З’їзди гірничопромисловців Півдня Росії в системі державних та громадських установ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

З'ЇЗДИ ГІРНИЧОПРОМИСЛОВЦІВ ПІВДНЯ РОСІЇ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ТА ГРОМАДСЬКИХ УСТАНОВ

Спеціальність: Історія України

Шандра Ірина Олександрівна

Луганськ, 2007 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни, які відбуваються в сучасній Україні, висувають на порядок денний нагальну потребу в пошуку нових методів впливу на процеси реформування економіки країни. Економічна та правова розбалансованість, недотримання, а в деяких галузях відсутність довгострокової програми розвитку та прогнозування, низька конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на світовому ринку, різні темпи проведення реформ, їх непослідовність - усе це ставить перепони на шляху становлення України як одного з лідерів східноєвропейського простору.

Зусилля окремих промисловців та підприємців є малорезультативними, а неузгодженість їхніх дій негативно позначається на загальній стратегії. Необхідною умовою ефективної державної економічної політики є врахування інтересів підприємців, узгодження різновекторних прагнень, зведення до мінімуму конфліктності між ними. Важливим інструментом такої координації стають громадські організації підприємців. Для ділових кіл такі об'єднання підвищують їхнє економічне значення, а для держави - значно спрощують процес адміністрування корпоративних інтересів. Співпраця уряду з повноважними представниками підприємницького світу є джерелом інформації про дієвість ужитих заходів, їх економічні наслідки та можливі перспективи, вона сприяє створенню рівних умов підприємницької діяльності, забезпеченню прозорості процесу прийняття рішень органами державної влади. Виконання цих завдань потребує безпосередньої участі в урядових програмах підприємницьких організацій, залучення їх до підготовки проектів та аналізу отриманих результатів.

Розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність узагальнення історичного досвіду підприємництва в Україні, відродження забутих методів господарювання, відновлення наступності поколінь та підприємницьких традицій. Історія представницьких організацій пореформеного періоду становить собою перший етап їх розвитку в Україні. З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії стали взірцем для наслідування, аналогом усіх майбутніх регіональних організацій підприємців. Протягом майже півстоліття своєї роботи З'їзди гірничопромисловців Південного економічного району оформилися як корпорація, діяльність якої була досить ефективною, охоплювала всі галузі соціально-економічного життя Донецько-Придніпровського району й мала великий вплив на формування вугільно-металургійної бази країни. Звернення до досвіду роботи З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, напрацьованих роками методів і форм взаємодії з державними органами та громадськими установами сприятиме формуванню в Україні адекватної сучасним реаліям системи представництва інтересів різних соціальних груп.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної теми „Влада і суспільство на українських землях у ХІХ, на початку ХХ ст.: тенденції розвитку у контексті історії Центрально-Східної Європи” (державний реєстраційний номер 0105U000284), яка розробляється відділом історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України.

Об'єкт дослідження - З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії (громадська постійно діюча організація буржуазії Південного економічного району, головна мета якої полягала в представленні інтересів підприємців регіону в органах державної влади та громадських установах).

Предметом дослідження є роль З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії в системі державних органів та громадських установ.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період діяльності З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії (1874-1918 рр.), для з'ясування причин та умов виникнення представницької організації буржуазії Донбасу розглядається соціально-економічний розвиток 60-х - початку 70-х рр. ХІХ ст. Протягом другої половини ХІХ ст., відбувається формування буржуазії Донбасу як окремої соціальної спільноти, узгодження її інтересів і створення представницької організації, яка пройшла шлях від галузевої до регіональної організації підприємців та на початку нового століття ввійшла до складу загальнодержавного об'єднання торгово-промислового стану Російської імперії.

Географічні межі охоплюють регіон поширення впливу З'їздів гірничопромисловців, тобто Південний економічний район. За адміністративно-територіальним поділом того часу до нього входили Катеринославська, Харківська губернії, Таганрозький округ Області Війська Донського, Херсонський та Олександрійський повіти Херсонської губернії, Бердичівський та Феодосійський повіти Таврійської губернії.

За сучасним адміністративно-територіальним поділом це Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська області, східна частина Миколаївської, північно-східні частини Херсонської області та Автономної Республіки Крим, західна частина Ростовської області Російської Федерації.

Як складова частина єдиного всеросійського ринку, економіка цього району в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., становила компактну цілісність промисловості, сільського господарства й транспорту. Економічно-територіальна єдність виробничих зв'язків сприяла формуванню головних промислових регіонів сучасної України - Донбасу та Придніпров'я.

Мета дослідження полягає у визначенні ролі З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії як представника інтересів буржуазії в органах державної влади та громадських установах.

