Соціально-економічний розвиток ратненського староства у ХVІ–ХVІІ ст. (1500–1674 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 94(477).032 “16/17”

Соціально-економічний розвиток ратненського староства у ХVІ-ХVІІ ст. (1500-1674 рр.)

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Сидорук Тетяна Віталіївна

Запоріжжя 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії Національного університету “Острозька академія” Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться “ 22 ” червня 2007 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 5, ауд. 326).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2).

Автореферат розісланий “ 21 ” травня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.Г. Ткаченко

АНОТАЦІЯ

Сидорук Т.В. Соціально-економічний розвиток Ратненського староства в ХVІ-ХVІІ ст. (1500-1674 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2007.

Дисертація присвячена історії Ратненського староства - адміністративно-господарської одиниці ХVІ-ХVІІ ст. у складі Холмської землі Руського воєводства, розташованої у верхів'ї річки Прип'яті. Досліджено основні напрямки та тенденції соціально-економічного розвитку єдиного міського поселення староства - міста Ратна, зокрема особливості організації управління в місті, питання кількісного, соціального, професійного та національного складу населення, господарський розвиток. Охарактеризовано структуру сільської округи староства, економічне становище різних соціальних категорій селянства, форми та еволюцію рентних платежів та обов'язків селян. Показано особливості організації та ведення селянського господарства. Визначено основні сфери господарської діяльності адміністрації староства. Простежено умови, час виникнення та ступінь поширення фільварково-панщинного господарства, питому вагу і значення різних галузей у його структурі.

Ключові слова: староство, замок, ремесло, волость, дворище, волока, фільварок, населення, соціальна диференціація.

АННОТАЦИЯ

Сидорук Т.В. Социально-економическое развитие Ратненского староства в ХVІ-ХVІІ вв. (1500-1674 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Запорожский национальный университет. - Запорожье, 2007.

Диссертация представляет собой исследование по истории Ратненского староства - административно-хозяйственной единицы, которая лежала в пределах Холмской земли Русского воеводства. Это была значительная королевщина с одним городом и 19 в начале ХVІ в. (23 во второй половине ХVІІ в.) селами, однако ее “полесское” расположение и отсюда - неблагоприятные для фольварочного хозяйства условия, обусловливали в целом невысокий уровень економического развития района.

В работе изучено главные направления и тенденции социально-економического развития города Ратна, вияснены особенности организации системи городского управления, вопросы количественной, социальной, проффесиональной и национальной структуры населения, уровень хозяйственной жизни города. Отмечено, что ХVІ в. в целом отличался стабильностью и позитивной динамикой социального и хозяйственного развития Ратна, в последующем же веке наблюдается постепенный упадок, который значительно усугубили военные события середины ХVІІ в.

Важное место в исследовании отводится аграрному сектору староства. Рассматриваются вопросы экономического положения разных социальных категорий крестьянского населения, формы и еволюция крестьянских повинностей, особенности организации и ведения крестьянского хозяйства. Особенностью Ратненщины было сохранение архаических черт в крестьянском землепользовании, формах повинностей и др., которые задержались здесь до второй половины, а нередко и до конца ХVІ в., сравнительно невысокий уровень барщины и меньшее число малоимущих категорий населения (загородников, коморников). Исследовано вопросы, связанные с проведением в Ратненском старостве аграрной реформы типа известной волочной померы Сигизмунда Августа и внедрением в нескольких селах староства волошского права.

В работе дана всесторонняя характеристика хозяйственной деятельности старостинской администрации, исследовано удельный вес и значение разных доходных статей замкового хозяйства. Показано развитие фольварочно-барщинной системы хозяйства на протяжении ХVІ-ХVІІ вв., связь этого процеса с природно-географическими факторами. Констатировано, что хороших условий для развития зернового хозяйства здесь не было, в то же время активно производились на экспорт лесные товары, значительные сумы приносили и такие статьи, как продажа меда, рыбы, которыми были богаты полесские леса и озера, а также аренда мельниц и корчем.

Наряду с общими явлениями для всех украинских земель исследованного периода, в диссертации выделено особые, специфические черты социально-економического развития региона Волынского Полесья. Это дало возможность более полно и точно, с учетом региональных особенностей, показать пути и закономерности развития украинских земель позднесредневекового и раннего нового времени.

Ключевые слова: староство, замок, ремесло, волость, дворище, волока, фольварк, население, социальная диференциация.

ANNOTATION

Tetyana Sydoruk. The Social and Economic Development of the Ratne starostvo in the 16th -17th centuries (1500-1674). - Manuskript.

Dissertation for the Scientific Degree of the Candidate of Historical Sciences, Speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2007.

The dissertation is concentrated on the history of the Ratne starostvo, an administrational and economic unit in Chelm land of the Russian voevodship of the 16th-17th centuries which was located at upper Prypiat River. The author analyzes main directions and trends of the social and economic development of the only starostvo rural unit, the city of Ratne, and particularly the peculiarities of the city management administration, issues of quantitative, social, professional and national structure of the population and its economic development. The structure of the starostvo rural surrounding, economic conditions of different social categories of rural population, forms of the rent payments, their evolution and rural population's liabilities have been characterized. The peculiarities of the rural households running and managing have been described. The main spheres of the starostvo administration economic activities have been shown. The conditions, origin time and the expansion extent of the land manor households, the role and significance of different branches in its structure have been researched.

Key words: starostvo, castle, craft, volost (district), household, voloka, filvarok, population, differentiation.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У дослідженні соціально-економічних проблем історії України ХVІ-ХVІІ ст. можна констатувати значний доробок та ґрунтовні результати вітчизняної історіографії. Проте й до сьогодні залишається цілий ряд мало та недостатньо досліджених аспектів, і навіть проблеми з досить давньою та стабільною історіографічною традицією вимагають використання нових підходів, залучення нових джерел та застосування досконаліших сучасних методик. Останнім часом в українській історичній науці набуває актуальності підхід, пов'язаний із вивченням окремих адміністративних, територіальних чи господарських одиниць минулого (повітів, волостей, економій), чому майже не приділялось уваги у попередні часи. Дане дисертаційне дослідження присвячене з'ясуванню ряду питань соціально-економічного розвитку українських земель ХVІ-ХVІІ ст. в межах одного староства, а вибір саме Ратненського пояснюється рядом факторів.

