Сільські жінки України в період підготовки та проведення суцільної колективізації (1928 - середина 1933 рр.)

Для зменшення соціальної напруги серед селянства та з метою стимулювання повернення селян і худоби у колгоспи партійне керівництво ухвалило ряд документів. Не дивлячись на державні заходи, що надавали селянам пільги, "жіночі бунти" продовжувалися і у 1931-1932 рр. Дисертантка доводить, що їх особливістю у цей період було те, що метод переконання, як основна форма утихомирення демонстрацій, замінювався фізичною розправою над учасницями акцій протесту.

Отже, попри всі заходи по залученню жінок-селянок як у лави громадсько-виробничих та партійно-політичних об'єднань, так і в ряди членів різних добровільних громадських організацій, відсоток їх представництва ніколи не сягав навіть половини. Більшість сільських осередків цих організацій діяли лише силами власного апарату та вузького активу. Насаджування колгоспів за допомогою примусових дій щодо основної кількості селян провокувало селянство на опір.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації узагальнюються головні підсумки дослідження:

1. Комплексне вивчення життєдіяльності сільських жінок під час підготовки та проведення суцільної колективізації кінця 20-х - початку 30-х років ХХ ст. не було предметом спеціального дослідження у сучасній історичній науці.

2. Селянство в СРСР у досліджуваний період визнавалося дієспроможним лише під керівництвом робітничого класу, тим самим у суспільній думці селяни фактично ставились на нижчу щаблину соціального розвитку. За таких умов сільські жінки у своїй масі сприймалися через призму виконання ними функцій трудівниці, матері і лише потім як дружини та, власне, жінки у традиційному розумінні.

3. До суспільного сільськогосподарського виробництва різними шляхами було залучено велику кількість сільських жінок. Сільські жінки розглядалися як гарантійний резерв ринку праці, який можна було вводити у дію під час мобілізації чоловіків на потреби промисловості. Багато жінок добровільно йшли на такі види роботи, які вважалися чоловічими. Ламався усталений у доколгоспному суспільстві стереотип, що кожна жінка повинна була вийти заміж та народити дітей, але, разом з тим, радянська влада повністю виключала "жіночність" як рису "радянської жінки", розглядаючи сільських жінок, передусім, як суб'єкти виконання економічних цілей держави.

4. Теоретично законодавство покладало край економічній, а, як наслідок, і соціальній дискримінації селянок. Вперше в історії нашої країни пересічна сільська жінка здобула право не лише безкоштовно отримувати освіту, а й обирати майбутню спеціалізацію у сільськогосподарському виробництві.

5. Матеріальні та моральні методи стимулювання жіночої праці вкупі із соціальними пільгами вирішували цілу низку взаємопов'язаних завдань. Завдяки соціально-економічним заходам держави жінка частково вивільнялась зі сфери особистої хатньої роботи, але при цьому таке "вивільнення" розглядалося як сполучення хатньої роботи, колективної праці і громадської діяльності, внаслідок чого навантаження жінок ще більше зростало.

6. Загальносоюзними тенденціями у використанні жіночої праці у суспільному сільськогосподарському секторі виробництва стало введення заходів з охорони праці жінок, але при цьому не враховувались рекомендації Наркомату охорони здоров'я.

7. Вперше сільські жінки отримали певні соціальні виплати по вагітності та пологам і за станом здоров'я, але державна допомога не була комплексною.

8. Вперше на теренах України сільські жінки на законодавчому рівні отримали право безкоштовного медичного та санітарно-профілактичного обслуговування. Але практичне виконання постанов органів влади з цього питання у досліджуваний період не могло реально забезпечити збереження здоров'я працюючої у колективному аграрному виробництві сільської жінки.

9. Державні та партійні органи при вирішенні "жіночого питання" основну увагу направляли у ті сфери, що найбільше хвилювали середньостатистичних сільських жінок: виховання дітей, збереження здоров'я, побут, хатнє господарство. Але те, що декларувалось вищими органами влади, на практиці гальмувалося на місцях. Майже вся допомога державних органів надходила ударницям, активісткам та жінкам, які за радянською термінологією відносились до категорії "біднячки".

10. Переважна більшість сільських жінок, піднявши свій професійно-освітній рівень, занепадали в етично-моральному плані, відкидаючи культурні надбання попередніх поколінь.

