Англо-російське суперництво в Персії: нафтовий фактор, 1901-1917

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Англо-російське суперництво в Персії: нафтовий фактор, 1901?1917

Ласкавий Дмитро Васильович

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Боротьба великих держав за енергоресурси, зокрема нафту, стала відмінною рисою світової історії у ХХ ст. і буде доленосною для багатьох країн у першій половині ХХІ ст. Уже у 2020?2025 рр., за прогнозами фахівців, почнеться розподіл надр Північного і Південного полюсів, де вже зараз працюють російські та англо-американські експедиції, а в ООН розглядається питання про дозвіл на промислову геологічну розвідку регіонів. В той же час, ще не завершилася боротьба за запаси нафти та газу у районі Перської затоки, активними учасниками якої є ті ж США, Великобританія і Росія. Відтак, проблем міжнародних відносин, пов'язаних із боротьбою за джерела енергоносіїв стає не менше, а більше. В той же час їх витоки залишаються майже не дослідженими.

Яскравий приклад цьому ? англо-російське суперництво, однією з важливих складових якого на початку ХХ ст. стала боротьба за перську нафту. Однак, про те, що у 1917 р. межи впливу Великобританії і Росії в Персії (Іран з 1935 р.) визначалися нафтовими концесіями, а найбільшими компаніями на Середньому Сході вже тоді були нафтові, майже невідомо. Хоча дослідження впливу нафтового фактору дозволило б по-новому подивитися на історію англо-російського суперництва в Персії, краще зрозуміти сучасні проблеми зовнішньої політики Великобританії і Росії щодо Ірану, який для України може стати альтернативним джерелом енергоресурсів.

Однак, ні у вітчизняній, ні у зарубіжній історіографії дослідженню нафтового фактору у англо-російському суперництві в Персії у 1901?1917 рр., достатньої уваги не приділено. Хоча нагальна потреба в роботі, яка б дала змогу відкрити нові сторінки історії міжнародних відносин на Середньому Сході у перші два десятиріччя ХХ ст., і у такий спосіб знайти витоки багатьох сучасних проблем, очевидна.

Таким чином, тема, обрана для дослідження, є актуальною.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної програми Науково-дослідного центру імені В.М. Бейліса “Схід-Захід: теорія та історія міжцивілізаційних взаємостосунків” (державна реєстрація № 0103U003602). Робота відображає також головний напрямок діяльності кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин і є одним з пріоритетних напрямків науково-дослідної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Мета дослідження ? на основі аналізу маловідомих, головним чином архівних, джерел (більшість з яких вперше вводиться до наукового обігу), враховуючи результати вивчення деяких аспектів проблеми радянськими та зарубіжними істориками, дослідити вплив нафтового фактору на перебіг англо-російського суперництва в Персії у 1901?1917 рр. Для реалізації мети дослідження були поставлені наступні завдання:

? з'ясувати витоки англо-російського суперництва в Персії і виникнення нафтового питання;

? визначити мотиви та підґрунтя боротьби між Великобританією і Росією за нафту Персії;

? дослідити, яке місце займала концесія Дарсі у зовнішньополітичних планах Уайтхоллу;

? показати мету англо-індійської торгівельної експедиції в Персію 1904?1905 рр., її значення для формування сфер впливу у даному регіоні;

? охарактеризувати зовнішню політику Великобританії до і після переходу АПНК під контроль уряду;

? визначити місце, яке займала концесія Хоштарії у зовнішній політиці Росії в Персії.

Об'єкт дослідження - міжнародні відносини на Середньому Сході в перші два десятиріччя ХХ ст.

Предмет дослідження - англо-російське суперництво в Персії і боротьба за нафту у 1901-1917 рр.

Хронологічні рамки наукової роботи охоплюють період 1901-1917 рр.

Нижня хронологічна межа - 1901 р. В цьому році, 28 травня, англійський підприємець У. Дарсі при могутній підтримці британського посланника в Тегерані А. Гардінга отримав від уряду Персії нафтову концесію, якою не тільки уперше в світі було започатковано видобуток нафти у районі Перської затоки, а й розпочато якісно новий етап англо-російського суперництва, котрий характеризувався перш за все початком боротьби за нафтовий ринок Середнього Сходу. За верхню хронологічну межу обрано 6 липня 1917 р. У той день підприємець А. Хоштарія направив у Міністерство зовнішніх справ (МЗС) Росії документ, у якому він (під тиском уряду) погодився на фактичний перехід свого нафтового підприємства “Рупенто” під державний контроль ? з метою його подальшого використання як противаги Англо-перській нафтовій компанії (АПНК).

Теоретико-методологічною основою роботи є діалектичні принципи наукового пізнання. Принцип історизму передбачає висвітлення минулого в його історичному контексті. Принцип всебічності спрямований на визначення зовнішніх та внутрішніх взаємозв'язків явищ, що аналізуються. Принцип багатофакторності передбачає вивчення всього комплексу факторів, які впливали на англо-російські відносини у Персії. Зазначені принципи реалізовувалися за допомогою порівняльно-історичного та системного методів. Перший дозволив аналітично порівняти зовнішню політику британського та російського урядів відносно концесії Дарсі, а останній сприяв дослідженню англо-російської боротьби за перську нафту як складової міжнародних відносин того часу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі маловідомих архівних джерел і літератури здійснена ? вперше як у вітчизняній, так і зарубіжній історіографії ? спроба ґрунтовно та детально дослідити вплив нафтового фактору на розвиток відносин між Великобританією і Росією в Персії у 1901?1917 рр. Завдяки цьому було зроблено наступне:

