Соціально-економічне та духовно-культурне життя робітничого населення української СРР у 1920-х рр.: історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 930.1(477) “1920”

Соціально-економічне та духовно-культурне життя робітничого населення української СРР у 1920-х рр.: історіографія проблеми

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Бабак Оксана Анатоліївна

Дніпропетровськ 2008

Дисертаціє є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та культури України державного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”

Захист відбудеться “18” 06 2008 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 по захисту дисертацій у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий “ 15” травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент І.О. Кривий

АНОТАЦІЯ

Бабак О.А. Соціально-економічне та духовно-культурне життя робітничого населення Української СРР у 1920-х рр.: історіографія проблеми. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2008.

З урахуванням сучасних досягнень історичної науки вперше здійснено аналіз комплексу історичних джерел, що характеризують соціально-економічне та духовно-культурне життя робітничого населення Української СРР у 1920-х роках у контексті антропологічно орієнтованої історії. Проведено історіографічну реконструкцію процесу вивчення даної проблеми та зроблено спробу з'ясувати загальні риси, властиві для окремих етапів історичного розвитку. Відображено методичні засади дослідження, що визначилися в процесі історичного пошуку. Виявлено й систематизовано основні групи історіографічних джерел, визначено якісний та кількісний рівень їх репрезентативності, специфіку формування, інформативну та концептуальну значимість. Установлено рівень розробки проблеми в наявних дослідженнях, уведено в науковий обіг нові джерела, здійснено сучасне тлумачення та розкрито системні зв'язки між різними їх видами.

Розроблено рекомендації та запропоновано перспективні напрями подальшої наукової розробки цих питань, долаючи наукові стереотипи дореволюційної, радянської та сучасної історіографії.

Ключові слова: робітниче населення, історичні джерела, матеріальне забезпечення, побутовий рівень, колективізм виробничої діяльності, “пролетаризація” культури, пропагандистська спрямованість.

АННОТАЦИЯ

Бабак О.А. Социально-экономическая и духовно-культурная жизнь рабочего населения Украинской СРР в 1920-х гг.: историография проблемы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Днепропетровский национальный университет. - Днепропетровск, 2008.

С учетом современных достижений исторической науки впервые осуществлен анализ комплекса исторических источников, характеризующих социально-экономическую и духовно-культурную жизнь рабочего населения Украинской СРР в 1920-х гг. в контексте антропологически ориентированной истории. Выявлены, систематизированы и описаны основные группы историографических источников, в которых проанализированы особенности материального, бытового, производственного, культурно-образовательного, духовного и др. положения трудящихся УСРР в 1920-х гг., определены качественный и количественный уровни их репрезентативности, специфика формирования, информативная и концептуальная значимость в ракурсе современного исторического исследования. Установлены приоритетные направления и уровень разработки проблемы, введены в научное обращение современные источники и осуществлено их новое толкование.

В результате анализа особенностей процесса накопления знаний установлены основные историографические периоды развития научной мысли, на протяжении которых проблематика социально-экономической и духовно-культурной жизни рабочего населения УСРР 1920-х гг. изучалась с разной степенью интенсивности и в рамках разных историографических подходов. Определены уровень осмысления и степень изучения в научной литературе антропологического подхода при освещении истории украинского рабочего. Отображены методические основы исследования, определившиеся в процессе исторического поиска.

Автором осуществлена историографическая реконструкция и всесторонний анализ процесса изучения и освещения разных аспектов избранной тематики, сделана попытка выяснить некоторые общие черты, характеризирующие отдельные этапы исторического развития. На широком фактическом и историографическом материале рассмотрены ведущие тенденции накопления знаний и проанализированы научные разработки разных аспектов жизни трудящих Украинской СРР 1920-х гг. Доказано, что исследуемый комплекс источников является достаточно репрезентативным и имеет значительные информационные возможности.

Разработаны рекомендации относительно дальнейшего углубления и научной интерпретации инициированных, не исследованных или обезображенных тем и предложены возможные перспективные направления последующей научной разработки этих вопросов в плане преодоления научных стереотипов дореволюционной, советской и современной историографии.

Ключевые слова: рабочее население, исторические источники, материальное обеспечение, бытовой уровень, коллективизм производственной деятельности, “пролетаризация” культуры, пропагандистская направленность.

THE SUMMARY

Babak O.A. Socio-economic and spiritual-cultural life of the working population of Ukrainian SRR in the 1920-th.: historiography of problem. - The manuscript.

The dissertation of the scientific degree of candidate of historical science on specialty 07.00.06 - historiography, source study and special history disciplines. - Dnipropetrovs'k national university. - Dnipropetrovs'k, 2008.

The author made a historiographic reconstruction and comprehensive analysis of the process of studing and highlighting of the different aspects connected with a problem of standard of life of the working people of Ukrainian SSR in the1920-th and an attempt to find out some general lines peculiar for the separate stages of the hiatorical development.

As a result of modern impartial analysis of the features of piling up the knowledge process, the basic historiographic periods of scientific thought development were distiguished. The level of comprehension and the degree of study are found out in scientific literature of anthropological approach to highliting the history of Ukrainian workers. The methodical bases of the investigation that were determined in the process of historical search are represented.

