Історіографічний потенціал наукових праць студентів-істориків Університету св. Володимира (1834-1920 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТAPACA ШЕВЧЕНКА

СОКОЛОВА НАТАЛІЯ ДМИТРІВНА

УДК 94(477) “1834-1920”: 930.1.

ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАУКОВИХ ПРАЦЬ СТУДЕНТІВ - ІСТОРИКІВ УНІВЕРСИТЕТУ

СВ. ВОЛОДИМИРА(1834-1920 рр.)

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Росії історичного

факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

студент історіографія наукова спадщина

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Верба Ігор Володимирович,

професор кафедри історії Росії

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Казьмирчук Григорій Дмитрович,

завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук, доцент

Тарасенко Ольга Олексіївна,

доцент кафедри історії України Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства

імені М. С. Грушевського НАН України

Захист відбудеться “_18_” ___06_____ 2007 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001. 20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий “_17__” __05______ 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент О.Г. Сокірко

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, 3 розділів (7 підрозділів), висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків (5 таблиць). Загальний обсяг дисертації становить 251с., основний зміст - 195 с. (список використаних джерел і літератури - 40 с., 544 позиції).

Актуальність дослідження. Розвиток історичної науки, зокрема історії Росії, на сучасному етапі характеризується пошуком нових та удосконаленням вже існуючих напрямків дослідження. Вивчення минулого будь-якої країни не можливе без вивчення внеску окремих вчених в історіографічний процес, що вимагає глибокого осмислення їх ролі у формуванні історичних концепцій, методів дослідження, підходів до джерел. Подібні роботи мають охоплювати творчість істориків різних епох, наукових шкіл та напрямків, без детального вивчення яких важко створити узагальнюючі праці з історії Росії.

З небуття повертаються імена несправедливо забутих науковців, але при цьому відсутні вагомі роботи, присвячені науковій спадщині студентської спільноти. Вчені зосереджують свою увагу здебільшого на вивченні економічного, політичного становища студентів, тоді як їхні наукові праці і досі не були предметом спеціального дослідження. Наукова діяльність студентської молоді була надзвичайно плідною, вона залишила значний творчий спадок, який і досі зберігає свою актуальність (особливо значна частина медальних творів) і потребує детального вивчення та залучення до наукового обігу.

Актуальність дослідження наукового доробку студентів Університету св. Володимира зумовлена потребою з'ясування місця та ролі їх наукової спадщини в українській історіографії; введенням до наукового обігу комплексу джерел стосовно вивчення умов та рівня фахової підготовки майбутніх спеціалістів, творчої спадщини студентів; недостатньою розробкою теми в науковій літературі та відсутністю спеціального узагальнюючого дослідження по цій проблемі.

До того ж певна частина випускників цього навчального закладу в подальшому поповнила плеяду відомих українських та російських вчених, життєвий шлях та наукова діяльність яких, стали об'єктом вивчення з боку сучасних науковців. Це в свою чергу сприяє, з одного боку, персоніфікації розвитку історичної думки, а з іншого - реконструкції особистості історика в контексті епохи, окресленню його внеску в примноження наукових знань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної теми „Історія української державності нової та новітньої доби” (державний реєстраційний номер 06 БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження виступає творча спадщина студентів Університету св. Володимира в галузі російської історії, а також весь комплекс історичних та історіографічних джерел, що стосуються даної проблеми.

Предметом дослідження є процес становлення молодих спеціалістів, вивчення їх наукових ідей та поглядів у контексті загальних тенденцій розвитку української та російської історіографії, джерелознавства др. чв. ХІХ - поч. ХХ століття.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі широкої джерельної бази провести комплексний аналіз наукового доробку студентів-істориків, визначити пріоритетні напрями їх роботи, оцінити внесок студентської молоді в російську та українську історичну науку. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки теми, визначити інформаційний потенціал джерельної бази дослідження, залучити до обігу нові джерельні матеріали;

- дослідити особливості фахової підготовки майбутніх спеціалістів;

- вивчити процес становлення наукових інтересів певної частини студентів, відомих випускників Університету св. Володимира, з'ясувати роль наукових керівників у цьому процесі;

- реконструювати на основі змісту робіт та рецензій наукових керівників погляди студентів на російську історію;

- здійснити аналіз наукового доробку студентів-істориків;

- охарактеризувати актуальність студентських творів на сучасному етапі.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1834 по 1920 рр. За точку відліку взято час створення Університету св. Володимира, а вибір верхньої межі зумовлено часом реорганізації Київського університету на заклад вищої освіти педагогічного характеру - Київський інститут народної освіти та відходу від традиційної університетської системи. При цьому слід наголосити, що самі студентські роботи з російської та української історії почали з'являтися з кінця 30-х рр., а медальні - з 1841 року. Але оскільки в дисертації важливе місце займає процес професійної підготовки студентів, тому не вірно буде обмежитися періодом 40-х рр. ХІХ - поч. ХХст.

Методологічну основу дисертації склали загальнонаукові принципи - історизму, об'єктивності, системності. В роботі були застосовані аналітичний, описовий, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний методи дослідження та метод історіографічного аналізу. Їх використання дозволило комплексно вивчити предмет та об'єкт дослідження, здійснити реконструкцію змісту наукових робіт та поглядів студентів на історичний процес, укласти таблиці медальних творів, а також виявити та залучити до наукового обігу великий масив історичних джерел, здійснити їх аналіз.

