Історія розвитку підприємництва в аграрній сфері Угорщини (1980 – 2004 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АЛМАШІ ШАНДОР

УДК 94 (439) “1980-2004”

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНІЙ СФЕРІ УГОРЩИНИ (1980 - 2004 РОКИ)

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Ужгород - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової і новітньої історії та історіографії Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:	доктор історичних наук, професор Мандрик Іван Олександрович, Ужгородський національний університет,МОН України, завідувач кафедри нової і новітньої історії та історіографії
Офіційні опоненти:	доктор історичних наук, професор Матьовка Микола Петрович, Ужгородський національний університет, МОН України, професор кафедри євроінтеграції і зовнішньої політики
	кандидат історичних наук Шовш Калман Калманович, Закарпатський Угорський педагогічний інститут ім.Ф.Ракоці II, ректор, м.Берегово

Захист відбудеться “26” вересня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 61.051.04 Ужгородського національного університету (88016, м.Ужгород, вул.Університетська, 14а, ауд.410).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Ужгородського національного університету (88000, м.Ужгород, вул.Капітульна, 9).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

сільське господарство угорщина

Актуальність теми. Багатовекторність зовнішньої політики України передбачає, поряд зі збереженням зв'язків із країнами СНД, приєднання незалежної держави до європейських політічних та економічних структур. У цьому плані особливе значення має оптимальне використання високого агроекологічного потенціалу країни. Досвід Угорщини по розвитку підприємництва в сільському господарстві, стосовно до вимог аграрної політики Європейського Союзу, членом якого є країна з 2004 року, може бути використаний при визначенні подальшого розвитку України.

Після політичних змін 1990 року в Угорщині і досягнення самостійності України, на базі розформованих великих сільськогосподарських підприємств були створені нові господарські організації різних юридичних форм та значна кількість одноосібних господарств. З політичних мотивів на початку 90-х років перевага була надана фермерському господарюванню, з усіма випливаючими звідси негативними наслідками. Питання полягає в тому, чи володіють навичками підприємця керівники нових виробничих об'єднань і дрібні землевласники, що забезпечить ведення ефективної діяльності в нових умовах.

Не менш важливе значення має використання досвіду Угорщини в частині підготовки до вступу в члени Європейського Союзу, аграрна політика якого підтримує концентрацію виробництва сільськогосподарських продуктів. При бажанні України приєднатися до європейських економічних структур необхідно врахувати відносну дискримінацію нових членів Союзу при визначенні розмірів субсидування сільськогосподарського виробництва з загального бюджету, знати про вимоги до підприємництва та вільної конкуренції в аграрній галузі, що дозволить прийняти відповідні рішення.

Умовою великих інвестицій у сільське господарство ставиться відкриття земельного ринку перед іноземним капіталом. Угорщина в цьому плані домоглася мораторію на 7 років після вступу в Європейський Союз. Однак, формування великих капіталістичних сільськогосподарських підприємств, у яких домінуючу роль буде грати іноземний капітал, може призвести до того, що високий аграрний потенціал Угорщини перетвориться у просту сировинну базу сільського господарства країн Західної Європи.

За результатами досліджень стало можливим дати обгрунтовану оцінку періоду безпосередньо перед вступом Угорщини в члени Європейського Союзу, розкрити нові вимоги щодо розвитку підриємництва в аграрній сфері країни, а також зробити відповідні висновки про недопущення аналогічних помилок, що мали місце в сусідній країні при переході до ринкових відносин, в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане конкретно-історичне дослідження виконано в рамках наукової проблематики кафедри нової і новітньої історії та історіографії Ужгородського національного університету, пов'язаної з вивченням минулого зарубіжних країн, особливо сусідніх. Одним з напрямків роботи кафедри являється вивчення аграрної історії, соціальних змін в сільському господарстві країн Центральної та Східної Європи.

Автор дисертації приймав участь в виконанні комплексного плану наукових досліджень Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН (державний реєстраційний номер 01004000657) в розділі “Ринок продовольства країн Центральної та Західної Європи”. Окремі результати дослідження були використані в програмах “Карпатського Єврорегіону” в напрямку пошуків шляхів щодо поглиблення взаємозв'язків в сфері економіки між комітатами північно-східної Угорщини та областями західного регіону України.

Метою дисертаційного дослідження являється вивчення та аналіз складних процесів формування підприємництва в аграрній сфері Угорщини, його передумови до зміни і розвиток після політичних змін у 1990 році.

Відповідно до мети в дисертаційній роботі були поставлені наступні завдання:

розкрити специфічну сутність угорської моделі соціалістичного сільського господарства;

показати наявність у 80-х роках елементів ринкової економіки в контексті особливих умов аграрного виробництва Угорщини, ще до суспільно-політичних змін 1990 року;

встановити рівень ефективності підприємництва в процесі інтегрування приватних господарств населення з великими аграрними підприємствами;

виявити підприємницький характер діяльності керівництва господарських організацій та власників товаровиробничих одноосібних господарств після зміни політичного курсу в країні;

показати причини спаду виробництва після ліквідації великого виробництва та розвалу інтеграційних зв'язків;

дати характеристику нових типів одноосібних господарств, заснованих на елементах підприємництва;

розкрити особливості розвитку сільського господарства Угорщини напередодні вступу до Європейського Союзу;

визначити вплив політики Європейського Союзу на зміни аграрних процесів після вступу Угорщини в члени даного об'єднання;

визначити перспективи розвитку внутрішнього попиту на продукти харчування за рахунок власного виробництва та угорського експорту агропродовольчих товарів;

виявити можливості використання досвіду Угорщини при визначенні шляхів розвитку сільського господарства України.