Key words: working population, historical sources, material providing, domestic level, collectivism of productive activity, “proletarizatsia” of culture, propagandistic orientation.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Пройшовши складний шлях від маргінальної структури в межах радянської історіографії до національної історичної науки зі своїми організаційними установами, концепціями та методологічним апаратом, українська історіографія на сучасному етапі ґенези історичної свідомості здобула принципово відмінний соціальний статус. Відтак, актуальність теми зумовлена, передусім, викликом часу та позначена системною розбалансованістю світоглядних орієнтацій новітнього періоду історії, що потребує поглибленого аналізу їх природи та гносеологічних складових, типологізації за критеріями й ознаками соціокультурних проявів, динаміки подальших змін, а також засобів генерування найбільш перспективних тенденцій.

З іншого боку, “репресивний” образ радянської історіографії потребує свідомої переорієнтації на духовно-культурний чи соціально-політичний вимір дослідження суспільства, який ставить у центр ваги ціннісно-якісні характеристики та гуманітарні аспекти людського життя. Тому особливий науковий інтерес визначається необхідністю сучасної історіографічної оцінки наявного масиву наукової літератури з метою виокремлення різних концептуальних підходів, суджень та переконань, що сприяють акумулюванню і подальшому розвитку історичних знань з різних аспектів соціально-економічного та духовно-культурного життя робітничого населення УСРР 1920-х рр.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної теми кафедри історії та культури України Державного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” “Філософсько-методологічні засади сучасного наукового дослідження” (0106U005253).

Об'єктом дисертації є комплекс джерел з історії та історіографії, які висвітлюють питання соціально-економічного та духовно-культурного життя робітничого населення Української СРР 1920-х рр. і розглядають розвиток історичної думки, дослідницьку спадщину з 1920-х рр. по даний час.

Предметом дослідження є історіографічний процес, провідні тенденції історичного розвитку, пов'язані зі збагаченням наукових знань про соціально-економічне та духовно-культурне життя робітників УСРР 1920-х рр.

Хронологічні рамки дисертації мають два виміри: 1) конкретно-історичний (1920-ті рр.) - початковий етап накопичення джерельної бази з визначеної проблематики; 2) історіографічний (з 20-х рр. ХХ ст. по даний час) - формується на основі розширення фактичного матеріалу, уведеного в науковий обіг. Такий динамічний підхід дає змогу одночасно аналізувати всі етапи історичної науки та дозволяє відтворити історіографічну композицію на межі тисячоліть.

Територіальні межі дослідження окреслюються насамперед територією Української СРР відповідно до адміністративно-територіального поділу періоду, передбаченого дисертаційним дослідженням.

Метою дисертаційної роботи є здійснення комплексного історіографічного дослідження соціально-економічного і духовно-культурного життя робітничого населення УСРР 1920-х рр. на підставі відтворення процесу формування історичних знань з даної проблематики, виявлення особливостей методики її розробки та відстеження основних концепцій історіографії з позицій критичного аналізу відповідної літератури.

Поставлена мета передбачає виконання таких дослідницьких завдань:

проаналізувати стан і ступінь дослідження проблеми на основі наукових надбань історіографічної науки; з'ясувати рівень і повноту висвітлення даної тематики, критично переосмисливши та узагальнивши наявну літературу;

у контексті еволюції історіографічного процесу визначити і класифікувати джерельну базу дисертаційного дослідження, обґрунтувати її вірогідність та репрезентативність для досягнення поставленої мети, а також ступінь інформаційної насиченості історичних джерел;

висвітлити рівень розробки та достовірності відображення матеріального становища трудящих Української СРР 20-х рр. ХХ ст.;

проаналізувати зміст і повноту знань з проблеми трудової діяльності робітничого населення УСРР 1920-х рр.;

узагальнити досвід історіографічних розробок та визначити ступінь вивчення в науковій літературі проблеми культурного й духовного життя робітників Української СРР 20-х рр. ХХ ст.;

зробити певні узагальнення щодо здобутків історіографії з даної теми та перспектив дослідження питань, які потребують додаткового опрацювання під кутом зору врахування людського фактора та антропологічно орієнтованої історії.

Методологічною основою дисертаційної роботи є принципи історизму, об'єктивності та всебічності. З метою їх дотримання дослідницькі завдання реалізувалися за допомогою використання загальнонаукових та суто історичних методів: історіографічного аналізу і синтезу, порівняльно-історичного, хронологічного, комплексно-тематичного, ретроспективного.

Наукова новизна дисертації полягає в комплексному підході та розширенні традиційних меж процесу формування наукових знань з питань соціально-економічного та духовно-культурного життя робітничих мас УСРР 1920-х рр. У роботі по-новому досліджено та обґрунтовано необхідність звернення дослідницької уваги на життя і потреби простих трудящих Української СРР.

