Князь Георгій Львов та його діяльність на чолі Всеросійського земського союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

УДК 94 (47) “1914-1917” 94 (47) “19”

Князь Георгій Львов та його діяльність на чолі Всеросійського земського союзу

07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Захарова Ольга Олександрівна

Чернігів 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка.

Захист відбудеться 5 червня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.053.01 в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка (14000, м. Чернігів, пр. Миру, 13, ауд. 308).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53).

Автореферат розісланий __ травня 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент А.М. Острянко

АНОТАЦІЇ

Захарова О.О. Князь Георгій Львов та його діяльність на чолі Всеросійського земського союзу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка. - Чернігів, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню особистості громадського і політичного діяча Російської імперії останньої третини ХІХ - початку ХХ ст. князя Г. Львова, а також його діяльності на чолі Всеросійського земського союзу допомоги хворим і пораненим воїнам у період Першої світової війни. У роботі проаналізовано головні етапи життєвого шляху Г. Львова, визначено комплекс чинників, які вплинули на формування та еволюцію його світогляду, досліджено суспільно-політичну позицію князя. Проаналізовано особливості головування Г. Львова у Земсоюзі на різних етапах його існування, охарактеризовано стиль керівництва князя. Визначено місце ВЗС у політичному житті країни, висвітлено основні напрямки його діяльності та взаємовідносини з урядом.

Ключові слова: Георгій Львов, Всеросійський земський союз допомоги хворим і пораненим воїнам, Перша світова війна, гуманітарна діяльність, уряд, стиль керівництва.

львов князь головування світогляд

Захарова О.А. Георгий Львов и его деятельность во главе Всероссийского земского союза. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Черниговский государственный педагогический университет имени Т.Г.Шевченко. - Чернигов, 2007.

Диссертация посвящена исследованию личности общественного и политического деятеля Российской империи последней трети ХІХ - начала ХХ в. князя Г.Е.Львова, а также его деятельности во главе Всероссийского земского союза в период Первой мировой войны.

Формирование эволюция мировоззрения, а также системы ценностей Г.Е.Львова, особенности его коммуникативной сферы, общественно-политическая позиция князя не были предметом специального исследования, хотя документальная база исследования достаточно широка и репрезентативна.

На формирование мировоззрения Г.Е.Львова большое влияние оказал его отец. Потребность в физическом труде, близость к народу, славянофильские взгляды и сильные религиозные чувства определили призвание князя - гуманитарную деятельность. Г.Е.Львов был толерантным и компромиссным человеком, доброжелательным в отношениях с людьми. Однако в ситуациях, несовместимых с его жизненной позицией, князь всегда демонстрировал твердость убеждений.

Общественно-политические воззрения Г.Е.Львова сформировались под воздействием внутриполитической ситуации 1880-х гг. и видного общественного деятеля конца ХІХ в. Д.Н.Шипова. Князь видел Россию развитой конституционной монархией, где сосуществовали бы сильная исполнительная власть и народное представительство. “Моральную” концепцию идеального государственного строя Г.Е.Львов обосновывал с этико-юридических позиций. Несмотря на значительную трансформацию своих общественно-политических воззрений в период Первой мировой войны, князь остался монархистом: одной из причин его отставки с поста главы Временного правительства стало решение о введении республиканского строя без Учредительного собрания.

В работе проанализированы особенности руководства Г.Е.Львова Всероссийским земским союзом помощи больным и раненым воинам (июль 1914 - февраль 1917 гг.). Определено место Земсоюза в политической жизни страны, исследованы основные направления его работы. Предложена периодизация деятельности объединения. Выделены два основных периода, что обусловлено характером взаимоотношений между ВЗС и правительством. Последующее деление на пять этапов основано на проведении съездов уполномоченных губернских земств.

В рамках этапов проанализирована практическая деятельность лидера объединения, рассмотрены его деловые контакты с министерствами и ведомствами, другими военно-санитарными организациями. Показана политическая эволюция Г.Е.Львова в годы войны. Проанализированы факторы, повлиявшие на постепенный отход князя от активного руководства Земсоюзом и включение в политическую деятельность.

Первый период деятельности ВЗС (июль 1914 - август 1915 гг.) проходил в условиях тесного сотрудничества с правительством на добровольной и дружественной основе. Доклады Г.Е.Львова на земских съездах свидетельствовали о лояльности князя к власти. Однако на фоне внутриполитического кризиса накануне проведения сентябрьского съезда ВЗС князь сблизился с деятелями оппозиционного Прогрессивного блока, принимая активное участие в их совещаниях. Второй период (сентябрь 1915 - февраль 1917 гг.) ознаменовался острым противостоянием его служащих с действующей властью. Выступления лидера организации характеризовались усиливающейся критикой в адрес высшей администрации страны.

