Джерела з історії відкупів Півдня України останньої чверті XVIII – початку ХІХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

УДК: 930.1: (477.7) "17/18"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ВІДКУПІВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ XVIII - ПОЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

БІЛІВНЕНКО СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Бойко Анатолій Васильович, доктор історичних наук, професор, Запорізький національний університет, кафедра джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін, завідувач.

Офіційні опоненти:

Швидько Ганна Кирилівна, доктор історичних наук, професор, Національний гірничий університет, кафедра історії та політичної теорії, професор;

Синяк Іван Леонідович, кандидат історичних наук, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, відділ історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук, науковий співробітник.

Захист відбудеться "26" червня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий "20" травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Песчаний.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження полягає у значимості відкупів для соціально-економічного та культурного розвитку південного регіону останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. При тому, що за обсягом надходжень до державної казни відкуп посідав друге місце після митних зборів, він становив собою своєрідний симбіоз державних та приватних структур, метою якого було максимальне визискування народу. При цьому держава намагалася зробити вигляд, що вона контролює процес відкупу, а приватна особа - що виконує умови задекларовані в контракті. Хоча насправді, отримавши відповідну суму, держава закривала очі на зловживання відкупника і всіляко намагалась приховати інший, непривабливий бік відкупної системи. Саме тому в історіографії висвітлювалась лише фінансова сторона діяльності інституту відкупів на загальнодержавному рівні. При цьому регіональні особливості не визначалися, а соціальна сторона справи взагалі замовчувалася. Разом з тим, впродовж свого існування відкуп увійшов до світогляду суспільства, став частиною фольклору, літератури.

Водночас відкуп не був специфічною особливістю південноукраїнського регіону, він - загальносвітовий інститут. Проте південь України став тим регіоном, де переплелися традиції трьох культур у сфері економіки - українсько-польської (Гетьманщина, Запоріжжя, Правобережжя), російської і татарської (Крим). Традиції відкупів були у сфері діяльності всіх трьох культур. Український відкуп, як економічний інститут, формувався саме під впливом російського відкупу та польської оренди, але на останню чверть XVIII ст. відкупна система стала вже органічною частиною української економіки. Проте, і в подальшому, система відкупу на південноукраїнських територіях суттєво відрізнялася від великоросійських губерній, а саме: вплив держави зводився до мінімуму, велика кількість населення знаходилася на привілейованому становищі. У зв'язку з цим формується і самосвідомість населення південноукраїнського регіону.

Суттєвою перешкодою в дослідженні відкупів є розпорошеність і так незначної джерельної бази, в основі якої маємо як особливості фондоутворення, так і механізм впровадження відкупів, який мінімізував державний контроль, а відтак фіксацію перебігу виконання угод стосовно відкупу.

Саме тому актуальним є проведення комплексного дослідження джерельної бази з історії відкупів півдня України, яке передбачає визначення руху документальних потоків і здійснення суцільної архівної евристики, класифікації, внутрішньої та зовнішньої критики історичного джерела і, врешті решт, визначення інформативного потенціалу актуалізованої джерельної бази.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження було виконано в рамках наукової теми кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету "Дослідження з історії Запорізького краю в особистостях та подіях" (№ державної реєстрації 0103У 007133). Також воно є складовою частиною наукової діяльності Запорізького відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України щодо дослідження документальних джерел з історії України XVIII ст. (тема 3.2.7.4).

Мета дисертаційної роботи полягає в комплексній реконструкції та аналізі джерельної бази з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст., визначення її структури, репрезентативності та інформативних можливостей.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

- проаналізувати історіографічний доробок щодо джерелознавчих студій з історії відкупів Південної України;

- проаналізувати рух джерел з історії відкупів Південної України та визначити напрямки фондування документальних комплексів;

- охарактеризувати основні архівні зібрання документальних джерел з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст.;

- розглянути та визначити видові особливості документальних джерел;

- визначити особливості створення наративних джерел з історії відкупу на півдні України;

- здійснити класифікацію джерел з історії відкупів Південної України;

- визначити ступінь репрезентативності джерельної бази для реконструкції історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст.;

- з'ясувати інформативні можливості актуалізованої джерельної бази для дослідження особливостей становлення системи відкупів на півдні України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. та уніфікації відкупної сфери економіки Південної України за загальноросійським зразком.

Об'єктом дослідження є комплекс джерел з історії відкупів півдня України останньої чверті XVIII - початку XIX ст.

Предметом дослідження є відкупи півдня України останньої чверті XVIII - початку XIX ст., особливості становлення відкупної системи регіону.

Методи дослідження становлять загальнонаукові, міждисциплінарні, загально-історичні та спеціальні джерелознавчі методи.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження визначаються 1774-1803 рр. Нижня межа позначена закінченням російсько-турецької війни і переходом стратегічної ініціативи на півдні України до Російської імперії і, відповідно, укладення відкупних контрактів на території здобутих територій, що сформували традиції відкупної мережі на півдні України. Верхня межа пов'язана із якісними змінами територіально-адміністративного устрою та статусу регіону, і, як наслідок, кардинальними змінами у порядку ведення відкупів на півдні України.

