Громадсько-просвітницька діяльність та історична спадщина Олександра Барвінського

Будучи прибічником народовського руху, Олександр Барвінський, разом із своїми товаришами, встановили широкі зв'язки із діячами Наддніпрянської України. На початку 1880-х років вони листувалися із більшістю членів "Старої Громади". У цей час вийшло три частини "Історії Руси" Олександра Барвінського, які отримали схвальні відгуки Володимира Антоновича. Це спонукало О. Барвінського до особистого знайомства з видатним істориком.

Громадсько-просвітницька та наукова діяльність звела Олександра Барвінського ще з одним представником київської "Старої Громади" Михайлом Драгомановим. Найбільш активним було листування у 1888-1893 рр. У цей час налагодилася співпраця М. Драгоманов з редакцією часопису "Правда". Окрім пересилки статей до "Правди" вони обмінювалися також і літературними виданнями своїх праць. М. Драгоманов давав оцінку виданню "Руської історичної бібліотеки", а також рекомендації щодо складу та мови викладу серії. Попри налагоджені дружні стосунки, радикальні погляди М. Драгоманова йшли всупереч позиції О. Барвінського. Розходження остаточно оформилися після того, як О. Барвінський позитивно поставився до проголошеної політики "нової ери". Радикальні погляди М. Драгоманова, які були підтримані І. Франком, йшли всупереч ідеям "нової ери". Починаючи з 1891 року на шпальтах газети "Правда" та "Народ" розгорілася гостра дискусія з цього приводу між радикалами та народовцями.

Багатогранна праця Олександра Барвінського, його взаємозв'язки із В. Антоновичем та діяльність у Науковому товаристві імені Шевченка безпосередньо звели його із видатним українським істориком, політичним і державним діячем Михайлом Грушевським. Олександр Барвінський взяв на себе обов'язки з переїзду М. Грушевського до Львова. Дружні стосунки між діячами позитивно позначилися і на їх науковій діяльності. Внаслідок зміни політичних поглядів загострюються стосунки між О. Барвінським і М. Грушевським. Перший поступово відходить від діяльності в товаристві.

Велике значення в просвіті галицьких українців надавав Олександр Барвінський історії, тому на початку 1880-х років він активно починає займатися дослідженнями історії рідного краю та вивчає історичну літературу, що надходила з Наддніпрянської України. Товариство "Просвіта" у 1879 році видало "Історію Русі" Івана Нечуя-Левицького, що була передруком київського видання. Внаслідок того, що подальші частини не вийшли друком, Олександр Барвінський особисто продовжує написання "Історії Русі" пізнішого часу, яку своїм коштом видало товариство "Просвіта". Значною мірою на написання "Історії Русі" вплинуло протистояння москвофілів та народовців. Восени 1890 році з'явилася у світ "Ілюстрована історія Русі від найдавніших часів до нинішніх днів після руських і чужих істориків". Праця містила багатий ілюстрований матеріал, а також портрети видатних українських політичних і культурних діячів.

В своїй роботі О. Барвінський на противагу москвофільській історичній концепції наголошував на відмінності у розвитку українського і російського народу. Автор підкреслив окремішність походження московської народності. Відмінними від москвофільських були погляди Олександра Барвінського на причини і наслідки Переяславської угоди Б. Хмельницького з Московським князівством. Автор наголошував на тому, що український народ розвивався самобутньо в умовах національно-культурного та економічного гноблення.

Історична спадщина Олександра Барвінського не обмежується лише працями з історії України. У 1924 році він випускає посібник із всесвітньої історії у двох частинах із ілюстраціями.

Аналізуючи українофільську концепцію національної історії у працях О. Барвінського, слід зазначити, що в порівнянні з іншими історичними працями галицьких істориків, вона набула найбільш цілісної та довершеної форми. Він прагнув надати концепції національної історії переконливої наукової аргументації з метою посилити її конкурентоздатність стосовно русофільської наукової концепції. Отримавши відмінну історичну освіту, він також займався самостійними дослідженнями окремих фактів української минувшини. Свої праці О. Барвінський писав на основі значної джерельної бази та різноманітної літератури, про що свідчить велика кількість чернеток, що зберігаються у відділі рукописів ЛНБ імені В. Стефаника. Тому неможливо погодитися з думкою, що сам О. Барвінський не займався власне науково-дослідницькою діяльністю.

Підрозділ 3.2 "Видання "Руської історичної бібліотеки" присвячено аналізу видання серії історичних праць під назвою "Руська історична бібліотека", ініціатором створення та редактором якої був О. Барвінський.

В останній чверті ХІХ століття в українській історіографії не було праці, в якій би подавалася цілісна історія український земель, включно із західноукраїнським регіоном. Унаслідок заборони Емським указом 1876 року друку україномовних книжок видання подібної серії було неможливе на теренах Наддніпрянської України. На західноукраїнських землях в цей час значного поширення набула москвофільська історична концепція, яка відстоювала ідею національно-культурної та державно-політичної єдності з Росією, спільність української і російської історій.