Об'єктом дослідження дисертаційної роботи є історія розвитку підприємництва в сільському господарстві Угорщини в переломний період, який безпосередньо передував зміні політичного устрою в країні, та його поступова трансформація під впливом аграрної політики Європейського Союзу. Розглядається системне реформування сільського господарства, тобто запровадження нових економічних взаємозв'язків, заснованих на чисто підприємницькій діяльності.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1980 по 2004 рік. Такий історичний період виділено не випадково, оскільки вибір початкової та завершальної дати являється результатом продуманого розрахунку. У 1980 році почався останній етап “кадарівського періоду” соціалізму, коли під впливом зростаючих труднощів в сільському господарстві прискорився процес внутрішньої інтеграції, покращились можливості реалізації підприємницької діяльності. Дослідження закінчується 2004 роком, коли Угорщина поряд з деякими іншими країнами стала повноправним членом Європейського Союзу, що означало початок становлення якісно нового етапу в її економічному та політичному розвитку. Практично хронологічні рамки роботи значно ширші за визначені, оскільки розвиток сільського господарства Угорщини подається з 60-х років ХХ століття. Це викликано тими обставинами, що формування угорської моделі соціалістичного сільського господарства, котра передбачала елементи підприємництва, почалася ще в період консолідації після народного повстання 1956 року. Частково також оцінюються зміни після 2004 року.

Методологія і методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження являється діалектичній підхід до пізнання, з допомогою якого стає можливим розглянути питання трансформації сільськогосподарського виробництва з пріоритетним розвитком підприємництва. В роботі використовується системний аналіз, який сприяє виявленню значимості окремих елементів подій і процесів, що вивчаються, а також принцип історизму та наукової об'єктивності. Застосовані такі методи, як проблемно-історичний, типологічний, статистичний, порівняльний та метод актуалізації. Вивчення проблеми обумовило необхідність використання даних економіки, політології, статистики, соціології, аграрної науки та інших дисциплін.

Одвічною залишається проблема об'єктивності пізнання, і не тільки в розумінні нескінченності процесу його наближення до дійсності, але й в значенні багатьох теоретичних варіантів її вирішення. В наш час створені сприятливі умови для подолання методологічних труднощів історичної науки. Зникає необхідність політизації і поляризації в підходах до вивчення недалекого минулого, хоча в цілому вони не пройшли безслідно, оскільки зберігаються різні традиції. Подальший прогрес вимагає подолання різкої поляризації в пошуках шляхів синтезу різних наукових методів, а не механічного скасування одного з них. Спрощений підхід до минулого окремої країни, виходячи нібито з пізнаних загальних теоретичних закономірностей, приводив до наукових помилок і навіть до народних трагедій.

Наукова новизна дослідження та його результатів полягає в тому, що на відміну від проведених раніше досліджень проблем аграрної сфери Угорщини в період до вступу в члени Європейського Союзу, дана робота, в історичному плані, розкриває основні моменти розвитку підприємництва в сільському господарстві. Воно має важливе значення для визначення перспектив країни в умовах, що диктуються аграрною політикою Європейського Союзу.

Найважливішими результатами дослідження, що характеризують його новизну, є наступні:

- в контексті угорської моделі сільського господарства, заснованого на інтеграційних зв'язках між великим та дрібним виробництвом, вперше отримав детальне дослідження, як рушійний фактор, підприємницький характер діяльності власників присадибних та підсобних господарств. При цьому встановлено, що поряд з позитивними результатами щодо використання ресурсів дрібних виробників, мала місце й негативна сторона, оскільки в інтересах максимізації доходів, фактичні затрати понаднормової праці кооперативного селянства складали в середньому шість годин на день, що вело до самоексплуатації людей з усіма витікаючи з цього наслідками;

- за результатами дослідження можна говорити про помилковість твердження щодо відносно високої ефективності використання основного засобу в землеробстві - сільськогосподарських угідь в одноосібних господарствах населення. Вихід продукції з одиниці площі оброблюваних земель у великих господарствах був вищий за показники одноосібного сектору;

- встановлено, що сучасна низька ефективність одноосібного господарювання в Угорщині пояснюється створенням на місці розформованих сільськогосподарських підприємств в масовому порядку карликових, нежиттєздатних господарств населення (середній розмір землекористування в одноосібному секторі складає лише 3 гектари);

- відносно перспектив розвитку сільського господарства Угорщини після вступу країни в члени Європейського Союзу в 2004 році, встановлено, що дискримінаційні заходи в частині субсидування виробництва нових десяти країн на першому етапі тільки в розмірі 25% від рівня старих членів Союзу, фактично має сприяти процесу концентрації виробництва та привести організаційні структури у відповідність до вимог аграрної політики Союзу;

- одним з прогнозів автора дисертації, що може рахуватися особистим вкладом і виявитися дискусійним, є те, що в перспективі високий агроекологічний потенціал Угорщини може стати сировиною базою для високорозвинених галузей сільського господарства та харчової промисловості країн Західної Європи. Протистояти цьому можливо тільки в тому випадку, якщо керівництво нових господарських об'єднань, а тим більше власники товаровиробничих одноосібних господарств, підвищать рівень знань, культуру виробництва та стануть справжніми підприємцями.

