Фільваркові господарства східних регіонів Речі Посполитої в другій половині XVI – першій половині XVII ст. (на прикладі Руського та Белзького воєводств)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ЯРЕМЧУК Андрій Васильович

УДК(438) “15/16”: 631.11

ФІЛЬВАРКОВІ ГОСПОДАРСТВА СХІДНИХ РЕГІОНІВ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ в другій половині XVI - першій половині XVII ст. (на прикладі Руського та Белзького воєводств)

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернівці - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича МОН України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор БАЛУХ Василь Олексійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, декан філософсько-теологічного факультету.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор МАКАР Юрій Іванович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародних відносин;

кандидат історичних наук, доцент АТАМАНЕНКО Віктор Борисович Національний університет “Острозька Академія”, доцент кафедри історії.

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться “20” квітня 2007 року о 13 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2 (корпус 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий 19.03 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.Я. Лупул

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування внутрішньої та зовнішньої політики сучасної України на правах рівноправності та партнерства з іншими державами передбачає врахування і використання історичного досвіду її взаємин із сусідами, основою яких було і залишається багатогранне спілкування в різних аспектах суспільно-економічного життя. Важливого науково-теоретичного і практичного значення набуває сьогодні з'ясування та повне й об'єктивне висвітлення місця й ролі українського народу в історії Польщі, особливо на переломних етапах українсько-польської минувшини.

Ґрунтовне і всебічне вивчення аграрної історії західноукраїнських земель та суміжних польських воєводств, а саме розвиток фільварково-панщинної системи, є назрілою проблемою. З огляду на це пропонована праця присвячена висвітленню аграрної історії східних районів Речі Посполитої ранньомодерного часу, тобто сучасних західноукраїнських земель, соціально-економічний обрис яких визначався фільварково-панщинною системою, що пройшла тут стадії становлення та розвитку. Через вивчення історії фільварків пролягає шлях до розуміння господарського та суспільно-політичного розвитку західних регіонів сучасної України. Цією працею автор ставить за мету розвинути дослідження фільваркової системи Польщі, але зосереджуючи увагу лише на її східному регіоні, що буде логічно-послідовним продовженням вивчення аграрного питання в історії держав Центрально-Східної Європи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Це історичне дослідження виконане в руслі наукової проблематики кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича “Проблеми історії стародавнього світу і середньовіччя та значення археологічних і етнологічних джерел в реконструкції минулого” (номер державної реєстрації - 0106U008490).

Об'єктом дослідження є закономірності соціально-економічної еволюції фільварково-панщинної системи у східних воєводствах Речі Посполитої у період другої половини XVI - першої половини XVII ст., а також особливості становлення фільваркових господарств, їх місце в економічному та суспільному розвитку ранньої нової Польщі, правове становище селянства та польська колонізаторська політика, яка призвела до національно-визвольного руху українського народу.

Предметом дослідження є фільваркове господарство східних воєводств Речі Посполитої в другій половині XVI - першій половині XVII ст.

Мета дослідження полягає у послідовному і всебічному висвітленні аграрної історії східних територій Речі Посполитої другої половини XVI - першої половини XVII ст., а саме фільваркових господарств двох великих економічно відмінних територій - північно-західних та південно-східних регіонів Руського та Белзького воєводств, які мали певні економічні та соціальні особливості розвитку в порівнянні з етнічно польськими землями. Об'єкт, предмет і мета обумовили наукові завдання:

? вивчити суперечливі питання виникнення фільваркових господарств у Руському та Белзькому воєводствах у другій половині XVI - першій половині XVII ст.;

? встановити політичні та соціально-економічні передумови розвитку фільварків;

? дати узагальнюючу характеристику економічного розвитку фільваркових господарств;

? виявити основні типи феодальної ренти;

? визначити напрямки внутрішнього та зовнішнього збуту продукції фільварків;

? охарактеризувати категорії залежного селянства та форми опору селянства проти феодального засилля.

Методи дослідження. Дисертаційна робота сформована на основі низки наукових методів і принципів.

Передусім автор намагався дотримуватися головних принципів - історизму, об'єктивності, логічної послідовності та міждисциплінарних підходів, а також використовував такі методи: структурно-системний, проблемно-хронологічний, системно-функціональний, порівняльно-історичний, статистико-аналітичний. На нашу думку, вказані принципи та методи надали можливість ефективно реалізувати поставлені завдання.

