Українська політична еміграція 20-х років ХХ ст.

Розділи в колективних монографіях:

2. Зміновіхівство як засіб формування більшовицько-радянського типу людини // Антропоцентризм і віталізм: сучасний синтез: Монографія. - Луцьк: “Надстир'я”, 2000. - С. 244 - 252.

3. Степан Рудницький: між наукою й політикою // Україна просторова в концепційному окресленні Степана Рудницького. Моноґрафія. - К.: Українська Видавнича Спілка, 2003. - С. 24-32.

4. Українська політична еміграція й діаспора у ХХ столітті: форми культурного й інтелектуального увзаємнення в країнах проживання // Українство у світі: традиційність культури та спільнотні взаємини. Монографія. - К.: ЗАТ "Нічлава", 2004. - С. 180-198.

5. Формування світоглядно-правових засад понять „громадянство” і „Батьківщина” в українського соціуму (рефлексії Української революції 1917-1921 рр.) // Український соціум / Власюк О. С., Крисаченко В. С., Степико М.Т. та ін. / За ред В. С. Крисаченка. - К.: Знання України, 2005. - С. 468-489.

Статті в наукових фахових виданнях, що входять до переліків, затверджених ВАК України:

6. Роль Центральної Ради у самовизначенні та самоідентифікації української нації. Центральна Рада і український державотворчий процес // Матеріали наукової конференції 20 березня 1997 р. (у 2-х частинах). - Ч.1. - К.: НАН України Інститут історії України, 1997. - С. 51 - 59.

7. Симон Петлюра очима більшовицької розвідки // У 70-річчя паризької трагедії 1926 - 1996. Зб. матеріалів про відзначення 70-річчя загибелі Симона Петлюри / Упоряд.: Д. Михальчук, Д. Степовик. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. - С. 224 - 231.

8. Четвертий універсал і питання становлення територіальної цілісності української держави // Історія України. Маловідомі імена, події, факти (збірник статей). - Вип. 5. - К.: Рідний край, 1999. - С. 100-108.

9. Українсько-російські мирні переговори (травень - листопад 1918): спроби взаємовизнання та розмежування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія. Українознавство. - К., 2000. - Вип. 3. - С. 18-24.

10. Симон Петлюра: відхід і повернення // Українознавство - 2001. Календар-щорічник / Упорядн. Валентина Піскун, Анатолій Ціпко, Олена Щербатюк. - К.: Українська Видавнича Спілка, 2000. - С. 154-157.

11. Історичні засади українського "зміновіхівства": проблема термінології та змісту // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. редактор О. Я. Пилипчук. Вип. 6. - 2001. - С. 132-139.

12. Ідентитети "Україна-Батьківщина" й "український громадянин" у життєвому виборі українських політичних емігрантів (20-ті рр. ХХ ст.) // Історія України на межі тисячоліть. Вип.7. - К., 2002. - С. 151-161.

13. "Зміновіхівство" як сутнісне явище початку 20-х рр. ХХ століття (російський і український контекст) // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник Українознавство. Вип. 6. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2002. - С. 75-80.

14. "У збитих чоботях, на побитій дорозі, самотня постать, дивлячись на Небо, шукає Шлях" // Українознавство ? 2003. Календар-щорічник / Упорядн. Валентина Піскун, Анатолій Ціпко, Олена Щербатюк. ? К.: Поліграфкнига, 2002. ? С. 103?109.

15. Українська еміграція у Польщі як визначальний чинник радянсько-польських стосунків (20-ті рр. ХХ ст.) // Історіографічні дослідження в Україні / Голова редколегії В. А. Смолій; Відп. Ред. Ю. А. Пінчук. - К.: НАН України. Ін-т історії України, 2003. - Вип.13. У 2 ч.: Україна - Польща: історія і сучасність: Збірник наукових праць і спогадів пам'яті П. М. Калениченка (1923 - 1983). - Ч. 1. - С. 255-275.

16. "Зміновіхівство" галицьких політичних діячів як пошук шляху до України // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. редактор О. Я. Пилипчук. Вип.11. - К., 2003. - С. 143-152.

17. Український дипломат і вчений (До 115-річниці від дня народження Олександра Шульгина // Українознавство - 2004. Календар-щорічник / Упорядн. Валентина Піскун, Анатолій Ціпко, Олена Щербатюк - К.: Українська Видавнича Спілка, 2003. - С. 196-199.

18. До питання про формування ідеологічної бази української політичної еміграції 20-х років ХХ ст.: особистості, чинники // Історія української науки на межі тисячоліть. Вип.14. - К., 2004. - С. 135-150.

19. Использование культурной антропологии и герменевтики в исследовании события и контекста // Мавродинские чтения. 2004. Актуальные проблемы историографии и исторической науки: Материалы юбилейной конференции, посвященной 70-летию исторического факультета Санкт-Петербургского университета / Под ред. А. Ю. Дворниченко. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2004. - С. 168-170.