Практичне значення отриманих результатів полягає в наданні наукової інформації відповідним управлінським і науково-дослідним інститутам Угорщини та України про очікувані, як позитивні, так і негативні наслідки приєднання нових країн, до європейських економічних структур. В цьому плані, слід прийняти до уваги ті обставини, що серед колишнього кооперативного селянства та робітників держгоспів, а на сьогоднішній час власників нових селянських (фермерських) господарств, тільки незначна частина має навики підприємництва. Ефективний розвиток виробництва передбачає розширення інтеграційних зв'язків з новими господарськими об'єднаннями, а також тими державними підприємствами, що ще збереглися.

Відносно використання високого агроекологічного потенціалу України, очевидно, треба прийняти до уваги рівень конкурентоспроможності, готовності до радикальних змін, оскільки у разі приєднання незалежної країни до європейських економічних структур, даний потенціал може бути використаний не в її інтересах. Висновки за результатами досліджень в дисертаційній роботі, а також положення, що висвітлені автором в окремих статтях, опублікованих в Україні, можуть бути враховані при визначенні курсу формування аграрної політики країни.

Матеріали дисертації можна використати в ході написання узагальнюючих робіт з новітньої історії країн Центральної та Південно-Східної Європи, при вивченні трансформації їх політичних та економічних систем на рубежі ХХ-ХХI століть.

Особистий внесок здобувача. Дисертація являється самостійним науковим дослідженням, результати якого викладені в публікаціях фахових видань без співавторів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи були викладені в доповідях та повідомленнях на міжнародних наукових конференціях, в тому числі в Угорщині і в Україні. Автор неодноразово виступав з доповідями на конференціях Саболч-Сатмарського обласного наукового товариства Угорської Академії наук. Підсумки роботи обговорювалися на щорічних наукових зборах професорсько-викладацького складу історичного факультету Ужгородського національного університету (2006-2008 роки).

Результати досліджень по дисертаційній роботі опубліковані в 10 статтях фахових видань України, обсягом 8 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація побудована на основі проблемно-хронологічного принципу і складається зі вступу, чотирьох розділів, які поділяються на параграфи, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 177 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, основні завдання дослідження, визначено методологічні основи, методи, що були застосовані, вказано на наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі - „Стан наукового вивчення проблеми, її джерельна основа” - наводяться результати досліджень формування підприємництва в сільському господарстві Угорщини кінця XX століття. Автор дисертації мав можливість ознайомитись з публікаціями як угорських, так і українських вчених по даній проблематиці, окрім того із законодавчими актами Угорщини, що мають безпосереднє відношення до розвитку аграрної сфери країни.

В дисертації наводиться посилання на знайдені записи Маліна, які підтверджують той факт, що після народного повстання 1956 року радянське керівництво пішло на деякі поступки, а саме: Угорщині було дозволено в деякій мірі відхилитися від загальноприйнятої збирально-розподільчої системи та запровадити елементи ринкової економіки в управлінні народним господарством. В цьому плані сільське господарство стало експериментальним полігоном по запровадженню нових методів управління.

Спроби вивчення нових тенденцій в угорському сільському господарстві були ще у 70-80-ті роки, тобто в період соціалістичного будівництва. радянські, угорські та українські автори розглядали показники росту ефективності виробництва продуктів харчування, писали про наявні економічні важелі управління з боку держави. Розбіжності колишніх радянських та угорських дослідників полягали у визначенні рівня ефективності виробництва, тобто що брати за основу - прибуток на одиницю витрат або зростання обсягу виробництва в результаті додаткових капітальних вкладень та живої праці. Проблема, на нашу думку, полягала в тому, що в “кадарівську епоху” ціни на реалізовану продукцію встановлювалися державою, з попереднім визначенням покупця. Як підкреслював угорський дослідник Бетленді Ласло, незважаючи на відносну свободу, надану виробникам сільськогосподарської продукції після відміни системи державних закупівель у 1964 році, коло покупців залишилось обмеженим, що визначало рівень існуючих цін. При цьому, оскільки значна частина виробничої продукції в особистих господарствах населення реалізовувалася через великі виробничі підприємства, це стосувалося і дрібних господарств.

Вже у 80-і роки минулого століття угорські вчені почали аналізувати нові явища в агарному секторі економіки. Інтерес виріс на кінець десятиліття, коли з одного боку стали очевидними наростаючі труднощі країни, особливо зовнішньої заборгованості, а з другого - з'явилася можливість більш відкрито писати про недоліки всієї системи аграрної політики партійної держави. Показовою у цьому відношенні стала монографія Шіпок Аладара і Галмаї Петера під назвою “Аграрна політика на роздоріжжі”, опублікована у 1988 році. У рамках соціалістичного мислення вчені сміливо вказували на ті труднощі, які існували перед підприємцями, і навіть на обмежувальні рамки в їхній діяльності. Більше того, вони писали про необхідність переходу від державного регулювання сільськогосподарського виробництва до незалежного підприємництва. Головним важелем до справжніх змін учені вважали покращення підприємницької ініціативи по всій вертикалі аграрної діяльності.

Для всебічного висвітлення проблеми нами використані праці угорських вчених різних поглядів. Критерієм визначення об'єктивності висновків тих чи інших авторів служили наведений фактичний матеріал, аргументи, знання джерел. У сучасній угорській науці питання про становлення підприємництва у сільському господарстві у кінці XX століття ще не було предметом окремого дослідження. Тільки у кількох збірниках статей автори побіжно торкаються цих проблем. Відсутні узагальнюючі праці, а ті монографії, брошури та статті, які з'явилися, чимало актуальних питань або зовсім не торкаються, або висвітлюють їх дуже стисло.