Територіальні межі дослідження охоплюють територію Степової України в кордонах Новоросійської та Азовських губерній 1775-1783 рр., Катеринославського намісництва 1783-1796 рр., Новоросійської губернії 1796-1802 рр., Катеринославської, Херсонської та Таврійської губерній в кордонах 1803 р., тобто територію сучасних Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Херсонської, частин Кіровоградської і Полтавської областей та Автономної Республіки Крим.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше комплекс джерел з історії відкупів певного регіону став об'єктом спеціального джерелознавчого дослідження. Був виявлений, класифікований та систематизований комплекс архівних та опублікованих джерел з історії відкупів Південної України. Реконструйований рух документів з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст. З'ясована ступінь репрезентативності документальних джерел для реконструкції історії відкупів Південної України. Інформативні можливості актуалізованої джерельної бази з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст. надали можливість реконструювати основні процеси становлення та функціонування відкупів регіону, особливості політики уряду щодо відкупної торгівлі, формування етносоціального складу відкупників, процеси уніфікації відкупної системи на півдні України за загальноросійським зразком.

Практичне значення здобутих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в узагальнюючих працях з джерелознавства, соціально-економічного розвитку України, історичного краєзнавства, а також в лекційних курсах з історичного джерелознавства та історії України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у доповідях та повідомленнях під час проведення: Всеукраїнської наукової конференції "Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району" (м. Нікополь, 10-11 жовтня 2002 р.); Науковій конференції "Перші Новицькі читання" (м. Запоріжжя, 25 жовтня 2002 р.); Обласної науково-практичної історико-краєзнавчої конференції "Історія Дніпровського Надпоріжжя" (м. Дніпропетровськ, 27 квітня 2004 р.); Першого Міжнародного конгресу "Національна перлина Запорожжя - о. Велика Хортиця" (Запоріжжя, 26-28 вересня 2004 р.); VI Всеукраїнській Науково-практичній конференції "Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України" (м. Запоріжжя, 6-8 жовтня 2005 р.); Всеукраїнської наукової конференції "Іван Сірко в контексті дослідження феномену українського степового порубіжжя XVI-XVIII ст." (Нікополь, 12-14 жовтня 2005 р.); V Регіональній краєзнавчій конференції "Актуальні питання дослідження історії міст і сіл Придніпров'я" (м. Дніпропетровськ, 24 березня 2006 р.); Всеукраїнської наукової конференції "Постать Петра Калнишевського та історична спадщина запорозького козацтва" (м. Нікополь, 11-12 жовтня 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації було опубліковано 11 наукових робіт, із них - 6 у фахових виданнях.

Структура роботи обумовлена поставленими метою і завданнями. Відповідно до цього дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (378 позицій), а також додатків (4 позиції). Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 217 сторінок машинописного тексту (основного тексту - 180 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, хронологічні та територіальні рамки, методи, наукову новизну та практичне значення дослідження.

Перший розділ "Огляд історичних та джерелознавчих студій. Методи дослідження" поділяється на дві частини. В першій частині проведено огляд історичних та джерелознавчих студій, які стосуються відкупів півдня України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. Встановлено, що в науковій літературі сформувався ієрархічний підхід до джерельної бази дослідження відкупів. Його структуру становлять наступні складові: 1) історичний традиціоналізм у сприйнятті відкупів, що виступав найголовнішим історичним джерелом; 2) наративні джерела, публікація яких стає характерним явищем чисельних часописів, зокрема, Збірника Імператорського Російського історичного товариства (ЗІРІТ), "Російського архіву" та ін.; 3) комплекс законодавчих джерел, перш за все Повне зібрання законів Російської імперії (ПЗЗРІ); 4) узагальнені статистичні дані щодо економічного розвитку відкупів, підготовлені чиновниками, опубліковані на сторінках офіційних видань, зокрема Міністерства Внутрішніх справ, Міністерства фінансів Російської імперії; 5) подання і донесення до центральних органів влади посадових осіб місцевих органів влади щодо функціонування відкупу, представлених на сторінках ЗІРІТ та "Російського архіву"; 6) редаговані та адаптовані публікаторами Відомості про питні збори в Росії, зібрані до реформування винного відкупу в 1861 р.; 7) неопубліковані архівні матеріали. Подібна ієрархія джерельної бази не була актуальною для розвитку історичної науки вже з другої половини ХІХ ст., втім залишалась характерною рисою студій з історії відкупів. При тому, що на цей час російська історична наука розвивалася під впливом позитивізму з його абсолютизацією документальних джерел і нівелюванням суб'єктивного фактору дослідники відкупу перебували в площині романтизму. Методи позитивізму використовувалися лише окремими дослідниками Блиох И.С. Финансы России XIX столетия. История-статистика. в 4-х т. - Спб., 1882. - Т.1; Чечулин Н.Д. Очерки по истории русских финансов в царствование Екатерины П. - СПб., 1906; Лаппо-Данилевский А. Отзыв о сочинении Н.Д. Чечулина: "Очерки по истории русских финансов в царствование Екатерины ІІ", СПб., 1906 г. Отдельный оттиск из "Отчета о пятидесятом присуждении наград графа Уварова". - СПб.: Типография Императорской Академии наук, 1910. - С. 83-144 та ін., та при цьому їх загальні висновки не надто перевершували висновки попередників. Перехід російських та українських істориків на засади марксистської ідеології також суттєво не вплинув на формування підходів до джерельної бази досліджень з історії відкупів Покровский М.Н. Историческая наука и борьба классов. - М. -Л.: ГСЭИ, 1933. - 450 с.; Покровский С. А. Внешняя торговля и внешняя торговая политика России. - М.: Международная книга, 1947. - 403 с.; Козловский Е.С. Винные откупа и их место в первоначальном накоплении капитала в России // Труды Ленинградского финансово-экономического института. - Л., 1947. - Вып.3. - С. 280-292; Демкин А.В. Откупа как форма накопления капитала в России в XVII в. // Проблемы социально-экономической истории феодальной России. М., 1984. - С. 149-156..