20. У пошуках ідентичності. Українська перспектива як усвідомлений вибір // Віче. - 2004. - С. 53- 58.

21. Діяльність українських політичних емігрантів у міжнародних громадських організаціях // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. - Вип. 8. - С. 40-42.

22. Українська політична еміґрація 20-х рр ХХ ст. на сторінках "Українського історика": генеза та історична тяглість // Український історик. - 2004. - № 1-2. - С. 52-63.

23. Незалежність України як визначальний чинник національної ідентифікації українців // Україна: від самостійності до соборності (22 січня 1918-22 січня 1919 років) / Збірник: К., ІПіЕНД, 2004. - С. 49-63.

24. Мотивація розбудови мережі наукових установ українською політичною еміграцією у 20-х рр. ХХ ст. // Наукові записки Національного університету "Острозька академія": Історичні науки. - Вип. 5: Матеріали Першої міжнародної наукової конференції "Українська діаспора: проблеми дослідження" / відп. редактори: І. Пасічник, Л. Винар, ред. А. Атаманенко. - Острог; Торонто; Нью-Йорк: Національний університет "Острозька академія", Світова Наукова Рада Світового Конгресу Українців, Українське Історичне Товариство, 2005. - С. 51-64.

25. Українська політична еміграція у 20-х роках ХХ ст.: проблема політичного вибору особистості на тлі суперечливих подій доби // Українознавство - 2006. Календар-щорічник / Упорядн. Валентина Піскун, Анатолій Ціпко, Олена Щербатюк - К.: Українська Видавнича Спілка, 2005. - С. 88-97.

26. Громадські організації як спосіб вираження згуртування українських політичних емігрантів (20-ті - 30-ті роки ХХ століття) // Українознавство - 2007. Календар-щорічник / Упорядн. Валентина Піскун, Анатолій Ціпко, Олена Щербатюк - К.: Українська Видавнича Спілка, 2006. - С. 101-106.

27. Політичний вимір права перебування української еміграції в Чехословаччині (20-ті рр. ХХ ст.) // Історичний журнал. - 2007. - № 1 (31). - С. 17-33.

Публікації, які додатково відображають результати дослідження

28. Перший міністр освіти (до 80-річчя з дня загибелі І. М. Стешенка) // Календар-щорічник: Українознавство. - Вип. 3. - К., 1998. - С. 63.

29. Михайло Грушевський про українсько-російські відносини (1917 - початку 1918 року) // Михайло Грушевський і сучасність. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 130-річчю від дня народження М.С. Грушевського. - К.: Редакційно-видавничий центр "Київський університет", 1998. - С. 21-26.

30. Націоналізм: історичне підґрунтя та сьогоденне бачення // Україна: крок у ХХІ століття (соціально-політичний аналіз). - К.: Інститут філософії НАН України, 2002. - С. 62-70.

31. Українська політична еміграція у 20-х - 30-х роках ХХ ст.: проблема історичного вибору. Четвертий Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26 -29 серпня 1999 р. Доповіді та повідомлення. Історія. Ч.ІІ. ХХ століття. - Одеса-Київ-Львів, 1999. - С. 408-412.

32. Освіта українського зарубіжжя: питання взаємокультурного проникнення в країнах проживання // Освіта в українському зарубіжжі. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції 1-4 листопада 2000 року. - К.: „Український світ”, 2001. - С.79-82.

33. Більшовицький уряд УСРР у боротьбі з українською політичною еміграцією в Польщі (поч. 20-х рр. ХХ ст.): загальні тенденції // Україна і Польща - стратегічне партнерство на зламі тисячоліть. Історія. Сьогодення. Майбутня перспектива. Ч.І. Шлях України та Польщі до порозуміння. - К.: Твім інтер, 2001. - С. 257 - 266.

34. Повернення Михайла Грушевського в Україну як зваба більшовизмом і надія на дії. // Михайло Грушевський - науковець і політик у контексті сучасності. - К.: Українська Видавнича Спілка, 2002. - С. 45-55.

35. Українська еміграційна преса 30-х років про голод в Україні (за матеріалами українського часопису "Тризуб" // Голодомор 1932 - 1933 років як величезна трагедія українського народу: Матер. Всеукр. наук. конф. Київ, 15 листоп. 2002 р. - К.: МАУП, 2003. - С. 243-250.

36. Українська політична еміграція і голодомори / Три голодомори в Україні в ХХ ст.: погляд із сьогодення. - К.: Українська Видавнича Спілка, 2003. - С. 252-268.

37. Чеська преса і мемуаристика про Августина Волошина // Августин Волошин як український державник, педагог і релігійний діяч. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 130-річчю від дня народження Героя України, о. Августина Волошина і 65-річчю проголошення Капатської України 16 березня 2004 року. - К.: Видавництво „Прецедент”, 2004. - С. 101-108.