Завдання дослідження обумовлені поставленою метою й передбачають:

- розкриття причин створення З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, умов їх виникнення;

- аналіз структури організації підприємців Донбасу й Придніпров'я та її трансформації, висвітлення функцій головних підрозділів З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії;

- визначення форм взаємодії корпорації підприємців з державними та громадськими установами, їх характерні риси;

- з'ясування змін у представництві інтересів капіталу після революції 1905-1907 рр.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше комплексно досліджено роль З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії в структурі органів державної влади Російської імперії, їх методи роботи з громадськістю. На основі опублікованих матеріалів представницьких організацій, періодичних видань та архівних джерел автором:

- показано особливість З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, їх унікальність та своєрідність;

- визначено етапи розвитку корпорації гірничопромисловців;

- доведено ефективність обраної структури об'єднання, дієвість методів впливу на державні органи та громадську думку;

- показано буржуазію Донбасу, за посередництвом представницької організації, як активний чинник економічного життя, суб'єкт державної політики;

- розкрито багатогранність напрямів діяльності корпорації підприємців.

Методологічною основою роботи є система теорій, підходів, принципів та методів наукового пізнання, які дозволили виділити предмет дослідження, основні суб'єкти історичного процесу, простежити їх взаємозв'язок та взаємозумовленість.

Відповідно до теорії плюралістичної демократії численні організовані групи з різними інтересами здійснюють вплив на адміністративні органи. Механізм взаємодії влади та капіталу в досліджуваний період яскраво проявився в роботі міжвідомчих комісій, при підготовці більшості урядових ухвал соціально-економічної сфери. З позицій елітарної теорії, яка досліджує верхівку найбільш впливових соціальних груп, гірничопромислова буржуазія складає економічну еліту суспільства, яка має вплив на державну владу та є учасником системи управління.

В основі роботи лежить міждисциплінарний підхід: дослідження проведено на основі теоретичних засад економічної історії, історії державного управління, історії правової думки, політології та соціології. Урахування економічних чинників, специфіки політичної системи Російської імперії у визначений період, особливостей правового поля діяльності підприємницької організації дозволило здійснити всебічний аналіз досліджуваних процесів та явищ. Використаний у дисертації корпоративний підхід дав можливість установити, що в реальній дійсності діє складна система влади та капіталу, де кожна зі сторін одночасно є співавтором рішень та їх відповідальним виконавцем. Взаємодія між гірничопромисловцями та урядовими установами в пореформений період - це прояв корпоративізму, адже, з одного боку, відбувалося проникнення підприємців у владну вертикаль через представництво корпоративних інтересів, з іншого - використання владою у своїй політиці представників зацікавлених груп.

Універсальні принципи історизму, науковості й об'єктивності було покладено в основу аналізу процесів виникнення й розбудови організації гірничопромисловців, її трансформації під впливом змін у соціально-економічній та політичній сферах суспільства.

У дисертації використовувались загальнонаукові та спеціально-історичні методи (системний, структурно-функціональний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний), за допомогою яких виділено організаційну структуру корпорації, визначено її характерні ознаки, етапи розвитку З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії та особливості кожного з них. Використані методи дослідження дозволили зібрати наукову літературу, вивчити необхідні джерела, проаналізувати факти та явища й відповідно до мети та завдань роботи представити висновки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути залучені при підготовці лекційних курсів з історії підприємництва в Україні, загальної історії України другої половини ХІХ, початку ХХ ст. Основні положення дисертації можуть бути покладені в основу колективних та індивідуальних робіт з економічної історії. Результати дослідження допоможуть становленню системи представництва промислових інтересів у наш час, виникненню нових та вдосконаленню роботи вже наявних громадських організацій.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було апробовано на наукових конференціях:

- V Всеукраїнська науково-практична конференція „Духовність українства ХХІ століття” (Кіровоград, 2005);

- Міжнародна наукова конференція „Внесок Донбасу в розвиток вітчизняного промислового потенціалу” (Луганськ, 2005);

- Четверта Всеукраїнська наукова конференція „Інтелігенція і влада” (Одеса, 2006).

Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії України та Днях науки ЛНПУ імені Тараса Шевченка 2005-2007 рр.

Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми публікаціях, п'ять з яких - у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена логікою розкриття теми, поставленою метою і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, указано ступінь її наукової новизни, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дисертації, хронологічні та географічні межі, практичне значення й методологічну основу роботи.

У першому розділі - „Стан наукової розробки проблеми, її джерельна база” - подаються історіографічний огляд теми й характеристика використаних джерел.

За характером досліджень, ідеологічними пріоритетами та розставленими акцентами історіографію теми поділяємо на три періоди: дореволюційна, радянська та сучасна.

Перший період (80-і рр. ХІХ ст. - 1917 р.). Для сучасників досліджуваного періоду питання щодо форм організації, методів та принципів представництва інтересів підприємців мало й теоретичний, і практичний інтерес. Перші дослідження з історії підприємницьких союзів, присвячені офіційним установам фабрикантів, охоплюють період з часів правління Катерини І до середини ХІХ ст.

У публіцистичних виданнях членів З'їздів подавалась обґрунтована позиція буржуазії Донбасу, підкреслювалось значення промислового комплексу в загальному економічному розвитку країни.

