У висновках підводяться підсумки дослідження, на основі яких можна стверджувати:

1. Мають місце наступні структурні елементи політики коренізації національних меншин в Україні:

1) статистичні дослідження національних меншин і етнографічна картографія національного розташування, землевпорядження;

2) "радянизація" національних меншин;

3) економічне реформування в середовищі національних меншин;

4) судочинство серед національних меншин (важливий елемент політики коренізації, який найбільше ігнорувався істориками);

5) система заходів щодо оздоровлення населення нацменшин;

6) культурно-освітня робота (найбільш повно досліджений істориками). Серед джерел з історії політики коренізації міститься корпус джерел, створених у результаті діяльності з судочинства серед національних меншин: законодавчі та нормативні документи органів влади всіх рівнів, документи партійних органів, судово-слідчі документи, матеріали органів ДПУ, статистичні джерела, преса, джерела особового походження.

2. Класифікація документів обласних і центральних архівосховищ, де містяться документи з обраної тематики, передбачає видову класифікацію, в основі якої лежить єдність походження і близькість змісту джерел. Попри її умовність, видова класифікація є важливим евристичним засобом у джерелознавстві й у конкретно-історичному аналізі.

3. Документи, які висвітлюють діяльність радянських, партійних інших державних органів, в силу специфічної ролі у суспільстві останніх, вміщують великий обсяг не тільки відкритої, але й прихованої інформації. Матеріали належать до джерел, у яких містяться обширні дані (первинні й зведені) про різноманітні сторони процесу судочинства серед національних меншин із притаманними йому структурами і функціями. Обсяг і характер свідчень, оброблених в інформаційному процесі, не визначався тільки ціллю, для якої вони виявлялись. Разом із фактами і явищами, які фіксувались цілеспрямовано, безсумнівно, відображалась і структурна інформація.

Зовнішній аналіз документів дає підстави для висновку про ступінь автентичності й такі особливості, як: а) застосування спеціальних бланків; б) наявність численних реквізитів; в) машинописне виконання більшості документів; г) використання паперу різного вигляду і формату, зокрема зворотної сторони дореволюційної документації; д) складання документів 1924 - 1935 рр. російською, українською мовою та мовами національних меншин, особливо єврейською, німецькою, польською у зв'язку з політикою коренізації, що проводилася в той час.

4. Щодо об'єктивності відображення джерелами історичної дійсності та шляхи встановлення ступеня цієї об'єктивності, то остання визначається мірою відповідності поставленої цілі виявленню інформації, об'єктивному функціонуванню і розвитку дійсності. Достовірність проаналізованого комплексу джерел обумовлюється відносною незалежністю судових та правоохоронних органів, насамперед органів ДПУ, від місцевих органів влади; відслідковуванням процесів, які відбувалися в усіх сферах суспільства, в тому числі й у партійних та радянських інстанціях; порівняною незацікавленістю органів ДПУ у викривленні інформації; опосередкованим характером подачі інформації (через висловлювання, чутки, розмови людей). Специфіка матеріалів ДПУ полягає в узагальненні і взаємній перевірці інформації, яка отримувалась некоректним (підкуп, шантаж, перлюстрація) та офіційним шляхом, націленості на її практичне застосування. Крім того, співставлення матеріалів радянських і партійних органів, інших організацій із документами ДПУ, пресою, джерелами особового походження дає можливість критично підійти до оцінки змісту свідчень, створити загальне уявлення про те, наскільки вони повні, надійні, достовірні.

5. Аналіз бази документів дозволяє з'ясувати систему звітності судових та правоохоронних органів, яка призвела до скупчення матеріалів щодо судочинства у партійних та радянських інстанціях. Прийняті в подальшому заходи стосовно посилення контролю за використанням і збереженням названих документів дали результати - матеріали ДПУ, судових та правоохоронних органів у кінці 1920-х - 1930-х рр. майже не зустрічаються у фондах державних архівосховищ. Існувала практика знищення документів в архівах органами ДПУ-КДБ, що призвело до непоправних втрат цінної інформації.

6. Проаналізовані документи дозволяють розкрити процес судочинства серед національних меншин зсередини, оскільки судові та правоохоронні органи, особливо ДПУ, виконували таємні розпорядження керівників держави, лідерів Комуністичної партії. Комплексне вивчення цих матеріалів дозволило проникнути вглиб проблеми формування репресивної політики радянської держави. Документи дають можливість стверджувати, що радянський політичний режим, який утвердився з 1920 р., намагався по-своєму врегулювати правове становище національних меншин. Для об'єктивного розуміння взаємовідносин радянської влади і національних меншин потрібно зазначити, що національна політика РКП (б), як і вся інша, базується на класовому принципі, ідеї диктатури пролетаріату й світової революції. Тому "вільний розвиток" національних меншин, проголошений 1917 р. Раднаркомом РСФРР у Декларації прав народів Росії, міг відбуватися лише на таких ідейних засадах.

