Аграрна політика німецьких окупаційних властей на території військової зони України (1941–1943 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 94(477): 338.43.02] “1941/1943”

Аграрна політика німецьких окупаційних властей на території військової зони України (1941-1943 рр.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Власенко Світлана Іванівна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться 19 березня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий 16 лютого 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент О.Г. Сокірко

АНОТАЦІЯ

Власенко С.І. Аграрна політика німецьких окупаційних властей на території військової зони України (1941-1943 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2006.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню аграрної політики німецьких властей в окупованих областях України, які впродовж 1941-1943 рр. перебували під управлінням вермахту. Зміст дисертації розкриває формування загарбницьких планів нацистської верхівки щодо експлуатації сільськогосподарського потенціалу українських територій. На базі широкого кола документальних матеріалів, здебільшого обласних архівних установ республіки, досліджено діяльність німецьких військово-адміністративних, військово-господарських та українських допоміжних органів влади в регіоні. Простежено особливості аграрної політики нацистів та їхні спроби реформувати сільськогосподарське виробництво. Аналізується ставлення місцевих селян до німецьких окупаційних властей та визначаються основні фактори, що впливали на його зміну. Здійснюється спроба розкрити наслідки господарювання німців та визначити матеріальні збитки аграрного сектору економіки військової зони України після двох років німецької окупації.

Ключові слова: Друга світова війна, Велика Вітчизняна війна, вермахт, німецько-нацистський окупаційний режим, військова зона України, сільське господарство, “новий аграрний лад”, колабораціонізм, селянство.

аграрний нацистський німеччина

АННОТАЦИЯ

Власенко С.И. Аграрная политика немецких оккупационных властей на территории военной зоны Украины (1941-1943 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - К., 2006.

В диссертации, на основе анализа научной литературы и изучения документальных материалов, раскрываются особенности политики немецко-нацистских оккупантов в сельском хозяйстве военной зоны Украины - Черниговской, Сумской, Харьковской, Сталинской (ныне - Донецкой) и Ворошиловградской (Луганской) областей. Анализ планов нацистской элиты Германии по эксплуатации аграрной сферы экономики Украины продемонстрировал, что стремление захватить богатые сырьем и сельскохозяйственной продукцией украинские земли приводило к активной разработке лидерами Третьего рейха детальных планов по их эксплуатации как до начала Второй мировой войны, так и в ходе военных действий на территории Советского Союза. Среди нацистского руководства не было единого решения по вопросу организации и использования сельского хозяйства оккупированных регионов.

Установлено, что на территории военной зоны Украины политическая и экономическая власть пребывала в руках представителей вермахта. Существовало три системы управления: военно-административная, полицейско-карательная и военно-экономическая, между которыми не было четких разграничений. Немецкому управленческому аппарату были подведомственны органы украинской вспомогательной власти. Основной задачей оккупационных органов власти было содействие обеспечению сельскохозяйственной продукцией вермахта и населения Германии, а также поддержание порядка на захваченной территории.

Доказано, что политика немецких оккупационных властей в сельском хозяйстве военной зоны Украины во многом зависела от настроения местного населения. Поэтому аграрная реформа А. Розенберга была ни чем иным, как пропагандистской акцией, целью которой был поиск поддержки местного крестьянства. Как результат, в украинском селе продолжала действовать система коллективного хозяйствования: новые формы производства - общественное хозяйство и сельскохозяйственное товарищество - продолжали использовать коллективные методы обработки земли.

Сделано попытку проследить эволюцию отношения сельского населения к немецко-нацистскому оккупационному режиму и определить факторы, влияющие на настроения крестьян. Как результат, доказано, что аграрная политика немцев, их попытки реформировать сельскохозяйственное производство путем введения “нового аграрного строя”, положительно влияли на настроения крестьян и порождали такое явление, как коллаборационизм. Но невыполнение провозглашенных обещаний относительно отмены коллективных форм производства и введения частной собственности крестьян на землю привели к падению авторитета немецкой власти в оккупированных селах военной зоны Украины.

Подчеркнуто, что аграрная политика нацистской Германии на территории военной зоны Украины имела эксплуататорский, грабительский характер. Немецкие оккупанты превратили украинские территории не только в сельскохозяйственную провинцию Третьего рейха, но и в источник сельскохозяйственной продукции и сырья, поставщика дешевой рабочей силы.

Ключевые слова: Вторая мировая война, Великая Отечественная война, вермахт, немецко-нацистский оккупационный режим, военная зона Украины, сельское хозяйство, “новый аграрный строй”, коллаборационизм, крестьянство.

ANNOTATION

Vlasenko S.I. The Agrarian Policy of the German Occupational Authorities on the Territory of Ukraine's Military Zone (1941 - 1943). - A Manuscript.