Уперше переосмислено низку застарілих висновків і концептуальних підходів щодо літератури 20-х - другої половини 80-х рр. ХХ ст. з позицій орієнтованості історії на “людський фактор” та здійснено нову оцінку наукових праць з даної тематики. На основі неупереджених підходів комплексно проаналізовано історіографію конкретних проблем умов і способу життя радянських трударів та встановлено їх пряму залежність від ідеологічного впливу правлячого режиму. Віддзеркалено формування кардинальних змін, що супроводжувалися переходом від замкненої “єдино вірної” методології, не здатної виконувати роль ефективного інструменту пізнання, до нового бачення минулого на сучасному етапі розвитку історичних знань, орієнтованого на людинознавчу концепцію історії повсякденності.

У джерелознавчому плані новизна дисертації полягає у виявлені, систематизації і дослідженні наукового доробку з даної проблематики. Історіографічний зріз знань з урахуванням міждисциплінарного, гуманістичного підходів дав змогу поглибити розуміння прийомів та засобів, що використовувалися науковцями для реконструкції минулого.

Наукове та практичне значення роботи полягає в тому, що вона покликана зорієнтувати дослідників у великому масиві наукової літератури. Основні положення і висновки дослідження можуть бути використані для поглиблення тематики подальших теоретико-методологічних та історіографічних робіт з соціальної історії.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на регіональних, всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях: 1-ій Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції “Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив” (м. Київ, 2005); Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції “Сучасна українська наукова думка” (м. Київ, 2005); 1-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих науковців “Наука, освіта, суспільство очима молодих” (м. Рівне, 2006); Єфремівських читаннях “Релігійне життя Переяславської землі (ІХ - ХХІ ст.)” (Переяслав-Хмельницький, 2007); Міжнародній науковій конференції “Краєзнавство і учитель - 2008” (Харків, 2008).

Структура дисертації визначається змістом проблеми, поставленою метою і завданнями дослідження. Наукова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел на літератури, що налічує 1055 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 265 сторінок, зокрема, 189 сторінок основного тексту і 76 сторінок списку використаних джерел та літератури.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження і розкрито ступінь її наукової розробки, відзначено суть проблематики і, сформульовані мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначені хронологічні рамки та територіальні межі, методологія та методи дисертаційної роботи. Викладена стисла інформація про ступінь розробки теми та її джерельну базу, апробацію отриманих в роботі наукових результатів, розкриті новизна, наукове та практичне значення дисертації, відзначено особистий внесок автора та структуру дисертаційного дослідження.

Перший розділ - “Історіографічні, джерелознавчі та теоретико-методологічні проблеми дослідження” окреслив проблемну орієнтацію та наукове бачення даної тематики, дотримуючись методологічної основи, періодизації розвитку дослідницької думки протягом 20-х років ХХ - початку ХХІ ст. та об'єктивного аналізу історичних джерел.

Сучасний неупереджений аналіз особливостей процесу нагромадження знань дає змогу виділити такі історіографічні періоди дослідження соціально-економічного та духовно-культурного життя робітничих мас УСРР 1920-х рр.: І) 1920 - 1929 рр.; ІІ) 1929 - 1953 рр.; ІІІ) др. пол. 1950-х - поч. 1990-х рр. (різноплановість процесів, які відбувались у цей час, визначає необхідність поділу третього періоду на декілька внутрішніх етапів: 1) 1953-1964 рр.; 2) 1965-1985 рр.; 3) 1985-1991 рр.); ІV) 1991 - по даний час.

Перший період вирізняється докорінною зміною засад історичної науки при переході від методологічного плюралізму буржуазної науки до жорсткого структурування на ідейно-теоретичній основі марксизму-ленінізму. Досить значний приріст наукових знань, зумовлений протистояння старого й нового у світоглядних принципах, сприяв формуванню іноді непересічних суджень та висновків із робітничої проблематики . Детермінована поточною пропагандою суспільно-політична та історико-економічна література 1920-х рр. марксистського спрямування була репрезентована працями, доповідями партійно-радянських керівників, популяризаторів, господарників, а також розвідками науковців нового ґатунку . Другий напрям уособлювали насамперед учені дореволюційної школи, які підходили до аналізу соціально-економічних та духовно-культурних аспектів життя робітників Української СРР з позицій передового досвіду історичної науки .

Написані по гарячих слідах подій дані джерела часто розглядали питання життєдіяльності трудящих ізольовано, без урахування взаємозв'язаних процесів та явищ . Від них неправомірно чекати повного і всебічного відображених подій, однак уже можна простежити систематизацію матеріалу, здійснення перших заідеологізованих і політизованих узагальнень.

Другий період - 1929-1953 рр. - обумовлений процесом підміни соціальної ролі історичної науки з її загальнолюдськими цінностями на знаряддя “класової боротьби”. Для історіографії робітничої проблематики цього періоду властива повна відсутність критичного історичного аналізу, приховування численних недоліків господарювання . Ці праці бідні на фактичний матеріал, мають переважно характер оглядів, апологетико-пропагандистське спрямування та цитатно-ілюстративний характер викладу, що зменшує їх історіографічну цінність.

