Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ВНЕСОК ОЛЕКСАНДРА ДОМБРОВСЬКОГО

В РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ В ДІАСПОРІ

КЛИНОВА Галина Дмитрівна

УДК 930.1 (477): 929

07.00.06 - Історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

Запоріжжя - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Національного університету “Острозька академія”

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Атаманенко Алла Євгенівна

Національний університет “Острозька академія”,

доцент кафедри історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Бойко Анатолій Васильович

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри джерелознавства, історіографії

та спеціальних історичних дисциплін

кандидат історичних наук, доцент

Воронов Віктор Іванович

Дніпропетровський національний університет,

доцент кафедри історіографії та джерелознавства

Захист відбудеться “26” жовтня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корпус 5, ауд. 326.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корпус 2.

Автореферат розісланий “25” вересня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.Г. Ткаченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

домбровський український історичний діаспора

Актуальність теми. В умовах антропологізації історичного знання серед історіографічних проблем одне із чільних місць посідає проблема реконструкції наукової біографії, інтересів вченого, основних напрямів його діяльності в різних галузях історичної науки. Це зумовило появу персонологічних досліджень, в тому числі присвячених вченим, чиї імена в добу радянського тоталітаризму були з різних причин забуті або замовчувані. Серед таких студій - низка праць різних авторів про М. Грушевського, І. Крип'якевича, О. Оглоблина, Н. Полонську-Василенко, М. Слабченка, М. Яворського.

Творчість істориків, які з різних причин опинилися за межами батьківщини не досліджувалася за радянських часів, бо вони вважалися “буржуазними націоналістами” і їх звинувачували у “фальсифікації та зведенні брудних наклепів” на історичну науку в УРСР. За роки незалежності України цей стереотип розвінчано, з'явилася низка досліджень, присвячених українській зарубіжній історіографії (І. Верби, Я. Калакури, Л. Сакади, О. Яся та ін.).

Визначення внеску видатних материкових та діаспорних істориків у розвиток української історичної науки вимагає написання наукових праць, які б всебічно висвітлювали основні напрями їх діяльності. Серед діаспорних науковців, чия творчість потребує дослідження - Олександр Домбровський - відомий історик, дійсний член Української вільної академії наук (УВАН) та Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) в США, почесний член Українського історичного товариства (УІТ). Вивчення життя та наукової творчості О. Домбровського зумовлено й тим, що його доробок є важливим надбанням та одним із проявів розвитку української історичної думки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної роботи, яка проводиться кафедрою історії Національного університету “Острозька академія” “Актуальні проблеми української історії та історіографії модерної доби”. Робота також відповідає науково-дослідним програмам Інституту дослідження української діаспори Національного університету “Острозька академія”.

Об'єктом дослідження є розвиток української зарубіжної історіографії у другій половині ХХ ст.

Предметом дослідження є життя, діяльність та наукова спадщина О. Домбровського з давньої історії України, історіографії та історії церкви.

Метою роботи є комплексний аналіз та визначення змісту і напрямів наукової праці О. Домбровського.

Реалізації поставленої мети сприятиме розв'язання таких дослідницьких завдань:

– розробити та окреслити методологічні засади дослідження;

– охарактеризувати історіографію проблеми та джерельну базу роботи;

– з'ясувати фактори, що вплинули на формування та становлення О. Домбровського як історика;

– розкрити діяльність вченого в наукових установах;

– здійснити періодизацію його життя та творчості;

– визначити внесок О. Домбровського в дослідження давньої історії України;

– встановити доробок вченого з історії релігії;

– проаналізувати науковий доробок О. Домбровського в царині історіографії;

– провести аналіз рецензійних статей, заміток, оглядів і на їх основі виявити погляди історика на різні аспекти історичного процесу;

– висвітлити перебіг наукових дискусій у діаспорі та участь у них О. Домбровського.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють першу декаду ХХ - початок ХХІ ст., тобто час, на який припадає життя та наукова діяльність О. Домбровського.

Територіальні межі дослідження визначені місцем проживання О. Домбровського, де він народився, навчався і працював упродовж життя.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим спеціальним дослідженням у вітчизняній історіографії, яке присвячене комплексному вивченню життя і творчості вченого, котрий працював за межами України. Дослідницька увага зосереджена на різних аспектах формування, функціонування та розвитку соціокультурного середовища української зарубіжної історіографії.

У дисертації опрацьовано джерела до біографії О. Домбровського, зроблено наукову періодизацію його життя та діяльності.

На основі аналізу значної кількості опублікованих і неопублікованих архівних документів встановлено багато маловідомих фактів із життя О. Домбровського. Детально розкрито діяльність вченого в НТШ, УВАН та УІТ. Доведено, що за ініціативою дослідника було засновано секцію Античної історії в УВАН. Показано, що О. Домбровський належав до співзасновників УІТ та журналу “Український історик”.

Простежено діапазон наукових зацікавлень О. Домбровського. Визначено, що провідним напрямом наукової діяльності вченого є давня історія, а побічними - історіографія та історія церкви.

Проаналізовано погляди О. Домбровського на вузлові проблеми українського державотворення, порівняно їх з поглядами його попередників і сучасників. Встановлено його концепцію давньої історії України.

Висвітлено перебіг наукових дискусій у діаспорі в другій половині ХХ ст., показано участь у них О. Домбровського, звернено увагу на внесок вченого в розробку складної історіографічної проблеми “історична школа”.

Проведено аналіз рецензійних статей, заміток, бібліографічних оглядів вченого і на їх основі з'ясовано, що в його доробку переважають фахові рецензії.

Виявлено основні складові доробку вченого у дослідженні давньої історії України та історіографії, показано його роль в українській зарубіжній історичній науці другої половини ХХ ст.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з української історіографії, історії України, історії церкви, а також при підготовці відповідних спецкурсів у викладацькій роботі.