За задумом, це видання мало складатися з окремих історичних праць, які б у цілому відображали історію українських земель від часів Київської Русі до кінця ХІХ століття. Програму видання окрім Володимира Антоновича, схвалили також Олександр Кониський, Василь Вовк-Карачевський та Павло Житецький, які погодилися перекладати історичні монографії для "Руської історичної бібліотеки".

Після вирішення усіх організаційних питань щодо видання "Руської історичної бібліотеки", у серпні 1885 року Олександр Барвінський розпочав підготовку до друку першого тому, який вийшов на початку січня 1886 року. Видавалася "Руська історична бібліотека" у друкарні Йосифа Павловського в Тернополі. Наклад першого тому становив 237 примірників. Пізніше тираж зріс до 500 екземплярів.

"Руська історична бібліотека" зазнала критики з боку діячів москвофільського і польського таборів. Вони в її появі вбачали політичну загрозу своєму пануванню. Окрім цього, редактор зіткнувся із труднощами поширення перших томів серії. Пізніше була вже створена так звана мережа з продажу примірників "Руської історичної бібліотеки", що свідчило про зростання її популярності серед населення. Широкою популярністю користувалася серія серед українського селянства, про що свідчить велика кількість листів, надіслана на адресу О. Барвінського, а також поширення примірників серед читалень та філій товариства "Просвіта".

Серія "Руська історична бібліотека" стала справжнім народним виданням. Позитивні оцінки серед українських діячів "Руська історична бібліотека" отримала вже з перших томів. Багато хто став її постійним передоплатником. Примірники поштою отримували В. Антонович, М. Грушевський, Д. Гладилович, К. Левицький та інші. Не залишались осторонь "Руської історичної бібліотеки" і галицькі діячі. Так, наприклад, Володимир Охримович та Олександр Колеса допомагали поширювати книжки серії в Західній Україні.

В цілому вийшло 24 томи цієї серії. Після переїзду О. Барвінського до Львова, починаючи з XVI тому, видання "Руської історичної бібліотеки" продовжило Наукове товариство імені Шевченка.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист наступні висновки і положення:

- аналіз стану розробки проблеми засвідчив, що досі вона не була предметом спеціального вивчення, залучена до дослідження джерельна база є репрезентативною і достовірною, що дозволяє вирішити поставлені дослідницькі завдання;

– життєвий шлях О. Барвінського до його висунення на провідні ролі в українському громадсько-просвітницькому русі був типовим для цілого покоління нової української світської інтелігенції. Формування поглядів О. Барвінського як громадсько-просвітницького діяча відбувалося насамперед у родинному середовищі, що належало до національно свідомого греко-католицького духовенства;

– з переїздом до Тернополя в О. Барвінського почався новий етап у його громадсько-просвітницькій діяльності. Він зумів залучити до громадського життя окремих діячів української інтелігенції міста, які пізніше склали основу усіх громадських товариств Тернополя кінця ХІХ століття;

– активна діяльність О. Барвінського у НТШ сприяла тому, що у 1891 році він став головою цього товариства, а також членом історико-філософської секції, був редактором "Записок" НТШ. Будучи депутатом Галицького крайового сейму, домагався державної фінансової допомоги для товариства. Його політична діяльність, а саме прихильність до україно-польської урядової угоди, стала причиною багатьох конфліктів, що виникали в середовищі НТШ. Нерозуміння та політичне протистояння відвернуло від нього багатьох громадсько-просвітницьких діячів Галичини, проте це не вплинуло на його подальшу активну діяльність;

- громадсько-просвітницька діяльність О. Барвінського була прикладом реалізації на практиці програмних завдань українського руху, до керівників якого в той час приходило розуміння, що сила нації визначається не механічним переліком політичних прав, а всім комплексом здобутків в економічній, соціальній, культурній, науковій та інших сферах суспільного життя;

– у своїх історичних поглядах О. Барвінський був прихильником українофільської концепції, сутність якої полягала в зображенні національної відмінності українського народу від російського. Велике значення при цьому він надавав історії боротьби українського народу за самостійність, його невід'ємному прагненню до волі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Гриб О.І. Олександр Барвінський у західноукраїнській історіографії (остання чверть ХІХ - перша чверть ХХ ст.) // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія Історія. - Тернопіль: В-во ТДПУ, 2004. - Вип. 2. - С. 203-210.

2. Гриб О.І. Громадсько-просвітницька і політична діяльність Олександра Барвінського на Тернопільщині // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Серія Історія. - Тернопіль: В-во ТНПУ, 2005. - Вип. 1. - С. 163-168.

3. Гриб О.І. Внесок Олександра Барвінського в розвиток Фундації імені князя Костянтина Острозького в Тернополі // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. ХІ. Серія: Історія: Збірник наукових праць / за заг. ред. проф. П.С. Григорчука. - Вінниця, 2006. - 398 с. - С. 313-316.

4. Видавнича діяльність Олександра Барвінського // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - Київ: Фоліант, 2005. Т. IV. - С. 172-182.