В работе рассмотрен также стиль руководства Г.Е.Львова Земсоюзом, который можно определить как коллегиально-анархичный, поскольку князь являлся не столько руководителем-администратором, сколько идейным вдохновителем коллектива. Излишняя доверчивость князя к своему окружению способствовала появлению многочисленных финансовых и кадровых злоупотреблений в Земсоюзе, к которым лично Г.Е.Львов не имел отношения. Он стремился к своеобразному деловому соперничеству с бюрократической системой, пытаясь доказать, что общественная инициатива имеет намного больший потенциал в быстром и качественном выполнении разноплановых заданий. Г.Е.Львов тяготел к масштабным общественным проектам гуманитарного типа, что в сочетании с его специфическим стилем руководства и способностью добиваться значительного государственного финансирования способствовало перерастанию потенциально вспомогательной военно-санитарной структуры в ведущую.

Деятельность Всероссийского земского союза в годы Первой мировой войны представляет собой одну из ярких страниц истории России начала ХХ в., а вместе с ней вошло в историю и имя князя Г.Е.Львова.

Ключевые слова: Георгий Евгеньевич Львов, Всероссийский земский союз помощи больным и раненым воинам, Первая мировая война, гуманитарная деятельность, правительство, стиль руководства.

Zaharova O.O. Prince George Lvov and his activity as the head of the All-Russia Union of Zemstvos. - Manuscript.

The dissertation for receiving a scientific degree of candidate of historical science in speciality 07.00.02 - World history. - Chernihiv State Pedagogical Taras Shevchenko University. - Chernihiv, 2007. The dissertation is devoted to research of the person of public and political figure of the Russian empire of the last quarte of the XIX - beginning of the XXth century - prince George Lvov, and also his activity as the head of the All-Russia Zemstvo Union of Help for Patient and Wounded Warriors during World War І. Complex of the factors which have influenced formation and evolution of his outlook is determined, the social-political position of the prince is investigated. The features of G.Lvov's heading of the Union of Zemstvos are analyzed. The periods of activity of the union are defined, the place of the Zemstvo Union in political life of the country is researched, the basic directions of its activity and relation with government are covered. Also the style of prince management of the Zemstvo Union has been analyzed.

Key words: George Lvov, the All-Russia Union of Zemstvos of Help for Patient and Wounded Warriors, World War I, humanitarian activity, the government, the style of management.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми дослідження. Драматична історія Першої світової війни дедалі більше привертає увагу дослідників та широкої громадськості. Важливою складовою внутрішньополітичної ситуації Російської імперії в той період стала діяльність Всеросійського земського союзу допомоги хворим і пораненим воїнам (далі - ВЗС, Земсоюз). Почавши з надання допомоги пораненим, ліквідації епідемічної загрози, піклування про біженців та інвалідів, об'єднання згодом підійшло до вирішення продовольчих і транспортних питань і, нарешті, безпосередньо включилося в політичну боротьбу. Повне уявлення про роботу громадського організації неможливо скласти без урахування урядової політики щодо нього, а дії влади часто зумовлювалися прагненнями та політичними акціями ліберальної опозиції, виразником інтересів якої і став Земсоюз. Дослідження особистості князя Георгія Євгеновича Львова (1861 - 1925 рр.) та його діяльності на чолі ВЗС суттєво доповнює вивчення історії Росії періоду Першої світової війни.

Г. Львов відігравав помітну роль у політичному та громадському житті країни, його постать довгий час залишалася поза увагою істориків. Діяльність князя на чолі Земсоюзу (липень 1914 - лютий 1917 рр.) потребує ґрунтовного вивчення, оскільки це об'єднання відіграло значну роль у налагодженні гуманітарної допомоги фронту. Формування та еволюція світогляду Г. Львова, його суспільно-політична позиція досі не були предметом комплексного дослідження. Між тим, особистісні якості лідера Земсоюзу, його стиль керівництва та організаторські здібності мали значний вплив на практичну та політичну діяльність об'єднання, обсяги його субсидіювання та громадський статус.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження, що є складовою частиною теми “Внутрішня політика Російської імперії другої половини ХІХ - початку ХХ ст.”, виконане у відповідності з планами науково-дослідної роботи кафедри всесвітньої історії Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Метою дисертаційного дослідження є цілісна характеристика особистісних рис і суспільно-політичної позиції Г. Львова, а також його діяльності на чолі ВЗС. Для досягнення окресленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

проаналізувати історіографію та джерельну базу дослідження;

дослідити головні етапи життєвого шляху Г. Львова, схарактеризувати особливості формування та еволюції його світогляду;

визначити суспільно-політичну позицію князя;

проаналізувати взаємини між центральною владою та ВЗС;

з'ясувати особливості головування Г. Львова у Земсоюзі на різних етапах його існування;

схарактеризувати стиль керівництва князя.

Об'єктом дослідження є особистість Г. Львова, його життя та суспільно-політична діяльність.

Предметом дослідження є формування та еволюція світогляду, суспільно-політичні погляди Г. Львова, діяльність князя на чолі ВЗС і стиль його керівництва, взаємини об'єднання та його лідера з урядовими колами Російської імперії.

Хронологічні рамки дослідження визначаються періодом життя Г. Львова (1861 - 1925 рр.), проте основну увагу акцентовано на його перебуванні на посаді головного уповноваженого Земсоюзу (липень 1914 - лютий 1917 рр.).