Загальну систему представницьких організацій буржуазії Російської імперії, їх класифікацію на підставі багатьох історичних джерел та зарубіжної літератури запропонував Є.С. Лур'є в дослідженні „Организация и организации торгово-промышленных интересов в России”.

Перше дослідження історії З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії написав секретар цієї корпорації П.І. Фомін у 1908 р.

Паралельне висвітлення процесу виникнення організації, сфери її інтересів, головних пріоритетів у роботі дозволило авторові показати специфіку З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії. Окремий параграф професор Харківського університету П.І. Фомін присвятив З'їздам гірничопромисловців і у своїй фундаментальній двотомній праці „Горная и горнозаводская промышленность юга России”.

У 1910 р., член Імператорського російського технічного товариства А. Єрманський (А.О. Гушка) провів анкетне обстеження російських підприємницьких об'єднань. Результат аналітичної роботи було покладено в основу праці „Представительные организации торгово-промышленного класса в России”. У ній подано перелік та класифікацію союзів підприємців, хронологію та географічний ареал виникнення, генезис організацій та їх склад.

Другий період (1917-1991 рр.). Радянська історична наука, використовуючи накопичений дореволюційними авторами фактичний матеріал, критикувала більшість оціночних положень своїх попередників. У цей період вийшла монографія, яка випадає із загальної маси робіт, адже вона позбавлена ідеологічної забарвленості, написана в найкращих традиціях досліджень дореволюційної доби. Маємо на увазі книгу П.А. Берліна „Русская буржуазия в старое и новое время”, у якій торгово-промисловий клас розглядається як історичний феномен у єдності всіх соціальних складових.

У 20-х-30-х рр., на першому плані наукових пошуків перебувало вивчення ставлення буржуазії до робітничого руху (Рейхардт В. Русская буржуазия в борьбе за сохранение экономического господства. Робота Я.І. Лівшина „Представительные” организации крупной буржуазии в России в конце ХІХ - начале ХХ вв.” - перша в радянській історіографії, де автор намагався неупереджено розглянути систему представницьких організацій підприємців. У роботах Г.Д. Бакулєва подано важливі статистичні матеріали, які не втратили наукової цінності і є підґрунтям для всебічного аналізу економічних процесів.

У статтях В.В. Крутікова показано умови виникнення та специфіку функціонування З'їздів гірничопромисловців. У монографії В.Я. Лаверичева „Крупная буржуазия в пореформенной России (1861-1900)” відображено динаміку розвитку торгово-промислового стану, процес його формування в клас капіталістичного суспільства. Радянська наука розширила джерельну базу проблеми представницьких організацій буржуазії, наведені в дослідженнях фактичні, статистичні дані та загальноекономічні висновки не втратили наукової цінності й у наш час.

Третій період (1991-2006 рр.). Автори сучасних досліджень намагаються всебічно розглянути неоднозначні процеси пореформеної доби, показати той позитивний бік підприємництва, який ігнорувався протягом усього радянського часу.

Підсумком багаторічної наукової роботи В.В. Крутікова над цією проблемою стала його монографія „Буржуазія України та економічна політика царизму в пореформений період” (Дніпропетровськ, 1992). Дослідник розкриває загальні закономірності та особливості процесу формування й становлення гірничопромислової буржуазії Донецько-Придніпровського району як складової частини провідного класу капіталістичного суспільства. Економічний потенціал паливно-металургійного Півдня в Першій світовій війні, роль промисловців у мобілізаційних процесах розкрито в монографії О. Реєнта й О. Сердюка „Перша світова війна і Україна”.

Урядову політику в галузі промислового будівництва та її наслідки проаналізовано в монографії Т.І. Лазанської „Історія підприємництва в Україні” (К., 1999).

В історично-краєзнавчій літературі проблема підприємництва також посідає чільне місце. Значно збагатили історичну науку новими відомостями щодо промислового розвитку Донбасу кінця ХІХ - початку ХХ ст., місця іноземних капіталів у становленні регіону як паливно-металургійної бази країни, значення представницького об'єднання промисловців дослідники І.В. Довжук, В.Г. Ляшенко, С.М. Нестерцова, О.В. Щербініна та ін.

Історіографічний огляд показує, що досі представницькі організації буржуазії розглядалися переважно в системі фактів, які характеризували інші процеси та явища, роботи з історії організацій підприємців нечисленні й не становлять цілісної системи. Низка питань розвитку й діяльності З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії не отримала висвітлення: шляхи подання клопотань, ступінь впливу представницької організації в урядових колах, механізми взаємодії з громадськістю, своєрідність та особливості організації. Комплексне дослідження поставленої проблеми дозволить ліквідувати ці прогалини, сприятиме всебічному дослідженню інших проблем соціально-економічного розвитку України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., дозволить провести паралелі з сучасністю та виробити рекомендації. Стан наукової розробки проблеми переконує в необхідності залучення широкого спектру джерел, які допомогли б зрозуміти сутність такого явища, як З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії, їх місце в соціально-економічній структурі пореформеної доби. Джерельною базою дисертації є архівні та опубліковані матеріали. За інформаційним потенціалом та цільовим призначенням використані джерела умовно можна поділити на кілька груп. Першу групу складають нормативні джерела. Нормативні акти стосовно корпорації підприємців Донбасу та Придніпров'я включені в загальне законодавство Російської імперії та входять до збірників документів. Основним нормативним документом З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії є статут організації. „Положення” про З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії мало засвідчувальний характер, визначало статус З'їздів, регламентувало основні напрями їхньої діяльності та місце в соціально-економічній системі.

