Шахтарський страйковий рух України в 1989-1999 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ШАХТАРСЬКИЙ СТРАЙКОВИЙ РУХ УКРАЇНИ В 1989-1999 РОКАХ

Кузьміна Сніжана Вячеславівна

Донецьк - 2007

Анотації

страйковий рух шахтарський вугіль

Кузьміна С.В. Шахтарський страйковий рух України в 1989-1999 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2006.

Дисертація є комплексним історичним дослідженням шахтарського страйкового руху України в 1989-1999 рр. На підставі аналізу різноманітної джерельної бази доведено, що причиною активізації страйкового шахтарського руху в кінці 80-х - 90-х рр. ХХ ст. був цілий ряд соціально-економічних, політичних, ідеологічних і психологічних причин. Саме їх сукупність унеможливлювала вирішення гострих проблем вугільної галузі традиційними компромісними засобами. Страйк розглядається як процес становлення політичної свідомості робітничих мас.

Проаналізовано найбільші шахтарські страйки в Україні впродовж десятиріччя. Зроблено підрахунки економічних втрат країни від страйків. Розкрито еволюцію ідей та організаторського оформлення шахтарського руху. Визначено роль і місце робітничих страйкових і незалежних профспілок шахтарів. Доведено, що страйковий рух гірників сприяв досягненню незалежності Україною. Зроблено висновок, що страйки з одного боку сприяють становленню політичної свідомості громадськості, з іншого -руйнують економіку держави.

Ключові слова: страйковий рух, робітничий клас, незалежні профспілки, вугільна галузь, політизація, відносини на підприємстві, страйкові вимоги.

Кузьмина С.В. Шахтерское забастовочное движение Украины в 1989-1999 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2006.

В диссертации представлен комплексный анализ забастовочного движения шахтеров в Украине в 1989-1999 гг. Автором была изучена историография и источниковая база проблемы и сделан вывод о том, что вопрос комплексного изучения забастовок в Украине не стал темой отдельного научного исследования.

На основе базы многочисленных источников выявлены причины активизации забастовочной деятельности горняков: социально-экономические, политические, психологические.

Социально-экономические причины включали в себя: структурный кризис советской экономической системы, кризисное положение угольной отрасли, нарастание социальной напряжённости в обществе.

Политические причины привели к незначительному количеству забастовок и включали в себя: политизацию рабочего класса, развитие политических свобод, недовольство монополией правящей партии, общий кризис советской системы в 1991 г., недовольство антинародными действиями украинского правительства в 1993 г.

Забастовка рассматривается не только как протест шахтеров против неудовлетворительных условий жизни и работы, но и как протест против систематического издевательства над личностью рабочего, против сдерживания его профессиональных и человеческих способностей.

Сделан вывод о том, что при наличии огромного количества нерешенных социально-экономических проблем в условиях падения авторитета Коммунистической партии СССР возникновение забастовочного движения рабочего класса было неизбежным.

В работе обосновывается авторский раздел забастовочного движения на два периода: забастовки в УРСР и забастовочные акции в независимой Украине. Советский период имел два этапа. Первый: 1989 г. - когда шахтерами двигали только экономические интересы. Второй: 1990-1991 гг. - начало политизации шахтерского движения. В исследовании подчеркнуто, что в 1991 г. забастовочное движение шахтеров объединилось с национально-демократическим движением для достижения общей цели - независимости Украины (хотя и по разным причинам).

Второй период охватывает 1992-1999 гг. и делится автором на три этапа. Характерной чертой первого этапа (1992-1993 гг.) было окончательное организаторское оформление забастовочного движения шахтеров в виде независимых украинских профсоюзов. Особенной чертой этого движения на данном этапе являлось доминирование политического аспекта по отношению к экономическому. В 1994-1995 гг. наблюдался спад забастовочной активности, поэтому был назван вторым этапом. С 1996 г. снова состоялся подъем рабочего движения, который продолжался четыре года. Забастовки этих лет были огромными по масштабам, хорошо организованными и имели серьезные последствия, как для государства в целом, так и для каждого шахтера в отдельности, поэтому были выделены автором в третий этап забастовочного движения горняков.

В диссертации доказывается, что наиболее активным забастовочным регионом был восточный. Это подтверждается достаточно высоким процентом массовости и продолжительности забастовок его рабочих.

Сделан вывод о том, что убытки государства от забастовок огромные. Забастовки разрушают экономику страны, но вместе с тем способствуют росту политического самосознания рабочего класса, так как протест выступает значительно лучшим способом проявления активной гражданской позиции, чем пассивное терпение трудностей.

Ключевые слова: забастовочное движение, рабочий класс, независимые профсоюзы, угольная отрасль, политизация, производственные отношения, забастовочные требования.

Kuzmina S.V. The strike movement of Ukrainian miners in 1989-1999. - Manuscript.

The Dissertation for a scientific candidate's degree in History on the specialty 07.00.01 - The History of Ukraine. Donetsk National University, Donetsk, 2006.

The thesis is a complex historical research of the strike movement of Ukrainian miners in 1989 - 1999. On the basis of the analysis of various sources it is proved that the reason of the miners' strike movement activation in the late 80-ies and 90-ies of the 20^th century was a whole range of socio-economic, political, ideological and psychological reasons. It was their combination that made it impossible to solve the pressing problems of the coal-mining industry by traditional concessive means. The strike is regarded as the formation process of the working class political awareness.

The greatest miners' strikes which took place during the decade are analyzed. The calculation of the country's economic loss is made. The evolution of the ideas and organizational process is revealed. The role of the miners' independent strike trade unions is identified. It is proved that the miners' strike movement helped Ukraine to achieve its independence. The conclusion is made that the strikes have both positive and negative consequences. On the one hand they make for the formation of the public political awareness, on the other hand they undermine the economy of the state.