Системні політичні зміни в Угорщині на початку 1990-х років привели до виникнення різко відмінних умов, у порівнянні з періодом функціонування угорської моделі соціалістичного сільського господарства. Основні принципи інтеграційних зв'язків між великомасштабним виробництвом та господарствами населення зазнали суттєвих змін. В зв'язку з скороченням, перш за все, зовнішнього ринку збуту продукції, інтегратори згорнули свої договірні відносини, тому власники новостворених одноосібних господарств фактично були покинуті на самовиживання.

З опублікованих досліджень слід виділити праці, в яких аналізуються основи інтеграційних процесів. Автори ряду робіт відмічають, що після ліквідації Ради Економічної Взаємодопомоги, в рамках якої практично була повністю забезпечена реалізація виробленої продукції, розпався єдиний аграрний комплекс країни. Переваги взаємовигідних контактів між різними сторонами проявляються тільки в тому разі, якщо вони засновані на нових організаційних формах підприємництва на основі приватної власності. Разом з тим слід відмітити, що в першій половині 1990-років навіть угорські вчені визнали факт слабкої вивченості проблем інтеграції на основі підприємництва.

Тільки на початку 2000-х років агроекономічна наука стала підходити до комплексного вивчення проблем підприємництва в сільському господарстві. Поряд із збірниками Інституту аграрної економіки слід виділити колективну монографію відомих вчених про основи господарювання підприємницьких структур. Керівником авторського колективу являвся є ректор Інституту м.Дьондеш професор Магда Шандор.

Відносно нового етапу розвитку сільського господарства Угорщини під впливом аграрної політики Європейського Союзу - найбільшого в світі політико-економічного об'єднання, членом якого в 2004 році стала Угорщина, слід визначити монографію виділити монографію відомого вченого Галмаі Петера, який детально дослідив основні принципи САР (Common Agricalture Policy). Вчений прогнозує негативні наслідки від очікуваного відкриття земельного ринку країни перед іноземним капіталом.

Тим не менше, усі дослідники були єдині в думці, що кращої перспективи, ніж вступ до Європейського Союзу не існувало. Подібні праці в значній мірі сприяли підготовці угорських аграріїв до входження до нової структури, утвердженню підприємницької кмітливості, особливо серед молоді. Аграрні університети почали підготовку економістів, менеджерів, спеціалістів зовнішніх зв'язків, розширили обмін студентами та викладачами.

По темі дослідження наявна кількість джерел, значна частина яких використана. Джерела можна поділити на кілька груп.

Сучасна угорська статистика дає щорічні відомості про стан усього комплексу сільського господарства країни. Важливими є цифрові матеріали про ціни на продукцію, заробітну плату, підприємницькі прибутки, податки, зміни земельної власності, бюджет та його розподіл. Для нас особливе значення мали зведені таблиці, що широко використані в роботі. За матеріалами статистичних збірників можна прослідкувати всю динаміку змін у сільському господарстві країни, як в останній період “епохи Кадара”, так і за роки демократичних змін напередодні вступу до Європейського Союзу. Окремий інтерес становлять соціальні процеси в провінції, утвердження підприємництва і товарно-грошових відносин у сільському господарстві.

У ході написання роботи використані правові документи, у перші чергу законодавчі, прийняті Державними зборами Угорщини, а також рішення Міністерства землеробства і продовольства. Усі вони опубліковані у багатотомному виданні “Мадяр Кезлень”. Для нас важливим було співставити юридичні норми розвитку підприємницької діяльності з практикою їх втілення в життя. Факти свідчать про тривалий шлях утвердження повної свободи економічної діяльності, про необхідність державного регулювання цього процесу на законодавчому і управлінському рівнях.

Угорські архівісти опублікували тематичні збірники документів з політичної та економічної історії країни. Увагу привертають матеріали, що показують реформи “кадарівської епохи”, аграрну політику перших демократичних урядів, конкретну підприємницьку діяльність у сільськогосподарському виробництві. Опубліковані джерела систематизовані хронологічно і тематично. Важливо, що вміщені документи не лише центральних, але й місцевих органів влади, виступи окремих господарських керівників.

У якості джерела виступає періодична преса, на сторінках якої ведуче місце займали проблеми сільського господарства, наводилися приклади підприємницької кмітливості керівників кооперативних та особистих господарств. Преса детально писала про найбільш важливі процеси і події, позитивні і негативні соціальні зміни. Через періодичні видання краще можна зрозуміти суспільні настрої в користь підтримки підприємництва. Після політичних змін 1989-1990 років різні видання вільно аналізували державну політику в аграрній галузі, писали про переваги підприємницької діяльності, констатували наслідки допущених помилок. Зрозуміло, що наведені в пресі факти вимагали критичної оцінки. Про події місцевого значення багато писали регіональні газети.

У другому розділі - “Передумови формування підприємництва в аграрній сфері Угорщини” - в історичному плані розглядається період до зміни політичного курсу в країні. Після другої колективізації сільського господарства в 1959-1961 роках селяни зберегли право власності на внесені угіддя. У 1964 році були скасовані плани продажу державі продукції сільського господарства, а підприємства державного і кооперативного секторів мали можливість самостійно формувати структуру виробництва, виходячи з вимог його ефективності і прибутковості.

У дисертації детально розглядаються складові угорської моделі соціалістичного сільського господарства, заснованого на симбіозі великомасштабного - у держгоспах і виробничих кооперативах, і дрібного - в інтегрованих з ними присадибних і підсобних господарствах населення. В Угорщині часів Кадара, а особливо у 80-і роки господарським керівникам була надана більша свобода та самостійність у прийнятті виробничих рішень, ніж у сусідніх соціалістичних країнах. Директори державних господарств, голови виробничих кооперативів одержали право визначати структуру виробництва, шукати канали вигідної реалізації продукції. Зрозуміло, що така свобода вимагала наявності “жилки підприємництва”, а не лише простого виконання вказівок партійних та державних органів. Виробничі кооперативи будували власні виноробні, горілчані та консервні цехи.