7. Документи засвідчують, що після вимушеної зміни національної політики РКП (б) у 1921-1923 рр. закріплений курс на забезпечення конституційних прав національних меншин реалізовували в УСРР спеціалізовані державні органи - Відділ національних меншин при НКВС, ЦКНМ при ВУЦВК, Рад національних меншин у складі Наркомосу під постійним контролем організаційних підрозділів КП (б) У. Результатом діяльності цих структур стало реформування судочинства серед національних меншин за часів коренізації, що знайшло вияв у формуванні національних адміністративно-територіальних одиниць, створенні національних правоохоронних органів, використання національних мов в роботі державного апарату, національних правових консультацій, виданні юридичної літератури мовами національних меншин тощо.

8. Документи дають підстави по-новому подивитись на правові заходи, які не можна оцінювати однозначно позитивно, як це повсякчас робилося в період існування радянської влади. Уповноважені державні органи не спромоглися ефективно реалізувати названі вище права національних меншин через незнання їхніх мов, недостатню кількість учителів, відповідної літератури, проросійські та антиєврейські настрої серед частини працівників держапарату тощо. Наголос робився не на якісних, а на кількісних показниках роботи (кількість національних судових камер, судів тощо).

9. Дослідження документів, дозволяє стверджувати, що ідеологічне обґрунтування репресій серед національних меншин містилося в працях В. Леніна і рішеннях ВКП (б) - КП (б) У. Юридичну основу фактичного і морального знищення громадян оформляли по-різному: через утворення Державного політичного управління - ДПУ УСРР, позасудових органів, особливих концентраційних таборів для буржуазії, наявність статей про контрреволюційні злочини в Кримінальному кодексі УСРР 1922 і 1927 рр., розробкою ДПУ у лютому 1924 р. схеми категорій громадян, за якою над значною частиною населення запроваджували нагляд, як за політично неблагонадійним і соціально-чужим елементом (до них належали члени колишніх політичних партій, "націоналісти", працівники дореволюційних правоохоронних органів, військовослужбовці, державні службовці, підприємці, науковці тощо). Завдяки цій правовій базі терор став державною домінантою політики УСРР, у тім числі щодо національних меншин.

10. Документи ДПУ доводять, що реалізація прав через систему судочинства, хоч і не зовсім ефективна, була можливою лише для частини національних меншин, тобто за класовою ознакою, що мало на меті зміцнення влади диктатури пролетаріату. У ширшому контексті національні меншини сприймались як база для просування ідей соціалістичної революції на Захід. Тому радянська влада не економила коштів на соціально-економічному розвитку національних районів та ідеологічно-пропагандистській роботі з метою якнайбільшого залучення національних меншин до радянського будівництва. Непролетарські верстви національних меншин змушені були або погодитися працювати в умовах радянської системи, або емігрувати. Ті, хто залишався, перебували під постійним політичним наглядом ДПУ, до них періодично застосовували репресії, які охоплювали всі сторони приватно-публічної сфери (право на свободу віросповідання, виборче право, право на об'єднання у політичні організації, право власності, право на особисту недоторканість тощо).

11. Документи засвідчують, що чергова зміна національної політики ВКП (б) - КП (б) У на початку 1930-х рр. призвела до поступового переростання репресій у масові і до ліквідації наприкінці 1930-х рр. національного районування, спеціалізованих державних органів, національних судових камер, більшості культурних закладів, преси, згортання реформи судочинства серед національних меншин. Тому стверджувати про перемогу ленінської національної політики, як це робили свого часу радянські науковці, означає видавати бажане за дійсне. На наш погляд, слід вважати період 1923 р. - початку 1930-х рр. етапом створення радянізованого фундаменту правового регулювання національних процесів. Він ґрунтувався на політичному терорі, який прикривали добропристойними формами судочинства, хоча при цьому тимчасово були дотримані права національних меншин, - у рамках, дозволених КП (б) У.

12. Об'єктивне дослідження умов виникнення судочинства національних меншин за часів коренізації дозволяє побачити коріння репресій наступних років, дає можливість не допуститись цих помилок сьогодні та в майбутньому.

Основний зміст та висновки дисертації викладені в публікаціях

Публікації у фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України

1. Видання джерел з історії коренізації національних меншин в Україні (20-ті - початок 30-х рр. ХХ ст.) у 90-х рр. ХХ ст. // Вісн. Східноукр. нац. ун-ту. - 2005. - № 4 (86). - С. 190 - 194.

2. Публично-правовые акты как источник по изучению проблемы защиты прав национальных меньшинств во времена политики коренизации в Украине (1923 - 1931 гг.) // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту. Іст. науки. - 2006. - № 17 (112). - С.267 - 275.

3. Архівні джерела про створення національних судових камер в Україні за часів коренізації // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр.: У 2-х частинах / - Ін-т історії України, НАН України. - К., 2006. - Ч.13. - Част.2. - С.251 - 259.

4. Документи органів влади УСРР 1922-1927 рр. про право національних меншин на використання рідної мови у системі судочинства // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту. Іст. науки. - 2007. - № 4 (121). - С. 190 - 201.

