Еволюція ліберального руху в 1971–2003 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru

Донецький національний університет

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Еволюція ліберального руху в 1971 - 2003 рр.

Кубракова Олена Іванівна

Донецьк - 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики

Донецького національного університету

Науковий керівник

кандидат історичних наук, доцент

Чарських Ігор Юрійович

доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Фісанов Володимир Петрович

завідувач кафедри міжнародної інформації

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

доктор історичних наук, професор

Єрхов Геннадій Петрович

завідувач кафедри всесвітньої історії

Донецького національного університету

Захист відбудеться “ 29 ” жовтня 2007 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої ради Д. 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою : 83055 м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус ауд.32)

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055 м. Донецьк, вул. Університетська, 24)

Автореферат розісланий “ 27 ” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Лібералізм є однією з ключових ідеологій сучасного світу, на засадах його принципів та найважливіших ідей формувалася модерна західна цивілізація, законодавча база більшості країн Західної Європи та Північної Америки, принципи сучасного світового правового порядку тощо. Вивчення організаційної структури, яка орієнтована на розповсюдження лібералізму, має неабияке значення. Діяльність Ліберального Інтернаціоналу кінця XX - початку XXI ст. стає прикладом функціонування механізму забезпечення впливу міжнародної організації шляхом вдалої соціально-політичної самореклами та специфічної кадрової політики, лобіювання інтересів регіональних партнерів на рівні міждержавних стосунків та Організації Об'єднаних Націй.

Швидке зростання будь-якої організації пов'язане зі значним ризиком розпаду структур, які стають занадто чисельними. Для міжнародних організацій, а також й організацій будь-якого рівня, значний інтерес має здібність ліберального руху уникати серйозних внутрішніх конфліктів та конфронтацій, незважаючи на появлення автономних в ідейному і організаційному плані течій та відгалужень.

У 90-х рр. XX ст. представники українського лібералізму здійснили невдалу спробу вступити у Ліберальний Інтернаціонал. Брак інформації щодо нормативної бази цього міжнародного об'єднання, невміла, погано організована робота Ліберальної партії України, відсутність чітко сформульованих принципів та цілей українського лібералізму, порушення принципу прозорості та доступності внутріпартійної інформації, самодискредитація лідерів партії, завадили її інтеграції у міжнародні ліберальні структури. Ретроспективний розгляд ідейно-політичних та структурних особливостей функціонування міжнародного об'єднання ліберальних організацій демонструє для ліберально-орієнтованих політичних сил в сучасній Україні втрачену в наслідок діяльності керівництва структур, які претендували на міжнародне представництво українського лібералізму, вигоду, а для дійсно ліберально орієнтованих кіл надає цінну інформацію, що допоможе уникнути помилок на шляху однаково неминучої інтеграції у всесвітній ліберальних рух.

Історія розвитку однієї з головних міжнародних організацій Західної Європи, Азії, Африки та Північної Америки - Ліберального Інтернаціоналу - є наразі недосить відомою для вчених суспільствознавців, політологів, істориків, пересічних громадян України тощо. Тому з точки зору культурно-історичного виховання та політичного інформування здається важливим заповнення цієї прогалини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведене в рамках наукової теми кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету „Міжнародні відносини в умовах глобалізації: регіональні виміри” (№ Г - 01/44)

Об'єктом дослідження є лібералізм як ключове суспільне явище світового масштабу новітнього часу.

Предметом дослідження є процес парадигмізації та інституціоналізації світового лібералізму й діяльність Ліберального Інтернаціоналу щодо розвитку мережі регіональних ліберальних організацій.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1971 по 2003 рік - від часу відродження академічного лібералізму у США до створення регіональної ліберальної організації нового типу - „Африканської ліберальної спілки”.

Географічні межі дослідження охоплюють 89 країн світу, на які розповсюджується діяльність міжнародної організації „Ліберальний Інтернаціонал”, розташованих на чотирьох континентах - в Північній Америці, Європі, Азії та Африці.

Метою дослідження є аналіз розвитку структури політичного лібералізму у період його найбільших організаційно-політичних успіхів у новітній час.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

на основі аналізу дослідницької літератури та документів Ліберального Інтернаціоналу з'ясувати й розвинути сучасній категоріальний апарат теми і дослідити історію формування „сім'ї лібералізмів” в останній третині XX ст. та виділення двох самостійних варіантів лібералізму - північноамериканського та континентально-європейського, виявляючи вплив їхніх теоретичних особливостей та відмінностей на розвиток організаційних структур ліберального руху;

розглянути вплив доктринальних нюансів на політичну практику ліберальних організацій на прикладі політики “захисту прав людини”;

дослідити статистичну динаміку і регіональне зростання підрозділів Ліберального Інтернаціоналу, його партнерських організацій тощо;

проаналізувати передумови, причини росту та досягнення загальносвітового впливу континентально-європейським лібералізмом в “активній фазі розвитку” у 90-ті рр. ХХ ст. та наслідки цього, які проявилися на початку ХХІ ст.; ліберальний рух інтернаціонал

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що це одна з перших спроб комплексного дослідження організаційного розвитку дуже впливового напрямку сучасної суспільної думки та міжнародної політики, яким є міжнародний ліберальний рух. В дисертації вперше проаналізовані нормативні документи ліберальних міжнародних та регіональних організацій, які були розроблені переважним чином у Західній Європі, але ані в науковому обігу, ані у політичній практиці України та Росії помітним чином не враховувалися. На базі масиву нових документів були досліджені питання формування двох провідних варіантів лібералізму та проблеми становлення національних варіантів цієї ідеології в Азії та Африці, вивчено безпосередній вплив ліберальних політичних організації на становлення лібералізму на пострадянському просторі тощо. На підставі документів недержавних ліберальних міжнародних організацій та політичних партій, а також текстів промов лідерів ліберального руху та ключових праць представників північноамериканського та континентально-європейського варіантів лібералізму проаналізовано процес деформації базових цінностей лібералізму та вплив на цю ідеологію колективістських доктрин. Вперше представлена діяльність недержавних ліберальних європейських організацій в Азії, Африці, Південній Америці, яка сприяла формуванню та інституціалізації ліберального руху на зазначених континентах.