Key words: strike movement, working class, independent trade-unions, coal-mining industry, politicalization, labour-management relations, strike demands.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У кінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. поряд із зростанням національної самосвідомості, появою нових громадських об'єднань, політичних перетворень набуває ваги робітничий рух. Саме шахтарські страйки поклали початок потужному страйковому руху спочатку в УРСР, а потім і в незалежній Україні. Робітники показали себе як нову організовану силу, не рахуватись з якою було неможливо. Роль робітників у демократизації країни стає актуальним питанням сьогодення, тому що назріла необхідність розглянути причини виникнення страйків і ті наслідки в суспільстві, що вже сталися внаслідок страйкового руху. Вивчення цих питань дає можливість краще осмислити суть і спрямованість змін, що відбуваються зараз у державі.

Науковий інтерес до проблеми робітничого руху в Україні обґрунтований також необхідністю адекватно відобразити історичний період відродження, розвитку і функціонування шахтарського страйкового руху для справедливої оцінки вивченого і включення до напрацьованого потенціалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах держбюджетної теми кафедри історії слов'ян Донецького національного університету (Г - 04/4 „Наукове та методичне забезпечення курсу історії України: досягнення попередників і сучасний погляд. 2004-2006”).

Об'єктом дослідження у дисертаційній роботі є шахтарський страйковий рух в Україні.

Предметом дослідження є причини, форми, розвиток та наслідки страйкового руху кінця 80-90-х років ХХ ст.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1989-1999 рр., які становили складний суперечливий період. Авторка виділяє роки двох безумовно різних епох - кінець радянської доби та перше десятиріччя незалежності.

Увага до нижнього рубежу дослідження - 1989 р. - пояснюється тим, що саме в цьому році відбувся перший загальносоюзний страйк гірників, який започаткував страйковий рух шахтарів у УРСР, а потім і незалежній Україні.

У 1999 р. закінчився пік страйкової активності гірників, тому був окреслений авторкою як верхній рубіж дисертаційного дослідження. До того ж десятирічна історична ретроспектива із соціально-економічної та політичної точок зору видається найоптимальнішою для висвітлення всієї метаморфози і динаміки зазначених процесів.

Географічні межі дослідження збігаються із державними кордонами Української РСР та кордонами сучасної незалежної української держави відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу. Однак, сама назва „шахтарський страйковий рух” наводить на думку про регіональну особливість запропонованого дослідження. Тому особливу увагу надано вугільним регіонам України - Донецькому, Луганському, Дніпропетровському, Львівському та Волинському.

Мета дослідження полягає в тому, щоб прослідкувати еволюцію і динаміку шахтарського страйкового руху в Україні в названі хронологічні рамки. В комплекс завдань дослідження входить розробка проблем:

– здійснення аналізу можливостей історіографічної і джерельної бази дослідження та апробація нових видів джерел;

– виділення хронологічних меж періодів в страйковому русі;

– визначення соціально-економічних, політичних та психологічних причин появи робітничого страйкового руху;

– аналіз подій страйкового руху в рамках єдиної радянської держави, в умовах створення української державності та роки незалежності;

– дослідження еволюції ідей та організаторського оформлення шахтарського руху;

– обґрунтування проблеми впливу страйкового руху на політичні процеси в країні;

– аналіз причин згасання шахтарського страйкового руху наприкінці 90-х років ХХ століття;

– з'ясування результатів страйкового руху - соціально-економічних, політичних, психологічних з підкресленням позитивних та негативних сторін страйків.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що порушена проблема ще не знайшла глибокого висвітлення в сучасній історіографії. Страйковий рух шахтарів України в 1989-1999 рр. авторка виділила в самостійний об'єкт наукового вивчення. Дисертанткою були охарактеризовані причини, які відіграли роль у появі робітничого страйкового руху в СРСР і Україні зокрема, був наданий хронологічний опис подій, проаналізований механізм організації страйкових комітетів, в тому числі і на основі спогадів колишніх страйкомівців. Наукова новизна також зумовлюється авторською оцінкою динаміки страйкового руху гірників впродовж десятиріччя, соціально-економічних, політичних та психологічних наслідків руху. Авторка зробила власні підрахунки збитків, яких зазнала держава через страйки. Дослідження є спробою комплексного вивчення феномена шахтарського руху в Україні в останнє десятиріччя ХХ століття.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в науковий обіг було введено значну кількість невідомих та маловідомих джерел і фактів, раніше не аналізованих істориками. У першу чергу це стосується матеріалів поточних архівів незалежних гірничих профспілок. Ці документи можуть бути використані як для подальшої розробки теми, так і при написанні узагальнюючих робіт з історії України. Частково теоретичні узагальнення та фактичний матеріал роботи був використаний авторкою при підготовці й впровадженні шкільного факультативного курсу „Краєзнавство” у 2002 році. Зроблено якісно нові висновки та узагальнення, які дозволять переосмислити певні суспільні та наукові стереотипи щодо робітничого страйкового руху та можуть бути використаними для розробки концепції конфлікту сучасних соціальних груп.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати досліджень, основні положення та висновки роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії слов'ян Донецького національного університету. Фактичний матеріал, зібраний у процесі підготовки роботи, був представлений у виступах: на Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених (Донецький національний університет, квітень 2004 р.); студентській міжрегіональній науково-практичній конференції „Україна і світ: історія і сучасність” (Маріупольський державний гуманітарний університет, 18.11.2005 р.); міжнародній науковій конференції „Внесок Донбасу в розвиток вітчизняного промислового потенціалу” (Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, м. Луганськ, 29-30.11.2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у п'яти публікаціях, всі вони опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертаційного дослідження. Мета і завдання обумовили структуру дисертаційної роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів (7 підрозділів), висновків, списку посилань, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг роботи становить 285 сторінок, з них основного тексту 179 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, його мету і завдання, часові і територіальні межі, висвітлено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.

У першому розділі „Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” містяться два підрозділи, в яких висвітлюються відповідні аспекти дисертації.