? визначено мотиви та підґрунтя англо-російської боротьби за нафту Персії;

? показано, який вплив нафтові компанії чинили на зовнішню політику Великобританії і Росії;

? досліджено методи та засоби боротьби країн-суперників за нафтоносні території;

? з'ясовано, що напередодні першої світової війни АПНК стала провідником зовнішньої політики Уайтхоллу на Середньому Сході;

? доведено, що головна відмінність зовнішньополітичного курсу Росії полягала у тому, що Санкт-Петербургом, так і не було чітко визначено які нафтові концесії і кого з підприємців підтримати;

? переглянуто існуючі погляди і побудовано власну концепцію англо-російського суперництва в Персії у 1901?1917 рр.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що, основні положення, фактичний матеріал і висновки можуть бути використані дослідниками історії Великобританії, Росії, Персії, нафтових компаній (АПНК, “Брати Нобель”, “Рупенто”), а також при підготовці курсів і спецкурсів із всесвітньої історії й історії міжнародних відносин. Крім того, теоретичні висновки можуть бути корисними для організацій і компаній, які працюють в енергетичній сфері.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження є наслідком самостійної роботи дисертанта. В статті, опублікованій спільно з М.С. Бур'яном, дисертантові належать сторінки 131?142.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у ході обговорення змісту дисертації на засіданнях кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин ЛНПУ і відділу комплексних проблем міжнародних відносин Інституту сходознавства РАН (30 листопада 2006 р.), а також шляхом участі автора в наступних конференціях: Другій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (ТАНГ, 24-25 лютого 2005 р.), Міжнародній науковій конференції студентів і молодих науковців “Перспективні напрями вивчення всесвітньої історії” (до 50-річчя кафедри стародавнього світу та середніх віків КНУ ім. Тараса Шевченка, 10-11 листопада 2005 р.), ­Міжнародній науковій конференції “Внесок Донбасу в розвиток вітчизняного промислового потенціалу” (СНУ ім. Володимира Даля, 29-30 листопада 2005 р.), Всеукраїнській молодіжній науково-практичній конференції “Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин” (ЛНПУ ім. Тараса Шевченка, 26?27 квітня 2006 р.), Міжнародній науковій конференції “Х сходознавчі читання А. Кримського” (присвяченій 135-річниці від дня народження А.Ю. Кримського) (Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 5?6 жовтня 2006 р.), 60-тій Міжнародній науково-практичній конференції “Каразінські читання (історичні науки)” (ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 20 квітня 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації отримали відображення у 7 статтях (одна у співавторстві), 6 з яких опубліковано у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатку. Загальний обсяг роботи становить 185 сторінок, з яких 160 - основний текст. Список джерел і літератури міститься на 24 сторінках і налічує 277 позицій.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми та її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, окреслено предмет і об'єкт, хронологічні межі, мету і завдання, розкрито методологічну базу, наукову новизну та практичне значення, представлено апробацію та структуру дисертації.

У першому розділі - “Джерела та історіографія проблеми” ? проаналізовано джерельну базу та стан наукової розробки проблеми.

Джерельна база дослідження складається з 4 груп.

До першої групи джерел увійшли документи з Архіву зовнішньої політики Російської імперії (АЗПРІ) Історико-документального департаменту Міністерства зовнішніх справ Російської Федерації Английский синдикат: концессия на разработку горных богатств Персии и постройку железных дорог // Архив внешней политики Российской империи Историко-документального департамента Министерства иностранных дел Российской Федерации (далі ? АВПРИ). Ф. 144 “Персидский стол” (1808?1920 гг.), оп. 488 (1808?1917 гг.), д. 4438. ? 1912?1917 гг.; Англо-индийская экспедиция в Персию (о политике Англии в Персии и районе Персидского залива) // АВПРИ. Ф. 144, оп. 488, д. 4082. ? 1904?1906 гг.; Годовой отчёт по первому департаменту за 1901 г. // АВПРИ. Ф. 137 “Отчёты МИД”, оп. 475 (1830?1916 гг.), д. 132. ? 1901 г.; Концессия А.М. Хоштарии на рудные богатства Северной Персии и коллизии интересов названного концессионера с интересами наших железнодорожных обществ Нобель, Учётно-ссудного банка и пр. // АВПРИ. Ф. 144, оп. 490д (1903?1917гг.), д. 10д. ? 1916 г.; Нефтеносные земли в Гиляне: нефтепровод Нобеля и общий вопрос о добывании нефти в Персии. Переписка разная, касающаяся добывания и транспортирования нефти // АВПРИ. Ф. 147 “Среднеазиатский стол”, оп. 475 (1828?1917 гг.), д. 884. ? 1910 г.; О даровании английскому подданному Ноксу Дарси концессии на разработку нефти в Южной Персии // АВПРИ. Ф. 144, оп. 488, д. 4169. ? 1901?1914 гг.; Об англо-персидском инциденте на острове Генджаме // АВПРИ. Ф. 144, оп. 488, д. 4086. ? 1906 г.; Сайкс, майор, британский консул в Мешхеде // АВПРИ. Ф. 144, оп. 488, д. 1992. ? 1911 г.. У різних за характером і походженням фондах зібрано листування між міністерствами і відомствами Росії, Великобританії, Персії 1901?1917 рр. Донесення, листи, телеграми, звіти міністрів зовнішніх справ (В. Ламздорфа, О. Ізвольского, С. Сазонова), міністрів фінансів (С. Вітте, П. Барка) російських посланників у Тегерані (К. Аргіропуло, П. Власова, М. Гартвіга), голів Форін оффісу (Г. Ленсдауна, Е. Грея), британських посланників у Тегерані (А. Гардінга, М. Таунлея, Ч. Марлінга) містять величезний об'єм інформації з питань зовнішньої політики Росії і Великобританії та їх боротьби за концесії в Персії, з історії міжнародних відносин на Середньому Сході.