Загалом, в дослідженні відкупної системи умовно можна виділити два підходи. Представники першої течії розглядали відкупи у контексті дослідження особливостей економіки Російської імперії XVIII ст. Бергштрассер К. Источники народного богатства. - СПб., 1858. - 142 с.; Буганов В.И., Преображенский А.А., Тихонов Ю.А. Эволюция феодализма в России. Социально-экономические проблемы. - М.: "Мысль", 1980. - 344 с.; Введенский Р.М. Экономическая политика самодержавия в конце XVIII - первой половине XIX вв.: (по материалам соляного дела). Пособие по спецкурсу. - М.: МГПИ, 1983-68 с.; Гавлин М.Л. Роль винных откупов в формировании крупных капиталов в России. Конец XVII - XIX вв. // Экономическая история. Обозрение / Под ред. Л.И. Бородкина. Вып. 6. - М., 2001. - С. 98-102.; Кафенгауз Б.Б. О первоначальном накоплении в России // Павленко Н.И. О некоторых сторонах первоначального накопления в России (материалы к обсуждению). - М.: Типография "Тревога". АН СССР. Институт истории, 1955. - С. 1-2; Козлова Н.В. Российский абсолютизм и купечество в XVIII в.: 20 - начало 60-х годов. - М.: Археографический центр, 1999. - 384 с.; Козловский Е.С. Первоначальное накопление капитала и его особенности в России. - Л.: ЛГУ, 1956. - 56 с.; Курукин И.В., Никулина Е.А. "Государево кабацкое дело": очерки питейной политики и традиций в России. - М.: АСТ: ЛЮКС, 2005. - 382, [2]с.; Павленко Н.И. О некоторых сторонах первоначального накопления в России (материалы к обсуждению). - М.: Типография "Тревога". АН СССР. Институт истории, 1955. - 52 с.; Прыжов И.Г. Исторія кабаков в Россіи в связи с историей русскаго народа. Репринт. - М.: "Бук Чембэр Интернэшнл", 1991. - 272 с.; Слабєєв I.С. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні (чумацький промисел i його роль в соціально-економічному розвитку України) XVIII-перша половина XIX ст. - К.: Наук. думка, 1964. - 135 с.; Фирсов Н.И. Правительство и общество в их отношениях к внешней торговле России в царствование Екатерины II. - Казань, 1902. - 371 с., другої - в процесі дослідження Південної України Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті XVIII століття: Аналіз джерел. - К., 2000. - 308 с.; Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. - М., 1959. - 277 с.; Загоровский Е.А. Организация управления Новороссией при Потемкине в 1774-1791 гг. // ЗООИД. - Одесса, 1918. - Т.31. - С. 52-82.; Крючков Ю.С. История Николаева. - Николаев: МП "Возможности Киммерии". - 1996. - 302 с.; Кухар-Онышко Н.А. Первый гражданин // "Именовать город Николаев…" Историко-краеведческий выпуск. - Николаев: "Дикий Сад", 1989. - С. 43-48; Маркевич А.И. Южная Русь при Екатерине II. - Одесса: Гор. тип. 1893. - 31 с. Пірко В.О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI - XVIII ст. / Український культурологічний центр. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. - 224 с.; Посунько О.М. Матеріали до історії Катеринославщини в мемуарах родини Пишчевичів. / Гуманітарний журнал. - Дніпропетровськ, 2002. Спецвипуск. - С. 10-12; Скальковский А. Соляная промышленность в Новороссийском крае (1715-1847). - б/м и б/д. - 65 с.; Тимофеенко В.И. Города Северного Причерноморья во второй половине XVIII в. - К.: Наукова думка, 1984. - 219 с.; Эварницкий Д.И. История села Фалеевки-Садовой Херсонской губернии уезда. - СПб.: Тип-я И.Н. Скороходова, 1892. - 99 с.. Попри відмінності, обидві течії ґрунтуються, з одного боку, на історіографічній традиції ставлення до відкупної системи як до негативного явища економіки, а з іншого - на конкретному історичному матеріалі, з якого випливає, що відкупна система приносила більше прибутків та діяла більш ефективно, ніж державна. Це стосується і проблеми об'єктивності та точності викладення фактів, які, на думку представників обох течій, залежить від ступеню залучення джерел з даного питання. історіографічний джерелознавча відкуп фондування

Друга частина розділу присвячена огляду використаних в дослідженні методів. Застосовано загальнонаукові, міждисциплінарні, загальноісторичні, спеціальні джерелознавчі методи. Комплексне використання методів дозволило здійснити класифікацію генеральної джерельної бази з історії відкупів Південної України; визначити особливості її створення та механізм фондування документальних джерел; розширити інформативний потенціал актуалізованої джерельної бази. Принциповим є використання формулярно-клаузульного аналізу, який дозволяє ідентифікувати документальні джерела та простежити еволюцію їх формулярів в залежності від змін управління краєм чи відкупної системи.

Другий розділ - "Рух документів та основні зібрання джерел з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст." - складається з трьох підрозділів. В першому підрозділі з'ясовано рух документів з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст. Встановлено, що на рівні місцевих органів влади Південної України рух документів з історії відкупів напряму залежав від 1) механізму діловодства, що регламентувався спеціальними інструкціями та розпорядженнями як центральної, так і місцевої влади; 2) особистих розпоряджень намісників та правителів краю; 3) поточного діловодства, що було пов'язане із повсякденним функціонуванням відкупів півдня України.