Практичне значення дисертації. Текст роботи містить корисні довідкові дані для ліберальних організацій на пострадянському просторі, може увійти складовою частиною до навчальних посібників для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів, спеціалізованих курсів з всесвітньої історії, історії політичних партій та вчень, а також використовуватися у практичній діяльності сучасних політичних партій України та інших країн пострадянського простору.

Особистий внесок здобувача. Здобуті автором наукові результати опубліковано в 7 наукових статтях (5 з яких - в фахових видання ВАК України), загальним обсягом 4,2 друк. арк. Матеріали дослідження щодо історії Ліберального Інтернаціоналу в якості окремої теми вже впроваджено в навчальний процес у Донецькому інституті ринку і соціальної політики по курсах “Основи демократії” та “Політологія” (витяг з протоколу № 9 засідання кафедри соціально-гуманітарних дисциплін від 24.05.2007).

Апробація результатів роботи Матеріали дисертації були представлені на ІІІ Міжнародній науковій конференції „Україна в системі міжнародних відносин: очима молодих дослідників” м. Донецьк, 2001 р., на IV Міжнародній науковій конференції молодих вчених та студентів. „Нація та міжнародні відносини в історії людства очима молодих дослідників”. м. Донецьк, 2003 р. XVI-й Науково-практичній конференції “Роль науки, релігії та суспільства в формуванні моральної особистості” м. Донецьк, 26.11.2004 р., засіданні „круглого столу” „Роль наукового обміну в формуванні політичної культури” (м. Донецьк, 08.04.2005), Науково-практичній конференції „Суспільно - ідеологічні проблеми Східної та Центральної Європи” (м. Москва, 12.01.2006), V, VI та VIІ Науково-практичних конференціях „Методологія проблем розвитку бізнес-освіти” (м. Донецьк, грудень 2004-2006 рр.).

Обсяг і структура дисертації підпорядковані меті і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які мають чотирнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, покажчика імен, додатків (16 таблиць, 7 з яких є текстовими). Загальний обсяг дисертації становить 279 сторінок (безпосередньо текст - 163 сторінки). Список використаних джерел та літератури нараховує 642 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет та об'єкт вивчення, хронологічні та географічні межі наукового пошуку, мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення дисертації та надані відомості про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі „Історіографія проблеми, джерела та методологія дослідження” проаналізовано масив публікацій, автори яких так чи інакше торкались проблеми еволюції ліберального руху. Всі ці роботи умовно можливо поділити на дві великі частини: першу складають твори західних дослідників феномену лібералізму, другу складає праці російських та українських авторів. В свою чергу, в першій частині наявні декілька груп: а) загальнотеоретичні праці європейських та американських філософів та політологів Strauss L. Liberalism, Ancient & Modern.- Boston: Skinner House Books, 1968; Beiner R. What's the Matter with Liberalism? N.Y.: St Martin's Press, 1995; Brinkley A. Liberalism and Its Discontents, Harvard University Press, 2000; Gray J. and Parkin F. Liberalism (Concepts in the Social Sciences)- Minneapolis: University of Minnesota Press,1995; Savage M. Liberalism Is a Mental Disorder: Savage Solutions- Nelson Current Books, 2006;etc., б) роботи, які торкаються проблеми взаємовідносин лібералізму та інших ідеологій та політичних доктрин Lowi T. The End of Liberalism Ideology, Policy, and the Crisis of Public Authority. New York: Norton, 1969; Ingersoll D., Matthews R. The Philosophic Roots of Modern Ideology: Liberalism, Communism, Fascism - Englewood Cliffs, NJ: Prentice Hall, 1990; Haas E. Nationalism, Liberalism, and Progress. Vol. 2. The Dismal Fate of New Nations. Ithaca, NY: Cornell University Press, 2000; Ingersoll D., Matthews R., Davison A. The Philosophic Roots of Modern Ideology: Liberalism, Communism, Fascism, Islamism. 3 rd Ed. - Mьnchen: Oldenbourg, 2000; etc.; в) аналітика ліберального руху у різних країнах світу  Szacki J., Kisiel C. Liberalism After Communism (Central European University Press Book), 1996; Sykes A. The Rise and Fall of British Liberalism, 1776-1988. - London: Longman, 1997; Mahoney J. The Legacies of Liberalism: Path Dependence and Political Regimes in Central America. - Baltimore: MD: Johns Hopkins University Press, 2002; Ciepley D. Liberalism in the Shadow of Totalitarianism. - Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 2007; etc.; г) публікації про стосунки між лібералізмом та різними релігіями Binder L. Islamic Liberalism: A Critique of Development Ideologies - Chicago: The University of Chicago Press: 1988.; Horsch J. Modern Religious Liberalism (Fundamentalism in American Religion, 1880-1950). - New York: Oxford University Press, 1988; Murphy N. Beyond Liberalism and Fundamentalism: How Modern and Postmodern Philosophy Set the Theological Agenda. - New York: Doubleday, 1999; Dalacoura K. Islam, Liberalism and Human Rights. - New York: Oxford University Press, 2003; Columbia University Press, 2004; Beach G. Transforming Liberalism: The Theology of James Luther Adams. - Boston: Skinner House Books, 2005; etc., д) праці, в яких досліджується вплив лібералізму на сферу зовнішньої політики Berman P. Terror and Liberalism. - New York : Norton,2004; Benporat G. Global Liberalism, Local Popularism: Peace And Conflict in Israel/Palestine And Northern Ireland. - Syracuse: Syracuse Univ. Press, 2006; Bernstein S., Pauly L. Global Liberalism and Political Order: Toward a New Grand Compromise? -New York: State Univ. of New York Press, 2007; etc.. Серед літератури, перекладеної на українську або російську мову, слід зазначати праці європейських та американських філософів та істориків Г.Рормозера, І.Валерстайна, Л.Зидентопа, Є.Албластера, Р.Ісака, Р.Шилєра, М.Фрідена Рормозер Р. Кризис либерализма: Пер. с нем. - М.: Ин-т философии РАН, 1996; Берлін І. Дві концепції свободи // Сучасна політична філософія: Антологія / Пер. з англ. - Упоряд. Я. Кіш. - К.: Основи, 1998. - С.48-116; Албластер Э. Либерализм и проблема экономического спасения // Либерализм. Консерватизм. Марксизм / Пробл.-темат. сб. - М.: ИСП РАИ, 1998; Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология XXI в.- М.: Логос, 2003; Валлерстайн И. После либерализма. Пер. с англ. - 2003; Фукуяма Ф. Конец истории? // Философия истории: Антология / Сост., ред. и вступ.ст. Ю. Кимелева. М.: Аспект - Пресс, 1995; его же. Всесвітня ліберальна революція // Лібералізм: Антологія/ упоряд. О. Проценко, В. Лісовий - К.: Смолоскип, 2002. - С.1033-1044; etc. та ін. Західноєвропейські та американські дослідники звертають увагу на проблематику джерел, генезис та етапи розвитку лібералізму. Характерною рисою усіх робіт є те, що вчені підкреслюють кризове становище ідеології лібералізму наприкінці XX ст. Проте в оцінці передумов кризи вони мають суттєві розбіжності. Одні вважають, що криза сталася внаслідок падіння східноєвропейської соціалістичної моделі суспільства, для якої лібералізм був повинен виконувати роль противаги, інші вважають, що лібералізм набув етатичної сутності, зрадивши головні принципи свободи та індивідуалізму, що криза лібералізму пов'язана з кризою ідентичності, впливом економізму і т.п. причинами в комплексі.