Наукова новизна дисертації полягає в постановці та розробці актуальної проблеми, яка залишилася малодослідженою в історичній науці. До наукового обігу введено низку неопублікованих архівних джерел, які зберігаються в архівних установах міста Києва, що дозволило реконструювати систему поглядів студентів Університету св. Володимира в галузі російської історії. Вперше за допомогою виявлених архівних та друкованих матеріалів відновлений перелік усіх медальних робіт з історії Росії та охарактеризовано ступінь репрезентативності і достовірності вміщеної інформації. На прикладі значної частини студентських праць простежується вплив наукового керівника на погляди своїх учнів, де, на відміну від попередніх досліджень, проблема вивчається детально, а не лише окремі випадки. Певною мірою новизну дисертації становить змістовне висвітлення процесу професійної підготовки майбутніх фахівців (процедура нагородження кращих студентських робіт медалями) та пов'язані з цим зміни наукового рівня студентських творів.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що ці матеріли можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з російської та української історіографії, джерелознавства, архівознавства, археографії, написанні підручників; укладанні бібліографічних довідників та у дослідженнях з історії розвитку і становлення історичної науки у Київському університеті.

Апробація результатів і окремих положень дисертації. Основні положення дослідження були оприлюднені на засіданнях кафедри історії Росії і щорічних наукових конференціях в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, на міжнародних наукових конференціях „Європейська регіональна історія у ХХ столітті” (Київ, 21 - 22 листопада 2003 р.), „Розвиток науки в університеті за 170 років очима молодих вчених та студентів” (Київ, 27 квітня 2004 р.), „Україна у Другій Світовій війні (до 60-річчя перемоги над нацистською Німеччиною)” (Київ, 26 - 27 квітня 2005 р.). Основні положення дисертації розкрито в п'яти публікаціях у фахових періодичних виданнях.

Основний зміст дисертації

Розділ 1 “Історіографія та джерельний комплекс дослідження ” складається з двох підрозділів і присвячений огляду історіографії та джерельної бази питання.

У підрозділі 1.1 “Історіографія дослідження” проаналізовано наявні історіографічні джерела з даної проблеми. Історіографію проблеми можна умовно поділити на декілька історіографічних періодів, які є складовими загального розвитку історичної науки та суспільства, - дорадянського, радянського та сучасного. В окрему групу слід виділити дослідження, які були створені закордонними істориками.

Дорадянська історіографія носить більш епізодичний, описовий характер. Вона складається з декількох праць, низки статей, промов, які охоплюють окремі аспекти розвитку історичної науки в Університеті св. Володимира та діяльність деяких викладачів і випускників цього навчального закладу. Перш за все слід виділити монографії відомих професорів університету В. Шульгіна, М. Владимирського-Буданова та В. Іконникова. Шульгин В. Я. История университета св. Владимира за первое двадцатипятилетие его существования. - Спб., 1864. - 230 с.; Владимирский-Буданов М. Ф. История императорского университета Св. Владимира: В 2 т. - К., 1884 - 1885. - 674 с.; Киевский университет Св. Владимира при императоре Николае I / Под ред: В. С. Иконникова. - К., 1896. - 100 с.; Университет Св. Владимира в царствование императора Александра ІІІ / Под ред.: В. С. Иконникова. - К., 1900. - 35 с. Це фундаментальна на той час література по історії університету, де подається інформація про викладачів навчального закладу, студентів-медалістів та їх роботи.

Переважну більшість праць цього періоду складають статті та опубліковані промови, присвячені видатним особистостям університету, в яких значне місце відводиться висвітленню наукової діяльності, історіографічної спадщини та світоглядним поглядам істориків: В. Антоновича, М. Дашкевича та Д. Багалія. Грушевський М. С. В. Антонович, основні ідеї його творчості і діяльності // Записки наукового товариства у Києві. - К., 1908. - Кн. ІІІ. - С. 5-14; Довнар-Запольский М. Исторические взгляды В. Б. Антоновича // ЧИОНЛ. - 1909. - Кн. 21. - Вып. І - ІІ. - С. 22-37; Данилевич В. В. Б. Антонович как професор // ЧИОНЛ. - Кн. 21. - Вып. І - ІІ. - С. 57-71; Линниченко І. А. Володимир Боніфатійович Антонович. - М., 1910. - 15 с.; Eranos. Сборник статей по литературе и истории в честь заслуженного профессора Императорского Университета Св. Владимира Николая Павловича Дашкевича. - К., 1906. - V+436 с.; Памяти Н. П. Дашкевича // ЧИОНЛ. - 1908. - Кн. 20. - Вып. ІІІ. - С. 42-82; Флоринский Т. Д. Н. П. Дашкевич (некролог) // ЖМНП. - № 9. - С. 12-23; Професор Дмитрик Иванович Багалей. К двадцатилетней годовщине его учебно-педагогической деятельности. - Харьков, 1906. - 30 с.

Другий, радянський період представлений низкою робіт ювілейного характеру, присвячених життю і науковій діяльності В. Антоновича та Д. Багалія. Матеріали для біографії В. Б. Антоновича: З приводу двадцятої річниці з дня його смерті / Під ред: Д. Багалія. - К., 1929. - 129 с.; Невидані спомини І. М. Каманіна про В. Б. Антоновича // Україна. - 1928. - Кн. 6. - С. 66-70; Невидані спогади Ляскоронського В. Г. за Володимира Боніфатієвича Антоновича як професора // Україна. - 1928. - Кн. 6. - С. 70-82; Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. - К., 1927. - 187 с.; Горбань М. Академік Д. І. Багалій. (До наступного ювілею) // Всесвіт. - 1927. - № 48. - С. 7; Мірза-Авакянц Н. До 70-річчя академіка Д. І. Багалія // Шлях освіти. - 1927. - № 11. - С. 135-138. Значну увагу радянські вчені приділили питанню функціонування київських шкіл В. Антоновича та М. Довнар-Запольського. О. Гермайзе та Д. Багалій дослідили як саму „київську документальну школу” В. Антоновича, так і творчий доробок її представників, як видатне явище в українській історіографії. Гермайзе О. В. Б. Антонович в українській історіографії // Україна. - 1928. - Кн. 5. - С. 17-32; Багалій Д. Нарис історії України на соціально-економічному грунті // Історіографічний вступ і доба натурального господарства. - К., 1928. - Т. 1. - 391 с. Протилежного змісту є стаття О. Оглоблина про школу М. Довнар-Запольського, де у критичній формі розглядалась постать Митрофана Вікторовича та його школа. Оглоблин О. Буржуазна історична школа Довнар-Запольського. До генези блоку російського великодержавництва й місцевого націоналізму в українській історіографії // Записки Історично-археографічного Інституту. - К., 1934. - № 1. - С. 158-225.