Хронологічні межі дослідження - друга половина XVI - перша половина XVII ст., доба ранньомодерної історії Польщі, - період розвитку та розповсюдження фільваркової системи господарювання до моменту її кризи у середині XVII ст. Оскільки хронологічні рамки дослідження охоплюють ціле століття, то для полегшення з'ясування динаміки розвитку основних процесів, що відбувалися у східних регіонах Польщі в ранньомодерний час, автор поділив увесь період на менші часові відрізки з певними ключовими датами: 1) друга половина XVI ст. з головною датою 1569 р.; 2) перша половина XVIІ ст. 1648 р. Такий хронологічний поділ обрано не випадково, а спираючись на основні історичні факти центрально-східних європейських держав, до складу яких входили українські землі. По-перше, з 50-х років XVI ст. у Польщі основою сільськогосподарського виробництва стала фільварково-панщинна система. По-друге, після угоди про об'єднання Польщі та Великого князівства Литовського в єдину державу Річ Посполиту (1569 р.) практично всі українські землі увійшли до складу новоствореної держави. Люблінська унія призвела до посилення соціально-економічного пригноблення українського народу, що одночасно викликало піднесення національно-визвольного руху проти зростання польської феодалізації. Свого піку воно досягло у 1648 р., коли розпочалася Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Саме ці історичні факти дають авторові право дотримуватися зазначених хронологічних рамок.

Територіальні межі дослідження - східні регіони Речі Посполитої, а саме Руське та Белзьке воєводства (нині Підкарпатське та Люблінське воєводства Польщі та територія Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей України).

Наукова новизна одержаних результатів визначається широким колом залучених до наукового обігу джерел, які дали змогу об'єктивно підійти до висвітлення та оцінки ролі фільварково-панщинної системи в історії ранньомодерної Польщі.

? Автор визначив чинники впливу на розвиток фільварків, поділивши їх на загальнодержавні та локальні.

? Уперше здійснив спробу комплексного дослідження правового та соціально-економічного розвитку фільваркового господарства на території Руського та Белзького воєводств у другій половині XVI - першій половині XVII ст.

? Глибше вивчив роль та значення українського і польського народів у процесі історичного розвитку східноєвропейських держав. Автор врахував у своїй роботі здобутки вітчизняної та зарубіжної історіографії, що дало змогу повніше висвітлити обрану для дослідження тему, об'єктивно вивчити історичні факти та явища.

? Уперше найширше представив лінію розвитку та організацію фільваркового господарства від простого хутора до багатогалузевого феодального господарства, в якому охарактеризовано соціальний склад населення.

? Запропоновано модель організації і функціонування типового фільваркового господарства саме на досліджуваних територіях у межах хронологічних рамок, у якому повною мірою проявлялася підприємницька ініціатива землевласників.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його фактичний матеріал, наукова інтерпретація та висновки можуть використовуватися при підготовці лекційних курсів (спецкурсів), підручників “Всесвітня історія”, узагальнюючих наукових робіт, вузівських та шкільних навчальних програм, а також при проведенні практичних занять з історії раннього нового часу, історії східних і західних слов'ян.

Окрім того, оскільки під час розпаду Радянського Союзу відбулася ліквідація колективних господарств, а Україна, в свою чергу, обрала шлях ринкової економіки господарювання, виникає потреба реформування сільського господарства. Саме тут досвід ведення фільваркового господарства може стати фундаментом для створення альтернативних форм організації та функціонування фермерських господарств дрібного і середнього бізнесу в Україні.

Апробація результатів дисертації. Робота апробована на засіданні кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, а також на декількох міжнародних і всеукраїнських конференціях. Серед них: Міжнародна наукова конференція “Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст.”. - Чернівці, 16-18 березня 2000 р.; ІV історико-краєзнавча конференція молодих дослідників, студентів та науковців “Буковина - мій рідний край (присвячена 60-літтю повернення Буковини до складу України)”. - Чернівці, 26 травня 2000 р.; VII Міжнародна молодіжна конференція з питань іудаїки. - Москва, 15-17 липня 2002 р.; Міжнародний науковий семінар “Кайндлівські читання”. - Чернівці, 22-23 травня 2004 р.; Науково-практична конференція “Національно-державне відродження України: історія та сучасність”. - Коломия, 11-12 травня 2005 р.

Публікації. Основний зміст і положення дисертації викладено у 8 публікаціях автора, з них - 4 у фахових виданнях ВАК.

Структура роботи визначена її змістом, предметом, метою і поставленими завданнями.?

Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, поділених на 11 параграфів, висновків (разом 160 сторінок), списку використаних джерел і літератури (211 найменувань).

воєводство населення панщинний ранньомодерний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, його актуальність, об'єкт і предмет, показано зв'язок з науковими програмами, визначено хронологічні рамки і територіальні межі, сформульовано мету, завдання, методи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи.

У першому розділі “Джерела та історіографія дослідження” аналізується рівень та стан наукової розробки проблеми, подано огляд опрацьованих джерел і матеріалів, використаних при написанні роботи.

