Еволюція ідеалу краси в динаміці української моди (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

17.00.01 - теорія та історія культури

Еволюція ідеалу краси в динаміці української моди (кінець ХІХ-початок ХХІ століття)

Шестопалова Юлія Анатоліївна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв, Міністерство культури і туризму України, м. Київ

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Бойко Людмила Павлівна, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри теорії та історії культури.

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор Легенький Юрій Григорович, кафедра дизайну Київського національного університету культури і мистецтв;

кандидат мистецтвознавства Росляков Сергій Миколайович, Миколаївський обласний художній музей ім. В. Верещагіна, директор.

Провідна установа: Державна академія керівників кадрів культури і мистецтв.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Б.В. Деменко

Анотація

Шестопалова Ю.А. Еволюція ідеалу краси в динаміці української моди (кінець ХІХ - початок ХХІ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 - теорія та історія культури. - Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2007.

В дисертації на основі вивчення наукових джерел вперше у вітчизняній науці комплексно аналізується актуальна проблема людської краси. Виявлено стильові зміни в західноєвропейській художній культурі кінця ХІХ-початку ХХІ ст. та особливості їх впливу на еволюцію естетичного ідеалу в культурі України. При з'ясуванні особливостей об'єктивації естетичного ідеалу краси в дисертації відображено естетичний ідеал в традиціях моделювання українського одягу, проаналізовано вплив ринкових відносин на естетичний ідеал краси в Україні.

Ключові слова: ідеал, естетичний ідеал, краса, український одяг, модель, модельне агентство, модельєр, мода, ринкові умови.

Аннотация

Шестопалова Ю.А. Эволюция идеала красоты в динамике украинской моды (конец ХІХ-начало ХХІ столетия). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.01 - теория и история культуры. - Киевский национальный университет культуры и искусств, Киев, 2006.

В диссертации на основе изучения научных источников впервые в отечественной науке комплексно анализируется малоисследованная проблема. Выявлены стилевые изменения в западноевропейской художественной культуре конца ХІХ-начала ХХІ в. и особенности их влияния на эволюцию эстетического идеала в культуре Украины. При выяснении особенностей объективации эстетического идеала красоты в диссертации отображен эстетический идеал в традициях моделирования украинской одежды, проанализировано влияние рыночных отношений на эстетический идеал красоты в Украине.

Ключевые слова: идеал, эстетический идеал, красота, украинская одежда, модель, модельное агентство, модельер, мода, рыночные условия.

Annotation

Shestopalova J.A. Evolution of the ideal of the beauty in dynamics of the Ukrainian style (the end of ХІХth - the beginning of the ХХІth century). - Manuscript.

This is competing of a scientific degree of the candidate in art studies by the speciality 17.00.01 - Theory and history of culture. - Kyiv National University of culture and arts. - Kyiv, 2007.

The poorly investigated problem is analyzed on the basis of the study of the scientific sources for the first time in the domestic science in complex in the dissertation. The style changes in the West-European art culture of the end of ХІХth - beginning of the ХХІth and the features of their influence on evolution of the aesthetic ideal in the culture of the Ukraine are revealed. The aesthetic ideal in the traditions of modelling of the Ukrainian clothes at finding - out of features of objectivity of the aesthetic ideal of the beauty is displayed in the dissertation, the influence of the market relations on the aesthetic ideal of beauty in Ukraine is analysed.

It is underlined in the dissertation, that the ideal of the beauty is thought as its highest degree, as perfect. The aspiration to achieve such perfection induces the people to self-perfection, to self-decorating, to attempts of comprehension of the nature and essence of the beauty, its ideal. The Ukrainian philosophers carried out the payment to the system engineering of aesthetic categories “ideal”, “the aesthetic ideal”, “perfect” in ontological, gnoseological and methodological aspects (V. Ivanov, M. Kolesnikov, L. Levchuk, V. Lozovyj etc.). The ideal of beauty acts by a subject of consideration in the context of a style and modelling activity in the works L. Dykhnich, Yu. Legenjkyj, S. Chekhovich etc.

In the given research of еру concept "style" is considered as the complex welfare phenomenon, which includes a complex intelligence - creative and practically - industrial activities, connected with designing (modelling), manufacturing (manufacture) of clothes and additions to it ("accompanying" products, details), representation of samples (models) to the consumers (presentation), advertising and sale. Shorter all this refers to as modelling business.

The carried out research of еру dynamics of the Ukrainian style from the end of ХІХth century expressively confirms the historical evolution of the ideal of the beauty in consciousness of the Ukrainian. Thus chronological "boundaries", original periods of its evolution are revealed: 1) from the end of ХІХth century - to the beginning of the First world war [the 1910^th years]; 2) the post-war time - the 20th years of ХХth century; 3) the period before the Second world war [the 30th - the beginning of the 40th years of ХХth century]; 4) the post-war period [the end of 40th - the middle of 60^th years of ХХth century]; 5) the period of "stagnation" [the end of 60th - the middle of 80^th years of ХХth century]; 6) the modern period [the end of 80^th years of ХХth century - the beginning of ХХІth century].

The analysis of the modern tendencies in development of the modelling activity in the independent Ukraine shows their connection with the changes in the Ukrainian society of the representations about the beauty under the action of the modern market relations in this sphere (modelling business) and unprecedented influence of mass media on consciousness of the people. As well as in previous epoch, the style is guided by tastes and taste of the consumers. Nevertheless, as against previous epoch, the modern modelling business does not complicate itself rather by finding - out of the "parameters" of the ideal of the beauty, at the same time it aspires - and not unsuccessfully - to impose these "ideals" to the society according to the quality of the offered "models".

Keywords: ideal, aesthetic ideal, beauty, Ukrainian clothes, model, modelling agency, fashion designer, style, market conditions.

1. Загальна характеристика роботи

історичний вбрання ідеал краса модельний

Актуальність дослідження. Історичний розвиток людського одягу, динаміка моди, її примхи відображають еволюцію ідеалу краси. Як відомо, люди віддавна прагнули краси. Самоприкрашання - споконвічна людська пристрасть, про що засвідчують найдавніші вироби (намисто, браслети, персні та інші предмети), а також різні винаходи (зачіски, татуювання, макіяж тощо), які слугували і слугують прикрасами, і, звичайно, ж - вбрання, одяг та взуття. В предметах, якими люди прикрашали й прикрашають себе, так чи інакше втілюються, відображаються їхні уявлення про красу та прекрасне як ідеал краси.

Мода як соціокультурний феномен та одяг як предметна домінанта моди завжди привертала увагу дослідників. Значна кількість праць, присвячених цій темі, стали уже своєрідною класикою (У. Еко „Історія краси”, Р. Барт „Система моди”, Р. Кеніг „Соціологія моди”, Дж. Річардсон, А. Кребер, „Три століття жіночої моди”, Т. Ніколаєва „Історія костюма: надія на ренесанс”, Т. Бердник „Як стати модельєром”, В. Зайцев „Така мінлива мода”, Н. Камінська „Історія костюма”, М. Степура „Як стати моделлю” та ін.). В них аналізується мода як багатогранний соціально-культурний феномен, розкриваються його економічні засади та соціально-психологічні рушії.

Доробок українських дослідників виглядає скромніше, проте включає ряд відомих праць (Л. Дихнич, Т. Ніколаєва, Ю. Легенький, Я. Прилипко, Г. Стельмах та ін.). Українські дослідники розглядають моду переважно на тлі еволюції українського народного вбрання. Ю. Легенький „Філософія моди ХХ століття” (2003) досліджує філософські рефлексії з приводу еволюції моди в ХХ столітті., у його ж публікації „Дизайн: культурологія та естетика” (2000) аналізуються особливості дизайну одягу як феномена культури, як своєрідного образу епохи. Л. Дихнич у дисертаційному дослідженні „Мода як історико-культурне явище (кінець ХІХ-кінець ХХ ст.)” (2002) розглядає моду та її зміни в контексті соціально-культурних процесів в українському суспільстві.

Як засвідчує аналіз, при всьому змістовному різноманітті праць з даної тематики фактично відсутні дослідження, в яких би аналізувалась динаміка моди як функція соціально-психологічних та культурно-естетичних змін у свідомості суспільства, зокрема як показник еволюції ідеалу краси. Цим і зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження „Еволюція ідеалу краси в динаміці української моди (кінець ХІХ-початок ХХІ століття)”.

Зв'язок дослідження з науковими програмами. Дисертація виконана у відповідності з державними комплексними програмами Міністерства культури і мистецтв України: “Державна програма розвитку культури на період до 2007 року”, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 року за № 1235; “Загальнодержавна програма розвитку національної кіноіндустрії на 2003-2007 роки”, затверджена Законом України від 25.12.2002 р. за № 361-4, а також згідно з планом наукових досліджень кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв “Художні процеси в суверенній Україні”.

Об'єкт дослідження - українська мода.

Предмет дослідження - відображення еволюції ідеалу краси в динаміці української моди (кінець ХІХ-початок ХХІ століття).

Мета дослідження - простежити історичну динаміку уявлень українців про прекрасне (або, що те саме, відтворити картину змін у свідомості українського суспільства щодо ідеалу краси) на матеріалі трансформацій в українській моді з кінця ХІХ до початку ХХІ ст.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

з'ясувати стан наукової розробки досліджуваної проблеми;

уточнити ключові поняття дослідження („мода”, „модель”, „модельна діяльність”, „краса”, „ідеал”, „ідеал краси” тощо);

з'ясувати особливості об'єктивації ідеалу краси в традиційному українському вбранні та виявити соціально-культурні детермінанти його еволюції в досліджуваний період;

виявити тенденції в сучасній вітчизняній моді.

Теоретико-методологічна база дослідження визначається сучасною методологією соціально-гуманітарного пізнання, зокрема принципами історизму, науковості та об'єктивності. В роботі застосовано проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, історико-порівняльний, історико-генетичний, аналітичний та описовий методи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у ньому вперше:

феномен моди розглядається у зв'язку з панівними в суспільстві уявленнями про прекрасне, а її трансформації - з еволюцією цих уявлень, яка може бути трактована як еволюція ідеалу краси в суспільстві;

проаналізовано динаміку української моди у ХХ ст. у зв'язку з еволюцією ідеалу краси в національній свідомості та виявлено “рубіжні” періоди цієї еволюції: (період до початку Першої світової війни [1910-ті роки]; повоєнний період [20-ті роки ХХ ст.]; період перед Другою світовою війною [30-ті-початок 40-х рр.. ХХ ст.]; повоєнний період [кінець 40-х-середина 60-х рр. ХХ ст.]; період “застою”[кінець 60-х-середина 80-х рр. ХХ ст. ]; сучасний період [кінець 80-х рр. ХХ ст.-початок ХХІ ст.];

з'ясовані соціально-економічні та культурно-естетичні детермінанти цієї еволюції (зрушення в економіці країни, інтенсивний розвиток капіталізму та пов'язані з цим процеси урбанізації населення, докорінне руйнування традиційного селянського укладу життя, потужний вплив інонаціональних культурних уявлень та преференцій);

виявлені провідні тенденції в розвитку модельної діяльності в незалежній Україні та їх зв'язок із змінами в українському суспільстві уявлень про красу під впливом сучасних ринкових відносин у цій сфері (модельний бізнес).

Наукове значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його основні положення, висновки, фактичний матеріал можуть бути використані в подальшій розробці зазначеної теми, при написанні наукових праць з історії української художньої культури, підготовці спецкурсів для студентів відповідних факультетів вищих навчальних закладів.

Практичне значення дисертації. Висновки даного дослідження можуть бути використані у процесі реалізації національних програм в галузі художньої культури, практичній діяльності модельєрів та модельних фірм.

Апробація результатів наукового дослідження. Основні положення та результати дослідження викладені у повідомленнях автора на міжнародній науково-практичній конференції „Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля” (4-6 червня 2004, Київ); міжнародній науково-практичній конференції „Україна-Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (25-26 травня 2006, Київ); "Дні науки" (26-27 квітня 2006, Київ); міжнародній науково-практичній конференції „Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля” (5-7 червня 2006, Київ). Вони обговорювались на засіданнях і семінарах кафедри історії та теорії культури Київського національного університету культури і мистецтв.

Публікації. Результати роботи відображено у 5 одноосібних публікаціях у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 164 сторінки тексту, основний зміст викладено на 150 сторінках, список використаних джерел - 14 сторінок (199 найменувань), додатків - 3 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення дослідження, а також наведено відомості про апробацію його результатів та публікації.

У першому розділі - „Феномен моди як предмет наукового дослідження” - викладаються результати аналізу філософської, соціологічної, історичної, психологічної та спеціальної літератури із зазначеної тематики, уточнюються ключові поняття дослідження.

З'ясовано, що загальновживане слово „мода” має багато значень і використовується для характеристики нестійкої, скороминущої популярності когось або чогось, для означення нетривкого домінування певних смаків та уподобань в тій чи іншій сфері життя або в галузі культури. Кажуть про моду на машину певної марки (наприклад, „мерседес”), меблі виробництва певної фірми, пісні того чи іншого виконавця (Пугачової чи Кіркорова), на певні твори (мода на „ламбаду”, „лєтку-єнку” тощо).

Спеціальний же термін „мода” (фр. mode. нім. Mode [від латинського modus - міра спосіб, правило], англ. fashion [від фр.faзon - манера, спосіб] вживається для означення складного соціокультурного явища, що включає комплекс розумово-творчих та практично-виробничих видів діяльності, пов'язаних з: проектуванням (виготовлення моделі, моделювання); виготовленням (виробництвом) одягу ( та доповнень до нього, супутніх виробів, деталей); його презентацією - представлення споживачам (фр.dйfilй - проходження, англ. fashion show - показ моди, нім. Mode(n)schau - огляд моди); рекламуванням; продажем. Більш коротко все це називається модельним бізнесом.

Подібним чином багатозначним є і слово модель (фр. modele, від лат. modulus - міра, зразок). У побуті воно вживається для означення будь-якого, уявного чи реального образу: живописного, графічного, фотографічного, скульптурного і т.д. зображення якогось предмета, явища і т.п., а також предметно-речового втілення певного образу (макет архітектурної споруди, літака, машини тощо). Моделлю називається також прилад, який відтворює в масштабі та імітує функції певного виробу (“діюча” модель літака, корабля і т.д.). Цим терміном іменується і пристрій (з металу, дерева, гіпсу, воску і т.д.) для одержання у ливарному виробництві форми виробу, адекватної оригіналу.

У сфері моди термін „модель” використовують, по-перше, для означення зразка одягу, по-друге, - для означення особи, яка демонструє його. Над те, цим терміном означують взагалі особу (чоловіка, жінку, дитину), зовнішність якої слугує ніби зразком, ідеалом людської краси („фотомодель”).

Поняття „модельна діяльність” в запропонованому контексті означає діяльність модельєрів, дизайнерів з проектування (моделювання) одягу та діяльність модельних агентств з репрезентування цього одягу споживачам.

До появи „модельного” бізнесу як окремої і особливої галузі народного господарства моделювання одягу відбувалося стихійно і спонтанно. „Модельєрами” ставали найперші кравці, шевці, майстри та майстрині зачісок, ювелірних виробів і т.д. З розвитком економіки, зростанням суспільної продуктивності та поділом праці за професіями модельна діяльність стає фахом і займає своє особливе місце в суспільному виробництві. Моделювання як складова „модельного бізнесу” стає синтетичним видом мистецтва, що поєднує ряд мистецьких технік і технологій: текстилю, вишивки, плетива, конструювання, обробки шкіри, ювелірної справи та ін. Моделювання і досі залишається єдиним надійним способом побачити реальні варіанти майбутньої конструкції і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень при виробленні речі.

Людині властиве модельне - образне - мислення. При цьому й сама людина є продуктом модельної самотворчості. Зразки модельного мислення спостерігаємо скрізь - і в науці (теоретична модель), і в педагогіці (педагогічна модель), і в політиці, і в економіці, не кажучи вже про культуру: з певного погляду, мистецтво являє собою не що інше як „виготовлення моделей”, тобто образів.

„Моделювання” характерне й для суспільного життя. Історія засвідчує, що перевірку практикою витримують тільки ті моделі розвитку суспільства, в яких найбільш раціонально використовуються економічні ресурси, найбільш ефективно здійснюється управління процесами виробництва з цих ресурсів благ та застосовуються найбільш адекватні принципи розподілу цих благ між членами людського співтовариства. Так і в галузі свідомої, цілеспрямованої модельної діяльності: моделі, представлені на подіумах, - це ще не сама мода, а лише квінтесенція майбутньої нової лінії, яка має бути прийнятою основною масою споживачів. Тільки ті речі стануть „модними”, які, з урахуванням можливостей масового виробництва, будуть доступні широкому загалу покупців. Нові моделі, які з'явились в результаті усвідомлення окремими учасниками процесу „свіжих” уявлень про красу, стають матеріальним втіленням цих уявлень і в результаті поширення в суспільстві - носіями „ідеалу краси”. Відтак мода не тільки відображає нові уявлення про красу, але й поширює їх та утверджує в суспільній свідомості.

Модельєр - це митець, який працює з ідеальними категоріями, прагнучи відшукати прекрасне в звичайному, видозмінюючи і представляючи останнє як незвичайне. При цьому на кожному черговому „стрибку” моди неодмінно виникає передчуття віднайденого остаточного ідеалу краси. Відчуття, звичайно ж, оманливе. Бо ідеал тому й залишається недосягненим практично, як і важко доступним для осягнення теоретичного.

Загальновизнано, що основоположним началом, базою модельної діяльності є людина, зокрема її тіло, яке цілком природно слугує мірилом краси. Ідеал краси взагалі, ідеал краси людського тіла зокрема й особливо привертав пильну увагу дослідників різних напрямів: істориків, мистецтвознавців, філософів. При цьому дослідники найчастіше проблему естетичного ідеалу розглядали в загальнокультурному, загальнофілософському плані.

Слово ідеал запозичене безпосередньо з французької (фр. ideal), має тривалу й повчальну історію перетворень. Походить воно від латинського idealis (ідеальний), утвореного додаванням прикметникового суфікса alis до іменника idea, який, у свою чергу, походить від грецького еЯдпт (ейдос) - вид, вигляд, образ, зразок). Слово ідеал вживається ,зазвичай, у значенні - взірець, межа досконалості. В різних сферах життєдіяльності та знань це слово набуває різних відтінків до основного значення (суспільний ідеал, естетичний ідеал і т.д.) і дає початок великому „гнізду” слів та термінів (ідеалізація, ідеалізм, ідеальність і т.д.).

Відтак ідеал краси мислиться як найвища її ступінь, як прекрасне. Споконвічне ж прагнення досягти довершеності спонукує людей до самовдосконалення, до самоприкрашання, до спроб осягнення природи та сутності краси, її ідеалу. Від початків писаної історії ці питання хвилюють філософів, митців, психологів. При цьому дослідників найбільше вражала трудність саме теоретичного визначення краси. Ще Сократ зауважував, як легко і просто вказати на якусь прекрасну річ і як важко сказати, що є прекрасне взагалі, тобто ідеал краси. Весь подальший розвиток європейської філософії, зокрема філософії мистецтва (естетики), від Платона до Гегеля та від Аристотеля до Фейєрбаха і Чернишевського, засвідчує: жодне з теоретичних визначень не витримує ретельної перевірки життєвою практикою.

У розробку системи естетичних категорій „ідеал”, „естетичний ідеал”, „прекрасне” здійснили свій внесок українські філософи і культурологи в онтологічному, гносеологічному й теоретико-методологічному аспектах (В. Іванов, М. Колесніков, О. Колеснікова, Л. Левчук, В. Лозовий та ін.) Ідеал краси виступає предметом розгляду в контексті моди та модельної діяльності в працях Л. Дихнич, Ю. Легенького, С. Чехович та ін.

Як показують дослідження сучасних вітчизняних науковців (С. Безклубенко, 2001, 2004), причина прикрих теоретичних невдач криється в непозбутній суб'єктивності досліджуваного явища. Люди вважають гарним, прекрасним те, що їм подобається, а подобається, нравиться, їм насамперед те, що відповідає їхнім нравам, тобто звичаям, звичкам. Показово у цьому зв'язку, що одне із значень слова moda в латинській мові серед різних значень „звичай” і навпаки - серед різних значень слова „звичай” (mos, morae) є значення - „мода”.

Сучасна „криза” пошуків естетичного ідеалу започаткувалась якісними змінами у тлумаченні прекрасного на рубежі ХІХ-ХХ століть. Митці-декаденти, модерністи проповідували самоцінність мистецтва, його незалежність від життя („мистецтво заради мистецтва”), рафінований естетизм (О. Уайльд, Г. Аннунціо), нестримний індивідуалізм (А. Стріндберг), аморалізм та еротику (М. Арцибашев). Класичний ідеал краси гостро заперечувався англійським філософом Е. Бьорком, що позначилось на ідеалі краси в моді. Сучасна „розмита” інтерпретація естетичного ідеалу значною мірою пов'язана з поширенням постмодернізму, концепція якого засновується на рівнозначності, рівноцінності всіх уявлень про прекрасне, відсутності надійних критеріїв для встановлення будь-якої ієрархії естетичних цінностей.

На відміну від філософів та інших представників теоретичної думки, люди у своєму повсякденному житті прагнули й прагнуть не так до теоретичного осягнення поняття краси та її ідеалу, як до практичного їх освоєння, досягнення довершеності. Якщо зусилля розвинутих цивілізацій минулого на Сході та Заході були спрямовані на практичне втілення ідеалу людської краси в гармонійному поєднанні фізичного та духовного начал, що становить все ж виняток, то використання одягу, взуття, макіяжу і т.п., як засобів досягнення ідеалу зовнішньої краси, являє собою повсюдну практику.

Українське суспільство щодо цього не становить винятку. Історія засвідчує, що наші предки з незапам'ятних часів використовували одяг не тільки з утилітарною метою, а й заради краси, доказом чого виступає й традиція прикрашання самого одягу. Це видно на прикладі срібних фігурок танцівників із скарбу VI століття, знайденого в селі Мартинівці на Київщині (Київський історичний музей).

Перший розділ дисертації підсумовується висновком про те, що в літературі недостатньо висвітлені питання зв'язку моди з уявленням про красу, тимчасом як історичні трансформації моди засвідчують зміни цих уявлень, так би мовити, „модифікацію” ідеалу краси.

У другому розділі - “Об'єктивація ідеалу краси в українській моді та соціально-культурні детермінанти його еволюції” - викладаються результати порівняльного аналізу традиційного українського народного вбрання та новітніх його форм і стилів у досліджуваний період.

Традиційний одяг українців, його регіональні (Наддніпрянщина, Волинь, Поділля, Слобожанщина, Прикарпаття та Закарпаття та ін.), станові (селяни, міщани, козаки, дворяни) особливості знайшли адекватне й доволі повне відображення у фольклорі, народному аматорському та професійному мистецтві, літописних свідченнях, архівних матеріалах, експозиціях краєзнавчих та етнографічних музеїв, а з кінця ХІХ століття - і в кіно- та фотодокументах досліджуваної епохи. Ґрунтовні розвідки у зазначеному напрямку здійснили українські та російські історики, етнографи, антропологи, фольклористи другої половини ХІХ-початку ХХ ст.

З прадавніх часів одяг нашого народу, як уже зазначалося, покликаний задовольняти не лише фізичні, а й духовні потреби людини, виявляє естетичні смаки та вподобання, особливості соціальної психології, потяг до прекрасного, уявлення про нього. Відтак ми можемо відтворити, мислено реконструювати ці уявлення, аналізуючи типові зразки національного одягу. Як виглядав ідеал жіночої краси в середині та наприкінці ХІХ століття, ми можемо судити за тогочасними зображеннями - документальними, як портрет В.А Тропініна („Дівчина з Поділля”), художньо узагальненими, як у жанрових картинах, починаючи з Т.Г. Шевченка („Катерина”, „Селянська родина”, „Циганка-ворожка”) до К.К. Костанді („Сутінки”), В.Д. Орловського („Жнива”), О. Мурашка („Селянська родина”), М.К. Пимоненка („Збирання сіна на Україні”), Ф.Г. Кричевського („Наречена”), К.О. Трутовського („Весільний викуп”, „Дівчина з снопами”, „Побачення), М.К. Пимоненка (”Весілля в Київській губернії”) та ін. Так вимальовується оспіваний образ: „вона зростом невеличка, а літами - молода, руса коса - до пояса, в косі стрічка голуба”.

Тогочасний ідеал чоловічої краси українців так само можна розгледіти в портретах, зокрема того ж таки В.А. Тропініна („Українець”, 1820), жанровими картинами вищезгаданих та інших художників, за відомою народною картиною „Козак Мамай”.

У цей час, тобто наприкінці ХІХ ст., в Російській та Австро-угорській імперії, до складу яких входила більша частина українських етнічних земель, відбувається бурхливий розвиток капіталізму, що супроводжується інтенсивними процесами руйнування традиційного укладу селянського життя, урбанізації населення та посилення інокультурних впливів. Ці процеси, ясна річ, не могли залишитися без наслідків у суспільній свідомості українського населення, не могли не позначитися так чи інакше на народних уявленнях, зокрема й про красу та її ідеальне втілення. Ці зрушення знайшли відображення у трансформації народного вбрання, поступовій втраті в ньому традиційних національних елементів, що поступалися місцем інноваціям, пов'язаним з міською культурою. Якого вигляду набував жіночий одяг, що ставав поступово типовим, можна побачити з картин тогочасних художників (див. К.К. Костанді „В люди”).

В дисертації розкриваються особливості еволюції міської моди і зазначається, що відображення ідеалу краси в українській моді свідчить про її розвиток у руслі загальноєвропейський тенденцій.

Наприкінці XIX-початку XX ст. „оберегова” та пов'язана з нею обрядова функції традиційного національного одягу здебільшого втрачають своє давнє значення, проте естетична, зазнавши певних видозмін, і досі успішно утверджує себе, що й робить український одяг національно забарвленим навіть при значному переважанні в ньому загальноєвропейських елементів.

Перша світова війна, пов'язані з нею трагедії народного життя, справили помітний деформуючий вплив на суспільну свідомість. Примусове „змішання” культур різних народів також не могло не позначитись на уявленнях українців про красу та її ідеали. Справу довершили події, пов'язані з революційними катаклізмами, громадянською війною, так званими „соціалістичними перетвореннями” у місті й на селі. Ознаки тогочасних західноєвропейських стилів проникають в культуру одягу України, набуваючи своєрідної місцевої інтерпретації, що яскраво відображено в картинах П.Г. Волокидіна “Курсистка” та В.А. Чеканюка “Перший комсомольський осередок на селі”.

Соціально-культурні процеси в країні, пов'язані з ексцесами так званої „колективізації сільського господарства” та індустріалізації країни, які означали фактичну ліквідацію не лише „куркульства як класу”, а й класу селян, проведення „культурної революції”, спрямованої на підрив і нищення основ традиційної національної культури в ім'я нібито „культури інтернаціональної”, вирішальним чином вплинули на свідомість „молодих будівників комунізму” та підростаючого покоління, докорінно змінили їх естетичні настанови, уявлення про прекрасне. Стосовно моди це означало тотальну відмову від народних традицій і перехід до дотримання невизначених європейських стандартів. Під цим „знаменом” минули 30-ті та початок 40-их, передвоєнних років. Вціліла в полум'ї Другої світової війни молодь вже сповідувала відмінні від пращурів ідеали краси. Видатний український художник С.О. Григор'єв правдиво відтворив цю ситуацію в картині “Прийом до комсомолу” (1949) - в колективному портреті своїх учнів - студентів Київського художнього інституту.

У повоєнний час українськими митцями було запропоноване власне бачення ідеалу жіночої краси українки: молоде одухотворене почуттям та інтелектом обличчя, легка постава, зручний одяг, в якому органічно поєднуються європейські і традиційні національні елементи (С.А. Кириченко “Врожай”. Мозаїка).

Проте життя внесло свої корективи. І причиною тут була війна, її наслідки. Перипетії війни, окрім страждань, зумовили процес незнаного доти „змішання” народів та їх культур. Мільйони людей вимушені були покидати свої місця поселення і відправлятися у незнані краї. Крім усього, це зумовлювало процес взаємопізнання, взаємопроникнення та взаємовпливу культур. Зокрема сотні й сотні тисяч українців випробували на собі долю „переміщених осіб” - як полонені, „остарбайтери”, підневільні працівники, потім - як переможці у складі Радянської армії. Вони мали змогу ознайомитися, понад усе, з кращими зразками європейської культури і привезли ці свої нові знання додому. Проте головне зробило кіно.

У повоєнний час країна переживала період так званого „малокартиння”: внаслідок руйнації кіноіндустрії в СРСР вироблялося всього 5-7 фільмів за рік. Зарадити справі правлячий режим вирішив за рахунок так званих „трофейних фільмів” - вивезених з Німеччини кінофондів, взятих нібито в рахунок „репарацій”. І радянські екрани на кілька років заполонили картини виробництва зарубіжних кіностудій, переважно американських. Цензура була суворою, проте підсліпуватою. У прокат випускалися лише розважальні картини, які здавалися ідеологічно „безобідними”. Справді, у них не було відвертої антирадянщини і взагалі було мало політики. Але в них яскраво зображався інший, ніж у Радянському Союзі, спосіб життя: відмінний побут, гарне вбрання, приємні зачіски, вражаючий макіяж. Глядачами були, звісно, люди різного віку, в тому числі молодь та підлітки, які живилися цією візуальною інформацією. Через 10-15 років, коли це покоління підросло і вступило в громадянське життя, в країні стався своєрідний вибух впливу зарубіжної культури, зокрема моди. Всупереч пропагованим офіційно моделям молодь відверто й навіть з викликом віддавала перевагу зарубіжним зразкам, європейським та американським: у чоловіків - вузькі („дудочками”) брюки, немислимих кольорів сорочки та краватки, широченні в плечах піджаки, черевики на товстій підошві і „кок” на голові - як зачіска. У жіночої статі аналогічно: вузькі, що облягають щільно стегна, спіднички, туфлі „на платформі”, „відверті” кофточки і „грубий” макіяж.

Всі заходи боротьби з цим „проявом розтлінного впливу буржуазного Заходу” - від масованої пропаганди до відловлювання його носіїв („стиляг”) на вулицях - бажаних результатів не принесли. З часом це захоплення екзотичним ідеалом краси минуло: так само „раптово”, як раніше виникло.

Впродовж 60-х та наступних 70-х і 80-х років відбувся перехід абсолютної більшості населення на носіння одягу європейського зразка. Традиційне національне вбрання „доношували” представники старшого покоління, молодші ховали його в родинні скрині (до свят, інших урочистих подій), віддавали на зберігання до музеїв, театрів. Ідеал краси у свідомості українського суспільства зазнав кардинальних змін. Водночас відбувалось переміщення „центру ваги” із сфери самодіяльної модельної творчості (за усталеними в основному традиційними зразками) до професійної організації модельної діяльності, покликаної, враховуючи особливості уявлень населення про прекрасне, в той же час цілеспрямовано формувати їх, розвивати та поширювати.

У третьому розділі - „Соціокультурні зрушення в українському суспільстві кінця ХХ століття і їх відображення у моді” - викладаються результати аналізу організації професійної модельної діяльності в незалежній Україні.

В дисертації наголошується на тому, що впродовж другої половини ХХ століття в українському суспільстві неодноразово змінювалися уявлення про красу та її ідеал, проте причиною цих змін були вже не революції, війни та інші соціальні потрясіння, а цілеспрямована професійна діяльність модельєрів, організаторів модельного бізнесу, зорієнтована на те, щоб вироблялось та споживалось все більше їхньої продукції.

Як зазначалося, уявлення людей про прекрасне формуються в процесі освоєння ними певних явищ довкілля та свого „внутрішнього” життя. У процесі „споживання” певних предметів відбувається їх етизація, сакралізація та естетизація. Естетизація - це процес освоєння людьми світу, в ході якого те, що було (насправді, лише здавалось людям) позбавленим будь-яких естетичних якостей або навіть неприйнятним з огляду на панівні смаки та вподобання в суспільстві (даному середовищі), зрештою набувають (в уявленнях людей набувають ) певних естетичних якостей або змінюють їх знак на протилежний: те, що „було” огидним, „стає” прекрасним і навпаки С. Безклубенко. Всезагальна теорія та історія мистецтва - К., 2004. - С. 46..

У минулому цей процес відбувався спонтанно, стихійно, поволі впродовж тривалого періоду часу. З винаходом та всебічним розвитком засобів масової інформації ситуація змінилася докорінно: часова тривалість компенсується інтенсивністю процесу пропозиції та споживання, на зміну стихійності та спонтанності - організована цілеспрямованість. В результаті масованого нав'язування населенню певних предметів споживання, ідей, суджень відбувається прискорена їх естетизація, разом з тим - етизація і навіть „сакралізація”. Тепер виробники товарів, в тому числі й предметів „моди”, не стільки орієнтуються на панівні в суспільстві уявлення, смаки й уподобання, скільки прагнуть за допомогою масових засобів інформації (газет, журналів, радіо, телебачення, Інтернет) спонукати споживачів до прийняття нових „ідеалів краси”, що відповідають якості пропонованих виробником товарів. В умовах масового виробництва та масового споживання товарів таке надуживання ЗМІ спричинило спочатку швидку зміну смаків та вподобань населення, визнання їх „рівноцінними” і призвело, зрештою, до девальвації будь-яких ідеалів. Відтак було проголошено настання епохи так званого „постмодернізму”, засадничим принципом якого виступає заперечення будь-якої ієрархії цінностей, визнання всього і всіх - „рівноцінними”. Залунали декларації про те, що „однозначного” розуміння краси, а тим більш - її ідеалу, вже не існує, що цей „ідеал” поступово трансформувався і зникає, як і його „класичне зображення”.

„Законодавці” моди вже не ідеалізують здоров'я людського тіла, не з цим пов'язують його красу: тіло віднині „призначене” показати, підкреслити, відтінити „красу” (тобто привабливість!) одягу. Жінка має стати схожою на манекен : метр сімдесят зросту, маленькі груди, шовкове волосся, ніжні плечі, довга шия, вузька талія, гарні руки, широко розставлені очі, рот не дуже великий, не дуже тонкі губи.

Під впливом масових нав'язливих зображень жінки, насамперед як об'єкта задоволення сексуального потягу представників протилежної статі, не те що в свідомості - у підсвідомості! - сучасної людини штучно формується певний “бажаний” образ - ідеал. Суть його сьогодні полягає в тому, що жінка постає „чистим” символом засобу втілення сексуального бажання, а відтак, за законами психологічних асоціацій, - прагнення володіти речами, що рекламуються за допомогою жіночої краси (точніше було б сказати: зваби), що стала популярною торговою маркою (своєрідною „розмінною монетою”). „Парадокс” полягає в тому, що цей образ збуджує і в представниць жіночої статі прагнення уподібнитися рекламованому „ідеалу”, стати так само об'єктом „бажання”, що спонукає насамперед їх придбавати рекламовані товари.

Над вдосконаленням цього „механізму зваблення” працюють модельні агентства, компанії, цілі галузі промисловості, що має назву модельного бізнесу. Нині в Україні працює чимало модельних агенцій. Найвідоміші з них - “Олег і Єва”, “Лінія 12”, “Карін”, “Монада-Київ-Берлін“, “L-models”, ”Expo Models Group” та ін.

Агенція -- це, в певному сенсі, продюсер і промоутер моделі. Професійна агенція прагне налагодити належні контакти з відомими компаніями, імідж яких також впливає на створення „Імені” нової моделі одягу. Моделі одягу, представлені на подіумах, - це лише, так би мовити, „квінтесенція” майбутньої нової лінії. Ідеї, закладені в них, потім піддаються „спрощенню” - переробляються з урахуванням можливостей масового виробництва, щоб стати доступними для широкого загалу споживачів.

З вищезазначених причин попит у модельному бізнесі мінливий як на зразки (моделі) одягу, так і на зразки („моделі” чоловіків та жінок), які їх демонструють. Не так давно, наприклад, „була мода” на бразильянок, потім на афганські типажі, далі на „ugly models” - підкреслено „негарних” дівчат. Проте, незважаючи на подібні „викрутаси” законодавців моди, поки що залишається провідним попит на „гарні” обличчя та фігури, ідеал яких також формується на конкурсах краси та засобами масової інформації. Аналіз показує, що Україна пропонує європейського типу обличчя та ті пропорції, на які є сталий попит. Вікові „межі” сучасної моделі - від 3-4 до 60 років. Переважна їх більшість (70-80% загального складу) становлять моделі віком від 14 до 25 років; моделі-чоловіки - віком 30-45 років (хоча вони можуть бути й молодшими, адже в такому віці моделями вже, зазвичай, не стають). Часом моделі в анкетах вказують не свій справжній, а „візуальний” вік , потрібний рекламодавцям.

Чимало рекламних продуктів транснаціональних корпорацій не адаптуються до українського ринку, а просто калькуються, тому в рекламних „роликах” Нead&Shoulders можна побачити типових іспанок з розкішним чорним волоссям і смаглявою шкірою, а в роликах Blend-a-med - кругловидих чешок. Неможливо не вбачити в цьому, хай не навмисного, не цілеспрямованого, проте від цього не менш підступного процесу денаціоналізації українського ідеалу краси - насамперед жіночої.

Щоправда, для вітчизняних рекламних проектів, вважають фахівці модельних агенцій, замовники намагаються добирати українські типажі - жінок 23-40 років, здебільшого русявих, із „звичайними” рисами обличчя. Проте дбають вони при цьому зовсім не про плекання традиційного для України ідеалу краси, а лише винятково про те, щоб товар успішно продавався.

У висновках до цього розділу зазначається, що на ринку українського модельного бізнесу не вистачає внутрішнього демократизму, тут ще багато снобізму, який витіснено у зарубіжних модельних агентствах. В Україні, де структурованість суспільства ще не досягла світового рівня, розвиток цієї галузі, багато в чому специфічної, перебуває на початковому етапі.

Актуальними тут є: розвиток та впровадження системи маркетингу, вивчення попиту, можливостей максимального скорочення „технологічного ланцюжка” впровадження модних новацій. Разом з тим, не можна не відзначити досить потужних творчих і економічних можливостей в Україні, які сприяють становленню модельного бізнесу. Особливе місце тут належить модельним агентствам України, чиї вихованці зажили собі широкої популярності як в нашій державі, так і за її межами.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Аналіз літератури засвідчує неоднозначне розуміння та тлумачення ключового терміну “мода” і похідних від нього (модель, модельєр, модельна діяльність, модельний бізнес тощо). В даному дослідженні поняття “мода” розглядається як складне соціально-культурне явище, що включає комплекс інтелектуально-творчих та практично-виробничих видів діяльності, пов'язаних з проектуванням (моделювання), виготовленням (виробництво) одягу та доповнень до нього (“супутніх” виробів, деталей), демонстрацією зразків (моделі) його споживачам (презентація), рекламуванням і продажем. Все це називають модельним бізнесом.

2. З'ясовано, що мода (модельна діяльність), що виникла із природного прагнення людей до краси, в усі часи, від самих початків виготовлення одягу та прикрас, орієнтувалась на домінуючі в суспільстві смаки та вподобання, намагалась досягти ідеалу краси як втілення узагальнених уявлень про прекрасне.

3. Оскільки ж “природа” прекрасного має глибоко суб'єктивний характер (іншими словами, уявлення людей про красу мінливі і нестійкі, вони залежать від багатьох психологічних, соціально-політичних, економічних і т.д. факторів), це зумовлювало й зумовлює “безперервну” мінливість моди. Звідси випливає, що за трансформаціями моди, її так би мовити “примхами”, можна простежити зміни смаків та вподобань людей, їх уявлень про прекрасне, тобто “модифікації” ідеалу краси, його еволюцію у певному суспільстві за певний історичний період.

4. Проведене дослідження динаміки української моди з кінця ХІХ століття виразно засвідчує історичну еволюцію ідеалу краси в свідомості українців. При цьому виявлено хронологічні “рубежі” цих своєрідних, так би мовити, “зламів” - періоди його еволюції: 1) з кінця ХІХ ст.-до початку Першої світової війни [1910-ті роки]; 2) повоєнний час-20-ті роки ХХ ст.; 3) період перед Другою світовою війною [30-ті-початок 40-х рр. ХХ ст.]; 4) повоєнний період [кінець 40-х-середина 60-х рр. ХХ ст.]; 5) період “застою” [кінець 60-х-середина 80-х рр. ХХ ст.]; 6) сучасний період [кінець 80-х рр. ХХ ст.-початок ХХІ ст.].

5. З'ясовані соціально-економічні та культурно-естетичні детермінанти еволюції ідеалу краси, його “зламів”:

істотні зрушення в економіці країни наприкінці ХІХ ст. (інтенсивний розвиток капіталізму та пов'язані з цим процеси урбанізації населення);

докорінне руйнування традиційного селянського укладу життя внаслідок ґвалтівних “соціалістичних перетворень”;

потужний вплив інонаціональних культурних вподобань та преференцій.

6. Аналіз сучасних тенденцій у розвитку модельної діяльності в незалежній Україні виявляє їх зв'язок із змінами в українському суспільстві уявлень про красу під дією сучасних ринкових відносин у цій сфері (модельний бізнес) та безпрецедентним впливом засобів масової інформації на свідомість людей. Як і в попередні епохи, мода орієнтується на смаки та вподобання споживачів. Проте, на відміну від попередніх епох, сучасний модельний бізнес не утруднює себе надто з'ясуванням “параметрів” ідеалу краси, натомість він прагне, і не безуспішно, нав'язувати ці “ідеали” суспільству відповідно до якості пропонованих “моделей”.

7. Соціально-культурним наслідком цієї інвазії в суспільну свідомість є фактична девальвація будь-яких ідеалів, намагання виправдати її нібито об'єктивним настанням епохи постмодернізму, засадним принципом якого виступає заперечення будь-якої ієрархії естетичних цінностей та пріоритетів.

Основні публікації автора

1. Шестопалова Ю.А. Соціокультурні зрушення в українському суспільстві кінця ХХ століття і їх відображення у моді. // Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 4-6 червня 2004 року. - К.: КНУКІМ, 2004.-Ч. 2.- С. 132-134.

2. Шестопалова Ю.А. Особливості розвитку модельного бізнесу в Україні. // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць: Наук. зап. Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 10. - Рівне: РДГУ, 2005. - С. 129-132.

3. Шестопалова Ю.А. Західноєвропейський антропний ідеал краси ХХ ст. // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць. Наук. записки Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 11. - Рівне: РДГУ, 2006.- С. 84-87.

4. Шестопалова Ю.А. Ідеал антропної краси: тенденції розвитку історіографії. // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць. Наук. записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Вип. 11. - Рівне, 2006.- С. 80-84.

5. Шестопалова Ю.А. Засоби масової культури і комунікації у формуванні іміджу краси. // Україна-Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур: Зб. матеріалів Міжнарод. наук.- практ. конф., Київ, 25-26 травня 2006р. - К.: ДАКККіМ, 2006.- Ч.1.- С. 278-281.

6. Шестопалова Ю.А. Естетичний ідеал в українському суспільстві в 90-х рр. ХХ ст. // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць. Випуск ХVII. - К.: Міленіум, 2006. - С. 128-133.

7. Шестопалова Ю.А. Відображення ідеалу краси в традиціях моделювання українського одягу // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. праць. - Вип. 14 / Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2006. - Серія “Мистецтвознавство”. - С. 128-140.

8. Шестопалова Ю.А. Об'єктивація ідеалу краси в українській моді та соціально-культурні детермінанти його еволюції // Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 5-7 червня 2006 року. / - К.: КНУКІМ, 2006. - Ч. 1.- С. 101-103.

Размещено на Allbest.ru