Проблематика соціальних та економічних відносин на Ратненщині в ХVІ-ХVІІ ст. здавна привертала увагу істориків з причини збереження широкого кола джерел для вказаного часу і, відтак, має чи не найдавнішу традицію в українській та польській історіографіях соціально-економічної історії. Напевне, жодній з інших західно-українських королівщин не відводилось стільки місця як у загальних працях при характеристиці відповідного періоду, так і в дослідженнях з історії окремих регіонів Руського воєводства чи Холмщини, до складу яких в адміністративному відношенні входило Ратненське староство. Водночас, увесь потужний комплекс джерел, головним чином описово-статистичного характеру (поборові реєстри, інвентарі, люстрації), який досить цілісно зберігся, в сукупності до сьогодні не використовував жоден з дослідників. Між тим, він створює унікальну для Волині можливість, зважаючи на загалом низький рівень збереженості подібного роду джерел для більшості її території, розгляду динаміки соціально-економічних процесів у межах окремої адміністративно-господарської одиниці протягом проміжку часу майже у два століття. Значення такого дослідження зростає і у зв'язку з можливістю його використання для порівняння стану волинських земель, які в силу обставин до Люблінської унії перебували у складі різних держав - Польщі та Литви. Ратненщина ще в 40-х рр. ХV ст. відійшла до складу Польщі і була приєднана до сусідньої Холмської землі, утворивши відомий у науці “ратненський” чи “любомльсько-ратненський” клин коронних земель, що “врізався” в територію Великого князівства Литовського поміж Ковельським староством і Берестейською землею.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової програми кафедри історії Національного університету “Острозька академія” “Актуальні проблеми української історії та історіографії модерної доби”.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі архівних матеріалів, опублікованих джерел та наукового доробку вчених провести комплексне дослідження соціально-економічного розвитку Ратненського староства у ХVІ-ХVІІ ст. Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

проаналізувати адміністративний статус та особливості організації управління єдиного міського поселення на території староства, міста Ратна;

встановити чисельність населення Ратна, його соціальний, національний та професійний склад;

визначити й охарактеризувати основні напрямки господарського життя міста;

простежити територіальні особливості сільської округи Ратненщини;

охарактеризувати соціальні категорії селянства, їх економічне становище, форми та еволюцію рентних платежів і обов'язків селян;

дослідити систему організації та ведення селянського господарства;

проаналізувати основні сфери господарської діяльності адміністрації староства, зокрема, умови, час виникнення та ступінь поширення фільваркового господарства, питому вагу і значення різних галузей у його структурі.

розкрити причини, передумови та фактори, що впливали на соціально-економічний розвиток Ратненщини у досліджуваний період.

Об'єктом дослідження є Ратненське староство у ХVІ-ХVІІ ст.

Предмет дослідження - основні напрямки соціально-економічного розвитку на його території.

Географічні межі - територія Ратненського староства, яке було розташоване на теренах історичної Волині, простягаючись довгою смугою у верхів'ї Прип'яті, і входило до складу Холмської землі Польського королівства (згодом Речі Посполитої). Населені пункти, які належали до Ратненського староства, сьогодні знаходяться в межах Ратнівського, Старовижівського, Любомльського та Любешівського районів Волинської області і Кобринського району Брестської області Білорусі.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють ХVІ-ХVІІ ст. - період, який до сьогодні залишає ряд спірних чи не до кінця вивчених в історіографії питань, пов'язаних із впровадженням та розвитком фільварково-панщинної системи господарювання, новими рисами у суспільних відносинах, інтенсивним розвитком та початком занепаду українських міст тощо. Уточнення ж хронологічних меж відповідно 1500 і 1674 рр. зумовлене особливостями джерельної бази: нижня співпадає з найдавнішим серед збережених детальним статистичним “обстеженням” староства - реєстром податків і данин 1500 р., а верхня - останнім для ХVІІ ст. інвентарем 1674 р.

Наукова новизна роботи визначається, перш за все, невластивим загалом для української історіографії розглядом соціально-економічних проблем на локальному (мікро) рівні, зокрема в межах окремих староств, а також опорою на всю сукупність описово-статистичних джерел, комплексне використання яких сприяло створенню цілісної характеристики соціально-економічного розвитку Ратненщини у ХVІ-ХVІІ ст. При розгляді ряду проблем у дисертації застосовано новітні методи багатомірного статистичного аналізу, що є новим для української історіографії соціально-економічної історії досліджуваного часу.

У роботі вперше детально висвітлено історію пізньосередньовічного та ранньомодерного міста Ратна; систематизовано досягнення української та польської історіографії з аграрної проблематики Ратненщини; на основі залучення нових архівних джерел комплексно досліджено період 1500-1674 рр., який у попередній історичній літературі не представлений спеціальними працями. Показано, що соціально-економічний розвиток регіону Волинського Полісся мав низку особливостей, зокрема на його території в силу географічних та історичних обставин не набула значного розвитку фільварково-панщинна система господарювання, у зв'язку з чим селянському господарству протягом досліджуваного часу вдалося в основному зберегти свою організацію та структуру, хоча тенденція до обезземелення стає помітною у ХVІІ ст.