В історіографії даного періоду підвищення показників життя трудового населення було найважливішим лозунгом соціальної політики, проте сталінська практика не потребувала ґрунтовного висвітлення матеріальних та духовних запитів робітників УСРР 1920-х рр. Звернення до різних аспектів життя трудящих здійснювалося лише з політичних мотивів підтвердження істинності ідейних постулатів, а компілятивний характер тиражування офіційних оцінок уряду був представлений висвітленням авангардної позиції робітничого класу. Однак у цілому дані дослідження сприяли подальшому накопиченню фактичного матеріалу з різних аспектів життя робітників УСРР у 1920-х рр.

Перший етап третього історіографічного періоду, спричинений так званою “хрущовською відлигою” (1953-1964 рр.), яка позитивно позначилася на оновленні та розширенні робітничої проблематики Однак вихід історичної науки з кризового стану мав відносних характер, викликаний відновленням ідейно-теоретичного підґрунтя марксизму-ленінізму в новій інтерпретації. Залишився традиційним підхід радянських вчених до зображення “провідної” ролі робітничого класу як поборника ленінського плану побудови соціалізму. Аналіз соціально-економічних та духовно-культурних проблем життєдіяльності трудящих УСРР 1920-х рр., як і раніше, здійснювався під кутом зору сталих переконань, обтяжених метастазами попередньої епохи. Загалом цей етап був малопродуктивним у дослідженні даної тематики, хоча й намітив певне структурування та концентрацію наявного матеріалу в межах заданих установок.

Другий етап характеризується ресталінізацією історичної науки у процесі загострення кризи радянської системи (1965-1985 рр.). У цей проміжок часу з'являються комплексні праці, які охоплюють усі сфери життя суспільства і тяжіють до уточнення та узагальнення фактичного матеріалу з даної проблематики. Однак коло дослідницької діяльності обмежувалося рамками догматичних концепцій, що в основному утвердилися в історичній науці ще в 1930-х - першій половині 1950-х рр. Посилення ідеологічного контролю поглибило перелік заборонених тем, до яких знову потрапляють проблеми духовності та матеріального забезпечення робітників 20-х рр. ХХ ст. Під впливом надуманої концепції “реального соціалізму” визначальна роль знову відводиться робітничому класу. Ідеологізація вітчизняної історичної науки була причиною спотворення радянськими суспільствознавцями питань висвітлення добробуту трудящих, а трактування негативних тенденцій життя робітників пояснювалося підривною діяльністю ворожих елементів та зводилося нанівець. Таким чином, історіографія соціально-економічного та духовно-культурного життя другої половини 1960-х - першої половини 1980-х рр. мала некритичних тенденційний характер, що репрезентував відхід дослідницького процесу від реалій життя.

Третій історіографічний етап охоплює 1985-1991 рр. і пов'язаний з горбачовською демократизацією та гласністю, що характеризується переоцінкою історичних знань радянської доби та формуванням нової концепції способу життя робітничих мас 20-х рр. ХХ ст. Докорінно змінюється проблематика досліджень та їх характер, якісне оновлення соціальної історії стає пріоритетним напрямом гуманітарного знання. Звільнення від цензурної рутини сприяло поглибленому аналізу соціально-економічних та духовно-культурних аспектів життя робітників УСРР 20-х рр. ХХ ст. Своєрідний бум робітничої тематики у вітчизняній історіографії відхилив завісу сталінської практики та пролив світло на деякі догматичні підходи. Проте серйозний масив історичних праць, створений лише на рубежі 80 - 90-х рр. ХХ ст. , був обтяжений та перенасичений політичним контекстом. Історіографічна трансформація мала хибний характер, адже дефілювала не шляхом пошуку нових ідей, а через оновлення застарілих концепцій.

Четвертий період, з 1991 - дотепер, формує сучасний етап української історіографії. Відхід від заданого курсу на формування типу “радянської людини” та тенденції “провідної ролі” робітничих мас окреслив поступовий перехід до істинних орієнтирів наукового пізнання. Вимальовуються новітні підходи до оцінки намірів правлячої партії щодо робітників, відображення відмінностей та спільних рис у розумінні робітничої тематики в різні проміжки часу, з'ясування ступеня достовірності та репрезентативності виявлених джерел тощо. Робітнича практика віддзеркалюється через призму внутрішніх контроверз державних інтересів та запитів широкого загалу трудящих, а також соціальних наслідків такого протистояння.

Сучасна історіографія даної проблематики базується на достатньому джерельному масиві, що постійно оновлюється, однак більшість новітніх підходів лише починають свій поступ. Тому і на сьогодні бракує ґрунтовного аналізу модерних напрямів дослідження та вичерпного, фундаментального відображення історії життя робітників УСРР 1920-х рр.