Серед літератури ІІ-го етапу слід також виділити статті П. Лаврова, М. Марченко, В. Сарбея та Л. Мальцевої, присвячених науковій та викладацькій діяльності професорського складу Університету св. Володимира і системі фахової підготовки студентів. Лавров П. А. , Марченко М. І. Вітчизняна історія в Київському університеті // УІЖ. - 1959. - № 5. - С. 127-136; Сарбей В. Г. Один з перших істориків-академіків АН УРСР. (До 125-річчя з дня народження В. С. Іконникова) // УІЖ. - 1966. - № 12. - С. 130-132; Його ж. Розвиток науки в Києві у другій половині ХІХ ст. // УІЖ. - 1982. - № 3. - С. 67-76; Мальцева Л. Г. Викладання історії в Київському університеті в 30 - 50-ті роки ХІХ ст. // УІЖ. - 1985. - № 3. - С. 96-101.

Аналіз праць третього етапу дозволяє визначити певні напрямки у дослідженні визначеної проблеми сучасними істориками: а) вивчення загальних питань української історіографії ХІХ - ХХ ст.; б) дослідження історії академічних установ; в) роботи біографічного характеру.

На сучасному етапі посилився інтерес до київських шкіл В. Антоновича та М. Довнар-Запольського. Цією проблемою займалися С. Михальченко, О. Толочко, Я. Верменич, О. Кіян. Михальченко С. И. М. В. Довнар-Запольский: историк и общественный деятель // Вопросы истории. - 1993. - № 6. - С. 162-170; Його ж. Киевская школа. Очерки об историках. - Брянск, 1994. - 76 с.; Його ж. Киевская школа в российской историографии. (В. Б. Антонович, М. В. Довнар-Запольский и их ученики). - М-Брянск, 1997. - 228с.; Толочко О. П. Дві не зовсім академічні дискусії ( І. А. Линниченко, Д. І. Багалій, М. С. Грушевський) // Український археографічний щорічник. - 1993. - Вип. 2. - С. 92-103; Верменич Я. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. - К., 2003. - 516 с.; Кіян О. Володимир Антонович: історик і організатор „Київської історичної школи”. - К., 2005. - 492 с. Дослідники досить детально вивчили структуру шкіл, наукову спадщину кожного її представника, значну частину якого складають студентські роботи останніх.

До другого напрямку дослідження нашої проблеми сучасними істориками слід віднести монографії С. Стельмаха та О. Тарасенко. Стельмах С. П. Історична наука в Україні епохи класичного історизму ХІХ - початок ХХ століття. - К., 2005. - 378 с.; Тарасенко О. О. Становлення та розвиток історичної освіти у Київському університеті у 1834-1884 рр. - К., 1995. - 276 с. Вчені приділили увагу процесам професіоналізації та інституціоналізації вітчизняної історичної науки та визначили значення в цих процесах академічних установ. У Київському університеті вони зосередили увагу на підготовці наукових кадрів і становленні професорської корпорації як соціальної групи, її формуванню як професійного співтовариства та ролі в інституціоналізації освіти і окремих наукових дисциплін.

Значний масив літератури останнього етапу представляють студії біографічного характеру, присвячені видатним викладачам і випускникам Університету св. Володимира. Творчий доробок відомих істориків В. Антоновича, В. Іконникова, Д. Багалія, М. Грушевського, О. Грушевського, О. Оглоблина, В. Романовського, Б. Курца, В. Базилевича висвітлений у монографіях та невеликих розвідках В. Ульяновського і В. Короткого, І. Войцехівської, В. Кравченка, Л. Винара та В. Гоцуляка, Л. Клейцуна, І. Верби, Г. Казьмирчука, В. Кіктенка та І. Матяш, де визначено внесок вчених у вивчення проблем історії Росії. Син України. Володимир Боніфатійович Антонович. / Упор.: В. Короткий, В. Ульяновський: В 3 т. - К., 1997. - Т. 1. - 448 с.; Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович. Образ на тлі епохи. - К., 1997. - 218 с.; Войцехівська І. Н. Академік Володимир Іконников: Життєпис та бібліографія. - К., 1998. - 130 с.; Її ж. Володимир Іконников: джерелознавчі студії. - К., 1999. - 360 с.; Її ж. Від предків до нащадків // Пам'ять століть. - 1997. - № 3. - С. 75-91.; Її ж. Володимир Іконников: незнана спадщина // Пам'ять століть. - 1999. - № 4. - С. 67-77; Кравченко В. В. Д. И. Багалей. Научная и общественно-политическая деятельность. - Харьков, 1990. - 176 с.; Винар Л. Силуети епох. Дмитро Вишневецький, Михайло Грушевський. Історичні розвідки. - Дрогобич, 1992. - С. 77-180.; Його ж. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації: Статті і матеріали. / НАН України. - К., 1995. - 304 с.; Гоцуляк В. В. Історіографічна думка про М. Грушевського і українську історичну науку його доби. - Черкаси, 1996. - 181 с.; Його ж. Гортаючи сторінки. Думки про „Історію України-Руси” Михайла Грушевського і українську історіографію 80-х рр. ХІХ - поч. ХХ ст. - Черкаси, 1996. - 255 с.; Клейцун Л. До біографії Олександра Грушевського // Краєзнавство. - 2000. - № 1 - 2. - С. 65-69; Верба І. В. Олександр Оглоблин. Життя і праця в Україні. - К., 1999. - 380 с.; Казьмирчука Г. Д. Віктор Олександрович Романовський: життя та праця вченого. - К., 2000. - 38 с.; Кіктенко В. О. Борис Курц і становлення української синології // Сходознавство. - 1999. - № 1. - С. 57-84; Матяш І. Василь Базилевич: грані таланту і трагізм долі // особа в українській архівістиці: біографічні нариси. - К., 2001. - С. 99-120. Не забули дослідники вказати і на студентські роботи цих відомих українських вчених.