11. Вперше селянки отримали право реалізувати себе не лише у виробничій, але й у громадській та політичній сферах, однак представництво сільських жінок в організаціях вищевказаних напрямків не сягало навіть половини. Зворотнім боком суспільно-політичної активності селянок була їх участь у селянському опорі діям радянської влади при проведенні колективізації. Рівень представництва жінок в акціях протесту був дуже високим в усіх регіонах України.

Наукові висновки, які були зроблені під час дослідження, дають дисертантці підстави сформулювати рекомендації, що можуть запобігти помилкам та прорахункам під час визначення в Україні перспектив соціально-економічного розвитку сільської місцевості.

На думку авторки необхідно:

· ввести обов'язкові безкоштовні або на пільгових умовах комплексні медичні огляди для жінок, які проживають у сільській місцевості;

· організувати безкоштовні або на пільгових умовах державні юридичні консультації на місцях для ознайомлення сільських жінок з їх соціально-економічними правами та пільгами;

· проводити роз'яснювальну роботу серед чоловіків про можливість надання їм декретної відпустки та значення цього заходу для самореалізації жінки;

· у засобах масової інформації організувати соціальну рекламу міжнародних благодійних Програм подолання бідності в сільській місцевості;

· за допомогою ЗМІ вжити заходів для ліквідації соціально-споживацького та зверхнього ставлення міського населення до мешканців сільської місцевості;

· у вищих навчальних закладах впровадити анкетування з метою виявлення відсотку студентів, які орієнтуються на майбутню роботу у сільській місцевості;

· у випускних класах загальноосвітніх шкіл та приватних навчальних закладів ввести факультативні заняття з питань ґендерної рівності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Сапицька О.М. Порівняльний аналіз використання жіночої та чоловічої праці в сільському господарстві України в 1930 р. // Історія української науки на межі тисячоліть: Збірник наукових праць. - К., 2005. - Вип.20. - С. 193-200.

2. Сапицька О.М. Аналіз потреби жіночої робочої сили в сільському господарстві в контексті вирішення проблеми безробіття в СРСР (кінець 20-х-початок 30-х рр. ХХ ст.) // Історичні записки: Збірник наукових праць. Випуск № 7. - Луганськ, 2005. - С. 184-192.

3. Сапицька О.М. Наукові засади матеріальної мотивації праці жінок в сільському господарстві України (1928/29-1932/33): Історичний аспект" // Історія української науки на межі тисячоліть: Збірник наукових праць. - К., 2005. - Вип.21. - С. 197-203.

4. Сапицька О.М. Жінки на керівних та відповідальних посадах в сільському господарстві України (1929-1932 рр.) // Історичні записки: Збірник наукових праць. Випуск № 8. - Луганськ, 2005. - С. 150-159.

5. Сапицька О.М. Загальна освіта та професійна підготовка сільських жінок на Україні (1928-1933 рр.) // Історичні записки: Збірник наукових праць. Випуск № 9. - Луганськ, 2006. - С. 207-216.

6. Сапицька О.М. Участь сільських жінок в підвищенні обороноспроможності СРСР (1929-середина 1933 рр.) // Вісник СНУ ім. В. Даля. - 2006. - №9 (103). - Ч.2. - С. 189-196.

7. Сапицька О.М. Особливості використання праці жінок в сільському господарстві України (1928 - середина 1933 рр.) // Історичні записки: Збірник наукових праць. Випуск № 12. Ч.2. - Луганськ, 2006. - С. 264-271.

8. Сапицька О.М. Участь жінок в селянському опорі колективізації та радянській владі (1928-1932 рр.) // Збірник наукових праць "Гілея (науковий вісник)". Випуск №6. - К.: Світогляд, 2006. - С. 84-94.

9. Сапицька О.М. Сільські жінки і механізація сільськогосподарського виробництва в Україні (1928 - середина 1933 рр.) // Історичні записки: Збірник наукових праць. Випуск № 13. - Луганськ, 2007. - С. 152-164.

10. Сапицька О.М. Медичне обслуговування вагітних селянок в Україні (1928-перша половина 1933 рр.) // Історичні записки: Збірник наукових праць. Випуск № 15. - Луганськ, 2007. - С. 182-187.

Матеріали наукових конференцій:

1. Сапицька О.М. Соціальний фонд "матері-селянки" в Україні (1928-1932 роки) // Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Актуальні проблеми новітньої історії" (23 листопада 2006 р.). - Луганськ, 2006. - С. 94-95.