Зважаючи на різноманітність історичних джерел, зокрема за формою, методами викладу, змістом, тематичною спрямованістю тощо, та спираючись на запропоновану в сучасній вітчизняній науці класифікаційну схему були виділені такі групи джерел з обраної проблематики: 1) документальний пласт (партійні документи (матеріали всесоюзних і всеукраїнських з'їздів, стенографічних звітів конференцій ВКП(б) та КП(б)У, урядові декрети та постанови пленумів ЦК ВЦРПС, наради та звіти державних, виконавчих органів влади та профспілок; законодавчі акти органів державної влади СРСР та УСРР; статистичні й довідкові матеріали та регулярні всесоюзні міські переписи; звітно-доповідна діловодна документація, представлена архівними матеріалами); 2) оповідний пласт відзначається видовою розмаїтістю і представлений політичною (промови, доповіді та статті партійно-державних діячів УСРР, публіцистичною (газетно-журнальний жанр періодичної преси), науковою та навчальною літературою, що висвітлює питання соціально-економічного та духовно-культурного життя робітничого населення УСРР 1920-х рр.; 3) історіографічний пласт, який формує базис модерних і досить своєрідних документальних підсистем вторинного рівня. Це, перш за все, конкретно-історіографічний, що розглядає узагальнюючі праці з історії історичної науки на різних етапах її еволюції, та історико-історіографічний пласт, зосереджений на створенні нових ретроспективних джерел аналітичного чи синтетичного характеру, підведенні підсумків тенденцій розвитку історичного досвіду і знаходженні місця свого доробку в певній історіографічній ніші.

Для неупередженого і всебічного висвітлення соціально-економічного та духовно-культурного життя робітничого населення УСРР 20-х рр. ХХ ст., а також з метою здійснення порівняльного аналізу суперечливих питань, вагомим джерелом виступають архівні матеріали. Документи описів є первинними і репрезентують потенційну частину джерельної бази, що потребує введення до наукового обігу. Зокрема, цінні документи зберігає Центральний державний архів громадських об'єднань України, створений 1991р. на базі Партійного архіву Інституту історії партії при ЦК КПУ. Розглянуті матеріали містять дані, що дають змогу заповнити прогалини наукових надбань, показують головні напрями державної соціальної політики СРСР у 1920-х рр. та її вплив на динаміку розвитку робітничої тематики.

Отже, представлена джерельна база свідчить про її достатню репрезентативність у контексті даного дисертаційного дослідження, комплексний аналіз якої дозволяє підтвердити висунуту авторську концепцію, що стала основою для обґрунтування оприлюднених тез та дає можливість оцінити реальні здобутки історичних надбань у розробці питань соціально-економічного та духовно-культурного життя робітничого населення Української СРР 20-х рр. ХХ ст.

Вивчення концептуальних та конкретних проблемно-тематичних аспектів життя робітничого населення УСРР у 20-х рр. ХХ ст. орієнтоване на виявлення основних тенденцій і закономірностей розвитку історіографічного процесу та встановлення теоретико-методологічної бази дослідження.

Другий розділ “Матеріальне становище українських робітників у період 20-х рр. ХХ ст. в історико-економічній літературі” присвячений аналізу наявної історико-економічної літератури, яка досліджувала основні аспекти матеріального рівня робітничого населення УСРР 1920-х рр.

Перші праці поклали початок розробці методології вивчення матеріального становища трудящих УСРР 1920-х рр. вже в післяреволюційне десятиріччя. Наявність невеликих за обсягом публіцистичних статей, брошур, оприлюднених директив керівництва тощо та відсутність узагальнюючих спеціальних історичних досліджень передбачали поверхове ілюстрування та коментувальний характер викладу. Однак написані в умовах відносного плюралізму думок дані джерела належать до категорії цілком об'єктивних праць із неординарними судженнями.

Історіографія 30-х - поч. 50-х рр. ХХ ст. має відчутні відмінності. На даному етапі історичного розвитку інтерес до проблем матеріального добробуту робітників почав посилюватися, спрямовуючись у русло показу “турботи” партії про населення в переломний для країни період. Науковий вектор радянської історіографії найбільш рельєфно співвідносив зростання рівня матеріального забезпечення з підвищенням продуктивності праці. При цьому зниження можливості задоволення потреб трудящих зумовлювалося підйомом рівня потреб робітника, у той час як знищення експлуатації визнавалося “найбільшим благом”. Цілком природно, що авторами через продуману, на їх думку, соціальну політику влади, заперечувалася сама можливість протидії основної частини робітничого населення соціально-економічному курсу уряду. Опрацювання джерел здійснювалося в повному підпорядкуванні суспільствознавчої науки політиці, гальмуючи процес дослідження умов життя робітничого населення УСРР 20-х рр. ХХ ст.

У др. пол. 1950-х - 1991 р. наведені праці пов'язують зростання добробуту робітничих мас Української СРР із якісними перетвореннями побудови соціалізму в радянському суспільстві. Висвітлюючи “безперервне підвищення” матеріального становища, радянська влада, у першу чергу, ставила за мету політичне завдання зміцнення позицій комуністичного устрою. Ідеологічний вплив, маскуючись під повсякденною турботою партії і уряду про поліпшення умов життя робітників, стимулював постійний інтерес до цієї проблеми з боку дослідників. У цей період вийшло найбільше праць, присвячених пропагуванню “прогресивного” напряму діяльності партійних, радянських і профспілкових органів, не зводячи свої завдання до висвітлення існуючих труднощів і з'ясування їх причин. Дослідження даної тематики мали фрагментарне висвітлення, однобічні заідеологізовані підходи та інертність викладу.