Результати дослідження свідчать про те, що в період успішного функціонування угорської моделі сільського господарства, поряд з досягненням значних успіхів по збільшенню виробництва продуктів, процес розширення інтегрування різних господарств населення мав і негативні наслідки. Активізація виробничої діяльності громадян Угорщини у своїх присадибних господарствах призвело до того, що на середину 80-х років близько половини населення мала відношення до вирощування сільськогосподарської продукції. Ефективність підприємництва відобразилась в прибутках, одержаних селянами від вкладеної додаткової праці.

У другій половині 80-х років настав період падіння досягнутого рівня виробництва. У розділі показані основні причини, які обумовлювалися як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, особливо фінансовою заборгованістю країни і скороченням ринків збуту сільськогосподарської продукції. Кризові явища найбільш видимо проявилися у падінні обсягів капіталовкладень.

У роботі констатується, що одним із факторів відносно високого, у порівнянні з іншими країнами соціалістичного табору, життєвого рівня населення Угорщини до 1990 року стала організована, з рисами підприємництва праця громадян на своїх присадибних та підсобних господарствах. Це дозволяло на досить високому рівні забезпечувати продуктами харчування населення країни, розширити експорт, особливо до Радянського Союзу.

Специфіка кадарівських реформ у сільському господарстві виявилася у вдалому поєднанні інтересів окремого дрібного власника, виробничого кооперативу і держави, яка не втручалася у їхні взаємовідносини, а за допомогою економічних важелів лише регулювала аграрне виробництво. Модель, яка склалася в Угорщині на кінець 80-х років, не можна розглядати як чисто кооперативно-соціалістичну. Скоріш за все вона була сімейно-кооперативною. Це дозволило досить швидко досягнути високих показників у забезпеченні країни продовольством та сировиною. Користуючись радянською термінологією, можна сказати, що в країні була повністю вирішена “продовольча програма”. У своїх реформаторських пошуках Угорщина серед соціалістичних країн залишалася самотньою.

У розділі особлива увага приділяється підприємницькому характеру діяльності власників інтегрованих товаровиробничих дрібних господарств. Дослідженню цього питання сприяла наявність у автора матеріалів статистичного і аналітичного центру Міністерства сільського господарства і продовольства Угорщини.

В дисертації розглядаються зміни в структурі виробництва сільськогосподарських продуктів в період найбільш успішного функціонування угорської моделі сільського господарства та причини його регресу в наступні роки.

Розділ третій дисертації - „Розвиток ринкової економіки в сільському господарстві Угорщини після зміни політичного курсу в 1990 році” - присвячений дослідженню періоду після ліквідації партійної держави і становлення демократичної держави. Перший демократично обраний прем'єр-міністр Угорщини Антал Йожеф на засіданні Державних зборів 23 травня 1990 року проголосив: “Історичним завданням є відновлення підприємницької економічної свободи”. Саме це був головний курс нового демократичного уряду, що означало майже повну зміну економічної політики, у тому числі і в аграрній сфері. Для цього необхідна була повна лібералізація вільної ринкової конкуренції. На законодавчому рівні відкривався шлях до особистої ініціативи, підприємництва в господарській діяльності. В аграрній сфері були ліквідовані обмеження періоду соціалізму, у першу чергу права на особисте володіння землею. Досягнути цього прагнули через ліквідацію виробничих кооперативів.

У роботі показано, що в основу діяльності правоцентристського уряду була покладена ліквідація домінуючої ролі великих сільськогосподарських підприємств, і в першу чергу - виробничих кооперативів. У значній мірі такий підхід обумовлювався політичними мотивами. Зокрема, шляхом повної деколективізації Партія дрібних господарів намагалася збільшити свою підтримку з боку зростаючого одноосібного селянства. Новим політикам здавалося, що настав час відновити масову базу власників, котрі будуть вести господарювання, опираючись виключно на власну працю. У цьому вбачалася запорука незворотніх демократичних перетворень.

Процес приватизації виробничих кооперативів практично створив ряд таких проблем, які до цього часу повністю не вирішені. Власниками землі стали й такі громадяни, які нічого спільного не мали з сільськогосподарським господарством. Між 1990 і 1994 роками валові обсяги виробництва зменшилися на 50%, що відкинуло його до рівня 1938 року. Падіння призвело до росту постійного безробіття в усьому аграрному секторі. У колись успішній галузі економіки з'явилося 300 тисяч зайвих людей. Масовим явищем стали відсутність життєвих перспектив і бідність, що різко налаштувало громадськість проти політичного курсу нових демократичних урядів. Автор дисертації приєднується до думки окремих угорських вчених, що селянство країни, маються на увазі власники створених нових господарств, не були готові розпочати самостійну підприємницьку діяльність.

Поступово ставало очевидним, що в нових умовах рівень підприємництва повинен відповідати вимогам ринкової економіки. В одноосібному секторі аграрної галузі майбутнє за розширенням нового процесу концентрації виробництва. Життєздатними залишаються тільки ті господарства, на чолі яких стоїть справжній підприємець. На думку автора, виходом із становища, що склалося у 90-х роках, могло стати розширення діяльності господарських об'єднань, а також курс на інтеграцію до європейських економічних структур.