Другу групу джерел складає справочинна документація З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, інших громадських організацій та державних установ. Вона представлена в архівних фондах та окремих опублікованих виданнях. Основним джерелом дослідження представницької організації гірничопромисловців Півдня Росії є матеріали роботи 42 чергових та кількох екстрених з'їздів гірничопромисловців Півдня Росії. „Труды” з'їздів гірничопромисловців Півдня Росії є підшивками копій різних документів, об'єднаних у межах звітного року. У них уміщено різні за характером документи: законопроекти, переліки постанов, звіти, листування з урядовими установами, доповіді профільних комісій, протоколи, стенограми засідань, звіти посадових осіб та завідувачів структурних підрозділів корпорації. У цих документах відображено не тільки спеціальну інформацію щодо вузькопрофесійних питань розвитку гірничої та гірничозаводської промисловості Донецького басейну, а й відомості про основні напрями господарчо-економічної діяльності, ставлення підприємців до проблем фінансово-економічного та соціально-політичного життя країни, у тому числі до реформування державного устрою, робітничого законодавства, завдань промисловості під час Першої світової війни, революційних подій та ін.

За час діяльності представницької організації при канцелярії Ради З'їздів накопичився архів, у якому зберігалися основні діловодні документи. Цей архів міг би стати цінним джерелом історичного дослідження не лише представницької організації промисловців, а й історії буржуазії Донбасу та Придніпров'я, економічного розвитку регіону в пореформений період. Небажання віддавати результати своєї роботи на послугу соціалістичним експериментам підштовхнуло службовців корпорації до радикальних кроків - у 1918 р., частину архіву Ради З'їздів було знищено, решту - перевезено до Ростова, куди переїхали виконавчі інститути організації. Такий підсумок діяльності представницького об'єднання підприємців обумовив сучасне перебування документів, які належали до архіву Ради З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії. Найповніше діловодні документи та друковані видання З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії збереглися в Державному архіві Ростовської області Російської Федерації (ДАРО) у фондах Управління гірничою та соляною частинами Області Війська Донського (Ф. 32) та Південно-Східного гірничого управління (м. Новочеркаськ) (Ф. 455). Документи, які були зібрані в Харкові (ДАХО), об'єднані у фонд Комісії виборних від З'їзду гірничопромисловців Півдня Росії (Ф. 618) та фонд Харківського обласного військовопромислового комітету (Ф. 350), які згодом було передано до Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ЦДІА), де й знаходиться нині фонд Ради З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії (Ф. 2161). Втрата значної кількості документів з архіву З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії спонукала звернутися до фондів державних установ, які контролювали діяльність З'їздів, взаємодіяли з ними при підготовці державних розпоряджень та інструкцій. Діловодні документи (циркуляри, протоколи, проекти, повідомлення, постанови, інструкції) З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії в незначній кількості збереглися також у Державному архіві Луганської області (ДАЛО) у фондах промислових підприємств, що входили до складу організації.

Третю групу джерел з історії представницького об'єднання підприємців Донбасу та Придніпров'я складають спеціалізовані (галузеві) та загальні періодичні видання. У роботі використано матеріали постійних періодичних видань З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, З'їздів нафтопромисловців („Нефтяное дело”), З'їздів представників промисловості та торгівлі Півдня Росії („Торгово-промышленный юг”), З'їздів представників промисловості та торгівлі („Промышленность и торговля”). Проблеми економічного розвитку країни, зміни в її соціальній структурі, місце представницьких організацій буржуазії в цих процесах (але з точки зору урядових кіл) висвітлюють офіційні відомчі періодичні видання. Новини з паливно-металургійного Півдня, економічного та соціального розвитку Донбасу, інформація про діяльність представницьких корпорацій підприємців публікувалися в таких загальних виданнях, як „Южный край”, „Современный мир”, „Киевлянин”, „Новое время”, „Донские областные ведомости”, „Наша заря”, „Народное хозяйство”, „Московские ведомости”.

Наступна група джерел - статистичні видання. Відомості про розвиток вугільної промисловості, виробничі потужності окремих підприємств, обсяги вивозу мінерального палива публікувалися в „Трудах” з'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, також видавалися щорічні огляди основних галузей гірничої та гірничозаводської промисловості. У фондах архівів збереглися анкети, які статистичне бюро щорічно розсилало промисловим підприємствам.