Апробація результатів дослідження здійснена під час їхнього обговорення на засіданнях кафедри історії Національного університету “Острозька академія”. Основні положення дисертації знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на конференціях і конгресах: ІІ Міжнародному науковому конгресі українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам'янець-Подільський, 17-18 вересня 2003 р.), Міжнародній науковій конференції “Українська діаспора: проблеми дослідження” (Острог, 23-24 вересня, 2004 р.), Науковій академії “Українське історичне товариство: 40 років творчого поступу” (Луцьк, 18 листопада 2005 р.), Першій Міжнародній науковій конференції “Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті” (Львів, 8-10 березня 2006 р.), ІІІ Міжнародному конгресі українських істориків “Українська історична наука на шляху творчого поступу” (Луцьк, 17-19 травня 2006 р.), Другій Міжнародній науковій конференції “Українська діаспора: проблеми дослідження” (Острог, 22-23 травня 2006 р.) та на двох звітних наукових конференціях у Національному університеті “Острозька академія” (2002, 2003 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових робіт, із них 3 - у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота підпорядкована виконанню поставлених у ній дослідницьких завдань і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (422 позиції), додатку: бібліографії праць О. Домбровського. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з них 182 - основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами, визначено мету й завдання, об'єкт та предмет дослідження, хронологічні й територіальні межі, сформульовано наукову новизну, практичне значення роботи, вказані форми апробації та структура дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні проблеми” окреслено та розроблено основні методологічні підходи до написання персоналійного дослідження, розглянуто та проаналізовано стан наукового вивчення теми та джерельну базу.

У першому параграфі “Теоретико-методологічні засади роботи” висвітлено основні підходи до створення наукової біографії історика і визначення його внеску в розвиток історичної науки. Теоретичне оснащення дослідження складають набутки вітчизняних та зарубіжних теоретиків біографії та біоісторіографії В. Карцева, М. Нечкіної, А. Санцевича, В. Чишка та ін Карцев В. Социальная психология науки и проблемы историко-научных исследований. - М., 1984. - 311 с. Нечкина М. Историографическое изучение исторических работ // Биография как вид исторического исследования: Сб. науч. трудов. - Тверь, 1993. - С. 16-25. Санцевич А. Место биографии историка в историографических исследованиях // Биография как вид исторического исследования: Сб. научн. трудов. - Тверь: ТГУ, 1993. - С. 39-45. Чишко В. Біографістика як галузь історичної науки: Історіографія та методологія: Автореф. дис… д-ра іст. наук: 07.00.06 / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - К., 1997. - 46 с. Його ж. Методологія біографічних досліджень: Основні принципи // Архівознавство: Зб. наук. праць. - К., 1999. - С. 22-32..

Методологічну основу роботи складають принципи історизму та об'єктивності. Принцип історизму дозволяє вивчити середовище, культурні й політичні умови, в яких жив О. Домбровський, виявити зовнішні та внутрішні обставини, що впливали на формування його характеру. Принцип об'єктивності намагалися застосовувати з метою уникнення суб'єктивного ставлення до вченого та всебічного вивчення предмету дослідження в усій його суперечності та складності. Зазначені принципи було реалізовано шляхом застосування міждисциплінарних, загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Для вивчення основних та другорядних подій життєвого й творчого шляху О. Домбровського у взаємозв'язку та часовій послідовності з фіксацією змін, що в них відбувались, автор застосовувала хронологічний метод у поєднанні з діахронним. Використовуючи дані методи, можна виділити окремі періоди в житті та діяльності О. Домбровського. Керуючись порівняльно-історичним методом, автор намагалась виявити новизну наукових концепцій та підходів, спробувала зіставити погляди О. Домбровського з аналогічними позиціями інших вчених. Метод класифікації дозволив згрупувати основні питання, якими займався О. Домбровський, за їх проблематикою. Для того щоб найповніше розкрити біографію науковця, вдаючись до детальних подробиць, застосовано міждисциплінарні методи, що пов'язані з такими науковими категоріями, як психологія науки, філософія науки та соціальні функції науки.

У другому параграфі “Історіографія проблеми” подається аналіз досліджень, присвячених вивченню життя та наукової діяльності О. Домбровського.

Про життєвий і творчий шлях О. Домбровського написано кілька статей, усі вони ювілейного характеру. Вперше звернувся до вивчення життя і творчості О. Домбровського відомий історик Л. Винар. Він оглядово охарактеризував основні віхи життя та наукової діяльності ювіляра Винар Л. О. Домбровський: Із нагоди 40-ліття наукової праці // Український Історик (далі УІ.). - 1977. - Ч. 3-4. - С. 60-67. . Статтю доповнювала вибрана бібліографія праць О. Домбровського, яка нараховувала 141 позицію і охоплювала 1937-1977 рр. включно. Бібліографія складалася з двох частин: праці українською мовою та праці іноземними мовами (перший список друкованих праць О. Домбровського опублікований у “Вістях УВАН”) Бібліографія праць О. Домбровського // Вісті УВАН / Під ред. О. Домбровського. - Нью-Йорк, 1970. - Ч. 1. - С. 68-72..

Із здобуттям Україною незалежності інтерес до постаті О. Домбровського з'явився і на його Батьківщині. До ювілею вченого з'явилися газетні публікації О. Романіва Романів О. О. Домбровському - 80 // Вісник НТШ. - 1994. - Ч. 8-9. - С. 29-30. та Л. Винара Винар Л. Видатний історик О. Домбровський // Свобода. - 1994. - Ч. 169. - С. 2-3. .