5. Гриб О.І. Олександр Барвінський в громадсько-просвітницькому русі Західноукраїнських земель кінця ХІХ століття // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Вип. 4. Серія Історія. - Одеса: Астропринт, 2006. - С. 66-74.

6. Гриб О.І. Внесок Олександра Барвінського в національно-культурне відродження західноукраїнських земель наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття // Українська культура: питання історії, теорії, методики. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих учених: У 2 ч. - Ч. 1. / Упоряд. І.М. Цуркан. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2005. - С. 6-9.

АНОТАЦІЇ

Гриб О.І. Громадсько-просвітницька діяльність та історична спадщина Олександра Барвінського. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню громадсько-просвітницької діяльності Олександра Барвінського від часу формування його громадянської позиції і до початку політичної кар'єри та аналізу його історіографічної концепції на основі історичних праць. Опрацьовані автором матеріали стосуються 1847-1926 рр. - від народження Олександра Барвінського і до його смерті. У роботі з'ясовано роль Олександра Барвінського у національно-культурному відродженні західноукраїнських земель у 40-х рр. ХІХ - першій чверті ХХ століття, основні віхи його громадсько-просвітницької діяльності на Тернопільщині. Проаналізовано вплив ідей провідних істориків Наддніпрянщини на становлення історичних поглядів Олександра Барвінського, виокремлено його історіографічну концепцію.

Ключові слова: Громадсько-просвітницька діяльність, Товариство "Просвіта", НТШ, українофільська історична концепція, "Руська історична бібліотека".

АННОТАЦИЯ

Гриб О.И. Общественно-просветительская деятельность и историческое наследие Александра Барвинского. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2007.

В диссертации, опираясь на опубликованные и архивные документы, периодическую печать, отечественную и зарубежную историографию, исследовано общественно-просветительскую деятельность и историческое наследие одного из ведущих деятелей Восточной Галиции 40-х гг. ХІХ - первой четверти ХХ вв. Александра Барвинского. Проанализировано факторы, которые повлияли на его гражданскую позицию. Подчеркнуто, что мировоззрение А. Барвинского формировалось в условиях развития украинского национального движения 40-х гг. ХІХ - начала ХХ вв., в период его учебы в Тернопольской гимназии и Львовском университете. Особое внимание уделено участию А. Барвинского в школьной и студенческой организации "Громада", где он проявил себя хорошим пропагандистом и практическим организатором.

В диссертации исследована деятельность А. Барвинского на должностях преподавателя Бережанской и Тернопольской гимназий. Он развернул широкую просветительскую работу в Тернополе - возглавил местную филию общества "Просвита", был инициатором открытия читальных залов и библиотек по всему Тернопольскому региону. А. Барвинский был членом обществ "Русская бурса" и "Русская беседа", а также избран в тернопольский городской магистрат. Его заслугам принадлежит восстановление деятельности благотворительной фундации имени князя Константина Островского в городе Тернополе.

Освещено деятельность А. Барвинского в НТШ. Он разработал программу реформации общества, будучи его главой, организовал и значительно расширил его издательскую деятельность. За время руководства А. Барвинского НТШ вышло на качественно новый уровень, стало самой большой организационной структурой в Западной Украине. Работа организации была направлена на реализацию идеи национально-культурного возрождения украинских земель.

Александр Барвинский сделал весомый вклад в развитие исторической науки. Он был автором множества исторических работ, а также инициатором издания исторической серии под названием "Русская историческая библиотека". Его дружеские и профессиональные отношения с В. Антоновичем, М. Драгомановым и М. Грушевским способствовали утверждению его украинофильской концепции национальной истории. В своих работах он подчеркивал различия и особенности в развитии украинского и русского народов. Он старался придать концепции национальной истории убедительной научной аргументации с целью усилить её конкурентоспособность относительно русофильской исторической концепции.

Ключевые слова: общественно-просветительская деятельность, общество "Просвита", НТШ, украинофильская концепция, русофильская концепция, "Русская историческая библиотека".

ANNOTATION

Grib O.I. Public activity and history heritage of Alexander Barvinsky. - Manuscript.

Thesis submitted for a Candidate of Sciences History in specialization 07.00.01 - History of Ukraine. - Cherkasy Bogdan Khmelnitsky National University. - Cherkasy, 2007.

The thesis outlines public activity and history heritage of Alexander Barvinsky on the basis of handling the published and archival materials, periodicals, home and foreign historiography. The factors which have influenced the formation of his public position have been analyzed here. Activity of A. Barvinsky as an "Prosvita" organizer, he was the head of the Scientific Society named after Shevchenko, who made a considerable contribution to the development of the organization, and was the head of the philological department. Alexander Barvinsky had a constant interest in history. He published books on world history, and history of Ukraine as cone. He was an editor of "Rus'ka historical library", through which he introduced the works of Eastern Ukrainian historians to the people of Halychyna.

Keywords: public activity, history heritage, "Prosvita" organizer, the Scientific Society named after Shevchenko, "Rus'ka historical library".

Размещено на Allbest.ru