Методи дослідження. Для розв'язання сформульованих завдань у роботі були застосовані загальнонаукові методи пізнання: аналіз та синтез; спеціальні методи історичних досліджень: проблемно-хронологічний, періодизації, історико-типологічний, історико-порівняльний; міждисциплінарні методи: статистичний та ряд математичних. Зокрема, проблемно-хронологічний метод став основним при аналізі історіографічного доробку, а також дозволив виокремити в предметі ряд проблемних блоків (місто; село та селяни; господарська діяльність адміністрації), осібне дослідження яких у хронологічному розвитку сприяло повнішому розкриттю теми. На підставі методу періодизації виділено кілька відмінних за інтенсивністю соціально-економічного життя періодів, як в економічному розвитку міста Ратне, так і в аграрній сфері староства. Історико-типологічний метод допоміг виявити однотипні властивості та ознаки у різних явищах і подіях соціально-економічної сфери. Історико-порівняльний метод дозволив порівняти виділені структурні частини предмету дослідження у часі, а також зіставити соціально-економічні процеси на Ратненщині з аналогічними в інших королівщинах Холмщини та в цілому Руського воєводства. Статистичний метод ліг в основу отримання, обробки, відбору та аналізу інформації з описово-статистичних джерел, яким належить провідна роль у структурі джерельної бази даного дослідження. За допомогою таких математичних методів, як кореляційний, факторний та кластерний аналізи, було прослідковано наявність та силу взаємозв'язків і взаємовпливів між різними явищами соціально-економічного життя, виявлено фактори, що їх зумовлювали, та проведено автоматичну класифікацію сільських поселень.

Практичне значення дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії України, зокрема економічної історії епохи пізнього середньовіччя та раннього нового часу, містознавчих студій. Ряд її положень можуть прислужитися в розробці історико-краєзнавчої тематики Волині.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації апробовані у виступах на науково-теоретичному семінарі кафедри історії Національного університету “Острозька академія” та таких наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції “Городища, замки, садиби давніх східних земель Речі Посполитої” (Замостя - Луцьк, травень 2004 р.); ХІІ Всеукраїнській науковій історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 12-й річниці Незалежності України і 485-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права (Ковель, жовтень 2003 р.); ХVІІІ Всеукраїнській науково-практичній історико-краєзнавчій конференції “Олика і Радзивіли в історії Волині та України” (Луцьк - Олика, квітень 2006 р.); ХІІІ Волинській науковій історико-краєзнавчій конференції (Маневичі - Кукли, квітень 2004 р.); Регіональній історико-краєзнавчій конференції “Південно-Східна Волинь у контексті давньої та середновічної історії України” (Нетішин, грудень 2004 р.); Днях науки в Національному університеті “Острозька академія” (Острог, травень 2005 р.); ХХ Волинській обласній науково-практичній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 15-й річниці незалежності України та 810-й річниці першої писемної згадки м. Каменя-Каширського (Луцьк - Камінь-Каширський, жовтень 2006 р.); ХХІ Волинській обласній науково-практичній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 15-й річниці незалежності України та 505-річчю першої писемної згадки про с. Сереховичі (Стара Вижівка - Сереховичі, листопад 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, із них - 3 у фахових виданнях.

Структура роботи зумовлена її метою та завданнями. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (251 позиція) та додатків (11 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок, основний текст займає 167 сторінок.

міський старостат ратна

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, основні завдання, об'єкт та предмет, територіальні та хронологічні межі дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано історіографію досліджуваного питання та джерельну базу роботи. При розгляді історіографічного доробку (підрозділ 1.1 Історіографія проблеми), автор послуговувалась проблемно-хронологічним принципом, осібно характеризуючи праці з урбаністичного та аграрного напрямків.

Вивчення історії українських міст литовсько-польської доби розпочали українські та польські дослідники другої половини ХІХ-початку ХХ ст. М.Ф. Владимирський-Буданов, В.Б. Антонович, М.С. Грушевський зібрали значний фактичний матеріал в галузі середньовічної та ранньомодерної урбаністики та висвітлили ряд сюжетів правового й соціально-економічного становища міських осередків. Зокрема, багато уваги вчені приділили з'ясуванню сутності магдебурзького права та його ролі в житті українських міст, причому в ряді праць воно отримало негативні оцінки, питанням розвитку торгівлі та цехового ремесла. Зверталися до дослідження українських міст і тогочасні польські історики (А. Пшездецький, А. Яблоновський, С. Кутшеба та ін.). Наведені ними історико-географічні та статистичні дані багато в чому також не втратили своєї наукової вартості й до сьогодні, разом з тим характерною рисою їх досліджень є ідея про визначальну роль польської держави та шляхти у розвитку українських міст.

Помітний внесок у дослідження урбаністичної проблематики ХVІ-ХVІІ ст. зробили вітчизняні історики в радянський період - В.Д. Отамановський, Я.П. Кісь, П.В. Михайлина, О.С. Компан, Г.К. Швидько, П.М. Сас. Попри те, що їхнім науковим студіям у тій чи іншій мірі притаманні такі риси, як абсолютизація російського чинника в українській історії, ідеологічна спрямованість текстів, чітка їх відповідність офіційній версії історії України тощо, названі дослідники сформулювали низку нових важливих висновків, які стосувалися насамперед соціальних відносин та економічних питань. Деякі аспекти історії українських міст ХVІ-ХVІІ ст. розглядали у своїх працях і польські історики другої половини ХХ ст. - С. Кулеєвська-Топольська, С. Александрович, М. Горн та ін.

Новітня українська історіографія дала кілька праць, присвячених різним проблемам урбаністики, яким менше приділяли уваги попередники. Серед них заслуговують на увагу насамперед монографічні дослідження В.Г. Балушка, В. Марочкіна, Т.Д. Гошко та А.Є. Заяця.

На жаль, як для попереднього періоду, так і для сучасної української історіографії, характерною залишається така риса, як недостатність опрацювання історії окремих міст. До сьогодні не стало предметом окремого дослідження і Ратне. Поодинокі згадки про нього, які стосуються переважно процесу приєднання міста з округою до складу Польщі у результаті литовсько-польської боротьби за волинську спадщину, присутні в працях П.М. Батюшкова, М.С. Грушевського, А. Яблоновського. Довідкова інформація про Ратне є в роботах краєзнавчого характеру М.І. Теодоровича та О. Цинкаловського, а також в “Історії міст і сіл Української РСР”. Значно більше відомостей про середньовічне та ранньомодерне Ратно, зокрема замок, кількість та структуру населення, господарський розвиток тощо містять праці сучасних дослідників В.Т. Денисюка та І.О. Денисюка. Однак обраний авторами жанр історико-краєзнавчого нарису, безперечно, наклав відбиток на організацію і подачу матеріалу, в силу чого їм притаманні не завжди системний виклад, відсутність посилань, а подекуди і фактичні помилки, що помітно знижує їх наукову вартість, крім того, поза увагою авторів залишилась значна частина джерел.