Окрему групу історіографічної бази становлять праці, написані закордонними істориками. Українська зарубіжна історіографія на відміну від радянської стала головним центром вивчення цієї проблеми. Вона високо оцінила внесок вчених Університету св. Володимира у розвиток російської та української науки. Основну увагу дослідники зосередили на функціонуванні шкіл В. Антоновича, М. Довнар-Запольського, нажаль, в їх роботах вузько висвітлений студентський доробок учнів Володимира Боніфатійовича та Митрофана Вікторовича. Проблемі дослідження „київської документальної школи” В. Антоновича присвятили свої праці відомі історики Д. Дорошенко, Н. Полонська-Василенко, О. Оглоблин. Дорошенко Д. Володимир Антонович. Його життя та громадська діяльність. - Прага, 1942. - 163 с.; Полонська-Василенко Н. Історія України: В 2 т. - К., 1995. - Т. 1. - С. 20; Оглоблин О. Володимир Антонович та його історична школа // Студії з історії України. Статті і джерельні матеріали / Ред. Л. Винар. - Нью-Йорк - Київ - Торонто, 1995. - С. 295-206.

Значну увагу закордонні вчені зосередили на питанні щодо авторитетного впливу В. Антоновича на своїх учнів, зокрема М. Грушевського та Д. Багалія. Так, сучасні дослідники Л. Винар, О. Ситник, А. Процик на основі студентських робіт Михайла Сергійовича та Дмитра Івановича, намагаються простежити за формуванням наукових поглядів молодих істориків під керівництвом В. Антоновича. Винар Л. Ранні історичні праці Михайла Грушевського і київська історична школа В. Антоновича // УІ. - 1966. - № 3-4. - С. 26-32; Ситник О. Роля Володимира Антоновича у формуванні Михайла Грушевського як історика // УІ. - 1991 - 1992. - № 3-4. - С. 169-177; Процик А. Дві історіографічні течії з історичної школи В. Антоновича: М. Грушевський і Д. Багалій // УІ. - 1991 - 1992. - № 3-4. - С. 178-185.

Отже при наявності значної історіографії про відомих випускників Університету св. Володимира та київські школи В. Антоновича та М. Довнар-Запольського, роботи студентів цього навчального закладу не стали об'єктом всебічного аналізу.

У підрозділі 1.2. „Джерельний комплекс” проведено аналіз джерельного матеріалу дослідження. У процесі роботи було опрацьовано архівні документи і матеріали, що знаходяться у Державному архіві міста Києва (ДАК), в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ІР НБУВ), Центральному державному історичному архіві України у місті Києві (ЦДІАУК) та Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (ЦДАВОВУ). Умовно їх можна розділити на 3 комплекси.

Перший комплекс джерел включає в себе конкретні праці студентів, що знаходяться у 16 фонді ДАК, VIII фонді ІР НБУВ, у особовому фонді О. Оглоблина (Ф. 3561 ЦДАВОВУ) та фонді - Грушевські - історики та філологи (Ф. 1235 ЦДІАУК), загальна кількість яких перевищує понад сімсот одиниць. До цього комплексу джерел також відносяться друковані праці студентів Університету св. Володимира, котрі публікувалися на сторінках університетських видань: „Университетские известия”, „Сборник сочинений студентов Университета св. Владимира”, та „Сборник статей Студенческого Историко-этнографического кружка при Императорском Университете Св. Владимира”. Їх опрацювання дозволяє оцінити науковий рівень професійної підготовки студентів цього навчального закладу.

До другого комплексу відносяться автобіографічні матеріали студентів, головне видатних випускників історико-філологічного факультету Університету св. Володимира: М. Грушевського, В. Антоновича, В. Іконникова, О. Оглоблина та Д. Багалія, а також епістолярна спадщина викладачів і студентів ВУЗу. Ці документи є унікальним джерелом для реконструкції і вивчення даного періоду. Вони є складовою частиною творчості видатних представників історичної науки Університету св. Володимира, що доповнює їх біографічні матеріали, допомагає у дослідженні наукової спадщини і культурно-освітньої діяльності.

Третій комплекс документів, що дозволяє оцінити епоху і умови наукової діяльності студентів і викладачів Університету св. Володимира, міститься у вже згаданому фонді 16 ДАК та І, ІІІ, VIII, 29, 46, 80 та 164 - ІР НБУВ. Матеріалами цього комплексу джерел є пам'ятки державницького та громадсько-наукового діловодства. Це передусім документи біографічного характеру: особові справи студентів, записки про народження, документи про навчання, призначення на посади викладачів Університету св. Володимира у Києві, а також програми і схеми викладання історії Росії і України, джерелознавства, конспекти лекцій, які дають змогу простежити за поглядамии вчених на російську історію, а це в свою чергу сприяє розумінню процесів формування світогляду їх учнів, який вони набували за час навчання у вище згаданих корифеїв вітчизняної науки.

Важливим джерелом виступають опубліковані збірки документів і матеріалів. Киевский университет. Документы и материалы. 1834 - 1984. - К., 1984. - 191 с.; З іменем Святого Володимира: Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників: У 2 кн. / Упор: В. Короткий, В. Ульяновський. - К., 1994. - Кн. 1. - 398 с.; Кн. 2. - 453 с.; Alma mater: Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції 1917 - 1920. Матеріали, документи, спогади: У 3 кн. - К., 2000 - 2001. - Кн. 1. - 697 с.; Кн. 2. - 697 с. Їх опрацювання допомогло доповнити матеріали по історії самого навчального закладу, про систему викладання в Університеті св. Володимира, його викладачів та випускників.

Саме ці виявлені історичні джерела склали підґрунтя для написання наукового дослідження стосовно значення наукової спадщини студентів Університету св. Володимира в українській історіографії.