Час від часу держава вимагала направлення додаткових відомостей щодо відкупної справи. Так, з 1780 р. відповідними наказами Сенату та колегій вимагались щорічні відомості від намісницьких правлінь та губернаторів про дійсну витрату вина та інших напоїв по місцям із вказівкою скільки понад підрядного вина продано, і скільки штрафних по корчемству грошей отримано. Але загалом ці накази мало впливали на рух документів з півдня України, адже роль регламентуючого документу в краї виконували не Сенатські укази, а ордери Г. Потьомкіна. При цьому складалась унікальна ситуація, коли сенатські накази набували чинності і приймались до виконання за умови коли вони не суперечили розпорядженням Г. Потьомкіна.

У XVIII ст. розвиток діловодства характеризувався посиленням законодавчої регламентації всіх сторін діяльності канцелярії і установи в цілому; формуванням і закріпленням загальних адміністративних принципів діяльності установ і, передусім, бюрократичного принципу.

В другому підрозділі подається характеристика основних архівних зібрань документальних джерел з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст. Результати аналізу руху документів дають підставу стверджувати, що основна їх частина направлялася до губернських канцелярій (намісницьких правлінь), канцелярії Г. Потьомкіна, камер-колегії, першого департаменту Сенату та експедиції державних прибутків. Відповідно і сучасне перебування матеріалів обумовлюється архівуванням документації перерахованих установ.

Архівні матеріали, що знаходяться в українських архівосховищах, а саме: Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І. Яворницького, Державному архіві Запорізької області, Державному архіві Дніпропетровської області, Державному архіві Одеської області, Державному архіві Херсонської області, Державному архіві Автономної Республіки Крим не становлять цілісних комплексів, вони розрізнені та спорадичні.

Найбільшим архівним сховищем Російської Федерації в якому присутні комплекси документів стосовно відкупної системи останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст., на сьогодні залишається Російський державний архів давніх актів. Серед зібрань цього архіву слід відзначити фонд "Внутренние коллежские дела" (Ф. 10). Він містить справи, які безпосередньо стосуються винокуріння та винного відкупу Харківської та Катеринославської губерній (намісництв) кінця XVIII ст.

Особливо представницьким для теми дослідження є фонд "Внутреннее управление" (Ф. 16). Даний фонд є унікальним для дослідження Російської імперії XVIII ст., та зокрема Південної України. Фонд сформований з документів особових імператорських канцелярій, Ближньої канцелярії, Конференції при височайшому дворі, Сенату, Державної Ради, різноманітних центральних та місцевих установ, особистих та службових архівів державних діячів. Одночасно фонд зберігає справи, сформовані з матеріалів канцелярій губернаторів та інших посадових осіб щодо губерній та намісництв, в тому числі Азовської, Катеринославської, Новоросійської, Вознесенської губерній та Таврійської області.

Важливість відкупів, як основного напрямку поповнення казни, а для південного краю - фінансування чисельних проектів головних командирів краю, визначили наявність в цьому фонді достатньо представницького корпусу документальних матеріалів стосовно відкупних справ. За присутністю відкупних матеріалів структура фонду умовно може бути представлена трьома доволі вагомими комплексами. Зокрема: 1) матеріалами канцелярії Потьомкіна; 2) матеріалами статс-секретаря В. Попова; 3) матеріалами канцелярії П. Зубова.

Дослідження основних архівних зібрань України та Російської Федерації дозволили дослідити рух фондоутворення документальних джерел з історії відкупів Південної України; реконструювати процес становлення та ґенези останніх.

Фонди вітчизняних архівосховищ сформувалися внаслідок діяльності місцевих установ. Обласні архіви на сьогодні мають переважно фрагменти фондів губернських канцелярій, правлінь, казенних палат, органів міського самоврядування, що доповнюються матеріалами особистих фондів і колекцій.

За видовою належністю у російських державних архівах найбільш повно представлені актові та статистичні джерела, що пояснюється специфікою функціонування центральних державних органів влади. Окремий комплекс становлять маніфести та накази.

У третьому підрозділі досліджено публікації джерел з історії відкупів півдня України. Аналіз археографічних публікацій дав можливість наголосити на тому, що визначальним для археографічних публікацій XIX ст. став підхід, за яким історія краю, й зокрема функціонування відкупів, ототожнювалися з діяльністю керівників краю. У 33-х томах "Записок Одеського товариства історії та старожитностей", які вийшли за період з 1844 по 1919 рік, було здійснено 101 публікацію документів. Переважно - це ордери, рапорти, донесення, офіційне листування головних командирів та чиновників південного краю щодо адміністративного та господарського устрою. При цьому безпосередньо відкупів стосувалися лише 4 публікації. Археографічна діяльність А. Скальковського здійснювалася переважно на аматорському рівні. Його необізнаність з методами критики історичних джерел проявилася у численних недоречностях та помилках.

Найбільше актових матеріалів що регулюють відкупи півдня України видано в Повному зібранні законів Російської імперії. У XX - XXV томах, які охоплюють період з 1775 по 1800 рік, вміщено 32 документи, які стосуються безпосередньо теми дослідження. Законодавчі документи, які стосуються відкупів і які увійшли до ПЗЗРІ, а також законодавчі акти, які з певних причин не увійшли до зібрання законів, складають 9 % відомих на сьогодні маніфестів та указів вищої державної влади стосовно Південної України досліджуваного періоду.

З 60-х років XIX ст. археографічну роботу розпочала редакція журналу "Російський архів". Головне місце в ньому відводилося публікаціям документів. Окремі документи стосовно земельних роздач, народних рухів, а також спомини діячів південного краю були опубліковані в "Київській старовині" та "Російській старовині". З початком ХХ ст. напрямки публікації джерел з історії Південної України суттєво не змінилися. Представлення відкупів соціальною детермінантою усіх галузей буття населення південного краю зумовило присутність в мемуарах соціальних та персонологічних портретів найбільш відомих, а інколи навіть одіозних фігурантів відкупу на півдні України, зокрема М. Фалєєва, М. Яншина, І. Красноглазова та багатьох інших.

Після 1917 року публікації джерел були підпорядковані пануючій у державі ідеології. Причинами стали репресії щодо українських істориків, заборона цілих дослідницьких напрямків. Академія наук СРСР започаткувала під час війни 1941-1945 років напрямок едиційної роботи, зорієнтований на поширення й пропаганду здобутків російської військової історії, що знайшло місце у численних збірниках, присвячених діяльності М. Кутузова, О. Суворова, П. Румянцева-Задунайського В реалізації цього напрямку в 1986 р. В. Лопатін видав листи О. Суворова, а в 1997 - листування Катерини II та Г. Потьомкіна. Серед цих публікацій особливий інтерес викликає листування найкрупнішого відкупника М. Фалєєва з російським генералом О. Суворовим.

Наприкінці 1980-х - початку 1990-х років місцеві товариства краєзнавців розпочинають публікацію архівних матеріалів стосовно регіональної історії. Серед них виділяються публікації матеріалів Миколаївського історико-краєзнавчого товариства та Науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького національного університету.

У третьому розділі - "Документальні та наративні джерела з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст." досліджено видову структуру документів. Проведено класифікацію джерел з історії відкупів півдня України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. Окрема увага приділена дослідженню формуляру документальних джерел та наративним джерелам.

Формуляр документальних джерел з історії відкупів Південної України дає можливість визначити особливості: 1) видів документальних джерел; 2) ставлення чиновників до оформлення відкупної документації; 3) особисте ставлення відкупників до оформлення відповідної документації; 4) соціального статусу можновладців, що опікувалися відкупною справою.

Найпоширенішою групою актових джерел останньої чверті XVIII ст. були ордери державних можновладців південного краю. В залежності від посади і місця, яке посідав можновладець, формуляри, попри свою типовість, демонструють строкатість як наявності, так і відсутності вступних слів окремих клаузул.

Так, формуляр ордерів Г. Потьомкіна постійно еволюціонував. Це призводило до того, що навіть такі усталені і обов'язкові елементи формуляру актових документів, як нарація та короборація, постійно змінювалися. Зміни соціального статусу Г. Потьомкіна відразу вносили зміни до відповідних клаузул: 1) короборація до 1776 року мала форму "граф Григорій Потьомкін", з 1777 року - "князь Григорій Потьомкін", а з середини 80-х років підпис починає обмежуватися одним прізвищем "Потьомкін"; 2) нарація впродовж 1775-1778 року присутня в усіх ордерах і має усталені формули вступних слів: "На рапорт вашого Превосходительства стосовно...", "На повідомлення до мене стосовно...", "По змісту присланого до мене... стосовно...", "Згідно з думкою вашого Превосходительства щодо...". Однак наприкінці 70-х років нарація зникає. Лише коли ордери готувалися керівником канцелярії Г. Потьомкіна В. Поповим, нарація мала місце. Усі ж ордери, що написані власною рукою Г. Потьомкіна, який розумів значимість відкупів, нарація відсутня; 3) інскрипція у початковому протоколі більшості ордерів Г. Потьомкіна відсутня. Титул та ім'я адресанта писалися на звороті складеного у конверт та запечатаного ордеру; 4) санкція не була усталеним елементом основного протоколу. Становище Потьомкіна при дворі передбачало, що підлеглі не могли не розуміти швидкість та силу покарання у разі непослуху. У поодиноких випадках, коли санкція була присутня, вона мала наступну формулу вступного слова: "У випадку непокірності та невиконання прислати до Петербурга". З середини 80-х років єдиними обов'язковими елементами формуляру ордера залишаються диспозиція, дата і короборація.

При всьому цьому кожна з груп ордерів мала свою усталену формулу диспозиції. Так, групі розпорядчих ордерів притаманна формула вступного слова: "У міркуванні чого і благоволіть...", "Вашому превосходительству пропоную", "У разі чого предписую", "Застосуйте найможливіше піклування". Оповіщувальні ордера мають постійним елементом формули: "На рапорт вашого Превосходительства відкликаюся", "При цьому перепроваджую до вашого Превосходительства...". Для рекомендаційних характерними вступними словами є: "При цьому надсилаю на ваш розсуд"; "Рекомендую мати в особистому піклуванні". Нарешті регламентаційна група ордерів обов'язково містить нумерацію пропонованих введень. Відтак, формула має вигляд: "На що предписую:...".

За видовою належністю корпус документальних та наративних джерел з історії відкупів Південної України поділяється на: а) актові; б) справочинні; в) статистичні; г) мемуарні; д) картографічні. Актові документи складають дві підгрупи: 1) законодавчі; 2) приватні акти. Законодавчі акти у свою чергу можна поділити на розпорядчі та процесуальні. Корпус розпорядчих актів становлять маніфести, укази та ордери. Окрему групу указів складають укази вищих органів влади та укази місцевих адміністративних установ.

Значний інтерес для дослідника становлять накази соляної, винної та провіантської контор стосовно забезпечення вільного продажу солі у південному краї, заведення соляних магазинів, поставок солі і провіанту до армійських та флотських частин.

Приватні акти становлять дві групи: 1) засвідчувальні акти; 2) нормативні акти. До першої групи відносяться купчі на землю та рухоме майно, паспорти та атестати, особисті формуляри; довідки про майновий стан; підрядні та відкупні акти; тоді як до другої - білети на володіння землею під млини, заводи та торгівельні заклади, зокрема шинки, трактири та герберги.

Справочинна документація представлена промеморіями, екстрактами, реєстрами, журналами, описами справ, виписками. Статистичні документи можуть бути поділені на 2 великі групи: 1) масові та 2) одиничні. Масові представлені: а) матеріалами ревізій (ревізькі сказки; окладні книги); б) анкетами Сенату та колегій; в) описами намісництв та губерній; г) експлікаціями до атласів намісництв; д) цінами на товари, - тоді як одиничні - відомостями щодо витрат грошових сум по підрядам та відкупам.

Наративні джерела представлені мемуарами, подорожніми нотатками, щоденниками та приватним листуванням. За наближеністю до відкупної справи наративні джерела можна розподілити на дві великі групи. До першої групи можна віднести наративи безпосередніх суб'єктів економічного життя Південної України (місцеві поміщики, офіцери, чиновники); тоді як до другої належать наративи мандрівників та вищих посадовців, які висловлювали своє відношення до перебігу подій на півдні України. Найбільш представлена наративами друга група. Картографічні джерела представлені картами губерній, намісництв та повітів; планами земельних дач; планами міст та населених пунктів. Функціональне призначення картографічного матеріалу для обрахування масштабів та визначення кордонів відкупів, коли перед урядом постало завдання реального уявлення про залучені землі, визначило специфіку та інформативність цього комплексу джерел. При відсутності фахівців-картографів, у середині 90-х років картографічна справа покладалася на військових офіцерів, перед якими постало конкретне завдання топографічного освоєння південного регіону. Відтак, з'являються численні карти окремих територій південного краю.

Четвертий розділ - "Інформативні можливості джерел з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст." складається з двох підрозділів. У першому підрозділі на основі аналізу інформативного потенціалу актуалізованої джерельної бази зроблена спроба з'ясувати особливості становлення системи відкупів на території півдня України після ліквідації Запорозьких Вольностей. Визначено, що найбільшою особливістю південноукраїнського винного відкупу є прибутковість не від продажу вина, а від його постачання. Це було пов'язано із забороною винокуріння, окрім тих, хто б насадив та виростив ліс.

Що стосується соляного відкупу, то проблема економічного облаштування території, яка опинилася у складі Російської імперії після Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 р. гостро постала перед російською адміністрацією в другій половині 1770-х рр. Справа постачання сіллю населення у XVIII сторіччі належало до ряду стратегічних. Про це свідчить розгляд сенатом з подачі генерал-губернатора Новоросійської та Азовської губерній князя Г.О. Потьомкіна питання про соляні промисли на Кінбурзьких, Бахмутських та Маноцьких озерах. Російська адміністрація чудово розуміла стратегічне значення соляного видобутку та продажу для закріплення на Північному Причорномор'ї. Тому вона намагалася по-перше, забезпечити населення власних територій, по-друге, підпорядкувати собі польський ринок, витіснити турецьких та татарських солеварів і крамарів. Але імперія ще не набрала достатньої ваги щоб зробити це за допомогою сили, тому доводилося лавірувати і йти на певні поступки у вигляді дозволу користуватися кінбурзькими промислами очаківським жителям. Але послідовно і цілеспрямовано Росія встановлювала свою гегемонію на берегах Чорного моря.

Іншою знаковою особливістю, що вирізняла відкупну систему півдня України від інших територій Російської імперії, але ставила в один ряд із Гетьманщиною - була присутність серед відкупників та працівників відкупу представників городового та запорозького козацтва. Показовою є трансформація ролі козаків у підрядно-відкупній торгівлі - від самостійних учасників процесу до перетворення їх у повірених російських купців або урядовців.

Встановлено також особливості відкупної системи Кримського ханства в період, коли Крим перейшов під протекторат Російської імперії у 1774 р. На цей момент відкупи ханства перейшли до сфери діяльності російських купців, тому і російська влада поводилася із утримувачами даного відкупу як із власними підданими не рахуючись із проблемами підлеглої держави. Перебування російських військ на території ханства з одного боку забезпечувало діяльність відкупників, але з іншого наносило йому досить відчутну шкоду внаслідок традиційно негативного ставлення військових та дворянства до купецтва, а особливо відкупників. Потрібно відмітити. що до повної анексії Криму перебіг відкупу не відрізнявся від традиційного татарського, але із 1784 р. ситуація різко змінилися внаслідок введення в Криму загальноросійських економічних інституцій.

Другий підрозділ присвячено аналізу інформаційного потенціалу виявлених джерел щодо процесу уніфікації відкупів півдня України за загальноросійським зразком. Головне положення в процесі уніфікації відкупної системи на півдні України займали власне міста, що стали осередком проведення колонізаторської політики в цьому регіоні. Виявлення основних різновидів відкупів, що мали місце в цьому регіоні дозволить проаналізувати роль державної адміністрації та органів місцевого самоврядування у відкупній справі та ступінь адаптації відкупів півдня України до загальноросійських порядків.

Аналіз актових джерел дав можливість розподілити відкупи на загальнорегіональні (соляний, винний) та локальні (рибні, мостові, ліхтарні, земляні та інші). Історія взаємовідносин відкупників та міських громад доволі неоднозначна, але, загалом, аналіз справочинної документації дає підставу наголосити на тому, що відкупи на території півдня України мали досить значний вплив на розвиток економіки та місцевого самоврядування. Міські громади намагалися постійно позбавитися впливу великих відкупників, що перебирали винний та соляний промисел на себе. Це було пов'язано або із бажанням вільної торгівлі даними товарами, або із бажанням міської верхівки власноруч віддавати промисли на відкуп. Державі з іншого боку простіше було мати справу із одним великим відкупником, що одночасно вносив значні кошти до казни, але було і розуміння, що розвиток південноукраїнського міста багато в чому залежить від збагачення саме місцевих жителів, а не столичних багатіїв. В результаті, локальні відкупи переважно залишалися в руках місцевих жителів, а прибуткові, як винний, соляний, рибний перейшли до купців та чиновників вищого рівня, і міста не мали змоги впливати на їх функціонування.

Аналогічні тенденції поширилися і по всій території Російської імперії на початок ХІХ ст., тому можна наголошувати на високому рівні уніфікації південноукраїнських відкупів.

ВИСНОВКИ

У висновках підведено підсумки дослідження.

1. Дослідники відкупної системи як у загальноросійському масштабі, так і на півдні України умовно поділяються на дві течії. Обидві течії опираються з одного боку на історіографічну традицію ставлення до відкупної системи як до негативного явища економіки, а з іншого на конкретний історичний матеріал, з якого випливає, що відкупна система приносила більше прибутків та діяла більш ефективно, ніж державна. А об'єктивність та точність викладення фактів напряму залежить від ступеню залучення джерел з даного питання.

2. На рівні місцевих органів влади Південної України рух документів з історії відкупів напряму залежав від 1) механізму діловодства, що регламентувався спеціальними інструкціями та розпорядженнями як центральної так і місцевої влади; 2) особистих розпоряджень намісників та правителів краю; 3) поточного діловодства, що було пов'язане із повсякденною діяльністю відкупів півдня України.

3. Загалом, укази вищих органів влади мало впливали на рух документів з півдня України, адже визначальну регламентаційну роль відігравали ордери Г. Потьомкіна, а не сенатські укази.

4. Фонди вітчизняних архівосховищ сформувалися внаслідок діяльності місцевих установ. Обласні архіви на сьогодні мають переважно лише фрагменти фондів губернських канцелярій, правлінь, казенних палат, органів міського самоврядування, що доповнюються матеріалами особистих фондів і колекцій.

5. За видовою належністю у російських державних архівах найбільш повно представлені актові та статистичні джерела, що пояснюється специфікою функціонування центральних державних органів влади. Окремий комплекс становлять маніфести та накази.

6. Наративні джерела з історії Південної України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. представлені мемуарами, щоденниками, подорожніми записками та приватним листуванням. За наближеністю до відкупної справи наративні джерела можна розподілити на дві великі групи: До першої групи можна віднести наративи тих, хто безпосередньо був задіяний у житті Південної України (місцеві поміщики, офіцери, чиновники); тоді як до другої належать наративи мандрівників та вищих посадовців, які висловлювали своє ставлення до перебігу подій на півдні України.

7. Адміністративні установи місцевої влади представлені лише фрагментами. Матеріали повітових установ представлені фрагментами документів казначейств: ревізькими сказками, документами креслярень, рапортами, донесеннями та проханнями до місцевих установ. Актуалізована частина регламентованої джерельної бази з документів місцевих установ складає менше одного відсотка.

8. За видовою належністю корпус документальних та наративних джерел з історії відкупів Південної України поділяється на: а) актові; б) справочинні; в) статистичні; г) мемуарні; д) картографічні. Актові документи складають дві підгрупи: 1) законодавчі; 2) приватні акти. Законодавчі акти у свою чергу можна поділити на розпорядчі та процесуальні. Корпус розпорядчих актів становлять маніфести, укази та ордери. Окрему групу указів складають укази вищих органів влади та укази місцевих адміністративних установ.

9. Приватні акти становлять дві групи: 1) засвідчувальні акти; 2) нормативні акти. До першої групи відносяться купчі на землю та рухоме майно, паспорти та атестати, особисті формуляри; довідки про майновий стан; підрядні та відкупні акти; тоді як до другої - білети на володіння землею під фабрики, шинки, трактири та герберги.

10. Справочинна документація представлена промеморіями, екстрактами, реєстрами, журналами, описами справ, виписками. Статистичні документи можуть бути поділені на 2 великі групи: 1) масові та 2) одиничні. Масові представлені: а) матеріалами ревізій (ревізькі казки; окладні книги); б) анкетами Сенату та колегій; в) описами намісництв та губерній; г) експлікаціями до атласів намісництв; д) цінами на товари, - тоді як одиничні - відомостями щодо витрат грошових сум по підрядах та відкупах.

11. Відкупи півдня України мали досить значний вплив на розвиток економіки та місцевого самоврядування. Міські громади намагалися постійно позбавитися впливу великих відкупників, що перебирали винний та соляний промисел на себе. Це було пов'язано або із бажанням вільної торгівлі даними товарами, або із бажанням міської верхівки власноруч віддавати промисли на відкуп. Державі з іншого боку простіше було мати справу із одним великим відкупником, що одночасно вносив значні кошти до казни. В результаті, дрібні відкупи залишалися в руках місцевих жителів, а особливо прибуткові, як винний, соляний, рибний перейшли до купців та чиновників вищого рівня, і відповідно міста не мали змоги впливати на їх перебіг.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. До історії становлення винної відкупної торгівлі на півдні України останньої третини XVIII століття // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Том 5. - Київ, 2000. - С. 151-157.

2. План облаштування соляних промислів на Півдні України після Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 р. // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету: Південна Україна XVIII - XIX ст. - Випуск 7. - Запоріжжя, 2003. - С. 254-256.

3. Історіографія відкупної системи Південної України // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Том 10. - Київ, 2005. - С. 468-478.

4. Винний та соляний статути як джерела з історії відкупної торгівлі Степової України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Том 12. - Київ, 2006. - С. 111-119.

5. Міські відкупи південноукраїнського регіону другої половини XVIII - початку ХІХ століть // Наукові записки історичного факультету Запорізького державного університету. - Вип. XX. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - С. 53-56.

6. Система управління та регулювання відкупів Степової України останньої чверті XVIII ст. // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Том 13. - Київ, 2006. - С. 209-237.

Публікації доповідей на наукових конференціях:

1. Справа про кримський соляний відкуп наприкінці 70-х років XVIII століття // Матеріали Перших Новицьких читань. - Запоріжжя, 2002. - С. 128-132.

2. Законодавчі акти з історії відкупної торгівлі вином Півдня України останньої чверті XVIII століття // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції "Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району". - Нікополь-Запоріжжя-Херсон: РА "Тандем-У", 2002. - С. 142-153.

3. Відкупники півдня України останньої чверті XVIII ст. (етно-соціальний аспект) // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України. Збірник наукових праць Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Запоріжжя-Сімферополь, 2003. - С. 51-53.

4. Участь козацтва у підрядно-відкупній торгівлі на Півдні України останньої чверті XVIII ст. // Національна перлина Запорожжя - о. Велика Хортиця. Перший Міжнародний конгрес: збірник тез доповідей. - Запоріжжя, 2004. - С. 23-26.

5. Участь козацтва у відкупах та підрядах на Півдні України // Козацька спадщина. Альманах Нікопольського регіонального відділення Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії НАН України. - Випуск. 1. - Нікополь-Запоріжжя: Тандем-У, 2005. - С. 138-142.

АНОТАЦІЯ

Білівненко С.М. Джерела з історії відкупів півдня України останньої чверті XVIII - початку ХІХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю: 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2008.

У дисертації вперше досліджуються джерела з історії відкупів півдня України останньої чверті останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. Проаналізовано історіографічний доробок щодо джерелознавчих студій з історії відкупів Південної України. З'ясовано рух джерел з історії відкупів Південної України та визначено напрямки фондування документальних комплексів. Охарактеризувати основні архівні зібрання документальних джерел з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. Розглянуто та визначено видові особливості документальних джерел. Визначено особливості створення наративних джерел з історії відкупу на півдні України. Проведено класифікацію джерел з історії відкупів Південної України. З'ясовано інформативні можливості актуалізованої джерельної бази для дослідження особливостей становлення системи відкупів на півдні України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. та уніфікації відкупної сфери економіки Південної України за загальноросійським зразком.

Ключові слова: відкуп, діловодство, Сенат, губернські канцелярії, казенні палати, державні експедиції, документообіг, вино, сіль.

АННОТАЦИЯ

Биливненко С.Н. Источники по истории откупов юга Украины последней четверти XVIII - начала ХІХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности: 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Институт украинской археографии и источниковедения им. М.С. Грушевского НАН Украины. - Киев, 2008.

В диссертации впервые исследуются источники по истории откупов юга Украины последней четверти последней четверти XVIII - начала ХІХ в. В рамках исследования проведена широкомасштабная эвристика в ряде крупнейших украинских и российских архивов: Институте рукописей Национальной библиотеки Украины им. В.И. Вернадского НАН Украины, государственных областных архивах Украины, Российском государственном архиве древних актов, Российском государственном военно-историческом архиве, Российском государственном архиве военно-морского флота. Проанализирована историография относительно источниковедческих студий по истории откупов юга Украины. Выяснено движение источников по истории откупов юга Украины и определены направления фондирования документальных комплексов. Охарактеризованы основные архивные собрания документальных источников из истории откупов Южной Украины последней четверти XVIII - начала ХІХ в. Установлено, что фонды отечественных архивохранилищ сформировались вследствие деятельности местных учреждений. Областные архивы на сегодня имеют преимущественно лишь фрагменты фондов губернских канцелярий, правлений, казенных палат, органов городского самоуправления, которые дополняются материалами личных фондов и коллекций. По видам в русских государственных архивах наиболее полно представленные актовые и статистические источники, что объясняется спецификой функционирования центральных государственных органов власти. Отдельный комплекс представляют манифесты и приказы. Рассмотрены и определены видовые особенности документальных источников. По видам корпус документальных и нарративних источников по истории откупов Южной Украины делится на: а) актовые; б) делопроизводственные; в) статистические; г) мемуарные; д) картографические. Определены особенности создания нарративних источников из истории откупа на юге Украины. Проведена классификация источников из истории откупов Южной Украины. Выяснены информативные возможности актуализированной источниковой базы для исследования особенностей становления системы откупов на юге Украины последней четверти XVIII - начала ХІХ в. и унификации откупной сферы экономики Южной Украины по общероссийскому образцу.