38. Українська політична еміграція 20-х рр. ХХ ст.: процес адаптації в країнах проживання // З непереможною правдою життя. Збірник наукових праць на пошану Є. М. Скляренка. - К.: НАН України. Інститут історії України, Головна редакція науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією", 2004. - С. 203-217.

39. Українська еміграція в Туреччині // Україна - Туреччина: минуле, сучасне, майбутнє. Збірник наукових праць. - Упорядник: Туранли Ф. Г. - К.: „Денеб”, 2004. - С. 225-230.

40. Що в імені твоїм? - Надія!? Надія Суровцова // Українки в історії / За заг. ред. В. Борисенко. - К., Либідь, 2004. - С. 157-163.

41. Симон Петлюра очима соратників і більшовицької розвідки (20-ті роки ХХ ст.) // Творча спадщина Симона Петлюри в контексті сучасного державотворення. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження Голови Директорії та Головного Отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюри. 20 травня 2004 року. - К.: Українська Видавнича Спілка, 2005. - С. 121-133.

42. Процес натуралізації українських політичних емігрантів та його вплив на трансформацію української національної ідентичності (20-ті роки ХХ ст.) // Матеріали V Конгресу Міжнародної асоціації україністів. Історія: Збірник наукових статей. Частина 3. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 84-93.

43. Українська політична еміграція 20-х рр. ХХ ст. як чинник міжнародної політики // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. Ч. 4. - Кн. І. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2005. - С. 100-121.

44. Роль музейної спадщини у формуванні національної ідентичності українців (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) // Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст.: збірник наукових праць за ред. д-ра мист. М. Селівачова. - К.: Златограф, 2004. - С. 14- 20.

45. Трансформація національної ідентичності: історіософські, культурологічні та соціально-психологічні аспекти. Проект ДФФД № 07.07/43 // Фундаментальні орієнтири науки. Збірник статей за матеріалами проектів гуманітарного та соціально-економічного напрямів ДФФД. - К.:”Академперіодика”, 2005. - С. 24-53. (у співавторстві, авторський внесок - 0,5 др. арк.).

46. Симон Петлюра // Берегиня. - 2006. - Ч. 3. - С. 10-22.

АНОТАЦІЇ

Піскун В. М. Українська політична еміграція 20-х років ХХ століття - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007

Висвітлюються причини виникнення української політичної еміграції, особливості збереження в умовах еміграції ідентитетів „Україна-батьківщина” та „український громадянин”. Розглянуто діяльність урядів УНР і ЗУНР в еміграції. Відзначається, що правовий статус і соціальна адаптація українських політичних емігрантів зумовлювалася їхнім політичним вибором. Політико-ідеологічні форми вияву громадянської позиції простежено через партійне структурування, вироблення політичних доктрин, зміну політичних орієнтацій, радянофільство галицьких політичних діячів. Доведено, що більшовики у боротьбі з українською політичною еміграцією використовували методи дискредитації українських політичних діячів, фальсифікування джерел, підтасовування фактів; розгорнули провокаторську роботу у їхньому середовищі з метою ліквідації конкурентів у боротьбі за владу в Україні.

Лідери української політичної еміграції, усвідомивши свою належність до української спільноти, продовжували відстоювати політичний вибір - існування незалежної української держави. Їхні ціннісні орієнтації були спрямовані на збереження етнокультурної спадкоємності, історичної пам'яті та ширення українськості у світі.

Здійснено комплексне дослідження вияву громадянської позиції лідерів української політичної еміграції 20-х років ХХ століття, яку охарактеризовано на інституційному, культурно-просвітницькому, доктринальному та поведінково-спонукальному рівнях.

Ключові слова: українська політична еміграція, громадянська позиція, політичний вибір, національна ідентичність, український громадянин, соціальна адаптація, партійне структурування, політичні доктрини, українськість, радянськість, політична боротьба, незалежна Українська держава.

АННОТАЦИЯ

Пискун В. Н. Украинская политическая эмиграция 20-х годов ХХ века - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - К., 2007.

Осуществлено комплексное исследование проявления гражданской позиции лидеров украинской политической эмиграции 20-х годов ХХ века, которую охарактеризировано на институциональном, культурно-просветительском, доктринальном и поведенческо-побудительном уровнях.