Напередодні 85-ліття вченого НТШ та УІТ видали збірник праць О. Домбровського “Студії з ранньої історії України” Домбровський О. Студії з ранньої історії України. - Львів; Нью-Йорк, 1998. - 532 с., який відкривається вступним словом О. Романіва, де оглядово показана діяльність ювіляра в НТШ. Другу статтю написав президент УІТ Л. Винар Винар Л. Життєвий і творчий шлях О. Домбровського // О. Домбровський. Студії з ранньої історії України. - Львів; Нью-Йорк, 1998. - С. 5-10. . В ній він звернувся до походження, формування світогляду та становлення історика з урахуванням тогочасних суспільно-політичних обставин.

Помітне місце у циклі праць про історика займають студії львівського вченого О. Купчинського. В аналітичній та науково-публіцистичній статтях Купчинський О. З історіософії ранньої історії України О. Домбровського // О. Домбровський. Студії з ранньої історії України. - Львів; Нью-Йорк, 1998. - С. 11-27. Його ж. На 85-ліття О. Домбровського // УІ. - 1999. - Ч. 2-4. - С. 228-241. проаналізовано доробок О. Домбровського з давньої історії України, визначено основні складові його методології. До 90-ліття від дня народження О. Домбровського Л. Винар та А. Атаманенко Винар Л., Атаманенко А. До 90-ліття від дня народження Олександра Домбровського // Вісті УВАН. / Під ред. О. Домбровського. - Нью-Йорк, 2004. - Ч. 3. - С. 155-161. опублікували однойменну статтю, в якій оглядово охарактеризували життєвий шлях та творчість вченого. Детальні відомості про окремі аспекти життя О. Домбровського, зокрема захист дисертації, навчання в Українському вільному університеті та напрями наукової праці містить стаття А. Атаманенко та Г. Клинової Атаманенко А., Клинова Г. Д-р Олександр Домбровський: (До 90-річчя від дня народження) // УІ. - 2004-2005. - Ч. 3-4 / 1. - С. 240-252..

Невеликі за обсягом біографічні відомості вміщено в сучасній довідковій літературі: “Енциклопедії Українознавства. Словникова частина” та “Українські історики ХХ ст.”.

Окремі аспекти творчості О. Домбровського знайшли відображення у наукових публікаціях А. Атаманенко, М. Брайчевського, Л. Винара, Я. Калакури, О. Яся та ін Атаманенко А. Перше число журналу “Український історик” (1963) як джерело до вивчення української історичної науки на еміграції // Наукові записки: Історичні науки. - Острог, 2002. - Вип. 2. - С. 242-247. Брайчевський М. Анти // М. Брайчевський. Вибрані твори. - Нью-Йорк; К., 1999. - С. 391-437. Винар Л. Михайло Грушевський - історик і будівничий нації. - К., 1996. - С. 13-20. Калакура Я. Теоретико-методологічні засади української історіографії. (За працями проф. Любомира Винара) // На службі Кліо. Збірник праць на пошану Л. Винара / Під ред. М. Брайчевського, І. Гирича, О. Домбровського. - Нью-Йорк; Торонто; Париж; Львів, 2000. - С. 42-52. Ясь О. Українська зарубіжна історіографія 1945-1991 рр. у світлі рефлексій її репрезентантів // Ейдос. - 2005. - № 1. - С. 333-357. Ясь О. Державницький напрям в українській історіографії першої третини ХХ ст.: Становлення, формування, вплив // Історія українського Середньовіччя: Козацька доба. Зб. наук. праць у 2 чч. - К., 1995. - Ч. 1. - С. 111-133. . Ці праці розкривають багатоплановість і неоднозначність постаті О. Домбровського як дослідника, показують широке коло його наукових інтересів та організаційно-наукову діяльність.

Серед робіт теоретично-узагальнюючого плану слід виділити монографію Л. Сакади Сакада Л. “Український Історик”: Генеза, тематика, постаті. - Нью-Йорк; К., 2003. - 324 с. та збірники статей і матеріалів Л. Винара Винар Л. Українське Історичне Товариство: 1965-2000. - Чернівці, 2000. - 126 с. Його ж. “Український Історик”: 40 років служіння науці. 1963-2003. - Нью-Йорк; Острог, 2003. - 421 с.. На сторінках цих видань містяться відомості про публікації вченого у журналі “Український історик”, участь у наукових конференціях та дискусіях, роботу над історичним атласом України тощо.

Аналіз історіографії свідчить, що в ювілейних статтях на пошану О. Домбровського до цього часу головна увага зосереджувалася на оглядовому вивченні життєвого і творчого шляху та давньої історії як провідного напряму наукової діяльності. Одночасно, поява цих досліджень залишає поза увагою низку аспектів, що обумовлює й потребу комплексного вивчення життя та діяльності О. Домбровського та визначення його ролі у розвитку історичної науки в діаспорі.

Джерельна база дослідження широка і різноманітна. Для всебічного і об'єктивного вивчення життя і діяльності О. Домбровського в дисертації залучено опубліковані та неопубліковані джерела, які умовно можна згрупувати таким чином: 1) особисті документи О. Домбровського; 2) автобіографічні праці вченого; 3) спогади історика; 4) епістолярій; 5) документи наукових установ та товариств про його діяльність; 6) опубліковані наукові праці дослідника.

Цінну інформацію для висвітлення біографії О. Домбровського надають особисті документи, які вперше вводяться до наукового обігу, оригінали яких зберігаються в архіві УІТ, фонд “О. Домбровського”, справа “Особисті документи”.

Другу групу джерел дисертаційної роботи становлять дві автобіографії О. Домбровського. У першій з них оглядово подано основні події з життя і творчості науковця. Детальніші відомості знаходимо у другому варіанті автобіографії.