Друга частина загального масиву літератури складається з праць російських та українських авторів, які присвятили свою творчість пошуку переваг та вад ідеології лібералізму на різних історичних етапах. Це роботи А.Валюженіча, Є.Баталова, К.Гаджиева, Б.Капустіна, А.Кара-Мурзи, В.Пустарнакова, Г.Воронкової, К.Росташвили, Т.Алексєєвої, В.Фісанова, Г.Єрхова, В.Заблоцького, В.Согріна, А.Уткіна Валюженич А. Американский либерализм: иллюзии и реальность. - М.: Наука, 1976; Гаджиев К. Эволюция основных течений американской буржуазной идеологии 50-70-е гг. - М.: Наука, 1976; Либерализм в России: Сб. статей / Отв. ред. В.Ф. Пустарнаков. - М.: Ин - т философии РАН, 1996; Воронкова Г. Современный французский консерватизм. - К.: Либідь, 1990; Росташвили К. Политическая теория либерализма в ракурсе этатизма и антиэтатизма // США: экономика, политика, культура. - 2000. - № 10 Заблоцький В. Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія. - Донецьк: Янтар, 2000; Волков Е Вашингтон и Восточная Европа. - М.: Международные отношения, 1984; Уткин А. Американская стратегия для XXI века. - М.: Логос, 2000; etc. та ін. На відміну від більшості західних авторів, їм (особливо це характерно для публікацій 90-х рр.) притаманний більш оптимістичний погляд на минуле та майбутнє лібералізму. Вони вважають, що недоліки західного суспільства кінця XX ст. значною мірою поступаються перевагам. А.Валюженіч представляє комплексне дослідження проблем, які мають походження з теорії та практики американського лібералізму. Є.Баталов досліджує вплив ідеології лібералізму на політичну культуру американського суспільства. Роботи К.Гаджиева, Г.Воронкової, К.Росташвили торкаються процесу становлення двох самостійних варіантів розвитку сучасного ліберального руху, виділення національних течій та оформлення „сім'ї лібералізмів”.

Захисниками протилежної думки щодо еволюції лібералізму є Б. Капустін, А. Кара-Мурза, В. Пустарнаков, Т.Алексєєва. Вони вважають, що розвиток лібералізму - це єдиний світовий процес. Всі сучасні демократичні країни пройшли через певні етапи, проте національні відмінності не виграють значної ролі. Їх думки суттєво різняться щодо визначення назв етапів розвитку лібералізму та їх часових строків.

Аналіз багатогранної діяльності ліберального руху набуває в останні роки певного розмаху. Але очевидні й недоліки дослідницької літератури. Це, перш за все, - відсутність комплексного історико-політичного аналізу лібералізму; бракує творів, які б розкривали процес і проблеми інституціоналізації лібералізму, діяльність ліберальних міжнародних організацій, наприклад, і перш за все - Ліберального Інтернаціоналу.

В дисертації використані дані таких довідкових видань, як Велика радянська енциклопедія, Велика енциклопедія Кирила та Мефодія, філософський словник-довідник, Вікіпедія - „незалежна енциклопедія”, Енциклопедія „Кругосвіт”, Політична енциклопедія, Політологічний словник, Енциклопедія політики (англійською мовою), які містять інформацію про історичні форми лібералізму, розвиток ліберальної думки, дискусії всередині ліберальної парадигми, протистояння лібералізму й тоталітаризму, сучасну критику лібералізму, дані про ліберальні політичні партії в різних країнах світу Страны мира: Краткий полит.-экон. справочник. - М.: Республика, 1997; Политическая энциклопедия: в 2-х т. / Редкол.: Г.Ю.Семигин и др. - М.: Мысль, 1999; Wikipedia: The Free Encyclopedia http://en.wikipedia.org/wiki/; Энциклопедия Кругосвет http://www.krugosvet.ru/; Encyclopedia of Politics: The Left and the Right. In Two Vol. - Thousand Oaks (Ca) - London - New Dehly: Sage Publications, 2005; etc. .

Багатоплановий характер питань, що розглядаються в дослідженні, обумовив необхідність опрацювати різноманітні друковані, архівні й віртуальні історичні джерела, які за походженням поділяються на шість груп.