Сучасний історіографічний період відзначається якісно новим сприйняттям та висвітленням робітничої проблематики, відтворенням повноцінної картини взаємовідносин “людини і системи” та винайденням шляхів пошуку “справжньої правди” в контексті наукових зрушень постсоюзної історіографії. Однак вивчення матеріального рівня трудящих УСРР 1920-х рр., як і раніше, ведеться не спеціально, а у зв'язку з іншими аспектами історії робітників, що дозволяє ставити завдання подальшого комплексного дослідження з урахуванням сучасного стану історичного знання на основі залучення новітньої наукової літератури.

У висновках до розділу вказується на відсутність належного історіографічного опрацювання проблеми, що зазнала в процесі еволюції історичних знань істотних викривлень.

У третьому розділ “Висвітлення трудової діяльності робітничого населення Української СРР 1920-х рр. в історичній науці” наводиться характеристика особливостей відображення в історичній літературі виробничої тематики робітників УСРР у 20-х рр. ХХ ст.

Початок вивчення даної проблематики, висвітленої в популярних брошурах, нарисах, статтях економістів, керівників соціалістичної промисловості, діячів профспілкового руху тощо, покладено у 20-х рр. ХХ ст. Однак вузькість джерельної бази, певний схематизм викладу не дали змоги авторам цих публікацій вийти на аналітичний, узагальнений рівень. Уже в цей період закономірно зростає дослідницький інтерес до висвітлення участі робітничих мас в управлінні виробництвом, простежується популяризація соціалістичного змагання та трудового героїзму, що зумовлювалося потребами практичного здійснення “соціалістичної демократії”. Значно менший масив представленої наукової літератури присвячений віддзеркаленню умов праці та відпочинку трудящих.

Декларативне проголошення історичної місії робітників у процесі побудови наукового соціалізму виступали у формі домінанти історичних досліджень 30-х - поч. 50-х рр. ХХ ст. Примітивні зрівняльні комуністичні погляди на соціалістичну власність та проблеми ставлення до праці розглядалися в контексті перетворення праці в першу життєву потребу.

У др. пол. 1950-х - 1991 р. продовжується тенденція до висвітлення виробничої тематики у контексті міфологеми “диктатури пролетаріату”. Виклад матеріалу базується на абсолютизації та позитивістському спрямуванні організаторської ролі партії. Урочисто-піднесений пафос наукових праць з історії виробничого змагання не сприяв об'єктивному висвітленню та оцінці реального значення цього явища.

На сучасному етапі історіографії проблеми простежується тенденція на усвідомлення необхідності переходу від фрагментарного до багатофакторного мислення. Відчувається помітне охолодження інтересу до робітничої тематики, що можна оцінити як своєрідну реакцію істориків на її ідеологічно-політичне нав'язування в радянські часи.

У висновках до розділу підкреслюється, що тематика трудової діяльності робітничого населення УСРР протягом тривалого часу була однією з пріоритетних напрямів дослідження. Однак суттєвою рисою зазначених досліджень є вибіркове відображення лише позитивних сторін соціальних змін і замовчування цілого ряду негативних чинників з метою посилення легітимізації системи. Лише на сучасному етапі історичного розвитку постають питання критичного переосмислення доцільності командно-адміністративної системи управління та її наслідків.

У четвертому розділі “Історіографія культурного і духовного життя робітничого населення Української СРР 1920-х років” дається науковий аналіз соціокультурної динаміки та трансформації ціннісних орієнтацій робітників УСРР 20-х рр. ХХ ст. в історичній літературі.

Важливим моментом у висвітленні ідеологізації культурної сфери життя робітничих мас УСРР 20-х рр. ХХ ст. було обґрунтування цілої низки положень, які закріплювали нові оцінки в розумінні мети і завдань здійснюваної урядом культурної революції. В історіографії проблеми побудови соціалістичної культури та спроектування її на широкий робітничий загал можна виділити такі пріоритетні напрями дослідницької роботи, покладені за основу вже в 1920-х рр. та розвинуті в подальшому генеральною лінією партії: 1) найширша пропаганда комуністичних ідей у середовищі трудящих; 2) формування вміння “правильно” осмислювати основні явища суспільного життя; 3) підвищення політичного, освітньо-культурного і професійно-технічного рівня робітничих мас; 4) вишколення войовничих атеїстів із лав трудящих для знищення іншої ідеології, репрезентованої церквою; 5) прищеплення класової свідомості та формування єдино визнаної культури “пролетарського типу”; 6) продукування соціалістичного способу життя і складання нових форм дозвілля й побуту.