Подібно до урбаністичної розробку аграрної проблематики українських земель ХVІ-ХVІІ ст. також розпочали представники історичної науки ще кінця ХІХ-початку ХХ ст. Серед досліджень українських істориків вартують уваги праці М.Ф. Владимирського-Буданова, М.В. Довнара-Запольського, Ф.І. Леонтовича і, особливо, М.С. Грушевського, в яких автори, спираючись на ґрунтовний джерельний матеріал, розглянули питання общинної організації селян, форм селянського землеволодіння, селянських прав, аграрної реформи початку другої половини ХVІ ст. тощо. М.С. Грушевський є також автором ряду праць, присвячених окремим королівщинам, започаткувавши тим самим традицію дослідження поодиноких адміністративно-господарських одиниць в українській історіографії. В цей же період написані фундаментальні монографії та ґрунтовні статті польських істориків - А. Яблоновського, який чи не найбільше зробив у справі дослідження власне українських земель, С. Кутшеби, Ф. Буяка, Я. Рутковського та ін.

У другій половині ХІХ ст. вперше об'єктом дослідницької уваги стало і Ратненське староство. Зачинателем його історіографії по праву можна називати польського вченого Т. Любомирського, який ще в 1855 р. опублікував статтю “Північно-східні волоські осади”, значна частина якої присвячена Ратненському староству. У 1885 р. цей уривок побачив світ окремим дослідженням. Розвідки написані на підставі унікальних джерельних матеріалів, місцезнаходження значної частини з яких історикам не вдалося виявити й до сьогодні. Т. Любомирський охарактеризував природні умови Ратненщини, відзначаючи дуже болотисту та лісисту місцевість, структуру та економічні можливості селянських господарств, особливості впровадження у 4-х селах староства так званого “волоського” права, розвиток фільваркового господарства, його економічну потенцію тощо. З-поміж інших польських істориків цього періоду Ратненське староство неодноразово фігурує в дослідженнях А. Яблоновського, який окреслив кордони староства, відзначив слабкий розвиток фільваркового господарства на його території, складні природні умови тощо. Ряд аспектів аграрного розвитку Ратненщини ХVІ-ХVІІ ст., зокрема землеволодіння селян, їх соціальні категорії, стали предметом уваги Я. Рутковського, щоправда правомірність деяких його висновків поставлена авторкою дисертації під сумнів.

Серед вітчизняних істориків порівняно багато уваги Ратненщині приділив М.С. Грушевський. На її матеріалах він характеризував в “Історії України-Руси” систему соціально-економічних відносин ХVІ ст. на Волинському Поліссі. Важливе значення має і передмова до здійсненої ним публікації “Описів Ратненського староства початку ХVІ ст.”, в якій історик, зокрема, відзначав, що на Ратненщині архаїчні форми суспільних відносин “держались довше і міцніше як деінде”, що “надає тутешнім інвентарям особливий інтерес”, в тому числі і для відтворення давнішого економічного становища селян.

Багато уваги вивченню різноманітних питань аграрної історії приділялось в історіографії радянського періоду. Ряд питань, пов'язаних з темою дисертації, розглянуті у працях представників Львівської школи аграрної історії другої половини ХX ст. Насамперед варто відмітити плідну дослідницьку роботу її засновника - Д.Л. Похилевича, яка багато в чому послужила методологічною базою для вивчення проблем економічної історії країн Східної Європи у ХVІ-ХVІІІ ст. Важливі висновки щодо особливостей аграрних відносин у Руському воєводстві зроблено Ю.М. Гроссманом, Холмській землі - А.М. Козій. В історіографії повоєнної Польщі грунтовні дослідження з історії панщинного фільварку належать А. Вичанському, В. Русінському, розробкою окремих проблем аграрної історії займались також Є. Топольський, А. Вавжиньчик та Л. Житкович. Варто наголосити, що у 50-60 рр. у Польщі з'явилось ряд праць, присвячених окремим староствам, в той час коли в українській історіографії після М.С. Грушевського і до останнього часу подібна традиція була, на жаль, відсутньою.

Ряд дослідників 50-80-х рр. ХХ ст. торкалися і соціально-економічних відносин у Ратненському старостві. Зокрема, Д.Л. Похилевич у статті, присвяченій перебудові аграрних відносин на Холмщині в ХVІ ст. показав господарську еволюцію староства з початку ХVІ ст. до 1565 р., у дисертаційному дослідженні та ряді розвідок А.М. Козій присутні елементи порівняльного аналізу стану Ратненського староства та інших регіонів Холмщини. З-поміж польських істориків цінною є робота К. Хлаповського, в якій автор уклав іменні переліки державців староств Малопольщі протягом 1565-1668 рр., в тому числі і Ратненського.

В історіографії незалежної України аграрній тематиці ХVІ-ХVІІ ст. приділяється небагато уваги, свідченням чого є вихід у світ лише кількох монографічних досліджень, з-поміж яких вартують уваги праці А.О. Гурбика, В. Балуха, а також двотомник, присвячений історії селянства, нещодавно виданий зусиллями науковців Іституту історії України НАН України. На матеріалах Волині аграрну тематику успішно досліджують І.О. Ворончук та В.Б. Атаманенко.