До першої групи належать документи наддержавних, державних та міждержавних організацій. Це конституції низки країн світу Див.: Конституции зарубежных стран: США, Великобритания, Япония, Канада, Франция, Германия. - М.: Наука, 1998; Конституции зарубежных стран: Сборник / Сост. В.Н.Дубровин. - М.: Юрлитинформ, 2006; та ін., декларації ООН та резолюції її Ради Безпеки Каирская декларация о правах человека в исламе, принятая девятнадцатой Исламской конференции министров иностранных дел, 5 августа 1990 г. // www.un.org/declaration=609; Декларация о правах лиц, принадлежащих к национальным или этническим, религиозным и языковым меньшинствам (1992) // www.un.org/declaration/russan/doc=984;Совместное заявление политических интернационалов на Всемирной конференции по правам человека, 17 июня 1993 г. // www.un.org/declaration/ russan/doc=7891; Экономические и социальные последствия израильской оккупации для условий жизни палестинского народа на оккупированной палестинской территории, включая Восточный Иерусалим, и арабского населения на оккупированных сирийских Голанах. 27 июля 2006 года // www.un.org./russian/documen/ecosos/2006/r2006-43.pdf.Осуществление Программы действий на 2006- 2010 годы по укреплению законности и систем уголовного правосудия в Африке. 27 июля 2006 года // www.un.org./russian/documen/ecosos/2006/r2006-21.pdf; etc., - джерела, які ілюструють процес втілення принципів політичного лібералізму в сферу міжнародних стосунків, свідчать про вплив ліберального руху на формування нормативно-правової бази провідних міжнародних організацій, діяльність яких, в свою чергу, сприяє розповсюдженню ліберальних ідей, в т.ч. концепції прав людини, яка є важливішим комплексним постулатом лібералізму, надають уяву про стосунки лібералізму з іншими ідеологіями тощо. Стенограми засідань, доповіді комітетів та інші матеріали Конгресу США, - ключової країни світу, зокрема щодо процесу розповсюдження ліберальних цінностей, - свідчать, що ідеали, про які йдеться, є постійною темою як внутрішньополітичних дискусій, так і чинником розробки й оцінки зовнішньої політики Congressional Record for the 101st Congress (1989-1990); the 102nd Congress (1991-1992); the 103rd Congress (1993-1994); the 104 th Congress (1995-1996); the 105th Congress (1997-1998), 106th Congress (1999-2000), 107th Congress (2001-2002) http://thomas.loc.gov/home/r101query.html - http://thomas.loc.gov/home/r107query.html; etc. .

До другої групи відносяться документи та матеріали недержавних міжнародних та регіональних організацій і політичних партій. Серед них важливу підгрупу становлять базові нормативні документи Ліберального Інтернаціоналу (декларації, звернення, програми) Див., наприклад: Liberal Appeal of Roma (1981) // www.liberal-international.org/editorial.asp?ia_id=5364; Ottawa Human Rights Appeal (1987) // www.liberal-international.orgwww.liberal-international.org/editorial.asp?ia_id=919 21^stcentury politics: reconciling the spirit and ethics of Liberalism” // www.liberal-international.org/editorial.asp?ia_id=537; Конституция Либерального Интернационала // www.liberal-international.org/editorial.asp?ia_id=532; etc.; статути, декларації “світової” ліберальної молодіжної та жіночої організації, ліберальних регіональних організацій Statutes of International Federation of Liberal Youth (IFLRY) // www.iflry.org/modules.php?op; Founding Document - Stuttgart Declaration (ELDR) // www.eldr.org/modules.php?name=New&new_topic=12; International Network of Liberal Women Constitution // www.inlw.org/statutes.asp; The Johannesburg Declaration of the Africa Liberal Network // The Liberal Aerogramme, 2003; etc., офіційні промови лідерів ліберального руху Speech by Lord Steel of Aikwood (Former President of LI and presently presiding Officer of the Scottish Parliament) // www.liberal-international.org/editorial.asp?ia_id=718; Presiding Helen Suzman DBE with the LI Pries for freedom at the Congress in Budapest // www.liberal-international.org/editorial.asp?ia_id=512; European Union: time to Leave the Layground. Speech President of LI Mrs Annemie Neyts-Uyttebroeck // www.liberal-international.org/editorial.asp?ia_id=515;etc. тощо, які були прийняті або виголошені в 70-90-х рр. Їх вивчення надає можливість скласти уяву про еволюцію головних принципів політичного лібералізму, розвиток Ліберального Інтернаціоналу як актора міжнародних відносин, та процес його інституціалізації. У документах фіксується ставлення Ліберального Інтернаціоналу до таких явищ, як порушення прав людини, тероризм, економічний та політичний розрив між Півднем та Північчю, Сходом та Заходом, накреслюються шляхи виходу з політичної кризи та містяться практичні поради, як запобігти її небажаних економічних, соціальних, політичних наслідків.

До цієї ж групи належать спеціальні матеріали, які мають офіційний характер, але не є нормативними актами: дані з історії створення різних ліберальних спілок та груп Articles of Association of European Liberal Democrat and Reform Party // www.eldr.org/modules.php?name=New&new_topic=2; Group of INLW // www.inlw.org/groups.asp;; ELDR Congresses (Congress Meetings 1976-2004) // www.eldr.org/modules.php?name=New&file=article&sid=127; etc.; ліберально-демократичних партій Південно-Східної Азії та СЛДА (довідки, статути, програми) The Council of Asian Liberals and Democrats (History) // www.cald.org/website/hist.htm 19.01.05; Democrat Party (Thailand) // www.cald.org/website/dpt.htm 19.01.05; Liberal Party (Fhilippines) // www.cald.org/website/lpp/htm 19.01.05; Singapore Democratic Party // www.cald.org/website/sdp.htm; Democratic Progressive Party (Taiwan) // www.cald.org/website/; Liberal Party (Sri Lanka) // www.cald.org/website/lpsl.htm 19.01.05; Sam Rainsy Party (Cambodia) // www.cald.org/website/sam_raisy_party.htm 19.01.05; Democratisation and political participation in the Levant // www.meda.fnst.org/;etc.; установчі документи фонду Ф.Наумана, офіційні біографії головних діячів, інформація про освітні центри та діяльність фонду у різних країнах Education centers (FN) // www.fnst.org/webcom/show_page.php/_c-735/_nr-1/_lkm_1045/i.htm/; Фонд “Либеральная миссия” // www.Liberal.ru; Central, Southeast and Eastern Europe // www.fnst.org/ CentralSoutheastEasternEurope.; Activities in Latin America. Relial - The Latin American Liberal Network // www.la.fnst.org/relial; Висбаденские принципы - за либеральное общество граждан. Приняты на федеральном съезде Свободной Демократической Партии (СВДП) 24 мая 1997 г. // www.fnst.ru cgi-bin/view.pl?file;etc., наукові та політичні проекти таких установ, як Національний демократичний інститут США Democratic Governance (National Democratic Institute for International Affairs) // www.ndi.org/globalp/gov/governance_pf.asp19.01.05; Eurasia: Russian Federation (National Democratic Institute for International Affairs) // www.ndi.org/worldwide/eurasia//russianf/russianf/pf.asp19.01.0; Eurasia: Ukraine(National Democratic Institute for International Affairs) // www.ndi.org/worldwide/eurasia/ukraine/pf.asp19.01.05; etc. тощо. Ця група джерел включає найбільшу кількість документів, в яких надані різноманітні статистичні дані про членство, кількість організацій, їх національний, віковий та статевий склад.