Процес “тоталітаризації культурного життя” в науковій літературі 30-х - поч. 50-х рр. ХХ ст. був представлений у рамках відходу від світу людської культури до псевдокультурної дійсності. Першочерговим завданням наявних джерел було ідейне “викриття дрібнобуржуазної ідеології” та утвердження “вищої форми класової свідомості” трудящих, що слугувала підґрунтям радянської ідеології. Орієнтованість дослідницьких надбань радянського періоду передбачала протиставлення буржуазної культури з тяжінням до “служіння класовим інтересам” культурі “національній за формою і соціалістичній за змістом”, зорієнтованій на знищення панування експлуататорських класів. На догоду існуючій ідеології викривалося “свідоме культивування” в середовищі робітничих мас УСРР релігійного марновірства та неуцтва, нібито властивого дореволюційній культурній епосі.

В основу дослідницьких завдань було покладено розвінчання “церковної контрреволюції”, “експлуататорської суті буржуазного суспільства” з метою ідеологічної обробки суспільства при формуванні єдиного “службового” світогляду.

В історіографії др. пол. 1950-х - 1991 рр. проблема культурної трансформації в УСРР також залишається за межами об'єктивності. Більшості наведених джерел притаманне трактування культурної революції як фону для відображення духовної сфери робітничих мас. Наслідуючи ідеї пропагандистської держави, автори даного масиву літератури ставили за мету підміну духовних цінностей людини химерним симбіозом із гасел і надуманих ідеологічних засобів їх досягнення.

Сучасна історіографія в результаті корінної ломки всього стилю життя радянського суспільства збагатилася низкою праць, присвячених переосмисленню історії духовно-культурного життя робітників 1920-х рр. Однак з огляду на початковий стан переосмислення радянської історії відзначається тяжіння даної проблематики до загального соціально-економічного контексту висвітлення, що окреслює необхідність нових підходів.

У висновках до розділу підкреслюється, що в дослідницькій практиці питанням культурного й духовного життя робітничого населення УСРР 1920-х рр. відводилася роль формування в суспільній свідомості прогнозованих поведінкових стереотипів колективістського спрямування. Вони розглядалися в рамках дозволеності не самостійно, а лише в контексті агітаційної тематики, не претендуючи на створення цілісного історичного відображення минулого.

У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд основних висновків як загальнотеоретичного, так і конкретно-історіографічного змісту.

1. На основі аналізу історіографії проблеми з'ясовано стан і ступінь її наукової розробки. Зроблено висновок, що історія соціально-економічного та духовно-культурного життя робітників Української СРР у 20-х рр. ХХ ст. має фрагментарне відображення, обмежений потенціал наукових досліджень та звуження історіографічного простору внаслідок недостатнього залучення джерельного масиву.

2. Представлена класифікація джерел даного історіографічного дослідження свідчить про достатньо репрезентативну джерельну базу, комплексний аналіз якої дозволяє глибоко і всебічно проаналізувати динамічний процес конструктивного вдосконалення історичних знань з різних аспектів життя робітників УСРР 20-х рр. ХХ ст. Вказуючи на слабку розробку регіональної проблематики, слід зазначити, що більшість праць із даної теми, за винятком доробків сучасного етапу історичного розвитку, написана на загальносоюзному матеріалі. Наукова критика джерел вказує на їх неоднорідність у контексті вірогідності та інформаційної насиченості, яка залежала від форм і методів викладу, змісту, тематичної спрямованості, часу написання тощо.

3. Значною вадою в оцінці соціально-економічного життя робітників УСРР 20-х рр. ХХ ст. є цілковите нехтування особливостями історіографічного відображення матеріальної сфери, яка до сьогодні в наявній науковій літературі не проаналізована належним чином. Змістовною рисою дослідницького процесу, притаманного вітчизняній історіографії, є відсутність традиції висвітлення життєвих запитів трудящих, що підмінялися ідеологічною практикою. Радянська історіографічна схема, імітуючи високий теоретичний рівень досліджень, виступала як засіб маскування історичної істини, а тенденційність проведених узагальнень була способом відходу від неприйнятних для режиму фактів і суджень у відображенні історії матеріального забезпечення трудящих УСРР 1920-х рр.

4. Центральним напрямом досліджень із соціально орієнтованої історії УСРР 1920-х рр. була виробнича тематика. За своїм змістом вона відображала найбільш гостру потребу в орієнтації на робітничий потенціал як передову силу суспільного розвитку. Однак ця пріоритетність була вибірковою, загальноорієнтованою і мала “прикрашальний” характер. Слід зазначити, що у виробничій тематиці вітчизняної історіографії стрижневою рисою виступав концептуальний конфлікт між двома протилежними моделями історичної ретроспективи. У візії літературної критики досить сталий інтерес представляло відстоювання інтересів робітничих мас як “носія та виразника” людських пріоритетів, з одного боку, та “натхненника” цих ідей - з іншого, тобто втілення їх з боку комуністичного керівництва, що, як правило, зводилося до методичного нав'язування своєї ідеології.