Серед сучасних дослідників деякі аспекти аграрного розвитку Ратненщини у ХVІ-ХVІІ ст. побіжно розглянуті у вже згадуваних краєзнавчих нарисах В.Т. Денисюка та І.О. Денисюка. Торкався окремих аспектів соціально-економічного розвитку Ратненського староства С.Д. Панишко, хоч його розвідка присвячена ранішому періоду. Історична Ратненщина стала також об'єктом уваги сучасного польського дослідника В. Чарнецького, який займається вивченням осадництва у Холмській землі в другій половині ХІV-на початку ХVІ ст.

Отже, стан історіографії дозволяє глибоко познайомитися з загальними проблемами соціально-економічної історії українських земель періоду пізнього середньовіччя та раннього нового часу. Ряд знаних дослідників зверталися, хоч переважно лише фрагментарно з огляду на інші мету та завдання, і до вивчення Ратненського староства, однак їх висновки грунтувались переважно на одному чи кількох джерелах і стосувались лише певних періодів; в усій повноті тема залишається неохопленою дослідницькою увагою.

Джерельною базою дисертації (підрозділ 1.2 Джерельна база дослідження) послужили різного роду матеріали, частина з яких на сьогодні опублікована, а частина зберігається в архівних установах України та Польщі. Основу джерельної бази становлять так звані описово-статистичні джерела (податкові документи, інвентарі, люстрації), які мають вирішальне значення для дослідження соціально-економічної проблематики.

З податкової документації в роботі використані реєстр податків і данин 1500 р., який разом з інвентарем 1512 р. увів до наукового обігу в 1906 р. М.С. Грушевський, неопубліковані реєстри за 1501-1504 рр. та 1505-1510 рр., що зберігаються у Головному архіві давніх актів у Варшаві та сумарний поборовий реєстр 1564 р., опублікований свого часу А. Яблоновським. В силу завдань, що ставилися перед податковими реєстрами, важко очікувати від них високої інформативності. Містячи дані про кількість оподатковуваного населення, вони залишають поза своєю увагою характеристики замкового та селянського господарств та не фіксують неоподатковуваного населення - шляхту, католицьке духовенство, фільваркову челядь тощо.

Більш якісним за набором показників соціально-економічного розвитку різновидом джерел порівняно з податковою документацією є інвентарі. Лише один з інвентарів Ратненського староства на сьогодні опублікований - за 1512 р., інші ж ще чекають видання. У Головному архіві давніх актів у Варшаві зберігаються чотири неопубліковані інвентарі з другої половини ХVІ-ХVІІІ ст. Досліджуваного періоду стосуються два з них: за 1556 і 1592 рр.. У Центральному державному історичному архіві України в місті Києві зберігається досі не виданий інвентар Ратненського староства за 1674 р..

Близькими за формою та характером вміщеної інформації до інвентарів є люстрації, які мають додатковою перевагою регулярність створення. Ратненське староство підпало майже під усі найбільш значущі люстраційні акції ХVІ-ХVІІІ ст. - його люстрування проводилось у 1565, 1569-1570, 1628, 1661, 1765, 1789 рр. Усі люстраційні описи Ратненського староства ХVІ-ХVІІ ст. опубліковані. Як порівняльний матеріал до дослідження залучені також інвентарі та люстрації інших королівщин Холмщини (Холмського, Красноставського, Грубешівського та, особливо, Любомльського староств), а також неопубліковані люстрації Ратненського староства ХVІІІ ст. - за 1765 та 1789 рр..

З-поміж інших видів джерел в дисертації використані ратненські міські книги кінця ХVІ-ХVІІ ст., які зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в місті Києві: до нашого часу дійшли лише три книги, які датуються відповідно 1599-1602 рр., 1632-1633 рр. та 1663-1666 рр.. Важливі відомості про становище селянства староства зберігають референдарські декрети. До дослідження залучені також реєстри документів Коронної Метрики, опубліковані свого часу Т. Вежбовським та відоме видання законів і сеймових постанов Речі Посполитої, які містять згадки про окремі населені пункти Ратненського староства, деяких його державців тощо.

Отже, Ратненське староство має різноманітну за категоріями та соціальними функціями джерельну базу, яку можна вважати репрезентативною і достатньою для виконання дослідницьких завдань.

У другому розділі “Соціально-економічний розвиток міста Ратне у ХVІ-ХVІІ ст.” розглянуто особливості організації управління, замок, чисельність населення, його соціальну, професійну та національну структури, основні напрямки господарського розвитку міста Ратне.

У підрозділі 2.1“Адміністративний статус, замок та організація управління” встановлено, що після входження Ратна у 40-х рр. ХV ст. до складу Польщі, деякий час воно залишалось центром окремого повіту, однак вже з 60-х рр. ХV ст. в рамках судово-адміністративної реформи, яка проводилась на малопольських і українських землях, почалася ліквідація деяких судових округів, які функціонували в центральних осередках колишніх волостей, відтак на початку ХVІ ст. Ратненський повіт було приєднано до Холмського (остання згадка про Ратненщину як окремий повіт стосується 1507 р.). Відтоді і аж до часу поділів Речі Посполитої місто належало до королівських володінь і було адміністративним центром однойменного староства. Розглянуто час та обставини появи замку в місті, його оборонні та господарські будівлі, зброя, інвентар, забезпеченість продовольством, обслуговуючий персонал тощо.

Статус королівщини зумовлював відповідні особливості в системі управління міста, зокрема наявність королівської старостинської адміністрації поряд із власне міськими органами. Дисертанткою складено повний перелік ратненських старост досліджуваного часу, чиї прізвища та титули підтверджують, що старостами великих королівських маєтностей, до яких, безперечно, належало і Ратненське староство, ставали, як правило, представники найвпливовіших і найзнатніших польських родів. Ще в 1440 р. Ратне отримало магдебурське право, що мало наслідком подальше формування міського уряду. Як видно з королівських привілеїв і міських книг Ратна, в ньому не було розмежування головного адміністративного (ради) та судового (лави) органів, що виражали інтереси міщанства в середньовічних містах. Функції обох інституцій виконувала одна, яка в джерелах називається “урядом міста”, що включав війта, бурмістра і чотирьох райців. Половину членів самоврядування вибирали самі міщани, а іншу - призначав староста. Дослідження управлінських структур показало певну автономність міської влади від старостинської, зокрема в різноманітних питаннях господарського життя, в той же час, не підлягає сумніву верховенство останньої.