У другому розділі, що має назву „Роль наукових праць студентів-істориків у їх фаховій підготовці” розглядаються питання з становлення професійної підготовки істориків у Київському університеті та подається характеристика наукових праць студентів. Розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Організація фахової підготовки істориків в Університеті св. Володимира” висвітлюються особливості фахової підготовки майбутніх істориків. В першій пол. ХІХ ст. в системі викладання домінувала лекційна форма передачі знань, яка суворо регламентувалась університетськими статутами і розпорядженнями попечителями учбових округів. Майбутні науковці змушені були, в обов'язковому порядку, відвідувати лекції; вивчати конспекти і підручники; здавати іспити по білетам. Вони були позбавлені можливості самостійно поповнювати пробіли у своїх знаннях. Така система не могла задовольнити потреби у висококваліфікованих спеціалістах. Лише із запровадженням семінарських занять в 60-х рр. ХІХ ст. ситуація значно поліпшилася. Студенти почали поступово набувати практики роботи з джерельною базою, вчилися аналізувати і висловлювати власні думки. Нова система викладання допомагала викладачам виділяти серед великої студентської маси здібних учнів, які б у подальшому могли стати висококваліфікованими спеціалістами у своїй сфері. Саме для таких студентів викладачі (В. Перетц, М. Бубнов, М. Довнар-Запольський) з власної ініціативи організовували гуртки, де в додатковий час талановиті молоді дослідники ґрунтовно опрацьовували джерельний та історіографічний матеріал, а також писали праці, які можна вважати справжніми науковими дослідженнями. Чимало гуртківців стали авторами медальних творів і зайняли достойне місце серед плеяди істориків (Є. Сташевський, П. Смирнов, П. Клименко, Б. Курц, В. Романовський, М. Яницький, В. Базилевич, С.Маслов, Л. Білецький, С. Бугославський та ін.).

Гарним доповненням у системі підготовки майбутніх фахівців стала традиція відзначати найкращі студентські твори нагородами і преміями. Вона дала їм шанс розвинути свої природні здібності і допомогла більшості з них визначитися у майбутній професії. Постійні зміни у „Правилах о назначении и разсмотрении задач и присуждения установленных за их решения медалей” удосконалювали цю систему і створили кращі умови для студентів у написанні своїх творів (1857, 1863, 1864, 1884, 1889, 1897, 1910). Поступово конкурс перетворився на своєрідну перепустку для талановитих і працьовитих студентів в отриманні звання професорського стипендіата (тогочасна аспірантура), а згодом і у велику науку. Значна частина переможців конкурсу, в подальшому, стали видними істориками, науковий доробок яких і досі не залишає байдужими до себе сучасників (В. Іконников, М. Дашкевич, Д. Багалій, П. Голубовський, М. Довнар-Запольський, В. Данилевич, М. та О. Грушевські, А. Гнєвушев, П. Смирнов, Є. Сташевський, Б. Курц, М. Яницький, П. Клименко, В. Романовський, В. Базилевич та ін.).

У другому підрозділі „Наукові твори студентів-істориків” досліджено значну частину студентських робіт (реферати, полукурсові, курсові та кандидатські). В результаті опрацювання матеріалу можна стверджувати, що значну їх частину складають праці старанно списані з книжок російських істориків - М. Карамзіна, С. Соловйова, М. Костомарова, В. Ключевського, С. Платонова та ін. У своїх думках вони не виходили за загальноприйняті рамки. Звичайно, серед цих досліджень зустрічаються роботи, написані на значному науковому рівні, автори яких добре обізнані в історіографічному та джерельному матеріалі своєї проблеми (реферати Я. Ярмаховича, Д. Багалія, П. Голубовського, А. Врублевського, М. Грушевського, І. Линниченка). Ці твори були виконані студентами на семінарських заняттях під керівництвом відомих викладачів Університету св. Володимира: В. Іконникова та В. Антоновича.

Слід наголосити, що науковий рівень студентських праць суттєво різниться на окремих етапах існування Університету св. Володимира. В 30 - 40-х рр. за відсутності якісної фахової підготовки, коли студенти переважно тільки вчили на пам'ять конспекти, їх дослідження не виходили за рамки описових творів, позбавлених наукової критики.

Запровадження семінарської форми підготовки професійних кадрів значно поліпшило ситуацію. Це не могло не відобразитися на рівні їхніх досліджень. Молодь почала працювати над проблемними питаннями російської історії, хоча в більшості випадків студенти продовжували займатися плагіатом.

Частина студентів, використовуючи певну кількість наукових монографій і джерел, писали праці компілятивного характеру, за допомогою поєднання уривків з різних джерел і монографій. На завершення робилися невеликі авторські висновки.

Високого рівня були реферативні праці, які готувалися студентами для читання на семінарських заняттях. Такі роботи створювалися під пильним наглядом викладача, який під час практикуму допомагав розібратися у даній проблемі і виправляв помилки (роботи В. Іконникова, Д. Багалія, П. Голубовського, М. Грушевського, В. Романовського, Є. Сташевського, П. Смирнова, М. Яницького та ін.).

У третьому розділі „Проблематика медальних праць студентів Університету св. Володимира (1835 - 1919 рр.)” здійснено аналіз медальних робіт студентів Університету св. Володимира. Розділ складається з трьох підрозділів.

Усі медальні роботи логічно буде розділити на три групи за хронологічним принципом: 1. праці, в яких досліджується історія Київської Русі; 2. висвітлюється історія Московського царства; 3. вивчаються актуальні проблеми історії Російської імперії.