A Thesis to be awarded the scientific degree of the Candidate of Historic Sciences in Speciality 07.00.01 - history of Ukraine. - National Taras Shevchenko University of Kyiv. - Kyiv, 2006.

The thesis deals with a study of the agrarian policy of the German authorities in the occupied regions of Ukraine that period of 1941-1943 were guided by the Vermacht. The contents of the thesis describes the formation of the invading plans of the Nazi authorities in regard of the exploitation of the agricultural potential of the Ukrainian areas. On the basis of a large amount of documentary materials, mainly obtained from oblast archive institutions of the republic, a study has been made relating to the activities in the region carried out by the German military and administrative, as well as military and economic bodies and also Ukrainian auxiliary ones. There have been traced peculiar features of the agrarian policy of the Nazis, as well as their tries in reforming the agricultural production sector. The attitude of the local population to the German occupational authorities has been analysed, and the principal factors that effected the regime replacement have been identified. The author tries to determine the consequences of the Germans' economic activities and assess the volume of the material damages in the agrarian sector of the country's military zone of Ukraine that resulted after the two years of the occupation.

Key words: World War II, the Great Patriotic War, the Vermacht, the German-and-Nazi occupational regime, Ukraine's military zone, agriculture, “the new agrarian formation”, collaborationism, peasantry.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (693 найменування, 87 с.), 10-ти додатків (15 с.). Загальний обсяг роботи становить 297 с.

Вступ. Актуальність теми дослідження. Друга світова та Велика Вітчизняна війни є одним із актуальних об'єктів вивчення історичної науки. Втім, тривалий час увага науковців зосереджувалася переважно на подіях воєнної історії, ролі Компартії у перемозі над німецькими загарбниками, історії партизанського та підпільного руху опору, загальній характеристиці окупаційного режиму тощо. Деякі ж питання, через політичну заангажованість та заідеологізованість майже не розглядалися. Це зумовило неоднозначні прогалини у вивченні історії Великої Вітчизняної війни, які нині вимагають глибокого та об'єктивного аналізу.

Серед таких “білих плям” в історіографії значний інтерес викликає одна з найактуальніших і малодосліджених проблем - аграрна політика нацистів на окупованих українських землях. І хоча у вітчизняній історичній науці існують певні напрацювання з означеної теми, вони лише частково висвітлюють дане питання. До того ж, ці дослідження не завжди враховують регіональну специфіку, що позбавляє можливості простежити особливості політики німців та їхніх союзників у сільському господарстві окремих окупаційних зон України. Як наслідок, комплексного та неупередженого аналізу аграрної політики німецьких властей на території військової зони України досі проведено не було. Водночас цілком очевидно, що аналіз нагромадженого історичного досвіду має важливе значення і для здійснення аграрних перетворень у незалежній Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної теми “Історія формування і розвитку Української держави” (державний реєстраційний номер 01 БФ046-01), включеної до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є аграрна політика нацистської Німеччини на території України у роки Другої світової війни.

Предметом дослідження є форми та методи діяльності окупаційних адміністративно-господарських органів управління на території військової зони України в 1941-1943 рр., її наслідки для сільського господарства, а також ставлення селянства до німців.

Мета дисертації полягає у здійсненні всебічного цілісного аналізу політики німецьких окупаційних властей у сільському господарстві військової зони України.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

вивчити стан і ступінь розкриття проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії, дослідити джерельну базу та здійснити класифікацію наявних джерел;

визначити місце аграрного сектору економіки України в експансіоністських прагненнях нацистської Німеччини та простежити розробку планів керівництва Третього рейху щодо його експлуатації;

дослідити стан сільського господарства означеного регіону напередодні його захоплення німецькими військами;

реконструювати систему німецьких військово-адміністративних та військово-економічних органів управління, а також українського допоміжного апарату “самоврядування” та розкрити напрямки та форми їхньої діяльності;

охарактеризувати сутність аграрної політики німців у військовій зоні України впродовж усього періоду окупації та відстежити хід аграрної реформи та її наслідки у зазначеному регіоні;

з'ясувати та прослідкувати еволюцію ставлення селянства військової зони України до аграрних перетворень німецької окупаційної влади;

проаналізувати наслідки діяльності нацистів у сільському господарстві військової зони України.

Географічні межі дисертації включають Чернігівську, Сумську, Харківську, Донецьку (на час окупації - Сталінська) та Луганську (Ворошиловградська) області, які на період нацистської окупації входили до складу військової зони України.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період із серпня 1941 р. - вступу німецьких військових частин на територію зазначеного регіону, до жовтня 1943 р. - остаточного визволення краю радянськими військами.

Методологічну основу дослідження складають принципи історизму, об'єктивності, системності та науковості. Написання дисертації здійснювалося на основі історичних, історіографічних та загальнонаукових методів пізнання: проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, ретроспективного, аналітичного, описового, методу формальної логіки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного аналізу аграрної політики німецької окупаційної влади на території військової зони України. На основі широкого масиву документів центральних та обласних архівних установ України, частину з яких введено до наукового обігу вперше, досліджено реалізацію аграрної реформи в регіоні, структуру німецького військового адміністративно-господарського й українського допоміжного апаратів управління та механізми їх взаємодії. Проаналізовано еволюцію ставлення сільського населення до німецьких властей та визначено фактори, що впливали на нього. Уточнено масштаби пограбування нацистами сільського господарства краю, а також розкрито форми і методи вилучення продукції у населення. На основі узагальнених даних визначено наслідки нацистської окупації для аграрної сфери економіки регіону. У додатках подано статистичний матеріал, який доповнює та узагальнює положення, викладені у дисертації.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її фактичного матеріалу, основних положень та результатів при написанні узагальнюючих праць з економічної та соціальної історії, а також з історії Великої Вітчизняної війни, методичних і наукових розробок із зазначеної проблематики та при підготовці нормативних і спеціальних курсів з історії України.

Апробація результатів дослідження. Основні результати та окремі положення дослідження були висвітлені на 11-ти наукових конференціях: V Сумська наукова історико-краєзнавча конференція (Суми, 20-21 листопада 2003 р.); Міжнародна наукова конференція “Розвиток науки в Київському університеті за 170 років очима молодих вчених та студентів” (Київ, 27 квітня 2004 р.); Наукова конференція “Німці в історії Київського університету” (Київ, 25-26 травня 2004 р.); Обласна історико-краєзнавча конференція “60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників” (Суми, 27 жовтня 2004 р.); Міжнародна наукова конференція “Незабутні сторінки історії нашого народу” (до 60-річчя звільнення України від гітлерівських загарбників) (Київ, 17 грудня 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих учених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 10-11 березня 2005 р.); Науково-практична конференція, присвячена 60-річчю Перемоги над фашизмом (Київ, 13 квітня 2005 р.); Міжнародна наукова конференція “Україна у Другій світовій війні (до 60-річчя перемоги над нацистською Німеччиною)” (Київ, 26-27 квітня 2005 р.); Міжнародна науково-теоретична конференція “Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.: сучасні проблеми історичної освіти та науки” (Дніпропетровськ, 12-13 травня 2005 р.); Четверта Міжнародна науково-практична конференція молодих учених “Шевченківська весна” (Київ, 3 березня 2006 р.); Науково-практична конференція, присвячена 15-річчю Незалежності України (Київ, 5 квітня 2006 р.).

Публікації. Результати дослідження відображені в 10-ти наукових статтях і тезах конференцій (3,6 друк. арк.), з яких 4 (2,5 друк. арк.) - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету і завдання, окреслено хронологічні та географічні межі, розкрито наукову новизну та практичне значення дисертації, відображено апробацію її результатів.

Перший розділ “Історіографія та джерела проблеми” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Стан наукової розробки теми” здійснено аналіз наукового доробку вітчизняних та зарубіжних вчених, які вивчали окремі аспекти досліджуваної проблеми. Опрацьована література дає можливість відзначити чисельність та різноманітність історіографічної бази дисертації.

Зокрема, за тематикою виділяємо дослідження, що містять комплексний аналіз історії Великої Вітчизняної війни та праці, присвячені вивченню її окремих проблем. За територіальними ознаками - праці, які висвітлюють історію Великої Вітчизняної війни в межах України загалом та роботи, що мають регіональний характер. За хронологічним принципом - дослідження радянських істориків періоду 1942-1991 рр. та роботи науковців пострадянського періоду від 1991 р. до сьогодення. Окрему групу формують праці зарубіжної історіографії.

Радянська історіографія проблеми умовно поділяється на декілька хронологічних періодів. Перший припадає на воєнні роки (1942-1945 рр.) і характеризується більше, як публіцистичний та пропагандистський: праці цього періоду були спрямовані на розкриття злочинів німецьких загарбників. Другий - від закінчення війни і до середини 1950-х років, коли радянські вчені робили перші спроби написання історії Великої Вітчизняної війни. В цей час з'явилися праці, автори яких намагалися висвітлити аграрну політику німців на території України. Третій період (середина 1950-х - середина 1960-х років) відзначався зменшенням ідеологічного впливу на історичну науку, активізацією освоєння джерел та розширенням спектру проблем дослідження. Це призвело до перегляду та переосмислення деяких проблем історії Великої Вітчизняної війни. В означений період на рівень окремого об'єкту дослідження виступає Україна. Четвертий - середина 1960-х років до 1991 р., характеризується появою як фундаментальних багатотомних праць з історії України періоду Великої Вітчизняної війни, так і дослідженнями окремих аспектів нацистського окупаційного режиму. Зокрема, аналіз аграрних перетворень німців, умов життя та праці сільського населення України здійснили П.С. Дишлевий, М.М. Загорулько, С.П. Лаута, А.Ф. Юденков та ін. Робилися спроби і дослідити особливості окупаційного режиму в областях, які перебували під владою вермахту. Так, М.В. Коваль для означення даного регіону вжив термін “прифронтова зона”.

Другу групу досліджень репрезентують праці сучасної вітчизняної історіографії, становлення якої розпочалося з 1991 р. Українська історична наука значно розширила спектр проблем дослідження. Зокрема, економічні плани нацистської Німеччини щодо українських земель знайшли своє відображення у працях І.Г. Вєтрова, О.В. Потильчака та ін. Формування, структуру та діяльність німецьких органів влади в областях, що перебували під військовим управлінням, досліджував В.А. Нестеренко. Аграрну політику нацистів, щоправда, у рейхскомісаріаті “Україна”, вивчали Н.М. Глушенок, І.М. Романюк, В.О. Солодько та ін. Особливості ж аграрних перетворень німців в окремих областях військової зони дозволяють простежити праці П.В. Доброва, В.А. Нестеренка, Д.М. Тарнавського та ін. Ставлення українського селянства до окупаційної влади вивчали В.І. Кучер, Ю.О. Ніколаєць, О.В. Потильчак та ін. Збитки, завдані аграрному сектору економіки України за роки “господарювання” нацистів були відображені у працях Л.В. Кондратенко, О.Г. Перехреста й ін.

В окрему групу можна виділити науковий доробок представників зарубіжної історіографії. Так, роль командування вермахту у встановленні “нового порядку” на завойованій радянській території розкрив Н. Мюллер. Деякі аспекти нацистського окупаційного режиму на Україні досліджені у працях А. Верта, А. Далліна, В. Косика та ін.

Отже, історії Великої Вітчизняної війни присвячена значна кількість наукових праць. Однак, ґрунтовних досліджень, які розкривали б специфіку аграрної політики нацистів на території військової зони України проведено не було.

Підрозділ 1.2. “Джерельна база дослідження” містить аналіз документальної основи дисертації, яка характеризується багатогранністю та насиченістю. Необхідно вирізнити неопубліковані матеріали, що зберігаються у фондах центральних та обласних архівних установ України; опубліковані збірки документів; статистичні довідники; газети та агітаційні брошури часів нацистської окупації. Дану класифікацію доповнює поділ джерельної бази на документи німецького та радянського походження. В свою чергу, джерела німецького походження доцільно поділити на документи вищих органів влади Третього рейху та матеріали окупаційних властей регіонального рівня.

Загальні аспекти окупаційної політики на території військової зони України розкривають документи вищого нацистського керівництва, що містяться у колекції мікрофотокопій документів німецьких військових та адміністративних інстанцій (ЦДАВО України. - Ф. КМФ-8), матеріалах Комісії з питань історії Великої Вітчизняної війни АН УРСР (ЦДАГО України. - Ф. 166), документах рейхскомісаріату “Україна” (ЦДАВО України. - Ф. 3206) та ін.

Важливим джерелом, використання якого дозволяє простежити особливості аграрної політики німців у військовій зоні України, є матеріали, що зберігаються у фондах архівних установ Донецької, Луганської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей. Це різноманітні накази, розпорядження, постанови, оголошення адміністративних та господарських органів окупаційної влади, переважно, українського допоміжного апарату “самоврядування”.

Додатковою групою джерел з досліджуваної проблеми є документи радянського походження - звіти партизанських загонів (ЦДАГО України. - Ф. 62, оп. 1), різноманітні статистичні матеріали Державної планової комісії Української РСР при РНК СРСР (ЦДАВО України. - Ф. 337, оп. 21, т. 1), висновки обласних надзвичайних комісій по розкриттю злочинів німецьких окупантів (ДАДО. - Ф. Р-1838; ДАЛО. - Ф. П-1790; ДАСО. - Ф. Р-2191; ДАЧО. - Ф. Р-3013) та ін.

Окрему групу джерел становлять збірки документальних матеріалів, які допомагають розкрити економічну політику німців, щоправда, переважно, у рейхскомісаріаті “Україна”. Що ж до особливостей окупаційного режиму в областях військової зони України, то вони простежуються на основі матеріалів, вміщених у регіональних збірках документів.

Ще одним блоком опублікованих джерел є статистичні довідники, що інформують про стан сільського господарства України напередодні Великої Вітчизняної війни та дають можливісь відстежити його втрати внаслідок німецької окупації.

Не менш важливою групою матеріалів є періодичні видання та брошури часів німецької окупації. Попри яскраво виражений агітаційний характер, вони, тим не менше, дають певні уявлення і про основні аспекти аграрної політики нацистів у військовій зоні України.

Отже, досить широка історіографічна та джерельна база проблеми дисертаційного дослідження дозволяє здійснити комплексний аналіз аграрної політики німецьких окупаційних властей на території військової зони України в 1941-1943 рр.

Другий розділ “Аграрний сектор економіки України та його місце в експансіоністських прагненнях нацистської Німеччини” складається з двох підрозділів, у яких простежується розробка нацистами планів щодо використання сільськогосподарського потенціалу українських земель та досліджується стан аграрної сфери економіки України на момент захоплення німецькими військами.

У підрозділі 2.1. “Плани реакційних кіл Третього рейху щодо експлуатації аграрного сектору економіки України” відзначається, що саме українські території з їх багатими аграрними ресурсами були найбільш бажаними для нацистської Німеччини володіннями, які мали вирішити низку соціально-економічних та політичних проблем.

Основні положення економічної політики нацистів на окупованій території України були розроблені заздалегідь і містилися у “Зеленій папці” Г. Герінга. Директиви “Зеленої папки” стосувалися структури та функцій військово-господарських органів управління, регламентували їхню діяльність щодо економічного забезпечення вермахту та населення Німеччини.

Визначаючи за домінанту у стратегічному завданні стосовно України максимальне використання її економічного потенціалу, нацисти планували перетворити українські землі на аграрний придаток Великонімеччини. Втім, одностайності у поглядах на організацію сільськогосподарського виробництва в Україні серед керівництва Третього рейху не було. Зокрема, рейхсміністр А. Розенберг пропонував ліквідувати радянські колективні господарства та відновити індивідуальні форми виробництва на селі, що стимулювало б продуктивність праці місцевого населення і, водночас, підвищувало авторитет німецької влади. Альтернативою була програма, запропонована рейхсмаршалом Г. Герінгом, що полягала у збереженні радянської колгоспно-радгоспної системи господарювання. Ґрунтувалася вона на тому, що великі колективні господарства давали можливість всебічно контролювати виробництво сільськогосподарської продукції, різка зміна форм господарювання на сході могла б дестабілізувати аграрне виробництво тощо. Програма Г. Герінга, підтримана А. Гітлером, була домінуючою протягом усього періоду окупації.

У підрозділі 2.2. “Стан сільського господарства України напередодні німецької окупації” зазначено, що аграрний сектор економіки республіки, пройшовши складний шлях колективізації, поступово вийшов на якісно нові методи господарювання. Було сформовано потужну колгоспно-радгоспну систему і напередодні Великої Вітчизняної війни в досліджуваному регіоні діяло 7 780 колгоспів (27,4 % від загальнореспубліканської кількості) та 403 радгоспи (43,4 %). Активна механізація та модернізація господарства краю призвела до того, що у 287-ми МТС (23,4 % від загальнореспубліканської кількості) на початок 1941 р. нараховувалося 23 162 трактори та 6 776 зернових комбайнів (25,3 % та 24,2 % відповідно). Означені процеси стимулювали розвиток аграрного сектору економіки краю, що відігравав значну роль у загальнореспубліканському виробництві сільськогосподарської продукції: 21,3 % зернових культур, 22,1 % цукрового буряка, 22 % картоплі, 35 % соняшника. У регіоні також зосереджувалося 20,8 % великої рогатої худоби, 20,3 % коней, 23,7 % свиней, 21,9 % овець та кіз, 23,5 % птиці.

Напад нацистської Німеччини на СРСР перервав поступальний розвиток українського суспільства, викликав нагальну потребу евакуації матеріальних та демографічних ресурсів прифронтових територій. І хоча перебазування аграрного сектору економіки у тилові райони Радянського Союзу займало другорядне, порівняно з промисловістю, місце, його масштаби були значними. Проте швидке просування німецьких військ, а також низка проблем, що постали у процесі евакуації (відсутність заздалегідь розроблених планів, брак транспортних засобів, перевантаженість шляхових магістралей тощо) примушували залишати ворогові сільськогосподарську техніку, обладнання, худобу та інше майно. Намагаючись уникнути цього, радянське керівництво прийняло низку директив, що передбачали знищення матеріальних цінностей сільського господарства республіки, яке неможливо було евакуювати. Проте велика кількість населення, сільськогосподарського майна та ресурсів так і не були вивезені й залишилися на окупованій території.

Третій розділ “Діяльність нацистських окупантів в аграрному секторі економіки військової зони України” містить три підрозділи, в яких досліджуються структура, форми та методи роботи адміністративно-господарських органів влади в аграрній сфері, розвиток сільського господарства регіону впродовж 1941-1943 рр., ставлення селянства до аграрної політики німців та її наслідки.

Зазначено, що аграрна політика нацистів упродовж окупації зазнала певних змін і умовно може бути поділена на два етапи: перший - дореформенний, що охоплює період від початку окупації (серпень 1941 р.) до проголошення закону “Про новий земельний лад” А. Розенберга (15 лютого 1942 р.); другий - реформування аграрної сфери (з 15 лютого 1942 р. до остаточного звільнення регіону від окупантів у жовтні 1943 р.).

У підрозділі 3.1. “Органи адміністративного та господарського управління німецьких окупаційних властей” показано, що вище керівництво військової зони України здійснювалося командуванням групи армій “Південь”. Безпосередня реалізація планів з експлуатації аграрної сфери економіки регіону покладалася на розгалужений військово-господарський та військово-адміністративний апарати. Вища економічна влада належала “Східному господарському штабу”, в підпорядкуванні якого діяла господарська інспекція “Дон-Донець”. У її відомстві перебувало шість господарських команд, які у своїй діяльності спиралися на сільськогосподарські комендатури обласного рівня. Господарські організації тісно співпрацювали з військово-адміністративною та поліційно-каральною системами управління, які виконували допоміжну роль у визиску місцевого населення.

Невід'ємною складовою німецької окупаційної управлінської системи був український допоміжний апарат. Він обмежувався адміністративними органами - районними, міськими та сільськими управами й економічними - обласними, окружними, районними земельними управами. Українські органи “самоврядування” були лише мовчазними реалізаторами “нової політики” окупантів.

У підрозділі 3.2. “Політика німецької влади на початковому етапі окупації (серпень 1941 - лютий 1942 рр.)” зазначено, що діяльність нацистських окупаційних властей у військовій зоні України полягала в ефективній експлуатації природних та трудових ресурсів краю, передусім, на користь вермахту. Взявши за основу програму Г. Герінга щодо організації сільськогосподарського виробництва на сході, було відновлено радянську колгоспно-радгоспну систему господарювання. Це дозволило новим власникам виконати нагальні завдання: налагодити роботу сільського господарства та поставити його під свій контроль; зібрати врожай 1941 р. та організувати осінню посівну кампанію; створити систему визиску сільського населення тощо. Як наслідок, попри воєнні лихоліття, які призводили до руйнування аграрної сфери, окупантам вдалося зібрати близько 60-70 % врожаю 1941 р.

Водночас, нацисти розуміли необхідність формування у селян враження, ніби “більшовицький аграрний лад” знищено, оскільки це, на їхню думку, безпосередньо впливало на результати сільськогосподарського виробництва. А тому окупанти, використовуючи бажання українського населення володіти власною землею, пропагували положення майбутньої аграрної реформи, кінцевою метою якої мав стати перехід до приватновласницького селянського землекористування.

У підрозділі 3.3. “Реформування аграрного сектору економіки (лютий 1942 - осінь 1943 рр.)” доводиться, що саме завдяки проголошенню аграрної реформи, окупантам вдалося активізувати працю сільського населення, спрямовану на забезпечення потреб вермахту та Німеччини. Прийнятий 15 лютого 1942 р. закон “Про новий земельний лад” декларував три етапи на шляху до індивідуального приватного селянського землеволодіння. На першому проводилася реорганізація колгоспів у громадські господарства, а радгоспів - у державні маєтки. Проте, в новоутворених організаціях продовжували використовуватися колективні методи господарювання.

Влітку 1942 р. було розпочато другий етап аграрної реформи - перетворення громадських господарств на товариства зі спільного обробітку землі або хліборобські спілки. Ці організації об'єднували приватні земельні володіння селян, де продовжувала використовуватися колективна праця. Втім, темпи реорганізації були повільними: на кінець 1942 р. на статут хліборобської спілки було переведено 9,5 % загальної кількості громадських господарств, а у 1943 р. передбачалося перевести ще 20 % громадських господарств.

Третій етап передбачав уже в 1943 р. відокремлення індивідуальних приватних селянських господарств на хутори та відруби. Однак дані положення стосувалися лише осіб, які активно співпрацювали з окупаційною владою, що викликало невдоволення значної частини населення.

Поразки на фронті, активізація радянського руху опору, втрата підтримки окупаційної влади серед місцевого селянства, змушувало нацистське керівництво радикалізувати зміни у сільському господарстві. 3 червня 1943 р. було проголошено “Декларацію про власність”, яка передбачала суцільне запровадження індивідуальної приватної власності українських селян на землю. Проте даний крок був запізнілим. Основними ж формами виробництва на селі впродовж усього періоду окупації залишалися державні маєтки, громадські господарства та, подекуди, хліборобські спілки.

Еволюція аграрної політики на завойованій території залежала від ставлення місцевого населення до окупаційних властей. Селяни, виснажені репресіями, жорстокими методами колективізації та важкою працею, досить неоднозначно сприйняли прихід німецьких військ. Частина з них, чисельність якої з часом зростала, зайняла ворожу позицію до окупантів і вела боротьбу з ворогом. Інші - доброзичливо зустріли та підтримали німецьку владу. Підтримуючи окупантів, селяни військової зони України керувалися переважно економічними мотивами. До того ж їх співпраця мала, здебільшого, вимушений характер. Як наслідок, значна частина селян зайняла нейтральну, вичікувальну позицію, пристосовуючись до нових умов існування.

Таким чином, аграрна політика нацистів призвела до занепаду сільського господарства військової зони України. Несанкціонований грабунок майна при вступі військових частин вермахту, жорстокий визиск місцевого населення в період окупації, планомірне знищення матеріальних ресурсів при відступі, завдали колосальних збитків аграрному сектору економіки краю. На звільнених від німецьких окупантів територіях залишалися лани необробленої землі, пошкоджена техніка, зруйновані будівлі та попелища. Загалом, за нашими підрахунками, втрати сільського господарства військової зони України становили 56 426 млн. крб.

У висновках дисертації наводяться основні положення, що виносяться на захист:

- Незважаючи на багатий історіографічний доробок з історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, у сучасній науці відсутнє комплексне дослідження аграрної політики нацистської Німеччини на території військової зони України в 1941-1943 рр. Вирішити проблему дозволяє насичена та багатогранна джерельна база дисертаційного дослідження, представлена неопублікованими архівними матеріалами, збірками документів, статистичними довідниками, газетами та брошурами періоду окупації.

- Україна посідала одне з чільних місць в експансіоністських прагненнях нацистської Німеччини. Плани щодо експлуатації її аграрних ресурсів були розроблені керівництвом Третього рейху задовго до нападу на СРСР. Їх головною метою було забезпечення вермахту і цивільного населення рейху сільськогосподарською продукцією та сировиною. Щоправда, серед нацистської еліти не було одностайної думки щодо політики у сільському господарстві на окупованих українських землях. Було сформовано дві домінуючі концепції: збереження колективних форм господарювання та запровадження приватновласницького селянського землеволодіння. По суті ж, реалізація економічних планів нацистів передбачала перетворення України на сировинно-аграрний придаток, ринок збуту німецьких промислових товарів та джерело дешевої робочої сили.

- Аграрний сектор економіки України напередодні Великої Вітчизняної війни перебував у стадії розвитку. Колективізація та механізація сільського господарства призвели до підвищення його продуктивності. Області, які згодом увійшли до складу військової зони України, відігравали відчутну роль в загальнореспубліканському виробництві сільськогосподарської продукції. З початком війни постало завдання з евакуації матеріальних цінностей народного господарства республіки. Незважаючи на низку проблем, що з'явилися в процесі евакуації, все ж вдалося перебазувати на схід значну частину майна сільського господарства України. Однак на покинутій ворогові території лишалися значна частина населення та дезорганізоване, спустошене й зруйноване господарство.

- Реалізація розроблених нацистами планів в областях, що перебували під управлінням вермахту, покладалася на розгалужений військово-господарський та військово-адміністративний апарати. Вони спиралися на українські допоміжні органи “самоврядування”, які цілком підпорядковувались окупаційній владі. Фактично вся окупаційна управлінська система була побудована таким чином, щоб максимально використовувати економічний потенціал захоплених територій. Її функції були досить широкими і часто переплітались: адміністративні й поліційно-каральні органи виконували, передусім, завдання по “замиренню” населення, а господарські - реалізовували заходи щодо визиску аграрного сектору економіки окупованих регіонів. Завдяки такій співпраці управлінських систем нацистським окупантам вдавалося запроваджувати “новий порядок” в областях військової зони України.

- Політика німецьких окупаційних властей у сільському господарстві військової зони України не була сталою й еволюціонувала залежно від перебігу подій на фронті, зростання потреб Третього рейху в продуктах харчування, змінах у настроях українського селянства, розгортання підпільно-партизанського руху опору тощо. Намагаючись здобути підтримку серед місцевого населення, нацистське керівництво проводило реформування сільського господарства, що поступово мало привести до запровадження індивідуального приватного селянського землеволодіння. Однак реформа досягла лише свого другого етапу - створення хліборобських спілок, кількість яких була незначною. Основними ж формами господарювання на селі були громадські господарства. В цілому ж, аграрна політика мала експлуататорський та грабіжницький характер. Поєднуючи, з одного боку, загравання з місцевим селянством, а, з іншого, тиск та терор, окупанти намагалися максимально використати сільськогосподарський потенціал захоплених областей. Україна, яка в майбутньому мала стати колонією Великонімеччини, вже у ході війни перетворилася на сировинно-аграрний придаток та джерело дешевої робочої сили для Третього рейху.

- Ставлення селян військової зони України до аграрної політики нацистів не було сталим як в окремих регіонах, так і в різні періоди окупації. Якщо на початковому етапі впровадження “нового порядку” сприймалося частиною селянства позитивно або нейтрально, то непослідовність політики німців та невідповідність їхньої діяльності задекларованим положенням призвели до падіння їхнього престижу серед місцевого населення. Як наслідок, на кінець окупації німці сформували вороже ставлення до себе з боку більшості селянства областей військової зони України, що призвело до активізації радянського руху опору.

- Аграрний сектор економіки областей, що входили до військової зони України, за роки Великої Вітчизняної війни суттєво змінився. Сільське господарство пережило евакуацію на схід матеріальних ресурсів, руйнацію та знищення при відступі спочатку радянських військ, а два роки по тому - німецьких, важку двохрічну окупацію нацистів. Як показало дослідження, інтенсивне “господарювання” німців призвело до колосальних втрат: суттєво скоротилися посівні площі та знизилися показники врожайності сільськогосподарських культур; істотно зменшився технічний парк регіону, який складала тепер зруйнована та пошкоджена техніка; знизилися показники тваринницької галузі, зокрема різко впав приріст худоби тощо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Аграрна політика німецьких властей у військовій зоні України на початковому етапі окупації (вересень 1941 - лютий 1942 рр.) // Історичний журнал. - 2004. - № 6-7. - С. 65-70.

2. Стан сільського господарства на території військової зони України в роки німецько-фашистської окупації (на матеріалах Сумської області) // Сумська старовина. - 2004. - № 13-14. - С. 242-247.

3. Місце України в економічних планах Німеччини напередодні Другої світової війни: аграрне питання в поглядах нацистів // Історичний журнал. - 2005. - № 2. - С. 38-45.

4. Реформування німецькими окупантами аграрного сектору економіки України (на матеріалах військової зони України) // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2005. - Вип. 9. - Част. 2. - 499 с. - С. 163-172.

Матеріали наукових конференцій:

5. Аграрна політика німців на Сумщині на початковому етапі окупації (вересень 1941 - лютий 1942 рр.) // Матеріали п'ятої Сумської наукової історико-краєзнавчої конференції (20-21 листопада 2003 р.). - Ч. 2. - Суми: Сум ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2003. - 164 с. - С. 110-113.

6. “Розпорядження про новий земельний лад” А. Розенберга та його реалізація на території військової зони України // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги / За заг. ред. проф. О. К. Закусила. - Вип. ІІІ. - У 2-х част. - Ч. 1. Гуманітарні науки. - К.: Логос, 2005. - 402 с. - С. 46-47.

7. Українське село в період німецької окупації 1941-1943 рр. (за матеріалами військової зони України) // Проблеми історії України: програма і матеріали конференції, присвяченої 60-річчю Перемоги над фашизмом / День науки історичного фак-ту КНУ імені Тараса Шевченка. Секція каф-ри історії для гуманітарних факультетів. 13 квітня 2005 р. - К.: Логос, 2005. - 47 с. - С. 5-7.

8. Аграрна реформа німецької влади на території військової зони України на завершальному етапі окупації (червень - вересень 1943 р.) // Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років: сучасні проблеми історичної освіти і науки: Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції, Дніпропетровськ, 12-13 травня 2005 р. / Ред. кол.: С. І. Світленко (відп. ред.) та ін. - Дніпропетровськ: “Пороги”, 2005. - 340 с. - С. 180-185.

9. Суперечності серед німецького керівництва щодо перетворень в аграрній сфері на окупованій території України // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. - Вип. ІV: У 3-х част. - Ч. 3. Історія / За заг. ред. проф. В. Ф. Колесника. - К.: Логос, 2006. - 500 с. - С. 92-94.

10. Ставлення селянства військової зони України до аграрної політики німецьких окупаційних властей // Проблеми історії та історіографії України. Програма і матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 15-річчю з Дня Незалежності України. 5 квітня 2006 р. / Наук. ред. проф. Казьмирчук Г. Д. - К.: Логос, 2006. - 85 с. - С. 23-27.

Размещено на Allbest.ru