В історіографічній частині дослідження відображено ступінь і глибину здобутків науковців у розкритті проблеми, стан і рівень її висвітлення у радянській та сучасній вітчизняній і зарубіжній науковій літературі. Всю наявну літературу авторка умовно поділила на три групи, кожна з яких має декілька підгруп. Першу складають загальні праці, які висвітлюють стан розвитку вугільної галузі у 1980-90-х роках ХХ ст. в СРСР і Україні зокрема. Група має дві підгрупи. Перша підгрупа містить праці, які розкривають соціально-економічне становище вугільних регіонів, розвиток вугільної промисловості, становлення робітничого класу в контексті загальної історії СРСР. Друга підгрупа містить ряд праць українських дослідників, присвячених окремим проблемам вугільної галузі.

Загальні питання розвитку вугільних регіонів знайшли відображення в колективних працях, присвячених історії робітничого класу Рабочий класс Украинской ССР: традиции и современность. - К.: Вища школа, 1986.; Соціальна активність робочого класу УРСР (70-80-і роки). - К.: Вища школа, 1988.. Методологічною основою їх є положення марксизму-ленінізму щодо провідної ролі робітничого класу в побудові та розвитку соціалістичного суспільства в СРСР. Виробнича діяльність шахтарів висвітлювалась у зв'язку з розвитком різних форм соціалістичного змагання Сиволоб Ю.В. Совершенствование форм социалистического соревнования в промышленности УССР (1966-1980 гг.). - К.: Вища школа, 1982; Лацыба В.П. Деятельность Коммунистической партии по повышению роли производственных коллективов в повышении трудовой активности молодёжи (на материалах УССР). - К.: Вища школа, 1983.. Незважаючи на певну ідеологічну заангажованість цих робіт, їхня цінність обумовлена викладенням фактажу і методами аналізу.

Серед перших спроб критичного аналізу стану справ, виявлення причин загострення кризових явищ у вугільній промисловості привертають увагу дослідження В.П. Машковського і О.О. Решетняка Машковский В.П. Осуществление научно-технической политики в угольной промышленности страны в 60-80-е годы: опыт и уроки. - Томск: АСТ, 1991; Решетняк А.А. Эффективность развития топливно-энергетического комплекса Украины. - К.: Наукова думка, 1991.. Узагальнивши значний фактичний матеріал про науково-технічну політику КПРС, автори відзначили розрив між офіційно проголошеними партійними рішеннями та їх практичним втіленням в життя, висловивши чимало доцільних спостережень щодо причин загострення кризових явищ у галузі.

Комплексний аналіз складних і суперечливих процесів, що відбувались у Донбасі в другій половині ХХ століття, здійснено в роботах А.О. Саржана Саржан А.О. Соціально-економічні та політичні процеси в Донбасі (1945-1998 рр.) - Донецьк:: Сталкер, 1998; Він же. Новітня історія Донбасу (1945-1999 рр.). - Донецьк: Сталкер, 1999.. Важливою заслугою автора є переосмислення історіографії з нових позицій, узагальнення здобутків попередників, залучення великого архівного матеріалу, зважена оцінка економічних, соціальних, політичних процесів в регіоні, які висвітлюються на широкому тлі історичного розвитку України та СРСР в цілому. Хоч праці мають комплексний характер, автор значну увагу приділив проблемам вугільної промисловості, а також страйковому руху в Донбасі у 1989-1991 рр. Автор дійшов висновку, що саме погіршення соціально-економічної ситуації в регіоні було основним каталізатором активізації робітничого руху.

Питання розвитку вугільної галузі в СРСР, Україні знайшли певне відображення в колективній монографії „Вугільний Донбас у другій половині XX століття” під редакцією З.Г. Лихолобової Вугільний Донбас у другій половині XX століття / Під ред. З.Г. Лихолобової. - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2001.. Це перше фундаментальне видання, в якому комплексно аналізується розвиток вугільної промисловості протягом 1950-2000 років. Автори на основі архівних матеріалів всебічно розглянули основні тенденції розвитку вугільної галузі, виявили причини виникнення та подальшого загострення кризи в промисловості. Знайшла своє відображення у цій монографії й проблема страйків в 1989-1991 рр. з виявленням причин та наслідків даного історичного явища.

Публікації Л.З. Мазитової Мазитова Л.З. Проблемы повседневного быта шахтёров Донбасса: уроки недавнего прошлого // Региональная научно-практическая конференция „Донбасс: прошлое, настоящее, будущее”. Тезисы докладов и сообщений. - Краматорск. - 1993. - С.65., Г.К. Осипи та Ю.Г. Станиславлюка Осыпа Г.К., Станиславлюк Ю.Г. Работа шахт в преддверии рынка (обзорная информация). - Донецк: ЦБНТИ угольной промышленности Украины, 1995. висвітлюють проблеми повсякденного життя шахтарів. Праці І.Ф. Пономарьова, О.Заболотного Пономарёв И.Ф. Социально-экономические проблемы охраны труда в горной промышленности. - К.: Вища школа, 1991; Заболотный А. Охрана труда в угольной промышленности // Охрана труда в промышленности. - 1998. - №3. - С.18-20. присвячені складній проблемі - охороні праці у вугільній промисловості. Роботи містять чимало статистичних даних, які стануть у нагоді при вивченні техніки безпеки на шахтах України.

Щорічник „Нові сторінки історії Донбасу” надрукував серію статей з історії вугільних регіонів, більша частина яких належить дослідниці З.Г. Лихолобовій Лихолобова З.Г. Проблемы технического развития угольной промышленности (сер. 1960-1985 гг.) // Новые страницы в истории Донбасса: Зб. статей. - Кн.6. / Гл. ред. З.Г.Лихолобова. - Донецк: ДонГУ, 1998. - С.231-242; Вона ж. Кадры угольной промышленности // Так само. - Кн.7 - Донецк: ДонГУ, 1999. - С.184-195; Вона ж. Концептуальні питання історії вугільного Донбасу у другій половині ХХ століття // Так само. - Кн.8 - Донецьк: ДонНУ, 2000. - С.3-16.. Публікації відбивають реальні процеси у вугільній галузі та показують деякі істотні причини виникнення галузевої кризи.

Другу групу складають праці, які цінні методологією підходів до вивчення робітничого руху в СРСР та незалежної України. Вважається доцільним також виділити декілька підгруп. До першої підгрупи належать праці, які розкривають ряд теоретичних та методологічних проблем еволюції робітничого руху. Другу підгрупу складають праці соціологів, психологів та політологів, які розглядають робітничий рух в межах науки конфліктології.