2. Сапицька О.М. Особливості використання праці жінок в сільському господарстві України (1928 - середина 1933 рр.) // Матеріали Міжнародної наукової конференції викладачів "Проблеми світового розвитку в історичному контексті" (27листопада 2006 р.). - Луганськ, 2006. - С. 60-61.

3. Сапицька О.М. Жінки-механізатори сільського господарства України (1928-1933 р.) // Історія науки і техніки: Матеріали методологічного семінару (20-21 лютого 2007 р.). - Луганськ: СНУ ім. В. Даля,2007. - С. 36-39.

4. Сапицька О.М. Організація дитячих дошкільних установ в українському селі (1928-1932 рр.) // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Білі плями" в історії України в контексті світового розвитку" (2-3 квітня 2007 року.) - Луганськ, 2007. - С. 44-45.

5. Сапицька О.М. Трансформація культурного рівня селянок України (1928 - середина 1933 рр.) // Матеріали V Міжрегіональної наукової конференції "Актуальні питання історії України, всесвітньої історії, історії освіти, науки і техніки" (27 червня 2007 р.). - Луганськ, 2007. - С. 25-26.

АНОТАЦІЇ

Сапицька О.М. Сільські жінки України в період підготовки та проведення суцільної колективізації (1928-середина 1933 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2007.

На основі аналізу документів і фактологічного матеріалу у дисертації вивчаються різноманітні аспекти життєдіяльності жінок-селянок, зміна їх місця і ролі у суспільстві протягом 1928 - першої половини 1933 рр. Визначаються механізми входження селянок у суспільно-політичну, економічну та соціальну сфери життя в умовах докорінної трансформації сільськогосподарського виробництва.

Автором вивчено напрямки та обсяги використання праці сільських жінок. Визначено роль професійно-освітнього рівня селянок у формуванні їх соціального статусу. Розкрито мотиви праці сільських жінок. Досліджено загальні та специфічні заходи з охорони праці жінок у сільськогосподарському виробництві. Проаналізовані рівень соціальної захищеності сільських жінок та якість загальномедичного і акушерського обслуговування селянок. Надані оцінки санітарно-гігієнічних умов життя і праці сільських жінок та їх побутового обслуговування. Встановлено зміни у культурному та духовному рівнях розвитку особистостей селянок.

Досліджено динаміку зростання і форми суспільно-політичної активності селянок та з'ясовано причини й рівень участі сільських жінок України у селянському опорі радянській політиці примусової всеохоплюючої колективізації.

На основі вивчення та аналізу джерельного матеріалу, з урахуванням здобутків попередників, зроблені висновки та сформульовані рекомендації для запобігання помилкам та прорахункам під час визначення в Україні перспектив та напрямків соціально-економічного розвитку сільської місцевості.

Ключові слова: сільські жінки, колективізація, сільськогосподарське виробництво, життєдіяльність селянок, професійно-освітній, мотиви праці, охорона праці та здоров'я, соціальна захищеність жінок, побутове обслуговування, селянський опір.

Сапицкая Е.М. Сельские женщины Украины в период подготовки и проведения сплошной коллективизации (1928-середина 1933 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2007.

На основе анализа документов и фактологического материала в диссертации изучаются различные аспекты жизнедеятельности сельских женщин, изменение их места и роли в обществе в период 1928 - первой половины 1933 гг. Исследуются механизмы их вхождения в социально-экономическую и общественно-политическую сферы жизни в условиях коренной трансформации сельскохозяйственного производства.

Приобрела дальнейшее осмысление проблема массового вовлечения сельских женщин в государственную производственную сферу села. Жизнедеятельность сельских женщин, так же, как и жизнедеятельность мужчин, происходила в рамках, установленных партией для решения стратегических задач хозяйственного развития страны.

Автором исследованы направления и объемы использования труда сельских женщин. В контексте такой проблематики впервые с точки зрения исторической науки были обработаны и проанализированы статистические материалы выборочного исследования колхозов, которое осенью 1930 г. провела группа экономистов под руководством О.Г. Шлихтера. Результаты этого анализа сведены в таблицы, которые приведены в тексте диссертации. Проанализирована целесообразность использования женского труда на сельскохозяйственной технике с учетом выполнения женщинами функции воспроизведения здорового населения.

Определена роль образовательного уровня сельских женщин в формировании их социального статуса. Систематизированы направления профессиональной подготовки сельских женщин. Раскрыта мотивация общественно-полезного труда женщин. Автором предпринята попытка выяснить действенность методов материального и морального стимулирования работы женщин, которые применялись в исследуемый период. Проанализированы общие и специфические мероприятия по охране труда женщин в сельском хозяйстве. Исследован уровень социальной защищенности сельских женщин. Дан анализ качества общемедицинского и акушерского обслуживания сельских женщин.