П'яту групу джерел складають спогади та мемуарна література. Мемуари відомих державних діячів російської імперії С.Ю. Вітте та П.О. Валуєва проливають світло на процес прийняття урядових рішень, кулуарних домовленостей, роботи апарату управління та взаємин влади й капіталу в пореформений період. Спогади представників гірничопромислової буржуазії є надзвичайно цінним джерелом, адже в них від першої особи розповідається про події, у яких самі автори брали активну участь, а ремарки проникнуті глибоким розумінням соціально-економічних та політичних процесів пореформеної доби.

Комплексне вивчення наведених груп джерел дало змогу провести конкретно-історичне дослідження проблеми дисертаційної роботи, досягти мети та виконати поставлені завдання.

У другому розділі - „Формування представницької організації гірничопромисловців Півдня Росії” - розглядаються умови виникнення та організаційна структура корпорації.

У першому підрозділі - „Передумови утворення З'їздів гірничопромисловців” - автор подає класифікацію підприємницьких союзів, визначає тип З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії. Об'єднання мало представницький характер, головне завдання якого полягало в донесенні інтересів гірничопромисловців до владних органів, їх репрезентації в громадських установах.

Проаналізовано умови формування організації: специфіку державного управління, об'єктивно-географічні особливості, соціальні, виробничо-промислові, економічно-стратегічні. Усі ці чинники сприяли тому, що З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії стали першою організацією соціального представництва інтересів гірничопромисловців у країні.

Детально проаналізовано процес скликання першого з'їзду гірничопромисловців у 1874 р., аргументацію підприємців на користь його проведення. Висновки економічного обґрунтування, надані промисловцями, та повна відповідність жорстким нормам поліційного права в питаннях нагляду за асоціаціями не залишили посадовцям формальних підстав для відмови підприємцям у заснуванні представницького об'єднання. Уряд не перешкоджав утворенню вузькопрофесійної організації, у межах якої зменшувалася можливість появи небезпечних для влади політичних тенденцій, а натомість з'являлися важелі контролю за новою впливовою верствою населення. З іншого боку, розвиток промисловості в пореформений період проходив настільки швидкими темпами, що уряду все важче було координувати діяльність підприємств, він був фактично позбавлений статистичних відомостей, без яких унеможливлювався аналіз динаміки й тенденцій їх розвитку.

Для правового врегулювання діяльності З'їздів треба було заповнити юридичний вакуум, адже загального закону про союзи й товариства в російському законодавстві ще не було, їхні права та порядок затвердження не регламентувалися. Тому південні з'їзди удостоїлися спеціального „зволення Государя Імператора” - 14 червня 1874 р., Комітет міністрів затвердив Положення „Про заснування гірничопромислових з'їздів у Південній Росії”, за яким З'їзди мали характер дорадчої установи. Їхні обов'язки полягали в наданні уряду відомостей щодо розвитку гірничої та гірничозаводської промисловості Півдня Росії, зборі статистичних відомостей про розміри очікуваної в наступному році продуктивності копалень і передбачуваний вивіз залізницями гірничих і гірничозаводських продуктів. Усі ці ознаки при зовнішньому розгляді надавали З'їздам гірничопромисловців характеру організації офіційного представництва специфічного виду. За змістом же своєї діяльності вони були приватною організацією захисту інтересів промисловців.

Дисертант робить висновок, що З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії стали особливим явищем в економічному житті пореформеної доби, адже їхня робота розпочала процес формування системи представництва промислових інтересів у загальнодержавному масштабі, відкрила можливість іншим групам підприємців пройти второваною стежкою створення власних корпорацій.

У другому підрозділі - „Організаційна структура корпорації” - проаналізовано форми та принципи захисту інтересів промислової буржуазії, структура корпорації. Діяльність її органів охоплювала й виробничий спектр підприємницької діяльності, і зовнішній вектор - вплив на державні органи та громадську думку. Структура організації промисловців Донбасу та Придніпров'я відповідала головним ознакам пореформеної доби. Участь у роботі З'їздів представників відомств, громадських організацій, підприємців та споживачів продукції гірничої та гірничозаводської промисловості забезпечувала живий зв'язок усіх учасників економічної системи, створювала основу для взаємно поінформованості та налагодження конструктивної співпраці. Широкий склад учасників дозволив З'їздам вийти за межі суто професійної організації.

Автор доводить, що структура корпорації стала природним проявом внутрішніх властивостей буржуазії, відображала характерні риси буржуазного суспільства: парламентаризм та свободу дебатів, тенденцію до монополізації та розподілу ринків збуту, кулуарне вирішення питань та ідеї цензового лібералізму. Обрані форми й методи діяльності дали змогу гідно репрезентувати позицію нової соціальної сили суспільства, а принципи представництва, вироблені З'їздами Півдня, було покладено в основу більшості об'єднань промисловців Росії.