Головні тенденції та результати тих змін, що визначаються поняттям „соціальний розвиток робітничого класу”, описані в роботах Л.Гордона, Е. Клопова та Л. Онікова, а також Ж. Алезара, Ж. Війяра та Р. Він'яна Гордон Л., Клопов Э., Оников Л. Черты социалистического образа жизни: быт городских рабочих вчера, сегодня, завтра. - М.: Политиздат, 1977; Ж. Алезар, Ж. Вийяр, Р. Він'ян. Рабочий класс и социальная перспектива. - М.: Наука, 1989..

Серед теоретичних та методологічних праць слід відзначити публікації Л.А. Гордона та Е.В. Клопова Гордон Л., Клопов Э. Рабочее движение - новый этап // Народный депутат. - 1990. - №7. - С.44-53; Вони ж. Трудовые отношения: к трёхстороннему социальному партнёрству // Полис. - 1992. - №1-2. - С.167-177; Вони ж. Рабочее движение: политический потенциал // Коммунист. - 1991. - №10. - С.28-39.. Торкаються вони загальних проблем робітничого руху по всьому терену СРСР. Автори зробили спробу класифікувати напрямки в робітничому русі, показали його багатофункційний характер.

Особливий інтерес для даного дослідження становлять наукові праці, в яких з позицій соціології радянського періоду аналізувалися процеси, які відбувалися в робітничому середовищі Лельчук В.С. Промышленность и рабочий класс в условиях НТР. - М.: Высшая школа, 1982..

Спроби переосмислення окремих проблем розвитку робітничого руху були зроблені у дослідженнях українських вчених. Дослідники проаналізували моральний, політичний та соціально-економічний аспекти громадського конфлікту, подали методологію конфліктних відносин у суспільстві Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт. - Новосибирск: Огонь, 1989; Шаленко В.Н. Производственные забастовки как объект социологического анализа // Социологические исследования. - 1990. - №7. - С.107-111..

Третю групу формують праці, які безпосередньо висвітлюють шахтарський страйковий рух в СРСР і в незалежної Україні, а також розвиток, наслідки та перспективи робітничого руху в умовах демократизації суспільства.

Перші спроби з'ясувати причини страйків в СРСР були здійснені дослідниками В.Костюковським, В.Пеуновим, Б.Андріяновим після загального страйку шахтарів у 1989 р. Костюковский В. Кузбасс: жаркое лето 1989 года: Хроника. Документы. Впечатления очевидца. Размышления публициста. - М.: Мысль, 1990; Пеунов В. За межею терпіння // Вітчизна. - 1990. - №1. - С.151-163; Він же. Что дальше? Или размышления о том, что нам дала первая шахтёрская забастовка // Донбасс. - 1990. - №6. - С.120-149; Андриянов Б. Горный удар: о забастовках шахтёров летом 1989 года // Диалог. -1990. - №1. - С.59-67..

У роботі В.Коннора розглядається рух шахтарів як автономний виклик правлячій еліті Connor W.D. the Accidental Proletariat. Workers, Polities and Crisis in Gorbachev`s Russia. - Princeton (N.I.), 1991.. Аналіз шахтарських виступів дозволив автору зробити справедливий висновок про те, що до 1991 р. робітничий клас із пасивного об'єкту впливу перетворився на творця робітничої політики.

Серед істориків, які присвятили свої дослідження саме шахтарському страйковому руху, слід назвати А.М. Русначенка, В.Ф. Бурносова, І.Я. Тодорова Русначенко А.М. Пробудження. Робітничий рух на Україні в 1989-1993 рр. - К.: КМ Академія, 1995; Бурносов В.Ф. Соціально-економічне становище та політичне життя в Донбасі (1989-1994 рр.). - Донецьк: ДонДУ, 1995; Тодоров И.Я. Шахтёрские стачки в Донецке (1989-1991 гг.) // Новые движения трудящихся: опыт России и других стран СНГ. Ч.1. - М.: Книга, 1992. - С.113-127; Він же. Зарождение независимого рабочего движения в Донбассе // Философские и естественно-научные аспекты антропологии. - СПб. - Донецк, 1992. - С.46-49.. Загальною тезою для дослідників була упевненість в тому, що головними чинниками, які сприяли пробудженню робітничого руху в Україні, були: загострення кризового стану у вугільній промисловості в кінці 80-х рр. ХХ ст., загальна економічна криза країни, проблеми повсякденного життя шахтарських родин.

Політичний аспект страйкового руху на прикладі виробничого об'єднання „Артемвугілля” аналізується у статті В.М. Докашенка „Соціально-політичні аспекти причин та наслідків літніх шахтарських страйків 1989 року” Докашенко В.М. Соціально-політичні аспекти причин та наслідків літніх шахтарських страйків 1989 року // Нові сторінки історії Донбасу: Зб. статей. Кн.9 / Гол. ред. З.Г.Лихолобова. - Донецьк: ДонНУ, 2002. - С.31-40.. Зокрема, шахтарський страйк літа 1989 р. розглядається автором як важіль розхитування політичної системи радянської моделі тоталітаризму.

Т. Кузіо та Е. Уілсон виразили думку в своїй роботі Kuzio T., Wilson A. Ukraine: Perestroika to Independence. - Macmillan: Houndsmill / London, 1994., що страйковий рух був потрібним перш за все керівникам вугільної промисловості і служив засобом задоволення їх інтересів. Процес переходу від економічних вимог до політичних простежив у своїй роботі С. Кроулі Crowley S. Between Class and Nation, Worker Politics in the New Ukrain // Communist and Post-Communist Studies. - 1995. - №1. - Р.110-114.. Автор зробив висновок, що робітничий рух в Україні був вирішальним фактором для досягнення політичної мети - незалежності.

Таким чином, аналіз наукової літератури виявив відсутність комплексного узагальнювального дослідження з проблеми шахтарського страйкового руху України в 1989-1999 рр., що дає достатньо підстав для її подальшого вивчення.

Основу наукового дослідження складає джерельна база, яка репрезентована шістьма категоріями джерел: документи офіційного походження; матеріали профспілок, громадських та політичних об'єднань; статистика; матеріали періодичної преси; соціологічні матеріали; документи особистого походження.

Офіційні документи, які визначали наявність страйків в історії українського суспільства, можна поділити на підгрупи: офіційні документи радянської доби і періоду незалежності.

Щодо першої підгрупи, то до неї належать документи й законодавчі акти, які з'явилися в ході перших загальних страйків гірників СРСР в 1989 - першої половині 1991 рр.: „Протокол про узгодженні заходи між шахтарським страйковим комітетом Української РСР та комісією Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС” від 20-22 липня 1989 р., Постанова ВР УРСР „Про становище у вугільних регіонах республіки” від 28 лютого 1990 р. та ін.

Значний комплекс офіційних джерел складають документи, що характеризують стратегії практичного втілення партійних настанов у життя. До нього належать постанови нарад представників Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС, Міністерства вугільної промисловості СРСР та ін. Ці документи містяться у Центральному державному архіві громадських об'єднань України у м. Києві (ЦДАГО України. Ф.1 - Центральний комітет комуністичної партії України).

Важливим є питання про відносини представників офіційної влади з страйкарями різних міст України. Це, насамперед, протоколи засідань бюро ЦК ЛКСМ України, постанови, наради щодо впливу партійної молоді на хід страйкового руху в країні (ЦДАГО України. Ф. 7 - Центральний Комітет Ленінського Комуністичного Союзу Молоді України).

Другу підгрупу офіційних документів складають ті законодавчі акти і документи виконавчої влади, що визначали загальний розвиток держави в умовах незалежності: Декларація про державний суверенітет України, Акт про проголошення незалежності України 1991 р., Конституція України 1996 р., Трудовий кодекс України; а також ті документи, які розкривали сутність політичного та суспільного життя, без вивчення та всебічного аналізу яких неможливо розглядання теми. Важливими є документи виконавчої влади, які безпосередньо стосуються вугільної промисловості Програма розвитку вугільної промисловості та соціальної сфери шахтарських регіонів на період до 2005 року (Програма „Вугілля”). - Донецьк: Держвуглепром України, 1994.. Це протоколи засідань виконкомів, постанови обласних рад народних депутатів. Такі документи зберігаються в державних архівах Донецької (ДАДО.Ф.Р - 6777: Донецький галузевий робітничий комітет виробничого об'єднання „Донецьквугілля”, Ф.Р - 326, 2639, 2689, 5637) та Луганської (ДАЛО.Ф. 179) областей.

Друга група джерел включає документи вугільних профспілок, робітничих організацій, політичних партій. Деяка кількість документів, які відображають створення і роботу суспільних формувань вугільних регіонів України містяться у ДАДО (Ф.Р - 6777, оп.1).

Необхідність визначити місце і роль страйку в житті робітничого класу зумовила звернення до комплексу історичних джерел, які містяться у так званих поточних архівах незалежних профспілок вугільної галузі. Ці архіви налічують безліч декларацій, телеграм, стенограм, постанов, резолюцій, угод.

Окремо можна виділити стенограми двох з'їздів шахтарів СРСР Стенограмма І съезда шахтёров СССР. 11-15 июня 1990 г. (сборник материалов). - Державний архів Донецької області (ДАДО), ф.Р-6777, оп. 1, спр. 115, 254 с.; Стенограмма ІІ съезда шахтёров СССР. 23.10.90. - ДАДО, ф.Р-6777, оп.1, спр.125, 40 с.. Ці стенограми дозволяють зрозуміти логіку маневрів по відстоюванню тих чи інших позицій, якими опікувалися представники робітничого класу, а також віднайти приховані межі протистояння, відчути динаміку гри між владою і робітниками.

Матеріали політичних партій представлені, головним чином, зверненнями до громадян України, в яких звучить заклик підтримати вимоги робітників, що страйкували.

Статистичні матеріали складають наступну групу джерел і є складовою частиною джерельної бази дисертаційної роботи. Перш за все, це матеріали офіційної статистики, представлені у багатопрофільних виданнях „Статистичний щорічник України”, „Народне господарство України”, „Україна у цифрах” за 1991-1999 рр. Слід зауважити, що статистичні відомості у звітах Мінвуглепрому часто не збігаються з даними збірок, виданих Центральним статистичним управлінням. Це позбавляє дослідника можливості з абсолютною точністю простежити процес змін у галузі в кількісному виразі.

Важливою складовою частиною джерельної бази стала періодична преса: загальноукраїнські суспільно-політичні газети і часописи; обласні, міські газети; спеціалізовані видання, що висвітлювали життя та проблеми робітників вугільної галузі.

Особливу групу джерел становлять матеріали соціологічних досліджень. Слід зазначити, що соціологічні дослідження не завжди відбивають загальну чітку картину ситуації, що складалася. Лише комплексне використання різноманітних джерел дозволяє створити найбільш достовірну картину минулого. Привертають увагу матеріали статистики і дані соціологічних опитувань, які містяться у двох книгах, виданих Українським Центром економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Центр Разумкова / Гол. ред. Л.Шангіна. - К.: Вид-во Разумкова: Заповіт, 2001-2002; Центр Разумкова 2002 / Гол. ред. Л.Шангіна - К.: Заповіт, 2003.. Наведені в них результати численних соціологічних опитувань населення дають можливість визначити ставлення пересічних громадян до страйків в Україні.

До окремої групи джерел треба віднести документи особистого походження: мемуари. Серед мемуарів, які стали у нагоді при вивченні проблеми страйкового руху шахтарів кінця 80-х - початку 90-х років, слід виділити мемуари Ю. Іоффе Иоффе Ю. Один на один с системой. Воспоминания и размышления бывшего вице-премьер-министра Украины. - Луганск: Лугань, 1995..

Таким чином, наявна джерельна база, значна частина якої вперше вводиться до наукового обігу, дозволяє провести різнопланове дослідження страйкового руху шахтарів України в 1989-1999 рр.