Третя група - це періодичні видання, перш за все - структур Ліберального Інтернаціоналу й провідних ліберальних партій Європи. Журнали „Liberal Democrat News”, “Liberator”, газета „NZZ Newspaper English Window” цінні своєю змістовною новинною стрічкою, на сторінках „The Liberal Aerogramme” та „Isaiah Berlin Lecture” потужно представлена аналітична складова, яка походить з керівних кіл організацій лібералів, чи авторів, близьких до них. Дані про заходи різноманітних ліберальних установ по всьому світу містяться в журналі ООН “Journal of the UN”, онлайновому виданні „BBC News”, а також електронних архівах Ліберального Інтернаціоналу та всесвітньої ліберальної молодіжній організації: „Archive of Liberalism IFLRY” (2005 - 2007), „LI News archive” (2005 -2007); архіві прес-релізів ліберальної партії Росії „Яблуко” (1995-2006 рр.), друкованому органі Ліберальної партії України „Погляд” (1994-1996 рр.) LI News archiv // www.liberalinternational.org/liNewsSubscribe.asp?ia_id=1114&newSubscriberName=&new SubscriberEmal=&errr=UserNameZeroLength; Archive of Liberalism IFLRY // iflry.org/blogs/mos/archive/ 2005/03.aspx; Архив пресс-релизов либеральной партии России “Яблоко” (1995-2006 гг. // www.yabloko.ru/Press/index.html // iflry.org/blogs/mos/archive/2005/03.aspx; etc..

До четвертої групи матеріалів відносяться промови, виступи, мемуари, провідних політичних діячів кінця ХХ - початку ХХІ століть. Особливо цінними для дослідження поставленої проблеми є мемуари Р. Рейгана, Р. Никсона, В. Гора, Дж. Буша, М.Олбрайт, В.Брандта, М.Горбачова, А.Громико, К.Киселева. Вони надають можливість скласти уяву про ступінь втілення принципів лібералізму у політиці низки важливих країн світу - США, Німеччини, СРСР/Росії та інших. До цієї ж групи належать спогади та враження, які діючі й колишні лідери й функціонери міжнародних та регіональних ліберальних організацій друкують окремими виданнями, розміщують на своїх вебсайтах та блогах.

П'ята група складається з праць представників північноамериканського та континентально-європейського лібералізмів, які надають можливість проаналізувати процес розвитку, трансформації та деформації (якщо і коли така відбувалася) головних принципів лібералізму Вінсент Р. Права людини і культурний релятивізм // Лібералізм: Антологія/ упоряд. О. Проценко, В. Лісовий - К.: Смолоскип, 2002. - С.936-957; Гелд Д. Революції 1989 року і тріумф лібералізму // там же - С.1044-1069; Дворкін Р. Ліберальна концепція рівності // там же - С.802-824; Кімліка В. Ліберальний культуралізм: народження консенсусу? // там же - С.399-411; його ж. Цінність культурного членства // там же - С.385-399; його ж. Ліберальна рівність // там же - С.824-859; etc.. Добірки публікацій працівників північноамериканських мозкових центрів є в нагоді задля проведення аналізу тематичних уподобань та ідеологічної налаштованості інституцій, про які йдеться, а отже й північноамериканської парадигми лібералізму в цілому.

Група архівних джерел представлена матеріалами Штутгартського муніципального архіву (ФРН), де у фондах Свобідної демократичної партії Німеччини та Фонду Ф.Наумана зберігаються звіти, огляди, статистика щодо поточної діяльності цих організацій; документами Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Донецького державного обласного архіву, у фондах яких зберігаються документи Ліберальної партії України (яка не була прийнята до лав міжнародного ліберального руху) і Молодіжної ліберальної партії України, яка певний час перебувала у Федерації молодих лібералів і радикалів; Російського державного архіву соціально-політичної історії, де є матеріали, пов'язані з діяльністю Ліберальної демократичної партії Росії. Цінну інформацію було знайдено в електронних архівах Ліберального Інтернаціоналу та Всесвітньої ліберальної молодіжної організації, архіві прес-релізів російської партії „Яблуко” тощо.

Теоретико-методологічна база дослідження ґрунтується на принципах історизму, об'єктивності, системності, комплексності, а також на історико-порівняльному, статистичному, описовому, логічно-аналітичному, проблемно-хронологічному методах наукового пізнання, що дає змогу виявити взаємодію структурних елементів лібералізму як системи, як феномену суспільного розвитку, відстежити його ідейну та організаційну еволюцію як процес, адекватний історичній дійсності. Сполучення вказаних теоретико-методологічних засад забезпечує методологічну ґрунтовність дослідження у підході до розв'язання поставлених завдань.

У другому розділі „Фрагментація академічного лібералізму та структуризація північноамериканської „сім'ї лібералізмів” аналізується проблема створення та розвитку одного двох основних з варіантів ліберального руху. Початок відродження американської ліберальної традиції пов'язаний з появою у 1971 р. роботи Д. Роулза „Справедливість як чесність”, в якій було переглянуто ціннісне ядро лібералізму та змінено його базову концепцію. На перший план було висунуто ідею соціальної справедливості замість панівної концепції свободи. З відтоді пішло формування сучасних правого та лівого флангів північноамериканського лібералізму. Правий складався з лібертаризму та консервативного лібералізму; лівий - з соціального лібералізму, егалітарного лібералізму, комунітаризму. При цьому головну роль відігравав саме егалітарний лібералізм, або концепція Роулза - Дворкіна. Слід зазначати, що в 1977 р. Р. Дворкін видав свою працю „Ліберальна концепція рівності”, де він зазначав роль „рівності можливостей”. З критикою концепції Роулза - Дворкіна розвивалася північноамериканська „сім'я лібералізмів”. У 70-80-х рр. між окремими членами цієї „родини” були поділенні зони впливу. Так, у академічній сфері панівну роль мав егалітарний лібералізм та лібертаризм; сферу зовнішньої політики „контролював” консервативний лібералізм, значною часткою громадського руху „керував” комунітаризм.