У процесі свого розвитку З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії пройшли шлях від об'єднання інтересів тільки вуглепромисловців до організації інтересів буржуазії Південного економічного району - з вузькогалузевої корпорації З'їзди трансформувалися в регіональне підприємницьке об'єднання. Представницькій організації вдалося згуртувати різні верстви суспільства та налагодити їх співробітництво, була винайдена низка установ, які розрізнені, непланомірні, конкуруючі економічні сили змогли піддати виваженому керівництву, спрямувати їх на шлях послідовного розвитку. Еліта Донбасу й Придніпров'я та її представницький орган - З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії - постали тією ланкою, яка не тільки забезпечувала горизонтальні зв'язки в суспільстві, а й здійснювала вертикальну комунікацію між владою та громадськістю.

У третьому розділі - „Механізми реалізації представницьких функцій З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії” - розкриваються форми та методи роботи організації.

У першому підрозділі - „Форми взаємодії підприємницького об'єднання з державними органами” - висвітлюється головний напрям діяльності З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії - взаємодія з державними органами.

Основною формою впливу З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії на державні органи були клопотання, зміст яких охоплював усі аспекти фінансової та податкової політики, міського й земського самоврядування, митної політики, кредитування гірничозаводських підприємств, залізничних тарифів і залізничного будівництва, торгово-промислового права та робітничого питання. Результативність звернень гірничопромисловців до владних інституцій залежала від багатьох чинників, але перш за все - від предмета клопотання. У деяких сферах клопотання, а інколи навіть вимоги представників капіталу зустрічали неготовність уряду робити кроки назустріч. Не знаходили підтримки уряду клопотання з'їздів щодо земського представництва та представництва в Державній думі й Державній раді. Позитивно вирішувалися більшість клопотань щодо митних тарифів, державного залізничного будівництва та дипломатичної підтримки на закордонних ринках, надання казенних замовлень та державних субсидій. Діяльність південних гірничопромислових З'їздів демонструвала значний рівень ефективності підприємницького об'єднання у справі відстоювання інтересів великого капіталу.

До внутрішніх механізмів впливу організації на владні інститути належали - постійне ділове спілкування представників влади й капіталу, участь уповноважених з'їздів у нарадах, законодавчо закріплене виборче представництво буржуазії в солідних урядових установах. Майже всі законопроекти, які зачіпали інтереси промисловців, попередньо й часто неодноразово обговорювалися на з'їздах. Урядові установи (міністерства торгівлі та промисловості, шляхів сполучення, фінансів, морське, внутрішніх справ) та органи самоврядування (земства, міські управи) завжди були представлені на зборах підприємців. У свою чергу до участі в роботі державних нарад та комісій запрошувалися гірничопромислові делегації. З кінця 70-х рр. ХІХ ст., такі наради стали звичним явищем, і без представників капіталу вже не вирішувалася більшість питань економічного розвитку. Міжвідомчі наради за участю представників торгово-промислового класу були основною формою узгодження інтересів великого капіталу й державної влади в Росії. Якщо урядові наради були формою співпраці буржуазії із законодавчою гілкою влади, то участь представників з'їздів у постійних урядових установах впливала на роботу виконавчих органів. Рада з гірничопромислових справ при Міністерстві державних маєтностей узагалі виникла за ініціативою З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії. Залучаючи представницькі організації, апарат управління виходив за межі тільки державних інститутів і включав у свою сферу найбільш впливові громадські об'єднання.

Ставлення об'єднаних промисловців до змін у державному управлінні, привнесених революцією 1905 р., послідовно пройшло три стадії. Спочатку буржуазія підтримувала ідею народного представництва, прагнула стати впливовою політичною силою. Коли ці сподівання не справдилися, лишилась надія на можливість впливу на законодавчі органи через загальнодержавні З'їзди представників промисловості та торгівлі. Але ефективність такої роботи виявилась невисокою, і тоді весь важіль впливу нової організації переноситься на урядові установи, а вже через їх посередництво - на законодавчі палати.

Підприємців обтяжувала обмеженість їхньої діяльності лише дорадчими функціями. Водночас, підкреслюючи тісний зв'язок між урядом та З'їздами, гірничопромисловці вважали небажаним розривати напрацьовані механізми співпраці. З керівних органів З'їздів вийшли відомі діячі уряду, і навпаки, високі посадовці, залишаючи державну службу, обіймали керівні посади в цій представницькій організації. Південні З'їзди відкрили багато особистостей, які пізніше відіграли велику роль у справі об'єднання підприємців у загальнодержавному масштабі.

У другому підрозділі - „Діяльність корпорації в громадському вимірі” - аналізується громадський аспект діяльності об'єднання підприємців. Важливим напрямом діяльності З'їздів було роз'яснення прямої залежності між розвитком промисловості та перспективними інтересами країни. Класичним способом впливу корпорації на суспільство та громадську думку були друковані видання, робота в органах місцевого самоврядування та інші соціальні заходи. Поширити в суспільстві розуміння багатогранності промислової діяльності, подолати упереджене ставлення до неї підприємці намагалися через участь у роботі самоврядних органів. Між представницькою організацією буржуазії та земськими установами було багато спільного й у зовнішніх структурно-функціональних складових (майновий ценз, серійність роботи, структура відділів та комісій, самофінансування), і в напрямах діяльності (статистика, народна освіта, охорона здоров'я). Взаємини корпорації гірничопромислової буржуазії з місцевими органами земського самоврядування були багатогранними - від співпраці (освіта, медична справа, поліпшення соціальних умов робітників) до протистояння (податкова політика, представництво промисловців в органах місцевого самоврядування). Більшість соціальних заходів представницької корпорації гірничопромисловців запроваджувалися без будь-якого урядового тиску й проводилися з огляду на наявну необхідність. Соціальна політика З'їздів гірничопромисловців, прагнення створити атмосферу партнерства всіх учасників виробничого процесу мали важливе значення. Уся структура організації, інформаційна політика підприємців, а також участь у роботі органів місцевого самоврядування підпорядковувалися цьому завданню. Відкриття медичних та культурно-освітніх закладів, поліпшення побутових умов гірників, хоч і не задовольняли наявних потреб, але все-таки становили вагомий внесок у справу підвищення культурного рівня населення Донбасу та Придніпров'я.

З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії були організацією винятковою, яка зросла на місцевому ґрунті й була обумовлена особливостями розвитку промисловості регіону. Діяльність З'їздів була настільки масштабною, що її результати виходили за межі звичайного представництва економічних інтересів буржуазії.

У висновках підводяться підсумки дисертаційного дослідження.

З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії були з'єднувальною ланкою між виробничо-економічним комплексом та соціально-політичною сферою. Їх своєрідність, соціально-економічний характер дозволили створити необхідні умови економічного розвитку та соціального впливу.

З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії як представницька організація підприємців виконували такі функції:

- узгодження індивідуальних підприємницьких інтересів;

- представлення урядові колективних звернень та клопотань;

- інформування органів державної влади про стан розвитку галузі;

- участь у роботі владних структур;

- підтримка та сприяння підприємницькій діяльності;

- сприяння удосконаленню виробничого процесу на підприємствах;

- налагодження зв'язків з громадськістю.

Особливості З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії полягали в такому:

- організація була неполітичною, адже не ставила собі за мету завоювання політичної влади; її активність у галузі політики була похідною від первинних економічних завдань підприємців;

- головне завдання об'єднання полягало в просуванні вигідних для її учасників рішень на рівні владних установ;

- корпорація була частково інтегрованою в органи державної влади.

У процесі свого розвитку З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії пройшли кілька етапів:

І етап (70-і рр. ХІХ ст.) - галузевий характер об'єднання. До його складу входили переважно представники вугільної промисловості Східного та Західного Донбасу. Юридичний статус корпорації залишався невизначеним, серед головних її характеристик переважали ознаки організації офіційного представництва (з'їзди скликалися за дозволом уряду на чолі з призначеним головою, програма роботи затверджувалася, головне завдання організації полягало у зборі статистичних відомостей).

ІІ етап (80-і рр. ХІХ ст. - 1900-і рр.) - регіональний характер корпорації. Відбувається збільшення кількості учасників та території поширення впливу З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії. На підставі затвердженого „Положення” про з'їзди гірничопромисловців Півдня Росії було закріплено правові основи організації. Відбувається активна розбудова організаційної структури об'єднання, розмежування повноважень між різними представницькими структурами. Було налагоджено систему представництва в урядових установах (подання клопотань, участь у роботі адміністративного державного апарату). Складається співпраця корпорацій із земствами, співробітництво між підприємницькими об'єднаннями різних районів країни та іншими громадськими організаціями. Революція 1905-1907 рр., суттєво змінила стратегію представництва торгово-промислових кіл, дала можливість репрезентувати інтереси буржуазії в Державній думі та Державній раді: не обмежуючись суто соціально-економічними питаннями, гірничопромисловці висувають загальнополітичні положення.

ІІІ етап (1906-1917 рр.) - входження до складу загальнодержавного підприємницького утворення З'їздів представників промисловості та торгівлі (Асоціації) на правах дійсного члена. Самостійність З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії цим не обмежилася, організація, як і раніше, могла подавати звернення до уряду від свого імені. Корпорація підприємців Півдня перетворюється на закритий клуб найбагатших та найвпливовіших представників торгово-промислової еліти.

ІV етап (1917-1918 рр.) - спостерігаються відцентрові тенденції всередині З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, виокремлюються „Антрацитосоюз”, „Вуглесоюз”, „Сометал”. Основне завдання корпорації в цей період - збереження своїх позицій, формування нової концепції представництва відповідно до вимог часу.