Приведені в дисертації дані свідчать про те, що в Угорщині з майже одного мільйону одноосібників-господарів тільки 0,7% мають у своєму розпорядженні угіддя розміром більше 50 гектарів на одне господарство, а розмір землекористування 90% господарств не перевищує 5 гектарів. У 1997 році введена нова категорія виробників сільськогосподарських продуктів - за угорською термінологією „ештермеле”, що займається незначним за обсягом виробництвом і звільнена від сплати податків при реалізації продукції на суму до 6 мільйонів форинтів (приблизно 30-35 тисяч доларів США) на рік.

На противагу даній категорії, в останні роки в одноосібному секторі все більше з'являються товаровиробничі фермерські господарства під назвою сімейних господарств, в яких власник займається винятково виробництвом сільськогосподарських продуктів. В даний час нараховується майже 20 тисяч фермерів, котрі користуються пріоритетним дотуванням для придбання засобів виробництва, оренди чи закупівлі землі.

Господарські організації різних юридичних форм займають до 40% орних земель країни. З огляду на те, що керівництво цих акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю складається, як правило, з висококваліфікованих фахівців колишніх сільськогосподарських підприємств, діяльність цих нових об'єднань відповідає вимогам підприємництва.

Незважаючи не негативні тенденції після 1990 року, активне сальдо експорту-імпорту агропродовольчих продуктів складало в 2003 році
299 мільярдів форинтів (1,5 мільярда доларів США), що є стабілізуючим чинником по зменшенню дефіциту зовнішньоторгового балансу Угорщини. Відносно успішна переорієнтація угорського експорту на поставку продукції свіжому та переробленому виді на ринки промислово розвинутих країн привело до того, що більше половини реалізації цієї продукції (56,6%) відбувається на ринках Західної Європи.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що незважаючи на певні зрушення, у сільському господарстві Угорщини в період до вступу країни в члени Європейського Союзу ще не набуло масового характеру підприємництво, що являється умовою конкурентоспроможності агропродовольчих продуктів власного виробництва як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

В четвертому розділі роботи - “Особливості підприємницької діяльності напередодні членства в Європейському Союзі (2000-2004 роки)” - розглядаються перспективи сільського господарства Угорщини після вступу країни в члени Європейського Союзу. Звернена увага на негативні сторони аграрної політики Європейського Союзу - САР (Common Agricalture Policy). Переважне дотування сільського господарства, з одного боку, сприяло забезпеченню населення країн членів Європейського Союзу основними продуктами харчування за рахунок власного виробництва, але з іншого - нормативні дотації визначили високі ціни на продукти харчування.

За результатами дослідження стало очевидним, що при існуючій структурі виробництва сільськогосподарських продуктів, мається на увазі рівень його концентрації, Угорщина в значній мірі поступається не тільки країнам Західної Європи, але й окремим постсоціалістичним країнам, що обмежує можливість розвитку підприємництва. При збереженні більшості дрібних одноосібних господарств, аграрна сфера Угорщини навряд чи у майбутньому буде конкурентоздатною на ринку Європейського Союзу.

Встановлення життєздатності господарювання стане можливим із застосуванням показників GSM (Standard Gross Margin) і ESU (European Size Unit). Наведені в дисертації розрахунки свідчать, що якщо в Голландії життєздатним вважається господарство, де ESU дорівнює 16 одиниць, у Франції, Німеччині, Данії - 8 ESU, а в країнах з відносно слабко розвинутим сільським господарством - Греції, Іспанії, Португалії - 2 ESU, тоді в Угорщині цьому рівню відповідають майже всі господарські об'єднання, але не більше 30% одноосібних господарств.

Щодо перспектив сільськогосподарського виробництва Угорщини, яка з 2004 року є повноправним членом Європейського Союзу, результати дослідження свідчать про те, що без вкладення у галузь великих інвестицій її продукція буде не конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. Великі, і в першу чергу, іноземні інвестиції в сільське господарство можна очікувати тільки після закінчення терміну мораторію, визначеного у 7 років на право придбання товарних земельних угідь іноземними юридичними і фізичними особами.

Після 1990 року угорська модель сільського господарства перестала існувати. У разі поновлення функціонування великих сільськогосподарських підприємств, в управлінні якими домінуючу роль відіграють представники іноземних інвесторів, по-перше, вони самі будуть виробляти окремі види продукції у великих обсягах, по-друге, стануть інтеграторами виробництва широкого кола одноосібних господарств населення.

Відносно перспектив розвитку сільського господарства Угорщини, думки як політиків, так і вчених розходяться. Усі єдині в тому, що використання високого аграрного потенціалу країни вимагає трансформації організаційних форм виробництва не лише в господарських об'єднаннях, але і в одноосібному секторі. Ефективне підприємництво передбачає поглиблену спеціалізацію виробництва, повну переробку його продукції, освоєння нових ринків збуту.

Нами не виключається також перспектива для сільського господарства країни стати сировинною базою для тваринництва країн Західної Європи. У разі такого однобічного розвитку іноземний капітал стане панівним, а основними виробниками стануть великі аграрні підприємства.

Протистояти такому напрямку можна тільки в тому випадку, якщо в структурі землекористування відбудуться зміни у бік розширення питомої ваги господарських організацій, що знаходяться в безпосередньому управлінні громадян Угорщини, котрі володіють навичками підприємництва, прискорять процес концентрації, а це сприятиме пріоритетному розвитку життєздатних фермерських господарств.