В цілому ж ідеологія лібералізму відігравала панівну роль у соціально-політичному розвитку Північної Америки. Ліберали культивували віру в ефективність різноманітних міжнародних програм, в необхідність розв'язання як регіональних, так і глобальних проблем шляхом консенсусу. Під впливом неоконсерватизму (який вбачав зменшення американського впливу у світовому просторі у недостатній увазі США до „ідей” в загалі) й частково зрощуючись з ним, вони виступили за провідну роль держави як гаранта стабільності Див., наприклад, дуже характерну в цьому плані і навіть в чомусь символічну публікацію: Fukuyama F. State-Building: Governance and World Order in the 21st Century. - Ithaca: Cornell University Press, 2004. та доповнили вказаною ідеєю свої попередні концепції „побудови світової демократії” та „захисту прав людини”.

Американська зовнішня політична стратегія часів Д. Картера у 70-х рр. потребувала повному підпорядкуванню зовнішньополітичних дій ідеї прав людини. Ліберали сприйняли це як зростання значення „ліберальних цінностей”, відродження моралі у сфері зовнішньої політики, підтримку безпеки та гармонічного культурного розвитку, гарантію повноцінного розвитку нації та людини. Вони вимагали більш активних заходів щодо захисту прав людини в Північної Кореї, Ірані, Філіппінах, а також в країнах Латинської Америки.

20 січня 1977 р Д. Картер декларував відданість американської політики справі захисту прав людини. США намагалися виступати в якості світового гаранту їх втілення. Ця країна не знала фашизму, червоного або білого терору, інквізиції, тому її ліберальні ідеологи та політики намагалися представити її “єдиною природно демократичною країною”. Історія США розглядалася як приклад активного становлення принципів лібералізму на практиці. Головним напрямками кампанії захисту прав людини стали: по-перше, тема порушення цих прав в СРСР та державах радянського блоку; по-друге, сприяння становленню вказаної системи прав у країнах третього світу; по-третє, консолідування країн Заходу під новими гаслами; і у четвертих, відновлення консенсусу всередині американського суспільства.

„Правозахисна” тактика США була досить гнучкою і поєднувала силові методи із дипломатичними засобами та економічною допомогою. Воєнна допомога власним сателітам, які мали проблеми з дотриманням прав людини, на словах заперечувалась, але фактично не припинялася, хоча й здійснювалася приховано. Ідеологічний наступ у напрямку “прав людини” поставив американо-радянські стосунки під загрозу, що подобалося далеко не всім американським теоретикам. І все ж боротьба щодо імплементації Гельсінського Заключного Акту точилася саме навколо проблеми захисту прав людини. У 1980 р. кампанія набрала найбільшої сили. І якщо адміністрація Д. Картера намагалася перебирати на себе образ миротворців, то адміністрація Р. Рейгана проводила кампанію з позиції сили. Чи не єдиною загрозою правам людини було проголошено СРСР. Ступінь захисту прав людини було декларовано як головний критерій оцінки політичного стану будь-якої країні. У 1982 р. Вашингтоном був об'явлений „хрестовий похід за демократію”.

Незважаючи на всі недоліки американської боротьби за один із головних ідеалів лібералізму в світовому масштабі, лібералізм на початку 90-х рр. одержав дуже серйозні перемоги, що найшло своє віддзеркалення у працях Ф.Фукуями, який проголосив перемогу всесвітньої ліберальної революції. Але наслідком цієї, - якщо й не остаточної, - „перемоги” стало те, що почався процес деформації ідеології, яка опинилась у кризовому становищі, у стані необхідності переглянути деякі з своїх базових положень.

У третьому розділі „Інституціалізація континентально-європейського лібералізму та діяльність Ліберального Інтернаціоналу в 1971 - 2003 рр.” розглянута проблема діяльності Ліберального Інтернаціоналу, який утворився ще у 1947 р., але повної сили набрав тільки у 90-ті рр. ХХ ст. Тому у розвитку континентально-європейського лібералізму наявні три етапи: перший - з 1946 по 1981 рр. (західноєвропейський), другий - з 1981 по 1997 рр, (східно-центральноєвропейський), третій - з 1997 по 2003 рр. (афроазіатський). Для першого етапу характерно оформлення головних нормативних документів, які були покликані регулювати діяльність організації. Серед них слід зазначати „Брюссельську декларацію 1946 р.”, „Маніфест 1947 р.”, „Оксфордську декларацію 1967 р.”; на другому етапі продовжується оформлення нормативної бази у „Римському зверненні 1981 р.”, „Зверненні щодо питання прав людини, 1987 р.”, „Гельсінській декларації щодо питань захисту навколишнього середовища, 1990 р.” Якщо відродження американського лібералізму розпочалося ще у 1971 р., то європейський лібералізм ввійшов у підготовчий етап „активної фази” лише після „Римського звернення”, в якому удосконалюються мета та засоби, обґрунтовується їх універсальний характер. Одночасно росте кількість членів ЛІ. Якщо на першому етапі головною темою документів була необхідність ліберального руху у Європі, то на другому етапі це положення не підлягало сумніву, а тому коло тем значно розширюється. Ліберали виступили за багатополярну світову систему, на відміну від біполярної, яка існувала на той час, за інтернаціональну солідарність. Слід зазначати, що на відміну від північноамериканського лібералізму, європейський лібералізм меншу увагу приділяє теорії. Якщо практична діяльність американського лібералізму була пов'язана з державою, то європейський лібералізм більш покладався на діяльність політичних партій в різних країнах, як легальних, так і нелегальних, або різноманітних недержавних організацій, наприклад фонд Ф. Наумана, який був створений ще у 1956 р. для розповсюдження ідеології лібералізму, та на початок 90-х рр. діяв більш ніж у 60 країнах світу.

У середині 90-х рр. зростає та ускладнюється структура Ліберального Інтернаціоналу. Це призвело до початку третього етапу - „Афроазіатського”. У 1997 р. були прийняті „Конституція”, та „Ліберальна програма на ХХЇ ст.”. У 1997 р. з'явилась ще одна ліберальна організація - Міжнародна спілка жінок-лібералок (окремий молодіжний рух було сформовано ще у 1947 р. у рамках Міжнародної федерації молодих лібералів та радикалів). У 1999 р. були прийняті статутні документи жіночої організації. Спілка складається з жінок-представниць 18 ліберально-демократичних партій з різних країн та регіонів світу - Андори, Анголи, Бельгії, Канади, Ізраїлю, Сенегалу, Каталонії та ін. Головна мета організації - допомогти жінкам знайти своє місце у політиці та навчити їх відстоювати власні політичні позиції.