Однак, лише невелика частина з цих документів була раніше впроваджена до наукового обігу і ще значно менша, точніше мізерна, опублікована. Їх дослідження дозволило відкрити нові сторінки англо-російського суперництва, довести зв'язок між подіями, які раніше в історичній науці вважалися не пов'язаними одна з одною.

Окрім АЗПРІ, ще одним важливим архівосховищем є Державний архів Російської Федерації, у фондах якого зібрані дуже важливі і цікаві документи: донесення консула в Бендер-Аббасі Г. Овсєєнко, віце-консула в Хусейнабаді В. Нєкрасова, депеші та телеграми посланника в Тегерані М. Гартвіга і посла в Стамбулі І. Зіновьєва та інших дипломатів Депеши и телеграммы чрезвычайного посланника и полномочного министра в Тегеране Гартвига Н.Г. о пересмотре афгано-персидской границе, об усилении германской деятельности, об агитации англичан против правительства Ирана // Государственный архив Российской Федерации (далі ? ГАРФ). Ф. 559 “Извольский Александр Петрович” (1874?1914 гг.), оп. 1, д. 6. ? 1906 г.; Депеши чрезвычайного и полномочного посла в Константинополе Зиновьева И.А. о намерении учредить немецкую морскую станцию в Персидском заливе // ГАРФ. Ф. 559, оп. 1, д. 30. ? 1907?1908 гг.; Донесение консула в Бендер-Аббасе Овсеенко о противодействии англичан водворению персиан на острове Генджаме // ГАРФ. Ф. 559, оп. 1, д. 2. ? 1906 г.; Секретное донесение вице-консула в Хусейнабаде Некрасова В.И. о взаимоотношениях хорасанского правительства с англичанами, о границе Сеистана и др. // ГАРФ. Ф. 559, оп. 1, д. 5. ? 1906 г.. Важливу інформацію про зовнішньополітичний фон боротьби Великобританії і Росії і, зокрема, англо-німецькі протиріччя, можна знайти у депешах російського посла в Берліні Н. Остен-Сакена Депеши чрезвычайного и полномочного посла в Берлине графа Остен-Сакена Н.Д. о раздувании слуха немецкой печатью о предстоящем захвате Персии Россией и Англией // ГАРФ. Ф. 559, оп. 1, д. 65. ? 1910 г . Відомості з проблем міжнародних відносин періоду першої світової війни, у тому числі переписку уряду Росії з послом Великобританії Дж. Бьюкененом, зібрано у фондах російських державних діячів і урядовців Дипломатические документы (из бумаг Штюрмера) // ГАРФ. Ф.627 “Штюрмер Борис Владимирович” (1868?1917 гг.), оп. 2, д. 15. ? 1916 г.; Доклад Штюрмера Б. В. Николаю II о внешней политике разных стран // ГАРФ. Ф. 627, оп. 1, д. 117. ? 1916 г.; Памятная записка английского посла в Санкт-Петербурге // ГАРФ. Ф. 627, оп. 1, д. 138. ? 1915 г.; Письма Бьюкенена (посол Великобритании) Великому князю Николаю Михайловичу // ГАРФ. Ф.670 “Великий князь Николай Михайлович” (1862?1919 гг.), оп. 1, д. 248. ? 1916?1917 гг.. Важливі матеріали іншого характеру, які дозволяють відкрити ще одну, раніше недосліджену, сторінку з історії російсько-перських відносин, містяться у Державному архіві Луганської області Описание и характеристика завода “Гартмана”. Перечень выпущенных паровозов с означением их типов, хода службы, дорог назначения и времени отправки с завода // Державний архів Луганської області. Ф. 2 “Луганский паровозостроительный завод Гартмана Русского акционерного общества машиностроительных заводов Гартмана”, оп. 1 (1897?1918), д. 17. ? 1901?1917 гг. З поставкою у 1916 р. 8 паровозів виробництва Луганського паровозобудівного заводу (які стали першими локомотивами в історії Персії, чим без сумніву підвищили імперський престиж Росії в очах персів) почалася експлуатація Тавризької залізниці та розвідка родовищ нафти по обидві сторони залізничного полотна..

Архівну базу дослідження доповнюють офіційні публікації документів як британського уряду, так і російського, що склали наступну, другу групу джерел.

Для виявлення дійових осіб, методів і засобів впровадження зовнішньої політики були залучені різні за походженням публікації документів. Аналіз стенограм парламентських дебатів 1912?1914 рр. дозволив простежити позиції уряду, окремих державних діячів по проблемам зовнішньої політики та міжнародних відносин, виявити групи лобістів тієї чи іншої нафтової компанії Parliamentary Debates. House of Commons. - Series 5. - Vol. 41?65. - L., 1912?1914..

Дуже важливим джерелом є так звані “сині книги”. Серед них найбільший інтерес представляє угода між урядом Г. Асквіта і АПНК У. Дарсі, яка була представлена у палаті громад влітку 1914 р. Report on the British Indian Commercial Mission to South-Eastern Persia during 1904 ? 1905 / By A. H. Gleadowe-Newcomen. ? Calcutta, 1906.. Ще одним важливим документом з історії боротьби Великобританії і Росії на Середньому Сході, ретельному аналізу якого жоден з дослідників не приділив уваги, є опублікований доклад англо-індійської торгівельної експедиції в Південно-Східну Персію 1904?1905 рр. Agreement with Anglo-Persian Oil Company, Limited. Presented to Parliament by Command of His Majesty. ? L., 1914..