5. Ідеологічні аксіоми, що існували в духовно-культурному питанні, суттєво звужували погляд на дану проблему і створювали примітивне бачення цілісної картини. Викривлення традиційних цінностей історичної науки радянської епохи призвело до деструктивної перцепції основоположних засад та свідомої міфологізації дослідницького процесу. Очікуваність декларативних висновків пропагандистської літератури свідчить про методичне використання техніки маніпулювання масовою свідомістю робітників УСРР з боку партійних кіл без урахування духовно-культурних запитів народу. Негативною рисою досліджень даної проблеми радянською історіографією було віддзеркалення “агітаційної роботи в масах”, яка зводилася до всеохоплюючої культурної експансії. Динаміка суспільної свідомості акцентувала увагу на більшовицькій концепції “перевиховання” та формуванні робітника “нового типу”.

6. Визначення раніше невідомих, недостатньо вивчених чи сфальсифікованих аспектів проблеми соціально-економічного та духовно-культурного життя робітничого населення УСРР у 1920-х рр. ставить безпосередні завдання і цілі відродження історичної науки. Історіографічні пропозиції сучасного етапу обґрунтовують необхідність формування нової концепції вітчизняної історії на базі подальшої розробки даного дослідницького напряму, зокрема в ракурсі соціально орієнованої історії.

Підставою для належної аргументованості та оновлення засадницьких концепцій розвитку вітчизняної історичної науки може слугувати подальша розробка методологічного та прикладного аспектів дослідження джерел, усунення дисбалансу між теоретичними та конкретно-історичними дослідженнями, об'єктивне переосмислення накопиченого досвіду, комплексна реконструкція минулого та заповнення історіографічної порожнечі.

трудящий український робітничий населення

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Публікації в наукових фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України:

1. Ретроспективний аналіз політики пролетаризації освіти України в 20-х рр. ХХ ст. (історіографія проблеми) // Інтелігенція і влада: Громадсько-політичний наук. зб. Серія “Історія”. - Одеса: Астропринт, 2005. - Вип.. 5. - С. 101-109 (0,7 др. арк.).

2. Статистичний матеріал як джерело вивчення життєвого рівня робітничого населення в 20-х рр. ХХ ст. // Наукові записки з української історії: Зб. наук. статей. - Переяслав-Хмельницький, 2005. - Вип. 17. - С. 139-142 (0,3 др. арк.).

3. Форми активізації та стимулювання праці робітників України як фактор їх трудової діяльності в 20- х рр. ХХ ст.: історіографічний огляд // Часопис української історії: Зб. наук. статей. - Київ, 2005. - Вип. 2. -С. 62-66 (0,4 др. арк.).

4. Історіографічне висвітлення проблеми медичного обслуговування трудящих України в 20-х роках ХХ століття // Наукові записки з української історії: Зб. наук. статей. - Тернопіль: Вид-во Астон, 2006. - Вип. 18. - С. 204-208 (0,4 др. арк.).

5. Аналіз проблем постачання та якості обслуговування робітників України 20-х рр. ХХ ст. в архівних матеріалах // Зб. наук. праць. Серія “Історія і географія”. / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: Майдан, 2008. - Вип. 29-30. - С. 175-177 (0,2 др. арк.).

Публікації, в яких додатково відображені результати дисертаційного дослідження:

6. Історіографічний аналіз тоталітаризації духовної сфери життя та антирелігійна пропаганда серед трудящих України в 20-х роках ХХ століття // Сучасна українська наукова думка: Всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція. Київ, 6-10 червня 2005 р. - К., 2005. - С. 1-4 (0,3 др. арк.).

7. Феномен “пролетаризації культури” та його історіографічне висвітлення // Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив: 1-а Всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція. Київ, 28-30 листопада 2005 р. - К., 2005. - С. 7-8 (0,2 др. арк.).

8. Причини кризи житлового забезпечення робітничого населення України 20-х років ХХ століття: короткий історіографічний огляд // Наука, освіта, суспільство очима молодих: І Всеукраїнська науково-практична конференція студентів та молодих науковців. Рівне, 10-11 травня 2006 р. - Рівне, 2006. - С. 165-167 (0,2 др. арк.).

9. Робітники в культурному будівництві України 1920-х років. Історіографія // Україна Соборна: Збірник наукових статей. - К.: Інститут історії України НАН України, 2006. - Вип. 4. - Т. 1. - С. 263-267 (0,4 др. арк.).

10. Роль соціального фактора в процесі зміни релігійних цінностей партійною ідеологією 20-х рр. ХХ ст.: історіографія // PEREYASLAVICA: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав” // Релігійне життя Переяславської землі (ІХ - ХХІ ст.): Зб. наук. статей. - К.: Міленіум, 2007. - Вип. 1(3). - С. 9-12 (0,3 др. арк.).

11. Актуальні проблеми життєвого рівня населення України: минуле та сьогодення // Економічний вісник університету: Зб. наук. праць учених та аспірантів. - Переяслав-Хмельницький, 2007. - Вип. 2. - С. 93-96 (0,3 др. арк.).

12. Матеріальне забезпечення та добробут робітничого населення 20-х рр. ХХ ст. в історико-економічній літературі радянського періоду // Економічний вісник університету: Збірник наукових праць учених та аспірантів. - Переяслав-Хмельницький, 2007. - Вип.3. - С. 88-91 (0,3 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru