Історичний розвиток населення Межиріччя Верхнього Пруту та середнього Дністра в ХІ – першій половині ХІІІ ст.

Отже, аналіз археологічного матеріалу показує, що у місцевих жителів досить розвинутими були сільське господарство, ремесла, промисли й торгівля. Вони користувалися досконалими знаряддями праці, знали передову технологію ремісничого виробництва, підтримували різнорівневі торговельні стосунки із жителями князівства і брали участь у міжнародній торгівлі.

У четвертому розділі „Духовна культура жителів регіону” характеризується процес розповсюдження християнської релігії серед місцевого населення, простежуються зміни в поховальній обрядовості, аналізуються типи християнських культових споруд, вивчається християнська та язичницька культова символіка, висвітлюються питання релігійного синкретизму.

У першому підрозділі „Поховальний обряд” дисертант простежує зміни в поховальній обрядовості місцевого населення в зв'язку з його християнізацією. Відзначається, що в ньому найбільш повно спостерігається перехід до нового релігійного світогляду.

До давньоруського часу на окресленій території відносяться 40 ґрунтових і один курганний могильники, на яких досліджено близько сотні поховань. Відомі некрополі поділяються на сільські та міські.

Аналіз матеріалів могильників дозволяє констатувати, що виявлені поховання здійснені за християнським обрядом. Основним типом захоронень були безінвентарні (за винятком прикрас і деталей одягу) інгумаційні поховання в підпрямокутних ямах, зорієнтованих по лінії захід-схід, які розташовувалися на безкурганних (за винятком одного) некрополях. Разом із тим, спостерігаються певні особливості в обрядах поховання. Це дозволяє виокремити декілька основних типів християнських поховань, серед яких були свої варіанти. За наявними матеріалами виділяються такі типи поховань: 1) звичайні поховання в ямах; 2) ямні поховання з кам'яними “подушками”; 3) підплитові поховання; 4) ямні захоронення в кам'яних колах-кромлехах; 5) ямні поховання під курганами; 6) поховання в кам'яних костницях; 7) поховання в саркофагах.

Дослідження обрядовості названих типів поховань дозволяє з'ясувати їх витоки. Якщо звичайні ямні поховання найбільш масові і характерні для всіх могильників, то інші зустрічаються значно рідше. Так, поховання з кам'яними „подушками” (Ленківці, Василів) пов'язуються із захороненнями ченців-аскетів. Обряд поховання під плитами (Борівці, Чуньків, Василів, Онут, Ленківці, Дубівці, Пригородок,Оселівка, Макарівка, Грушівці, Галиця), на нашу думку, проник до Подністров'я разом із візантійським і болгарським духовенством, яке здійснювало християнізацію цих земель. У давньоруський час підплитові поховання визначали ще й соціальний статус померлих. Що стосується поховань у кам'яних колах-кромлехах (Василів, Борівці), то вони пов'язуються із племенами ятвягів чи їх слов'янізованими нащадками, які були переселені на південно-східне пограниччя Галицько-Волинської держави у зв'язку з військово-політичними подіями. Наступний тип поховань під кам'яними курганними насипами з ямними захороненнями (Дністрівка), очевидно, був залишений змішаним давньорусько-кочівницьким (половецьким) населенням. Поховання в кам'яних костницях (Василів, Вікно), належить до захоронень ортодоксальних священнослужителів, можливо, вихідців із Візантії, чи їх місцевими послідовниками. Останній тип поховань у кам'яних саркофагах (Василів, Чуньків) належали представникам феодальної верхівки.

Отже, аналіз поховань давньоруського населення регіону засвідчує, що в ХІІ - першій половині ХІІ ст. у місцевих жителів існував лише християнський обряд поховання, в якому простежується значно тісніший зв'язок, ніж на інших давньоруських землях, з візантійськими ортодоксальними православними традиціями.

У другому підрозділі „Християнські культові споруди” охарактеризовані білокам'яний храм і дерев'яні церкви на давньоруських пам'ятках регіону. Особливу увагу приділено аналізу кам'яної культової споруди та решткам дерев'яних храмів у Василеві та у Вікні (Мартинівка).

Серед них головне місце займають рештки білокам'яного храму у Василеві. Вони виявлені та досліджені Б.О. Тимощуком у південно-східній частині села, як показали розкопки, храм являв собою монументальну споруду. Це був чотиристовпний тринефний храм із трьома напівциркульними апсидами зі східної сторони. Розкопана будівля являє значний інтерес для історії церковного будівництва в Галицько-Волинському князівстві. Храм має особливості, які виділяють його серед інших пам'яток ХІІ - ХІІІ ст. Реконструкція об'ємно-просторової структури храму, зроблена Г.Н. Логвиним, дозволила встановити, що храм був однокупольним.

Інші культові християнські споруди представлені рештками дерев'яних церков у Василеві. Одна із них розкопана свого часу Р.Ф. Кайндлем на території городища в ур. Хом. Сліди іншої церкви виявлені Б.О. Тимощуком в ур. Замчище.

До давньоруського часу належить також дерев'яна церква, що вивчалася в с. Вікно (ур. Мартинівка). Вона розташовувалася в центрі синхронного поселення. Від будівлі частково збереглися камені фундаменту, глиняна підсипка долівки, керамічні полив'яні плитки та поховання всередині храму. Церква являла собою зрубну будівлю, в апсидній частині споруди простежено фрагмент вцілілої підлоги, яка була викладена з різнокольорових полив'яних керамічних плиток,

Християнські дерев'яні храми, очевидно, знаходилися і на інших пам'ятках регіону. Про це свідчать часті знахідки керамічних полив'яних плиток на окремих поселеннях.

Особливу категорію культових християнських пам'яток на землях Середнього Подністров'я складають печерні комплекси. До них відносять печерні монастирі, скити, каплиці, пустельні. Частина з них, вірогідно, виникла ще в давньоруський час. Серед таких пам'яток виділяються Галицький (Непоротівський) та Василівський печерні монастирі, які входили до структури міст. Знайдені в них матеріали засвідчують, що вони слугували обителями для ченців-аскетів у період середньовіччя й були центрами утвердження християнського віровчення в регіоні.

Ознайомлення з християнськими культовими спорудами в регіоні дозволяє стверджувати, що їх поява відноситься до ХІІ ст. Найбільш значимим серед них був Василівський білокам'яний храм, який, можливо, був єпископським собором. Інші церковні споруди являли собою дерев'яні зрубні будівлі, часом на кам'яному фундаменті та з підлогою, викладеною керамічними полив'яними плитками. Поряд з усіма церквами зафіксовані синхронні некрополі.

Третій підрозділ „Християнська культова символіка” стосується аналізу знахідок виробів дрібної металевої та кам'яної пластики, предметам культу, виявленим на давньоруських пам'ятках означених земель.

Тут за різних обставин знайдено близько 70 предметів християнської культової атрибутики, представленої хрестами-релікваріями (енколпіонами), натільними хрестами, кам'яними та металевими іконками, клеймами на дні горщиків, графіті тощо. На території регіону зафіксовані знахідки 30 енколпіонів. Хрести - релікварії поділяються на 2 групи візантійські та давньоруські.

Другу групу енколпіонів із земель Буковини представляють вироби давньоруської металопластики. Вони поділяються на ряд типів, у більшості з яких виділяються варіанти. Так, до енколпіонів, виготовлених у техніці високого рельєфу із вільним компонуванням зображень, відносяться релікварії із зображенням на лицьовій стулці Розп'яття та трьох святих у медальйонах, на зворотній стулці - Богоматері Одігітрії і трьох святих у медальйонах (Василів, нелокалізовані місцини). До цього ж типу виробів відносяться Борисоглібські енколпіоні із зображеннями святих князів із моделями храмів і трьома святими у медальйонах (Недобоївці).

Інші енколпіони з цих земель представлені релікваріями рельєфно-черненого типу (Василів, Чорнівка, Недобоївці, Ленківці, Оршівці і Васловівці). Вони поєднують два види зображень: рельєфні, відлиті у формі, та пласкі, виконані заглибленими лініями та інкрустовані черню, сріблом, оловом. Інколи такі енколпіони ще називають рельєфно-графічними. Місцем виготовлення такого типу енколпіонів традиційно вважають столичні майстерні Києва, Галича, Володимира та інших великих міст.

Ще однією категорією християнських символів були натільні хрести, або хрести-тільники, їх виявлено 20 екземплярів. За матеріалом виготовлення їх поділяють на дві групи: металеві (срібло, бронза, мідь, олово) (Цецино, Чорнівка, Василів) та кам'яні (пірофілфт, бурштин) (Ленківці, Чорнівка, Василів. Всі вони датуються ХІІ - першою половиною ХІІІ ст. і знаходять найширші аналогії в давньоруських старожитностях.

Окрему категорію християнських культових предметів із території межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра складають кам'яні камеї-іконки (6 екземплярів). На території регіону кам'яні іконки (стеатит, аргіліт, пірофіліт) відомі за знахідками на Чорнівському городищі, Самушині та Онуті. В останньому пункті, можливо, існувала майстерня з їх продукування.

До інших виробів культової металопластики відносяться бронзова іконка, перфоровані візантійські монети (Чорнівське городище), монетоподібні підвіски (Цецино), процесіонний хрест (Василів) і церковні предмети. Особливий інтерес викликає шестикінцевий хрест із іконографічним сюжетом Розп'яття з протистоячими, який є досить рідкісною знахідкою для земель Давньої Русі.

Огляд християнської символіки, знайденої на землях давньоруської Буковини, свідчить, що тут були відомі й набули значного поширення основні типи давньоруських культових предметів. Часом їх проникнення до регіону, очевидно, належить вважати другу половину ХІ - початок ХІІ ст., а широке їх розповсюдження припадає на ХІІ - першу половину ХІІІ ст. Значна кількість із знайдених предметів, окремі типи енколпіонів і кам'яних іконок, візантійська монета вказують на зв'язок зі східнохристиянським світом. Водночас, досить чітко простежується вплив давньоруських центрів християнської культури, в першу чергу Києва та Галича.

У четвертому підрозділі „Релігійний синкретизм” характеризуються прояви первісних вірувань і їх співіснування з християнством у мешканців краю. На момент прийняття християнського віровчення як державної релігії у місцевого населення існувала досить розвинута релігійна система, яку ми називаємо язичництвом. Під ним розуміємо частину величезного загальнолюдського комплексу первісних поглядів, вірувань, звичаїв та обрядів, які прийшли з глибини тисячоліть і стали основою всіх пізніших світових релігій.

Ознайомлення з матеріалами з давньоруських пам'яток дозволяє виділити і в певній мірі розмежувати язичницькі та християнські елементи. Їх аналіз показує, що більшість давньоруського населення, особливо на окраїнних територіях, залишалася на позиціях двовір'я, його світогляд був своєрідним християнсько-язичницьким релігійним синкретизмом.

На території регіону знайдено декілька пам'яток ХІІ - першої половини ХІІІ ст., які, вірогідно, пов'язуються з язичницьким світосприйняттям. Це святилища в Кулішівці, Бабиному та Нагорянах, храми в Зеленій Липі та Галиці, культові ями у Василеві та Ошихлібах. Їх вивчення показує, що поряд з церквами, при повному переважанні християнського обряду поховання, продовжували існувати язичницькі культові об'єкти.

Вивчення предметів з язичницькою символікою дозволяє констатувати, що розповсюдження і широке використання амулетів з язичницькою символікою на території регіону припадає на період після прийняття християнства, більшість із наявних амулетів несуть у собі та уособлюють не тільки язичницькі, а й християнські ідеї.

У п'ятому підрозділі „Освіченість населення і поширення писемності” розглядаються матеріали про знайомство місцевих жителів із освіченістю та писемністю.

Одним із результатів утвердження християнства на землях краю була поява і поширення грамотності та писемності у місцевого населення. Свідченням цьому є знахідки численних предметів, пов'язаних із письмом, графіті на керамічних виробах і побутових речах, металевих застібок від книг тощо. З-поміж них на особливу увагу заслуговують знахідки бронзових і залізних писал-стилів, виявлених у Ленківцях і їх фрагментів у Василеві. Про поширеність грамотності серед місцевих жителів свідчать також знахідки графіті (написів чи окремих букв) на уламках посуду, культових предметах і гончарні клейма. Виявлені предмети з написами свідчать про те що, місцеве населення, переважно, міщани (ремісники, торгівці, адміністрація) та оточення феодалів були освіченими.

Феодальна верхівка і духовенство давньоруського суспільства також були освіченими. Вони користувалися книгами різного змісту. Вміли читати й вищі прошарки давньоруського населення регіону. Про це переконливо свідчать знахідки книжкових застібок, спеціальних стержнів і бронзових цвяхів від оббивки окладів (палітурок) фоліантів на Ленковецькому і Чорнівському городищах. Отже, наявний матеріал (бронзові та залізні писала, графіті на пряслицях і кераміці, гончарні клейма, книжкові застібки, предмети християнського культу з написами) свідчить про поширення освіченості та вміння читати і писати серед вищих і середніх прошарків місцевого населення.

У „Висновках” підведені підсумки проведеного дослідження і викладено основні його результати, обґрунтовано ряд положень, найважливіших висновків, які винесені на захист.

Територія межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра, здавна знаходилися на перехресті транс'європейських торговельних шляхів, у безпосередній близькості від центрів античної цивілізації. У добу середньовіччя на території регіону проживали численні слов'янські племена. У кінці Х ст. землі краю ввійшли до складу Київської Русі, пізніше - Теребовлянського, Галицького та Галицько-Волинського князівств.

Аналіз даних писемних джерел і археологічного матеріалу показує, що з другої половини V ст. н.е. на землях регіону проживало слов'янське населення. У VIII-X ст. н.е. тут мешкали племена східних хорватів і тиверців. Після походу князя Володимира в 992 р. територія краю стала складовою частиною Київської держави. Археологічні матеріали засвідчують, що в ХІ ст. на даній території спостерігається певне запустіння, з'явилися князівські фортеці із великокнязівським військово-адміністративним персоналом і були споруджені перші феодальні замки-вотчини. Переміни сталися і в духовному житті місцевого населення, які пов'язуються із християнізацією.

Входження території регіону до складу Київської Русі стало переломним етапом у житті давньоруського населення регіону. В цей час на сторінках писемних джерел з'являються перші згадки про населені пункти краю. Виявлені археологічні матеріали засвідчують значне зростання кількості селищ, городищ, могильників, культових об'єктів, скарбів, які відносяться до ХІІ - першої половини ХІІІ ст. Тут виникають поселення міського типу з розвинутою інфраструктурою. Подальшого поступального розвитку зазнають сільське господарство, ремесла та промисли, встановлюються тісні торгово-економічні зв'язки із основними центрами Давньої Русі та сусідніми державами. Панівним світоглядом місцевих жителів стає християнство.

Матеріальна культура населення регіону тотожна матеріалам з інших давньоруських територій. Особлива схожість простежується із аналогічними матеріалами в Галичині і на Волині. Проте помітні в ній і певні відмінності, пов'язані із прикордонним становищем краю і впливами кочівницького населення.

За даними писемних джерел, у межиріччі Верхнього Пруту та Середнього Дністра знаходилося декілька літописних поселень. Серед них надійно локалізовані Василів та Онут. Що ж до інших поселень, то літописний Кучелмин варто пов'язати із городищами та поселеннями, розташованими між селами Непоротово, Галиця і Ломачинці. Поселення Плав локалізується на території сучасного Хотина. Встановлено також, що в регіоні існував ще один літописний населений пункт, який міг називатися Прут, і його рештками є комплекс з городища, торгово-ремісничого поселення та могильників поблизу с.Ленківці.

Давньоруське населення регіону переважно займалося землеробством і скотарством. Місцеві жителі для обробітку ґрунту використовували ефективні тяглові орні знаряддя типу давньоруського плугу та рала, земля оброблялася також ручними знаряддями: дерев'яними лопатами та мотиками із залізним окуттям. Збір урожаю здійснювався серпами із високими робочими якостями та косами-горбушами. Переробка зерна проводилася за допомогою кам'яного жорнового поставу різних типів. Основними землеробськими культурами регіону були жито, просо, ячмінь та овес. Тут також вирощувалася пшениця, бобові та технічні культури. Основною системою землеробства була парова (двопілля, трипілля), яка сприяла підвищенню врожайності зернових. На досить високому рівні розвитку знаходилося і скотарство. В стадах переважала велика рогата худоба, коні та свині. Розводилися також і дрібна рогата худоба. У цілому місцеве сільське господарство ефективно продовжувало давньоукраїнські традиції.

Важливу роль у житті мешканців краю належало різним ремеслам і промислам. На місцевих пам'ятках ХІІ - першої половини ХІІІ ст. виявлені рештки ямних і наземних горнів для виплавки заліза, простежуються сліди ковальського ремесла та кольорової металургії. Значного розвитку тут досягло керамічне виробництво, засвідчене рештками майстерень, одно- і двоярусними гончарними горнами та величезною кількістю керамічної продукції. Розвивалися в краї й деревобробне, камнетесне, косторізне ремесла та такі промисли, як чинбарство, прядіння, ткацтво. Важливе місце в господарській діяльності місцевих мешканців відводилося також полюванню, рибальству та бортництву. За рівнем розвитку ремесла і промисли населення регіону не поступалися аналогічним видам діяльності з інших територій Давньої Русі, а деколи й випереджали їх у розвитку.

Певних успіхів досягли жителі регіону в торгово-економічній діяльності. За наявними даними можемо констатувати, що тут простежуються торгівля й обмін різних рівнів. Зокрема, видається можливим виділити свідчення про існування місцевої, регіональної, загальноруської та міжнародної торгівлі. Завдяки торгово-економічним зв'язкам до населення регіону, переважно верхівки місцевого феодального суспільства, надходили привізні речі, виготовлені в міських центрах Галицько-Волинського князівства, Київської Русі та Візантії. Особливістю регіону є відсутність предметів, крім монет, пов'язаних із західноєвропейською торгівлею, та переважання виробів візантійського і східного походження. Важливо підкреслити, що на території краю, очевидно, використовувалися для грошового обігу західноєвропейські срібні брактеати угорського і німецького карбування. Для здійснення дрібних торговельних операцій місцевими жителями могли застосовуватися стандартизовані вироби й предмети, виготовлені зі срібла, наприклад, скроневі кільця. Через територію регіону проходили важливі торговельні комунікації, існування яких знайшло відображення на сторінках літопису.

Духовне життя середньовічного населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра характеризувалося рядом особливостей. Поряд із християнськими культовими спорудами, серед яких особливе місце займав Василівський білокам'яний храм, тут існували й язичницькі культові об'єкти. Синкретизм вірувань проявлявся і в культовій символіці, де поєднувалися християнські та язичницькі начала. Так, місцеві мешканці вшановували і носили хрести-енколпіони, натільні хрестики, кам'яні іконки, різноманітні підвіски із зображенням хреста. Поряд із цим у них були розповсюджені скроневі кільця різної форми, лунниці, антропоморфні підвіски, намиста із мушель, амулети із рога, зубів і кісток тварин тощо, які уособлювали пережитки первісних вірувань.

Утвердження християнства в регіоні сприяло долученню місцевого населення до світової культури, поширенню в їх середовищі писемності та освіченості. Про це свідчать знахідки інструментів для письма стилів, бронзових застібок від книг, графіті на кераміці та гончарні клейма.

Окремі матеріали несуть інформацію про соціально-політичний розвиток та етнічну належність жителів регіону. Зокрема, наявність на землях краю багатьох городищ, які відносяться до категорії приватновласницьких замків, свідчить про поширення приватного землеволодіння, а виявлений на них багатий речовий інвентар, у тому числі й імпортного походження, про майновий статок їх власників. Важливе значення також мають знайдені в літописному Василеві і на Чорнівському городищі зображення знаків Рюриковичів, які засвідчують факт належності даних земель давньоруським князівським родинам з дому Рюриковичів.

Про етнічний склад мешканців краю свідчать антропологічні матеріали. Вони показують приналежність до вихідців зі східнослов'янського світу.

Дослідження історії середньовічного населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра дозволяє переконливо говорити про те, що землі регіону протягом ХІ - першої половини ХІІІ ст. були складовою частиною давньоруських державних утворень і тут відбувалися аналогічні процеси в розвитку економіки, суспільно-політичного та духовного життя, що й на інших територіях Давньої Русі.

давньоруський дністро прут населення

Список опублікованих за темою дисертації праць

Монографії

1. На Дністрі, на „Оукраине Галичскои”. - Чернівці: Місто, 2000. - 143 с. (в співавторстві з І.Г. Чехоським. Особисто автору належить 49% - С. 6 - 71

2. Християнські старожитності в межиріччі Верхнього Пруту та Середнього Дністра. - Чернівці: Зелена Буковина, 2006. - 151 с.;

3. Нумізматичні пам'ятки Буковини (античний та середньовічний час). - Чернівці: Зелена Буковина, 2002. - 248 с.;

4. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра. - Чернівці: Зелена Буковина, 2006. - 299 с.;

Публікації в наукових фахових виданнях

5. Нумізматичні пам'ятки середньовіччя на території Північної Буковини // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнографії. - Чернівці: Рута, 1996.- Вип. 1 - С. 11 - 20;

6. Про походження Хотинського скарбу брактеатів // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнографії. - Чернівці, 1997. - Вип. 4. - С. 13 - 19;

7. Дослідження старожитностей Буковини Євзибієм Лазарем // Постаті української археології. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - Львів, 1998. - Вип. 7. - С. 36-38;

8. . Візантійська монета з Чорнівського городища // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 1999.- Т. 3. - С.154 - 159;

9. Давньоруська язичницька споруда в с. Галиця // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. - Т. 1. - С. 74-90;

10. Літописний Онут // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. - Т. 2. - С. 91-99;

11. Два маловідомі середньовічні скарби з Буковини // Археологічні студії. - Чернівці: Прут, 2000. - Вип. 1. - С. 174 - 183;

12. .Нові знахідки культових предметів на давньоруських пам'ятках Буковини // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й Давньоруський Кучелмін і питання його локалізації // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький: Золоті литаври, 2000. - Вип. 11. - С. 23-34;

13. Археологічне дослідження Чорнівського городища в 1999-2000 р. // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - Т. 1. - С. 243-255

14. Нові знахідки предметів озброєння та спорядження вершника і верхового коня з Чорнівського городища (перша половина ХІІІ ст.). // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - Т. 2. - С. 133 - 141;

15. Християнські культові споруди середньовічної Буковини // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 123-124. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 104-116;

16. Плав давньоруського літопису і проблема його локалізації в Середньому Подністров'ї // Питання стародавньої та середньовічної історії. археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2002. - Т.2. - С. 110-120;

17. Предмети з християнською та язичницькою символікою у давньоруських старожитностях Буковини (нові знахідки) // Записки наукового товариства імені Шевченка. Праці археологічної комісії. - Львів, 2002. - Т. CCXLIV. - С. 247-257;

18. Середньовічні нумізматичні матеріали в археологічних комплексах Буковини // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 173-174. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 171-182;

19. Культова пластика із зображеннями Бориса та Гліба в давньоруських старожитностях Буковини // Питання історії України. Збірник наукових статей. - Чернівці: Зелена Буковина, 2003. - Т.6. - С. 191-193;

20. Землеробство середньовічного населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра // Питання стародавньої та середньовічної історії. археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2003. - Т.2.(16). - С. 97-109;

21. Дослідження давньоруського городища в с. Недобоївці у 2003 р. // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці: Прут, 2004. - Т.1 (17). - С. 70-80;

22. Розвиток ремесел у давньоруського населення Буковини. // Питання стародавньої та середньовічної історії. археології й етнології. - Чернівці: Прут, 2004. - Т.2.(18). - С.48-57;

23. Літописні поселення Буковинського Подністров'я // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2004. - Т. 12. - С. 75-87;

24. Археологічні дослідження на Хотинщині в 2000-2003 рр. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2004. - Т. 13. - С. 7-31;

25. Дослідження середньовічних старожитностей Буковини у другій половині ХІХ - поч. ХХ ст. // Наукові записки. Серія: Історія. - Тернопіль, 2004. - Вип. 1. - С. 49-55;

26. Пам'ятки археології на території м. Чернівці // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 229-230. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 82-87;

27. Датування середньовічної кераміки Буковини монетними знахідками // Український кераміологічний журнал. - 2004. - №1. - С. 150-155;

28. Економічний розвиток давньоруського населення Буковини. // Наукові записки Рівненського державного гуманітірного університету. - Випуск 5. - Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2005. - С. 3-10;