Методологічну основу дослідження складають діалектичні принципи пізнання історичного процесу, об'єктивний підхід до аналізу суспільно-політичних явищ і подій. Робота виконана на методологічних засадах, що ґрунтуються на принципах історизму, об'єктивності, наступності, науковості і системності. У роботі дисертанткою використані предметно-хронологічний, структурно-системний, історико-проблемний та історико-порівняльний методи, що дозволило з найбільшою віддачею виявити можливості усіх видів джерел для вивчення страйкового руху шахтарів України в 1989-1999 рр. Специфіка методології дослідження полягає в тому, що окремі його складові частини перебувають на стику історичних та інших галузей знань (економічної, соціальної, політичної, психологічної) і їх вивчення потребує полідисциплінарного синтезу. Це передбачило загальний напрям дослідження, обсяг та види використаних джерел, науково-довідковий апарат, історіографічний аналіз, сутність концептуальних положень та висновків.

Другий розділ дисертації „Особливості шахтарського страйкового руху в УРСР у 1989-1991 рр.” складається з трьох підрозділів і присвячений з'ясуванню причин появи страйкового руху шахтарів у кінці 80-х - початку 90-х рр. ХХ ст. в УРСР, а також аналізу перших страйків гірників у зазначений час.

У першому підрозділі „Соціально-економічні, психологічні та політичні причини страйків гірників у радянській Україні” дисертанткою проаналізовано соціально-економічне і політичне становище України, в результаті чого було виявлено ряд чинників, які спонукали робітництво вдатися до актів громадської непокори у вигляді страйків.

Проаналізовані документи дозволили дисертантці зробити висновок, що вже у 60-70-ті рр. були сформовані економічні, соціальні, політичні та психологічні передумови, які зіграли свою роль лише в кінці 80-х років і зумовлено це було, з одного боку, гострою соціально-економічною кризою, яка паралізувала суспільство, та політичними перетвореннями - з іншого. Авторка доводить, що цілий комплекс невирішених економічних, соціальних і політичних питань став безпосередньою причиною страйків гірників України. У цьому комплексі можна виділити декілька домінантних складових: структурна криза радянської економіки, яка зачепила всі прошарки і верстви суспільства; кризовий стан дотаційних галузей, особливо гострий у вугільній промисловості (недосконале реформування вугільної галузі, неефективність системи управління, скорочення капіталовкладень, технічна недосконалість та зношеність шахтного обладнання і т. ін.); наростання соціальної напруженості у суспільстві в цілому і у вугільній галузі зокрема; розвиток політичних свобод, заохочення інституту гласності, який на декілька років сформував фундамент для наповнення реальним змістом „свободи слова”; політизація робітничого класу, незадоволення монополією правлячої партії.

Поява робітничого руху за наявності соціально-економічних, політичних та психологічних передумов була закономірним та неминучим в умовах розпаду комуністичного устрою.

У другому підрозділі „Соціально - економічні страйки шахтарів в 1989 р.” авторкою здійснюється аналіз перших шахтарських страйків в Україні у 1989 р. Авторка доводить, що серед значної кількості складових частин спрямованості причин та наслідків страйків гірників 1989 р. яскраво виділяються два аспекти: соціальний і політичний.

Стосовно соціальної спрямованості дисертантка зазначає факт, який свідчить, що страйки проходили під гаслом покращення умов життя і праці, підвищення заробітної плати тощо. Ці позиції посідали головне місце у вимогах страйкуючих гірників. Але вони були поверхневі і характеризували лише окремі складові проблеми, а не глибинні причини соціального вибуху кінця 80-х рр. Головною ж причиною шахтарських страйків, на погляд авторки дисертації, була недосконалість економічної системи СРСР.

Авторка дисертації доводить, що в 1989 р. в Україні відродився страйковий робітничий рух. З початку року відбулося 12 локальних страйків. Пік страйкової активності припадав на 15-28 липня 1989 р., коли з 252 українських шахт страйкували 190. Серед головних вимог були: введення нових оптових цін на вугілля; забезпечення шахт устаткуванням та запасними частинами; визначення єдиного вихідного дня; посилення боротьби із зловживаннями в забезпеченні товарами та продуктами харчування; розслідування правопорушень у вугільній промисловості; обговорення в короткі строки у Верховній Раді СРСР законопроектів про пенсії та відгули. Вимоги були зафіксовані в Постанові Ради Міністрів СРСР від 3.08.1989 р. №608 „Про заходи по забезпеченню виконання рішень, прийнятих урядовими комісіями за участю ВЦРПС і страйковими комітетами трудящих вугільних регіонів”.

Авторка зазначає, що рівень політичної культури робітництва вказував на деякі суперечливі моменти. Вимоги робітників під час страйку щодо матеріально - технічного постачання, економічної самостійності та інші ставилися шахтарями як нібито співвласниками підприємств, а не найманими працівниками, якими вони були. Інші вимоги закріплюють саме цей їхній стан. Ця роздвоєність - наймана робоча сила і співвласник - відбилася і у фактах створення страйкових комітетів і діяльності робітничих трудових рад. Авторка доводить, що страйкоми займались не лише першочерговими своїми завданнями, але й втручались у справи управлінням підприємством.

У дисертації робиться висновок, що отримані шахтарями блага внаслідок страйків були значно меншими, ніж очікувались. До кінця 1989 р. були виконані 40 вимог з 93, зафіксованих у Протоколі № 608. Разом з тим, економічні збитки від страйку літа 1989 р. були дуже великими. За власними підрахунками авторки дисертаційного дослідження вийшло, що втрати вугільної товарної продукції в оптових цінах склали 56,4 млн. руб.; втрати вугільної продукції у розрахункових цінах склали 65 млн. руб., якщо до цієї цифри додати втрати по збагаченню вугілля - 40,9 млн. тонн, то загальні втрати складуть 105,9 млн. руб.; втрати прибутку становлять 14,9 млн. руб. (для порівняння: середньомісячна зарплата шахтаря становила 376 руб.). Через брак коксу (недоотримано 1,9 млн. тонн) металурги не змогли виконати план і ними було втрачено 25 тис. т чавуну, 35 тис. т сталі, 28 тис. т готового прокату.