Методологічну основу дисертації становить принцип історизму, який передбачає неупереджений розгляд подій та явищ минулого в їхньому розвитку і діалектичному взаємозв'язку. Це дає можливість цілісно розглянути особистість Г. Львова, а також виявити особливості його діяльності на чолі ВЗС. У дослідженні використані методи аналізу та синтезу, ретроспекції, порівняльно-історичного аналізу, узагальнення однотипних фактичних даних. Це дозволило зробити теоретичні висновки щодо ролі Земсоюзу в громадсько-політичному житті Російської імперії та в системі воєнно-санітарних установ, а також виявити особливості головування Г. Львова на чолі об'єднання. При роботі з джерелами використовувався також метод текстологічного аналізу, який дозволив виявити неточності та неправдиві свідчення в мемуарній літературі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на підставі опрацювання значного масиву опублікованих і нововиявлених джерел уперше проаналізовано формування та еволюцію світогляду Г. Львова й окреслено його суспільно-політичну позицію, схарактеризовано етапи діяльності князя на чолі ВЗС, визначено його особистий внесок у діяльність об'єднання, а також висвітлено фактори, що визначали характер взаємин між об'єднанням та урядом у роки Першої світової війни.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що доповнюються попередні здобутки у студіюванні цієї теми, а також у науковий обіг уперше запроваджується значний масив нововиявлених джерел. Результати дослідження можуть бути використані при написанні монографій й узагальнюючих праць, присвячених історії внутрішньої політики Росії та земського самоврядування періоду Першої світової війни, а також при розробці нормативних та спеціальних курсів історії Росії початку ХХ ст.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях і семінарах: Міжнародній науковій конференції “Історична наука: проблеми розвитку” (м. Луганськ, 2002), ІІІ та ІV регіональних семінарах “Львовские дни в Алексине” (м. Алексин (Росія), 2003, 2004), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Україна і Росія: досвід історичних зв'язків та перспективи співробітництва” (м. Кривий Ріг, 2004), ІІ науковому семінарі “Основні проблеми вивчення всесвітньої історії в Україні” (м. Чернігів, 2004), ІІІ міжнародному семінарі “Проблеми всесвітньої історії: держава та суспільство в історичній ретроспективі” (м. Чернігів, 2006), ІV та V наукових конференціях молодих вчених Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (м. Чернігів, 2001, 2002).

Основні результати дослідження знайшли відображення у 8 статтях і тезах доповідей загальним обсягом 5 друк. арк., у тому числі в 5 статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і побудована за проблемно-хронологічним принципом. Обсяг рукопису становить 207 сторінок (із них 178 сторінка основного тексту). Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (315 позицій) і додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено хронологічні рамки дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об'єкт і предмет, схарактеризовано методологічні засади, наукову новизну і практичне значення дослідження, наведено інформацію про апробацію його результатів.

У першому розділі “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” проаналізовано стан розробки досліджуваної теми та її джерельна база.

Перші відомості про життєвий шлях Г. Львова були оприлюднені після його смерті 6 березня 1925 р. Некрологи, опубліковані у періодичних виданнях російської еміграції, містили загальну інформацію. Перший біографічний нарис про Г. Львова, створений його секретарем та колегою по земській роботі Т.Полнером, був виданий 1926 р. і мав мемуарний характер. Внаслідок багаторічних дружніх стосунків між автором і князем та всупереч ворожому ставленню до нього з боку еміграції, твір Т.Полнера мав апологетичний характер. Тому створений ним образ був певною мірою ідеалізованим. Провідне місце у нарисі посідала тема гострого протистояння земської громадськості з владою, в якому автор, торкаючись діяльності ВЗС, усіляко підкреслював його досягнення і критикував прорахунки державної санітарної служби на війні та урядову політику по відношенню до Союзів.

Діяльність ВЗС та Всеросійського союзу міст (далі - ВСМ) довгий час не привертала уваги радянських дослідників. Перші дослідження з'явились у 1940-х рр., проте вивчення діяльності Союзів мало фрагментарний характер і тривало у контексті підготовки Лютневої революції. Дисертаційне дослідження С.Гісіна засвідчило політичну еволюцію Земсоюзу протягом усього періоду існування. Зокрема, автор проаналізував взаємини ВЗС із урядовими колами, але діяльність лідера об'єднання в роботі не розглядалася.

Джерельна база цих досліджень склалася ще у 1920-х рр., коли до наукового обігу, крім архівних фондів Союзів та ВПК, були запроваджені документи і матеріали передреволюційної доби. Тоді ж бібліотеки СРСР активно комплектувалися мемуаристикою та періодикою білої еміграції. Проте, оскільки у 1930-х рр. ця література опинилась у спецсховищах, дані видання не могли вплинути на подальші наукові пошуки істориків. Після Другої світової війни документи особового походження діячів еміграції, що зберігалися у Російському закордонному архіві у м. Прага, була передана до Державного архіву Російської Федерації (далі - ДА РФ). Але дослідники до початку 1990-х рр. не мали права доступу до фондів архіву.