Якщо жіноча організація досить нова, то Федерація молодих лібералів та радикалів існує вже 50 років, але процес її інституціалізації був завершений відносно недавно. У 1990 р. був прийнятий перший варіант „Конституції” організації, але остаточний варіант затверджено лише у 2003 р. На відміну від Ліберального Інтернаціоналу, Федерація молодих лібералів та радикалів головну увагу віддає питанням освіти та статевої рівності. Вони захищають будь-які форми навчання, вважаючи, що освіта має будуватися на принципах плюралізму й бути доступною у всіх аспектах. Особлива увага приділяється навчанню дорослих.

Молоді ліберали виступають на захист статевої рівності, за сексуальну освіту, за права вагітних жінок на ринку праці, за право жінок на аборт, повноцінну медичну допомогу тощо. Окремо визначені позиції молодих лібералів щодо прав дітей та тварин, при чому вперше права тварин були визнані на рівні з правами людини.

Особливої уваги потребує діяльність Свобідної демократичної партії Німеччини та фонд Ф.Наумана. Недоліки Веймарської республіки покликали до життя необхідність більш детально вивчати питання лібералізму ще в Німеччині після першої світової війни. Одним з перших цим займався пастор Ф. Науман. У 1956 р. федеральний президент Теодор Хойс відроджує ідею Ф.Наумана, та створює фонд, який був названий на його честь. Сьогодні на теренах Німеччини у різних землях діють освітні центри - у Берліні, Мюнхені, Ганновері та ін. (всього 10 центрів). У роботі фонду виділяються декілька напрямків, які сприяють демократичному розвитку країн, які належать до „історично неліберальних регіонів”. Представники фонду діють в країнах Євразії, Африки, Латинської Америки. Фонд проводить вдалу для розповсюдження лібералізму „діалогову політику”. Він працює у тісній співпраці з Свобідною демократичною партією Німеччини, яка є досить впливовою у Ліберальному Інтернаціоналі. Головні положення та напрями діяльності СвДП задекларовані у „Вісбаденських принципах - за ліберальне суспільство громадян, 1997 р.”, серед яких зміна ставлення до праці за допомогою нових технологій, покращення взаємодії поколінь, культивування індивідуалізму.

Діяльність фонду Ф. Наумана, групи лібералів, демократів та радикалів, Європейської ліберально-демократичної партії реформ сприяла створенню регіональних ліберальних організацій в Азії та Африці. У 1993 р. з'явилась „Рада лібералів та демократів Азії”. Перша ліберальна партія у Південно-східній Азії була створена в 1946 р. у Тайланді, а потім - на Філіпінах. Але, незважаючи на наявність певної кількості ліберальних партій, вони були сконцентровані виключно на проблемах своїх країн, і тільки за допомогою європейського лібералізму змогли порозумітися і почали обмінюватися досвідом та координувати свої дії.

У 2003 р. формується регіональна організація в Африці - Африканська ліберальна спілка (АЛС), але, на відміну від Азії, її політичні партії-члени були створені під впливом та за допомогою європейських ліберальних організацій. АЛС можна вважати ліберальною організацією нового типу в тому сенсі що сама вона, будучи імплантованою на африканський ґрунт європейцями, зайнялася насадженням лібералізму в африканських країнах шляхом створення в них ліберальних партій.

Крім ліберальних партій та груп в світі існує декілька організацій, які ми класифікуємо як „псевдоліберальні партії”. До них відносяться „Фонд розвитку демократії Азейрбайджану”, у Франції - партія „Демократичні ліберали”, в Росії - Ліберальна прогресивна партія Росії та Конституційний демократичний союз (ЛДПР В.Жириновського вже давно ніхто не намагається серйозно розглядати у якості ліберальної); у Китаї - „Демократичний альянс Китаю”, у Гонконгу - „Ліберальна партія Гонконгу” Див.: Charskykh I. [Чарських І.Ю.] Liberal Party, Hong Kong // Encyclopedia of Politics: The Left and the Right. Vol. 1: The Left. - Thousand Oaks (Ca) - London - New Dehly: Sage Publications, 2005. - P.275-276, в Японії - „Нові партійні рубежі”, в Кореї - „Національний конгрес за нову політику”. Маючи в своїй назві слово „ліберальна” або „ліберально-демократичний”, вони підтримують деякі ліберальні принципі, але, на відміну від традиційних ліберальних партій, не поділяють усього комплексу принципів та знаходяться під сильним впливом інших ідеологій - націоналізму та комунізму. У програмах цих партій велике значення надається соціальній політиці й активній ролі держави. Але іноді, можливо припустити, що у межах подібних організацій визрівають якісь нові самостійні національні варіанти лібералізму.

Розв'язуючи поставлені в дисертації задачі, авторка робить наступні висновки, які й виносяться на захист:

1. Враховуючи досліджені нами нові тенденції та процеси в ліберальному русі останньої третини ХХ століття, понятійний апарат теми потребує вдосконалення. У науковий обіг мають бути введені терміни:

„активна фаза розвитку Ліберального Інтернаціоналу” якою слід вважати період його найбільших організаційно-політичних успіхів 1997-2003 рр.;

„академічний лібералізм”, представлений перш за все північноамериканським лібералізмом 1971-2003 рр., функціонування якого призвело до створення науково-дослідних інститутів, громад, організацій, які прийнято називати сучасними ліберальними мозковими центрами (liberal think tanks).

„державний лібералізм” - це варіант лібералізму 1971 - 2003 рр., у якому центральне місце займала ідея „захисту прав людини”, в авангарді боротьби за реалізацію якої мали йти США як провідна держава „демократичного світу”;

„псевдоліберальні партії” - це партії, які не були офіційно визнані ЛІ як ліберальні, але вони вважають, або представляють себе ліберальними, намагаючись отримати від цього відповідні політичні дивіденди;

Також була введена група визначень, які стосуються головних напрямків діяльності Ліберального Інтернаціоналу: Західноєвропейський етап розвитку лібералізму - з 1946 по 1981 рр., Східно-центральноєвропейський етап - з 1981 по 1997 рр., „Афроазіатський етап - з 1997 по 2003 рр., після чого починається новий етап, який ймовірніше за всього буде Латиноамериканським.