У Росії до оприлюднення документів ставилися дуже обережно, тому офіційних публікацій практично не було. Ситуація змінилася на протилежну після Жовтневої революції 1917 р. Серед усіх публікацій без усякого сумніву особливої уваги заслуговує багатотомне видання з архівів державних відомств Російської імперії (головним чином МЗС) “Міжнародні відносини в епоху імперіалізму”, але, нажаль, інформація про англо-російську боротьбу за нафтовий ринок Середнього Сходу міститься у мізерному об'ємі.

До третьої групи джерел відносяться мемуари, щоденники й автобіографії видатних державних діячів, дипломатів, військових Великобританії і Росії, інших країн, представників Форін оффісу і МЗС Росії за кордоном та іноземних дипломатів. Серед російської мемуарної літератури за інформаційною насиченістю по досліджуваній проблематиці слід виділити спогади С. Вітте, О. Ізвольского, С. Ломніцького, С. Сазонова, Ю. Соловйова, С. Чіркіна та інших. Мемуари, щоденники І. Брауна, Дж. Бьюкенена, М. Непіра, Дж. Фішера, Д. Фрейзера, А. Уілсона, У. Черчілля та інших дозволили подивитися на англо-російське суперництво з британської сторони, більш достовірно відтворити і об'єктивно проаналізувати досліджувані події. Серед мемуарів дипломатичних представників інших країн слід виділити спогади і щоденники М. Палеолога, М. Шустера.

Четверта група джерел складається з преси, періодичних видань, які виходили з друку в досліджуваний період у Росії і Великобританії. Проаналізувавши матеріали російського нафтового журналу “Нефтяное дело” і його британського аналогу “Петролеум Рев'ю”, стало можливим виявити осіб і їх корпоративні зв'язки, компанії, які були зацікавлені у нарощуванні боротьби за нафту на Середньому Сході. На сторінках російських газет “Новое время”, “Санкт-Петербургские ведомости”, “Утро России” та британських “Таймс”, “Манчестер Гардіан”, “Монінг Пост”, що називається “по гарячих слідах”, знайшли відображення основні події англо-російського суперництва.

В цілому ж, підсумовуючи проведений аналіз джерел, зазначимо, що найбільш цінними для дослідження стали архівні матеріали, опубліковані документи, зокрема стенограми парламентських дебатів і “сині книги”. ­Мемуарна література, газети і журнали, не дивлячись на суб'єктивний характер, є також дуже важливими джерелами, які дозволили побачити досліджувані події з різних сторін.

Таким чином, використаний обсяг джерел, більшість з яких була вперше введена до наукового обігу, дозволив розкрити раніше недосліджену тему ? вплив нафтового фактору на англо-російське суперництво в Персії у 1901?1917 рр.

Що стосується історіографії проблеми, то не дивлячись на те, що історія боротьби Великобританії і Росії в Персії завжди була однією з найактуальніших тем, нафтовий фактор у англо-російського суперництві майже не досліджено.

В дореволюційній російській історичній науці лише в статтях М.Л. Павловича є декілька абзаців про АПНК Павлович М.Л. История Прикаспия // Каспийский транзит: Сб. науч. тр. - М., 1997. - Т. 1. ? С. 494-505.. Після закінчення революційних подій 1917?1922 рр. ситуація на краще майже не змінилася, заідеологізована книга С.Д. Богдановського довгі роки була найбільш значущою у радянській історіографії Богдановский С.Д. Нефтяной империализм. ? М.?Л., 1926.. Лише у 1960-х рр. почали з'являтися ґрунтовні праці, основані на нових архівних матеріалах. У роботах Б.В. Ананьіча з історії зовнішньої політики Росії міститься інформація про концесію Дарсі 1901 р. Дисертація М.І. Володарського присвячена, головним чином, боротьбі іранців проти АПНК і політиці Великобританії, натомість англо-російське протиборство практично не висвітлено Ананьич Б.В. Россия и концессия д'Арси // Исторические записки.?1960.?Т. 66.-С. 278-290; Він же. Российское самодержавие и вывоз капиталов, 1895?1914 гг. (по материалам Учетно-ссудного банка Персии). ? Л., 1975. ? С. 28?49; Володарский М.И. Англо-иранская нефтяная компания - оплот британского империализма в Иране (1901-1951): Дис. … канд. ист. наук. ? М., 1962..

У працях інших радянських істориків С.М. Алієва, З.А. Арабаджяна, Г.Л. Бондаревського, Л.Г.Бондаревської, Р.М. Ємченко, О.І. Жигаліної, М.С. Іванова, Л.М. Кулагіної, М.С. Лазарєва, Л.І. Мірошникова, О.О. Трубецького, В.Г. Трухановського, І.Є. Федорової, О.О. Фурсенко та інших, присвячених історії Персії, революційному руху, зовнішній політиці країн-суперників і міжнародним відносинам у досліджуваний період, АПНК якщо і згадується, то дуже побіжно. І це цілком зрозуміло, ніхто з перелічених авторів нафтовий фактор не виділяв як окремий об'єкт дослідження. Роботи П.В. Волобуєва, Н.К. Бєлової, О.О. Фурсенка, І.А. Дьяконової, В.І. Бовикіна та інших присвячені історії російської нафтової промисловості в цілому, і товариства “Брати Нобель” зокрема, але жодного слова про концесії російських підприємців у Персії вони не містять.