Окрему групу джерел складають спогади О. Домбровського. Опубліковані спогади О. Домбровського про Львівське НТШ, Львівський університет та його професорсько-викладацький склад Домбровський О. Семінар історії України при НТШ у тридцятих роках // УІ. - 1973. - Ч. 1-2. - С. 119-129. Його ж. До історії української науки під час Другої світової війни // УІ. - 1975. - Ч. 1-2. - С. 100-112. містять важливий джерельний матеріал до історії вищезазначених установ та біографії вченого. Заслуговують на увагу неопубліковані спогади О. Домбровського, присвячені 40-літтю УІТ, Л. Винару і його соратникам Домбровський О. Спомини // Архів УІТ. - Ф. О. Домбровського. - Спр. “Особисті документи”. - 405 арк. . Вони мають важливе значення для написання біографії історика, так і для вивчення історії розвитку української та зарубіжної історичної науки 30-х рр. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.

Четверта група джерел представлена епістолярною спадщиною О. Домбровського, яка нині є переважно неопублікованою, виняток становлять чотири листи знаного археолога Я. Пастернака Домбровський О. Декілька недрукованих листів проф. Ярослава Пастернака // УІ. - 1971. - Ч. 3-4. - С. 106-113. . У листуванні з сучасниками, відомими істориками розкривається роль О. Домбровського в науковому та організаційному житті українських установ на зарубіжжі. Листи, як й інші неопубліковані джерела, зберігаються в архіві УІТ, фонді О. Домбровського. За змістом епістолярій О. Домбровського можна поділити на дві групи: 1. Листи О. Домбровського: а) листи-відповіді; б) листи-повідомлення. 2. Листи до О. Домбровського.

Наступний комплекс джерел представлений матеріалами наукових установ - періодичними виданнями (на правах рукопису) - “Бюлетень Української Вільної Академії Наук” №1-22 за 1951-1960 рр., який висвітлює поточну роботу Управи академії, секцій, комісій, музею архіву, а також інформує про проведені конференції й працю українських учених в американських наукових інституціях. “Бюлетень Українського Історичного Товариства” нараховує 34 числа і видавався з січня 1967 - по “друге чвертьріччя” 1972 р. і не мав усталеної структури. В ньому є інформація про діяльність О. Домбровського в УІТ. Важливе значення для дисертаційного дослідження мають матеріали, що характеризують загально-історичні обставини життя та діяльності історика: інформаційний вісник УВАН “Новини з Академії” за 1981-2005 рр., а також рубрика “Хроніка” в журналі “Український історик”, які повідомляють про поточну роботу дійсних членів УВАН та УІТ.

Шосту групу джерел представляють наукові праці історика з давньої історії України, історіографії, історії церкви та релігії, рецензії, бібліографічні огляди й нотатки, дискусійні статті, які опубліковані на сторінках періодичних видань: “Записки НТШ”, “Логос”, “Київ”, “Аннали УВАН”, “Український квартальник”, “Український історик”, частину яких було перевидано в збірнику “Студії з ранньої історії України”. В доробку О. Домбровського є низка праць, присвячених теологічній проблематиці, які не використовувалися в дисертаційному дослідженні, так як вони входять у коло досліджень релігієзнавців. Крім цього, О. Домбровський був активним дописувачем газет, але ми не брали до уваги його газетні публікації популярного характеру.

У доробку О. Домбровського найбільше праць з давньої історії України, в яких порушено питання етногенезу українського народу, визначення місця історичної прабатьківщини слов'ян тощо. Цей період є провідним напрямом наукової діяльності вченого. Окрему сторінку в творчій спадщині О. Домбровського займають дослідження давньої історії України в творчості М. Грушевського.

Важливою складовою творчого доробку О. Домбровського є його праці з історії релігії та церкви, зокрема “Нарис історії українського Євангельсько-Реформованого руху” (1979), в якому розкрито причини виникнення, поширення та значення діяльності реформаційних течій у США, Канаді й західноукраїнських землях.

Для вивчення наукових зацікавлень О. Домбровського в царині історіографії важливими є його студії про діяльність наукових товариств і установ, зокрема УВАН, НТШ, УІТ та персоналійні дослідження.

Дискусійні статті О. Домбровського мають важливе значення для дослідження. На основі їх аналізу можна простежити проблеми, з якими стикнулися дослідники в діаспорі, роль О. Домбровського у їх розв'язанні. Різновидом дискусійних статей є рецензії на наукові праці, яких у творчості О. Домбровського значна кількість. Наявність таких робіт дозволяє порівняти погляди вченого, висловлені під час дискусій та у наукових дослідженнях, виявити їх еволюцію.

Таким чином, різноманітний комплекс джерел до теми дисертації та їх аналіз дали можливість висвітлити біографію та наукову спадщину О. Домбровського.

У другому розділі “Життєвий і творчий шлях О. Домбровського”, який складається з трьох параграфів, розкрито процес формування світогляду історика, становлення його як вченого, охарактеризовано головні етапи життя й діяльності.

У першому параграфі “Формування світогляду та становлення історика” встановлено, що світогляд О. Домбровського формувався в період поширення в суспільстві ідей націоналізму, які були спрямовані на усвідомлення українцями власної самобутньої історії й культури. Зацікавлення історією у нього проявилося ще в учнівські роки. Становлення О. Домбровського як історика відбулося під час навчання у Львівському університеті. Взірцем науковості для нього стали відомі українські вчені на той час - співробітники НТШ І. Крип'якевич, Т. Коструба, Я. Пастернак, а також викладач античної історії Львівського університету проф. К. Хилінський. На 1937 р. припадає початок наукової творчості О. Домбровського. Першою працею був “Вступ” до першого повного перекладу на українську мову “Скіфії” Геродота, який упорядкував Т. Коструба.