Публікації в наукових виданнях та матеріали конференцій:

5. Внесок національних меншин у промисловий розвиток Донбасу: джерелознавчий аспект // Внесок Донбасу в розвиток вітчизняного промислового потенціалу: Матеріали Міжнар. наук. конф. - Луганськ, 2005. - С.89 - 93.

6. Документи органів ДПУ як джерело з історії судочинства серед національних меншин за часів коренізаціі в Україні (1923 - 1931 рр.) // Наукова молодь: досягнення та перспективи: Матеріали І Міжнар. наук. - прак. конф. - Луганськ, 2006. - Т.2. Соціал. - гуман. науки. - С.24 - 27.

7. Судово-слідчі документи як джерело з історії судочинства серед національних меншин за часів коренізаціі // Актуальні проблеми новітньої історії: Матеріали Міжнар. наук. конф. аспірантів та молодих вчених. - Луганськ, 2006. - С.55 - 57.

8. Проблема класифікації джерел з історії судочинства серед національних меншин за часів коренізаціі // Українська державність: історія і сучасність: Збірка тез ІІІ Міжрегіон. наук. конф. - Маріуполь: МАГУ, 2006. - С.44 - 45.

Анотація

Ладига Л.І. "Джерела з історії судочинства серед національних меншин за часів політики коренізації". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. - Київ, 2007.

У дисертації вперше здійснено всебічний аналіз комплексу джерел з історії судочинства серед національних меншин, як одного з елементів політики коренізації. Розглянута історіографія проблеми дослідження, визначені особливості формування бази джерел з історії судочинства серед національних меншин, подано класифікацію і визначено особливості та наукову значущість кожної групи джерел. Розкрито системні зв'язки між різними видами джерел з цього питання.

Проаналізовано і запроваджено в науковий обіг історичні джерела, які раніше не використовувалися дослідниками. Подано пропозиції щодо використання результатів дослідження в науковій і педагогічній роботі. Матеріали дослідження відображені в опублікованих працях автора.

Ключові слова: національні меншини, історичне джерело, політика коренізації, судочинство, судово-слідчі документи, Радянська Україна, ДПУ.

Аннотация

Ладыга Л.И. "Источники по истории судопроизводства среди национальных меньшинств во времена политики коренизации в Украине". - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Украинский научно-исследовательский институт архивного дела и документоведения. - Киев, 2007.

В диссертации впервые осуществлен всесторонний анализ всего комплекса источников по истории судопроизводства среди национальных меньшинств как одного из элементов политики коренизации. Дана их классификация и определены особенности и научная значимость каждой группы источников. В отдельные группы выделены: нормативные документы и деловодная документация органов власти всех уровней, документы партийных органов, судебно-следственные документы, материалы органов ГПУ, статистические источники, пресса, источники персонального происхождения.

В каждом блоке источников определены группы и подгруппы источников. Раскрыты системные связи между их разными видами. Проанализированы и введены в научный оборот исторические источники, которые ранее не использовались исследователями. Раскрыта технология репрессий против отдельных категорий национальных меньшинств: духовенства, политических и оппозиционных лидеров, предпринимателей, интеллигенции.

Проанализировано использование источников по истории коренизации национальных меньшинств во времена политики коренизации в современной научной литературе. Даются предложения по использованию результатов исследования в научно-педагогической работе. Материалы исследования отражены в публикациях автора.

Ключевые слова: национальные меньшинства, исторический источник, политика коренизации, судопроизводство, судебно-следственные документы, Советская Украина, ГПУ.

Annotation

L. Ladyga. "The Sources on History of Judicial Proceeding among the National Minorities at the Times of the Corenizaciya Policy". - Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of Candidate of Sciences in speciality: 07.00.06 - historiography, Source Studies and Special Historical Subjects. - Ukrainian Scientific Research Institute of the Archive Affair and Scientific Documentation. - Kyiv, 2007.

In the present dissertation the comprehensive thorough analysis of the whole complex of sources on the history of judicial proceeding among national minorities as one of the elements of the corenizaciya policy has been given. The classification of the sources has been done; their peculiarities and scientific value of each group have been determined. Normative and business documents of the authorities of all levels, official papers of the party bodies, criminal cases documents and business documents, materials of "GPU" bodies, statistical sources, mass media information and that of personal origin, are singled out in separate groups.

Within each block of sources, groups and subgroups are determined and the systemic ties between them are described. New, non-previously used historic sources have been analyzed and introduced into scientific circulation. The repressions technology against different groups of national minorities (incl. clergymen, political and opposition leaders, intellectuals) is displayed.

The detailed analysis of sources on history of national minorities at the times of corenizaciya in contemporary scientific literature was given, and recommendations on the use of investigation results in scientific and educational branches are suggested. The account of the research is in the author's current publications.

Key words: national minorities, historical source, policy of Corenizaciya, judicial proceeding, criminal cases documents and business documents, Soviet Ukraine, "GPU".

Размещено на Allbest.ru