29. Дослідження питань середньовічної історії Буковини (ХІ - першої половини ХІІІ ст.) в працях Б.О.Тимощука // Питання стародавньої та середньовічної історії. археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2005. - Т.1.(19). - С. 100-108;

30. Нові дані про землеробство мешканців Чорнівського городища першої половини ХІІІ ст. // Питання стародавньої та середньовічної історії. археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2005. - Т.2.(20). - С. 31-37;

31. Нові дослідження літописного Василева // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. - Кам'янець-Подільський: Оюм, 2005. - Т. 14: На пошану академіка І.С.Винокура. - С. 135-148;

32. Ленковецьке городище (середньовічне місто Черн чи Прут ?) // Питання стародавньої та середньовічної історії. археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2006. - Т.1.(21). - С. 7-15;

33. Вироби дрібної кам'яної пластики з давньоруських пам'яток Буковини // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - Вип. 10. - Львів: Ін-т українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2006. - С. 224-231;

34. Торгово-економічні зв'язки населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра в ХІІ - першій половині ХІІІ ст. // Питання стародавньої та середньовічної історії. археології й етнології. - Чернівці: Золоті литаври, 2006. - Т.2.(22). - С. 61-73;

Матеріали та тези наукових конференцій

35. Культурна спадщина давньоруського населення межиріччя Середнього Дністра і Попруття // Етнічна самосвідомість: національна культура. Тези республіканської науково - теоретичної конференції. Київ, 21 - 23 березня 1991 р. - К., 1991.-С.138 - 140;

36. Археологічні та нумізматичні джерела про минуле м. Чернівців // Проблеми урбанізації та етнокультурних контактів в Південно-Східній Європі. VІ сесія спільної “Українсько-румунської комісії з історії, археології, етнології та фольклористики при НАН України”. - К., 1997.- С.18 - 20;

37. Нові матеріали до історії стародавнього Цецина // Буковина мій - рідний край. Матеріали ІІІ - історико-краєзнавчої конференції молодих дослідників, студентів та науковців. Чернівці, 17 травня 1998 р. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. - С. 20-22;

38. Літописний Василів у Середньому Подністров'ї // Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст. - Чернівці: Золоті литаври. - 2000. - С. 216 - 221;

39.Християнські реліквії літописного Василева // Буковинський історико-етнографічний вісник. - Чернівці: Місто, 2000. - Вип. 2. - С. 13-15;

40. Середньовічні нумізматичні матеріали з Хотина // Хотину - 1000 років. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 1000 літтю Хотина. - Чернівці: Прут, 2000. - С. 21-30;

41. Християнські та язичницькі пам'ятки Давньоруської Буковини // Міжнародний науковий конгрес “Українська історична наука на порозі ХХІ ст.”. - Чернівці, 16-18 травня 2000 р. Доповіді та повідомлення. - Чернівці: Рута, 2001. - Т. 3. - С. 323-329.

42. Нові археологічні матеріали з Чорнівського городища // Матеріали IV Буковинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 125-річчю заснування ЧНУ імені Юрія Федьковича. - 5 жовтня 2000 р. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - С. 351-353;

43. До питання про локалізацію літописного Плаву // Літописний Губин в контексті історії Болохівської землі (ХІІ-ХІІІ ст.). Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26 червня 2004 р. - Київ - К.-Подільський - Староконстантинів, 2004. - С. 150-158

44. Громові стріли” в археологічних старожитностях Буковини // Матеріали ХІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. - К. Подільський: Оіюм, 2004. - С. 124-129;

45. Чорнівське городище першої половини ХІІІ ст. (нові знахідки) // Р.Ф. Кайндль. Вікно в європейську науку. - Чернівці: Прут, 2005. - С. 195-201

46. Вивчення археологічних і нумізматичних старожитностей в Чернівецькому університеті // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2006. - С. 123-127;

47. Візантійські енколпіони в давньоруських старожитностях Буковини // Етнос. Культура. Духовність: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Інноваційні моделі розвитку туристичної інфраструктури України. Буковинське та світове старообрядництво: історія, культура, туризм”. Чернівці, 23-24 вересня 2006 р. - Ч. 2. - Чернівці, 2006. - С. 213-220;

Размещено на Allbest.ru