Авторка зазначає, що висуваючи на перший план вимоги соціального плану, страйкарі опосередковано поставили на порядок денний такі питання, які могли бути вирішені лише за умови докорінної зміни соціально - політичних відносин у державі. Масові страйки яскраво висвітлили проблеми, на які не звертали увагу десятиріччями.

У третьому підрозділі „Політична спрямованість страйкового руху шахтарів у 1990-1991 рр.” дисертантка ставила завдання дослідити та проаналізувати процес політизації страйкового руху гірників на початку 90-х рр. ХХ ст. У результаті дослідження зроблено висновок про те, що якщо в 1989 р. рух охопив, головним чином, вугільну галузь і був спрямований на досягнення господарських і економічних цілей, то впродовж - 1990-1991 рр. конфлікти виникли в господарсько-регіональному масштабі і були обумовлені протистоянням населення і трудових колективів центральним органам влади і керівництву країни. Авторка дисертації підкреслює, що в 1990-1991 рр. соціальні трудові конфлікти набули принципово іншого змісту - загального і політичного.

У дисертації зазначається, що саме в цей період відбулося утворення першої незалежної від держави профспілки, за якою стояло прагнення робітничих мас змінити непослідовний лімітований захист їх інтересів на повноцінний. Незалежна профспілка гірників СРСР утворилась внаслідок проведення шахтарями двох з'їздів (в червні і жовтні 1990 р.). Таким чином, самоуправлінська творчість шахтарів перетворилась на політичний рух, а профспілка стала провідником цього руху.

Авторка доводить, що одним із завдань робітничого руху була боротьба за деполітизацію виробництва. Це відбувалось при тому, що серед шахтарів України налічувалось 117994 комуністів. Другим завданням було підписання з урядом країни Генеральної типової тарифної угоди. В дисертації зазначається, що практика укладання таких угод отримала в подальшому широке використання у більшості країн, які отримали незалежність після 1990 р.

Підкреслено, що в 1990 р. відбулось поєднання робітничого і демократичного рухів в один загальний суспільно-політичний. Вимоги шахтарів набули певного політичного змісту, що включає альтернативність виборів, відміну 6 статті Конституції СРСР, підписання нового Союзного договору, засудження консервативного радянського партапарату.

В дисертації наголошується, що робітництво країни сприймало дії уряду як антинародні, що й допомогло поширенню страйків в республіці. У 1991 р. відбулося засвоєння масовою політичною свідомістю ідей незалежності України.

Авторка доводить, що найтриваліший страйк в історії України відбувся навесні 1991 р. (березень-травень). У ньому взяли участь 239 підприємств народного господарства; кількість учасників страйку склала 175,9 тисяч осіб; втрати робочого часу склали майже 2 млн. людино-днів; втрати готової продукції склали 363,9 млн. руб. Головними вимогами страйку були: прийняття Конституції незалежної держави України на основі Декларації про суверенітет та прийняття Закону „Про індексацію доходів населення” у зв'язку із зростанням цін.

У дисертації зазначається, що в ході 1989-1991 рр. не було розв'язано гострих соціальних та економічних проблем, які власне і призвели до страйків. Масові шахтарські страйки спричинили подальше скорочення обсягів виробництва, падіння економічної ефективності галузі. Разом з тим шахтарі відіграли значну роль у проголошенні незалежності України. Шахтарська згуртованість з іншими політичними силами привела до незворотних суспільно - політичних змін у країні.

Третій розділ дисертації „Страйковий рух гірників незалежної України в 1992-1999 рр.” складається з двох підрозділів і присвячується вивченню і аналізу динаміки розвитку робітничого руху в роки незалежності.

У першому підрозділі „Головні причини страйкового руху гірників” дисертанткою було проаналізовано загальне економічне становище країни та стан вугільної промисловості в 90-ті рр. На основі цього було зроблено висновок, що серед головних причин розвитку страйкового руху в Україні у 1992-1999 рр. були: загальні труднощі трансформації адміністративно-командної економіки в ринкову; розрив економічних зв'язків з країнами СРСР; невирішені з радянських часів проблеми вугільної галузі (зношеність основних фондів вугільної галузі; низька продуктивність шахт; скорочення обсягів капітального будівництва; поступове згортання вуглевидобутку в Україні; недостатні обсяги капітальних вкладень); поява на фоні невирішених проблем - нових, зокрема: заборгованість із зарплати і різних форм виплат; відплив кваліфікованих кадрів; високий рівень травматизму; невиважені дії уряду стосовно реформування вугільної галузі; проблеми пов'язані з реструктуризацією вугільної промисловості; високий рівень цін на товари першої необхідності при недостатній зарплаті; постійні підвищення цін і інфляція без належного механізму соціального захисту населення; загальна соціальна напруженість у шахтарських містах, пов'язана із закриттям шахт.

У дисертації доводиться, що поширення страйкового руху за наявності невирішених соціально-економічних, політичних та психологічних передумов і появі на їх фоні нових проблем було закономірним та неминучим в умовах становлення нової незалежної держави.

У другому підрозділі „Динаміка робітничого руху (1992-1999 рр.)” досліджується еволюція ідей і форм страйкової боротьби впродовж зазначеного часу.

На основі вивчення документів зроблено висновок, що шахтарські страйки 1992-1999 рр. носили хвилеподібний характер і були умовно поділені авторкою дисертаційного дослідження на три етапи. Перший - 1992-1993 рр., другий - 1994-1995 рр., третій - 1996-1999 рр. Кожний етап мав свою характеристику, а майже кожний рік - свою умовну назву за розвитком подій, що відмічались у страйковому русі. Так, 1992 р. отримав назву „профспілковий рік”, тому що саме в цей час остаточно завершилось формування українських незалежних профспілок, які брали участь в організації і проведенні страйків: Профспілка працівників вугільної промисловості, Незалежна профспілка гірників України, Незалежна профспілка гірників Донбасу та ін. 1993 р. - був названий „роком політичних страйків”. Це був єдиний рік в історії незалежної України, коли гірники страйкували з політичними причинами. В червні 1993 р. страйкували більш ніж 218 підприємств народного господарства України з вимогами: відставка Президента і уряду; проведення всенародного референдуму; підвищення мінімального розміру зарплати; оголошення мораторію на підвищення цін; розробка чіткої програми виходу із кризи. Економічні збитки від страйку тільки у вугільній промисловості склали 453 млрд. карб., а підприємства втратили 70 млрд. карб. прибутку. Серед політичних наслідків слід виділити відставку Президента і ВР країни.