У структурі З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії виділяємо такі організаційні складові:

- з'їзд - безпосередньо форум підприємців, на якому визначалися стратегія й тактика підприємницького об'єднання;

- органи підтримки та сприяння підприємницькій діяльності (консультативно-юридичне бюро, податкове бюро, товариство взаємного кредиту, кам'яновугільна та залізом торгова біржа);

- представницький орган - бюро уповноважених (підтримка клопотань з'їзду, представлення його інтересів в урядових та громадських установах);

- виконавчий орган - комісія виборних та Рада З'їздів (ведення справ корпорації, попередня розробка питань програми з'їзду та ін.);

- контролюючий орган - постійна ревізійна комісія (контроль грошової звітності посадових осіб організації, складання бюджету);

- територіальне представництво - районні комісії, що охоплювали найбільш промислово розвинені території;

- установи забезпечення роботи промислових підприємств (випробувальна станція, хімічна лабораторія, рятувальні станції, кисневий завод, метеорологічна та сейсмічна станції);

- спеціальні установи узгодження взаємин між роботодавцями та працівниками (контора з найму працівників, товариство допомоги гірникам, фонд масових нещасних випадків, медико-механічний інститут).

Багатогранність діяльності корпорації гірничопромисловців Півдня реалізовувалася в таких напрямах: технічний (безпека гірничих робіт, рятувальна справа, дослідження надр, вивчення властивостей твердого мінерального палива), освітній (початкова та гірничотехнічна освіта робітників, стипендіальні програми), залізничний (з'ясування потреб у нових залізничних магістралях та під'їзних шляхах, тарифні питання), робітничий (забезпечення підприємств працівниками, проблеми робітничого законодавства), статистичний (обробка та публікація економічних показників), видавничий (періодична та наукова література).

Аналіз роботи З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії сприятиме вибору оптимальних шляхів подальшого розвитку сучасних підприємницьких об'єднань, формуванню стратегії соціально-економічного розвитку. Національна модель розвитку економіки повинна розбудовуватися з урахуванням власного історичного досвіду, особливостей та традицій підприємництва в Україні. Завдання, які повинні виконувати сучасні представницькі організації, полягають у такому:

- узгодження позицій усередині об'єднання та між корпоративних інтересів; підготовка законопроектів, оптимізація невигідних для вітчизняних товаровиробників урядових рішень;

- допомога в організації виробництва (залучення інвесторів, підготовка до тендерів, пошук ринків збуту продукції);

- налагодження міжнародного та зовнішньоекономічного співробітництва;

- інформаційна, аналітична робота, надання консультативних послуг;

- забезпечення умов праці та техніки безпеки працівників і службовців, співпраця з профспілковими об'єднаннями; участь у розробці заходів щодо створення нових робочих місць;

- розвиток соціальної інфраструктури (відкриття лікарень, підтримка професійних навчальних закладів);

- розробка галузевих та регіональних програм розвитку, участь у виробленні загальнонаціональної стратегії розвитку;

- формування відповідної громадської думки (роз'яснення поглядів роботодавців на соціально-економічні процеси, упровадження ідеології соціального партнерства, що дозволить знизити напругу в суспільстві).

Для успішної реалізації своїх функцій представницькі організації повинні мати велику економічну вагу й діяти у визначеному правовому полі. Поєднання зусиль влади, представницьких організацій підприємців та профспілкових об'єднань сприятиме досягненню високого рівня розвитку економіки та стандартів життя населення. з'їзд громадський історіографічний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Шандра І.О. Культурно-освітня діяльність представницької організації гірничопромисловців півдня Росії в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття // Вісник ЛНПУ імені Тараса Шевченка. Історичні науки. - 2005. - № 14. - С. 232-237.

2. Шандра І.О. Проблема залізничного будівництва в діяльності з'їздів гірничопромисловців Півдня Росії // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. - 2006. - № 715. - С. 25-31.

3. Шандра І.О. Створення представницької організації гірничопромисловців Півдня Росії: позиції уряду та буржуазії // Вісник ЛНПУ імені Тараса Шевченка. Історичні науки. - 2006. - № 17. - С. 223-232.

4. Шандра І.О. Зміни в стратегії представництва інтересів гірничопромислової буржуазії Донбасу на початку ХХ ст. // Гілея (наук. вісн.): Зб. наук. пр. / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - Вип. 6. - К., 2006. - С. 39-49.

5. Шандра І.О. Форми взаємодії З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії з державними установами в пореформений період // Історичні записки: Зб. наук. пр. - Вип. 14. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. - С. 136-146.

6. Климов А.О., Шандра І.О. Участь буржуазії в культурному житті Донбасу у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття // Духовність українства: Зб. наук. пр. - Вип. 8. (V Всеукр. наук.-практ. конф. „Духовність українства ХХІ століття”). - Кіровоград - Житомир, 2005. - С. 59-65.

7. Шандра І.О. Роль М.С. Авдакова в системі організованого представництва промислових інтересів буржуазії Донбасу // Внесок Донбасу в розвиток вітчизняного промислового потенціалу: Матеріали Міжнар. наук. конф. - Луганськ, 2005. - С. 187-191.

Размещено на Allbest.ru