Серед інших вчених, ґрунтовні праці яких з історії Персії, англо-російського суперництва, міжнародних відносин були корисними для дослідження слід назвати Л.Л. Батуріну, Е.С. Вілєнськую, К.Б. Віноградова, Н.О. Кузнєцову, І.Д. Парфьонова, Н.А. Халфіна., Л.І. Юнусову та інших.

У сучасній російській історіографії відсутні ґрунтовної праці з близької до обраної нами проблематики, і лише у роботах А.В. Винокура та Л.Ш. Ахмедової дуже побіжно міститься загальновідома інформація про АПНК Винокур А.В. От конфронтации к согласованному курсу: политика Великобритании и России в Иране (1900?1914): Автореф. дис. … канд. ист. наук: 07.00.03 / Санкт-Петербургский гос. ун?т. ? СПб., 2004. ? С. 20; Ахмедова Л.Ш. Политика Англии в зоне Персидского залива в последней трети ХIХ ? начале ХХ в. ? СПб., 2006. ? С. 106?115..

В українській історичній науці вплив нафтового фактору на англо-російське суперництво також практично не досліджено. У роботах О.А. Коппель і К.А. Русакова буквально у декількох словах йдеться про нафтові інтереси Великобританії у Персії Коппель О.А. Перська затока: проблеми безпеки в 80-90-ті роки. - К., 1998. ? С. 55; Русаков К.А. Проблема Черноморских проливов во внешней политике Великобритании, 1892?1920 гг.: Дис. … канд. ист. наук.: 07.00.02. ? Луганск, 2003. ? С. 144..

В історіографії країн Західної Європи та США, зокрема британській, комплексному дослідженню цієї теми, приділено, як це не дивно, досить мало уваги. У книзі Х. Уігема лише 1 глава з 28, та й то не повністю, присвячена концесії Дарсі Whigham H. The Persian problem. An examination of the rival positions of Russia and Great Britain in Persia with some account of the Persian Gulf and Bagdad railway. ? L., 1903. ? Р. 262?270.. У роботах П. Арнота, С. Брике, М. Брукса, Е. Девєнпорта, С. Кука, Л. Фішера, Р. Фокса 1920?1940-х рр. розглядаються післявоєнні проблеми зовнішньої політики Великобританії, пов'язані з АПН, що ж стосується означеного нами аспекту, то він навіть не згадується.

З кінця 1950-х рр. спостерігається зростання інтересу до історії міжнародної боротьби за нафту. У світ виходять книги Х. Лонгхарста, С. Лонгріджа, Р. Булларда, у яких досить коротко, хоча цікаво і змістовно, розповідається про відкриття і початок видобутку нафти на Середньому Сході, але замовчується дійсна роль АПНК у зовнішній політиці Великобританії Longhurst H. Adventure in Oil. The Story of British petroleum. ? L., 1959. ? Р. 14?27; Longrigg S. Oil in the Middle East. Its discovery and development. ? L., 1961. ? Р. 17?22; Bullard R. Britain and the Middle East from Earliest Times to 1963. ? L., 1964. ? Р. 57?58.. Окремо слід відмітити праці М. Джек і Р. Ферріра, які написані на цінних джерелах Паблік Рекорд Оффісу і стали першими досить об'єктивними дослідженнями суто з історії АПНК Jack M. The Purchase of the British Government's Shares in the British Petroleum Company 1912-1914 // Past and Present. - 1968. ? № 39. - P. 139-168. Ferrier R. W. The History of British Petroleum Company. - Cambridge, 1982. - Vol. 1. - Р. 32?54.. У монографії П. Хопкірка, навпаки, детально досліджено так звану “Велику гру”, але жодного слова про вплив нафтового фактору на англо-російське суперництво Hopkirk P. The Great Game. - L., 1990..

Праці Е. Бастера, І. Брауна, Дж. Фішера, Д. Фрезера, Дж. Марріотта, В. Мартіна, Ел. Монро, Г. Ніколсона, У. Олсона, Н. Роуза, С. Скріна, Ф. Станвуда, П. Сайкса, А. Тейлора, А. Уілсона, М. Яппа та інших дозволили ознайомитись з перебігом англо-російського суперництва у різні періоди, подіями перської революції 1906?1911 рр., англо-перськими відносинами під час першої світової війни.

Американські, французькі, німецькі, шведські вчені (Бр. Буш, Р. Енглер, Р. Макданьєл, Б. Швадран, Р. Берар, Ф. Делезі, К. Гофман, Г. Хальгартен, Е. Шульце, Бр. Осбрінк та інші) також приділили певну увагу історії Персії, міжнародних відносин і боротьби за нафту, але після першої світової війни.

У англомовній іранській історіографії (E. Абрахамяна, М. Годса, Ж. Ефері, Ф. Казем-Заде, М. Санаі та інші) слід виділити роботу Казем-Заде. Його монографія відрізняється аналітичністю та ґрунтовністю, але в ній автор досить стисло висвітив боротьбу суперників навколо підприємства Дарсі у 1901 р. і зовсім не торкнувся російських нафтових концесій Казем-Заде Ф. Борьба за влияние в Персии, 1864?1914. ? М., 2004. ? С. 289?316..

Таким чином, охарактеризовані джерела, окремі відомості й інформація з проаналізованих праць надають змогу провести комплексне дослідження актуальної теми та виконати всі поставлені завдання.