У підрозділі 2.2“Чисельність населення та його соціальна структура” з'ясовано, що згідно з кількісними показниками населення Ратне другої половини ХVІ-першої половини ХVІІ ст. належало до малих міст, для періоду ж другої половини ХVІІ ст. більш відповідним є термін “містечко”. Протягом ХVІ ст. кількість міських будинків зросла приблизно з 220 до 300, що свідчить про стабільність в соціально-економічному розвитку міста, у першій половині ХVІІ ст. число жителів Ратна поступово зменшується і більше ніж удвічі - після військових спустошень середини ХVІІ ст. - на 1661 р. заселеними були лише 104 будинки. Людність Ратна ХVІ-ХVІІ ст. представлена такими категоріями: ремісники та торговці, які становили найбільший відсоток міських жителів, особи, зайняті сільським господарством; старостинські і магістратські урядовці; замкова і фільваркова людність; православне і католицьке духовенство та єврейська громада.

За національним складом у структурі населення більшість становили українці, які мали до укладення церковної унії три православних храми - Воскресенський, Різдвобогородицький та Святотроїцький. Після ж її проголошення перший відразу переходить до греко-католицького обряду, другий - лише з другої половини 30-х рр. ХVІІ ст., а Святотроїцький ще й у 50-х рр. ХVІІ ст. згадується у джерелах як православний. Небагаточисельне польське населення мало свій костел Святого Леонарда, при якому у ХVІІ ст., а можливо й раніше, функціонували школа та шпиталь. Свою “божницю”, школу та лазню мала і місцева єврейська громада. Єврейське населення безпосередньо підлягало владі старости, маючи у межах своєї общини власне самоврядування

У підрозділі 2.3“Розвиток міського господарства” показано, що у виробничій сфері Ратна переважали ремісничо-промислові галузі, водночас місто характеризувалось порівняно невисоким рівнем аграризації (у різні часи міщани обробляли лише 15-24 лани і до десятка городів землі). Міське ремесло представлене здебільшого найнеобхіднішими для задоволення будених потреб професіями - для прикладу, у люстрації 1565 р. згадуються 6 кравців, 5 ковалів, 4 кушнірі, 2 шкатульники, 9 різників, римар, тесля, цирульник тощо. Ці професії найчастіше репрезентували господарство малих міст та містечок, а реміснича продукція йшла або на обслуговування потреб решти мешканців міста або реалізовувалась в межах сільської округи. В першій половині ХVІІ ст. в місті існував кравецький цех. Серед промислів поширеними були корчмарство, млинарство, працювала воскобійня. Разом з магдебурією Ратне отримало дозвіл на проведення щорічного ярмарку, по вівторках відбувалися щотижневі торги. В середині ХV ст. річні ярмарки припадали на свято Вознесіння, з початку ХVІ ст. - на свято Успіння Богородиці, а з 1545 р. були перенесені на свято Трьох королів (православне Водохреща). Розвитку торгівлі сприяло отримання міщанами низки пільг на звільнення від різноманітних мит і податків.

У третьому розділі “Село та селяни Ратненщини у ХVІ-ХVІІ ст.” розглянуто територіальну структуру сільської округи Ратненського староства, соціальну структуру селянства, особливості організації і ведення селянського господарства та еволюцію рентних платежів і обов'язків селян.

До складу Ратненського староства (підрозділі 3.1 “Територіальна структура сільської округи”) увійшли дві давніших територіальних одиниці - Ратненська та Ветельська волості. Значно вищою густотою населених пунктів характеризувалась Ратненська волость, яка займала південно-західну частину староства і об'єднувала на початку ХVІ ст. 14 сіл, а на 70-і рр ХVІІ ст. - 19, і набагато нижчою - Ветельська, розміщена на північному сході, яка включала 4 села. Основна маса сільських поселень концентрувалась навколо головних водних артерій регіону - Прип'яті та її правих приток Вижви і Турії. До середини 50-х рр. ХVІ ст. у старостві продовжували функціонувати волосні громади, які зберігали деякі елементи самоуправління, як от самостійний розподіл між селами обов'язкових замкових робіт, селянські віча тощо, що свідчить про консерватизм у суспільних відносинах на глибинному Поліссі. Існували також сільські громади в межах кожного села, ознаки чого виявлялись у спільному володінні селянами сільськогосподарськими угіддями, сплаті цілими селами певних данин і т. п. Кількість селянських господарств у селах в ХVІ ст. варіювала від 3 до 40, в ХVІІ ст. - від 5 до 80. Із впровадженням у 50-х рр. ХVІ ст. і подальшим розвитком фільварково-панщинної системи господарювання спостерігається все більше підпорядкування замковою і фільварковими адміністраціями внутрішнього життя сільських громад. Ветельська волость у той час отримала пільгу - “волоське” право, що ще до другої половини ХVІІ ст. убезпечувало її від впровадження панщини та інших наслідків фільваркової системи. Простежено також утворення війтівст в кінці ХVІ-на початку ХVІІ ст. після проведення аграрної реформи типу відомої волочної поміри. В ХVІІ ст. за даними люстрацій у старостві існувало 4 війтівства.