Період 1960 - середини 1980-х рр. позначився науковими дискусіями щодо причин та сутності політичної активності громадських об'єднань, практичної доцільності їх існування тощо. Постать Г. Львова як голови ВЗС згадувалася дослідниками лише принагідно. Дискусія 1970-х рр., у якій взяли участь провідні радянські дослідники, точилася навколо проблеми визначення ступеня опозиційності буржуазії у роки Першої світової війни. Є. Черменський вважав, що В. Дякін, Н. Думова та В. Лаверичев безпідставно перебільшували опозиційність буржуазії. Провідна роль у науковій дискусії наступного десятиліття стосовно партійних впливів на створення Союзів належала А. Авреху та Н. Думовій. А. Аврех стверджував, що Земсоюз був створений цензовою громадськістю без прямої участі політичних партій, тим часом як Н. Думова пов'язувала виникнення Союзів з ініціативою партій кадетів, октябристів, прогресистів та ін. А. Аврех, розмірковуючи над політичною приналежністю Г. Львова і, базуючись на праці Т. Полнера, стверджував, що після революції 1905 - 1907 рр. князь “не тільки порвав із кадетами, але зайняв по відношенню до них досить недружню позицію”. Н. Думова не давала оцінок діяльності Г. Львова, проте її робота на основі архівних матеріалів фіксувала випадки фінансових зловживань та безгосподарність у Союзах. Авторка в цілому позитивно оцінювала внесок ВЗС у санітарну допомогу фронту.

Значний інтерес становить монографія М. Яковлєва, видана 1974 р. На його думку, ВЗС, ВСМ, Земгор і ВПК були створені буржуазією для того, аби дезорганізувати економіку країни, ускладнити царизму ведення війни, а відтак полегшити прихід до влади. М. Яковлєв і дослідниця Земгору Г.Акімова, втім, як і деякі сучасні дослідники, припускаються важливої помилки. Вони згадують Земгор як результат злиття Земського і Міського союзів. Насправді Союзи, створивши Земгор, продовжували існувати самостійно.

У зарубіжній історіографії цього періоду серед праць загального характеру на увагу заслуговує робота Г.Каткова, який вважав, що Союзи були “троянським конем” лібералів, за допомогою якого вони прагнули заволодіти усією державною машиною.

З кінця 1980-х рр. за умов кризи марксистсько-ленінської методології та розмаїття підходів до вивчення подій Першої світової війни постать Г. Львова та діяльність громадських організацій і, зокрема ВЗС, здобувають різноманітні оцінки. Джерельна база досліджень на сучасному етапі вражає своїм обсягом: стали доступними закриті раніше архівні фонди, публікуються мемуари громадських та партійних діячів, урядовців, документальні матеріали тощо.

Російські історики дедалі частіше звертаються до постаті Г. Львова, характеризуючи у своїх роботах його діяльність на чолі ВЗС, зосереджуючись на різноманітних аспектах перебування князя на чолі Тимчасового уряду. Перше у російській історіографії дослідження життєвого шляху та політичної діяльності Г. Львова з'явилося 1991 р., проте його авторка припустилася кількох фактологічних неточностей. Участь Г. Львова в керівництві Земсоюзом висвітлювалася фрагментарно. В.Трут у своєму біографічному нарисі про князя висвітлив здебільшого його політичну діяльність.

Серед досліджень останніх років, присвячених Г. Львову, слід виокремити роботу І. Архіпова. Називаючи князя “заручником оманливої політичної міфології”, автор розмірковував про його роль на чолі Тимчасового уряду. Коротку характеристику окремих періодів життя та діяльності Г. Львова містить збірник статей, присвячений 145-річчю князя, втім його особистісні риси та суспільно-політичні погляди в ньому не розглядалися.

Актуальною для сучасних дослідників залишається проблема взаємовідносин бюрократичної еліти та Союзів, що зумовлює науковий пошук у трьох напрямках. Найперший - це з'ясування витоків протистояння Союзів, Земгору та ВПК із бюрократичною елітою, визначення його характеру та наслідків. Другим напрямком є проблема взаємовпливів Земсоюзу та Прогресивного блоку. Оцінки деякими сучасними істориками політичної ролі Г. Львова як голови Земсоюзу у подіях липня 1914 - лютого 1917 рр. також відрізняються новизною, інколи навіть епатажного характеру. Деякі дослідники вважають князя “сірим кардиналом” у лавах опозиції, акцентуючи увагу на його активній ролі у підготовці державного перевороту наприкінці 1916 - на початку 1917 рр. О.Айрапетов, який спробував оцінити головування князя у ВЗС і Земгорі, стверджує, що на діяльність Земгору помітно вплинула особистість “переконаного толстовця” Г. Львова, який, “відстоявши безконтрольність Союзу, не був здатний організувати будь-який контроль”.

У сучасній українській історіографії, крім досліджень загального характеру, певне місце посідають роботи, присвячені участі князя у переговорах Української Центральної Ради і Тимчасового уряду влітку 1917 р. Позиція Г. Львова по відношенню до Центральної Ради вважається загалом лояльною.

Українські історики досліджують проблему громадської опіки постраждалих воїнів і цивільного населення в роки війни на території України, висвітлюючи окремі аспекти діяльності ВЗС у взаємодії з іншими санітарними установами. І.Сулига, О.Донік та Н.Загребельна в цілому позитивно оцінюють внесок ВЗС та ВСМ, а також їхніх підрозділів у гуманітарну допомогу фронту.