У роботі використані: Люстрація Руського воєводства (1629 р.), яка є у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника; копії люстрацій (1617 р., 1638 р.) Мостиського староства Руського воєводства, які зберігаються в Науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. І.Франка.; окремі ревізії міст та сіл східних регіонів Польщі (Центральний державний історичний архів України у м. Львові), а саме: Ф.134, люстрація с. Грушівка Сяноцької землі 1628 р.; люстрація с.Кам'янка Волоська Річинського староства Белзького воєводства 1628 р.; ревізія м.Коломиї та Коломийського староства 1564 р.; люстрація с. Течинок Августівського староства Белзького воєводства 1629 р.; Ф.181, люстрація с.Батятичі Каменського староства Руського воєводства 1564 р. Використовувалися матеріали з фондів вищезгаданого архіву у м. Львові, а саме: дані Белзького (Ф.1), Буського (Ф.3), Галицького (Ф.5), Львівського (Ф.9), Перемишльського (Ф.13), Сяноцького (Ф.15) та Теребовлянського (Ф.17) гродських судів. У вказаних фондах вміщена інформація, що стосується таких питань: соціально-економічне становище селян; орендування маєтків і відносини орендаря з підлеглими; форми феодального засилля (переобтяження панщиною, побиття, рекрутування та ін.) та опір йому селянами. Джерельною базою слугували опубліковані М.Грушевським люстрації в серії “Жерела до історії України-Русі” (Галицька, Перемишльська, Львівська, Сяноцька, Белзька та Хомська землі); “Архів Південно-Західної Росії”, сформований М.Владимирським-Будановим, де подано опис староств Руського воєводства.Основні проблеми щодо законодавчого врегулювання відносин, які сформувалися в XVI - XVII ст., вміщені у збірнику “Права, конституції і привілеї Польського королівства, прийняті на коронних сеймах”. Цей збірник охоплює фактичний матеріал, який висвітлює правове становище селян, прикріплення їх до землі, відносини з феодалами, форми боротьби сільського населення, засоби боротьби з селянськими втечами, привілейоване становище шляхти.

Складні процеси соціальної боротьби селянства напередодні визвольної війни українського народу 1648 - 1654 рр. розкриває збірник документів “Селянський рух на Україні 1569 - 1647 рр.”. Серед документів збірника можна виділити кілька різновидів актів: заяви, скарги, постанови, ухвали сеймів і сеймиків тощо.

Матеріали, в яких йдеться про розміри панщини у Львівських міських селах, опубліковані у збірнику документів “Соціальна боротьба у місті Львові в XVI - XVII ст.”. У цій роботі вміщені документальні комплекси, які створилися у тогочасних польських канцеляріях.

Дані щодо торговельних зв'язків східних регіонів Речі Посполитої з Молдавським князівством почерпнуто зі збірника документів “Історія Львова в документах і матеріалах”.

Дослідження поставленої проблеми вимагало залучення широкого кола історіографічних матеріалів. Першим українським дослідником, який приділив увагу вивченню соціально-економічного розвитку східних регіонів Польщі в XVI - першій половині XVII ст., був М.Грушевський. Науковець висвітлив процес становлення фільварково-панщинної системи на українських землях, вивчив обмеження прав селян Галичини в XV-XVIІ ст., розкрив еволюцію панщини у східних регіонах Речі Посполитої.

Вивченням питань економічного розвитку середньовічної України займалися і видатні українські історики Д.Дорошенко та І.Крип'якевич. Науковці характеризують політичну й суспільно-економічну еволюцію розвитку західноукраїнських земель у XVI - XVII ст., простежують вплив політико-правових змін на соціальну структуру східних польських земель вказаного періоду. Аналізують як саме і яким чином рішення судів впливали на життя селян, як правові перетворення сприяли збільшенню фільваркового ареалу.

У середині ХХ ст. увага науковців була прикута до дослідження селянсько-козацьких повстань кінця XVI - першої половини XVII ст. Слід виділити такі праці: “Запорізьке козацтво” В.Голобуцького; “Визвольна боротьба українського народу проти шляхетської Польщі в другій половині XVI - першій половині XVII ст.” К.Гуслистого. Пильна увага приділялася опришківському рухові на території Галицького Прикарпаття. Цю ж тематику розробляв В.Грабовецький. Ці праці лише побіжно торкалися питання фільварково-панщинної системи, однак у них висвітлено матеріал про форми опору селян проти феодального засилля, що дає можливість побачити, як селянство реагувало на дії державної влади або шляхти.

Львівський науковець М.Крикун охарактеризував, як феодали використовували економічну кон'юнктуру в своїх вузько соціальних інтересах, та описав адміністративний поділ західноукраїнських земель в епоху раннього нового часу.

Д.Похилевич дослідив, як насаджувані феодалами фільварки ставали найважливішим джерелом панського прибутку, визначив форми селянських повинностей східних регіонів Речі Посполитої.

Важливу роль у дослідженні аграрних відносин ранньомодерної Польщі відіграв Я.Ісаєвич. Він першим серед істориків-медієвістів не лише порушив, але й правильно розв'язав проблему причин виникнення фільварково-панщинної системи. Науковець вважав основною причиною переходу в країнах Східної Європи до панського фільварку зростання попиту на сільськогосподарську продукцію в умовах невикорінного кріпацтва та повного політичного засилля класу феодалів. Я.Ісаєвич у публікації "Ґродські і земські акти - важливі джерела аграрних відносин у Речі Посполитій у XVI - XVII ст." звернув увагу на неможливість правильного трактування особливостей фільварково-панщинної системи без дослідження зазначених ґродських і земських судових книг.