В підрозділі 3.2 “Соціальні категорії селянства” стверджується, що в соціальній структурі селянства протягом досліджуваного періоду відбулися певні зміни. На початку ХVІ ст. вона ще не відзначалась великою строкатістю. Основну масу сільського населення становили повнонадільні селяни, а чи не єдиною одиницею оподаткування було дворище, яке за незначними винятками залишалось основною формою селянського землеволодіння майже до кінця ХVІ ст. У другій половині ХVІ ст. понад 90 % селян належало до категорії кметів і лише близько третини їх (півдворища, частки дворищ, збіднілі господарства) були недостатньо забезпечені землею. Загородники в цей час становили близько 8 % селян, у джерелах зафіксована також незначна кількість коморників. Кореляційний аналіз даних люстрації 1565 р. проілюстрував невисокий рівень взаємозв'язків між різними категоріями сільського населення, що, очевидно, було зумовлено збереженням дворищного землеволодіння і не сформованістю чіткої соціальної структури періоду фільваркового села. В ХVІІ ст. спостерігається прогресуюча тенденція до зростання чисельності малоземельних та безземельних селян і водночас зменшується землезабезпечення кметів. Після військових подій середини ХVІІ ст. кількість селянських господарств в селах Ратненщини зменшилась у 3-5 разів, більша частина сільськогосподарських угідь лежала пустками, які іноді засівали, сплачуючи за це грошовий чинш, інші селяни.

Окрему категорію сільського населення становили селяни-служки, які мали певні земельні наділи і виконували з них різні служби: кур'єрську, лісову тощо. Найзаможнішою групою селян були мельники, корчмарі, священники, сільські війти. Значна кількість ремісничого населення зафіксована тільки в одному селі (Дубечно), де проживали гончарі, у деяких населених пунктах згадуються поодинокі ковалі. З огляду на наявність у регіоні значної кількості природних водойм (у старостві нараховувалось понад 30 озер) в селах проживало по кілька десятків рибалок.

У підрозділі 3.3 “Селянське господарство” досліджено систему організації та ведення селянського господарства, його характер, продуктивність, структуру і склад селянських сімей, розміри земельних наділів, селянські посіви та врожаї, забезпеченість худобою тощо. Відзначено, що протягом ХVІ ст. дворищний устрій залишався головною підвалиною селянського господарства і гарантом досить великого селянського землеволодіння. Дворища виступали головним чином як родинні спілки, хоч нерідко до їх складу входили і сторонні люди. За людським потенціалом на Волинському Поліссі вони були досить значними - могли включати до 5-6, а іноді й більше малих сімей, які або спільно вели господарство, або хазяйнували на декількох окремих. У другій половині ХVІ ст. в Ратненській волості була проведена аграрна реформа, типу відомої волочної поміри Сигізмунда Августа, яка започаткувала процес розпаду дворищного устрою та подрібнення селянських земельних наділів. В результаті поміри, завершеної у більшості сіл староства лише наприкінці століття, загальна кількість селянських одиниць оподаткування зросла майже удвічі - з близько 370 дворищ у 60-х рр. ХVІ ст. до понад 600 волок у 20-х рр. ХVІІ ст. Численні скарги селян, які не хотіли приймати нововиділені їм наділи до референдарського суду, свідчать про наступ на селянські права у ході її проведення. Разом з тим, аналіз джерел показує, що економічне становище селянства зумовлювалось не стільки процесами обезземелення, що було характерним для регіонів, де інтенсивно розвивалось фільваркове господарство, а, значно більшою мірою, складними природними умовами, зокрема такими факторами, як низька якість грунту, мізерні врожаї, болотиста місцевість тощо.

В підрозділі 3.4 “Селянські повинності” з'ясовано, що в першій половині ХVІ ст. у структурі селянської ренти переважали натуральна (головним чином медова та хлібна) і грошова, відробіткова ж була незначною і носила характер визначених для кожного села обов'язкових робіт на потреби замку (забезпечення його транспортом, ремонт мостів, гребель, обробіток замкових полів, заготівля сіна тощо). Особливістю цього періоду було збереження низки архаїчних форм оподаткування - білки, соколи, “бобровниче”, “почеревизна” і т.п. Однак, уже в другій половині ХVІ ст. багато з цих пережитків давніших часів були скасовані, частина з них замінена грошовими оплатами, в той же час розвиток фільваркового господарства призвів до появи панщини, яка під кінець століття становила найчастіше 2 дні в тиждень з наділу. У ХVІІ ст. значно зросли розміри грошового чиншу, особливо в селах, які відкуповували панщину, яка на другу половину століття становила вже 3 дні з волоки. Хоч загалом норми панщини в цей час, як і в попередньому столітті, були в порівнянні з провідними в економічному розвитку районами нижчими.

У четвертому розділі “Господарська діяльність старостинської адміністрації” висвітлено особливості процесу впровадження фільварково-панщинного господарства на території староства, визначено та проаналізовано основні напрямки фільваркового виробництва, з'ясовано роль промислів у структурі замкового господарства.

У підрозділі 4.1 “Впровадження і розвиток фільварково-панщинної системи господарювання” стверджується, що процес запровадження і інтенсивність розвитку фільварково-панщинного господарства в різних частинах Речі Посполитої не були однаковими. Перебудова феодального господарства почалася раніше у басейнах судоплавних рік, що впадали у Балтійське море, тому що вони були основними шляхами, по яких велася торгівля зерном. Крім того, від економічного рівня власне польських земель значно відставали східні українські території. Важливим фактором, що визначав рівень розвитку фільваркового господарства в окремих регіонах були також природні умови, зокрема, родючість грунтів, особливості рельєфу тощо. На Поліссі залишки старого господарства, ще не зачепленого впливами фільварково-панщинної системи, затримались на довший період, чому сприяли природно-географічні та історичні умови - в першій половині ХVІ ст. невелика замкова оранка в Ратненському старостві не мала рис ані торгового землеробства, ані панщинного господарства, хліборобство ще не виходило за межі власного споживання (прибуток від нього навіть не фіксується), а замкові урядовці займалися в основному рибним і лісовим промислами. Однак, вже в 50-60-х рр. ХVІ ст. помітна виразна тенденція до розвитку фільваркового господарства, яке на той час у південно-західній частині Холмщини (Холмське, Красноставське староства) було вже домінуючою формою господарювання. У 50-х рр. значно розширено ареал підміського фільварку і засновано ще один в селі Дубечно, що відбулось за рахунок селянських наділів і пусток. Цілям розвитку фільваркового господарства слугувала і проведена в більшості сіл староства аграрна реформа.

Однак, як свідчать розміри фільварків (в другій половині ХVІ-першій половині ХVІІ ст. ареал підміського становив приблизно 7 ланів, а дубечненського - 5), співвідношення з кількістю сіл (2 на 18-23), відносно невеликі розміри панщини (2 дні в тиждень з наділу у другій половині ХVІ-на початку ХVІІ ст. та 3 дні в другій половині ХVІІ ст.), фільваркове господарство так і не набуло на цій території значних масштабів. Його розвитку не сприяли такі фактори: невисока родючість грунтів, віддаленість від важливих, в основному водних, торговельних шляхів - в даному випадку Західного Бугу та його приток, увага феодалів до природних багатств (лісів, озер), експлуатація яких давала в той час ще значні прибутки. Після військових потрясінь середини ХVІІ ст. фільваркове господарство у старостві занепало майже до рівня першої половини ХVІ ст., коли воно працювало лише переважно на потреби замку, однак, як показує інвентар 1674 р. поступово воно відроджувалось.

В підрозділі 4.2 “Основні галузі фільваркового виробництва” з'ясовано, що приорітетними напрямками господарювання у фільварках були рільництво та тваринництво. Структура фільваркових посівів протягом досліджуваного періоду суттєво не змінилася. Вона зумовлювалась як природними умовами, в силу чого найбільший ареал займали такі невибагливі культури як жито та овес, а значно менший - пшениця та ячмінь, так і орієнтацією місцевих фільварків переважно на внутрішній, а не зовнішній ринок, чим пояснюється порівняно великий відсоток таких культур як гречка, горох та просо. Питома вага зернового господарства фільварків у структурі прибутків староства становила не більше 10-13 %. Значними були тваринницькі двори фільварків староства. В них розводили головним чином корів, а також кіз, овець, свиней, домашню птицю тощо. Крім землеробства і тваринництва замкове господарство мало й інші статті прибутків. На основі люстрацій та інвентарів авторкою визначено структуру старостинських прибутків для 1512, 1556, 1565, 1628 і 1661 рр. та показано її еволюцію.

У підрозділі 4.3 - “Промисли у структурі замкового господарства” - стверджується, що з огляду на специфічні природні умови значне місце у господарській діяльності старостинської адміністрації посідали різноманітні промисли, пов'язані з експлуатацією природних багатств, як от рибальство, бортництво, які носили значною мірою товарний характер і, особливо, промислова вирубка лісів, пік якої припав на 40-70-і рр. ХVІ ст. Королівські комісари, які проводили люстрації у 1565 та 1570 рр., оцінювали навколишні ліси оком промисловців - очевидно, це був період значного попиту на деревину: так званий ванчос (дубові бруси для кораблебудування), клепки (дубові бруси з тонших стовбурів, а також букові, що йшли головно на столярську роботу) та випалювання лісу на попіл для виготовлення цінного хімікату - поташу. Продукцію лісових промислів, виготовленням якої займалися найняті старостами будники, селяни відвозили до річки Мухавець - притоки Західному Бугу, по якому вона далі прямувала до Гданська. В умовах лісових територій промисли видавались набагато вигіднішими і доцільнішими, ніж аграрна праця, оскільки дозволяли отримувати продукти, які дорого цінилися і попит на які був стабільним. Великі прибутки замковому господарству, особливо в ХVІІ ст., давало також млинарство та корчмарство (в сумі завжди більші, ніж від зернового господарства фільварків) і їх питома вага постійно зростала.

Дисертацію завершують висновки, в яких узагальнено результати дослідження.

Ратненське староство за площею та кількістю населених пунктів належало до значних королівщин, державцями якої, як правило, ставали представники найбагатших і найзнатніших польських родів. Однак його “поліське” розташування, а звідси - несприятливі для розвитку фільваркового господарства природні умови, зокрема неродючі трудомісткі для землеробства грунти, великі масиви боліт, зумовлювали в цілому невисокий рівень економічного розвитку регіону. В той же час поліські лісові простори давали місцевим жителям прихисток від татарської загрози і сприяли розвитку різноманітних промислів - рибальства, мисливства, бортництва тощо.

Відоме ще з галицько-волинських часів Ратне у результаті литовсько-польської боротьби за волинську спадщину ще в 40-х рр. ХV ст. остаточно відійшло до складу Польщі, будучи приєднаним в адміністративному відношенні до Холмської землі. Втрата містом на початку ХVІ ст. статусу повітового очевидно негативно позначилась на його подальшій долі. Хоча ХVІ ст. в цілому відзначалось стабільністю і позитивною динамікою соціально-економічних процесів, чому сприяло порівняно раннє отримання Ратном магдебурзького права і ряду інших королівських привілеїв, які створили правову базу для торгово-ремісничих занять. ХVІІ ст. стало періодом поступового занепаду міста, який значно поглибився у другій його половині після військових знищень та розорень.

В аграрному ж секторі Ратненщини ХVІ - ХVІІ ст. яскраво вирізняються три періоди, рубежем між якими є 50-60 рр. ХVІ ст. та 40-50 рр. ХVІІ ст. Якісними характеристиками першого були: збереження багатьох давніших рис у суспільних відносинах на селі (волосний устрій та значна доля автономності волостей у сфері виконання повинностей сільською людністю, селянські віча), дворищний устрій, архаїчні форми оподаткування та невелике господарство при замку, яке працювало лише для забезпечення потреб адміністрації і ще не базувалось на панщиній праці. В цей період велику роль у замковому господарстві відігравали різноманітні промисли: виробництво лісових товарів, озерне рибальство, бортництво і навіть мисливство носили значною мірою товарний характер і приносили старосинському уряду вирішальні прибутки. В таких умовах ще не обтяжений панщинною працею селянин працював на своєму, до другої половини - останньої третини ХVІ ст. ще не виміряному наділі, віддаючи до замку частину прибутку з власного господарства у вигляді продуктової та грошової рент і періодично виконуючи певні роботи, а село ще не характеризувалось великою соціальною строкатістю.