Сучасна зарубіжна історіографія історії Росії періоду Першої світової війни та Лютневої революції представлена значною кількістю праць. Вдаючись до оцінок загальної ролі громадських організацій у війні, зарубіжні дослідники Т. Портер, У. Глісон та П. Гетрелл доводять, що діяльність Земсоюзу ознаменувала народження громадянського суспільства, яке могло забезпечити політичне та економічне зростання країни. Інші автори стверджують, що керівництво Союзів намагалося лише зробити їх “знаряддям політичної реформи”. В цілому ж історики до сьогодні кардинально розходяться в оцінках ефективності практичної, господарської діяльності ВЗС, ВСМ та Земгору.

Таким чином, обрана нами дослідницька проблема в історичній літературі висвітлена фрагментарно. Наявні на сьогодні праці не дають цілісного уявлення про світоглядні орієнтири та суспільно-політичні погляди Г. Львова, а також не висвітлюють особистий внесок князя у роботу об'єднання, характер і наслідки його головування у ВЗС.

Джерельна база роботи складається з комплексу писемних джерел. Крім того, було використано й зображальні джерела.

Найбільш численним видом наративних джерел є джерела особового походження - мемуари, щоденники, епістолярії, значна частина яких зберігається в ДА РФ, Науково-дослідному відділі рукописів Російської державної бібліотеки (далі - НДВР РДБ) та Архіві Всеросійської мемуарної бібліотеки Російського громадського фонду імені О.Солженіцина (далі - Архів ВМБ) у м. Москва, а також матеріали преси.

З огляду на обставини від'їзду Г. Львова в еміграцію, його особовий фонд сформований не був. Розрізнені приватні документи князя вдалося віднайти у кількох архівних колекціях та опублікованих матеріалах.

Переважна більшість використаних мемуарів була написана в еміграції й, оскільки автори часто не мали змоги вивезти з собою особисті архіви, не позбавлені помилок і неточностей. З іншого боку, на характер відгуків про Г. Львова та його роботу на чолі ВЗС істотно впливали їхні політичні уподобання й особисте ставлення до князя.

Для дослідження особистості Г. Львова найбільш інформативними є мемуари самого князя і його сестри М.Львової, що охоплюють дитинство та юність, а також спогади К.Єльцової та Д.Олсуф'єва.

Суспільно-політичної діяльності Г. Львова на різних етапах його життя торкалися у мемуарах П. Мілюков, О. Гучков, М. Родзянко та ін. Цінні відомості про Земсоюз, особливості функціонування його комітетів та відділів, внутрішнього розпорядку тощо можна знайти у нечисленних мемуарах його службовців. Спогади О. Лодиженського, П. Барка, В. Друцького-Соколинського, О. Яхонтова відбивають ставлення до громадських організацій, у тому числі Земсоюзу, представників бюрократичної еліти Російської імперії. Різноманітні аспекти діяльності громадських об'єднань певною мірою відображені у спогадах представників воєнного командування, чиновників і громадських діячів, а також представників придворних кіл.

Щодо методів роботи Г. Львова на чолі організації, його кадрової політики, взаємин із підлеглими та урядовцями, цінну інформацію можна зустріти в мемуарах співробітників Земсоюзу В. Гурка, К. Островітянова, С. Трубецького та Д. Дорошенка. Чимало відомостей про стиль керівництва князя містять також спогади службовців ВСМ.

Серед нечисленної епістолярної спадщини Г. Львова чільне місце посідає його листування з М.Челноковим упродовж 1904 - 1914 рр., що частково відображає суспільно-політичну позицію князя (зберігається у ДА РФ). Значну цінність у цьому відношенні має лист Г. Львова до генерала О. Куропаткіна з особового фонду останнього у Російському державному військово-історичному архіві (далі - РДВІА). Лист містить концептуальні міркування князя про тогочасну політичну ситуацію.

Важлива інформація про світоглядні орієнтири Г. Львова та його життя в еміграції містять 122 поштові листівки з автографами князя, відправлені ним із США до Є. Писарєвої у м. Париж.

Значний за обсягом масив становлять актуалізовані в ході дослідження документальні джерела - діловодна документація, матеріали офіційної преси Союзів, огляди політичної діяльності ВЗС, стенографічні та слідчі матеріали. Насамперед, це діловодна документація Головного комітету ВЗС (далі - ГК ВЗС): офіційне листування керівництва з фронтовими комітетами і відділами об'єднання, персоналом, міністерствами і відомствами, Ставкою, іншими воєнно-санітарними структурами, журнали засідань зборів уповноважених Земсоюзу, а також офіційне листування Г. Львова.

Цінні відомості про участь Г. Львова під час війни у діяльності Прогресивного блоку, конспіративних засіданнях ліберальної опозиції, а також тексти його політичних звернень містять матеріали Особливого відділу Департаменту поліції МВС.

Значний інтерес для з'ясування характеру взаємин Земсоюзу з урядом становлять стенограми засідань Ради міністрів і матеріали Надзвичайної слідчої комісії Тимчасового уряду, у яких відображені питання легалізації та кредитування об'єднання, ставлення урядових структур влади до його політичної діяльності тощо.