Слід виділити наукові розвідки львівського історика Ю.Гроссмана з вивчення соціально-економічних проблем раннього нового часу. У праці "Аграрні відносини в Руському і Белзькому воєводствах Речі Посполитої (друга половина XVI - перша половина XVII ст.)" автор аналізує особливості розвитку фільваркового господарства ранньомодерної епохи у східних воєводствах Речі Посполитої.

Варто відзначити також наукові дослідження В.Інкіна, І.Бойка, Ю.Гошко, Г.Ковальчука, в яких оцінюється рівень розвитку продуктивних сил фільваркової доби в Україні, відображається економічний вплив фільваркових господарств на соляні жупи і навпаки, - яким чином солеварний промисел активізував діяльність фільварків.

Аспекти історії соціально-культурних відносин й економічного розвитку міст у Східній Галичині висвітлено у працях чернівецьких науковців П.Михайлини та Ю.Макара.

О.Вінніченко аналізує діяльність шляхти Руського воєводства, яка збиралася на трьох сеймиках; шляхти Львівської, Перемишльської і Сяноцької земель - на генеральному сеймику у м. Вишні, Холмської землі - на повітовому сеймику в Холмі, Галицької землі - на сеймику в Галичі.

Новітнім дослідженням у галузі розвитку фільварково-панщинної системи на території етнічних польських земель є монографія В.Балуха “Фільварки пізньосередньовічної Польщі”, в якій на основі значної кількості джерел вперше в українській історіографії комплексно досліджено причини виникнення, функціонування та початок кризи фільварково-панщинної системи.

Вагомий внесок у дослідження питань розвитку фільваркового господарства зробили відомі польські та російські дослідники: Я.Рутковський, М.Горн, А.Фастнахт, В.Пічета, Б.Греков, Л.Разумовська.

У другому розділі “Передумови появи та розвиток фільваркових господарств у Руському та Белзькому воєводствах Речі Посполитої в другій половині XVI - першій половині XVII ст.” аналізуються причини виникнення і розвитку фільварково-панщинної системи, простежується еволюція політико-правових відносин та умови розширення фільваркового ареалу, економічний ріст фільваркових господарств.

Слід відзначити, що важливу роль при вивченні формування та розвитку фільварків на територіях східних воєводств Речі Посполитої відіграло географічне розташування господарств. Найбільше фільварків розвивалося в районах Бугу, Сяну та інших рік, які зв'язані з Балтійським басейном. Фільваркові господарства по течіях згаданих річок зафіксовано ще в другій половині XV ст. Північно-західні райони з давніх часів стояли на високому щаблі розвитку в економічному відношенні. У переважній більшості староства, розташовані на цих територіях, мали хороші транспортні можливості для збуту зерна. У 14 староствах, які описані в люстраціях 1564 - 1565 рр. і розташовані у північно-західних районах, було 272 села з 73 фільварками, тобто на один фільварок припадало 3,7 села. Потрібно відзначити, що частина території Перемишльського і Сяноцького староств перебували в гірських районах з численними волоськими селами, і якщо не враховувати дані цих староств (99 сіл з 10 фільварками), то отримаємо, що на один фільварок загалом припадало 2,7 села. Більш розвинутим фільваркове господарство було в Холмській землі та Белзькому воєводстві.

Інша картина відкривається в 10 південно-східних староствах, розташованих уздовж течій річок Дністер, Стрий, Прут, Серет, і які зв'язані з Чорноморським басейном. На цих територіях на 251 село припадало 48 фільварків, тобто на один фільварок 5,2 сіл. Варто зауважити, що велике Самбірське староство (91 село з 7 фільварками) здебільшого було розташоване в Карпатах, де в основному займалися скотарством, і якщо цей факт не брати до уваги, то одержимо на один фільварок 3,9 села. Снятинське староство Руського воєводства, яке розташоване в економічно відсталому районі, мало один невеликий фільварок (на 10 сіл). У цих районах зафіксовано значно менше фільварків, ніж у північно-західних районах.

Передумовою розширення фільваркового ареалу на території Руського та Белзького воєводств стало впровадження та реалізація цілої низки політико-правових змін, унаслідок яких відбулося повне відокремлення польської шляхти у привілейований стан. Поряд із цим феодали отримали правову основу для закріпачення селян: ліквідували руське право, відновили і збільшили панщину як основну форму феодальної ренти. Такі політичні й економічні зміни сприяли розширенню і зміцненню фільварково-панщинної системи.

Починаючи з другої половини XVI ст., у східних воєводствах Речі Посполитої фіксується активність у збільшенні фільваркових господарств. Найуживанішими методами їх розширення і збільшення стали такі, як скуповування селянських ґрунтів, насильницьке зганяння селян із землі і, як наслідок, приєднання їх до фільварків, а також закладання нових господарств.

Цікавим фактом є те, що фільваркові господарства створювали й утримували не тільки польські феодали, але й представники інших національностей, зокрема шотландці. У тогочасних документах вони згадуються як “шкоти”. На жаль, у документах не збереглося жодних свідчень щодо розмірів їхніх фільварків.