2. У 70-ті рр. XX ст. виділяються два напрямки у розвитку лібералізму - північноамериканське та континентально-європейське. Північноамериканський напрямок займав лідерські позиції з 1971 по 1990 рр. Саме з ним пов'язане відродження політичної філософії і становлення норм міжнародного права на підставі базових норм лібералізму. З 1990 по 2003 рр. місце лідера зайняв континентально-європейський лібералізм, який сприяв подальшому впливу головних цінностей ліберальної ідеології, становленню у всьому світі ліберальних політичних організації та партій. Розгалужена та гнучка структура північноамериканського лібералізму дозволила сформуватися в 70-80-х рр. так званій „сім'ї лібералізмів”. У 70-ті рр. розпочався процес інституціалізації основних напрямків, з яких американський представлений перш за все науково-дослідницькими центрами, а європейський - політичними партіями. Тим часом, з появою теорії Роулза - Дворкіна розпочалася ідейна деформація лібералізму. Питання та проблеми особистості відтісняються на другий план, а на перший виходять проблеми розвитку колективу або спільноти. Подібна тенденція набула розвитку у працях канадського вченого В.Кімлічкі, який сформулював теорію ліберального мультикультуралізму, або „етнічної справедливості”, та поставив питання про захист людини у межах етнічної, релігійної, сексуальної спільноти, що й завершило переформулювання ціннісного ядра лібералізму. Перше місце посіли проблеми держави та соціальної політики а зовнішньополітична практика „захисту прав людини” стала одним із головних напрямків діяльності усіх варіантів лібералізму, і це знайшло відбиток у діяльності найавторитетніших міжнародних інституцій. Так, якщо у 70-ті рр. на рівні декларацій ООН було прийнято 14 документів, які торкались деяких сфер захисту прав людини, то у 90-ті рр. кількість документів, які безпосередньо присвячені цій проблематиці становить 51. З'являються й нові сфери захисту, наприклад, права людини та Інтернет.

3. Розпад біполярної системи сприяв активізації політики континентально-європейського лібералізму, головним представником якого є Ліберальний Інтернаціонал. У розвитку цієї організації наявні перелічені вище чотири етапи, на другому з яких зростає динаміка розвитку організації. І якщо в середині 80-х рр. вона нараховувала 25 партій, то вже у 2003 р. їх кількість сягає 89. Кількість молодіжних організацій збільшується з 15 партій у 70-х рр. до 86 - у 90-ті рр. У 1997 р. утворюється автономний жіночий ліберальний рух та самостійна міжнародна організація - „Міжнародна спілка жінок-лібералок”. Вона об'єднала жінок з 18 партій Європи, Азії та Африки. Кількість європейських ліберальних партій, об'єднаних у ЄЛДР, зростає з шести у 80-ті рр. до 31 у 90-ті. У Східній Європі налічується 46 ліберальних партій, в Азії - 9, в Африці - 16, Латинській Америці - близько 20.

4. Стан реалізації деяких теоретичних положень лібералізму являє доволі суперечливу картину, коли, з одного боку, постійно декларується принцип рівності людей і відмова від привілеїв, а з іншого - більшість керівного апарату ЛІ та проводу деяких політичних партій (зокрема Великої Британії) є аристократами. ЛІ проводить доволі специфічну кадрову політику, яка має ознаки політики номенклатурної. Наявним є втручання структурними підрозділами (представництвами) ЛІ в Азії та Африці у внутрішні справи країн перебування. Постійна боротьба лібералізму з фундаменталізмом, сіонізмом та комунізмом змусила його переглянути деякі ідеологічні концепти та, зважаючи на іншу цивілізаційну площину, у якій низка його структур функціонує з 80-х рр., частково відмовитись від постулату індивідуалізму. Всі ці факти й тенденції є складовими процесу не тільки еволюції, а й деформації лібералізму.

ОСНОВНІ НАУКОВІ ПОЛОЖЕННЯ, ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Кубракова О. Проблема консолідуючої ідеології України: шлях політичних утопій та реальності // Історичні і політологічні дослідження. / Гол. редактор П.В.Добров, д.і.н., проф. - Донецьк. - 2001. - №3. - С.147-151.

2. Кубракова Е. Теория униполярности Л.Страуса и национализм // Історичні і політологічні дослідження. / Гол. редактор П.В.Добров, д.і.н., проф. - Донецьк. - 2003. - №1. - С.175-179.

3. Кубракова Е. Духовные идеалы современного либерализма // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк.: Інститут проблем штучного інтелекту НАН України, 2004. - С.54-58.

4. Кубракова О. Європейські ліберальні організації: історія діяльності та інституалізації у кінці ХХ - початку ХХІ ст. // Схід. - 2007. - №4 - С.74-81.

5. Кубракова О. Історія Ліберального Інтернаціоналу в документах (1946-2003 рр.) // Діалог. Історія, політика, економіка. - Київ. - 2007. - №5 - С.51-58.

6. Кубракова Е.И. Кристол и его система современного американского высшего образования. // Методологічні проблеми розвитку бізнес-освіти: Матеріали V та VI науково-практичних конференцій. - Донецьк: Донецький інститут ринку та соціальної політики, 2005 - С.41-43

7. Кубракова Е. Принцип альтернативного образования в условиях информационного общества // Методологічні проблеми розвитку бізнес-освіти: Матеріали VIІ науково-практичної конференції. - Донецьк: Донецький інститут ринку та соціальної політики, 2006 - С.73-75

АНОТАЦІЇ

Кубракова О. І. Еволюція ліберального руху в 1971-2003 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Донецький Національний університет. - Донецьк, 2007.

В дисертації досліджено історію світового ліберального руху від ренесансу політичного лібералізму, який дав поштовх процесу інституціоналізації його основних напрямків, до оформлення в Африці ліберальної структури нового типу. З 1971 по 1990 рр. в світовому ліберальному русі лідирував північноамериканський варіант лібералізму, всі провідні політичні ідеології Північної Америки склали так звану „сім'ю лібералізмів”, а структурно-ціннісні трансформації лібералізму призвели до визнання ним провідної ролі держави. На відміну від північноамериканського лібералізму, розвиток континентально-європейського пов'язаний з діяльністю недержавної міжнародної організації Ліберальний Інтернаціонал, який з 1997 р. увійшов в активну фазу розвитку, що проявилося в зростанні кількості його членів, оформленні регіональних підструктур в Азії та Африці. Крім очевидних організаційних успіхів виявились й протиріччя між теорію та практикою, які ускладнюють долання ідейно-політичної кризи.