На основе комплексного изучения источниковедческой базы и литературы освещаются причины возникновения украинской политической эмиграции, этапы ее формирования, особенности сохранения в условиях эмиграции идентитетов „Украина-родина” и „украинский гражданин”. В диссертации рассмотрено деятельность правительств УНР и ЗУНР в эмиграции, основное содержание идеологии и тактику борьбы за возвращение в Украину. В 20-е годы отмечается два периода деятельности Государственного Центра УНР в екзиле: первый - с декабря 1920 года (момента интернирования в Польще) и до середины 1923 года. Основным содержанием работы правительства в это время было: легализация правительственного статуса, продолжение деятельности украинских посольств и миссий в различных европейских странах, военизированная борьба за возвращение в Украину. Второй период ознаменован переходом к большевикам генерала Ю. Тютюнника, опубликованием его воззвания к украинским эмигрантам с призывом признать правительство УССР, а также и изменением идеологии и тактики деятельности всей эмиграции.

Отмечается, что правовой статус и социальная адаптация украинских политических эмигрантов определялась их политическим выбором - продолжением борьбы за утверждение независимого украинского государства. Процесс социальной адаптации в странах расселения зависел от получения определенного правового правового статуса, уровня материальной обеспеченности, наличия соответствующих фондов финансирования программ, знакомства с политическими лидерами страны пребывания, организационных способностей самого эмигранта и уровня общей социальной мобилизации украинских эмигрантов, что ярко проявилось в создании разветвленной сети общественных организаций.

Политико-идеологические формы проявления гражданской позиции исследовано через партийное структурирование, разработку политических доктрин для обоснования права существования независимого украинского государства. В условиях эмиграции продолжали действовать украинские политические партии: Украинская Радикально-Демократическая Партия; Украинская Социал-Демократическая Рабочая Партия, Украинская Народная Партия, Украинский Союз Хлеборобов-Демократов, Украинская Партия Социалистов-Революционеров. Сформировалось несколько центров политической работы: приверженцы существования Государственного Центра УНР в экзиле, возглавляемого С. Петлюрой; украинские социалисты-революционеры во главе с Н. Шаповалом; сторонники украинского монархизма, возглавляемые гетманом П. Скоропадским и историком В. Липинским; политические деятели ЗУНР, групировавшиеся вокруг бывшего президента Е. Петрушевича.

В исследовании доказано, что „сменовеховство” украинских политических эмигрантов, как способ признания власти большевиков в Украине, было инспирировано самими большевиками с целью более быстрого восприятия новой власти украинским обществом. Одним из способов расширения базы признания и поддержки украинцами большевиков стало советофильство галицких политических деятелей. Они же стали и первыми жертвами большевитского режима, что показано на примере судеб семей М. Лозинского, А. Крушельницкого, С. Рудницкого. Доказано, что большевики в борьбе с украинской политической эмиграцией использовали методы дискредитации политических деятелей, фальсификации источников, подтасовывания фактов; развернули провокаторскую деятельность в их среде с целью ликвидации конкурентов в борьбе за власть в Украине.

Лидеры украинской политической эмиграции, осознав свою принадлежность к украинскому сообществу, продолжали отстаивать политический выбор - существование независимого украинского государства; их ценностные ориентации были сосредоточены на сохранение этнокультурной преемственности, исторической памяти и распространения украинскости в мире.

Ключевые слова: украинская политическая эмиграция, гражданская позиция, политический выбор, национальная идентичность, украинский гражданин, социальная адаптация, партийное структурирование, политические доктрины, украинскость, советскость, политическая борьба, независимое Украинское государство.

ANNOTATION

Piskun V. M. Ukrainian political emigration in the 1920-s - Manuscript.

Dissertation for Doctor's degree (PhD) in History, spesiality 07.00.01 - The History of the Ukraine. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. - K., 2007

The reasons for the formation of Ukrainian political emigration, as well as peculiarities of preserving such identities as “Ukraine-motherland” and “Ukrainian citizen” in emigration are enlightened in the work. Government activities of UNR and ZUNR in emigration are reviewed. It is noted that legal status and social adaptation of Ukrainian political emigrants were determined by their political choice. Political-ideological forms of civic position appearance are traced through party structuring, political doctrines' formulating, political orientations' change, and "Soviet phility" оf Halychyna political personalities. It is proved that Bolsheviks in the struggle against Ukrainian political emigration used methods of discrediting political personalities, falsifying source materials, garbling facts; they evolved provocative activity in their surrounding in order to eliminate other competitors in the struggle for power in Ukraine.

Having acknowledged their belonging to Ukrainian community, Ukrainian political emigration leaders continued asserting their political choice - existence of independent Ukrainian state; their value system was directed to the preservation of ethno-cultural continuity, historical memory and spreading Ukrainian idea in the world.

A comprehensive analysis of the leaders' civic position of Ukrainian political emigration in the 1920-s is made in this paper. Civic position is characterized on institutional, cultural and educational, doctrinal, behavioral and incentive levels.

Key words: Ukrainian political emigration, civil position, political choice, national identity, Ukrainian citizen, social adaptation, party structuring, political doctrines, Ukrainian essence, Soviet essence, political struggle, Independent Ukrainian State.

Размещено на Allbest.ru