У підрозділі 3.1. „Проблеми історії Київської Русі в медальних працях студентів” подається характеристика конкурсних творів по історії Київської Русі. Слід наголосити, що давньоруська тематика була найпоширенішою серед тем конкурсних робіт з російської історії, оскільки значна частина викладачів займалися вивченням київського періоду, тому і пропонували студентам працювати в цій галузі (П. Павлов, котрий поряд з історією Московської держави займався дослідженням окремих питань середньовічної історії Росії; В. Антонович, який мріяв створити серію монографій по історії окремих князівств; В. Перетц, значна частина наукової спадщини якого присвячена вивченню давньоруських літературних пам'яток; В. Данилевич, - як представник „документальної школи” все життя вивчав політичну історію Русі та археологію). До того ж існування великої кількості джерельного матеріалу з цього періоду вітчизняної історії значно полегшували завдання конкурсантів, дозволяло їм обмежуватися місцевою базою. Частина цих робіт (роботи М. Дашкевича, П. Голубовського, О. Андріяшева, братів М. та О. Грушевських, В. Данилевича, С. Бугославського та Л. Білецького) написана на високому науковому рівні, їх думки не втратили своєї актуальності і в наш час. Інші праці представляють собою дослідження більш компілятивного характеру з цікавими гіпотезами.

Другий підрозділ „Історія Московського царства на сторінках конкурсних робіт” відтворює окремі аспекти історії існування Московської держави в студентських працях, що були вдостоєні нагород. Тематично, ці твори обмежуються лише вивченням життя і творчості видатних особистостей: Максима Грека (В. Іконников), князя Андрія Курбського (А. Ясинський), Сильвестра Медвєдєва (І. Козловський), Антонія Радивіловського (М. Марковський) та творами представників школи М. Довнар-Запольського з економічної історії (П. Смирнов, О. Гневушев, Є. Сташевський, П. Клименко, Г. Білоцерківський, М. Яницький, В. Базилевич, С. Грушевський, В. Фаворський). Самі студентські дослідження писалися виключно на основі опублікованих джерел, при цьому усі студенти обмежувалися використанням однієї чи декількох пам'яток. Та не дивлячись на цю обставину, науковий рівень цих робіт є високим, особливо це стосується медальних творів учнів М. Довнар-Запольського. Кожне з досліджень - це самостійний витвір автора, який заслуговує на увагу сучасних науковців.

Як і у медальних працях попереднього підрозділу, в цих дослідженнях яскраво спостерігається вплив керівників на становлення наукових поглядів своїх учнів. Останні слідували обраній викладачем методиці опрацювання джерельної бази, не відходили від загальноприйнятої вчителем концепції.

Роботи джерелознавчого характеру виконувалися за єдиною схемою: спочатку подавалася невелика історіографія проблеми, далі - відомості про автора документу, і, нарешті, йшла характеристика твору, який досліджував молодий науковець. Праці такого типу писалися здебільшого під керівництвом В. Іконникова. Виключенням є лише його власна медальна робота, науковим керівником якого був О. Селін та конкурсний твір М. Марковського.

Підводячи підсумок аналізу студентських медальних робіт учнів М. Довнар-Запольського (окрім праць Б. Курца, І. Безручко-Зеленського та В. Федоренко), слід наголосити на залежності їх поглядів від концепції вчителя. В студентські роки вони не відходили від економічного різновиду позитивізму, цей відхід відбувся вже значно пізніше, коли представники школи стали знаними вченими. Тематично, студенти слідували загальній установці Митрофана Вікторовича на вивчення економічної історії окремих територій Росії за писцевими книгами. І не дивлячись на поступове розширення географічного ареалу та хронологічних рамок, у всіх учнів залишився загальний інтерес до економічної історії. Самі роботи написані на високому професійному рівні з використанням значного джерельного масиву, які і зараз використовуються вченими при вивченні економічної історії російської держави. Великою заслугою учнів М. Довнар-Запольського слід визнати їхній внесок у розвиток джерелознавчої справи, оскільки вони своїм критичним розбором писцевих книг вивели значення цих пам'яток на новий рівень.

Третій підрозділ „Висвітлення питань російської історії імперської доби в конкурсних роботах студентів” присвячений дослідженню конкурсних робіт з історії Росії поч. ХVIII - кін. ХІХ ст. Історія російської держави часів імперії представлена невеликою кількістю студентських робіт. Студенти зосередили свою увагу на вивченні періоду царювання двох імператриць - Єлизавети Петрівни (праці В. Яцюка і К. Калабановського) та Катерини ІІ (М. Стельмашенка); три роботи джерелознавчого характеру, що присвячені відомим російським історикам ХІХ ст. та першому досліднику російських літописів Августу Шлецеру (Н. Тумасов, М. Лятошинський та В. Городецький). Економічну історію Росії ХVIII - XIX ст. дослідили три представника школи М. Довнар-Запольського - Б. Курц, І. Безручко-Зеленський та В. Федоренко. Майже всі оригінали цих праць, крім медальних творів Н. Тумасова та М. Лятошинського, не вдалося віднайти на цей час. Робота Б. Курца представлена як його докторське дослідження з усіма внесеними правками і доповненнями. На основі аналізу змісту праць, можна стверджувати, що ці конкурсні твори представляють собою цікаві і самостійні дослідження, що не втратили своєї актуальності і в наш час, деякі гіпотези і досі використовують сучасні історики у своїх монографіях. Інші студії вивчалися лише за рецензіями наукових керівників, тому досить важко дати їм об'єктивну оцінку. За висновками рецензентів можна зробити припущення, що на момент створення творів, вони були одними з кращих по даній проблематиці.

1918/1919 навчальний рік став останнім в існуванні традиції нагороджувати кращі студентські твори медалями. Радою Київського університету по російській тематиці студентам було запропоновано чотири теми, але про них майже нічого невідомо, чи були вони взагалі написані. На цьому усі дані перериваються. Події 20-х рр. ХХ ст. призвели до реорганізації Університету св. Володимира, на його основі утворився Київський інститут народної освіти. Керівництво новостворенного навчального закладу відкинуло цей метод у вихованні майбутніх науковців і традиція нагородження студентів медалями відійшла у минуле.