Слід згадати, що серед тогочасних об'єктивних зовнішніх чинників, які мали негативний вплив на розвиток фільваркових господарств, найбільше лиха спричиняли татарські набіги. Спустошливих нападів у першій половині XVII ст. зазнавали староства Вишенське, Калуське, Сяноцьке.

Таким чином, серед основних причин економічного зростання фільварків слід виділити такі: зростання попиту на зернові за кордоном, звідси - пожвавлення експорту сільськогосподарської продукції; зменшення кількості королівщин і разом з тим збільшення за їхній рахунок шляхетських володінь; активний розвиток і зростання самих фільваркових господарств, а одночасно і збільшення обсягу виробленої продукції; подрібнення великих та організація невеликих господарських одиниць.

У третьому розділі - “Організація фільваркового господарства та його економічні результати” досліджено соціальну організацію фільварків, що вимагала забезпеченості господарств робочою силою та керівництвом.

Починаючи з XV ст. і до першої половини XVII ст., проходив інтенсивний процес прикріплення селян Руського та Белзького воєводств до землі за допомогою законодавчих актів. З середини XVI ст. основна частина населення східних воєводств Польщі перетворилась на кріпаків, відбувалося активне посилення і перманентне зростання процесу феодалізації.

На території Руського та Белзького воєводств у другій половині XVI - першій половині XVII ст. існували три форми феодальної ренти натуральна, грошова і відробіткова, які носили різне забарвлення. Провідною серед селянських повинностей стала відробіткова рента.

У другій половині XVI ст. селяни Руського та Белзького воєводств працювали на феодала по 3-4 дні від ланового наділу, а подекуди і від півланового (на панщину виходив один чоловік від двору), а в першій половині XVII ст. вони працювали, як правило, вже 6 днів від ланового і 4-6 днів від півланового наділу.

Найважливішою галуззю сільськогосподарського виробництва на території східних воєводств Речі Посполитої, як і на всій території Польщі, було рослинництво і насамперед вирощування зернових культур.

З погляду товарності істотну роль відігравала пшениця, хоча її відсоток у загальному ареалі був значно меншим від жита. Значну частину фільваркових ґрунтів засівали вівсом. Посіяний навесні овес займав більшу частину земель, відведених під ярі культури і служив зазвичай кормом для худоби.

Популярним у вирощуванні був також ячмінь. Однак, хоча ячмінь і відігравав помітну роль у тогочасному господарстві, він не займав такої великої частини ареалу, як овес і здебільшого призначався для харчування, а також використовувався як солома для худоби.

Із чотирьох злакових культур, на які відводилась більша частина посівної площі, жито і пшеницю сіяли восени, а овес і ячмінь - навесні.

Окрім 4 основних зернових культур, вирощували й інші рослини: гречку (татарку), просо, горох, а з технічних культур - льон і коноплі залежно від потреб фільварків.

Аналіз структури посівів дозволив встановити для першої половини XVII ст. такі пропорції розподілу землі: жито займало 37%, пшениця - 12%, овес - 23%, ячмінь - 10%, гречка - 15%, горох - 3% посівних площ.

Фільварки Руського та Белзького воєводств вирощували кожного року приблизно 4600 лаштів хліба. Відклавши 1/5 на засів та власні потреби, 3680 лаштів залишилося на продаж. Слід мати на увазі, що королівська адміністрація і шляхтичі - „держателі” королівських сіл -отримували, крім того, значну кількість хліба (здебільшого вівса, жита, а також пшениці) у вигляді данини, що дало їм можливість його експортувати. Загальна маса товарного хліба у Гданську в 1579 році становила 16000 лаштів. Руське і Белзьке воєводства розпоряджалися майже четвертиною (23%) такої кількості товарного хліба.

Природні умови Карпат, наявність тут полонин, пасовиськ давали можливість для розвитку тваринництва, яке забезпечувало населення молоком та м'ясом. У деяких господарствах, особливо в гірських районах, вирощували овець (для отримання вовни) та молочних кіз. Найбільш розвинутими районами вважалися Самбірське та Дрогобицьке староства та Озимська волость.

Домінуючу роль у розвиткові фільварково-панщинної системи відігравало вирощування зернових та скотарство. Однак, окрім цих двох основних напрямків господарства ранньомодерного східнопольського села, розвивалися й інші, допоміжні промисли, до яких належали: солеваріння, бортництво чи бджільництво, рибальство, мисливство, добування та обробка заліза, лісові промисли.

Серед допоміжних промислів фільваркового господарства чи не найприбутковішим було солеваріння. Відносини жуп та фільварків налагоджувалися як через внутрішній ринок, так і безпосередньо у формі додаткової панщини. Розвиток солеваріння та фільваркові господарства гармонійно доповнювали один одного.