Другий етап - 1994-1995 рр. був названий авторкою „часом суспільної пасивності”. Саме в цей проміжок часу відзначався тимчасовий спад страйкового руху. Відбулося це через те, що уряд приймав постанови, які повинні були б вивести вугільну промисловість з кризового стану, тобто це був час надій та сподівань для гірників.

Затримки виплат зарплат, допомог, пенсій підготували ґрунт для нового соціального вибуху, тому 1996 рік став поворотнім від громадської пасивності до нового витка суспільної активності і отримав назву „рік рельсових страйків”. Він поклав початок третьому етапу страйкового руху. У страйку лютого 1996 р. брали участь представники як східних, так і західних вугільних регіонів України. Причиною страйку було невиконання державою обов'язків з виплати заробітної плати та інших платежів робітникам. В акції взяли участь 142 підприємства вугільної промисловості. Загалом до акції залучилося 800 тисяч осіб. Відсутність позитивних змін після лютневої акції призвела до нового страйку 11-18 липня 1996 р. у Донбасі. Акція відзначалася неординарними заходами - блокуванням автомобільних та залізничних шляхів. Наслідки страйку літа 1996 р. були величезними: кожна шахта за один день страйку заборгувала державі понад 350 млн. карб. Авторка доводить, що до робітників, які боролися за суто економічні права, приєдналися і представники різних політичних сил. Ситуацією, яка склалася у Донбасі, скористалися деякі політики для кадрової перебудови у системі виконавчої влади.

Авторка зазначає, що впродовж 1997-1998 рр. рух став значним суспільним явищем за кількістю проведених страйкових акцій, які неможливо підрахувати всі через їх короткочасність, перманентність, локальність. Але головною причиною всіх акцій шахтарів була несплата 3 млрд. грн. заборгованих коштів. Характерною ознакою 1998 р. були акції протесту у вигляді пікетувань Мінвуглепрому в Києві. Шахтарі все частіше вдавались до виїзних, а не місцевих акцій. У пікетуваннях брали участь від 10 гірників до 8 тисяч. Спостерігалися спроби суїциду. 1999 р. став знову поворотнім від страйкової активності до пасивності. Відбулося це через об'єктивні і суб'єктивні обставини, а саме: деяке поліпшення загальної економічної ситуації в країні і у вугільній галузі зокрема; посилення уваги до українського виробника; реальна виплата заборгованостей; психологічна втома від боротьби.

Дисертантка схиляється до думки, що втрати від страйків гірників були величезними і завдавали економіці держави значних збитків. Але в той же час розвиток робітничого руху свідчив про зростання політичної свідомості у гірників, які брали участь в акціях соціального протесту, адже пасивне терпіння труднощів значно гірше, ніж прояв активної громадської позиції.

У процесі розв'язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань авторка дійшла таких висновків:

- аналіз здобутків попередників свідчить, що проблема комплексного вивчення шахтарського страйкового руху України в 1989-1999 рр. не стала темою окремою наукової праці. Значний теоретичний і фактичний внесок у аналіз проблематики страйків було зроблено радянськими істориками, але певна ідеологічна заангажованість не давала змоги об'єктивно висвітлювати стан речей у промисловості. Здобуття Україною незалежності позначилося на розширенні проблематики історичних досліджень, частково шахтарські страйки розглядались у роботах сучасних українських істориків. Однак цілісного, багатоаспектного дослідження створено не було. Джерелознавча база з проблеми дуже різноманітна і інформативна. Авторці вдалося розширити комплекс джерел за рахунок введення в обіг матеріалів поточних архівів, спогадів шахтарів, матеріалів соціологічних досліджень. Комплексний аналіз джерел дозволив дослідити складну проблеми шахтарських страйків в Україні в 1989-1999 рр.;

- проаналізовані матеріали дозволили умовно поділити страйковий рух шахтарів України в 1989-1999 рр. на два великих періоди: страйки шахтарів радянської доби та доби незалежності України і визначити етапи в межах цих періодів. Перший період має два етапи. Перший - 1989 р., коли страйкуючими гірниками рухали тільки економічні інтереси і другий - 1990-1991 рр., коли робітничий рух набув політичних рис. Другий період (1992-1999 рр.) був поділений на три етапи, кожний з яких мав свої власні особливості, як економічного, так і політичного характеру;

- причини, що призвели до страйків можна поділити на три типи: соціально-економічні, політичні та психологічні. Соціально-економічні причини включали в себе: загальну кризу радянської економіки, кризовий стан вугільної промисловості, наростання соціальної напруженості у суспільстві в цілому і у вугільній галузі зокрема. Політичні обставини зокрема: політизація суспільства, розвиток політичних свобод, незадоволення монополією правлячої партії, криза радянської системи у 1991 р., незадоволення антинародними діями уряду в 1993 р. спричинили невелику кількість страйків. Психологічні причини були наявні у всіх страйках і мали наступний зміст: в дійсності більшість вимог гірників економічного характеру - це вияв незадоволення проти систематичного знущання над особистістю робітника, проти важкої праці і експлуатації;

- суспільна значимість загального страйку шахтарів влітку 1989 р. полягала насамперед у доведенні того, що робітничий клас проявив себе не тільки як „клас в собі”, але й „клас для себе”. По-друге, було сформульовано основні вимоги шахтарів, частина з яких ставала причиною наступних страйків. По-третє, влада визнала певну перемогу шахтарського руху;