В результаті проведеного дослідження дисертант дійшла наступних висновків, які виносяться на захист:

- доведено, що аналіз історіографічної бази дисертації засвідчив слабкий рівень її розробки. Попередні набутки стосувалися перш за все окремих аспектів життєвого та творчого шляху знаменитих випускників Університету св. Володимира, включали в себе інформацію про студентський доробок вчених, тоді як медальні та інші наукові роботи менш відомих студентів освітлювалися побіжно, або взагалі не вивчалися. Вагоме місце в історіографічній науці посідає проблема функціонування наукових шкіл В. Антоновича та М. Довнар-Запольського, науковці зосереджувалися на вивченні структури, методології київських шкіл, при цьому не приділяли належної уваги творчому доробку їх представників. Виявлений та опрацьований архівний матеріал дозволив ґрунтовно вивчити проблему, охарактеризувати наукові здобутки студентів та визначити їх місце і роль у історіографічному процесі.

- відзначено, що російські університети, в тому числі і Київський, створювалися як вищі навчальні заклади для підготовки майбутніх держслужбовців, студентів готували перш за все до чиновницької служби, а не професійної наукової та викладацької діяльності. Лекційна форма викладання, відсутність практичних занять позбавляли студентів можливості бути справжніми спеціалістами своєї справи: вміти опрацьовувати джерельний та історіографічний матеріал, робити самостійні висновки. Професіоналізація історичної науки в усіх університетах Російської імперії розпочалася в сер. ХІХ ст. Введення семінарських занять в процес фахової підготовки студентів дозволило майбутнім науковцям освоювати методологічні принципи роботи з необхідним матеріалом, поглибило їх самостійну роботу. Цей процес тісно пов'язаний з появою гурткової роботи в стінах Університету св. Володимира (гуртки під керівництвом М. Довнар-Запольського, В. Перетца, М. Бубнова). Кращі студенти отримали змогу глибше вивчати історичну науку, створювати дійсно наукові роботи, які згодом друкувалися у періодичних виданнях. Саме представники цих гуртків в подальшому поповнили ряд відомих українських вчених.

- встановлено, що тематично, усі студентські праці можна поділити на три напрямки: 1. вивчення проблем історії Київської Русі; 2. дослідження історії Московського царства; 3. розробка питань російської історії періоду імперії. Студенти частіше зосереджувалися на вивченні проблем першого та другого напрямків. Їх цікавила історія окремих руських князівств, історія правління Івана Грозного та період „Смути”, значно менша увага приділялася епосі царювання династії Романових.

- з'ясовано, що процес професіоналізації історичної науки, який покращив умови підготовки майбутніх спеціалістів, дозволив підняти науковий рівень студентських творів. В 30 - 40-х рр. ХІХ ст. наукові праці студентів Університету св. Володимира представляють собою слабкі роботи белетристичного характеру, позбавлені науковості, які б відповідали дослідженню вихованця вищого навчального закладу. Ситуація змінилася в сер. ХІХ ст., коли в університетську систему викладання були введені практичні заняття. Студенти мали самостійно готувати невеликі роботи - реферати, які обговорювалися на семінарі. Здобутий досвід, використання широкого масиву джерел та літератури дало змогу студентам створювати праці належного наукового рівня. Звичайно, не рідко зустрічаються роботи, старанно списані з декількох, або навіть однієї монографій відомих істориків, але, при цьому автори намагалися доповнити використаний матеріал власними висновками. На більш високому науковому рівні написані праці джерелознавчого характеру, які були виконані на семінарських заняттях В. Антоновича, В. Іконникова та надруковані в „Университетских известиях”. Особливо цінним та цікавим є науковий доробок представників гуртків М. Довнар-Запольського та В. Перетца. Студенти здійснили складну роботу, зібрали та проаналізували маловивчений матеріал, виклали власне бачення проблеми. Ці наукові твори залишаються і зараз важливим джерелом у вивченні російської і української історії.

Найбільшої уваги заслуговують медальні дослідження студентів Університету св. Володимира. Традиція відзначати кращі роботи студентів зародилася з початку створення цього навчального закладу, яка мала заохочувати молодих дослідників займатися науковими проблемами. Постійні зміни умов конкурсу повинні були удосконалити систему і залучити до участі якомога більшу кількість молодих дослідників. Роботи 30 - 50-х рр. представляють собою досить слабкі розсуди на задану тему компілятивного характеру. Студенти в основному ігнорували джерельний матеріал, і на основі наукової літератури створювали дослідження з вкрапленнями власних висновків. З др. пол. ХІХ ст. якість медальних праць значно покращилася. Під керівництвом талановитих педагогів В. Антоновича, В. Іконникова, М. Довнар-Запольського, В. Перетца студентами було створено низку цікавих робіт з російської та української історії. Звичайно, і серед цих досліджень зустрічаються одні - кращі, інші - гірші. Самостійними студіями, вартих уваги можна вважати медальні твори М. Дашкевича, П. Голубовського, О. Андріяшева, В. Данилевича, М. Грушевського, О. Грушевського, А. Ясинського, М. Яницького, В. Романовського, С. Бугославського, Л. Білецького, С. Цикаловського, Л. Маслова, М. Лятошинського. Інші праці є в основному компіляціями з наукової літератури та джерел з додаванням самостійних висновків авторів. Значною частиною цих робіт користуються сучасні дослідники при написанні своїх студій, часто, в текстах можна зустріти посилання на медальні роботи студентів Університету св. Володимира. Часто науковці критикують гіпотези авторів медальних робіт, вважаючи подібні дослідження застарілими в наш час, хоча і віддають належне значенню студентських творів, особливо в дореволюційний період, оскільки поява вагомої їх частини представляла собою визначну подію тієї доби. Адже, студенти працювали над новою проблемою, намагаючись вивчити малодосліджені питання в російській історіографії. Вихід в світ значної кількості монографій заповнили певні прогалини у висвітлені деяких аспектів історії окремих князівств давньої Русі, економічної історії Московської держави та у дослідженні проблем джерелознавчого характеру.