У висновках узагальнено основні результати дослідження, що виносяться на захист:

1. В основі успішного функціонування угорської моделі сільського господарства, до зміни політичного курсу в країні у 1990 році, лежав симбіоз великомасштабного і дрібного виробництва сільськогосподарських продуктів. Абсолютна більшість керівного складу великих підприємств володіла навичками підприємництва при визначенні шляхів розвитку господарства. Угорське селянство в своїй переважній частині було позбавлено такої здатності. Автор дисертації вважає, що ситуація на Україні була ще складнішою, оскільки протягом 60 років радянська система господарювання не дозволяла проявляти самостійність та ініціативу. Отже, як в Угорщині, а тим більше в Україні, в силу історичних обставин повномасштабне впровадження ринкових елементів у сільському господарстві обмежувалося відсутністю значної кількості підприємців.

2. Зміна політичного курсу Угорщини внесла істотні зміни в розвиток аграрної сфери країни. В умовах однопартійної системи в Угорщині прийняття стратегічних рішень по розвитку аграрної галузі ґрунтувалося, на відміну від інших соціалістичних країн, на економічних розрахунках. Новий правоцентристський уряд, що прийшов до влади за результатами перших вільних виборів у 1990 році, взяв курс на суцільну деколективізацію та розформування більшої частини господарств державного сектору, що за розрахунками мало забезпечити підтримку правих партій власниками майже 1,5 мільйона новостворених одноосібних господарств.

3. Лівоцентристський уряд, що прийшов до влади за результатами других вільних виборів у 1994 році, фактично не мав своєї аграрної програми, а в період керівництва країною правоцентристським урядом у 1998-2002 роках, пріоритет був наданий одноосібним господарствам, правда з ухилом на розвиток в них товарного виробництва. В цьому плані аграрна політика незалежної України по підтримці як великомасштабного виробництва, так одноосібного господарювання є більш реальною.

Незважаючи на процес концентрації землекористування, в Угорщині до цього часу домінують карликові - нежиттєздатні господарства населення, більше 90% з яких мають в своєму розпорядженні угіддя розміром до 5 гектарів. Зрозуміло, що в таких умовах ведення підприємницького господарювання не є можливим. Проблема загострилася в зв'язку з різким зменшенням робочих місць в промисловості, будівництві, тому тільки діяльність в сільському господарстві є єдиним джерелом забезпечення засобами існування для значної кількості населення.

4. Перед аграрною сферою Угорщини, яка стала в 2004 році повноправним членом Європейського Союзу, постало завдання пристосуватися до ринку Західної Європи. При цьому треба брати до уваги нову конкуренцію на внутрішньому і зовнішньому ринках. Оскільки перспективу розвитку аграрної сфери визначає в основному людський фактор, суттєве значення має подальше посилення класу підприємців, здатних в умовах гострої конкуренції організувати ефективне виробництво. У цьому плані проблемним залишається формування в одноосібному секторі сільського господарства класу підприємців. Має пройти досить тривалий час, необхідний для появи значної кількості людей нової формації, здатних в складних умовах до прийняття самостійних рішень. Треба здобути максимальні вигоди від підтримки їхньої діяльності в системі Європейського Союзу.

5. Дискусійним є питання про надання права власності на сільськогосподарські угіддя іноземцям - юридичним і фізичним особам. До 2011 року власниками землі можуть бути тільки громадяни країни. Після закінчення семирічного мораторію, можна очікувати зацікавленості з боку іноземців стати власниками одного з найбільших багатств Угорщини. З іншого боку, треба прийняти до уваги, що без великих інвестицій в сільське господарство країни, виробництво сільськогосподарських продуктів не може бути конкурентоспроможним як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

6. Автор дисертації приєднується до тих прогнозів угорських вчених, що у разі збереження існуючої структури сільськогосподарського виробництва, тобто без її трансформації у бік переважного розвитку господарських об'єднань і створення товаровиробничих фермерських господарств, в Угорщині можуть сформуватися великі капіталістичні підприємства, діяльність яких буде повністю підпорядкована іноземним інвесторам.

7. Автор дисертації, провівши дослідження минулого та сучасного стану розвитку підприємництва в аграрній галузі Угорщини, представив матеріал для його можливого використання при визначенні шляхів розвитку сільського господарства України. Результати свідчать про те, що поспішні рішення окремих політичних партій, які прийшли до влади, можуть мати негативні наслідки. Не менш важливим результатом дослідження можна вважати висновок, що у разі намірів вступити в європейські економічні структури, країни з високим агроекологічним потенціалом зобов'язані трансформувати основи виробництва до нових вимог по розвитку підприємництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

I. Брошура

Алмаші Шандор. Сільське господарство Угорщини після зміни політичного курсу. Науковий Фонд Саболч-Сатмар-Берег області (передмова на угорській мові (4 -10 с.) .- Ніредьхаза: Штудіум, 2001.- 65 с.

II. Статті у фахових наукових виданнях

Алмаші Шандор. Основи аграрної політики Європейського Союзу // Науково-технічний збірник, випуск 17. Ужгородський державний університет - Ніредьхазський державний інститут. - Ужгород-Ніредьхаза. - 2001. - С.61 - 65.

Алмаші Ш.О. Одноосібний сектор у сільському господарстві Угорщини // Економіка АПК. - 2002. - № 4. - С. 123 - 126.

Алмаші Ш. Зовнішня торгівля Угорщини агропродовольчими продуктами в період до вступу країни до Європейського Союзу.// Науковий вісник Ужгородського національного університету.- Серія „Економіка”. - 2002. - 11. - С.126 - 128.

Алмаші Шандор. Перспективи зернового господарства Угорщини при вступі країни до Європейського Союзу. Науковий збірник Міжнародного університету „РЕГІ”. - Рівне. - 2003. - №4 . - С. 203-205.

