІІІ ст. Чернігівському магістрату було додатково пожалувано низку млинів, села Слабин, Седнів, Рудка, Халявин, Суличівка, Велика Вісь, Напорівка, Красне, містечка Любеч та Седнів, однак усі вони невдовзі опинилися у власності козацької старшини. За цих обставин зусилля міського уряду насамперед були спрямовані на збереження його маєтностей. Відповідно до міської реформи 1785 р. усе нерухоме майно Чернігівського магістрату перейшло до Чернігівської міської думи.

Протягом другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. кількість дворів і чисельність чернігівського міщанства залишалися відносно стабільними: 314 дворів і 467 осіб чоловічої статі у 1666 р. та 363 двори і 2444 осіб обох статей на початку 80-х рр. ХVІІІ ст. Відсутність позитивної динаміки пояснюється низкою об'єктивних чинників - руйнаціями, спричиненими військовими конфліктами, епідеміями та пожежами. Крім того, частина міщан намагалася перейти під протекцію впливових представників козацької старшини, аби уникнути сплати податків до міської скарбниці. Нарешті, оскільки козацтво перетворилося на провідну суспільну верству, чимало міщан прагнуло - і небезуспішно - потрапити до козацьких реєстрів. Чисельність чернігівського міщанства почала помітно зростати тільки у 80_х рр. ХVІІІ ст. у зв'язку із запровадженням законодавчих актів, покликаних стимулювати розвиток міст Лівобережної України.

Третій розділ “Основні напрями діяльності магістратської адміністрації” складається з трьох підрозділів, у яких йдеться про діяльність магістрату як судової та нотаріальної установи, контроль міського уряду за господарським життям, правопорядком, благоустроєм, а також організацію в місті протипожежної охорони.

Судові функції Чернігівського магістрату були закріплені в королівському привілеї на маґдебурзьке право і збережені впродовж другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. Враховуючи наявність у місті полкового, а пізніше гродського та земського судів, магістратський суд розглядав переважно цивільні та злочини невеликої тяжкості. У разі необхідності він передавав справи до Генерального військового суду, до компетенції якого також належав розгляд апеляцій. Окрім позовів магістрат отримував численні скарги й відповідним чином реагував на них, не порушуючи судових справ. За усталеною традицією магістрат виконував також обов'язки нотаріальної установи. Він реєстрував купівлю-продаж нерухомості, засвідчував розписки, дарчі та заповіти місцевих жителів.

Міський уряд опікувався господарським життям міста, здійснював контроль за промисловими і торговельними закладами. Привілей на маґдебурзьке право заохочував магістрат до створення ремісничих об'єднань, втім у другій половині ХVІІ - ХVІІІ ст. звичайний порядок затвердження цехових статутів досить часто порушувався козацькими урядовцями, які санкціонували створення нових цехів і надавали конфірмаційні та оборонні універсали вже існуючим. З 8 ремісничих цехів, що у різний час протягом другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. функціонували в Чернігові, тільки 3 (перепечайський, шаповальський і ткацький) були легітимізовані на підставі рішень магістрату. Проте усі вони (за винятком цеху музик) у своїй повсякденній діяльності підпорядковувались магістрату, сплачували до міської скарбниці встановлені податки і виконували належні повинності. Окрім ремесел чернігівські міщани займалися промислами, передусім ґуральництвом і тісно пов'язаним з ним шинкуванням.

Місцеве міщанство користувалося монопольним правом на роздрібну торгівлю. У місті щороку відбувалися 3 - 4 ярмарки, які тривали кілька тижнів. Втім, Чернігів не спромігся скласти серйозної конкуренції таким торговельним центрам, як Ніжин, Стародуб та Київ, що також зберегли самоврядний статус протягом другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. і перетворилися у значні економічні центри.