Другий параграф “Діяльність в наукових установах” присвячений роботі О. Домбровського в НТШ та УВАН. На північноамериканському континенті вчений своєю працею зробив помітний внесок у розвиток історичної науки. Від заснування НТШ в Європі, а згодом перенесення його до США, О. Домбровський брав участь у його діяльності, з 1963 р. став дійсним членом товариства. З відродженням НТШ в Україні вчений встановив з ним міцні зв'язки, співпрацюючи у “Записках” та “Віснику” НТШ. Весною 2001 р. НТШ нагородило О. Домбровського медаллю Михайла Грушевського за значний внесок у розвиток української історичної науки.

Вагомий внесок зробив історик у розвиток УВАН у США. У 1954 р. він став ініціатором створення та секретарем секції Античної історії УВАН, яку очолив у 1960 р. Тут він співпрацював з А. Коцеваловим, Д. Чижевським, Н. Кордиш-Головко та ін. Одночасно О. Домбровський був членом і секретарем комісії для вивчення українсько-єврейських відносин. З 1966 р. вчений став дійсним членом УВАН. 4 грудня 1993 р. відновила свою науково-організаційну діяльність Історична секція УВАН, яку очолив Л. Винар, а О. Домбровський став його заступником. Багато зусиль доклав О. Домбровський і для розвитку академічних видань - він став редактором трьох випусків “Вістей УВАН” (1970 р., 2000 р., 2004 р.), а також ювілейного збірника “Українська Вільна Академія наук” (1967 р.). У 2004 р. УВАН вшанувала 90-ліття історика науковою конференцією, на якій О. Домбровського було нагороджено почесною грамотою академії за його вклад у розбудову цієї наукової установи та української історичної науки.

У третьому параграфі “Праця в Українському історичному товаристві” розкрито діяльність О. Домбровського в УІТ, почесним членом якого він є, та журналі “Український історик”, у редколегії якого вчений працює від 1964 р., від 1985 р. відповідаючи за публікації з давньої історії та історії релігійних рухів. Вчений став одним із тих, хто підписав “Комунікат ініціативної групи Українського історичного товариства”. Він разом із Л. Винарем, П. Ісаєвим, І. Каменецьким та В. Кисілевським увійшов до першої Статутової комісії УІТ, у грудні 1971 р. в Нью-Йорку став організатором і керівником осередку УІТ, керував нью-йоркським архівом товариства. На сторінках журналу “Український історик” О. Домбровський опублікував велику кількість праць з давньої історії та історіографії, як член УІТ брав участь у підготовці видань товариства, був редактором окремих із них. Свідченням визнання наукового авторитету О. Домбровського було відзначення його званням Почесного члена УІТ.

У третьому розділі “Проблеми історії України в творчості О. Домбровського”, який складається з двох параграфів, здійснено аналіз наукових праць вченого, подано їх характеристику, визначено вузлові проблеми досліджень. Провідним напрямом наукової діяльності О. Домбровського є давня історія України. Однією із особливостей наукової спадщини вченого є те, що значна кількість висловлених ним думок містилася не тільки у спеціальних працях, а й у рецензіях на роботи інших дослідників або оглядах наукової літератури.

У першому параграфі “Давня історія України” з'ясовано основні проблеми, які порушував О. Домбровський при вивченні цієї доби та визначено його концепцію давньої історії України. У своїх працях О. Домбровський проаналізував проблему слов'янського етногенезу, яка включає в себе питання походження слов'янського етносу, формування території, розселення в Європі, характер матеріальної та духовної культур на різних етапах розвитку. Вчений розглянув концепції відомих науковців щодо історії скіфів, сарматів, антів. Основою студій О. Домбровського є народ і територія (для пізніших часів - і держава). Вони сприймаються дослідником як повноцінний об'єкт дослідження в контексті загальносвітових історичних процесів. У своїх роботах О. Домбровський підтримав вісло-дніпровську теорію походження слов'ян. Серед проблем історії раннього залізного віку О. Домбровський вивчав проблему кіммерійців. Важливе місце у науковій творчості О. Домбровського посідало дослідження Скіфії та однойменного твору Геродота, саме їй присвячено найбільшу кількість праць. Ще під час Другої світової війни О. Домбровський зробив власний переклад твору українською мовою, а також підготував вибірку античних джерел до історії України. Важливу роль у науковому доробку О. Домбровського відведено проблемі антів (антському союзу племен). За оцінкою вченого, антське племінне об'єднання доречно вважати своєрідним політико-державним союзом, увертюрою до історично-легітимної, повноправної й на той час завершеної державної організації - Київська Русь.

О. Домбровський належить до прихильників державницького напряму в історіографії. Свою концепцію він назвав новим варіантом неоантинорманізму - автохтонно-антського походження Київської Русі. Початки українського історичного процесу О. Домбровський виводив від часів енеоліту, зокрема від трипільської культури, обґрунтовуючи автохтонність українського етносу, що, на його думку, під різними назвами залишався на території українських земель як осілі хлібороби.

Другий параграф “Історія релігії та церкви” присвячений висвітленню проблем історії церкви в працях О. Домбровського. Важливе місце в науковому доробку О. Домбровського займала проблематика історії церкви та релігійного життя. О. Домбровський виходив з того, що українська церковна традиція формувалася під впливом Сходу та Заходу і це мало вплив на власну церковно-культурну індивідуальність українського народу. Історію української церкви вчений розглядав у контексті перехрестя на території України двох культур східної - візантійської та західної - римської. На його думку, геополітичні обставини вплинули на те, що українська національна спільнота упродовж багатьох століть свого ранньоісторичного та історичного буття знаходилася під впливом двох великих цивілізаційно-духовних комплексів - між Сходом і Заходом.

Серед проблем історії церкви особливе місце посідали питання генези Євангельсько-Реформованої церкви в Західній Україні, Канаді та США. Найбільшою і найвідомішою була монографія “Нарис історії українського Євангельсько-Реформованого руху”, в якій вчений подав не тільки історію євангельської церкви, а також основні положення віровчення, простежив його розвиток на західноукраїнських землях та північноамериканському континенті. Подані в праці додатки (життєписи протестантських проповідників) та фотодокументи свідчать про виважений підхід О. Домбровського до даної проблематики.

У четвертому розділі “Історіографічний та теоретико-методологічний доробок вченого”, який складається з чотирьох параграфів, проаналізовано праці про наукові установи, персоналійні дослідження, рецензії та дискусійні статті.

У першому параграфі “Персоналістика” здійснено аналіз біографічних робіт О. Домбровського, які присвячені відомим вченим.

Важливу роль у науковій творчості О. Домбровського, починаючи з кінця 50-х рр. ХХ ст., відіграла розробка різноманітних історіографічних сюжетів. Серед них помітне місце посідало вивчення персоналійної тематики, зокрема діяльності відомих науковців, істориків та археологів. Така праця давала вченому можливість через висвітлення діяльності окремих особистостей іти до осмислення загальнонаукових процесів.

Другий параграф “Праці про наукові установи” присвячений історії виникнення та функціонування УВАН, НТШ та УІТ. Упродовж багатьох років О. Домбровський є членом цих установ. Вчений подав історію виникнення, формування структурних підрозділів наукових установ та товариства, проаналізував їх діяльність, а також звернув увагу на співпрацю між ними.

У третьому параграфі “Рецензії у творчості історика” проаналізовано та класифіковано рецензії, яких є близько 50. Вони стосуються переважно праць з давньої історії і опубліковані на сторінках журналів “Український історик”, “Сучасність” та ін. За допомогою рецензійних статей О. Домбровського можна детальніше реконструювати основні погляди історика, з'ясувати його реакцію на вирішення актуальних дослідницьких питань, на появу нових праць, а також певною мірою узагальнити відомості про стан вивчення давньої історії України після Другої світової війни. Рецензії О. Домбровського можна класифікувати за формою й способом викладу матеріалу: 1. Рецензійні статті; 2. Критично-бібліографічні огляди; 3. Нотатки бібліографічно-інформаційного характеру. Структура рецензій О. Домбровського передбачає такі компоненти: стислий виклад проблеми, критично-аналітичну частину, яка включає в себе визначення новизни й оригінальності ідей та запропонованих підходів, повноти висвітлення проблеми, впровадження до наукового обігу неопублікованих джерел, наявність історіографічної традиції, архітектоніку і структуру роботи тощо. Традиційним елементом критично-аналітичної частини є визначення внеску вченого в розробку провідної дослідницької проблематики та наукового апарату. Обов'язковою складовою його рецензій є узагальнення, доповнення, власне бачення дискусійних питань та оцінне резюме.

Четвертий параграф “Участь О. Домбровського у наукових дискусіях” присвячений обговоренню теоретичних і дискусійних питань української зарубіжної історіографії. Активним учасником таких обговорень був і О. Домбровський, перу якого належить низка цікавих дискусійних статей. Зазвичай, такі обговорення переростали у тривалі дискусії, які мали позитивне значення для розвитку науки, адже вони сприяли її поступу вцілому. За тематикою у дискусійних статях О. Домбровського можна виділити два напрями: давня історія України та історіографія.

Серед дискусійних проблем були питання цивілізаційних впливів на історію України, походження Київської Русі, періодизації та термінології української історії, школа в науці. Отже, дискусійні статті О. Домбровського свідчать про те, що вчений не стояв осторонь проблем української історичної науки в діаспорі, пропонував власні шляхи та концепції її розвитку.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Проведений історіографічний аналіз дає підстави зробити висновок, що наукова діяльність і творча спадщина О. Домбровського досі не була предметом спеціального комплексного дослідження. Незважаючи на наявність декількох ювілейних статей, присвячених О. Домбровському, основні аспекти його творчості вимагають комплексного ґрунтовного аналізу з метою виявлення поглядів та встановлення місця вченого в історіографічному процесі. Розв'язання цих проблем стало можливим на основі дослідження комплексу джерельних матеріалів. В якості таких джерел були використані, в першу чергу, праці історика, його особисті документи та епістолярій. В листах міститься додаткова інформація про розвиток української історичної науки в діаспорі, дуже часто обговорюються різні ідеї з приводу проведення наукових конференцій, уточнюються назви доповідей та публікацій тощо. Важливою складовою джерельної бази є спогади дослідника, бо в них знаходиться інформація до біографії історика і до історії української зарубіжної історичної науки другої половини ХХ - початку ХХІ ст. Введені до наукового обігу джерела дали можливість відтворити цілісну картину життя і діяльності О. Домбровського.

Аналіз життєвого та творчого шляху вченого дозволяє виокремити два періоди: І. 1914-1945 рр. - доеміграційний період, на який припадає дитинство, юнацькі та студентські роки й початковий етап творчості О. Домбровського, зокрема поява перших літературних та історичних творів. ІІ. 1945-2006 рр. - праця в діаспорі, зокрема активна діяльність О. Домбровського в НТШ, УВАН та УІТ. У цей період вчений написав велику кількість праць з давньої історії України, історіографії та історії церкви, які сформували його творчий доробок, брав участь у наукових конференціях, став активним учасником наукового життя.

Високий рівень фахової підготовки О. Домбровського пов'язаний із навчанням в Академічній гімназії у Львові та Львівському університеті, з яких він виніс захоплення історією, а також досконале знання грецької й латинської мов.

Громадсько-наукова робота О. Домбровського знайшла своє втілення на посаді голови секції Античної історії УВАН, яка у 50-х рр. ХХ ст. була найдієвішою. Одночасно з цим, вчений обіймав посади секретаря комісії з дослідження історії українсько-єврейських відносин та заступника голови Історичної секції УВАН. За редакцією О. Домбровського вийшло ювілейне видання, присвячене двадцятиліттю УВАН та три частини періодичного видання академії “Вісті УВАН”. Він належить до співзасновників УІТ, з 1964 р. входив до редакційної колегії журналу “Український історик” і відповідав за праці з давньої історії та історії церкви й релігійних рухів, довгий час обіймав посаду секретаря-скарбника товариства.

Характерною рисою О. Домбровського як науковця є широта його досліджень. Можна виділити три напрямки його наукової праці - давня історія, історіографія, історія церкви. Провідним напрямом наукової діяльності вченого є давня історія України. Працюючи в цій царині, О. Домбровський головну увагу звертав на проблеми слов'янського етногенезу, виникнення Київської Русі тощо. Відповідно до ґенези українського історичного процесу, дослідник подав орієнтовну схему періодизації давньої історії України, яка вплетена в контекст європейського історичного розвитку.

З'ясовуючи проблеми давньої історії України, О. Домбровський притримувався і розвивав концепцію історії України М. Грушевського. Він виводив безперервність і нерозривність українського історичного процесу з IV тис. до н.е., а саме від трипільської культури.

Побічним напрямом наукової діяльності О. Домбровського є історія релігійних рухів, зокрема протестантизму. Монографія “Нарис історії Українського Євангельсько-Реформованого руху” має науково-популярний характер. В роботі вченого оглядово, без використання джерел, висвітлено історію виникнення та діяльності євангельської церкви. Позитивною стороною роботи є те, що О. Домбровський подав життєписи протестантських проповідників в США, Канаді й західноукраїнських землях та власну періодизацію Євангельсько-реформованого руху на території Західної України.

Значне місце у творчому доробку О. Домбровського займають біоісторіографічні студії. Дослідник вперше звернувся до вивчення постатей Любомира Винара, Неоніли Кордиш-Головко, Теофіла Коструби, Андрія Коцевалова, Маркіяна Смішка. На основі аналізу провідних аспектів їх роботи, методики та наукового доробку зроблено висновки щодо розвитку історичної науки певного періоду в цілому і встановлено їх місце та роль в історіографічному процесі.

У працях О. Домбровського, які присвячені діяльності наукових установ та товариств, а саме УВАН, НТШ та УІТ, подано історію виникнення, основні напрями роботи та структурні підрозділи вищевказаних інституцій, звернено увагу на відносини між ними. На сьогодні не існує комплексних досліджень з історії цих установ. Своїми працями О. Домбровський та його колеги започаткували вивчення їх діяльності.

Опрацювання рецензійних статей вченого дало можливість стверджувати, що в його доробку переважають фахові рецензії, в яких відображені власні підходи до розв'язання порушуваних проблем. Рецензії О. Домбровського дозволяють певною мірою узагальнити бачення істориком стану вивчення давньої історії України після Другої світової війни в Радянському Союзі та діаспорі.

Дискусійні статті О. Домбровського переважно стосуються давньої історії та історіографії і вкотре засвідчили діяльну позицію вченого у обговоренні актуальних проблем історичної науки. Свій внесок зробив О. Домбровський і в розробку складної історіографічної проблеми “історична школа”.

Таким чином, комплексне дослідження життя і діяльності відомого українського історика дозволило з'ясувати, що О. Домбровський серед багатьох вчених у діаспорі другої половини ХХ ст. займає визначне місце. Він має досить значний за обсягом і змістом науково-історичний доробок. У своїх працях з давньої історії України дослідник послідовно дотримувався державницької концепції. О. Домбровський своїми персоналійними дослідженнями та працями про наукові установи створив певну основу для подальших досліджень в українській історіографії. Дискусійні статті вченого ще раз засвідчили, що дослідник не стояв осторонь проблем історичної науки в діаспорі. Засвоєння і ширше впровадження його теоретичних та історіографічних положень щодо дефініції “історична школа” сприятиме подальшому розвитку в галузі історичного наукознавства.

Обмежений обсяг дослідження визначає потребу вивчення в майбутньому певних аспектів, важливих для характеристики образу О. Домбровського як людини і вченого. Це, зокрема його доробок в галузі грушевськознавства, теологічні, публіцистичні та поетичні праці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях:

1. Атаманенко А., Клинова Г. Д-р Олександр Домбровський: (До 90-річчя від дня народження) // Український історик. - 2004-2005. - Ч. 3-4 / 1. - С. 240-252. (Особистий внесок автора: охарактеризовано діяльність в УВАН, УІТ, НТШ та проаналізовано науковий доробок вченого).

2. Клинова Г. Історіографічні праці Олександра Домбровського // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. Матеріали Першої Міжнародної наукової конференції “Українська діаспора: Проблеми дослідження”. - Острог; Торонто; Нью-Йорк, 2005. - Вип. 5. - С. 311-328.

3. Клинова Г. Публікації О. Домбровського на сторінках журналу “Український історик” // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. До 40-ліття Українського Історичного Товариства. - Острог; Торонто; Нью-Йорк, 2006. - Вип. 7. - С. 100-119.

Статті у наукових виданнях:

4. Клинова Г. Олександр Домбровський як дослідник ранньої історії України // Записки Наукового товариства ім. О. Оглоблина Національного університету “Острозька академія”. - Острог, 2002. - Т. 1. - С. 40-45.

5. Клинова Г. Олександр Домбровський як історик України // Студентські наукові записки Національного університету “Острозька академія”. - Острог, 2002. - Т. 3. - С. 45-54.

Публікації доповідей на наукових конгресах та конференціях:

6. Клинова Г. Рецензії у науковій творчості Олександра Домбровського // ІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку”. Кам'янець-Подільський, 17-18 вересня 2003 р. Доповіді та повідомлення. - Кам'янець-Подільський; К.; Нью-Йорк; Острог, 2006. - Т. 2. - С. 186-193.

7. Клинова Г. Діяльність Олександра Домбровського в Українській Вільній Академії Наук // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: Тези доповідей Першої Міжнародної наукової конференції. Львів, 8-10 березня. - Львів, 2006. - С. 187-191.

АНОТАЦІЯ

Клинова Г.Д. Внесок Олександра Домбровського в розвиток української історичної науки в діаспорі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2007.

У дисертації вперше комплексно досліджується життя та наукова діяльність відомого українського дослідника в США О. Домбровського. В праці виділено два періоди життя вченого.

Встановлено, що наукова діяльність О. Домбровського охоплювала дослідження давньої історії, історії церкви, історію наукових товариств та установ, персоналійну тематику. В роботі дано оцінку внеску вченого у розвиток національної історіографії. Активна діяльність вченого в Науковому товаристві ім. Шевченка, Українській вільній академії наук у США, Українському історичному товаристві сприяли розвитку історичної науки в цілому.

Ключові слова: Олександр Домбровський, давня історія, історія церкви, історіографія, Українська вільна академія наук, Наукове товариство ім. Шевченка, Українське історичне товариство, журнал “Український історик”.

SUMMARY

Klynova G.D. The Contribution of Alexander Dombrovsky into the development of the Ukrainian Historical Science in Diaspora. - Manuscript.

The dissertation to gain the degree of Candidate of History: specialization 07.00.06 - Historiography, Source Study and Special Historical Disciplines. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2007.

This dissertation is the first complex analysis of the life and research work of the famous Ukrainian-American Historian А. Dombrovsky. The author identifies two periods of the scholar's life.

The Ancient History, the History of Church, the History scholarly associations and the personality theme has been subjects of А. Dombrovsky's research. His valuable contribution to the national historiography is given a proper appreciation. The scholar's activity in Shevchenko Scientific Society, Ukrainian Free Academy of Science and Arts in the USA, Ukrainian Historical Association has contributed enormously to the development of the historical science in general.

Key words: Alexander Dombrovsky, Ancient History, History of Church, Historiography, Ukrainian Historical Association, Ukrainian Free Academy of Science and Arts in the USA, Shevchenko Scientific Society, journal “The Ukrainian Historian”.

АННОТАЦИЯ

Клинова Г.Д. Вклад Александра Домбровского в развитие исторической науки в диаспоре. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Запорожский национальный университет. - Запорожье, 2007.

Диссертация посвящена изучению жизни и деятельности украинского историка в США Александра Домбровского и является первым в украинской историографии комплексным изучением его научной деятельности. В исследовании на основе анализа историографии определены основные направления изучения его жизни и творчества, на основе широкого круга источников обобщены известные и малоизвестные факты биографии ученого.

Определены факторы, которые влияли на формирование и становление личности А. Домбровского. А. Домбровский сформировался как ученый в Львовском университете и Научном обществе им. Шевченко. Влияние на формирование исторических взглядов А. Домбровского оказали известные украинские ученые - И. Крыпьякевыч, Т. Коструба, Я. Пастернак.

В диссертации исследовано жизненный путь А. Домбровского, проанализировано его общественную и научную деятельность. На основе комплексного анализа значительного количества работ ученого сделано вывод о широком диапазоне его научных интересов. Главными направлениями его творчества была древняя история Украины, история протестантизма и церкви, историография, в частности персоналистика и история научных учреждений.

Доказано, что по инициативе А. Домбровского в Украинской вильной академии наук было основано секцию Античной истории. Показано, что А. Домбровский принадлежит к основателям Украинского исторического общества и журнала “Украинский историк”. В декабре 1971 г. в Нью-Йорке ученый стал организатором и руководителем очага Украинского исторического общества. На страницах журнала “Украинский историк” А. Домбровский опубликовал большое количество работ по древней истории, а также историографии.

Выяснено, что в работах по древней истории А. Домбровский проанализировал проблему славянского этногенеза, которая включает в себя вопросы о происхождении славянского этноса, формировании его территории, расселение в Европе, характер материальной и духовной культуры на разных этапах развития. Особенное внимание ученого привлекли кочевые племена скифов, в частности их религиозные верования и военное искусство. Проанализированы взгляды историка на проблему славянского этногенеза, сопоставлено их со взглядами его предшественников и современников. Установлено, что в работах по древней истории А. Домбровский поддержал схему исторического развития Восточно-Центральной Европы М. Грушевского. Определено, что историк принадлежит к государственному направлению в украинской историографии.

Важное место в научном творчестве ученого занимала история церкви и религиозной жизни, особенно генезис Евангельско-реформированой церкви в Западной Украине, США и Канаде. Этой проблеме А. Домбровский посвятил монографию “Очерки истории украинского Евангельско-реформированого движения”.

Выявлено, что А. Домбровский написал около 50 рецензий. Они касаются в основном работ по древней истории Украины. С помощью рецензий А. Домбровского можно подробнее реконструировать взгляды историка на ключевые проблемы исторического процесса.

Проанализировано биоисториографические работы А. Домбровского и на их основании установлено, что историк впервые обратился к изучению жизни и творчества известных ученых Л. Вынара, Т. Кострубы, Н. Кордыш-Головко.

Рассмотрено работы А. Домбровского, посвященные научным учреждениям и определено, что ученый подал историю их основания, формирование структурных подразделений, главные направления деятельности, сотрудничество между ними. К сожалению сегодня не существует комплексной работы по истории этих учреждений, однако А. Домбровский и его коллеги начали их изучение.

Выяснена степень участия А. Домбровского в научных дискуссиях за рубежом. Сделан вывод, что ученый был активным участником полемик. Его перу принадлежит большое количество дискуссионных работ, в которых можно выделить два направления: древняя история Украины, а также историография.

Ключевые слова: Александр Домбровский, древняя история, история церкви, историография, Украинская вильная академия наук, Научное общество им. Шевченко, Украинское историческое общество, журнал “Украинский историк”.

Размещено на Allbest.ru

...