На основании анализа многочисленных источников автором доказана прямая зависимость между изменением уровня жизни сельских семей и репродуктивным поведением крестьянок. Даны оценки санитарно-гигиеническим условиям жизнедеятельности женщин на селе и уровню их бытового обслуживания. Определены изменения культурного и духовного уровня развития личностей сельских женщин. Установлена динамика роста и формы общественно-политической активности крестьянок Украины. С учетом новых подходов, обусловленных потребностью в более объективных оценках исторического наследства в условиях демократизации общественной жизни, исследована масштабность сопротивления крестьянок советской политике принудительной коллективизации и их роль в акциях крестьянского сопротивления.

Автор делает вывод, что в Советском Союзе пути решения "женского вопроса" привели не только к социальным изменениям в структуре общества, менялись и морально-этические ценности населения. Вследствие перекачивания средств из села в город для нужд индустриализации, все сельское население было поставлено в чрезвычайно тяжелые условия жизни, но, следует принять во внимание, что социумом во всех жизненных ситуациях именно на женщин полагается функция обеспечения полноценной жизни детей.

Провозглашенное на законодательном уровне равноправие мужчин и женщин во всех сферах жизни превратилось в полную зависимость женщин от партийно-хозяйственных руководителей. Коммунистический режим полностью контролировал жизнь обычной сельской женщины. Запрещалось все, что выходило за рамки официального видения статуса и роли женщины-крестьянки. Партийные функционеры решали за женщин границу выполнения ими материнских функций, вопрос их культурного развития и общественной активности, распределяли все государственные льготы, выплаты и средства поощрения трудовой активности соответственно классовой принадлежности.

На основе изучения и анализа фактологических данных источников, с учетом достижений предшественников сделаны выводы и сформулированы рекомендации, направленные на предупреждение ошибок и просчетов во время определения в Украине перспектив социально-экономического развития сельской местности.

Ключевые слова: сельские женщины, коллективизация, сельскохозяйственное производство, жизнедеятельность сельских женщин, профессиональная подготовка, мотивация труда, социальная защищенность женщин, охрана труда и здоровья, бытовое обслуживание, культурный уровень, акции крестьянского сопротивления.

Sapitskaya O.M. Country women of Ukraine in the period of preparation and realization of the total collectivization (1928 - middle of the 1933). - Manuscript.

Dissertation for receiving an academic degree of Candidate of Historical Sciences in specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - The Volodymyr Dahl East-Ukrainian National University, Lugansk, 2007.

Different aspects of peasant women's life, changes of their role and place in the society, mechanisms of their participation in social, economic, political activities on the basis of factual material and documents analysis are examined in this research.

The women's and men's labor utilization from the point of view of the showing up the surplus of the labor force under consideration of this period in the farms with different directions at the base of the insufficiently known tables, which was made under the data of the sampling in autumn 1930 in Ukraine and taking into consideration the division tax category into social groups are analyzed. The peculiarities and level of the coaxing women into the managerial and important posts in Ukrainian agriculture are elucidated. The tendencies and extents of country-women work using, the common and specific protection of women's labor, the make-work activities and health activities of soviet officials in this context are investigated.

The peculiarities and the level of the Ukrainian country women's vocational training are considered. The motives of the country women's work as the agricultural machine-operators are analyzed, the conditions of their work and measures by protection of women's labor in agriculture of Ukraine in the period of mass collectivization are considered. The level of medical care of the pregnant country women is elucidated. The problem of abortions and the reasons of it's increasing in the county size of Ukraine in 1928-middle of 1933 is investigated. The participation of the country women of Ukraine in the militarized, military-auxiliaries study groups and their practical activity by strengthening of the defense of the USSR in the period of the collectivization is enlightened.

All-Union tendencies by attracting and using the peasant women's labor in the collectivized agriculture of Ukraine are determined. The dimensions of the peasants' resistance movement against the soviet policy of the total collectivization and women's participation in it are investigated.

Key words: country women, collectivization, the common and specific protection of women's labor, vocational training, work's motives, country women's public assistance, conditions of life, medical care, military-auxiliaries study groups, all-Union tendencies, the peasants' resistance movement, women's participation.

Размещено на Allbest.ru