Крім архівних матеріалів були використані офіційні друковані періодичні видання Земсоюзу і Земгору, а також “Вестник Красного Креста”, які містять тексти промов членів організацій, звіти про поточну роботу, таблиці тощо.

Отже, всебічний аналіз джерельної бази підтвердив достатній рівень її репрезентативності, що уможливило вирішення поставлених у дослідженні завдань.

У другому розділі “Князь Г. Львов - людина та особистість” виділено головні етапи його життя та діяльності, схарактеризовано особливості формування та еволюції світогляду і життєвих пріоритетів, розглянуто суспільно-політичну позицію князя.

У житті та діяльності Г. Львова можна виділити кілька етапів. Перший етап (1861 - 1884 рр.) охоплює дитинство та юність князя. У цей час формувався світогляд Г. Львова, він здобував освіту та намагався врятувати від розорення родинний маєток. Упродовж другого етапу (1885 - 1893 рр.) князь перебував на державній службі. З 1892 по 1905 рр. тривала його діяльність у складі Тульського губернського земства. Четвертий етап (березень 1904 - липень 1914 рр.) був ознаменований головуванням у Загальноземській організації, а також членством у І Державній думі (1906 р.). На п'ятому етапі (30 липня 1914 - 2 березня 1917 рр.) Г. Львов очолював Земсоюз. Шостий етап його діяльності тривав з 2 березня по 7 липня 1917 р., коли князь був головою Тимчасового уряду та водночас міністром внутрішніх справ. Із жовтня 1918 р. до своєї смерті 6 березня 1925 р. Г. Львов перебував в еміграції.

Головними пріоритетами в житті князя були, з одного боку, його багатолітня гуманітарна робота, а з іншого, піклування про власну сім'ю та родовий маєток у с. Поповка. Він був цільною особистістю, людиною однієї ідеї. Культурна та емоційна атмосфера родини Львових дозволила виховати вільну від упереджень та розвинуту особистість, добросовісну і неконфліктну людину, котра існувала в гармонії з навколишнім світом. Важливою особистісною рисою Г. Львова була здатність залишатися собою і не занепадати духом через життєві прикрощі.

Суспільно-політична позиція князя сформувалася ще в 1890-х рр. Він виступав прибічником дорадчого органу при імператорі, в якому обрані народом представники не залежали б від чиновництва. Земська діяльність у Тулі передувала його політичному злету, а робота на Далекому Сході стала першою сходинкою до подальшої кар'єри в якості громадського і державного діяча. Поява Г. Львова на політичному небосхилі Росії у 1917 р. була підготовлена суперечностями політичного розвитку країни, з одного боку, та великою популярністю князя у поєднанні з його особистими якостями, з іншого.

У третьому розділі “Г. Львов на чолі Всеросійського земського союзу в умовах “священного єднання”” розглянуто діяльність князя протягом липня 1914 - серпня 1915 рр., коли відбувалось організаційне становлення об'єднання. Промови Г. Львова, виголошені на земських з'їздах, свідчили про його лояльність до чинної влади.

Від початку своєї діяльності ВЗС фактично став державною структурою, вважаючись громадською організацією тільки формально. Складалася парадоксальна ситуація, коли Союзи, матеріально залежні від влади, поступово переходили у відкриту опозицію до неї. Така тенденція з'явилася вже на початку війни. Нагальна потреба у залученні Союзів спочатку до санітарної та протиепідемічної роботи, піклування про біженців, а потім до інтендантського постачання, причому в масштабах усього фронту й тилу, поступово визначила особливості функціонування організацій, характер взаємин їх керівництва з урядом та прийоми роботи.

Г. Львов був обраний головним уповноваженим Земсоюзу на його установчому з'їзді 30 липня 1914 р. Тоді ж було обрано ГК ВЗС. До складу новоствореної організації увійшли всі губернські земства Російської імперії, крім Курського.

У розглянутий проміжок часу голова Земсоюзу встановлював ділові контакти з урядом, Ставкою, воєнно-санітарними організаціями. Він звертався до міністерств і відомств з метою координації дій та клопотаннями про виділення грошових субсидій, відвідував майстерні та склади, що виконували інтендантські замовлення, брав участь у різноманітних відомчих комісіях.

У травні 1915 р. почався відступ російської армії на Південно-Західному фронті, що призвів до внутрішньополітичної кризи в країні. Загострення політичної ситуації в Російській імперії позначилося, насамперед, на поступовому ускладненні урядом процедури виділення Союзам грошових сум. Завдяки успіхам ВЗС у гуманітарній роботі тривало зростання особистого престижу Г. Львова як у середовищі бюрократичної еліти, так і в таборі опозиційно налаштованих ліберальних лідерів.

Четвертий розділ дисертації “Г. Львов та Земсоюз у відкритій конфронтації з урядом” присвячений роботі князя на чолі ВЗС протягом вересня 1915 - лютого 1917 рр., а також його стилю керівництва.