Аналізуючи розвиток фільварків, зокрема збут їхньої продукції, потрібно враховувати географічне розшарування фільварків у східних регіонах Польщі. Ці умови є важливими і під час вивчення внутрішнього та зовнішнього збуту товарів, що вироблялись у фільваркових господарствах. Частина хліба, головним чином на півдні і південному сході, продавалась на місцевому ринку для внутрішніх потреб. Як на території південно-східних, так і на території північно-західних староств міста і містечка поглинали велику кількість зернових культур.

До внутрішнього збуту слід віднести і зернову продукцію, необхідну для прогодування челяді і залишену на посівний матеріал. На насіння і на "victus" (прожиток челяді) завжди виділяли п'яту частину хліба.

Швидкому розвиткові зовнішнього збуту зерна передували події 1466 р. - підписання Торунського миру, за яким Польща отримала вихід до Балтійського моря, завдяки чому експорт сільськогосподарської продукції пожвавився. Хліб експортували до скандинавських країн, Англії, Франції.

Основна кількість хліба, яка вироблялась у фільваркових господарствах, задовольняла і навіть перевищувала потреби селян та жителів міста. Надлишковий хліб із фільварків Руського і Белзького воєводств ішов на експорт, особливу роль тут відігравали північно-західні райони. Експорт позитивно вплинув на розвиток товарно-грошових відносин, а збіжжя стало основним продуктом товарообміну фільварків.

У четвертому розділі “Населення фільварків та їхній соціальний статус” проаналізовано структуру залежного сільського населення у період функціонування фільварково-панщинної системи та форми опору селян зростанню процесу феодалізації.

Найчисельнішою категорією феодально залежного селянства другої половини XVI - першої половини XVII ст. були кметі (kmieci), які становили ядро населення села. Вони мали повноцінні господарства (зазвичай це були одноланові землі), сплачували чинші та давали данину.

Наступною групою сільських жителів були загородники (zagrodniczi). Вони мали дім та ділянку землі розміром до четвертини лану, самостійно вели господарство, відробляли пішу панщину і платили грошовий чинш. Невелике господарство загородника не могло забезпечити його сім'ю, тому ця верства селянства працювала на панській ріллі чи землі заможних кметів.

Іншою категорією малозаможного селянства були безземельні загородники, які володіли лише хатами - халупами, вони і отримали назву халупники.

Ще однією верствою сільського населення були підсусідки (podsadkowie), які за своїм соціальним станом нагадували загородників. Різниця між загородниками і підсусідками полягала в тому, що ґрунт, на якому працював останній, не виділявся окремо, а належав селянину, в якого він жив. Шмат землі, на якому працював загородник, належав одноосібно йому та виділявся окремо.

Нижчою верствою селянства вважалися комірники. Вказана категорія селян була нечисельною; вони, як правило, не мали власної землі, проживали в житлових будівлях кметів. В основному до цієї категорії населення належали люди убогі, неспроможні себе матеріально забезпечувати.

Розвиток фільварково-панщинної системи призвів до серйозної структурної перебудови села. У 60-х роках XVI ст. середній наділ кметя дорівнював 1/2 лану, і приблизно половина усіх кметів користувалась саме таким наділом. Понад 2/3 всіх державних селян цього періоду можна вважати нормально забезпеченими землею (від 1/2 лану і вище). Господарств кметів із наділами меншими, ніж 1/4 лану, було всього 6,3%, а всіх малоземельних і безземельних селянських господарств - 18,6%. Але вже у першій половині XVII ст. спостерігається велика різноманітність наділів кметів: властиво півланових виявляється не більш, як 33%, а середній наділ кметя вже дорівнював менш, як 1/2 лану. Лише 46,4% кметів мали наділи розміром від 1/2 лану і більше. Разом із тим кметі з наділами меншими, ніж 1/4 лану, становили 19,7%.

З ростом фільваркових господарств, зростанням панщини невпинно погіршувалося правове становище селян, і водночас зростала кількість селянських протестів. Селянський рух проходив у різних формах:

? індивідуальна або колективна відмова від виконання повинностей;

? відхід і втеча, тобто повний розрив з феодалом і пошук кращих умов соціального й економічного життя;

? повстання, застосування колективного збройного виступу проти гнобителів.

У висновках зроблено узагальнення з конкретних проблем дослідження, які зводяться до таких положень:

1. На процес розвитку фільваркового господарства в Руському та Белзькому воєводствах другої половини XVI - першої половини XVII ст. впливав цілий ряд чинників, які можна розділити на загальнодержавні та локальні.

Загальнодержавними чинниками можна вважати: збільшення попиту у Західній Європі на сільськогосподарські товари, особливо на зерно; пожвавлення експортування сільськогосподарської продукції після підписання Торунського миру 1466 р.; перманентне зростання потреб шляхти у прибутках; невикорінне кріпацтво і повне соціально-політичне засилля феодалів.

До локальних чинників можна віднести такі: географічне розташування земель; придатність для обробітку та родючість ґрунтів; наявність торговельних шляхів - водних та сухопутних; густота населення; зв'язок міста із селом.