Алмаші Шандор. Нові форми підприємництва в приватному секторі сільського господарства Угорщини // Регіональна економіка. - 2004. - №1. - С.177 - 181.

Алмаші Ш.. Теоретичні аспекти підприємництва в аграрній сфері у контексті вступу Угорщини до Європейського Союзу // Науковий вісник Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права. - 2004. - №4. - С.172-175.

Танка Ендре, Ш.А.Алмаши. Перспективы сельского хозяйства Венгрии под влиянием аграрной политики Европейского Союза // Економіка АПК. - 2004. - № 12. - С. 137 - 140.

Алмаші Шандор. Підприємництво в інтегрованих дрібних сільськогосподарських підприємствах Угорщини (1970-1985 рр.) // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - Серія „Історія”. - 2007. - № С.11-16.

Алмаши Шандор. Историко-экономические аспекты реорганизации сельского хозяйства Венгрии после смены политического курса (предпринимательство в новых организационных формах производства). // Аcta Hungarica. - Ужгородський національний університет.- Центр Гунгарології.-2005-2006. - С.88-99.

АНОТАЦІЯ

Алмаші Шандор. Історія розвитку підприємництва в аграрній сфері Угорщини (1980-2004 роки). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Ужгородський національний університет. - Ужгород, 2008.

Досліджується процес проникнення підприємництва в аграрну сферу Угорщини на етапі переходу від кооперативного та державного господарювання, побудованого на соціалістичних засадах, до індивідуального і створення добровільних виробничих об'єднань. Показані об'єктивні та суб'єктивні причини тих труднощів, котрі виникли після демократичних політичних перемін 1989-1990 років, що привели до ліквідації великого сільськогосподарського виробництва, розвалу внутрішніх інтеграційних зв'язків, втрати зовнішніх ринків збуту продукції.

Розглядається формування у 90-ті роки нових типів одноосібних (фермерських) господарств, побудованих на основі підприємницької діяльності. Окрема частина праці пов'язана з аналізом особливих умов розвитку сільського господарства країни напередодні вступу до Європейського Союзу, вплив його політики на аграрні зміни.

Дисертація містить матеріали, що свідчать про реальні труднощі шляху до повної європейської інтеграції, але водночас і про наявні перспективи сучасного аграрного сектору Угорщини, чий досвід може бути використаний Україною.

На підставі фактичних даних зроблено висновки та узагальнення, де відбито специфіку підприємницької діяльності сільського населення країни, утвердження суто ринкових відносин.

Ключові слова: Угорщина, угорська особливість, сільське господарство, кооперативи, підприємництво, ринкові відносини, аграрна політика, Європейський Союз, політичні зміни, виробничі об'єднання.

АННОТАЦИЯ

Алмаши Шандор. История розвития предпринимательства в аграрной сфере Венгрии (1980-2004 годы). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Ужгородский национальный университет. - Ужгород, 2008.

Исследуется процесс проникновения предпринимательства в аграрную сферу Венгрии на этапе перехода от кооперативного и государственного хозяйствования, построенного на социалистических началах, к индивидуальному и создание добровольных производственных объединений. Показаны объективные и субъективные причины тех трудностей, которые возникли после демократических изменений 1989-1990 годов, что привели к ликвидации крупного сельскохозяйственного производства, развалу внутренних интеграционных связей, утраты внешних рынков сбыта продукции.

Рассматривается формирование в 90-е годы новых единоличных (фермерских) хозяйств, построенных на основе предпринимательской деятельности. Отдельная часть работы связана с анализом особенных условий развития сельского хозяйства страны накануне вступления в Европейский Союз, влияние его политики на аграрные изменения.

Диссертация содержит материалы, которые свидетельствуют о реальных трудностях пути к полной европейской интеграции, но одновременно и о имеющихся перспективах современного аграрного сектора Венгрии, чей опыт может быть использован Украиной.

На основании фактических данных сделаны выводы и обобщения, где ображена специфика предпринимательской деятельности сельского населения страны, утверждение чисто рыночных отношений.

Ключевые слова: Венгрия, венгерская особенность, сельское хозяйство, кооперативы, предпринимательство, рыночные отношения, аграрная политика, Європейский Союз, политические изменения, производственные объединения.

SUMMARY

Almashi Shandor. The history of the development of entrepreneurship in the agrarian sphere of Hungary (1980-2004). - Manuscript.

Thesis for obtaining the academic degree of Candidate of historical science on speciality 07.00.02 - World History. - National University. - Uzhgorod , 2008.

The candidate's thesis investigates the process of penetration the entrepreneurship into the agrarian sphere of Hungary at the stage of transition from the cooperative and state economy which is built on the socialist principles to the individual and creation of the voluntary productive unions. The author shows the objective and the subjective reasons of those difficulties which came into being after the democratic political changes in 1989-1990. Those changes reduced to the liguidation of the big agricultural production, they disintegrated internal relations and caused the loss of external markets.

The author considers the formation in 90^ies the new types of the individual economies which are constructed on the basis of the entrepreneurship activity. A separate part of the thesis is connected with the analysis of the particular conditions of the country's agricultural development on the eve of the entry to the European Union, the influence of its politics to the agrarian changes.

The candidate's thesis contains the materials that testify the real difficulties at the way same time they testify available prospects of the modern agrarian sector of Hungary which experience may be used by Ukraine.

On the basis of the real data the author made the conclusions and generalizations where he reflects the specific of the entrepreneurship activity of the rural population, consolidation of the really market relations.

Key Words: Hungary, hungarian peculiarity, agriculture, cooperatives, entrepreneurship, market relations, agrarian politics, European Union, political changes, productive unions.

Размещено на Allbest.ru

...