Зазначений період ознаменувався перебуванням Земсоюзу та його керівника у відкритій опозиції до царської влади. Промови лідера організації характеризувалися зростаючою критикою, що переходила у відкриті звинувачення на адресу вищої адміністрації. У внутрішньому житті країни даний проміжок часу характеризувався міністерською чехардою і загостренням продовольчої кризи. Перехід керівництва організації та її лідера в опозицію відбувся після проведення третього з'їзду уповноважених Земсоюзу 7 - 9 вересня 1915 р. З цього часу посилюється тиск влади на Союзи, які на своїх з'їздах приймали політичні резолюції. Відтак уряд заборонив проведення з'їздів без попереднього дозволу МВС.

Наслідком загострення взаємин між бюрократичною елітою та ГК ВЗС восени 1915 р. стало розв'язання проблеми біженців, що визначило пріоритети подальшої участі керівництва Земсоюзу у політичному житті країни. Відмова останнього від спроб координувати допомогу біженцям 16 листопада 1915 р. свідчила про крах спроб Союзу налагодити роботу. Рішення ГК ВЗС можна трактувати також як акцію протесту проти урядових перешкод скликати новий з'їзд.

1916 р. в цілому став переломним як для Земсоюзу, так і для Г. Львова-керівника, політика і громадянина. У ВЗС почастішали випадки фінансових та кадрових зловживань, проте влада напередодні Лютневої революції не була зацікавлена у голосних викриттях, тому проти об'єднання не було порушено жодної кримінальної справи.

У другій половині 1916 р. річний бюджет об'єднання сягав 600 млн. руб., у його складі функціонувало майже 8 тис. установ, а кількість штатних та позаштатних службовців обчислювалася десятками тисяч. Початкова діяльність Земсоюзу по евакуації поранених давно відійшла на другий план. На цей момент ВЗС опікувався інвалідами війни, біженцями, здійснював продовольче та інтендантське постачання армії.

Здійснене у відповідності до визначених завдань дослідження особистості Г. Львова та його діяльності на чолі Земсоюзу дозволило дійти таких висновків, що виносяться на захист:

1. Формування та еволюція світогляду Г. Львова, його суспільно-політична позиція та діяльність на чолі ВЗС не стали предметом спеціального комплексного дослідження. Джерельна база дисертації є достатньо репрезентативною для розв'язання поставлених у роботі завдань.

2. На формування світогляду Г. Львова визначальний вплив мав його батько. Засвоєні у дитинстві моральні принципи, стиль життя та естетичні смаки князя протягом життя лишалися незмінними. Пріоритет фізичної праці, близькість до народу, слов'янофільські погляди та сильні релігійні почуття визначили покликання Г. Львова - гуманітарну діяльність. Оптимізм і беззастережна віра князя у духовний потенціал російського народу упродовж всього життя підживлювали його впевненість у майбутньому відродженні селянства. Князь був толерантною і компромісною людиною, доброзичливим у стосунках із людьми. Проте в ситуаціях, несумісних із його життєвою позицією, завжди демонстрував твердість переконань.

3. Г. Львов був ліберальним монархістом, бачив майбутню Росію розвиненою конституційною монархією. Запорукою існування такого ладу вважав поєднання сильної виконавчої влади і дійового народного представництва. Князь поділяв концепцію ідеального державного устрою, на формування якої вплинув власний життєвий досвід і погляди Д.Шипова, обґрунтовував її з етико-юридичних позицій і довгий час в інтересах оновлення країни обстоював ідею “союзу народу із владою”.

4. Мільйонні урядові субсидії та постійне розширення діяльності Земсоюзу свідчать, що влада була націлена на тісне співробітництво із громадськими об'єднаннями. Проте воно розумілося імператором і урядом виключно у рамках Основних законів. З осені 1915 р. почався тиск влади на об'єднання. У другій половині 1916 р. уряд готувався знейтралізувати політичну діяльність Союзів, Земгору та ВПК. Однак проти громадських організацій не було вжито жодних заходів, які б радикально обмежували їх діяльність. За умов проголошеного “священного єднання” закиди на адресу ВЗС мали популістський характер. Напередодні Лютневої революції розбіжності між урядом та громадськими об'єднаннями у практичних і політичних питаннях загострилися, обумовивши повну трансформацію їх політичних взаємовідносин, аж до намагань влади згорнути практичну діяльність Союзів. Проте імператор не ліквідував Земсоюз, оскільки розумів потребу у його господарській діяльності внаслідок слабкості бюрократичного апарату, а також враховуючи громадську думку і необхідність допомоги Антанти. У боротьбі з опозицією влада збиралася взяти реванш після війни. Курс урядової політики по відношенню до ВЗС можна трактувати як спробу політичного маневрування з правим ухилом.

5. Перший етап діяльності Г. Львова на чолі Земсоюзу (липень 1914 - травень 1915 рр.) засвідчив, що лідер об'єднання не мав наміру включатися у політичну діяльність. Князь займався переважно поточними справами Земсоюзу, його промови не містили жодних політичних заяв. Г. Львову належала провідна роль у спробах ГК ВЗС перебрати на себе керівництво організацією протиепідемічних заходів у прифронтовій смузі в лютому - квітні 1915 р.