2. Функціонування фільваркової системи вимагало як накопичення земельної власності, так і наявності робочої сили та робочого реманенту. Основним типом праці на фільварках була панщина, у зв'язку з чим, починаючи ще з XV ст. і до XVII ст., відбувався процес юридичного прикріплення селян Руського та Белзького воєводств до землі за допомогою різного роду законодавчих актів. У другій половині XVI ст. селяни Руського та Белзького воєводств працювали на фільварку по 3-4 дні на тиждень, а в першій половині XVII ст. панщина становила 4-6 днів на тиждень.

На рубежі XVI - XVII ст. в Європі почав зростати попит на польське зерно, а тому на території східних воєводств Речі Посполитої, як і на всій території Польщі, вирощування зернових культур стало найважливішою галуззю сільськогосподарського виробництва.

Важливим напрямом функціонування фільварково-панщинної системи було скотарство. При достатньому забезпеченні шляхетських господарств худобою найбільш поширеним було вівчарство, оскільки значна частина східних регіонів Речі Посполитої перебувала в гірській місцевості.

3. Безперечно, зростання експорту зерна якісно змінило кон'юнктуру і на внутрішньому ринку, позитивно вплинуло на розвиток товарно-грошових відносин. На той час збіжжя стало основним продуктом товарообміну між фільварками, що додатково сприяло подальшому розвитку господарств.

Унаслідок перманентного розширення феодального землеволодіння, активного розвитку фільварково-панщинної системи господарювання посилення процесу феодалізації у ранньомодерновому селі східних воєводств Польщі відбувалася серйозна економічно-структурна перебудова. Зростання фільваркового ареалу неминуче призводило до зменшення розмірів селянських господарств, тому постійно відбувався процес майнової та соціальної диференціації селянства. Різні категорії селян поступово перетворювалися на одну верству - кріпаків.

4. У другій половині ХVІ ст. у соціальному складі усього населення Польщі селянство становило 67%, шляхта - близько 10%. У цей період раннього нового часу селянство було основою соціального прогресу не лише внаслідок буденної виробничої діяльності, а й тому, що чинило супротив засиллю в будь-якій спосіб. Селянський рух проходив у різних формах, співвідношення та роль яких залежала від конкретних обставин та часу.

5. Аналіз соціально-політичних та економічно-правових процесів східних регіонів Польщі дає можливість сформулювати такі практичні рекомендації:

? вивченню аграрної історії слід приділяти більше уваги, що полегшить розуміння особливостей економічного розвитку цілої низки європейських країн і України зокрема;

? з огляду на реформування сільського господарства в державі висновки, яких дійшов автор, можна практично використовувати при розробці економічних моделей розвитку дрібного та середнього бізнесу, як, наприклад, на базі фермерських господарств.

Основний зміст і положення дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Збут зернових культур фільварками східних воєводств Речі Посполитої у другій половині XVI - першій половині XVII ст. // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст.”. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. - С.124-126.

2. Торговельні зв'язки східних воєводств Речі Посполитої з Молдовським князівством у другій половині XVI - першій половині XVII ст. // Буковинський історико-етнографічний вісник. - Чернівці: Місто, 2000.- С. 91-92.

3. Розвиток фільваркових господарств на території східних воєводств Речі Посполитої у другій половині XVI - першій половині XVII ст. // Питання стародавньої і середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. Т. 3. - С. 160-166.

4. Види та розміри феодальної ренти у фільваркових господарствах Руського та Белзького воєводств у другій половині XVI - першій половині XVII ст. // Питання стародавньої і середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - Т.1. - С.317-323.

5. Форми опору селян проти феодального засилля та їхній вплив на розвиток фільварків Руського та Белзького воєводств у другій половині XVI - першій половині XVII ст. // Питання стародавньої і середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії. - Чернівці: Золоті литаври, 2002. - Т. 2. - С. 235-240.

6. Політичні передумови розвитку фільварків у східних воєводствах Речі Посполитої в XV - XVI ст. // Р.Ф. Кайндль і українська історична наука. Матеріали Міжнародного семінару “Кайндлівські читання, 22-23 травня 2004 р.”. - Вижниця: Черемош, 2004. - С. 79-84.

7. Вітчизняні науковці про фільваркове господарство українських земель, що входили до складу Речі Посполитої // Національно-державне відродження України: історія та сучасність: Матеріали науково-практичної конференції. - Коломия, 2005. - Ч.1. - С. 10-21.

8. Допоміжні галузі сільськогосподарського виробництва та ремесла на фільварках Руського та Белзького воєводств Речі Посполитої другої половини XVI - першої половини XVII ст. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль: ТДПУ, 2006. - Вип. 2. - С. 138-144.

Анотація

Яремчук А.В. Фільваркові господарства східних регіонів Речі Посполитої в другій половині XVI - першій половині XVII ст. (на прикладі Руського та Белзького воєводств). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2007.

У дисертації досліджуються деталі виникнення та розвитку фільваркового господарства Руського та Белзького воєводств. Показано роль і значення фільварково-панщинного господарювання в системі аграрних відносин ранньомодерної Польщі. Представлено основні напрямки виробничого циклу на фільварках, спрямованість збуту сільськогосподарської продукції. Наголошено на характеристиці категорій залежного селянства східнопольських фільваркових сіл та їхнього соціально-економічного й правового становища.