У своїх поглядах студенти рідко виходили за рамки сучасної їм історіографії. Курсові та дипломні роботи, які зберігаються у 16 фонді Державного архіву м. Києва повторюють концепції та теорії М. Карамзіна, В. Ключевського, С. Соловйова, М. Костомарова, С. Платонова та інших російських істориків. Власне бачення історичного процесу намагалися показати учні В. Антоновича, М. Довнар-Запольського, В. Перетца. Часто концепції молодих дослідників виявлялися хибними, з ними не погоджувалися наукові керівники, та були випадки, коли студентські теорії підтверджувалися в подальшому, як це було у випадку М. Дашкевича, котрий вперше заявив про існування автономної Болохівської землі. Не втратили своєї актуальності деякі гіпотези П. Голубовського, О. Андріяшева, М. Довнар-Запольського, братів М. та О. Грушевських, В. Данилевича, М. Лятошинського, С. Богуславського, А. Гнєвушева та ін.

- в результаті дослідження проблеми вдалося встановити, що викладачі Університету св. Володимира спрямовували своїх учнів в русло власних інтересів, студенти займалися розробкою проблем, якими в свій час цікавилися наукові керівники. Медальні твори не є виключенням, адже саме викладачі по черзі пропонували Раді факультету теми конкурсних робіт. Так, учні В. Антоновича працювали виключно над обласною історією, втілюючи в життя мрії вчителя створити ряд монографій по історії окремих руських князівств. Студенти В. Іконникова працювали в галузі джерелознавства. Представники школи М. Довнар-Запольського займалися дослідженням економічної історії Російської держави. В подальшому, значна частина випускників Університету св. Володимира продовжила свою роботу в обраній галузі, використовуючи методологічні принципи, засвоєні на студентській лаві.

- зазначено, що в процесі розробки теми сформувалися значні документальні масиви - важливі історичні джерела, котрі відображають не лише сферу наукових інтересів професорської корпорації та студентської молоді Університету св. Володимира, а й різноманітні сторони підготовчого процесу майбутніх спеціалістів. Результати дослідження сприятимуть повнішому уявленню про інформаційну цінність студентського доробку, дозволять внести зміни в оцінку цього матеріалу. Джерельна база дослідження дає можливість сучасним дослідникам розширити коло своїх інформаційних ресурсів при написанні робіт біографічного характеру та робіт з історії становлення української історичної науки.

Список праць за темою дисертаційного дослідження, опубліковані у фахових виданнях

1. Російська історія доби Івана Грозного і періоду Смути у працях студентів Університету св. Володимира (1834 - 1920 рр.) // Київська старовина. - 2004. - № 3. - С. 30-33.

2. Актуальні проблеми російської історії в працях студентів Університету св. Володимира (1834 - 1920): Історіографічний аспект // Історія української науки на межі тисячоліть / Дніпропетровський національний університет; Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук; Відділення історії та методології освіти, науки і техніки АН Вищої школи України; комісія з історії науки і техніки Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка. - 2005. - Вип. 18. - С. 185-200.

3. Студентські роботи П. В. Голубовського (1857 - 1907) // Часопис української історії: Збірник наукових статей / Кафедра української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2005. - Вип. 3. - С 27-31.

4. Історія Росії в працях студентів Університету св. Володимира (1834 - 1920): Джерелознавчий аналіз // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія: Історія. - № 77 - 79. - К., 2005. - № 77. - С. 43-45.

5. Висвітлення історії Росії в студентських працях Дмитра Багалія // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія: Історія. - № 82 - 84.- К., 2006. - № 84. - С.128-130.

Анотація

Соколова Н. Д. Історіографічний потенціал наукових праць студентів-істориків Університету св. Володимира (1834 - 1920 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06. - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукових робіт студентів Університету св. Володимира ХІХ - поч. ХХ ст. На основі широкого кола архівних джерел, мемуарів, періодичних видань проаналізовано особливості процесу становлення фахової підготовки майбутніх істориків, реконструйовані на основі змісту цих робіт та рецензій наукових керівників погляди студентів на історію Російської держави, здійснений аналіз творчого доробку студентів-істориків. Показано місце і роль цих творів в історичній науці як в часи їх створення, так і в наш час. В дисертації доведено, що історичні погляди молодих дослідників в більшості співпадають з поглядами їх вчителів, хоча, інколи, студенти виходили за ці рамки, створювали власні гіпотези і концепції, не завжди правильні. Але деякі з них залишаються актуальними і зараз.

Ключові слова: Університет св. Володимира, студентські праці, , науковий керівник, фахова підготовка, рецензії, історична наука.

Аннотация

Соколова Н. Д. Историографический потенциал научных работ студентов-историков Университета св. Владимира (1834 - 1920 гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06. - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2007.

Диссертация посвящена комплексному изучению научных работ студентов Университета св. Владимира ХІХ - нач. ХХ ст. На основании широкого круга архивных источников, мемуаров, периодических изданий проанализированы особенности процесса становления профессиональной подготовки будущих историков. В нач. ХІХ века в российских университетах доминировала лекционная форма передачи знаний студентам, которая лишала студентов возможности самостоятельно изучать определенные исторические вопросы. Это сказывалось, прежде всего, на научных трудах молодых исследователей, представлявших собой работы беллетристического характера. Даже конкурсные труды больше напоминали рефераты на заданную тему, чем самостоятельные научные труды, достойные уровня высшего учебного заведения. Установлено, что ситуация изменилась в результате введения в научный процесс семинарских занятий, где студенты могли самостоятельно изучать источники и должны были готовить рефераты на избранную ими тему. Улучшению ситуации способствовали также образование студенческих кружков под руководством В. Антоновича, М. Довнар-Запольского, В. Перетца и активное внедрение традиции награждать лучшие труды медалями и премиями. Эта традиция начала свое существование с образованием учебного заведения. Правила награждения студенческих работ прошли несколько этапов изменения, которые должны были усовершенствовать процесс и дали возможность значительно большему количеству студентов участвовать в конкурсе и получить награды. Именно медальные работы способствовали улучшению профессиональной подготовки будущих специалистов и стали главным объектом исследования. Для некоторых известных историков конкурсные исследования стали единственными большими студиями в их жизни. В диссертации восстановлен полный список студентов-медалистов по российской и украинской истории.