Початок другого етапу (червень - серпень 1915 р.) співпав із широкомасштабним відступом російської армії. Рішення Миколи ІІ очолити армію, а отже, усунутися від контролю за діяльністю уряду, підштовхнуло Г. Львова до участі у приватних нарадах ліберальної опозиції. Напередодні проведення вересневого з'їзду князь зблизився з діячами новоствореного Прогресивного блоку, вимоги якого цілком співпадали зі сподіваннями лідера ВЗС: просити імператора створити “уряд довіри” замість кабінету, підозрюваного громадськістю у воєнних поразках та навмисній дезорганізації тилу.

На третьому етапі (вересень 1915 - лютий 1916 рр.) князь вірив у швидке порозуміння з імператором. Задля успішної роботи громадських організацій, внутрішньої стабільності у суспільстві, що стануть запорукою майбутньої перемоги, на думку Г. Львова, достатньо повідомити монарха про урядові протидії. Він активно стримував різкі заяви депутатів з'їзду. Відмова Миколи ІІ прийняти земську депутацію розчарувала князя, проте ще впродовж перших місяців 1916 р. він чекав якісних змін у владі. Впевненість Г. Львова посилив прихильний прийом голови ВСМ М.Челнокова у Ставці.

Четвертий етап діяльності Земсоюзу (березень - листопад 1916 р.) ознаменувався поступовим відходом Г. Львова від активного керівництва об'єднанням. Князь зрозумів безперспективність земських апеляцій до імператора, тому заглибився у політичну діяльність, що у поєднанні з його стилем керівництва призвело до появи численних зловживань у лавах об'єднання.

На п'ятому етапі (грудень 1916 - лютий 1917 рр.) комітети ВЗС діяли на всіх п'яти фронтах російської армії. В той час лідер Земсоюзу, повіривши у “безвідповідальні впливи” на вищу владу країни, спостерігаючи поразки російської армії та невпинне сповзання країни у продовольчу кризу, вдався до обговорення планів усунення імператриці від Миколи ІІ з метою створення “відповідального міністерства”. Поразка спроб переконати монарха, зневіра у політичних реформах та страх перед революцією підштовхнули його скликати земський з'їзд явочним порядком і навіть вступити у суперечки з поліцейськими чинами.

6. Стиль керівництва Г. Львова у Земсоюзі можна схарактеризувати як колегіально-анархічний, оскільки він був ідейним натхненником колективу, а не керівником-адміністратором. Зайва довірливість князя до свого оточення сприяла появі численних фінансових та кадрових зловживань у ВЗС, до яких особисто Г. Львов не мав відношення. Він прагнув своєрідного ділового суперництва з бюрократичною системою, у перманентному змаганні з якою перебував упродовж всієї своє кар'єри. Князь намагався довести, що громадська ініціатива має незрівнянно вищий потенціал у швидкому та якісному виконанні різнопланових завдань. Г. Львов тяжів до масштабних громадських проектів гуманітарного типу, що у поєднанні з його здатністю добиватися значного урядового фінансування і специфічним стилем керівництва, сприяло переростанню допоміжної структури у провідну воєнно-санітарну установу.

Опозиційність Г. Львова та його підлеглих виростала з практичної роботи, якій постійно перешкоджала царська бюрократія, загального невдоволення ходом бойових дій, тривоги за долю країни, особливо у зв'язку з можливістю революційного вибуху. Але своїми заявами та критикою уряду вони, самі того не бажаючи, наближали цей вибух.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Діяльність Чернігівського губернського земства у складі Всеросійського земського союзу (1914 - 1918) // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали конференції. Всесвітня історія. - Луганськ, 2002. - С. 6 - 10.

2. Сучасники про діяльність князя Г.Є.Львова на чолі Всеросійського земського союзу (1914 - 1917) // Сіверянський літопис. - 2003. - № 4. - С. 123 - 129.

3. Обстоятельства избрания кн. Г.Е.Львова главой Всероссийского земского союза // Территориальное общественное самоуправление - эффективная форма участия граждан в решении вопросов местного значения: Материалы межрегионального семинара, посвященного 142-летию со дня рождения князя Г.Е.Львова. - Алексин, 2003. - С. 86 - 94.

4. Початковий період роботи князя Г.Є.Львова на чолі ВЗС // Україна і Росія: досвід історичних зв'язків та перспективи співробітництва. Збірник наукових праць. - Кривий Ріг, 2004. - С. 69 - 77.

5. Взаємини керівництва ВЗС та правлячих кіл Росії: до постановки проблеми // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка. - Вип. 27. - Серія: Історичні науки. - № 2. - Чернігів, 2004. - С. 82 - 89.

6. Корупція та непотизм у Всеросійському земському союзі // Сіверянський літопис. - 2004. - № 5 - 6. - С. 29 - 34.

7. Суспільно-політична позиція кн. Г. Львова // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка. - Вип. 33. - Серія: Історичні науки. - № 3. - Чернігів, 2006. - С. 160 - 166.

8. Князь Г.Е.Львов во главе Всероссийского земского союза (ВЗС) и Земгора // Князь Георгий Львов. Возвращение имени: Сборник статей, посвященных 145-летию со дня рождения. - Калуга, 2006. - С. 55 - 74.

Размещено на Allbest.ru