Період другої половини XVI - першої половини XVII ст. на території Руського та Белзького воєводств характеризувався істотними змінами в аграрних відносинах, а рушійною силою перетворень був активний розвиток фільварково-панщинної системи.

Ключові слова: Річ Посполита, Руське та Белзьке воєводства, ранньомодерний час, пізнє середньовіччя, політико-правовий статус, фільварок, рента, ареал, лан, ринок.

Annotation

Yaremchuk A.V. Folwark economies of Rzecz Pospolita in the second half of the 16th - the first half of the 17th centuries (on an example of Russ' and Belz' Areas). - Manuscript.

Thesis for a Candidate of Historical Sciences' degree. Speciality 07.00.02- World history. - Yurii Fed'kovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2007.

This dissertation deals with the complex investigation of the origin and development of folwark economy in Russ' and Belz' areas (wojewуdstwa). The role of folwark-corvee economy is shown in the system of agricultural relations in Poland of early modern period. Main ways of production cycle on folwarks are presented in the work, including the types and sizes of the feudal rent, forms of peasants' opposition against the feudal exploitation and the directions of folwark activity for the sale of agricultural production.

Much attention is paid to the description of categories of dependent peasantry of the East-Polish folwark villages and their social and economic status.

Practical importance of the thesis is that the learnt experience of folwark economy management can become the basis for creation of alternative forms of organization and functioning of modern farmer economies of great and middle business in Ukraine.

Keywords: Rzecz Pospolita, Russ' and Belz' areas, early modern age, early medieval period, political-legal status, folwark, rent, areal, lan (field), market.

Аннотация

Яремчук А.В. Фольварочные хозяйства восточных регионов Речи Посполитой во второй половине XVI - первой половине XVII ст. (на примере Русского и Белзкого воеводств). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всеобщая история. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2007.

Диссертация посвящена аграрной истории восточных районов Речи Посполитой раннего нового времени, социально-экономическое очертание которых определялось фольварочной системой, прошедшей здесь стадии становления и развития. Цель исследования заключается в системном освещении аграрной истории восточных территорий Речи Посполитой второй половины XVI - первой половины XVII ст., а именно - фольварочных хозяйств двух больших экономически отличающихся территорий. Речь идёт о северо-западных и юго-восточных регионах Русского и Белзского воеводств, которые имели специфические социально-экономические особенности развития в указанный период, по сравнению с этническими польскими землями.

Фундамент источниковедческой базы диссертации составили фонды Центрального государственного исторического архива Украины во Львове, Львовской Научной библиотеки им. В.Стефаныка, Научной библиотеки Львовского национального университета им. Ивана Франко. Кроме того, использовано значительное количество опубликованных источников. Изученная историография дает возможность доказать, что данная тема в украинской историографии практически не исследована.

В работе рассматриваются исторические предпосылки расширения фольварочного ареала на территории Русского и Белзкого воеводств, из которых главными стали: внедрение и реализация целого ряда политико-правовых изменений, вследствие которых состоялось полное обособление польской шляхты в отдельное привилегированное состояние.

Проанализированы причины экономического роста хозяйств: рост спроса на зерновые за границей, оживление экспорта сельскохозяйственной продукции; уменьшение количества королевских владений и вместе с тем увеличение за их счет шляхетских; активное развитие и увеличение объема выработанной продукции; измельчание крупных и организация небольших хозяйственных единиц. Однако необходимо учитывать и такой отрицательный момент, который тормозил рост фольварков, как татарские набеги. Значительное место в исследовании уделено осмыслению форм феодальной ренты. Во второй половине XVI ст. крестьяне Русского и Белзкого воеводств работали на феодала по 3-4 дня от ланового надела, а кое-где и от полланового, а в первой половине XVII ст. они работали, как правило, уже 6 дней от ланового и 4-6 дней от полланового надела.

Важнейшей отраслью сельскохозяйственного производства на территории восточных воеводств Речи Посполитой, как и на всей территории Польши, было выращивание зерновых культур. Анализ структуры посевов позволил установить для первой половины XVII ст. такие пропорции распределения земли: рожь занимала 37%, пшеница - 12%, овес - 23%, ячмень - 10%, гречка - 15%, горох - 3% посевных площадей.

С ростом фольварочных хозяйств, возрастанием барщины постоянно ухудшалось правовое положение всех социальных сословий крестьян, а одновременно возрастало количество крестьянских протестов. Крестьянское движение проходило в разных формах, соотношение и роль которых зависело от конкретных обстоятельств и времени. В диссертации раскрыты место, роль и значение фольварочной системы ведения хозяйства в истории аграрных отношений восточных регионов (Русского и Белзкого воеводств) Польши.

Ключевые слова: Реч Посполита, Русское и Белзкое воеводства, раннемодерное время, позднее средневековье, политико-правовой статус, фольварок, рента, ареал, лан, рынок.

Размещено на Allbest.ur

...