У другому розділі “Витоки англо-російського суперництва в Персії” розглянуто історичні корені англо-російських протиріч.

Англо-російське суперництво виникло практично одночасно з встановленням у середині ХVI ст. дипломатичних відносин між тоді Англією і Московською державою. У ХIХ ст. кордони Персії перетворилися на межи Російської і Британської імперій на Середньому Сході, вона стала стратегічно важливою країною-буфером, за домінування в якій і вели боротьбу великі держави.

У кінці 1860-х рр. до статей традиційної комерції додалася нафта і нафтопродукти. Близькість нафтової промисловості Баку довгий час обумовлювала монопольне становище російського гасу на перському ринку і не стимулювала розробку родовищ нафти в Персії. Британські ж підприємці, на відміну від російських, бачили в Персії перш за все джерело нафти, а не ринок її збуту, потенційно друге Баку, розробка якого мала принести шалені прибутки і як ніколи економічно укріпити позиції Великобританії на Середньому Сході, які перестали бути непохитними.

У третьому розділі “Концесія Дарсі й англо-російські протиріччя (1901?1913)” досліджено процес зміни змісту і появи нових мотивів у англо-російському суперництві у Персії у 1901?1913 рр.

У 1901 р. британський підприємець У. Дарсі при могутній підтримці посланника в Тегерані А. Гардінга отримав нафтову концесію, котра не йшла ні в яке порівняння з російською 1900 р. Тільки площа англійського підприємства дорівнювала 1250 км?, що становило тоді ? території Перської імперії. Це викликало обурення і протидію Санкт-Петербургу, який вважав концесію Дарсі одним із засобів розповсюдження впливу Лондону на Тегеран. Однак, попри досить енергійні зусилля міністра фінансів С. Вітте російському уряду не вдалося ні анулювати концесійну угоду англійців, ні отримати, як компенсацію, концесію на будівництво нафтопроводу Баку ? Перська затока.

Якщо Росія намагалась перешкодити розробці перських родовищ, то Вели­кобританія, навпаки, робила все можливе для того, щоб почати видобуток нафти. Розрахунок “середньосхідного угруповання” в британських правлячих колах був на те, що нафта та гас, вироблені в Персії, значно посунуть аналогічну бакинську продукцію на ринку Середнього Сходу, що дозволить збільшити прибутки й економічно закріпитися в Південній Персії.

Під час англо-російської суперечки навколо концесії Дарсі Уайтхолл зрозумів, що потрібно з'ясувати причини домінування Росії, особливо в нафтоносних районах, і розробити програму протидії супернику. Ці завдання були покладені на англо-індійську торгівельну експедицію 1904?1905 рр., яка визначила межи реального впливу Великобританії в Персії, і райони, де її позиції були досить слабкими. Втручання Росії у англо-перську суперечку навколо островів Генджам і Кішм продемонструвало Лондону і, особливо Калькутті, що без домовленостей, закріплених на папері, спираючись лише на військово-морський флот, серйозного успіху не добитися. Прямим ­наслідком цих подій стала конвенція 1907 р., у якій було зазначено, що всі концесії, вже існуючі до підписання угоди, зберігаються.

Отже, концесія Дарсі не тільки була збережена, але й набула нового політичного змісту. Якщо до конвенції концесія, образно кажучи, охоплювала величезну територію Персії географічно, то після її підписання ще й політично. В межах англійського підприємства опинилася англійська, майже вся нейтральна і значна частина російської зони. Політико-економічна значущість концесії неймовірно зросла, оскільки британці отримали формальний і цілком законний привід діяти як їм заманеться, розповсюджуючи вплив не тільки в своїй, а й в інших двох зонах, мотивуючи і офіційно пояснюючи дії виключно захистом інтересів компанії.

Однак, розуміння цього в російських правлячих колах настало не одразу, а тільки після початку експансії АПНК на перському нафтовому ринку, відповіддю на яку в деякій мірі і був проект нафтопроводу від Каспійського моря у глиб Північної Персії товариства “Брати Нобелі”, з запізненням підтриманий урядом Росії.

Таким чином, у 1901?1913 рр. у англо-російському суперництві відбувалися істотні зміни, ще одним мотивом суперництва двох великих держав стала перська нафта.

У четвертому розділі “Нафтовий фактор у зовнішній політиці країн-суперників у 1914?1917 рр.” проаналізовано дебати у палаті громад Великобританії в 1914 р. по ратифікації угоди між урядом і АПНК, досліджено події навколо концесії Хоштарії на нафту Північної Персії у 1916?1917 рр.

Із збільшенням значущості нафти для національних економік великих держав і відкриттям багатих родовищ Персія була вже не тільки стратегічною ланкою в обороні Індії, а й джерелом цінної сировини. Напередодні першої світової війни одним із нових завдань британської зовнішньої політики став захист АПНК не тільки від іноземних компаній, а й держав. Після рішення Адміралтейства про заміну палива на кораблях з вугілля на нафту значення АПНК і Персії для Уайтхоллу ще більше зросло. Настала необхідність встановити контроль і над територією, тобто родовищами, і над діяльністю компанії, що невдовзі було зроблено. Потреба у захисті АПНК, у якій уже невідривно були поєднані державні й приватні інтереси, підштовхнула уряд Великобританії до зміни зовнішньої політики стосовно Персії. Тепер була потрібна не слабка, а, навпаки, сильна центральна влада в Тегерані, здатна створити сприятливі умови для діяльності АПНК, встановити контроль над племенами й, у разі потреби, дати опір тиску Росії.

Після переходу АПНК під контроль британського уряду, Санкт-Петербург побачив у компанії пряму загрозу своїм інтересам у нафтовому бізнесі на ­Середньому Сході. В правлячих колах Росії нарешті усвідомили значущість нафти для зовнішньої політики в Персії, а у Міністерстві фінансів заговорили навіть про можливість ввозу перської нафти, але практичних кроків, тим не менш, не зробили. В російському уряді, на відміну від британського, під час подій 1901?1902 рр., довгий час вагалися і не могли вирішити кому допомогти отримати концесію на північноперську нафту, А. Хоштарії чи Л. Нобелю. Більше того, уряд не тільки не допомагав Хоштарії, а, навпаки, заважав. Коли ж той, долаючи опір вітчизняної місії в Тегерані, таки отримав концесію, то МЗС через перського посланника в Росії спробувало її анулювати, але це не вдалося. Якщо Великобританія для того, щоб отримати контроль над АПНК у 1914 р. вклала у розвиток компанії 22 млн руб. (2,2 млн. ф. ст.), то в Росії нічого не придумали краще ніж у 1917 р. адміністративно-бюрократичними методами взяти під такий же урядовий контроль “Рупенто” Хоштарії ? противагу британській компанії. МЗС Росії просто скористалось тим, чого Хоштарія домігся сам, поставивши у скрутне становище потрібне уряду підприємство.

Аналіз подій навколо переходу АПНК і “Рупенто” під держаний контроль засвідчив, що Великобританія мала досить чітку зовнішньополітичну стратегію в Персії, для реалізація якої і потрібна була нафтова компанія, тоді як Росія такої концепції так і не виробила. Як було з'ясовано, за час, що минув з 1901 р., у стратегії і тактиці зовнішньої політики Росії, знову ж таки на відміну від Великобританії, практично нічого не змінилося ? дипломатія не відстоювала інтереси нафтового бізнесу, кожний мав розраховувати в основ­ному тільки на себе.

У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження.

У останній третині ХIХ ст. поняття Персії як стратегічно важливої території поступово доповнилося новим змістом, почали складатися передумови боротьби між Великобританією і Росією за перський нафтовий ринок.

Кожна з країн переслідувала свої цілі. Уайтхолл розраховував, що, розвиваючи нафтову концесію Дарсі, створить жорсткі умови конкуренції бакинським нафтопромисловцям, через які вони втратять монополію на ринку Персії та Індії. В Росії це розуміли, тому спробували анулювати концесію Дарсі або як компенсацію отримати концесію на нафтопровід Баку - Перська затока. Жорсткою реакцією Санкт-Петербург продемонстрував Лондону, що буде боротися за нафтовий ринок. Однак, через неузгодженість дій між Мінфіном, МЗС і місією в Тегерані, відсутність єдиної позиції щодо проекту нафтопроводу у міністра фінансів С. Вітте і посланника К. Аргіропуло, спільними зусиллями промислово-фінансової групи У. Дарсі, Форін оффісу та Індіа оффісу вдалося завадити реалізації дуже перспективного проекту.

Як показали документи, знайдені у фондах АЗПРІ і ДАРФ, Калькутта, для того, щоб чітко визначити межи і ступіні впливу суперників у різних регіонах Персії, причини явного домінування Росії, у 1904 р. відправила у район Перської затоки торгівельну експедицію. На основі аналізу її результатів Великобританія виробила нову концепцію зовнішньої політики, в правлячих колах зрозуміли, що потрібні інші форми, методи та засоби боротьби. Зваживши все, в Уайтхоллі обрали стратегію, яка полягала в створенні могутніх підприємств, здатних підірвати монопольне становище російських конкурентів. Одним із перспективних у цьому плані була компанія У. Дарсі, діяльність якої розповсюджувалась на більшу частину території Персії.

Хоча у 1907 р. між Росією і Великобританією була підписана конвенція про поділ сфер впливу на Середньому Сході та обидві країни увійшли до Антанти, на суперництво в Персії все це аж ніяк не вплинуло. Виходячи з аналізу архівних матеріалів, можна стверджувати, що боротьба, попри сформовані територіальні сфери домінування, не припинилася, а, навпаки, значно посилилася. Перська нафта стала новим мотивом і чи не головною причиною англо-російського суперництва.

Після створення у 1909 р. АПНК російські нафтопромисловці зрозуміли, що можуть втратити значну частину перського ринку. Для того, щоб залишитися конкурентноспроможними нарівні з АПНК, “Брати Нобель” і інші підприємці вирішили побудувати у Північній Персії нафтопровід, але кожен свій. У російському уряді довгий час не могли визначитися кого з підприємців підтримати.

Натомість у британському уряді точно знали кому з своїх підприємців допомогти. Саме про це свідчать матеріали АЗПРІ. З самого початку, не побоюючись ускладнення відносин з Росією, Великобританія підтримувала АПНК в усіх починаннях, якими б амбіційними ті не були. Експедиція полковника Фіцджеральда, направлена радою директорів АПНК, тривалий час діяла у російській зоні впливу без дозволу Санкт-Петербургу, порушуючи конвенцію, була повністю, звісно неофіційно, підтримана Лондоном. І в цей же час, у тому ж районі без підтримки вітчизняного уряду, без дозволу перського, на свій страх і ризик проводила підготовчі роботи для будівництва нафтопроводу не яка-небудь, а найбільша російська компанія в Персії ? “Брати Нобель”. Врешті-решт російська місія підтримала Нобелів і нафтопровід було прокладено, але така довга тяганина засвідчила, що Росія, знову ж таки на відміну від Великобританії, не мала чітко визначеної політики стосовно перського нафтового ринку.

Лише після перетворення у 1914 р. британським урядом найбільшої компанії на Середньому Сході ? АПНК на провідника зовнішньої політики, російському уряду нарешті стала зрозуміла політична та економічна значущість перської нафти. В Росії вперше за 13 років серйозно заговорили про інтереси російських нафтопромисловців у Персії і можливість імпорту нафти, про межі концесії АПНК. Однак, коли у 1916-ому постало питання про видобуток підприємцями А. Хоштарія і Л. Нобелем перської нафти, то у МЗС і Мінфіні знов постало питання кого з них підтримати і знов було втрачено дорогоцінний час.

Історія концесії Дарсі 1901 р. в точності до навпаки повторилася в концесії Хоштарії 1917 р., що стало найкращою ілюстрацією спільного і відмінного у зовнішній політиці Росії і Великобританії. Якщо у 1901?1902 рр. британський уряд доклав великих зусиль, щоб Дарсі отримав концесію, а Росія не домоглася її анулювання, то російський уряд витратив не менше сил, щоб не англійський, а, вітчизняний підприємець не отримав концесії на північноперську нафту. Врешті-решт ціною неймовірних зусиль Хоштарія добився концесії, але, щоб її зберегти, під тиском уряду погодився перетворити “Рупенто” на таку своєрідну АПНК російського типу. Цією подією завершився не просто поділ перської нафти, були встановлені нові сфери впливу, межами яких фактично стали концесії Дарсі і Хоштарії. Відтак, ? території Персії увійшли в сферу Британської імперії, тоді як лише ? у Російську.

Таким чином, Росія вчасно не налагодила ефективне співробітництво з нафтовими компаніями, не оцінила впливу нафтового фактору на суперництво, всі її дії були безсистемною, хаотичною реакцію на добре сплановану наступальну політику Великобританії. Велика гра за перську нафту 1901?1917 рр. завершилася перемогою Великобританії.

CПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

англійський російський перський ринок

Наукові статті

1. Бур'ян М.С., Ласкавий Д.В. Концесія Дарсі: нафтовий фактор в англо-російському суперництві у 1901?1902 рр. // Міжнародні зв'язки України: нау­кові пошуки та знахідки. ? 2007. ? № 16. ? С. 131?146.

2. Ласкавый Д.В. Соперничество Великобритании и России в Персии (1907-1919) // Вісник ЛНПУ ім. Тараса Шевченка. - 2005. - № 14 (94). -С. 86-91.

3. Ласкавый Д.В. К вопросу о поставке луганских паровозов в Персию в 1916 году // Історичні записки. - 2005. - № 7. - С. 143-148.

4. Ласкавий Д.В. Англо-перська нафтова компанія: приватний інтерес і безпека Британської імперії, 1912?1914 рр. // Вісник ЛНПУ ім. Тараса Шевченка. - 2006. - № 17 (112). - С. 61 ? 67.

5. Ласкавый Д.В. “Рельсовая политика” России и Великобритании в Персии, 1910-1914 гг. // Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин: Статті та матеріали. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - Вип. 1. - С. 75-80.

6. Ласкавий Д.В. Англо-перська нафтова компанія і англо-російське суперництво (за матеріалами парламентських дебатів 16?17 червня 1914 р.) // Сумська старовина. ? 2007. ? № ХХ. ? С. 43?52.

7. Ласкавий Д.В. Англо-перська нафтова компанія і товариство “Брати Нобель”: нові мотиви англо-російського суперництва в Персії (1910?1913) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. ? 2007. ? № 12. ? С. 127?135.

Матеріали конференцій

1. Ласкавий Д.В. Зовнішньополітичні та економічні зв'язки України з Іраном // Тези другої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.: національна ідентичність та тенденції глобалізації”. - Тернопіль: ТАНГ, 2005. ? Ч. 1. - С. 53-54.

2. Ласкавий Д.В. Зовнішня політика Великобританії на Середньому Сході й Англо-перська нафтова компанія у першій чверті ХХ ст. // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. - К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2005 ? № 82 ? 84.? С. 32?33.

3. Ласкавый Д.В. “Рельсовая политика” России и Великобритании в Персии (1910-1914) // Тези міжнародної наукової конференції “Внесок Донбасу в розвиток вітчизняного промислового потенціалу”. - Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. - С. 85 - 88.

4. Ласкавий Д.В. Англо-перська нафтова компанія й англо-російські протиріччя в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Тези ІV міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих науковців “Шевченківська весна”. - К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. ? Вип. 4. ? Ч. 3. ? С. 383 ? 385.

5. Ласкавий Д.В. Витоки англо-російських протиріч у Персії по нафтовому питанню // Всеукраїнська молодіжна науково-практична конференція “Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин”: Статті та матеріали. ? Луганськ: Альма-матер, 2006. ? Вип. 2. ? С. 103?105.

6. Ласкавий Д.В. Проблеми формування зовнішньої політики Великобританії в Персії напередодні першої світової війни // Тези міжнародної наукової конференції “Х сходознавчі читання А. Кримського” (присвяченій 135-річчю від дня народження А. Ю. Кримського). ? К.: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2006. ? С. 103?105.

7. Ласкавый Д.В. Великобритания и Россия в Персии: концессия Дарси и концессия Хоштарии // Тези 60-тої міжнародної науково-практичної конференції “Каразінські читання (історичні науки)”. ? Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. ? С. 170?172.

Размещено на Allbest.ru